Барокові іконостаси Східного Поділля: основні конструктивні типи
Східноподільські іконостаси залишаються малознаним явищем, що його донині оминали увагою дослідники сакрального мистецтва, за винятком Олега Сидора. Мета статті – проаналізувати та систематизувати за типами конструкцій барокові іконостаси Східного Поділля (на матеріалі Вінницької області). Аналіз зб...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2023 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2023
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203821 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Барокові іконостаси Східного Поділля: основні конструктивні типи / І. Ходак // Народна творчість та етнологія. — 2023. — № 4. — С. 52–60. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860196475298906112 |
|---|---|
| author | Ходак, І. |
| author_facet | Ходак, І. |
| citation_txt | Барокові іконостаси Східного Поділля: основні конструктивні типи / І. Ходак // Народна творчість та етнологія. — 2023. — № 4. — С. 52–60. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | Східноподільські іконостаси залишаються малознаним явищем, що його донині оминали увагою дослідники сакрального мистецтва, за винятком Олега Сидора. Мета статті – проаналізувати та систематизувати за типами конструкцій барокові іконостаси Східного Поділля (на матеріалі Вінницької області). Аналіз збережених ансамблів і світлин втрачених дав підстави виокремити чотири основні групи архітектонічних конструкцій. Пам’ятки першої з них мали строго горизонтальний уклад ярусів, а центральне вертикальне членування було акцентоване завдяки масштабнішим елементам і насиченішому дерев’яному різьбленню. У другій групі спостерігаємо ступінчасте підвищення мас до центру, починаючи, як правило, з празникового ярусу. Для цього використовували низку прийомів, а саме: заломлення карнизу над дияконськими дверима; розташування над намісним рядом (між дияконськими дверима) додаткового ярусу, здебільшого Неділь П’ятидесятниці, або декоративної різьбленої / мальованої панелі тощо. Для наступного типу характерне дугоподібне розташування образів верхніх ярусів середньої частини, починаючи з празникового ряду. Нарешті до останньої, четвертої, групи зараховуємо іконостаси із заломами, симетричними відносно центральної осі, причому яруси в таких ансамблях могли укладати на одному рівні або ступінчасто. Іконостаси перших трьох типів у плані мали пряму лінію (як варіант – бічні крила було завернено на стіни зрубу), тоді як пам’ятки четвертого типу – ламану (зигзагоподібну) криву. Зважаючи на обмеженість залученого візуального матеріалу, перспективи дослідження пов’язані з виявленням нових джерел (іконостасів, їхніх світлин чи замальовок), опрацювання яких дасть змогу верифікувати зроблені висновки.
The iconostases of Eastern Podillya remain a little-known phenomenon that has been ignored by researchers of sacred art, with the exception of Oleh Sydor. The purpose of the article is to analyze and systematize the Eastern Podillya Baroque iconostases (based on the material of the Vinnytsia region) by the types of constructions. The analysis of the preserved sacral ensembles and photographs of the lost ones gave reasons to identify four main groups of architectural structures. The monuments of the first group had a strictly horizontal layout of tiers, and the central vertical division was accentuated by larger elements and richer wooden carvings. In the second group, a gradual scale increase toward the centre is observed, starting, as a rule, from the Festival tier. For this purpose, several methods were used: cornice bending above the deacon’s doors; placing above the nave row (between the deacon’s doors) an additional tier, mostly of Pentecost Sunday; or a decorative carved or painted panel, etc. The characteristic of the next type is the arched arrangement of the icons of the upper tiers of the middle part, starting from the Festival row. Finally, the fourth group comprises iconostases with creases symmetrical to the central axis, with the tiers in such ensembles being arranged on the same level or in stepwise order. The iconostases of the first three types had a straight line in the plan (alternatively, the side wings were wrapped around the log cabin walls), while the monuments of the fourth type had a broken (zigzag) line. Considering the limited amount of visual material involved, further research prospects depend on the discovery of new sources (iconostases, photographs, or sketches), the study of which will allow verifying the conclusions made.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:08:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
52
ХОДАК ІРИНА
кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця відділу образотворчого та декоративно-
прикладного мистецтв Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського
НАН України (Київ, Україна).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8397-4115
KHODAK IRYNA
a Ph.D. in Art Studies, research fellow of the Department of Fine, Decorative and Applied Arts of M. Rylskyi
Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv,
Ukraine).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8397-4115
DOI https://doi.org/10.15407/nte2023.04.052
УДК 7.04.017:27-526.62(477.44)
Бібліографічний опис:
Ходак, І. (2023) Барокові іконостаси Східного Поділля: основні конструктивні типи. Народна творчість
та етнологія, 4 (400), 52–60.
Khodak, I. (2023) Baroque Iconostases of Eastern Podillya: the Main Structural Types. Folk Art and Ethnology,
4 (400), 52–60.
БА РОКОВІ І КОНОСТАСИ С Х І Д НОГО ПОД І Л Л Я:
ОСНОВН І КОНСТ РУ КТ И ВН І Т И П И
Анотація / Abstract
Східноподільські іконостаси залишаються малознаним явищем, що його донині оминали увагою дослідники са-
крального мистецтва, за винятком Олега Сидора. Мета статті – проаналізувати та систематизувати за типами кон-
струкцій барокові іконостаси Східного Поділля (на матеріалі Вінницької області). Аналіз збережених ансамблів і
світлин втрачених дав підстави виокремити чотири основні групи архітектонічних конструкцій. Пам’ятки першої з
них мали строго горизонтальний уклад ярусів, а центральне вертикальне членування було акцентоване завдяки масш-
табнішим елементам і насиченішому дерев’яному різьбленню. У другій групі спостерігаємо ступінчасте підвищення
мас до центру, починаючи, як правило, з празникового ярусу. Для цього використовували низку прийомів, а саме:
заломлення карнизу над дияконськими дверима; розташування над намісним рядом (між дияконськими дверима)
додаткового ярусу, здебільшого Неділь П’ятидесятниці, або декоративної різьбленої / мальованої панелі тощо. Для
наступного типу характерне дугоподібне розташування образів верхніх ярусів середньої частини, починаючи з праз-
никового ряду. Нарешті до останньої, четвертої, групи зараховуємо іконостаси із заломами, симетричними відносно
центральної осі, причому яруси в таких ансамблях могли укладати на одному рівні або ступінчасто. Іконостаси пер-
ших трьох типів у плані мали пряму лінію (як варіант – бічні крила було завернено на стіни зрубу), тоді як пам’ятки
четвертого типу – ламану (зигзагоподібну) криву. Зважаючи на обмеженість залученого візуального матеріалу, пер-
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2023. Опубліковано на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
5353
ІРИНА ХОДАК
спективи дослідження пов’язані з виявленням нових джерел (іконостасів, їхніх світлин чи замальовок), опрацювання
яких дасть змогу верифікувати зроблені висновки.
Ключові слова: Східне Поділля, церква, іконостас, бароко, архітектонічна конструкція, ярус, ікона, різьблення.
The iconostases of Eastern Podillya remain a little-known phenomenon that has been ignored by researchers of sacred
art, with the exception of Oleh Sydor. The purpose of the article is to analyze and systematize the Eastern Podillya Baroque
iconostases (based on the material of Vinnytsia region) by the types of constructions. The analysis of the preserved sacral
ensembles and photographs of the lost ones gave reasons to identify four main groups of architectural structures. The
monuments of the first group had a strictly horizontal layout of tiers, and the central vertical division was accentuated by
larger elements and richer wooden carvings. In the second group, a gradual scale increase toward the centre is observed,
starting, as a rule, from the Festival tier. For this purpose several methods were used: cornice bending above the deacon’s
doors; placing above the nave row (between the deacon’s doors) an additional tier, mostly of Pentecost Sunday, or
a decorative carved or painted panel, etc. Characteristic of the next type is the arched arrangement of the icons of the
upper tiers of the middle part, starting from the Festival row. Finally, the fourth group comprises iconostases with creases
symmetrical to the central axis, with the tiers in such ensembles being arranged on the same level or in stepwise order. The
iconostases of the first three types had a straight line in the plan (alternatively, the side wings were wrapped around the
log cabin walls), while the monuments of the fourth type had a broken (zigzag) line. Considering the limited amount of
visual material involved, further research prospects depend on the discovery of new sources (iconostases, photographs or
sketches), the study of which will allow verifying the conclusions made.
Keywords: Eastern Podillya, church, iconostasis, Baroque, architectural construction, tier, icon, carving.
На мистецькій мапі України іконоста-
си Східного Поділля загалом і барокові
зокрема залишаються малознаним явищем.
Воднораз нечисленні збережені пам’ятки та
світлини втрачених, які пощастило зафік-
сувати наприкінці ХІХ – у першій третині
ХХ ст., свідчать про неабияку мистецьку цін-
ність, спонукаючи до поглибленого студію-
вання. Оскільки сюжетно-тематичний склад
вітчизняних привівтарних відгород усталив-
ся до початку XVII ст., їх подальша стильова
еволюція головно позначилася на особли-
востях конструкцій, характері декоративно-
го різьблення і формально-пластичних рисах
малярства [10, с. 29]. Зважаючи на це, насам-
перед розглянемо основні типи архітекто-
нічних конструкцій барокових іконо стасів
зазначеного регіону, взоруючись головно на
візуальні матеріали.
Східноподільські іконостаси ще не були
предметом спеціального дослідницько-
го інтересу, хоча зацікавлення ними сягає
другої половини ХІХ ст., що насамперед
засвідчує діяльність Подільського цер-
ковного історико-археологічного товари-
ства 1. На тому етапі йшлося здебільшого
про обстеження й фіксацію пам’яток 2, хіба
Є. Сіцінський в одній зі статей охаракте-
ризував подільські привів тарні відгоро-
ди загалом, зазначивши кількість ярусів та
богословську програму, поширеність і най-
уживаніші мотиви різьблення, а також опи-
сав сім та опублікував світлини чотирьох із
них [9]. Невдовзі Г. Павлуцький, В. Карпович,
В. Щербаківський увели в науковий обіг
деякі інші іконостаси [7, c. 35–36, 57, ил. 3 на
табл. І, ил. 4 на табл. IV, ил. 3, 4 на табл. ХІІ;
5, cтб. 380–382; 13, с. ХІХ, 17–18]. Цікаві спо-
стереження про пам’ятки регіону містяться
в праці С. Таранушенка, який здебільшого
використовував матеріали Є. Сіцінського,
Г. Павлуцького, В. Щербаківського [12,
с. 49–50, 56–62].
Унаслідок тривалої перерви в досліджен-
ні розглядуваного явища в академічній
«Історії української культури», поза кіль-
кома іконами, згадано хіба про малювання
кам’янецьким майстром Ю. Радивиловським
образів для іконостаса собору Святого
Юра у Львові та фрагменти іконостаса
з церкви в Липовці (нині – місто, центр
Липовецької ТГ Вінницького р-ну) з колек-
ції Національного музею в Кракові [4,
с. 809–810, 895].
Тривале ігнорування досліджуваного
феномена перервав О. Сидор, який на підста-
54
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (PR I N T) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (ON L I N E) * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
54
I S S N (PR I N T) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (ON L I N E) 278 6 - 6181 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 4/2 0 2 3
ві матеріалів, уведених до наукового обігу
Є. Сіцінським, і чотирьох збережених дони-
ні ансамблів стисло охарактеризував східно-
подільські привівтарні відгороди XVIII ст.
[11, с. 101–106]. Дослідник слушно нагадав,
що в той період тамтешні храми здебільшого
належали до Київської митрополії греко-
католицької церкви, і припустив можливий
вплив на їх опорядження Атанасія і Лева
Шептицьких, котрі водночас адмініструва-
ли Київську митрополію та Львівську єпар-
хію [11, с. 102].
Джерельну базу дослідження головно
сформували збережені донині іконостаси
та матеріали їх фотофіксації 1970–1980-х
років з колекції негативів Державної нау-
кової архітектурно-будівельної бібліотеки
ім. В. Г. Заболотного. Використано також
інформативний потенціал світлин утра-
чених ансамблів, виконаних наприкін-
ці ХІХ – на початку ХХ ст., кілька з яких
опубліковано, решту опрацьовано в осо-
бових фондах С. Таранушенка в Інституті
рукопису Національної бібліотеки України
імені В. І. Вернадського (далі – ІР НБУВ) 3
і Д. Щербаківського в науковому архіві
Інституту археології Національної академії
наук України (далі – НА ІА НАН України).
Мета статті – систематизувати барокові
іконостаси Східного Поділля (на матеріа-
лі Вінницької обл.) за типами конструкцій,
зважаючи на склад і характер пластичного
декору.
Попри те, що бароко асоціюється насам-
перед з високими, динамічними за конструк-
цією іконостасами – чи то із заломами, чи то
з чітко означеною центральною вертикаллю,
до якої поступово підвищуються ікони з
боків, на Східному Поділлі маємо прикла-
ди врівноваженого, строго горизонтального
поділу на яруси. Один з таких ансамблів, сфо-
тографований 1930 року П. Жолтовським [1,
арк. 175], було встановлено в церкві Покрови
Богородиці (1722) у с. Дяківці (нині
Літинської ТГ Вінницького р-ну). Він скла-
дався з чотирьох ярусів (принаймні стіль-
ки відтворено на світлині і, зважаючи на
характер пророчого ряду, над ними не було
жодних зображень, за винятком вірогідно-
го центрального Розп’яття з пристоячими),
розділених різьбленим антаблементом чи
карнизом. Частковий відхід від горизон-
тального впорядкування простежується хіба
в горішньому, пророчому, ряді. Пророків
зобразили на дошках круглого формату, і три
такі ікони уклали у формі трикутника (дві
в основі й одна вгорі посередині), оточив-
ши пишним різьбленням так, що в одному
випадку конструкція наближалася до пів-
круглої (з боків), в іншому – до пірамідальної
(обабіч центрального образа).
Попри врівноваженість ансамблю,
у ньому все-таки акцентовано центрально-
осьову частину, головно завдяки перегуку
між царськими вратами і образом Христа в
деісісному ряді, що виходить за його межі,
ніби прориваючись у пророчий. Обидва
елементи вирізняються масштабом, мають
однакове трилопатеве завершення та найма-
сивніші ажурні різьблені колони (мотив
закрученої спіраллю виноградної лози з гро-
нами) з боків 4. Динамічності іконостасу
додає урізноманітнення абрисів різних скла-
дових загалом і кожного ярусу зокрема, ска-
жімо, у намісному ряді портал царських врат
має трилопатеве завершення, тоді як диякон-
ські двері – півциркульне, що перегукується
з іконами апостолів в деісісному й резонує з
круглими образами пророчого ряду.
Горизонтальний уклад ярусів бачи-
мо й у збереженому іконостасі церкви
Успіння Богоматері в с. Коханівка (нині
Турбівської ТГ Вінницького р-ну), що його
О. Сидор датував кінцем XVII – початком
XVIII ст. [11, с. 102, іл. на с. 101]. Безперечно,
він походить зі старого храму 1742 року,
заміненого 1867 року новим, а оскільки відо-
мостей про давнішу церкву в селі наразі не
оприлюднено, то й запропоноване датуван-
ня потребує верифікації.
З подібним розташуванням ярусів сти-
каємось і в невеличкому іконостасі «скоро-
ченої» редакції (крім цоколя й завершення-
Розп’ятття, він складається лише з двох
5555
ІРИНА ХОДАК
рядів – намісного та пророчого) у церкві
Покрови Богородиці (1784) у с. Вишня
(частина с. Шереметка, нині – у складі
м. Вінниці), світлина якого походить з колек-
ції Є. Сіцінського [1, арк. 109, 953]. Обабіч
ажурних царських врат, встановлених у гли-
бокій трилопатевій арці-порталі, розміс-
тили намісні ікони Христа та Богоматері з
Немовлям у різьблених прямокутних рамах,
за ними – бічні двері, а з боків, очевидно, –
ще по одному образові (храмовий та шано-
ваного святого), що не потрапили в об’єктив.
Якщо наше припущення слушне, то бічні
частини намісного ярусу було завернено на
стіни зрубу, унаслідок чого поземний план
набув ламаної форми.
Якщо в розглянутих ансамблях із гори-
зонтальним укладом ярусів центральне вер-
тикальне членування виділяли за допомогою
більших розмірів уміщених там елементів та
насиченішого різьблення, то згодом майстри
створювали ступінчасту композицію, завдя-
ки чому динаміка мас наростала в напрямі до
центру й угору. Воднораз удавалися до низки
прийомів, що суттєво урізноманітнило архі-
тектонічні конструкції одного типу.
Один з найпоширеніших прийомів
такий: над дияконськими дверима карниз /
антаблемент заломлювали догори (тобто
розміщували по діагоналі, спрямовуючи
вгору в напрямі до центру), унаслідок чого
середня частина горішніх рядів виявляла-
ся вищою за бічні. Саме його було вико-
ристано, наприклад, в іконостасах церков
архістратига Михаїла (1739) у с. Очеретня
(нині Погребищенської ТГ) [13, с. 17]
і Святого Миколи (1751) у с. Борисівка (нині
Липовецької ТГ, обидва – Вінницького р-ну),
останній з яких можна оглянути й нині.
В обох ансамблях «Богоматір з Немовлям» і
«Христос Вседержитель» дещо вищі за бічні
образи намісного ярусу, а над царськими
вратами, крім трилопатевої арки, міститься
ще один портал (півциркульний у Борисівці
та у формі зрізаної піраміди в Очеретні),
що також працює на підвищення елементів
середника.
У деяких іконостасах намісний ярус і
карниз над ним залишалися строго гори-
зонтальними, а ефект підвищення горіш-
ньої частини пов’язаний з розміщенням між
намісним і празниковим рядами додатко-
вого, що здебільшого відводили сюжетам
Неділь П’ятидесятниці. Саме до такого під-
ходу вдався майстер збереженої привівтар-
ної відгороди Михайлівської церкви (1739)
у с. Телелинці (нині Станіславчицької ТГ
Жмеринського р-ну). Над намісним яру-
сом – від північних до південних дверей –
він помістив шість образів ряду Неділь
П’ятидесятниці, причому два з них, розта-
шовані обабіч порталу царських врат, круг-
лі, а решта мають форму видовженого по
горизонталі овалу, що додатково сприяло
вивищенню центральної частини. Слід тіль-
ки зауважити, що в цьому випадку йдеться
не про ламану криву, а про дві відцентрові
похилі, хоча на Поділлі маємо зафіксовані
приклади й першого варіанта.
За своєю програмою, опріч ряду Неділь
П’ятидесятниці, телелинецька привівтар-
на відгорода не відрізняється від більшості
барокових із цоколем, намісним, празнико-
вим, деісісним, пророчим рядами та завер-
шенням у формі Розп’яття з пристоячими
Богоматір’ю та Іоанном Богословом, вирі-
заними по контуру фігур. Причому ікони в
намісному ярусі мають вертикальний фор-
мат зі складним абрисом завершення (зрізані
й увігнуті кути), у празниковому – верти-
кальний формат із прямими бічними граня-
ми й півкруглими виступами вгорі та знизу.
Трилопатеве завершення великого образа
в центрі деісісного ряду наслідує абрис пор-
талу царських врат, тоді як решта мають то
півциркульне завершення, то дволопатеве,
тобто півциркульне завершення над кож-
ною з двох постатей апостолів, зображених
на одній дошці. Варіативність збережено і в
горішньому, пророчому, ярусі. Декоративне
різьблення сфокусоване в царських вратах
(композиція «Древо Єсеєве» та живописні
медальйони із символами чотирьох єванге-
лістів, обвиті плинкою галузкою) та їх пор-
56
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (PR I N T) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (ON L I N E) * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
56
I S S N (PR I N T) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (ON L I N E) 278 6 - 6181 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 4/2 0 2 3
талі, колонах деісісного, фризах над празни-
ковим і деісісним, консолях празникового
ярусу, над образами пророків.
Аналогічну архітектонічну конструк-
цію до телелинецької (з додатковим
рядом Неділь П’ятидесятниці) демон-
струє низка збережених іконостасів
XVIII ст. на Шаргородщині, скажімо,
у церквах Покрови Богородиці (1700–
1702) у Лозовій (нині Шаргородської ТГ)
і Святого Дмитра Солунського (1772)
у Калитинці (нині Джуринської ТГ, оби-
два – Жмеринського р-ну), що дає підста-
ви припустити існування певного осередку
(майстерні).
Наведені приклади використання додат-
кового ярусу Неділь П’ятидесятниці (як
побачимо далі, ними не вичерпується коло
візуальних джерел) суттєво розширюють
усталені уявлення про ареал його поши-
рення [14, s. 266], а заодно переконують,
що перебування парафій регіону впродовж
майже всього XVIII ст. здебільшого в лоні
Унійної церкви, безперечно, позначилося на
побутуванні певних іконографічних тем.
Наступна група барокових іконостасів
Східного Поділля з динамічним рухом скла-
дових до центру та вгору являє собою фрон-
тальну конструкцію з арковим розташу-
ванням образів, починаючи з празникового
ярусу. Прикладом може слугувати приві-
втарна відгорода церкви Святої Параскеви
(1757) у с. Вонячин (нині – Городище
Літинської ТГ Вінницького р-ну), створена,
згідно з написом, 1772 року [9, с. 410]. Уже
в намісному ярусі заклали підґрунтя для
дугоподібного розташування ікон наступ-
них рядів, оскільки, з одного боку, одразу
за образами Христа й Богоматері, тобто над
дияконськими дверима, орнаментований
карниз різко спрямовано вниз, а з іншого –
над трилопатевим порталом царських врат
розміщено ікону «Нерукотворний Спас»
у ще одній, тепер уже півциркульній арці,
заповненій ажурним різьбленням з моти-
вом аканта, унаслідок чого царські врата
опиняються ніби в подвійному порталі 5, що
суттєво вивищується над розташованими
обабіч образами. Завдяки цьому прийому
принайм ні центральна частина празнико-
вого ярусу з «Таємною вечерею» в цен-
трі та шістьма круглими образами два-
надесятих свят легко набула дугоподібної
форми, тоді як решту бічних «празнич-
ків» виклали діагонально або ступінчас-
то (фотограф не захопив цих частин). Той
самий принцип збережено і в малюнко-
ві деісісного ряду (пророчий не потрапив
на світлину), принаймні його цент ральної
частини. Таким чином аркова конструк-
ція дала змогу акцентувати середнє вер-
тикальне членування іконостаса (царські
врата – «Нерукотворний Спас» – «Таємна
вечеря» – «Христос Великий Архієрей» –
«Богоматір з Немовлям» – хрест) і завдяки
криволінійному ритмові посилила динаміч-
не звучання. Цьому сприяли і світло-тіньові
ефекти, створювані майстерно виконаним
ажурним різьбленням царських врат, коло-
нок намісного та деісісного рядів з мотивом
закрученого спіраллю акантового стебла
чи виноградної лози, заповнених примхли-
вим плетивом акантового листя великих
площин навколо медальйонів празникового
ярусу та «Нерукотворного Спаса».
Дугоподібне розміщення образів у
цент ральній частині празникового ярусу
та цілого деісісного бачимо в уведеному
в науковий обіг В. Карповичем іконостасі
Троїцької церкви (1699) у с. Пиків (нині
Іванівської ТГ Хмільницького р-ну) [5,
стб. 380] і збереженому донині іконоста-
сі церкви Святого Дмитра Солунського в
Турбові (нині – смт, центр Турбівської ТГ
Вінницького р-ну) [11, с. 104, іл. на с. 103].
Попри те, що останній ансамбль містить-
ся в дерев’яному храмі, зведеному в другій
половині ХІХ ст., архітектоніка й стильові
особливості, зокрема подібність до воня-
чинського, дали підстави О. Сидору датува-
ти його 1770-ми роками.
Зафіксовані на світлинах подільські
іконо стаси XVIII ст. найчастіше репрезен-
тують тип з кількома заломами, симетрич-
5757
ІРИНА ХОДАК
ними відносно центральної вертикальної
осі, причому в деяких з них образи кожного
ярусу розташовані на одному рівні (висоті),
а в решті спостерігаємо підвищення скла-
дових горішніх ярусів у напрямі до центру.
Заломи з’явилися ще в барокових іконоста-
сах першої половини XVIII ст., як, напри-
клад, з Михайлівської церкви 1720-х років
у с. Білоусівка (нині – с. Суворовське
Тульчинської ТГ Тульчинського р-ну), що
має між намісним і деісісним ярусами три
ряди, тобто щонайменше два додаткові. Цю
привівтарну відгороду наприкінці ХІХ ст.
називали «давньою, різьбленою і дуже бла-
гою» [8, с. 127], проте, як засвідчує напис на
світлині з архіву С. Таранушенка (походить
з матеріалів Є. Сіцінського), її перенесли
до новозбудованого храму [1, арк. 37]. На
світлині відтворено практично всю нижню
частину (до деісісного ярусу, від якого автор
«захопив» лише ступні апостолів). Якщо
середнє вертикальне членування (царські
врата та ікони над ними) заглиблене, то роз-
ташовані обабіч від нього трохи виступали
вперед, наступні (з бічними вратами внизу)
під таким самим кутом відступали вглиб,
а крайні знову-таки виступали вперед, тобто
в плані ансамбль мав ламану криву. Хоча
подіб ний принцип заломів трапляється в
низці східноподільських іконостасів дру-
гої половини XVIII ст., головно рококових,
у цьому ранньому кут виступів значно мен-
ший, тому ансамбль видається більш урів-
новаженим, чому сприяє й укладення обра-
зів кожного ряду на одному рівні. Майстер
білоусівського іконостаса зберіг одну тему
в межах ярусу, вирізняючи кожен з них фор-
мою, абрисом, розміром образів, а також
активно використав ажурне різьблення,
насамперед у колонках намісного ряду,
заповнив ним площину над ним та навколо
наступного, поєднуючи мотиви акантового
листя, розети, посудини (вази) тощо, увів
різьблені карнизи.
Пам’ятки із заломами демонструють роз-
маїття творчих підходів, що, зокрема, засвід-
чує привівтарна відгорода в церкві Святої
Параскеви (1777) Слободи-Шлишковецької
(нині – Могилів-Подільської ТГ Могилів-
Подільського р-ну), перенесеній із кладо-
вища Могилева-Подільського. Очевидець
зазначав, що іконостас, також вивезений з
Могилева-Подільського (соборної церкви),
був розташований ламаною лінією, увігну-
тою до вівтаря [9, с. 411–413], щоправда,
на світлині [9, іл. між с. 412 і 413] видно,
що нижня частина (цоколь і намісний ярус)
вигнуті півколом, а вже на рівні празниково-
го ряду проглядається «ламана лінія», тобто
частини обабіч центральної виступають упе-
ред, а наступні за ними відступають углиб.
Починаючи саме з празникового ярусу, про-
стежувалося підвищення ікон в напрямі до
центру. Цього разу над намісним ярусом у
проміжку між дияконськими дверима роз-
містили додаткову мальовану панель, яка
відгравала ту саму роль, що й злам (підви-
щення) карниза над бічними дверима в роз-
глянутих пам’ятках.
Наведеними прикладами не вичерпу-
ється різноманіття підходів майстрів до
формування архітектонічних конструк-
цій. Згадаймо принаймні про ще один з
них, застосований в іконостасі, вірогідно,
Миколаївської церкви (1783) у Слодобо-Лузі
(нині – частина с. Луги Чечельницької ТГ
Гайсинського р-ну), що його 1908 року сфо-
тографував Д. Щербаківський [2, арк. 15] 6.
У багато різьбленому ансамблі поєднано і
заломи (вони мають інший малюнок, ніж у
наведених зразках), і вивищення середни-
ка горішніх ярусів завдяки використанню
орнаментальних панелей, установлених не
над намісним, а над додатковим ярусом.
Центральну частину іконостаса заглиблено,
по дві наступні з кожного боку виступа-
ють уперед, тоді як крайні трохи залом-
люються назад. Щоправда, такий харак-
тер заломів притаманний лише нижнім
рядам (цокольному, намісному й додатко-
вому, що підносився над останнім), тоді
як горішні мають інакшу логіку побудови.
Розміщений над намісним додатковий ряд
Неділь П’ятидесятниці простирається на
58
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (PR I N T) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (ON L I N E) * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
58
I S S N (PR I N T) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (ON L I N E) 278 6 - 6181 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 4/2 0 2 3
всю ширину ансамблю, а його образи укла-
дено на одному рівні. І вже над ним бачи-
мо різьблену панель з мотивом акантового
листя, що розширюється до «Таємної вече-
рі» – центрального образа празникового
ярусу (фактично два сильно видовжені орна-
ментальні трикутники з боків від нього).
Своєю чергою «Таємна вечеря» має форму
видовженого овалу, а празнички написано
в менших овалах і з’єднано попарно так, що
вкупі вони нагадують форму центрального
образа, але орієнтованого по горизонталі.
Іконостас, крім багатого орнаментального
різьбленого декору, демонструє розвине-
ну пластичну культуру щонайменше трьох
намісних образів (четвертий не потрапив
на світлину), що почасти наближаються до
круглої скульптури.
Отже, виявлений і ведений до науково-
го обігу матеріал дає підстави виокремити
чотири основні типи архітектонічних кон-
струкцій барокових іконостасів Східного
Поділля. Пам’ятки першого з них мали стро-
го горизонтальний уклад ярусів і в позем-
ному плані розташовувалися на одній лінії
(як варіант – бічні крила було завернено на
стіни зрубу), проте навіть у них акценто-
вано центрально-вертикальну вісь завдяки
масштабнішим складовим та активнішому
дерев’яному різьбленню. У другому типі,
також здебільшого лінійному в плані, спо-
стерігаємо ступінчасте підвищення архі-
тектурно-декоративних і образотворчих
складників до центру, починаючи зазвичай
із празникового ярусу. Для цього викорис-
товували низку прийомів (заломлення кар-
низу над дияконськими дверима; розташу-
вання над намісним рядом між дияконськи-
ми дверима додаткового ярусу, здебільшого
Неділь П’ятидесятниці, або декоративної
різьбленої чи мальованої панелі тощо). Для
третього типу характерне дугоподібне роз-
ташування образів центральної частини,
починаючи з празникового ряду. До остан-
нього, четвертого, типу зараховуємо іконо-
стаси із симетричними відносно централь-
ної осі заломами і криволінійні в плані від-
повідно, заразом яруси в таких ансамблях
могли укладати на одному рівні або сту-
пінчасто. Більшість привівтарних відгород
зберігала сталу іконо графічну програму та
порядок ярусів, хіба слід виокремити поши-
реність додаткового ряду (кількох рядів),
здебільшого присвяченого сюжетам Неділь
П’ятидесятниці, що, як донині вважали
дослідники, був притаманний виключ-
но пам’яткам Львівської, Перемишльської
та Холмської єпархій. У всіх розглянутих
ансамблях важливе місце відведено наскріз-
ному декоративному різьбленню, яке ство-
рювало активні світлотіньові ефекти навіть
у врівноважених ансамблях із горизонталь-
ним укладом ярусів.
Перспективи дослідження пов’язані з
виявленням нових джерельних матеріалів,
насамперед візуальних (іконостаси, світли-
ни чи замальовки), опрацювання яких дасть
змогу верифікувати зроб лені висновки.
1 Інституція, що діяла впродовж 1865–1920 років, до 1890-го називалася Комітетом для історико-статистичного
опису Подільської єпархії, упродовж 1890–1903 років – Подільським єпархіальним історико-статистичним коміте-
том.
2 У 1909 році в давньосховищі (музеї) Подільського церковного історико-археологічного товариства зберігалися
світлини 26 подільських іконостасів, головно із церков у Брацлавському, Гайсинському, Вінницькому, Могилівському
та Ямпільському повітах, тобто в ареалі наших зацікавлень [6, c. 58–61].
3 Можливо, що світлини (деякі з них) опубліковано в альбомі «Пам’ятки архітектури Подільської губернії»
(2013), підготовленому Харківським приватним музеєм міської садиби спільно з ІР НБУВ за матеріалами особо-
вого фонду С. Таранушенка, проте в жодній київській бібліотеці (зокрема, у НБУВ) розшукати видання не вдалося,
а право наступник музею після повномасштабного вторгнення будь-які контакти перервав.
Примітки
5959
ІРИНА ХОДАК
Джерела та література
References
4 При цьому слід зауважити, що ажурне різьблення колон обабіч царських врат (як і самих царських врат та дещо
менших колон між іконами намісного ярусу) настільки об’ємне, що радше нагадує круглу скульптуру.
5 Цей прийом широко використовували в бароковій архітектурі [10, с. 31].
6 Згідно з написом Д. Щербаківського, на світлині відтворено іконостас у церкві с. Старо-Луг (нині – частина
с. Луги Чечельницької ТГ Гайсинського р-ну). У цій самій архівній справі зберігається світлина фрагмента геть іншо-
го іконостаса, що, як потверджує напис на звороті, також із церкви Старо-Луга. Оскільки на початку ХХ ст. в селі був
лише один дерев’яний храм Покрови Богородиці (1782), а в щоденнику Д. Щербаківського зазначено, що Христос
на намісному образі тримає земну кулю [3, aрк. 39–39 зв.], то очевидно, що старолугівський іконостас зафіксовано на
другій зі згаданих світлин. Натомість на світлині, що нас цікавить, здогадно відтворено іконостас із церкви сусіднього
села Слободо-Луг, яке дослідник також відвідав 1908 року. На користь цієї гіпотези свідчить зображення на крайньо-
му образі з півночі в намісному ярусі святої з чашею та гіллям (певно, св. Варвари), а не св. Миколи, що характерно
для церков, посвячених на честь цього святого.
1. ІР НБУВ. Ф. 278. Спр. 473. 999 фото, 259 карток.
2. НА ІА НАН України. Ф. 9. Спр. 117. 41 арк.
3. НА ІА НАН України. Ф. 9. Спр. 76. 104 арк.
4. Александрович В. С. Архітектура, образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво. Історія української
культури : у 5 т. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 3 : Українська культура другої половини XVII – XVIII століть.
С. 833–942.
5. Карпович В. Малороссийское церковное зодчество. Строитель. 1905. № 10 (15 мая). Стб. 361–382.
6. Музей Подольского церковного историко-археологического общества. 2. Опись предметов старины / сост.
Е. Сецинский. Каменец-Подольск : Тип. Подольск. Свято-Троицкого братства, 1909. 105 с.
7. Павлуцкий Г. Г. Деревянные и каменные храмы. Киев : Тип. С. В. Кульженко, 1905. III, 124, [6] с. (Древности
Украины ; вып. 1).
8. Приходы и церкви Подольской епархии / под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск : Тип. С. П. Киржацкого,
1901. 1064, 175 с. (Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета ; вып. 9).
9. Сецинский Е. Исчезающий тип деревянных церквей. Труды Подольского церковного историко‑археологическо‑
го общества (бывшего Историко‑статистического комитета). Каменец-Подольск : Тип. С. П. Киржацкого, 1904.
Вып. 10 / под ред. Е. Сецинского и Н. Яворского. С. 393–416.
10. Сидор О. Ф. Еволюція українського барокового іконостасу. Мистецькі студії. 1991. № 1. С. 28–34.
11. Сидор О. Іконостас. Церковне мистецтво України : у 3 т. Харків : Фоліо, 2019. Т. 3 : Декоративне мистецтво.
С. 11–138.
12. Таранушенко С. Иконография украинских иконостасов. Под девизом «Лебедь». Харьков : Харьков. частный
музей город. усадьбы, 2011. 186 с. : ил.
13. Українське мистецтво. І. Деревляне будівництво і різьба на дереві = L’art de l’Ukraine. L’architecture et la
sculpture en bois / улаштував В. Щербаківський. Львів ; Київ, 1913. ХХ, 62, [4] с. : іл.
14. Zilinko R. Przyczynek do ikonografii cyklów niedziel Pięćdziesiątnicy w ukraińskich ikonostasach drugiej połowy
XVII – pierwszej połowy XVIII wieku. Series Byzantina. Warszawa, 2004. T. 2. S. 251–267.
1. Institute of Manuscript of Vernadskyi National Library of Ukraine: Fund 278, Unit of Issue 473, 999 photos, 259 cards
[in Ukrainian and Russian].
2. Scientific Archive of the Institute of Archeology of the National Academy of Sciences of Ukraine: Fund 9, Unit of
Issue 117, Folios 41 [in Ukrainian and Russian].
3. Scientific Archive of the Institute of Archeology of the National Academy of Sciences of Ukraine: Fund 9, Unit of
Issue 76, Folios 104 [in Russian].
4. ALEKSANDROVYCH, Volodymyr. Architecture, Fine, Decorative and Applied Arts. In: Borys PATON, ed.-in-
chief. History of Ukrainian Culture: In 5 Volumes. Kyiv: Scientific Thought, 2003, vol. 3 : Ukrainian Culture of the Mid to
Late 17th – 18th Centuries, pp. 833–942 [in Ukrainian].
60
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (PR I N T) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (ON L I N E) * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
60
I S S N (PR I N T) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (ON L I N E) 278 6 - 6181 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 4/2 0 2 3
Надійшло / Received 04.08.2023
Рекомендовано до друку / Recommended for publishing 14.12.2023
5. KARPOVICH, Vladimir. Ukrainian Church Architecture. Builder, 1905, no. 10 (15 May), pp. 361–382 [in Russian].
6. SETSINSKY, Evtimy, compiler. Museum of the Podolsky Church Historical and Archaeological Society. 2. Inventory
of Antiquities. Kamenets-Podolsk: Printing House of the Podolsky Holy Trinity Brotherhood, 1909, 105 pp. [in Russian].
7. PAVLUTSKY, Grigory. Wooden and Stone Temples. Kyiv: S. V. Kulzhenko Printing House, 1905, 3, 124, [6] pp.
(Antiquities of Ukraine; iss. 1) [in Russian].
8. SETSINSKY, Evtimy, ed. Parishes and Churches of the Podolsk Diocese. Kamenets-Podolsk: S. P. Kirzhatsky Printing
Нouse, 1901. 1064, 175 pp. (Proceedings of Podolsk Diocesan Historical-Statistical Committee; iss. 9) [in Russian].
9. SETSINSKY, Evtimy. Disappearing Type of Wooden Churches. In: Setsynsky, Evtimy, YAVORSKY, Nikolay,
eds. Proceedings of the Podolsk Church Historical and Archaeological Society (Former Historical and Statistical Committee),
Kamenets-Podolsk, 1904, iss. 10, pp. 393–416 [in Russian].
10. SYDOR, Oleh. Evolution of the Ukrainian Baroque Iconostasis. Art Studies, 1991, no. 1, pp. 28–34 [in Ukrainian].
11. SYDOR, Oleh. The Iconostasis. In: Stepan PAVLIUK, ed.-in-chief. The Church Art of Ukraine: In 3 Volumes. Kharkiv:
Folio, 2019. Vol. 3: Decorative Art, pp. 11–138 [in Ukrainian].
12. TARANUSHENKO, Stepan. Iconography of Ukrainian Iconostases. Under the Motto «Swan». Kharkov: Kharkov
Private Museum of the City Estate, 2011, 186 pp.: ills. [in Russian].
13. SHCHERBAKIVSKY, Vadym, comp. Ukrainian Art. I. Wooden Building and Wood Carving = L’art de l’Ukraine.
I. L’architecture et la sculpture en bois. Lviv; Kyiv, 1913, 20, 62, [4] pp., ills. [in Ukrainian and French].
14. ZILINKO, Roman. Przyczynek do ikonografii cyklów niedziel Pięćdziesiątnicy w ukraińskich ikonostasach drugiej
połowy XVII – pierwszej połowy XVIII wieku [A Contribution to the Iconography of the Cycles of Pentecost Sundays in
Ukrainian Iconostases of the Mid to Late 17th – the First Half of the 18th Century. In: DELUGA Waldemar, ed.-in-chief.
Byzantine Series, 2004, vol. 2, pp. 251–267 [in Polish].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203821 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:08:46Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ходак, І. 2025-06-13T12:50:02Z 2023 Барокові іконостаси Східного Поділля: основні конструктивні типи / І. Ходак // Народна творчість та етнологія. — 2023. — № 4. — С. 52–60. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203821 7.04.017:27-526.62(477.44) https://doi.org/10.15407/nte2023.04.052 Східноподільські іконостаси залишаються малознаним явищем, що його донині оминали увагою дослідники сакрального мистецтва, за винятком Олега Сидора. Мета статті – проаналізувати та систематизувати за типами конструкцій барокові іконостаси Східного Поділля (на матеріалі Вінницької області). Аналіз збережених ансамблів і світлин втрачених дав підстави виокремити чотири основні групи архітектонічних конструкцій. Пам’ятки першої з них мали строго горизонтальний уклад ярусів, а центральне вертикальне членування було акцентоване завдяки масштабнішим елементам і насиченішому дерев’яному різьбленню. У другій групі спостерігаємо ступінчасте підвищення мас до центру, починаючи, як правило, з празникового ярусу. Для цього використовували низку прийомів, а саме: заломлення карнизу над дияконськими дверима; розташування над намісним рядом (між дияконськими дверима) додаткового ярусу, здебільшого Неділь П’ятидесятниці, або декоративної різьбленої / мальованої панелі тощо. Для наступного типу характерне дугоподібне розташування образів верхніх ярусів середньої частини, починаючи з празникового ряду. Нарешті до останньої, четвертої, групи зараховуємо іконостаси із заломами, симетричними відносно центральної осі, причому яруси в таких ансамблях могли укладати на одному рівні або ступінчасто. Іконостаси перших трьох типів у плані мали пряму лінію (як варіант – бічні крила було завернено на стіни зрубу), тоді як пам’ятки четвертого типу – ламану (зигзагоподібну) криву. Зважаючи на обмеженість залученого візуального матеріалу, перспективи дослідження пов’язані з виявленням нових джерел (іконостасів, їхніх світлин чи замальовок), опрацювання яких дасть змогу верифікувати зроблені висновки. The iconostases of Eastern Podillya remain a little-known phenomenon that has been ignored by researchers of sacred art, with the exception of Oleh Sydor. The purpose of the article is to analyze and systematize the Eastern Podillya Baroque iconostases (based on the material of the Vinnytsia region) by the types of constructions. The analysis of the preserved sacral ensembles and photographs of the lost ones gave reasons to identify four main groups of architectural structures. The monuments of the first group had a strictly horizontal layout of tiers, and the central vertical division was accentuated by larger elements and richer wooden carvings. In the second group, a gradual scale increase toward the centre is observed, starting, as a rule, from the Festival tier. For this purpose, several methods were used: cornice bending above the deacon’s doors; placing above the nave row (between the deacon’s doors) an additional tier, mostly of Pentecost Sunday; or a decorative carved or painted panel, etc. The characteristic of the next type is the arched arrangement of the icons of the upper tiers of the middle part, starting from the Festival row. Finally, the fourth group comprises iconostases with creases symmetrical to the central axis, with the tiers in such ensembles being arranged on the same level or in stepwise order. The iconostases of the first three types had a straight line in the plan (alternatively, the side wings were wrapped around the log cabin walls), while the monuments of the fourth type had a broken (zigzag) line. Considering the limited amount of visual material involved, further research prospects depend on the discovery of new sources (iconostases, photographs, or sketches), the study of which will allow verifying the conclusions made. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки та матеріали Барокові іконостаси Східного Поділля: основні конструктивні типи Baroque Iconostases of Eastern Podillya: the Main Structural Types Article published earlier |
| spellingShingle | Барокові іконостаси Східного Поділля: основні конструктивні типи Ходак, І. Розвідки та матеріали |
| title | Барокові іконостаси Східного Поділля: основні конструктивні типи |
| title_alt | Baroque Iconostases of Eastern Podillya: the Main Structural Types |
| title_full | Барокові іконостаси Східного Поділля: основні конструктивні типи |
| title_fullStr | Барокові іконостаси Східного Поділля: основні конструктивні типи |
| title_full_unstemmed | Барокові іконостаси Східного Поділля: основні конструктивні типи |
| title_short | Барокові іконостаси Східного Поділля: основні конструктивні типи |
| title_sort | барокові іконостаси східного поділля: основні конструктивні типи |
| topic | Розвідки та матеріали |
| topic_facet | Розвідки та матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203821 |
| work_keys_str_mv | AT hodakí barokovííkonostasishídnogopodíllâosnovníkonstruktivnítipi AT hodakí baroqueiconostasesofeasternpodillyathemainstructuraltypes |