Трансформація символічного простору міста Галича в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

• Дата: 2024
• Автор: Бацвін, А.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2024
• Назва видання: Народна творчість та етнологія
• Теми: Трибуна молодого дослідника
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203856
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Трансформація символічного простору міста Галича в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. / А. Бацвін // Народна творчість та етнологія. — 2024. — № 1. — С. 88–96. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

У статті досліджується трансформація символічного простору міста Галича в другій половині XX – на початку XXI ст. Робота базується на аналізі архівних та історичних документів, польових матеріалів автора, зібраних методом включеного спостереження впродовж 2022–2023 років. Термін «символічний простір» сьогодні застосовується в різних наукових дослідженнях: у культурній антропології (О. Гриценко, Г. Бондаренко), семіології (Р. Барт), в урбаністиці (Е. Соджа, Р. Чапайтане та ін.), вітчизняній соціології (В. Середа, О. Обухова). Планування та архітектура міста, його ландшафт, топоніміка, пам’ятники та елементи зовнішнього оформлення вулиць, площ і будівель складають загалом символічний простір, у якому формується колективна пам’ять, ідентичність та соціальна динаміка місцевих спільнот. У 30-х роках XX ст. в міському просторі Галича домінували культові споруди: греко-католицька церква Різдва Христового (XIV ст.), римо-католицький костел Успіння Найсвятішої Панни Марії, православний храм Cвятого Володимира, синагога та караїмська кенаса, відображаючи таким чином тогочасний етнічний та конфесійний склад населення міста. На Замковій горі зберігалася частина мурів Галицького замку, засвідчуючи історичне значення міста. Після приєднання до Радянського Союзу (вересень 1939 р.) починається процес комунізації: відбулося перейменування вулиць, площ, на яких постали радянські пам’ятники. Культові споруди були знищені або переобладнані. Єдиним діючим храмом залишилася церква Різдва Христового, що примусово стала православною. Звичною в побуті містян стала участь у парадах, мітингах на честь радянських свят. З’явилася традиція покладання квітів молодожонами до пам’ятника Леніну. Центральна частина міста була в цей час зоною офіційних, формальних подій ідеологічного змісту, улюбленим місцем родинного, молодіжного дозвілля, простором для неформальної комунікації залишалася Замкова гора. Суттєві трансформації міського публічного простору м. Галича починають відбуватися після встановлення державної незалежності України. У 1990 році було демонтовано пам’ятник Леніну, центральна площа міста отримала назву Майдан Різдва. У 1988 році на площі з’явилася монументальна кінна скульптура короля Данила Галицького, триває процес перейменування вулиць. Збудовано нові храми, каплиці (понад 20), на міських будинках установлено ряд меморіальних дощок, пам’ятних знаків учасникам українського національного спротиву, громадським і культурним діячам міста та краю (близько 10). Дев’ять анотаційних дощок присвячено воїнам, що загинули в російсько-українській війні. Майдан Різдва сьогодні є основним символічним простором міста, місцем, де відбуваються різні активності, комунікації (як громадські, так і приватні). Важливе місце в культурному житті Галича продовжує займати Галицький замок. Тут відбувається багато знакових наукових та культурних подій, що репрезентують українську історичну, музичну спадщину, впливають на формування ідентичності місцевого населення.