«Балада війни» Олександра Білаша як національний зразок жанру моноопери
У статті досліджено монооперу видатного українського композитора-пісняра Олександра Білаша «Балада війни» (1971), написану за поемою Івана Драча «Балада про гени». Підкреслено, що твір О. Білаша – І. Драча винятково актуальний сьогодні, адже розкриває болісну і трагічну тему війни та її руйнівного в...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Дата: | 2024 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2024
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203915 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Балада війни» Олександра Білаша як національний зразок жанру моноопери / І. Богданова-Дашак // Народна творчість та етнологія. — 2024. — № 2. — С. 19–26. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203915 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Богданова-Дашак, І. 2025-06-17T14:49:07Z 2024 «Балада війни» Олександра Білаша як національний зразок жанру моноопери / І. Богданова-Дашак // Народна творчість та етнологія. — 2024. — № 2. — С. 19–26. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203915 78.071.1Білаш.:[782:785.13](477) https://doi.org/10.15407/nte2024.02.019 У статті досліджено монооперу видатного українського композитора-пісняра Олександра Білаша «Балада війни» (1971), написану за поемою Івана Драча «Балада про гени». Підкреслено, що твір О. Білаша – І. Драча винятково актуальний сьогодні, адже розкриває болісну і трагічну тему війни та її руйнівного впливу на людські долі. Визначено, що моноопера О. Білаша стала частиною загальної тенденції в українському музичному театрі 1960–1970-х років, пов’язаної з тяжінням до камернізації та психологізації опери, що зумовило виняткову «популярність» жанру одноактної монодрами серед композиторів-сучасників (В. Губаренко, Г. Жуковський, Ю. Іщенко та ін.). The Ballad of War mono-opera (1971) by the outstanding Ukrainian composer-songwriter Oleksandr Bilash, based on The Ballad of Genes poem by Ivan Drach, is studied in the article. It is emphasized that the work of O. Bilash – I. Drach is extremely relevant today, as it reveals the painful and tragic theme of war and its destructive impact on human destinies. It is defined that O. Bilash’s mono-opera has become a part of a general trend in the Ukrainian musical theatre of the 1960s–1970s associated with the tendency to chamberization and psychologization of opera. It has caused the exceptional popularity of the one-act monodrama genre among contemporary composers (V. Hubarenko, H. Zhukovskyi, Y. Ishchenko, etc.). uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Народна і професійна культура: огляди та знакові постаті «Балада війни» Олександра Білаша як національний зразок жанру моноопери “The Ballad of War” by Oleksandr Bilash as a National Example of the Mono-Opera Genre Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
«Балада війни» Олександра Білаша як національний зразок жанру моноопери |
| spellingShingle |
«Балада війни» Олександра Білаша як національний зразок жанру моноопери Богданова-Дашак, І. Народна і професійна культура: огляди та знакові постаті |
| title_short |
«Балада війни» Олександра Білаша як національний зразок жанру моноопери |
| title_full |
«Балада війни» Олександра Білаша як національний зразок жанру моноопери |
| title_fullStr |
«Балада війни» Олександра Білаша як національний зразок жанру моноопери |
| title_full_unstemmed |
«Балада війни» Олександра Білаша як національний зразок жанру моноопери |
| title_sort |
«балада війни» олександра білаша як національний зразок жанру моноопери |
| author |
Богданова-Дашак, І. |
| author_facet |
Богданова-Дашак, І. |
| topic |
Народна і професійна культура: огляди та знакові постаті |
| topic_facet |
Народна і професійна культура: огляди та знакові постаті |
| publishDate |
2024 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
“The Ballad of War” by Oleksandr Bilash as a National Example of the Mono-Opera Genre |
| description |
У статті досліджено монооперу видатного українського композитора-пісняра Олександра Білаша «Балада війни» (1971), написану за поемою Івана Драча «Балада про гени». Підкреслено, що твір О. Білаша – І. Драча винятково актуальний сьогодні, адже розкриває болісну і трагічну тему війни та її руйнівного впливу на людські долі. Визначено, що моноопера О. Білаша стала частиною загальної тенденції в українському музичному театрі 1960–1970-х років, пов’язаної з тяжінням до камернізації та психологізації опери, що зумовило виняткову «популярність» жанру одноактної монодрами серед композиторів-сучасників (В. Губаренко, Г. Жуковський, Ю. Іщенко та ін.).
The Ballad of War mono-opera (1971) by the outstanding Ukrainian composer-songwriter Oleksandr Bilash, based on The Ballad of Genes poem by Ivan Drach, is studied in the article. It is emphasized that the work of O. Bilash – I. Drach is extremely relevant today, as it reveals the painful and tragic theme of war and its destructive impact on human destinies. It is defined that O. Bilash’s mono-opera has become a part of a general trend in the Ukrainian musical theatre of the 1960s–1970s associated with the tendency to chamberization and psychologization of opera. It has caused the exceptional popularity of the one-act monodrama genre among contemporary composers (V. Hubarenko, H. Zhukovskyi, Y. Ishchenko, etc.).
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203915 |
| citation_txt |
«Балада війни» Олександра Білаша як національний зразок жанру моноопери / І. Богданова-Дашак // Народна творчість та етнологія. — 2024. — № 2. — С. 19–26. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bogdanovadašakí baladavíinioleksandrabílašaâknacíonalʹniizrazokžanrumonooperi AT bogdanovadašakí theballadofwarbyoleksandrbilashasanationalexampleofthemonooperagenre |
| first_indexed |
2025-11-26T00:09:25Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:09:25Z |
| _version_ |
1850593665349582848 |
| fulltext |
19
БОГДАНОВА-ДАШАК ІРИНА
кандидатка мистецтвознавства, молодша наукова співробітниця відділу музикознавства та етно -
музикології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України
(Київ, Україна).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9608-0169
BOHDANOVA-DASHAK IRYNA
a Ph.D. in Art Studies, a junior research fellow at the Musicology and Ethnomusicology Department of
M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine
(Kyiv, Ukraine).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9608-0169
DOI https://doi.org/10.15407/nte2024.02.019
УДК 78.071.1Білаш.:[782:785.13](477)
Бібліографічний опис:
Богданова-Дашак, І. (2024) «Балада війни» Олександра Білаша як національний зразок жанру моно-
опери. Народна творчість та етнологія, 2 (402), 19–26.
Bohdanova-Dashak, I. (2024) “The Ballad of War” by Oleksandr Bilash as a National Example of the
Mono-Opera Genre. Folk Art and Ethnology, 2 (402), 19–26.
«БА Л А Д А ВІ Й Н И» ОЛ ЕКС А Н Д РА БІ Л А Ш А
Я К Н А Ц ІОН А Л ЬН И Й ЗРА ЗОК Ж А Н РУ МОНООП ЕРИ
Анотація / Abstract
У статті досліджено монооперу видатного українського композитора-пісняра Олександра Білаша «Балада
війни» (1971), написану за поемою Івана Драча «Балада про гени». Підкреслено, що твір О. Білаша – І. Драча
винятково актуальний сьогодні, адже розкриває болісну і трагічну тему війни та її руйнівного впливу на людські
долі.
Визначено, що моноопера О. Білаша стала частиною загальної тенденції в українському музичному театрі 1960–
1970-х років, пов’язаної з тяжінням до камернізації та психологізації опери, що зумовило виняткову «популярність»
жанру одноактної монодрами серед композиторів-сучасників (В. Губаренко, Г. Жуковський, Ю. Іщенко та ін.).
Встановлено, що поетичний текст І. Драча було покладено в основу моноопери з незначними модифікаціями (змі-
ни торкнулися назви та лише декількох фраз). Структура поетичного тексту здійснила значний вплив на композицію
моноопери (центральний епізод – розповідь героїні про обставини, що супроводжували її народження, крайні роз-
діли – звертання її коханого).
Виявлено зв’язок системи лейтмотивів опери та ключових фраз у поетичному тексті. Лейтмотиви відіграють
надзвичайну роль у «цементуванні» форми моноопери – саме в їх повторності виявляється об’єднавча роль прин-
ципу наскрізної рефренності. У «Баладі війни» наявні дві образно-інтонаційні сфери: «війни» (скерцозність,
різка дисонантність, кластерні співзвуччя, хроматизація, гротескні синкоповані ритми, «холодне» оркестрове на-
чало) та «миру» («тепле» вокальне начало, аріозність, мелодизований речитатив, пісенність, вокалізи, розкішні
Білашеві мелодії).
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2024. Опубліковано на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
20
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2024
О. Білаш активно використав різні побутові жанри: колискова (образ невпинності Життя), марш («військо-
ва» героїка), канкан (уособлення образу агресії й бездуховності), вальс-бостон (лірична рефлексія та психологічна
розв’язка). Композитор застосовує прийом стилізації церковного співу. Не менш важливим є прийом звуконасліду-
вання (рух паровоза, хлопки пари).
Моноопера О. Білаша «Балада війни» постає яскравим, самобутнім твором і відіграє визначну роль у становлен-
ні жанру моноопери як у творчості самого композитора, так і в українській музиці 1960–1980-х років загалом.
Ключові слова: опера, українська опера, моноопера, монодрама, лейтмотив, Олександр Білаш, Іван Драч.
The Ballad of War mono-opera (1971) by the outstanding Ukrainian composer-songwriter Oleksandr Bilash, based
on The Ballad of Genes poem by Ivan Drach, is studied in the article. It is emphasized that the work of O. Bilash – I. Drach
is extremely relevant today, as it reveals the painful and tragic theme of war and its destructive impact on human destinies.
It is defined that O. Bilash’s mono-opera has become a part of a general trend in the Ukrainian musical theatre of the
1960s–1970s associated with the tendency to chamberization and psychologization of opera. It has caused the exceptional
popularity of the one-act monodrama genre among contemporary composers (V. Hubarenko, H. Zhukovskyi, Y. Ishchen-
ko, etc.).
It is described that I. Drach’s poetic text is used as the basis for the mono-opera with minor modifications (the changes
have affected the title and only a few phrases). The structure of the poetic text has a significant impact on the composition of
the mono-opera (the central episode is the protagonist’s story about the circumstances surrounding her birth, the extreme
sections contain her beloved addresses).
The connection between the opera’s system of leitmotifs and key phrases in the poetic text is detected. The leitmotifs
are important in cementing the form of the mono-opera – it is in their repetition that the unifying role of the principle of
through refrain is revealed. The Ballad of War contains two figurative and intonational spheres of war (scherzo, sharp disso-
nance, cluster consonances, chromatisation, grotesque syncopated rhythms, «cold» orchestral origin) and peace («warm»
vocal origin, ariosity, melodic recitative, songfulness, vocalisations, luxurious Bilash’s melodies).
O. Bilash has used various household genres actively: a lullaby (an image of the incessantness of Life), a march («mili-
tary» heroics), a cancan (personification of the image of aggression and spirituality), a Boston waltz (lyrical reflection and
psychological solution). The composer uses the technique of stylizing church singing. The technique of sound imitation
(movement of a steam locomotive, steam claps) is equally important.
O. Bilash’s The Ballad of War mono-opera is a bright, original work and plays an important role in the development of the
mono-opera genre both in the composer’s heritage and in Ukrainian music of the 1960s–1970s in general.
Keywords: opera, Ukrainian opera, mono-opera, monodrama, Oleksandr Bilash, Ivan Drach.
Український композитор, поет, музично-
громадський діяч Олександр Білаш 1 відо-
мий передусім як автор понад двохсот попу-
лярних пісень, серед яких такі шедеври,
як «Два кольори» (на слова Д. Павличка),
«Ясени», «Сніг на зеленому листі» (на
слова М. Ткача) тощо. У вокальних творах
О. Білаша втілився його феноменальний дар
пісняра, чиї мелодії стали частиною пісенно-
го «генетичного коду» українського народу.
Однак перу О. Білаша належать не лише
пісні та романси: у його творчому доробку –
хорові («Білі лебеді», 1964 р.), вокально-
симфонічні (ораторія «Вишневий вітер» на
слова поеми І. Драча «Смерть Шевченка»,
1989 р.), симфонічні («Скерцо», 1959 р.)
твори, два фортепіанні концерти (1982,
1983), музика до театральних вистав та
кінофільмів («Роман і Франческа», «Сон»
тощо). Значне місце у спадщині композитора
посідають оперні твори. Зразками радян-
ської «великої» опери є «Гайдамаки» (за
Т. Шевченком, лібрето В. Шевчука, 1965 р.)
та «Прапороносці» (за романом О. Гончара,
лібрето композитора та Б. Олійника, 1985 р.).
До жанру моноопери О. Білаш звертався
в «Баладі війни» (1971) та «Сповіді біло-
го тюльпана» (за повістю Ч. Айтматова,
1999 р.) 2 . Ще одним музично-театральним
твором є опера-балет «Буратіно» (1988).
Важливо й символічно, що О. Білаш звер-
тається до жанру моноопери – одного з клю-
чових музично-театральних жанрів ХХ ст.
Моноопера (монодрама) остаточно сформу-
валася в західноєвропейському музичному
театрі в перші десятиліття ХХ ст. (творчість
А. Шенберга, Ф. Пуленка, Дж. Менотті)
і стала об’єктом активних пошуків та новацій
21
ІРИНА БОГДАНОВА -ДАШАК
у царині сюжетики, лібрето, вокальної пар-
тії та музично-виражальних засобів. У 1960–
1980-х роках моноопера знайшла своє яскра-
ве втілення у творчості українських компо-
зиторів 3: «Посилюється увага композито-
рів до психологічної сторони сюжетів, до
виявлення складного внутрішнього життя
героїв… Бажання йти вглиб душевних пору-
хів людини викликає жанр моноопери, або,
точніше, – розгорненого, оперного плану
монологу для голосу з оркестром. Такими
є “Волзька балада” (або “Дружина солдата”)
Г. Жуковського, “Балада про гени” [“Балада
війни”. – І. Б.-Д.] О. Білаша, “Листи кохання”
В. Губаренка» [3, с. 239].
Прикметно, що звернення до камерно-
го, інтимно-ліричного, психологізовано-
го «формату» моноопери відбувалося в
період штучного домінування схвалено-
го й підтримуваного «партією» оперного
монументалізму та «великої» історичної
опери («Комуніст» Д. Клебанова (1967),
«Загибель ескадри» В. Губаренка (1966),
«Ярослав Мудрий» Г. Майбороди (1973),
«Ріхард Зорге» Ю. Мейтуса (1975), «Тарас
Шевченко» Г. Майбороди (1964) та ін.). Слід
зазначити, що звернення до камерних опер-
них форм, нерозривно пов’язаних з інтим-
ною, «позасвідомою» стороною душі, далеко
не завжди схвалювалося «вищим художнім
керівництвом», що прискіпливо стежило
за дотриманням основної соцреалістичної
лінії. Як зазначає О. Зінькевич щодо сценіч-
ної долі опери Ю. Іщенка «Віронька» (1971),
«одна із секретарів Спілки композиторів,
особливо ревна захисниця устоїв соцреаліз-
му, оголосила оперу “мертвонародженою”.
Цей вирок надовго перекрив доступ твору до
слухача» [2, с. 58].
Ще однією важливою ознакою періо-
ду 1960–1980-х років, що зумовила появу
моноопери О. Білаша «Балада війни», стало
переосмислення теми війни: на перший
план замість масових патріотичних пори-
вань вийшли почуття та страждання окре-
мої особистості. За О. Зінькевич, «героїко-
патріо тична тема продовжувала домінувати
і в 1970-ті роки, але поряд з’являлися твори,
які виходили за межі сугубої сучасності,
і у ви рішенні теми вітчизняної війни на пер-
ший план починає висуватися лірико-психо-
логічний аспект» [2, с. 58].
«Балада війни» написана за поемою
І. Драча 4 «Балада про гени», що входить до
збірки «Балади буднів» (1967). «Балада про
гени» порушує найболючішу тему ХХ ст. –
воєнну 5, яка сьогодні, на жаль, знову реак-
туалізувалася з початком російсько-україн-
ської війни та новим витком мілітарної агре-
сії в усьому світі 6. Сумно констатувати, що
тема скаліченої війною жіночої долі, глибин-
них дитячих психологічних травм, зруйнова-
ного вщент сімейного життя знову є гірким
повсякденням для багатьох українців.
Невеликій за обсягом «Баладі про гени»
І. Драча 7 властивий гострий, обпікаючий
трагізм та кінематографічна деталізація
«сюжетно-зорового» ряду, що поєднує вибу-
хи емоційних кульмінацій та інтимні «лірич-
ні відступи», емоційно-відсторонені розпо-
віді й поетичні пейзажі, динамічні образи
натовпу і виразні портрети «дійових осіб».
До останніх належать сам автор (коханий),
головна «рудоволоса» героїня, від імені
якої ведеться драматична оповідь про тра-
гічні обставини її народження, «учасники»
яких – мати героїні («чорнушка кароока»),
німецькі солдати («рудоволосі татусі»),
вітчим Гордій, радянські солдати – пасажири
потяга. Твір І. Драча вражає граничною кон-
центрацією драматизму: це незмінно акту-
альна оповідь про війну та мир, безупинність
життя на Землі в усіх його проявах, зокрема
неестетичних та жорстоких. Прикметною
ознакою твору І. Драча є поєднання фраг-
ментів римованого й «вільного» прозово-
го викладу, що за наспівною милозвучністю
висловлювання є «білим віршем».
Віддаючи належне таланту І. Драча, якого
критика називає «невтомним шукачем на
ниві форм» [4, с. 638], О. Білаш використав
поетичний текст «Балади» в майже незмін-
ному вигляді. Композитор удався до епізо-
дичних текстових модифікацій з метою від-
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
22
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2024
коригувати аж надто модернові або відвер-
ті фрагменти. Так, ускладнено-символічна
оригінальна назва «Балада про гени» замі-
нена на більш узагальнену «Балада війни».
Разом з назвою був відкинутий «енциклопе-
дичний» епіграф («ген карих очей домінує
над геном блакитних») та рядок «Біологине,
богине, твій код, хромосомні твої турбо-
ти…» з епізоду звертання героя (поета) до
героїні. Очевидно, О. Білаш волів уникати
відвертого «фізіологічного» натяку на похо-
дження героїні. З тих самих міркувань сцена
з описом «татусів з баварським ластовинням
на виду» та їхнього брутального вчинку в
опері замінена на тужливий вокаліз.
Моноопера О. Білаша написана для мецо-
сопрано та симфонічного оркестру (форте-
піано): на думку Н. Толошняк, «не зважаючи
на те, що композитор будує оперу на осно-
ві єдиної вокальної партії (мецо-сопрано)
у супроводі оркестру, цей твір виходить за
рамки, нехай навіть розвинутого, розшире-
ного монологу. Пролог та епілог опери по
суті являють собою слова коханого, й лише
центральний епізод-розділ – це розповідь-
сповідь головної героїні. У зв’язку з цим твір
набуває рис сцени-діалогу» [11, с. 94].
В одночастинній композиції моноопери
О. Білаша можна виокремити пролог (звер-
тання коханого й експозиція образу герої-
ні), центральний розділ (розповідь дівчи-
ни, що складається з декількох наскрізних
епізодів і увінчується драматичною куль-
мінацією) та епілог (післямова – звертан-
ня коханого, тематична й тональна репри-
за). Центральний розділ (оповідь дівчини)
можна розподілити на чотири епізоди.
Перший містить зав’язку конфлікту (жор-
стока наруга завойовників над українською
жінкою). Драматичною кульмінацією є екс-
пресивний вокаліз (після слів «а мама – чор-
нушка кароока»). Задумливо-заповільнений
другий епізод («Мати траву-материнку
пила…») розкриває страждання жінки, яка
чекає на небажану дитину. Третій, найбільш
динамічний, епізод складається з декількох
«картинок»: повернення вітчима, жорсто-
ка сцена побиття дружини, шлях полем до
лікарні (скерцо «Хльоснув віжками сірих
кляч…»), короткий ліричний відступ – опис
дороги («В нас такі бакаї на дорогах…»),
і, нарешті, кульмінаційна сцена відчай-
душного вчинку Гордія («поставив воза на
шпали перед поїздом…»), одна згадка про
який завдає героїні ледь не фізичного болю.
У четвертому епізоді напруга йде на спад
(«найзвичайнісінька з мирних скрут – рего-
чуть і плачуть мирні солдати»).
У «Баладі війни» взаємодіють дві образно-
інтонаційні царини – образи «війни» та
«миру». Скерцозність, різка дисонантність,
кластерні співзвуччя, хроматизація, гостро-
синкопована ритміка, «холодне» оркестро-
ве начало притаманні образам війни та жор-
стокості. Натомість сфера людських почут-
тів, страждань і спогадів представлена через
пісенне, вокальне начало: мелодичний дар
О. Білаша якнайповніше втілюється в плас-
тичній інтонаційності аріозних речитативів,
розкішних кантиленах, якими просякнуті
партії солістки й оркестру.
Система лейтмотивів у моноопері
О. Білаша зумовлена структурою тексту
І. Драча, у якому наявні повторювані «лейт-
фрази» («Хто ти, зрадонько/згубонько/
смертонько?»; «Хто я? Ти питаєш (допиту-
єшся), хто я?», «Обніми мене, рідний, виці-
луй з мене пам’ять мою!»).
Вокальним лейтмотивом стає речитатив-
на фраза «Хто я? Ти допитуєшся, хто я?»,
яка повторюється в опері п’ять разів, щора-
зу ефектно з’являючись на гранях розділів
та вигідно контрастуючи своєю неспішною
загадковістю (повтор звуку «ля») та гармо-
нічним оформленням (ланка нерозв’язаних
септакордів) із попереднім музичним мате-
ріалом.
Фраза-лейтмотив «Обніми мене, рідний,
вицілуй з мене пам’ять мою» повторюється
в опері двічі. При її першій появі напру-
жено-скорботні інтонації плачу та зменше-
ної квінти в мелодичній лінії підкреслю-
ються послідовністю нерозв’язаних септ- і
терцквартакордів у супроводі. В епізоді з
23
ІРИНА БОГДАНОВА -ДАШАК
потягом ця лейтфраза складає одну з голов-
них кульмінацій усього твору і звучить мов
крик відчаю, що стає поштовхом до одного
з найекспресивніших симфонічних епізодів
моноопери, де авторська емоційна рефлексія
втілюється в безкінечно широкій оркестро-
вій кантилені.
Символом сумної жіночої долі, яка при-
рівнюється до долі Батьківщини під воро-
жою навалою, є народна пісня «Усі гори
зеленіють» – єдина пряма цитата в моноопе-
рі. Вона з’являється в початковому епізоді
середнього розділу в акордовому хораль-
ному викладі на домінантовому органному
пункті ре-мінору, що надає їй відтінку лірич-
ної скорботи.
Ключовий інструментальний лейтмотив
можна назвати «мотивом спогадів»: його
поява символізує «перегортання» чергової
сторінки оповіді й розмежовує сюжетні роз-
діли моноопери, і наскрізно повторюється
в опері, жодного разу не змінюючись ні зву-
ковисотно (септакорд другого щабля і септа-
корд другого низького щабля та двічі повто-
рений низхідний тріольний мотив c-b-f),
ні тембрально (флейта, кларнет, гобой з «від-
блисками» дзвоників).
Різнохарактерні інструментальні моти-
ви представляють у моноопері О. Білаша
образи війни та зла. Тривожним набатним
дзвоном і дисонуючим кластерним спів-
звуччям (вузькооб’ємний хроматичний
кластер cis-d-es) розпочинається моноопера.
Вступ продовжує двотакт скерцо нарочито
примітивного й сухого характеру (в основі –
той самий кластер у чергуванні з секстакор-
дом). Це тематичне сполучення передува-
тиме третьому епізоду моноопери – репри-
зі звертання коханого. Вступну скерцозну
лейттему покладено в основу оркестрової
партії в епізоді після зупинки поїзда («сипо-
нули з вагонів шквалом бійці»).
У вступному розділі з’являється ще одна
«тема війни»: вона звучить як німа відпо-
відь і болісна реакція дівчини на ніжне запи-
тання коханого: «Зрадонько, звідки ти, хто
ти?». В основі теми – жорсткі хроматич-
ні низхідні та висхідні мелодичні ходи, що
поєднуються з напруженою послідовністю
малих септакордів. Ця лейттема трапляти-
меться після розповіді про побиття жінки
Гордієм як символ жорстокості, породженої
війною.
Система лейтмотивів відіграє ключову
роль у «цементуванні» форми моноопери.
Особливого драматургічного значення набу-
вають лейтмотиви, пов’язані з текстовими
лейтфразами: саме в їх повторності виявля-
ється об’єднавча роль принципу наскрізної
рефренності. На думку Н. Толошняк, «наяв-
ність рефренних повторень, які кожного разу
виникають на межі розділів-епізодів, <…>
надає розповіді дівчини рис полірефренного
рондо» [11, c. 9].
Прикметною ознакою партитури
«Балади війни» є «зорова» звукозобра-
жальність, кінематографічність: тут дався
взнаки великий досвід О. Білаша як кіно-
композитора й автора музики до двох десят-
ків кінофільмів. В епізоді «Хльоснув віж-
ками сірих кляч» «радянсько-ентузіаліс-
тичним» скерцо проілюстровано біг коней.
Водночас тут є і психологічний нюанс:
нарочита «мажорність» передає істерич-
ний сміх та відчай Гордія («і рвонув, хоч ти
сядь та й плач…»). Механістичний скерцо-
етюд змальовує наближення потяга, який
сприймається як грізна, невблаганна сила.
Приглушеним pizzicato скрипок натураліс-
тично зображені хлопки пари зупиненої
машини («поїзд став»), паралельними три-
звуками – гудок паротяга.
У своїй моноопері О. Білаш дуже влучно
використовує семантику побутових жанрів.
Це колискова у високих дерев’яних інстру-
ментів («мати траву материнку пила…»),
остинатна мотивна повторність якої симво-
лізує невпинний розвиток нового малень-
кого життя. Тема в дусі радянських мар-
шів часів Другої світової війни в героїчного
соло труби супроводжує появу покалічено-
го боями та загрубілого душевно вітчима.
Стилізацією церковного хорового співу ілю-
струються драматичні події першого роз-
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
24
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2024
ділу центрального епізоду («в коморі.., що
покрита церковною бляхою»). Жанр кан-
кана є уособленням агресивних та безду-
ховних образів. Найбільше звертає на себе
увагу вальс-бостон, що звучить у заключно-
му розділі центрального епізоду: сповільне-
ним «фронтовим» вальсом озвучена дина-
мічна картина привітання вітчима («бать-
ка Гордія фронтовики кидали вгору і знову
ловили…») – постає ефект «заповільненої
зйомки» та рефлексії стороннього спосте-
рігача, для якого бажаний, довгоочікуваний
мир оповитий смутком від усвідомлення без-
надійно втраченого минулого.
Значною перевагою «Балади війни»
О. Білаша є її виняткова придатність як
до камерного виконання, так і до сценіч-
ної постановки чи навіть екранізації. Як і
будь-яка моноопера – монодрама, цей твір
є «пробним каменем» для виконавиці й
режисера, що вимагає блискучої акторської
майстерності та виваженої сценографії.
Найвідоміший аудіозапис «Балади війни»
був здійснений у 1982 році сопрано Ларисою
Остапенко 8 та Державним симфонічним
оркестром УРСР під орудою Ф. Глущенка 9.
Важливо й символічно, що саме під час
гарячої фази російсько-української війни
чудовий твір О. Білаша переживає яскра-
ве відродження. З 2023 року «Балада
війни» є постійною складовою репертуа-
ру Мистецько-концертного центру імені
І. Козловського. Цей твір став частиною
вистави «Напам’ять. Моноспогад», де його
поєднали з «Трьома весільними піснями»
в обробці М. Скорика 10. Виконавицею є
солістка Київської опери Катерина Ясенчук,
партія фортепіано – Дар’я Шутко, режисер-
ка вистави – Марина Рижова. Авторкам сце-
нічного дійства вдалося розкрити найтонші
нюанси поетичного й музичного тексту та
створити глибокий, витончений і символіч-
ний образ, що справляє надзвичайно потуж-
не враження на аудиторію.
Отже, моноопера «Балада війни» О. Біл а-
ша виявляє нові аспекти творчого обдаруван-
ня видатного пісняра: він постає майстерним
музично-театральним драматургом, спро-
можним відчувати й відображати всі нюанси
поетичного тексту – від найтонших порухів
душі головної героїні до «кінематографіч-
них» звуконаслідувальних ефектів.
«Балада війни» є сучасним перевтілен-
ням ключових традицій світового музичного
театру. Моноопері О. Білаша властиві такі
ознаки, як наскрізний розвиток з динаміч-
ною зміною контрастних епізодів, гнучка
система лейтмотивів і лейттем, що «цемен-
тують» композицію, виразна інтонаційна
генеза вокальної мелодики, у якій поєд-
нуються декламація й аріозна кантилена,
а також яскрава і колоритна оркестровка.
Поєднання двох протилежних інтонаційно-
образних сфер («війна» та «мир») є дани-
ною романтичній опері. Водночас камерний
«формат» одноактної опери-монодрами є
взірцем одного з найактуальніших жанрів у
музичному театрі ХХ ст.
Сьогодні «Балада війни» О. Білаша
постає твором гостро актуальним і навіть
злободенним. Динамічний сюжет, сценіч-
на «пластика», виняткова мелодична краса
роблять його надзвичайно придатним для
сценічного втілення. Безсумнівно, із часом
моноопера О. Білаша посяде заслужене місце
в репертуарі українських виконавців.
1 Олександр Іванович Білаш (1931–2003) народився у м. Градизьк, що на Полтавщині, у селянській родині. Батьки
передали синові любов до музики і навчали його гри на баяні й акордеоні. Тому О. Білаш вступив до Київської музич-
ної школи для дорослих, де викладачами з теорії та гармонії були Платон і Георгій Майбороди. Згодом Білаш вступив
на ІІ курс Житомирського музичного училища імені В. С. Косенка. У 1951–1957 роках навчався на композиторсько-
му факультеті Київської консерваторії. Серед викладачів – М. С. Вілінський (композиція), М. В. Дремлюга (аналіз му-
зичних творів), К. Ф. Данькевич (інструментовка), Г. Л. Жуковський (читання партитур), А. Г. Свєчніков (поліфонія).
Примітки
25
ІРИНА БОГДАНОВА -ДАШАК
Після закінчення консерваторії настав період творчих пошуків та розквіт пісенної творчості. У 1961 році О. Білаш
написав музику до кінофільму режисера В. Денисенка «Роман і Франческа». Пісні цього періоду: «Пісня Лади»
(з к/ф «Лада в країні берендеїв»), «Два кольори» (слова Д. Павличка), «Ясени» (слова М. Ткача) тощо. З 1950
по 1961 рік О. Білаш викладав теорію музики в Київському педінституті, з 1968 року був заступником голови і чле-
ном Президії СКУ та її Київської філії. За життя удостоєний багатьох премій та відзнак, зокрема звання Героя Укра-
їни (2001).
Коло авторів текстів, на які писав свої пісні Білаш, надзвичайно широке: за вдалим виразом І. Сікорської, «скла-
дається враження, що Білаш “переклав на ноти” весь поетичний цех Спілки письменників України» [7, c. 49]. Тут
є і класики (Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, О. Олесь), і сучасники композитора (А. Малишко, О. Підсуха,
Д. Павличко, Л. Забашта, М. Ткач, І. Драч, М. Стельмах, Є. Гуцало, Б. Олійник). О. Білаш і сам був поетом, писав пісні
на власні тексти, у період з 1977 по 2001 рік випустив аж дев’ять поетичних збірок. Серед виконавців творів О. Біла-
ша – співаки Д. Петриненко, Г. Ципола, Д. Гнатюк, А. Мокренко, його постійна виконавиця та дружина Л. Остапенко,
диригент С. Турчак, хор Національної телерадіокомпанії України, хорова капела «Думка» та ін.
2 На думку І. Сікорської, моноопера «Сповідь білого тюльпана» є важливою віхою на творчому шляху О. Біла-
ша: цей «новий твір став етапним у творчості композитора, бо знаменував звернення до абсолютно іншої музичної
стилістики. Перед нами постав “новий” Білаш з досі незнайомої сторони – тотальної декламаційності… Загалом же
моноопера “Сповідь білого тюльпана” продовжує ряд психологічних монологів, започаткованих “Людським голосом”
Ф. Пуленка та продовжених в Україні “Ніжністю” В. Губаренка. Звичайно, з урахуванням певних стилістичних засад
творчості Олександра Білаша» [7, с. 64].
3 «Медвідь» (1963), «Пропозиція» (1964) Л. Грабовського (1964), «Волзька балада» (1967) та «Один крок до
любові» Г. Жуковського, «Листи кохання» («Ніжність», 1971 р.), «Альпійська балада» (1984), «Пам’ятай мене»
В. Губаренка (1977), «Балада війни» О. Білаша (1971), «Віронька» Ю. Іщенка (1971), «Зальотний» В. Степурка
(1983), «До третіх півнів» (1981), «Палата № 6» В. Зубицького (1982), «Смерть чиновника» І. Толстого (1986),
«Сторінки життя Марини Цвєтаєвої» Г. Успенського (1986).
4 На тексти І. Драча О. Білашем створено ще декілька творів (вокально-інструментальна «Балада про двох лебе-
дів» (1974), Дев’ять балад (1974–1988), Поема для жіночого голосу і фортепіано (1994), пісні «Вір’яночка» (1974),
«Біла береза в райдузі» (1982), «Лоша» (1991), балада-заклинання «Нас прокляне Тарас».
5 Ще одна моноопера, присвячена темі війни, – «Волзька балада» Г. Жуковського (або «Дружина солдата»,
1967 р.), – споріднена з «Баладою війни» О. Білаша і за тематикою, і за баладною стилістикою, і навіть за назвою.
6 Сюжет «Балади про гени» І. Драча та «Балади війни» О. Білаша розгортається навколо історії народження й
дитинства безіменної головної героїні, яку вона розповідає на прохання коханого. Важким психологічним тягарем
для дівчини є той факт, що вона є небажаним плодом брутальної наруги над її матір’ю німецькими солдатами. Карі
очі вона успадкувала від матері, а ось руде волосся, що так захоплює коханого, для неї є болісним нагадуванням про
«гени», отримані від німецьких солдатів («рудоволосих татусів») – ворогів, ненависних окупантів та ґвалтівників. Її
вітчим Гордій (єдина дійова особа твору, що має власне ім’я), однорукий ветеран-інвалід, після повернення з фронту
бив чобітьми свою вагітну «невірну» дружину, а з початком пологів повіз її на возі до лікарні. Не маючи іншої змоги
отримати медичну допомогу або ж воліючи «покінчити з усім своїм собачим горем одним чоловічим махом» і вбити
себе, жінку та ненароджене байстря, чоловік поставив воза на рейки перед потягом, у якому везли поранених. На
щастя, потяг зупинився, і народження немовляти прямо на шпалах справило на присутніх глибоке враження і стало
символом надії та перемоги вічного й нездоланного життя над смертю та війною. Нерідний батько то купував героїні
«блакитні кісники», то «бив п’яними кулаками», неспроможний забути, як саме народилася ця дитина і хто її бать-
ки. Тож оповідь-сповідь дівчини коханому стає для неї своєрідним очищенням, спробою позбутися болісної пам’яті
(«вицілуй з мене пам’ять мою»).
7 У поетичній творчості І. Драча балада є одним з важливих жанрів (збірка «Балади буднів» (1967), «Балада
про ступу», «Балада про крила», «Балада про вузлики», «Балада про батька», «Балада про бляху», «Балада про
ДНК» тощо).
8 Клавір моноопери О. Білаша «Балада війни» був надрукований у 1983 році видавництвом «Музична Україна».
9 Покликання на запис «Балади війни» О. Білаша за участю Л. Остапенко: https://www.youtube.com/watch?v
=CCeCfSnxtSk&list=PLKTBLqy7kMuh9U1nK9-gwDT3jWPD2GhUj&index=1&t=728s. Інформація про платівку:
https://www.discogs.com/release/9318809.
10 Інформація про виставу «Напам’ять. Моноспогад». URL : https://kyiv.karabas.com/ua/napam-yat-2 (квитки),
https://www.instagram.com/reel/C6oAKN8tdq3/?utm_source=ig_web_copy_link&igsh=MzRlODBiNWFlZA (фраг-
мент відео).
ISSN 2664-4282 (PRINT) * ISSN 2664-4282 (ONLINE) * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2019
26
ISSN (PRINT) 2664-4282 * ISSN (ONLINE) 2786-6181 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2024
1. Зарудко В. Характеристика вокальной сферы в советской камерной опере 60–70-х годов. Науковий вісник
НМАУ ім. П. І. Чайковського. Вип. 13. Чотири століття опери. Оперні школи ХІХ–ХХ ст. Київ, 2000. С. 132–136.
2. Зинькевич Е. А. П. Чехов и украинская опера. Київське музикознавство. 2001. Вип. 6. С. 57–74.
3. Історія української радянської музики : учбовий посібник. Київ : Музична Україна, 1990. 296 с.
4. Кононенко П. Іван Драч. Дніпрова хвиля : хрестоматія нововведених творів до шкільної програми / за ред.
П. П. Кононенка. Київ : Радянська школа, 1990. С. 635–639.
5. Муха А. Композитори України та української діаспори. Довідник. Київ : Музична Україна, 2004. 351 с.
6. Немирович І. Олександр Білаш (Творчі портрети українських композиторів). Київ : Музична Україна, 1979.
69 с.
7. Немирович І., Сікорська І. Дві музи – два крила. Київ : Музична Україна, 2001. 80 с.
8. Станішевський Ю. Обрії музичного театру. Київ : Музична Україна, 1968. 201 с.
9. Станішевський Ю. Український радянський музичний театр (1917–1967). Нариси історії. Київ : Наукова думка,
1979. 291 с.
10. Толошняк Н. Українська моноопера. Музика. 1984. № 1. С. 13–14.
11. Толошняк Н. Украинская камерная опера (к проблеме эволюции жанра) : дис. … канд. исс-ния. Киев, 1991.
180 с.
12. Щириця Ю. «Листи кохання». Музика. 1972. № 2. С. 7–8.
Джерела та література
References
1. ZARUDKO, V. Characteristics of the Vocal Sphere in the Soviet Chamber Opera of the 1960s–1970s. Scientific
Bulletin of P. TchaikovskyNational Music Academy of Ukraine, 2000, issue 13. Four Centuries of Opera. Opera
Schools of the 19th and 20th Centuries. Kyiv, pp. 132–136 [in Russian].
2. ZINKEVICH, Elena. A. P. Chekhov and Ukrainian Opera. Kyiv Musicology, 2001, issue 6, pp. 57–74 [in Russian].
3. ARKHIMOVYCH, Lidiia, Nataliia HRYTSIUK, L. HRYSENKO, et. al. History of Ukrainian Soviet Music: Teaching
Aid. Kyiv: Musical Ukraine, 1990, 296 pp. [in Ukrainian].
4. KONONENKO, Petro. Ivan Drach. In: Petro KONONENKO, ed. Dnipro Wave: Chrestomathy of Newly
Introduced Works for the School Curriculum. Kyiv: Soviet School, 1990, pp. 635–639 [in Ukrainian].
5. MUKHA, Anton. Composers of Ukraine and the Ukrainian Diaspora. Reference Book. Kyiv: Musical
Ukraine, 2004, 351 pp. [in Ukrainian].
6. NEMYROVYCH, Ivan. Oleksandr Bilash (Creative Portraits of Ukrainian Composers). Kyiv: Musical
Ukraine, 1979, 69 pp. [in Ukrainian].
7. NEMYROVYCH, Ivan, Iryna SIKORSKA. Two Muses – Two Wings. Kyiv: Musical Ukraine, 2001, 80 pp.
[in Ukrainian].
8. STANISHEVSKYI, Yurii. Horizons of Musical Theater. Kyiv: Musical Ukraine, 1968, 201pp. [in Ukrainian].
9. STANISHEVSKYI, Yurii. Ukrainian Soviet Musical Theater (1917–1967). History Essays. Kyiv: Scientific
Thought, 1979, 291 pp. [in Ukrainian].
10. TOLOSHNIAK, Nataliia. Ukrainian Mono-Opera. Music, 1984, no. 1, pp. 13–14 [in Ukrainian].
11. TOLOSHNIAK, Nataliia. Ukrainian Chamber Opera (To the Problem of the Genre Evolution): A Ph.D. in
Art Studies Thesis. Kyiv, 1991, 180 pp. [in Russian].
12. SHCHYRYTSIA, Yurii. «Letters of Love». Music, 1972, no. 2, pp. 7–8 [in Ukrainian].
Надійшло / Received 08.05.2024
Рекомендовано до друку / Recommended for publishing 11.06.2024
|