Інтерпретація роману Івана Багряного «Тигролови» у вітчизняному кінематографі 90-х років ХХ століття та в українському музичному театрі 20-х років ХХІ століття
У статті звертаємо увагу на знакову подію сучасної української культури – книгу-ювіляра 2024 року – роман Івана Багряного «Тигролови» та на переосмислення, інтерпретацію цього твору в сучасному українському мистецькому просторі, зокрема в кінематографічному та театральному текстах. Стверджується, що...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Дата: | 2024 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2024
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203913 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інтерпретація роману Івана Багряного «Тигролови» у вітчизняному кінематографі 90-х років ХХ століття та в українському музичному театрі 20-х років ХХІ століття / Н. Мех // Народна творчість та етнологія. — 2024. — № 2. — С. 35–43. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859824080082960384 |
|---|---|
| author | Мех, Н. |
| author_facet | Мех, Н. |
| citation_txt | Інтерпретація роману Івана Багряного «Тигролови» у вітчизняному кінематографі 90-х років ХХ століття та в українському музичному театрі 20-х років ХХІ століття / Н. Мех // Народна творчість та етнологія. — 2024. — № 2. — С. 35–43. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | У статті звертаємо увагу на знакову подію сучасної української культури – книгу-ювіляра 2024 року – роман Івана Багряного «Тигролови» та на переосмислення, інтерпретацію цього твору в сучасному українському мистецькому просторі, зокрема в кінематографічному та театральному текстах. Стверджується, що місія мистецтва сьогодні – це саме реабілітація через мистецтво. Мистецький продукт повинен давати надію, показувати щасливий варіант перебігу подій. Віра в перемогу добра над злом, оспівування любові, яка не минає, – усе це має бути сьогодні в сучасному театральному, музичному та кінотексті. Адже є запит на такі культурні продукти на сучасному часовому зрізі 20-х років ХХІ ст.
Attention is paid in the article to the landmark event of modern Ukrainian culture – the book celebrating its anniversary in 2024 – Ivan Bahrianyi’s novel The Tiger Trappers and the rethinking, and interpretation of this work in the modern Ukrainian artistic space, in particular in cinematographic and theatrical texts. It is claimed that the mission of art today is exactly rehabilitation through art. An artistic product should give hope, and show a happy version of the course of events. Faith in the victory of good over evil, and glorification of love that does not pass away – all this should be present in modern theatrical, musical, and film texts today. After all, there is a demand for such cultural products in the modern time slice of the 2020s.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:27:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
35
МЕХ НАТАЛІЯ
докторка філологічних наук, професорка, завідувачка відділу екранно-сценічних мистецтв та культуро логії
Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ,
Україна).
ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-5846-505X
MEKH NATALIIA
a Doctor of Philology, a professor, a head of the Screen, Stage Arts and Culturology Department of M. Rylskyi
Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv,
Ukraine).
ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-5846-505X
DOI https://doi.org/10.15407/nte2024.02.035
УДК 821.161.2-31Тигр.:[791.2+792.5](477)“19/20”
Бібліографічний опис:
Мех, Н. (2024) Інтерпретація роману Івана Багряного «Тигролови» у вітчизняному кінематографі
90-х років ХХ століття та в українському музичному театрі 20-х років ХХІ століття. Народна творчість та
етнологія, 2 (402), 35–43.
Mekh, N. (2024) Interpretation of the Tiger Trappers Novel by Ivan Bahrianyi in the Ukrainian Cinematography
of the 1990s and Musical Theatre of the 2020s. Folk Art and Ethnology, 2 (402), 35–43.
І НТ ЕРП РЕТА Ц І Я РОМ А Н У І ВА Н А БА Г РЯ НОГО
«Т И Г РОЛОВИ» У ВІТ Ч ИЗН Я НОМ У К І Н Е М АТОГ РАФІ
90-х РОК І В Х Х СТОЛ ІТ ТЯ
ТА В У К РА Ї НСЬКОМ У М У ЗИ Ч НОМ У Т Е АТ РІ
20-х РОК І В Х Х І СТОЛ ІТ ТЯ
Анотація / Abstract
У статті звертаємо увагу на знакову подію сучасної української культури – книгу-ювіляра 2024 року – роман Івана
Багряного «Тигролови» та на переосмислення, інтерпретацію цього твору в сучасному українському мистецькому
просторі, зокрема в кінематографічному та театральному текстах.
Цьогоріч виповнилося 80 років з того часу, як світ побачив пригодницький твір з автобіографічними елементами,
який мав резонанс не лише на батьківщині, але й за кордоном. І це не дивно, адже книгу було перекладено багатьма
мовами світу, до того ж вона мала наклад понад мільйон примірників.
Іван Багряний представив на широкий загал дуже український за духом та за світосприйняттям екшн, який навіть
сьогодні, у ХХІ ст., здатен зацікавити молодь своєю правдивістю та проникливістю, своєю жагою та прагненням до
свободи.
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2024. Опубліковано на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
36
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2024
У дослідженні аналізується кіновізія роману «Тигролови», яка з’явилася в 1994 році на кіностудії «Укртеле-
фільм». Режисером та сценаристом стрічки став відомий діяч української культури Ростислав Синько.
Кінотекст базується на першоджерелі, проте є і відмінності, які свідчать не лише про інший часовий зріз, іншу
епоху, у яку ведуться зйомки фільму, але й про певні нові акценти, своє бачення, переосмислення роману Івана Багря-
ного про юнака-авіатора Григорія Многогрішного, що за авторським задумом кінооповіді носить інше ім’я. Його у
фільмі називають Андрієм Чумаком. Є ще й інші деталі, які відрізняються в романі та в однойменній художній стрічці.
І це цілком природно, адже йдеться саме про авторську інтерпретацію, переосмислення відомого твору.
Однойменний кінофільм також звертає увагу глядача на дві України головних героїв: на далеку омріяну справжню
Україну із Золотоверхим Києвом та на Другу Україну, яку переселенці, вигнанці з рідної землі, збудували собі на Да-
лекому Сході у кривавому ХХ ст.
Цей мотив у наш час набуває нових відтінків, адже знову, уже в ХХІ ст., є українські переселенці, знову є люди, які
змушені шукати прихисток по всьому світові, рятуючись від страшної російської навали. Чи вдасться новим пересе-
ленцям знайти свою Другу Україну? Чи зможуть вони повернутися на батьківщину? Життя покаже…
Розглядається інтерпретація роману в сучасному українському музичному театрі. Минулого року за мотивами
однойменного роману Івана Багряного вийшов мюзикл «Тигролови» режисера Сергія Павлюка. Це, без перебіль-
шення, стало знаковою мистецькою подією, яка має успіх у глядача та схвальні рецензії критиків.
У статті наголошується, що коли ми бачимо готовий культурний продукт українського мистецького простору, чи
то кінофільм, чи то театральну постановку, мюзикл тощо, в основі яких лежить певний твір художньої літератури, ми
усвідомлюємо, що це вже є інтерпретація, переосмислення. Отже, ідеться вже про створення нового тексту культу-
ри – кінотексту, театрального тексту, музичного тексту тощо.
Осмислюється роль сучасного театрального, кіномистецтва. Стверджується, що місія мистецтва сьогодні – це
саме реабілітація через мистецтво. Мистецький продукт повинен давати надію, показувати щасливий варіант пере-
бігу подій. Віра в перемогу добра над злом, оспівування любові, яка не минає, – усе це має бути сьогодні в сучасному
театральному, музичному та кінотексті. Адже є запит на такі культурні продукти на сучасному часовому зрізі 20-х ро-
ків ХХІ ст.
Ключові слова: український культурний простір, роман «Тигролови», свобода, щастя, кінофільм, кінотекст,
український музичний театр, мюзикл, ціннісні домінанти.
Attention is paid in the article to the landmark event of modern Ukrainian culture – the book celebrating its anniversary
in 2024 – Ivan Bahrianyi’s novel the Tiger Trappers and the rethinking, interpretation of this work in the modern Ukrainian
artistic space, in particular in cinematographic and theatrical texts.
This year, 80 years have passed since the world saw the adventure work with autobiographical elements, which resonated
not only at home, but also abroad. And this is not surprising, because Tiger Trappers has been translated into many languages
of the world and had a circulation of over a million copies.
Ivan Bahrianyi has submitted to a wide audience a very Ukrainian in spirit and worldview action, which even today in the
21st century is able to interest young people with its truthfulness and insight, its thirst and desire for freedom.
The film version of the Tiger Trappers novel, which has appeared in 1994 at the Ukrtelefilm studio is analysed in the
investigation. A well-known figure of Ukrainian culture Rostyslav Synko is a director and screenwriter of the film.
The film text is based on the original source, but there are also differences those testify not only to another time period,
the other era in which the film was shot, but also to certain new accents, a new vision, a reinterpretation of Ivan Bahrianyi’s
novel about the young aviator Hryhorii Mnohohrishnyi. According to the plan of the author of the film story has another
name. He is called Andrii Chumak in the film. There are also the other details those differ in the novel and in the fictional
strip of the same name. And this is quite natural, because it is about the author’s interpretation, reinterpretation of a well-
known work.
The film of the same name also draws the viewer’s attention to the two Ukraines of the main characters: to the distant,
dreamed-of real Ukraine with Golden-topped Kyiv and to the Second Ukraine, which immigrants, exiles from their native
land, have built for them in the Far East in the bloody 20th century.
In our time, this motif acquires new shades, because again, already in the 21st century, there are Ukrainian immigrants,
again there are people who are forced to seek refuge all over the world, escaping from the terrible Russian invasion. Will new
immigrants be able to find their Second Ukraine? Will they be able to return to their homeland? Life will show...
The interpretation of the novel in modern Ukrainian musical theater is considered. Last year the musical Tiger
Trappers directed by Serhii Pavliuk has been released basing on the novel of the same name by Ivan Bahrianyi. This fact,
without exaggeration, has become a landmark artistic event, which has success with the audience and favourable reviews
of critics.
It is emphasized in the article that when we see a finished cultural product of the Ukrainian artistic space, whether
it is a film or a theatrical production, a musical, etc., based on a certain work of fiction, we realize that this is already an
37
НАТАЛІЯ МЕХ
interpretation, a reinterpretation. So, we are already talking about the creation of a new cultural text – a film text, a theatrical
text, a musical text, etc.
The significance of modern theater and film art is understood. It is claimed that the mission of art today is exactly
rehabilitation through art. An artistic product should give hope, show a happy version of the course of events. Faith in the
victory of good over evil, glorification of love that does not pass away – all this should be present in modern theatrical,
musical and film texts today. After all, there is a demand for such cultural products in the modern time slice of the 2020s.
Keywords: Ukrainian cultural space, the Tiger Trappers novel, freedom, happiness, film, film text, Ukrainian musical
theater, musical, value dominants.
2024 рік в українській культурі рясніє
ювілеями. Маємо 255 років від дня наро-
дження Івана Котляревського та 210 років
від дня народження Тараса Шевченка, згаду-
ємо 100-літній ювілей Сергія Параджанова
та 130 років від дня народження Олександра
Довженка, 160-літній ювілей Михайла
Коцюбинського та 170 років від дня наро-
дження Марії Заньковецької, 100-літній юві-
лей Павла Загребельного та 95 років від дня
народження Юрія Мушкетика та ін.
Серед значного переліку поважних
пам’ятних дат нам видалося важливим сьо-
годні поговорити про одну з книг-ювілярів
2024 року, а саме – про роман Івана Багряного
«Тигролови», а також про переосмислен-
ня, інтерпретацію цього твору в сучасному
українському мистецькому просторі, зокре-
ма у кінематографічному та театральному
текстах.
Цьогоріч виповнилося 80 років з того часу,
як світ побачив пригодницький твір з автобіо-
графічними елементами, який мав резонанс
не лише на батьківщині, але й за кордоном.
І це не дивно, адже книгу було перекладено
багатьма мовами світу, до того ж вона мала
наклад понад мільйон примірників.
Іван Багряний представив на широкий
загал дуже український за духом та за світо-
сприйняттям екшн, який навіть сьогодні,
у ХХІ ст., здатен зацікавити молодь своєю
правдивістю та проникливістю, своєю жагою
та прагненням до свободи. Відчайдушність і
волелюбність – це риси, які в цю мить демон-
струють українські воїни, захищаючи свою
землю від лютого ворога, риси, які мають ту
ж природу, що й риси героїв роману Івана
Багряного. Нащадки славетних пращурів
виборюють наше майбутнє. І той лейтмо-
тив, яким просякнутий роман Багряного, –
СМІЛИВІ ЗАВЖДИ МАЮТЬ ЩАСТЯ –
зрозумілий, як ніколи раніше. Він надихає,
мотивує, спонукає до дії, відгукується в кож-
ному українському серці.
Дивує нас те, що в українському культур-
ному просторі поки що є лише одна кіно-
візія роману «Тигролови», яка з’явилася в
1994 році на кіностудії «Укртелефільм».
Режисером та сценаристом стрічки став відо-
мий діяч української культури Ростислав
Синько.
Кінотекст базується на першоджерелі,
проте є також відмінності, що свідчать не
лише про інший часовий зріз, іншу епоху,
у яку ведуться зйомки фільму, але й про певні
нові акценти, нове бачення, переосмислення
роману Івана Багряного про юнака-авіатора
Григорія Многогрішного, що, за авторським
задумом кінооповіді, носить інше ім’я. Його у
фільмі називають Андрієм Чумаком. Є також
інші деталі, які відрізняються в романі та в
однойменній художній стрічці. І це цілком
природно, адже йдеться саме про авторську
інтерпретацію, переосмислення відомого
твору.
Відомий український мистецтвозна-
вець, філософ культури Ігор Юдкін-Ріпун
у монографії «Феноменологія культури як
методологія інтерпретації», яка побачила
світ у 2020 році, цілком слушно зауважує,
що «інтерпретація виконавцем тексту –
не репродукція, не відтворення тексту як
готової і наперед визначеної цілісності.
Інтерпретація становить виявлення опосе-
редкування відношення людини до світу,
осмислення цього відношення як чинності
активного суб’єкта, носія інтенції. Зокрема,
у виконавському мистецтві, перед тим,
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
38
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2024
як наново постати в драматичній виставі
чи музичному концерті, текст піддаєть-
ся тотальній дезінтеграції, перетворюєть-
ся на перелік, на проміжні, транзитні тек-
сти, що опрацьовуються в творчій робітні.
Відбувається своєрідна редукція тексту до
переліку як необхідний попередній етап
виконавської роботи» [7, c. 23]. І це ми може-
мо бачити під час перегляду кінороботи
Ростислава Синька, спостерігаючи за пра-
цею всієї знімальної групи, за кожною актор-
ською, режисерською та операторською зна-
хідкою.
Професійна команда, вдалі акторські
роботи Олега Савкіна, Ольги Сумської,
Анатолія Мокренка та ін., чудова музика
до фільму, над якою працювали Валентин
Сильвестров та Олександр Яворик, продума-
на операторська робота Михайла Іванова –
усе це разом дало змогу створити якісний
мистецький витвір та донести режисерський
задум до глядача.
Під час перегляду кінофільму вражає
контраст між позитивними та негативними
героями, який створюється за рахунок мови
персонажів. Лайлива лексика, груба росій-
ська мова наглядачів, працівників каральних
органів викликають збентеження та огиду.
Особливо цей контраст відчутно на початку
стрічки, коли лунає українська пісня, потуж-
на, глибока, з болем, тугою, яка знаходить від-
гук у глядацьких серцях. Імпонує мелодійна,
барвиста українська мова головних героїв,
звернення авторів до одвічних цінностей
українського народу. Так, глядач спостерігає
за виснаженим Андрієм, який непритомніє і
чує за кадром слова-наказ: «ЛЮБИ СВОЮ
НЕНЬКУ УКРАЇНУ!», а потім ще й чує щирі
слова молитви до Святого Духа, які линуть
на тлі проникливої музики. Ця мелодія така
природна, ніби виринає із сивої давнини,
наповнює надією все навкруги, створює
неймовірну атмосферу в кадрі.
Без сумніву, кінотекст впливає на сві-
домість глядача, формуючи його естетичні
смаки та світоглядні переконання. Ті сенси,
що їх вкладає автор кінофільму у свій мис-
тецький продукт, є його візією, інтерпрета-
цією життя, його посланням до глядацької
аудиторії. І не завжди його прочитання
літературного твору повністю збігається
з баченням автора роману, який взято за
основу.
Так, Іван Багряний у романі «Тигролови»
підкреслює особливе ставлення начальни-
ка етапу саме до головного героя, роблячи
акцент на його прізвищі та імені, неоднора-
зово згадуючи їх під час зупинок ешелону та
перевірки його присутності у вагоні, про що
свідчать такі фрагменти твору:
«І тоді ж так само вздовж ешелону про-
бігає начальник етапу. Він вибігає десь від
“Й. С.” і, задерши голову, стурбовано мчить
очима від вагона до вагона, – чогось шукає. Так
він довго жене попри низку понурих, герметич-
но закритих, рудих коробок... А тоді, задерши
голову до заґратованої діри, владно гукає в
гроно мерехтливих очей і блідих облич, що
поприлипали, мов паперові, до ґрат.
– Многогрішний!!
Обличчя зникають. Гроно мерехтливих
крапок розсипається. Натомість з’являється
одна пара таких же самих, з глибини вагона
наближається до ґрат, а голос понуро, ніби з
могили, відповідає:
– Я…
– Звать?!
Пауза. І повільно, тяжко й так само понуро:
– Григорій!..
Начальник якусь мить мовчки вдивляється
в дві мерехтливі цятки. Потім, заспокоєний,
обертається і йде назад...
Бліде обличчя прикипає до заліза. А голос,
виходячи десь з нутра, десь з пекельного клеко-
ту серця, вибухає крізь зціплені зуби:
– Бережеш-ш-ш?! С-с-собака!..
І знову люто, розпачливо:
– Бережеш-ш-ш?!?
Другий голос десь з глибини вагона глухо,
насмішкувато:
– Отак!.. Ти, браток, як генерал! Великої
честі доскочив. Сам великий начальник не їсть
і не спить – все прибігає з поклоном…
Третій понурий голос, потішаючи:
39
НАТАЛІЯ МЕХ
– Нічого… Одбудеш всі свої двадцять
п’ять – станеш маршалом…» [1].
В однойменному кінофільм не обігруєть-
ся цей епізод роману, хоча він є досить зна-
ковим та показовим для створеного Іваном
Багряним образу головного героя – юнака-
авіатора, засудженого на 25 років злочинним
тоталітарним режимом. Автори кінооповіді
демонструють увагу НКВедистів до бага-
тьох в’язнів, а не лише до Андрія Чумака –
головного героя кінострічки.
У тексті роману Івана Багряного є кілька
місць, які ілюструють ставлення головних
героїв до України, до рідного краю, за яким
вони сумують. Так, мати згадує про старі
часи до приходу більшовиків та про вели-
ку родину й господарство діда Сірка, про
Сірків куток – ціле село, пор.:
«Весело жилося. Коней мав Сірко – він їм
ліку не знав,.. Та, Боже мій!.. Пасіка була вули-
ків з двісті… Трудилися щиро, то й мали. І те
сказати – було що робити і де заробляти: хліб
сіяли, промишляли звірину, ходили з хурами в
Манджурію і в Китай, копали золото, ловили
рибу, брали ягоди та кедрові горіхи, ловили
звіра живцем, «пантували»… Ми хліба сіро-
го, синку, не їли! І коли навіть недорід тут
був, то ми мали борошно заграничне, японське
або американське, і риж з Китаю, як золото,
і крам різний… Жили ми тут ліпше, як дома.
Це була наша друга Україна, нова Україна,
синку, але щасливіша. І назви наші люди
подавали тут свої, сумуючи іноді за рідним
краєм: Київ, Чернігівка, Полтава, Україна,
Катеринославка, Переяславка тощо. Тут, де
не поїдеш, – то з Києва виїдеш, а в Чернігівку
приїдеш, з Чернігівки виїдеш – в Полтавку
приїдеш… Але це там, де все люди наші осіли
понад річками, де можна сіяти хліб. Жили!
Жили ми, синку!.. Ну, а потім пішло все шкере-
берть… Десь прогнівали Бога. Нові часи, нові
порядки. І настало таке, що люди за голови
хапаються. Прийшла совєтская власть і все
перевернула» [1].
Однойменний кінофільм також звертає
увагу глядача на дві України головних геро-
їв: на далеку омріяну справжню Україну із
Золотоверхим Києвом та на Другу Україну,
яку переселенці, вигнанці з рідної землі, збу-
дували собі на Далекому Сході у кривавому
ХХ ст.
Цей мотив у наш час набуває нових від-
тінків, адже знову, вже у ХХІ ст., є українці-
переселенці, знову є люди, які змушені шука-
ти прихисток по всьому світові, рятуючись
від страшної російської навали. Чи вдасть-
ся новим переселенцям знайти свою Другу
Україну? Чи зможуть вони повернутися на
батьківщину? Життя покаже…
Коли ми бачимо готовий культурний про-
дукт українського мистецького простору, чи
то кінофільм, чи то театральна постановка,
мюзикл тощо, в основі яких лежить певний
твір художньої літератури, ми усвідомлює-
мо, що це є інтерпретація, переосмислення.
Отже, ідеться вже про створення нового
тексту культури – кінотексту, театрально-
го тексту, музичного тексту тощо. А це є
творчим процесом митця, процесом, який
також «містить компонент інтерпретації,
зокрема – інтерпретації художнього коду та
історичних реалій. Тому дослідження інтер-
претації постає перед низкою проблем пере-
творення і переосмислення текстів, зокрема,
побудови художніх абстракцій та розкриття
інтенціональності текстів» [7, c. 23].
Минулого року за мотивами однойменно-
го роману Івана Багряного вийшов мюзикл
«Тигролови» режисера Сергія Павлюка.
Це, без перебільшення, стало знаковою
мистецькою подією, яка має успіх у гляда-
ча (аншлаги, повні зали на кожен черговий
показ вистави) та схвальні рецензії критиків.
Слушно зазначає музична оглядачка
«Української правди» Наталка Писанка:
«Проживання на власному досвіді описаного
у “Тигроловах” – не просто слова для режисе-
ра Сергія Павлюка. Допити, які практику-
вали 100 років тому, використовують нині
росіяни під час повномасштабної війни. Цей
досвід довелося пройти Павлюку, перебуваючи
у тимчасово окупованому Херсоні. “Ми надто
швидко забуваємо нашу історію”, – ствер-
джує режисер “Тигроловів”, тому так важли-
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
40
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2024
во її нагадувати, розказувати про неї мовою
мистецтва. Наприклад, про те, як росіяни
намагалися знищити українців, забороняючи
все українське. На сцені бачимо, як з головно-
го героя зривають вишиванку, а натомість
натягають гамівну сорочку, затикають кля-
пом рот. Як українцям в “ешелоні смерті”
наказують негайно замовкнути, коли вони
починають співати... Як крутяться бюрокра-
тичні коліщатка навколо Грицька, коли він
намагається отримати дозвіл на полювання.
Як навколо Григорія Многогрішного танцю-
ють посіпаки у чумних масках. Бо отримавши
статус “ворог народу”, ти ніби стаєш зара-
зою для суспільства. Насправді ж найбільша
чума того часу – тоталітарний радянський
режим, щупальця якого не ослабли і до нашо-
го часу» («Українська правда». 17 червня
2023 р.).
Іван Багряний у романі «Тигролови»
надзвичайно майстерно створив образ голов-
ного героя – правнука гетьмана Дем’яна
Многогрішного, наголошуючи на славетних
пращурах і генетичній пам’яті, яка береже
згадки про історію та давню славу волелюб-
ного українського народу і про його запек-
лого ворога – підступного й безжального
північного сусіда.
Образ Григорія Многогрішного глибо-
ко вразив читача в далекому 1944 році та
не лишає байдужим сучасних молодих мит-
ців, надихає їх на роздуми та експерименти,
креативне переосмислення та інтерпретації,
щоб образ справжнього патріота України,
готового віддати своє життя за рідну землю,
і сьогодні знаходив відгуки в серцях і душах
глядача. Бо у творі йдеться про вічні ціннос-
ті, про те, що ніколи не минає. Про добро,
любов та свободу.
Мюзикл справді вийшов досить укра-
їнським, хоча до його перегляду виникали
певні застереження щодо вибору саме цього
жанру. Утім, сучасний український музич-
ний театр розвивається, знаходить креатив-
ні й цілком переконливі форми для впливу
на глядача, що є виправданим та мотивує
митців до подальших творчих пошуків.
За декілька днів до виходу мюзик-
лу «Тигролови» журналістка з Радіо
«Культура» Наталія Грабченко поспілку-
валася з представниками авторської коман-
ди цього мистецького проєкту. У розмові
зі співавтором лібрето і співкомпозитором
Кирилом Безкоровайним її насамперед ціка-
вили питання щодо роботи над виставою –
чи було привнесено щось нове в літературну
основу твору?
Пан Кирило наголосив: «Роман
“Тигролови” нині є дуже актуальним. Ми допи-
сали мюзикл ще до повномасштабного вторг-
нення, а вже під час війни зрозуміли, що всі
ті сенси, які Іван Багряний закладав десятки
років тому, сьогодні дуже на часі. Адже цей
роман саме про боротьбу за свободу, про те,
що сміливість людини визначає щастя. Ми
все це зберегли, і навіть дещо додали з інших
романів Івана Багряного. Наприклад, нам зда-
лося, що антагоніст Медвин у романі трішки
гірше прописаний, нам не вистачало “фарби”.
Тож ми її взяли з іншого роману Багряного
“Сад Гетсиманський”. Там сильніше зма-
льовані сцени ГУЛАГу, тортур і заслання»
(«Суспільне: Культура. Мистецтво. Театр».
5 червня 2023 р.).
Як бачимо, роман Івана Багряного в нових
реаліях потребував, на думку авторів мюзик-
лу, підсилення образу ворога, певного його
переосмислення та додаткової інтерпрета-
ції, адже той світ, у якому опинилися укра-
їнці сьогодні, під час повномасштабної війни
з нашим давнім екзистенційним антагоніс-
том, світ, у якому противник виявився ще
більш страшним та моторошним, ніж будь-
хто міг собі уявити у ХХІ ст.
Творчий процес, виконавство як мисте-
цтво інтерпретації текстів, «творчість мит-
ця-виконавця (актора, музиканта) містить
парадокси: з одного боку, вона завжди є
репродукцією наперед визначеного матері-
алу драматичної ролі або композиторсько-
го твору; з іншого боку, вона не має сенсу
поза продукцією нового, коли у виконан-
ні створюється новий образ, пропонуєть-
ся нове прочитання тексту, виявляються
41
НАТАЛІЯ МЕХ
невідомі раніше інтерпретаційні можливос-
ті» [7, c. 8].
В інтерв’ю Радіо «Культура» худож-
ник-постановник вистави народний артист
України Олександр Білозуб зазначив: «Для
мене вкрай важливо було заглибитися в
постать Івана Багряного. Усе його життя
відтворене і в його романі. Історія, побудова-
на на страшних лихоліттях 20–30-х років
із Сибіром, каторгами тощо, але там є дуже
красива романтична історія.
Чому твір називається “Тигролови”? Бо
тигролови – це люди, які йдуть з відкритим
забралом на найстрашнішого звіра Сибіру –
тигра. Вони надпотужні за своїм еволюційним
розвитком і силою, вони рівні з тигром. Однак
у творі людина воює не лише з тигром, людина
воює з іншою людиною – чекістом, представ-
ником НКВС тощо. Щодня ми бачимо, що
московити за нами полюють. Є природне про-
тистояння людини і природи, і є неприродне
протистояння людини і людини.
Ще одна цікава історія в творі – істо-
рія збереження традицій тих, кого завезли в
Сибір. Вони не могли з собою нічого взяти доро-
гою в Сибір, є тільки стара скриня, де зібране
збіжжя, фотографії родичів різних поколінь,
якими завішана хата, і українські рушни-
ки, котрі вони привезли з далекої України»
(«Суспільне: Культура. Мистецтво. Театр».
5 червня 2023 р.).
Кінохроніка, яка задіяна в мюзиклі
«Тигролови» та стала досить важливою
знахідкою (хоча й не на кожному показі
демонструється), додала ефект присутності
та є історичною ілюстрацією того часово-
го зрізу й реалій тоталітарного суспільства,
у яких існували безправні мешканці далеко-
го Сибіру. Про кадри, що їх бачить глядач у
виставі, сценограф Олександр Білозуб роз-
повідає: «Це Сибір, 1930-ті роки. Я знайшов
хроніки абсолютного безумства, коли тисячі
людей працюють, возять ліс, пиляють, копа-
ють, а посередині для підняття їхнього духу
грає оркестр на відполірованих інструментах
у білих френчах. Такий собі центр культури
серед жаху і смерті. Це відео – факт того
життя, це реальність, яку важко збагнути
й усвідомити. Оце і є ознака тоталітарної
людиноненависницької системи, яка ніяких
висновків для себе відтоді не зробила, і знову
суне до нас у такій жахливій формі, як ми всі
бачимо» («Суспільне: Культура. Мистецтво.
Театр. 5 червня 2023 р.).
Цінним для нас є розуміння сучасними
митцями тих гострих світоглядних проблем,
які з’явилися в українському суспільстві, та
завдань, що їх ставили перед собою автори
цього мистецького проєкту.
«Для мене як художника-постановника це
й досі питання: про що говорити під час війни
і як говорити – стукати чи ні, чекати, що
відкриється серце або душа у глядача, чи ні?
Я й досі не знаю, бо всі зараз надто багатовек-
торні, ми розбиті фізично і морально. Тому
зараз для мене існує одна формула – зігріти
цих людей любов’ю, віддати частину себе. Без
пафосу: це сьогодні найголовніша місія мис-
тецтва – реабілітація через мистецтво», –
наголошує Олександр Білозуб («Суспільне:
Культура. Мистецтво. Театр». 5 червня
2023 р.).
Нам надзвичайно імпонує думка про най-
головнішу місію мистецтва сьогодні – це
саме реабілітація через мистецтво. Глядач
потребує сьогодні саме цього насамперед,
прагне, щоб на рани було пролито цілющі
ліки. Мистецький продукт повинен давати
надію, показувати щасливий варіант пере-
бігу подій. Віра в перемогу добра над злом,
оспівування любові, яка не минає, – усе це
має бути сьогодні в сучасному театральному,
музичному та кінотексті. Адже є спрага та
запит на такі культурні продукти.
Осмислюючи призначення мистецтва
в широкому філософському вимірі, нам
видаються важливими погляди І. Юдкіна-
Ріпуна, який розгл ядає проблематику
виконавського мистецтва в театрі та музи-
ці з позицій феноменології. Так, відомий
культуролог стверджує: «Призначення і
покликання виконавського мистецтва, теа-
трального і музичного, його можливості і
обмеження, його відношення до створен-
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
42
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2024
ня текстів – це часткові питання широкої
проблеми творчого процесу. Виконавство
як утілення цілей, як знаходження засо-
бів для здійснення творчого задуму ста-
новить необхідний момент витлумачення
та визначення самих цілей, відповіднос-
ті їм засобів, тобто процесу інтерпрета-
ції об’єкту цілеспрямованої дії» [7, c. 7–8].
І далі мислитель наголошує: «Укорінення
витоків виконавства в природі мови умож-
ливлює простеження ґенези його спеціалі-
зації. Мова становить не знаряддя, не засіб
(спілкування, мислення), а буттєву основу
людини, вихідну субстанцію, носієм якої
стає людина, що в тій мірі є людиною, в якій
є таким її носієм. Це передбачає насам-
перед виправдання літературоцентризму в
широкому тлумаченні – від логоцентризму,
тобто пріоритету мови та свідомості, до
лексикоцентризму, де слово та, спеціально,
ім’я стає основною клітинкою тіла культу-
ри. Обов’язковий момент вербалізації світу
тягне за собою необхідну участь свідомості
в творчому процесі» [7, c. 10].
У вітчизняному та світовому соціокуль-
турному просторі актуальним є міждисцип-
лінарний принцип осмислення того або
іншого явища, об’єкта дослідження. І коли
ми замислюємося над тим, у чому є основ-
ний запит сучасного суспільства, розуміємо,
вербалізуючи світ, інтерпретуючи той або
інший текст, що саме креативне та інтуїтив-
не мислення стає надважливим у процесі
створення нового високоякісного культур-
ного продукту.
Ціннісними домінантами, які оспівують-
ся у творі «Тигролови», є перемога добра
над злом, свобода, щастя, моральна велич та
незламність людини. Усе це не втрачає своєї
актуальності та є запорукою гідного й гармо-
нійного життя.
Тому не випадковим на сучасному часо-
вому зрізі культури у 20-х роках ХХІ ст. є
запит на такі культурні продукти, які моти-
вують, надихають та підтримують людину,
які несуть позитивну, життєствердну ідею,
які зосереджені на духовності як інтенції
особистісного буття.
Джерела та література
1. Багряний І. Тигролови. [Харків] : Центр учбової літератури, 2021. 224 с. (Класика української літератури).
2. Історія української культури / голов. ред. М. Жулинський. Київ : Наукова думка, 2011. Т. 5. Кн. 1. Українська
культура ХХ – початку ХХІ століть. 863 с.
3. Історія української культури / голов. ред. М. Жулинський. Київ : Наукова думка, 2011. Т. 5. Кн. 2 : Українська
культура ХХ – початку ХХІ століть. 1032 с.
4. Матеріали до Енциклопедії української театральної культури. Ч. 1 : А–Ґ / [голов. ред. Г. Скрипник ; наук. ред.
О. Зінич, О. Немкович] ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2022. 164 с.
5. Мех Н. О. Етос українського народу: ціннісні домінанти культурного простору. Київ, 2022. 187 с.
6. Українська художня культура в умовах інформаційного суспільства : монографія / НАН України ІМФЕ
ім. М. Т. Рильського. Київ, 2019. 476 с.
7. Юдкін-Ріпун І. Феноменологія культури як методологія інтерпретації. Київ : Інститут культурології НАМ Укра-
їни, 2020. 352 с.
References
1. BAHRIANYI, Ivan. The Tiger Trappers. [Kharkiv]: Center for Educational Literature, 2021, 224 pp. (Classics of
Ukrainian Literature) [in Ukrainian].
2. ZHULYNSKYI, Mykola, ed.-in-chief. History of Ukrainian Culture. Kyiv: Scientific Thought, 2011. Vol. 5. Book 1.
Ukrainian Culture of the 20th – Early 21st Centuries. 863 pp. [in Ukrainian].
43
НАТАЛІЯ МЕХ
Надійшло / Received 16.03.2024
Рекомендовано до друку / Recommended for publishing 11.06.2024
3. ZHULYNSKYI, Mykola, ed.-in-chief. History of Ukrainian Culture. Kyiv: Scientific Thought, 2011. Vol. 5. Book 2:
Ukrainian Culture of the 20th – Early 21st Centuries. 1032 pp. [in Ukrainian].
4. SKRYPNYK, Hanna, ed.-in-chief; Olena ZINYCH, Olena NEMKOVYCH, scientific eds. Materials to the Encyclopedia
of Ukrainian Theatrical Culture. Part 1: А–Ґ. National Academy of Sciences of Ukraine, M. Rylskyi IASFE. Kyiv, 2022, 164 pp.
[in Ukrainian].
5. MEKH, Nataliia. Ethos of the Ukrainian People: Value Dominants of the Cultural Space. Kyiv, 2022. 187 p. [in
Ukrainian].
6. ANON. Ukrainian Artistic Culture in the Conditions of the Information Society: A Monograph. National Academy of
Sciences of Ukraine M. Rylskyi IASFE. Kyiv, 2019. 476 pp. [in Ukrainian].
7. YUDKIN-RIPUN, Ihor. Phenomenology of Culture as a Methodology of Interpretation. Kyiv: Institute of
Culturology of the National Academy of Arts of Ukraine, 2020, 352 pp. [in Ukrainian].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203913 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:27:08Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мех, Н. 2025-06-17T14:48:56Z 2024 Інтерпретація роману Івана Багряного «Тигролови» у вітчизняному кінематографі 90-х років ХХ століття та в українському музичному театрі 20-х років ХХІ століття / Н. Мех // Народна творчість та етнологія. — 2024. — № 2. — С. 35–43. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203913 821.161.2-31Тигр.:[791.2+792.5](477)“19/20” https://doi.org/10.15407/nte2024.02.035 У статті звертаємо увагу на знакову подію сучасної української культури – книгу-ювіляра 2024 року – роман Івана Багряного «Тигролови» та на переосмислення, інтерпретацію цього твору в сучасному українському мистецькому просторі, зокрема в кінематографічному та театральному текстах. Стверджується, що місія мистецтва сьогодні – це саме реабілітація через мистецтво. Мистецький продукт повинен давати надію, показувати щасливий варіант перебігу подій. Віра в перемогу добра над злом, оспівування любові, яка не минає, – усе це має бути сьогодні в сучасному театральному, музичному та кінотексті. Адже є запит на такі культурні продукти на сучасному часовому зрізі 20-х років ХХІ ст. Attention is paid in the article to the landmark event of modern Ukrainian culture – the book celebrating its anniversary in 2024 – Ivan Bahrianyi’s novel The Tiger Trappers and the rethinking, and interpretation of this work in the modern Ukrainian artistic space, in particular in cinematographic and theatrical texts. It is claimed that the mission of art today is exactly rehabilitation through art. An artistic product should give hope, and show a happy version of the course of events. Faith in the victory of good over evil, and glorification of love that does not pass away – all this should be present in modern theatrical, musical, and film texts today. After all, there is a demand for such cultural products in the modern time slice of the 2020s. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки та матеріали Інтерпретація роману Івана Багряного «Тигролови» у вітчизняному кінематографі 90-х років ХХ століття та в українському музичному театрі 20-х років ХХІ століття Interpretation of the Tiger Trappers Novel by Ivan Bahrianyi in the Ukrainian Cinematography of the 1990s and Musical Theatre of the 2020s Article published earlier |
| spellingShingle | Інтерпретація роману Івана Багряного «Тигролови» у вітчизняному кінематографі 90-х років ХХ століття та в українському музичному театрі 20-х років ХХІ століття Мех, Н. Розвідки та матеріали |
| title | Інтерпретація роману Івана Багряного «Тигролови» у вітчизняному кінематографі 90-х років ХХ століття та в українському музичному театрі 20-х років ХХІ століття |
| title_alt | Interpretation of the Tiger Trappers Novel by Ivan Bahrianyi in the Ukrainian Cinematography of the 1990s and Musical Theatre of the 2020s |
| title_full | Інтерпретація роману Івана Багряного «Тигролови» у вітчизняному кінематографі 90-х років ХХ століття та в українському музичному театрі 20-х років ХХІ століття |
| title_fullStr | Інтерпретація роману Івана Багряного «Тигролови» у вітчизняному кінематографі 90-х років ХХ століття та в українському музичному театрі 20-х років ХХІ століття |
| title_full_unstemmed | Інтерпретація роману Івана Багряного «Тигролови» у вітчизняному кінематографі 90-х років ХХ століття та в українському музичному театрі 20-х років ХХІ століття |
| title_short | Інтерпретація роману Івана Багряного «Тигролови» у вітчизняному кінематографі 90-х років ХХ століття та в українському музичному театрі 20-х років ХХІ століття |
| title_sort | інтерпретація роману івана багряного «тигролови» у вітчизняному кінематографі 90-х років хх століття та в українському музичному театрі 20-х років ххі століття |
| topic | Розвідки та матеріали |
| topic_facet | Розвідки та матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203913 |
| work_keys_str_mv | AT mehn ínterpretacíâromanuívanabagrânogotigroloviuvítčiznânomukínematografí90hrokívhhstolíttâtavukraínsʹkomumuzičnomuteatrí20hrokívhhístolíttâ AT mehn interpretationofthetigertrappersnovelbyivanbahrianyiintheukrainiancinematographyofthe1990sandmusicaltheatreofthe2020s |