Трансформація символічного простору міста Галича в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.
У статті досліджується трансформація символічного простору міста Галича в другій половині XX – на початку XXI ст. Робота базується на аналізі архівних та історичних документів, польових матеріалів автора, зібраних методом включеного спостереження впродовж 2022–2023 років. Термін «символічний простір...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2024 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2024
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203856 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Трансформація символічного простору міста Галича в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. / А. Бацвін // Народна творчість та етнологія. — 2024. — № 1. — С. 88–96. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203856 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бацвін, А. 2025-06-16T15:20:44Z 2024 Трансформація символічного простору міста Галича в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. / А. Бацвін // Народна творчість та етнологія. — 2024. — № 1. — С. 88–96. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203856 930.253+930.85(477.86-437) https://doi.org/10.15407/nte2024.01.088 У статті досліджується трансформація символічного простору міста Галича в другій половині XX – на початку XXI ст. Робота базується на аналізі архівних та історичних документів, польових матеріалів автора, зібраних методом включеного спостереження впродовж 2022–2023 років. Термін «символічний простір» сьогодні застосовується в різних наукових дослідженнях: у культурній антропології (О. Гриценко, Г. Бондаренко), семіології (Р. Барт), в урбаністиці (Е. Соджа, Р. Чапайтане та ін.), вітчизняній соціології (В. Середа, О. Обухова). Планування та архітектура міста, його ландшафт, топоніміка, пам’ятники та елементи зовнішнього оформлення вулиць, площ і будівель складають загалом символічний простір, у якому формується колективна пам’ять, ідентичність та соціальна динаміка місцевих спільнот. У 30-х роках XX ст. в міському просторі Галича домінували культові споруди: греко-католицька церква Різдва Христового (XIV ст.), римо-католицький костел Успіння Найсвятішої Панни Марії, православний храм Cвятого Володимира, синагога та караїмська кенаса, відображаючи таким чином тогочасний етнічний та конфесійний склад населення міста. На Замковій горі зберігалася частина мурів Галицького замку, засвідчуючи історичне значення міста. Після приєднання до Радянського Союзу (вересень 1939 р.) починається процес комунізації: відбулося перейменування вулиць, площ, на яких постали радянські пам’ятники. Культові споруди були знищені або переобладнані. Єдиним діючим храмом залишилася церква Різдва Христового, що примусово стала православною. Звичною в побуті містян стала участь у парадах, мітингах на честь радянських свят. З’явилася традиція покладання квітів молодожонами до пам’ятника Леніну. Центральна частина міста була в цей час зоною офіційних, формальних подій ідеологічного змісту, улюбленим місцем родинного, молодіжного дозвілля, простором для неформальної комунікації залишалася Замкова гора. Суттєві трансформації міського публічного простору м. Галича починають відбуватися після встановлення державної незалежності України. У 1990 році було демонтовано пам’ятник Леніну, центральна площа міста отримала назву Майдан Різдва. У 1988 році на площі з’явилася монументальна кінна скульптура короля Данила Галицького, триває процес перейменування вулиць. Збудовано нові храми, каплиці (понад 20), на міських будинках установлено ряд меморіальних дощок, пам’ятних знаків учасникам українського національного спротиву, громадським і культурним діячам міста та краю (близько 10). Дев’ять анотаційних дощок присвячено воїнам, що загинули в російсько-українській війні. Майдан Різдва сьогодні є основним символічним простором міста, місцем, де відбуваються різні активності, комунікації (як громадські, так і приватні). Важливе місце в культурному житті Галича продовжує займати Галицький замок. Тут відбувається багато знакових наукових та культурних подій, що репрезентують українську історичну, музичну спадщину, впливають на формування ідентичності місцевого населення. The transformation of the symbolic space of the city of Halych from the second half of the 20th century to the beginning of the 21st century is investigated in the article. The work is based on the analysis of archival and historical documents, and field materials collected by the author through the method of participant observation during the 2022–2023. The symbolic space term is used currently in various scientific studies: in cultural anthropology (O. Hrytsenko, H. Bondarenko), in semiotics (R. Barthes), in urban studies (E. Soja, R. Čepaitienė and others), in Ukrainian sociology (V. Sereda, O. Obukhova). The planning and architecture of the city, its landscape, toponymy, monuments as well as the elements of the external design of the streets, squares, and buildings are used together to create a symbolic space, where collective memory, identity, and social dynamics of local communities are formed. In the 1930s, the places of worship dominated in the urban space of Halych: the Greek-Catholic Church of Christmas (the 14th century), the Roman-Catholic Church of the Assumption of the Blessed Virgin Mary, St. Volodymyr’s Orthodox Church, the synagogue and the Karaite Kenesa, thus reflecting the ethnic and confessional structure of the population of the city. Part of the walls of Halych Castle is preserved on Castle Hill, being the evidence of the historical significance of the city. The process of communization started after the incorporation into the Soviet Union (September 1939): streets and squares were renamed, and Soviet monuments were erected. The places of worship are destroyed or re-equipped. The Church of Christmas has become an Orthodox one forcibly and the only active. Participation in parades and meetings to commemorate the Soviet holidays has become a common practice for the population. A tradition to lay flowers at the monument to Lenin by the newly wedded couple has appeared. The central part of the city is a zone of official, formal events of ideological matters at that time as well as the Halych Castle remains a favorite place of family, youth leisure, and the space for informal intercourse. Essential transformations of the urban public space of the city of Halych started after Ukraine gained independence. In 1990 the monument to Lenin was dismantled and the central square of the city has got the Christmas Square name. In 1988 a monumental equestrian sculpture of King Danylo Halytskyi appeared there. The process of streets’ renaming continues. New churches and chapels (over 20) are built, a number of commemorative plaques and monuments to the participants of the Ukrainian national resistance, and public and cultural figures of the city and the region (about 10) have been placed on municipal houses. Nine memorial annotation plaques are dedicated to soldiers who died in the Russian-Ukrainian war. Christmas Square today is the main symbolic space of the city, a place where various activities and communications take place (both public and private). Halych Castle continues to occupy an important place in the cultural life of the city. Many significant scientific and cultural events representing Ukrainian historical and musical heritage occur here, influencing the formation of the identity of the local population. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Трибуна молодого дослідника Трансформація символічного простору міста Галича в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Transformation of the Symbolic Space of the City of Halych in the Mid to Late 20th – Early 21st Century Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Трансформація символічного простору міста Галича в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. |
| spellingShingle |
Трансформація символічного простору міста Галича в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Бацвін, А. Трибуна молодого дослідника |
| title_short |
Трансформація символічного простору міста Галича в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. |
| title_full |
Трансформація символічного простору міста Галича в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. |
| title_fullStr |
Трансформація символічного простору міста Галича в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. |
| title_full_unstemmed |
Трансформація символічного простору міста Галича в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. |
| title_sort |
трансформація символічного простору міста галича в другій половині хх – на початку ххі ст. |
| author |
Бацвін, А. |
| author_facet |
Бацвін, А. |
| topic |
Трибуна молодого дослідника |
| topic_facet |
Трибуна молодого дослідника |
| publishDate |
2024 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Transformation of the Symbolic Space of the City of Halych in the Mid to Late 20th – Early 21st Century |
| description |
У статті досліджується трансформація символічного простору міста Галича в другій половині XX – на початку XXI ст. Робота базується на аналізі архівних та історичних документів, польових матеріалів автора, зібраних методом включеного спостереження впродовж 2022–2023 років. Термін «символічний простір» сьогодні застосовується в різних наукових дослідженнях: у культурній антропології (О. Гриценко, Г. Бондаренко), семіології (Р. Барт), в урбаністиці (Е. Соджа, Р. Чапайтане та ін.), вітчизняній соціології (В. Середа, О. Обухова). Планування та архітектура міста, його ландшафт, топоніміка, пам’ятники та елементи зовнішнього оформлення вулиць, площ і будівель складають загалом символічний простір, у якому формується колективна пам’ять, ідентичність та соціальна динаміка місцевих спільнот. У 30-х роках XX ст. в міському просторі Галича домінували культові споруди: греко-католицька церква Різдва Христового (XIV ст.), римо-католицький костел Успіння Найсвятішої Панни Марії, православний храм Cвятого Володимира, синагога та караїмська кенаса, відображаючи таким чином тогочасний етнічний та конфесійний склад населення міста. На Замковій горі зберігалася частина мурів Галицького замку, засвідчуючи історичне значення міста. Після приєднання до Радянського Союзу (вересень 1939 р.) починається процес комунізації: відбулося перейменування вулиць, площ, на яких постали радянські пам’ятники. Культові споруди були знищені або переобладнані. Єдиним діючим храмом залишилася церква Різдва Христового, що примусово стала православною. Звичною в побуті містян стала участь у парадах, мітингах на честь радянських свят. З’явилася традиція покладання квітів молодожонами до пам’ятника Леніну. Центральна частина міста була в цей час зоною офіційних, формальних подій ідеологічного змісту, улюбленим місцем родинного, молодіжного дозвілля, простором для неформальної комунікації залишалася Замкова гора. Суттєві трансформації міського публічного простору м. Галича починають відбуватися після встановлення державної незалежності України. У 1990 році було демонтовано пам’ятник Леніну, центральна площа міста отримала назву Майдан Різдва. У 1988 році на площі з’явилася монументальна кінна скульптура короля Данила Галицького, триває процес перейменування вулиць. Збудовано нові храми, каплиці (понад 20), на міських будинках установлено ряд меморіальних дощок, пам’ятних знаків учасникам українського національного спротиву, громадським і культурним діячам міста та краю (близько 10). Дев’ять анотаційних дощок присвячено воїнам, що загинули в російсько-українській війні. Майдан Різдва сьогодні є основним символічним простором міста, місцем, де відбуваються різні активності, комунікації (як громадські, так і приватні). Важливе місце в культурному житті Галича продовжує займати Галицький замок. Тут відбувається багато знакових наукових та культурних подій, що репрезентують українську історичну, музичну спадщину, впливають на формування ідентичності місцевого населення.
The transformation of the symbolic space of the city of Halych from the second half of the 20th century to the beginning of the 21st century is investigated in the article. The work is based on the analysis of archival and historical documents, and field materials collected by the author through the method of participant observation during the 2022–2023. The symbolic space term is used currently in various scientific studies: in cultural anthropology (O. Hrytsenko, H. Bondarenko), in semiotics (R. Barthes), in urban studies (E. Soja, R. Čepaitienė and others), in Ukrainian sociology (V. Sereda, O. Obukhova). The planning and architecture of the city, its landscape, toponymy, monuments as well as the elements of the external design of the streets, squares, and buildings are used together to create a symbolic space, where collective memory, identity, and social dynamics of local communities are formed. In the 1930s, the places of worship dominated in the urban space of Halych: the Greek-Catholic Church of Christmas (the 14th century), the Roman-Catholic Church of the Assumption of the Blessed Virgin Mary, St. Volodymyr’s Orthodox Church, the synagogue and the Karaite Kenesa, thus reflecting the ethnic and confessional structure of the population of the city. Part of the walls of Halych Castle is preserved on Castle Hill, being the evidence of the historical significance of the city. The process of communization started after the incorporation into the Soviet Union (September 1939): streets and squares were renamed, and Soviet monuments were erected. The places of worship are destroyed or re-equipped. The Church of Christmas has become an Orthodox one forcibly and the only active. Participation in parades and meetings to commemorate the Soviet holidays has become a common practice for the population. A tradition to lay flowers at the monument to Lenin by the newly wedded couple has appeared. The central part of the city is a zone of official, formal events of ideological matters at that time as well as the Halych Castle remains a favorite place of family, youth leisure, and the space for informal intercourse. Essential transformations of the urban public space of the city of Halych started after Ukraine gained independence. In 1990 the monument to Lenin was dismantled and the central square of the city has got the Christmas Square name. In 1988 a monumental equestrian sculpture of King Danylo Halytskyi appeared there. The process of streets’ renaming continues. New churches and chapels (over 20) are built, a number of commemorative plaques and monuments to the participants of the Ukrainian national resistance, and public and cultural figures of the city and the region (about 10) have been placed on municipal houses. Nine memorial annotation plaques are dedicated to soldiers who died in the Russian-Ukrainian war. Christmas Square today is the main symbolic space of the city, a place where various activities and communications take place (both public and private). Halych Castle continues to occupy an important place in the cultural life of the city. Many significant scientific and cultural events representing Ukrainian historical and musical heritage occur here, influencing the formation of the identity of the local population.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203856 |
| citation_txt |
Трансформація символічного простору міста Галича в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. / А. Бацвін // Народна творчість та етнологія. — 2024. — № 1. — С. 88–96. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bacvína transformacíâsimvolíčnogoprostorumístagaličavdrugíipoloviníhhnapočatkuhhíst AT bacvína transformationofthesymbolicspaceofthecityofhalychinthemidtolate20thearly21stcentury |
| first_indexed |
2025-11-25T22:29:40Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:29:40Z |
| _version_ |
1850564230234767360 |
| fulltext |
88
БАЦВІН АНДРІЙ
аспірант Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України
(Київ, Україна).
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0006-4733-6670
BATSVIN ANDRII
a postgraduate student of M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National
Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine).
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0006-4733-6670
DOI https://doi.org/10.15407/nte2024.01.088
УДК 930.253+930.85(477.86-437)
Бібліографічний опис:
Бацвін, А. (2024) Трансформація символічного простору міста Галича в другій половині ХХ – на початку
ХХІ століття. Народна творчість та етнологія, 1 (401), 88–96.
Batsvin, A. (2024) Transformation of the Symbolic Space of the City of Halych in the Mid to Late 20th – Early
21st Century. Folk Art and Ethnology, 1 (401), 88–96.
Т РА НСФОРМ А Ц І Я СИ М ВОЛ І Ч НОГО П РОСТОРУ
М ІСТА ГА Л И Ч А В Д РУ Г І Й ПОЛОВИ Н І Х Х –
Н А ПОЧ АТ К У Х Х І СТОЛ ІТ ТЯ
Анотація / Abstract
У статті досліджується трансформація символічного простору міста Галича в другій половині XX – на початку
XXI ст. Робота базується на аналізі архівних та історичних документів, польових матеріалів автора, зібраних методом
включеного спостереження впродовж 2022–2023 років. Термін «символічний простір» сьогодні застосовується в
різних наукових дослідженнях: у культурній антропології (О. Гриценко, Г. Бондаренко), семіології (Р. Барт), в ур-
баністиці (Е. Соджа, Р. Чапайтане та ін.), вітчизняній соціології (В. Середа, О. Обухова). Планування та архітек-
тура міста, його ландшафт, топоніміка, пам’ятники та елементи зовнішнього оформлення вулиць, площ і будівель
складають загалом символічний простір, у якому формується колективна пам’ять, ідентичність та соціальна динаміка
місцевих спільнот. У 30-х роках XX ст. в міському просторі Галича домінували культові споруди: греко-католиць-
ка церква Різдва Христового (XIV ст.), римо-католицький костел Успіння Найсвятішої Панни Марії, православний
храм Cвятого Володимира, синагога та караїмська кенаса, відображаючи таким чином тогочасний етнічний та конфе-
сійний склад населення міста. На Замковій горі зберігалася частина мурів Галицького замку, засвідчуючи історичне
значення міста. Після приєднання до Радянського Союзу (вересень 1939 р.) починається процес комунізації: відбу-
лося перейменування вулиць, площ, на яких постали радянські пам’ятники. Культові споруди були знищені або пере-
обладнані. Єдиним діючим храмом залишилася церква Різдва Христового, що примусово стала православною. Звич-
ною в побуті містян стала участь у парадах, мітингах на честь радянських свят. З’явилася традиція покладання квітів
молодожонами до пам’ятника Леніну. Центральна частина міста була в цей час зоною офіційних, формальних подій
ідеологічного змісту, улюбленим місцем родинного, молодіжного дозвілля, простором для неформальної комуніка-
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2024. Опубліковано на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
89
АНДРІЙ БАЦВІН
ції залишалася Замкова гора. Суттєві трансформації міського публічного простору м. Галича починають відбуватися
після встановлення державної незалежності України. У 1990 році було демонтовано пам’ятник Леніну, центральна
площа міста отримала назву Майдан Різдва. У 1988 році на площі з’явилася монументальна кінна скульптура короля
Данила Галицького, триває процес перейменування вулиць. Збудовано нові храми, каплиці (понад 20), на міських
будинках установлено ряд меморіальних дощок, пам’ятних знаків учасникам українського національного спротиву,
громадським і культурним діячам міста та краю (близько 10). Дев’ять анотаційних дощок присвячено воїнам, що за-
гинули в російсько-українській війні. Майдан Різдва сьогодні є основним символічним простором міста, місцем, де
відбуваються різні активності, комунікації (як громадські, так і приватні). Важливе місце в культурному житті Галича
продовжує займати Галицький замок. Тут відбувається багато знакових наукових та культурних подій, що репрезен-
тують українську історичну, музичну спадщину, впливають на формування ідентичності місцевого населення.
Ключові слова: символічний простір, історична спадщина, культурна та соціальна динаміка, архітектурні зміни,
декомунізація, урбаноніми, суспільний простір.
The transformation of the symbolic space of the city of Halych from the second half of the 20th century to the beginning
of the 21st century is investigated in the article. The work is based on the analysis of archival and historical documents, field
materials collected by the author through the method of participant observation during the 2022–2023. The symbolic space
term is used currently in various scientific studies: in cultural anthropology (O. Hrytsenko, H. Bondarenko), in semiotics
(R. Barthes), in urban studies (E. Soja, R. Čepaitienė and others), in Ukrainian sociology (V. Sereda, O. Obukhova). The
planning and architecture of the city, its landscape, toponymy, monuments as well as the elements of external design of
the streets, squares and buildings are used together to create a symbolic space, where collective memory, identity and
social dynamics of local communities are formed. In the 1930s, the places of worship have dominated in the urban space
of Halych: the Greek-Catholic Church of Christmas (the 14th century), the Roman-Catholic Church of the Assumption
of the Blessed Virgin Mary, St. Volodymyr’s Orthodox Church, the synagogue and the Karaite Kenesa, thus reflecting
the ethnic and confessional structure of the population of the city. Part of the walls of Halych Castle is preserved on the
Castle Hill, being the evidence of the historical significance of the city. The process of communization has started after the
incorporation to the Soviet Union (September, 1939): streets and squares are renamed, Soviet monuments are erected. The
places of worship are destroyed or reequipped. The Church of Christmas has become an Orthodox one forcibly and the only
active. Participation in parades and meetings to commemorate the Soviet holidays has become a common practice for the
population. A tradition to lay flowers at the monument to Lenin by the newly wedded couple has appeared. The central part
of the city is a zone of official, formal events of ideological matter at that time as well as the Halych Castle remains a favourite
place of family, youth leisure, the space for informal intercourse. Essential transformations of the urban public space of the
city of Halych start after Ukraine has gained independence. In 1990 the monument to Lenin is dismantled and the central
square of the city has got the Christmas Square name. In 1988 a monumental equestrian sculpture to King Danylo Halytskyi
has appeared there. The process of streets’ renaming continues. New churches and chapels (over 20) are built, a number
of commemorative plaques and monuments to the participants of the Ukrainian national resistance, public and cultural
figures of the city and the region (about 10) have been placed on municipal houses. Nine memorial annotation plaques are
dedicated to soldiers died in the Russian-Ukrainian war. Christmas Square today is the main symbolic space of the city, a
place where various activities and communications take place (both public and private). Halych Castle continues to occupy
an important place in the cultural life of the city. Many significant scientific and cultural events representing Ukrainian
historical and musical heritage occur here, influencing the formation of the identity of the local population.
Keywords: symbolic space, historical heritage, cultural and social dynamics, architectural changes, decommunization,
urbanonyms, public space.
Постановка проблеми. У науково-
дослідницькому контексті концепт симво-
лічного простору міста відносно недавно
став об’єктом окремого дослідження, проте
вже встиг привернути увагу вітчизняних і
зарубіжних науковців. Будь-які зміни в сус-
пільному, економічному та культурному
просторах міста не лише викликають зміни
в забудові, покращенні добробуту, але й
формують нові символічні простори, напов-
нюючи їх новими формами й змістами. Ці
процеси впливають також на формування
ідентичності та соціальну динаміку місце-
вих спільнот.
Аналіз останніх досліджень. Етнографи
та культурні антропологи цю тему, на жаль,
досліджували мало. Окреслена проблемати-
ка знайшла висвітлення в працях соціологів і
культурологів. Процеси ідеологічної рекон-
струкції пам’яті на прикладі львівського місь-
кого середовища розглядає В. Середа [15].
Про особливості сприйняття образу міста
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
90
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2024
його мешканцями на прикладі м. Донецька
йдеться в праці Н. Обухової [13]. С. Ганнаба
вивчає символічний образ міста як простір
формування культури пам’яті в умовах укра-
їнського державотворення з філософської
точки зору [4]. Цікавою для розгляду є праця
О. Гриценка «Пам’ять місцевого вироб-
ництва», у якій досліджуються процеси
пострадянської трансформації символічного
простору малих міст Центральної України,
зокрема Звенигородки та Ватутіного. Автор
аналізує історико-культурні пам’ятки, мемо-
ріальні монументи, міську топоніміку задля
з’ясування впливу змін, що відбуваються в
міському просторі, на колективну пам’ять,
культурну й національну ідентичність горо-
дян [5]. Метою нашої розвідки є вивчення
та аналіз трансформації символічного про-
стору м. Галича в другій половині ХХ – на
початку ХХІ ст.
Виклад основного матеріалу. Термін
«символічний простір» сьогодні засто-
совується в різних сферах досліджень:
у культурній антропології (О. Гриценко,
Г. Бондаренко), семіології (Р. Барт), урбаніс-
тиці (Е. Соджа, Р. Чапайтане та ін.), вітчиз-
няній соціології (В. Середа, О. Обухова). Як
зазначає Олександр Гриценко, «“символіч-
ний простір”, як і “історична пам’ять”, є не
строгим терміном, а радше метафорою, що
характеризує здатність міського простору
(чи, власне, будь-якого окультуреного людь-
ми простору) виражати й комунікувати
своїм мешканцям певні ідеологеми та систе-
ми цінностей» [5, c. 41]. Варто зазначити, що
такі дослідники, як С. Ганнаба та В. Середа,
застосовують також поняття «символічна
структура», яке за своїм змістом не відрізня-
ється від «символічного простору» [4, с. 19;
15, с. 74].
Едвард Соджа наголошує, що міський
простір формується через соціальні й куль-
турні взаємодії та відтворює і відображає
соціокультурні практики та відносини. Це
можуть бути місця, які набувають важливо-
го значення через історію, традиції, культур-
ні події або символічні асоціації, що загалом
має велике значення для ідентичності та
сприйняття міста громадою [17].
Символічний простір міста складаєть-
ся з різноманітних елементів, включаючи
його планування, архітектуру, топоніміку,
пам’ятники та елементи зовнішнього оформ-
лення вулиць, площ і будівель. Ці візуально-
просторові атрибути формують уявлення
мешканців про минуле та сучасність міста,
впливаючи на їхню свідомість і створюючи
особливий культурний контекст. В україн-
ських містах монументи досі є невід’ємною
складовою міської пам’яті, попри те, що в
Західній Європі, як зазначає Р. Чепайтене,
«все частіше відмовляються від державної
“пам’яткоманії”. Меморіальні дошки, статуї
та споруди, які є в кожному місті, не кажучи
вже про пам’ятники померлим, нерідко вва-
жаються пережитками націоналізму ХІХ ст.,
тоталітарних режимів ХХ ст. та перетворю-
ються на антимонументи» [16].
О. Міхеєва зауважує, що «за матеріальни-
ми об’єктами міського простору проглядає
ціннісно-нормативний світ мешканців міста,
зумовлений як особистісними характерис-
тиками кожної людини, так і традиціями,
нашаруванням різних історичних епох» [11,
c. 102].
Малі міста мають особливий символічний
простір, до структури якого входять архітек-
турні пам’ятки, ландшафт, система комуні-
кацій. На його структуру впливає державна
ідеологія, політика пам’яті, що проводиться
місцевою владою або громадськими орга-
нізаціями. Історична тяглість міської куль-
турної традиції в Галичі, зафіксована в пев-
них образах та символах, створює унікаль-
ну сукупність уявлень населення про своє
минуле, допомагає мешканцям міста зрозу-
міти своє місце в історії та культурі країни,
а також сприяє формуванню належності до
своєї спільноти. Історико-культурна спад-
щина Галича є також основою сучасного
бренду міста, сприяючи його подальшому
розвитку як туристичного центру.
Порівнюючи великі й малі міста, зазна-
чимо, що процеси урбанізації в них відбу-
91
АНДРІЙ БАЦВІН
ваються по-різному. Великі міста, у зв’язку
з викликами часу, економічною складовою,
людським приростом, змушені постійно
розвиватись і змінюватись, спричиняю-
чи швидкі зміни й у суспільному просторі.
Натомість у малих містах через повільні-
ший ритм життя та розвитку ці зміни не
такі динамічні. Попри це, у призмі історич-
них змін, у які включене місто, змінюєть-
ся і його символічний простір. У 30-х роках
XX ст. в міській забудові Галича сакральні
архітектурні споруди поєднувалися з гро-
мадськими будівлями (приміщення суду,
магістрату, вокзал). До міського публічно-
го простору входила також площа Ринок,
міська пристань, міст через річку Дністер.
Дослідники вважають, що головною домі-
нантою в панорамі північної частини міста
впродовж століть була греко-католицька
церква Різдва Христового (ІV ст.) [12, c. 98].
У 1929 році на її подвір’ї було встановлено
пам’ятник галичанам-в’язням австрійського
концтабору Теларгоф [7, c. 43–44]. У Галичі
діяли також єврейська синагога, побудована
в 1932 році, караїмська кенаса, відновлена
після подій Першої світової війни, римо-
католицький костел Успіння Найсвятішої
Панни Марії, православний храм Святого
Володимира, що певною мірою відбивало
тогочасний етнічний та конфесійний склад
міського населення. На Замковій горі збере-
глася частина мурів Галицького старостин-
ського замку ХІV ст. [10, c. 221].
Після того, як Східна Галичина у вересні
1939 року опинилась у складі Радянського
Союзу, розпочинається процес комунізації,
який набирає обертів у середині ХХ ст. та
впливає на міський простір Галича й повсяк-
дення його жителів. У 60-х роках ХХ ст.,
хоча місто й характеризувалося старою
міською забудовою та цінними історични-
ми пам’ятками, розпочався процес «хрущов-
ської» забудови, метою якої було забезпечи-
ти працівників партійної номенклатури жит-
лом. Це вплинуло на весь міський простір та
на його історичний центр. Було знесено ряд
будівель ХІХ ст. Насамперед постраждали
культові будівлі: караїмська кенаса була пере-
творена на склад, а в 1985 році повністю зни-
щена [12, c. 109]. На її місці побудували жит-
ловий дев’ятиповерховий будинок, що досі є
єдиним висотним будинком міста. У римо-
католицькому храмі Успіння Найсвятішої
Панни Марії в 50-х роках ХХ ст. розмістили
Будинок культури [7, c. 50]. Під час німецької
окупації в 1941 році була закрита синагога,
в 1969-му в ній містився товарний склад,
а пізніше – спортзал [7, c. 62]. Православну
церкву Святого Володимира Великого
(1930 р.) в 1961 році переобладнали під
районний Будинок піонерів [8, c. 17]. Після
Другої світової війни єдиним діючим храмом
міста залишився храм Різдва Христового, що
після Львівського собору 1946 року вимуше-
но змінив конфесійну належність, ставши
православним. У 1990 році церква знову віді-
йшла у власність греко-католицької громади
міста [12, c. 99]. Відвідування церкви, від-
значення релігійних свят обмежувалось не
лише для працівників державних, освітніх
та культурних установ, але й для членів їхніх
родин, що проявлялось і в негласній заборо-
ні готувати святкові страви 1.
У радянський період у міському просторі
з’являються пам’ятники, погруддя, меморі-
али, що прославляли радянську культуру та
ідеологію. На площі Волі (сучасна назва),
згідно з рішенням міської ради, у 1951 році
було встановлено пам’ятник Леніну та його
погруддя в міській школі [3]. У 1958 році на
братській могилі воїнів Радянської армії, роз-
ташованій на кладовищі Галич-Гори, уста-
новлено меморіал загиблим у період Другої
світової війни [7, c. 55]. Літак на постаменті
(1983), пам’ятник воїнам афганцям (1990)
продовжують традицію прославлення мілі-
тарної радянської культури в малому місті.
Тарас Шевченко був чи не єдиним канонізо-
ваним у радянський час діячем української
культури. Його монумент у 1953 році постав
на розі вулиць Т. Шевченка та О. Пушкіна [3],
пізніше (у 1961 р.) був перенесений на площу
Першого травня (тепер – Майдан Різдва).
Також зазнали змін урбаноніми. На карті
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
92
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2024
міста з’явилися такі назви вулиць, як Леніна,
Щорса, Чапаєва, Кірова, Сталінградська,
Жовтнева, Дзержинського та ін.
Узвичаєними у святковій культурі містян
стали державні радянські свята, такі як День
Великої Жовтневої соціалістичної револю-
ції, День Перемоги, День Конституції СРСР
тощо. Участь у цих подіях брали всі жите-
лі міста. Урочисті заходи відбувалися біля
будинку державної адміністрації та на площі
Першого травня. Тут проходили мітинги,
паради, відбувалися нагородження членів
компартії, передовиків праці, вручали гра-
моти та цінні призи. Ці заходи здійснювали-
ся з метою залучення громадян до нової ідео-
логії через систему матеріальних та мораль-
них заохочень. Таким чином формувалось
почуття належності до єдиного радянського
народу, що частково мало успіх. Звичними
для містян стали маївки – гуляння на при-
роді у вихідні дні, що припадали на державні
свята, покладання молодожонами квітів до
пам’ятника Леніну, проведення біля нього
зборів піонерської дружини.
При цьому Галич залишався історичним
містом. Місцеві мешканці переважно добре
обізнані з історією рідного краю, міста,
пишаються нею. Галицький старостинський
замок та його територія була незмінною
локацією родинного, молодіжного дозвіл-
ля місцевого населення. На противагу цен-
тру міста, де відбувались офіційні заходи,
замок, із його історичним простором, слугу-
вав зоною неформальної родинної, дружньої
комунікації. Сюди пролягали прогулянкові
маршрути вихідного дня, учні зустрічали
тут схід сонця після святкування останньо-
го дзвоника. Із розпадом Радянського Союзу
в 1990-х роках розпочався процес декомуні-
зації, який був по-різному сприйнятий міс-
цевим населенням. Соціально активні жите-
лі підтримували процеси перейменування
вулиць, ліквідації комуністичної символі-
ки. Зміна урбанонімів сприймалася як засіб
символічної та культурної трансформації
суспільства. 18 березня 1993 року поста-
новою виконкому Галицької міської ради
народних депутатів було перейменовано
дев’ять вулиць. З міської топоніміки зникли
радянські назви вулиць, натомість з’явилися
Караїмська, Є. Коновальця, Св. Миколая,
М. Шекети, С. Височана, Д. Вітовського,
Січових Стрільців, Нова [1]. Також було
перейменовано дві площі. Площа Першого
травня нині – це Майдан Різдва, а площа
80-річчя визволення – площа Волі [1]. Ці
процеси ще тривають, оголошені громад-
ські слухання щодо перейменування вулиць
Трудової та Новгородської [14].
Важливою подією трансформації гро-
мадського простору міста стало знесення
пам’ятника Леніну. 21 вересня 1990 року
відбулася сесія районної ради, на якій
розглядали питання про його знесення.
Попри напружений характер голосуван-
ня, було прийнято рішення про демонтаж
пам’ятника, який прибрали з міської площі
того самого дня. Учасниками цієї події було
багато мешканців міста, серед них – праців-
ники державних установ, вчителі [6, с. 128].
Місцеві жителі згадували: «Люди нормаль-
но ставилися. Комуністична номенклату-
ра стояла осторонь. Я пам’ятаю той час,
зносили пам’ятники, ну супротиву не було
ніякого. Ніхто не перечив. Не було сутичок,
суперечок, розгонів. Йшов історичний про-
цес» 2. Інша респондентка, чоловік якої пра-
цював у державній адміністрації, зазначила:
«Ми йшли дивитись, як знімали пам’ятник.
Там було дуже багато людей. Ну і ми пішли,
правда, стояли там, позаду. Ми прийшли й
дивимося. Бачимо, що на другому повер-
сі сусіднього будинку люди тихенько з-за
штор виглядають. Тоді ж ще не всі люди
змінили світогляд, а потім ностальгують
за тим. Треба було вийти та й підняти свої
прапори» 3.
У 1998 році в місті урочисто відзнача-
ли 1100-ту річницю першої писемної згадки
про Галич. У зв’язку із цим було реконструйо-
вано Майдан Різдва, на центральній площі
міста постав пам’ятник королю Данилові
Галицькому. На відкритті пам’ятника був
присутній тодішній Президент України
93
АНДРІЙ БАЦВІН
Л. Кучма. Відтоді Майдан стає основним
символічним простором міста, його своє-
рідним «місцем сили». На думку містян і
гостей міста, фігура князя Данила – відомо-
го державного історичного діяча – логічно
об’єднала міський простір з давнім храмом,
ратушею, надавши площі довершеності та
досконалості. Саме тут відбувається біль-
шість місцевих культурних заходів. Майдан
Різдва – тепер не лише локація для про-
ведення офіційних публічних заходів, але
й улюблене місце для прогулянок місцевих
жителів, центр туристичних комунікацій.
Неподалік від площі з’явилися також інші
пам’ятники, що нагадують про історичну
минувшину міста та краю. Піднятий з дна
Дністра автентичний якір, розміщений на
скельному камені (2015), було встановлено
на честь ознаменування судноплавства на
Дністрі у ХVІІІ – першій половині ХХ ст. [7,
c. 36]. У Музеї караїмської історії та культури
(відкрито у 2004 р.), що також розміщений
на цій площі, відбуваються різні заходи (Дні
караїмської кухні), які ознайомлюють місце-
вих жителів і молодь з духовною та матері-
альною культурою караїмів.
Важливе місце в повсякденному житті
містян починає відігравати Церква, яка
виходить з підпілля. Відбувається сплеск
релігійного життя громади. Свою діяль-
ність розпочинає побудований у 1998 році
римо-католицький костел Якова Стрепи [12,
с. 106]. Відновлює свою діяльність право-
славний храм Святого Володимира та церк-
ва Святого Дмитрія, що була побудована в
1831 році й відремонтована в 1989 році. На
місці, де стояла церква Святого Миколая,
установлено меморіальну каплицю. Загалом
у місті налічується понад 20 каплиць з різ-
ним архітектурним стилем.
За часів незалежності також були реор-
ганізовані міські кладовища. Зокрема, сила-
ми працівників Національного заповідника
«Давній Галич» з метою привернути увагу
до проблеми збереження культурної спад-
щини галицьких караїмів було детально
досліджено та реорганізовано караїмське
кладовище. У 2016 році встановлено вказів-
ники для проїзду до нього, знак перед входом
на територію. У 2019 році в Галичі було здій-
снено реконструкцію вцілілого військового
меморіалу Першої світової війни, що знахо-
диться в південно-західній частині міського
кладовища. На ньому збережено щонаймен-
ше 329 поховань військовиків цісарського
війська (українців, угорців, чехів, поляків,
німців, євреїв та ін.) Також для ознакування
було встановлено анотаційну таблицю.
Починаючи з 1991 року, з’являється знач-
на кількість меморіальних, анотаційних
дощок, присвячена місцевим представникам
національно-визвольного руху. Як зазна-
чає Г. Бондаренко, «можливість публічного
вияву скорботи, пам’яті про жертв комуніс-
тичного терору, народної пошани до загиб лих
у боротьбі за державну незалежність країни,
надзвичайно важливі в плані повернення забу-
тих імен, замовчуваних подій національної
історії, відновлення історичної справедливос-
ті» [2, с. 113]. Окрім пам’ятних знаків діячам
ОУН (В. Чав’як, Н. Вівчаренко, О. Юрчишин),
у місті з’явилися також меморіальні дошки,
установлені на честь визнач них культурних
та громадських діячів і постатей, таких як
Ярослав Осмомисл, І. Франко, Я. Клюба (міс-
цевий етнограф, педагог), К. Малицька (педа-
гог, письменниця), І. Мирон (державний
секретар шляхів ЗУНР), А. Корчинська (гро-
мадська діячка) [9]. Також в 2007 році на
вулиці Д. Вітовського перед будівлею вокза-
лу було встановлено пам’ятник, присвячений
депортації всіх українців з етнічних земель у
Польщі [12, с. 87].
У зв’язку з початком воєнної агресії Росії
у 2014 році в місті з’явилися нові символічні
місця та меморіали, що вшановують пам’ять
українців і місцевих жителів, які загинули,
захищаючи незалежність України під час
Революції гідності та внаслідок воєнних
подій. Тепер у Галичі є Алея Небесної сотні з
пам’ятним знаком для вшанування полеглих
під час Революції гідності в Києві (2018) [7,
с. 40]. Упродовж останніх кількох років
було відкрито дев’ять анотаційних дощок,
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
94
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2024
присвячених загиблим воїнам, установле-
них на фасадах навчальних закладів міста.
Тут можна побачити такі імена: І. Іванов,
В. Васенда, В. Мацькевич, І. Олійник,
І. Юськевич, А. Пірус, С. Брандальський,
В. Засєдко, А. Михайловський. Зміни в місь-
кому просторі, внесені повномасштабним
вторгненням, стосуються появи в Галичі вій-
ськових блок-постів, укриттів, про наявність
яких повідомляють спеціальні покажчики.
Галицький замок і досі займає важли-
ве місце в культурному житті міста, впли-
ваючи таким чином на його символічний
простір. Після створення в місті (у 1994 р.)
Національного заповідника «Давній Галич»
замок та місто розвиваються і як центр
туризму. На Замковій горі відбуваються кон-
церти, художньо-історичні реконструкції з
життя середньовічного Галича. Органічною
частиною міського простору також є істо-
ричні пам’ятки давньоруської доби, що роз-
ташовані в селах Крилос та Шевченкове, які
разом з красивими ландшафтами привер-
тають увагу жителів Галича. Тут також від-
бувається багато знакових наукових і куль-
турних подій, що продовжують українську
історичну, музичну спадщину та впливають
на формування ідентичності місцевого насе-
лення. У Музеї етнографії проходять заходи
з презентації української традиційної куль-
тури та її локальних форм.
На основі анкетування, що проводилося
нами у 2023 році (опитано понад 200 містян
різної вікової категорії), можна зазначити,
що понад 80 % опитаних пишаються своєю
культурною ідентичністю, гордо називають
себе «галичанами». Проте є частина жите-
лів, особливо молодь, яка хотіла б покинути
Галич та поселитися в сучасному мегаполісі.
Серед причин вони називають кращі можли-
вості для працевлаштування, здобуття осві-
ти, цікавіше сучасне культурне й соціальне
життя із ширшою сферою послуг. У зв’язку
з воєнними подіями та зростанням вну-
трішнього туризму збільшилася кількість
туристів, що відвідують Галич для вивчення
його історичної спадщини. Основну роботу
з ознайомлення туристів з історією міста
виконує Національний заповідник «Давній
Галич», який відповідає за збереження куль-
турної спадщини. Протягом останніх двох
років в експозиційному залі Заповідника
проводилися виставки народного одягу,
презентації творів художників, що їх від-
відували місцеві жителі й туристи. Варто
зауважити, що за час російсько-української
війни зросла частка традиційної народної
культури та історичної спадщини в суспіль-
ному культурно-інформаційному просторі.
Це позитивно впливає на формування укра-
їнської культурної ідентичності містян і гос-
тей міста.
1 Записав А. Бацвін 25 квітня 2023 р. від К. Г. у м. Галичі Івано-Франківської обл.
2 Записав А. Бацвін 20 червня 2023 р. від Івана Фрейнака в м. Галичі Івано-Франківської обл.
3 Записав А. Бацвін 25 квітня 2023 р. від К. Г. у м. Галичі Івано-Франківської обл.
Примітки
Джерела та література
1. Державний архів Івано-Франківської області. Ф. А-4. (Рішення про перейменування вулиць та майданів міста).
Оп. 1. Спр. 180. Арк. 104.
2. Бондаренко Г. Ритуал в системі сучасних комеморативних практик. Радянська повсякденність у культурній
пам’яті суспільства : матеріали III Всеукраїнського науково-практичного семінару. Вінниця : Нілан, 2018. С. 110–118.
III
АНДРІЙ БАЦВІН
Відкриття анотаційної
дошки полеглому воїну
Артуру Пірусу
на фасаді ліцею
ім. Ярослава Осмомисла.
м. Галич
Івано-Франківського р-ну
Івано-Франківської обл.
23 червня 2023 р.
URL: https://galycka-
gromada.gov.ua/
news/1687522761/
Пам’ятник князю
Данилу Галицькому
на Майдані Різдва.
м. Галич
Івано-Франківського р-ну
Івано-Франківської обл.
Світлина Г. Бондаренко.
Травень 2023 р.
Пам’ятник митрополиту
Андрію Шептицькому
біля церкви Різдва.
м. Галич
Івано-Франківського р-ну
Івано-Франківської обл.
Світлина Г. Бондаренко.
Травень 2023 р.
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
IV
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2024
Освячення Великодніх
кошиків
у м. Галичі
Івано-Франківського р-ну
Івано-Франківської обл.
15 квітня 2023 р.
URL: https://t.
me/c/1617645479/3976
Каплиця в памʼять
про містян – учасників
визвольного руху
1940–1950-х рр.,
закатованих НКВС–НКВД.
м. Галич
Івано-Франківського р-ну
Івано-Франківської обл.
Світлина Г. Бондаренко.
Травень 2023 р.
Майдан Різдва.
м. Галич
Івано-Франківського р-ну
Івано-Франківської обл.
Світлина Г. Бондаренко.
Травень 2023 р.
95
АНДРІЙ БАЦВІН
1. The State Archives of Ivano-Frankivsk Oblast. Fund A-4 (Resolutions on the Renaming of Streets and Squares),
Inventory 1, Dossier 180, Folios 104 [in Ukrainian].
2. BONDARENKO, Halyna. Rite in the System of Modern Commemorative Practices. Soviet Everyday Life in the
Cultural Memory of Society: Materials of the 3rd All-Ukrainian Scientific-Practical Seminar. Vinnytsia: Nilan, 2018, pp. 110–
118 [in Ukrainian].
3. VULCHYN, S., D. YUKHNOVYCH. Halych, Halych District, Ivano-Frankivsk Region. History of Cities and Villages
of the Ukrainian SSR [online]. [viewed 7 January 2024]. Available from: https://ukrssr.com.ua/ifrank/galitskiy/galich-
galitskiy-rayon-ivano-frankivska-oblast [in Ukrainian].
4. HANNABA, Svitlana. Symbolic Space of the City as a Space of Memory. Philosophy and Political Science in the Context
of Modern Culture, 2016, no. 6, pp. 4–10 [online]. [viewed 7 January 2024]. Available from: https://fip.dp.ua/index.php/
FIP/article/view/815/945 [in Ukrainian].
5. HRYTSENKO, Oleksandr. Memory of Local Production. Transformation of Symbolic Space and Historical Memory in
Small Towns of Ukraine. Kyiv: KIS, 2014, 350 pp. [in Ukrainian].
6. CHERNEHA, Iryna, Ihor KOVAL, eds.-in-chief. Twenty Years of Independence. Halych District: Facts, Events Chronicle,
Memories. Ivano-Frankivsk: City NV, 2011, 246 pp. [in Ukrainian].
References
3. Вульчин С., Юхнович Д. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область. Історія міст і сіл РСР. URL : ht-
tps://ukrssr.com.ua/ifrank/galitskiy/galich-galitskiy-rayon-ivano-frankivska-oblast.
4. Ганнаба С. Символічний простір міста як простір пам’яті. Філософія і політологія в контексті сучасної культури.
2016. № 6. С. 4–10. URL : https://fip.dp.ua/index.php/FIP/article/view/815/945.
5. Гриценко О. Пам’ять місцевого виробництва. Трансформація символічного простору та історичної пам’яті в
малих містах України. Київ : КІС, 2014. 350 с.
6. Двадцять років незалежності. Галицький район: факти, хроніка подій, спогади / ред. І. Чернега ; відп. ред. І. Ко-
валь. Івано-Франківськ : Місто НВ, 2011. 246 с.
7. Звід пам’яток історії та культури України. Івано-Франківська область. Галицький район, м. Галич / Арсенич П.,
Гандзюк Р., Козелківський В. та ін. ; Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА ; На-
уково-редакційний відділ «Звід пам’яток історії та культури. Івано-Франківська область». Івано-Франківськ, 2019.
72 с.
8. Кузь І. (протоієрей). Становлення та розвиток Галицької православної парафії Святого Рівноапостольного
князя Володимира Великого : історико-художній нарис. Івано-Франківськ : Місто НВ, 2012. 126 с. :іл.
9. Матеріали краєзнавчої експедиції «Пам’ять в граніті» : каталог / авт.-упоряд. : Я. Поташник, Ю. Мусякевич,
Л. Ониськів. Галич : Галицька друкарня плюс, 2015. 48 с.
10. Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки і особистості / Арсенич П., Федунків З., Гандзюк Р. та ін.
Івано-Франківськ : Нова зоря, 2001. 784 с.
11. Міхеєва О., Ковалевська О. Символічний простір міста від імперських часів до сьогодення: соціокультурні
зміни. Спільна історія. Діалог культур : навч. посіб. Львів : ЗУКЦ, 2013. С. 101–134. URL : https://www.novadoba.org.
ua/library-spilna-istoriya-dialog-kultur-ua.
12. Мусякевич Я. Галич. До 1115-річниці присвячується. Галич : Галицька друкарня, 2012. 212 с.
13. Обухова Н. Структура символічного простору в образі великого міста (на прикладі м. Донецька). Вісник Київ-
ського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Соціологія». 2010. № 2. C. 84–87. https://sociology.
knu.ua/sites/default/files/library/elopen/visn2010_1-2_84.pdf.
14. Розглянуто ряд важливих питань для життєдіяльності Галицької територіальної громади. Галицька громада.
2022. URL : https://galycka-gromada.gov.ua/news/1666262888/.
15. Середа В. Місто як lieu de mémoirе: спільна чи поділена пам’ять? Приклад Львова. Вісник Львівського універси-
тету. Серія «Соціологія». 2008. № 2. С. 73–99.
16. Чепайтене Р. Культурное наследие в глобальном мире. Вильнюс : ЕГУ, 2010. С. 54. URL : https://
www.academia.edu/10636344/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B-
D%D0%BE%D0%B5_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%B5_%D0%B2
_%D0%B3%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D0%B-
C%D0%B8%D1%80%D0%B5.
17. Soja E. Postmetropolis: Critical Studies of Cities and Regions. Malden : Blackwell, 2000. 464 p. URL : https://
pdfcoffee.com/soja-edward-postmetropolispdf-pdf-free.html
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
96
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2024
7. ARSENYCH, Petro, Rostyslav HANDZIUK, Volodymyr KOZELKIVSKYІ, et al. Code of Monuments of History
and Culture of Ukraine. Ivano-Frankivsk Region. Halych District. City of Halych. Department of Culture, Nationalities and
Religions of Ivano-Frankivsk RSA; Scientific-Editorial Department Code of Monuments of History and Culture of Ukraine.
Ivano-Frankivsk Region. Ivano-Frankivsk, 2019, 72 pp. [in Ukrainian].
8. KUZ, Ioan (protopriest). Formation and Development of the Galician Orthodox Parish of Saint Equal-to-Apostles
Prince Volodymyr the Great: Historical and Artistic Sketch. Ivano-Frankivsk: City NV, 2012, 126 pp.: ills. [in Ukrainian].
9. POTASHNYK, Yaroslav, Yu. MUSIAKEVYCH, L. ONYSKIV, compilers. Materials of the Local History Expedition
‘Memory in Granite’: Catalogue. Halych: Halician Printing House Plus, 2015, 48 pp. [in Ukrainian].
10. ARSENYCH, Petro, Zenovii FEDUNKIV, Rostyslav HANDZIUK, et al. Cities and Villages of the Halych District:
History, Monuments and Personalities. Ivano-Frankivsk: Nova Zoria, 2001, 784 pp. [in Ukrainian].
11. MIKHEIEVA, Oksana, Olha KOVALEVSKA. Symbolic Space of the City from Imperial Times to the Present:
Socio-Cultural Changes. Common History. Dialogue of Cultures: A Teaching Aid. Lviv, WUCC, 2013, pp. 101–134 [online].
[viewed 11 January 2024]. Available from: https://www.novadoba.org.ua/library-spilna-istoriya-dialog-kultur-ua [in
Ukrainian].
12. MUSIAKEVYCH, Yaroslav. Halych. Dedicated to the 1115th Anniversary. Halych: Halych Printing House, 2012,
212 pp. [in Ukrainian].
13. OBUKHOVA, Natalia. Structure of Symbolical Space in the Image of a Large City (Exemplified by Donetsk).
Bulletin of Taras Shevchenko Kyiv National University. Sociology Series. 2010, no. 2, pp. 84–87 [online]. [viewed 8 January
2024]. Available from: https://sociology.knu.ua/sites/default/files/library/elopen/visn2010_1-2_84.pdf [in
Ukrainian].
14. ANON. Several Important Issues for the Functioning of the Halych Territorial Community are Considered. 2022 [online].
[viewed 5 January 2024]. Available from: https://galycka-gromada.gov.ua/news/1666262888/ [in Ukrainian].
15. SEREDA, Viktoriia. City as Lieu de Mémoire: Common or Segregated Memory? Exemplified by Lviv. Bulletin of
Lviv University. Sociology Series, 2008, no. 2, pp. 73–99 [in Ukrainian].
16. Čepaitienė, Rasa. Cultural Heritage in the Global World. Vilnius: European Humanities University, 2010, pp. 54
[online]. [viewed 10 January 2024]. Available from: https://www.academia.edu/10636344/%D0%9A%D1%83%D0%B
B%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B5_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D0%B5
%D0%B4%D0%B8%D0%B5_%D0%B2_%D0%B3%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD
%D0%BE%D0%BC_%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B5 [in Russian].
17. Soja, Edward. Postmetropolis: Critical Studies of Cities and Regions. Malden: Wiley-Blackwell, 2000, 464 pp. [online].
[viewed 6 January 2024]. Available from: https://pdfcoffee.com/soja-edward-postmetropolispdf-pdf-free.html [in
English].
Надійшло / Received 08.02.2024
Рекомендовано до друку / Recommended for publishing 04.03.2024
|