Способи покарання бджолодерів у звичаєвому праві населення Правобережного Полісся
У статті йдеться про поширеність злочинів, що стосуються бджільництва, та покарання за них. Розглянуто ставлення до людей, які вчинили крадіжку меду чи бджіл, у традиційному і в сучасному суспільстві. Висвітлено різноманітні способи покарання бджолодерів, пов’язані з насиллям (побиття, магічні дії н...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2019 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2019
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203966 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Способи покарання бджолодерів у звичаєвому праві населення Правобережного Полісся / А. Дмитренко // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 2. — С. 66-81. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203966 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Дмитренко, А. 2025-06-19T14:01:03Z 2019 Способи покарання бджолодерів у звичаєвому праві населення Правобережного Полісся / А. Дмитренко // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 2. — С. 66-81. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203966 39(477.4) https://doi.org/10.15407/nte2019.02.066 У статті йдеться про поширеність злочинів, що стосуються бджільництва, та покарання за них. Розглянуто ставлення до людей, які вчинили крадіжку меду чи бджіл, у традиційному і в сучасному суспільстві. Висвітлено різноманітні способи покарання бджолодерів, пов’язані з насиллям (побиття, магічні дії на смерть та ін.) та осудом громади (висміювання, «водіння селом»). Наведено польові матеріали, що ілюструють основні положення статті. An attitude to the people who have stolen honey or bees is analyzed after the field ethnographic materials collected during the historical and ethnographic expeditions of the State Scientific Center for the Cultural Heritage Protection from the Technological Disasters (2005–2013). The ways of punishment for beekeeping crimes connected with violence and community condemnation are described. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки та матеріали Способи покарання бджолодерів у звичаєвому праві населення Правобережного Полісся Traditional Ways of Punishing Hive-Destructors in the Ukrainian Right-Bank Polissia's Customary Law Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Способи покарання бджолодерів у звичаєвому праві населення Правобережного Полісся |
| spellingShingle |
Способи покарання бджолодерів у звичаєвому праві населення Правобережного Полісся Дмитренко, А. Розвідки та матеріали |
| title_short |
Способи покарання бджолодерів у звичаєвому праві населення Правобережного Полісся |
| title_full |
Способи покарання бджолодерів у звичаєвому праві населення Правобережного Полісся |
| title_fullStr |
Способи покарання бджолодерів у звичаєвому праві населення Правобережного Полісся |
| title_full_unstemmed |
Способи покарання бджолодерів у звичаєвому праві населення Правобережного Полісся |
| title_sort |
способи покарання бджолодерів у звичаєвому праві населення правобережного полісся |
| author |
Дмитренко, А. |
| author_facet |
Дмитренко, А. |
| topic |
Розвідки та матеріали |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Traditional Ways of Punishing Hive-Destructors in the Ukrainian Right-Bank Polissia's Customary Law |
| description |
У статті йдеться про поширеність злочинів, що стосуються бджільництва, та покарання за них. Розглянуто ставлення до людей, які вчинили крадіжку меду чи бджіл, у традиційному і в сучасному суспільстві. Висвітлено різноманітні способи покарання бджолодерів, пов’язані з насиллям (побиття, магічні дії на смерть та ін.) та осудом громади (висміювання, «водіння селом»). Наведено польові матеріали, що ілюструють основні положення статті.
An attitude to the people who have stolen honey or bees is analyzed after the field ethnographic materials collected during the historical and ethnographic expeditions of the State Scientific Center for the Cultural Heritage Protection from the Technological Disasters (2005–2013). The ways of punishment for beekeeping crimes connected with violence and community condemnation are described.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203966 |
| citation_txt |
Способи покарання бджолодерів у звичаєвому праві населення Правобережного Полісся / А. Дмитренко // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 2. — С. 66-81. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT dmitrenkoa sposobipokarannâbdžoloderívuzvičaêvomupravínaselennâpravoberežnogopolíssâ AT dmitrenkoa traditionalwaysofpunishinghivedestructorsintheukrainianrightbankpolissiascustomarylaw |
| first_indexed |
2025-11-24T15:54:26Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:54:26Z |
| _version_ |
1850849397898739712 |
| fulltext |
66
СПОСОБИ ПОКАРАННЯ БДЖОЛОДЕРІВ
У ЗВИЧАЄВОМУ ПРАВІ НАСЕЛЕННЯ
ПРАВОБЕРЕЖНОГО ПОЛІССЯ
Алла Дмитренко
УДК 39(477.4)
На території Правобережного Українсько-
го Полісся впродовж багатьох віків сформу-
валися традиції розвитку лісового бджільни-
цтва – бортництва, яке в останні десятиліття,
на жаль, стрімко скорочується. У зв’язку з
прийняттям ЮНЕСКО «Конвенції про охо-
рону нематеріальної культурної спадщини»
(2003) актуалізується вивчення звичаїв, обря-
дів, традиційних знань тощо. Особлива роль
відводиться вивченню трудових звичаїв та на-
вичок, пов’язаних із промислами та ремеслами.
Україна долучилася до формування переліків
об’єктів нематеріальної культурної спадщини,
окремі з яких внесені до Списку ЮНЕСКО.
За ініціативою громадської організації «Борт-
ники України» наказом Міністерства культури
України від 30 травня 2018 року бортництво,
яке дотепер зберігається в багатьох населених
пунктах Рівненського й Житомирського По-
лісся, включене до Національного переліку
елементів нематеріальної культурної спадщи-
ни [6; 17; 22]. До цього процесу долучилися
й окремі європейські країни, у яких певною
мірою також збереглося давнє бортництво,
і включили його до національних переліків
об’єктів нематеріальної культурної спадщини
(Білорусь, Польща).
Бортництво акумулювало в собі не тільки
трудовий досвід, але й численні звичаї, об-
рядові дії, світоглядні уявлення, формуючи
«культурний простір», що включає в себе й
«природний простір». При належній увазі
бортництво може й надалі, передаючись від
покоління до покоління, відтворюватися в
межах певного природного простору, форму-
ючи територію туристичної привабливості. Усе
це актуалізує вивчення проблем, пов’язаних з
традиціями і перспективами розвитку україн-
ського бортництва.
Бджолодерство супроводжує заняття
бджільництвом на всіх етапах розвитку про-
мислу. Це явище не має національних кордонів
і поширене в усіх країнах з розвиненим бджіль-
ницьким промислом. Особливо воно поширю-
ється в періоди воєн та в часи соціальної не-
стабільності. Мед крадуть як доволі дорогий
і не для всіх доступний продукт харчування з
метою отримання прибутків від його продажу.
Сьогодні злочини, пов’язані із бджільни-
цтвом, поширені в усьому світі. Соціальні ме-
режі рясніють повідомленнями про крадіжки
меду не тільки в Україні, але і в лісових райо-
нах Білорусі, Російської Федерації (Мордо-
вія, Башкирія, Бурятія), Австралії та Нової
У статті йдеться про поширеність злочинів, що стосуються бджільництва, та покарання за них. Розглянуто
ставлення до людей, які вчинили крадіжку меду чи бджіл, у традиційному і в сучасному суспільстві. Висвітлено
різноманітні способи покарання бджолодерів, пов’язані з насиллям (побиття, магічні дії на смерть та ін.) та осудом
громади (висміювання, «водіння селом»). Наведено польові матеріали, що ілюструють основні положення статті.
Ключові слова: Правобережне Полісся України, бджільництво, лісове бджільництво, бортництво, борті, коло-
дні вулики, бджолодерство, звичаєве право.
An attitude to the people who have stolen honey or bees is analyzed after the field ethnographic materials collected during
the historical and ethnographic expeditions of the State Scientific Center for the Cultural Heritage Protection from the Tech-
nological Disasters (2005–2013). The ways of punishment for beekeeping crimes connected with violence and community
condemnation are described.
Keywords: traditional culture, beekeeping, customary law, Ukrainian Right-bank Polissia.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
67
Розвідки та матеріали
Зеландії, США та інших країн. Це поодинокі
мародери або ж навіть організовані групи [5;
7; 9; 11; 14; 15]. В останні роки крадіжки меду
у світі набувають надзвичайних масштабів,
що, очевидно, спричинене масовою загибеллю
бджіл у багатьох регіонах, а отже, стрибками
цін на продукти бджільництва. Наприклад,
лише за першу половину 2016 року в Австра-
лії та Новій Зеландії зареєстровано понад
400 подібних випадків [13]. У США щоріч-
но викрадають тисячі вуликів, що оцінюєть-
ся мільйонами доларів. Лише в Каліфорнії у
2016 році було вкрадено 1736 вуликів, що аж
ніяк не показує реальної картини крадіжок,
позаяк лише окремі бджолярі заявляють про
злочин у поліцію [4].
Бджолодерство завжди існувало паралель-
но із бджільництвом. Звичаєві норми «Руської
правди» та Литовських статутів свідчать про
давність і значну поширеність такого явища,
як бджолодерство. Навіть назву річки Уборть
легенда пов’язує із бджолодерами – мед по-
витікав з усіх вуликів, які вони намагалися
вкрасти, і витік у річку [10].
Звичаєве право засуджувало бджолоде-
рів. Розорення чужих бортей і колод вважа-
лося великим гріхом. Тому вже з давніх часів
формуються звичаєві норми покарання людей,
які здійснили злочини, пов’язані із бджільни-
цтвом. У часи Київської Русі на основі давніх
звичаєвих норм склалося «бортне право», за-
фіксоване в «Руській правді», окремі статті
якої визначали досить сувору відповідальність
за різноманітні бортні злочини (знищення
бортної межі, зрізування бортних знаків –
роззнаменування бортей, крадіжка бджіл,
вибирання меду та ін.). У ті часи покарання
за такі злочини були одними з найсуворіших
і співвідносилися з покараннями за вбивства
людей, украдених і вбитих бобрів, коней та ін.
Наприклад, за вбивство дворецького, стар-
шого конюха, за крадіжку бобра, убивство
коня – 12 грн штрафу. Така ж сума сплачу-
валася і за знищення бортної межі. За види-
рання бджіл із чужих бортей штраф становив
3 грн [8, с. 8–9; 23].
У наступні історичні періоди бортні злочи-
ни не припинялися. Джерела ХIV–ХVІІІ ст.
свідчать, що крадіжки меду і вуликів із бджо-
лами були дуже поширені. Так, у середині
ХVІ ст. ковельський староста Б. Семашко
викрав у мешканців с. Смідин (нині – Ста-
ровижівського району Волинської області)
834 пні (колодні вулики) із бджолами і вибрав
10 колод меду [8, с. 7]. Тому приймалися нові
законодавчі норми, скажімо, Литовські стату-
ти, які містили чимало статей, що регулювали
питання бортних злочинів та встановлювали
міри покарання за ті чи інші порушення. До-
сить суворі покарання за крадіжку бджіл і
продуктів бджільництва були і в інших дер-
жавах. Наприклад, у Франції за такі злочини
винного могли посадити до в’язниці на 1–5 ро-
ків та ще й присудити йому штраф у розмірі
15–500 франків. У Німеччині крадія могли
засудити до смертної кари [8, с. 10; 21].
Як свідчать сучасні польові записи, бджоло-
дерство продовжувало існувати і в наступні
століття, набуваючи певних особливостей у ті
чи інші періоди, що спричинено історичними
подіями (війна) і соціально-економічним ста-
новищем (безробіття тощо). Зберігається воно
й тепер: «Крадуть, ето од души кажу. Про-
шлий год заїхали ми з хлопцами туда <...>
Приєзжаєм, стоїть два цих, самокури, чи як
їх називати. А мотоцикл уїхав. Побачили,
шо ми їдемо. Багато є, короче говора, брако-
ньєров є» (ЛАА). Окремі респонденти наголо-
шують, що тепер ще більше деруть бджіл, ніж
раніше, що спричинено розвитком бджільни-
цтва в останні десятиліття: «Ранче менше дра-
лі. Потому шо менше було етих пчол <...>
А зара етих пчоловодов у кавичках розвелось
стоко, шо той, шо його вулік, то й не попро-
бовать [меду]» (ВФГ). У всі часи ставлення до
бджолодерів було негативним: «В нас <...> не
люблять тих, хто їх [бджіл] краде, да дере,
да паліть. Отих не люблять» (ПМВ).
Людей, які розорювали вулики і викрада-
ли чужий мед та бджіл, зазвичай називають
«злодиї», «пчолокради», «пчолодери», «бжо-
лодери» «браконьєри», а інколи – «медведі
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
68
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2019
на двох ногах». Можна виділити кілька груп
бджолодерів. Найперше – це люди, схильні
до крадіжок: «Є такі, шо крадуть» (ОКК);
«<…> то це любитєли такиє вони не пере-
водяться» (ССА); «Потому шо тут, зна-
єте, такиї люди. Люди всякі є <...> Лю-
бителів хватає» (ГМХ); «Булі такіє, шо
крали, й колісь булі» (МСІ).
Часто серед бджолодерів називають меш-
канців сусідніх населених пунктів, таким чи-
ном заперечуючи існування подібних людей
у своєму селі: «Другіє, сусіднє тиє сьола»
(МСІ); «Але особенно, тиї злодиї, котори
деруть, то ми їх всіх знали <...>. [Тобто свої,
сільські, й деруть?] То з другого села <...> То
один у нас був з Степангорода» (ХУП).
Окрему групу бджолодерів складають діти
й підлітки, яким хочеться скуштувати меду:
«Буває діти залазят» (МПС); «<...> ча-
сом шпана піде зробить порчу» (НІЮ);
«<...>такий взрослий не пойде, а пацанва
ета прийшли, розбомбили, думали, шо там
є мед, а там ше й пчоли не було» (СТЯ).
Ще варто мати на увазі людей, які стали
бджолодерами випадково: побачивши в лісі
борть чи колоду, особливо на доступній висоті,
вирішували взяти з неї мед. Часто це були пас-
тухи, які пасли худобу в лісі: «Пасли корови
колхозниї в лісі, там же був лагир. І видно
тиї пастухи видрали перед нами» (ІЄХ).
Сам процес крадіжки меду (розорення
бджіл) називають зазвичай термінами «дер-
ти», «видирати»: «Є люде, коториє оно ви-
дирали пчолі. Так кажуть, видиралі пчолі.
Забиралі» (КФІ); «<...>в нас кажуть “дра-
лі бжоли”» (ПМВ). Окремі респонденти роз-
різняють поняття «вкрасти» бджіл – забрати
з вуликом, «видерти» – забрати лише мед:
«Геть крадуть. І видирають. Скинув – ви-
дер. А нє, то з вуликом украв» (ТІК).
Практично всім опитаним респондентам ві-
домі випадки крадіжки бджіл і меду: «А! Ціє!
Злодиї! То було! До чорта було!» (ФВУ).
Хтось із бджолярів знає про крадіжки лише
від своїх дідів та батьків: «В мене такого не
було. Но в діда мого вельми багато крали».
Масове поширення бджолодерства в минуло-
му пояснюють тим, що мед був не в усіх, а ску-
штувати хотілося: «Тоді ж були такиє, того
меду треба. Хочетьса» (СІВ).
Лише поодинокі бджолярі самі не стикали-
ся з таким явищем, як бджолодерство, але чули
про нього від інших: «Нє <...> В мене такого
не було. Мені розказував один там, шо був
такий случай, шо, значить, потривожили і
наветь забрали, з вуликом. А в мене такого
не було. І в батька нє. Шоб забирали, тако-
го не було» (ТІІ).
Поширеним було бджолодерство в міжво-
єнний період: «При Польщі не можна було по
лісу становити [колодні вулики], бо лазили
етиї злодиї. Багато було при Польщі злоді-
їв <...> Не хотіли робити, а крали» (ПСД).
Тому власники колодних вуликів намагали-
ся ставити їх кучно, в одному місці, а восени,
коли починався період медозбору, по черзі хо-
дили сторожувати лісові вуллі: «<...> да ще
злодиї ходять уночи да крадуть. То стави-
ли ще так люди пушті пудрад, шоб тепер
ви стережете, завтра я <...> Накладуть
вогню да й сидять. Бо осинню вельми кра-
дуть» (ПСС).
Особливого розвитку крадіжка меду на-
була в роки Другої світової війни: «Видіралі,
да ше скоко! Ось во врем’я войни особєн-
но» (ХСН). Чи не найбільше бджільницьких
злочинів у цей час здійснювали партизани.
В одних селах вони розбивали колодні вули-
ки сокирами і вибирали мед, знищуючи таким
чином бджолину сім’ю: «А партізани ходи-
ли, то взяли ти вуліки, повивозили до лєсу,
топорами порозколювали і мед той забра-
ли» (ЛПГ); розстрілювали вулики, встанов-
лені на деревах: «Булі в дєда вулля, то туди
ж нє злізе, то бере з автомата постриляє,
переб’є етиє дерев’яниє [планки] і всьо, і ву-
лік падає додолу» (СВД).
У с. Воронки Володимирецького району
Рівненської області партизани восени вибрали
з вуликів весь мед, у результаті чого бджоли
загинули: «До нас приїжджали, ми жили на
хутори <...> Кажуть, ми пчоловоди. Ми
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
69
Розвідки та матеріали
меду наберем, о. А вже восені <...> вже хо-
лодно робитса <...> Але як подерли, пона-
бирали меду, то ни одни не вижили. Всє по-
забирали <...> Тильки було двоє захаваних,
то тих не нашли, то тиє перезимовали [Це
партизани були?] Да» (ХТП).
Багато бджолярів намагалися рятувати свої
лісові борті й колоди. Знаючи, що бджоли бо-
яться не холоду, а голоду, відкривали в лісових
колодах довж і залишали так зимувати. Це
«збивало з толку» бджолодерів, які минали
такі вулики, гадаючи, що в них немає бджіл:
«Но саме больше дралі, кагда булі партіза-
ни. Тиє ідоли відіралі всьо <...> То дєди при-
страівалісь да іх трохи обманивалі. Зімою,
то пойде да кришку одкриє. Глєдіт, ага, то
тут нема пчул. Та й нє лазять. А пчоли ви-
дєржувалі, хотя й мороз, вони там зверху в
кучи, они видєрживалі, они нє сільно боят-
са морозу. І одкривалі спєціально кришкі»
(ДАМ)»; «Нашеє батько розказував, шо
во врємя войни, то даже одкривалі. Пар-
тізани видіралі мед, забіралі. То даже йшлі
хазяї і откривалі вулікі, шоб партізани не
дралі <...> Да. Глянув з землє, ага, одкри-
тий, значить нема пчол» (ВФГ).
Щодо сучасного стану бджолодерства, то
воно залежить від розвитку лісового бджіль-
ництва в тому чи іншому районі. Де воно зане-
падає, там крадіжок меду і бджіл стає менше.
С. Саченко із с. Миколаївка Ємільчинського
району Житомирської області відзначив, що
«любитєли такиє [бджолодери] вони не пе-
реводяться. Зара вже мало, мало там є шо
дерти» (ССА).
Незначну поширеність бортних злочинів в
окремих районах пов’язують з давніми звичая-
ми власності. Зокрема, збереженням у пам’яті
людей інформації про належність тих чи інших
урочищ чи просто дерев з бортями або колода-
ми певним родинам. За давнім звичаєвим пра-
вом, зафіксованим ще в «Руській правді», де-
рево з бортю чи колодою належало тій людині,
яка її там зробила чи поставила: «<...> це
вважалося його власністю. І ніхто не мав
права туда лізти». Ці давні традиції доте-
пер зберігаються у с. Вежиця Рокитнівського
району Рівненської області. Тут усі знають,
де чий вулик: «Покажіть мені, будь-ласка,
кого-небуть із села, хто дозволить собі
зрізать дуб у Крініци. Всі знають, шо ето
Журавльов дуб, напрімєр. Да? І ніхто не до-
зволить собі його зрєзать» (ЧММ).
Однак у багатьох місцевостях, де лісове
бджільництво залишається досить розвине-
ним, існують і злочини, пов’язані з ним. На
запитання, чи викрадають сьогодні бджіл та
мед, респонденти здебільшого відповідають
ствердно: «Крадуть. Крадуть, ето од души
кажу <...> Багато є, короче говора, бра-
коньєров» (ЛАА); «Ранче не було такого.
А зара ще бульше. Геть крадуть» (ТІК);
«Тепер больше» (СВД); «Чого нема?! Госпо-
ди! Ой, Боже, ти мой! Ой, Боже!» (ПВП).
Інформацію про видирання лісових бджіл
записану в різних селах: «Ну от глєдіть.
У мене самого, напримєр, дєсяткі, да нєко-
торий год по двоє, по троє, а то й больше
подеруть пчоли. От попередять мене, за-
йдуть, викурать всі пчоли, забирають всей
мед і унічтожают їх» (КСА); «От в мого
сина отуди, як в Будкі єхать, то відралі.
То там багато пообдірало. Но на етой сто-
ронє в нас такого покуда в етом году не во-
ділоса. За той год, то в мене троє їх. Троє,
еге, троє. І коло Застави двоє, в Колі одниє,
в Петра одниє, багато пообдірали. Хтось
меду захотів» (ТСВ).
Про збільшення бджолодерства в останні
роки повідомляє багато респондентів: «Рань-
ше, воно мона сказать, шо і зразу булі,
но маленько. Маленько було людей такіх.
А вже шораз стало больше і больше» (БВІ).
Окремі з них пояснюють це явище соціальни-
ми проблемами сучасного села – масове без-
робіття, поширення алкоголізму: «Десь оцьо.
Ця Росія одийшла, чи та Україна з Росєєю,
то безроботіца стала, алкаши тиє, давай
пить» (КВР).
Важливим фактором знищення лісово-
го бджільництва в останні роки стало масове
вирізування (крадіжки!) лісу – ріжуть старі
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
70
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2019
дерева, а разом з ними руйнують і лісові борті
та колоди (ЦМВ). Так трапилось і з вуликами
І. Чубіка із с. Сновидовичі Рокитнівського ра-
йону Рівненської області: «Це позапрошлий
год. Зрєзали сосну, пчоли впалі, вони там
залишилиса, меду не бралі. А сосну одрєза-
лі і комля повезлі і взяли ж гроши. І никого
не трапив, винних нема. Нема куда пойті,
нема до кого пожаловатса <...> В такому
вуліку он привьоз додому їх, тиє пчоли. То
й шо з їх? Нема ничого, пропали вже тиє
пчоли» (ЧІА).
Серед способів видирання лісових бджіл
слід назвати підкурювання, яке не завдало
особливої шкоди бджолам, позаяк його вико-
ристовували і бджолярі при виконанні робіт у
бортях і колодних вуликах. Для цього брали
зубель (палиця, розрізана по краях і напалена
в багатті) і, дмухаючи, пускали дим у вулики.
Бджоли збиралися у верхній частині борті чи
колоди, що дозволяло легко вирізати вощину
з медом: «А злодії, то як беруть? Беруть
поліняку, беруть запалюють її, називають
так – “зубель”. Зубля пудпалюють і туди,
значить, етой дим туда пускають» (ЛАА).
Інколи для підкурювання бджіл бджолодери
використовували полотняну ганчірку, яка, при
підпалюванні, також давала багато диму: «Ну
як? Прийде <...> запалить тряпку, да на-
диме, надиме, диму напускає» (ММО).
Значної шкоди лісовим вуллям завдавало їх
випалювання. При цьому знищувалася не тіль-
ки бджолина сім’я, але й сам вулик: «І главне,
хоча шоб вже видірали вони, а то спаліва-
ють, во. Зайде он, боїтса, його кусають, то
он всадів туда огонь, да випалів пчоли, вони
висипаліса, мед забрав і пошов. От такіє
цєперишніє “пчоловоди”» (ВФГ); «Випалю-
валі. Прамо залєзе да випаліть, пчоли спа-
лів, а мед вибрав» (ХСН); «Сидить на дубі,
смажить ти пчоли. Бере, огньом випалює»
(КВР); «<...> то випалять возьмуть оньо,
потому шо так ти не візьмеш, без маски. Це
ж пчоли можуть заїсти» (НІЮ); «А вони як
дерли? Запалили там солому, чи там шось,
горіл, огонь. То я найшов матку на зимлі, ше
жива була, но шо без крилей і так ете, нога-
ми вона» (ІЄХ).
З поширенням пороху його також вико-
ристовували для випалювання бортей і колод.
Його насипали в трубочку, яку вставляли в
око вулика, і підпалювали: «Большинство,
шо воне [бджолодери] не забирали. Просто
приходили тихо да... Тоді ж пороху, тоді,
при Польщи хватало скризь пороху. То
возьме, насипле в якусь таку трубочку, да
запалить. Да в гоко. Запалив, да в гоко, да
вони всі зникли. А вони мед забрали. Да й
усьо. І твий вулик стоїть. Да, глумели так
во. То злодії <...> То злодий. Злодий йде ж
красти, шоб йому добре було» (СІВ).
Ще один поширений спосіб бджолодерства,
що застосовується до колодних вуликів, –
скидання їх на змелю, у результаті чого вони
розбивалися, або ж заливання водою, щоб за-
брати стільники з медом: «О! то це було. То
вже той, скідає вулля об землю, то вже он
заліває водою. І колісь було, і тепер» (КФІ);
«Є, ворують. В мене самого вибралі, годув
два, три. Скидалі пчоли. Уліка скінуть,
заберуть мед і всьо» (ОКК); «Возьме, роз-
криє, мед виберуть, а те водою облив та й
всьо» (КАМ).
Рідше злодії забирають бджіл разом з ву-
ликом: «Мені розказував один там, шо був
такий случай, шо, значить, потривожили і
наветь забрали, з вуликом» (ТІІ); «Бо це ще
вчора ходив тамо, там, то скидають. Ран-
че не було такого <...> Скинув, видер. А нє,
то з вуликом украв» (ТІК).
У М. Курти із с. Рудня-Жеревці Лугин-
ського району Житомирської області бджіл
бджолодери розорили колодного вулика, що
стояв на садибі. Щоб уберегти бджіл, па-
січник утримував їх до весни в приміщенні:
«Однажди ці були рамошного вулика обо-
крали, мед вибрали, а пчоли остались, та-
кого врем’я, як це зараз, зимою. То він їх в
хату хранив, шоб вони не замерзли. Їм да-
вав їсти» (КМЙ).
Звичаєве право українців злочини, пов’яза-
ні із бджільництвом, прирівнювало до вбив-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
71
Розвідки та матеріали
ства людей: «За пчоли тоже грих великий.
За пчоли, то знаю, колись стари люди ка-
зали, це тей самий грих, шо вбити людину,
а шо ограбить пчоли і кинуть їх на гібель»
(НІЮ) [8, с. 53]. Тому звичаєві норми щодо
бджолодерів були жорстокими. Збереглися
відомості про те, що людей, яких застали за
«видиранням» бджіл, позбавляли життя на
місці злочину. Інформація про таке покаран-
ня зафіксована в ході анкетування, що його
проводило Товариство дослідників Волині у
1912 році. Тоді в с. Кустин Рівненського по-
віту Волинської губернії (нині – с. Кустин
Рівненського району Рівненської області) від
А. Мельникова було записано відомості про
давній спосіб покарання за крадіжку лісового
меду. Якщо господареві вдавалося знайти зло-
дія, то його приводили до того дерева, з яко-
го він видер бджіл, «<...> вирізували пуп,
діставали кишку, прив’язували її до дуба і
починали гнати злодія довкола дерева. Зло-
дій бігав до того часу, поки не випадали всі
кишки. Після цього кишки перерізували і
злодія відпускали. Коли злодій бігав довко-
ла дерева, він завжди сильно сміявся» [8,
с. 53; 12, с. 36].
Хоч ніхто з опитаних респондентів сьогодні
вже не пам’ятає саме про такий спосіб покарання
бджолодерів, однак пам’ятають, що їх часто ка-
рали саме «на смерть»: «Кара була на смерть.
На смерть була кара» (НМП); «Іх ше ловилі,
да й і шо хоч було. І билі, і вбивалі, і шо хоч
було» (КФІ) [8, с. 53]. Наприклад, спіймавши
злодія біля бортного дерева, забивали його па-
лицею на смерть або до напівсмерті, після чого
він помирав : «Палкою, сільно побілі, помірав
даже потім. Да. То така була кара. Фак-
тично на смерть» (НМП) [8, с. 53].
Про вбивство бджолодера на місці зло-
чину розповідають і в с. Червона Воля Но-
воград-Волинського району Житомирської
області. Бджоляр, якому приснилося, що його
вулики грабують, пішов до лісу з рушницею
і вбив злодія на місці, а потім організував
собі «алібі», що було не складно зробити, по-
заяк розорення бджіл всіма засуджувалося:
«Приснився сон оцьому моєму родичу, ко-
лишньому. То це батько розказував мені
вже <...> Каже, приснивсь сон, що в його
деруть пчоли. В лєсі. Он бере за рушничку
і пашол по лєси. Приходить – да! Сидить
на дубі, смажить ти пчоли. Бере, огньом
випалює. Зняв курка і по ньому. Той сто-
рожовою в землю. А той забравсь <...> І в
Ємільчино пешки пошов. Там жиди були
колись. Приходить до жидов і не каже їм
ничого. Будуть питать, ну, своє, чи зна-
комиє, будуть питать, скажеш, шо я в вас
звечора ночую. Тут – нема чоловєка. Тиє
знали, шо вон пошов на днях в лєс. [Він
убив його?] Вбив на мєсци! Там застре-
лив на дереви. Той гахнув об землю. Пчоли
там на землі і мед, все <...> Ну, й знайшли
його там. Убитий. Застрелив хтось. А чи
знав, шо тут було <...> Той впав, а той за
рушничку, скорий додом заньос і в Єміль-
чино пєшки. За ноч зайшов в Ємільчино і
переночував. Тут шукають. Знають, чиї
пчоли були в лєси. Знають. До його. – “Де
вин?” – “Його нема вдома. Ше з вчораш-
нього дня.” – “А де ж вон має буть?” – “Ну,
в Ємільчино поєхав. Ше вчора. Ну.” – “Де
вон мог буть?” Міліція сюда-туда. – “Там
і там може буть.” Ну, в городі, міліція там,
найдете, як треба буде. Ну, всьо! Хто ж
убив?». Цікаво, що й сьогодні, оповідаючи
цю історію, респондент не висловлює жалю
з приводу смерті людини. Виходить, що роз-
орення бджіл традиційно вважалося більшим
гріхом, ніж убивство людини (КВР) [8, с. 53].
Були випадки, коли навпаки, стріляли чи
нападали з ножем не бджолярі, вулики яких
видирали, а бджолодери, які намагалися уник-
нути покарання. У с. Познань Рокитнівського
району Рівненської області господар застав
крадія на місці злочину. Той, злізши з дере-
ва, накинувся на власника вуликів з ножем,
але смертельного випадку вдалось уникнути
завдяки пряжці на поясі, у який попало лезо
ножа: «У нас тут був одін. Говорить, вже
багато подралі, а там в його добра семня.
Харошиє пчоли. “Да, – говорить, – я по-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
72
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2019
йду провєру.” Заходить, аж вон уже там,
зверху. “То, – каже, – вже, брат, злазь.”
То той злазіт да йому в живот ножем. А в
його було пуд маринаркою армєйська папру-
га. І вон попадає в пражку. То вон його вибів
ножа і он так розказував, шо довго ми з ім
боролісь» (ДАМ) [8, с. 54].
У с. Сівки Березнівського району Рівнен-
ської області бджолодери також намагалися
вбити власника лісових вуликів, який застав
крадіїв на місці злочину. Злодій (а ним ви-
явився лісник) сидів на дереві, на якому було
шість чи сім вуликів, а його дружина чекала
на возі. Побачивши власника вуликів, лісник
зверху почав кидав на бджоляра кружки від
вуллів, намагаючись убити його, але це йому
не вдалося. Тоді він наказав дружині стріляти
з рушниці: «А один був, було пчоли на дереви,
в лєсництви. Той косив, чує, шось там бо-
хає у лєсі. Ну, пудходить, той седить звер-
ху на тому, на вуллі, вибирає мед. Чоловек
каже на його: “Злазь!” А цей з рушницею,
лєснік <...> Жинка сиділа на возу <...> То
вин каже: “Стриляй!” на жинку, шо пчоли
видирав. “Стриляй по йому!”<...> Вона –
баба є баба! Стрелила по йому раз, стрели-
ла другий раз по йому. Но не попала» (КВР)
[цит. за: 8, с. 54].
Із самопалом зустрів власника лісових ву-
ликів мешканець с. Степангород Володими-
рецького району Рівненської області: «Там в
нас на дубині були, коло села. Й тепір там
єсть. Кілометрув п’ять. Пчоли. І тепір там
у нас є <...> Поїхав мой брат туда вечором
вже. На мотоциклу <...> Подивитиса тиї
пчоли <...> Каже: “Да, їду пуд гору <...>
якийсь кусок колоди лежить <...>. Я, –
каже, – мотоциклом напрошки прамо на-
правивса туда. Побачити, шо за колода.
Я як, – каже, – напрамивса туда, то та
колода, – каже, – схватіваєтса”. А то
вже той злодий лежав. Каже: “Навтьоки!
Як, – каже, – вон навтьоки, то я за їм.
А вже начинало сутуніти, вечор. Я за їм.
На гору. Як я, – каже, – на гору, то вон з
гори. Я за їм. А он добре бігти не миг. Не
вмів <...> Я, – каже, – тильки з гори спус-
тивса, вже, я коло його десь метрув штири-
п’ят <...>, то вон, – каже, – вихватіває
якого самопала, з-пуд теї, з-пуд куфайки,
і на мене наставивса. Як вон, – каже, – на
мене наставивса, то я – вбик крунув <...>
і його покинув. – Каже, – сам один, заб’є,
та й усьо. Але познав його”». Учасник цієї
пригоди, упізнавши злодія, який, до того ж,
хотів його вбити, мав намір звернутися до мі-
ліції. Однак брат переконав не робити цього,
позаяк крадій мав шестеро дітей, а обмежити-
ся розмовою з ним: «Я його став просити.
Кажу: “Слухай <...> – в його шестеро ди-
тей малих <...> – зразу посадять”. Вони
не будуть його миловати за таке діло <...>
Хай уже воно буде так. То нам наша втра-
та <...>” А на другий день ми <...> поїха-
ли до його туда, в Степангород. Ето була
вже неділя <...> Да й теє, там уже його
добре наганили, насварили і все. А жинка
все його каже: “Чого ви його та не набели
добре?” А вони кажуть: “Ми його набити
не могли, бо в його ниж вельмо великий був”.
Воне не казали, шо вже в його той самопал
був. А вин, каже, лежав – а ни слова! А ни
слова». І хоч за якийсь час у братів Хомичів із
с. Воронки Володимирецького району Рівнен-
ської області знову викради бджіл, сказати,
хто це зробив, вони не можуть (ХТП; ХУП)
[8, с. 54–55].
Жорстоко розправлялися із бджолодерами
мешканці суміжних районів Білорусі, де по лі-
сах дотепер стоїть багато вуликів українських
бджолярів: «В нас говорат такіє випад-
кі <...> ето просто розказивают люді, але я
не знаю, насколько ето вєрно <...> Шо там
на Бєлорусії ловилі злодийов. І росчитува-
лісь з імі строго. Ну, як? Як? Мнє приході-
лось даже самому пуд ружьйом стоять. Да.
Ну як вам сказать? Там на Бєлорусії, там
люді строгіє. Сільно строгіє. А ми там, на-
шиє люді собірають клюкву. І нашиє там і
вулікі, і пасікі наши є. Алє в їх там є пасікі.
А вони, буває, шо там видірають мед, да.
То перестречають і... [Думають, що це ви?]
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
73
Розвідки та матеріали
Да. Да <...> Я не бачив такого. Говорат,
таке говорат» (ВФГ) [8, с. 55].
Дуже суворим було покарання бджолодерів
з використанням дошки, що його раніше ви-
користовували доволі часто. Спіймавши кра-
дія, його клали на землю, а до п’ят прикладали
дош ку, у яку били обухом сокири. Після цього
цей чоловік не довго мучився і, врешті, поми-
рав. К. Хомич із с. Березове Рокитнівського
району Рівненської області відзначав, що так
карали бджолодерів колись: «За ето сільно
билі. Наказивалі. Ше, каже, возьмут так:
роззувають його <...> к п’ятам доску при-
кладивають і обухом, сокиркою по досци да-
дуть – і всьо. По п’ятам. І всьо, он помирає.
А он зразу не помирає <...> Ну, ето вже як
поймают, да як дадут, то он поп’є мєсяц
соди і вмірає» (ХКФ) [8, с. 56].
У с. Дроздинь Рокитнівського району Рів-
ненської області такий випадок був ще на почат-
ку 2000-х років: «Даже вот, мо, годов п’ять в
сосєднєм сєлє одного забілі. А як? Крав вон
мед. Тоже в етих, в бортях. І його поймалі
там. Ну, хазяє поймалі. Ну, то нам таке
розказувалі. Шо його положилі догори і взя-
ли кусок доскі і сюди, к п’ятам, положилі і со-
кирою, обухом по той досци вдарили, і сказа-
лі: “Всьо, з тебе хватає.” І вон год помучивса
і...» (ХКФ) [цит. за: 8, с. 56].
У с. Червона Воля Новоград-Волинського
району Житомирської області бджолодера,
якого спіймали біля вулика, змусили відруба-
ти собі пальці: «Вон прийшов – зловив коло
вулика <...> Я не помню, як там було. То я
не розпитував. Но було таке. А нє! Правда!
Розкололи колоду, забили клинка в колод-
ку. Повсажували пальци йому туда. Ви-
тягли клинка, положили сокиру. “Якшо, –
каже, – зрубаєш пальца собє сокирою, то
будеш <...> жить. Одрубаєш пальци, ми
тебе чепать не будем. Ми тебе знаєм, де ти
живеш. Ми так тебе, і так, як ти втечеш
додоми, ми уб’єм тебе вдома. Або одрубуй
пальці, і ми тебе знать не знаєм. Ти нас,
а ми тебе”. Поодрубував пальці, оставив в
колоди і сам дись... і все. То недавно, як вон
помер. А вон давно був без пальцюв! Всю
жизнь прожив без пальцюв! Так одрубав всє
пальци. Пальци в дереви там. [На двох ру-
ках, чи на одній?] На одной <...> Полностю
одрубав пальці» (КВР) [8, с. 56].
В окремих селах спійманого на місці злочи-
ну бджолодера просто били: «Було. Зловалі,
білі <...> Самі люді билі. То то, вже тепер
нє, нє. То то колісь було, давно. Да, да. Те-
пер вже нихто, давно» (ГЛТ); «Дєд розка-
зував, як он робів. Он робів так. Стрине
того злодия... Ну злодиї булі ж так, ну,
три злодиї в селі єсть, там, допустім. Ну,
одного стрив, його кулак був такій, як моя
голова, махнув кулаком, по морді. Ну як?
Вдарив його. Всьо, он вже розкаже. Тому
шо злодий злодия знає <...> Ну, вин так
взнавав. І я тоже взнав. Я мог би йому зро-
бить подлость, но я не схотів етого робіти.
Понімаєте чи нє? Ну, жинка, діти є. Хай
його Бог накаже» (ЧММ). С. Труханенко із
с. Кам’яне Рокитнівського району Рівненської
області, на питання, що робили з бджолоде-
рами, відповів: «В першу очередь, коб я його
зловав, то я б йому бизуна дав би [побив]»
(ТСВ) [8, с. 56–57].
Покарання бджолодерів було безпосеред-
ньо пов’язане з їх виявленням. Зважаючи
на те, що впродовж віків основною формою
бджільництва було лісове, спіймати злодія
на місці крадіжки було важко, тому зазвичай
зверталися до так званих «знаючих людей».
Віра в знахарів зберігається подекуди й нині,
хоча зараз знайти їх дуже складно: «Ну, ко-
лісь булі дєди такіє, шо моглі шось зро-
бить» (ДАМ); «<...>ну, тепер вже таких
знахоров немає, а колісь боялиса, шоб <...>
ничого не зробів, бо то чєловєк, каже. Може
вмерті ж, якшо зробіть» (ТСВ). «Знаючі
люди» могли покарати крадія заочно, не ба-
чачи і навіть не знаючи його. Розповідають,
що в результаті їхніх дій злодій міг поверну-
ти господареві вкрадений мед: «Обше, колісь
були такі люди, шо як видер пчоли, да так
зробить, шо й мед принесе тобє. Шо саме й
мед принесе. Да, додому. Тепер же ж нема.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
74
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2019
Шо молодьож вона тепер… Да. Вміли гово-
рить» (ТСВ).
У с. Підлуби Ємільчинського району Жи-
томирської області досі розповідають про діда,
який, не будучи в лісі, «не дозволив» викрасти
свого колодного вулика, що його намагалися
викрасти злодії. Вони зняли його з дерева, ки-
нули на причіп і хотіли їхати, але трактор не
зміг зрушити з місця, що б вони не робили. Так
тривало до пізнього вечора: «<…> трактор
не з місця, і все стоїть на мєсци. Шо ро-
біть? Ночують в лєсі. Кладуть огонь. Гри-
ються. Дізєль робить <...> Вранці встали,
давай бєгать же <...> Ось і дєд приходить.
“А я вам казав, не чипайте колид”» (ЛВЯ).
Інший випадок трапився в с. Сівки Березнів-
ського району Рівненської області, де бджоляр
застав злодіїв біля своїх лісових вуллів. Дру-
жина, що сиділа на возі, за вказівкою чоловіка,
який був у той момент на дереві, стала стріляти в
пасічника, який у відповідь промовив : «“Больш
ти, доцю, стрелять не будеш! <...> і вон
не буде стрелять, і ти не будеш” <...> Не
пройшло десь і полгода. Молода, десь років
тридцать було, чи двадцать п’ять, десь юй
тако, помирає. Діти повмирали. Вон тоже,
кончивса, помер. І вничтожив всю симню»
(КВР).
Тому злодії інколи остерігалися робити
шкоду, щоб не потрапити під вплив «знаючих
людей»: «Але колись люди трошки боя-
лися цього робить [красти бджіл], потому
шо знали, шо колись по хуторах ше були
в декого [знахарі], бабка там розказувала»
(НІЮ); «Дід покойний, он тоже занімавса
знахурством. Но в його пчул ніхто не драв.
Ніколи. Всі боялис. Бо приробіть да прине-
се. Таке» (СВД).
Поширеним способом покарання бджоло-
дерів «на смерть» було використання предме-
тів, що їх торкалися злодії. Пасічники, у яких
вкрали бджіл, брали довж від вулика (брусок,
яким закривають отвір у борті чи колоді) і кла-
ли її в труну під мерця або кидали в могилу
(щоб ніхто не бачив). Як довж у могилі починає
гнити, злодій починає «сохнути», і ніхто його
вилікувати не може, так і помирає за рік-два.
Ось яку оповідь про таке покарання записав
у 1920-х роках на Житомирщині В. Кравчен-
ко: «Як только у пчоловода у пасєки злодеї
подберуть пчоли, то пчоловод бере з того
улья довж і держить її, пока умре де мерт-
вець. Як только начинають ховать мертве-
ця, то пчоловод бере ту довж <...> і кладе
под труну на землю в ями – под мертвеця.
Яму засипають і присипають довж. Але
кладе, щоб ніхто не бачив, що він поклав.
Тоди та довж в землі трухне й гниє. То зло-
дей так само трухне й сохне. І через год-два
той злодей умирає. І нихто їх не вилечить,
пока не умруть» [2, арк. 112].
Інформація про аналогічні способи по-
карання бджолодерів неодноразово трапля-
ється на сторінках етнографічних матеріалів
В. Кравченка. Переважно мова йде саме про
смерть крадія [1, арк. 105], але в одному ви-
падку дослідник зазначає, що так чинили, аби
«перевелись злодії» [3, арк. 205]. Подібну ін-
формацію записано в с. Шахи Дубровицького
району Рівненської області. Респондент на-
голошував, що крадій після такого покарання
не помре, але красти вже не буде: «Ну, казалі
люді! Кажуть, ну як от, взяти ту довж
да й десь так зробіть, щоб вун знав, ну, на
кладбіще несті його і положить десь. А я
то не знаю, як воно робіца, алє ж люді гово-
рилі так. [Казали, що він помре, чи казали,
що він прийде?] Нє, не помре <...> Нє. Вже
вун не принесе, вже вун і не покажеца даже»
(ОКК). Розповіді про покарання на довжі і
нині поширені на Поліссі: «То тоже, гетає
булі такіє. Забере ту довж, хто вмер, то
ложили у ту ямку ту довж. Де мертвеца
хоронять. Вже кажуть, знають, хто дер
пчоли, вже вмер» (ХСН).
У с. Кам’яне Рокитнівського району Рів-
ненської області в могилу клали не саму довж,
а робили з неї три кілочки і забивали їх у труну:
результат був такий самий – смерть бджолоде-
ра: «Каже, з тої довже, як ото гроба робіш,
три колочкі, каже, забів в домовину <...> То
там вже шось і ше й каже» (ТСВ).
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
75
Розвідки та матеріали
Для покарання бджолодерів використову-
вали не тільки довж, але й інші предмети, що
їх торкалися крадії. У с. Дроздинь Рокитнів-
ського району Рівненської області, наприклад,
брали лопатку для підрізування вощини і кла-
ли її в труну, що також призводило до смерті
«видирача» бджіл: «<...> тиє рази казалі,
шо булі знахурє, да озьмеш ту лопатку або
той довж, чоловєк умре, да положиш туди,
в гроб, то той чоловік умирає, шо вібрав
поли <...> То колісь дєди гомонілі» (КзАМ).
У с. Червона Воля Новоград-Волинського
району Житомирської області на дно моги-
ли кидали довж або ж палички чи хрестови-
ну для кріплення вощини, а зверху ставили
труну. При цьому респондент наголошує, що
потрібно було знати певні «слова»: «Забирає
довж у його. Напримєр, як останеться, або
тиє кулкє, поперечки в вуліку. Ну, шо вин
там повитягує, руками. За його. Гарнень-
ко, не руками. Там знали слова. Я тиї слова,
то не знаю. І йшли. Як чоловік умирає на
кладбіщи, і нишком, чи там договоралися,
і туда довж кинули і всьо. В могилу, в яму
кидає. Як хлопці копають, то кидає. А там
ложать человєка, на ту довж. І там пару
слов сказав: “Откуда прийшов, туда йди.
Як на совєсті, в семню, то хай тебе Бог
зничтожить”. Поможе. День прошов. Через
день, через неділю – там вон буде» (КВР).
Про такий спосіб покарання знали й самі
бджолодери, тому вони зазвичай забирали /
забирають довж чи інші предмети, до яких
торкалися під час крадіжки, із собою: «Довж,
котора закриваєтса улєй, бралі з собою, по-
тому шо бояліса знахоров» (СВД); «Ну, то
колісь кралі, колісь булі такіє колдуни. Ка-
зав мнє один там колісь <...> ну, там в його
повідералі по лєсу пчоли, каже, коб он покінув
довж. “Я, – каже, – зробив би довже, то, –
каже, – навіть і два днє не жив би <...>”
Шось то вон знав» (ЦМВ); «А стариє, то
сохрань Бог. Колісь, як дерли пчоли, ні сньо-
та, ні довже не трапиш» (ТСВ).
С. Труханенко із с. Кам’яне Рокитнівського
району Рівненської області наголошував, що
сучасні молоді бджолодери вже не знають про
давні традиції покарання за знищення бджіл і
меду: «А єтиє нашиє того не розбірають,
молодиє» (ТСВ). Однак під час експедиції до
Рокитнівського району І. Нечай із с. Лісове об-
ласті розповідав, як у нього минулого року ви-
дерли лісових бджіл. Прийшовши додому, він
повідомив про прикру подію мамі, сказавши,
що це, очевидно, вчинили діти. Однак мама
одразу ж запитала, чи залишилася у вулику
довж. Почувши, що її немає, одразу ж сказа-
ла, що то був досвідчений злодій: «<...> то це
вже даже не детвора, там вже такий, шо
знав, шо треба довж забрать <...> Тому шо
колись люди знали за цю довж, заберуть,
занесуть на кладбіще і в любу могилу. І так
ше пару слов і каже, більше йому нихто не
поможе і ничого більше не треба. Не захоче
хліба їсти, не тільки меду» (НІЮ).
У с. Лука Ємільчинського району Жи-
томирської області, якщо бджолодери не за-
лишили жодного предмета, до якого вони
торкалися, то «брали слід», тобто збирали
землю в тому місці, де ступав злодій, і кида-
ли в труну чи могилу : «То таке казали. Від
діда чув <...> Навіть слід брали з того зло-
дія і то в могилу кидали. От пройшов зло-
дій, наприклад, знали, шо там, які решт-
ки може залишилися ше од цього. То тоже
брали та кидали у цю, у могилу чи у труну.
То й кажуть, то вин довго не буде. Да. Таке
було. Но ми, хоть нам і робили таку шкоду,
но ми, ми не робили. Колись робили» (САО).
У с. Верхи Камінь-Каширського району
Волинської області бджолярі збирали віск, що
його розкидали бджолодери, і клали в труну під
покійника. «Як пічне разлагаться вмерший,
то непремінне вмре той злодій» [21, с. 14].
Подібний спосіб покарання записав і В. Крав-
ченко. Свічку несли до церкви і запалювали.
Коли вона догорала до половини, перевертали
її другим боком, запалювали і чекали, поки
вона догорала до кінця. Вірили, що злодій має
через рік померти: «<...> єсли подберуть
пчоли, то злодії ховають із вуликів довж,
беруть з собою. То пчоловоди одшкребують
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
76
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2019
останню вощину, котра осталась у вулику.
І роблять свічку, і несуть до церкви, став-
лять перед олтарем перед іконою, яка йому
понадобиться, і світить її, і вона горить
декілька хвилин, так, що догорає до поло-
вини чи менше. Тоді пчоловод іде і бере ту
свічку, і не тушить, а світить другу сторо-
ну і перевертає другою стороною вверх. І ця
сторона догорює уже до кінця – он її не при-
нимає. То через год тот злодей сам переки-
неться і не мине його ця клятва, яку робить
пчоловод. Що у нашому селі помирає у пчол
злодій от такого. Они були самиє дужиє в
нашому селі і померли за год» [1, арк. 112].
У с. Воронки Володимирецького району Рів-
ненської області розповідають, що «за Польщі»
для захисту бортей і колод іноді використовува-
ли отруту, яка в ті часи була рідкістю. Але іно-
ді її сипали на вулики чи на землю біля дерев:
«Колись <...> батьке розказували, шо так
насипали шо-небуть на вулики. Були таки
люди, шо насипали. Ну, шось-небуть таке,
тіпа отрути <...> Шукали шось таке <...>
Чи на землі кидали, чи шо. Бувало таке, шо
даже охраняли. Такеє бувало». Деякі люди без
жалю говорили про те, що бджолодерів слід тру-
їти: «В нас такей був Петро, вже вмер <...>
То вон щодня казав, щоб в мене були пчоли,
то я їх всіх потруїв. І вони б, каже, не жили
б». У селі розповідають і про бджоляра, який
на вулик у лісі насипав отрути, внсалідок чого
в родині бджолодера померло двоє дітей: «Да й
у нас <...> розказували, шо там, з-за колій-
ки <...> Да тоже затруїв якийсь там, вже
нихто не признавса. Ну, шо... То приніс того
меду додоми. То два хлопци вмерло. Таки по
год сім. Наїлиса да й... Да, і втруїлиса». Але
такі дії сучасні бджолярі засуджують і вважа-
ють, що крадіжка меду не вартує смерті люди-
ни: «То боялиса гриху люде. Такого не робили.
Хай лучче вже тиє пчоли пропадуть». Пояс-
нюють це тим, що зараз легше живеться, тому
люди стали поблажливішими щодо таких зло-
чинів. Крім того, на думку респондентів, зна-
чний вплив на зміну поглядів на бджолодерство
мали колгоспи, де все було колективним і люди
не мали нічого свого. В останні роки, з поши-
ренням приватної власності, люди знову по-
чинають уболівати за своє майно: «Ето зара
таке нє. Зараз – вкрали, вкрали. Шось люде
таки стали, ви знаєте, чи м’якши, чи до-
бриши. Ну, воно й бачите, зараз воно якось
було те колективне хозяйство, але воно ни-
чого свого не було. Якось люди вже це вишли.
А колись, воно тільки було своє – земля і все
своє. І кожен за своє вин сильно боровса. Так
і зара начинають, понімаєте. Вже пішли ці
паї, все. Вже зара люди начинають тоже за
све своє» (ХТП; ХУП) [8, с. 55–56].
Іноді крадії бджіл випадково самі завда-
вали собі шкоди. У часи розвиненого лісового
бджільництва поширеним було падіння з дерев.
Падали не тільки бортники, але й бджолодери,
яких часто змушували стрибати з дерев, «за-
стукавши на гарячому». Отримавши травми,
вони помирали або назавжди залишалися ін-
валідами [16]. Але в селах таких бджолодерів
зневажали і ніхто їм не співчував: «Ну тож
було, розказували старикі такє, шо ж еті
ведмеді на двох ногах, каже, були тут в нас
в Кривици. То ше й інваліда получав [пенсію
по інвалідності]. Пчоли пошов до дядька дер-
ти, да десь впав з дуба, да ногу поламав, да
ше й інвалідство получав. А пчолей в дядь-
ка дер, а таке получилось шо “ведмедь на
двох ногах”, – кажуть» (СТЯ).
Традиційне ставлення до таких жорстоких
способів покарання бджолодерів було одно-
значним: зробив шкоду – неси відповідаль-
ність: «Чули таке. Я чула тоже таке. Роз-
казували. Ну, тей дає дуба, хто... Вмирає.
Да. Раз таку шкоду робить людям» (САО).
Навіть В. Кравченко, описуючи способи по-
карання бджолодерів «на смерть», зауважив:
«Це, напевне, і правильно» [2, арк. 112]. Од-
нак сьогодні вже можна почути й осуд таких
дій: «Я попитав, а мамі кажу: “А які ж сло-
ва? [потрібно при цьому казати]”. Каже: “Я не
знаю, да й воно тобі не треба. Бо це як бу-
деш казать, то всьо-равно грих, за чолові-
ка”» (НІЮ). У. Горобей із с. Вітковичі Берез-
нівського району Рівненської області навіть
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
77
Розвідки та матеріали
певною мірою виправдовує бджолодерів тим,
що Бог дає мед усім (недаремно ж на Поліссі
був звичай обов’язкового частування щойно зі-
браним медом), тому не слід його шкодувати
й карати людину, яка його взяла: «Не треба
наказувать, потому шо Бог недарма дав.
То хай вон єсть да й всьо. Клясти не треба.
Я не кляв. Не хочу клясти» (ГУМ).
Велику роль у покаранні злодіїв, у тому числі
бджолодерів, та попередженні крадіжок відігра-
вав осуд громади. Тому дуже часто, дізнавшись,
що хтось украв мед, його сварили, висміювали:
«Колісь як ловалі, да шо ж то, посвариться,
да й всього. А шо ж?» (МНІ); «<...> то ж уже
всі знають, шо, напримєр, там вор, то вже о:
шо наєвса там – смєютса з його – багато
меду наєвса?» (СТЯ) [8, с. 57].
Були випадки, коли злодія змушували на
заміну розореного вулика віддати свого – ці-
лого. Так було, наприклад, у с. Кам’яне Рокит-
нівського району Рівненської області: «Давно,
давно було. [І що зробили?] А ничого. Так, як
то казав, могорич поставив <...> А потом
той одін чоловєк розказував, тому чоло-
вєку пчоли вивернулі да й усьо <...> То он
каже: “Забирай свого того вулля, а давай
мнє з пчоліма”. І всьо» (ТСВ) [8, с. 57].
Поширеною формою осуду злодія було «во-
діння селом». Бджолодерові зазвичай зв’язували
руки, вішали на нього коробку, стільники тощо і
водили селом, висміюючи його: «Дєд розказу-
вав, шо як поймають його, шо краде, ну, в нас
кажуть “дралі бджоли”. То беруть етого чо-
ловєка і той мед і його вєшають йому <...>
на шию. Ну, там шось: ілі та коробка, ілі шо,
така яка посудіна, чи ведро. І його по селу
водять. Отако» (ПМВ); «Воділі. Дєда ста-
риє, мой батько, дєди етиє. І якшо поймают,
то воділі <...> Стальников нацепляють на
його, зв’яжут руки і ведуть по селу» (ДАМ)
[8, с. 57].
Особливо поширеною така форма покаран-
ня злодіїв була в міжвоєнні роки на землях, що
входили до Польщі. М. Вознюк із с. Боровне
Камінь-Каширського району Волинської області
пригадував, як двох молодих хлопців, котрі ви-
крали мед, водила селом поліція: «Була кара.
Я ходев у школу, і там було такє село Крас-
ниця, і я прийшов у школу і бачу – поліція,
два поліціянти і два хлопці. І в тех хлопцюв
на руці кошик <...> а в тим кошику був мед.
І їм поліціянти сковали теми бронзолєтками
рукі <...> і їх там по селу водели. Воне при-
йшле грабовати мед. А то вже було так пізно
осінню. А тогді, поки воне пограбовали, став
іте сніг. А покі воне кінчили, тей сніг стех, о.
І стала такая <...> Вже понова, сліде ведно.
То воне ходели кілометрами вскрізь. А гос-
подар устав ранейко да побачив, шо такєє і
сліде є, да одразу і в поліцию. Да їм по шисть
місяцюв дале в’язнеци. Молодим хлопцям. То
тико я прийшов у школу да й бачив, як їх там
водели. Але воне і в нас крали, лічно у мене,
в батька мого, от. То воне тоже. Тілько ме їх
не судели» (ВМК) [8, с. 57].
В. Бричка із с. Карпилівка Рокитнівського
району Рівненської області, кажучи про збіль-
шення в останні роки випадків розорення бджіл
(«Раньше воно, мона сказать, шо і зразу булі,
но маленько. Маленько було людей такіх.
А вже шораз стало больше і больше»), відзна-
чав, що причина цього – у відсутності покарань
за такі крадіжки, а особливо тому, що люди тепер
не бояться громадського осуду: «<...> не мона
сказать, шо так каралі крепко, а так нака-
зувалі <...> даже вже воділі в село, шоб знали
люди таково-во, смєяліса з їх. І казалі, шо то
з такого роду, такіє люде появілісь. А так, не
вельми каралі» (БВІ) [8, с. 57–58].
Отож, бджолодерство як явище, що су-
проводжує бджільництво на всіх етапах його
розвитку, суворо засуджувалося, що спричи-
нило формування системи звичаєвих норм по-
карання за розорення бджіл. Покарання «на
смерть» було одним з найдавніших і виявляло-
ся у виконанні дій, які мали викликати смерть
злодіїв. Для цього використовували предмети,
з якими контактували бджолодери: довж, сні-
ток, палички для кріплення вощини, лопат-
ка для підрізування меду, свічка із залишків
вощини, «слід» злодія. Збереглися відомості
про завдання смерті чи каліцтва крадіям на
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
78
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2019
місці злочину: їх били до смерті, розрізали
живіт на місці крадіжки, відрубували пальці
та ін. Зафіксоване використання отрути для
покарання бджолодерів. Жорстокість звичає-
вих норм була зумовлена важливістю заняття
бджільництвом у давні часи та захистом прав
власності. У новітній період значного розвитку
набрали форми громадського осуду бджолоде-
рів: зневажання, висміювання, водіння селом з
украденим та ін.
Список респондентів
БВІ – Бричка Василь Іванович, 1924 р. н. Запи-
сала А. Дмитренко в с. Карпилівка Рокитнівсько-
го р-ну Рівненської обл. в серпні 2006 р.
ВМК – Вознюк Микола Кузьмович, 1920 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Боровне Камінь-Ка-
ширського р-ну Волинської обл. в серпні 2012 р.
ВФГ – Василевич Федір Герасимович,
1949 р. н. Записала А. Дмитренко в с. Дроздинь
Рокитнівського р-ну Рівненської обл. в серпні
2006 р.
ГЛТ – Гребеневич Леонід Трохимович,
1958 р. н. Записала А. Дмитренко в с. Переходи-
чі Рокитнівського р-ну Рівненської обл. в серпні
2006 р.
ГМХ – Гаврилюк Микола Харитонович,
1956 р. н. Записала А. Дмитренко в с. Городок
Володимирецького р-ну Рівненської обл. в липні
2009 р.
ГУМ – Горобей Ульян Михайлович, 1935 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Вітковичі Березнів-
ського р-ну Рівненської обл. в липні 2013 р.
ДАМ – Дробуш Адам Миколайович, 1937 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Познань Рокитнів-
ського р-ну Рівненської обл. в серпні 2006 р.
ІЄХ – Ігнатюк Євстахій Хомич, 1936 р. н. За-
писала А. Дмитренко в с. Локниця Зарічненсько-
го р-ну Рівненської обл. в липні 2010 р.
КАМ – Конотопчик Авраам Маркович,
1932 р. н. Записала А. Дмитренко в с. Березина
Володимирецького р-ну Рівненської обл. в липні
2009 р.
КзАМ – Кузьмич Антон Макарович, 1924 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Дроздинь Рокитнів-
ського р-ну Рівненської обл. в серпні 2006 р.
КВР – Клопотенко Володимир Романович,
1938 р. н. Записала А. Дмитренко у с. Червона
Воля Новоград-Волинського р-ну Житомир-
ської обл. в липні 2011 р.
КМЙ – Курта Марія Йосипівна 1941 р. н. За-
писала А. Дмитренко у с. Рудня-Жеревці Лу-
гинського р-ну Житомирської обл. в листопаді
2005 р.
КСА – Колодич Сава Антонович, 1928 р. н. За-
писала А. Дмитренко в с. Познань Рокитнівсько-
го р-ну Рівненської обл. в серпні 2006 р.
КФІ – Кляпка Федір Іванович, 1920 р. н. За-
писала А. Дмитренко в с. Борове Рокитнівсько-
го р-ну Рівненської обл. в серпні 2006 р.
ЛАА – Ліщук Анатолій Андрійович, 1935 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Томашгород Рокит-
нівського р-ну Рівненської обл. в серпні 2006 р.
ЛВЯ – Лавренчук Василь Яремович, 1942 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Підлуби Ємільчин-
ського р-ну Житомирської обл. в липні 2011 р.
ЛПГ – Літвінчук Дмитро Григорович,
1932 р. н. Записала А. Дмитренко в с. Кленова
Новоград-Волинського р-ну Житомирської обл.
в липні 2011 р.
ММО – Мушик Митрофан Олександрович,
1925 р. н. Записала А. Дмитренко в с. Малі Тел-
ковичі Володимирецького р-ну Рівненської обл.
в липні 2009 р.
МНІ – Миніч Настя Іванівна, 1929 р. н. Записа-
ла А. Дмитренко в с. Кам’яне Рокитнівського р-ну
Рівненської обл. в серпні 2006 р.
МПС – Мартинюк Павло Степанович, 1930 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Осова Дубровицько-
го р-ну Рівненської обл. в серпні 2009 р.
МСІ – Місюкевич Семен Іванович, 1929 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Блажове Рокитнів-
ського р-ну Рівненської обл. в серпні 2006 р.
НВА – Нечипорко Віктор Анастасійович,
1962 р. н. Записала А. Дмитренко в с. Богуші Бе-
резнівського р-ну Рівненської обл. в липні 2013 р.
НІЮ – Нечай Іван Юрійович, 1956 р. н., родом
із с. Лісове Рокитнівського р-ну Рівненської обл.
Записала А. Дмитренко у м. Рокитному Рівнен-
ської обл. в серпні 2006 р.
НМП – Наумович Михайло Петрович, 1942 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Березове Рокитнівсько-
го р-ну Рівненської обл. в серпні 2006 р.
ОКК – Остапович Костянтин Кирилович,
1934 р. н. Записала А. Дмитренко в с. Шахи Ду-
бровицького р-ну Рівненської обл. в липні 2008 р.
ПВП – Перев’язко Володимир Павлович,
1934 р. н. Записала А. Дмитренко в с. Купель Ро-
китнівського р-ну Рівненської обл. в серпні 2006 р.
ПМВ – Пишняк Микола Васильович, 1936 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Старе Село Рокитнів-
ського р-ну Рівненської обл. в серпні 2006 р.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
79
Розвідки та матеріали
1. Архівні наукові фонди Інституту мис-
тецтвознавства, фольклористики та етнології
ім. М. Т. Рильського НАН України (далі – АНФРФ
ІМФЕ). Ф. 15–3. Од. зб. 150.
2. АНФРФ ІМФЕ. Ф. 15–3. Од. зб. 156.
3. АНФРФ ІМФЕ. Ф. 15–3. Од. зб. 158.
4. Адер Р. Кто ворует пчёл: в США похищают
сотни ульев в год на миллионы долларов. URL :
https://secretmag.ru/trends/whatsup/kto-voruet-pchyol-
zachem-v-ssha-pohishayut-sotni-ulev-v-god.htm.
5. В Светлогорском районе мужчина украл
около 10 кг меда из ульев. URL : https://gomel.
today/svetlogorsk-354/.
6. Включення до Національного переліку не-
матеріальної культурної спадщини України но-
вих елементів. Національна комісія у справах
ЮНЕСКО. Бюлетень. 2018. Вип. 10. С. 7–12.
7. Гаврон А. У пенсионера украли дюжину
рамок с медом на круглую сумму. URL : https://
minsknews.by/u-pensionera-ukrali-dyuzhinu-ramok-
s-medom-na-krugluyu-summu/.
8. Дмитренко А. Традиційні способи пока-
рання бджолодерів на Правобережному Поліссі
України. Проблеми збереження і популяризація
культурної спадщини: виклики та можливості.
Зб. доповідей Другої міжнародної науково-прак-
тичної конференції у Музеї народної архітектури
і побуту у Львові імені Климентія Шептицького,
18–19 квітня 2018 року. Львів, 2018. С. 51–58.
9. Житель Башкирии разорил улей ради закус-
ки. URL : https://lenta.ru/news/2017/10/20/honey/.
10. Історичні відомості Підлубівської сіль-
ської ради. URL : http://pidluby.rada.org.ua/
istoriya-21–30–01–17–09–2016/.
11. Калашникова Е. Смерть из-за меда? URL :
http://gazeta-n1.ru/archive/2017/21/51240/.
12. Ковалев И. И. Живая летопись волынского
пасечничества. Житомир, 1916. 40 с.
13. Кража ульев в Австралии и Новой Зе-
ландии. URL : http://24medok.ru/krazha-ulev-v-
avstralii-i-novoj-zelandii/.
14. Куліш Н. У Народицькому районі поліція
викрила «пасічника», ласого до чужого меду.
URL : http://chernyakhiv.org.ua/novyny-narodychiv/
u -n a ro dy t skomu- r a jon i -p ol i t s iya -v yk r yla -
pasichnyka-lasoho-do-chuzhoho-medu/.
Джерела та література
ПСД – Палій Степан Дмитрович, 1933 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Річиця Зарічненсько-
го р-ну Рівненської обл. в липні 2010 р.
ПСС – Полюхович Сергій Семенович, 1931 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Іванчинці с. Зарічнен-
ського р-ну Рівненської обл. в серпні 2010 р.
САО – Самченко Андрій Орестович, 1934 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Лука Ємільчинсько-
го р-ну Житомирської обл. в серпні 2011 р.
СВД – Савич Василь Давидович, 1930 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Обсіч Рокитнівсько-
го р-ну Рівненської обл. в серпні 2006 р.
СІВ – Стукало Іван Васильович, 1937 р. н. За-
писала А. Дмитренко в с. Луко Володимирецько-
го р-ну Рівненської обл. в серпні 2009 р.
ССА – Саченко Сергій Адамович, 1931 р. н. За-
писала А. Дмитренко в с. Миколаївка Ємільчин-
ського р-ну Житомирської обл. в серпні 2011 р.
СТЯ – Семенчук Трохим Якубович, 1947 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Літвиця Дубровиць-
кого р-ну Рівненської обл. в липні 2008 р.
ТІІ – Турчило Іван Іванович, 1949 р. н. Запи-
сала А. Дмитренко у с. Ясинець Дубровицько-
го р-ну Рівненської обл. в липні 2008 р.
ТІК – Тукайло Іван Кирилович, 1936 р. н. За-
писала А. Дмитренко у с. Велика Глумча Єміль-
чинського р-ну Житомирської обл. в липні 2011 р.
ТСВ – Труханенко Семен Васильович,
1938 р. н. Записала А. Дмитренко в с. Кам’яне
Рокитнівського р-ну Рівненської обл. в серпні
2006 р.
ФВУ – Філоненко Володимир Ульянович,
1936 р. н. Записала А. Дмитренко в с. Мала Глум-
чанка Ємільчинського р-ну Житомирської обл.
в серпні 2011 р.
ХКФ – Хомич Карпо Федорович, 1939 р. н. За-
писала А. Дмитренко у с. Березове Рокитнівсько-
го р-ну Рівненської обл. в серпні 2006 р.
ХСН – Ходакевич Сергій Никифорович,
1923 р. н. Записала А. Дмитренко в с. Глинне
Рокитнівського р-ну Рівненської обл. в серпні
2006 р.
ХТП – Хомич Тимофій Пилипович, 1951 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Воронки Володими-
рецького р-ну Рівненської обл. в серпні 2009 р.
ХУП – Хомич Ульян Пилипович, 1932 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Воронки Володими-
рецького р-ну Рівненської обл. в липні 2009 р.
ЦМВ – Царук Микола Семенович, 1929 р. н.
Записала А. Дмитренко в с. Карпилівка Рокитнів-
ського р-ну Рівненської обл. в серпні 2006 р.
ЧІА – Чубік Іван Артемович, 1937 р. н. Записа-
ла А. Дмитренко в с. Сновидовичі Рокитнівсько-
го р-ну Рівненської обл. в серпні 2006 р.
ЧММ – Чмуневич Михайло Миколайович,
1958 р. н. Записала А. Дмитренко в с. Вежиця
Рокитнівського р-ну Рівненської обл. в серпні
2006 р.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
80
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2019
References
1. Arkhivni naukovi fondy Instytutu
mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohiyi
imeni Maksyma Rylskoho NAN Ukrayiny [Scientific
Archival Funds of the M. Rylskyi Institute of Art
Studies, Folkloristics and Ethnology of the National
Academy of Sciences of Ukraine], Fund 15–3, Unit
of Issue 150.
2. Arkhivni naukovi fondy Instytutu
mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohiyi
imeni Maksyma Rylskoho NAN Ukrayiny [[Scientific
Archival Funds of the M. Rylskyi Institute of Art
Studies, Folkloristics and Ethnology of the National
Academy of Sciences of Ukraine], Fund 15–3, Unit
of Issue 156.
3. Arkhivni naukovi fondy Instytutu
mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohiyi
imeni Maksyma Rylskoho NAN Ukrayiny [[Scientific
Archival Funds of the M. Rylskyi Institute of Art
Studies, Folkloristics and Ethnology of the National
Academy of Sciences of Ukraine], Fund 15–3, Unit
of Issue 158.
4. Ader R. (2017) Kto voruet pchel: V SShA
pokhishchayut sotni ulyev v god na milliony dollarov
[Who Steals Bees: In the USA, Hundreds of Hives
Worth of Millions of Dollars Are Stolen Every Year].
URL: https://secretmag.ru/trends/whatsup/kto-
voruet-pchyol-zachem-v-ssha-pohishayut-sotni-ulev-
v-god.htm.
5. (2017) V Svetlogorskom rayone muzhchina ukral
okolo 10 kg meda iz ulyev [In Svietlahorsk District,
a Man Stole about 10 Kg of Honey from Hives]. URL:
https://gomel.today/svetlogorsk-354/.
6. (2018) Vkliuchennia do Natsionalnoho pereliku
nematerialnoyi kulturnoi spadshchyny Ukrayiny
novykh elementiv [Inclusion of New Elements in
the National List of Intangible Cultural Heritage
of Ukraine]. Natsionalna komisiya u spravakh
JuNESKO. Biuleten [Ukrainian National Commission
for UNESCO. A Newsletter], Iss. 10, pp. 7–12.
7. Gavron A. (2017) U pensionera ukrali diuzhinu
ramok s medom na krugluyu summu [One Dozen
of Hive Frames with Honey All Worth of a Mint of
Money Was Stolen from a Pensioner]. URL: https://
minsknews.by/u-pensionera-ukrali-dyuzhinu-ramok-
s-medom-na-krugluyu-summu/.
8. Dmytrenko A. (2018) Tradytsiyni sposoby
pokarannia bdzholoderiv na Pravoberezhnomu
Polissi Ukrayiny [Traditional Ways of Punishing
Hive-Destructors in Ukrainian Right-Bank
Polissia]. Problemy zberezhennia i populiaryzatsiya
kulturnoyi spadshchyny: vyklyky ta mozhlyvosti.
Zb. dopovidey Druhoyi mizhnarodnoyi naukovo-
praktychnoyi konferentsiyi u Muzeyi narodnoyi
arkhitektury i pobutu u Lvovi imeni Klymentiya
Sheptytskoho, 18–19 kvitnia 2018 roku [Problems
of Preserving and Popularizing Cultural Heritage:
Challenges and Possibilities. Collected Papers of
the Second International Theoretical and Practical
Conference at the Klymentiy Sheptytskyi Museum
of Folk Architecture and Folkways in Lviv, April 18–
19, 2018]. Lviv, pp. 51–58.
9. (2017) Zhitel Bashkirii razoril uley... [A Resident
of Bashkiria Ravaged Hive…]. URL: https://lenta.ru/
news/2017/10/20/honey/.
10. (2016) Istorychni vidomosti Pidlubivskoyi
silskoyi rady [Historical Bulletin of the Pidluby Rural
District Council]. URL: http://pidluby.rada.org.ua/
istoriya-21–30–01–17–09–2016/.
11. Kalashnikova Ye. (2017) Smert iz-za meda?
[Death Because of Honey?] URL: http://gazeta-n1.ru/
archive/2017/21/51240/.
12. Kovalev I. (1916) Zhivaya letopis volynskogo
pasechnichestva [Actual Chronicle of Volyn
Beekeeping]. Zhitomir, 1916, 40 pp.
13. (2017) Krazha ulyev v Avstralii i Novoy Zelandii
[Hive Larceny in Australia and New Zealand]. URL:
http://24medok.ru/krazha-ulev-v-avstralii-i-novoj-
zelandii/.
15. Лебедь К. Полицейские нашли жителя
Мордовии, который позарился на чужой мед.
URL : https://pg13.ru/news/16374.
16. Малєнков Б. Бортництво на Поліссі. URL :
http://ukrainaincognita.com/en/node/5430.
17. Національний перелік елементів немате-
ріальної культурної спадщини України. URL :
https://demcult.org/golovna/nacionalniy-perelik/.
18. Правда Ярославичів. URL : https://
uk.wikipedia.org/wiki/Правда Ярославичів.
19. Суперсон Ю. В. Генезис законодавства
України у сфері бджільництва. URL : http://
pravoznavec.com.ua/period/article/27373/%DE.
20. Україна – медова країна. URL : http://
ukraina-medova.weebly.com/10301089109010861088
11101103– 1073107610781110108311001085108010941
09010741072.html.
21. Федоренко С. «Солодка» історія. URL :
http://propozitsiya.com/solodka-istoriya.
22. Юркова О. Старовинне ремесло – у пере-
ліку нематеріальної культурної спадщини. URL :
http://www.golos.com.ua/article/315235.
23. Ястребов О. «Руська Правда» : перший
кодекс законів на Русі. URL : https://day.kyiv.ua/
uk/article/ukrayina-incognita/ruska-pravda-pershiy-
kodeks-zakoniv-na-rusi.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
81
Розвідки та матеріали
Резюме
The significance of bee robbery is described after the field ethnographic materials collected during the
historical and ethnographic expeditions of the State Scientific Center for the Cultural Heritage Protection
from Technological Disasters (2005–2013) and archival materials. Bee robbery is an ethno-cultural
phenomenon, which has accompanied the beekeeping at all stages of its development and it is preserved
to the present time. The bee robbery has been of a particular development during the periods of wars and
in times of social instability. The bee robbery prevalence during World War II is shown. Honey is stolen
as rather expensive and inaccessible product and in order to get profit from its sale. Several groups of bee
robbers are distinguished. These are people inclined to the thefts, children and teenagers, who want to taste
a sweet product; casual people. The main methods of bee robbing are shown. These are wild bees’ nests
and logs burning, pouring them with water and dropping from a tree in forest beekeeping. Theft of frames
or rarely beehives prevail in home beekeeping.
An attitude to bee robbers in traditional and modern society is shown. The customary rules of punishment
for bee robbers connected with violence and community condemnation, used in the following forms, are
considered. It is noted that the bee robbers’ punishment to death is one of the oldest ones in the Ukrainians
customary law. It is caused with the importance of beekeeping in ancient times and the protection of property
rights. The following methods of bee robbers’ punishing to death have been fixed: abdominal scraping at the
place of the crime; beating to death with a stick; shooting and others. Various ways to cause mutilation to people
who have stolen bees are used: jumping from a tree with wild bees’ nests, which results in physical injuries, and
sometimes even death; the fingers cutting away; beating the heels through the board, which also can eventually
cause death, etc. The magical actions aimed at the bee robbers punishment are analyzed. They also have to
result in death: throwing of wild bees’ nests parts or a log beehive with which the thief has contacted into the
coffin or grave; the candle lighting on the both sides in front of the icons in the church, etc. The forms of the
bee robbers public condemnation are revealed: contempt, ridicule, leading around the village.
Keywords: traditional culture, beekeeping, customary law, Ukrainian Right-bank Polissia.
14. Kulish N. (2017) U Narodytskomu rayoni
politsiya vykryla «pasichnyka», lasoho do chuzhoho
medu [Police of Narodychi District Detected
the «Beekeeper» Avid of Alien Honey]. URL:
http://chernyakhiv.org.ua/novyny-narodychiv/u-
narodytskomu-rajoni-politsiya-vykryla-pasichnyka-
lasoho-do-chuzhoho-medu/.
15. Lebed K. (2016) Politseyskie nashli zhitelia
Mordovii, kotoryy pozarilsia na chuzhoy med [Police
Found a Resident of Mordovia, Who Had His Eye on
Alien honey]. URL: https://pg13.ru/news/16374.
16. Malienkov B. (2003) Bortnytstvo na Polissi
[Wild-Honey Farming in Polissia]. URL: http://
ukrainaincognita.com/en/node/5430.
17. (2018) Natsionalnyi perelik elementiv
nematerialnoyi kulturnoyi spadshchyny Ukrayiny
[National List of Elements of the Intangible Cultural
Heritage of Ukraine]. https://demcult.org/golovna/
nacionalniy-perelik/.
18. Pravda Yaroslavychiv [Truth of the
Yaroslavychs]. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/
Правда Ярославичів.
19. Superson Yu. Henezys zakonodavstva
Ukrayiny u sferi bdzhilnytstva [Genesis of Ukrainian
Legislation in the Field of Apiculture]. URL: http://
pravoznavec.com.ua/period/article/27373/%DE.
20. Ukrayina – medova krayina [Ukraine is a
Honeyed Country]. URL: http://ukraina-medova.
weebly.com/1030108910901086108811101103–107 31
0761078111010831100108510801094109010741072.
html.
21. Fedorenko S. «Solodka» istoriya [«Sweet»
Story]. URL: http://propozitsiya.com/solodka-is-
toriya.
22. Yurkova O. Starovynne remeslo – u per-
eliku nematerialnoyi kuljturnoji spadshhyny [An
Ancient Trade is in the List of the Intangible Cul-
tural Heritage]. URL: http://www.golos.com.ua/
article/315235.
23. Yastrebov O. «Ruska Pravda»: pershyi kodeks
zakoniv na Rusi [«Rus’ Justice», the Earliest Code
of Laws in Rus-Ukraine]. URL: https://day.kyiv.ua/
uk/article/ukrayina-incognita/ruska-pravda-pershiy-
kodeks-zakoniv-na-rusi.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|