Міфи радянської доби. Спростування та розвінчування в постколоніальний період
Статтю присвячено проблемі взаємодії українського суспільства з власними уявленнями про радянське минуле. Зокрема, опираючись на антропологічне трактування поняття «міф», згідно з яким, міфом є історія чи оповідь, яка має сакральний характер для конкретної соціальної групи чи спільноти, розглянуто т...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2023 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2023
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203721 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Міфи радянської доби. Спростування та розвінчування в постколоніальний період / Д. Судин // Народна творчість та етнологія. — 2023. — № 1. — С. 5–16. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859946854780764160 |
|---|---|
| author | Судин, Д. |
| author_facet | Судин, Д. |
| citation_txt | Міфи радянської доби. Спростування та розвінчування в постколоніальний період / Д. Судин // Народна творчість та етнологія. — 2023. — № 1. — С. 5–16. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | Статтю присвячено проблемі взаємодії українського суспільства з власними уявленнями про радянське минуле. Зокрема, опираючись на антропологічне трактування поняття «міф», згідно з яким, міфом є історія чи оповідь, яка має сакральний характер для конкретної соціальної групи чи спільноти, розглянуто три приклади радянських міфів: 1) про Сталіна як великого вождя, 2) про націоналізм, 3) радянський наратив про минуле України. Важливим аспектом цієї статті є аналіз саме пострадянської динаміки цих міфів, тобто їхньої трансформації в умовах, які нагадують постколоніальність у країнах Африки та Азії, що були в минулому колоніями європейських країн. Зокрема, уявлення про Сталіна як великого вождя може слугувати прикладом співіснування короткого та розширеного оповідань міфу. Це розрізнення було запроваджене Броніславом Маліновським та Морісом Леєнгардтом для позначення міфів, які або набули чіткої форми наративу (коротке оповідання), або існують у формі нечітко окреслених уявлень та переконань у свідомості людей (розширене оповідання). Аналіз динаміки ставлення до Сталіна в українському суспільстві протягом 1991–2016 років дозволяє виявити соціальні фактори, які в пострадянський період визначали позитивне та негативне ставлення до нього. Зокрема, показано, що фактор ідентичності після 2000-х років є ключовим: якщо людина ідентифікує себе з українською нацією, то її ставлення до Сталіна є виразно негативним. Аналіз основних наративів про минуле України та сприйняття поняття «націоналізм» в українському суспільстві підтверджує коректність використання постколоніального підходу до осмислення українського суспільстві протягом 1991–2022 років. Зокрема, отримали підтвердження тези Ґаятрі Чакраворті Співак та Едварда Саїда про те, що панування колонізаторів зберігається в сфері культури навіть тоді, коли нація вже здобула політичну незалежність. По-перше, нація продовжує користуватися «мовою» колонізаторів, тобто перебувати в полі смислів, нав’язаними колонізаторами. Саме такою є доля поняття «націоналізм», яке до 2014 року сприймалося в українському суспільстві переважно в радянському ключі. Співіснування шістьох наративів про минуле України, де лише два мають виразно радянське забарвлення, дозволяє зрозуміти механізми деколонізації, які відбувалися в українському суспільстві до 2014 року.
The article deals with the problem of Ukrainian society’s interaction with its own ideas about the Soviet past. In particular, based on the anthropological interpretation of the myth notion (according to which a myth is a story or narrative that has a sacral character for a specific social group or community), three examples of Soviet myths are considered: 1) about Stalin as a great leader; 2) about nationalism; and 3) the Soviet narrative about Ukraine’s past. An important aspect of this article is the analysis of the post-Soviet dynamics of these myths, i.e., their transformation in conditions reminiscent of post-colonialism in countries of Africa and Asia, which were colonies of European countries in the past. In particular, the idea of Stalin as a great leader can serve as an example of the coexistence of short and extended stories of a myth. This distinction was introduced by Bronisław Malinowski and Maurice Leenhardt to denote myths that have either taken the form of a clear narrative (short story) or exist, in people’s minds, in the form of vague ideas and beliefs (extended story). The analysis of the dynamics of attitudes toward Stalin in Ukrainian society throughout 1991–2016 allows us to identify social factors that determined positive and negative attitudes toward him in the post-Soviet period. In particular, it is shown that in the 2000s the identity factor is crucial: if a person identifies himself or herself with the Ukrainian nation, his/her attitude towards Stalin is clearly negative. The analysis of both the main narratives about Ukraine’s past and the perception of the nationalism concept in Ukrainian society proves the accuracy of using the post-colonial approach to the understanding of Ukrainian society during 1991–2022. In particular, the theses of Gayatri Chakravorty Spivak and Edward Said that the domination of colonizers in the sphere of culture persists even in the case a nation has already gained political independence have been confirmed. First, the nation keeps using the language of colonizers, i.e., keeps staying in the field of meanings imposed by colonizers. Such is the fate of the nationalism concept, which until 2014 had been perceived in Ukrainian society mainly in a Soviet way. The co-existence of six narratives about Ukraine’s past, of which only two were distinctly Soviet, allows us to understand the mechanisms of decolonization that took place in Ukrainian society before 2014.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:14:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
5
СУДИН ДАНИЛО
кандидат соціологічних наук, науковий співробітник відділу соціальної антропології Інституту
народознавства НаН України (львів, Україна). OrCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5648-0224
SUdyn dAnylo
a Ph.D. in Sociology, researcher at the Social anthropology Department of the Institute of ethnology of the
National academy of Sciences of ukraine (lviv, ukraine). OrCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5648-
0224
DOI https://doi.org/10.15407/nte2023.01.005
Анотація / Abstract
статтю присвячено проблемі взаємодії українського суспільства з власними уявленнями про радянське минуле.
Зокрема, опираючись на антропологічне трактування поняття «міф», згідно з яким, міфом є історія чи оповідь, яка
має сакральний характер для конкретної соціальної групи чи спільноти, розглянуто три приклади радянських міфів:
1) про сталіна як великого вождя, 2) про націоналізм, 3) радянський наратив про минуле України. Важливим аспек-
том цієї статті є аналіз саме пострадянської динаміки цих міфів, тобто їхньої трансформації в умовах, які нагадують
постколоніальність у країнах африки та азії, що були в минулому колоніями європейських країн. Зокрема, уявлення
про сталіна як великого вождя може слугувати прикладом співіснування короткого та розширеного оповідань міфу.
Це розрізнення було запроваджене Броніславом Маліновським та Морісом леєнгардтом для позначення міфів, які
або набули чіткої форми наративу (коротке оповідання), або існують у формі нечітко окреслених уявлень та переко-
нань у свідомості людей (розширене оповідання). аналіз динаміки ставлення до сталіна в українському суспільстві
протягом 1991–2016 років дозволяє виявити соціальні фактори, які в пострадянський період визначали позитивне та
негативне ставлення до нього. Зокрема, показано, що фактор ідентичності після 2000-х років є ключовим: якщо лю-
дина ідентифікує себе з українською нацією, то її ставлення до сталіна є виразно негативним. аналіз основних нара-
тивів про минуле України та сприйняття поняття «націоналізм» в українському суспільстві підтверджує коректність
використання постколоніального підходу до осмислення українського суспільстві протягом 1991–2022 років. Зо-
крема, отримали підтвердження тези Ґаятрі чакраворті співак та едварда саїда про те, що панування колонізаторів
зберігається в сфері культури навіть тоді, коли нація вже здобула політичну незалежність. по-перше, нація продовжує
користуватися «мовою» колонізаторів, тобто перебувати в полі смислів, нав’язаними колонізаторами. саме такою
М іфи ра д я нс ької доби. сп рост у ва н н я
та розві н ч у ва н н я в пост колон і а л ьн и й
п еріод
УДК 314.113:323.15+316.323.83]:930.23(477+57)
Бібліографічний опис:
судин, д. (2023) Міфи радянської доби. спростування та розвінчування в постколоніальний період.
Народна творчість та етнологія, 1 (397), 5–16.
Sudyn, D. (2023) myths of the Soviet era. refutation and Debunking in the Postcolonial Period. Folk Art and
Ethnology, 1 (397), 5–16.
6
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (Pr I N t) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (oN l I N e) * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
6
I S S N (pr I N t) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (oN l I N e) 278 6 - 6181 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 3
поняття міфу є одним з найбільш багато-
значних у соціальних та гуманітарних нау-
ках. За розмаїттям смислів його можна порів-
няти хіба що з поняттям «ідентичність» або
«культура». Утім, у цьому тексті я викорис-
товуватиму це поняття в антропологічному
значенні, тобто як історію чи оповідь, яка
має сакральний характер для конкретної
соціальної групи або спільноти. Важливо
враховувати розрізнення, запропоноване –
незалежно один від одного – двома антропо-
логами першої половини хх ст. Броніславом
Маліновським та Морісом леєнгардтом.
Згідно з ними, потрібно розрізняти корот-
ке та розширене оповідання в міфі. Інакше
кажучи, коротке оповідання – це і є опо-
відь, яка має певну структуру, а тому може
бути переказаною однією людиною іншій.
Натомість розширене оповідання – це пев-
ний запас знань, наявність у свідомості інди-
віда, що не може набути форми наративу [12;
13]. У цьому тексті я не зосереджуватимуся
на протиставленні чи розрізненні цих двох
форм міфів. Утім, одразу проілюструю, як
виглядає довге оповідання. одним з важли-
вих радянських міфів був міф про сталіна
як видатного чи великого вождя. За часів
самого сталіна цей міф мав форму коротко-
го оповідання. Власне, через це хрущов і
говорив на хх з’їзді кпРс про культ особи.
Натомість за Брежнєва міф про сталіна існу-
вав у формі розширеного оповідання: попри
те що таких хвалебних оповідей про сталіна,
як і в 1930-х роках, не існувало, його позитив-
ний образ неявно культивувався в сРсР.
після розпаду Радянського союзу
його міфи продовжували існувати – част-
ково через автономність культурної сфери
щодо соціальної чи політичної, а частково
через існування політичних сил, які праг-
нули відновити радянський соціальний та
політичний устрій. саме тому наприкінці
1980-х років відбувалося потужне розвінчу-
вання радянських міфів – спершу в рамках
є доля поняття «націоналізм», яке до 2014 року сприймалося в українському суспільстві переважно в радянському
ключі. співіснування шістьох наративів про минуле України, де лише два мають виразно радянське забарвлення, до-
зволяє зрозуміти механізми деколонізації, які відбувалися в українському суспільстві до 2014 року.
Ключові слова: націоналізм, сталін, міф, історичний міф, національний міф, історична пам’ять, історичний на-
ратив, постколоніалізм.
The article deals with the problem of ukrainian society’s interaction with its own ideas about the Soviet past. In
particular, based on the anthropological interpretation of the myth notion (according to which a myth is a story or narrative
that has a sacral character for a specific social group or community), three examples of Soviet myths are considered: 1) about
Stalin as a great leader; 2) about nationalism; 3) the Soviet narrative about ukraine’s past. an important aspect of this
article is the analysis of the post-Soviet dynamics of these myths, i.e., their transformation in conditions reminiscent of post-
colonialism in countries of africa and asia, which were colonies of european countries in the past. In particular, the idea
of Stalin as a great leader can serve as an example of coexistence of short and extended stories of a myth. This distinction
was introduced by Bronisław malinowski and maurice leenhardt to denote myths that have either taken the form of a clear
narrative (short story) or exist, in people’s minds, in the form of vague ideas and beliefs (extended story). The analysis of
dynamics of attitudes toward Stalin in ukrainian society throughout 1991–2016 allows us to identify social factors, which
determined positive and negative attitudes toward him in the post-Soviet period. In particular, it is shown that upon the
2000s the identity factor is crucial: if a person identifies him- or herself with the ukrainian nation, his/her attitude towards
Stalin is clearly negative. The analysis of both the main narratives about ukraine’s past and the perception of the nationalism
concept in ukrainian society proves the accuracy of using the post-colonial approach to the understanding of ukrainian
society during 1991–2022. In particular, the theses of Gayatri Chakravorty Spivak and edward Said that the domination of
colonizers in the sphere of culture persists even in the case a nation has already gained political independence, have been
confirmed. First, the nation keeps using the language of colonizers, i.e., keeps staying in the field of meanings imposed by
colonizers. Such is the fate of the nationalism concept, which until 2014 had been perceived in ukrainian society mainly
in a Soviet way. The co-existence of six narratives about ukraine’s past, of which only 2 were distinctly Soviet, allows us to
understand the mechanisms of decolonization that took place in ukrainian society before 2014.
keywords: nationalism, Stalin, myth, historical myth, national myth, historical memory, historical narrative,
postcolonialism.
77
Данило СуДин
«перебудови», а після 1991 року – і в неза-
лежній Україні. Утім, у випадку розвінчуван-
ня потрібно окремо розглядати щонайменше
три рівні:
● наукові дослідження,
● історична політика,
● історична свідомість суспільства 1.
Ці три рівні між собою тісно пов’язані.
Наукові дослідження переважно є основою
таких розвінчувань, але основний для них
виклик – потрапити до суспільної свідо-
мості. Зводити цей виклик лише до популя-
ризації наукових напрацювань не можна,
оскільки таке розвінчування мусить мати
системний та організований характер, що
вимагає втручання держави в цей процес
і проведення нею історичної політики, яка б,
з одного боку, доносила вже здійснені дослі-
дження до суспільства, а з другого, – пропо-
нувала науковому співтовариству ті чи інші
пріоритетні теми для досліджень. Третьою
складовою є розвінчування цих міфів в істо-
ричній свідомості суспільства. попри те що,
на перший погляд, роль суспільства вида-
ється повністю пасивною в цьому процесі –
просто сприймати розвінчування, здійснені
науковцями та науковицями й донесені до
суспільства за допомогою історичної політи-
ки, насправді суспільство є активним учас-
ником цього процесу. адже люди не є просто
«посудинами», які науковці та науковиці
наповнюють знаннями за допомогою істо-
ричної політики, також вони активно від-
бирають, якій інформації вірити, а якій – ні.
І критерії, якими вони керуються, не завжди
відповідають логіці наукового досліджен-
ня. Утім, цей рівень найчастіше не беруть
до уваги, коли досліджують розвінчування
радянських міфів. Більшість студій зосеред-
жуються чи на першому рівні (наукові роз-
відки), чи на другому рівні (вивчення істо-
ричної політики), причому другий рівень
виявляється менш дослідженим 2.
У цьому тексті я зосереджуюся виключ-
но на третьому рівні: як відбуваються зміни
в історичній свідомості українського сус-
пільства. У цьому контексті дуже важли-
вими є саме постколоніальні студії. попри
те що найчастіше в них до поля зору потра-
пляє або те, як колонізатори бачать / опису-
ють колонізованих, або те, як колонізовані
чинять опір такому погляду на себе, існує
ще один важливий аспект постколоніаль-
них студій: яким чином колонізовані сприй-
мають самі себе, ураховуючи погляд колоні-
заторів. У цьому плані ключовими є тексти
Ґаятрі чакраворті співак «чи може під-
порядковане промовляти» [16] та едварда
саїда «культура й імперіалізм» [6]. У тек-
сті Ґ. ч. співак йдеться про те, що колоні-
зованим часто бракує мови для опису свого
становища. причому мова вживається у
двох смислах – на рівні «словника», тобто
набору понять, якими можна описати влас-
ну ситуацію, та «стилю», тобто існування
способів висловлювати ті чи інші погля-
ди та думки. Натомість саїд наголошує на
тому, що часто колонізовані – навіть після
звільнення від панування колонізаторів –
описують свою історію як реакцію на діяль-
ність останніх. Тобто колонізовані й далі
приймають погляд колонізаторів, але обер-
тають його навспак. попри те що це вигля-
дає звільненням від панування, насправді
залежність і далі зберігається, адже коло-
нізовані продовжують рівнятися на погляд
колонізаторів, далі перебувають в орбіті
колишньої метрополії. Відтак справжнє
звільнення передбачає сприйняття коло-
нізованими своєї історії як самодостатньої,
а також в її цілісності, повноті.
Виходячи із цих теоретичних передумов,
я пропоную розглянути три окремі випад-
ки панування та долання колоніального
погляду на історію України. Насправді їх
може бути набагато більше, звісно ж, але
ці три доволі промовисто ілюструють і ті
проблеми, з якими стикається українське
суспільство, і можливі шляхи їх подолань.
по-перше, це суспільне розуміння поняття
«націоналізм», по-друге, це міф про три
«братні народи» чи «возз’єднання України
та Росії», по-третє, це образ сталіна в
україн ському суспільстві. Усі три приклади
8
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (Pr I N t) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (oN l I N e) * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
8
I S S N (pr I N t) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (oN l I N e) 278 6 - 6181 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 3
я детальніше розглядав в інших публіка-
ціях [7; 8; 9]. а тому на питаннях методології
збору даних та їх аналізу я не зупинятимуся
в цьому тексті: детально ці питання розгля-
нуто у відповідних статтях. У цьому тексті я
розгляну лише ті аспекти дослідження, які
стосуються теми розвінчання радянських
міфів. Наразі лише наголошу, що всі три при-
клади розглянуто на солідному емпірично-
му матеріалі – чи всеукраїнських опитуван-
нях громадської думки 1991–2021 років, чи
даних проєкту «львів – донецьк: соціо-
логічний аналіз групових ідентичностей
та ієрархій суспільних лояльностей» за
1994, 1999, 2004 роки, причому у 2010 та
2015 роках географія проєкту розширилася,
і в дослідження було додано такі міста: київ
(2010 та 2015 рр.), житомир, херсон (2010)
та дніпро, харків, одеса (2015). Завдяки
такому обширному емпіричному матеріалу
була змога простежити зміни в українсько-
му суспільстві. Інша перевага кількісних
досліджень – вони дають змогу виявля-
ти латентні смисли, які самі індивіди не
усвідомлюють або не хочуть розкривати
публічно.
Націоналізм – це одне з понять, яке яскра-
во відображає радянський міф. Зокрема,
у радянському дискурсі це поняття завжди
мало негативні конотації, причому вживало-
ся лише в словосполученні «буржуазний
націоналізм». постає питання: наскільки
це радянське розуміння поняття збереглося
після 1991 року? один із способів це пере-
вірити – проаналізувати дані опитування
«львів – донецьк: соціологічний аналіз
групових ідентичностей та ієрархій суспіль-
них лояльностей» за 1994, 1999, 2004 та
2010 роки. Зокрема, у межах опитування
людей просили висловити згоду чи незгоду
із твердженнями, які мають відверто націо-
налістичний характер (наприклад, «Україна
тільки для українців»), а також указати, чи
ідентифікують вони себе з українськими
націоналістами. Найбільш промовистими є
дані для м. донецьк, тому подальші результа-
ти стосуватимуться лише цього міста.
аналіз даних передбачав проведення дис-
кримінантного аналізу – так званої класи-
фікації «з навчанням», тобто класифікації
опитаних за ключовими характеристиками,
а далі порівняння отриманих результатів з
реальним станом справ. Тобто в цьому дослі-
дженні залежною змінною була націоналіс-
тична ідентичність: чи опитані вважають
себе націоналістами. Таким чином, прово-
дилося порівняння: чи прогноз, зроблений
на основі згоди або незгоди з націоналістич-
ними твердженнями, співпадає з реальною
націоналістичною ідентичністю опитаних.
Іншими словами, чи націоналістичні уста-
новки співпадають з націоналістичною іден-
тичністю. Загалом можна передбачити чоти-
ри можливі результати (див. табл. 1).
Таблиця 1
Схема класифікації респондентів відповідно до рівня націоналістичних установок
та націоналістичної ідентичності
Націоналістична ідентичність
так ні
Націоналістичні
установки
так явні націоналісти латентні націоналісти
ні фальшиві націоналісти не-націоналісти
якщо радянське розуміння понят-
тя «націоналізм» відсутнє, тоді опитані
будуть або в категорії «явні націоналісти»,
або «не-націоналісти», бо їхні націоналіс-
99
Данило СуДин
тичні установки співпадатимуть з націона-
лістичною ідентичністю. якщо ж радянське
розуміння поняття «націоналізм» присут-
нє, то існуватиме значна частина опитаних,
яких можна назвати латентними націона-
лістами: вони підтримують націоналістич-
ні установки, але не вважають себе націо-
налістами. Фальшиві націоналісти – це
категорія, яку можна назвати артефактом
аналізу, тобто хибним результатом, отри-
маним через недосконалість аналітичних
інструментів. адже важко уявити людину,
яка вважає себе націоналістом або націо-
налісткою, але не має жодних націоналіс-
тичних установок. Утім, виявилося, що для
кожного року опитування із 400 опитаних
лише 7–8 осіб потрапляли в цю категорію.
Таким чином, проведений аналіз можна
вважати валідним. Результати відображено
в табл. 2.
Таблиця 2
Частотний та відсотковий розподіл респондентів
відповідно до їх націоналістичних практик та ідентичностей
№ Тип практик та ідентичностей
1994 1999 2004 2010
n % n % n % n %
1. явні націоналісти 11 2,76 20 5,43 11 3,15 19 5,09
2. латентні націоналісти 85 21,3 126 34,24 59 16,91 156 41,82
3. Не-націоналісти 300 75,19 214 58,15 272 77,94 191 51,21
4. Фальшиві націоналісти 3 0,75 8 2,17 7 2,01 7 1,88
ЗаГалоМ 399 100 368 100 349 100 373 100
Загальні висновки є такими. протягом
1994–2010 років у м. донецьку зростала
частка людей, які поділяли націоналістичні
настанови, проте частка людей, які вважали
себе націоналістами, залишалася на низь-
кому рівні, причому була відносно стабіль-
ною. основною причиною є негативне став-
лення до самого поняття «націоналізм».
Ретельніший аналіз засвідчив, що поняття
«націоналізм» асоціюється в опитаних із
ксенофобією та політичним радикалізмом.
Таким чином, можемо стверджувати, що в
цьому плані радянські міфи зберігають свою
тяглість, хоча події 2014–2022 років, очевид-
но, змінюють цю ситуацію. Зокрема, понят-
тя націоналізму вже не матиме негативних
конотацій, а асоціюватиметься насамперед
із захистом власної національної ідентич-
ності.
якщо приклад з поняттям «націона-
лізм» – це приклад постколоніальної від-
сутності мови (за співак), тобто перебиран-
ня мови та системи значень колонізатора,
то другий приклад вже стосується ситуації,
коли колонізовані сприймають свою істо-
рію крізь призму цінностей колонізаторів.
Мені йдеться про історію міфу про «братні
народи» чи «возз’єднання» українського та
російського народів, який був центральним
для радянського наративу з 1930-х років [2;
10]. аналіз даних дослідження «львів –
донецьк – київ – дніпро – харків – одеса:
соціологічний аналіз групових ідентичнос-
тей та ієрархій суспільних лояльностей»
(анкетування відбувалося в жовтні – листо-
паді 2015 р.) дозволяє виокремити декілька
версій історичної пам’яті. У рамках дослі-
дження опитаних – оцінити, наскільки ті чи
інші історичні події є важливими для розу-
міння історії України. перелік був таким:
● київська Русь;
● козацтво;
10
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (Pr I N t) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (oN l I N e) * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
10
I S S N (pr I N t) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (oN l I N e) 278 6 - 6181 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 3
● повстання Мазепи проти петра І;
● переяславський договір між
Україною і Росією 1654 року;
● Українська Народна Республіка
(1917–1920);
● Українська Радянська соціалістична
Республіка;
● проголошення незалежності
України в 1991 році.
За допомогою експлораторного фактор-
ного аналізу було виокремлено дві моделі
історичної пам’яті – українську національну
та радянську. причому кожна з них отрима-
ла по три версії (див. табл. 3 і табл. 4).
Таблиця 3
Версії української національної моделі пам’яті
Змінні
Пострадянська Реалітетна Опору
Л Дн Л Д Дн К О Х
Київська Русь × ×
Козацтво × ×
Повстання Івана Мазепи × × × ×
Переяславський договір 1654 р.
УНР × × × × × ×
УРСР × ×
Проголошення незалежності в
1991 р. × × × ×
× – ключові для версії елементи
л – львів, д – донецьк, к – київ, о – одеса, дн – дніпро, х – харків.
Таблиця 4
Версії радянської моделі пам’яті
Змінні
Українська Братніх народів Возз’єднання
Д К Х О К Дн
Київська Русь × × × ×
Козацтво × ×
Повстання Івана Мазепи
Переяславський договір 1654 р. × × × ×
УНР
УРСР × × × ×
Проголошення незалежності в
1991 р.
× – ключові для версії елементи
л – львів, д – донецьк, к – київ, о – одеса, дн – дніпро, х – харків.
1111
Данило СуДин
Загалом ці дві моделі історичної пам’яті
плавно перетікають одна в одну. Зокрема,
якщо в українській національній пам’яті у вер-
сії опору йдеться про опір колонізаторам (і тут
ключовими є повстання Івана Мазепи, УНР
та проголошення незалежності 1991 р.), то в
реалітетній версії спостерігається усвідомлен-
ня важливості радянського періоду в історії
сучасної України, адже перебування у складі
сРсР неминуче позначилося на всіх сферах
життя в Україні. Тому для реалітетної версії
ключовими є УНР та УРсР. а ось пострадян-
ська версія української національної пам’яті
нагадує радянський наратив, з якого було вилу-
чено радянське, але не було включено нічого
специфічно українського. Тому тут ключо-
ві – київська Русь та козацтво, які є важливи-
ми елементами також радянського наративу,
зокрема української версії радянської моделі
пам’яті. Розрізнення між цими версіями спи-
ралося на додаткові критерії – інші варіатив-
ні події, які входять до тієї чи іншої версії
пам’яті, а також кореляції з твердженнями, що
описують україно-російські відносини – про
що йтиметься далі. крім того, у радянській
моделі є ще дві версії – «братніх народів» та
«возз’єднання». якщо для першої ключовими
елементами є київська Русь, переяславський
договір 1654 року та УРсР, то для другої – лише
переяславський договір 1654 року та УРсР.
Різниця між цими версіями полягає в тому,
що у випадку «братніх народів» мовиться про
визнання існування української нації, але вод-
ночас побутує переконання, що вона має бути
«братньою» щодо російської. а от у випадку
«возз’єднання» йдеться про повну підпоряд-
кованість української нації російській.
На основі цього аналізу можна дійти пер-
шого важливого висновку. Загалом в Україні
спостерігалася «гібридизація» чи «амаль-
гамація» українського та радянського нара-
тивів. Між ними не було чіткого поділу,
фактично пострадянська версія української
моделі пам’яті є доволі близькою до радян-
ського наративу. Таким чином, дві версії
є явно українськими – опору та реалітет-
на, але решта чотири тією чи іншою мірою
містять у собі радянський наратив. Це і є
ситуація, про яку писав саїд: колонізовані
приймають погляд колонізатора.
Утім, не потрібно спрощувати, що біль-
шість цих наративів є проросійськими.
Насправді йдеться про ситуацію роздвоєної
свідомості, властивої для підпорядкованих
груп. Щоб зрозуміти, наскільки ці версії
історичної пам’яті є проросійськими чи про-
українськими, потрібно розрахувати коре-
ляцію з низкою тверджень, які описують
україно-російські відносини 3:
● Українці і росіяни мають однакову
у своїй основі історію, культуру і мову
(hist);
● Україна і Росія мають бути однією
країною (ties);
● Росія завжди експлуатувала нас
(exploit);
● Українці як етнічна група є більш
демократичними, ніж росіяни (democr);
● Україна тільки для українців (exclus);
● сталіна звинувачують у тому, що він
не робив (stalin);
● Україна ніколи не зможе настіль-
ки розвинути свою культуру, щоб бути
рівно значною з високим статусом росій-
ської культури (culture);
● Росіяни та українці є двома братніми
народами, які повинні щасливо жити в
одній країні (fratern).
Результати кореляційного аналізу (рис. 1
та рис. 2) демонструють, що дві моделі
пам’яті проглядаються, але українська вер-
сія радянської моделі пам’яті займає про-
міжну позицію: носії цієї моделі пам’яті
в одних питаннях є проукраїнськими, а в
інших – проросійськими. Таким чином, ми
бачимо, як суспільство поступово відходить
від погляду колонізаторів на українську істо-
рію. Фактично злам 2022 року, який відбувся
в ставленні до російського та радянського
вимірів українського минулого, не є несподі-
ваним, а випливає з тих процесів, які відбува-
лися в суспільстві і до того. Інакше кажучи,
ситуація роздвоєності долається і стає більш
визначеною та переважно проукраїнською.
12
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (Pr I N t) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (oN l I N e) * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
12
I S S N (pr I N t) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (oN l I N e) 278 6 - 6181 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 3
Рисунок 1
Рисунок 2
для перевірки цього висновку найкра-
ще звернутися до аналізу трансформацій
образу сталіна в українському суспільстві
з 1991 року. Загалом траєкторія цих змін
є нелінійною (див. рис. 3).
Рисунок 3
1313
Данило СуДин
як бачимо, до початку ххІ ст. повіль-
но зростала частка українців, які вва-
жали сталіна великим вождем: від 27 %
у 1991 році до 39 % у 2002 році. І лише
після 2014 року відбулося різке зменшення
цієї групи людей. коректність цієї тенден-
ції можна простежити і на прикладі іншо-
го питання – про ставлення до сталіна.
Фактично ці два індикатори пов’язані між
собою.
причому наведена на рис. 3 тенденція
є спільною для всіх поколінь. На рис. 4 пред-
ставлено дані для 8 вікових когорт. Тобто
когорта 1 – люди, яким було від 20 до 29 років
у 1991 році, когорта 2 – люди, яким було від
30 до 39 років у 1991 році тощо.
Рисунок 4
пояснення цієї тенденції потрібно шука-
ти в тому, як сприймається сталін україн-
ським суспільством. для цього було здійсне-
но регресійний аналіз даних соціологічних
опитувань відповідно до такого переліку
чинників, які можуть впливати на сприйнят-
тя особи сталіна:
● соціальна справедливість:
○ матеріальний стан;
○ онтологічна безпека 4;
● авторитаризм;
● консерватизм;
● ідентичність:
○ «братні народи»;
○ самоідентифікація.
Різні чинники відігравали ключову
роль у сприйнятті образу сталіна після
1991 року. Зокрема, найголовнішим факто-
ром у 1990-х роках був консерватизм: при-
хильники консервативних цінностей та
установок більш позитивно ставилися до
сталіна. Фактор ідентичності – у формі при-
йняття чи відкидання ідеї «братніх наро-
дів» – був другорядним. Ті, хто погоджува-
лися з тим, що Україна та Росія є частиною
«східнослов’янської спільноти», більш пози-
тивно ставилися до сталіна. Утім, до ххІ ст.
фактор ідентичності залишався другоряд-
ним і почав відігравати головну роль після
2002 року. при цьому значення чинника
консерватизму в той час постійно зменшу-
ється, а після 2006 року фактично зникає.
Натомість 2006 року з’являється новий чин-
ник, який визначає ставлення до сталіна –
14
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (Pr I N t) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (oN l I N e) * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
14
I S S N (pr I N t) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (oN l I N e) 278 6 - 6181 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 3
авторитаризм: ті, хто більш схильні до авто-
ритаризму й більш прихильно ставляться
до сталіна. Ще одним важливим фактором
є соціальна несправедливість: чим гірше
в людей матеріальне становище, або чим
менше вони відчувають онтологічну без-
пеку, тим вони прихильніше ставляться до
сталіна.
якщо в 1990-х роках консерватизм дифе-
ренціював доволі сильно ставлення до
сталіна, то у ххІ ст. він уже не такий дифе-
ренціюючий. Інакше кажучи, у 2000-х роках
опитані, які були на різних кінцях шкали
консерватизму, мали подібніше ставлення до
сталіна, ніж у 1990-х роках. Таким чином,
сталін перестає сприйматися виключно як
«ікона» для прихильників консерватив-
них цінностей. Натомість у цей час дифе-
ренціюючим фактором стає ідентичність.
У 1990-х роках прихильники та противники
ідеї «братніх народів» були ближчими у
своєму ставленні до сталіна, ніж на почат-
ку ххІ ст., коли противники ідентичності
«братніх народів» почали значно негатив-
ніше ставитися до сталіна. Цю відмінність
можна пояснити тим, що 1991 року на хвилі
«перебудови» панувало негативне став-
лення до сталіна – через відкриття архівів
та оприлюднення масштабів і деталей ста-
лінського терору й репресій. отже, і при-
хильники окремої української ідентичності,
і прихильники «братніх народів» ставили-
ся однаково негативно до сталіна. проте
у ххІ ст. роль сталіна в українському та
російському проєктах ідентичності змі-
нюється. Завдяки інформаційній кампанії,
розпочатій за президента Віктора Ющенка,
щодо вшанування пам’яті жертв Голодомору
1932–1933 років сталін стає негативним мар-
кером української ідентичності. Натомість у
Росії – тобто в ідентичності «братніх наро-
дів» – сталін сприймається позитивною
фігурою.
основну роль відіграло негативне став-
лення до сРсР, зумовлене кризовими
процесами часів «застою», а також роз-
криттям злочинів сталінізму в часи «пере-
будови». Можемо припустити, що в цих
умовах сталін був символом усіх недоліків
радянської системи. протягом 1990-х років
змінилися соціальні умови і ставлення до
сталіна. Фактор консерватизму зменшу-
вав свою роль аж до повного зникнення в
середині 2000-х років. Натомість головним
чинником стала ідентичність. Можемо при-
пустити, що тут ключову роль відіграли як
зовнішні, так і внутрішні процеси. Зовнішні
стосуються соціальних та політичних про-
цесів у Росії, де відбулася своєрідна реа-
білітація сталіна як ідеального керівника
держави. Це зумовлено бажанням росій-
ської влади використати образ сталіна для
власної легітимації. Внутрішні ж проце-
си стосуються українського суспільства,
а точніше – політики президента Віктора
Ющенка щодо вшанування пам’яті жертв
Голодомору 1932–1933 років. Таким чином,
сталін почав відігравати важливу роль у
проєктах ідентичності, причому в україн-
ській ідентичності він був однозначно нега-
тивною фігурою, а в російському проєкті –
позитивною. отже, ставлення до сталіна
стало маркером ідентичності. проте напри-
кінці 1990-х – на початку 2000-х років
сталін також був символом цінностей соці-
альної справедливості. позитивне ставлен-
ня до нього було більш притаманне людям,
які відчували себе обділеними – чи в мате-
ріальному плані, чи в плані соціальної без-
пеки. Тобто на певний час сталін знову
став символом сРсР, але цього разу – як
вираження бажання соціального захисту.
проте із середини 2000-х років цей чинник
однозначно поступається фактору ідентич-
ності. хоча із середини 2000-х років спосте-
рігаємо ще одну важливу зміну: важливим
чинником ставлення до сталіна стає авто-
ритаризм, тобто прихильники авторитариз-
му більш прихильно ставляться до сталіна,
ніж противники. Можемо припустити, що
це пов’язано з антидемократичними тен-
денціями в Росії, де демократія відверто
критикується як шкідливий соціальний
порядок.
1515
Данило СуДин
1 поняття «історична свідомість» я використовую в значенні, запропонованому йорном Рюзеном [5]. див. та-
кож: [14; 15].
2 серед ключових робіт варто відзначити: [1; 3; 4].
3 У дужках вказано умовні позначення цих тверджень, які використані на рис. 1 та рис. 2.
4 поняття застосовується в значенні, яке запропонував ентоні Ґідденс [11].
Примітки
1. Гриценко о. президенти і пам’ять. політика пам’яті президентів України (1994–2014): підґрунтя, послання,
реалізація, результати. київ : к. І. с., 2017. 1136 с.
2. єкельчик с. Імперія пам’яті. Російсько-українські стосунки в радянській історичній уяві = Stalin’s
empire of memory. russian-ukrainian relations in the Soviet historical Imagination. [авториз. пер. з англ. :
М. климчук, х. чушак ; ред. я. Цимбал]; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т критики. київ : критика, 2008.
303 с.
3. касьянов Г. Past continuous: історична політика 1980-х – 2000-х. Україна та сусіди. київ : laurus, антропос-
логос-Фільм, 2018. 420 с.
4. політика і пам’ять. дніпро-Запоріжжя-одеса-харків. Від 1990-х до сьогодні / о. Гайдай та ін.; наук. ред. Г. ка-
сьянов. львів : Фоп шумилович, 2018. 240 с.
5. Рюзен й. Нові шляхи історичного мислення. львів : літопис, 2010. 358 с.
6. саїд е. культура й імперіялізм. київ : критика, 2007. 608 с.
7. судин д. Множинність моделей історичної пам’яті в українському суспільстві. Соціологія: теорія, методи, мар-
кетинг : Науково-теоретичний журнал. 2021. № 3. с. 65–90. DOI: https://doi.org/10.15407/sociology2021.03.065.
8. судин д. ставлення до сталіна в українському суспільстві після 1991 р.: основні тенденції та чинники. Народо-
знавчі зошити. 2021. № 6 (162). с. 1413–1434. DOI: https://doi.org/10.15407/nz2021.06.1413
9. судин д. Український націоналізм в донецьку: між реальними настановами та віртуальними ідентичностями.
Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. 2014. № 3 / 4 (23 / 24). с. 111–122.
Джерела та література
Таким чином, у ставленні до сталіна
можемо виокремити декілька періодів:
● негативне ставлення ранніх 1990-х,
зумовлене негативним ставленням до
сРсР;
● ресталінізація протягом пізніх
1990-х – ранніх 2000-х, зумовлена розча-
руванням у демократії, а також зменшен-
ням онтологічної безпеки та матеріальної
забезпеченості;
● повільна десталінізація кінця
2000-х – початку 2010-х років, зумовле-
на як політикою пам’яті про Голодомор
1932–1933 років, так і ресталінізацією в
Росії,
● радикальна десталінізація дру-
гої половини 2010-х років, зумовлена
Революцією гідності та російсько-україн-
ською війною.
Важливо, що до 2004–2005 років україн-
ське суспільство у своєму ставленні до сталіна
було подібним до російського. Фактично від-
бувалося те, про що й писав саїд: колонізо-
вані далі сприймають себе крізь оптику коло-
нізаторів. однак після помаранчевої рево-
люції відбувається поступове розходження
траєкторій двох суспільств. Відмінності ста-
ють дедалі сильнішими після Революції гід-
ності та початку російсько-української війни
у 2014 році. Більш значимим став фактор
ідентичності, але також зросла роль чинника
гуманістичних цінностей, оскільки гідність
людської особи та права людини почали віді-
гравати ще більшу роль у соціальному житті
українців та українок. саме це вказує на важ-
ливий етап у деколонізації українського сус-
пільства та подолання ним радянських міфів
про українське минуле.
16
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (Pr I N t) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (oN l I N e) * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
16
I S S N (pr I N t) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (oN l I N e) 278 6 - 6181 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 3
1. hrYtSeNKO, Oleksandr. Presidents and Memory. Policy of Memory of the Presidents of Ukraine (1994–2014):
Underlying Cause, Message, Implementation, Results. Kyiv: K. I. S., 2017, 1136 pp. [in ukrainian].
2. YeKelChYK, Serhii. Stalin’s Empire of Memory. Russian-Ukrainian Relations in the Soviet Historical Imagination.
authorized translation from english by mykola KlYmChuK, Khrystyna ChuShaK. Yaryna tSYmBal, ed. ukrainian
Scientific Institute of harvard university, Institute of Criticism. Kyiv: Critique, 2008, 303 pp. [in ukrainian].
3. KaSIaNOV, heorhii. Past Continuous: Historical Policy of the 1980s – 2000s. Ukraine and Neighbours. Kyiv: laurus,
anthropos-lohos-Film, 2018, 420 pp. [in ukrainian].
4. haIDaI, Oleksandra, et al. heorhii KaSIaNOV, ed. Politics and Memory. Dnipro-Zaporizhzhia-Odesa-Kharkiv. From
the 1990s to the Present Day. lviv: FOP Shumylovych, 2018, 240 pp. [in ukrainian].
5. rÜSeN, Jörn. New Ways of Historical Thinking. translated from German by Volodymyr KamIaNetS. lviv:
Chronicle, 2010, 358 pp. [in ukrainian].
6. SaID, edward Wadie. Culture and Imperialism. translated by Kateryna BOtaNOVa, taras tSYmBal. Kyiv:
Critique, 2007, 608 pp. [in ukrainian].
7. SuDYN, Danylo. The multiplicity of models of historical memory in ukrainian Society. Sociology: Theory, Methods,
Marketing: Scientific and Theoretical Journal, 2021, no. 3, pp. 65–90 [in ukrainian]. DoI: https://doi.org/10.15407/
sociology2021.03.065.
8. SuDYN, Danylo. attitude to Stalin in ukrainian Society after 1991: main trends and Factors. Ethnological
Notebooks, 2021, no. 6 (162), pp. 1413–1434 [in ukrainian]. DOI: https://doi.org/10.15407/nz2021.06.1413
9. SuDYN, Danylo. ukrainian Nationalism in Donetsk: Between real Guidelines and Virtual Identities. Bulletin of
NTUU “KPI”. Politology. Sociology. Law, 2014, no. 3 / 4 (23 / 24), pp. 111–122 [in ukrainian].
10. YuSOVa, Nataliia. “Ancient-Russian People”: Origin and Formation of the Concept in Soviet Historical Science (the
1930s – early 1940s). Kyiv: Stylos, 2006, 619 pp. [in ukrainian].
11. GIDDeNS, anthony. Modernity and Identity. “Me” and Society in the Period of Late Modernity. Warsaw: National
Scientific Publishing house, 2001, 328 pp. [in Polish].
12. leeNharDt, maurice. Do kamo. Myth and Person in the Melanesian World. Kety: marek Derewiecki Publishing
house, 2007, 236 pp. [in Polish].
13. malINOWSKI, Bronisław. myth in Primitive Psychology. In: antonina KlOSKOWSKa et al., ed. Bronisław
MALINOWSKI. Works. Volume 7: Myth, Magic, Religion. Warsaw: National Scientific Publishing house, 1990, pp. 296–351
[in Polish].
14. traBa, robert, holger thÜNemaNN, eds. Historical Thinking. Part 1. Jörn RÜSSEN. Giving Historical Meaning.
Poznan: Science and Innovation, 2015, 468 pp. [in Polish].
15. traBa, robert, holger thÜNemaNN, eds. Historical Thinking. Part 2. Consciousness and Historical Culture.
Poznan: Science and Innovation, 2015, 440 pp. [in Polish].
16. SPIVaK, Gayatri Chakravorty. Can the Subaltern Speak? In: Cary NelSON and lawrence GrOSSBerG, eds.
Marxism and the Interpretation of Culture. london: macmillan, 1988, pp. 271–313 [in english].
References
10. Юсова Н. «давньоруська народність»: зародження і становлення концепції в радянській історичній науці
(1930-ті – перша половина 1940-х рр.). київ : стилос, 2006. 619 с.
11. Giddens a. Nowozcesność i tożsamość. «Ja» i społeczeństwo w epoce późnej nowoczesności. Warszawa :
Wydawnictwo Naukowe PWN, 2001. 328 s.
12. leenhardt m. Do kamo. Mit i osoba w świecie melanezyjskim. Kęty : Wydawnictwo marek Derewiecki, 2007. 236 s.
13. malinowski B. mit w psychice człowieka pierwotnego. Bronisław Malinowski. Dzieła. Tom 7: Mit, magia, religia / kom.
red. antonina Kłoskowska. Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1990. S. 296–351.
14. Myślenie historyczne. Część I. Jörn Rüssen. Nadawanie historycznego sensu / traba r., Thünemann h. (eds.). Poznań :
Nauka i Innowacje, 2015. 468 s.
15. Myślenie historyczne. Część II. Świadomość i kultura historyczna / traba r., Thünemann h. (eds.). Poznań : Nauka i
Innowacje, 2015. 440 s.
16. Spivak G. C. Can the Subaltern Speak. Nelson Cary. Marxism and the interpretation of culture / lawrence Grossberg
(eds.). london : macmillan, 1988. Pp. 271–313.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203721 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:14:41Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Судин, Д. 2025-06-09T13:32:10Z 2023 Міфи радянської доби. Спростування та розвінчування в постколоніальний період / Д. Судин // Народна творчість та етнологія. — 2023. — № 1. — С. 5–16. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203721 314.113:323.15+316.323.83]:930.23(477+57) https://doi.org/10.15407/nte2023.01.005 Статтю присвячено проблемі взаємодії українського суспільства з власними уявленнями про радянське минуле. Зокрема, опираючись на антропологічне трактування поняття «міф», згідно з яким, міфом є історія чи оповідь, яка має сакральний характер для конкретної соціальної групи чи спільноти, розглянуто три приклади радянських міфів: 1) про Сталіна як великого вождя, 2) про націоналізм, 3) радянський наратив про минуле України. Важливим аспектом цієї статті є аналіз саме пострадянської динаміки цих міфів, тобто їхньої трансформації в умовах, які нагадують постколоніальність у країнах Африки та Азії, що були в минулому колоніями європейських країн. Зокрема, уявлення про Сталіна як великого вождя може слугувати прикладом співіснування короткого та розширеного оповідань міфу. Це розрізнення було запроваджене Броніславом Маліновським та Морісом Леєнгардтом для позначення міфів, які або набули чіткої форми наративу (коротке оповідання), або існують у формі нечітко окреслених уявлень та переконань у свідомості людей (розширене оповідання). Аналіз динаміки ставлення до Сталіна в українському суспільстві протягом 1991–2016 років дозволяє виявити соціальні фактори, які в пострадянський період визначали позитивне та негативне ставлення до нього. Зокрема, показано, що фактор ідентичності після 2000-х років є ключовим: якщо людина ідентифікує себе з українською нацією, то її ставлення до Сталіна є виразно негативним. Аналіз основних наративів про минуле України та сприйняття поняття «націоналізм» в українському суспільстві підтверджує коректність використання постколоніального підходу до осмислення українського суспільстві протягом 1991–2022 років. Зокрема, отримали підтвердження тези Ґаятрі Чакраворті Співак та Едварда Саїда про те, що панування колонізаторів зберігається в сфері культури навіть тоді, коли нація вже здобула політичну незалежність. По-перше, нація продовжує користуватися «мовою» колонізаторів, тобто перебувати в полі смислів, нав’язаними колонізаторами. Саме такою є доля поняття «націоналізм», яке до 2014 року сприймалося в українському суспільстві переважно в радянському ключі. Співіснування шістьох наративів про минуле України, де лише два мають виразно радянське забарвлення, дозволяє зрозуміти механізми деколонізації, які відбувалися в українському суспільстві до 2014 року. The article deals with the problem of Ukrainian society’s interaction with its own ideas about the Soviet past. In particular, based on the anthropological interpretation of the myth notion (according to which a myth is a story or narrative that has a sacral character for a specific social group or community), three examples of Soviet myths are considered: 1) about Stalin as a great leader; 2) about nationalism; and 3) the Soviet narrative about Ukraine’s past. An important aspect of this article is the analysis of the post-Soviet dynamics of these myths, i.e., their transformation in conditions reminiscent of post-colonialism in countries of Africa and Asia, which were colonies of European countries in the past. In particular, the idea of Stalin as a great leader can serve as an example of the coexistence of short and extended stories of a myth. This distinction was introduced by Bronisław Malinowski and Maurice Leenhardt to denote myths that have either taken the form of a clear narrative (short story) or exist, in people’s minds, in the form of vague ideas and beliefs (extended story). The analysis of the dynamics of attitudes toward Stalin in Ukrainian society throughout 1991–2016 allows us to identify social factors that determined positive and negative attitudes toward him in the post-Soviet period. In particular, it is shown that in the 2000s the identity factor is crucial: if a person identifies himself or herself with the Ukrainian nation, his/her attitude towards Stalin is clearly negative. The analysis of both the main narratives about Ukraine’s past and the perception of the nationalism concept in Ukrainian society proves the accuracy of using the post-colonial approach to the understanding of Ukrainian society during 1991–2022. In particular, the theses of Gayatri Chakravorty Spivak and Edward Said that the domination of colonizers in the sphere of culture persists even in the case a nation has already gained political independence have been confirmed. First, the nation keeps using the language of colonizers, i.e., keeps staying in the field of meanings imposed by colonizers. Such is the fate of the nationalism concept, which until 2014 had been perceived in Ukrainian society mainly in a Soviet way. The co-existence of six narratives about Ukraine’s past, of which only two were distinctly Soviet, allows us to understand the mechanisms of decolonization that took place in Ukrainian society before 2014. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії та теорії науки Міфи радянської доби. Спростування та розвінчування в постколоніальний період Myths of the Soviet Era. Refutation and Debunking in the Postcolonial Period Article published earlier |
| spellingShingle | Міфи радянської доби. Спростування та розвінчування в постколоніальний період Судин, Д. З історії та теорії науки |
| title | Міфи радянської доби. Спростування та розвінчування в постколоніальний період |
| title_alt | Myths of the Soviet Era. Refutation and Debunking in the Postcolonial Period |
| title_full | Міфи радянської доби. Спростування та розвінчування в постколоніальний період |
| title_fullStr | Міфи радянської доби. Спростування та розвінчування в постколоніальний період |
| title_full_unstemmed | Міфи радянської доби. Спростування та розвінчування в постколоніальний період |
| title_short | Міфи радянської доби. Спростування та розвінчування в постколоніальний період |
| title_sort | міфи радянської доби. спростування та розвінчування в постколоніальний період |
| topic | З історії та теорії науки |
| topic_facet | З історії та теорії науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203721 |
| work_keys_str_mv | AT sudind mífiradânsʹkoídobisprostuvannâtarozvínčuvannâvpostkoloníalʹniiperíod AT sudind mythsofthesovieterarefutationanddebunkinginthepostcolonialperiod |