Два світи культурної спадкоємності
Війна Росії проти України показала терористичне обличчя окупантів, їхні варварські «цінності», світогляд вандалів. Окупанти впроваджують стратегію знищення української ідентичності, духовної спадщини українців. Водночас героїзм українського народу в боротьбі за незалежність згуртував увесь цивілізац...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Дата: | 2022 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2022
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203514 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Два світи культурної спадкоємності / Л. Пономар // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 2. — С. 73–81. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203514 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Пономар, Л. 2025-05-29T10:19:20Z 2022 Два світи культурної спадкоємності / Л. Пономар // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 2. — С. 73–81. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203514 008.316.347]:355.1(47+57+477) https://doi.org/10.15407/nte2022.02.073 Війна Росії проти України показала терористичне обличчя окупантів, їхні варварські «цінності», світогляд вандалів. Окупанти впроваджують стратегію знищення української ідентичності, духовної спадщини українців. Водночас героїзм українського народу в боротьбі за незалежність згуртував увесь цивілізаційний світ. Самоорганізація українців в обороні своєї землі засвідчила зрілість громадянського суспільства. Це є феноменом українського суспільства, що ставить перед науковцями важливе завдання щодо його розкриття. У статті розглядаються різні фактори, які його пояснюють. На думку авторки, в Україні на початку ХХІ ст. велике значення мали позитивні явища в розвитку народної культури, пов’язані з процесами самоідентифікації та самовизначення. Це, зокрема, виразно простежується за матеріалами вивчення відродження традиційного вбрання та поширення народного стилю в повсякденні, безпосередньо пов’язане з національним піднесенням у період Помаранчевої революції та Революції гідності. Народний одяг завжди був важливим маркером національної ідентифікації, однак у час війни 2014 року, розв’язаної Росією, використання народного вбрання стало виявом активної позиції носіїв у захисті національного суверенітету. Ці процеси показують, що для розвитку кожного суспільства одним із визначальних факторів є традиційна культура. За матеріалами інтернет-ресурсів, а також опитувань у статті розглядаються світоглядно-психологічні та ментальні характеристики росіян-окупантів та українців. Вони засвідчують наявність двох протилежних світів: світу рабів і світу вільних громадян. Акцентується значення наукових досліджень гуманітарних наук для спростування фальсифікацій путінськими політиками культурної спадщини українців, прямої спадкоємності Київської держави, безперервної традиції. The war of Russia against Ukraine has shown the terrorist face of the occupants, their barbaric values, and the worldview of the vandals. The occupants are pursuing a strategy of destruction of Ukrainian identity and the spiritual heritage of Ukrainians. At the same time, the heroism of the Ukrainian people in the struggle for independence has united the entire civilized world. The self-organization of Ukrainians in the defense of their land has assured the maturity of the civil society. This is a phenomenon of Ukrainian society, which forms an important issue for scientists to study. Various factors explaining it are considered in the article. In the authoress opinion, positive phenomena in the development of folk culture associated with the processes of self-identification and self-determination are of great importance in Ukraine at the beginning of the 21st century. In particular, it can be seen clearly after the materials of study of the revival of traditional clothing and the spread of folk style in everyday life, connected directly with the national raising during the Orange Revolution and the Revolution of Dignity. Folk clothing has always been an important marker of national identification, but during the war of 2014, started by Russia, the use of folk costumes became a manifestation of the bearers’ active stand in the national sovereignty defense. These processes show that traditional culture is one of the determining factors for the development of every society. The worldview, psychological, and mental characteristics of the Russian occupants and Ukrainians are considered after the materials of Internet resources and surveys. They confirm the existence of two opposite worlds: the world of slaves and the world of free citizens. The importance of scientific research in the humanities for the refutation of the falsifications of Ukrainian cultural heritage, the direct succession of the Kyiv state, and the continuous tradition by Putin’s politicians is emphasized. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки та матеріали Два світи культурної спадкоємності Two Worlds of Cultural Succession Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Два світи культурної спадкоємності |
| spellingShingle |
Два світи культурної спадкоємності Пономар, Л. Розвідки та матеріали |
| title_short |
Два світи культурної спадкоємності |
| title_full |
Два світи культурної спадкоємності |
| title_fullStr |
Два світи культурної спадкоємності |
| title_full_unstemmed |
Два світи культурної спадкоємності |
| title_sort |
два світи культурної спадкоємності |
| author |
Пономар, Л. |
| author_facet |
Пономар, Л. |
| topic |
Розвідки та матеріали |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Two Worlds of Cultural Succession |
| description |
Війна Росії проти України показала терористичне обличчя окупантів, їхні варварські «цінності», світогляд вандалів. Окупанти впроваджують стратегію знищення української ідентичності, духовної спадщини українців. Водночас героїзм українського народу в боротьбі за незалежність згуртував увесь цивілізаційний світ. Самоорганізація українців в обороні своєї землі засвідчила зрілість громадянського суспільства. Це є феноменом українського суспільства, що ставить перед науковцями важливе завдання щодо його розкриття. У статті розглядаються різні фактори, які його пояснюють. На думку авторки, в Україні на початку ХХІ ст. велике значення мали позитивні явища в розвитку народної культури, пов’язані з процесами самоідентифікації та самовизначення. Це, зокрема, виразно простежується за матеріалами вивчення відродження традиційного вбрання та поширення народного стилю в повсякденні, безпосередньо пов’язане з національним піднесенням у період Помаранчевої революції та Революції гідності. Народний одяг завжди був важливим маркером національної ідентифікації, однак у час війни 2014 року, розв’язаної Росією, використання народного вбрання стало виявом активної позиції носіїв у захисті національного суверенітету. Ці процеси показують, що для розвитку кожного суспільства одним із визначальних факторів є традиційна культура. За матеріалами інтернет-ресурсів, а також опитувань у статті розглядаються світоглядно-психологічні та ментальні характеристики росіян-окупантів та українців. Вони засвідчують наявність двох протилежних світів: світу рабів і світу вільних громадян. Акцентується значення наукових досліджень гуманітарних наук для спростування фальсифікацій путінськими політиками культурної спадщини українців, прямої спадкоємності Київської держави, безперервної традиції.
The war of Russia against Ukraine has shown the terrorist face of the occupants, their barbaric values, and the worldview of the vandals. The occupants are pursuing a strategy of destruction of Ukrainian identity and the spiritual heritage of Ukrainians. At the same time, the heroism of the Ukrainian people in the struggle for independence has united the entire civilized world. The self-organization of Ukrainians in the defense of their land has assured the maturity of the civil society. This is a phenomenon of Ukrainian society, which forms an important issue for scientists to study. Various factors explaining it are considered in the article. In the authoress opinion, positive phenomena in the development of folk culture associated with the processes of self-identification and self-determination are of great importance in Ukraine at the beginning of the 21st century. In particular, it can be seen clearly after the materials of study of the revival of traditional clothing and the spread of folk style in everyday life, connected directly with the national raising during the Orange Revolution and the Revolution of Dignity. Folk clothing has always been an important marker of national identification, but during the war of 2014, started by Russia, the use of folk costumes became a manifestation of the bearers’ active stand in the national sovereignty defense. These processes show that traditional culture is one of the determining factors for the development of every society. The worldview, psychological, and mental characteristics of the Russian occupants and Ukrainians are considered after the materials of Internet resources and surveys. They confirm the existence of two opposite worlds: the world of slaves and the world of free citizens. The importance of scientific research in the humanities for the refutation of the falsifications of Ukrainian cultural heritage, the direct succession of the Kyiv state, and the continuous tradition by Putin’s politicians is emphasized.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203514 |
| citation_txt |
Два світи культурної спадкоємності / Л. Пономар // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 2. — С. 73–81. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ponomarl dvasvítikulʹturnoíspadkoêmností AT ponomarl twoworldsofculturalsuccession |
| first_indexed |
2025-11-25T23:31:29Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:31:29Z |
| _version_ |
1850582278914179072 |
| fulltext |
73
Анотація / Abstract
Війна Росії проти України показала терористичне обличчя окупантів, їхні варварські «цінності», світогляд ванда-
лів. Окупанти впроваджують стратегію знищення української ідентичності, духовної спадщини українців. Водночас
героїзм нашого народу в боротьбі за незалежність згуртував увесь цивілізаційний світ. Самоорганізація українців в
обороні своєї землі засвідчила їх громадянську зрілість. Це є феноменом українського суспільства, що ставить перед
науковцями важливе завдання його розкриття. У статті розглядаються різні фактори, які його пояснюють. На думку
авторки, в Україні на початку ХХІ ст. велике значення мали позитивні явища в розвитку народної культури, пов’язані
з процесами само ідентифікації та самовизначення. Це, зокрема, виразно простежується за матеріалами вивчення від-
родження традиційного вбрання та поширення народного стилю, що безпосередньо має стосунок до національного
піднесення в період Помаранчевої революції та Революції гідності. Народний одяг завжди був важливим маркером
національної ідентифікації, однак у час війни 2014 року, розв’язаної Росією, використання народного вбрання стало
виявом активної позиції носіїв у захисті національного суверенітету. Названі процеси показують, що для розвитку
кожного суспільства одним із визначальних факторів є традиційна культура. За матеріалами інтернет-ресурсів, а та-
кож на основі опитувань у статті розглядаються світоглядно- психологічні та ментальні характеристики росіян-оку-
пантів та українців. Вони засвідчують наявність двох протилежних світів: світу рабів і світу вільних громадян. Акцен-
тується значення наукових досліджень гуманітарних наук для спростування фальсифікацій путінськими політиками
культурної спадщини українців, прямої спадкоємності Київської держави, безперервної традиції.
Ключові слова: самоорганізація, спадкоємність, денацифікація, народна культура, ментальність, традиція.
The war of Russia against Ukraine has shown the terrorist face of the occupants, their barbaric values, the worldview
of the vandals. The occupants are pursuing a strategy of destruction of Ukrainian identity and the spiritual heritage of
Ukrainians. At the same time, the heroism of Ukrainian people in the struggle for independence has united the entire
civilized world. The self-organization of Ukrainians in the defense of their land has assured a maturity of the civil society.
This is a phenomenon of Ukrainian society, which forms an important issue for the scientists to study.
Various factors explaining it are considered in the article. In the authoress opinion, positive phenomena in the
development of folk culture associated with the processes of self-identification and self-determination are of the great
importance in Ukraine at the beginning of the 21st century. In particular, it can be seen clearly after the materials of study
of the revival of traditional clothing and the spread of folk style in everyday life, connected directly with the national raising
during the Orange Revolution and the Revolution of Dignity.
Folk clothing has always been an important marker of national identification, but during the war of 2014, started by
Russia, the use of folk costumes becomes a manifestation of the bearers’ active stand in the national sovereignty defence.
These processes show that traditional culture is one of the determining factors for the development of every society.
Д ВА СВІТ И К УЛ ЬТ У РНОЇ СП А Д КОЄ М НОСТ І
ППОНОМАР ЛЮДМИЛА
кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу «Український етнологічний центр»
Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України
PONOMAR LIUDMYLA
a Ph.D. in History, a senior research fellow at the Ukrainian Ethnological Centre Department of the NAS of
Ukraine Maksym Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology
Бібліографічний опис:
Пономар, Л. (2022) Два світи культурної спадкоємності. Народна творчість та етнологія, 2 (394), 73–81.
Ponomar, L. (2022) Two Worlds of Cultural Succession. Folk Art and Ethnology, 2 (394), 73–81.
УДК 008.316.347]:355.1(47+57+477)
www.etnolog.org.ua
IM
FE
74
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
74
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 2/2 0 22
У своїй доктрині окупанти проводять
стратегію знищення української ідентичнос-
ті, духовної спадщини українців. Водночас
героїзм нашого народу в боротьбі за неза-
лежність згуртував увесь цивілізований
світ. «Змінити свідомість сучасних україн-
ців» – таку «найважливішу мету» геноциду
українців назвав голова Ради безпеки Росії
Дмитро Медвєдєв [9]. Український народ
демонструє самовідданість, жертовність,
героїзм, незламність у захисті Батьківщини.
Самоорганізація українців в обороні своєї
землі засвідчила зрілість громадянсько-
го суспільства. Це є феноменом, що ста-
вить перед науковцями важливе завдання
щодо його розкриття. Мотивація – головна
зброя українців, готових до захисту своєї
Батьківщини. Таке демонструють навіть
діти. 12-літній Єгор Петрусенко впевнений
у перемозі українців: «Знаєте, чому ми пере-
можемо? Бо ми на своїй землі…» (ПЄ).
Одним із актуальних завдань гуманітар-
них наук є дослідження проблеми зв’язку
ментальності народу та розвитку держави.
Рашистські ідеологи розуміють зв’язок народ-
ної культури й національної самосвідомості.
Недаремно колишній помічник президента
Росії Владислав Сурков серед своїх цинічних
заяв про силовий примус до «братерства»
проголосив, що «України немає, є україн-
ство», яке виникло на «захопленні етногра-
фізмом» [20]. Тобто вироблена віками спад-
щина українського народу, що формувався і
творив культуру на цій слов’янській землі, – це
все «етнографізми». Однак російські науков-
ці, мово знавці, історики, етнологи знають, що
наша мова, історія, наша традиційна культу-
ра – народне будівництво, вбрання, вишив-
ка, ткацтво, народні страви, напої, сімейні й
календарні обряди, наші пісні й танці – усе
це різні світи з Росією, з її культурою. Але
вони мовчать, аби уникнути терору, або ж
повністю підтримують варварську політи-
ку Росії, бо самі заражені великодержавним
шовінізмом. Одна з відомих російських етно-
логинь, яка неодноразово здійснювала екс-
педиції на Полтавщину, записувала весільний
обряд і була вражена його регіональним роз-
маїттям, на моє обурення щодо захоплення
Криму у 2014 році дуже впевнено, переконана
у своїй правоті заявляла: «Крым всегда был
форпостом России». Незворушно мовчала,
коли я їй заперечувала, що історія та культу-
ра кримських татар, їхні пам’ятки, назви гір,
річок, населених пунктів на півострові – усе
пов’язане з історією та культурою цього наро-
ду. Так само промовисто не відповідала на
питання: «А Донецька, Луганська області?»
(там уже йшли бої), бо це для неї теж «фор-
пост России». Безперечно, у Росії є науковці,
котрі не підтримують політики Путіна, однак
вони спромоглися лише сказати: «Мы вам
сочувствуем». Тому російська наука загалом
готова до великих фальсифікацій нашої істо-
рії. Українські вчені з повагою ставилися до
постаті М. І. Толстого та його школи – більша
частина їхніх праць була присвячена Поліссю,
дослідженню назв традиційної культури, бо
саме із цією територією вони пов’язували фор-
мування прабатьківщини слов’ян. І не лише
Полісся, вони так само вивчали Карпати. Це
були справжні вчені, для яких на першому
місці була об’єктивна правдива інтерпретація.
Але це вже в минулому. Тепер історики, під-
тримуючи Путіна, обґрунтовують тезу, що
Росія – спадкоємиця Київської Русі, «лише
Росія є втіленням оригінальної культур-
ної та релігійної спадщини Русі» [1]. Вони
знову відроджують радянську концепцію про
Київську Русь з давньоруською народністю
зі спільною територією та мовою. З’явилася
нова теза у виправдовуванні війни росіянами:
«Ми на своєй зємлє». Для путінської Росії
Київська Русь та Росія – це одне поняття.
The worldview, psychological and mental characteristics of the Russian occupants and Ukrainians are considered after the
materials of Internet resources and surveys. They confirm the existence of two opposite worlds: the world of slaves and the world
of free citizens. The importance of scientific research in the humanities for the refutation of the falsifications of Ukrainian cultural
heritage, the direct succession of the Kyiv state, and the continuous tradition by Putin’s politicians is emphasized.
Keywords: self-organization, succession, denazification, folk culture, mentality, tradition.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
7575
ЛЮДМИЛ А ПОНОМАР
«Але Київ, який виходить зі сфери впливу
російської державності, підриває імідж Росії
як країни з тисячолітньою історією та колис-
ки православ’я. Тож Кремль робить усе, аби
“повернути” Україну в “рускій мір”» [1]. Проте
наукові факти спростовують цю фальсифіка-
цію [14]. Не втрачають актуальності в цьому
контексті й напрацювання етнологів, зокрема
висновки українського вченого Я. Прилипка,
до яких укотре звертаємося, коли йдеться про
історичну та культурну спадкоємність україн-
ців. Учений звернув увагу на співвідношення
етнографічних ареалів поширення народного
одягу з ареалами розселення племен періоду
Київської Русі, спираючись на аналіз карт,
складених до «Історико-етнографічного атла-
су». П. Прилипко зробив дуже важливий для
етногенетичних досліджень висновок про те,
що ареал крою сорочки з поликами, пришити-
ми по основі, лягає на етнічну територію літо-
писних сіверян, поширюючись за її межі до
півдня – сходу (шляхи пізніших колонізацій-
них потоків), із заходу – півночі накладається
на ареал сорочки з поликами, пришитими по
пітканню, переважаючої на землях літописних
деревлян [17, с. 15]. За картою, що відображає
колір і розташування орнаментації жіночих
сорочок кінця ХІХ – початку ХХ ст., учений
підсумовує, що ареали колористики виши-
вок на жіночій народній сорочці збігаються із
загально етнографічним зонуванням України
[17, с. 17–18]. Дослідник звернув увагу й на
те, що одноколірність на Лівобережжі утво-
рена вишивкою білими нитками («біллю»),
ареал якої тяжіє до сіверської землі; червона
одноколірність (волинське занизування), змі-
нюючись у напрямі до Поділля, Галичини, –
до літописних волинян. Такі самі висновки
про формування регіональних мовно-куль-
турних традицій українців Полісся на зем-
лях волинян, деревлян окреслені у працях
Л. Аркушина [2], О. Євтушка [8], Л. Пономар
[15]. Автори підкреслили зв’язок диференці-
ації культури з давніми етнічними угрупо-
ваннями на цій території. Виділена межа між
Західним та Середнім Поліссям у межиріччі
Стоходу і Стиру проходить близько до межі
між середньополіськими та західнополісь-
кими говірками, визначеної в Атласі україн-
ської мови [3]. Ця межа за картографуванням
назв і реалій у басейні Стиру накладається
на антропологічні області (волинський тип),
позначені В. Дяченком [7], уточнені новими
даними у праці С. Сегеди [18, с. 712]. У висно-
вках авторів наголошено, що територія давніх
волинян, деревлян у подальшому входжен-
ні до різних територіальних об’єднань збе-
рігає генетичну тяглість. І це виявляється у
виокремленні певних рис у різні історичні
періоди – часів Київської Русі, Володимир-
Волинського князівства, Литовської держа-
ви, Польщі, Росії, у слідах найдавніших кон-
тактів, міграцій. Атлас української мови так
само показує, що диференціація українських
діалектних зон пов’язана з їх формуванням
на землях давніх племен – полян, деревлян,
уличів, тиверців та ін. [10]. Тобто на прикладі
дослідження культури діалектних зон, україн-
ських етнографічних регіонів чітко простежу-
ється пряма спадкоємність, безперервна тра-
диція, яку хочуть сфальсифікувати путіністи.
Українську ж історію та культуру ідеологи
рашизму називають «міфами». Однак про
різні культури свідчать російські атласи одягу,
житла («Русские. Историко-этнографический
атлас» (Москва, 1967. 360 с.), «Словарь рус-
ских народных говоров» (Ленинград, Санкт-
Петербург, 1965–2021, 52 вып.) та різні регіо-
нальні словники, їхні пісенні збірники тощо.
Історія Росії – загарбання і знищення багатьох
народів. Росіяни мають краще знати, скіль-
ки корінних сибірських народів зникли або
розчинилися. Згадуючи окупацію Мотижина,
історик і політик Роман Безсмертний (його
думки є досить значимими для етнологів)
зазначає, що серед окупантів була лише одна
особа «європейського типу», «решта – тата-
ри, башкири, мордвини, марійці, буряти».
Далі він зауважив: «Я їх дуже швидко про-
читав, бо я служив з ними. Їхня мова росій-
ська пересіяна місцевими діалектами… При
цьому я питаю мордвинів, марійців: “Хто ви?”,
а вони відповідають: “Русские”. – “Откуда?” –
“С Казани”. – “И вы русские?” – “Ну, татары”
www.etnolog.org.ua
IM
FE
76
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
76
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 2/2 0 22
[13]. Тобто вони вже є щось проміжне, як
казали в селі Яблунівка Макарівського райо-
ну, – «покручі». Це і є «денацифікація» в дії.
Сьогодні вони демонструють культурну,
освітню відсталість, виявляють себе як кати,
злодії, ґвалтівники. Таке виродження пока-
зали, наприклад, окремі військові бурятської
національності. У селі Андріївка Бучанського
району на Київщині, що перебувало під оку-
пацією, де зруйновано 50 % будівель і офі-
ційно вбито 22 людей, окупанти крали все:
постільну білизну, одяг, велосипеди. «Прямо,
дікарі якісь. Вони кажуть: “О, у них ще й газ
єсть”. “Ще й асфальт є в селі!”. У нас вулиця
така красіва була… Сволота такая. Щоб він
здох, цей Путін. Там були і бурати цеї, кади-
ри, так вони здєвалися з людей. В туалєт в
хаті ходили, де жили. Все перевернули догори
ногами. Дікарі якісь. Такі ізвєрги, шо хай Бог
милує!» [19]. Навіть ті, хто пам’ятає Другу
світову війну, вражені звірствами російських
окупантів: «Я Другу світову застав. Хоть
мені в кінці вже… Хоть чотири роки, но я
пам’ятаю, шо німці в нас жили, нас не чіпали.
Корова в нас була, свині були… В нас було
забезпечення, тилові війська. В нас нічого
не тронули, хата була, дерев’яна була, – ціла.
І ми жили так. Но такого звірства, як оце, не
пам’ятаю… Багато країн проїхав, но такого
горя, як оце наробили націсти рускіє, фашис-
ти, хуже Гітлєра, в десяткі раз. Путін – ето
послєдня сволоч мірова. Мірова. Весь мір нас
захищає, а ета сволоч нас освобождать при-
йшла… Шо ж воно освобождає? Ето звєрйо…
Там народ такій же поганий, як і сам Путін,
раз підтримує 89 процентов» [19].
В українській культурі завжди вчили
моральності, людяності. Жителька села
Весела Слобода Марія Федоненко згадува-
ла розмову з матір’ю, яка давала настанову
своїм дев’ятьом дітям: «Мамо, чого ви так
переживаєте, що ми щось не так скажем
людям, образимо чи зробимо не так?» –
«Мати привела в світ дитя і дала йому добре
серце, чисту совість і світлу душу. І я так
боюсь, щоб ви не стали на поганий шлях,
щоб люди не сказали, дивлячись вам вслід:
“Яка сука привела таку дитину?”» (ФМО).
На Західному Поліссі є навіть слово «долюд-
ний» за добре, відкрите ставлення до людей.
Чи мають росіяни таку ментальність, таку
мораль? Російський національний сучасний
код пишуть сини-вбивці, що стирають (бла-
гословенні своїми матерями) із землі міста і
села. Де міста Щастя, Волноваха, Маріуполь,
Буча, Ірпінь, Макарів, Ясногородка? Що
зробили з Луганською, Донецькою землею,
Черніговом, Сумами, Ахтиркою, Конотопом,
селами по трасі в Броварському районі, у
Чернігівській, Сумській областях? Росія реа-
лізує всі 14 ознак «фашизму» за Умберто
Еко [12]. Сказати точніше – нацизму.
Народна культура – один із важливих чин-
ників формування національного менталіте-
ту, який в українців та росіян виявився цілко-
вито протилежним. Нерозуміння того, що як
би не душили народ, є етнічний код, «етнічна
ніша», механізм передачі етнічної традиції
як закономірний хід історії [5]. Та зверта-
ючись до «кадебістського», сталінського
режиму, росіяни прагнуть зупинити цей
процес, знищивши народ. «Захоплення етно-
графізмом»… Україна у своїй історії, попри
входження століттями до інших держав, збе-
регла в говірках питому українську основу.
Наші пісні в різноманітті мелодій, ритмів,
манері виконання – українські. Прикметно,
що в радянський період нав’язувався міф
вихідцям із різних сіл України, носіям діа-
лектного розмаїття, що українська мова «не
літературна», «не чиста» й тому потрібно
розмовляти російською. Особливо це часто
стверджували вихідці з Росії. Одна з таких
представниць (щоправда, після Революції
гідності виїхала до Росії), яка купила мальов-
ничу хату у Вінницькій області, сказала про
чудову подільську говірку мешканців: «Ето
не чістий украінскій язик. Ето смесь поль-
ського і...» . Проте була здивована, що в Росії
є разючі відмінності в народних говорах росі-
ян: вологодських, костромських, псковських,
володимиро-поволзьких, рязанських та ін. Та
чи багато росіян, що ратують за «рускій мір»,
знають особливості своєї рідної культури,
www.etnolog.org.ua
IM
FE
7777
ЛЮДМИЛ А ПОНОМАР
які докорінно відрізняють їх від української,
від наших говірок – поліських, волинських,
слобожанських, наддніпрянських, поділь-
ських, наддністрянських, гуцульських, лем-
ківських тощо, які сформувалися на нашій
землі, як і особливості етнографічних регіо-
нів, на яких зростала наша мова, пісня, наша
колискова, різноманітна народна архітек-
тура. Ще одна жителька Києва, зрощена на
російському шовінізмі, після 1991 року в неза-
лежній Україні побачила теж, як і окупанти,
націоналістів, бо з’явилися назви вулиць та
газети українською, тому й виїхала до рід-
ної Твері, не пожалівши сина, який народив-
ся тут і вважав себе киянином. Ксенофобія,
як писав Умберто Еко, це знак інакшості:
«Незгода − це ще й знак інакшості. Фашизм
зростає і шукає консенсусів, експлуатую-
чи природжену боязнь іншорідного» [12].
Атмосфера ксенофобії пронизує російське
суспільство. Уже та обставина, що «російські
патріоти» називали українських супротив-
ників «російської весни» «жидобандерівця-
ми», характеризує особливості їх менталіте-
ту. Показовою є стаття «Что Россия должна
сделать с Украиной?» російського політтех-
нолога Тимофія Сергєйцева, спрямована на
знищення України як держави. Автор закли-
кає до етноциду українців, терору, репре-
сій, примусових робіт, асиміляції [21]. Однак
після розпочатої росіянами війни в Україні
зменшилася кількість людей, що мислили
радянськими категоріями. «Денацифікація»
інспірувала дерусифікацію. Один переселе-
нець із Харкова, здається, у Львові сказав, що
у 2014 році йому було однаково, який прапор,
просто тоді підтримав, бо стояло питання
свободи. Проте зараз для нього вже стала
важливою боротьба за прапор як символ дер-
жави. В основі всіх цих змін – демократичний
шлях України.
Що протиставили українці? Цінності
громадянського суспільства, тісно пов’язані
з їхнім світоглядом, де не було поклоніння
царю-батюшці, а творилися демократичні
засади співжиття. У цьому контексті є важ-
ливими думки Романа Безсмертного про два
протилежні світи, які він бачив в окуповано-
му Мотижині, про різний устрій сільських
громад у Росії та в Україні: «От вони мене
ставили до стінки розстрілювати і вимагали
сказати, хто “в селі цар”… Я переходив на
російську і питав: “А что вы имеете в виду?” –
“А кто князь?”. І коли вони десь на третій день
зрозуміли, що ми говоримо на різних мовах,
то вони пояснили: “Ну вот у нас, я когда
приезжаю в село, я знаю, кто его держит”.
Відповідаю: “Вы понимаете, что вы находи-
тесь в Украине и здесь нет хозяина, здесь все
живут равной жизнью?”. Вони потрапили в
систему координат, де немає царя й підле-
глого. Але вони не розуміли і перли, перли на
мене. Тоді кажу: “Вы не понимаете, что здесь
друг друга послать могут?”. От в таких випад-
ках було видно, наскільки ми різні. І треба
було докопатись, що вони вкладають у ці
речі. Бо я потім спитав у своїх, а хто у нас тут
цар, і мені всі назвали різних людей, включно
з одним прізвищем» [13]. Російська про-
паганда вирізняється «винайденням» нео-
логізмів на кшталт «бандерлогі» та «право-
сєкі», які створюються саме за канонами
нацизму. І все це освячує московська церква.
Як більшовицька влада знищувала церкви,
тепер московська церква злилась в єдиному
пориві з путінським режимом на знищення
українців і української Церкви.
Сьогодні народи Європи, Америки,
Канади, усього світу допомагають нам відсто-
яти свободу. У цій великій допомозі важливим
став обраний Україною шлях демократичних
перетворень, на якому дуже значимою була
роль також народних традицій у міжкуль-
турному діалозі. Національне піднесення в
період Помаранчевої революції, Революції
гідності позначилось на розвитку позитивних
явищ: зростанні інтересу до народної культу-
ри, її розвитку, пов’язаному з процесами само-
ідентифікації та самовизначення населення.
Зокрема, у цьому контексті можна говори-
ти про феномен цього періоду – колективну
участь широких кіл населення у відродженні
та пропагуванні народного одягу. Традиційне
вбрання стало частиною молодіжної куль-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
78
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
78
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 2/2 0 22
тури й увійшло в широкий вжиток населен-
ня України, незалежно від національності.
Вишита сорочка стала символом незалежнос-
ті нашої держави. Ще раз варто наголосити
на значенні ґрунтовної статті «Національний
стиль в одязі як вираз націо нальної самосвідо-
мості» О. Матюхіної, яка показала роль народ-
ного вбрання, національного стилю як виразу
національної самосвідомості, національної
ідентичності в Україні та інших країнах [11].
Авторка наголошує на взаємозв’язку розвитку
національної самосвідомості в ХІХ–ХХ ст.,
підйому національно-визвольної боротьби
за створення суверенних держав в Європі з
процесами відродження народних костюмів,
появи національного стилю в моді. Так само
народне вбрання українців стало символом
у згуртуванні нашого народу в період під-
несення, що поєднувалось із дотриманням
національних традицій. Це все стало ознакою
разючих змін у самоорганізації суспільства,
патріотизму, змін свідомості. Чи злякало це
путінську владу? Безперечно. Медвєдєв гово-
рить про зміну свідомості, бо розуміє цю силу
українців. Але він та інші російські політологи
не беруть до уваги, що вся наша історія – це
боротьба за свободу. Більшовики потопили в
крові УНР, але змирилися з існуванням УРСР,
щоб втримати владу. Та як довго була «вільна»
Україна? Голод і репресії, знищення інтелі-
генції – націоналістів, а далі 60-ті, 70-ті, 80-ті
роки ХХ ст. – і все боротьба з націоналізмом.
Те, що тепер називається «денацифікацією».
Путінська Росія не зможе «змінити свідомос-
ті українців», викорінити громадянський дух,
бо він живе в кожному, навіть невеликому селі.
Про бажання селян мати вільну, не радянську
союзну республіку Україну свідчать розпові-
ді, зокрема про надію звільнитися від радян-
ської влади на початку війни, коли «совєти»
пішли із села, а німці ще не зайшли. По селах
Макарівського району Київської області ходи-
ли патріоти із Західної України, збирали меш-
канців, закликали будувати вільну Україну,
поширювали листівки. У Веселій Слободі
така сходка була в хаті Паламаря Крисана
Оверковича. Про це згадував його син, у той
час 16-річний Г. Пономар: «Навєрно, це УПА
було врем’я, бо Бандера ж в то врем’я сидів. Ще
один мене після войни… начав протів нього
виступать. Так я говорю: “Так он же сидів в
концлагері…” – «Нєт, он не сидів в концла-
гері”. Я говору: “З тобою нема чого балакать...
” От із етого села, ну там я не знаю, скільки їх
чоловік було, навєрно, з десяток, може більше,
збори проводили тут у нас, у цій хаті. І хлопців
молодих було багато. Ну, вони вже померли…
І от так один послє войни каже: “Хорошо, шо
не доложили на нас”… А то був один, що при-
ходив в Козічанку і сюди, із Западной он сам.
А потом німці їх запретили. І тут тоже почали
німці… Прийшов, уже німці захватили тери-
торії, прекратилося, потому шо їх… (коли
прийшли німці, вони організували у Бишеві
підпільний осередок)» (ПГК).
Події на Донеччині, Луганщині у 2014 році
спровокували відновлення радянської полі-
тики творення цінностей тогочасної системи,
зокрема національної політики, формування
«совєтського чєловєка», фальсифікації істо-
рії. Саме на ці цінності, на їх відновлення
спирається Росія, додаючи нові складові –
церкву, а також «особ ливість», «винятко-
вість» російської культури, яку треба засво-
ювати всім підлег лим народам, у якій треба
асимілюватись і зникнути [6]. Росія стала
спадкоємцем радянської політики терору,
сталінізму, де немає місця людяності. Тому
навіть у порівнянні з ними окупанти Другої
світової війни у спогадах очевидців вигляда-
ють людянішими: «От скажіть, є прощен-
ня цьому Путіну… Макарова вже нема.. Все
розбито». – «Да й Бишів тоже розбито. Там
понімаєш... там були… тиї ж… лікарня була…
там же ж була… і циї... міліція була.. Це ж,
навєрно, бомбили. Всьо розбили. Там оста-
лось кілька хат». – «Чи німці так розбивали
все у селі?» – «Нє, нє, нє... Вони нічого не
трогали… Німці нічого не трогали в нас...
Наоборот, вони так обращалися в нас… Як
ото своє… А Путін… шо Путін… ненор-
мальна… Німці вопше до людей односились
харошо. Оце ж як заїхали ноччу вони, німці,
а тоді ж уже раненько повиходили всі сусіди,
www.etnolog.org.ua
IM
FE
7979
ЛЮДМИЛ А ПОНОМАР
а тиї… ревуть… корови, уже хотять на поле…
А мати: “Шо робить з цією скотиною?” – “Реве,
не може...” А німець каже: “Мамка мамка, “му-
му” можна на пасовисько десь вести… гнать
на пасовисько”. Мати каже: “А це?” (Ну, воп-
шем, міни стоять). – “А ми счас уберьом, а ми
счас убєрьом”. Це було при німцях» (ЛВВ).
Прикметно, що німецьку мову жінка передає
російською, поб’єднуючи загарбників.
Це біда України – жити поруч з таким
страшним ворогом, який упродовж століть
руйнує і вбиває. І це місія її народу – зупи-
няти тепер, як і раніше, навали російських
варварів, об’єднуючи весь демократичний
світ проти рашистів. Дуже точно про них
сказав Роман Безсмертний: «Я не можу так
порівнювати, але можу, як історик, на основі
документів. І можу сказати, що це орда. І все
це нагадує, як Калита, Боголюбський при-
водили орду на Київ, на Русь. Ось це копія.
Це люди іншого рівня цивілізації, іншого
рівня культури» [13]. Не можна залишити
поза увагою пророчі слова Я. Прилипка, що
всі «оті кочові хвилі, що котилися з Азії
в Європу, здебільшого розбивалися і гасли
саме на території лісостепової та степової
частини України і Балканського півостро-
ва» [16, с. 58]. У цьому контексті важливим
є вивчення проблеми зв’язку ментальнос-
ті народу та розвитку держави, становлен-
ня громадянського суспільства, що, власне,
демонструють сьогодні українці.
ПЄ – Петрусенко Єгор, 2010 р. н. Записала Л. По-
номар 21 квітня 2022 р. у с. Весела Слобода Фастівсько-
го р-ну Київської обл.
ФМО – Федоненко Марія Омельківна, 1943 р. н.
Записала Л. Пономар у с. Весела Слобода Макарівсько-
го р-ну Київської обл. у 2022 р.
ПГК – Пономар Григорій Крисанович, 1926 р. н.
Записала Л. Пономар у с. Весела Слобода Макарівсько-
го р-ну Київської обл. у 2015 р.
ЛВВ – Лукаш Віра Василівна, 1928 р. н. Записала
Л. Пономар у с. Весела Слобода Макарівського р-ну Ки-
ївської обл. 19 березня 2022 р.
Список інформаторів
1. Альтернативна історія: як Росія прагне анексувати
Київську Русь. URL : https://spravdi.gov.ua/alternatyvna-
istoriya-yak-rosiya-pragne-aneksuvaty-kyyivsku-rus/.Аль-
тернативна історія: як Росія прагне анексувати Київську
Русь. URL : https://spravdi.gov.ua/alternatyvna-istoriya-
yak-rosiya-pragne-aneksuvaty-kyyivsku-rus/.
2. Аркушин Г. Л. Атлас мисливської лексики Західно-
го Полісся. Луцьк : Вежа, 2008. 410 с.
3. Атлас української мови : в 3 т. Київ : Наукова дум-
ка, 1984. 498 с.; 1988. Т. 2. 520 с.
4. Балушок В. Етногенез українців. Київ : Ін-т мис-
тецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т.
Рильського, 2004. 232 с.
5. Балушок В. Українська етнічна спільнота: етно-
генез, історія, етнонімія / [відп. ред. Г. Скрипник].
Біла Церква : Видавець О. В. Пшонківський, 2008.
304 с. : іл.
6. Дубровский Д. «Традиционные ценности» –
идеологическое оружие современной России. URL :
https://russian.eurasianet.org/традиционные-ценности-
идеологическое-оружие-современной-россии.
7. Дяченко В. Д. Антропологічний склад українсько-
го народу: порівняльне дослідження народів УРСР і су-
міжних територій : монографія. Київ : Наукова думка,
1965. 127 с.
8. Євтушок О. М. Атлас будівельної лексики Західно-
го Полісся. Лексичний атлас. Рівне, 1993. 134 с.
9. «Изменить сознание нынешних украинцев и по-
строить Евразию» – Медведев назвал важнейшую цель
оккупантов. URL : https://enovosty.com/news/news_
society/full/504-izmenit-soznanie-nyneshnix-ukraincev-
i-postroit-evraziyu-medvedev-nazval-vazhnejshuyu-cel-
genocida-ukrainskogo-naroda.
10. Матвіяс І. Г. Українська мова і її говори. Київ : На-
укова думка, 1990. 161 с.
11. Матюхіна О. А. Національний стиль в одязі як ви-
раз національної самосвідомості. URL : www.ridnamoda.
com.ua.
12. Міщенко М. Звичайний фашизм. URL : https://
uain.press/articles/zvichajnij-fashizm-720457.
13. Ніколаєнко Т., Кузьменко Є. Роман Безсмерт-
ний: Вони мене ставили до стінки розстрілювати і ви-
магали сказати, «хто в селі цар». URL : https://censor.
net/ru/b3341350.
14. Півторак Г. П. Походження українців, росіян,
білорусів та їхніх мов. Міфи і правда про трьох братів
слов’янських зі «спільної колиски». Київ : Академія,
2001. 152 с. ; 2-ге вид., доп. Київ : Арістей, 2004. 180 с.
15. Пономар Л. Народний одяг Правобережного
Полісся середини ХІХ – середини ХХ ст. Історико-етно-
Джерела та література
www.etnolog.org.ua
IM
FE
80
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
80
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 2/2 0 22
Руйнування
центру села Бишів
Фастівського р-ну
Київської обл.
Березень 2022 р.
Світлини Л. Пономар
www.etnolog.org.ua
IM
FE
8181
ЛЮДМИЛ А ПОНОМАР
графічний атлас. Словник. Київ : Бізнесполіграф, 2015.
268 с. : іл.
16. Прилипко Я. П. Етнокультурні зв’язки болгар і
східних слов’ян. Київ, 1964. 134 с.
17. Прилипко Я. П. Український народний одяг як
джерело вивчення етнічної історії. Народна творчість
та етнографія. Київ, 1971. № 5. С. 10–19.
18. Сегеда С. П. Антропологічний склад українського
народу. Етногенетичний аспект. Київ, 2001. 254 c. : іл., табл.
19. Селище Андріївка майже повністю зруйноване
окупантами. URL : https://www.youtube.com ›watch.
20. Сурков заявив, що «України немає» і що для
Донбасу бути в ній – «приниження»... URL : https://
www.pravda.com.ua/news/2020/02/26/7241702/.
21. Що Росія має зробити з Україною? URL : https://
uk.wikipedia.org/wiki/Що_Росія_має_зробити_з_
Україною%3F.
1. Alternative History: How Russia Aspires to Annex
Kyivan Rus [online]. Available from: https://spravdi.gov.
ua/alternatyvna-istoriya-yak-rosiya-pragne-aneksuvaty-
kyyivsku-rus/ [in Ukrainian].
2. ARKUSHYN, Hryhorii. Atlas of Hunting Vocabulary
of Western Polissia. Lutsk: Tower, 2008, 410 pp. [in Ukrai-
nian].
3. MATVIYAS, Ivan, editorial board’s chairperson. Atlas
of Ukrainian Language: In Three Volumes. Kyiv: Scientific
Thought, 1984, vol. 1, 498 pp.; vol. 2, 1988, 520 pp. [in
Ukrainian].
4. BALUSHOK, Vasyl. Ethnogenesis of Ukrainians:
A Monograph. Kyiv: Maksym Rylskyi Institute of Art
Studies, Folkloristics and Ethnology, 2004, 232 pp. [in
Ukrainian].
5. BALUSHOK, Vasyl. Ukrainian Ethnic Community:
Ethnogenesis, History, Ethnonymy. Hanna SKRYPNYK,
ed.-in-chief. Bila Tserkva: Bookmaker O. V. Pshonkivskyi,
2008, 304 pp.: ills. [in Ukrainian].
6. DUBROVSKY, Dmitry. «Traditional Values» – an
Ideological Weapon of Modern Russia [online]. Available
from: https://russian.eurasianet.org/традиционные-
ценности-идеологическое-оружие-современной-
россии [in Russian].
7. DIACHENKO, Vasyl. Anthropological Structure of
Ukrainian People: Comparative Analysis of the Ukrainian
SSR Nations and Adjacent Territories: A Monograph. AS of
Ukrainian SSR, Maksym Rylskyi Institute of Art Studies,
Folklore and Ethnography. Kyiv: Scientific Thought, 1965,
127 pp. [in Ukrainian].
8. YEVTUSHOK, Oleksii. Atlas of Building Vocabulary
of Western Polissia. Lexical Atlas. Rivne, 1993, 134 pp. [in
Ukrainian].
9. “To Change Consciousness of Modern Ukrainians
and Build Eurasia” – Medvedev has Denoted the Most Im-
portant Aim of the Occupants [online]. Available from:
https://enovosty.com/news/news_society/full/504-
izmenit-soznanie-nyneshnix-ukraincev-i-postroit-
evraziyu-medvedev-nazval-vazhnejshuyu-cel-genocida-
ukrainskogo-naroda [in Russian].
10. MATVIYAS, Ivan. Ukrainian Language and Its
Dialects: A Monograph. AS of Ukrainian SSR, Oleksandr
Potebnia Institute of Linguistics. Kyiv: Scientific Thought,
1990, 161 pp. [in Ukrainian].
11. MATIUKHINA, Oleksandra. National Style in
Clothing as an Expression of National Self-Consciousness [on-
line]. Available from: www.ridnamoda.com.ua [in Ukrai-
nian].
12. MISHCHENKO, Mykhailo. Ordinary Fascism
[online]. Available from: https://uain.press/articles/
zvichajnij-fashizm-720457 [in Ukrainian].
13. NIKOLAYENKO, Tetiana, Yevhen KUZMENKO.
Roman Bezsmertnyi: They have Put Me to the Wall to Shoot
and Demanded to Say «Who is the King in the Village» [on-
line]. Available from: https://censor.net/ru/b3341350 [in
Ukrainian].
14. PIVTORAK, Hryhorii. The Origin of Ukrainians,
Russians, Belarusians and Their Languages: Myths and Truth
about Three Slavic Brothers from the «Common Cradle».
Kyiv: Academy, 2001, 152 pp.; 2nd ed., supplemented.
Kyiv: Aristei, 2004, 180 pp. [in Ukrainian].
15. PONOMAR, Liudmyla. Folk Clothing of the Right
Bank Polissia of the Mid 19th – Mid 20th Centuries. Historical
and Ethnographic Atlas. Vocabulary. Kyiv: Biznespolihraf,
2015, 268 pp.: ills. [in Ukrainian].
16. PRYLYPKO, Yakiv. Ethnocultural Relations of
Bulgarians and Eastern Slavs. Kyiv, 1964, 134 pp. [in Ukrai-
nian].
17. PRYLYPKO, Yakiv. Ukrainian Folk Clothing as
a Source of Ethnic History Studying. In: Oleksiy DEY,
ed.-in-chief, Folk Art and Ethnography. Kyiv, 1971, no. 5,
pp. 10–19 [in Ukrainian].
18. SEHEDA, Serhii. Anthropological Structure of
Ukrainian People. Ethnogenetic Aspect. Kyiv, 2001, 254 pp.:
ills., tables [in Ukrainian].
19. The Village of Andriyivka is Almost Completely
Destroyed by the Occupants [online]. Available from:
https://www.youtube.com ›watch [in Ukrainian].
20. Surkov has Stated that «There is no Ukraine»
and that It is a “Humiliation” for Donbas to be in It... [on-
line]. Available from: https://www.pravda.com.ua/
news/2020/02/26/7241702/ [in Ukrainian].
21. What Should Russia do with Ukraine? [online].
Available from: https://uk.wikipedia.org/wiki/Що_
Росія_має_зробити_з_Україною%3F [in Ukrainian].
References
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|