Адаптаційні процеси в середовищі внутрішньо переміщених осіб в Україні під час російсько-української війни у ХХІ столітті
У розвідці досліджується проблема побутового та психологічного стану внутрішньо переміщених осіб (ВПО) під час російсько-української війни в Україні на прикладі однієї територіальної громади на Вінниччині. Географія новоприбулих на Ямпільщину зафіксована з різних міст і сіл Сходу та Півдня України....
Gespeichert in:
| Datum: | 2023 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2023
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203823 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Адаптаційні процеси в середовищі внутрішньо переміщених осіб в Україні під час російсько-української війни у ХХІ столітті / В. Борисенко // Народна творчість та етнологія. — 2023. — № 4. — С. 29–38. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203823 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2038232025-07-31T00:08:13Z Адаптаційні процеси в середовищі внутрішньо переміщених осіб в Україні під час російсько-української війни у ХХІ столітті Adaptation Processes Among Internally Displaced Persons in Ukraine During the Russia-Ukraine War in the ХХІst Century Борисенко, В. Розвідки та матеріали У розвідці досліджується проблема побутового та психологічного стану внутрішньо переміщених осіб (ВПО) під час російсько-української війни в Україні на прикладі однієї територіальної громади на Вінниччині. Географія новоприбулих на Ямпільщину зафіксована з різних міст і сіл Сходу та Півдня України. Найбільше переселенців було з Київщини, Одеси, Харкова, Миколаєва, Донецька та Херсона. Обрання регіону для переселення було переважно через давні знайомства та пропозиції родичів і однокурсників. Була й певна кількість переселенців, які їхали в невідомість, спираючись на поради волонтерів. Названа група людей виявляється найбільш вразливою через безпорадність і психологічний стан свого перебування в новому для них місці. Особливо це характерно для ВПО, яких розподіляли по селах. Не відразу переселенці взялися приводити до ладу свій побут. Утім, деякі все-таки почали облаштовувати порожні будинки й навколишню територію та з вдячністю сприймали допомогу місцевого населення, яке надавало їм різні побутові речі для домашнього вжитку, одяг, їжу тощо. Найактивніше вписуються в нові умови сім’ї, що вирішили залишитися тут жити та придбали житло. Також висвітлюються умови проживання ВПО, побутові взаємини між місцевим та новоприбулим населенням, безкорисливість і гостинність подолян щодо знедолених людей з території активних бойових дій. Зафіксовано ностальгічні настрої ВПО за своїм краєм (навіть за умови, що їхні домівки вже зруйновані агресором). На основі проведених інтерв’ю можна зробити висновок, що різні соціальні групи переселенців по-різному проходять адаптацію в нових географічних умовах. Наголошується на загальних передумовах облаштування побуту переселенців на Ямпільщині та проявах індивідуальних рис ВПО. З’ясувалося, що значна кількість переселенців не сподівається лише на допомогу держави та приймаючої громади. Вони почали займатися власним господарством, і процес адаптації відбувається не так болісно. Звернено увагу на те, що різні вікові категорії сприймають своє тимчасове перебування неоднаково, але сподіваються повернутися до своїх домівок майже всі. Порушується питання про недостатню увагу до інтеграційних процесів у довоєнний час і необхідність посилити патріотичне виховання в суспільстві. This research explores issues related to the living conditions and psychological well-being of internally displaced persons (IDPs) during the russo-Ukrainian war in Ukraine, using a case study of one territorial community in Vinnytsia Region. The geography of the newcomers to the Yampil Microregion encompasses various cities and villages in the East and South of Ukraine. The majority of IDPs came from Kyiv, Odesa, Kharkiv, Mykolaiv, Donetsk, and Kherson. The picking of the region for relocation was primarily influenced by existing acquaintances and offers from relatives and classmates. Some IDPs, however, ventured into the unknown, relying on advice from volunteers. This group of individuals is particularly vulnerable due to their sense of helplessness and psychological state in a new environment, especially for those IDPs who were placed in rural areas. Not all IDPs immediately started to put their household in order. Nonetheless, some started to renovate vacant houses and the surrounding areas, and they gratefully accepted assistance from the local population, which provided various household items, clothing, and food. Families that decided to stay and purchased housing integrated most actively into the new conditions. The living conditions of IDPs, interpersonal relationships between local and newcomer populations, and the selflessness and hospitality of the local residents towards those affected by the conflict are also discussed. Nostalgic sentiments among IDPs for their homeland are noted, even though their homes have been destroyed by the aggressors. Based on conducted interviews, it can be concluded that different social groups of IDPs experience adaptation to new geographical conditions differently. Emphasis is placed on the common factors influencing the settlement of IDPs in Yampil Microregion and the display of individual characteristics among IDPs. It has been found that a significant number of IDPs do not rely solely on state aid and the welcoming community but have started their own businesses, making the adaptation process less painful. It is noted that different age groups perceive their temporary stay differently, but nearly all of them hope to return to their homes. The issue of insufficient attention to integration processes during the pre-war period is raised, emphasizing the need to strengthen patriotic education in society. 2023 Article Адаптаційні процеси в середовищі внутрішньо переміщених осіб в Україні під час російсько-української війни у ХХІ столітті / В. Борисенко // Народна творчість та етнологія. — 2023. — № 4. — С. 29–38. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203823 314.151.3-044.332(477.44):355.01(470+571+477)“20” https://doi.org/10.15407/nte2023.04.029 uk Народна творчість та етнологія application/pdf Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали |
| spellingShingle |
Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали Борисенко, В. Адаптаційні процеси в середовищі внутрішньо переміщених осіб в Україні під час російсько-української війни у ХХІ столітті Народна творчість та етнологія |
| description |
У розвідці досліджується проблема побутового та психологічного стану внутрішньо переміщених осіб (ВПО) під час російсько-української війни в Україні на прикладі однієї територіальної громади на Вінниччині. Географія новоприбулих на Ямпільщину зафіксована з різних міст і сіл Сходу та Півдня України. Найбільше переселенців було з Київщини, Одеси, Харкова, Миколаєва, Донецька та Херсона. Обрання регіону для переселення було переважно через давні знайомства та пропозиції родичів і однокурсників. Була й певна кількість переселенців, які їхали в невідомість, спираючись на поради волонтерів. Названа група людей виявляється найбільш вразливою через безпорадність і психологічний стан свого перебування в новому для них місці. Особливо це характерно для ВПО, яких розподіляли по селах. Не відразу переселенці взялися приводити до ладу свій побут. Утім, деякі все-таки почали облаштовувати порожні будинки й навколишню територію та з вдячністю сприймали допомогу місцевого населення, яке надавало їм різні побутові речі для домашнього вжитку, одяг, їжу тощо. Найактивніше вписуються в нові умови сім’ї, що вирішили залишитися тут жити та придбали житло. Також висвітлюються умови проживання ВПО, побутові взаємини між місцевим та новоприбулим населенням, безкорисливість і гостинність подолян щодо знедолених людей з території активних бойових дій. Зафіксовано ностальгічні настрої ВПО за своїм краєм (навіть за умови, що їхні домівки вже зруйновані агресором). На основі проведених інтерв’ю можна зробити висновок, що різні соціальні групи переселенців по-різному проходять адаптацію в нових географічних умовах. Наголошується на загальних передумовах облаштування побуту переселенців на Ямпільщині та проявах індивідуальних рис ВПО. З’ясувалося, що значна кількість переселенців не сподівається лише на допомогу держави та приймаючої громади. Вони почали займатися власним господарством, і процес адаптації відбувається не так болісно. Звернено увагу на те, що різні вікові категорії сприймають своє тимчасове перебування неоднаково, але сподіваються повернутися до своїх домівок майже всі. Порушується питання про недостатню увагу до інтеграційних процесів у довоєнний час і необхідність посилити патріотичне виховання в суспільстві. |
| format |
Article |
| author |
Борисенко, В. |
| author_facet |
Борисенко, В. |
| author_sort |
Борисенко, В. |
| title |
Адаптаційні процеси в середовищі внутрішньо переміщених осіб в Україні під час російсько-української війни у ХХІ столітті |
| title_short |
Адаптаційні процеси в середовищі внутрішньо переміщених осіб в Україні під час російсько-української війни у ХХІ столітті |
| title_full |
Адаптаційні процеси в середовищі внутрішньо переміщених осіб в Україні під час російсько-української війни у ХХІ столітті |
| title_fullStr |
Адаптаційні процеси в середовищі внутрішньо переміщених осіб в Україні під час російсько-української війни у ХХІ столітті |
| title_full_unstemmed |
Адаптаційні процеси в середовищі внутрішньо переміщених осіб в Україні під час російсько-української війни у ХХІ столітті |
| title_sort |
адаптаційні процеси в середовищі внутрішньо переміщених осіб в україні під час російсько-української війни у ххі столітті |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203823 |
| citation_txt |
Адаптаційні процеси в середовищі внутрішньо переміщених осіб в Україні під час російсько-української війни у ХХІ столітті / В. Борисенко // Народна творчість та етнологія. — 2023. — № 4. — С. 29–38. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT borisenkov adaptacíjníprocesivseredoviŝívnutríšnʹoperemíŝenihosíbvukraínípídčasrosíjsʹkoukraínsʹkoívíjniuhhístolíttí AT borisenkov adaptationprocessesamonginternallydisplacedpersonsinukraineduringtherussiaukrainewarinthehhístcentury |
| first_indexed |
2025-11-26T08:57:46Z |
| last_indexed |
2025-11-26T08:57:46Z |
| _version_ |
1849842704091971584 |
| fulltext |
29
БОРИСЕНКО ВАЛЕНТИНА
докторка історичних наук, професорка, завідувачка відділу «Архівні наукові фонди рукописів та фоно-
записів» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України
(Київ, Україна).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1342-2363
BORYSENKO VALENTYNA
a Doctor of History, a head of the Archival Scientific Funds of Manuscripts and Audio‑Recordings Department
of M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences of
Ukraine (Kyiv, Ukraine).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1342-2363
DOI https://doi.org/10.15407/nte2023.04.029
УДК 314.151.3-044.332(477.44):355.01(470+571+477)“20”
Бібліографічний опис:
Борисенко, В. (2023) Адаптаційні процеси в середовищі внутрішньо переміщених осіб в Україні під час
російсько-української війни у ХХІ столітті. Народна творчість та етнологія, 4 (400), 29–38.
Borysenko, V. (2023) Adaptation Processes Among Internally Displaced Persons in Ukraine During the Russia-
Ukraine War in the ХХІst Century. Folk Art and Ethnology, 4 (400), 29–38.
А Д А ПТА Ц І Й Н І П РОЦ ЕСИ В СЕРЕДОВИ Щ І
ВН У Т РІ Ш Н ЬО П ЕРЕ М І Щ ЕН И Х ОСІ Б В У К РА Ї Н І
П І Д Ч АС РОСІ ЙСЬКО-У К РА Ї НСЬКОЇ ВІ Й Н И
У Х Х І СТОЛ ІТ Т І
Анотація / Abstract
У розвідці досліджується проблема побутового та психологічного стану внутрішньо переміщених осіб (ВПО)
під час російсько-української війни в Україні на прикладі однієї територіальної громади на Вінниччині. Географія
новоприбулих на Ямпільщину зафіксована з різних міст і сіл Сходу та Півдня України. Найбільше переселенців було
з Київщини, Одеси, Харкова, Миколаєва, Донецька та Херсона. Обрання регіону для переселення було переважно
через давні знайомства та пропозиції родичів і однокурсників. Була й певна кількість переселенців, які їхали в невідо-
мість, спираючись на поради волонтерів. Названа група людей виявляється найбільш вразливою через безпорадність
і психологічний стан свого перебування в новому для них місці. Особливо це характерно для ВПО, яких розподіляли
по селах. Не відразу переселенці взялися приводити до ладу свій побут. Утім, деякі все-таки почали облаштовувати
порожні будинки й навколишню територію та з вдячністю сприймали допомогу місцевого населення, яке надавало
їм різні побутові речі для домашнього вжитку, одяг, їжу тощо. Найактивніше вписуються в нові умови сім’ї, що ви-
рішили залишитися тут жити та придбали житло. Також висвітлюються умови проживання ВПО, побутові взаємини
між місцевим та новоприбулим населенням, безкорисливість і гостинність подолян щодо знедолених людей з тери-
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2023. Опубліковано на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
30
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (PR I N T) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (ON L I N E) * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
30
I S S N (PR I N T) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (ON L I N E) 278 6 - 6181 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 4/2 0 2 3
торії активних бойових дій. Зафіксовано ностальгічні настрої ВПО за своїм краєм (навіть за умови, що їхні домівки
вже зруйновані агресором). На основі проведених інтерв’ю можна зробити висновок, що різні соціальні групи пе-
реселенців по-різному проходять адаптацію в нових географічних умовах. Наголошується на загальних передумо-
вах облаштування побуту переселенців на Ямпільщині та проявах індивідуальних рис ВПО. З’ясувалося, що значна
кількість переселенців не сподівається лише на допомогу держави та приймаючої громади. Вони почали займатися
власним господарством, і процес адаптації відбувається не так болісно. Звернено увагу на те, що різні вікові катего-
рії сприймають своє тимчасове перебування неоднаково, але сподіваються повернутися до своїх домівок майже всі.
Порушується питання про недостатню увагу до інтеграційних процесів у довоєнний час і необхідність посилити
патріотичне виховання в суспільстві.
Ключові слова: внутрішньо переміщені особи, війна, гостинність, безкорисливість, ностальгія, адаптація, інте-
грація.
This research exploration issues related to the living conditions and psychological well-being of internally displaced
persons (IDPs) during the russo-Ukrainian war in Ukraine, using a case study of one territorial community in Vinnytsia
Region. The geography of the newcomers to Yampil Microregion encompasses various cities and villages in the East and
South of Ukraine. The majority of IDPs came from Kyiv, Odesa, Kharkiv, Mykolaiv, Donetsk, and Kherson. The picking of
the region for relocation was primarily influenced by existing acquaintances and offers from relatives and classmates. Some
IDPs, however, ventured into the unknown, relying on advice from volunteers. This group of individuals is particularly
vulnerable due to their sense of helplessness and psychological state in a new environment, especially for those IDPs who
were placed in rural areas. Not all IDPs immediately started to put their household in order. Nonetheless, some started to
renovate vacant houses and the surrounding areas, and they gratefully accepted assistance from the local population, which
provided various household items, clothing, and food. Families that decided to stay and purchased housing integrated most
actively into the new conditions. The living conditions of IDPs, interpersonal relationships between local and newcomer
populations, and the selflessness and hospitality of the local residents towards those affected by the conflict are also discussed.
Nostalgic sentiments among IDPs for their homeland are noted, even though their homes have been destroyed by the
aggressors. Based on conducted interviews, it can be concluded that different social groups of IDPs experience adaptation
to new geographical conditions differently. Emphasis is placed on the common factors influencing the settlement of IDPs in
Yampil Microregion and the display of individual characteristics among IDPs. It has been found that a significant number
of IDPs do not rely solely on state aid and the welcoming community but have started their own businesses, making the
adaptation process less painful. It is noted that different age groups perceive their temporary stay differently but nearly all of
them hope to return to their homes. The issue of insufficient attention to integration processes during the pre-war period is
raised, emphasizing the need to strengthen patriotic education in society.
Keywords: internally displaced persons, war, hospitality, selflessness, nostalgia, adaptation, integration.
Актуальність теми дослідження. Тема
дослідження виживання ВПО є глобальною
у світовому масштабі через те, що в результа-
ті стихійного лиха, техногенних катастроф,
жорстоких військових дій, насильства проти
мирного населення мільйони людей стають
вимушеними переселенцями, біженцями як
до інших держав, так і переміщеними все-
редині країни. У світі, за різними оцінка-
ми, зафіксовано близько 90 млн вимушено
переміщених осіб. Ця нагальна й вимушена
міграція породжує цілий комплекс проблем,
пов’язаних з облаштуванням елементарних
умов для виживання, працевлаштування,
адаптації до іншого ландшафтного та соці-
ально-культурного середовища. В Україні,
за неточними даними, у зв’язку з великою
міграційною рухливістю понад 8 млн вважа-
ються біженцями, які перебувають за межа-
ми країни, і понад 5 млн, які є ВПО. Ця
приблизна цифра дуже змінилася від почат-
ку війни до сьогодні. У першому півріччі
2023 року кількість ВПО суттєво зменшила-
ся через ряд причин: повернення до рідних
домівок (навіть зруйнованих), виїзд за кор-
дон, працевлаштування і придбання житла
в західних районах України. Залишилися в
статусі ВПО переважно пенсіонери, одинокі
жінки, матері з дітьми. Якраз їхнє станови-
ще, моральний клімат потребують уважного
дослідження та рекомендацій.
Методологія дослідження. Наукова роз-
відка побудована на принципах методу істо-
ричної об’єктивності та головного методу в
етнології безпосереднього спостереження,
аналізі польових даних і повідомлень у міс-
3131
ВА ЛЕНТИНА БОРИСЕНКО
цевих ЗМІ, які систематично висвітлюють
побут ВПО, гуманітарну допомогу постраж-
далим від повномасштабного вторгнення
російського агресора. Метод узагальнення
важливий з погляду глибшого розуміння ста-
новища травмованих людей від вимушеного
переселення. Наукова новизна дослідження
полягає в тому, що чи не вперше здійснено
саме етнографічне вивчення побуту ВПО.
Стан вивчення питання, основні праці.
Основними джерелами для написання стат-
ті стали державні документи, зокрема Закон
України «Про забезпечення прав і свобод
внутрішньо переміщених осіб» (Відомості
Верховної Ради. 2015. № 1) (із змінами, вне-
сеними згідно із законами № 2220-ІХ від
21.04.2022 р.); польові матеріали, зібрані
авторкою в березні – квітні 2022 року та
в червні й серпні 2023 року; безпосеред-
нє спостереження; інтерв’ю з ВПО; мате-
ріали місцевих засобів масової інформації,
зокрема тижневика «Ямпільські вісті»;
інформація від членів міської адміністра-
ції Ямпільської територіальної громади
Могилів-Подільського району Вінницької
області. Варто зазначити, що населення
територіальної громади складає 37 816 осіб з
наявністю одного міста (Ямпіль) і 37 навко-
лишніх сіл. Це регіон, де займаються пере-
важно сільським господарством, висівають
польові зернові культури та активно виро-
щують овочі. Робочих вільних місць недо-
статньо. На початку повномасштабного
військового вторгнення рф на українську
землю 24 лютого 2022 року Ямпільщина
прийняла 5400 ВПО, що для такої неве-
ликої громади було нелегкою справою. На
червень цього ж року, за даними адміні-
страції, реально залишилося 1700 ВПО, які
проживають у м. Ямполі та навколишніх
селах. Виїхали переселенці з Києва, Харкова,
Одеси, Покровська, Дніпра, де стало більш-
менш безпечно.
Україна, на жаль, має досвід вимушеного
переміщення осіб у 1986 році у зв’язку з ава-
рією на Чорнобильській АС. Ми пам’ятаємо,
як складно проходила адаптація переселено-
го населення навіть у межах однієї області.
Земля в чорноземній зоні Київщини здава-
лася поліщукам твердою, важкою в обро-
бітку, якщо порівняти з їхніми піщаними
ґрунтами. У місцевого населення не було
розуміння окремих свят, що збереглися на
Поліссі (зокрема висміювався обряд про-
водів русалки), існували відмінності в при-
готуванні регіональних страв тощо.
З початком російсько-української війни
у 2014 році на Донбасі, у зв’язку з окупацією
Автономної Республіки Крим стрімко збіль-
шилася міграція людей з тимчасово окупо-
ваних територій, насамперед до Києва та до
пограничних областей, що близько до рідно-
го дому. Внутрішньо переміщені особи, наля-
кані воєнними діями, шукали прихистку в
більш безпечних місцях і прагнули виїхати за
кордон. Як свідчать дослідники, «станом на
25 квітня 2017 року, за даними структурних
підрозділів соціального захисту населення
обласних та Київської міської державних
адміністрацій, взято на облік 1 583 827 пере-
селенців або 1 273 657 сімей з Донбасу і
Криму» [7]. Та це далеко не точна кількість,
бо чимало переселенців знайшли притулок у
родичів і знайомих, проте не завжди реєстру-
валися в адміністраціях чи соціальних під-
розділах. Але й офіційна цифра вражає і зро-
зумілі посталі проблеми працевлаштування,
житла, соціальної допомоги тощо. Це тепер
ще називається «першою хвилею переселен-
ня». Утім, з повномасштабним вторг ненням
російського агресора 2022 року ситуація
кардинально змінилася. Евакуаційні потяги
не могли вмістити всіх охочих покинути зону
воєнних дій. Люди їхали, годинами стоячи
в переповнених вагонах. Державні служби,
волонтери, звичайні громадяни намагали-
ся, як могли, допомагати тимчасово пере-
міщеним особам. Уже на сьогодні з’явилося
досить багато публікацій демографів, полі-
тиків, представників суспільної географії,
психологів, економістів, що досліджують
питання інтеграції ВПО, забезпечення прав
і свобод, труднощі з праце влаштуванням
мігрантів тощо, а також займаються оцін-
32
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (PR I N T) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (ON L I N E) * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
32
I S S N (PR I N T) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (ON L I N E) 278 6 - 6181 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 4/2 0 2 3
кою масштабів переселення, розглядають
вікові особливості мігрантів та багато інших
економічних і навіть психологічних проб-
лем ВПО. З цього погляду цікавою є робота
М. Логвинової [5], яка розглядає природно-
географічні, політичні, економічні фактори
при розміщенні ВПО. Актуальною видаєть-
ся праця О. Малиновської [6], котра намага-
ється показати шляхи розв’язання проблем
внутрішніх мігрантів, спираючись також
на зарубіжний досвід. Теоретичне й прак-
тичне значення має конструктивна праця
В. Смаль, О. Позняка [9] про інтеграцію
ВПО з місцевими громадами. Вони наво-
дять приклади успішного вирішення проб-
лем соціально-економічної інтеграції ВПО.
Для інтеграції переміщених осіб з місце-
вим населенням важливі не лише економічні
чинники. Мають значення природно-кліма-
тичні умови, ландшафт, діалектні особли-
вості мовлення, заняття населення. Стають
у нагоді дослідження психологів. Проблеми
соціокультурної адаптації переміщених осіб
досліджували Т. Стефаненко, Ф. Василюк,
О. Балакірєва, О. Федоренко. Вони розгля-
дають соціально-психологічні механізми
адаптації мігрантів [10]. Ґрунтовне дослі-
дження представили харківські дослідни-
ки, проаналізувавши виникнення синдрому
жертви у внутрішньо переміщених осіб [3].
Самопочуття в переміщених осіб частково
залежить і від ставлення до них місцевих гро-
мад. Цим аспектам життєдіяльності людей
присвячено низку праць. Це, зокрема, стаття
С. Задорожної, І. Карпової [1]. Більшість зга-
даних робіт переважно про переселенців під
час гібридної російсько-української війни
2014–2022 років. Серед небагатьох праць
актуальною є розробка І. Рущенка, який
детально характеризує різні групи (хвилі)
переселенців уже з початку повномасштаб-
ного російського вторгнення 24 лютого
2022 року. Дослідник характеризує і тих,
хто залишився дочекатися «асвабадітєлєй»,
і тих, хто вирішив перечекати у сховищах і
погребах жителів сіл (люди «підземелля»),
які не могли покинути господарства і домаш-
ніх тварин, худобу [8]. З-поміж значної кіль-
кості публікацій бракує саме етнологічного
підходу до висвітлення проблеми, бо під час
війни утруднення викликають польові дослі-
дження. Потребує розроблення і специфіка
методики збору етнографічного матеріалу.
Тому це одне з перших етнографічних дослі-
джень, яке базується на опитуванні внутріш-
ньо переміщених осіб в одній територіальній
громаді. Про труднощі облаштування житла
переміщених осіб на Прикарпатті розгляда-
ється також у розвідці О. Коломийчука [4].
Як уже зазначалося, на червень 2023 року
на території Ямпільської територіальної
громади залишилося приблизно 1700 осіб.
За даними міської адміністрації, протягом
останніх шести місяців з Ямпільщини виїха-
ла більшість переміщених осіб. Частина з них
(переважно молодшого й середнього віку)
виїхала за кордон, оскільки відстань до нього
дуже близька. У Могилеві-Подільському
існує піший перехід до Молдови, а далі до
Румунії та інших країн. Погранична зона і
приваблювала переселенців, які довго тут
не затрималися. Виїхали переважно молоді
жінки з дітьми.
На прикладі с. Буша можна побачити,
що спочатку було зареєстровано понад
100 сімей та одиноких осіб, а на червень
2022 року залишилося близько 40. Кожен із
вимушено переміщених осіб має свою істо-
рію. Скажімо, Олена із м. Запоріжжя, багато-
дітна мати (двоє з них уже дорослі, троє
ще школярі, а найменший син дошкільного
віку). Троє дітей перебувають постійно з
нею в с. Буша, де вона зайняла, з дозволу
селищної ради, покинуту спадкоємцями
хату. Активна в освоєнні нових видів робіт,
вона навчається на ткалю; за рік стала досить
гарно розмовляти українською мовою, хоча
сама російськомовна. У майбутньому планує
придбати будинок під Вінницею, аби діти,
коли підуть до вищої школи, не проживали в
гуртожитках. У цьому селі живуть біженці з
Маріуполя, Волновахи, Харкова, а біженці з
Миколаєва та Мирнограда Донецької облас-
ті купили хати. Варто зазначити, що в селах
3333
ВА ЛЕНТИНА БОРИСЕНКО
навколо Ямполя чимало вільного житла, бо
господарі виїхали в пошуках роботи.
Жінка, 1936 р. н., з м. Слов’янська
Донецької області Любов Петрівна прожи-
ває в с. Буша в хаті, яку здає в оренду гос-
подиня. За оренду платить син, який живе
в Києві. Її будинок у Слов’янську уцілів,
сусіди наглядають. Любов Петрівна розпо-
відає: «Я вже, мабуть, не повернуся у свій дім.
Чоловік вже давніше помер, а сюди мене привіз
син. Тут місцева жінка приносить мені їсти
двічі на день, а ввечері я сама там щось приду‑
мую. Я вже тут другий рік, звикла. Люди тут
привітні, добрі. Я тут як в раю, тепло, тихо.
Син у Києві на 8‑му поверсі, розказує, що ліфти
часто не працюють… буду тут, мені тут
добре. У нас там у Слов’янську ніколи не було
проблеми як хто розмовляє, переважно суржи‑
ком говорили… Я українка з роду, чоловік був
руський, але ми про це ніколи не говорили…».
У Ямполі внутрішньо переміщені особи
живуть безкоштовно в дитячому садочку
№ 1 та в готелі «Дністер». Приміщення
відремонтоване, чисте, є душові, санвузли,
кімната з пральними машинами. У кімнатах
мешкає переважно по двоє осіб. Житлові
умови цілком задовільні. Проте всі пересе-
ленці «хочуть додому». Варто почати з того,
як вони опинилися саме на Ямпільщині.
Частина з них їхала спочатку евакуаційним
потягом до Львова, але коли місто стали
обстрілювати рашисти, то за порадами зна-
йомих, родичів перебралися до Ямпільської
громади. Багато приїхало сюди, бо колись
були вихідцями із цих місцин їхні роди-
чі. Траплялося, що серед ямпільчан були
однокурсники переміщених осіб, які покли-
кали знайомих із небезпечних місць. Були
й такі, що їхали «в нікуди…». Подружжя
літнього віку, що їхало із с. Урожайне
Великоновосілківської селищної громади
Волноваського району, було саме таким.
Коли на Вінниччині в них закінчився бензин,
то власник АЗС безкоштовно заправив їхню
автівку і був вражений тим, що двоє літніх
людей прямують «у нікуди» з Донеччини.
Нагодували їх, дали їжу в дорогу й спряму-
вали до Ямполя, де вони отримали житло,
одяг, взуття, а тепер поселилися в селі, де їм
надали будинок.
У кожної тимчасово переміщеної особи,
як ми вже зазначали, своя особлива історія.
Простежується тонка нитка адаптаційних
смислів. Наче все добре, але, знову ж таки,
«дуже хочеться додому». Молода жінка з
двома дітьми і матір’ю з Мар’їнки Донецької
області їхала на Вінниччину за програмою
«Зелена дорога». Поселили їх спочатку без-
коштовно в с. Буша, а пізніше вони знайшли
притулок у готелі «Дністер» у Ямполі, де
також усі комунальні послуги безкоштовні
й періодично надається гуманітарна допо-
мога у вигляді гігієнічних наборів, до яких
входять миючі і пральні засоби, предме-
ти особистої гігієни та продуктові набори.
Чотирирічний хлопчик Роман ходить у міс-
цевий дитячий садочок і вчиться розмовляти
українською. Бабуся україномовна, а мама
російськомовна, хоча українською теж добре
володіє. Пояснює, що перейшла на росій-
ську, бо в місті на Донеччині насміхалися з
україномовних і називали їх «селюками»,
«колгоспниками». Таке пояснення перехо-
ду на російську підтверджують також інші
переселенці з Донеччини. Донька закін-
чила онлайн школу і влаштувалася тут на
роботу. Квартира матері й домівка доньки в
Мар’їнці не вціліли, залишилася одна стіна.
У Ямполі їм подобається, але хочеться хоч
би наблизитися додому, «хоч би за п’ять‑
десять кіломет рів». Сподіваються, що скоро
їхня земля буде звільнена. Списуються зі
знайомими з міст Жовті Води, Павлоград,
бо їм стало відомо, що там великі громади з
Мар’їнки. Бачимо тут персоналізацію націо-
нальної ідентичності, коли усвідомлення
належності до своєї громади, що сформува-
лося на основі спільної системи уявлень про
культурні особливості регіону, виходить на
перше місце. На перший погляд, важко пояс-
нити це прагнення повернутися на суцільні
згарища. «Але там же могилки рідних», –
ділиться своїми переживаннями бабуся.
Виходить так, що це прагнення повернутися
34
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (PR I N T) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (ON L I N E) * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
34
I S S N (PR I N T) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (ON L I N E) 278 6 - 6181 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 4/2 0 2 3
хоча б приблизно до географічних територій
означає, що географічний чинник є досить
вагомим. Психологи також вважають, що
розвивати і дбати про розвиток економіки і
культури спроможна лише та спільнота, яка
вкорінена в цьому регіоні [11, с. 72].
Цікаво, що розмова з трьома студентка-
ми Маріупольського університету родом із
Волновахи, Донецька теж протікала в руслі
думок «скоріше б повернутися додому».
У них теж не збереглися домівки, але вони
впевнені, що всі разом одне одному допо-
можуть і відбудують. Тут вони почувають
себе чужими, «в гостях, де їм не дуже раді».
Це сприйняття суб’єктивне, бо відстежуємо
добрі наміри місцевої громади у співчутті
й допомозі потерпілим. Характер відносин
між різними групами населення й місце-
вих громад залежить від багатьох чинників,
насамперед соціальних, побутових, мораль-
них. Психологічну підтримку переселенцям
надають благодійні організації, які активно
діють і на Ямпільщині. Так, благодійна орга-
нізація «Карітас України» («Милосердна
любов»), заснована 1994 року Українською
греко-католицькою церквою, надає різнома-
нітну допомогу ВПО незалежно від їхнього
віросповідання, національності чи соціаль-
ного статусу. Переймається долею перемі-
щених осіб і благодійна організація «Право
на захист», члени якої також доставляють
пакунки з харчами та необхідними товарами
для життєдіяльності людей.
Ямпільська територіальна громада від
початку появи ВПО активно почала спів-
працювати з міжнародними партнерами
для допомоги вразливих категорій насе-
лення – від дітей до людей літнього віку.
Організація «Пролісок» співпрацює з
Міжнародною організацією «Save the
Children». Приймаюча сторона дбає і про
дозвілля дітей переселенців. Проводяться
майстер-класи, творчі майстерні, арттерапія
тощо. Міська адміністрація постійно про-
водить зустрічі з аграріями для збільшення
допомоги продуктами для ВПО. Як приклад,
можна навести діяльність Вінницької облас-
ної адміністрації та громадських організацій
задля допомоги дітям з категорії ВПО. Для
переселенців, які проживали в Ямполі та
старостатах сіл Качківка, Русава, Пороги,
у серпні 2022 року, окрім харчових набо-
рів, для дітей віком від 2 до 14 років роз-
давали так звані рюкзаки психосоціальної
підтримки. Це було 150 рюкзаків з різнома-
нітним начинням: розвиваючі ігри, канце-
лярські приладдя, альбоми для малювання,
олівці, м’які іграшки та ін. (Ямпільські вісті.
1 вересня 2023 р).
Найважливішим моментом у справі адап-
тації ВПО є працевлаштування і відкриття
власної справи. За допомогою Міжнародного
проєкту «Проміс» («Партнерство для роз-
витку міст») було проведено дослідження
«Внутрішньо переміщені особи: соціаль-
на та економічна інтеграція в приймаючих
громадах» на прикладі кількох областей,
зокрема й Вінницької, де ВПО досить знач-
на кількість. Так, у Вінниці було створено
громадське об’єднання «Спільна справа».
Переважно молоді жінки, переселенки з
Луганщини, Донецької області, Криму, ще у
2014–2015 роках з певним досвідом роботи
відкрили перукарні, грибні ферми, майстер-
ні для пошиття шкіряних сумок, дитячого
одягу, агентство з реклами та поліграфічних
послуг [9, с. 55]. Ямпільська громада теж
запозичує досвід свого обласного центру,
де є успіхи в працевлаштуванні внутріш-
ньо переміщених осіб, але поки що це в
невеликих масштабах у зв’язку зі специфікою
сільського господарства. Також потрібне
взаємне бажання новоприбулих і місцевих
мешканців до співпраці. Очевидно, відно-
сини мають будуватися на основі взаємної
довіри та поваги. Адаптація переселенців до
нових умов буде успішнішою тоді, коли вони
будуть шанувати цінності місцевої громади.
Фіксуємо також позитивні риси адапта-
ції переселенців. Наприклад, цілком жіно-
ча родина (мати, донька і четверо внучок).
Батько дівчаток – військовий. Четверта
сестричка народилася вже на Ямпільщині.
Задля безпеки імена й місце знаходження
3535
ВА ЛЕНТИНА БОРИСЕНКО
змінені. Родина втікала із Сєвєродонецька,
коли почалися активні обстріли й у квартирі
повилітали вікна та двері. Мати дівчаток 9,
5 і 2 років була на роботі за 40 кілометрів
від дому; сама попала під шалені обстріли
й ледве врятувалася, але потелефонувала
додому матері й сказала: «Мамо, втікай з
дітьми». Мати Віра розповіла: «Не хотілося
нікуди з дому втікати, але почали дуже стрі‑
ляти. Я позабирала дітей зі школи, садочка
і перейшла до сестри, бо у них в будинку було
сховище. Посиділи там ніч, діти померзли.
Взяла у сумку якесь печиво, водичку, білиз‑
ну для дітей… Що я могла взяти, коли на
руках троє малих дітей. Пішли на вокзал,
там були волонтери і були такі “волонтери”,
що хотіли заробити тисячу з душі. А де ж
такі гроші взяти? З трудом нас посадили у
маршрутку, і ми доїхали до Дніпра, а звідти
на евакуаційний поїзд. А там така тиснява
була, не можу зайти з дітьми у той поїзд, але
хтось поміг і якось утиснулися і так їхали до
м. Вінниці. Приїхали на вокзал о 12‑й годині
ночі. Дякувати Богу, знайшовся якийсь волон‑
тер і повіз нас у школу, там дітей погодували і
поклали спати у класі. А потім вже нас напра‑
вили на м. Ямпіль. Спочатку жили у готелі,
але через декілька місяців виселили, бо нібито
діти заважали старшим. Ми по оголошенню
почали шукати у селах будинок, щоб винайма‑
ти. Ось знайшли у цьому селі будинок зі зруч‑
ностями, бо ж дітей треба купати… Тут був
запущений город, ми його покосили, виорали,
засадили картоплею, овочами, розвели курей,
качок, індиків і так живемо. Молоко у сусідки
беремо. Люди тут хороші, сусіди добре до нас
ставляться. Роботу тут важко знайти. Я ще
не пенсійного віку, донька у декреті, платять
860 грн. щомісяця. Тепер чекаємо на нашу
перемогу і, звісно, хочемо вернутися додому.
На Паску люди йдуть до рідні, а наша рідня
розкидана, бабуся з сестрою на Київщині, їм
там гуманітарну часто дають, а у нас вже
давно нічого не дають… Але головне, аби ско‑
ріше прогнали їх, і ми могли вернутися. Від
знайомих знаємо, що у нашій квартирі був
обшук, забрали документи і речі. Я з того пере‑
ляку розгубилася і документи залишила, взяла
дітей і одну сумку… Нас лякають слухи, що
нашу територію можуть залишити окупан‑
там, і ми не зможемо повернутися…».
Спілкування з молодим подружжям
Віктором і Світланою з Нової Каховки, яке
жило кілька місяців під окупацією, також
свідчить, що навіть при складній ситуації
вони хочуть повернутися додому, бо там
«свій дім». Віктор розповідає: «Ми виїхали
у липні 2022 року, 5 місяців були під окупацією.
Було дуже важко. Люди спочатку вийшли на
спротив з лозунгами “ми вас не звали”, “уходи‑
те”. Орки то все знімали і тоді за допомогою
колаборантів (а такі теж знайшлися) виявля‑
ли цих протестантів, складали списки і сади‑
ли у “підвал”. Це слідчий ізолятор, або закину‑
тий підвал у будинках. Людей там катували,
тримали на площі 9 метрів по 15 чоловік,
спали по черзі на дошках, їсти не давали, пере‑
дачі від родини забирали собі. Варто було якесь
слово сказати на адресу орків, що їм не подоба‑
лося, як відразу у “підвал”. Наш знайомий так
попав, тримали три тижні. Вийшов синій
весь з поламаними ребрами. У нього забрали
машину і виїздили весь бензин. Випускаючи
спитали: “Претензии есть?”. Відповідь була:
“Претензий нет”, бо інакше б розстріляли.
Ходили по будинках, виламували двері, спочат‑
ку говорили, що прийшли нас “освобождать и
поднимать наш город”, а пізніше почали гово‑
рити: “слишком харашо ви здесь живете”. Ми
справді непогано жили, купили нову квартиру,
техніку всю нову, не знаємо чи що вціліло, бо
знайома, яка наглядала за квартирою, виїхала
до Криму. Я рятувальник і мене схиляли до
співпраці, але я відмовився і коли кинули бомбу
на пожежну машину, 8 чоловік загинуло і тоді
вирішили їхати. Їхали машиною довго і важко
об’їзними дорогами. Виїхали вранці і вже були
163 у черзі через Василівку на Запоріжжя.
Сюди попали на Вінниччину, бо тут працює
однокурсник Віктора, і він влаштувався тут
на роботу, а дружина у пошуках роботи, бо
тут з цим не легко. З родичами, які зали‑
шилися під окупацією, перестали спілкувати‑
ся після того, як вони добровільно отримали
36
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (PR I N T) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (ON L I N E) * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
36
I S S N (PR I N T) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (ON L I N E) 278 6 - 6181 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 4/2 0 2 3
російські паспорти. Там в окупації якщо хтось
заговорить українською мовою, то зразу ж у
підвал. Тих, хто відмовляється брати росій‑
ські паспорти, називають “ждуни” (це ті, хто
чекає ЗСУ) і не дають пенсії. Думаємо, що тут
ще прийдеться зимувати, але дуже хочеться
додому. Тут все так дорого, а у нас кавуни по
5 грн… Ставляться тут до нас по‑різному, є
що добре, але є що не дуже нам раді. Наші зна‑
йомі з Польщі повернулися в Нову Каховку, бо
там “свій дім”».
Внутрішньо переміщені особи, які зна-
йшли притулок у селах Дзигівка, Безводне,
Тростянець, Гонорівка, звісно, часом нарі-
кають на побутові умови. Це відсутність
гарячої води в домівках, не завжди добре
транспортне сполучення з містом, незначна
державна допомога (2000 грн на дорослу
людину і 3000 грн на дитину на місяць).
Невдоволення на державні організації часто
переноситься й на місцеве населення, хоча
здебільшого безпідставно. Оце відчуття
«свій – чужий» проявляється не так уже
гостро, але якийсь елемент відчуження все
ж таки присутній. Певні тертя між ВПО і
місцевим населенням полягають у тому, що
люди зауважують не дуже дбайливе ставлен-
ня з боку окремих переселенців до житлово-
го безкоштовного фонду, поодинокі випад-
ки псування майна тим, хто надав житло.
Найбільш вразливим моментом для жителів
місцевої громади є поодинокі висловлюван-
ня прибулих – «нам все равно хто прийде,
кто будет, только би не стреляли и все закон‑
чилося». Згорьовані вдови і матері, а відтак
все суспільство дуже болісно реагують на
такі заяви. І це цілком зрозуміло. Адже біль
від втрати рідних не минає, а ще глибшає від
таких заяв. За таких обставин процес інте-
грації сповільнюється і криза глибшає. Цим
явищам ментальних характеристик дали
своє пояснення вчені ще до повномасштаб-
ного вторгнення росіян в Україну, під час
так званої гібридної війни. Колектив учених
Інституту політичних і етнонаціональних
досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України
провів серйозні дослідження і проаналізу-
вав ієрархію цінностей населення Сходу та
Півдня України в умовах російської агре-
сії. Аналіз даних показав, що це населення,
окрім того, що перебуває під впливом про-
паганди «русского міра», має ще й закоре-
нілу позицію української-східнослов’янської
ідентичності, суть якої полягає «…в глибо-
кій інтернаціоналізації відчуття належності
до уявної понадетнічної східнослов’янської
спільноти – відчуття, що було певним чином
раціоналізоване у російсько- та радянсько-
імперській історіографії, проте виводить-
ся з глибшого квазірелігійного відчуття до
належності до русько-православної цивілі-
заційної матриці» [2, с. 109–110]. Звідси й
пояснення тези «все равно, хто придет»,
звідси й уява про церкву УМП як єдино
вірну, які так болючі для населення регіонів
Центру та Заходу, особливо тепер, під час
такої страшної і трагічної російсько-україн-
ської війни. Цвинтарі Вінниччини, як і інших
областей, заквітчані нашими прапорами.
Доводилося спостерігати за внутрішньо
переміщеними особами в Ямполі під час роз-
поділу гуманітарної допомоги. За нею приїж-
джають переселенці з навколишніх сіл, утво-
рюються помітні черги, складають списки і в
очікуванні роздачі гігієнічних наборів почи-
наються певні суперечки. Цікавий етногра-
фічний нюанс: коли сваряться жінки (бо
вони тут переважають) пенсійного віку, то
вони розмовляють переважно українською
мовою і без «міцних словечок», а молоді
жінки сваряться російською і з вживан-
ням нецензурних слів. Слухаючи сварки в
черзі, можна скласти всю палітру душевних
переживань внутрішньо переміщених осіб.
Безперечно, вони почуваються скривдже-
ними. Підозрюють, що їх усі тут не люблять,
обділяють їх і торгують на базарі гуманітар-
ною, яка має належати їм, нарікають на недо-
статню фінансову допомогу від держави, на
непривабливі побутові умови (вода в кри-
ниці), недостача предметів, необхідних для
приготування їжі тощо. Такі відчуття харак-
терні для людей вимушеної міграції. Вони
відчувають розгубленість, тривогу, невпев-
3737
ВА ЛЕНТИНА БОРИСЕНКО
неність у завтрашньому дні, напруженість і
навіть певну агресивність. Учені-психологи
називають такі стани «синдромом жерт-
ви». Вони вважають, що «…під синдромом
жертви у внутрішньо переміщених осіб
можна розуміти наявність у людини одно-
часно кількох індивідуально-психологічних
особливостей: підвищена агресивність, яка
спрямована на оточуючих і насамперед на
державні структури: негативне ставлення
до всього, що відбувається з людиною; наяв-
ність у людини набутої безпорадності» [3,
с. 17].
Висновки. Аналізуючи на конкретних
прикладах процеси адаптації ВПО в окремій
громаді, мусимо констатувати, що вони відбу-
ваються складно і в різних соціальних групах
неоднаково. Заможні переселенці на дорогих
авто зверхньо поставилися до менш замож-
них ямпільчан і невдовзі виїхали за кордон
або повернулися додому. Тим, що приїхали
без речей, доводиться адаптуватися до нових
умов. Місцеве населення надавало посильну
допомогу – зносили матраци, посуд, одяг, їжу.
Ще поки зарано робити глобальні висновки,
але вже стає зрозуміло, що ототожнювати
рівень адаптації прибулого населення можна
буде з часом. Ці процеси однозначно дуже
складні, залежать від багатьох соціальних,
психологічних, географічних чинників та
індивідуальних рис вимушених мігрантів до
сприйняття нових умов життя. У групи пере-
міщених осіб літнього віку, жінок досить силь-
на ностальгія за рідним домом. Безумовно, що
важливо покращувати взаємини новоприбу-
лих і приймаючої сторони для подальшого
взаєморозуміння та адаптації внутрішньо
переміщених осіб.
1. Задорожна С. М., Карпова І. Г. Відношення населення приймаючих громад до внутрішньо переміщених осіб.
Проблеми соціальної роботи: філософія, психологія, соціологія. 2017. № 2. С. 43–55.
2. Ієрархія цінностей населення Сходу та Півдня України: етнополітичний аспект в умовах російської агре-
сії. Моно графія під кер. Войналовича В. Київ : ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України 2021. 344 с. DOI: https://doi.
org/10.53317/978-966-02-9912-2.
3. Кердивар В. В., Христенко В. Є. Синдром жертви у внутрішньо переміщених осіб із зони локального воєнного
конфлікту. Харків : Національний інститут цивільного захисту України. 2021. 143 с.
4. Коломийчук О. Особливості житлово-побутового становища вимушених переселенців на Прикарпатті в умовах
російської війни проти України. Народна творчість та етнологія. 2023. № 3. С. 7–15. DOI: https://doi.org/10.15407/
nte2023.03.007.
5. Логвинова М. О. До питання про чинники розміщення внутрішньо переміщених осіб зі Сходу України. На‑
уковий вісник Харківського державного університету. Серія «Географічні науки». 2019. Вип. 10. С. 27. DOI: https://doi.
org/10.32999/ksu2413-7391/2019-10-4.
6. Малиновська О. Шляхи вирішення проблеми внутрішньо переміщених осіб: деякі уроки із зарубіжного досві-
ду. Соціальна політика. 2017. № 9. С. 26–32.
7. Механізм забезпечення прав ВПО: національний та міжнародний аспекти / [С. Б. Булеца, О. І. Котляр, Я. В. Ла-
зур та ін.]. Ужгород, 2017.
8. Рущенко І. П. Великий вихід українського народу (феномен переміщених осіб 2022 року). Український соціум.
2022. № 2. С. 155–169. DOI: https://doi.org/10.15407/socium2022.02.155.
9. Смаль В., Позняк О. Внутрішньо переміщені особи: соціальна та економічна інтеграція в приймаючих грома-
дах / за матеріалами Вінницької, Запорізької, Івано-Франківської та Полтавської областей. Київ, 2016. С. 17.
10. Федоренко О. Соціально-психологічні механізми адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб у гро-
маду. Психологія. 2018. Т. 41. Вип. 1. С. 136.
11. Хамітов Н. В. Самотність у людському бутті. Досвід метаантропології. 2-ге видання, перероблене та доповне-
не. Київ : КНТ, 2017. С. 72.
Джерела та література
38
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (PR I N T) * I S S N 2 6 6 4 - 42 82 (ON L I N E) * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
38
I S S N (PR I N T) 2 6 6 4 - 42 82 * I S S N (ON L I N E) 278 6 - 6181 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 4/2 0 2 3
Надійшло / Received 11.09.2023
Рекомендовано до друку / Recommended for publishing 14.12.2023
References
1. ZADOROZHNA, Svitlana, Iryna KARPOVA. An Attitude of the Host Communities to Internally Displaced Persons.
Problems of Social Work: Philosophy, Psychology, Sociology, 2017, no. 2, pp. 43–55 [in Ukrainian].
2. VOINALOVYCH, Viktor, ed.-in-chief. Hierarchy of Values of the Population of the East and South of Ukraine:
Ethnopolitical Aspect in the Conditions of Russian Aggression. A Monograph. Kyiv: I. Kuras IPENS of the NAS of Ukraine,
2021, 344 pp. [in Ukrainian]. DOI: https://doi.org/10.53317/978-966-02-9912-2.
3. KERDYVAR, Valentyn, Vitalii KHRYSTENKO. Victim Syndrome among the Internally Displaced Persons from the Zone
of Local Military Conflict. Kharkiv: National Institute of the Civil Protection of Ukraine, 2021, 143 pp. [in Ukrainian].
4. KOLOMYICHUK, Oleksandr. Living Conditions of Internally Displaced Persons in the Ciscarpathian Region in
Context of the Russian War against Ukraine. Folk Art and Ethnology, 2023, no. 3, pp. 7–15 [in Ukrainian]. DOI: https://doi.
org/10.15407/nte2023.03.007
5. LOHVYNOVA, Maryna. On the Issue of the Factors of Accommodation of the Internally Displaced Persons from the
East of Ukraine. Scientific Bulletin of Kharkiv State University. “Geographic Sciences” Series, 2019, iss. 10, pp. 27 [in Ukrainian].
DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2413-7391/2019-10-4.
6. MALYNOVSKA, Olena. The Ways to Solve the Problem of Internally Displaced Persons: Some Lessons from the
Foreign Experience. Social Policy, 2017, no. 9, pp. 26–32 [in Ukrainian].
7. BULETSA, Sibilla, Olha KOTLIAR, Yaroslav LAZUR, et al. The Mechanism of Ensuring the Rights of IDPs: National
and International Aspects. Uzhhorod: Rik-U, 2017, 348 pp. [in Ukrainian].
8. RUSHCHENKO, Ihor. The Great Exodus of Ukrainian People (Phenomenon of Displaced Persons of 2022).
Ukrainian Society, 2022, no. 2, pp. 155–169 [in Ukrainian]. DOI: https://doi.org/10.15407/socium2022.02.155.
9. SMAL, Valentyna, Oleksii POZNIAK. Internally Displaced Persons: Social and Economic Integration in Host
Communities / After the Merials of Vinnytsia, Zaporizhzhia, Ivano‑Frankivsk and Poltava Regions. Kyiv, 2016, p. 17 [in
Ukrainian].
10. FEDORENKO, Oleksandra. Social and Psychological Mechanisms of Adaptation and Integration of Internally
Displaced Persons into the Community. Psychology, 2018, vol. 41, iss. 1, p. 136 [in Ukrainian].
11. KHAMITOV, Nazip. Loneliness in the Human Existence. Experience of Metaanthropology. The 2nd ed., revised and
supplemented. Kyiv, KNT, 2017, p. 72 [in Ukrainian].
|