Імперська сутність російської культури крізь призму війни
У статті розкривається проблема низького морального стану російського суспільства на сучасному етапі під кутом зору війни росії проти України у 2014–2023 роках. Виразним показником її занепаду є виправдовування політики путіна більшою частиною інтелектуальної та культурної еліти рф, що демонструє па...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Дата: | 2023 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2023
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203779 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Імперська сутність російської культури крізь призму війни / О. Лисенко // Народна творчість та етнологія. — 2023. — № 3. — С. 55–61. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859677234752651264 |
|---|---|
| author | Лисенко, О. |
| author_facet | Лисенко, О. |
| citation_txt | Імперська сутність російської культури крізь призму війни / О. Лисенко // Народна творчість та етнологія. — 2023. — № 3. — С. 55–61. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | У статті розкривається проблема низького морального стану російського суспільства на сучасному етапі під кутом зору війни росії проти України у 2014–2023 роках. Виразним показником її занепаду є виправдовування політики путіна більшою частиною інтелектуальної та культурної еліти рф, що демонструє панування авторитарної політичної ідеології – рашизму, який базується на тоталітарних та людиноненависницьких ідеологічних засадах і суспільних практиках. Аналізуючи суспільно-політичні процеси росії останніх трьох десятиліть, варто відзначити, що не знайшли свого втілення поширені на початку 90-х років ХХ ст. ліберально-демократичні ідеї, оскільки для суспільства (у тому числі правлячої верхівки) природнішим виявився авторитарний режим влади. Витоки рашизму й російського імперіалізму вбачаємо в концепті богообраності російського народу, великий вплив на формування імперіалістичної національної свідомості якого мали твори відомих російських поетів і письменників (А. Пушкіна, М. Гоголя, Ф. Достоєвського, Ф. Тютчева, А. Солженіцина та ін.). Сьогодні в рф переважають суспільні погляди, які базуються на великодержавному шовінізмі та хворобливій ностальгії за могутньою державою, що вирішує долю світу. І лише незначний прошарок інтелектуальної частини суспільства зміг переосмислити та відмовитися від тоталітарного минулого (найяскравіша представниця з-поміж усіх – Л. Ахеджакова). Яскравим проявом низького рівня культури рф є сучасна музична продукція популярних артистів (Ю. Чичеріна, О. Газманов, група «Любе», П. Гагаріна, Д. Пєвцов та ін.), яка демонструє відсутність естетичного смаку й духовності та є проявом наявних кон’юнктурних процесів, притаманних культурі авторитарних країн. Доходимо висновку, що перераховані факти свідчать про міфологічне мислення російського суспільства щодо славетного минулого й безпідставних претензій до інших держав, прояв ксенофобії та мілітаризму. Переважна більшість росіян перебувають у полоні потреби не культури, а культу сили і смерті.
The article reveals the problem of the low morale of Russian society at the present stage of its development from the point of view of Russia’s war against Ukraine in 2014–2023. A clear indicator of society’s decline is the justification of Putin’s policy by most of the intellectual and cultural elite of the Russian Federation, which demonstrates the dominance of the authoritarian political ideology of Rashism, based on totalitarian and misanthropic ideological principles and social practices. While analyzing the socio-political processes in Russia over the past three decades, it is worth noting that liberal democratic ideas that were common in the early 1990s did not find their embodiment, since for the society (including the ruling elite), the authoritarian regime of power turned out to be more natural. We see the origins of Russian imperialism (Rashism) in the concept of God’s choice of the Russian people, a great influence on the formation of the imperialist national consciousness of which was influenced by works of famous Russian poets and writers such as Aleksandr Pushkin, Nikolai Gogol, Fyodor Dostoevsky, Fyodor Tyutchev, Aleksandr Solzhenitsyn, and others. Today, the Russian Federation is dominated by public views based on great-power chauvinism and painful nostalgia for a powerful state that determines the fate of the world. And only a minor stratum of the society's intellectual part was able to rethink and abandon the totalitarian past, with the most remarkable representative of all of them being Liya Akhedzhakova. A striking manifestation of the low level of culture in the Russian Federation is the modern musical production of popular artists (Yulia Chicherina, Oleg Gazmanov, rock band Lyube, Polina Gagarina, Dmitry Pevtsov, etc.), which demonstrates the lack of aesthetic taste and spirituality and is an expression of existing opportunistic processes inherent in the culture of authoritarian countries. The author concluded that the listed facts testify to the mythological thinking of the Russian society regarding its glorious past and existing groundless claims to other countries, as well as manifestations of xenophobia and militarism. The vast majority of Russians are captured by the cult of force and death rather than a need for culture.
|
| first_indexed | 2025-11-30T16:18:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
55
ЛИСЕНКО ОЛЕКСАНДР
доктор історичних наук, професор, завідувач відділу воєнно-історичних досліджень Інституту історії
України НАН України (Київ, Україна).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4003-6433
lySenko olekSAndR
a Doctor of History, professor, a head of the Department of Studies on Military History of the Institute of
History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4003-6433
DOI https://doi.org/10.15407/nte2023.03.055
УДК 930.85:355.018](470+571)“2014/2022”
Бібліографічний опис:
Лисенко, О. (2023) Імперська сутність російської культури крізь призму війни. Народна творчість та
етнологія, 3 (399), 55–61.
Lysenko, O. (2023) Imperial Nature of the Russian Culture through the Prism of War. Folk Art and Ethnology,
3 (399), 55–61.
і М п Ерс ьк а с у т н іст ь росі ЙськоЇ к ул ьт у ри
к різь п ризМ у Ві Й н и
Анотація / Abstract
У статті розкривається проблема низького морального стану російського суспільства на сучасному етапі під
кутом зору війни росії проти України у 2014–2023 роках. Виразним показником її занепаду є виправдовування по-
літики путіна більшою частиною інтелектуальної та культурної еліти рф, що демонструє панування авторитарної
політичної ідеології – рашизму, який базується на тоталітарних та людиноненависницьких ідеологічних засадах і
суспільних практиках. Аналізуючи суспільно-політичні процеси росії останніх трьох десятиліть, варто відзначити,
що не знайшли свого втілення поширені на початку 90-х років ХХ ст. ліберально-демократичні ідеї, оскільки для
суспільства (у тому числі правлячої верхівки) природнішим виявився авторитарний режим влади. Витоки рашизму
й російського імперіалізму вбачаємо в концепті богообраності російського народу, великий вплив на формування
імперіалістичної національної свідомості якого мали твори відомих російських поетів і письменників (А. Пушкі-
на, М. Гоголя, Ф. Достоєвського, Ф. Тютчева, А. Солженіцина та ін.). Сьогодні в рф переважають суспільні погля-
ди, які базуються на великодержавному шовінізмі та хворобливій ностальгії за могутньою державою, що вирішує
долю світу. І лише незначний прошарок інтелектуальної частини суспільства зміг переосмислити та відмовитися від
тоталітарного минулого (найяскравіша представниця з-поміж усіх – Л. Ахеджакова). Яскравим проявом низького
рівня культури рф є сучасна музична продукція популярних артистів (Ю. Чичеріна, О. Газманов, група «Любе»,
П. Гагаріна, Д. Пєвцов та ін.), яка демонструє відсутність естетичного смаку й духовності та є проявом наявних
кон’юнктурних процесів, притаманних культурі авторитарних країн. Доходимо висновку, що перераховані факти
свідчать про міфологічне мислення російського суспільства щодо славетного минулого й безпідставних претензій
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2023. Стаття опублікована на умовах відкритого доступу
за ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
56
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (Pr I N t) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (oN l I N e) * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
56
I S S N (pr I N t) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (oN l I N e) 278 6 - 6181 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 2 3
до інших держав, прояв ксенофобії та мілітаризму. Переважна більшість росіян перебувають у полоні потреби не
культури, а культу сили і смерті.
Ключові слова: війна, російський імперіалізм, національна свідомість, культура.
The article reveals the problem of the low morale of Russian society at the present stage of its development from the
point of view of Russia’s war against Ukraine in 2014–2023. A clear indicator of the society’s decline is the justification of
Putin’s policy by most of the intellectual and cultural elite of the Russian Federation, which demonstrates the dominance
of the authoritarian political ideology – Rashism, based on totalitarian and misanthropic ideological principles and
social practices. While analyzing the socio-political processes in Russia over the past three decades, it is worth noting
that liberal democratic ideas that were common in the early 1990s did not find their embodiment, since for the society
(including the ruling elite) the authoritarian regime of power turned out to be more natural. We see the origins of
Russian imperialism (Rashism) in the concept of god’s choice of the Russian people, a great influence on the formation
of the imperialist national consciousness of which was influenced by works of famous Russian poets and writers such as
Aleksandr Pushkin, Nikolai gogol, Fyodor Dostoevsky, Fyodor Tyutchev, Aleksandr Solzhenitsyn, and others. Today, the
Russian Federation is dominated by public views based on great-power chauvinism and painful nostalgia for a powerful
state that determines the fate of the world. And only a minor stratum of the society's intellectual part was able to rethink
and abandon the totalitarian past, with the most remarkable representative of all them being Liya Akhedzhakova.
A striking manifestation of the low level of culture in the Russian Federation is the modern musical production of
popular artists (Yulia Chicherina, Oleg gazmanov, rock band Lyube, Polina gagarina, Dmitry Pevtsov, etc.), which
demonstrates the lack of aesthetic taste and spirituality and is an expression of existing opportunistic processes inherent
in the culture of authoritarian countries. The author concluded that the listed facts testify to the mythological thinking of
the Russian society regarding its glorious past and existing groundless claims to other countries, as well as manifestations
of xenophobia and militarism. The vast majority of Russians are captured by the cult of force and death rather than a
need for culture.
keywords: war, Russian imperialism, national consciousness, culture.
Війна росії проти України 2014–
2023 років є універсальним індикатором
морального здоров’я росіян. Той факт, що
більша частина інтелектуальної і культур-
ної еліти рф виправдовує політику путіна
і його кама рильї, є незаперечним діагно-
зом її задавненої хронічної недуги, що нази-
вається «рашизмом». Діагностуючи стан
сучасної російської культури, неможливо
відокремити її від суспільно-політичних
процесів останніх трьох десятиліть. Період
«первісного накопичення капіталу» в росії у
1990-х роках ХХ ст. супроводжувався поши-
ренням ліберально-демократичних ідей.
Однак вони так і не проросли паростка-
ми справжньої демократії та цивілізованого
«вільного ринку». Не тільки для російської
правлячої верхівки, а й для суспільства вия-
вилися органічно придатнішими авторитар-
ні форми влади. Тому в росії переосмислен-
ня та відмова від спадщини тоталітарного
минулого відбулися лише в тонкому прошар-
ку інтелектуалів завдяки літературі й окре-
мим художнім і документальним фільмам.
Французький філософ А. Безансон сто-
совно цього зазначив, що в росії зробили
все, аби уникнути «радикального, офіцій-
ного вигнання комуністичної ідеї, дотриму-
ючись принципу damnatio memoriae 1 свого
комуністичного минулого. <…> Зануреним
в абсолютну брехню комунізму, кільком
героям-дисидентам удалося зберегти чисті
серця, позаяк брехня стала очевидною. Зараз
вони занурені в суміш. Їхні старі вороги
розмовляють так, як вони. Їм не вдається
сказати правду, бо вже не знають, що це таке.
Вони корумпують не-брехунів, затягуючи
їх на ґрунт, який уважають спільним, але
який таким не є. Романісти і кіносценаристи
створюють любовні історії на тлі природ-
них пейзажів. Вони намагаються показати
тривоги молоді, труднощі життя, прагнення
до трансцедентальності, містичні пережи-
вання. Але закрадається підозра, що мета
цього – змушувати й надалі споживача тих
історій вірити в те, що він є таким самим,
будучи іншим. Проникливий західний спо-
стерігач замислюється, чи не є неореалізм
5757
Олександр лисенкО
нинішніх російських кінофільмів і телепере-
дач ще фальшивішим, ніж соцреалізм давніх
часів. І чи не є традиційна в росії насолода
обдурювати іноземців ще більшою, ніж рані-
ше?» [1, с. 12–13].
А. Безансон убачає витоки рашизму й
російського імперіалізму в слов’янофільській
доктрині, концепті богообраності росій-
ського народу. Характеризуючи твор-
чість Пушкіна, Гоголя, Достоєвського,
Тютчева, Солженіцина, а також погля-
ди Киреєвського, Аксакова, Соловйова,
Хом’якова, Данилевського, Леонтьєва, уче-
ний простежує в них ідеї, що формували філо-
софсько-екзистенційне підґрунтя рашиз-
му. Однак він не забув і про М. Салтикова-
Щедріна, який щиро переймався «родовими
травмами» російського соціуму та держави
й гостро їх викривав.
У багатьох російських митцях дивним
чином співіснують високе почуття пре-
красного, глибоке проникнення в лабірин-
ти людської душі, прагнення наблизитися
до людського ідеалу, з одного боку, і гідна
подиву залежність від влади (що слід ува-
жати інерційним рудиментом радянської
епохи), схильність до кон’юнктурщини та
великоросійський сантимент – з іншого.
Перефразовуючи один відомий афоризм,
про багатьох відомих російських літерато-
рів, музикантів, діячів кіно можна сказа-
ти: «Пошкреби митця і побачиш шовініс-
та / імперіаліста». При цьому йдеться не
про іманентну властивість етнічних росіян.
У плавильному тиглі російського автори-
таризму-тоталітаризму рашистами стають
представники різних етнічних груп: україн-
ці, білоруси, євреї, грузини, вірмени, татари
та ін. Усіх їх поєднує великодержавний шові-
нізм та хвороблива ностальгія за потужною
державою, що вирішує долю світу.
Яскравим прикладом такого представни-
ка сучасної елітарної російської культури
є Нікіта Міхалков2. Син автора слів гімну
СРСР і російської федерації С. Міхалкова
Нікіта став оскароносним кінорежисе-
ром, котрий багато в чому визначає тен-
денції розвитку сучасного кіномистецтва в
росії. Знявши чимало непересічних стрічок,
зокрема і «Стомлені сонцем», митець про-
демонстрував чудове розуміння природи й
наслідків тоталітаризму. Здавалося б, світо-
вий культурний простір, у якому останніми
десятиліттями перебував Н. Міхалков, мав
би сприяти скепсису у сприйнятті росій-
ської дійсності та путінізму. Однак він
так і не зміг піднятися над великодержав-
ним сприйняттям минулого і сьогодення.
Залишаючись відвертим прихильником
путіна, Н. Міхалков ностальгує за «сильною
рукою» для росії, адже десь глибоко всере-
дині (а можливо, на підсвідомості) не уявляє
інших способів утримати ситуацію в країні
та її позиції і вплив у центрально-східно-
європейському регіоні. У своїх публічних
виступах Н. Міхалков відверто висловлював
рашистські погляди й підтримку нинішньо-
му режимові. Та нещодавно він виконав най-
гіршу роль у своєму житті. З усього видно,
що сценарій цього принизливо-огидного
«дійства» писав не він. Такого розгублено-
го, жалюгідного Міхалкова ми ще не бачили.
Не допомогли ні акторський талант, ні вро-
джена самовпевненість. Режисер на камеру
спробував щось пробелькотіти про «бакте-
ріологічну зброю», яка нібито виробляється
в Україні та завдяки птахам спрямовується
на територію росії. Ганебнішої картини годі
уявити! Певно, у ці хвилини в мільйонів
шанувальників його таланту стало на одного
кумира менше.
Ще більш інтегрований у світовий
мистецький ареал брат Нікіти Андрон
Кончаловський в одному зі своїх інтерв’ю
розмірковував про те, що Україна розташо-
вана між візантійським і римським / латин-
ським світом, а тому «мусить» до когось
«прихилитися». Йому, як і більшості росій-
ських «лібералів», чомусь ніби не відомо, що
українці давно зробили свій цивілізаційний
вибір на користь не вузьких рамок, що визна-
чаються конфесійними центрами, а значно
ширшими культурними та аксіологічними
маркерами. Уперше – після падіння росій-
58
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (Pr I N t) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (oN l I N e) * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
58
I S S N (pr I N t) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (oN l I N e) 278 6 - 6181 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 2 3
ської імперії на початку ХХ ст., удруге – після
розвалу радянської імперії.
Криза російської культури особливо
рельєфно виявляється в її популярному фор-
маті. Попередні покоління захоплювалися
В. Висоцьким, Б. Окуджавою, Ю. Візбором,
В. Цоєм, «самвидавом». Відраза до цензу-
рованого мистецького продукту та «вільно-
думство» вважалися неофіційними чесно-
тами.
Натомість культурні процеси в сучасній
росії віддзеркалює тенденція «на понижен-
ня». Масова культура / попарт опустилася
до такого рівня, що стосовно неї неможливо
вжити термін «стандарт». У ній виразно про-
стежуються дві риси: знецінення естетич-
них параметрів і відверта кон’юнктурщина
(як ринкова, так і політична). Як правило,
такі явища притаманні культурі авторитар-
них і тоталітарних країн.
Незначна частина мистецької еліти, яка
все розуміє і критично налаштована проти
рашиської політики, змушена перебувати
у внутрішній еміграції або залишати бать-
ківщину. Тендітна Л. Ахеджакова виявила-
ся однією з небагатьох, хто і в 2014-му, і в
2022 році відкрито висловив свою позицію
несприйняття путінізму. Постійних погроз
і морального тиску зазнають окремі анти-
воєнно налаштовані митці та політологи,
які або вимушені емігрувати до Європи,
або перебувають під загрозою арешту та
репресій.
Тим часом десятки «співців» режиму
намагаються загорнути в яскраві оболон-
ки патріотизму творчий пустоцвіт, попсові
«метелики»-одноденки, створені на дого-
ду кремлівському «паханові». О. Газманов,
група «Любе», П. Гагаріна, Д. Пєвцов та
багато інших виконавців, акторів, літерато-
рів, художників не змогли подолати спокуси
пристосуванства і за 30 срібняків продають
душу бункерному тиранові, який упевненою
рукою веде російський народ у морок мину-
лого. Палка прихильниця «русского міра»
Ю. Чичеріна допомагала своїм співвітчизни-
кам-окупантам зрізати державний прапор
України в Енергодарі. Дехто не може подо-
лати в собі потреби бути «ряженим» як,
наприклад, кіноактор І. Охлобистін, котрий
одягнув священницьку рясу, але став не
душпастирем, а знавіснілим «кликушею».
У росії є також чимало відвертих «відмо-
розків» на кшталт актора М. Порєченкова,
який під час війни на Донбасі приїздив на
«людське сафарі» постріляти й потішити
своє нице марнославство. Усі вони рано чи
пізно нестимуть кримінальну та моральну
відповідальність за свої дії.
Ці та багато інших фактів є незаперечним
свідченням дії компенсаторного механізму:
ресентимент, фактично невиправдані спо-
дівання російської інтелігенції на швидкий
прогрес та лідируючі позиції росії у світі
заміщуються міфологізованими конструк-
тами, апеляцією до славетного минулого,
необґрунтованими претензіями до інших
народів і держав, прихованою і відкритою
ксенофобією, «побєдобєсієм», мілітариза-
цією свідомості, пошуком винних в інших,
а не в собі.
Втрата духовних сенсорів, що безпомил-
ково вказують межу між Добром і Злом,
осліплення скороминучою популярністю
та заробітками, світоглядно-інтелектуальна
обмеженість усе глибше затягують російську
культурну еліту в багно рашизму.
Росія залишається без тих, хто брав на
себе культурно-духовну санацію суспільства
і вказував на вихід з манівців кремлівської
політики. Від початку до кінця 2022 року
з країни, за різними оцінками, виїхало від
500 до 700 тис. осіб (до речі, вони вивезли
13 млрд доларів своїх статків), причому пред-
ставники бізнес-класу становлять серед них
незначну частку. Більшість емігрантів – це
якраз представники інтелектуального сере-
довища. Кількість таких людей зростає і
може сягнути 1 млн осіб. І без того тонкий
прошарок тих, хто визначає культурне та
інтелектуальне обличчя держави, стає кри-
тично малим.
У 1984 році, напередодні горбачовських
«перебудови, демократизації і гласності»,
5959
Олександр лисенкО
на екрани вийшла психологічна кінодрама
Т. Абуладзе «Покаяння», що справила ефект
внутрішньої моральної бомби та культур-
ного шоку. Очікувалося, що картина стане
передвісником та прологом просвітлення й
духовного очищення радянського суспіль-
ства. Російська інтелігенція після чергового
«осяяння» «рвала на собі косоворотки»,
відхрещуючись від токсичної, смертонос-
ної спадщини сталінізму. Та справжнього
каяття не відбулося. Минув час, і вона знову
знайшла свої «граблі», багато в чому власно-
руч сконструювавши нинішню ситуацію.
Запозичивши зовнішні атрибути новітніх
культурних практик, російська інтелігенція
так і не пережила глибокого внутрішнього
катарсису та переродження. Висока росій-
ська культура не стала органічною частиною
масової свідомості та духовності. Зашитий
у ментальній матриці рашизм продовжує
чинити свою згубну дію.
Більшість сучасних росіян потребують не
культури, а культу. Навіть масова культура,
яку вони споживають, просякнута культом
сили і смерті. Так стається, коли традицій-
ні чи класичні культурні символи та спону-
ки нівелюються нав’язаними пропагандою
ерзац-сенсами й псевдокультурними орієн-
тирами, спрощена форма яких придатна для
сприйняття «глибинною масою». У росії
1990-х – початку 2000-х культура стала слу-
жити спочатку олігархату, а згодом ще й полі-
тичному класу. А як же «глибинні маси»?
Вони отримували свою пайку «культпро-
дукту» – нескінченні кримінальні та мело-
драматичні (бразильські поступилися міс-
цем імпортозаміщеним російським) серіали,
що заступили художню літературу, живопис,
музейні та виставкові експозиції і навіть, на
диво, живучий театр. І саме в кіно пере-
січним росіянам «підказують» ціннісні та
моральні орієнтири, моделі індивідуальної
та групової поведінки, корпоративної етики.
«У чому правда?» – допитується в інших
учасників кінодійства «Брат» головний
герой стрічки. І коли ми чуємо відповіді на
це запитання з вуст «інженерів людських
душ» і попідолів російського маскульту, стає
моторошно від того, як тканина уславлено-
го полотна класичної російської культури
поточена міллю пристосуванства, мораль-
ного конформізму й відвертого шовінізму,
примату зверхності всього російського над
загальнолюдськими цінностями, що презир-
ливо маргіналізуються тавром «західний» –
майже синонімом другорядного, зіпсовано-
го, порочного.
У російському інформаційно-культурно-
му просторі існує ще один вимір, у якому
живуть представники інтелектуального
середовища і «публіки, що читає». Саме
цей сегмент російського суспільства перебу-
ває під «перехресним вогнем» журналістів,
публіцистів та літераторів. За словами укра-
їнського письменника Д. Капранова, щороку
в росії видається близько 100 тис. назв кни-
жок, тобто 300–500 щодня [2]! У цьому веле-
тенському потоці «мейнстрим» в останні
десятиліття формують не детективи і «дам-
ські» романи, а яскраві гострополемічні
опуси імперського й шовіністичного змісту.
І тут мова йде не про кількість прихиль-
ників певних жанрів, а про ступінь впливу
інформаційного продукту на свідомість та
моделі поведінки росіян. Якщо «глибинний
народ» чи «болото» (за визначенням самих
російських інтелектуалів) узагалі нічого
не читає, то світогляд і політичні орієнти-
ри освічених громадян країни конструю-
ють якраз книги на кшталт: «Новороссия.
Восставшая из пепла»; «Украина – вечная
руина» Л. Вершиніна; «Карать карателей.
Хроника русской весны» Є. Холмогорова;
«Украинский фронт». Красные звезды
над майданом» Ф. Березіна; «Поле боя –
Украина». «Сломанный трезубец»
Г. Са виць кого; «Украина в огне. Эпоха
мертво рожденных» Г. Боброва та багато
інших. Парадоксальним, на перший погляд,
виглядає той факт, що і перші, і другі поєдна-
ні однаковими ментальними стереотипами
та ідеологічними орієнтирами. Насправді
для росії це цілком органічний процес,
оскільки остаточну конфігурацію матриці,
60
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (Pr I N t) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (oN l I N e) * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
60
I S S N (pr I N t) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (oN l I N e) 278 6 - 6181 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 2 3
Примітки
1 Прокляття пам’яті (латин.).
2 Російський кінорежисер Микита Сергійович Михалков.
3 Патріарх Кирило (Володимир Гундяєв).
що програмує світогляд сучасного росія-
нина, є телебачення з його гіперідеологіч-
ним навантаженням. Поєднання політичних
меседжів кремля з ідеологічними постулата-
ми рашизму, настроями та психологією мар-
гінальної частини населення, спеціальними
інформаційно- психологічними операціями
спецслужб дають на виході гримучу суміш,
з якою українці безпосередньо зіткнулися
2014 року і яка оприявнила всю свою бру-
тально-варварську сутність після початку
повномасштабного вторгнення російської
армії в Україну. Поведінка російських оку-
пантів у захоплених українських регіонах,
реакція більшості росіян на війну перекон-
ливо засвідчили важкі діагнози «великої
російської культури» та всього російського
суспільства, яке позбавили здатності роз-
різняти Добро і Зло та моральних запобіж-
ників.
Однією з найважливіших «скреп»
«руссского міра» позиціонується колись
авторитетна Російська православна церква.
Сталін перетворив її на одержавлену інсти-
туцію, а путін – на частину державного
апарату. Замість того, аби опікуватися духов-
ним здоров’ям росіян, РПЦ на чолі з патрі-
архом Кірілом3 стала ідеологічним підроз-
ділом кремля з усіма відомими наслідками
такої «симфонії». Аналізуючи місце РПЦ в
російській державі та суспільстві, опальний
Андрій Кураєв (він чи не краще за інших
знає закулісся московської патріархії),
в одному з інтерв’ю зазначив: «У будь-якому
випадку не можна сказати, що православна
церква – жертва телевізійної пропаганди,
вона знач ною мірою – її батько. Це ідея,
що Захід – проти нас, що це – пристанище
сатанізму, темноти духовної. «Матінка»
одного зі священників з російської «гли-
бинки» написала пісню, у якій були такі
слова: «Весь мир поднимается за сатаной
на Русь для последней облавы». Жанна
Бичевська, виконавиця міського фольклору
у 1980-х роках, у 1990-х стала співати такі
слова свого чоловіка: «Мы врага настигнем
по его же следу и порвем на клочья, Господа
хваля!» [3].
***
Творча та інтелектуальна еліта, за визна-
ченням, покликана обстоювати традиційні
загальнолюдські цінності й генерувати нові
ідеї та горизонти наукового, культурного,
соціального поступу. У зв’язку із цим вини-
кає низка питань: Що ж російська інтелі-
генція запропонувала своєму суспільству за
останні 30 років? Який культурний проєкт
мав би стати «дорожньою картою» циві-
лізаційної інтеграції росіян до світового
співтовариства? Якою є сучасна «російська
ідея»? Чому за цей час так і не вдалося пере-
форматувати ментальний код пересічних
росіян на толерантне сприйняття загально-
людських цінностей і демократичних сво-
бод? Ці та інші питання залишаються без
відповіді, хоча рано чи пізно їх потрібно
буде шукати самим росіянам. На жаль, нині
ситуація нагадує численні карикатурні пара-
фрази відомої картини, на якій зображено
незрячого поводиря, що веде сліпий натовп
до прірви.
Що ще має статися з росією, аби інте-
лігенція повернула собі втрачену й забуту
місію навертати суспільство на магістральні
шляхи буття?
6161
Олександр лисенкО
Надійшла / Received 09.07.2023
Рекомендована до друку / Recommended for publishing 12.09.2023
1. Безансон А. Свята Русь / пер. з фр. Т. Марусика. Київ : Кліо, 2017.
2. Лащенко Олександр. Російські письменники за Путіна, «Кримнаш» і ще мають до нас претензії – Червак про
«чорний список» книжок. Політика. 2015. 13 серпня. URL : https://www.radiosvoboda.org/a/27187693.html (дата
звернення 8.07.2023).
3. Юрова Н. «Это финальная стадия процесса милитаризации православия». Подкаст «Поживем – увидим»
с Андреем Кураевым. Новая газета Европы. 2023. 6 березня. URL : https://www.youtube.com/watch?v=v8IV-g-
VhIs&list=PLmoCyrjikCL_-3l9IkJS-qbmNJllYfd4m&index=11 (дата звернення 30.06.2023).
Джерела та література
References
1. BESANҪON. Alain. Holy Rus. Translated from the French by Taras Marusyk. Kyiv: Clio, 2017, 111 pp. [in Ukrainian].
2. LASHCHENKO, Oleksandr. Putin-and-Krymnash-Supporting Russian Writers Still Have Claims to Us, Chervak
about the “Black List” of Books. Radio Liberty: A Ukrainian Service. August 13, 2015 [online]. Available from: https://www.
radiosvoboda.org/a/27187693.html (viewed July 8, 2023) [in Ukrainian].
3. YUROVA, Nadezhda. “This Is the Final Stage of the Orthodoxy Militarization Process”. Let’s Wait and See Podcast.
An Interview with Andrey Kuraev. A New Gazette. Europe YouTube Channel. March 6, 2023 [online]. Available from: https://
www.youtube.com/watch?v=v8IV-g-VhIs&list=PLmoCyrjikCL_-3l9IkJS-qbmNJllYfd4m&index=11 [viewed June 30,
2023] [in Russian].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203779 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T16:18:39Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Лисенко, О. 2025-06-12T10:24:04Z 2023 Імперська сутність російської культури крізь призму війни / О. Лисенко // Народна творчість та етнологія. — 2023. — № 3. — С. 55–61. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203779 930.85:355.018](470+571)“2014/2022” https://doi.org/10.15407/nte2023.03.055 У статті розкривається проблема низького морального стану російського суспільства на сучасному етапі під кутом зору війни росії проти України у 2014–2023 роках. Виразним показником її занепаду є виправдовування політики путіна більшою частиною інтелектуальної та культурної еліти рф, що демонструє панування авторитарної політичної ідеології – рашизму, який базується на тоталітарних та людиноненависницьких ідеологічних засадах і суспільних практиках. Аналізуючи суспільно-політичні процеси росії останніх трьох десятиліть, варто відзначити, що не знайшли свого втілення поширені на початку 90-х років ХХ ст. ліберально-демократичні ідеї, оскільки для суспільства (у тому числі правлячої верхівки) природнішим виявився авторитарний режим влади. Витоки рашизму й російського імперіалізму вбачаємо в концепті богообраності російського народу, великий вплив на формування імперіалістичної національної свідомості якого мали твори відомих російських поетів і письменників (А. Пушкіна, М. Гоголя, Ф. Достоєвського, Ф. Тютчева, А. Солженіцина та ін.). Сьогодні в рф переважають суспільні погляди, які базуються на великодержавному шовінізмі та хворобливій ностальгії за могутньою державою, що вирішує долю світу. І лише незначний прошарок інтелектуальної частини суспільства зміг переосмислити та відмовитися від тоталітарного минулого (найяскравіша представниця з-поміж усіх – Л. Ахеджакова). Яскравим проявом низького рівня культури рф є сучасна музична продукція популярних артистів (Ю. Чичеріна, О. Газманов, група «Любе», П. Гагаріна, Д. Пєвцов та ін.), яка демонструє відсутність естетичного смаку й духовності та є проявом наявних кон’юнктурних процесів, притаманних культурі авторитарних країн. Доходимо висновку, що перераховані факти свідчать про міфологічне мислення російського суспільства щодо славетного минулого й безпідставних претензій до інших держав, прояв ксенофобії та мілітаризму. Переважна більшість росіян перебувають у полоні потреби не культури, а культу сили і смерті. The article reveals the problem of the low morale of Russian society at the present stage of its development from the point of view of Russia’s war against Ukraine in 2014–2023. A clear indicator of society’s decline is the justification of Putin’s policy by most of the intellectual and cultural elite of the Russian Federation, which demonstrates the dominance of the authoritarian political ideology of Rashism, based on totalitarian and misanthropic ideological principles and social practices. While analyzing the socio-political processes in Russia over the past three decades, it is worth noting that liberal democratic ideas that were common in the early 1990s did not find their embodiment, since for the society (including the ruling elite), the authoritarian regime of power turned out to be more natural. We see the origins of Russian imperialism (Rashism) in the concept of God’s choice of the Russian people, a great influence on the formation of the imperialist national consciousness of which was influenced by works of famous Russian poets and writers such as Aleksandr Pushkin, Nikolai Gogol, Fyodor Dostoevsky, Fyodor Tyutchev, Aleksandr Solzhenitsyn, and others. Today, the Russian Federation is dominated by public views based on great-power chauvinism and painful nostalgia for a powerful state that determines the fate of the world. And only a minor stratum of the society's intellectual part was able to rethink and abandon the totalitarian past, with the most remarkable representative of all of them being Liya Akhedzhakova. A striking manifestation of the low level of culture in the Russian Federation is the modern musical production of popular artists (Yulia Chicherina, Oleg Gazmanov, rock band Lyube, Polina Gagarina, Dmitry Pevtsov, etc.), which demonstrates the lack of aesthetic taste and spirituality and is an expression of existing opportunistic processes inherent in the culture of authoritarian countries. The author concluded that the listed facts testify to the mythological thinking of the Russian society regarding its glorious past and existing groundless claims to other countries, as well as manifestations of xenophobia and militarism. The vast majority of Russians are captured by the cult of force and death rather than a need for culture. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки та матеріали Імперська сутність російської культури крізь призму війни Imperial Nature of the Russian Culture through the Prism of War Article published earlier |
| spellingShingle | Імперська сутність російської культури крізь призму війни Лисенко, О. Розвідки та матеріали |
| title | Імперська сутність російської культури крізь призму війни |
| title_alt | Imperial Nature of the Russian Culture through the Prism of War |
| title_full | Імперська сутність російської культури крізь призму війни |
| title_fullStr | Імперська сутність російської культури крізь призму війни |
| title_full_unstemmed | Імперська сутність російської культури крізь призму війни |
| title_short | Імперська сутність російської культури крізь призму війни |
| title_sort | імперська сутність російської культури крізь призму війни |
| topic | Розвідки та матеріали |
| topic_facet | Розвідки та матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203779 |
| work_keys_str_mv | AT lisenkoo ímpersʹkasutnístʹrosíisʹkoíkulʹturikrízʹprizmuvíini AT lisenkoo imperialnatureoftherussianculturethroughtheprismofwar |