Виступ учасника зборів
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2038 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Виступ учасника зборів / О.Л. Копиленко // Вісн. НАН України. — 2008. — N 6. — С. 47-52. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859584009318694912 |
|---|---|
| author | Копиленко, О.Л. |
| author_facet | Копиленко, О.Л. |
| citation_txt | Виступ учасника зборів / О.Л. Копиленко // Вісн. НАН України. — 2008. — N 6. — С. 47-52. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-11-27T08:56:28Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 6 47
ків зростання економіки. Сьогодні в роз-
винених країнах 85—90% приросту ВВП
забезпечує застосування нових знань у
техніці і технологіях. В Україні цей показ-
ник становить близько 0,3%. Тому забезпе-
чення захисту прав інтелектуальної влас-
ності має стати державною політикою. У
нашій країні за цей напрям діяльності від-
повідає Державний департамент інтелек-
туальної власності в системі Міністерства
освіти і науки. Але про який захист інте-
лектуальної власності може йтися, якщо в
міністерстві відсутній бухгалтерський об-
лік створеної наукової продукції, як і база
даних перспективних винаходів. Десяти-
річчями створюють так і не створену Дер-
жавну патентну бібліотеку та її регіональ-
ні відділення. Ось і виходить, що інтелек-
туальна власність відкрита для безконт-
рольного використання, зрозуміло, не на
користь економіки країни.
Яскравим показником вакханалії, яка
відбувається з інтелектуальною власніс-
тю, є дані патентного відомства США, які
стверджують, що за останні 5 років укра-
їнські винахідники подали 140 заявок на
отримання патенту США, оминувши віт-
чизняну реєстрацію.
Ситуація погіршиться з повноправним
вступом України в СОТ, оскільки Уряд за-
твердив збільшення в декілька разів (до
32) розмірів зборів за дії, пов’язані з охо-
роною об’єктів інтелектуальної власнос-
ті в промисловості. Результатом запрова-
дження нових розмірів зборів з дня вступу
до СОТ стане втрата правової охорони ви-
находів, що належать державі або створе-
них на основі бюджетних засобів, монопо-
лізація ринку України іноземними патен-
товласниками, перетікання винаходів до
фізичних осіб, для яких постанова перед-
бачає пільги, а отже, гальмування техно-
логічного і економічного розвитку країни.
Крім того, у сьогоднішніх умовах ці гроші
підуть не до бюджету, а в створене держав-
не підприємство «Укрпатент».
Якщо виходити з амбітної мети — пере-
творити Україну на провідну світову держа-
ву, — необхідне принципове переосмислен-
ня ролі держави і Національної академії
наук України в подоланні економічного від-
ставання від країн-лідерів. У зв’язку з цим
на думку спадають слова відомого вченого
Жоліо Кюрі, сказані майже 100 ро ків тому,
про те, що «країна, яка не розвиває науку,
неминуче перетвориться на колонію».
О.Л. КОПИЛЕНКО,
член-кореспондент НАН України,
директор Інституту законодавства Верховної Ради України
Перед українською правовою наукою
постали важливі завдання на ниві на-
укового забезпечення законотворчої діяль-
ності, розвитку національного законодав-
ства, здатного ефективно регулювати дер-
жавне життя і суспільні відносини.
Позитивним зрушенням у зазначеній сфе-
рі сприяє постійна увага до цих питань з
боку Президії НАН України, Секції сус-
пільних і гуманітарних наук, Відділення іс-
торії, філософії і права. Так, ще 28 березня
2003 року прийнято Постанову Президії
НАН України «Про співробітництво у вирі-
шенні проблем наукового забезпечення за-
ко нодавчого процесу», 23 вересня 2003 ро-
ку — Постанову «Конституційно-правові
проблеми державотворення в Україні». 25
червня 2004 року відбулася спільна сесія
Секції суспільних і гуманітарних наук
НАН України, АПрН та Інституту законо-
48 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 6
давства з питань розвитку правової систе-
ми й наукового забезпечення законодавчо-
го процесу.
У квітні ц. р. Президія НАН України роз-
глядала актуальні питання функціонування
правової системи в контексті розвитку су-
часного європейського конституціоналізму.
Адже вони справді потребують ґрунтовних
наукових підходів. У подібних випадках ми
завжди звертаємося до таких цифр: за роки
незалежності ухвалено близько 3 000 зако-
нів, із яких 2 500 — це зміни до них. Звід-
си висновки про нестабільність нашої пра-
вової системи, її хаотичність і неузгодже-
ність. З одного боку, це справді так. Хоча
на це можна подивитися з іншого боку.
На сьогодні правова система нашої країни
фактично сформована. Авральні темпи за-
конотворення зумовлені масштабними за-
вданнями розбудови держави. Тому праг-
нення «працювати» лише з т. зв. «базовими
законами» лише породжуватиме їх штуч-
ність і множинність. Так, наприклад, запро-
поновано ухвалити закони про боротьбу з
корупцією і відповідальність за корупцій-
ні дії; про ринок землі і засади його функ-
ціонування. І подібних прикладів чимало.
Проте й досі не прийнято законів, які без-
посередньо передбачені чинною Конститу-
цією, хоча сьогодні вже іде активна підго-
товка нової.
Однак усе це різні аспекти однієї пробле-
ми: нам бракує чіткої стратегії розвитку за-
конодавства, яка відповідно спиралася б на
чіткі орієнтири розвитку держави і суспіль-
ства. Академік НАН України В.М. Литвин
пропонував, щоб передбачений Консти-
туцією закон про засади зовнішньої і вну-
трішньої політики став основою для розви-
тку законодавства, відігравши роль розгор-
нутого плану законопроектних робіт.
Наступна проблема пов’язана з впли-
вом євроінтеграційних процесів на розви-
ток українського законодавства, а отже,
позицію нашої правової науки. Насампе-
ред ідеться про те, що європейці вважають
своїми фундаментальними цінностями, до
яких належить, зокрема, принцип «вер-
ховенства права». Слід зазначити, що на-
ближення нашого законодавства до євро-
пейських цінностей відбувалося різними
шляхами.
Одразу ж після проголошення незалеж-
ності було «модно» неодмінно згадувати
міжнародне право як органічний складник
нашого законодавства. Потім з’явилася ідея
відповідності наших законів міжнародно-
правовим принципам і стандартам. І сьо-
годні, нарешті, термін «верховенство пра-
ва» використовуємо в прямому значенні,
з яким пов’язуємо наші сподівання й про-
блеми. Як відомо, цей принцип закріпле-
но в Конституції України, проте вперше
він з’явився в законі «Про Збройні Сили»
від 6 грудня 1991 року. Власне, виникає два
питання, які необхідно розв’язати.
По-перше, що таке верховенство пра-
ва? На думку відомих українських учених-
правознавців, зокрема М. Козюбри, за уста-
леною традицією в західній правовій тео-
рії і практиці принцип верховенства права
ототожнюють здебільшого з верховенством
фундаментальних прав людини. Саме у
верховенстві фундаментальних природних
прав людини в «концентрованому вигля-
ді» і в людському вимірі представлене ви-
хідне правове начало. Вони (права люди-
ни) є загальнообов’язковим правовим стан-
дартом й одночасно конституційною ви-
могою до правової якості законів та інших
нормативних актів, до організації і діяль-
ності всіх гілок державної влади і посадо-
вих осіб. Усе це нерозривно пов’язане з іде-
єю справедливості.
На жаль, у нашому законодавстві понят-
тя «верховенство права» ще не розкрито.
Лише в Кодексі адміністративного судо-
чинства цю спробу здійснено, однак прак-
тично відтворено лише відповідні кон-
ституційні норми, а верховенство права
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 6 49
пов’язують із тим, що людина — це найви-
ща цінність.
Проте існує рішення Конституційного
Суду від 2 листопада 2004 року (справа про
призначення більш м’якого покарання), у
якому зазначено таке: «Відповідно до части-
ни першої статті 8 Конституції України в
Україні визначається і діє принцип верхо-
венства права. Верховенство права — це па-
нування права в суспільстві. Верховенство
права вимагає від держави його втілення у
правотворчу та правозастосовну діяльність,
зокрема у закони, які за своїм змістом ма-
ють бути проникнуті передусім ідеями соці-
альної справедливості, свободи, рівності
тощо. Одним з проявів верховенства права є
те, що право не обмежується лише законо-
давством як однією з його форм, а включає
й інші соціальні регулятори, зокрема норми
моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимо-
вані суспільством і зумовлені історично до-
сягнутим культурним рівнем суспільства.
Усі ці елементи права об’єднуються якістю,
що відповідає ідеології справедливості, ідеї
права, яка значною мірою дістала відобра-
ження в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для
його ототожнення із законом, який іноді
може бути й несправедливим, у тому чис-
лі обмежувати свободу та рівність особи.
Справедливість — одна з основних засад
права, є вирішальною у визначенні його як
регулятора суспільних відносин, одним із
загальнолюдських вимірів права. Зазвичай
справедливість розглядають як властивість
права, виражену, зокрема, в рівному юри-
дичному масштабі поведінки й у пропор-
ційності юридичної відповідальності вчи-
неному правопорушенню».
Постає запитання: як звичайний міс-
цевий суд може скористатися цим рішен-
ням? Фактично ж поділ законів на правові
й неправові відкриває можливість для того,
що один із творців теорії правової держа-
ви Кельзен називає зловживанням пра-
вом. Відповідно дедалі актуальнішими ста-
ють слова Т.Г. Шевченка: «Правди немає і
в суді».
По-друге, це уніфікація нашого законо-
давства насамперед з погляду основних вар-
тостей або цінностей. Подивімося хоча б на
те, як у наших законах визначено принципи,
на які вони спираються: в одному випадку
це верховенство права (наприклад, закон
«Про Кабінет Міністрів»), у другому — за-
конність (наприклад, закон «Про боротьбу з
тероризмом»), у третьому — і перше, й друге
(наприклад, Конституція АР Крим, у якій,
крім принципів верховенства права і закон-
ності, згадано ще й принцип конституцій-
ності).
Чому в законі «Про державну службу»
згадано принцип «соціальної справедли-
вості», а в законі «Про вищу освіту» — ні?
Чому в законі «Про органи і служби у спра-
вах дітей» не згадано принципу гуманізму, а
в законі «Про внутрішні війська» — згада-
но? Подібних прикладів можна навести чи-
мало.
З ідеєю уніфікації пов’язана необхідність
кодифікації нашого законодавства. Нині,
коли правова система здебільшого сфор-
мована, її розвиток відчуває тиск своєрід-
ної законотворчої кон’юнктури: підприєм-
ство, інновації, трансплантації — слово «за-
кон» уже не влаштовує, тому з’являються
ідеї подібних кодексів, навіть Кодексу прав
людини.
З одного боку, це мода, з другого — сим-
біоз правового нігілізму і сліпої віри у все-
переможну силу закону. На жаль, поки що
мода на кодифікацію домінує над науко-
вим підходом до неї, тому важливо було б
відновити діяльність Національної кодифі-
каційної комісії.
У законодавчому процесі не повинно
бути другорядних питань. Тут усе надзви-
чайно важливе, оскільки має дуже високу
суспільну силу — від змісту закону до його
форми. Ще й досі не подолані намагання
50 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 6
будь-яке рішення втілювати саме в законо-
давчу форму. Ввійшло у звичку вибирати
форму акта довільно, виходячи з міркуван-
ня зручностей і суб’єктивного оцінювання
співвідношення його змісту і форми. Через
незнання наукових критеріїв щодо права і
закону ці поняття часто сплутують, унаслі-
док чого «скороспілим» законам присвою-
ють ранг права, а галузі законодавства ме-
ханічно проголошують галузями права. По-
дібне ототожнення спрощує і вульгаризує
уявлення про право і закон, але перше як
явище і поняття багатше й ширше за дру-
ге. Воно відображає і правові теорії, і кон-
цепції, і праворозуміння, і правосвідомість,
і правові норми та акти.
Нині прийняття одного-двох законів дає
привід проголосити появу відповідної га-
лузі права. Ухвалено закон про нотаріат —
існує нотаріальне право; чинні закони про
податки — існує податкове право; з’явилися
закони про державну службу — виникло
«службове право». Слід зазначити, що для
побудови системи законодавства як його
структурної форми основою є саме систе-
ма права. Подібні та інші питання потріб-
но ретельно враховувати в процесі науко-
вого забезпечення законодавчого процесу,
адже законотворчість лише тоді може до-
сягти необхідного успіху, коли ґрунтувати-
меться на науковому знанні, коли в процесі
створення закону якнайповніше буде вико-
ристано відповідні досягнення науки, тех-
ніки, культури.
У науковому забезпеченні законодав-
чого процесу важливе значення має ре-
гулярний аналіз факторів, які впливають
на розвиток українського законодавства.
Слід передусім оцінити з наукових пози-
цій питому вагу і значення різних факто-
рів (тимчасових і постійних, позитивних і
негативних), їхню дію на утворення зако-
нодавчого масиву. Тут також необхідні зу-
силля науковців багатьох галузей соціогу-
манітарних знань.
Аналіз причин і механізму законодав-
чої діяльності свідчить, що на сьогодні го-
ловну роль відіграють фактори, пов’язані з
подальшим оформленням інститутів укра-
їнської державності й новітнього курсу
економічної, соціальної і міжнародної полі-
тики. Серед них особливо помітний вплив
таких факторів, як потреби проведення ре-
форм в економічній, соціальній і державно-
правовій сферах.
Найближчим часом, особливо з ураху-
ванням перспектив конституційної рефор-
ми, необхідно певною мірою переоціни-
ти характер впливу цих факторів на розви-
ток законодавства. Наука повинна зроби-
ти свій внесок у вдосконалення діяльності
суб’єктів законодавчої ініціативи, особливо
шляхом її узгодженості, обґрунтованості й
цілеспрямованості.
Для законодавчого процесу актуальне
завдання забезпечення реального верхо-
венства Конституції в усій системі законо-
давства. Вона повинна зумовлювати пред-
мет і метод законодавчого регулювання, а
положення про неприпустимість невідпо-
відності їй будь-яких актів або тлумачень
має бути імперативом. Відповідність Кон-
ституції повинна стати імпульсом розви-
тку як усього законодавства, так і його га-
лузей.
Одним із найважливіших завдань соціо-
гуманітарних наук щодо наукового забезпе-
чення законодавчого процесу є посилення
його методологічної озброєності, відхід від
застарілих наукових догм. Останніми рока-
ми методологічний арсенал правознавства
і всіх соціогуманітарних наук значно оно-
вився, зріс якісно і кількісно, у результа-
ті чого з’явилися широкі можливості вико-
ристовувати під час наукових досліджень у
галузі законотворення як традиційні, так і
нові методики, більшість із яких пов’язана
з комп’ютеризацією наукового пошуку, за-
стосуванням його аналітичних можливос-
тей, моделюванням, розширенням через Ін-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 6 51
тернет зв’язків із зарубіжною правовою на-
укою. Водночас слід усіляко уникати так
званого методу спроб і помилок, який за-
вдав чималої шкоди суспільству в мину-
лому й залишається небезпечним для нас
і сьогодні. Будь-яке соціальне експери-
ментування має бути глибокоосмисленим
і об’єктивно виправданим, адже тільки пе-
редова, сучасна методологія застосування
досягнень законодавчої техніки, «ноу-хау»
можуть забезпечити прогрес у законотвор-
чості, а неправильна, відстала методологія
— це шлях до помилок і стагнації.
Проблемні питання структури націо-
нального законодавства, наявність числен-
них зв’язків між його галузями та інститу-
тами, які можуть мати відкритий або при-
хований характер, унеможливлюють прове-
дення будь-яких досліджень у галузі права
та правових відносин без урахування:
— нерозривності взаємозв’язку загально-
наукових і галузевих методів, способів,
засобів пізнання та впливу на суспільні
відносини;
— комплексності, багатовимірності та бага-
тозначності характеру правових явищ;
— системоформувальної ролі законодавчих
принципів;
— критеріїв, які до цього часу традиційно
використовували тільки в економіці, по-
літиці, технології, культурології тощо.
В основу методології законотворчої ді-
яльності має бути покладено комплексний
підхід із використанням філософських
принципів єдності соціально-правового і
гносеологічного аналізів, об’єктивності,
історизму, конкретності істини, викорис-
тано наукові досягнення зі сфери філосо-
фії, політології, економіки, теорії держави
і права, державного управління, менедж-
менту, юридичної деонтології, загальної та
соціальної психології, психології управ-
ління тощо.
Методологія правового врегулювання
будь-якої сфери суспільних відносин по-
винна передбачати низку послідовних за-
ходів, спрямованих на досягнення постав-
леної мети. Зокрема, діяльність Верховної
Ради України як єдиного законодавчого
органу держави та суб’єктів законодавчої
ініціативи можна розглядати як певний ди-
намічний ряд, що завжди має починатися з
визначення доцільності законодавчого ре-
гулювання тих чи інших суспільних відно-
син. Дуже важливо, щоб цей процес у пере-
хідний період, який нині переживає наша
держава, не був стихійним.
Розроблення в теорії держави і права ме-
тодологічних принципів законотворчості
має бути спрямоване на піднесення її
науково-правових засад до нагальних по-
треб сучасності, досягнення її найвищої
ефективності, передбачення динаміки роз-
витку, визначення її пріоритетів, виходячи
з інтересів громадян і держави, потреб еко-
номіки, соціальної і політичної сфер життя
суспільства. Воно (розроблення) також має
враховувати завдання перехідного періоду
формування ринкових відносин, утворення
нових інститутів держави і громадянського
суспільства в процесі політичних реформ в
Україні, забезпечення верховенства кон-
ституційних принципів і норм, належного
співвідношення галузей, підгалузей зако-
нодавства, інших правових масивів, розро-
блення проблем їх структуризації, пропо-
зицій щодо встановлення офіційної класи-
фікації законодавчих норм та їх співвідно-
шення, процедури запобігання і подолання
юридичних колізій, децентралізації законо-
давчого регулювання, зважаючи на розви-
ток процесів самоврядування, розчищення
правової системи від актів, які втратили
чинність із прийняттям нової Конституції
та деяких законів України, дерегуляції в
певних галузях суспільного життя, зміц-
нення його системних засад.
У зв’язку з цим украй актуальною про-
блемою загальнодержавного значення є та-
кож проблема моніторингу ефективності
52 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 6
застосування законодавства, над якою пра-
цює Інститут законодавства. У цьому на-
прямі його діяльності розроблено проект
програми моніторингу ефективності засто-
сування законодавства України, яка має
ґрунтуватися на наукових прогнозах пер-
спектив розвитку українського суспільства,
враховувати сучасну політико-економічну
ситуацію в державі й визначати шляхи по-
дальшого вдосконалення законодавства.
Головними завданнями згаданої програми
є поглиблений аналіз ефективності реалі-
зації чинного законодавства, вироблення
конструктивних пропозицій щодо найпо-
внішого законодавчого забезпечення вирі-
шення економічних, політичних, соціаль-
них та інших питань.
У здійсненні цього загальнодержавно-
го проекту заплановано поглибити спів-
працю Інституту законодавства з науково-
дослідними установами Відділення історії,
філософії і права НАН України. Слід за-
значити, що рішення Президії НАН Украї-
ни від 2 квітня ц. р., на засіданні якої я мав
можливість порушити зазначену проблему,
відкриває в цьому контексті нові перспек-
тиви.
Нарешті, значної уваги потребує сама
технологія законотворчої діяльності, яка й
досі існує на рівні відомчих інструкцій чи
взагалі традиції. Це іноді нагадує усну на-
родну творчість, що її кожен кобзар виспі-
вує по-своєму.
Не можна оминути й нагальної потреби
виробити нові вимоги до якісної експерти-
зи законопроектів. На жаль, як і на початку
90-х рр. вимоги до подібної експертизи не
формалізовані. У регламентах Верховної
Ради (старому і новому) зазначено лише
про необхідність проведення експертизи
перед другим і наступними читаннями. Не
менш формальною справою стало так зва-
не «фінансово-економічне обґрунтування
законопроектів», яке здебільшого зводить-
ся до стандартної фрази: «Законопроект не
потребує залучення додаткових коштів із
державного бюджету». Водночас науково-
правова експертиза законопроектів є до-
сить складною і багатоплановою справою,
яка передбачає їх оцінення як із погляду
конституційності, так і відповідності між-
народним стандартам, не кажучи вже про
такі сучасні види експертизи, як криміно-
логічна чи гендерна.
Окрема проблема в цьому контексті —
це мовна експертиза законопроектів. Уза-
галі все, що стосується сфери вживання
української мови, виходить за межі цієї до-
повіді. Зазначу лише, що Інститут законо-
давства тісно співпрацював з Українським
мовно-інформаційним фондом над проек-
том, пов’язаним із лінгвістичною експерти-
зою законодавчих актів. Це болюча пробле-
ма, яка має давнє історичне коріння. Ще на
початку 1918 року видатний діяч україн-
ського відродження С. Єфремов писав про
«вавилонське стовпотворіння» в міністер-
ських паперах.
Підсумовуючи викладене, варто ще раз
наголосити на тому, що постійна увага з
боку Національної академії наук України та
її керівництва до актуальних проблем зако-
нотворчого процесу є запорукою їх успіш-
ного розв’язання.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2038 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T08:56:28Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Копиленко, О.Л. 2008-09-08T11:06:05Z 2008-09-08T11:06:05Z 2008 Виступ учасника зборів / О.Л. Копиленко // Вісн. НАН України. — 2008. — N 6. — С. 47-52. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2038 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Виступи учасників зборів Виступ учасника зборів Article published earlier |
| spellingShingle | Виступ учасника зборів Копиленко, О.Л. Виступи учасників зборів |
| title | Виступ учасника зборів |
| title_full | Виступ учасника зборів |
| title_fullStr | Виступ учасника зборів |
| title_full_unstemmed | Виступ учасника зборів |
| title_short | Виступ учасника зборів |
| title_sort | виступ учасника зборів |
| topic | Виступи учасників зборів |
| topic_facet | Виступи учасників зборів |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2038 |
| work_keys_str_mv | AT kopilenkool vistupučasnikazborív |