Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в другій половині ХХ – на початку XXI століття
In the given article traditional ecological knowledge of Byelorussians, process of their system transformation in the conditions of a technological civilization of the second half of the ХХth – beginning of the ХХІth cen. are considered. It is also laid the stress on the ecological importance of thi...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20390 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в другій половині ХХ – на початку XXI століття / К. Шумський // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 42-49. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20390 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Шумський, К. 2011-05-27T22:25:43Z 2011-05-27T22:25:43Z 2009 Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в другій половині ХХ – на початку XXI століття / К. Шумський // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 42-49. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20390 In the given article traditional ecological knowledge of Byelorussians, process of their system transformation in the conditions of a technological civilization of the second half of the ХХth – beginning of the ХХІth cen. are considered. It is also laid the stress on the ecological importance of this part of spiritual culture at the present stage. У гэтым артыкуле вывучаюцца традыцыйныя экалагічныя веды беларусаў, разглядаецца працэс іх сістэмнай трансфармацыі ў умовах технагенай цывілізацыі другой паловы ХХ – пачатку ХХІ ст., а таксама выяўляецца экалагічная значнасць гэтай часткі духоўнай культуры на сучасным этапе. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Article Етнос і культура, соціальне життя Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в другій половині ХХ – на початку XXI століття Traditional ecological knowledge of Byelorussians and their transformation in the second half of the XXth – beginning of the XXIth century Традыцыйныя экалагічныя веды беларусаў і іх трансфармацыя ў другой палове ХХ – пачатку XXI ст. published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в другій половині ХХ – на початку XXI століття |
| spellingShingle |
Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в другій половині ХХ – на початку XXI століття Шумський, К. Етнос і культура, соціальне життя |
| title_short |
Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в другій половині ХХ – на початку XXI століття |
| title_full |
Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в другій половині ХХ – на початку XXI століття |
| title_fullStr |
Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в другій половині ХХ – на початку XXI століття |
| title_full_unstemmed |
Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в другій половині ХХ – на початку XXI століття |
| title_sort |
традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в другій половині хх – на початку xxi століття |
| author |
Шумський, К. |
| author_facet |
Шумський, К. |
| topic |
Етнос і культура, соціальне життя |
| topic_facet |
Етнос і культура, соціальне життя |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнографія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| title_alt |
Traditional ecological knowledge of Byelorussians and their transformation in the second half of the XXth – beginning of the XXIth century Традыцыйныя экалагічныя веды беларусаў і іх трансфармацыя ў другой палове ХХ – пачатку XXI ст. |
| description |
In the given article traditional ecological knowledge of Byelorussians, process of their system transformation in the conditions of a technological civilization of the second half of the ХХth – beginning of the ХХІth cen. are considered. It is also laid the stress on the ecological importance of this part of spiritual culture at the present stage.
У гэтым артыкуле вывучаюцца традыцыйныя экалагічныя веды беларусаў, разглядаецца працэс іх сістэмнай трансфармацыі ў умовах технагенай цывілізацыі другой паловы ХХ – пачатку ХХІ ст., а таксама выяўляецца экалагічная значнасць гэтай часткі духоўнай культуры на сучасным этапе.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20390 |
| citation_txt |
Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в другій половині ХХ – на початку XXI століття / К. Шумський // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 42-49. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT šumsʹkiik tradicíiníekologíčníznannâbílorusívtaíhtransformacíâvdrugíipoloviníhhnapočatkuxxistolíttâ AT šumsʹkiik traditionalecologicalknowledgeofbyelorussiansandtheirtransformationinthesecondhalfofthexxthbeginningofthexxithcentury AT šumsʹkiik tradycyinyâékalagíčnyâvedybelarusauííhtransfarmacyâudrugoipalovehhpačatkuxxist |
| first_indexed |
2025-11-25T00:26:21Z |
| last_indexed |
2025-11-25T00:26:21Z |
| _version_ |
1850499248863313920 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
42 Етнодемографічні та етнокультурні процеси: питання теорії та методики досліджень
Знання – це результат пізнання людиною предметів і
явищ дійсності, законів природи і суспільства.
Структура знань включає такі елементи, як поняття,
категорії, теорії та інші форми, втілені в знаках і зна-
кових системах мови та в інших засобах відображення
світу у свідомості людей. Знання необхідні людині для
орієнтації в навколишньому світі, пояснення та перед-
бачення подій, планування і реалізації діяльності й
вироблення нових знань.
Еволюцію знань у напрямку їхнього прогресивного
розвитку визначають перш за все потреби конкретного
суспільства, динаміка його культури, можливості обмі-
ну знаннями з іншими регіонами, внутрішня логіка
розвитку пізнавальних здібностей людини. Регрес сис-
теми знань у тих чи інших районах ойкумени є відхи-
ленням від загального напрямку їхнього розвитку і
відбувається внаслідок соціальних, економічних, полі-
тичних криз, руйнівних воєн, погіршення стану при-
родного середовища і тим більше екологічних ката-
строф. Під час них спостерігаємо порушення динаміч-
ної рівноваги зворотних зв’язків у системі «навколишнє
середовище-суспільство-культура» і внаслідок цього –
кризу складників цієї системи або ж і всієї системи.
Невід’ємною частиною системи знань є традиційні
народні знання, які протягом тривалого часу забезпе-
чували успішність людської діяльності та функціону-
вання культури. Виділення сфери традиційних народ-
них знань як спеціального об’єкта етнологічного аналі-
зу зумовлено тим, що їх вивчення спричинює більш
глибоке осмислення етнокультурних процесів, дає уяв-
лення про розвиток духовної, матеріальної та соціаль-
ної культури етносу, уможливлює розуміння виникнен-
ня багатьох вірувань, а також дає змогу простежити
витоки наукової думки.
У наші дні, коли однією з характерних рис наукового
прогресу є зближення природничих і гуманітарних
наук, дедалі більше проявляється прагнення виявити
деякі загальні закономірності взаємодії природних і
соціальних факторів в історичному процесі. Тому одним
із найбільш актуальних напрямів вивчення народних
знань у вітчизняній етнології є всебічне дослідження
традиційних екологічних знань білорусів – комплексної
системи результатів спостережень за природними про-
цесами і явищами і зроблених на цій основі висновків,
які відбилися в повсякденній практичній діяльності й
були закріплені в традиціях, що передавалися з поко-
ління в покоління переважно шляхом усної трансмісії і
повторення дій.
На сучасному етапі разом із уточненням уявлень про
природу, системні зв’язки в навколишньому світі прихо-
дить і нове розуміння значення багатовікового досвіду
взаємодії людини і природи, накопиченого в традицій-
ній культурі. Вивчення унікальних народних знань у
сфері життєзабезпечення, що відображають ступінь
розуміння і практичного засвоєння законів природи
представниками білоруського етносу, відкриває можли-
вості для впровадження в практику господарської діяль-
ності раціональних традиційних методів, які наші пред-
ки успішно застосовували протягом століть. Звернення
до народного досвіду сприяє також уточненню сформо-
ваних уявлень про картину Всесвіту, появі нових науко-
вих напрямів (наприклад, етнічної екології).
Вивчення взаємин людини і природи крізь призму
культури стає щораз більше затребуваним і у зв’язку з
гостротою екологічних проблем, із якими зіткнулося
світове співтовариство в цілому і Республіка Білорусь
зокрема. Зафіксовані в традиційній культурі принципи
ставлення до навколишнього середовища можуть допо-
могти виявити причини виникнення екологічних
проблем, а також знайти способи їх розв’язання.
Дослідження, у яких виявляють і пропагують традиції
раціонального природокористування, з’ясовують куль-
турно зумовлені причини антиприродної діяльності
людини та можливі шляхи її корекції, піднімають етно-
логію на новий рівень, оскільки дають змогу тісніше
пов’язувати теоретичні дослідження з актуальними
проблемами сучасності й пошуком шляхів гармонізації
відносин у системі «людина -природа-суспільство».
У пропонованій статті проаналізуємо ті зміни, які
відбулися в системі традиційних знань білорусів про
Костянтин Шумський
Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація
в другій половині хх – на початку XXI ст.
In the given article traditional ecological knowledge of Byelorussians, process of their system transformation in the conditions
of a technological civilization of the second half of the ХХth – beginning of the ХХІth cen. are considered. It is also laid the stress
on the ecological importance of this part of spiritual culture at the present stage.
У гэтым артыкуле вывучаюцца традыцыйныя экалагічныя веды беларусаў, разглядаецца працэс іх сістэмнай
трансфармацыі ў умовах технагенай цывілізацыі другой паловы ХХ – пачатку ХХІ ст., а таксама выяўляецца экалагічная
значнасць гэтай часткі духоўнай культуры на сучасным этапе.
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
43Костянтин Шумський. Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в
другій половині ХХ – на початку XXI століття
дикорослі рослини і диких тварин в умовах техноген-
ної цивілізації другої половини ХХ – початку XXI ст., а
також визначимо екологічну значущість цієї частини
народної духовної культури на сучасному етапі.
Використання рослин відіграє провідну роль у жит-
тєзабезпеченні багатьох етносів, що проживають у різ-
них природних умовах. Специфіка взаємин людини і
флори багато в чому залежить від навколишнього
середовища, але й ті народи, які живуть в однакових
природних умовах, зазвичай використовують рослини
по-різному відповідно до етнокультурних особливос-
тей їхнього господарства, а також традиційно сформо-
ваного ставлення до довкілля.
Певні ботанічні знання мала вже первісна людина,
оскільки збирання і вживання в їжу рослин давало мож-
ливість познайомитися з багатьма їхніми властивостя-
ми. З давніх часів людина навчилася розрізняти їстівні
плоди, коріння, трави, гриби, водорості від неїстівних,
отруйних, отримала уявлення про дію тієї чи іншої рос-
лини на організм. Жінки, які зазвичай збирали рослини
і готували з них їжу, помічали, що одні трави викликали
розлади шлунка, інші допомагали від кашлю або збуджу-
вали. Можна припустити, що саме таким шляхом у
результаті великої кількості зіставлень і спостережень
відкривалася лікувальна цінність тих рослин, які раніше
вважали тільки придатними для харчування. Люди
запам’ятовували властивості цих рослин і свідомо вико-
ристовували їх для лікування різних хвороб. Так, пара-
лельно зі знаннями про рослинний світ виникали й
перші знання в галузі медицини [1, с. 436].
Раніше побутувала думка про принципові розходжен-
ня в знаннях про рослинний світ між представниками
традиційної культури і сучасними людьми. Однак якщо
кількісні відмінності тут справді великі, то про відмін-
ності якісні можна говорити досить умовно.
Перебуваючи протягом століть на тій самій території,
білоруси з’ясували якості майже всіх дикорослих рос-
лин, які були поширені в межах їхнього розселення і
проживання [2, с. 179]. Знання властивостей рослин
давало білорусам можливість використовувати їх для
лікування майже всіх життєво важливих органів і нор-
малізації основних фізіологічних функцій людини [1,
с. 437]. Відомостями про традиційні методи лікування
володіло і користувалося все населення, проте існували
люди, які спеціалізувалися на накопиченні й застосуван-
ні медичних знань: знахарі, відуни, волхви [3, с. 19].
Етнографічні матеріали свідчать, що на білоруських зем-
лях у XIX – на початку ХХ ст. можна було зустріти бага-
тьох осіб, які знали сотні рослин і при цьому детально
пояснювали особливості застосування кожної з них для
лікування захворювань людей та худоби [4, s. 416].
Велику увагу білоруси приділяли часу збору, спосо-
бам сушіння і зберігання рослин. Саме в цих сферах
народна медицина має зони перехрещення з традицій-
ними знаннями та уявленнями про рослинний світ [1,
с. 437]. Локалізація лікувальних речовин у різних час-
тинах рослин далеко не однакова: в одних частинах
вони накопичуються у великій кількості, в інших наяв-
ні в малих дозах або ж зовсім відсутні. Водночас кіль-
кість активних речовин, які містяться в тій чи іншій
частині рослини, залежить від фази її розвитку. Так,
наприклад, під час цвітіння багатьох рослин найбільша
концентрація лікувальних речовин міститься в їхніх
трав’янистих частинах, тоді як у коренях їх кількість
найменша. Тому в народній медицині білоруси здебіль-
шого використовували не всю рослину цілком, а лише
окремі її частини: бруньки, квіти, листя, стебло
(«трава»), кору, коріння, сік.
Час збору лікарських засобів залежав насамперед від
того, які частини рослини використовували для ліку-
вання. Так, бруньки сосни збирали зазвичай у лютому,
бруньки тополі та берези – перед їх розпусканням: у
березні або на початку квітня [3, с. 38]. Навесні заго-
товляли і кору: у цей час починався рух соків і вона
легко відділялася від деревини. Для лікарських цілей
кору знімали тільки з молодих стовбурів і гілок. Її від-
разу ж висушували на відкритому повітрі або в повітці,
потім відкидали шматки кори з деревиною [5, арк. 9].
Час найбільшого квітнення багатьох рослин збіга-
ється зі святом Івана Купала. Відповідно до традицій-
них уявлень білорусів, напередодні Івана Купала, у
період літнього сонцестояння, природа наділялася над-
природною силою: рослини нібито вели розмову між
собою [2, с. 180; 5, арк. 54; 6, с. 65; 7, с. 227; 8, с. 124;
9, с. 97; 10, s. 373], а трави, зібрані в цей час («купаль-
ське зелко»), володіли надзвичайними лікувальними
властивостями [2, с. 180; 4, s. 417; 11, арк. 8; 12, с. 74;
13, с. 112; 14, с. 187]. Уявлення про виняткові лікуваль-
ні властивості рослин, зібраних у кінці червня – на
початку липня, збереглися до початку XXI ст. [5,
арк. 69]. Таким чином, лікарські трави збирали в пері-
од їх найбільшого квітнення і в пору, коли вже висиха-
ла роса. Тут яскраво простежується спостережливість і
екологічна мудрість білорусів, оскільки, як показали
сучасні наукові дослідження, у зелених частинах рос-
лин у період їх квітнення і початку плодоношення міс-
титься найбільша кількість лікувально активних речо-
вин [15, с. 52]; рослини ж, зібрані після дощу або
покриті росою, швидко чорніють і псуються.
На території Білорусі були поширені уявлення про
те, що окремі рослини накопичують терапевтично
активні речовини вночі, у період молодого місяця [2,
с. 180; 4, s. 418; 16, S. 108]. Деякі рослини радили зби-
рати тільки в певних віддалених місцях: «далеко від
крику півня» [17, С. 36]. Ці традиції не позбавлені раці-
онального сенсу, тому що кількість лікувально актив-
них речовин в одному і тому ж екземплярі рослини
може бути різною залежно від часу її збирання, дії пря-
мого сонячного світла, температури, типу ґрунту і
т. д. [1, с. 437]. Лікарські рослини від жіночих хвороб
повинні були збирати тільки маленькі діти, дівчата або
старі жінки [4, s. 418; 18, с. 208]. Це пов’язано з уявлен-
нями про те, що жіночі хвороби повинна лікувати
жінка «чиста», у якої ще не почалися або вже закінчи-
лися місячні, у крайньому разі – дівчина.
Збір листя починали тоді, коли воно розгорнулося і
досягло свого нормального розвитку. До збору підходи-
ли дбайливо, зриваючи тільки частину листя на кущі
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
44 Етнодемографічні та етнокультурні процеси: питання теорії та методики досліджень
або дереві, адже білоруські селяни знали, що збір усьо-
го листя може призвести до всихання рослини [5,
арк. 9]. Плоди та насіння заготовляли після повного їх
дозрівання (тільки насіння кмину збирали не зовсім
стиглим). Коріння викопували в кінці літа або восени,
рідше навесні (корені хрону, валеріани) [3, с. 38]. Такі
терміни заготівлі були цілком оптимальними, тому що
восени в корінні міститься найбільша кількість ліку-
вально активних речовин, до того ж воно в цей період
велике і важке. Його відразу ж очищали від землі, обрі-
зали кореневі розгалуження. Велике коріння (напри-
клад, валеріани) розрізали на частини і сушили.
Серед прийомів сушіння рослинної сировини слід
особливо виділити заборону сушити лікарські трави
(квіти, листя, стебло) на сонці [3, с. 40]. Їх найчастіше
сушили на горищі або в повітці, у коморі, які добре про-
вітрювалися. Ці факти підтверджують раціональність
народних знань білорусів про рослинний світ, оскільки,
відповідно до досліджень учених-фармакологів, під
прямим впливом сонячних променів квіти, листя й
трави втрачають не тільки своє забарвлення, а й ліку-
вальні властивості [15, с. 55].
Таким чином, вивчення знань про застосування
дикорослих рослин у білоруській народній медицині
дає підстави констатувати, що терміни збору лікар-
ських рослин і прийоми їх підготування до застосуван-
ня були цілком оптимальними з погляду найбільшого
накопичення рослинами активних речовин і найкра-
щого збереження ними лікувальних властивостей [19,
с. 505], що свідчить про глибокі знання білорусів про
рослинний світ. У 80–90-і рр. ХХ ст. серед значної части-
ни населення Білорусі спостережено посилення інтере-
су до народної медицини. Цей факт можна пояснити
тим, що, порівняно із синтетичними лікарськими засо-
бами, дія рослинних препаратів більш м’яка, не така
токсична, а побічний ефект і протипоказання зведені
до мінімуму [15, с. 18]. Разом із тим необхідно підкрес-
лити, що на сучасному етапі далеко не всі заготівельни-
ки користуються традиційними способами збору рос-
линної лікарської сировини, які б уможливлювали
раціональне використання, зберігання природних
ресурсів, забезпечували їх відтворення. Тому їх пропа-
гування, використання в екологічній освіті та екологіч-
ному вихованні, а потім і впровадження в практику
господарської діяльності може принести значну користь
місцевій флорі, коли зростання обсягів заготівлі лікар-
ської сировини рослинного походження не шкодило б
наявним екосистемам.
У системі життєзабезпечення білоруського етносу
найбільшу роль відігравали різні місцеві види дерев. Для
будівництва житлових і господарських споруд викорис-
товували переважно хвойні дерева (сосну, ялину) [20,
с. 97], рідше – осику, дуб (для підвалин, на шули).
Бондарні вироби виготовляли здебільшого з дуба (бочки,
діжі, кадуби) і липи (липівки для зберігання меду).
Посуд, хатнє начиння (ложки, миски, макітри, маслобій-
ки, ступи), дитячі іграшки виготовляли з липи, клена,
берези, вільхи [21, с. 123]. Усі матеріали заготовляли в
певний період року. Так, дерева для будівництва хати
рубали переважно взимку (не в період сокогону), коли
вони мають велику твердість, смолистість, тобто довгу
тривалість зберігання деревини [22, с. 210]. На дрова
найчастіше заготовляли сухостій, а також дерева, злама-
ні під час бурі або спалені блискавкою. Використовувати
їх для будівництва житлових та господарських примі-
щень категорично заборонялося, оскільки вважалося,
що до них доторкався сатана, а тому будівля згорить, або
її мешканці (як люди, так і домашні тварини) незабаром
помруть [2, с. 181; 8, с. 202–203; 18, с. 292; 23, с. 304; 24,
S. 432]. Не рекомендувалося будувати хати і хліви із
сухостою, він був придатним тільки для будівництва
клуні [25, с. 117].
Певне місце в господарській діяльності білорусів
займала заготівля березового та кленового соків, гри-
бів, ягід [5, арк. 8, 23, 26, л. 12]. Березовий сік почина-
ли пускати з кінця березня, за 5–6 днів до розпукування
бруньок. Приблизно до 80-х років XIX ст. з цією метою
в дереві робили сокирою досить глибоку щілину, куди
заганяли під нахилом клин з твердої деревини з жолоб-
ком посередині, завдовжки 25 см, а завширшки до 6 см.
У кінці XIX – на початку ХХ ст. такий спосіб заготівлі
соку почали замінювати на менш хижацький: у дереві
просвердлювали отвір діаметром не більше як 3 см,
куди вставляли спеціальний жолобок. Протягом 6–10
днів від одного дерева отримували до 40 відер цього
дорогоцінного напою. Для запобігання гниттю дерева
після закінчення збору соку отвір забивали виструга-
ним кілком або замащували глиною [23, с. 306]. Такий
ощадний спосіб збору березового соку був поширений
не тільки в Білорусі, але й в Україні, Польщі, Чехії,
Югославії, Болгарії [27, S. 27]. Білоруські селяни знали
періоди сокогону й інших дерев, знімаючи в цей час
кору з липи, клена, лози (для плетіння личаків, корзин,
рогожі), з дуба (для дублення шкіри) [5, арк. 9, 22,
с. 210]. Білоруси мали уявлення про вегетативні періо-
ди розвитку рослин, швидкість їх зростання. Наприклад,
дуб на подвір’ї біля хати заборонялося висаджувати
жолудем: «той, хто посадить дуб жолудями, помре рані-
ше, ніж дерево досягне його зросту» [23, с. 307]. На
перший погляд таке пояснення видається помилковим,
але тепер уже точно відомо, що дуб із жолудя росте
дуже повільно, особливо на піщаних ґрунтах
Білоруського Полісся.
Багато які з поширених на території Білорусі видів
дерев (перш за все верба, береза, клен, липа, дуб) селя-
ни вважали «хорошими» і навіть священними [14,
с. 146; 18, С. 292; 25, с. 57]. Їх заборонялося рубати без
потреби, гілки верби освячували на Вербну неділю в
церквах та костелах, гілками берези, клена, липи на
свято Трійці прикрашали хати, ворота, стіни й двері
хліва, кути, сіни. Ці обряди зафіксовано в усіх історико-
етнографічних регіонах Білорусі як ученими XIX – пер-
шої половини ХХ ст., так і під час наших польових
етнографічних досліджень [5, арк. 3, 15, 40, 43, 54, 58,
63, 74, 82–83; 6, с. 24; 8, с. 120; 14, с. 168; 18, с. 203; 26,
арк. 11, 20, 28, л. 4, 11, 14–17, 33, 29, S. 219]. На тери-
торії Наднімання на Вербну неділю ще в XIX ст. прино-
сили до церкви на освячення ціле дерево верби разом із
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
45Костянтин Шумський. Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в
другій половині ХХ – на початку XXI ст.
корінням. Вважалося, що калина охороняє від Перуна.
Під нею дозволялося сидіти під час грози, щоб захисти-
ти себе від блискавки. Ягодами калини навіть прикра-
шали ікони в хаті й копиці сіна задля захисту від блис-
кавки [23, с. 307]. Свіжими вільховими гілочками з
листям парили глечики, щоб ніхто не зачарував моло-
ко; клали шматочки вільхи в одяг молодят, тобто
сприймали це дерево як оберіг від хвороб і нещасть [30,
с. 88]. Червоний вогняний колір ягід горобини та її
листя хрестоподібної форми забезпечили використан-
ня і цього дерева як надійного оберега: вдаривши горо-
биновою палицею вовкулака, можна було начебто
повернути йому людську подобу [30, с. 413]. Усі ці
факти є відбиттям давнього культу дерев і рослинності
загалом. У деяких випадках він мав магічний характер:
так, наприклад, прикрашання зеленню будинків і
людей (обряд «водіння куста») повинно було сприяти
розвитку рослинності [14, с. 173].
Культ дерев – один із складників культів обожнюван-
ня природи: «Селянин обожнює природу і поклоняєть-
ся їй», – підкреслював Є. Р. Романов [31, с. 35].
Підтвердженням цього є білоруські казки, в одній із
яких, наприклад, ідеться про те, як селянин хотів зру-
бати в лісі ялинку, а вона просила залишити її, обіцяю-
чи свою допомогу; селянин спочатку її залишив, але
потім усе ж таки зрубав і відразу ж став ведмедем [32,
с. 56]. Як бачимо, основна ідея казки – гнів скривдже-
ного дерева, яке володіло потужною силою. В іншій
легенді, зафіксованій у кінці XIX ст. у селі Великий Ліс
Брестського району, йдеться про те, як якийсь селянин
зрубав для будівництва млина три сосни, що росли з
одного кореня, але будівництва не закінчив, оскільки
незабаром помер від невідомої хвороби [33, с. 47].
Найважливішим аспектом міфології дерева є його
стійка співвіднесеність із людиною. Вважалося, що дере-
ва, як і люди, можуть ходити, розмовляти, переживати
періоди процвітання і засихання, народжуватися і вми-
рати (тут можна згадати заборону рубати дерево без
великої потреби, оскільки воно має «померти своєю
смертю») [34, с. 134] . За білоруським повір’ям, у дерева
часто переселялися людські душі: коли дерево рубають,
то з нього йде кров, чути стогін, а якщо дерево зарипить,
то це ознака того, що лісоруб змушує душу шукати собі
іншого притулку [30, с. 151; 35, с. 591–629].
Ушановування дерев, як характерна риса
слов’янського язичництва, було своєрідним ритуалом
молінь, звернених до вегетативних сил природи.
Слов’яни мали священні гаї, у яких поклонялися ста-
рим деревам (дубам, ясенам, кленам, липам та ін.) [34,
с. 13, 135–136, 169–170]. Із прийняттям християнства
священні гаї і культові дерева почали знищувати.
Місця, що нагадували священні гаї («прощі»), а
також окремі культові дерева збереглися на території
Білорусі як у XIX – на початку ХХ ст., так і в другій поло-
вині ХХ – на початку XXI століття [36, с. 305]. Свідченням
культового призначення таких гаїв стали їхні назви:
Княжа Діброва (поблизу Турова), Королівська Діброва
(біля села Первомайська Щучинського р-ну), Дубовий
Гай (поблизу села Гатава Мінського р-ну), Святий Гай
(біля села Низ Слонімського р-ну), Красний Гай (біля
села Талачмани Свислоцького р-ну), Пуща Старина
(біля села Кривичі на Деснянщині) та ін. [30, с. 111]. Це
були ділянки лісу, на яких росли дуже старі дерева,
іноді вони мали огорожу, у межах якої, окрім дерев,
була якась святиня: каплиця, хрест, ікони, джерело, що
вважалося лікувальним. Сюди приходили набирати
воду, молитися, тут відбувалися хресні ходи в церковні
свята, особливо в дні освячення місцевих каплиць [5,
арк. 11; 28, арк. 18, 35]. Культові дерева, які згоріли або
впали від старості, були недоторканними. За шкоду,
завдану таким деревам, людину карано тяжкою хворо-
бою – божевіллям, сліпотою, паралічем. Спроба ком-
пенсувати збитки, наприклад посадити нове дерево
замість знищеного, пом’якшувала покарання, і хвороба
могла «відпустити» [34, с. 135].
Великою пошаною в білорусів користувався дуб,
який виступав як символ вічного життя, втілюючи
силу, міць, чоловіче начало. Під загрозою передчасної
смерті його заборонялося ламати, рубати, зрізувати.
Широковідомим був дуб біля села Церковища Ушацького
району, на березі річки Меделки в Поставах [30, с. 154].
Збереглися назви культових дубів: Велет, Силач, Святий
Дуб, Добрий Дуб, Тригранний Дуб, Перунів Дуб, Старий
Дуб та ін. Про культ дуба яскраво свідчать знахідки
1869 на території колишнього Борисівського повіту: у
лісі в дуплі дуже старого дуба селяни знайшли два язич-
ницькі ідоли, один із яких був виготовлений зі срібла, а
другий – із бронзи [37, с. 57]. Дуб під назвою Велет ріс
на капищі в Мінську, яке проіснувало на березі Свіслочі
до початку ХХ ст. Жолуді з цього дуба вважалися свя-
щенними [37, с. 57]. Поблизу села Адельковичі
(Слонімський район) відомий величезний дуб біля кур-
гану. Наприкінці XIX ст. там було два дуби, а ще раніше
їх було чотири. Вони вважалися зачарованими, і, за
повір’ями, якщо зрубати такий дуб або навіть узяти з
нього гілочки, відірвані вітром, то обов’язково тра-
питься якесь нещастя: здохне кінь, корова чи вівця.
Зафіксовано переказ про те, що одного разу орендар
графа Завіші зрізав два дуби, і від цього в нього здохли
всі тварини. Два дуби, які залишилися, люди окропля-
ли святою водою, і їх ніхто не чіпав [37, с. 58].
Де-не-де в Білорусі до початку XXI ст. ще збереглося
обрядове «годування» культових дерев, особливо беріз:
їм носять хліб-сіль, загорнуті в полотно, льон, гроші,
стрічки тканини [30, с. 151]. Білоруси вірили, що деякі
дерева (наприклад, липа біля села Капланці
Березанського району, дуб біля села Церковища
Ушацького району) володіють лікувальними власти-
востями. Хворому потрібно було пролізти через отвір у
такому дереві, після чого він повинен був розірвати на
собі ту частину одягу, що торкалася хворого місця.
Розірваний одяг залишали біля дерева, одягаючи нато-
мість новий. Вважалося, що після цього дерево може
подарувати здоров’я [37, с. 59].
У XIX–ХХ ст. білоруси охоче садили на своїх садибах
берези, клени, липи, оскільки вважалося, що вони при-
носять людям щастя [25, с. 57]. Зрубати будь-яке дере-
во, що росло поблизу хати, у дворі або на вулиці – вели-
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
46 Етнодемографічні та етнокультурні процеси: питання теорії та методики досліджень
кий гріх для господаря дому або іншої людини [23,
С. 304; 26, арк. 14; 28, арк. 8, 10, 25]. Відомі й інші забо-
рони, пов’язані з деревами. Так, не можна було знищу-
вати черемшину, «бо бджолам не буде звідки брати
весняний мед» [23, с. 307]; горобину: «хто зріже горо-
бину, той помре важкою смертю» [4, S. 244]; також
ясена, оскільки «з нього наші предки отримали священ-
ний вогонь» [23, с. 307]. У переказі, який зафіксував
М. Федоровський, розповідається про те, що коли Бог
вигнав Адама і Єву з раю, то він вигнав і чорта, який їх
спокусив, і наслав на нього Перуна. Чорт сховався під
ясеном, а Бог запалив його Перуном: так Адам отримав
перший вогонь [4, S. 239].
У народних знаннях білорусів про дикорослі рослини
проявляється їхнє дбайливе ставлення до навколиш-
ньої флори, передусім до лісових ресурсів. Це відзначе-
но як спостереженнями етнографів XIX – першої поло-
вини ХХ ст., так і даними опитувань сільського насе-
лення, проведених автором. Білоруські селяни ніколи
не зрубували дерево без потреби, не винищували ягідні
і грибні місця. Так, при збиранні грибів завжди прагну-
ли зберегти грибницю, зрізаючи гриб ножем або обе-
режно викручуючи його із землі [5, арк. 37]. Ягоди
ніколи не збирали нестиглі й усі до однієї, при зборі
чорниці не використовували дерев’яних гребенів. Вище
вже йшлося про ощадні способи збору березового та
кленового соків, що майже не пошкоджували дерева.
Раціонально підходили і до заготівлі кори, знімаючи її
не з усіх дерев на тій чи іншій ділянці, а вибірково.
Разом із тим наведені факти не можуть свідчити про
абсолютно гармонійне співіснування білоруського
етносу з природою, адже будь-яка дія людини рівно-
значно негативна для природи, оскільки не може не
порушувати її розвитку (справжньою природа може
бути тільки при повному невтручанні людини).
У більшості традиційних знань і уявлень білорусів про
диких тварин XIX – першої половини XX століття також
відображено дбайливе, раціональне ставлення до довкіл-
ля. Категорично заборонялося без потреби вбивати і
навіть ображати звірів і птахів. Наприклад, великим
гріхом вважалося забрати в білки всі горіхи, знайдені в
дуплі: «це все одно, що відібрати хліб у людини» [25,
с. 49]. Ряд представників тваринного світу (насамперед
ластівок, жайворонків, лелек, вужів, бджіл, мурах) біло-
руський селянин вважав свого роду священними. На
Поліссі, перед тим як будувати хлів, приносили з лісу
мурах і висипали їх на вибране місце: «Якщо мурашки
розповзуться, то нечисте місце – там нічого не будуй».
Таким же чином і спостерігали за поведінкою павука:
якщо принесений павук починав через ніч «ткати крос-
на» на новому місці, воно вважалося придатним для
будівництва [29, S. 164]. Заборонялося руйнувати пта-
шині гнізда, мурашники [7, с. 259]. Ці знання зафіксова-
ні в усіх історико-етнографічних регіонах Білорусі.
Бджолу вважали комахою не тільки корисною, але й
розумною, оскільки «куди вона не полетить по мед, то
не заблудиться» [23, С. 311]. Білоруські замовляння
XIX ст., зібрані Є. Р. Романовим, називають бджолу
«царицею», «райською пташкою» [38, с. 5, 10]. Білоруси
вірили, що бджола кусає тільки грішних людей [7,
c. 259]. Смертним гріхом, який не буде прощено навіть
на тому світі, вважалося руйнування або розкрадання
бджолиної борті: «Якщо людина викраде або зруйнує
колоду з бджолами, то її слід повісити на цій же сосні»;
«Якщо хтось зруйнує чи вкраде бджоли, то його слід
закопати живим у землю, спочатку відрубавши
руку» [23, c. 310; 24, s. 253, 337–338; 29, s. 164]. На
думку білорусів, деякі тварини, а саме голуб та бджола,
володіють «духом», тобто душею, однаковою з душею
людини, і таким чином виділяються з числа всіх інших
тварин [31, c. 33], тому про бджілку і голуба не можна
сказати «здохли», а потрібно «померли» [29, 164; 32,
c. 45]. Тут, звичайно, простежуються пережитки ані-
мізму та християнської міфології (яка, як відомо, ото-
тожнювала Бога-духа, третю особу Трійці, з голубом),
але в ряді випадків видно і любов до корисних і краси-
вих представників місцевої фауни. Усе це випливало з
віри в спорідненість із силами природи, які позначали-
ся на житті й діяльності людини [36, c. 307].
Якщо під хатою оселиться вуж, то таке сусідство, на
переконання білорусів, забезпечує здоров’я і багатство
мешканцям хати, тому про мертвого вужа говорили
«кінчився» або «помер», але не «здох», щоб вуж не пока-
рав за образу [32, c. 9, 14]. Вважалося, що той, хто
побачить вужа і не вб’є його, буде назавжди захищений
від укусів змії [31, с. 68]. Етнографи кінця XIX – початку
ХХ ст. зафіксували відомості про те, що білоруські селя-
ни колись тримали вужів у хатах під піччю або навіть
разом із дітьми [29, s. 164], а коли наставав час годува-
ти дітей, вуж сміливо виповзав зі свого сховища і їв
разом з ними. Діти іноді відштовхували його, били лож-
кою по голові, проте вуж не ображався і не кусав їх. Для
вужа спеціально ставили ненакритим глечик молока,
щоб він міг вільно підживитися, коли хотів [30, с. 93].
Якщо вуж жив у хліві, то йому дозволяли пригощатися
молоком корови безпосередньо з її вимені. Вуж був
охоронцем господарства і в переносному сенсі, як
магічний символ [24, s. 177], і безпосередньо – як вини-
щувач дрібних гризунів, що турбували худобу, могли
знизити її продуктивність, заразити інфекційною хво-
робою. Вуж міг передбачати господарям біду, загрозу
стихії. У Медельскому районі в другій половині ХХ ст.
зафіксовано переказ про те, як у ясний літній день вуж
зі своїми дітьми виповз із хліва й залишив подвір’я.
Незабаром почалася страшна гроза, і хлів згорів [30,
с. 93]. А. В. Гура наводить дані, що на Білоруському
Поліссі вужа й тепер називають «домовиком», намага-
ються не кривдити [39, с. 319].
Такою ж любов’ю і пошаною користувався й лелека
(бусел). Його вважали перетвореним із того чоловіка,
якому Бог дав міх, куди поклав усіх гадів і наказав їх
втопити, але чоловік був цікавим, розв’язав міх, щоб
побачити, що в ньому, і таким чином випустив усіх
гадів на волю. Тоді Бог покарав чоловіка, перетворив-
ши його на лелеку і наказавши йому збирати жаб та
інших гадів [29, S. 165; 31, с. 79]. Подібну легенду ми
зафіксували в Корелицькому районі Гродненської
області в інформатора С. Харути [5, арк. 33]. Вважалося,
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
47Костянтин Шумський. Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в
другій половині ХХ – на початку XXI ст.
що коли навесні лелека зробить своє гніздо на даху
хати або поблизу неї, то це принесе господарям щастя,
народження дитини; хата на все літо буде захищеною
від блискавки, граду і всякого іншого зла [4, s. 183, 185;
26, арк. 14]. Тому в деяких місцевостях селяни самі
робили навесні гнізда для бусла, закріплюючи на даху
колесо від воза, щоб закликати цю птицю до себе [32,
c. 74]. До лелеки зверталися жінки під час жнив, коли
стояла дуже спекотна погода: «Бусько, бусько! Зашли
нам трохи вітру, бо не зможемо жати!». Ображений
лелека (якщо хтось зруйнував його гніздо) міг прине-
сти на хату або клуню палаючу головешку і таким
чином помститися цій людині [5, арк. 84, 18, c. 312; 31,
c. 60; 32, c. 14]. Гріхом вважалося вбивство соловейка,
ластівки, голуба, жайворонка, синиці, дятла. Не можна
було чіпати тетерева, «оскільки він нікому не робить
зла» [23, c. 320; 29, s. 165; 32, c. 75].
Відомі також магічні обряди, які за участю тварин
повинні були забезпечити майбутній урожай. Тут у ролі
істот, від яких залежить врожайне літо, виступають
здебільшого птахи. Це – весняні птахи: на першому
місці ластівка, рідше галка. Весна в образі ластівки «з
карабку жыта вытрасла, з лукошак горошок, з драбеек
канапелек», як співається в одній із веснянок; в іншій
веснянці ластівку просять принести «цеплае лета і буй-
ное жита» [32, c. 39]. У Надніманні цю роль приписува-
ли лелеці чи дикому гусакові; коли селянин бачив
навесні перший раз лелеку або гусака, він проказував
таке замовляння: «на тихе літо, буйне жито, а нам на
здоров’я». Водночас можна було зав’язати вузол на
поясі і зберігати його як засіб від лихоманки: якщо така
людина захворіє, то досить розв’язати вузол і лихоман-
ка «відпустить» [8, С. 193]. У Поліському регіоні носієм
різного добра вважали журавля: якщо він прилетить,
жінці потрібно було йому сказати: «будь здоров, пане
веселий», і він відповість: «нехай, щоб ти весела була на
весь рік», а якщо просто сказати: «он журавель летить»,
то він відповість: «нехай, щоб ти журилася весь рік» [29,
s. 166]. Якщо журавель кружляв над конкретною хатою,
у ній цього року чекали весілля [4, s. 154].
Необхідно відзначити, що позитивним було ставлен-
ня не до всіх представників тваринного світу. Вважалося,
наприклад, що городня жаба («варопавка») нібито при-
носить посуху, тому її ритуальне вбивство використову-
вали в обрядах викликання дощу, поширених у XIX –
першій третині ХХ ст. Не менш сумна доля спіткала й
кажана. Припускали, що він насилає «шалудькі» на голо-
ву [23, c. 338; 31, c. 63], від чого людина може навіть
померти [7, c. 261; 18, С. 308]. З цієї причини кажанів
убивали, хоча вони приносили велику користь, знищую-
чи шкідливих комах. Не любили також сову (через її
великі «страшні» очі), а також зозулю, бо вона виводила
пташенят у «чужих» гніздах. Крім того, вважали, що
зозуля не має самця: багато хто нібито бачив, як вона
підлітала під півня. Результати опитувань сільського
населення не виявили тут принципових регіональних
відмінностей на всій території Білорусі. Ці екофобні
установки (особливо ставлення до жаб і кажанів) збере-
глися і в другій половині ХХ – на початку XXI ст., незва-
жаючи на певний розвиток екологічної освіти та еколо-
гічного виховання населення [5, арк. 3–4, 45, 67, 71, 26,
л. 8, 27, 28, л. 8]. Однак більшість традиційних уявлень
про природу (заборона вбивати тварин без потреби,
руйнувати гнізда, мурашники, бджолині дупла і т. д.)
працювала ефективніше, ніж нинішні природоохоронні
закони і заклики громадськості, тому актуалізація їх у
масовій свідомості може принести величезну екологічну
користь сьогодні [36, С. 308].
Таким чином, традиційні знання білорусів про рос-
линний і тваринний світи являють собою цілісну систе-
му, для якої характерні всебічність, комплексність,
завершеність. За своєю структурою, змістом, практич-
ним значенням вони не поступаються аналогічним
системам знань у народів, що перебували в однакових
із білорусами природних умовах. Дикорослі рослини й
дикі тварини займали важливе місце і в світоглядних
уявленнях і традиційній системі цінностей білорусько-
го етносу, що свідчило про усвідомлення ним гармоній-
ності світовобудови та місця людини у Всесвіті.
Білоруський етнос, який довгий час проживав на тій
самій території, накопичив значний позитивний досвід
природокористування. Різноманітні способи експлуа-
тації природи давали можливість остаточно не знищу-
вати той чи інший вид ресурсів, а розподіляти наванта-
ження на природу більш-менш рівномірно між різними
видами її багатств шляхом ведення комплексного гос-
подарства. Ці способи випрацьовували й апробовували
протягом багатьох століть, тому білоруський етнос
зумів найбільш оптимально адаптуватися до навко-
лишніх флори і фауни і, зберігаючи традиції природо-
користування, не порушував природної рівноваги.
Традиційні знання білорусів про дикорослі рослини і
диких тварин, зафіксовані в усіх історико-етнографічних
регіонах Білорусі, мають яскраво окреслений екофіль-
ний характер: у них відсутні обґрунтування грабіж-
ницького ставлення до рослинного і тваринного світу,
проявляється повага до природи, її краси, прагнення
зберігати і раціонально використовувати природні
багатства. Найбільш масове застосування традиційних
форм взаємин із живою природою припало на XIX –
першу половину ХХ століття. Протягом другої полови-
ни ХХ – на початку XXI ст. народні екологічні знання
білорусів зазнали значної трансформації. Сфера їх
поширення і функціонування поступово набула вузь-
ких соціально-демографічних обмежень (демографічна
група сільських жителів віком за 60 років). На жаль,
їхні думки про раціональне використання ресурсів рос-
линного і тваринного світу найчастіше пасивно врахо-
вують чи не враховують взагалі інші соціальні та демо-
графічні групи [5, арк. 24, 30, 37]. Крім того, на почат-
ку XXI ст. навіть представники цієї демографічної групи
поступово втрачають унікальні традиційні екологічні
знання та перекази (про це свідчить те, що не всі інфор-
матори могли повністю відповісти на поставлені питан-
ня або навіть на більшу їхню частину).
Екологічне значення традиційних знань білорусів
про дикорослі рослини й диких тварин полягає в тому,
що вони володіють безперечним виховним потенціа-
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
48 Етнодемографічні та етнокультурні процеси: питання теорії та методики досліджень
лом, особливо на сучасному етапі, коли ігнорування й
порушення вироблених упродовж століть основних
законів природокористування призвело до глобальних
екологічних проблем на планеті Земля. Актуалізація в
масовій свідомості традиційних форм взаємин із навко-
лишнім середовищем сприяє відмові від глибоко зако-
рінених установок на панування суспільства над при-
родою і необмежене використання її ресурсів, осмис-
ленню того факту, що жорстке протистояння людини і
природи здатне знищити всю планету; сприяє гармо-
нійним стосункам із природою, становленню загальної
екологічної культури особистості, формуванню еколо-
гічно досвідченого фахівця, відповідального за можли-
ві наслідки своєї професійної діяльності.
Тому на сучасному етапі актуальним науково-
практичним завданням є відродження і повернення в
культуру сільських жителів (а також і жителів міста)
традиційних знань, морально-етичних уявлень, норм і
принципів поведінки стосовно навколишньої природи,
адже дбайливе ставлення людини до довкілля, рідної
землі має базуватися на найкращих традиціях народної
культури.
1. Шумскі К. Раслінны свет у традыцыйнай
культуры беларусаў ХІХ – пачатку
ХХ ст. // Пытанні мастацтвазнаўства,
этналогіі і фалькларыстыкі. Вып. 2 / Ін-т
мастацтвазнаўства, этнаграфіі і фалькло-
ру імя К. Крапівы Нац. акад. навук
Беларусі; навук. рэд. А. Лакотка. – Мінск,
2007. – С. 436–440.
2. Шумський К. Традиційні екологічні
знання білорусів: народна ботаника //
Народознавчі Зошити. – 2005. –
№ 1–2. – С. 179–184.
3. Минько Л. Народная медицина
Белоруссии. – Минск: Наука и техника,
1969. – 108 с.
4. Federowskі М. Lud Bjaloruski na Rusi
Litewskiej. Materjaly do etnografii
słowіańskіei zgromadzone w latach 1877–
1891. – Kraków, 1897. – Tom I: Wjara,
wierzenіa i przsady ludu z okolic Wolkowyska,
Slonima, Lidy i Sokolki.
5. Архіў Інстытута мастацтвазнаўства,
этнаграфіі і фальклору НАН Беларусі
(далей – АІМЭФ). – Фонд 6. – Воп. 14. –
Спр. 135. Матэрыялы па традыцыйных
экалагічных ведах беларусаў, сабраныя
К. А. Шумскім. 2005–2006 гг.
6. Бессонов П. Белорусские песни с
подробными объяснениями их творче-
ства и языка, с очерками народного обря-
да, обычая и всего быта. – М.: Б. и, 1871.
7. Дмитриев М. Собрание песен, сказок,
обрядов и обычаев крестьян Северо-
Западного края. – Вильня, 1869.
8. Крачковский Юл. Быт западно-русс-
кого селянина . 1874.
9. Эремич И. Очерки белорусского
Полесья // Вестник Западной России. –
1867. – Кн. 11. – С. 95–117.
10. Tyszkіewicz Е. Opisanie powіatu
Borysowskiego. – Wilno, 1847.
11. АІМЭФ. – Фонд 6. – Воп. 12. – Спр. 24.
Этнаграфічная экспедыцыя 1976 г.
(Мінская вобласць). Запісы Л. І. Мінько.
12. Баршчэўскі У. З гісторыі
фальлёктэнізму // Інстытут беларускай
культуры. Запіскі аддзелу гуманітарных
навук. Працы катэдры этнографіі. –
1928. – Т. 1. – Сш. 1. – С. 49–80.
13. Дражева Р. Обряды, связанные с
охраной здоровья, в празднике летнего
солнцестояния у восточных и южных
славян // Советская этнография. –
1973. – № 6. – С. 112–118.
14. Карский Е. Белорусы: в 3 т. –
Варшава: М.; Петроград, 1903–1922. –
Т. 3: Очерки словесности белорусского
племени. Народная поэзия. Обрядовые
песни, приуроченные к разным
языческим праздникам. – М., 1916.
15. Гаммерман А. Растения-целители –
М., 1963.
16. Wereņko F. Przyczynek do lecznictwa
ludowego // Materjaly Antropologiczno-
Archeologiczne i Etnograficzne wydawane
staranіem Komisii antropologicznej
Akademii Umіеjetności w Krakowje. –
1896. – T. 1. – S. 99–228.
17. Гринченко Б. Этнографические
материалы, собранные в Черниговской
и соседних с ней губерниях. – Чернигов,
1895.
18. Романов Е. Белорусский сборник. –
Вильна; 1912. – Вып. 8: Быт белоруса.
19. Шумскі К. Традыцыйныя экалагічныя
веды беларусаў у ХІХ – пачатку ХХ ст. //
Пытанні мастацтвазнаўства, этналогіі і
фалькларыстыкі: зб. навук. арт.: у 2 ч. /
Ін-т мастацтвазнаўства, этнаграфіі і
фальклору імя К. Крапівы Нац. акад.
навук Беларусі; навук. рэд. А. Лакотка. –
Мінск, 2006. – Ч. 1: Мастацтвазнаўства,
фальклор і этналогія. – С. 502–506.
20. Мейер А. Описание Кричевского граф-
ства 1786 года // Могилевская старина:
сборник статей «Могилевских губернских
ведомостей» за 1900 и 1901 годы; под
ред. Е. Романова. – Могилев, 1901. –
С. 86–137.
21. Грамадскі быт і культура сельскага
насельніцтва Беларусі / В. Бандарчык [і
інш.]; пад рэд. В. Бандарчыка. – Мінск;
1993.
22. Общественный, семейный быт и
духовная культура населения Полесья /
В. Бондарчик [и др.]; под
ред. В. Бондарчика. – Минск: Наука и
техника, 1987. – 376 с.
23. Пяткевіч Ч. Рэчыцкае Палессе. –
Мінск, 2004.
24. Kolberg O. Dziela wszystkie. – Wrocław;
Poznań; 1968. – Tom 52: Bialoruś–
Polesie.
25. Сержпутоўскі А. Прымхі і забабоны
беларусаў-палешукоў. – Мінск;
Універсітэцкае, 1998. – 301 с.
26. АІМЭФ. – Фонд 6. – Воп. 14. –
Спр. 102. Матэрыялы па традыцыйных
экалагічных ведах беларусаў, сабраныя
К. А. Шумскім. 2002–2003 гг.
27. Moszyński K. Kultura ludowa słowian /
К. Moszyński. – Kraków, 1929. – Cz. 1:
Kultura materialna.
28. АІМЭФ. – Фонд 6. – Воп. 14. –
Спр. 134. Матэрыялы па традыцыйных
экалагічных ведах беларусаў, сабраныя
К. А. Шумскім. 2004 г.
29. Moszyński K. Polesie Wschodnie.
Materjaly etnograficzne z wschodniej
częśći b. powiatu Mozyrskіego oraz z
powiatu Rzcezyckjego. Warszawa, 1928.
30. Беларуская міфалогія: энцыклапе-
дычны слоўнік / С. Санько [і інш.]; пад
рэд. С. Санько. – Мінск: Беларусь,
2004.
31. Романов Е. Материалы по
этнографии Гродненской губернии. –
Вильна, 1911. – Вып. 1.
32. Нікольскі М. Жывёлы ў звычаях,
абрадах і вераваннях беларускага
сялянства. – Мінск; 1933.
33. Дучыц Л. Старадаўнія могільнікі ў
назвах, паданнях і павер’ях беларусаў //
Культурны ландшафт Вілейшчыны: матэ-
рыялы Вілейскай рэгіянальнай навукова-
практычнай канферэнцыі, Вілейка, 26–27
ліп. 2003 г. / Вілейскі гістор.-краязн. музей,
Этнагістарычны цэнтр «Явар»; рэдкал.:
Л. Дучыц [і інш.]. – Мінск, 2004. –
С. 44–54.
34. Славянская мифология. Энцикло-
педический словарь / Редкол.: С. Толстая
[и др.]. – 2-е изд. – М., 2002.
35. Зеленин Д. Тотемистический культ
деревьев у русских и белорусов / //
Известия АН СССР. Отделение
общественных наук. – 1933. – № 8. –
С. 591–629.
Література
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
49Костянтин Шумський. Традиційні екологічні знання білорусів та їх трансформація в
другій половині ХХ – на початку XXI ст.
36. Шумскі К. Народныя экалагічныя
веды ў справе папулярызацыі трады-
цыйнай культуры беларускай вёскі //
Пытанні мастацтвазнаўства, этналогіі і
фалькларыстыкі. Вып. 3: у 2 ч. / Ін-т
мастацтвазнаўства, этнаграфіі і фаль-
клору імя К. Крапівы Нац. акад. навук
Беларусі; навук. рэд. А. Лакотка. –
Мінск, 2007. – Ч. 2. – С. 304–309.
37. Дучыц Л. Культавыя дрэвы ў
Беларусі // Studia mythologica slavica. –
2000. – № 3. – С. 57–62.
38. Романов Е. Сборник белорусских
заговоров начала ХІХ века // Могилевская
старина: сборник статей «Могилевских
губернских ведомостей» за 1900 и 1901
годы; под ред. Е. Романова. – Могилев,
1901. – С. 5–12.
39. Гура А. Символика животных в
славянской народной традиции. – М.,
1997.
|