Народно-сценічний танець Прикарпатського регіону як фольклорна основа сучасного хореографічного мистецтва
У статті проаналізовано історію розвитку та популяризації народно-сценічного танцю Прикарпаття. Вивчення народного мистецтва загалом і народного танцю зокрема в умовах повномасштабного російського вторгнення на територію України стає актуальним як ніколи, адже «ідентичність нації – її цивілізаційний...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2024 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2024
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203855 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Народно-сценічний танець Прикарпатського регіону як фольклорна основа сучасного хореографічного мистецтва / К. Куртєва // Народна творчість та етнологія. — 2024. — № 1. — С. 97–105. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203855 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Куртєва, К. 2025-06-16T15:20:35Z 2024 Народно-сценічний танець Прикарпатського регіону як фольклорна основа сучасного хореографічного мистецтва / К. Куртєва // Народна творчість та етнологія. — 2024. — № 1. — С. 97–105. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203855 792.82/.83:793.31/.34](477.85/.87):355.01(470+571+477) https://doi.org/10.15407/nte2024.01.097 У статті проаналізовано історію розвитку та популяризації народно-сценічного танцю Прикарпаття. Вивчення народного мистецтва загалом і народного танцю зокрема в умовах повномасштабного російського вторгнення на територію України стає актуальним як ніколи, адже «ідентичність нації – її цивілізаційний бренд, соціокультурна ніша країни, визначальна засада зовнішньої та внутрішньої політики держави» [8, с. 4]. Народний танець – це культурний код нації. Він, будучи частиною театрального мистецтва, здатний піднімати в глядача патріотичний дух, виховувати почуття гордості за свою націю та свою культуру. Нематеріальна культурна спадщина, зокрема народний танець як національний культурний продукт, має відповідати запитам сучасності. Однією із сучасних форм танцювального мистецтва є хореографічна шоу-вистава. Лексема «шоу» свідчить про масовість продукту, його розважальний характер. Окрім цього, y шоу використовують найновітніші цифрові технології, софт-забезпечення, лазерно-художні та музичні інфразвукові техніки. Шоу – це своєрідний синтез різних жанрів та видів мистецтва. Міфо-денс-опера Василя Вовкуна «Оле (Олекса Довбуш)» у виконанні Національного академічного гуцульського ансамблю пісні й танцю «Гуцулія» як сучасна форма популяризації традиційної гуцульської танцювальної культури та як культурний національний продукт відповідає всім вимогам шоу. Вистава поєднала в собі різні жанри та види мистецтва. У ній гармонійно переплетені драма, танець, пісня. Таке незвичне поєднання підвищило інтерес споживача культурного продукту до драматичної дії вистави та додало їй популярності. Декорації, костюми, світлове забезпечення відповідають запитам сучасності. Хореоавтор на основі автентичного гуцульського фольклору створив сучасні танці та хореографічні композиції. Народно-сценічні танці органічно поєднуються із сучасною хореографією, вони насичені складною технікою та складним хореографічним текстом, що демонструє майстерність автора та артистів балету. На основі аналізу особливостей сценізації народного танцю нами сформульовано та охарактеризовано основні критерії, які повинні забезпечити актуальність сучасного хореографічного твору. The article analyzes the history of the development and popularization of folk-stage dance in Prykarpattia. The study of folk art in general and folk dance in particular in the context of the full-scale russian invasion of Ukraine is becoming more relevant than ever, because «the identity of a nation is its civilizational brand, the country’s socio-cultural niche, and the defining principle of the state’s foreign and domestic policy» [8, p. 4]. Folk dance is the cultural code of a nation. As a part of theatrical art, it is able to raise the patriotic spirit in the viewer, to foster a sense of pride in own nation and culture. The intangible cultural heritage, including folk dance as a national cultural product, must meet the demands of the present. One of the contemporary forms of dance art is the choreographic show performance. The lexeme «show» indicates the mass nature of the product and its entertainment character. In addition, shows use the latest digital technologies, software, laser art, and musical infrasound techniques. The show is a kind of synthesis of different genres and art forms. Vasyl Vovkun’s mytho-dance opera Ole (Oleksa Dovbush) performed by the National Academic Hutsul Song and Dance Ensemble Hutsuliya as a modern form of popularizing traditional Hutsul dance culture and as a cultural national product meets all the requirements of the show. The performance combines different genres and art forms. It harmoniously intertwines drama, dance, and song. This unusual combination increased the interest of the cultural product consumer in the dramatic action of the show and added to its popularity. The scenery, costumes, and lighting meet the needs of the present. The choreographer created modern dances and choreographic compositions based on authentic Hutsul folklore. Folk-stage dances are organically combined with modern choreography, they are full of sophisticated technique and complex choreographic text, which demonstrates the skill of the author and ballet dancers. Based on the analysis of the peculiarities of folk dance staging, we have formulated and characterized the main criteria that should ensure the relevance of contemporary choreographic work. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Трибуна молодого дослідника Народно-сценічний танець Прикарпатського регіону як фольклорна основа сучасного хореографічного мистецтва Folk-stage dance of the Carpathian region as a folklore basis of contemporary choreographic art Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Народно-сценічний танець Прикарпатського регіону як фольклорна основа сучасного хореографічного мистецтва |
| spellingShingle |
Народно-сценічний танець Прикарпатського регіону як фольклорна основа сучасного хореографічного мистецтва Куртєва, К. Трибуна молодого дослідника |
| title_short |
Народно-сценічний танець Прикарпатського регіону як фольклорна основа сучасного хореографічного мистецтва |
| title_full |
Народно-сценічний танець Прикарпатського регіону як фольклорна основа сучасного хореографічного мистецтва |
| title_fullStr |
Народно-сценічний танець Прикарпатського регіону як фольклорна основа сучасного хореографічного мистецтва |
| title_full_unstemmed |
Народно-сценічний танець Прикарпатського регіону як фольклорна основа сучасного хореографічного мистецтва |
| title_sort |
народно-сценічний танець прикарпатського регіону як фольклорна основа сучасного хореографічного мистецтва |
| author |
Куртєва, К. |
| author_facet |
Куртєва, К. |
| topic |
Трибуна молодого дослідника |
| topic_facet |
Трибуна молодого дослідника |
| publishDate |
2024 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Folk-stage dance of the Carpathian region as a folklore basis of contemporary choreographic art |
| description |
У статті проаналізовано історію розвитку та популяризації народно-сценічного танцю Прикарпаття. Вивчення народного мистецтва загалом і народного танцю зокрема в умовах повномасштабного російського вторгнення на територію України стає актуальним як ніколи, адже «ідентичність нації – її цивілізаційний бренд, соціокультурна ніша країни, визначальна засада зовнішньої та внутрішньої політики держави» [8, с. 4]. Народний танець – це культурний код нації. Він, будучи частиною театрального мистецтва, здатний піднімати в глядача патріотичний дух, виховувати почуття гордості за свою націю та свою культуру. Нематеріальна культурна спадщина, зокрема народний танець як національний культурний продукт, має відповідати запитам сучасності. Однією із сучасних форм танцювального мистецтва є хореографічна шоу-вистава. Лексема «шоу» свідчить про масовість продукту, його розважальний характер. Окрім цього, y шоу використовують найновітніші цифрові технології, софт-забезпечення, лазерно-художні та музичні інфразвукові техніки. Шоу – це своєрідний синтез різних жанрів та видів мистецтва. Міфо-денс-опера Василя Вовкуна «Оле (Олекса Довбуш)» у виконанні Національного академічного гуцульського ансамблю пісні й танцю «Гуцулія» як сучасна форма популяризації традиційної гуцульської танцювальної культури та як культурний національний продукт відповідає всім вимогам шоу. Вистава поєднала в собі різні жанри та види мистецтва. У ній гармонійно переплетені драма, танець, пісня. Таке незвичне поєднання підвищило інтерес споживача культурного продукту до драматичної дії вистави та додало їй популярності. Декорації, костюми, світлове забезпечення відповідають запитам сучасності. Хореоавтор на основі автентичного гуцульського фольклору створив сучасні танці та хореографічні композиції. Народно-сценічні танці органічно поєднуються із сучасною хореографією, вони насичені складною технікою та складним хореографічним текстом, що демонструє майстерність автора та артистів балету. На основі аналізу особливостей сценізації народного танцю нами сформульовано та охарактеризовано основні критерії, які повинні забезпечити актуальність сучасного хореографічного твору.
The article analyzes the history of the development and popularization of folk-stage dance in Prykarpattia. The study of folk art in general and folk dance in particular in the context of the full-scale russian invasion of Ukraine is becoming more relevant than ever, because «the identity of a nation is its civilizational brand, the country’s socio-cultural niche, and the defining principle of the state’s foreign and domestic policy» [8, p. 4]. Folk dance is the cultural code of a nation. As a part of theatrical art, it is able to raise the patriotic spirit in the viewer, to foster a sense of pride in own nation and culture. The intangible cultural heritage, including folk dance as a national cultural product, must meet the demands of the present. One of the contemporary forms of dance art is the choreographic show performance. The lexeme «show» indicates the mass nature of the product and its entertainment character. In addition, shows use the latest digital technologies, software, laser art, and musical infrasound techniques. The show is a kind of synthesis of different genres and art forms. Vasyl Vovkun’s mytho-dance opera Ole (Oleksa Dovbush) performed by the National Academic Hutsul Song and Dance Ensemble Hutsuliya as a modern form of popularizing traditional Hutsul dance culture and as a cultural national product meets all the requirements of the show. The performance combines different genres and art forms. It harmoniously intertwines drama, dance, and song. This unusual combination increased the interest of the cultural product consumer in the dramatic action of the show and added to its popularity. The scenery, costumes, and lighting meet the needs of the present. The choreographer created modern dances and choreographic compositions based on authentic Hutsul folklore. Folk-stage dances are organically combined with modern choreography, they are full of sophisticated technique and complex choreographic text, which demonstrates the skill of the author and ballet dancers. Based on the analysis of the peculiarities of folk dance staging, we have formulated and characterized the main criteria that should ensure the relevance of contemporary choreographic work.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203855 |
| citation_txt |
Народно-сценічний танець Прикарпатського регіону як фольклорна основа сучасного хореографічного мистецтва / К. Куртєва // Народна творчість та етнологія. — 2024. — № 1. — С. 97–105. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kurtêvak narodnosceníčniitanecʹprikarpatsʹkogoregíonuâkfolʹklornaosnovasučasnogohoreografíčnogomistectva AT kurtêvak folkstagedanceofthecarpathianregionasafolklorebasisofcontemporarychoreographicart |
| first_indexed |
2025-11-25T08:21:22Z |
| last_indexed |
2025-11-25T08:21:22Z |
| _version_ |
1850510809171492864 |
| fulltext |
97
КУРТЄВА КАРИНА
аспірантка Харківської державної академії культури (Харків, Україна).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8434-764X
KURTIEVA KARYNA
PhD student of the Kharkiv State Academy of Culture (Kharkiv, Ukraine).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8434-764X
DOI https://doi.org/10.15407/nte2024.01.097
УДК 792.82/.83:793.31/.34](477.85/.87):355.01(470+571+477)
Бібліографічний опис:
Куртєва, К. (2024) Народно-сценічний танець Прикарпатського регіону як фольклорна основа сучасного
хореографічного мистецтва. Народна творчість та етнологія, 1 (401), 97–105.
Kurtieva, K. (2024) Folk-stage dance of the Carpathian region as a folklore basis of contemporary choreographic
art. Folk Art and Ethnology, 1 (401), 97–105.
Н А РОД НО-С Ц ЕН І Ч Н И Й ТА Н ЕЦ Ь
П РИ К А РП АТСЬКОГО РЕГ ІОН У
Я К ФОЛ ЬК ЛОРН А ОСНОВА С У Ч АСНОГО
ХОРЕОГ РАФІ Ч НОГО М ИСТ ЕЦТ ВА
Анотація / Abstract
У статті проаналізовано історію розвитку та популяризації народно-сценічного танцю Прикарпаття. Вивчення
народного мистецтва загалом і народного танцю зокрема в умовах повномасштабного російського вторгнення на те-
риторію України стає актуальним як ніколи, адже «ідентичність нації – її цивілізаційний бренд, соціокультурна ніша
країни, визначальна засада зовнішньої та внутрішньої політики держави» [8, с. 4]. Народний танець – це культурний
код нації. Він, будучи частиною театрального мистецтва, здатний піднімати в глядача патріотичний дух, виховувати
почуття гордості за свою націю та свою культуру.
Нематеріальна культурна спадщина, зокрема народний танець як національний культурний продукт, має відпо-
відати запитам сучасності. Однією із сучасних форм танцювального мистецтва є хореографічна шоу-вистава. Лексема
«шоу» свідчить про масовість продукту, його розважальний характер. Окрім цього, y шоу використовують найновіт-
ніші цифрові технології, софт-забезпечення, лазерно-художні та музичні інфразвукові техніки. Шоу – це своєрідний
синтез різних жанрів та видів мистецтва.
Міфо-денс-опера Василя Вовкуна «Оле (Олекса Довбуш)» у виконанні Національного академічного гуцуль-
ського ансамблю пісні й танцю «Гуцулія» як сучасна форма популяризації традиційної гуцульської танцювальної
культури та як культурний національний продукт відповідає всім вимогам шоу. Вистава поєднала в собі різні жанри
та види мистецтва. У ній гармонійно переплетені драма, танець, пісня. Таке незвичне поєднання підвищило інтерес
споживача культурного продукту до драматичної дії вистави та додало їй популярності. Декорації, костюми, світлове
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2024. Опубліковано на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
98
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2024
забезпечення відповідають запитам сучасності. Хореоавтор на основі автентичного гуцульського фольклору ство-
рив сучасні танці та хореографічні композиції. Народно-сценічні танці органічно поєднуються із сучасною хорео-
графією, вони насичені складною технікою та складним хореографічним текстом, що демонструє майстерність авто-
ра та артистів балету.
На основі аналізу особливостей сценізації народного танцю нами сформульовано та охарактеризовано основні
критерії, які повинні забезпечити актуальність сучасного хореографічного твору.
Ключові слова: українська культура, культурний код, хореографічне мистецтво, народний танець, танцювальне
шоу, сучасний балет, шоу-вистава, стилізація, національний культурний продукт.
The article analyzes the history of the development and popularization of folk-stage dance in Prykarpattia. The study
of folk art in general and folk dance in particular in the context of the full-scale russian invasion of Ukraine is becoming
more relevant than ever, because «the identity of a nation is its civilizational brand, the country’s socio-cultural niche,
and the defining principle of the state’s foreign and domestic policy» [8, p. 4]. Folk dance is the cultural code of a nation.
As a part of theatrical art, it is able to raise the patriotic spirit in the viewer, to foster a sense of pride in own nation and
culture.
The intangible cultural heritage, including folk dance as a national cultural product, must meet the demands of the pres-
ent. One of the contemporary forms of dance art is the choreographic show performance. The lexeme «show» indicates the
mass nature of the product, its entertainment character. In addition, shows use the latest digital technologies, software, laser
art and musical infrasound techniques. The show is a kind of synthesis of different genres and art forms.
Vasyl Vovkun’s mytho-dance opera Ole (Oleksa Dovbush) performed by the National Academic Hutsul Song and
Dance Ensemble Hutsuliya as a modern form of popularizing traditional Hutsul dance culture and as a cultural national
product meets all the requirements of the show. The performance combines different genres and art forms. It harmoniously
intertwines drama, dance, and song. This unusual combination increased the interest of the cultural product consumer in
the dramatic action of the show and added to its popularity. The scenery, costumes, and lighting meet the needs of the pres-
ent. The choreographer created modern dances and choreographic compositions based on authentic Hutsul folklore. Folk-
stage dances are organically combined with modern choreography, they are full of sophisticated technique and complex
choreographic text, which demonstrates the skill of the author and ballet dancers.
Based on the analysis of the peculiarities of folk dance staging, we have formulated and characterized the main criteria
that should ensure the relevance of a contemporary choreographic work.
Keywords: Ukrainian culture, cultural code, choreographic art, folk dance, dance show, modern ballet, show perfor-
mance, stylization, national cultural product.
Сьогодні проблема збереження україн-
ської національної культури є як ніколи акту-
альною. Збереження культурних здобутків
та їх трансляція з покоління в покоління
стають можливими за наявності багатьох
факторів. Одним із центральних складників
цього процесу є усвідомлення носієм тієї
чи іншої культури своєї національної іден-
тичності. Проте таке усвідомлення не може
бути можливим без занурення в автентичне
українське мистецтво.
Одним з найдавніших видів народного
мистецтва постає танець, у якому відбито
особливості світобачення українця, його
сподівання, його уявлення про прекрасне і
потворне тощо. Саме тому народний танець
постає невичерпним джерелом для багатьох
мистецьких експериментів і відкриттів.
Дослідженням хореографічної культу-
ри Прикарпаття в різний час займалися
В. Верховинець, Р. Герасимчук, А. Гуменюк,
В. Шухевич, Я. Чуперчук та ін. Вони закла-
ли теоретичне підґрунтя вивчення народ-
ного танцю й дали поштовх розвиткові
хореографічного мистецтва Прикарпаття.
Сучасні дослідження з цього питання
мають О. Бігус, О. Квецко, А. Тимчула,
Л. Триняк, Н. Марусик. Ці науковці пра-
цюють y напрямі збереження танцюваль-
ної культури Прикарпаття та її органічного
«вплетення» в сучасне хореографічне мис-
тецтво.
Мета дослідження – дослідити народно-
сценічний танець Прикарпатського регіону
як фольклорну основу сучасного хореогра-
фічного мистецтва.
Для досягнення поставленої мети необ-
хідним видається вирішення таких завдань:
– розглянути особливості народно-сце-
нічного танцю Прикарпатського регіону;
99
КАРИНА КУРТЄВА
– проаналізувати критерії актуальності
сучасного хореографічного твору;
– дослідити резерви фольклорного
матеріалу з огляду на можливості осучас-
нення автентичного художнього матеріалу
Прикарпатського регіону шляхом впрова-
дження його в сучасні балети та шоу-про-
грами.
Виклад основного матеріалу. Будь-яке
мистецтво від прадавніх часів до сьогодення
є опосередкованим відбиттям економічних,
політичних та соціальних особливостей того
чи іншого регіону на тому чи іншому істо-
ричному етапі. У науковому мистецькому
дискурсі ХХ–ХХІ ст. існує думка, що хорео-
графічне мистецтво одним з перших реагує
на потреби й запити часу, адаптується до
зміни суспільних реалій та швидко підла-
штовується під вимоги споживача мистець-
кого продукту. Хореографічне мистецтво
лише за кілька останніх десятиліть створило
нові форми й жанри хореографічних творів,
поповнило свій доробок актуальними засо-
бами виразності та способами впливу на гля-
дача. Так, хореографічна шоу-вистава стала
тим сучасним мистецьким продуктом, який
виник на вимогу часу.
Термін «шоу» вказує на масовість y спо-
живанні контенту, видовищність, викорис-
тання новітніх цифрових технологій, софт-
забезпечення, сучасних музичних інфра-
звукових та лазерно-художніх технік тощо.
Якщо говорити про «шоу» як про видовищ-
ну виставу розважального жанру, то можна
виокремити ознаки, яким воно повинно від-
повідати, а саме: емоційність, масовість, тех-
нологічність, синтез різних видів і жанрів
мистецтва як єдина цілісність сприйняття.
Поширеності різних видів «шоу» сприяє
мережа Інтернет. Танцювальні шоу-вистави
та шоу-балети завдяки цьому є досить попу-
лярними та близькими для глядача, отже,
є носіями масової культури та трансформа-
торами соціокультурних змін.
Доведено, що «видовища є показника-
ми суспільних зрушень у системі ціннос-
тей, ідеологій, наявних і латентних проблем,
устремлінь та бажань громадськості» [2,
с. 110]. Теоретичні засади видовищ, їхні осно-
воположні принципи, класифікаційні озна-
ки та структурно-функціональне наванта-
ження досліджували А. Банфі, А. Беніфанд,
К. Жигульський, В. Кісін, Л. Наумова,
М. Хрєнов. На естетизації видовищ та його
використанні з метою впливу на масову сві-
домість акцентують увагу М. Пашкевич,
Я. Ратнер, Р. Ширман, І. Шубіна.
Видовищність завжди була притаманною
таким масовим заходам, як бали, маскаради,
турніри, народні гуляння, карнавали, похо-
вання, релігійні ритуали тощо. Усі ці заходи
об’єднують такі риси, як масовість та висока
емоційна напруга [4, с. 111].
Сьогодні світ видовищ, вийшовши далеко
за межі традиційних видів мистецтва, детер-
мінує видовищні ознаки в універсальні риси
сучасної культури. Ми, пристаючи до думки
В. Кісіна, будемо розуміти видовищність як
«спеціально організовану у часі та просторі
публічну демонстрацію соціально значущої
поведінки» [5, с. 35].
Ефект видовищності в сучасних шоу-про-
грамах досягається завдяки презентації y
вигляді яскравого показу актуальних явищ
та подій. Проте нерідко зовнішнє затьмарює
внутрішнє. Сценічне оформлення, костюми,
музичний супровід збігаються з провідними
тенденціями сучасності, але брутальність та
провокативність часто сприяють досягнен-
ню відповідного психологічного ефекту для
зосередження уваги глядача.
Треба констатувати, що творці новочас-
них шоу-програм, зокрема танцювальних,
намагаються наситити свої шоу драматиз-
мом, хитросплетіннями сюжету, надмірною
психологізацією. Тут нагадаємо, що видо-
вищні явища є елементами культури, які
виконують певні функції: естетичну (фор-
мують або впливають на формування смаків
та уподобань), виховну (передають думку,
формують ідею, переконують), регулятивну
(спрямовують або переспрямовують масо-
ву енергію), комунікативну (забезпечують
можливість y спілкуванні). Тож зрозуміло,
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
100
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2024
що шоу – це ниточки, через які можна керу-
вати свідомістю мас.
Під поняттям «танцювальне шоу» можна
розуміти концертні виступи (окремі номе-
ри), що відповідають ознакам шоу; хорео-
графічні вистави зі своєю драматургією,
сюжетною лінією, темою та ідеєю; конкурсні
програми, ТБ у тому числі.
На відміну від шоу, сучасні балетні виста-
ви (що також мають свою драматургію,
сюжетну лінію, тему та ідею) розрахова-
ні на «підготовленого» глядача, тобто гля-
дач має певні знання з хореографії або є
інтелектуальним поціновувачем цього виду
мистецтва. Такі вистави є менш видовищ-
ними, мають більш глибокий підтекст та
акцентовані на високий рівень хореографіч-
ної майстерності. Тоді як танцювальні шоу –
це своєрідний симбіоз мистецьких жанрів,
форм та видів хореографічного мистецтва.
В українській інтерпретації ці шоу поєд-
нують у собі як постмодернізм, так i етно-
хореографію. Стильова насиченість шоу-
програми залежить від таких чинників, як
тема, ідея, сюжет, прогнозована аудиторія.
Українські танцювальні шоу, що розраховані
на закордонного глядача, поєднують у собі
класичний, сучасний танець, акробатичні
та циркові трюки тощо. Шоу, розраховані
на українського глядача, містять у собі ще й
елементи народно-сценічного танцю.
В умовах війни українське суспільство
має новий суспільний запит – запит на ство-
рення культурного продукту на основі мис-
тецької спадщини та традицій нашого наро-
ду, який би задовольнив внутрішні й зовніш-
ні потреби вітчизняного споживача.
Національним культурним продуктом
слід вважати культурний або мистецький
продукт, який створено українським авто-
ром або колективом i є народним надбанням.
Це має бути хореографічний твір, що створе-
ний (зазвичай) на національному музичному
матеріалі. У Законі України «Про націо-
нальний культурний продукт» вказано, що
постановка твору повинна бути здійснена
українським театром або колективом, голов-
ний балетмейстер повинен мати українське
громадянство, а прем’єра має відбутися саме
в Україні.
Театралізована міфо-денс-опера «Оле
(Олекса Довбуш)» Національного академіч-
ного гуцульського ансамблю пісні і танцю
«Гуцулія» відповідає як критеріям шоу, так
i критеріям національного культурного про-
дукту. Режисером-постановником є народний
артист України Василь Вовкун, а генеральним
директором – художній керівник народний
артист України Петро Князевич. У виста-
ві гармонійно поєднано різні види й жанри
мистецтв (драма, пісня, танець, образотворче
мистецтво), що дало можливість вдало вибу-
довувати драматичну дію задля привернення
уваги глядацької аудиторії. Вистава має сучас-
не світлове забезпечення, багатовимірні деко-
рації, багаті костюми. Усе це працює на те, щоб
реалістично передати життя гуцульського
села y XVII ст., розкрити образи та характери
головних героїв. У хореографічній партитурі
I. Курилюк зберіг автентичний гуцульський
фольклор, узявши за основу народно-сценіч-
ний танець. Хореоавтор майстерно обробив
фольклорні зразки, створивши на їх основі і
окремі танці, i масштабні хореографічні ком-
позиції з насиченим хореографічним текстом,
складною чоловічою технікою, яка демон-
струє майстерне володіння зброєю, бартками
та вправність i кмітливість у сценічних боях.
У виставі наявні сцени, де народно-сценічні
танці вміло поєднані із сучасною хореографі-
єю. Таке поєднання посилює міфологізацію
життя головного героя, життя гуцулів, актуа-
лізує зв’язок із прадавніми культами, обряда-
ми, магічними діями, віруваннями тощо. На
думку сучасних етнохореологів, «<…> лейт-
мотивом вистави стає “Аркан” i арканове
коло. Саме через нього автори знайомлять
глядача із життєвим устроєм опришків, цен-
тром життя яких стає Довбуш. Його роль у
формуванні побуту горян, а також авторитет
серед побратимів підкреслюється виконан-
ням танцю навколо ватажка: він – не лише
композиційний центр танцю, але й важлива
змістова складова частина ідеї повстанської
101
КАРИНА КУРТЄВА
боротьби. Підкреслене значення бартки в
житті опришків, вона – важливий символ, що
тлумачиться відповідно до її застосування:
заклик до боротьби, переходу юнака у статус
воїна, символ влади та честі» [6, с. 63].
За словами головного балетмейстера, авто-
ри хотіли показати Олексу Довбуша з різних
боків: і як народного месника, i як людину зі
своїми слабкостями, почуттями та емоціями.
Цьому дуже сприяє романтична лінія сюже-
ту – стосунки між Довбушем та Дзвінкою.
Створений І. Курилюком дуетний танець,
сконцентрований на «танці рук», засвідчує
переплетіння доль, неможливість кинути
одне одного. Дуетний танець створений на
основі гуцульського танцю та підпорядко-
ваний загальній драматургії твору. Під час
перегляду з’являється відчуття фатальнос-
ті, драматичності. Ці відчуття посилюють
звуки трембіт та прискорення обертань пари
в кульмінації танцю. Повний повтор танцю
Довбуша та Дзвінки утверджує незламність
кохання, що проходить через різні перипетії
долі, але все ж стає фатальним.
Сцена весілля занурює глядача в традиції
весільних танців гуцулів, де хореоавтори
зберегли послідовність обрядової дії та її
сакральне значення.
Сучасного звучання виставі додає сце-
нічне та музичне оформлення, але хорео-
графічна складова залишається здебільшого
канонічною, хоча теж дещо осучасненою.
Високопрофесійне виконання гуцульських
пісень i танців сприяє підвищенню зацікав-
леності глядача в процесі перегляду, a фун-
даментальність та масовість багатьох сцен
сприяє формуванню в глядача думки про
необхідність боротися за своє майбутнє.
Міфо-денс-опера наблизила до сучасного
глядача гуцульську мистецьку спадщину та
стала досить вдалою спробою її осучаснен-
ня, a танець відіграв роль головного вираз-
ного компонента твору.
Для сучасного танцювального шоу досить
актуальним є пошук цікавих для глядача літе-
ратурних, історичних подій в українській
минувшині, що певним чином перегукуються
із сучасними подіями. До того ж для таких
шоу важливо враховувати насиченість сюже-
ту, швидку зміну подій та головних героїв, що
є прототипами героїв сучасності.
Зважаючи на контекст дослідження, може-
мо зауважити, що музичний супровід для
шоу на етнографічній основі має спиратися
на пісенно-музичний фольклор гуцулів (адже
саме ця частина українського фольклору є
найбільш впізнаваною сучасним споживачем
мистецького продукту). У часи війни, полі-
тичних та соціокультурних перетворень, коли
українці виборюють право на свою національ-
ну ідентичність, спостерігається значне під-
несення національної культури, що проявля-
ється в збільшенні в репертуарах українських
сольних виконавців та гуртів осучаснених
версій народних пісень. Це такі сольні вико-
навці, як Злата Огневич, Артем Пивоваров,
Jerry Heil, Марія Яремчук, Dzidzo та бага-
то інших, колективи «Шпилясті кобзарі»,
«Дахабраха», «Гуляй Город», «Рожаниця»,
«The Doox», «Folknery», «DrymbaDaDzyga»,
«Joryj Kloc» тощо.
Стилізація або обробка народного мате-
ріалу – це внесення змін у процес відтво-
рення музики за допомогою аранжування,
сучасних обробок, інструментів, доєднан-
ня сучасних мотивів, ритмів, але зі збере-
женням фольклорного стилю виконання.
Стилізацію розуміють як творчий процес, що
дає можливість розкрити мистецький потен-
ціал, спираючись на фольклорний матеріал.
У стилізації народна музика використову-
ється як базис: можна використати основну
тему, вибудовуючи на її основі новий твір,
можна змінювати цю тему, спрощуючи або
доповнюючи її. Зміни, яких зазнає фольклор-
ний матеріал, не можна чітко окреслити.
Сучасні автори, стилізуючи фольклорний
матеріал, користуються принципами гете-
рофонії, скретчингу, варіативності, імпрові-
зації, електронного семплінгу тощо.
Спрямування уваги на сценографію
сучасних хореографічних шоу – явище
нашого сьогодення. На перший план y творі
виходять аудіовізуальні ефекти, замінюючи
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
102
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2024
в першості хореографію, бо вони посилю-
ють враження від перегляду та спричиняють
ефект феєричності шоу. Сценічне оформ-
лення сьогодні – це не тільки реквізит, деко-
рації, костюми, а ще й різні інсталяції, світ-
лові, лазерні, відеоефекти, мультимедійні
проєкції, анімації, доповнена реальність,
мультиплікація тощо. Усе це стало важли-
вими складовими вистави. Мультимедійні
технології дуже стрімко ввійшли в наше
життя, ставши невід'ємною частиною сце-
нографії, адже вони є досить мобільними,
тобто швидко встановлюються, змінюються,
є динамічними, а також мають високу якість
зображення. Їх багатий функціонал дозво-
ляє створювати багатовимірний простір,
у результаті чого вистава стає інтерактивною
та сучасною, повністю занурюючи глядача
в цю реальність. Використання інновацій-
них світлових приладів дозволяє створювати
та швидко змінювати сценічні забарвлення,
загальний настрій, підсилюючи характерис-
тику об’єктів та героїв. Тут актуалізується
ще один вектор y діяльності хореографа –
робота з тінню, що хоч i не є нововведенням
хореографічного мистецтва, але дає можли-
вість формувати багатовимірний сценічний
простір та є додатковим механізмом роз-
криття ірреальних сюжетів, міфологічних
сцен i таке інше. 3D-проєкція та доповнена
реальність сприяють поглибленню сюже-
ту й образів, дають можливість реалізувати
будь-яку ідею для розвитку хореографічної
вистави y часі та просторі.
Процес стилізації народного костюма
заслуговує на особливу увагу в ході створен-
ня шоу, яке базується на фольклорній осно-
ві. Цей процес тісно пов’язаний з поняттям
«стилю» – способом художнього мислення,
комплексом загальних прийомів, які харак-
теризують конкретний період. Починаючи
роботу над стилізацією народного костюма,
необхідно стежити за збереженням націо-
нальної традиції, a саме: специфічними озна-
ками, притаманними людям певної націо-
нальності. Після детального вивчення про-
цесу стилізації народного костюма можна
резюмувати, що переважно в цьому процесі
користуються такими прийомами, як:
– повна адаптація (переробка всіх елемен-
тів костюма);
– часткова адаптація (поєднання автен-
тичних та сучасних елементів);
– повна зміна силуету при традиційному
збереженні елементів декору;
– збереження силуету при заміні тексту-
ри, фактури, кольорів тканини;
– зміна пропорцій та функціонального
навантаження одягу;
– оздоблення елементів костюма з вико-
ристанням сучасних технік;
– переосмислення принципів декоруван-
ня костюма.
Створюючи сучасний варіант костюма,
треба зважати, на що буде звертати увагу
глядач, споглядаючи осучаснений варіант
народного вбрання. Такий варіант костюма
може сприяти виникненню відчуття його
єдності з першоджерелом або відчуття част-
кового чи повного контрасту.
Хореографічна партитура сучасних шоу
використовує основні принципи стилізації
танцювального фольклору. У такому кон-
тексті нас і цікавить народний гуцульський
танець. Стилізацією народного танцю нази-
вають перетворення фольклорного матеріа-
лу та грамотне його поєднання із засобами
виразності сучасного танцю.
В осучасненні танцювального фольклору
поштовхом можуть стати якісь ознаки стилю
або напряму танцю, виконавська майстер-
ність артиста або авторський стиль балет-
мейстера. Одним із принципів стилізації
сучасного народного танцю є «контаміна-
ція» – залучення до автентичного фольк-
лорного танцювального середовища еле-
ментів, що є притаманними певному стилю
сучасного танцювального мистецтва для їх
подальшої зміни або об’єднання народно-
го й сучасного [1]. Паралельно з терміном
«контамінація» можна використовувати
термін «еклектика», який є синонімом до
попереднього. Але в хореографічному мис-
тецтві термін «еклектика» радше вживають
103
КАРИНА КУРТЄВА
з негативним значенням, коли характеризу-
ють об’єднання стилів і напрямів, виконане
непрофесійно, по-дилетантськи. З огляду на
це, більш доречним постає використання
терміна «контамінація».
Починати стилізацію народного гуцуль-
ського танцю в процесі створення шоу необ-
хідно з детального вивчення першоджерела,
його розвитку в різних історичних та соці-
альних умовах y конкретному періоді та кон-
кретному регіоні; з опрацювання стильових
особливостей виконання народного гуцуль-
ського танцю; з ознайомлення з традицій-
ними формами танців; з вибудовування ком-
позиції народного танцю без об’єднання із
сучасним. Тільки після завершення копіткої
роботи з підготовки матеріалу балетмей-
стер може розпочати процес осучаснення,
ні на хвилину не забуваючи про збереження
голов них ознак першоджерела.
Вивчивши та розглянувши поняття сти-
лізації, можна вважати, що в цьому процесі
найчастіше використовуються такі принци-
пи, як:
– контамінація – заміна ознак першо-
джерела в процесі об’єднання з напрямами
сучасного танцю [1];
– асоціація – перетворення танцювально-
го фольклору через асоціації на визначений
стиль сучасного танцю без прямого його
наслідування;
– органічне злиття – поєднання двох
напрямів y хореографічному мистецтві на
паритетних умовах;
– інтерпретація авторського стилю – сти-
лізація способом акомодації до стилю, мане-
ри танцівника чи балетмейстера.
Використовуючи принцип асоціації в сти-
лізації гуцульського народного танцю, варто
чітко окреслити основні критерії, які спри-
яють ідентифікації того чи іншого стилю
глядачем. Наприклад, робота з диханням,
техніки баунсу, трансформація енергії, пере-
несення ваги тощо. При цьому балетмей-
стер може використати не весь набір технік,
a видозмінити принцип виконання оригі-
нальних рухів за іншим руховим кліше.
Найбільш поширеним способом стилі-
зації народного танцю є спосіб органічного
злиття двох напрямів хореографічного мис-
тецтва. Використовуючи цей принцип для
створення танцю, можна віднайти велику
кількість лексичних новоутворень, змінити
форму вихідного стилю або хореографіч-
ного напряму. Найтиповішими ознаками
гуцульського народного танцю є специфіка
та спосіб виконання основних рухів і кро-
ків, положення рук, тулуба. Хореографічні
засоби виразності гуцульських танців дуже
яскраві й лаконічні. Рухи рук досить обме-
жені. Гуцульський танець – це «танець ніг».
Виразною одиницею є найдрібніші кроки,
що повторюються на танцювальній площи-
ні багато разів та формують фігури танцю.
Щодо музичної складової, то ці танці мають
складний темпоритм, поліритмію та синко-
поутворення.
Тут хочемо актуалізувати питання щодо
стилізації гуцульського танцю виразними
засобами хіп-хопу. Стиль хіп-хоп можна
охарактеризувати як стиль з контраст ними
переходами від повільних хвилеподібних
рухів до рухів різких, чітких, швидких; тулуб,
руки та ноги під час виконання танцю роз-
слаблені та незвичайним способом зігнуті
в ключових суглобах. Для хіп-хопу харак-
терним є похитування, постійна пульсація
в ритм музики, баунси, качі, степи, різно-
манітні стрибки, петлі, викидання рук, ков-
зані рухи та ін. Ці рухи можна досить легко
поєднати з основними кроками гуцульсько-
го народного танцю; довільна робота рук та
тулуба може урізноманітнити схожу роботу
в народному танці та зробити його віль-
нішим, посилити амплітуду рухів верхньої
частини тулуба. Імпровізаційність, що є
характерною для хіп-хопу, дасть можливість
збагатити гуцульський танець завдяки інди-
відуальним якостям танцівників. У процесі
стилізації гуцульського народного танцю
слід враховувати, що виконується хіп-хоп y
різних вертикальних площинах. Трансфер
гуцульського народного танцю y «parterre»
надасть стилізації вражаючого характеру.
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
104
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2024
Цікавим може виявитися й використання
принципів і техніки джаз-танцю для стилі-
зації гуцульського народного танцю, адже
існують видимі споріднені ознаки між цими
танцями. Вони досить схожі між собою
(синкопоутворення в русі, складні ритмо-
структурні елементи, поліритмія, імпрові-
заційність). У процесі стилізації під джаз
у гуцульському танці з’являються нетипо-
ві для його виконання рухи за принципом
колапсу, тобто зникають видовжені лінії та
напруження тіла під час виконання рухів.
У стилізації народного танцю можна
використовувати принципи танцю модерн.
У такому разі танець має підпорядковувати-
ся принципу переміщення балансу, принци-
пам скручування та розслаблення, спіралям,
роботі з диханням та гравітацією тощо [3].
Поява нових імпульсів у позах, положеннях
рук і тулуба; зміна у виконанні характер-
них рухів (тропіків, чосанок, переступчи-
ків) та динаміці просування; вивільнення
зовнішньої та внутрішньої енергії – усе це
збагачує і трансформує гуцульський народ-
ний танець. Балетмейстеру стилізація за
типом джаз або модерн додасть перспективи
в роботі з темпоритмом та дасть можли-
вість творчого формування рухів, керуючись
принципом контрастності.
Використовуючи авторський стиль у про-
цесі стилізації народного танцю, слід спочат-
ку вивчити творчість танцівника або хорео-
автора. Таке вивчення постає необхідним
для віднайдення характерних особливостей
авторського стилю, що надалі сприятиме про-
цесу стилізації народного танцю. Підґрунтям
для стилізації можуть бути принципи, запро-
поновані танцювальними школами М. Грехем,
Дені-Шоун, лабораторії Р. фон Лабана та осо-
бисті стилі Х. Лимон, І. Кіліан, М. Ек та ін.
Перші спроби стилізації гуцульського танцю
засобами танцю модерн датуються 20–30-ми
роками XX ст. У цей час на Галичині почали
з’являтися тенденції, що сприяли розвитку
танцю модерн. Його розвитку й популяризації
сприяли такі танцівниці, як Д. Нижанківська-
Снігурович, О. Сірополько, О. Гердан-
Заклинська, О. Федак-Драгомирецька, які, за
задумами балетмейстерів, зображали в танцях
мавок, живу та неживу природу, інтерпретую-
чи форми народного танцю. У цей період сфор-
мувалися основні принципи взаємозв’язку
народного танцю з танцем модерн [7].
Одним з важливих аспектів у створенні
етнічних танцювальних шоу є наявність соці-
ально активної ідеї, що сприятиме формуван-
ню національної ідентичності. Такими ідея-
ми можуть бути ідеї свободи, незалежності,
справедливості, культурного відродження,
цінності життя тощо. Зважаючи на все зазна-
чене, соціоідея має бути носієм національно-
го коду та чітко ідентифікуватися з нацією.
Висновки. Резюмуючи сказане вище,
можна стверджувати, що за рахунок появи
шоу-вистав, шоу-балетів, етнічних танцю-
вальних шоу, мюзиклів значно розширилися
форми сучасного театрального мистецтва.
Їх розвиток прискорився завдяки зацікав-
леності сучасного глядача вивченням націо-
нальної спадщини, яка сприяє формуванню
нашої ідентичності. Нові форми театраль-
ного мистецтва задовольняють суспіль-
ні інтереси щодо видовищності, гостроти
сюжету, динаміки його розвитку, яскравості.
Використовуючи накопичені знання y ство-
ренні музично-драматичних вистав та попе-
редній розгляд характерних ознак стилізації
гуцульського народного танцю, визначимо
основні критерії актуальності твору сучасно-
го хореографічного твору:
– наявність сюжету та драматургії з опо-
рою на події минулого, міфи, літературні чи
народні твори, які віддзеркалюють нагальні
потреби соціуму;
– музичний компонент хореографічної
вистави спирається на народні пісні, інстру-
ментальні твори, проте має осучаснений
вигляд завдяки використанню музичних
інновацій та аранжування;
– сучасним тенденціям відповідають сце-
нічне та світлове оформлення, костюми, рек-
візит, аудіовізуальні ефекти;
– хореографічна партитура відповідає
критеріям стилізації народного танцю,
105
КАРИНА КУРТЄВА
контрасту, об’єднанню форм i жанрів, дина-
мічному чергуванню хореографічних сцен;
– твір має спиратися на актуальну соціо-
ідею, аби сприяти формуванню української
ідентичності.
Завдяки популяризації гуцульських народ-
них танців через різні форми сучасного хорео-
графічного мистецтва забезпечується під-
тримка зацікавленості сучасного глядача, що
сприяє розвитку національної свідомості.
1. Бойко О. Контамінація як прояв еклектичності в сучасній стилізації народно-сценічного танцю. Вісник
КНУКіМ. Серія: «Мистецтвознавство». Київ, 2017. № 39. С. 106–111.
2. Гайдукевич К. Видовище та видовищність в сучасній українській культурі. Українська культура: минуле, сучас-
не, шляхи розвитку. 2019. Вип. 33. С. 110–116.
3. Грек В. А. Інтерпретація народного танцю засобами сучасної хореографії. Актуальні питання культуроло-
гії : альманах наукового товариства «Афіна» / Рівнененський державний гуманітарний університет. Рівне, 2017.
Вип. 17. С. 166–171.
4. Кириченко А. О. Шоу як феномен масової культури. Питання культурології. Київ, 2021. № 38. С. 109–119.
5. Кісін В. Як видовища породили режисуру. Режисура як мистецтво та професія. Київ : НО Центр «АЕЛС-тех-
нологія», 1998. Кн. 1. 102 с.
6. Мостова І. С., Островська К., Брагіна Т. Хореографічна інтерпретація драми «Довбуш» як засіб збереження
танцювальної культури Прикарпаття. Актуальнi питання гуманiтарних наук: міжвузівський збірник наукових праць
молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич, 2021. Вип. 44. Т. 2.
С. 60–65.
7. Погребняк М. М. Танець «модерн» у художній культурі XX ст.: автореф. дис. … канд. мистецтвознавства:
26.00.01 / Київський національний університет культури і мистецтв. Київ, 2009. 19 с.
8. Степико М. Т. Українська ідентичність: феномен і засади формування : монографія. Київ : НІСД, 2011. 336 с.
1. BOIKO, Olha. Contamination as a Manifestation of Eclecticism in the Modern Stylization of Folk Stage Dance.
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. “Art Studies” Series. Kyiv, 2017, no. 39, pp. 106–111 [in Ukrainian].
2. HAIDUKEVYCH, Kateryna. Spectacle and Entertainment in the Modern Culture of Ukraine. Ukrainian Culture:
Past, Present, Ways of Development, 2019, iss. 33, pp. 110–116 [in Ukrainian].
3. HREK, Volodymyr. The Interpretation of Folk Dance by Means of Modern Choreography. Current Issues of Culturology:
Anthology of “Athena” Scientific Association. / Rivne State Humanitarian University. Rivne, 2017, iss. 17, pp. 166–171 [in
Ukrainian].
4. KYRYCHENKO, Aliona. The Show as a Phenomenon of Mass Culture. The Culturology Issues. Kyiv, 2021, no. 38,
pp. 109–119 [in Ukrainian].
5. KISIN, Viktor. How the Spectacles have Gave Rise to Directing. Directing as Art and Profession. Kyiv: Scientific-
Educational Center ”AELS-Technology”, 1998, book 1, 102 pp. [in Ukrainian].
6. MOSTOVA, Iryna, Karina OSTROVSKA and Tetiana BRAHINA. Choreographic Interpretation of the Drama
”Dovbush” as a Way of Preserving the Dance Culture of the Carpathian Region. Current Issues of the Humanities: The Higher
Education Institutions Collection of Scientific Works of Young Scientists of Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University.
Drohobych, 2021, iss. 44, vol. 2., pp. 60–65 [in Ukrainian].
7. POHREBNIAK, Maryna. “Modern” Dance in the Artistic Culture of the 20th Century: An Authoress’s Abstract of a Ph.D.
Thesis in Art Studies: Speciality 26.00.01. Kyiv National University of Culture and Arts. Kyiv, 2009, 19 pp. [in Ukrainian].
8. STEPYKO, Mykhailo. Ukrainian Identity: Phenomenon and Essential Principles of Formation: A Monograph. Kyiv:
NISD, 2011, 336 pp. [in Ukrainian].
Джерела та література
References
Надійшло / Received 19.09.2023
Рекомендовано до друку / Recommended for publishing 04.03.2024
|