Декоративне різьблення іконостасів Східного Поділля доби Бароко: три комплекси з київських музейних колекцій
Мета статті – охарактеризувати три комплекси іконостасного різьблення (царські врата і колонки) з теренів Вінницької області в колекціях двох провідних київських музеїв – Національного художнього музею України та Національного музею українського народного декоративного мистецтва, зокрема проаналізув...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2022 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2022
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203515 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Декоративне різьблення іконостасів Східного Поділля доби Бароко: три комплекси з київських музейних колекцій / І. Ходак // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 2. — С. 59–72. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203515 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ходак, І. 2025-05-29T10:19:32Z 2022 Декоративне різьблення іконостасів Східного Поділля доби Бароко: три комплекси з київських музейних колекцій / І. Ходак // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 2. — С. 59–72. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203515 271.2-523.47:069.4/.5](477.43/.44)“18” https://doi.org/10.15407/nte2022.02.059 Мета статті – охарактеризувати три комплекси іконостасного різьблення (царські врата і колонки) з теренів Вінницької області в колекціях двох провідних київських музеїв – Національного художнього музею України та Національного музею українського народного декоративного мистецтва, зокрема проаналізувати композицію, іконографічний репертуар і технічні особливості. Усі розглядувані твори придбав Данило Щербаківський під час експедиції 1908 року до Подільської губернії. Опрацювання документальних свідчень про історію храмів і стилістичний аналіз пам’яток дають підстави переконливо стверджувати, що два комплекси походять із церков Успіння Богородиці 1737 року в с. Піски-Бершадські Ольгопільського повіту (нині – у складі м. Бершаді Гайсинського р‑ну) та Св. Кузьми і Дем’яна 1753 року в с. Леляки Вінницького повіту (нині Жмеринського р‑ну) і з достатньою вірогідністю можуть бути датовані часом їхнього спорудження (освячення). Натомість походження царських врат і чотирьох колонок, придбаних у священника с. Вишня (Шереметка) Вінницького повіту (нині – у складі м. Вінниці) Євгена Левандовського, потребує подальшого дослідження, оскільки різьблення має виразні ознаки другої половини XVII – початку XVIII ст., тоді як стара церква у Вишні була зведена 1784 року. Усі три комплекси репрезентують ажурне декоративне різьблення іконостасів, серед мотивів якого домінує плинка виноградна лоза з гронами різної форми, прикритими листям відмінної конфігурації, та листя аканта. Вони засвідчують характерну для українського мистецтва барокової доби варіативність флоральних форм в одному іконостасі або навіть одній його складовій (царських вратах чи колонках) і контамінацію виноградної лози та / чи грон з листям аканта. The article is aimed at the description of three complexes of iconostases carving (the royal doors and columns) from the territory of Vinnytsia region in the collections of two leading Kyiv museums – the National Art Museum of Ukraine and the National Museum of Ukrainian Folk Decorative Art, in particular, the analysis of the composition, iconographic repertoire and technical features. All the considered works have been acquired by Danylo Shcherbakivskyі during the expedition to Podillia governorate in 1908. The treatment of documentary evidence on the history of the temples and stylistic analysis of monuments give grounds to assert convincingly that the two complexes originate from the Church of the Assumption of the Virgin in 1737 in the village of Pisky-Bershadsky in Olhopil county (now they are in the structure of Bershad, Haisyn district) and Saints Cosmas and Damian of 1753 in the village of Leliaky in Vinnytsia county (now of Zhmerynka district) and with sufficient probability can be dated to the time of their building (consecration). Instead, the origin of the royal doors and four columns purchased from the priest of the village of Vyshnia (Sheremetka) of Vinnytsia county (now it is a part of Vinnytsia) Yevhen Levandovskyi needs further research, as the carving has clear features of the second half of the 17th – early 18th centuries, while the old church in Vyshnia has been built in 1784. All three complexes represent an openwork decorative carving of iconostases, with the dominating motifs of a flowing vine with bunches of various shapes, covered with leaves of excellent configuration, and acanthus leaves. They are evidence of the variability of floral forms in one iconostasis or even one of its components (the royal doors or columns) and the contamination of vines and/or bunches with acanthus leaves typical for Ukrainian art of the Baroque period. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії та теорії науки Декоративне різьблення іконостасів Східного Поділля доби Бароко: три комплекси з київських музейних колекцій Decorative Carving of Iconostases of the Eastern Podillia in the Baroque Period: Three Complexes from Kyiv Museum Collections Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Декоративне різьблення іконостасів Східного Поділля доби Бароко: три комплекси з київських музейних колекцій |
| spellingShingle |
Декоративне різьблення іконостасів Східного Поділля доби Бароко: три комплекси з київських музейних колекцій Ходак, І. З історії та теорії науки |
| title_short |
Декоративне різьблення іконостасів Східного Поділля доби Бароко: три комплекси з київських музейних колекцій |
| title_full |
Декоративне різьблення іконостасів Східного Поділля доби Бароко: три комплекси з київських музейних колекцій |
| title_fullStr |
Декоративне різьблення іконостасів Східного Поділля доби Бароко: три комплекси з київських музейних колекцій |
| title_full_unstemmed |
Декоративне різьблення іконостасів Східного Поділля доби Бароко: три комплекси з київських музейних колекцій |
| title_sort |
декоративне різьблення іконостасів східного поділля доби бароко: три комплекси з київських музейних колекцій |
| author |
Ходак, І. |
| author_facet |
Ходак, І. |
| topic |
З історії та теорії науки |
| topic_facet |
З історії та теорії науки |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Decorative Carving of Iconostases of the Eastern Podillia in the Baroque Period: Three Complexes from Kyiv Museum Collections |
| description |
Мета статті – охарактеризувати три комплекси іконостасного різьблення (царські врата і колонки) з теренів Вінницької області в колекціях двох провідних київських музеїв – Національного художнього музею України та Національного музею українського народного декоративного мистецтва, зокрема проаналізувати композицію, іконографічний репертуар і технічні особливості. Усі розглядувані твори придбав Данило Щербаківський під час експедиції 1908 року до Подільської губернії. Опрацювання документальних свідчень про історію храмів і стилістичний аналіз пам’яток дають підстави переконливо стверджувати, що два комплекси походять із церков Успіння Богородиці 1737 року в с. Піски-Бершадські Ольгопільського повіту (нині – у складі м. Бершаді Гайсинського р‑ну) та Св. Кузьми і Дем’яна 1753 року в с. Леляки Вінницького повіту (нині Жмеринського р‑ну) і з достатньою вірогідністю можуть бути датовані часом їхнього спорудження (освячення). Натомість походження царських врат і чотирьох колонок, придбаних у священника с. Вишня (Шереметка) Вінницького повіту (нині – у складі м. Вінниці) Євгена Левандовського, потребує подальшого дослідження, оскільки різьблення має виразні ознаки другої половини XVII – початку XVIII ст., тоді як стара церква у Вишні була зведена 1784 року. Усі три комплекси репрезентують ажурне декоративне різьблення іконостасів, серед мотивів якого домінує плинка виноградна лоза з гронами різної форми, прикритими листям відмінної конфігурації, та листя аканта. Вони засвідчують характерну для українського мистецтва барокової доби варіативність флоральних форм в одному іконостасі або навіть одній його складовій (царських вратах чи колонках) і контамінацію виноградної лози та / чи грон з листям аканта.
The article is aimed at the description of three complexes of iconostases carving (the royal doors and columns) from the territory of Vinnytsia region in the collections of two leading Kyiv museums – the National Art Museum of Ukraine and the National Museum of Ukrainian Folk Decorative Art, in particular, the analysis of the composition, iconographic repertoire and technical features. All the considered works have been acquired by Danylo Shcherbakivskyі during the expedition to Podillia governorate in 1908. The treatment of documentary evidence on the history of the temples and stylistic analysis of monuments give grounds to assert convincingly that the two complexes originate from the Church of the Assumption of the Virgin in 1737 in the village of Pisky-Bershadsky in Olhopil county (now they are in the structure of Bershad, Haisyn district) and Saints Cosmas and Damian of 1753 in the village of Leliaky in Vinnytsia county (now of Zhmerynka district) and with sufficient probability can be dated to the time of their building (consecration). Instead, the origin of the royal doors and four columns purchased from the priest of the village of Vyshnia (Sheremetka) of Vinnytsia county (now it is a part of Vinnytsia) Yevhen Levandovskyi needs further research, as the carving has clear features of the second half of the 17th – early 18th centuries, while the old church in Vyshnia has been built in 1784. All three complexes represent an openwork decorative carving of iconostases, with the dominating motifs of a flowing vine with bunches of various shapes, covered with leaves of excellent configuration, and acanthus leaves. They are evidence of the variability of floral forms in one iconostasis or even one of its components (the royal doors or columns) and the contamination of vines and/or bunches with acanthus leaves typical for Ukrainian art of the Baroque period.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203515 |
| citation_txt |
Декоративне різьблення іконостасів Східного Поділля доби Бароко: три комплекси з київських музейних колекцій / І. Ходак // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 2. — С. 59–72. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT hodakí dekorativnerízʹblennâíkonostasívshídnogopodíllâdobibarokotrikompleksizkiívsʹkihmuzeinihkolekcíi AT hodakí decorativecarvingoficonostasesoftheeasternpodilliainthebaroqueperiodthreecomplexesfromkyivmuseumcollections |
| first_indexed |
2025-11-26T04:01:33Z |
| last_indexed |
2025-11-26T04:01:33Z |
| _version_ |
1850610857357082624 |
| fulltext |
59
Анотація / Abstract
Мета статті – охарактеризувати три комплекси іконостасного різьблення (царські врата і колонки) з теренів Вінницької
області в колекціях двох провідних київських музеїв – Національного художнього музею України та Національного музею
українського народного декоративного мистецтва, зокрема проаналізувати композицію, іконографічний репертуар і технічні
особливості. Усі розглядувані твори придбав Данило Щербаківський під час експедиції 1908 року до Подільської губернії.
Опрацювання документальних свідчень про історію храмів і стилістичний аналіз пам’яток дають підстави переконливо
стверджувати, що два комплекси походять із церков Успіння Богородиці 1737 року в с. Піски-Бершадські Ольгопільського
повіту (нині – у складі м. Бершаді Гайсинського р-ну) та Св. Кузьми і Дем’яна 1753 року в с. Леляки Вінницького повіту
(нині Жмеринського р-ну) і з достатньою вірогідністю можуть бути датовані часом їхнього спорудження (освячення).
Натомість походження царських врат і чотирьох колонок, придбаних у священника с. Вишня (Шереметка) Вінницького
повіту (нині – у складі м. Вінниці) Євгена Левандовського, потребує подальшого дослідження, оскільки різьблення має
виразні ознаки другої половини XVII – початку XVIII ст., тоді як стара церква у Вишні була зведена 1784 року. Усі три
комплекси репрезентують ажурне декоративне різьблення іконостасів, серед мотивів якого домінує плинка виноградна
лоза з гронами різної форми, прикритими листям відмінної конфігурації, та листя аканта. Вони засвідчують характерну
для українського мистецтва барокової доби варіативність флоральних форм в одному іконостасі або навіть одній його
складовій (царських вратах чи колонках) і контамінацію виноградної лози та / чи грон з листям аканта.
Ключові слова: церква, іконостас, декоративне різьблення, царські врата, колонки, бароко, експедиція, Східне
Поділля.
The article is aimed at the description of three complexes of iconostases carving (the royal doors and columns) from the
territory of Vinnytsia region in the collections of two leading Kyiv museums – National Art Museum of Ukraine and the
Д ЕКОРАТ И ВН Е РІЗЬБЛ ЕН Н Я І КОНОСТАСІ В
С Х І Д НОГО ПОД І Л Л Я ДОБИ БА РОКО:
Т РИ КОМ П Л ЕКСИ З К И Ї ВСЬК И Х
М У ЗЕЙ Н И Х КОЛ ЕК Ц І Й
ХОДАК ІРИНА
кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця відділу образотворчого та декоративно-
прикладного мистецтв Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського
НАН України
KHODAK IRYNA
a Ph.D. in Art Studies, a research fellow at the Department of Fine, Decorative and Applied Arts of the NASU
Maksym Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology
Бібліографічний опис:
Ходак, І. (2022) Декоративне різьблення іконостасів Східного Поділля доби Бароко: три комплекси з
київських музейних колекцій. Народна творчість та етнологія, 2 (394), 59–72.
Khodak, I. (2022) Decorative Carving of Iconostases of the Eastern Podillia in the Baroque Period: Three
Complexes from Kyiv Museum Collections. Folk Art and Ethnology, 2 (394), 59–72.
УДК 271.2-523.47:069.4/.5](477.43/.44)“18”
DOI https://doi.org/10.15407/nte2022.02.059
www.etnolog.org.ua
IM
FE
60
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
60
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 2/2 0 22
National Museum of Ukrainian Folk Decorative Art, in particular, the analysis of the composition, iconographic repertoire
and technical features. All the considered works have been acquired by Danylo Shcherbakivskyі during the expedition to
Podillia governorate in 1908. The treatment of documentary evidences on the history of the temples and stylistic analysis of
monuments give grounds to assert convincingly that the two complexes originate from the Church of the Assumption of
the Virgin in 1737 in the village of Pisky-Bershadsky in Olhopil county (now they are in the structure of Bershad, Haisyn
district) and Saints Cosmas and Damian of 1753 in the village of Leliaky in Vinnytsia county (now of Zhmerynka district)
and with sufficient probability can be dated to the time of their building (consecration). Instead, the origin of the royal doors
and four columns purchased from the priest of the village of Vyshnia (Sheremetka) of Vinnytsia county (now it is a part
of Vinnytsia) Yevhen Levandovskyi needs further research, as the carving has clear features of the second half of the 17th –
early 18th centuries, while the old church in Vyshnia has been built in 1784. All three complexes represent an openwork
decorative carving of iconostases, with the dominating motifs of a flowing vine with bunches of various shapes, covered with
leaves of excellent configuration, and acanthus leaves. They are evidences of the variability of floral forms in one iconostasis
or even one of its components (the royal doors or columns) and the contamination of vines and / or bunches with acanthus
leaves typical for Ukrainian art of the Baroque period.
Keywords: church, iconostasis, decorative carving, royal doors, columns, Baroque, expedition, Eastern Podillia.
Хоча дослідження регіональних осо-
бливостей українських високих іконостасів
надзвичайно активізувалося в останні деся-
тиліття, передвівтарні ансамблі Східного
Поділ л я залишаються неосмисленим і
недослідженим феноменом. Причина цього
криється насамперед у втраті (знищенні)
впродовж ХХ ст., унаслідок агресивної
антирелігійної політики, більшості іконо-
стасів (навіть за умови збереження храмів),
що, звісно, суттєво ускладнює реконструк-
цію східнохристиянської мистецької куль-
тури регіону XVIII–XIX ст. Тим важливіше
поряд з опрацюванням уведених у науковий
обіг чи виявлених в архівах світлин і вер-
бальних описів публікувати та аналізувати
мистецькі пам’ятки, збережені в музейних
колекціях.
Серед складових декоративного різьблен-
ня українських високих іконостасів най-
більший інтерес фахівців викликали цар-
ські врата, що, посідаючи центральне місце,
слугували мистецьким утіленням богослов-
ської ідеї спасіння, тож питання їх еволюції,
композиційних і стилістичних особливос-
тей мають розгалужену дослідницьку тра-
дицію у вітчизняному мистецтвознавстві.
Передусім слід згадати посмертну моногра-
фію М. Драґана із завуальованою назвою
«Українська декоративна різьба XVI–
XVIII ст.» [4] та виданий десяток років тому
Інститутом колекціонерства українських
мистецьких пам’яток при Науковому товари-
стві імені Шевченка альбом «Царські врата
українських іконостасів» [15], до якого,
крім світлин, увійшли статті «Іконописні
царські врата» М. Гелитович [15, с. 12–23]
і «Різьблені царські врата XVII–XX ст.»
Н. Олейнюк [15, с. 24–39]. З-поміж публі-
кацій із розглядуваної тематики в періодич-
них виданнях особливий інтерес становить
низка статей С. Оляніної, у яких здійснено
спробу типологізувати основні флоральні й
зооморфні мотиви декоративного різьблен-
ня іконостасів [5; 6; 7; 8], а це своєю чергою
уможливило порівняльний аналіз досліджу-
ваних нами комплексів із ширшим колом
пам’яток із різних регіонів і верифікацію
їхнього датування відповідно.
У сучасному українському мистецтвоз-
навстві немає спеціальних праць, присвя-
чених іконостасам Східного Поділля зага-
лом та їхньому декоративному різьбленню
зокрема. Не краща ситуація склалася з
публікацією пам’яток. Донині здебільшого
послуговуються поодинокими світлинами,
уведеними в науковий обіг наприкінці ХІХ –
на початку ХХ ст., головно Є. Сіцінським і
Г. Павлуцьким [11; 9]. Навіть у згаданому аль-
бомі «Царські врата українських іконоста-
сів», що містить напрочуд репрезентативний
візуальний ряд, подано лише одну пам’ятку
кінця XVII – початку XVIII ст. з теренів
Східного Поділля, точніше – с. Антопіль
(нині Тульчинського р-ну Вінницької обл.),
що зберігається в колекції Національного
www.etnolog.org.ua
IM
FE
6161
ІРИНА ХОДАК
музею у Львові імені Андрея Шептицького
(далі – НМЛ) [15, іл. 146].
Розглядувані в статті комплекси іконо-
стасного різьб лення ще не потрапляли в
поле зору дослідників вітчизняних іконо-
стасів. Наразі в літературі хіба засвідчено, що
їх набув Д. Щербаківський для Київського
художньо-промислового і наукового музею
імені Миколи ІІ (далі – КХПНМ), та репро-
дуковано виконані наприкінці 1900-х – у
1910-х роках світлини двох комплексів і
сучасну світлину царських врат із третього
[12, с. 290; 13, с. 104, 415].
Д жерел ьною базою досл ід женн я
слугували насамперед фондові збірки
Національного художнього музею України
(далі – НХМУ) та Національного музею
українського народного декоративного
мистецтва (далі – НМУНДМ). Також було
залучено такі архівні матеріали, як інвен-
тарні книги історичного відділу КХПНМ,
що зберігаються в науковому архіві НХМУ;
матеріали експедицій Д. Щербаківського,
насамперед 1908 року до Подільської
губернії, які відклалися в його особовому
фонді (ф. 9) в науковому архіві Інституту
археології Національної академії наук
України (далі – НА ІА НАН України); деякі
світлини, виконані зі скл яних негативів
царських врат і колонок іконостасів, що
нині мали б зберігатися в Інституті мис-
тецтвознавства, фольклористики та етно-
логії ім. М. Т. Рильського (далі – ІМФЕ)
НАН України, проте тривалий час зали-
шаються недоступними для дослідників.
Як порівняльний матеріал використано
опубліковані й безпосередньо опрацьо-
вані авторкою в архівах і книгозбірнях
(передусім НА ІА НАН України, Інституті
рукопису Національної бібліотеки України
імені В. І. Вернадського, далі – ІР НБУВ,
Державній науковій архітектурно-буді-
вельній бібліо теці імені В. Г. Заболотного,
далі – ДНАББЗ) світлини іконо стасів чи
царських врат Східного Поділля.
Мета дослідження – охарактеризувати
три комплекси іконостасного різьблення
(царські врата і колонки) Східного Поділля
з колекцій двох провідних київських музе-
їв – НХМУ і НМУНДМ, що постали на
основі збірки колись єдиного КХПНМ /
Всеукраїнського історичного музею імені
Т. Шевченка (далі – ВІМШ), зокрема про-
аналізувати композицію, іконографічний
репертуар і технічні особливості пам’яток.
Географічні межі дослідження обмежено
теренами сучасної Вінницької області.
У результаті безпосереднього опрацю-
вання чинної та архівної облікових докумен-
тацій, фондових збірок (частково) НХМУ і
НМУНДМ вдалося встановити, що, попри
фрагментарність елементів іконостасного
різьблення Східного Поділля, у згаданих
музейних колекціях маємо три комплекси
пам’яток доби Бароко (царські врата та різні
типи колонок) з теренів сучасної Вінницької
області, а саме: із церков у с. Піски-
Бершадські Ольгопільського повіту (нині –
у складі м. Бершаді Гайсинського р-ну),
с. Леляки Вінницького повіту (нині
Жмеринського р-ну), с. Вишня Вінницького
повіту (нині – у складі м. Вінниці). На щастя,
усі пам’ятки збереглися до сьогодні, причо-
му після поділу 1964 року Київського дер-
жавного музею українського мистецтва на
два самостійні заклади – Державний музей
українського образотворчого мистецтва
(нині – НХМУ) та Державний музей україн-
ського народного декоративного мистецтва
(нині – НМУНДМ), більшість залишилася в
першому з них і лише одна колонка з Пісків-
Бершадських – у другому.
Про спосіб надходження пам’яток зга-
даних трьох комплексів з архівної інвен-
тарної книги довідуємося хіба те, що цар-
ські врата привіз з експедиції та подарував
КХПНМ, а колонки лише привіз з експеди-
ції Д. Щербаківський – спочатку кореспон-
дент, а від 1910 року – завідувач історичного
й етнографічного відділів цієї інституції.
Якщо зважити, що царські врата заінвента-
ризували 1908 року, а колонки – 1913 року,
то час надходження не видається таким уже
однозначним. Не допомагають прояснити
www.etnolog.org.ua
IM
FE
62
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
62
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 2/2 0 22
питання й написи на паперових наклейках
на звороті колонок, адже на деяких указано
1910 рік надходження (з Вишні й Леляків),
на інших – 1913-й (з Пісків-Бершадських).
Щоб з’ясувати достеменну дату набуття роз-
глядуваних артефактів, довелося звернутися
до матеріалів особового фонду збирача.
Улітку 1908 року Д. Щербаківський здій-
снив експедицію до Подільської губернії, під
час якої побував у майже вісімдесяти селах,
містечках і містах Балтського, Вінницького,
Гайсинського, Летичівського, Літинського,
Ольгопільського, Проскурівського повітів
[12; 13, с. 103–105, 415–416]. Хоча першочер-
гове завдання дослідника, як засвідчує екс-
педиційний записник, полягало в пошуку
експонатів для кустарної виставки, він при-
ділив чималу увагу сакральним пам’яткам:
нотував відомості про обстежені церкви і
дзвіниці, накреслював їхні плани та перекрої,
фотографував деякі з них, замальовував над-
банні та намогильні хрести, фіксував влад-
ні записи в богослужбових книгах тощо. За
його власними підрахунками, серед різних
типологічних груп творів тоді вдалося при-
дбати четверо царських врат і одинадцять
іконостасних колонок [2, арк. 79]. У контексті
нашого дослідження важливо, що наприкін-
ці експедиційного нотатника, підсумовуючи
свої набутки, Д. Щербаківський перерахував
репертуар трьох згаданих комплексів іконо-
стасного різьблення: царські врата і дві колон-
ки з Пісків-Бершадських, царські врата і п’ять
колонок з Вишні, царські врата і дві колонки з
Леляків, що достеменно засвідчує рік набуття
всіх пам’яток [2, арк. 101 зв.–102] 1.
Свого часу М. Драґан наголошував,
що іконостасне різьблення загалом і цар-
ські врата зокрема здебільшого безіменні й
недатовані, тому в тих випадках, коли бра-
кує документальних джерел про створення
ансамблю, доводиться користатися опосе-
редкованими відомостями про дату будів-
ництва та поновлення церкви, корелюючи
їх зі стилістичним аналізом пам’яток. Навіть
якщо на живописних медальйонах царських
врат удається віднайти підпис майстра чи
дату, до них слід ставитися з обережніс-
тю, оскільки малярські й різьбарські роботи
могли розділяти кілька десятиліть, що, звіс-
но, додатково ускладнює атрибуцію [4, с. 9].
Інвентаризуючи експонати, Д. Щербаків-
ський зазначав лише населений пункт,
у якому набув їх, але не конкретизував храм.
Згідно з відомостями дев’ятого випуску
праць Подільського єпархіального історико-
статистичного комітету, на початку ХХ ст. в
Пісках-Бершадських існувала однокупольна
дерев’яна церква Успіння Богородиці, зведе-
на 1897 року на кам’яному фундаменті «ста-
ранням прихожан з грошовою допомогою
Святійшого синоду» [10, с. 778]. До того в
селі функціонувала дерев’яна трибанна церк-
ва тієї самої посвяти, збудована 1737 року
[10, с. 778]. В експедиційному нотатнику
1908 року Д. Щербаківський засвідчив факт
відвідин Пісків-Бершадських, замалював два
надбанні хрести зі старої церкви і зафіксував
напис на зображенні мертвого Христа на
колінах Бога Отця: «Benedicta sit ss. Trinitas
in secula seculorum» [2, арк. 35]. Отже, набу-
ті дослідником царські врата і дві колонки,
беззаперечно, належали до іконостасного
ансамблю колишнього храму, тому попере-
дньо можемо датувати їх часом його спору-
дження (освячення), тобто 1737 роком.
Зважаючи на те, що більшість пам’яток
усіх трьох комплексів упродовж своєї музей-
ної історії зазнала суттєвих змін (втрати
фрагментів різьблення, відшарування та
втрати левкасу / поліхромії) і конче потре-
бує консерваційно-реставраційних втру-
чань, для повнішого уявлення про їхній
вигляд на час надходження до КХПНМ
довелося залучити інвентарні описи, вико-
нані Д. Щербаківським у 1908 і 1913 роках,
які насамперед дають змогу реконструюва-
ти колористичне вирішення.
В інвентарній книзі історичного відділу
КХПНМ царські врата з Успенської церк-
ви в Пісках-Бершадських (інв. № 502, нині
НХМУ, Д-154) описано так: «Царські врата
XVIII ст. дерев’яні. Наскрізним різьбленням
виконано виноградні гілки і грона та покри-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
6363
ІРИНА ХОДАК
то сріблом, золотом і темно-зеленою фарбою.
Угорі хрест. Іконки із зображенням єван-
гелістів та Благовіщення овальні. Висота
178 сант[иметрів] (бічна 150 сант[иметрів])
ширина 76 сант[иметрів] с. Бершадські
Піски. Ольгопільськ[ий] п[овіт] Подільської
губ[ернії]» [3] 2.
На основі світлини зі скляного негативу
кінця 1900–1910-х років, що нині мав би
зберігатися в ІМФЕ, та аматорської сучасної
світлини, наданої НХМУ, можемо потвер-
дити, що наскрізне (ажурне) різьблення
царських врат вирізняється соковитістю
та щільністю. По центру вони мають тов-
сту колонку з невеличкою точеною базою,
циліндричним фустом та завершенням у
вигляді сфери, на якій утверджено різьбле-
ний чотирираменний рівнокінцевий хрест.
Фуст колонки спіраллю обвиває лоза, при-
чому в кожному рапорті зображено подвійне
виноградне гроно (воно складається з двох
повноцінних китиць, тому його не випадає
назвати гроном з крилом, як зазвичай іденти-
фікують цей тип у ботаніці), що звисає долу й
прикрите стилізованим листком, який нага-
дує чи то велику приквітку з видовженою
центральною частиною, чи то виноградний
листок між двома роздвоєними листочками.
Лоза своєю чергою покоїться на ширшій
основі, від якої відходить акантове листя.
Опущене під нахилом листя такої самої
форми з повздовжніми жолобками формує
горизонтальний бордюр унизу обох стулок.
Майстер майже дотримався принципу
дзеркальної симетрії між лівою та правою
стулками. Відмінності простежуються в
деталях, насамперед формі й розмірі вино-
градних грон, кількості рядів ягід у них.
Кожну стулку також виконано з дотриман-
ням принципу симет рії щодо уявної верти-
кальної осі, на якій розміщено по три овальні
медальйони з живописними зображеннями
двох євангелістів і Богородиці (ліва стулка)
чи двох євангелістів і архангела Гавриїла
(права стулка) 3. Два стебла аканта (радше
навіть не власне стебла, а соковите листя
на уявному стеблі) виходять із центру кож-
ної стулки внизу (їхні кінцівки закручено
у формі волют), потім вигинаються й роз-
ходяться, а над живописним медальйоном
знову сходяться. Таким чином вони форму-
ють для кожного зображення своєрідний
картуш, причому нижній близький за фор-
мою до перевернутого серця, тоді як верхній
і особливо середній більш видов жені (миг-
далеподібні). Власне живописні медальйони
розташовані у вінці картушів, у нижній час-
тині яких розміщено або повернене догори
листя (приквітку), подібне до того, яке при-
криває грона на стулковій колонці, хіба мен-
шого розміру (нижні картуші), або опущене
виноградне гроно, прикрите таким самим
листком-приквіткою (середній і верхній кар-
туші). Угорі стулок листя аканта вигинається
як S-подібні волюти, надаючи завершенню
врат заокругленої форми.
Описану схему зображення двох акан-
тових стебел, що їх дослідники називають
«зустрічними синусоїдами» [8, с. 285], про-
стежуємо в низці українських іконо стасів
загалом і подільських зокрема. Скажімо,
у царських вратах XVIII ст., що зберіга-
лися в Михайлівській церкві містечка
Зінькова Летичівського повіту (нині – село
Хмельницького р-ну Хмельницької обл.) і
на початку ХХ ст. були введені в науко-
вий обіг Г. Павлуцьким, композицію кожної
стулки формують два акантові стебла-сину-
соїди, проте виходять вони з різних ниж-
ніх кутів, під медальйонами їх перехоплює
кільце, а медальйони розміщені в нижній
частині умовних картушів, утворених виги-
нами стебел [9, фото 3 на табл. ХІІ] 4.
Крім царських врат, від розглядуваного
іконостасного ансамблю дійшло два типи
ажурних різьблених колонок. Першу з них
(інв. № 1729, нині НХМУ, Д-51) в інвентар-
ній книзі історичного відділу КХПНМ опи-
сано так: «Колонка з іконостаса XVIII ст.
наскрізного різьблення; виноградну лозу
в срібних тонах перевито стрічкою зеле-
ною; капітель велика глибокого різьблення.
Розм. 114 сант[иметрів]. с. Бершадські Піски
Ольгопільськ[ого] п[овіту] Подільськ[ої]
www.etnolog.org.ua
IM
FE
6 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
6 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 2/2 0 22
г[убернії]» [3] 5. На світлині кінця 1900–
1910-х років її зафіксовано ліворуч від цар-
ських врат, тож наведений інвентарний опис
можемо суттєво розширити. Фуст цієї колон-
ки, що об’ємніша за другу, формують кілька
пагонів, які довільно переплітаються між
собою та зі стрічкою (биндою); основний
простір між стеблами заповнює не листя,
а великі п’ятипелюсткові квіти, що нагаду-
ють гвоздики чи волошки [6, с. 134, 135].
Аналогічний мотив (щоправда, без бинди)
демонструє, наприклад, колонка іконостаса
1730-х років з Преображенської церкви в
с. Великі Сорочинці на Полтавщині (нині
Миргородського р-ну Полтавської обл.)
[5, с. 116].
На відміну від простої точеної бази,
капітель колонки першого типу з Пісків-
Бершадських доволі висока й насичена: два
ряди розташованих у шаховому порядку
листочків аканта, що дуже вигнуті назовні,
увінчують волюти. Подібні принципи опра-
цювання капітелей, добре відомі в різних
українських регіонах від кінця XVII ст. (годі
згадати іконостаси Військово-Микільського
собору в Києві, Михайлівської церкви в
с. Бездрик Сумського повіту Харківської
губ. (нині Сумського р-ну Сумської обл.),
Успенського собору Єлецького монастиря
в Чернігові), залишалися актуальними і в
наступному столітті, що, зокрема, засвід-
чують іконостаси 1730-х років з Троїцької
(надбрамної) церкви Києво-Печерської
лаври та церкви Преображення Христового
у Великих Сорочинцях [8, с. 276–277].
Про другу колонку із цього самого іконо-
стасного ансамблю (інв. № 1730) в інвентар-
ній книзі зазначили: «Колонка з іконостаса
XVIII ст. наскрізного різьблення; виноградні
грона зелені із золотим листям; база червона
капітель конічна. Розм. 114 с[антиметрів]
с. Бершадські Піски Ольгоп[ільського]
п[овіту] Под[ільської] г[убернії]» [3].
Згадана пам’ятка єдина з усіх розглядува-
них, з якою має змогу ознайомитися кожен
охочий у постійній експозиції НМУНДМ
(щоправда, там помилково походження із
церкви в Пісках-Бершадських приписано
іншому, сусідньому, експонатові), тож може-
мо взоруватися не лише на опис і світлину
початку ХХ ст., а й на безпосередні вражен-
ня. Фуст цієї колонки п’ять разів обвиває
виноградна лоза, ніби стягуючи його, як це
можна бачити на світлинах іконостасів XVII–
XVIII ст., приміром, з Вознесенської церкви
в Березні (нині – смт Чернігівського р-ну
Чернігівської обл.) [5, с. 114–115, 116] або
церкви Покрови Богородиці 1722 року
в с. Дяківці Літинського повіту (нині
Вінницького р-ну Вінницької обл.) [1,
арк. 175]. Грона, що звисають з лози, прикриті
здебільшого тридільним, а іноді навіть чоти-
ридільним листком, причому бічні овальні
лопаті тридільного листя доєднуються до
середника під прямим кутом, унаслідок чого
він набуває трикутної форми. Щодо конічної
капітелі, то в її оздобленні також поєднано
відігнуте акантове листя з волютами, але в
іншій інтерпретації.
Згідно з відомостями уже згаданого
видання «Приходи та церкви Подільської
єпархії», на початку ХХ ст. в Леляках існу-
вав дерев’яний храм, зведений 1753 року
коштом прихожан, під який 1880 року під-
вели кам’яний фундамент, обшалювали зовні
новими дошками, пофарбували олійними
фарбами; із західного боку добудували при-
твор, а з південного боку вівтаря – паламар-
ню. Новий триярусний іконостас справили
1886 року [10, с. 275–276].
В експедиційному нотатнику Д. Щерба-
ків ський потвердив дату побудови церкви,
додавши, що до 1855 року вона була вкрита
ґонтом, навів розміри бабинця (5,5 × 6,5 м, де
останнє число – довжина) і середнього зрубу
(8 × 8 м), зафіксував, що іконостас новий,
проте є давні ікони Богородиці, св. Варвари
та св. Миколи. Вербальні відомості допо-
внили замальовки трьох надбанних хрестів
леляківського храму (над бабинцем, цен-
тральним зрубом і вівтарем) та кованої дета-
лі на церковних дверях [2, арк. 60 зв. – 61].
Зважаючи на це, слушно припустити, що
царські врата й колонки, надбані дослідни-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
6565
ІРИНА ХОДАК
ком, походили з давнішого іконостаса церк-
ви Святих Кузьми і Дем’яна, який попере-
дньо можемо датувати часом спорудження
(освячення) храму.
Опис царських врат (інв. № 503, нині
НХМУ, Д-155), як і попередніх, в інвентарній
книзі історичного відділу КХПНМ дово-
лі лаконічний: «Царські врата XVIII ст.
дерев’яні. Наскрізним різьбленням викона-
но дві виноградні лози, що виходять з пащ
фантастичних тварин (пащі розміщені в
кутках нижньої частини врат). Загальне тло
срібне; грона сині та золоті. Іконки із зобра-
женням євангелістів та Благовіщення сер-
цеподібної форми. Висота 166 (бокова 140)
сант[иметрів], ширина 67 сант[иметрів]
с. Леляки Вінниц[ького] п[овіту] Подільської
губ[ернії]» [3] 6.
Взоруючись на аматорську світлину, нада-
ну НХМУ, можемо стверджувати, що царські
врата з леляківського храму ажурніші, ніж
з Пісків-Бершадських, – різьб лення не таке
масивне й менш активно заповнює площину.
Для декорування циліндричної стулкової
колонки, точніше – її фусту (тобто за винят-
ком точеної бази і капітелі, що складається
з двох рядів листочків аканта, поставлених
сторч), майстер знову-таки обрав мотив
виноградної лози, що обвиває уявний стри-
жень, щоправда, цього разу шість разів, а між
нею розташував сім опущених долу масив-
них грон трикутної форми, прикритих вели-
ким семидільним листям. У різьбленні дзер-
кально симетричних стулок натрапляємо на
мотив плинкої виноградної лози, що вихо-
дить, як стверджував Д. Щербаківський,
із пащі якогось фантастичного чудовиська
в нижньому внутрішньому куті. Личина
чудернацького звіра настільки стилізована,
що її можна сприйняти за бутон чи роздво-
єне листя. Недарма М. Драґан наполягав,
що «дуже часто галузки винограду в нижніх
кутках закручені в спіраль або виростають з
роздвоєних листочків, які нагадують отво-
рену пащу звіра» [4, с. 121].
Направду розглядувані зображення доволі
варіативні. Частину з них безальтернативно
можна ідентифікувати з личиною звіра, як,
наприклад, на царських вратах першої полови-
ни XVIII ст. із с. Тисів (нині Калуського р-ну
Івано-Франківської обл.), що зберігаються
в НМЛ, чи невідомого походження кінця
XVIII ст. з колекції Національного музею
народного мистецтва Гуцульщини й Покуття
імені Й. Кобринського в Коломиї [15, іл. 101,
102]. Натомість на низці пам’яток, серед
яких – царські врата кінця XVII – початку
XVIII ст. із с. Медика (нині Підкарпатського
воєводства, Польща), першої половини
XVIII ст. із с. Сопів (нині Коломийського р-ну
Івано-Франківської обл.) та с. Виженка (нині
Вижницького р-ну Чернівецької обл.) [15,
іл. 103, 104], вони радше нагадують бутони /
роздвоєне листя, хоча в останньому випадку,
завдяки окресленому оку, трактуються саме
як зооморфний мотив [7, с. 198].
Серед царських врат Східного Поділля
також натрапляємо на зображення в нижніх,
прилеглих до стулкової колонки, кутах поді-
бного мотиву. Ідеться про введену нами в
науковий обіг [14, с. 82] замальовку царських
врат із церкви Різдва Богородиці 7 в с. Гунча
Гайсинського повіту Подільської губернії
(нині Гайсинського р-ну Вінницької обл.),
виконану 1924 року Н. Коцюбинською або її
приятелькою М. Новицькою. Обидві стулки
заповнені зображенням стебла, що огинає
круглі медальйони, вочевидь, із живопис-
ними зображеннями. Виходять ці стебла зі
своєрідних бутонів з двома роздвоєними
листочками, розташованими в нижніх вну-
трішніх кутах, причому – на відміну від наве-
дених прикладів – бутони мають коротеньке
стебло, що дає змогу беззаперечно ідентифі-
кувати їх як флоральний, а не зооморфний
мотив. До того ж аналогічне зображення ще
тричі трапляється на пагоні кожної стулки
(над медальйонами), що лише потверджує
зроблений висновок.
На стулках леляківських врат лоза вигина-
ється півколом навколо живописних медаль-
йонів, а галузка, що відходить від неї, охоплює
медальйон з іншого боку півколом, творячи
своєрідний картуш-тондо для нього. Місце
www.etnolog.org.ua
IM
FE
66
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
66
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 2/2 0 22
Колонка іконостаса,
придбана у священника
с. Вишня Євгена
Левандовського. НХМУ
Царські врата і колонки
іконостаса церкви Успіння
Богоматері 1737 р.
в с. Піски-Бершадські. Світлина
кінця 1900–1910-х років.
ІМФЕ ім. М. Т. Рильського
Колонка іконостаса
із церкви Успіння
Богоматері 1737 р. в
с. Піски-Бершадські.
НХМУ
Царські врата
іконостаса церкви
Святих Кузьми
і Дем’яна 1737 р.
в с. Леляки. НХМУ
Царські врата і колонки іконостаса,
придбані у священника с. Вишня
Євгена Левандовського. Світлина
кінця 1900–1910-х років. ІМФЕ
ім. М. Т. Рильського
Колонки іконостаса із церкви Святих Кузьми
і Дем’яна 1737 року в с. Леляки. НХМУ
www.etnolog.org.ua
IM
FE
6767
ІРИНА ХОДАК
відгалуження пагона від основної лози пере-
хоплено кільцем-розетою, а вільні місця поза
колами-картушами заповнено розташовани-
ми в шаховому порядку овальними виноград-
ними гронами (по чотири на кожній стулці),
що також прикриті листям, але цього разу
роздвоєним, кожна частина якого – повно-
цінний тридільний листочок, бічні лопаті
якого притиснуті до середньої. Таким самим
роздвоєним листочком закінчується пагін,
що відгалужується від лози, і цей елемент тво-
рить ніби «підставку» для кожного з трьох
живописних медальйонів у формі переверну-
того серця (зображення чотирьох євангеліс-
тів і двоскладової сцени Благовіщення майже
втрачені) на вертикальній осі обох стулок.
Угорі різьблення завершує невеличкий пагін,
закручений з обох кінців спіраллю.
Описана композиція царських врат (лоза,
що огортає медальйони з одного боку, а її
галузка – з іншого) набула поширення ще в
XVII ст. й відома в різних варіаціях у бага-
тьох регіонах України. Не стало винятком і
Східне Поділля. Скажімо, на світлині зафік-
сованих Д. Щербаківським царських врат
у с. Струньків Гайсинського повіту (нині –
частина м. Гайворона Кіровоградської обл.),
що походять, очевидно, із церкви Зачаття
Іоанна Предтечі 1753 року, натрапляємо не
лише на аналогічну композицію, а й на вико-
ристання кільця-розети, «підставок» для
медальйонів зі стилізованого листя, що нага-
дує то приквітку, то роздвоєне листя з круче-
ним елементом посередині, і пагонів-волют
угорі [13, с. 416] 8.
З Леляків, як і з Пісків-Бершад ських,
Д. Щербаківсь-кий привіз дві колонки різ-
них типів. З інвентарних описів можна дові-
датися хіба що про використаний мотив
виноградного грона й відмінну колористику
полі хромії: (інв. № 1731, нині НХМУ, Д-40):
«Колонка з іконостаса XVIII ст. наскріз-
ного різьблення; виноградні грона синьої
і зеленої фарби, частини відбиті. Розм[ір]
117 с[антиметрів] с. Леляки Вінницького
п[овіт у] Поді л ьської г уб[ернії]»;
(інв. № 1732, нині НХМУ, Д-35): «Колонка
з іконостаса XVIII ст. наскрізної площинної
різьби; виноградні грона жовтого й корич-
невого тону. Розм[ір] 119 с[антиметрів]
с. Леляки Вінницьк[ого] п[овіту]» [3] 9.
Наскільки дозволяють судити світлини,
надані НХМУ, в обох типах колонок зно-
ву-таки стикаємося зі стеблом, що обвиває
уявний стрижень (у першому – чотири рази,
у другому – три), і виноградних грон (у пер-
шому – три трикутні грона, прикриті роз-
двоєним листям, ліва і права частина якого
своєю чергою складаються з двох окремих
листочків, а в другому – три овальні грона,
прикриті великим листям з детально опра-
цьованими лопастями). Варто наголосити,
що за конфігурацією листя (роздвоєне чи ні)
на колонах відмінне від того, яке вирізьбле-
но на царських вратах, що вкотре підтвер-
джує творчий підхід до відтворення чи не
найпоширенішого мотиву в іконостасному
ансамблі.Різняться колонки і своїми капі-
телями. Якщо в першій з них натрапляємо
на ряд загнутого назовні листя аканта, над
яким – волюти, то в другому – на два ряди
акантового листя, розташованого, як і на
стулковій колонці, вертикально в шаховому
порядку.
Перші ніж перейти до аналізу остан-
нього комплексу, зауважимо, що Вишня, де
Д. Щербаківський набув царські врата та
колонки (згідно з експедиційними нотат-
ками, від місцевого священника Євгена
Левандовського він отримав п’ять колонок,
але в інвентарній книзі наразі виявлено описи
лише чотирьох із них), – не самостійний
населений пункт, а частина с. Шереметка.
Автори вже цитованого опису парафій та
церков Подільської єпархії зазначили, що
Шереметка розташована «на похилій висо-
чині до річки Вишні. <…> Середня частина
села називається “Людвиківкою” – від пер-
шого поселенця її Людвіга; цю частину засе-
ляють селяни римо-католики. Нижня части-
на села відома також під назвою “Вишні”, що
отримала свою назву від річки Вишні, обидві
сторони якої і нині оточено садами, пере-
важно вишневими» [10, с. 221]. Наприкінці
www.etnolog.org.ua
IM
FE
68
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
68
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 2/2 0 22
ХІХ ст., як стверджували сучасники, топонім
Вишня (завдяки діяльності знаного хірурга і
педагога М. Пирогова, котрий придбав має-
ток саме в тому кутку) практично витіснив
назву села Шереметка і приходу відповідно
[10, с. 221].
На час експедиції Д. Щербаківського
в селі існувало два храми: стара дерев’яна
церква Покрови Богородиці, зведена
1784 року на кошти поміщика Аполлінарія
Греколевського та парафіян, з такою самою
дерев’яною дзвіницею, і новий кам’яний храм
Святого Миколи, побудований 1885 року
коштом вдови славетного хірурга –
О. Пирогової. До місцевої парафії було при-
писане с. Сабарів (нині – у складі м. Вінниці) з
дерев’яною церквою Чуда архангела Михаїла
1731 року [10, с. 221], яку також оглянув
Д. Щербаківський, замалювавши два над-
банні хрести (над бабинцем і вівтарем висо-
чіли однакові хрести) і занотувавши розміри
середнього зрубу (7 × 7 м), бабинця (5 × 6 м)
і вівтаря (5 × 5 м) [2, арк. 50 зв.].
В експедиційному нотатнику дослідник
доповнив відомості про церкву Покрови
Богородиці у Вишні (Шереметці), зокрема
подав розміри бабинця (5 × 5 м), серед-
нього зрубу (8 × 8 м) і дзвіниці (4 × 4 м),
скопіював напис із датою спорудження
та ім’я майстра храму («Создася церковъ
сія року аψпд [1784] дня дг мца іолія алєк-
сєи маїстєр»), занотував ім’я священника
(«Євгеній Іванович Левандовський свящ.
с. Шереметки»), за сприяння якого набув
фрагменти декоративного різьблення іконо-
стаса та ікону «Притча про сучок і колоду»
[2, арк. 49]. На тому самому аркуші він зама-
лював дзвіницю, а на наступному – надбанні
хрести над вівтарем, центральним зрубом і
бабинцем церкви [2, арк. 49, 50].
Як і в інших випадках, царські врата та
колонки з Вишні (Шереметки) первісно (до
стилістичного аналізу) можна було б дату-
вати часом спорудження церкви Покрови
Богородиці, тобто 1784 роком. Проте на
світлині іконостаса цього храму, що відкла-
лася в архіві С. Таранушенка (походить із
матеріалів Є. Сіцінського) [1, арк. 109, 953],
видно геть інші барокові царські врата й
колонки. Ба більше, у цьому передвівтарно-
му ансамблі, що складається, опріч цоколя й
завершення-Розп’яття, усього з двох ярусів –
намісного й пророчого, колонки одного типу
фланкують тільки образи намісного ряду
(на світлині видно чотири колонки, хоча не
можна виключати, що ще дві колонки місти-
лися за крайніми образами, які не потрапили
в об’єктив).
Царські врата (інв. № 504, нині НХМУ,
Д-159), привезені Д. Щербаківським з
Вишні, в інвентарній книзі охаракте-
ризовано так: «Царські врата XVIII ст.
дерев’яні. Наскрізним різьбленням викона-
но виноградні гілки та грона. Пофарбування
майже не збереглося; нижні частини
врат поламано. Висота 148 сант[иметрів]
(бокова 117 сант[иметрів]); ширина
66 сант[иметрів] с. Вишня Вінницького
п[овіту] Подільської губ[ернії]» [3] 10.
Наведений опис засвідчує, що на час при-
дбання врата мали суттєві дефекти, зокре-
ма бракувало кількох фрагментів у нижній
частині та, очевидно, майже повністю було
втрачено живопис медальйонів і поліхромію
різьблення, тобто їх не могли використовува-
ти в діючому храмі та зберігали як реліквію.
В ажурному різьбленні обох стулок зно-
ву-таки натрапляємо на мотив виноградної
лози, що виходить, імовірно, із нижнього вну-
трішнього кута (нижні частини врат мають
втрати, проте світлина початку ХХ ст., коли
різьблення збереглося краще, ніж нині, спо-
нукає саме до такого висновку). На кожній
стулці лоза огортає три овальні медальйони
(точніше з одного боку медальйон огортає
лоза, а з другого – галузка, що відходить від
неї під медальйоном), на яких свого часу було
зображено, певно, чотирьох євангелістів та
сцену «Благовіщення». На лозі бачимо опу-
клі й трикутні виноградні грона, прикриті
роздвоєним листком, який радше нагадує
два тридільні листочки (бічні лопасті при-
лягають до центральної), а також окремі
тридільні листочки. Одні з грон звисають
www.etnolog.org.ua
IM
FE
6969
ІРИНА ХОДАК
донизу, інші зображено майже горизонталь-
но, ще частину – по діагоналі.
На відміну від двох попередніх царських
врат, тут замість стулкової колонки з моти-
вом виноградної лози, що обкручує фуст,
стикаємося з наскрізним рельєфним зобра-
женням так званого вертикального бордюру
(догори в’ється виноградна лоза з п’ятьма
гронами, що звисають донизу, причому
грона зображено в кожному вигині лози,
тобто вони не чергуються з листям, як це
часто траплялося в подібних композиціях [5,
с. 111, 112]), який розташований між двома
вертикальними планками з простими пря-
мокутними вирізами. Грона досить великі,
опуклі (радше циліндричні), прикриті, як і
на стулках, чи то роздвоєним листям, чи то
двома окремими листочками. Зважаючи на
втрату нижньої частини врат, складно ска-
зати про підніжжя планки, а ось угорі вона
завершується точеною сферою, тоді як стул-
ки – жмутком із трьох волют.
Щодо колонок (радше півколонок) цього
ансамблю, то меншу з них (інв. № 1736,
нині НХМУ, Д-38) заінвентаризовано так:
«Колонка з іконостаса XVIII ст.; вино-
градна лоза пофарбування зійшло. Розм.
63 с[антиметри] с. Вишня Вінницьк[ого]
п[овіту] Подільськ[ої] г[убернії]», тоді
як три більші (інв. № 1733–1735, нині
НХМУ, Д-31–33) отримали в інвентарній
книзі спільний опис: «Колонка з іконо-
стаса XVIII [ст.] наскрізної різьби; орна-
мент – виноградна лоза; позолота стерта;
база висока з овальною розетою. Розм.
104,5; 102 і 100,5 с[антиметрів] с. Вишня
Вінницьк[ого] п[овіт у] Под і л ьської
губ[ернії]» [3] 11.
Попри суттєві відмінності, усі чотири
пам’ятки декоровано за єдиним принци-
пом: майстер наслідував мотив виноградної
лози, що обкручує уявний стрижень, уна-
слідок чого отримав рельєфне зображення
фрагментів лози, розміщених під нахилом,
паралельно один одному, а між ними вирізь-
бив грона, прикриті листочками різного
розміру й форми – від приквіток до три-
дільного листя, бічні частини якого доєд-
нано до середньої під прямим кутом. Ще
одна спільна для всіх чотирьох півколонок
деталь – грона відходять не безпосередньо
від основної лози, як це ми бачили в колон-
ках попередніх ансамблів, а від її галузок,
завдяки чому формується додатковий «пле-
тений» узор.
Щодо особливостей у декоруванні, то
на півколонці меншого розміру відтворено
фрагменти двох обертів стебла і три масив-
ні грона, прикриті цього разу одним вели-
ким округлим тридільним листком. Серед
трьох більших півколонок, як з’ясувалося
під час огляду, одна має відмінне оздоблен-
ня, насамперед у неї дещо вища база із
зображенням овальної восьмипелюстко-
вої розе ти, тоді як на двох інших уміщено
розету з куди більшою кількістю пелюс-
ток. Інакше декоровано й фуст. Якщо вино-
градна лоза, що обвиває уявний стрижень,
тут переплітається з трикутними гронами,
прикритими приквіткою, то на двох інших
півколонках бачимо грона з двома китиця-
ми, прикриті великим тридільним листям,
бічні частини якого поєднуються із серед-
ником під прямим кутом. Слід наголосити,
що в різьбленні вишенських царських врат і
півколонок виноградне листя різних форм
має випуклу центральну або бічні й цен-
тральну жилки, натомість у решті розгля-
нутих пам’яток стикаємося із заглиб леними
жолобками. Дослідники вже наголошували,
що об’ємне (випукле) трактування жилок
виноградного листя притаманне різьблен-
ню XVII ст., тоді як у XVIII ст. майстри
практикували заглиблені жолобчасті про-
різи [5, с. 109].
Отже, за результатами дослідження
можемо стверджувати, що два комплекси
іконостасного різьблення (царські врата й
два типи колонок), походять з Успенської
церкви 1737 року в с. Піски-Бершадські та
церкви Святих Кузьми й Дем’яна 1753 року
в с. Леляки, а стилістичний аналіз дає
змогу з достатньою вірогідністю датува-
ти їх часом побудови (освячення) відпо-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
70
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
70
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 2/2 0 22
відних храмів. Щодо третього комплексу,
набутого Д. Щербаківським в отця Євгена
Левандовського з Вишні, то за стилістикою
і технічними особливостями різьблення
він відноситься до другої половини XVII –
початку XVIII ст. Оскільки Покровська
церква у Вишні була зведена 1784 року й
наприкінці ХІХ ст. мала геть інший бароко-
вий іконостас, то питання походження врат
і колонок потребує подальшого досліджен-
ня, насамперед опрацювання церковних
літописів і описів майна. Адже можливо,
що первісно там встановили іконостас з дав-
нішого храму. Також не можна відкидати,
що пам’ятки пов’язані з приписною церквою
Чуда архангела Михаїла в с. Сабарів.
Усі три комплекси репрезентують ажурне
різьблення іконостасів, серед мотивів якого
домінує виноградна лоза з гронами різної
форми, прикритими листям відмінної кон-
фігурації, та листя аканта. Вони засвідчу-
ють характерну для українського мистецтва
барокової доби варіативність флоральних
форм в одному іконостасі або навіть одній
його складовій (царських вратах чи колон-
ках) і контамінацію виноградної лози та /
чи грон з листям аканта. Колористична палі-
тра поліхромії (пофарбування по левкасу)
була доволі різноманітною – разом із синіми,
зеленими, жовтими, коричневими, червони-
ми фарбами активно використовували золо-
то й срібло, яким іноді відводили домінантну
роль, а в інших випадках підрядну, виділяю-
чи окремі елементи (гроно, листя, яке його
прикриває, тощо).
Перспективи дослідження пов’язані з
опрацюванням церковних літописів та опи-
сів майна, а також виявленням і введенням у
науковий обіг інших пам’яток іконостасного
різьблення Східного Поділля.
1 Принагідно зауважимо, що з експедиції 1908 року
дослідник привіз ще один комплекс іконостасного різь-
блення – царські врата й дві колонки (інв. № 501, 505,
524) [3] з Михайлівської церкви в с. Ходьківці Проску-
рівського повіту (нині – Хотьківці Хмельницького р-ну
Хмельницької обл.), який наразі також залишається за
межами дослідницького інтересу. Сьогодні пам’ятки
зберігаються в НХМУ (інв. № Д-158, 43, 48).
2 Тут і далі переклад з рос. І. Ходак. В обліковій до-
кументації НХМУ зазначено розмір 175 × 70 см.
3 Євангелістів, що сидять за столами з розгорнутими
книгами, зображено майже на повен зріст; вони оберне-
ні до стулкової колонки, тобто один до одного.
4 Слід зауважити, що скляний негатив зіньківських
царських врат зберігається в ІМФЕ серед матеріалів ко-
лишнього ВІМШ, а це дає підстави сподіватися, що разом
з ним відклалися й інші артефакти, зібрані комісією для
обстеження й опису старожитностей Київської, Поділь-
ської, Волинської, Чернігівської та Полтавської губерній,
створеною в Києві після завершення ХІ Археологічного
з’їзду (1899). Натомість у ДНАББЗ серед матеріалів На-
уково-дослідного інституту теорії, історії архітектури
та містобудування вдалося виявити світлину (негатив)
1983 року (автор – Л. Гончар), яка засвідчує, що від опу-
блікованих Г. Павлуцьким царських врат тоді лишилася
одна стулка з численними втратами різьблення.
5 В обліковій документації НХМУ зазначено такі
розміри колонки: h – 115 см, d – 25 см.
6 В обліковій документації НХМУ зазначено розмір
160 × 60 см.
7 Від 1748 року в Гунчі існувала дерев’яна церк-
ва пророка Іллі, посвяту якої 1829 року змінили на
Кузьмодем’янівську. У 1853 році до неї добудували два
приділи. В одному з них (західному) облаштували теплу
церкву Різдва Богородиці [10, с. 289], північну частину
іконостаса, царські врата та деякі інші фрагменти різь-
блення якої 1924 року замалювала Н. Коцюбинська чи
її приятелька М. Новицька [14, с. 82–83]. Царські врата
демонструють стильові ознаки, притаманні дерев’яному
різьбленню XVIII ст., тобто цілком вірогідно, що вони
походили з давнішого іконостасного ансамблю цього
або якогось іншого храму.
8 У новій кам’яній церкві Зачаття Іоанна Предтечі,
спорудженій у Струнькові впродовж 1875–1889 ро-
ків, тимчасово встановили іконостас із розібраного
дерев’яного храму 1753 року, але оскільки живопис
XVIII ст. видавався тоді немайстерним, його планували
замінити новим [10, с. 372–373].
9 В обліковій документації НХМУ зазначено такі
розміри колонок: h – 115 см, d – 16 см; h – 118 см, d –
10 см.
10 В обліковій документації НХМУ зазначено розмір
145 × 65 см.
11 В обліковій документації НХМУ зазначено такі
розміри колонок: h – 62 см, d – 6,5 см; h – 104 см, d –
17 см; h – 101 см, d – 7,5 см; h – 101 см, d – 7 см.
Примітки
www.etnolog.org.ua
IM
FE
7171
ІРИНА ХОДАК
1. Institute of Manuscript of V. Vernadskyi National
Library of Ukraine. Fund 278 (of S. Taranushenko).
Dossier 473, 999 photos, 259 cards [in Ukrainian].
2. Scientific Archives of the Institute of Archeology of the
National Academy of Sciences of Ukraine. Fund 9. Dossier 76,
104 fols. [in Ukrainian].
3. Scientific Archives of the National Art Museum
of Ukraine. Inventory 1 (1885–1917). Dossier 3 [in
Ukrainian].
4. DRAHAN, Mykhailo. Ukrainian Decorative Carving
of the 16th – 18th Centuries. Kyiv: Scientific Thought, 1970,
204 pp., ills. [in Ukrainian].
5. OLIANINA, Svitlana. The Vine in the Decor of
Iconostases of the 17th – 18th Centuries: The Forms
Typology. In: Yuriy BOHUTSKYI, ed.-in-chief. The
Culturology Ideas: Research Works’ Yearbook. Kyiv, 2013,
vol. 6, no. 1, pp. 105–118 [in Ukrainian].
6. OLIANINA, Svitlana. Floral-Fruit Motifs in the
Decorative Ornamentation of Iconostases of the 17th – the
First Half of the 18th Century: Typology, Placing. In: Yuriy
BOHUTSKYI, ed.-in-chief. The Culturology Ideas: Research
Works’ Yearbook. Kyiv, 2014, vol. 7, no. 1, pp. 123–140 [in
Ukrainian].
7. OLIANINA, Svitlana. Repertoire and Iconography of
Zoomorphic Motifs in the Decor of Ukrainian Iconostases
of the 17th – 18th Centuries. In: Vasyl SHEIKO, ed-in-
chief. Culture of Ukraine: Collected Scientific Works. Kharkiv,
2015, iss. 51, pp. 194–207 [in Ukrainian].
8. OLIANINA, Svitlana. Typology of Acanthus Forms
in the Ornamentation of Iconostases of the 17th – 18th
Centuries. In: Inna BULKINA, ed.-in-chief. Artistic Culture.
Topical Issues: Scientific Bulletin. Kyiv, 2013, vol. 9, pp. 268–
291 [in Ukrainian].
9. PAVLUTSKY, Grigory. Wooden and Stone Temples.
Kiev: S. V. Kulzhenko Printing House, 1905, 3, 124, [6] pp.
(Antiquities of Ukraine; iss. 1) [in Russian].
10. SETSINSKY, Evfimy, ed. Parishes and Churches of
the Podolian Diocese. Kamenets-Podolsk: S. P. Kirzhatsky
Printing House, 1901, 1064, 175 pp. (Proceedings of
Podolian Diocesan Historical-Statistical Committee;
iss. 9) [in Russian].
11. SETSINSKY, Evfimy. Disappearing Type of
Wooden Churches. In: Evfimy SETSINSKY, Nikolai
YAVORSKY, eds. Proceedings of the Podolian Church
Historical and Archaeological Society (Former Historical
and Statistical Committee). Kamenets-Podolsk:
1. ІР НБУВ. Ф. 278 (С. Таранушенка). Спр. 473.
999 фото, 259 карток.
2. НА ІА НАН України. Ф. 9. Спр. 76. 104 арк.
3. НА НХМУ. Оп. 1 (1885–1917 роки). Спр. 3.
4. Драган М. Українська декоративна різьба XVI–
XVIII ст. Київ : Наук. думка, 1970. 204 с., іл.
5. Оляніна С. Виноградна лоза в декорі іконостасів
XVII–XVIII століть: типологія форм. Культурологіч-
на думка : щорічник наук. праць. Київ, 2013. Т. 6. № 1.
C. 105–118.
6. Оляніна С. Квітково-плодові мотиви в декоратив-
ному оздобленні іконостасів XVII – першої половини
XVIII ст.: типологія, розміщення. Культурологічна думка :
щорічник наук. праць. Київ, 2014. Т. 7. № 1. C. 123–140.
7. Оляніна С. Репертуар та іконографія зооморфних
мотивів у декорі українських іконостасів XVII–XVIII ст.
Культура України : зб. наук. праць. Харків, 2015. Вип. 51.
С. 194–207.
8. Оляніна С. Типологія форм аканта в орнаменти-
ці іконостасів XVII–XVIII століть. Художня культура.
Актуальні проблеми : наук. вісник. Київ, 2013. Вип. 9.
С. 268–291.
9. Павлуцкий Г. Деревянные и каменные храмы.
Киев : Тип. С. В. Кульженко, 1905. III, 124, [6] с. (Древ-
ности Украины ; вып. 1).
10. Приходы и церкви Подольской епархии / под
ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск : Тип. С. П. Кир-
жацкого, 1901. 1064, 175 с. (Труды Подольского епархи-
ального историко-статистического комитета ; вып. 9).
11. Сецинский Е. Исчезающий тип деревянных
церквей. Труды Подольского церковного историко-архе-
ологического общества (бывшего Историко-статисти-
ческого комитета). Каменец-Подольск : Тип. С. П. Кир-
жацкого, 1904. Вып. 10 / под ред. Е. Сецинского и
Н. Яворского. С. 393–416.
12. Ходак І. Культове мистецтво Східного Поділля в
експедиційній діяльності Данила Щербаківського: вер-
бальні та візуальні практики. Знакові постаті вітчизня-
ної гуманітаристики в національно-культурному само-
ствердженні України : зб. статей Міжнар. наук. конф.
(Київ. 25 травня 2017 року). Київ : Вид-во ІМФЕ, 2017.
С. 284–299.
13. Ходак І. Людський заробіток. Данило Щербаків-
ський: сильвета українського мистецтвознавця. Київ ;
Харків : Вид. О. Савчук, 2020. 546 с., 461 с. іл., 16 с. ко-
льор. іл.
14. Ходак І. Наталя Коцюбинська і Кабінет україн-
ського мистецтва Всеукраїнської академії наук (з істо-
рії вітчизняного мистецтвознавства 1920-х – початку
1930-х років). Київ : ІМФЕ ; Харків : Вид. О. Савчук,
2017. 448 с., 114 іл.
15. Царські врата українських іконостасів : альбом /
упоряд. Ю. Юркевич. Львів : Ін-т колекціонерства укр.
мистецьких пам’яток при НТШ, 2012. 386 с., іл.
Джерела та література
References
www.etnolog.org.ua
IM
FE
72
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
72
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 2/2 0 22
S. P. Kirzhatsky Printing House, 1904, iss. 10, pp. 393–
416 [in Russian].
12. KHODAK, Iryna. Sacred Art of Eastern Podillia in
Danylo Shcherbakivskyi Expeditionary Activity: Verbal
and Visual Practices. In: Hanna SKRYPNYK, ed.-in-chief.
Significant Figures of Ukrainian Humanities in the National
and Cultural Self-Affirmation of Ukraine: Collected Papers
of the International Scientific Conference (Kyiv. May, 25
2017). Kyiv: IASFE Publishers, 2017, pp. 284–299 [in
Ukrainian].
13. KHODAK, Iryna. Human Earnings. Danylo
Shcherbakivskyi: the Silhouette of the Ukrainian Art Historian.
Kyiv; Kharkiv: Bookmaker O. Savchuk, 2020, 546 pp.,
461 pp. of ills., 16 pp. of colour ills. [in Ukrainian].
14. KHODAK, Iryna. Natalia Kotsiubynska and
Cabinet of Ukrainian Art of the All-Ukrainian Academy
of Sciences (From the History of the National Art Studies
of the 1920s – Early 1930s). Kyiv: IASFE; Kharkiv:
Bookmaker O. Savchuk, 2017, 448 pp., 114 ills. [in
Ukrainian].
15. YURKEVYCH, Yuriy, compiler. The Royal Doors
of Ukrainian Iconostases: An Album. Lviv: Institute of
Collecting Ukrainian Art Monuments at the Shevchenko
Scientific Society, 2012, 386 pp., ills. [in Ukrainian].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|