Семантика тілесних "двійників" у міфологічних уявленнях слов'ян
Семантика міфології близнюків досліджена мало. Однак це важлива проблема, яка впливає на формування релігійних доктрин минулого та сьогодення. Метою статті є спроба реконструювати міфологічні уявлення про душу, представлену як двійника – комах, птахів, крилатих істот чи тварин....
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204048 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Семантика тілесних "двійників" у міфологічних уявленнях слов'ян / А. Темченко // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 3. — С. 25-35. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204048 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2040482025-07-31T00:12:47Z Семантика тілесних "двійників" у міфологічних уявленнях слов'ян Semantics of Corporeal Twins in Slavonic Mythological Concepts Темченко, А. З історії та теорії науки Семантика міфології близнюків досліджена мало. Однак це важлива проблема, яка впливає на формування релігійних доктрин минулого та сьогодення. Метою статті є спроба реконструювати міфологічні уявлення про душу, представлену як двійника – комах, птахів, крилатих істот чи тварин. The semantics of the Twins' mythology are poorly investigated. However, it is an important problem that has influenced the formation of the religious doctrines of the past and the present. Purpose. The purpose of the article is an attempt to reconstruct mythological beliefs about the soul, presented as a twin: insects, birds, winged beings, or animals. Results. The ancient Slavs believed that the human soul, as well as the body, consists of three elements, which present the levels of its existence, in particular knowledge (head, eyes), sensation (heart), and consumption-birth (stomach, womb). The corresponding structure is compared with the mythological picture of the world, which also consists of three levels: sacred (heavenly), human (earthly), and chthonic (underground). When treating illnesses associated with violations in the energy field, the bodies where the physical soul is located are identified differently. Recognition of the places of defeat is carried out with the help of the prefix pa-, the occurrence of which is dated from the Proto-Slavic period, and the logic of its use is explained by the need for objectification of the invisible bodily substance, which allows applying of the methods of magic influence to them. Semantics of the prefix pa- is a part of the myths of the twins—a modified image of the human soul. In folk narratives, the twin can appear in different forms, which depend on a particular situation. Signs are the front-line vision of one’s soul, which appears in the image of the animal. This fact indicates the existence of totemic beliefs in the soul's transmigration. The deathly images of the restored soul are visualized by the participants of the funeral rite like an insect, a butterfly, or a bird that manifests the hidden essence of the deceased. Symbolics is fragmentary evidence of an anthropomorphic double, the images of which can also be interpreted as a vision of their ancestors, as indicated by the place of meeting and its external and sacred attributes. The remains of beliefs about the twins also come from verbal narratives on winged people, which are compared with the annals of invisible warriors, whose intervention has influenced the outcome of the battle with the enemies. In healing magic, the healer can create an artificial twin of a patient. It is offered to the spirit of an illness or burned/stamped, imitating in this way his imaginary death. In some cases, the situation of the reverse effect is used when producing a material twin of the disease, which is then destroyed. 2019 Article Семантика тілесних "двійників" у міфологічних уявленнях слов'ян / А. Темченко // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 3. — С. 25-35. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204048 398.47(=16) https://doi.org/10.15407/nte2019.03.025 uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії та теорії науки З історії та теорії науки |
| spellingShingle |
З історії та теорії науки З історії та теорії науки Темченко, А. Семантика тілесних "двійників" у міфологічних уявленнях слов'ян Народна творчість та етнологія |
| description |
Семантика міфології близнюків досліджена мало. Однак це важлива проблема, яка впливає на формування релігійних доктрин минулого та сьогодення. Метою статті є спроба реконструювати міфологічні уявлення про душу, представлену як двійника – комах, птахів, крилатих істот чи тварин. |
| format |
Article |
| author |
Темченко, А. |
| author_facet |
Темченко, А. |
| author_sort |
Темченко, А. |
| title |
Семантика тілесних "двійників" у міфологічних уявленнях слов'ян |
| title_short |
Семантика тілесних "двійників" у міфологічних уявленнях слов'ян |
| title_full |
Семантика тілесних "двійників" у міфологічних уявленнях слов'ян |
| title_fullStr |
Семантика тілесних "двійників" у міфологічних уявленнях слов'ян |
| title_full_unstemmed |
Семантика тілесних "двійників" у міфологічних уявленнях слов'ян |
| title_sort |
семантика тілесних "двійників" у міфологічних уявленнях слов'ян |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
З історії та теорії науки |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204048 |
| citation_txt |
Семантика тілесних "двійників" у міфологічних уявленнях слов'ян / А. Темченко // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 3. — С. 25-35. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT temčenkoa semantikatílesnihdvíjnikívumífologíčnihuâvlennâhslovân AT temčenkoa semanticsofcorporealtwinsinslavonicmythologicalconcepts |
| first_indexed |
2025-11-29T12:31:17Z |
| last_indexed |
2025-11-29T12:31:17Z |
| _version_ |
1850127927070425088 |
| fulltext |
25
СЕМАНТИКА ТІЛЕСНИх «ДВІйНИКІВ»
У МІфОЛОГІЧНИх УЯВЛЕННЯх СЛОВ’ЯН
УДК 398.47(=16)
ТЕМЧЕНКО АНДРІй
кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України черкаського національного університету імені
Богдана Хмельницького. ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-3999-9459
TeMchenko AndRiy
a Ph.D. in History, an associate professor at Department of Ukrainian History of the Bohdan Khmelnytskyi
Cherkasy National University. ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-3999-459
Semantics of the twins mythology is poorly investigated. However, it is an important problem that have influence on the
formation of the religious doctrines of the past and the present.
Purpose. The purpose of the article is an attempt to reconstruct mythological beliefs about the soul, presented as a
twin – insects, birds, winged beings or animals.
Results. The ancient Slavs believe that the human soul, as well as the body, consists of three elements, which present
the levels of its existence, in particular knowledge (head, eyes), sensation (heart), consumption-birth (stomach, womb).
The corresponding structure is compared with the mythological picture of the world, which also consists of three levels:
sacred (heavenly), human (earthly) and chthonic (underground).
When treating illnesses associated with violations in the energy field, the bodies where the physical soul is located are
identified differently. Recognition of the places of defeat is carried out with the help of the prefix pa-, the occurrence of
which is dated from the Proto-Slavic period, and the logic of its use is explained by the need for objectification of the invis-
ible bodily substance, which allows applying of the methods of magic influence to them.
Semantics of the prefix pa- is a part of the myths of the twins – a modified image of the human soul. In folk narratives the
twin can appear in different forms, which depends on a particular situation. Signs are the front-line vision of one’s own soul,
which appears in the image of the animal. This fact indicates the existence of totemic beliefs in the souls transmigration. The
deathly images of the restored soul are visualized by the participants of the funeral rite like an insect, a butterfly or a bird that
manifests the hidden essence of the deceased. Symbolics is a fragmentary evidence of an anthropomorphic double, the im-
ages of which can also be interpreted as a vision of their ancestors, as indicated by the place of meeting; its external and sacred
attributes. The remains of beliefs about the twins come also from verbal narratives on winged people, which is compared with
the annals of invisible warriors, whose intervention has influenced the outcome of the battle with the enemies.
In healing magic, the healer can create an artificial twin of a patient. It is offered to the spirit of an illness or burned /
stamped, immitating in this way his imaginary death. In some cases, the situation of the reverse effect is used when produc-
ing a material twin of the disease, which is destroyed then.
keywords: soul, Slavs, twin, body, myth, ritual, healing texts, totem, reincarnation.
DOI
Бібліографічний опис:
Темченко, А. (2019) Семантика тілесних «двійників» у міфологічних уявленнях слов’ян. Народна
творчість та етнологія, 3 (379), 25–35.
Temchenko, A. (2019) Semantics of Bodily Twins in the Slavs Mythological concepts. Narodna tvorchist ta
etnolohiya [Folk Art and Ethnology], 3 (379), 25–35.
Резюме / Summary
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
2 6
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
2 6
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
Вступ. Методологічна база, що засто-
совується в етнології, не завжди дозволяє
глибше розглянути окремі культурні явища,
зокрема ті, що стосуються містифікації дій-
сності. Мова йде про міфологію «двійника»,
образ якого використовується в досліджен-
нях з аналітичної психології для позначен-
ня «тіні» – місця концентрації потаємних
бажань і прагнень, сполучених з давніми
архетипами, що подекуди конфліктують із
соціальними установками сучасності [32].
Відповідні маніпуляції дають поживу дослі-
дженням, де «виправдовуються» негативні
вчинки індивіда, списуючи їх на «неконтр-
ольоване підсвідоме», обриси якого поде-
куди з’являються в нашій психіці й часто не
залежать від свідомого вибору. Вірогідно,
що психологічні теорії з’явилися на основі
міфологічних уявлень, де під «двійником»
розуміється не так «друге тіло» або «інша
сутність», а натомість незрима проекція
самого індивіда, точніше його душа. На
думку А. Брудного й А. демільханової, «уяв-
лення про двійника, ймовірно, з’явилося
давно, воно було аналогічне до уявлень про
душу. душа – вона невидима. Можливо, звід-
си випливає тенденція до подвоєння, яка
може виражатися, наприклад, у фантомних
болях – коли людина сприймає втрачену
частину тіла (найчастіше ампутовану кін-
цівку) як невидиму, але існуючу, причому це
супроводжується відчутними болями саме в
невидимій частині тіла» [2].
Виклад основного матеріалу. В етно-
логії тема «двійників» досліджена фраг-
ментарно і стосується переважно семанти-
ки близнюків [25] або міфології дзеркала
[13; 27]. Менш вивченими є питання, що
стосуються створення «двійника» шля-
хом обрядового розвертання / перевертан-
ня тіла, яке могли «протягувати» через
«межу» або вивертання одягу. Відповідні дії
трактуються як створення «іншого» тіла,
«придатного» для виконання обрядових
дій лімінального характеру. однак цілкови-
то невивченими залишаються інші аспекти
цієї проблеми, зокрема ті, що стосуються
«двійників» окремих частин тіла – голови,
серця, «утроби» [11, с. 71–72], які ототож-
нюються з місцями концентрації «тілесної»
душі [23]. У цьому контексті увагу приверта-
ють словесні подвійності з префіксом «па»,
на кшталт «серце-пасерце», «голова-паго-
лова», «жили-пажили»: «Я вас [уроки. –
А. Т.] визиваю від Захарієвої голови і од
паголови, і од його серця, і од його пасерця,
і од його рум’яного лиця, і од карих очей»;
«Із твоїх рук, із твоїх ніг, із твого хреб-
та, із живота, із твоїх жил, із твоїх пажил,
із твоїх семи десяти суставів – усі уроки
вишіптую» [14, с. 51]; «прибудь же [моло-
ко. – А. Т.] і моїй корові <...> в жили, в пажи-
ли» [5, с. 31]; «Вишептати уроки од жил,
од пажил <...> » [17, с. 152]; «присікаю я з
очей переполох <...> з очей, з плечей, з жил,
з пажилків, з усіх семи десяти суставів» [6,
с. 13]; «Водиця <...> обмий моїй Богданочці
(масть) всі жили й пажили, щоб у неї моло-
ко прибувало із гір, із зір» (с. капустине
Шполянського р-ну черкаської обл.); «каб
ви (прістрєкі) нєхадзілі, сєрдцє, касці нєзна-
білі, суставчіков нє ламілі, у жилках-пажил-
ках криві нє сабіралі, кожуху нєпадавалі»
[9, № 238]. Спорідненими за значенням є
також іменники з префіксами «на», «під»:
«через каліновий мост шлі трі дзєвіци <...>
трєцья урокі говорила, одмовляла, уговора-
ла із жил, із нажил, сорок суставоў»; «Я вас
[переляки. – А. Т.] виговораю <...> з груді,
пудсерца, з пудпєчєне, з пудживота, зу всєх
сустаў» [12, № 258, 143]. Відмітною ознакою
вживання цих префіксів є обмежене коло
їхнього використання, що окреслюється
лише «серединою» і «низом» тіла («підсер-
це», «підживіт», «нажили», але не «під- /
наголова»), що свідчить про деміфологіза-
цію давніх сакральних вірувань.
цікаво, що словоформи з префіксом «па»
фіксуються зазвичай у текстах «від уро-
ків» – недуги, виникнення якої пов’язували
з невидимою інтервенцією «чужого» і
«ворожого», спричиненою негативним
поглядом чи думкою, унаслідок чого вини-
кає депресивний стан («серце»), що супро-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
2727
Андрій Темченко
воджується фізичною слабкістю. На думку
Г. попова, об’єктивною причиною зурочення
є навіювання чи самонавіювання [10, с. 379].
Спільність емоційного сприйняття дійснос-
ті й тісне спілкування сприяє формуванню в
традиційному колективі певного мікроклі-
мату, де легко поширюються деструктивні
психічні стани, неврози. причинами пору-
шення емоційної рівноваги можуть бути:
надмірне нервове збудження, істерія, недо-
тримання встановлених правил поведін-
ки, порушення обрядових заборон, інцест
тощо. о. Сидоров з цього приводу зазначає:
«Людина, яка вийшла з рівноваги, є джере-
лом або причиною хвороби щодо оточуючих.
Так, достатньо висловити подив, захоплення,
заздрість і т. п. з приводу, наприклад, краси
тієї чи іншої людини, щоб особа, про яку йде
мова, насправді захворіла і так специфічно,
що жодними звичайними медикаментами
подолати цю хворобу <...> неможливо» [16,
с. 139]. Схожі причини перераховуються у
замовляннях: «Уроки подумані, погадані,
істрітені, іспитані, із’їдені, наспівані, насмія-
ні, дідові, бабині, батькові, материні, чоловічі,
жіночі, хлопчачі, дівчачі, попівські, палама-
рівські, циганькі і жидівські»; «<...> шляхом
перейдені і вітром піднесені»; «<...> при-
любовані, применовані»; «<...> з очей карих,
з очей синіх, з очей красних, з очей білих»
[14, с. 51, 54, 56]. під час захворювання «уро-
ками» вражається не стільки власне тіло, яке
«розчіпляється» на «колінки, сімдесят сус-
тавів <...> голову, вуха, в’язі, щелепи, груди,
ребра, руки, ноги, хребет, живіт, жили»;
«боки, чересла, поперек, живіт, пуп»; «жовту
кость, біле лице, червону кров, щире серце»
[14, с. 51–52], скільки місця перебування
«тілесної» душі – обличчя / очі («верхня»
душа), серце («середня» душа), жили і кості
(«утроба»): «Вигаварівай урокі с кастєй,
с машчєй, з буйнай галави із рум’янага ліца,
і з ясних ачєй, с костачєк-пєрякостачєк» [21,
с. 122]; «пєтро і павєл <...> і з хрешчоно-
го (ім’я) подумки вимоўлялі, виговоралі, із
жоўтія кості, із горачей крові, із буйной голо-
ви, із румяного ліца, із шчирого сєрца» [9,
№ 223, 245]; «Свята вода оляно <...> очисти,
Господи, і твою душу, і твоє тіло, і рум’янеє
лице, і веселе серце» [31, с. 139]. Звідси похо-
дження текстів, спрямованих на блокуван-
ня негативного погляду, слова: «Ніч темна,
ніч тишна <...> замкни моїм ворогам губи і
губища, щоки і пращоки, очі і праочі» [31,
с. 106-е, л].
Значення подвійностей «серце-пасерце»,
«голова-паголова», «жили-пажили» стає
зрозумілим порівняно з аналогічними сло-
воформами, вживання яких регламентова-
не логікою обрядового тексту. Так, префікс
«па» (*ро – «по, після» [18]), який звичайно
використовується для позначення некров-
ної спорідненості (пасербниця, падчерка –
«нерідна донька»; пахолок – «наймит»;
пасербник, пасинок – «нерідний син» [21,
с. 87, 99]), у лікувальних текстах виконує
функцію метафори, зокрема дозволяє на рівні
тексту «удочерити» корову, тобто ідентифі-
кувати її як члена роду, що передбачає засто-
совування «персональних» методів магіч-
ного захисту: «Вужом їду, щіткою підпираю,
гадюкою поганяю, хто на мою пасирбницю
(масть) око погане має, нехай його скрутить
і донизу нагинає», «пресвятая Богородиця,
усього світу помощниця, благословенній
пасибниці на помощ стати, пристріт замов-
ляти» (с. капустине Шполянського р-ну
черкаської обл.).
В інших випадках префікс «па» виконує
протилежні функції та вказує на якісну непо-
вноту, другорядність об’єкта (пакінь – «зне-
силений кінь»), що визначає ступінь його
доцільності в міфологічній картині світу:
«крикливочки-ночнички <...> ідіте на сухиї
болота <...> там вам гуляти, пасинків ни пус-
кати» [9, № 71]. Надання поняттям з «па»
від’ємних характеристик (неповноти ознаки)
опосередковано сполучається з семантикою
«недолі». порівняймо: падонько – «нещас-
лива доля» → падалець – «змія-медянка»
(Anguisfragilis), від отрути якої «падають»;
паскудити – «злословити» (буквально «озву-
чувати скудність»); пакість – «зненацька зро-
блена шкода» [21, с. 86, 88, 99], болг. па́кост –
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
28
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
28
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
«шкода», сербохорв. пак̏о с̑т – «злоба»,
словен. pákost – «мінливість» [28, с. 189].
порівняймо з кість – буквально «обрядо-
вий предмет, що визначає долю» [20, с. 246].
цікавими в цьому аспекті виступають архео-
логічні знахідки давньоруських гральних кос-
тей, що їх, на думку Б. Рибакова, могли вико-
ристовувати для визначення особи жертви
[15, с. 8; 21, с. 254], що розширює трактування
іменника «пакість» як «спричинене кимось
нещасливе жеребкування» [21, с. 88].
опосередкований зв’язок префікса «па» з
долею проглядається в інших поняттях: пако-
си – «сіяння пшениці»; панаджин – «спад-
кова ділянка землі»; пагуба – «душогуб»,
патолоч – «потрава, шкода». порівняймо з
дієсловом «партачити» – «недбало викону-
вати роботу»; від д.-р. парть – «доля, частка»
[21, с. 86, 88, 90, 98, 102]: «Рожище-грудище,
перестань ходити, тило портити» [9, № 323].
У цьому контексті д.-р. парть, крім основного
значення, співвідноситься з д.-р. судьба [30,
с. 216–217] як старослов’янське суть у значен-
ні «єсмь, бути», спорідненого з давньоісланд-
ським sannr – «правда, вірність»; англосакс.
sόр – «істинний, правильний» [28, с. 812]; що
пояснює українське сут(д)ність, суд.
У такому разі поняття «паголова»,
«пасерце», «пажили» могли позначати те,
що пов’язано з серцем, головою, жилами, але
не є власне ними. Водночас префікс «па» не
свідчить про другорядність (меншовартість)
об’єкта, оскільки зазначені вище поняття
вживаються як прикладки і складають з осно-
вним словом семантичну спільність, лише
конкретизуючи (уточнюючи) його значення.
Інакше кажучи, префікс «па» вживається для
позначення прихованої (невидимої) сутності
об’єкта (діал. пасерце – «серцевина дерева»
[21, с. 99]), тобто використовується для мар-
кування його невидимого «двійника».
прикладом можуть слугувати інші понят-
тя, особливо ті, що позначають закриті час-
тини тіла – «пахву» – від «ховати», тілесна
малодоступність яких зіставляється з анало-
гічними місцями в ландшафтному середови-
щі («очерети, болота, ями» тощо), тому вони
могли бути місцем перебування «уроків»:
«Вроки, ідіть, де літають птіци – і журавлі,
і урли, шоб змєі детини уроки знисли». після
виголошення тексту здійснювали ритуальне
хрещення, що нагадує захисні ідеограми на
фундаментах будинків, а саме «проводять
лівою долонею під пахвою правої ручки дити-
ни, а потім начебто змахують щось з лівої
щоки від носа до вуха, те ж саме потім повто-
рюють правою долонею, це повторюється
тричі» [9, № 217]. Локалізація хвороби під
«пахвою» пояснюється також асоціативни-
ми зв’язками цього поняття з «нечистими»
місцями в нижній частині тіла: українське
діалектичне піхва – «vagina», пах – «нижня
частина живота» у чоловіків. Актуальними
видаються порівняння функціональності
цих органів з діями господарського харак-
теру, пов’язаних з обробкою ниви і проце-
сом сіяння: російське пахать – «обробля-
ти ниву» (можливий зв’язок з рос. похоть,
ст.-сл. хотѣти), тобто «створювати бороз-
ну», куди «ховають» зерно. порівняймо
зі староукраїнським борозний – «кращий»
(«Запра хлопець шість волів, – нема шостого
колішенного, борозного»); а також еротич-
ним підтекстом: «А я жита не жала, в боро-
зенці лежала» [19, с. 88]. У цьому випадку
«пахана» борозна пов’язується з паруван-
ням, у результаті чого з’являється нове життя
(врожай). Звідси семантика російського
висловлювання «Старый конь борозды не
испортит, но и глубоко не вспашет», де слово
«пахать» пов’язане з українським словом
«пахва» 1.
Рудиментарні свідчення про існування
невидимого «двійника» залишилися в есха-
тології слов’ян, візуалізація якого відбува-
ється після смерті «тіла» у вигляді комахи,
пташки, вітерця або пари [24, с. 164–165], що
опосередковано вказує на існування віру-
вань у переселення душ в тотем. Знаковим
у цьому аспекті видається текст «від крово-
течі»: «Лєтєла муха через лозу, лозу копа-
ла, рожу сажала, рожа нє прінялась – кроў
занялась. Мой дух тихенькій, лєгєнькій» [9,
№ 298]. образи «лози» і «рожі» можуть
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
2929
Андрій Темченко
виступати маркерами потойбічного, де подо-
рожує «тихенька», «легенька» (безтілес-
на?) душа-комаха. Уявлення про «душу-двій-
ника» як про «муху» співвідноситься з
поховальними обрядами українців [1, с. 246].
В окремих текстах фіксуються залиш-
ки давніх вірувань, де «двійник» набуває
антропоморфного вигляду: «Встану я рано-
ранєнько, умуюсь я бєло-бєлєнько, зайду я
на крутую гору, да гляну под ясну зурю, там
стоіць дзєтко-лєбєдзько, старісі і бородаті.
дзєтко-лєбєдзько, старісі і бородаті, ти унімі
ті свойою собаку-круцяку вєрцяну і гуль-
цяну» [9, № 716]. Можливо, що цей текст
є фрагментом коментаря обряду визивання
духів пращурів, яких вважали покровителя-
ми роду, на що вказує мотив звернення до
зір і місце його проведення – «крута гора»,
де найчастіше розташовували язичницькі
капища. В українців із зорями пов’язували
уявлення про людську душу: «Зорі – це душі
тих людей, які за життя відрізнялись добро-
чесністю». «Скільки на небі зірок, стільки на
землі людей». «Зорі – це грішні душі, які Бог
поставив на небо покутувати свої гріхи, душі
менш грішних світять яскравіше, більш гріш-
них – тьмяніше» [31, с. 21]. Знаковою є також
зовнішність зоряного «дідка», яка підкрес-
лює його безтілесність. Він старий, борода-
тий, білий і крилатий, як лебідь («лєбєдзь-
ко»). Відповідні описи нагадують казкових
персонажів, зокрема оха: «Батько з сином
упали ницьма в траву <...>, коли ж звелися,
побачили біля дуба сивого діда, невеличкого,
з довжелезною бородою і з костурцем у руці»
(«ох»). Зображення крилатих істот як обе-
регів зустрічаємо в декоративно-прикладно-
му мистецтві, що слугує поясненням, чому
близькосхідні херувими прижилися в тради-
ційній культурі слов’ян. Звідси віра в крила-
тих ангелів-охоронців: «Ангєлу-архангєлу,
ти мой Міхаіл, агістратор Гаврііл. Ти всіма
сіламі воєвод сєчі, Господі, і рубай, а злого
духа до души і тєла нє допускай» [9, № 732].
Мотив крилатості поширений у голосіннях:
«Та й садочки цвітуть і зозуленьки кують, /
А я вийду водиці брать, / Та буду соловей-
ків питать, / Ви, зозуленьки сивесенькі, /
Соловейки малесенькі! / Високо літаєте, /
Багато світа видаєте, / чи ви не чули мого
батенька ріднесенького, / чи ви не бачили
мого батенька старесенького?» (с. дубіївка
черкаського р-ну черкаської обл.).
У міфологічних переказах українців кри-
латі «двійники» захищають людину від
потойбічних істот, які активізуються під
час сну (пор. з приказкою: «душа спати
не ходе» [26, с. 499]). Народні перекази,
записані на чигиринщині, свідчать про
двобої крилатих «двійників» з «чужими»
душами (с. Суботів чигиринського р-ну
черкаської обл.) 2. Схожі вірування побуту-
вали в чорногорців про народжених у сороч-
ці, які мають «ведосоні» або «велогоні»,
які вночі часто змагаються між собою [12,
с. 494–495]. перемога невидимого «двій-
ника» над іншим – ворожим духом гарантує
звитягу в битві. У сербській пісні «юнаки»
таким чином перемагають більш чисельних
турків: «Боже мили! чуда великога! / <...>
свезаше три добра jунака, / Три jунака триде-
сят Турака / и без ране, и без мртве главе! /
проговори Сењанин Тадиjа: / – Не чуд’те се,
Сењанке ђевоjке; / То се стрела срећа, њихова
несрећа, / Моjа срећа несрећу свезала» [12,
с. 481]. показовим у цьому плані є опис роз-
грому половців, згаданий в Іпатіївському
літописі. За словами о. потебні він має «ціл-
ком серйозний характер, без усіляких домис-
лів», тобто вжитий у прямому значенні [12,
с. 481]. духи-покровителі руських воїнів
допомагають їм у битві з ворогом: «І підій-
шов Володимир з полками своїми і давид
[Святославич] з полками своїми, і, побачив-
ши [це], половці кинулись навтікача. І пада-
ли половці перед військом Володимировим,
невидимо биті ангелом, як це бачило бага-
то людей, і голови летіли, невидимо зітну-
ті, на землю» [7, с. 167]. Віра в існування
«двійників» властива також іншим євро-
пейським народам. Німці вважали, що слі-
дом за душею, яка разом з народженням
утілюється в тілі, слідують одна або декіль-
ка душ-охоронців. У переказах скандинавів
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
30
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
30
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
ангел-охоронець може дарувати свою сороч-
ку новонародженому. Іноді дух-покровитель
набуває вигляду тварини, поведінка якої
нагадує людину: супутником хороброго
є вовк, хитрого – лисиця, мудрого – змія.
дух цих тварин невідступно слідує за своїм
господарем. перед смертю людина іноді
бачить, як гине його дух-покровитель [12,
с. 491–493]. Аналогічні вірування є залишка-
ми давніх тотемних культів, де кожному роду
відповідала певна тварина, поведінку якої
наслідували під час виконання ініціальних
обрядів. Рудименти давніх традицій дійшли
до нашого часу в орнаментальних сюжетах
архітектурних споруд. Спочатку зображення
хижаків виконували захисну функцію, охо-
роняючи помешкання від злого ока. У цьому
контексті зрозумілими стають сюжети опе-
різування живота вужем / гадюкою, що має
захистити «утробу» представника свого
роду-тотему: «приступі, Боже, і поможи,
а я вужєм абав’юся, гадзюкаю падпєрєжуся і
мєчом аружуся і злим ваєваць іду» [9, № 236];
«Вужем їду, щіткою підпираю, гадюкою
поганяю» (с. капустине Шполянського р-ну
черкаської обл.). порівняймо з мотивами
оперізування золотим (сонячним) поясом:
«йшла Мати Божа попід небесами, поспі-
шалася, золотим постолом підперезалася.
куди ти, Матір Божа, йдеш, поспішаєшся,
золотим постолом підперезаєшся. Іду до
народженого хрещеного (ім’я) пристріт шеп-
тати» (с. Зам’ятниця чигиринського р-ну
черкаської обл.).
крім тілесних «двійників», що марку-
ються давнім префіксом «па» і локалізують-
ся в «голові», «серці» й «жилах», у ліку-
вальних обрядах використовуються інші
методи магічного «клонування». Зокрема,
під час лікування «переляку» створюва-
ли словесний макет – персоніфікованого
«двійника» абстрактної недуги, що перед-
бачало її опредмечення. У цьому разі ліку-
вання «переляку» нагадує обряд Voodoo, у
процесі виконання якого відбувається мані-
пулювання з лялькою – уособленням духу
хвороби. елементи штучного «тіла» недуги
виготовляються з крихких матеріалів, що
асоціюються з процесами тління і розпаду:
«У нашого ляка воскодавіна голова, трух-
лявоє тєло і коноплянния ногі. Воскодавіна
голова растопіца, трухлявоє тєло расси-
плєца, а рабу Божому Івану вєсь ляк мінє-
ца»; «Ти, ляше, ти, страше, ти, переполоше,
ти великий чєловєчє. У тебе ляше, у тебе
переполоше, черетові ноги, воскова голо-
ва, велика борода. черетові ноги полом-
ну, воскову голову разоб’ю, велику бороду
одорву» [9, № 140, 150, 179]. Гіперболізовані
описи «тіла» хвороби є елементами про-
цесу міфотворення, коли об’єкти, які несуть
потенційну загрозу, візуально збільшують-
ся, що визначає ступінь їхньої небезпеки:
«ляше <...> великий чєловєчє, у тебе пере-
полоше <...> велика борода». порівняймо
з літописними описами ворожих народів:
у польській мові – olbrzym, чеській – оbr,
словацькій – оbоr – «велетень», пов’язане з
літописними обрами: «Були ж обри тілом
великі, а умом горді» [7, с. 7]; д.-р. испо-
лин, сполин виводять із племені спалів,
що проживали на дону (пліній Старший)
і північному причорномор’ї (йордан);
д.-нім. hьne – «гігант» походить від етноні-
му «гунн» [8, с. 135]. обрядове знищення
атрофованої ляльки хвороби має імітатив-
ний характер і дублює знищення її духу.
подібно відбувалися маніпуляції з фігу-
рою людини з тією відмінністю, що для цього
могли використовувати не крихку глину,
а «живе» тісто [22, с. 588]. Знахар, який виго-
товляє ляльку, створює іншу форму – тілесну
модель «двійника» людини (лтш. tēls, tēle –
«образ, тінь»; tēluōt – «надавати форму»
[29, с. 39]). Він нібито повторює дії Творця
[3, с. 89–90], підтримкою якого заручається
під час виконання лікувального обряду: «Не
я уговораю, сам Господь Бог уговорає і мой
дух ізлюбляє і Танє помочь присилає» [9,
№ 254] 3. Відповідні дії знахаря нагадують
викупні жертвоприношення, що здійсню-
валися в критичні періоди життя племені.
На відміну від колективних ритуалів, що
могли супроводжуватися смертю одного з
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
3131
Андрій Темченко
членів роду, в лікувальних обрядах функцію
«викупного двійника» могли переймати
особисті речі хворого. Аналогічні методи
застосовуються в симпатичній магії, коли
частина заміняє собою ціле – предмет, що
належить недужому, топлять, викидають або
спалюють, імітуючи таким чином знищення
інфікованого тіла. Наприклад прач, що візу-
ально нагадує людину і водночас є засобом
очищення, одягають в сорочку хворої дити-
ни і викидають зі словами: «поўіўаю прачі
і ўикідаю ў нучі» [9, № 101]. У цьому сенсі
зацікавлення викликає обряд з використан-
ням чорної / червоної нитки, вибір якої,
можливо, залежить від характеру недуги
або прогнозованого / бажаного результату
лікування (життя-смерть). Спочатку ниткою
міряли повний ріст хворої дитини, потім
біля кожного суглоба робили вузлик «від
голови до кінцівок рук» і «від шиї до ступ-
ні». Таким чином, нитка виконувала функ-
цію «двійника» тіла з позначеними хворими
«суставами», нібито фіксуючи його в певно-
му часі й просторі. Мотузяного «двійника»
забивали в отвір, який свердлили в одвірку
(найпевніше в «глухому куті»), і замазували
глиною (с. капустине Шполянського р-ну
черкаської обл.), що асоціюється з ритуала-
ми поховання мертвонароджених під поро-
гом власної оселі [4] або давньоруськими
будівельними жертвами.
Висновки. дослідження семантики ліку-
вальних текстів дає змогу відтворити фраг-
менти анімістичних уявлень наших пращу-
рів. ймовірно, давні слов’яни вважали, що
душа людини, так само як тіло, складаєть-
ся з трьох елементів, що презентують рівні
її існування, зокрема знання (голова, очі),
відчуття (серце), споживання-народжен-
ня (живіт, «утроба»). Відповідна структу-
ра зіставляється з міфологічною картиною
світу, яка також складає три рівні – сакраль-
ний (небесний), людський (земний) і хтоніч-
ний (підземний).
Синкретичні зіставлення природного і
людського мають свою логіку і свідчать про
віру в одухотворення всього сущого – не
лише світу природи, але й анатомічної будо-
ви людини. У лікувальних текстах видима
(матеріальна) частина буття реалізується в
детальних перерахуваннях частин тіла, де
кожен з трьох рівнів (голова, серце, живіт)
«розчіпляється» на дрібніші елементи.
дещо інша схема застосовується під час
лікування «нематеріальних» недуг – «уро-
ків» і «пристрітів», пов’язаних з порушен-
нями в «енергетичному полі». очевидно,
що в цьому випадку «рецепт» лікування,
а відтак і назви органів відрізнятимуться від
«механічних» ушкоджень. Ідентифікація
місць ураження здійснюється за допомогою
префікса «па», виникнення якого датуєть-
ся праслов’янським періодом [18], що під-
тверджує архаїчність лікувальних текстів.
Закономірно, що «па» вживається лише
стосовно голови, серця і «утроби» – місць
концентрації «тілесної» душі. В окремих
сюжетах помічені трансформації «па» на
«під», викликані процесом деміфологізації
та природним бажанням уточнити незрозу-
мілий для носіїв традиції прадавній префікс
(«підсерце», «підпечінка», «підшлунок»,
але не «підголова»).
На думку мовознавців, префікс «па»
має прислівникове походження, тобто рані-
ше він був самостійною частиною мови і
позначав принцип похідності або вказував
на результат дії на кшталт *ро-mьněti → ро –
«по, після» і mьněti – «думати, мислити,
вважати». переважна кількість дериватів
з префіксом «па» має віддієслівне похо-
дження (*paguba < *pogubiti «стратити, зни-
щити», *pašeka < *pošekti «посікти, вируба-
ти», *patoka < *potekti «потекти» тощо) [18].
одначе в лікувальних текстах «па» вжива-
ється в іменниках, що, на думку В. Скляренко,
є більш архаїчною формою і може позначати
похідність і подібність від- / до родового
поняття (пасинок, пасербиця, «паголова»,
«пасерце», «пажили»), що контекстуально
зближує ці слова з «долею». отже, префікс
«па» виконує функції називання, а відтак
об’єктивізує невидимі тілесні субстанції, які
асоціюються з потрійною душею людини,
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
32
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
32
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
що дозволяє застосовувати до них методи
магічного впливу.
Семантика префікса «па» в лікуваль-
них текстах є частиною міфологеми «двій-
ника». Носії традиції припускали, що за
певних обставин душа людини здатна мате-
ріалізуватися, набуваючи при цьому різ-
них образів. Віра у можливість незалеж-
ного існування душі від тіла стала причи-
ною виникнення уявлень щодо існування
«двійника», рудименти яких збереглися в
жанрах міфотворчості, зокрема поховаль-
ній обрядовості, казках. У народних пере-
казах «двійник» може з’являтися в різно-
му вигляді, що залежить від конкретної
ситуації. Знаковими є передлетальні виді-
ння власної душі, яка з’являється в образі
тварини, що вказує на існування тотемних
вірувань у переселення душ. посмертні
образи вже «упокоєної» душі візуалізу-
ються учасниками поховального обряду як
комаха, метелик або птах, що «виказува-
ло» приховану сутність померлого (звідси
сприйняття ворона як утілення «нечистої»
душі). Символічними є уривчасті свідчення
про антропоморфного «двійника», обра-
зи якого можуть трактуватися також як
видіння «свого пращура», на що вказу-
ють: місце зустрічі – «крута гора», зорі;
його зовнішні ознаки – білий / безтілесний
колір, крилатість, а також сакральні атрибу-
ти – тварина-тотем, яка його супроводжує.
Залишки вірувань про «двійників» дійшли
також в усних переказах про «крилатих
людей», які за наказом «царя» боронили
свою землю від «чужих» душ, що нагадує
літописні свідчення про «незримих» вої-
нів, «втручання» яких вплинуло на резуль-
тат битви з турками і половцями. Наявність
численних сюжетів про «крилатих людей»,
які незримо змагаються між собою, є руди-
ментами архаїчних міфів про духовну суб-
станцію («двійника»), яка під час сну або
за інших обставин може тимчасово зали-
шати тіло і не помирає разом з ним, що
своєю чергою пояснює описи видіння свого
тіла у хвилину клінічної смерті («завмиран-
ня») і міфологічні свідчення про «живих»
покійників («приплаканих», «надуманих»
людей).
У лікувальній магії знахар міг створювати
штучного «двійника» хворого, якого жерт-
вували духу недуги або спалювали / топили,
імітуючи таким чином його уявну смерть.
В окремих випадках використовували ситу-
ацію зворотного ефекту, коли виготовляли
матеріального «двійника» хвороби, якого
потім знищували.
Примітки
1 На думку М. Фасмера, «пахва» є похідним від
«пах», аналогічне за значенням до російського слова
«подмышка», чеськ. расh, польськ. расhа, але чеськ.
раždí – «плече». Учений ставить під сумнів зближення
з д.-інд. pājasvám – «черевна порожнина», заперечує
можливий зв’язок д.-інд. рásаs – «чоловічий статевий
орган», грець. πόσθη (ж.) – те саме, πέος (ср. р.) – те
саме, сер.-в.-нім. visel, д.-в.-нім. fаsеl – «рrоlеs», лат.
pēnis, про що зазначає о. потебня, і не сприймає ети-
мології о. преображенського про спорідненість з
«пахну ́ть» [28, с. 221]. Водночас можливим є зв’язок
з дієсловом «ховати» – «робити щось / когось неви-
димим». У цьому разі пахва може означати «захована,
прикрита частина тіла», що врівноважує твердження
авторитетних мовознавців.
2 «Задорожна Ф. Я. З крилами, даже, плодились діти.
Третій повід, як то баба розказувала од нас. Нашої мате-
рі мати була і були в неї рідні брати з крилами. оце таке
покоління.
Темченко А. І. – Вони літали?
Задорожна Ф. Я. – да, літали. Літали вони так. оце,
каже, є цар. Розпоряджався цар. І це вони знали, як на
війну ото беруть хлопців. І це в такий-то день в яке-то
врем’я. Там є, там є, там є з крилами, і шоб вони летіли
на войну. Шашками, шашками. Летіть, каже, дуже важко,
це брат її, тієї баби, каже, дуже. Усю ніч був, і летіть він,
так, каже, важко, летіть і бився. І як іде, то прощається,
чи вернусь, чи ні. То которогось уб’ють там, як на війні,
а которийсь вернеться.
Темченко А. І. – А бувало, що не верталися?
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
3333
Андрій Темченко
Джерела та література
1. Беньковский и. Смерть, погребение и загробная
жизнь по понятиям и верованиям народа. Киевская ста-
рина. 1896. Т. LIV. Сентябрь. С. 227–261.
2. Брудный А. А., демильханова А. М. Феномен дво-
йника и «стадия зеркала». URL : https://cyberleninka.
ru/article/v/fenomen-dvoynika-i-stadiya-zerkala.
3. Булашев Г. Український народ у своїх легендах,
релігійних поглядах та віруваннях. київ : довіра, 1992.
414 с.
4. Вишневський д. дитя не человеческого подобия,
но бесовского. Киевская старина. 1896. Т. LII. Май.
С. 39–40.
5. Гринченко Б. д. Этнографические материалы,
собранные в черниговской и соседних с ней губерниях :
в 3 т. чернигов : Тип. Губ. Земства, 1895–1899. Вып. 1 :
Рассказы, сказки, предания, пословицы, загадки и пр.
1895. IV, 308 c.
6. корнієнко Г. Замовляння. Родовід. 1991. № 2.
С. 8–13.
7. Літопис Руський. За Іпатівським списком / пер. з
давньо-руської Л. Махновець, відп. ред. о. В. Мишанич.
київ : дніпро, 1990. 591 с.
8. писаренко Ю. Г. Смерть Святогора: відголосок
передісторії людства у билинах. Український історичний
журнал. 1999. № 1. С. 113–125.
9. полесские заговоры (в записях 1970–1990-х гг.) /
сост., подготовка текстов и коммент. Т. А. Агапкиной,
е. е. Левкиевской, А. Л. Топоркова. Москва : индрик,
2003. 752 с.
10. попов Г. и. Русская народно-бытовая медици-
на и психотерапия. по материалам этнографического
бюро кн. В. Н. Тенищева. Торен М. Д. Русская народная
медицина и психотерапия. Санкт-петербург : АоЗТ из-
дательства «Литера», 1996. С. 277–490.
11. попович М. В. Мировоззрение древних славян.
київ : Наукова думка, 1985. 167 с.
12. потебня А. А. о некоторых символах в славян-
ской народной поэзии. Слово и миф. Москва : издатель-
ство «правда», 1989. С. 285–378.
13. Рабинович В. Л. Зеркало и смерть. Альманах
«Фигуры Танатоса», Искусство умирания. Выпуск 4.
Сборник статей / под ред. А. В. демичева, М. С. Ува-
рова. Санкт-петербург : издательство СпбГУ, 1998.
C. 5–11. URL : http://anthropology.ru/ru/text/rabino-
vich-vl/zerkalo-i-smert.
14. Рецепти народної медицини, замовляння від
хвороби (записані Я. п. Новицьким, п. С. Єфименком,
В. п. Милорадовичем). Українські чари / упор. о. М. Та-
ланчук. київ : Либідь, 1992. С. 32–95.
15. Рыбаков Б. Язычество древних славян. Москва :
Наука, 1994. 608 с.
16. Сидоров А. С. Знахарство, колдовство и порча у
народов коми. Материалы по психологии колдовства.
Санкт-петербург : Алетейя, 1997. 282 с.
17. Сказки, пословицы и т. п., записанные в екатери-
нославской и Харьковской губерниях и. и. Манжурою.
Сборник Харьковского историко-филологического обще-
ства. Харьков, 1890. Т. 2. Вып. 2. С. VII, 194 с.
Задорожна Ф. Я. – Багато не верталося. А цей вже не
знаю, як він, чи вернувся, чи не вернувся. Не вернувся.
Темченко А. І. – А з ким же вони билися?
Задорожна Ф. Я. – З такими самими. цар знає. каже,
коли попи хрестили, і він же знає, яка дитина. Яка така
з крилами. І коли вже які годи оприділяють, яке де мес-
то і то злітаються і б’ються. Інтересно подивиться і
дуже важко літать. І крила – геть крила. І руки як руки,
і ноги, і крила є.
Темченко А. І. – А цар хто був?
Задорожна Ф. Я. – А Микола, мабуть, був чи катери-
на. ото ше тоді було, давно.
Темченко А. І. – оті люди з крилами, вони шкоду не
робили?
Задорожна Ф. Я. – Хороші люди. каже, дуже важко
літать. На спині отуто-го отакі плями чорні. А коли ди-
тина підростає до такого возрасту як оце ви, робляться
крила такі як ото кажан. І ото вже він літає. А то немає
тих крил, тільки плями ото чорні, як родиться маленька
дитина.
Темченко А. І. – А коли виросте?
Задорожна Ф. Я. – коли виросте, ховає під одежею.
Вони тоді скриваються. Їм важко, як хто знає. І так вони і
живуть, ото тільки на змагання літають. ото тільки на ту-
рецьку гряницю. це баба казала. Брат, дядько же її був, як
літав, то він раз показував шо там. це всі богатирі звалися.
ото таке. Жили в селі, як всі. Як піде до ліса, схопить дере-
во, у вузол зав’яже, як вірьовку. Видно, в лісі дерева покру-
тили. Сили багато в нього. Він дуже-дуже сильна людина.
Темченко А. І. – У їх жінок були крила?
Задорожна Ф. Я. – Нєє. У чоловіків знаю, у жінок нєє.
Жінку візьме, яка... там уже піде.
Темченко А. І. – А діти також з крилами народжува-
лися?
Задорожна Ф. Я. – Нєє. це випадково.
Темченко А. І. – Як Бог вибере?
Задорожна Ф. Я. – Бог його зна. це випадкове. Як
були, так і були».
(Записи кущової комплексної етнографічної екс-
педиції в села: Медведівка, Новоселиця, Суботів чиги-
ринського району черкаської області від 14.04.1998 р.
корнієнко Г. І., Темченко А. І. Записано від Задорож-
ньої Ф. Я., 1910 р. н.).
3 Неодухотворене тіло покійного уподібнюється
ляльці, що пояснює семантику ігрових компонентів під
час поховальних відправ, мета проведення яких полягає
в обрядовій деперсоналізації / вилученні зі світу персо-
ніфікованих живих.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
34
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
34
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
18. Скляренко В. Г. префікс па- в українській мові.
URL : http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Maga-
zine25-15.pdf.
19. Словарь української мови : у 4 т. / упоряд. з до-
датком власн. матер. Б. Грінченко. 2-ге вид. київ : Науко-
ва думка, 1996. Т. 1 (А–Ж). 495 с.
20. Словарь української мови : у 4 т. / упоряд. з до-
датком власн. матер. Б. Грінченко. 2-ге вид. київ : Науко-
ва думка, 1996. Т. 2 (З–Н). 588 с.
21. Словарь української мови : у 4 т. / упоряд. з до-
датком власн. матер. Б. Грінченко. 2-ге вид. київ : Науко-
ва думка, 1996. Т. 3 (о–п). 516 с.
22. Сумцов Н. Ф. культурные переживания. Киев-
ская старина. 1889. Т. ХХVІІ. декабрь. С. 582–603.
23. Темченко А. І. Уявлення українців про тілесну
душу (на матеріалах замовлянь «від уроків»). Берегиня.
2004. № 1. С. 38–44.
24. Толстая С. М. душа. Славянские древности: этно-
лингвистический словарь : в 5 т. Москва : Международ-
ные отношения, 1999. Т. 2. С. 162–167.
25. Толстой Н. и. Близнецы. Славянские древности:
этнолингвистический словарь : в 5 т. / под общ. ред.
Н. и. Толстого. Москва : Международные отношения,
1995. Т. 1 : А (Август) – Г (Гусь). С. 191–193.
26. Українські приказки, прислів’я і таке інше. Збір-
ники о. В. Марковича та інших. Уклав М. Номис / упо-
ряд. прим. та вступна. ст. М. М. пазяка. київ : Либідь,
1993. 766 с.
27. Урванцева Н. Г. Архетип зеркала в детской магии.
URL : http://www.ruthenia.ru/folklore/urvantseva1.htm.
28. Фасмер М. Этимологический словарь русского
языка : в 4 т. / пер. с нем. и доп. о. Н. Трубачева, под
ред. и с предисл. Б. А. Ларина. Москва : прогресс. Т. 3
(Муза – Сят). 1987. 832 с.
29. Фасмер М. Этимологический словарь русского
языка : в 4 т. / пер. с нем. и доп. о. Н. Трубачева, под ред.
и с предисл. Б. А. Ларина. Москва : прогресс. Т. 4 (Т –
Ящур). 1987. 864 с.
30. черных п. Я. историко-этимологический сло-
варь современного русского языка. Москва : Русский
язык, 1999. Т. 2 (панцирь – Ящур) . 560 с.
31. чубинський п. п. Мудрість віків. Українське на-
родознавство у творчій спадщині павла чубинського :
в 2 т. київ : Мистецтво, 1995. Т. 1. 224 с.
32. Paglia C. Erich Neumann: theorist of the great
mother. Arion. Boston: Boston University, 2006. Vol. 13.
Іss. 3. P. 1–14. URL : https://www.bu.edu/arion/
files/2010/03/Paglia-Great-Mother1.pdf.
References
1. Benkovskiy I. (1896) Smert, pogrebenie i zagrobnaya
zhyzn po poniatiyam i verovaniyam naroda [Death,
Interment, and Afterlife according to Folk Notions and
Beliefs]. Kievskaya starina [The Kyivan Past], Vol. LIV,
December, pp. 227–261.
2. Brudnyy A., Demilkhanova A. Fenomen dvoynika i
«stadiya zerkala» [Phenomenon of a Twin and the «Stage
of Mirror»]. URL: https://cyberleninka.ru/article/v/
fenomen-dvoynika-i-stadiya-zerkala.
3. Bulashev H. (1992) Ukrayinskyi narod u svoyikh
lehendakh, relihiynykh pohliadakh ta viruvanniakh
[Ukrainian People in Its Legends, Religious Views, and
Beliefs]. Kyiv: Dovira, 414 pp.
4. Vyshnevskyi D. (1896) Ditia ne chelovecheskogo
podobiya, no besovskogo [A Child Not in Human but in
Devilish Likeness]. Kievskaya starina [The Kyivan Past],
Vol. LII, May, pp. 39–40.
5. Grinchenko B. (1895) Etnograficheskiye
materialy, sobrannyye v Chernigovskoy i sosednikh s ney
guberniyakh: v 3 t. Vyp. 1: Rasskazy, skazki, predaniya,
poslovitsy, zagadki i pr. [Ethnographic Materials Collected
in the Chernigov and Adjacent Governorates: In Three
Volumes. Issue 1: Stories, Tales, Legends, Proverbs, Riddles
and so on]. Chernigov: Tip. Gub. Zemstva, IV, 308 pp.
6. Korniyenko H. (1991) Zamovliannia [Charms].
Rodovid [Genealogy], No. 2, pp. 8–13.
7. Myshanych O. (ed.-in-chief) (1990) Litopys Ruskyi.
Za Ipativskym spyskom [The Hypatian Chronicle] (transl.
from Old Ruthenian by L. Makhnovets, ed.-in-chief
O. Myshanych). Kyiv, 591 pp.
8. Pysarenko Yu. (1999) Smert Sviatohora: vidholosok
peredistoriyi liudstva u bylynakh []. Ukrayinskyi istorychnyi
zhurnal [Death of Sviatohor: An Echo of the Mankind
Prehistory Recorded in Bylynas], No. 1, pp. 113–125.
9. (2003) Polesskie zagovory (v zapisiakh 1970–
1990-kh gg. [Polissian Charms (Recorded through the
1970s–1990s] (compiled, text-processed and annotated
by T. Agapkina, Ye. Levkievskaya, and A. Toporkova).
Moscow: Indrik, 752 pp.
10. Popov G. (1996) Russkaya narodno-
bytovaya meditsyna i psikhoterapiya. Po materialam
etnograficheskogo biuro kn. V. N. Tenischeva [Russian
Folkways Medicine and Psychotherapy. After Materials of
the Ethnographic Office of Pr. V. Tenishchev], Toren M.
Pusskaya narodnaya meditsyna i psikhoterapiya [Russian
Folk Medicine and Psychotherapy]. Saint Petersburg:
Litera, pp. 277–490.
11. Popovich M. (1985) Mirovozzrenie drevnikh
slavian [Ancient Slavonic World-View]. Kyiv: Naukova
dumka, 167 pp.
12. Potebnia A. (1989) O nekotorykh simvolakh
v slavianskoy narodnoy poezii [On Some Symbols in
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
3535
Андрій Темченко
Slavonic Folk Poetry]. Slovo i mif [Word and Myth].
Moscow: Pravda, pp. 285–378.
13. Rabinovich V. (1998) Zerkalo i smert [Mirror
and Death]. Almanakh «Figury Tanatosa», Isskustvo
umiraniya. Vypusk 4. Sbornik statey [The Literary
Miscellany «Figures of Thanatos», the Art of Dying. Issue
4. Collected Papers] (ed. by A. Demichev, M. Uvarov). Saint
Petersburg, SPbSU, pp. 5–11. URL: http://anthropology.
ru/ru/text/rabinovich-vl/zerkalo-i-smert.
14. Talanchuk O. (compiler) (1992) Retsepty
narodnoyi medytsyny, zamovliannia vid khvoroby
(zapysani Ya. P. Novytskym, P. S. Yefymenkom,
V. P. Myloradovychem) [Folk Medicinal Prescriptions
(Recorded by Ya. Novytskyi, P. Yefymenko, and
V. Myloradovych)]. Ukrayinski chary [The Ukrainian
Magic]. Kyiv: Lybid, pp. 32–95.
15. Rybakov B. (1994) Yazychestvo drevnikh slavian
[Ancient Slavonic Paganism]. Moscow: Nauka, 608 pp.
16. Sidorov A. (1997) Znakharstvo, koldovstvo i porcha
u narodov komi. Materialy po psikhologii koldovstva
[Healing, Sorcery, and Evil Curse of the Komi Peoples].
Saint Petersburg: Aleteya, 282 pp.
17. (1890) Skazki, poslovitsy i t.p., zapisannye
v Ekaterinoslavskoy i Kharkovskoy guberniyakh
I. I. Manzhuroyu [Tales, Proverbs and So Forth
Recorded by I. Manzhura in the Yekaterinoslav and
Kharkov Governorates]. Sbornik Kharkovskogo istoriko-
filologicheskogo obschestva [The Collection of the
Kharkov Historical and Philological Society]. Kharkov,
Vol. 2, Iss. 2, C. VII, 194 pp.
18. Skliarenko V. Prefiks pa- v ukrayinskiy movi [The
pa- Prefix in the Ukrainian Language]. URL: http://
kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine25-15.pdf.
19. Hrinchenko B. (compiler) (1996) Slovar
ukrayinskoyi movy: u 4 t. [The Dictionary of the Ukrainian
Language] (compiled and own material-grangerized by
B. Hrinchenko, 2nd edition). Kyiv: Naukova dumka, Vol. 1
(А–Ж), 495 pp.
20. Hrinchenko B. (compiler) (1996) Slovar
ukrayinskoyi movy: u 4 t. [The Dictionary of the Ukrainian
Language] (compiled and own material-grangerized by
B. Hrinchenko, 2nd edition). Kyiv: Naukova dumka, Vol. 2
(З–Н), 588 pp.
21. Hrinchenko B. (compiler) (1996) Slovar
ukrayinskoyi movy: u 4 t. [The Dictionary of the Ukrainian
Language] (compiled and own material-grangerized by
B. Hrinchenko, 2nd edition). Kyiv: Naukova dumka, Vol. 3
(о–п), 516 pp.
22. Sumtsov N. (1889) Kulturnye perezhivaniya
[Cultural Experiences]. Kievskaya starina [The Kyivan
Past], Vol. XXVII, December, pp. 582–603.
23. Temchenko A. (2004) Uyavlennia ukrayintsiv pro
tilesnu dushu (na materialakh zamovlian «vid urokiv»)
[Notions of the Ukrainians on Corporeal Soul (Based on
Materials of the Evil Eye-Averting Charms]. Berehynia
[Hearth Protectress], No. 1, pp. 38–44.
24. Tolstaya S. (1999) Dusha [Soul]. Slavianskie
drevnosti: etnolingvisticheskiy slovar: v 5 t. [Slavonic
Antiquities: An Ethno-Linguistic Dictionary: in
Five Volumes] (ed.-in-chief N. Tolstoy). Moscow:
Mezhdunarodnye otnosheniya, Vol. 2, pp. 162–167.
25. Tolstoy N. (1995) Bliznetsy [Twins]. Slavianskie
drevnosti: etnolingvisticheskiy slovar: v 5 t. [Slavonic
Antiquities: An Ethno-Linguistic Dictionary: in
Five Volumes] (ed.-in-chief N. Tolstoy). Moscow:
Mezhdunarodnye otnosheniya, Vol. 1: А (Август) –
Г (Гусь), pp. 191–193.
26. Paziak M. (compiler) (1993) Ukrayinski prykazky,
pryslivya i take inshe. Zbirnyky O. V. Markovycha ta
inshykh. Uklav M. Nomys [Ukrainian Bywords, Proverbs
and So Forth. Miscellanies by O. Markovych and Others.
Compiled by M. Nomys] (compiled, annotated and
prefaced by M. Paziak). Kyiv: Lybid, 766 pp.
27. Urvantseva N. Arkhetip zerkala v detskoy magii
[Archetype of Looking Glass in Children’s Magic]. URL:
http://www.ruthenia.ru/folklore/urvantseva1.htm.
28. Fasmer M. (1987) Etimologicheskiy slovar
russkogo yazyka: v 4 t. [Etymological Dictionary of
the Russian Language: in Four Volumes] (transl. from
German and supplemented by O. Trubachev, edited and
prefaced by B. Larin). Moscow: Progress, Vol. 3 (Муза –
Сят), 832 pp.
29. Vasmer M. (1987) Etimologicheskiy slovar
russkogo yazyka: v 4 t. [Etymological Dictionary of the
Russian Language: in Four Volumes] (transl. from German
and supplemented by O. Trubachev, edited and prefaced by
B. Larin). Moscow: Progress, Vol. 4 (Т – Ящур), 864 pp.
30. Chernykh P. (1999) Istoriko-etimologicheskiy
slovar sovremennogo russkogo yazyka [Historical
and Etymological Dictionary of the Modern Russian
Language]. Moscow: Russkiy yazyk, Vol. 2 (панцирь –
Ящур), 560 pp.
31. Chubynskyi P. (1995) Mudrist vikiv. Ukrayinske
narodoznavstvo u tvorchiy spadshchyni Pavla
Chubynskoho: v 2 t. [The Centuries-Old Wisdom.
Ukrainian Ethnology in the Pavlo Chubynskyi Creative
Heritage: in Two Volumes]. Kyiv: Mystetstvo, Vol. 1,
224 pp.
32. Paglia C. (2006) Erich Neumann: theorist of the
great mother. Arion. Boston: Boston University, Vol. 13,
Іss. 3, pp. 1–14. URL: https://www.bu.edu/arion/
files/2010/03/Paglia-Great-Mother1.pdf.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|