Роль хліборобства у творенні українства
Антинаукова концепція про спільне походження українців і росіян давно розвінчана в працях Михайла Грушевського, Вадима Щербаківського та інших дослідників. Адже й справді не можуть творитися однаковими етноси, що перебувають в різних природно-кліматичних умовах, які впливають і на рівень матеріально...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2022 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2022
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203541 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Роль хліборобства у творенні українства / В. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 3. — С. 50–58. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203541 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Сергійчук, В. 2025-05-30T09:13:46Z 2022 Роль хліборобства у творенні українства / В. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 3. — С. 50–58. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203541 903’16+908](477) https://doi.org/10.15407/nte2022.03.050 Антинаукова концепція про спільне походження українців і росіян давно розвінчана в працях Михайла Грушевського, Вадима Щербаківського та інших дослідників. Адже й справді не можуть творитися однаковими етноси, що перебувають в різних природно-кліматичних умовах, які впливають і на рівень матеріального виробництва. Скажімо, саме на теренах розселення предків українців, де зосереджено велику частку найродючіших чорноземів, у доісторичні часи було можливим хліборобство, яке безпосередньо втягує людину в процес вирощування хліба, що стає для неї головним продуктом споживання. Поряд із забезпеченням людини хлібом це матеріальне виробництво, як і природно-кліматичні умови, особливим чином впливає і на формування менталітету людини. Можливість зберігання й використання протягом тривалого часу зерна для споживання формує в неї впевненість у майбутньому, принаймні до нового врожаю, не спонукає до постійного пошуку засобів для існування. Відтак стабільність у забезпеченні, яка гарантується хліборобством, виробляє спокійну поведінку, розважливість у діях і відповідно в ставленні до навколишнього світу. На формування спокійнішого характеру вплинув і віл як робоча худоба, бо на глибоких чорноземах він є більш потужною тягловою силою для залізного плуга, ніж, наприклад, кінь, що запрягається в соху на легких супісках. Зрештою, це відбилося на постання чумацтва як окремого промислу українців. Зокрема, саме вони будуть залучені із середини ХVІІІ ст. до вивезення солі через безводні заволзькі степи, оскільки коні не витримували тривалого шляху, а росіяни не мали навичок роботи з волами. На менталітет предків українців впливає також тепле осоння, притаманне теренам нашого розселення. На це звернув увагу й відомий російський письменник Максим Горький, який мав можливість порівняти особливості природи південного степу та північних лісових просторів. І це дало йому підставу заявити: «Два цілком різні світи! Чи може бути в них однакова психіка, однакова мова, один світогляд, однаковий життєвий лад? Звісно, що ні! І етнограф, і філолог, і економіст, і політик, і релігійний досліджувач доведуть це нам з цілковитою наочністю...». Промовистим щодо окремішності українства є також визначення члена Української Центральної Ради Тиміша Олесіюка, що наш народ є автохтонним протягом багатьох тисячоліть, а не «бездомним приблудою, що з’явився на Україні невідомо звідки, невідомо чому і для чого, десь у ХІV–ХV ст.». The anti-scientific concept of the common origin of Ukrainians and Russians has been debunked long ago in the works of Mykhailo Hrushevskyi, Vadym Shcherbakivskyi, and other researchers. After all, it is really impossible to create the same ethnic groups that are in different natural and climatic conditions, affecting also the level of material production. Agriculture was possible in pre-historical times just on the territories of the Ukrainians’ ancestors settling. A large part of the most fruitful black earth is concentrated there. Agriculture attracts a person directly to the process of grain-crops growing. It becomes the main consumption product. Along with providing humans with bread, this material production, as well as natural and climatic conditions, has a special effect on the formation of the person's mentality. The possibility of storing and using grain for a long time, respectively, forms a person’s confidence in the future, at least until the new harvest, and does not encourage a constant search for livelihoods. Thus, the stability of the provision, which is guaranteed by husbandry, produces calm behavior, prudence in action, and, accordingly, in attitude to the world around. The formation of a calmer character is also influenced by the ox as a working cattle, because on deep black soils it is a more powerful traction force for an iron plow than, for example, a horse harnessed to a plow on light sandy loams. Finally, this fact will affect the creation of chumatstvo as a separate craft of Ukrainians in the future. In particular, they will be involved in the export of salt through the arid Volga steppes from the middle of the 18th century, because the horses can’t stand a long way, and the Russians don’t have the skills to work with oxen. The mentality of the Ukrainians’ ancestors is also influenced by the warm sun, which is inherent in the territory of our settlement. This fact is also pointed out by the famous Russian writer Maksym Gorky, who has an opportunity to compare the nature of the southern steppe and northern forests. This has given him a reason to declare: “These are two completely different worlds! Whether they can have the same psyche, the same language, one worldview, and the same way of life? It is clear, they can’t! The ethnographer, as well as philologist, economist, politician, and religion researcher, will prove it to you with complete clarity”. Tymish Olesiiuk, a member of the Ukrainian Central Council, is eloquent about the separateness of Ukrainians: our people have been autochthonous for many millennia, not a “homeless stray who appears in Ukraine from nowhere, unknown why and what for somewhere in the 14th–15th centuries”. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки та матеріали Роль хліборобства у творенні українства Significance of the Husbandry in the Ukrainianhood Creation Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Роль хліборобства у творенні українства |
| spellingShingle |
Роль хліборобства у творенні українства Сергійчук, В. Розвідки та матеріали |
| title_short |
Роль хліборобства у творенні українства |
| title_full |
Роль хліборобства у творенні українства |
| title_fullStr |
Роль хліборобства у творенні українства |
| title_full_unstemmed |
Роль хліборобства у творенні українства |
| title_sort |
роль хліборобства у творенні українства |
| author |
Сергійчук, В. |
| author_facet |
Сергійчук, В. |
| topic |
Розвідки та матеріали |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Significance of the Husbandry in the Ukrainianhood Creation |
| description |
Антинаукова концепція про спільне походження українців і росіян давно розвінчана в працях Михайла Грушевського, Вадима Щербаківського та інших дослідників. Адже й справді не можуть творитися однаковими етноси, що перебувають в різних природно-кліматичних умовах, які впливають і на рівень матеріального виробництва. Скажімо, саме на теренах розселення предків українців, де зосереджено велику частку найродючіших чорноземів, у доісторичні часи було можливим хліборобство, яке безпосередньо втягує людину в процес вирощування хліба, що стає для неї головним продуктом споживання. Поряд із забезпеченням людини хлібом це матеріальне виробництво, як і природно-кліматичні умови, особливим чином впливає і на формування менталітету людини. Можливість зберігання й використання протягом тривалого часу зерна для споживання формує в неї впевненість у майбутньому, принаймні до нового врожаю, не спонукає до постійного пошуку засобів для існування. Відтак стабільність у забезпеченні, яка гарантується хліборобством, виробляє спокійну поведінку, розважливість у діях і відповідно в ставленні до навколишнього світу. На формування спокійнішого характеру вплинув і віл як робоча худоба, бо на глибоких чорноземах він є більш потужною тягловою силою для залізного плуга, ніж, наприклад, кінь, що запрягається в соху на легких супісках. Зрештою, це відбилося на постання чумацтва як окремого промислу українців. Зокрема, саме вони будуть залучені із середини ХVІІІ ст. до вивезення солі через безводні заволзькі степи, оскільки коні не витримували тривалого шляху, а росіяни не мали навичок роботи з волами. На менталітет предків українців впливає також тепле осоння, притаманне теренам нашого розселення. На це звернув увагу й відомий російський письменник Максим Горький, який мав можливість порівняти особливості природи південного степу та північних лісових просторів. І це дало йому підставу заявити: «Два цілком різні світи! Чи може бути в них однакова психіка, однакова мова, один світогляд, однаковий життєвий лад? Звісно, що ні! І етнограф, і філолог, і економіст, і політик, і релігійний досліджувач доведуть це нам з цілковитою наочністю...». Промовистим щодо окремішності українства є також визначення члена Української Центральної Ради Тиміша Олесіюка, що наш народ є автохтонним протягом багатьох тисячоліть, а не «бездомним приблудою, що з’явився на Україні невідомо звідки, невідомо чому і для чого, десь у ХІV–ХV ст.».
The anti-scientific concept of the common origin of Ukrainians and Russians has been debunked long ago in the works of Mykhailo Hrushevskyi, Vadym Shcherbakivskyi, and other researchers. After all, it is really impossible to create the same ethnic groups that are in different natural and climatic conditions, affecting also the level of material production. Agriculture was possible in pre-historical times just on the territories of the Ukrainians’ ancestors settling. A large part of the most fruitful black earth is concentrated there. Agriculture attracts a person directly to the process of grain-crops growing. It becomes the main consumption product. Along with providing humans with bread, this material production, as well as natural and climatic conditions, has a special effect on the formation of the person's mentality. The possibility of storing and using grain for a long time, respectively, forms a person’s confidence in the future, at least until the new harvest, and does not encourage a constant search for livelihoods. Thus, the stability of the provision, which is guaranteed by husbandry, produces calm behavior, prudence in action, and, accordingly, in attitude to the world around. The formation of a calmer character is also influenced by the ox as a working cattle, because on deep black soils it is a more powerful traction force for an iron plow than, for example, a horse harnessed to a plow on light sandy loams. Finally, this fact will affect the creation of chumatstvo as a separate craft of Ukrainians in the future. In particular, they will be involved in the export of salt through the arid Volga steppes from the middle of the 18th century, because the horses can’t stand a long way, and the Russians don’t have the skills to work with oxen. The mentality of the Ukrainians’ ancestors is also influenced by the warm sun, which is inherent in the territory of our settlement. This fact is also pointed out by the famous Russian writer Maksym Gorky, who has an opportunity to compare the nature of the southern steppe and northern forests. This has given him a reason to declare: “These are two completely different worlds! Whether they can have the same psyche, the same language, one worldview, and the same way of life? It is clear, they can’t! The ethnographer, as well as philologist, economist, politician, and religion researcher, will prove it to you with complete clarity”. Tymish Olesiiuk, a member of the Ukrainian Central Council, is eloquent about the separateness of Ukrainians: our people have been autochthonous for many millennia, not a “homeless stray who appears in Ukraine from nowhere, unknown why and what for somewhere in the 14th–15th centuries”.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203541 |
| citation_txt |
Роль хліборобства у творенні українства / В. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 3. — С. 50–58. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT sergíičukv rolʹhlíborobstvautvorenníukraínstva AT sergíičukv significanceofthehusbandryintheukrainianhoodcreation |
| first_indexed |
2025-11-26T10:49:42Z |
| last_indexed |
2025-11-26T10:49:42Z |
| _version_ |
1850618996873756672 |
| fulltext |
50
СЕРГІЙЧУК ВОЛОДИМИР
доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії світового українства київського національ-
ного університету імені Тараса шевченка
SeRhiiChuk VolodyMyR
a Doctor of history, a professor, a head of history of World ukrainians Department at the taras Shevchenko
Kyiv National university
Бібліографічний опис:
сергійчук, В. (2022) Роль хліборобства у творенні українства. Народна творчість та етнологія, 3 (395),
50–58.
Serhiichuk, V. (2022) Significance of the husbandry in the ukrainianhood Creation. Folk Art and Ethnology,
3 (395), 50–58.
Анотація / Abstract
антинаукова концепція про спільне походження українців і росіян давно розвінчана в працях Михайла Грушев-
ського, Вадима Щербаківського та інших дослідників. адже й справді не можуть творитися однаковими етноси, що
перебувають в різних природно-кліматичних умовах, які впливають і на рівень матеріального виробництва. скажімо,
саме на теренах розселення предків українців, де зосереджено велику частку найродючіших чорноземів, у доісторич-
ні часи було можливим хліборобство, яке безпосередньо втягує людину в процес вирощування хліба, що стає для неї
головним продуктом споживання.
поряд із забезпеченням людини хлібом це матеріальне виробництво, як і природно-кліматичні умови, особливим
чином впливає і на формування менталітету людини. Можливість зберігання й використання протягом тривалого
часу зерна для споживання формує в неї впевненість у майбутньому, принаймні до нового врожаю, не спонукає до по-
стійного пошуку засобів для існування. Відтак стабільність у забезпеченні, яка гарантується хліборобством, виробляє
спокійну поведінку, розважливість у діях і відповідно в ставленні до навколишнього світу.
На формування спокійнішого характеру вплинув і віл як робоча худоба, бо на глибоких чорноземах він є більш
потужною тягловою силою для залізного плуга, ніж, наприклад, кінь, що запрягається в соху на легких супісках. Зре-
штою, це відбилося на постання чумацтва як окремого промислу українців. Зокрема, саме вони будуть залучені із
середини хVІІІ ст. до вивезення солі через безводні заволзькі степи, оскільки коні не витримували тривалого шляху,
а росіяни не мали навичок роботи з волами.
На менталітет предків українців впливає також тепле осоння, притаманне теренам нашого розселення. На це
звернув увагу й відомий російський письменник Максим Горький, який мав можливість порівняти особливості при-
роди південного степу та північних лісових просторів. І це дало йому підставу заявити: «два цілком різні світи! чи
може бути в них однакова психіка, однакова мова, один світогляд, однаковий життєвий лад? Звісно, що ні! І етнограф,
і філолог, і економіст, і політик, і релігійний досліджувач доведуть це нам з цілковитою наочністю...».
РОЛ Ь Х Л І БОРОБСТ ВА У Т ВОРЕН Н І У К РА Ї НСТ ВА
УДК 903’16+908](477)
www.etnolog.org.ua
IM
FE
5151
ВОЛОДИМИР СЕРГІЙЧУК
промовистим щодо окремішності українства є також визначення члена Української Центральної Ради Тиміша
олесіюка, що наш народ є автохтонним протягом багатьох тисячоліть, а не «бездомним приблудою, що з’явився на
Україні невідомо звідки, невідомо чому і для чого, десь у хІV–хV ст.».
Ключові слова: чорнозем, землеробство, окремішність українців.
The anti-scientific concept of the common origin of ukrainians and russians has been debunked long ago in the works
of mykhailo hrushevskyi, Vadym Shcherbakivskyi and other researchers. after all it is really impossible to create the same
ethnic groups that are in different natural and climatic conditions, affecting also the level of material production. agriculture
has been possible in the pre-historical times just on the territories of the ukrainians’ ancestors settling. a large part of the
most fruitful black earth is concentrated there. agriculture attracts a person directly to the process of grain-crops growing.
It becomes the main consumption product.
along with providing human with bread, this material production, as well as natural and climatic conditions, has a
special effect on the formation of the person mentality. The possibility of storing and using grain for a long time, respectively,
forms a person’s confidence in the future, at least until the new harvest, does not encourage a constant search for livelihoods.
Thus, the stability of the provision, which is guaranteed by husbandry, produces calm behavior, prudence in action and,
accordingly, in attitude to the world around.
The formation of a calmer character is also influenced by the ox as a working cattle, because on deep black soils it is a
more powerful traction force for an iron plow than, for example, a horse harnessed to a plow on light sandy loams. Finally,
this fact will affect the creation of chumatstvo as a separate craft of ukrainians in the future. In particular, they will be
involved in the export of salt through the arid Volga steppes from the middle of the 18th century, because the horses can’t
stand a long way, and the russians don’t have the skills to work with oxen.
The mentality of the ukrainians’ ancestors is also influenced by the warm sun, which is inherent on the territory of our
settlement. this fact is also pointed out by the famous russian writer maksym Gorky, who has an opportunity to compare
the nature of the southern steppe and northern forests. This has given him a reason to declare: “These are two completely
different worlds! Whether they can have the same psyche, the same language, one worldview, the same way of life? It is clear,
they can’t! The ethnographer as well as philologist, economist, politician and religion researcher will prove it to you with a
complete clarity”.
tymish Olesiiuk, a member of the ukrainian Central Council, is eloquent about the separateness of ukrainians:
our people have been autochthonous for many millennia, not a “homeless stray who appears in ukraine from nowhere,
unknown why and what for somewhere in the 14th–15th centuries”.
keywords: black soil, farming, separateness of ukrainians.
Витворена на просторах Московщини
антинаукова концепція про спільне похо-
дження українців і росіян давно розвінчана
в працях Михайла Грушевського [1, с. 298–
304], Вадима Щербаківського [6] та інших
вітчизняних дослідників. адже й справді не
можуть творитися однаковими етноси, що
перебувають в різних природно-кліматичних
умовах, які впливають і на рівень матеріаль-
ного виробництва. скажімо, саме на теренах
розселення предків українців, де зосередже-
но велику частку найродючіших чорноземів,
уже в доісторичні часи було можливим хлі-
боробство, яке безпосередньо втягує людину
в процес вирощування злакових, що стають
для неї головним продуктом споживання.
поява первісної людини на терито-
рії України, що датується мільйоном років
до сьогодення, вказує на те, що земля вже
тоді могла забезпечувати осмислену життє-
діяльність наших предків. очевидно, що
тепле осоння Закарпаття, де біля селища
королеве виявлено перші сліди первісної
людини, ще протягом сотень тисяч років
залишалося сприятливим оазисом для
наших далеких пращурів, які виживали
завдяки збиральництву як першому, хай і
примітивному, періоду матеріального вироб-
ництва людства.
сотні тисяч років мали минути, аби в
повсякденних клопотах про власне виживан-
ня наші предки на власному досвіді пізнава-
ли навколишній світ, вирізняючи поступово
корисні й некорисні ягоди, плоди і гриби,
виробляючи інстинкт самозбереження при
небезпеці, яка загрожувала звідусіль.
опановуючи дедалі ширші терени в зоні
свого розселення, відкривали для себе нові
види рослин і тварин, пристосовувалися до
співжиття в тому природному середовищі,
www.etnolog.org.ua
IM
FE
52
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
52
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 22
яке постійно ставило перед первісною люди-
ною все складніші питання, на які необхідно
було повсякчас давати найповніші відпові-
ді. Нагромадження ж нової інформації, яка
систематично оновлювалася, збагачувало
людський досвід для кращого забезпечення
життєдіяльності, відкривало нові можливос-
ті для оптимальнішого вибору майбутнього.
Він полягав не тільки в правильному
застосуванні вже набутого за попередні
тисячоліття досвіду, а й у ризику вживати
невідомі досі дари природи, спробі спожи-
вати рештки диких звірів чи риби. ставши
на цей шлях, первісна людина збагатила своє
уявлення про можливості навколишнього
світу щодо власного забезпечення, відтак
вдається до додаткових зусиль, спрямованих
на його покращення через культивування
мисливства й рибальства.
Ці етапи матеріального виробництва, що,
зрозуміло, вивищувалися над примітивним
збиральництвом, значно розширили круго-
зір і уявлення наших предків, а найголовні-
ше – дали можливість суттєво поліпши-
ти харчування, що на той час було чи не
головною турботою людини. Мисливство
й рибальство вироб или в неї необхідні при-
йоми агресії та самозахисту, змусили шукати
таких способів опанування наміченою жерт-
вою, до яких та виявилася неготовою через
відсутність відповідних природних рефлек-
сів на небезпеку.
широке застосування мисливства й
рибальства різко піднесло можливості
людини як думаючої істоти й визначило чи
не першу її визначну перемогу над приро-
дою. а ще більшою виявилося приручення
диких тварин і використання їх для поліп-
шення життя. адже загнати ведмедя в при-
ховану гілками на його стежці яму, а потім
добити камінням – це для тодішньої людини
було великим поступом у вироб ленні нових
прийомів щодо оволодіння природою. для
цього треба було тисячі й тисячі років неу-
хильного відшліфовування таких новацій.
але ще більше знань і досвіду знадобилося,
аби знайти підходи до дикої тварини, зму-
сивши її чи силою, чи ласкою покоритися. На
це також пішло тисячі років.
Водночас завдяки розширенню спілку-
вання з живою природою первісна людина
стала уважнішою до всього, що відбувало-
ся навколо, а тому вона почала помічати
появу нових рослин, насіння яких заноси-
лося вітром. оскільки збиральництво зали-
шалося важливим фактором забезпечення,
то природний інтерес до дивних колосків,
з яких висипаються у відповідний час при-
датні до споживання десятки зернин, зму-
сив людину уважніше придивитися до цього
процесу кругообігу життя в природі і вдати-
ся до запровадження хліборобства.
З якого часу культивується воно на укра-
їнських землях, наукою достеменно ще не
встановлено. скажімо, відомий дослідник
цієї проблеми ярослав пастернак уважав,
що це сталося принаймні 40 тис. років тому.
спираючись на знахідки з таких ранньо-
неолітичних стоянок, як кам’яна Могила
біля Мелітополя, лука Врублевецька на
подністров’ї, окремих мезолітичних провін-
цій у басейні прип’яті й десни, а також на
харківщині, він стверджує про безперервну
тяглість населення України від палеоліту до
неоліту, тобто до часу осілого землеробства,
що його світ визнає на наших теренах як три-
пільську хліборобську культуру [див.: 4, c. 7].
Вона культивується в нас уже щонайменше
7 тис. років, відколи в тутешні чорно земи
лягає для планового засіву зерно пшениці,
жита, вівса. Так зване мотичне землероб-
ство, яке застосовувало для обробітку ґрун-
ту лосячі чи оленячі роги, використовувало
вже й серпи, хоча, як правило, тоді колоски
збирали руками. Вимолочене збіжжя розме-
лювали за допомогою каменів.
І незважаючи на те, що хліборобство
було для трипільців основним видом мате-
ріального виробництва, паралельно з ним
розвивалося скотарство, завдяки чому на
той час уже був приручений кінь, а також
собака, відгодовували свиней. для повно-
цінного забезпечення продуктами харчуван-
ня трипільці використовували також здавна
www.etnolog.org.ua
IM
FE
5353
ВОЛОДИМИР СЕРГІЙЧУК
освоєні людиною рибальство, мисливство,
збиральництво. Що стосується останнього,
то, крім ягід і плодів диких рослин, збирали
переважно черепашок прісноводних молюс-
ків, м’ясом яких годували свиней. Висушені
жолуді розтирали на зернотерках, а потім
домішували в тісто.
Використовуючи наконечники стріл з
кременю, скребки, кам’яні сокири-клини,
полювали трипільці на оленя, лося, косулю,
бобра, зайця. оскільки поселення, як прави-
ло, засновували біля річок, то важливе місце
в господарстві відводилося рибальству, яке
додавало до раціону м’ясо поширених тоді
видів риб – щук, сомів, осетрів.
комплексність матеріального виробни-
цтва доповнювалася й розвиненим гончар-
ством, яке використовувало не тільки при-
датну глину, а й домішки до неї кварцового
піску та черепашок прісноводних молюсків.
археологи встановили, що трипільці ліпили
свій посуд без гончарського кола на твердій
основі. Товщина його дна була більша за
товщину стін, а самі вони були нерівномір-
ної товщини й не завжди правильної форми.
Зовнішня поверхня була рівною і вкривалася
нанесеною до розпису й обпалення черво-
ною фарбою.
Гончарні вироби виготовляли як розпис-
ними, так і нерозписними. останні призна-
чалися для приготування їжі, були з товсті-
шими стінками, після обпалення виділялися
від сірувато-коричневого до темно-червоно-
го кольору. серед виявлених зразків ранньої
трипільської розписної кераміки вирізня-
ється поглиблений спіральний орнамент,
а пізній період характеризується появою
мотузкового і штампового, характерних для
культур епохи бронзи.
Неповторний стиль трипільської керамі-
ки, який і досі зачаровує силою своєї худож-
ньої оригінальності, виражається сміли-
вістю й гармонійністю ліній, соковитістю
барв, підніс її до найкращих світових зразків.
Залишаючись справжнім витвором мисте-
цтва тієї доби, вона стала підвалиною для
творення в майбутньому українського мис-
тецтва. саме з її зразків можна бачити тво-
рення оригінального світогляду населення
Трипілля, що вже усвідомлювало періодич-
ність глобальних криз і катаклізмів як заги-
бель старого й зародження нового.
очевидно, що наукові дискусії про похо-
дження трипільської культури триватимуть.
проте важливо усвідомити, що саме наяв-
ність найбільш родючого ґрунту та сприят-
ливі природно-кліматичні умови, найкраще
впливали на розвиток хліборобства. крім
того, на користь автохтонності трипільців,
а не приходу їх із Малої азії чи Близького
сходу, свідчить антропологія. чогось поді-
бного, що несло б прикмети тих віддале-
них від України регіонів, не виявлено в
археологічних розкопках ні на кубані, ні в
приазов’ї, де вони мали б бути в разі пере-
ходу в подніпров’я з південного сходу повз
кавказ.
крім того, стилістичний аналіз кера-
міки залишків трипільської культури
подністров’я і побужжя вказує на її більш
раннє походження, ніж на Балканах і в
семигородді, відтак не випадає приставати й
до теорії про походження наших хліборобів
із цих регіонів.
Важливим додатковим аргументом на
користь автохтонності цих наших предків
є також висновок є. кричевського, який
після детального аналізу їхніх форм і техні-
ки виробу крем’яного знаряддя встановив
високою мірою переконливу безперервну
його еволюцію від верхнього палеоліту через
мезоліт і ранній неоліт аж до Трипілля. На
користь цієї версії свідчать і подібні дослі-
дження крем’яного виробництва трипіль-
ських поселенців у кукутенах, що біля яс
(тепер – Румунія) [див.: 4, c. 8].
Можна допустити, що тривале існуван-
ня трипільської хліборобської культури, яка
революційно змінила життя автохтонних
племен на чорноземі, очевидно, привернуло
пильну увагу тогочасних кочових об’єднань,
що розселялися неподалік у степових про-
сторах. саме вони могли спробувати взяти
під свій контроль осіле хліборобське насе-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
54
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
54
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 22
лення. Такими могли бути племена серед-
ньодніпровської культури на сході, волин-
сько-подільської мегалітичної – на заході,
пізньострічкової і шнурової кераміки – на
північному заході, оскільки їхня кераміка та
побутові речі дуже схожі на ті, що їх виробля-
ли колись трипільці.
І як тут не зауважити, що ті орнаменти, які
збереглися на прадавніх глечиках чи інших
предметах давнини, дуже схожі із сучасною
українською вишивкою, а окремі, як встано-
вила народна майстриня анна кульчицька,
«просто таки ідентичні з нею» [цит. за: 4, c. 8].
саме хліборобство на чорноземі відігра-
ло найголовнішу роль у творенні особ ливого
менталітету, який відрізняється від сусід-
ського. Воно розслаблює людину тим, що
дає можливість мати до наступних жнив рік
більш-менш спокійного життя, тоді як, ска-
жімо, предкам наших північно-східних сусі-
дів доводиться бути весь час у русі, оскільки
постійно треба шукати якусь поживу. Відтак
вони звикли брати все готове, що й переда-
ється з роду в рід.
Цікавим є визнання відомого російського
письменника Максима Горького окреміш-
ності українського народу, яке він озвучив на
зустрічі в листопаді 1916 року з українцями
Москви: «для мене, – сказав він тоді, – не
підлягає жодному сумніву, що душа наро-
ду, його характер, здібності, культура і весь
життєвий лад залежить від сонця. Так само,
як усе живе, що ми бачимо на нашій землі.
я своїми ногами перейшов Росію в різних
напрямках. добре знаю майже всі її краї
і кутки від чорноморських степів безмеж-
них до похмурих північних борів та тундр.
Всюди я жив з народом та придивлявся до
нього, і для мене зрозуміло, що душа україн-
ця, яка росте й купається в яскравих і гаря-
чих проміннях полудня, є і мусить бути не
тільки іншою, але в багатьох випадках про-
тилежною душі тих, що виросли й перебу-
вають свій вік у сутінках та холоді північних
лісів. окрім того, вона повинна бути багат-
шою, у ній мусить бути більше барв, значить
і культура, яку ця душа творить, повинна
бути багатшою, різноманітнішою, вона має
сяяти радощами життя. широта думки, жага
волі, щастя, краси, потреба живої творчості
мусять характеризувати і дійсно характери-
зують те, що дав і дає світові український
народ. я переконаний, що культура укра-
їнського народу по суті своїй вище велико-
руської...
ласкаве небо, яскраве сонце, запашний
степ, повний звуків, тепле шумливе море в якій
небудь херсонщині чи катеринославщині
і раптом Заволжя з безкрайніми віковічни-
ми суворими борами, важкий морок, зимна
мряка і десь глухо в глибині “бом!.. бом!..”. Це
скит розкольничий, це відлюдники, аскети,
що зреклися радощів світу і шукають прав-
ди в сухих папірцях стародрукованої книж-
ки, спалюють себе на вогнищах, закопують у
землю, рятуючись від антихриста... два ціл-
ком різні світи! чи може бути в них однакова
психіка, однакова мова, один світогляд, одна-
ковий життєвий лад? Звісно, що ні! І етнограф,
і філолог, і економіст, і політик, і релігійний
досліджувач доведуть це нам з цілковитою
наочністю...» [цит. за: 4, c. 11].
хлібороби – не агресивний елемент, вони
тільки готові оборонятися, тож навколо своїх
поселень наші предки насипали великі земля-
ні вали, на яких стояв високий частокіл, а спе-
реду був викопаний глибокий рів. до цього
верхові кочовики не були готові, тому зму-
шені були повертатися назад. а ще на сотні
кілометрів тягнулися високі вали, що прикри-
вали освоєну хліборобами територію, на якій
уже починали формуватися підвалини май-
бутньої української нації. Загальна довжи-
на таких оборонних споруд на київщині й
поділлі сягала 2000 км. Вони йшли в два
ряди, а місцями і в три, розмежовуючись один
від одного десятками кілометрів.
саме звідси, із середнього подніпров’я
поширюється основне й найдавніше вогни-
ще слов’янського етногенезу в європі. За
висловлюванням я. пастернака, «етнічною
розвоєвою базою для східних слов’ян (укра-
їнців) були праісторичні хліборобські пле-
мена подніпров’я, подністров’я та побужжя
www.etnolog.org.ua
IM
FE
5555
ВОЛОДИМИР СЕРГІЙЧУК
і їхні нащадки анти, для західних слов’ян
такою базою були племена з культурою воль-
тової кераміки та їх нащадки з лужицькою
культурою» [цит. за: 4, c. 11].
Українці, як уважає с. Златопільський, за
культурно-господарським типом «належать
до категорії осілих землеробів, і є історич-
ною закономірністю прив’язувати етногенез
нашого народу до савранських і особливо
трипільських часів» [2, с. 6].
принагідно треба зазначити, що зовсім
іншим шляхом, з іншого кореня, під впли-
вом інших кліматичних умов та географічно-
го положення відбувався процес творення
нинішнього російського народу. його най-
давнішою етнічною базою були праугрофін-
ські кочові племена звіроловів і збирачів,
а прабатьківщиною – величезний регіон роз-
селення від Балтики до Уралу, де літописець
називає весь, мерю, мурому, мордвинів, чере-
мисів, вотяків... Згодом вони будуть асимі-
льовані Руссю, а також кривичами й ільмен-
ськими словенами, що належали до західних
слов’ян.
Можна погодитися з В. Щербаківським,
що першими колонізовували землі угро-
фінів смоленські кривичі й ільменські сло-
вени, які вже мали науку, грамоту та літера-
туру. крім того, саме вони принесли угро-
фінам господарську північно-західну куль-
туру, зокрема, систему хліборобства із сохою
як інструментом, конем як тягловою силою
й овіном для штучного сушіння зерна. І в
цьому є головна різниця між українською
культурою на волах з плугом, зі стодолою або
клунею [6, с. 139].
до речі, на ментальність обох народів
значною мірою вплинула й робоча худоба.
скажімо, праукраїнці звикли працюва-
ти більше з волами, які виявилися більш
потужним робочим тяглом на глибоких чор-
ноземах, ніж коні. Тож цілком справедливо
зазначав Віктор петров, що «віл, а не кінь є
типовим для часів Трипілля» [3, с. 7].
предками ж білоруського народу були
літописні племена радимичів, в’ятичів, дре-
говичів, кривичів і полочан. Відмінність
білорусів від українців помітив уже київ-
ський літописець, котрий зазначив, що
перші – найближчі родичі ляхів, тобто захід-
ного слов’янства, яке представляли радимичі
й в’ятичі.
Звички, традиції, пов’язані з хлібороб-
ством у природно-кліматичних умовах
нашої землі, особливо з наявністю чорно-
зему, якого в такій кількості немає в інших
народів, протягом тисячоліть творили особ-
ливий тип людини. Зовсім інший, ніж це
могло зробити рибальство і мисливство в
наших північних сусідів, чи скотарство, яке
культивувалося в господарів безмежних сте-
пів, – хлібороб вкладав не тільки свою фізич-
ну працю у плекання врожаю. Він постійно
вдосконалював первісну агротехніку, закла-
дав основи майбутньої селекції рослин.
Тож перебуваючи на перехресті кочових
культур і цивілізацій сходу й Заходу, наші
предки переплавляли творчі елементи остан-
ніх у процесі своєї етнічної викристалізації.
скажімо, хліборобство впливає на менталі-
тет осілих на нашій землі кіммерійців; вони
досить швидко втрачають ту мобільність, що
притаманна кочовикам. як і у всіх хлібороб-
ських племен, у них зникають агресивність,
натомість виробляються такі риси, як роз-
важливість, неспішність. Можна стверджу-
вати, що цей кількасотрічний сплав кочової і
хліборобської культур на теренах нинішньої
України витворює зовсім іншу людину. Вона,
втрачаючи військові навички, досить швид-
ко характеризується переважаючими при-
кметами хліборобського менталітету.
Це саме стосується й інших кочових пле-
мен, які згодом навідуються на наші чорно-
земи. Так, коли войовничі скіфи, що жили
за рахунок грабіжницьких походів, підко-
рили кіммерійців у VІІ ст. до н. е., то вже
десь через двісті з лишком років вони також
поступово перетворюються на осілих хлібо-
робів. І грецький історик Геродот у V ст. до
н. е. писав, що є ще скіфи царські, які живуть
за рахунок походів, але є вже скіфи-орачі.
ось так під впливом хліборобства й нашо-
го помірного клімату вже буквально через
www.etnolog.org.ua
IM
FE
56
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
56
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 22
якийсь десяток поколінь у кочових скіфів
вивітрився той військовий запал, з яким вони
колись прийшли на наші землі й завоювали
кіммерійців. Тож коли в ІІ ст. до н. е. навід-
уються сюди сармати, вони легко завойову-
ють скіфів, бо ті вже осілі. а потім прийдуть
нові агресори, домішуючи, як і всі попередні
кочові пришельці, своє в нашу хліборобську
кров, що буде відгукуватися різними імпуль-
сами на виклики майбутніх часів.
Треба зазначити, що приблизно в ті часи,
коли наші терени були підкорені скіфами,
розпочинається колонізація північного
причорномор’я греками, якими в VІ ст. до
н. е. засновано міста-поліси: ольвію, Тірас,
пантікапей, херсонес. Виникнення грецьких
колоній своїм античним впливом суттєво під-
штовхнуло господарський та суспільний роз-
виток наших предків, які на рубежі III та II ст.
до н. е. на поліссі та середньому подніпров’ї
сформували зарубинецьку культуру.
Відомі європі як венеди, вони заснову-
ють праслов’янську гілку нашої історії, яка
знову-таки через хліборобство, як і через
мисливство, рибальство, скотарство й пер-
вісну металургію, будуть стверджувати себе
в навколишньому світі на переломі двох епох
світової історії. про це свідчитимуть і торго-
вельні зв’язки з навколишнім світом, бо архе-
ологи знайшли на їхніх поселеннях античні
амфори, скло, бронзові прикраси.
З навалою готів зарубинецький масив
ранніх слов’ян був розшматований. З нього
згодом виділяється черняхівська культу-
ра, власне з якої формуються пеньківська
й празька середини І тис. н. е., що вило-
нюють антів і склавинів. За матеріальною
культурою вони багато в чому подібні, зокре-
ма підсічною формою орного рільництва,
доповненого присадибним тваринництвом.
Найчастіше сіяли пшеницю, жито, ячмінь,
просо, горох, розводили корів, свиней,
коней. Удосконалювались ремесла, метал
обробляли вже окремі майстри-професіо-
нали, але гончарство, ткацтво, вичищення
шкур, обробка каменю й дерева залишалися
в родинному колі.
анти, які заселяли територію від дунаю
до витоків дону й азовського моря, зго-
дом сформують східну гілку слов’янства,
яка є безпосереднім предком українства.
основою його господарства залишалися
землеробство і скотарство. Водночас знач-
ного розвитку набули ремесла – ливарне,
ковальське, ювелірне, каменярське. Важливе
місце в господарському житті антів також
відігравала торгівля з містами-державами
північного причорномор’я та арабськими
країнами, для чого використовували дніпро
як важливий комунікаційний шлях.
Високий рівень господарства та міжна-
родні контакти впливали й на розвиток сус-
пільно-політичного устрою антів, який мав
демократичний характер. Так, на чолі пле-
мені стояв князь і старшини, але всі важливі
питання вирішували на народних зборах,
що мали назву «віче». Це зумовило постан-
ня державного утворення, яке проіснувало
близько трьох століть (кінець IV – поча-
ток VII ст.) і в 602 році загинуло під натиском
аварів. після цього в писемних джерелах
анти більше не згадуються.
починаючи із VII ст., у літописах уже вжи-
вається назва «слов’яни» щодо людності,
яка мешкала на правому березі дніпра. Вони
селилися здебільшого по берегах річок і озер.
Їхні житла були дерев’яними, обмазані гли-
ною. жили вони за традиціями родоплемін-
ного ладу. Майном, передусім землею, володі-
ли патріархальні об’єднання за кревною спо-
рідненістю. але поступово стався перехід до
сусідської общини, за якої визначальним було
не походження, а місце проживання.
З предками нинішніх росіян вони зустрі-
лися тільки в х ст., коли наші київські князі
почали приєднувати до Русі землі угро-фін-
ських племен від Балтики до Уралу. Зрештою,
наші північні сусіди тоді навіть не спро-
моглися на власне самоврядування, тож у
862 році покликали варягів до ладоги, аби ті
правили ними.
отже, усі, хто неупереджено вивчає наше
минуле, змушені визнавати, що із само-
го початку свого існування український
www.etnolog.org.ua
IM
FE
5757
ВОЛОДИМИР СЕРГІЙЧУК
народ, як зауважував член Центральної
Ради Тиміш олесіюк, є автохтонним про-
тягом багатьох тисячоліть, а не «бездомним
приблудою, що з’явився на Україні невідомо
звідки, невідомо чому і для чого, десь у хІV–
хV століттях» [цит. за: 5, с. 6–8].
Незважаючи на страхітливу руїну, яку
завжди несли нам кочові пришельці, наші
предки й справді не лише втримали свою
землю, але й поширили хліборобство на
сусідні чорноземи, витворюючи водночас на
кожному історичному етапі своєрідні дер-
жавні організми й плекаючи свою культуру та
цивілізацію. Навіть насильно нав’язане візан-
тійське православ’я не змогло перебороти
того потужного заряду духовності корінних
хліборобів; відтак прислані священники-гре-
ки змушені були погодитися зі збереженням
дохристиянських традицій, які органічно
вплелися у світогляд українського народу.
Можливо, саме це й не дозволило тисячу
років тому українському християнству піти
тим європейським шляхом, де спалювали на
вогнищах своїх інакодумців.
концепція єдиного російського народу, до
складу якого на правах «меншого брата» чи
«меншої сестри», за уявленнями кремлівських
ідеологів, мають входити українці, є найваж-
ливішою підвалиною для обґрунтування їхніх
планів щодо знищення нашої окремішності як
нації, а відтак і остаточної ліквідації незалеж-
ної державності з центром у києві. І це відверто
проголошувалося напередодні широкомасш-
табної агресії проти України президентом
Російської Федерації Володимиром путіним.
Ці постулати й досі в активному арсеналі мос-
ковської імперської пропаганди.
Такі словесні тиради потужними засоба-
ми масової інформації поширюються з Росії
як незаперечні істини, що справляє певний
вплив у західному світі. а оскільки він має
безліч своїх проблем, то яка йому різниця,
чи справжня рідня українці з росіянами, чи
ж тільки випадково зведена через відповідні
історичні обставини.
За 30 останніх років громадяни неза-
лежної України мали можливість дізнатися
чимало історичної правди про власне мину-
ле. Їм багато відкрилося: хто вони, за що
і ким були закуті їхні предки. а нинішня
російська агресія їх остаточно переконала,
що вони – окремішня нація, яка зі своїх
витоків має власний шлях розвитку, де немає
місця ні для «старшої сестри», ні для «стар-
шого брата...».
особливо промовисті дані наводить пси-
холог та експерт із невербальної комунікації
Валентин кім, який розповів, чому росій-
ські солдати не сплять на ліжках, паскудять
у душі, з туалету роблять складське при-
міщення і чому це не про психіатрію. На
його думку, землеробські культури загалом
характеризуються облаш туванням просто-
ру під свої потреби. Землероби створюють
культуру місця, трансформують простір під
постійне проживання, націлені на екстен-
сивне використання ресурсу. кочові куль-
тури формують традиції набігу, націлені на
інтенсифікацію своїх виробничих процесів.
ось чому росіян як нащадків угро-фінів
треба розглядати як творців новітньої земле-
робської культури з душею кочівника, де
все підпорядковано традиції кочового пану-
вання. а оскільки російська влада відпо-
відає ординським принципам володіння, то
територія їй необхідна не для використання,
а для демонстрації панування. І найкраще
це панування демонструвати за допомогою
руйнування.
як переконаний В. кім, у ході широко-
масштабного вторгнення російської армії
в Україну «культура маркує дикунів саме
тим, що змушує їх виявляти свою дикунську
сутність на тлі цивілізації. І це не про пси-
хіатрію. І навіть не про психологію. Це про
цивілізованість та відсталість різних куль-
турних груп. дійсно, дуже різних. який вже
тут “один народ”?» [7].
З цього погляду професор В. Щербаків-
ський висловився досить влучно: «<...> де
не було субтратного хліборобського наро-
ду паскової неолітичної або мальованої
кераміки, там не могло бути і жадного
праслов’янського племени» [6, с. 127].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
58
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
58
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 22
І саме ці приклади дають можливість
тепер лідерам західної демократії прозріва-
ти: а й справді, що ж це за «старший брат»,
котрий «виховує» «меншого» бомбовими
ударами по пологових будинках, ракетними
обстрілами житлових кварталів і танковими
розстрілами будинків для літніх людей?
Це прозріння Заходу, є сподівання, наре-
шті дасть йому можливість сприйняти неза-
перечну істину, що росіяни й українці – за
походженням абсолютно різні етноси, які в
процесі свого розвитку і творення власного
менталітету аж до першої своєї зустрічі тися-
чу років тому йшли зовсім різними шляхами.
a концепція про триєдиний руський
народ, з якого вийшли росіяни, українці й
білоруси, – то московська вигадка, яка не
змогла переконати світ. Зрештою, він уже
відніс наших предків до хліборобських пле-
мен трипільської культури, які принаймні
за п’ять тисяч років до народження христа
витворили й передали своїм нащадкам таку
глибинну суть первинного коду нації, яка
проявляється й досі в багатьох традиціях
українства, що не тільки найповніше забез-
печують людину, а й водночас скріплюють
її своєрідними прикметами самобутнього
духу.
1. Грушевський М. Звичайна схема руської історії і
справа раціонального укладу історії східного слов’янства.
Статьи по славяноведению. санкт-петербург, 1904.
2. Златопільський с. пшениця в історії України.
київ, 1994.
3. петров В. походження українського народу.
Регенсбург, 1947.
4. сергійчук В. етнічні межі і державний кордон
України. київ : сергійчук М. І., 2008.
5. сергійчук В. Нариси з історії України. київ : ліра,
2021.
6. Щербаківський В. Формація української нації.
прага : Видавництво Юрія Тищенка, 1941.
7. Що в них у голові: навіщо солдати РФ паскудять
там, де живуть. 26.06.22. url : https://tsn.ua/lady/
psychologia/ona/scho-v-nih-u-golovi-navischo-soldati-rf-
gadyat-tam-de-zhivut-2093389.html.
Джерела та література
1. hruSheVSKYI, mykhailo. The usual Scheme of
ruthenian history and the matter of the rational Struc-
ture of the history of the eastern Slavs. Articles in Slavs
Studies. Saint-Petersburg, 1904 [in ukrainian].
2. zlatOPIlSKYI, S. Wheat in the History of Ukraine.
Small Asian Ethnocultural and Economic Traditions and
Ukrainian Place in Europe. Kyiv, 1994 [in ukrainian].
3. PetrOV, Viktor. Origin of the Ukrainian People. re-
gensburg, 1947 [in ukrainian].
4. SerhIIChuK, Volodymyr. Ethnic Boundaries and
the State Border of Ukraine. Kyiv: Serhiichuk m. I., 2008 [in
ukrainian].
5. SerhIIChuK, Volodymyr. Essays on the History of
Ukraine. Kyiv: lyre, 2021 [in ukrainian].
6. ShCherBaKIVSKYI, Vadym. Formation of the
Ukrainian Nation. Prague: Yurii tyshchenko Publishers,
1941 [in ukrainian].
7. What do They Have in the Heads: Why do the RF Sol-
diers Spoil Where They Live. June 26, 2022 [online]. available
from: https://tsn.ua/lady/psychologia/ona/scho-v-nih-u-
golovi-navischo-soldati-rf-gadyat-tam-de-zhivut-2093389.
html [in ukrainian].
References
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|