До 100-річчя з дня народження Петра Лінтура (1909–2009)
Ім’я видатного фольклориста, літературознавця, педагога, громадського та культурного діяча Петра Васильовича Лінтура широко відоме не лише в Україні, а й за її межами, у багатьох європейських країнах....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20371 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До 100-річчя з дня народження Петра Лінтура (1909–2009) / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 91-92. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20371 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мушкетик, Л. 2011-05-27T19:28:52Z 2011-05-27T19:28:52Z 2009 До 100-річчя з дня народження Петра Лінтура (1909–2009) / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 91-92. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20371 Ім’я видатного фольклориста, літературознавця, педагога, громадського та культурного діяча Петра Васильовича Лінтура широко відоме не лише в Україні, а й за її межами, у багатьох європейських країнах. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Ювілеї, конференції, пам'ятні дати До 100-річчя з дня народження Петра Лінтура (1909–2009) To the 100th anniversary of Petro Lintur’s birthday (1909–2009) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
До 100-річчя з дня народження Петра Лінтура (1909–2009) |
| spellingShingle |
До 100-річчя з дня народження Петра Лінтура (1909–2009) Мушкетик, Л. Ювілеї, конференції, пам'ятні дати |
| title_short |
До 100-річчя з дня народження Петра Лінтура (1909–2009) |
| title_full |
До 100-річчя з дня народження Петра Лінтура (1909–2009) |
| title_fullStr |
До 100-річчя з дня народження Петра Лінтура (1909–2009) |
| title_full_unstemmed |
До 100-річчя з дня народження Петра Лінтура (1909–2009) |
| title_sort |
до 100-річчя з дня народження петра лінтура (1909–2009) |
| author |
Мушкетик, Л. |
| author_facet |
Мушкетик, Л. |
| topic |
Ювілеї, конференції, пам'ятні дати |
| topic_facet |
Ювілеї, конференції, пам'ятні дати |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнографія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
To the 100th anniversary of Petro Lintur’s birthday (1909–2009) |
| description |
Ім’я видатного фольклориста, літературознавця, педагога, громадського та культурного діяча Петра Васильовича Лінтура широко відоме не лише в Україні, а й за її межами, у багатьох європейських країнах.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20371 |
| citation_txt |
До 100-річчя з дня народження Петра Лінтура (1909–2009) / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 91-92. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mušketikl do100ríččâzdnânarodžennâpetralíntura19092009 AT mušketikl tothe100thanniversaryofpetrolintursbirthday19092009 |
| first_indexed |
2025-11-25T11:03:15Z |
| last_indexed |
2025-11-25T11:03:15Z |
| _version_ |
1850513183589007360 |
| fulltext |
9191
Конференції, ювілеї та пам’ятні датиКонференції, ювілеї та пам’ятні дати
Ім’я видатного фольклориста, літературо-
знавця, педагога, громадського та культурного
діяча Петра Васильовича Лінтура широкові-
доме не лише в Україні, а й за її межами, у ба-
гатьох європейських країнах.
П. Лінтур народився 4 травня 1909 р. в
с. Гoронді Мукачівського р-ну Закарпатської обл.
Після закінчення Мукачівської гімназії упродовж
1930–1936 рр. він навчався в Празькому універ-
ситеті на історико-філологічному факультеті та
стажувався із сербської та хорватської мов, історії
і літератури в Бєлградському університеті.
Відтак Лінтур працював учителем, дирек-
тором школи, читав курси з фольклору, історії
слов’янських літератур, давньої літератури та
різні спецкурси в Ужгородськму державному
університеті з перших днів його відкриття.
Свого часу його було обрано в органи міс-
цевого самоврядування. Він багато зробив для
розвитку культури й освіти в рідній області,
був одним з ініціаторів створення Закарпат-
ської організації Національної спілки пись-
менників України.
Як літературознавець, П. Лінтур чимало
уваги приділив літ ературному процесу рідно-
го краю, творчості Є. Фенцика, О. Духновича,
О. Павловича, І. Сільвая, А. Митрака, зібрав
багато знаних і зовсім невідомих першодруків
та рукописів авторів минулого. Популяризу-
вав він на Закарпатті й російську літерату-
ру, зокрема статті про творчість О. Пушкіна,
М. Некрасова, М. Гоголя, Л. Толстого та ін.
Проте найбільше Лінтура приваблюва-
ла усна народна творчість краю, яку він по-
чав збирати ще в дорадянський час: «Любов
до народної казки, народної пісні, – згадує
він, – зародилася у мені з раннього дитинства.
Пам’ятаю довгі осінні і зимові вечори, коли з
хвилюванням слухав під хурчання веретена
казки бабусі, матері, сусідок, які приходили до
нас “на пряхи”, тобто на вечорниці. В учнівські
роки у Мукачівській гімназії мені часто дово-
дилося на прохання учителів записувати ті чи
інші сюжети. У старших класах я завів зошит
для фольклорних записів» 1.
Разом зі своїми студентами П. Лінтур про-
вів ряд експедицій, обстежив усі райони об-
ласті, знайшов чимало виконавців, зафіксував
багато різних фольклорних жанрів: казки, ба-
лади, пісні, оповіді, історичні перекази та ін.
Він брав активну участь у комплексній етно-
графічній експедиції, яку в 1945–1946 рр. про-
водила на Закарпатті Академія наук СРСР.
Лінтур працював у складі однієї з її груп, що
обстежувала села Хустського та Міжгірсько-
го районів, познайомився там з відомим росій-
ським дослідником П. Богатирьовим.
Зібрані матеріали П. Лінтур опублікував
у різножанрових збірках. Це книги: «Легенди
Карпат» (1968), «Закарпатські пісні та коло-
мийки» (разом з М. Кречком; 1965), «Народні
балади Закарпаття» (1959), «Народні балади
Закарпаття» (1966) та ін. Лінтур ретельно до-
слідив текстові варіанти й художні форми творів,
подав відповідні коментарі та паралелі до них.
Робота над баладами лягла в основу док-
торської дисертації П. Лінтура «Українська
народна балада і східнослов’янські зв’язки».
Її схвалили до захисту в Інституті мис-
тецтвознавства, фольклору та етнографії
ім. М. Т. Рильського АН УРСР, проте захис-
тити її дослідник не встиг – цьому завадила
його передчасна смерть у 1969 р.
Окрім балад, Лінтурові також належать
численні теоретичні розвідки з інших фольклор-
них жанрів. Це дослідження тогочасного стану
фольклорної традиції на Закарпатті в цілому та
усної творчості краю зокрема – історичних та
інших переказів, обрядових, ліричних пісень, ко-
ломийок. В українському фольклорі Закарпаття
він віднайшов іншомовні запозичення: народні
перекази про королевича Марка, що прийшли
Леся Мушкетик
до 100-рі ч ч я з дн я н а род ж енн я
петра лінт У ра (1909–2009)
9292
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 4-5/2009
1 Зачаровані казкою // Українські народні казки в запи-
сах П. В. Лінтура / Упоряд. І. М. Сенька, В. В. Сень-
ка, В. В. Лінтура. – Ужгород, 1984. – С. 8.
2 Там само. – С. 500.
3 Там само. – С. 11.
із сербського та хорватського фольклору, твори
про відомих угорських героїв, колишнього князя
Ракоці та короля Матяша, польські, сербські та
інші сюжетні, тематичні й мовностилістичні за-
позичення в баладах і народних піснях.
Особливу увагу Петро Лінтур приділяв на-
родній казці. Він знайшов на Закарпатті понад ві-
сімдесят казкарів, записав від них близько півто-
ри тисячі сюжетів казок. Етнограф писав: «Отже,
збирання казкового епосу я почав не на порож-
ньому місці. Приступаючи до збирання народної
прози, у першу чергу казок, поставив перед собою
два основних завдання: 1) записати якомога повні-
ше репертуар казкарів одного села; 2) виявити як
можна ширше казковий репертуар області» 2.
Іван Сенько згадує складні умови, в яких
Лінтурові доводилося збирати казки, його не-
втомність і працелюбність: «Від Ужгорода до
Страбичева, де живе казкар Василь Королович,
54 кілометри. До села Люта, зовсім у протилеж-
ний бік, але там живе казкар Юрій Гебрян, –
75 кілометрів. До гуцульського села Богдан, де
мешкає співачка Ганна Юрашова-Дем’янчук, –
224 кілометри, а це ще в іншому напрямку від
Ужгорода. Або ж такі факти: у липні 1963 р. у
селі Синевирі казкар Ледней Федір одну казку
“Про Івана Спудзаря” розповідав три години;
при першому знайомстві у 1958 р. із казкарем
Іваном Лазарем із села Макарова фолькло-
ристові довелося цілий день умовляти старо-
го, щоб він продиктував три замовляння при
лікуванні корів. І остання цифра: за підрахун-
ками П. В. Лінтура, від середини ХІХ ст. до
1945 року в книгах і періодичних виданнях опу-
бліковано 1200 казок українського населення
Карпат – менше ніж його вжинок» 3.
П. Лінтур уважно вивчав життя казка-
рів, їхні біографії, репертуар, оточення. Його
думки про роль казкаря в процесі оповідання
твору, його виконавську майстерність, комуні-
кативний аспект останньої сьогодні набувають
особливої актуальності.
Петро Лінтур уклав такі збірки казок: «Закар-
патські казки Андрія Калина» (1955), «Майстер
Іванко» (1960), «Казки зелених гір» (18 сюжетів
казкаря Михайла Галиці; 1965), «Як чоловік відьму
підкував, а кішку вчив працювати» (89 соціально-
побутових казок; 1966), «Три золоті слова» (43
сюжети казкаря Василя Королевича; Ужгород,
1968), «Дідо-всевідо» (61 казковий сюжет; Ужго-
род, 1969). Зібрані ним казки увійшли до антології
казкарів Закарпаття «Зачаровані казкою» (Ужго-
род, 1984). Майже до всіх цих видань упорядник
підготував передмови, що не лише ознайомлювали
з біографіями того чи іншого оповідача, а й розкри-
вали сюжетні та художні особливості творів.
Найкращі казки Лінтура було перевидано в
Києві, у перекладах – у Москві, Празі. На про-
хання Академії наук Німецької Демократичної
Республіки дослідник упорядкував антологію
«Українські народні казки», що вийшла німець-
кою мовою в серії «Казки народів світу».
Петро Лінтур підтримував стосунки
з багатьма вітчизняними та зарубіжними
фольклористами: українськими – О. Деєм,
Г. Сухобрус, російськими – Д. Балашовим,
Б. Путіловим, словацькими вченими К. Гора-
леком та О. Рудловчак, угорським фолькло-
ристом Д. Ортутаї та ін.
Серед учнів П. Лінтура були такі відомі осо-
бистості, як письменник І. Чендей, якому нале-
жать слова: «Щасливими вважалися учні, яких
він учив», та літературознавець і фольклорист
І. Сенько, який вивчав творчу спадщину відо-
мого митця (Сенько І. М. Заповнена анкета або
життєпис П. В. Лінтура. – Ужгород, 1999;
Хланта І., Сенько І. Петро Лінтур: бібліогра-
фічний покажчик. – Ужгород, 1999).
Стоpіччя від дня народження Петра Васи-
льовича Лінтура особливо урочисто відзна-
чалося на його рідному Закарпатті. 2009 рік
проголошено Роком Петра Лінтура, а Ва-
силь Чорногор назвав його «особистістю, якою
ми сильні, знані, шановані в Україні, у всьому
слов’янському світі».
|