Питання термінології в неказковій прозі
У статті розглядається масив народної прози з погляду жанрології. Ідеться про легенди, перекази та оповідання в інтерпретації провідних українських дослідників (І. Франко, В. Гнатюк, Ф. Колесса, Г. Сухобрус, С. Мишанич). За основу для диференціації вони брали наявність або відсутність вірувань. Важл...
Збережено в:
| Дата: | 2022 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2022
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203668 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Питання термінології в неказковій прозі / В. Сокіл // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 4. — С. 36–41. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203668 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2036682025-07-31T00:02:20Z Питання термінології в неказковій прозі Issues of Terminology in Non-Fabulous Prose Сокіл, В. З історії та теорії науки У статті розглядається масив народної прози з погляду жанрології. Ідеться про легенди, перекази та оповідання в інтерпретації провідних українських дослідників (І. Франко, В. Гнатюк, Ф. Колесса, Г. Сухобрус, С. Мишанич). За основу для диференціації вони брали наявність або відсутність вірувань. Важливими маркерами для цього були персонажі – міфічні чи християнські герої, історичні особи чи звичайні люди. Немалу роль відігравала часова дистанція змалювання подій (минулий, теперішній час), а також епічна позиція оповідача (безпосередній учасник подій або ні). Представлено критичний погляд учених стосовно терміна «наратив» (О. Ткачук та ін). Викладено дискусійні положення міжнародних фахівців щодо «меморату», «хронікату», «фабулату», які виражають специфічну форму повідомлень. Цю термінологію запропонував шведський учений К. Сидов. У центр розмежування він поклав функцію жанрів: «меморат» – особисте повідомлення власного переживання, «фабулат» – насичена домислами інформація про подію, «хронікат» – послідовність передачі фактів. Інші терміни: «новелат», «химерат», «фікт». Однак і «меморат», і «фабулат» не є окремими жанрами, а представляють форму передачі події. Жанрологічні питання в цій ділянці досі залишаються дискусійними. Мета статті – критично проаналізувати практику розмежування фольклорної прози. Для цього використано історичний та загальнотеоретичний методи дослідження. The corpus of folk prose is considered in the article from the point of view of genre studies. It is about legends, lore, and stories interpreted by leading Ukrainian researchers (I. Franko, V. Hnatiuk, F. Kolessa, H. Sukhobrus, S. Myshanych). They have used the presence or absence of beliefs as a basis for differentiation. The characters have been considered as important markers. These are mythical or Christian heroes, historical figures, or ordinary people. A considerable role is played by the temporal remoteness of the event's depiction (past, present time), as well as the epic position of the narrator (a direct participant of the events or not). The critical view of scientists regarding the term narrative is submitted (O. Tkachuk and others). The debatable positions of international experts regarding memorate, chronicle, and fabulate, expressing a specific form of messages, are outlined. This terminology is proposed by the Swedish scientist K. Sydov. He has placed the function of genres at the center of the distinction: memorate is a personal message of one’s own experience, fabulate is information about an event full of conjecture, and chronicle is a sequence of conveying facts. However, memorate as well as fabulate are not discrete genres but rather represent a form of event rendering. The issues of genre studies in this area are still debatable. The purpose of the article is to present a critical analysis of the practice of distinguishing folklore prose. Historical and general theoretical research methods are used. 2022 Article Питання термінології в неказковій прозі / В. Сокіл // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 4. — С. 36–41. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203668 398.21+395.6](477)“18/20” https://doi.org/10.15407/nte2022.04.036 uk Народна творчість та етнологія application/pdf Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії та теорії науки З історії та теорії науки |
| spellingShingle |
З історії та теорії науки З історії та теорії науки Сокіл, В. Питання термінології в неказковій прозі Народна творчість та етнологія |
| description |
У статті розглядається масив народної прози з погляду жанрології. Ідеться про легенди, перекази та оповідання в інтерпретації провідних українських дослідників (І. Франко, В. Гнатюк, Ф. Колесса, Г. Сухобрус, С. Мишанич). За основу для диференціації вони брали наявність або відсутність вірувань. Важливими маркерами для цього були персонажі – міфічні чи християнські герої, історичні особи чи звичайні люди. Немалу роль відігравала часова дистанція змалювання подій (минулий, теперішній час), а також епічна позиція оповідача (безпосередній учасник подій або ні). Представлено критичний погляд учених стосовно терміна «наратив» (О. Ткачук та ін). Викладено дискусійні положення міжнародних фахівців щодо «меморату», «хронікату», «фабулату», які виражають специфічну форму повідомлень. Цю термінологію запропонував шведський учений К. Сидов. У центр розмежування він поклав функцію жанрів: «меморат» – особисте повідомлення власного переживання, «фабулат» – насичена домислами інформація про подію, «хронікат» – послідовність передачі фактів. Інші терміни: «новелат», «химерат», «фікт». Однак і «меморат», і «фабулат» не є окремими жанрами, а представляють форму передачі події. Жанрологічні питання в цій ділянці досі залишаються дискусійними. Мета статті – критично проаналізувати практику розмежування фольклорної прози. Для цього використано історичний та загальнотеоретичний методи дослідження. |
| format |
Article |
| author |
Сокіл, В. |
| author_facet |
Сокіл, В. |
| author_sort |
Сокіл, В. |
| title |
Питання термінології в неказковій прозі |
| title_short |
Питання термінології в неказковій прозі |
| title_full |
Питання термінології в неказковій прозі |
| title_fullStr |
Питання термінології в неказковій прозі |
| title_full_unstemmed |
Питання термінології в неказковій прозі |
| title_sort |
питання термінології в неказковій прозі |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
З історії та теорії науки |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203668 |
| citation_txt |
Питання термінології в неказковій прозі / В. Сокіл // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 4. — С. 36–41. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT sokílv pitannâtermínologíívnekazkovíjprozí AT sokílv issuesofterminologyinnonfabulousprose |
| first_indexed |
2025-11-24T10:40:30Z |
| last_indexed |
2025-11-24T10:40:30Z |
| _version_ |
1849667963799470080 |
| fulltext |
36
СОКІЛ ВАСиЛЬ
доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу фольклористики Інституту народознавства НаН
України. OrCID ID: http: // orcid. org / 0000-0003-3164-1217
Sokil VASyl
a Doctor of Philology, a professor, a head of the Folkloristics Department at the National academy of Sciences
of ukraine ethnology Institute. OrCID ID: http: // orcid. org / 0000-0003-3164-1217
DOI https://doi.org/10.15407/nte2022.04.036
Анотація / Abstract
У статті розглядається масив народної прози з погляду жанрології. Ідеться про легенди, перекази та оповідання
в інтерпретації провідних українських дослідників (І. Франко, В. Гнатюк, Ф. колесса, Г. сухобрус, с. Мишанич). За
основу для диференціації вони брали наявність або відсутність вірувань. Важливими маркерами для цього були пер-
сонажі – міфічні чи християнські герої, історичні особи чи звичайні люди. Немалу роль відігравала часова дистанція
змалювання подій (минулий, теперішній час), а також епічна позиція оповідача (безпосередній учасник подій або ні).
представлено критичний погляд учених стосовно терміна «наратив» (о. Ткачук та ін). Викладено дискусійні по-
ложення міжнародних фахівців щодо «меморату», «хронікату», «фабулату», які виражають специфічну форму по-
відомлень. Цю термінологію запропонував шведський учений к. сидов. У центр розмежування він поклав функцію
жанрів: «меморат» – особисте повідомлення власного переживання, «фабулат» – насичена домислами інформація
про подію, «хронікат» – послідовність передачі фактів. Інші терміни: «новелат», «химерат», «фікт». однак і «ме-
морат», і «фабулат» не є окремими жанрами, а представляють форму передачі події. жанрологічні питання в цій
ділянці досі залишаються дискусійними.
Мета статті – критично проаналізувати практику розмежування фольклорної прози. для цього використано іс-
торичний та загальнотеоретичний методи дослідження.
Ключові слова: неказкова проза, легенда, переказ, оповідання, меморат, фабулат.
The corpus of folk prose is considered in the article from the point of view of genre studies. It is about legends, lore and
stories interpreted by leading ukrainian researchers (I. Franko, V. hnatiuk, F. Kolessa, h. Sukhobrus, S. myshanych). They
have used the presence or absence of beliefs as a basis for differentiation. the characters have been considered as important
markers. These are mythical or Christian heroes, historical figures or ordinary people. a considerable role is played by the
temporal remoteness of the events depiction (past, present time), as well as the epic position of the narrator (a direct par-
ticipant of the events or not). The critical view of scientists regarding the term of narrative is submitted (O. tkachuk and
П ИТА Н Н Я Т ЕРМ І НОЛОГІ Ї в Н ЕК А ЗКОвІ й П РОЗІ
УДК 398.21+395.6](477)“18/20”
Бібліографічний опис:
сокіл, В. (2022) питання термінології в неказковій прозі. Народна творчість та етнологія, 4 (396), 36–41.
Sokil, V. (2022) Issues of terminology in Non-Fabulous Prose. Folk Art and Ethnology, 4 (396), 36–41.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
3737
Василь сокіл
others). The debatable positions of international experts regarding memorate, chronicate, and fabulate, expressing a specific
form of messages, are outlined. This terminology is proposed by the Swedish scientist K. Sydov. he has placed the function
of genres at the center of the distinction: memorate is a personal message of one’s own experience, fabulate is information
about an event full of conjecture, and chronicate is a sequence of the conveying facts. however, memorate as well as fabulate
are not discrete genres, but rather represent a form of event rendering. The issues of genre studies in this area are still
debatable.
The purpose of the article is to present a critical analysis of the practice of distinguishing folklore prose. historical and
general theoretical research methods are used.
keywords: non-fabulous prose, legend, lore, story, memorate, fabulate.
У сучасній фольклористиці дослідники
поділяють усну народну прозу на казкову
(казки, анекдоти, небилиці) та неказкову
(легенди, перекази, оповідання), уважаючи
при цьому визначальною її функціональ-
ність. У першій групі жанрів домінує есте-
тична функція, оскільки тут маємо справу з
художнім оформленням вимислу, в другій –
інформативна: передача дійсності або того,
що приймається за неї. Незважаючи на певну
неконкретність термінів стосовно зазначе-
них двох видів фольклорної прози (це скорі-
ше їхня описова форма), такий поділ певною
мірою прийнятний. Звісна річ, він, як і будь-
який інший, досить умовний, проте достат-
ньо відображає загальновизначальні характе-
ристики цих уснопоетичних підрозділів.
якщо казка має кількасотлітню історію
дослідження, то неказкова проза стала пред-
метом студій не так давно. Це спричини-
ло наявність тут цілого ряду нерозв’язаних
питань як теоретичних, так і щодо конкрет-
ного матеріалу, над якими працюють фоль-
клористи багатьох країн. як свідчать публі-
кації, у цій ділянці існує чимало дискусій-
них питань. Вони стосуються насамперед
термінології [1, с. 17–24; 10, с. 289; 17, с. 18 ],
критеріїв розмежування, а також наукової
класифікації емпіричного матеріалу.
Не вдаватимося до загальнотеоретичних
розмірковувань про жанр, а лише нагадаємо,
що фольклор – явище синкретичне і що роз-
галужена система жанрів з’явилася на віднос-
но високому історичному етапі, коли чітко
сформувалась їхня ідейно-естетична цільова
установка.
В українській фольклористиці другої
половини хІх ст. почав викристалізовува-
тися погляд на цю проблему, згідно з яким
жанрово-тематичні параметри легенди
обмежувалися християнсько-релігійними
віруваннями. Науково-теоретичні обґрун-
тування його зробив І. Франко у вступній
статті до галицьких народних казок. отже,
він уважав, що в легендах «дійсність…
перемішана з чудесним, але взятим з обсягу
виображень і вірувань церковно-релігій-
них» [15, с. 2].
Франкова концепція дійсності в легендах
була підтримана значною частиною укра-
їнських дослідників усної народної словес-
ності. Вона закладена в збірниках, що їх
упорядкував В. Гнатюк [2]. дослідник ува-
жав легендами «фантастичні оповідання,
оперті на основах християнської віри» [5,
с. 39]. аналогічну думку він висловлював
також у своїх інших працях із цієї галузі
[3; 4]. солідарним зі своїми попередниками
у висвітленні поняття легенди виявився і
Ф. колесса, який визнавав головною її рисою
«церковно-релігійний підклад» [9, с. 143].
поняття переказу, як і легенди, також
звужувалося до певних змістових рамок.
спочатку сюди зараховувалася майже вся
неказкова проза, що базувалася на будь-
якому вимислі. але наприкінці хІх – на
початку хх ст. більшість дослідників
народної словесності почала зводити її до
історичної тематики. І. Франко, напри-
клад, називав такі твори оповіданнями
про історичні особи, події та місцевості,
зрідка іншомовним словом «заги» (від
німецького sagen – казати, переказувати)
[15, с. 2]. Таким словосполученням у науко-
во-практичній діяльності послуговувався
і В. Гнатюк, зокрема укладаючи збірник
www.etnolog.org.ua
IM
FE
38
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (Pr I N t) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (oN l I N e) * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
38
I S S N (pr I N t) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (oN l I N e) 278 6 - 6181 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 22
«Народні оповідання про опришків» [12].
обидва вчені використовували також на
означення цього уснопоетичного пласта й
дефініцію «переказ» [16; 5, с. 40]. Вона, до
речі, стала домінуючою в наукових студіях
Ф. колесси [9, с. 136].
Названі дослідники виділяли пере-
кази в окремий фольклорний жанр пере-
дусім за їхнім змістовим наповненням –
прив’язаністю до історичних подій та осіб
незалежно від їхньої «правдивості», «доку-
ментальності». І. Франко, як, зрештою,
і В. Гнатюк та Ф. колесса, уважав, що істо-
рична цінність таких фольклорних творів
невелика. Вона полягала в іншому: вони
з’ясовували народний погляд на події, явища,
особи тощо [15, с. 2–3; 5, с. 40; 9, с. 136].
Такий підхід до розмежування легенд
і переказів був підтриманий значною час-
тиною українських дослідників народної
творчості. його використали у своїх працях
Г. сухобрус [13, с. 401], л. дунаєвська [8,
с. 243], В. давидюк [6]. останній звернув
увагу також на деякі формальні особливості
цих жанрів, зокрема фабулативність, ретро-
спективність, які не стільки відділяють
легенду від переказу, скільки виокремлюють
їх із неказкової прози. Решта ж властивостей,
скажімо драматизм змісту, наявність коло-
ритних персонажів, на нашу думку, харак-
терні не тільки для легенди, а й для переказу,
народного оповідання.
Ці жанри близькі за змальованими в
них явищами й фантастичними постатями.
У легендах можуть одночасно виступати
різноманітні міфічні, здебільшого персоні-
фіковані образи. У демонологічних творах,
які автор схильний називати «билицями»,
діють тільки демонічні істоти. слов’яни-
язичники вірили, що люди, рослини й твари-
ни, природні явища мали свого духа-двійни-
ка типу потоплеників, повісельників, вітер-
ниць, відьом, диких баб, лісовиків, польови-
ків, путників тощо.
принципова формальна відмінність між
розглядуваними жанрами полягає насампе-
ред в епічній позиції оповідача. У легенді
оповідач ніколи не може бути учасником чи
свідком подій. У билицях він безпосеред-
ньо виконує цю функцію, у крайньому разі
покликається на другу або третю особу, що
була очевидцем зустрічі з демоном, нечи-
стою силою. отже, вони мають формальні
ознаки народних оповідань (Ich-erzähler),
а їхнє змістове наповнення аналогічне окре-
мим тематичним підгрупам легенд («явища і
постаті фантастичні»).
Із попередньо сказаного випливає відмін-
ність між легендою та билицею і в часових
параметрах. перша завжди повідомляє про
давноминулі події, тобто такі, що відбували-
ся ще десь у початковий, доісторичний «пра-
час» (нім. urzeit); у другій домінує теперіш-
ній, зрідка не так давноминулий час, який не
виходить за межі одного-двох поколінь.
Наведена ознака уможливлює диферен-
ціацію і переказів. час у них минулий, кон-
кретно-історичний, або, як його ще нази-
вають дослідники, емпіричний, «профан-
ний». Ідеться про події, що віддзеркалюють
певні історичні періоди, наприклад, княжу
добу, козацьку епоху. особи реальні чи ква-
зіреальні: видатні історичні діячі, відомі або
маловідомі місцеві жителі та ін. аналогічні
персонажі діють і в народних оповіданнях.
Різняться ж ці жанри епічною позицією
оповідача, на що звернули увагу українські
фольклористи [6, с. 7–8; 7, с. 19; 11, с. 21].
У переказах про подію повідомляється від
третьої особи, тобто шляхом переповідання
почутого (з посиланням на старших людей).
У народному оповіданні оповідач або знана
ним особа – очевидець події.
Вищесказане про специфіку дійсності,
яка переломлюється в легендах та переказах,
відмінність між цими та іншими суміжними
жанрами неказкової прози можна подати у
вигляді таблиці:
www.etnolog.org.ua
IM
FE
3939
Василь сокіл
ознаки
жанру
жанри
легенда переказ Билиця оповідання
основний
зміст
персонажі
час
епічна
позиція
оповідача
Міфологічні
уявлення, релігійні
вірування
Міфічні (у
тому числі й
персоніфіковані),
релігійні
давноминулий
(прачас)
Розповідь від
третьої особи
Історичні події
Реальні
(подеколи
квазіреальні)
Минулий
(історичний)
Розповідь від
третьої особи
демонологічні
вірування
духи, нечиста
сила
Теперішній,
зрідка
недавноминулий
Розповідь від
першої особи
(інколи від
третьої)
Історичні та
побутові події
Реальні
Теперішній
Розповідь від
першої особи
отже, легенда – прозовий народнопое-
тичний твір про давноминулі події міфоло-
гічного та релігійного змісту, розповідь у
якому ведеться від третьої особи. переказ –
прозовий народнопоетичний твір про істо-
ричні особи й події, свідком яких не був
оповідач.
другий термінологічний блок стосу-
ється інших фольклористичних понять.
З’ясуванню підлягає правомірність чи непра-
вомірність означення оповідного масиву
терміном «наративи». У перекладі україн-
ською мовою «наратив» означає «розпо-
відання». Він розглядається як продукт і як
процес, об’єкт і акт, структура і структурація
[14, с. 73].
Наратив може реалізуватися в усній сло-
весності в різних формах, скажімо, як казка,
легенда, переказ, оповідання, адже він не
є жанровим утворенням і пов’язувати його
тільки з тим чи тим жанром не можна, бо
в кожному з них своя тематика, подієвий
спектр, різні функції героїв.
Зараз українські фольклористи все часті-
ше використовують у своїй науковій прак-
тиці міжнародний термін «меморат». Треба
зауважити, що почала простежуватися і тен-
денція сфери його вжитку, згідно з якою ним
означують народне оповідання як жанрове
утворення; почасти між ними ставиться знак
рівності або вони вилаштовуються в один
синонімічний ряд. Щоб з’ясувати природу
цієї нечіткості, зробимо певний екскурс у
термінологічну історію.
«хрещеним батьком» термінів «мемо-
рат», «хронікат» і «фабулат» став швед-
ський учений, один із засновників фінської
школи карл фон сидов.
У своїй одній із праць про категорії народ-
ної прози к. сидов у центр диференціації
поклав не жанр, а функції [20]. до найважли-
віших із них він відніс:
1) меморат – суто особисте оповідання
власного переживання;
2) фабулат – фабуляризоване, насичене
домислами повідомлення про подію;
3) новелат – реалістична легенда;
4) химерат – твір, заснований на казковій
фантастиці;
5) фікт – жартівлива вигадка.
Запропонована термінологія к. сидова
не була повністю сприйнята в науковому
www.etnolog.org.ua
IM
FE
4 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (Pr I N t) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (oN l I N e) * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
4 0
I S S N (pr I N t) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (oN l I N e) 278 6 - 6181 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 22
світі, проте «меморат» і «фабулат» зали-
шились у вжитку. «Меморат» означає те,
що гідне запам’ятовування чи згадування. За
сидовим, це визначення нарації із суто осо-
бистим характером переживання. частина
таких розповідей може перейти в традицію,
якщо ними зацікавляться адресати. Тоді
в процесі переказування вони підлягають
об’єктивізації, втрачаючи деякі риси індиві-
дуальних переживань на користь типізації,
узагальнення, спрощення. Такий результат
перетворення меморату в процесі перепо-
відання дослідник назвав «фабулатом». Він
зарахував його до усної літератури, тобто
фольклору, а меморат не є твором, гідним
уваги літературознавця, оскільки той не
вийшов зі сфери одного носія.
питання жанрових критеріїв у народ-
ній прозі стало предметом тривалих дис-
кусій. Висловлювалися різні погляди, навіть
дуже відмінні від положень к. сидова. Так,
німецький дослідник переказів Ф. Ранке
запропонував замість «меморату» німець-
комовний «erlebnisbericht» – повідомлення
про пережите [19, s. 36]. проте цей термін так
і не прижився в науковій літературі. Інший
німецький учений Г. Гранберг поглиблював
відомості про меморат сидова, розглядаючи
певні різновиди. скажімо, він говорив про
розповіді-спогади, які жили в пам’яті однієї
людини, але не становили предмета колек-
тивної творчості. Такі меморати, на його
думку, не входять до сфери понять фолькло-
ру. другий різновид меморатів – це ті, у яких
головну роль відіграють традиційні знання,
народні вірування, уявлення про навколиш-
ній світ і суспільно зумовлену свідомість.
Цими факторами дослідник пояснює поді-
бність чи взагалі ідентичність переживань у
кількох осіб відразу. Такого типу меморати
мають більші шанси поширюватися і ставати
фабулатами [18].
як підсумок. За жанровими ознаками
фольклорна проза належить до «оповідань»
і «переказів», основним критерієм роз-
різнення якої є епічна позиція оповідача.
«Меморат» – це форма передачі події, а не
жанр. З латинської мови буквально озна-
чає: memorialis – пам’ятний < memoria –
пам’ять. Цей ряд можна продовжити: мему-
ари (франц.) < mèmoires – спогади. під цими
останніми вважають автобіографічні запис-
ки, літературні спогади про минулі події,
у яких автор брав участь або був їхнім оче-
видцем. У нашому випадку вони передають-
ся усним способом. практично всі розповіді
фабуляризовані, а сюжетність не є ознакою
лише переказів, а й оповідань. І насамкі-
нець, чи можемо вважати частину цих творів
«хронікатами». очевидно, що ні, бо, грець-
кий термін «chronika» буквально означає
«літопис» < chronos – час – твір, у якому
послідовно розкривається історія суспіль-
них чи родинних подій за тривалий відтинок
часу. Такої чіткої й конкретної хронології в
народній прозі як у давніх літописах, немає.
як переходять «меморати» у «фабулати»,
«хронікати», – питання архіскладне. Та й
чи знайдеться для цього об’єктивна доказова
база? питання риторичне.
Джерела та література
1. ангелова Р. проблемы на терминологията на
българската народна разказна проза. Български фоль-
клор. 1975. № 1. с. 17–24.
2. Галицько-руські народні легенди. Т. 1 / зібрав
В. Гнатюк. Етнографічний збірник. львів, 1902. Т. 12. хІ,
215 с.; Т. 13. ІV, 287 с.
3. Гнатюк В. легенда про три жіночі вдачі. Запис-
ки Наукового товариства імені Шевченка. львів, 1910.
Т. 97. кн. 5. с. 74–85.
4. Гнатюк В. легенди хітарського збірника. Запис-
ки Наукового товариства імені Шевченка. львів, 1897.
Т. 16. кн. 2. с. 1–39.
5. Гнатюк В. Українська народня словесність (в спра-
ві записів українського етнографічного матеріалу). Ві-
день, 1916. 45 с.
6. давидюк В. Ф. Украинская мифологическая леген-
да и ее эволюция : автореф. дис. … канд. філол. наук.
Минск, 1986. 20 с.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
4141
Василь сокіл
7. давидюк В. Ф. Українська міфологічна легенда.
львів, 1992. 175 с.
8. дунаєвська л. Ф. легенди та перекази. Гри-
цай М. С., Бойко В. Г., Дунаєвська Л. Ф. Українська на-
роднопоетична творчість. київ : Вища школа, 1983.
с. 243–253.
9. колесса Ф. Українська усна словесність. (Загаль-
ний огляд і вибір текстів). львів, 1938. 645 с.
10. Мишанич с. В. Усні народні оповідання: питання
поетики. київ, 1986. 327 с.
11. Народні оповідання / упоряд., приміт., вступ.
ст. с. В. Мишанича. київ, 1983. 502 c.
12. Народні оповідання про опришків / зібрав
В. Гнатюк. Етнографічний збірник. львів, 1910. Т. 26.
XVII. 354 c.
13. сухобрус Г. легенди та перекази. Українська на-
родна поетична творчість. київ, 1958. Т. 1. с. 401–423.
14. Ткачук о. Наратологічний словник. Тернопіль :
астон, 2002. 173 с.
15. Франко І. я. [вступ. слово до збірки] «Галицькі
народні казки». В Берлині пов. Бродського із уст наро-
да записав осип Роздольський. Етнографічний збірник.
львів, 1895. Т. 1. с. 1–3.
16. Франко І., Гнатюк В. квестіонар для записування
місцевих переказів. Хроніка Наукового товариства імені
Шевченка. львів, 1907. № 32. с. 1–18.
17. чистов к. В. прозаические жанры в системе
фольклора. Прозаические жанры фольклора народов
СССР. Минск, 1974. с. 6–31.
18. Granberg G. memorat und Sage. eine methodische
Geschichtspunkte. upsala, 1936. 45 s.
19. ranke F. Volkssagenvorschung. Breslau, 1935. 36 s.
20. Sydov C. W. Kategorien der Prosa-Volksdichtung.
Selectend papers on folklore. Copenhagen, 1948. Р. 253–261.
References
1. aNGelOVa, r. Problems of terminology of
Bulgarian Folk Prose. Bulgarian Folklore, 1975, no. 1,
pp. 17–24 [in Bulgarian].
2. Galician-ruthenian Folk legends. Vol. 1. Collected
by V. hnatiuk. Ethnographic Collection. lviv, 1902, vol. 12,
11, 215 pp.; Vol. 13, 4, 287 pp. [in ukrainian].
3. hNatIuK, Volodymyr. a legend about Three
Women’s tempers. Proceedings of the Shevchenko Scientific
Society. lviv, 1910, vol. 97, book 5, pp. 74–85 [in ukrainian].
4. hNatIuK, Volodymyr. legends of the hitar
Collection. Proceedings of the Shevchenko Scientific Society.
lviv, 1897, vol. 16, book 2, pp. 1–39 [in ukrainian].
5. hNatIuK, Volodymyr. Ukrainian Folk Literature
(In the Case of Records of Ukrainian Ethnographic Material).
Vienna, 1916, 45 pp. [in ukrainian].
6. DaVIDIuK, Viktor. Ukrainian Mythological Legend
and Its Evolution: an author’s abstract of Ph.D. Thesis in
Philology. minsk, 1986, 20 pp. [in Byelorussian].
7. DaVIDIuK, Viktor. Ukrainian Mythological Legend.
lviv, 1992, 175 pp. [in ukrainian].
8. DuNaIeVSka, lidiia. legends and lore. In:
m. hrYtSaI, V. BOIKO, l. DuNaIeVSka. Ukrainian
Folklore. Kyiv: higher School, 1983, pp. 243–253 [in
ukrainian].
9. KOleSSa, Filaret. Ukrainian Oral Literature.
(General Review and Selection of Texts). lviv, 1938, 645 pp.
[in ukrainian].
10. mYShaNYCh, Stepan. Oral Folk Tales: Issues of
Poetics. Kyiv, 1986, 327 pp. [in ukrainian].
11. mYShaNYCh, Stepan, compiler. Folk Stories.
annotated and prefaced by Stepan mYShaNYCh.
Kyiv, 1983, 502 pp. [in ukrainian].
12. Folk Stories about Opryshky. Collected by
Volodymyr hNatIuK. Ethnographic Collection. lviv,
1910, vol. 26, 17, 354 pp. [in ukrainian].
13. SuKhOBruS, halyna. legends and lore.
Ukrainian Folklore. Kyiv, 1958, vol. 1, pp. 401–423 [in
ukrainian].
14. tkaChuK, Oleksandr. Narratological Dictionary.
ternopil: aston, 2002, 173 pp. [in ukrainian].
15. FraNKO, Ivan [Introductory Word to the
Collection] Galician Folk Tales. Osyp rozdolskyi
has recorded in Berlin of Brody county from people.
Ethnographic Collection. lviv, 1895, vol. 1, pp. 1–3 [in
ukrainian].
16. FraNKO, Ivan, Volodymyr hNatIuK.
Questionnaire to record local lore. Chronicle of the
Shevchenko Scientific Society. lviv, 1907, no. 32, pp. 1–18 [in
ukrainian].
17. ChIStOV, Kirill. Prose Genres in the System of
Folklore. Prose Genres of Folklore of the People of the USSR.
minsk, 1974, pp. 6–31 [in russian].
18. GraNBerG, Gunnar. Memorat und Sage. Eine
methodische Geschichtspunkte. [memorate and lore.
methodical history Points]. uppsala, 1936, 45 pp. [in
German].
19. raNKe, F. Volkssagenvorschung [Folk tale
Proposition]. Breslau, 1935, 36 pp. [in German].
20. SYDOV, C. Kategorien der Prosa-Volksdichtung
[Categories of Prose Folk Poetry]. Selected Papers on
Folklore. Copenhagen, 1948, pp. 253 – 261 [in German].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|