Громадсько-політичне, культурне та конфесійне життя української діаспори в Росії (1990-ті роки)

Українці – друга за чисельністю етнічна меншина в Російській Федерації. Українська діаспора в Росії – найбільша українська діаспора у світі. У другій половині 1980-х років на хвилі горбачовських реформ почалося відродження українського національного життя. Перше українське культурне товариство «Слав...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Народна творчість та етнологія
Дата:	2019
Автор:	Кушнір, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2019
Теми:	Дослідження молодих учених
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204073
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Громадсько-політичне, культурне та конфесійне життя української діаспори в Росії (1990-ті роки) / М. Кушнір // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 4. — С. 109-114. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859619860950024192
author	Кушнір, М.
author_facet	Кушнір, М.
citation_txt	Громадсько-політичне, культурне та конфесійне життя української діаспори в Росії (1990-ті роки) / М. Кушнір // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 4. — С. 109-114. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	Українці – друга за чисельністю етнічна меншина в Російській Федерації. Українська діаспора в Росії – найбільша українська діаспора у світі. У другій половині 1980-х років на хвилі горбачовських реформ почалося відродження українського національного життя. Перше українське культурне товариство «Славутич» виникло 1988 року в Москві. Протягом 1990-х років українські товариства з’явилися в багатьох інших містах Росії. На початку 2000-х років існувало понад 100 українських об’єднань. Найбільшими були Організація українців Росії та Федеральна національно-культурна автономія «Українці Росії», що об’єднували менші спілки на регіональному і місцевому рівнях. Діяльність української діаспори в РФ здійснювалася в трьох основних напрямах: культурному, конфесійному та громадсько-політичному. Найбільш динамічно розвивався культурний напрям. Російська влада прагнула зосередити діяльність української діаспори виключно в культурному руслі й уникнути її політизації. Розвитку української діаспори в РФ сприяла велика правова база на міжнародному та національному рівнях. Загалом політика України щодо діаспори в Росії не проводилася на належному рівні. Українське керівництво не змогло вибудувати системи взаємодії та підтримки співвітчизників. Українська діаспора зазнавала протидії з боку російської влади. Найбільшим досягненням було відкриття 1998 року Культурного центру України в Москві. Українські культурні і громадсько-політичні об’єднання, церковні громади не досягли великих успіхів, оскільки були малочисельними та ізольованими одне від одного. Їм не вдалося створити повноцінної інфраструктури для ведення культурно-просвітницької роботи – бібліотек, шкіл, церков, видавництв та періодичних видань. Позбавлені підтримки з боку України та РФ, вони розпадалися або були пасивними. Ukrainians are the second-largest ethnic minority in the Russian Federation. The Ukrainian diaspora in Russia is the largest Ukrainian diaspora in the world. In the second half of the 1980s, on the wave of Gorbachev’s reforms, the revival of Ukrainian national life began. The first Ukrainian cultural society «Slavutych» arose in 1988 in Moscow. During the 1990s, Ukrainian societies appeared in many other cities of Russia. In the early 2000s, there were more than 100 Ukrainian associations. The largest were the Organization of Ukrainians in Russia and the Federal national-cultural autonomy «Ukrainians of Russia», which united smaller associations at the regional and local levels. The activity of the Ukrainian diaspora in the Russian Federation was carried out in three main directions: cultural, confessional, and public-political. The most dynamically developed cultural direction. The Russian authorities sought to concentrate the activity of the Ukrainian diaspora exclusively in a cultural direction and avoid its politicization. The development of the Ukrainian diaspora in the Russian Federation was facilitated by a large legal base at the international and national levels. In general, the Ukrainian diaspora policy in Russia has not been conducted at the appropriate level. The Ukrainian government was unable to build a system of interaction and support for compatriots. The Ukrainian diaspora was subject to resistance from the Russian authorities. The greatest achievement was the Cultural Center of Ukraine, which opened in 1998 in Moscow. Ukrainian cultural and public-political associations and church communities did not achieve great success because they were small and isolated from each other. They failed to create a complete infrastructure for conducting cultural and educational work—libraries, schools, churches, publishing houses, and periodicals. In the lack of support from Ukraine and the RF, they disintegrated or were passive.
first_indexed	2025-11-29T02:14:43Z
format	Article
fulltext	109 УДК 316.72(470+571=161.2)"199" КушНІР МиРОСЛАВ студент магістерського відділення історичного факультету київського національного університету імені Тараса Шевченка kUShniR MyRoSlAv – a student of the Master’s Degree Department of the Historical Faculty of Taras Shevchenko Kyiv National University Бібліографічний опис: кушнір, М. (2019) Громадсько-політичне, культурне та конфесійне життя української діаспори в Росії (1990-ті роки). Народна творчість та етнологія, 4 (380), 109–114 Kushnir, M. (2019) Social and Political, Cultural and Confessional Activities of Ukrainian Diaspora in Russia in the 1990s. Narodna tvorchist ta etnolohiya [Folk Art and Ethnology], 4 (380), 109–114 ГРОМ А ДСЬКО-ПОЛІТИ ЧНЕ, К УЛЬТ У РНЕ ТА КОНФЕСІЙНЕ Ж ИТ ТЯ У К РА ЇНСЬКОЇ ДІ АСПОРИ В РОСІЇ (1990-т і рок и) Анотація / Abstract Українці – друга за чисельністю етнічна меншина в Російській Федерації. Українська діаспора в Росії – найбільша українська діаспора у світі. У другій половині 1980-х років на хвилі горбачовських реформ почалося відродження укра- їнського національного життя. перше українське культурне товариство «Славутич» виникло 1988 року в Москві. протягом 1990-х років українські товариства з’явилися в багатьох інших містах Росії. На початку 2000-х років існувало понад 100 українських об’єднань. Найбільшими були організація українців Росії та Федеральна національно-культур- на автономія «Українці Росії», що об’єднували менші спілки на регіональному і місцевому рівнях. діяльність україн- ської діаспори в РФ здійснювалася в трьох основних напрямах: культурному, конфесійному та громадсько-політично- му. Найбільш динамічно розвивався культурний напрям. Російська влада прагнула зосередити діяльність української діаспори виключно в культурному руслі й уникнути її політизації. Розвитку української діаспори в РФ сприяла велика правова база на міжнародному та національному рівнях. Загалом політика України щодо діаспори в Росії не проводи- лася на належному рівні. Українське керівництво не змогло вибудувати системи взаємодії та підтримки співвітчизників. Українська діаспора зазнавала протидії з боку російської влади. Найбільшим досягненням було відкриття 1998 року культурного центру України в Москві. Українські культурні і громадсько-політичні об’єднання, церковні громади не досягли великих успіхів, оскільки були малочисельними та ізольованими одне від одного. Їм не вдалося створити по- вноцінної інфраструктури для ведення культурно-просвітницької роботи – бібліотек, шкіл, церков, видавництв та пе- ріодичних видань. позбавлені підтримки з боку України та РФ, вони розпадалися або були пасивними. Ключові слова: діаспора, культурна організація, громадсько-політичне об’єднання, церковна громада. Ukrainians are the second largest ethnic minority in the Russian Federation. The Ukrainian diaspora in Russia is the larg- est Ukrainian diaspora in the world. In the second half of the 1980s, on the wave of the gorbachev’s reforms, the revival of Ukrainian national life began. The first Ukrainian cultural society «Slavutych» arose in 1988 in Moscow. During the 1990s Ukrainian societies appeared in many other cities of Russia. In the early 2000s there were more than 100 Ukrainian associa- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 110 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 110 I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 110110 після розпаду СРСР в Росії опинилася найбільша у світі українська діаспора. Від- повідно до перепису населення Російської Федерації 2002 року, етнічних українців тут проживало 2 млн 943 тис. осіб, що складало 2 % усього населення. Українці становили другу за чисельністю етнічну меншину в РФ (11 % серед усіх етнічних меншин) після татар (20 %) [4]. Тема громадського, куль- турного та конфесійного життя українців на теренах Росії в пострадянський час мало висвітлена в історичній літературі. першим узагальнюючим дослідженням, яке вийшло за межі 1991 року, був нарис В. Ідзьо [9]. Заслуговують на увагу також статті С. Тимо- фєєвої [13], В. пешкової [12], Л. Мазуки [10], В. та С. Бабенків [1], В. Іваненка і М. кавуна [7], В. Брацюн [2] та ін. У 2018 році була захи- щена перша дисертація з даної проблеми, де висвітлено основні аспекти життя україн- ської діаспори в Росії (правовий, інституцій- ний, соціально-економічний, культурний та конфесійний) протягом 1991–2010 років [3]. У другій половині 1980-х років на хвилі так званої перебудови розпочалося відро- дження українського національного життя як в Україні, так і в інших республіках колишнього СРСР. перша культурна органі- зація українців «Славутич» з’явилася у квіт- ні 1988 року в Москві. це товариство було створене як літературно-історична спілка і ставило за мету збереження та пропаган- ду українського культурного надбання. За час своєї діяльності товариство створило Українську народну хорову капелу, неділь- ну школу, заснувало газету «Український кур’єр», а також дало початок Товариству любителів української музики (1993), Укра- їнському музичному салону (1994), створен- ня якого підтримало Всеросійське музичне товариство. подібні до «Славутича» това- риства українців виникали в інших великих містах Росії. Найбільша кількість україн- ських товариств була у так званих «клинах» (Зеленому, Сірому, Жовтому, Малиновому): «київська Русь» (Южно-Сахалінськ), «коб- зар» (Уфа), «Українське земляцтво» (Ниж- нєвартовськ), «Єдина родина» (Тюмень), «Сірий клин» (омськ), Український дім» (перм), «промінь» (Самара), «Український хутір» (Саратов), Товариство української культури на кубані (краснодар), Товариство ім. Т. Шевченка (Санкт-петербург) та ін. На 1995 рік у РФ діяли 73 українські товариства [3, с. 90]. одночасно зі «Славутичем» виник Український молодіжний клуб, що об’єднав студентів, аспірантів і молодих науковців українського походження. основні зусилля клуб спрямував на відновлення Української бібліотеки в Москві, що функціонувала в 1920–1930-х роках. За допомоги бібліотек України і Росії, за підтримки Спілки пись- менників України, українських видавництв та періодичних видань, окремих меценатів був сформований основний фонд бібліо- теки, який на 1999 рік налічував понад 33 тис. одиниць зберігання [13]. Бібліотека tions. The largest were the Organization of Ukrainians in Russia and the Federal national-cultural autonomy «Ukrainians of Russia», which united smaller associations at the regional and local levels. The activity of the Ukrainian diaspora in the Russian Federation was carried out in three main directions: cultural, confessional and public-political. The most dynamically developed cultural direction. The Russian authorities sought to concentrate the activity of the Ukrainian diaspora exclusively in a cultural direction and avoid its politicization. The development of the Ukrainian diaspora in the Russian Federation was facilitated by a large legal base at the international and national levels. In general, the Ukrainian diaspora policy in Russia has not been conducted at the appropriate level. The Ukrainian government was unable to build a system of interaction and sup- port of compatriots. The Ukrainian diaspora was subjected to resistance from the Russian authorities. The greatest achieve- ment was the Cultural center of Ukraine opening in 1998 in Moscow. Ukrainian cultural and public-political associations, church communities did not achieve great success, because they were small and isolated from each other. They failed to create a complete infrastructure for conducting cultural and educational work – libraries, schools, churches, publishing houses and periodicals. In the lack of support from Ukraine and the RF, they disintegrated or were passive. keywords: Diaspora, cultural organization, public-political association, church society. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 111111 Миросл ав Кушнір 111111 стала своєрідним майданчиком для україн- ської інтелігенції, слугуючи місцем зустрі- чей та проведення різноманітних заходів. У 1996 році при бібліотеці була організова- на вечірня школа. Від другої половини 1990- х років через матеріальні труднощі Україн- ський молодіжний клуб занепав і фактично припинив існування. У 1995 році в Москві виник Український історичний клуб. Він щорічно проводив наукові конференції, присвячені проблемам української історії. Матеріали цих конфе- ренцій друкувалися на сторінках «Науково- го вісника Українського історичного клубу», який виходив, починаючи з 1998 року. УІк створив відділення в Санкт-петербурзі, петрозаводську, Уфі, Новосибірську та інших містах. У березні 1993 року з ініціативи пись- менника-літературознавця Л. Большакова в оренбурзі було створено Інститут Тараса Шевченка, який став структурним науково- дослідним підрозділом оренбурзького дер- жавного університету. Інститут проводив щорічні мистецькі фестивалі «Шевченків- ський березень» та «Шевченківські читан- ня», організовував святкування днів укра- їнської культури, відправляв дослідницькі експедиції для вивчення українського фоль- клору на південному Уралі [14]. Менш динамічно розвивався конфесій- ний напрям діяльності. У другій половині 1990-х років у Російській Федерації було створено три єпархії Упц кп: Богород- ська – у Московській області (м. Ногінськ), Тобольська – у Сибіру та Бєлгородсько-обо- янська – у центральній Росії. Було також організовано 9 громад УГкц [3, с. 177]. Російська влада, незважаючи на закріпле- не в конституції відокремлення церкви від держави, патронувала Рпц і робила все можливе, аби не допустити порушення її монополії з боку «розкольницьких» цер- ков. На початку 2000-х років Тобольська й Бєлгородсько-обоянська єпархії Упц кп були ліквідовані. Українську церковну гро- маду в м. Ногінську фактично було загнано в «катакомбне» становище: міський Богояв- ленський собор за рішенням суду був переда- ний Московській єпархії Рпц, а прихожани змушені були обладнати каплицю у приват- ному будинку. основна маса українців задо- вольняла свої релігійні потреби в Рпц. Іншим напрямом діяльності україн- ців Росії був громадсько-політичний. У 1989 році в Москві виникло перше укра- їнське громадсько-політичне об’єднання – організація українського національного руху (офіційно зареєстроване 1992 року), – що ставило за мету захист прав та інтересів українців у Росії. За неофіційними даними, об’єднання налічувало понад 500 членів з Москви та області [13]. попри те, що орга- нізація була нечисельною, не виходила за межі столиці та околиць, у 1997 році міська влада забрала в об’єднання будівлю, яку те орендувало, а російські видання відмовляли в публікації матеріалів спілки. Спроба консолідувати український рух у Росії відбулася на І конгресі українців Росій- ської Федерації 23–24 жовтня 1993 року в Москві. конгрес був знаковою подією в куль- турному і політичному житті Росії та Украї- ни, адже в його роботі взяли участь віце- прем’єр міністр РФ С. Шахрай, депутат дер- жавної думи РФ Г. Явлінський, віце-прем’єр міністр України М. Жулинський, народні депутати України В. чорновіл, о. Ємець, М. Горинь. На конгресі було постановлено, що Міністерство у справах національностей і міграцій РФ сприятиме створенню мережі українських представництв у регіонах ком- пактного проживання українців. Натомість представники українства відмовилися від боротьби за національні права українців у Росії [11, с. 1–2]. Таким чином, конгрес спря- мував український рух виключно в культур- не русло, що було принциповим для росій- ського керівництва, оскільки українська діаспора, зважаючи на її чисельність, могла стати важливим чинником у політичному житті Росії. першою координуючою організацією української діаспори в Росії стало об’єд- нан ня українців Росії (оУР), зареєстроване www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 112 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 112 I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 112112 1994 року. ця організація ввійшла до Сві- тового конгресу українців, що об’єднував українські громадські організації по всьо- му світу. це засвідчує авторитетність цього об’єднання. Маючи розгалужену мережу своїх осередків у регіонах, оУР організову- вало українські виставки, ярмарки, зібран- ня, «марші вишиванок», концерти, свят- кування українських національних свят, шевченківських днів тощо. оУР принци- пово позиціонувала себе поза політикою. У травні 2012 року постановою Верховного Суду РФ оУР була ліквідована: формаль- но через порушення законодавства РФ. На наш погляд, ліквідація оУР була пов’язана з прагненням російської влади контролювати подібні організації. У 1996 році в Росії було прийнято феде- ральний закон «про національно-культур- ну автономію». Відповідно до закону, на громадських засадах створювалися націо- нально-культурні автономії як форма націо нально-культурного самовизначен- ня з ме тою збереження самобутності, роз- витку мови, освіти, національної культури етнічних меншин. передбачалася підтрим- ка цих об’єд нань з боку органів державної влади [15]. Таким чином, на противагу оУР у 1998 році виникла Федеральна національ- но-культурна автономія «Українці Росії» (ФНкА УР). Вона розробила програму націо- нально-культурного розвитку українців у Росії. У місцевих осередках об’єднання були розроблені регіональні програми. У рамках цієї програми 1998 року при Московсько- му відкритому педагогічному університе- ті було створено Український інститут, що готував спеціалістів з української та росій- ської філології, історії і культури. Було також відкрито філіал Українського інституту в Уфі. Український інститут видавав «Істори- ко-філологічний вісник Українського інсти- туту». Загалом на початку 2000-х років у Росії існувало понад 100 українських спілок у різних регіонах Росії [3, с. 109]. Україн- ські регіональні організації часто ставали ініціаторами співробітництва їхніх регіонів з Україною [10, с. 99]. до 2002 року між суб’єктами РФ та областями України було укладено понад 300 угод [8, с. 18]. Межа 1990–2000-х років була найспри- ятливішим періодом для інституційного розвитку української діаспори, що поясню- ється орієнтацією зовнішньополітичного курсу України на поглиблення відносин з РФ [3, с. 109]. Загалом політика України щодо діаспори в Росії не проводилася на належному рівні. За десятиріччя незалеж- ності українське керівництво через фінан- сові труднощі не змогло вибудувати систе- ми взаємодії та підтримки співвітчизників. У січні 1996 року в Україні було затвердже- но державну програму «Українська діаспо- ра на період до 2000 року». Найбільшим успіхом України в реалізації програми було відкриття в листопаді 1998 року культур- ного центру України в Москві, підпорядко- ваного державному управлінню справами. при ньому діє книжковий магазин «Укра- їнська книгарня», бібліотека та недільна школа, курси української мови. Укладе- ний 1997 року базовий договір про друж- бу, співробітництво і партнерство перед- бачав можливість на паритетних засадах вивчення української мови, транслювання україномовних теле- і радіопередач в РФ [5, с. 495, 498]. У жовтні 1997 року під час роботи ІІ конгресу українців Росії між Міністерством у справах національностей РФ і державним комітетом у справах націо- нальностей і міграцій України було підпи- сано угоду про співробітництво. Уряд РФ погодився фінансувати видання підручни- ка з українознавства для українських кла- сів, виготовлення українських навчально- методичних посібників тощо [10, с. 99–100]. окрім міжнародних договорів та Закону «про національно-культурну автономію», діяльність українських організацій у Росії забезпечувалася на правовому рівні консти- туцією РФ (1993), Законами «про мови наро- дів РФ» (1991), «про освіту» (1992), «про основи законодавства РФ про культуру» (1992), а також нормативно-правовими акта- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 113113 Миросл ав Кушнір 113113 ми регіонального і місцевого рівнів. Ними передбачалося створення системи закладів виховання та освіти мовами народів РФ, роз- роблення державних програм збереження й розвитку їхніх мов, сприяння виданню літератури, використанню цих мов у засобах масової інформації тощо [10, с. 94]. Фактич- но, усе це залишилося на папері. Україн- ські періодичні видання не були масовими, видавалися мінімальними накладами, часто в кустарних умовах – за допомогою офісної оргтехніки. Загалом упродовж 1990-х років побачили світ близько 30 українських пері- одичних видань [3, с. 177]. Україномовна освіта залишалася на рівні недільних шкіл і факультативів. У 2002 році викладання укра- їнської мови здійснювалося лише в 10 шко- лах РФ [6, с. 15]. Трансляція україномовних теле- і радіопередач обмежується прикор- донними областями і українським супут- никовим телебаченням, яке покриває тільки європейську частину Росії [10, с. 101]. Таким чином, діяльність української діа- спори в РФ здійснювалася в трьох основних напрямах: культурному, конфесійному та громадсько-політичному. Найбільш дина- мічно розвивався культурний напрям. Росій- ська влада прагнула контролювати діяль- ність українських діаспорян, зосередити її виключно в культурному руслі, уникнув- ши, таким чином, політизації українського національного руху. Українські культурні і громадсько-політичні об’єднання, церковні громади в 1990-х роках не мали значних успіхів, оскільки були нечисельними, зосе- реджувалися переважно в столиці і вели- ких містах, будучи ізольованими одне від одного. Їм не вдалося створити повноцінної інфраструктури для ведення культурно-про- світницької роботи – бібліотек, шкіл, церков, видавництв та періодичних видань. За обме- женого фінансування, фактично позбавлені підтримки з боку України та РФ, вони досить швидко розпадалися або були пасивними. Список використаних джерел 1. Бабенко В., Бабенко С. Українці Башкортостану: основні тенденції етнокультурного розвитку (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.). Народна творчість та етногра- фія. 2010. № 4. С. 39–47. 2. Брацюн В. державна програма «Українська діа- спора до 2000 р.» та її значення для трудових мігрантів – громадян України на території Російської Федерації. Гілея. Історичні науки. 2012. Вип. 56 (№ 1). С. 176–179. 3. Волков В. Українська діаспора у Російській Феде- рації: інституційний, соціально-економічний та куль- турний розвиток (1991–2010): дис. … канд. іст. наук : спец. 07.00.02. київ, 2018. 244 с. 4. Всероссийская перепись населения 2002 года. URL : http://www.perepis2002.ru/index.html?id=11. дата звернення: 22. 05. 2019. 5. договір про дружбу, співробітництво і партнер- ство між Україною і Російською Федерацією. Україна- Росія. 1990–2000 рр. : Документи та матеріали. київ, 2001. С. 492–500. 6. Зленко А. динаміка розвитку двосторонніх від- носин між Україною і Російською Федерацією. Діалог. Історія, політика, економіка. 2002. № 3. С. 12–15. 7. Іваненко В., кавун М. проблеми збереження на- ціональної самосвідомості української діаспори в сучас- ній Росії (за матеріалами Сибіру та Уралу). Чорномор- ський літопис. 2010. Вип. 1. С. 46–50. 8. Іванов І. Російсько-українському стратегічному діалогу нема альтернативи. Діалог. Історія, політика, економіка. 2002. № 3. С. 16–19. 9. Ідзьо В. Українська діаспора в Росії. Львів : Бак, 2002. 304 c. 10. Мазука Л. Українська діаспора в Росії: актуаль- ні проблеми збереження національної ідентичності. Стратегічні пріоритети. 2007. № 4 (5). С. 91–102. 11. Не п’ята колона… Урядовий кур’єр. 1993. 30 жовт- ня. № 159 (269). С. 1–2. 12. пешкова В. инсценирование «украинскос- ти»: некоторые культурные практики репрезентации этнических различий в современной Москве. Журнал социологии и социальной антропологии. 2005. Т. 8. № 1. С. 136–148. 13. Тимофеева С. Национально-культурные органи- зации украинцев в Москве. Российско-украинский бюлле- тень. Москва, 2000. № 6–7. URL : http://religion.gif.ru/ articles/tim-u.html. дата звернення: 22.05.2019. 14. Хрієнко М. Слідами Тараса Шевченка в орен- бурзі. URL : http://incognita.day.kiev.ua/slidami-tarasa- shevchenka-v-orenburzi.html. дата звернення: 22.05.2019. 15. Федеральный закон «о национально-культур- ной автономии». URL : http://pravo.gov.ru/proxy/ ips/?docbody=&nd=102041937. дата звернення: 22.05.2019. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 114 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 114 I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 114114 References 1. Babenko V., Babenko S. (2010) Ukrayintsi Bashkortostanu: osnovni tendentsiyi etnokulturnoho rozvytku (kinets XІХ – poch. ХХІ st.) [Ukrainians in Bashkortostan: Main Trends of Ethno-Cultural Devel- opment (Late XIXth to Early XXIst Century)]. Narodna tvorchist ta etnohrafiya [Folk Art and Ethnography], no. 4, pp. 39–47. 2. Bratsiun V. (2012) Derzhavna prohrama «Ukrayinska diaspora do 2000 r.» ta yiyi znachennia dlia trudovykh mihrantiv – hromadian Ukrayiny na terytoriyi Rosiyskoyi Federatsiyi [government Programme Ukraini- an Diaspora up to 2000 and Its Significance for Labour Mi- grants – Ukrainian Citizens in the Territory of the Russian Federation]. Hileia. Istorychni nauky [Hileia. Historical Sciences], Iss. 56, no. 1, pp. 176–179. 3. Volkov V. (2018) Ukrayinska diaspora u Rosiyskiy Federatsiyi: instytutsiynyi, sotsialno-ekonomichnyi ta kulturnyi rozvytok (1991–2010) [Ukrainian Diaspora in the Russian Federation: Institutional, Socio-Economic, and Cultural Developments (1991–2010)] (a thesis for obtaining the degree of Ph.D. in History (07.00.02)). Kyiv: Borys Hrinchenko кyiv University, 244 pp. 4. Vserossiyskaya perepis naseleniya 2002 goda [2002 Аll-Russian Population Census]. URL: http://www. perepis2002.ru/index.html?id=11. Аccessed May 22, 2019. 5. (2001) Dohovir pro druzhbu, spivrobitnytstvo i partnerstvo mizh Ukrayinoyu i Rosiyskoyu Federatsiyeyu [Treaty on Friendship, Cooperation, and Partnership be- tween Ukraine and the Russian Federation]. Ukrayina- Rosiya. 1990–2000 rr.: Dokumenty ta materialy [Ukraine- Russia in 1990–2000: Documents and Materials]. Kyiv, pp. 492–500. 6. Zlenko A. (2002) Dynamika rozvytku dvostoronnikh vidnosyn mizh Ukrayinoyu i Rosiyskoyu Federatsiyeyu [Dynamics of Development of Bilateral Relations between Ukraine and the Russian Federation]. Dialoh. Istoriya, polityka, ekonomika [The Dialogue. History, Politics, Economics], no. 3, pp. 12–15. 7. Ivanenko V., Kavun M. (2010) Problemy zberezhennia natsionalnoyi samosvidomosti ukrayinskoyi diaspory v suchasniy Rosiyi (za materialamy Sybiru ta Uralu) [Problems of Maintaining National Self-Con- sciousness of Ukrainian Diaspora in Modern Russia (Based on the Siberia and Ural Materials)]. Chornomor- skyy litopys [The Black Sea Chronicle], Iss. 1, pp. 46–50. 8. Ivanov I. (2002) Rosiysko-ukrayinskomu stratehichnomu dialohu nema alternatyvy [There is No Alternative to the Russian-Ukrainian Strategic Dialogue]. Dialoh. Istoriya, polityka, ekonomika [The Dialogue. History, Politics, Economics], no. 3, pp. 16–19. 9. Idzio V. (2002) Ukrayinska diaspora v Rosiyi [Ukrai- nian Diaspora in Russia]. Lviv: BaK, 304 pp. 10. Mazuka L. (2007) Ukrayinska diaspora v Rosiyi: aktualni problemy zberezhennia natsionalnoyi identychnosti [Ukrainian Diaspora in Russia: Actual Problems of Maintaining National Identity]. Stratehichni priorytety [Strategic Priorities], no. 4 (5), pp. 91–102. 11. (1993) Ne piata kolona… [Not the Fifth Column]. Uriadovyy kuryer [governmental Courier], October 30, no. 159 (269), pp. 1–2. 12. Peshkova V. (2005) Instsenirovanie «ukrainskosti»: nekotorye kulturnye praktiki reprezentatsii etnicheskih razlichiy v sovremennoy Moskve [Staging Ukrainianhood: Some Cultural Practices of Representing Ethnic Differences in modern Moscow]. Zhurnal sotsiologii i sotsialnoy antropologii [ Journal of Sociology and Social Anthropology], vol. 8, no. 1, pp. 136–148. 13. Timofeeva S. (2000) Natsionalno-kulturnye organizatsii ukraintsev v Moskve [National Cultural Orga- nizations of Ukrainians in Moscow]. Rossiysko-Ukrainskiy bulleten [Russian-Ukrainian Bulletin]. Moscow, no. 6–7. URL : http://religion.gif.ru/articles/tim-u.html. Аccessed May 22, 2019. 14. Khriyenko M. Slidamy Tarasa Shevchenka v Orenburzi [Following in Footsteps of Taras Shevchenko in Orenburg]. URL: http://incognita.day.kiev.ua/slidami- tarasa-shevchenka-v-orenburzi.html. Аccessed May 22, 2019. 15. Federalnyy zakon «O natsionalno-kulturnoy avtonomii» [Federal Law On National Cultur- al Autonomy]. URL: http://pravo.gov.ru/proxy/ ips/?docbody=&nd=102041937. Аccessed May 22, 2019. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204073
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-29T02:14:43Z
publishDate	2019
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Кушнір, М. 2025-06-24T10:26:08Z 2019 Громадсько-політичне, культурне та конфесійне життя української діаспори в Росії (1990-ті роки) / М. Кушнір // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 4. — С. 109-114. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204073 316.72(470+571=161.2)"199" https://doi.org/10.15407/nte2019.04.109 Українці – друга за чисельністю етнічна меншина в Російській Федерації. Українська діаспора в Росії – найбільша українська діаспора у світі. У другій половині 1980-х років на хвилі горбачовських реформ почалося відродження українського національного життя. Перше українське культурне товариство «Славутич» виникло 1988 року в Москві. Протягом 1990-х років українські товариства з’явилися в багатьох інших містах Росії. На початку 2000-х років існувало понад 100 українських об’єднань. Найбільшими були Організація українців Росії та Федеральна національно-культурна автономія «Українці Росії», що об’єднували менші спілки на регіональному і місцевому рівнях. Діяльність української діаспори в РФ здійснювалася в трьох основних напрямах: культурному, конфесійному та громадсько-політичному. Найбільш динамічно розвивався культурний напрям. Російська влада прагнула зосередити діяльність української діаспори виключно в культурному руслі й уникнути її політизації. Розвитку української діаспори в РФ сприяла велика правова база на міжнародному та національному рівнях. Загалом політика України щодо діаспори в Росії не проводилася на належному рівні. Українське керівництво не змогло вибудувати системи взаємодії та підтримки співвітчизників. Українська діаспора зазнавала протидії з боку російської влади. Найбільшим досягненням було відкриття 1998 року Культурного центру України в Москві. Українські культурні і громадсько-політичні об’єднання, церковні громади не досягли великих успіхів, оскільки були малочисельними та ізольованими одне від одного. Їм не вдалося створити повноцінної інфраструктури для ведення культурно-просвітницької роботи – бібліотек, шкіл, церков, видавництв та періодичних видань. Позбавлені підтримки з боку України та РФ, вони розпадалися або були пасивними. Ukrainians are the second-largest ethnic minority in the Russian Federation. The Ukrainian diaspora in Russia is the largest Ukrainian diaspora in the world. In the second half of the 1980s, on the wave of Gorbachev’s reforms, the revival of Ukrainian national life began. The first Ukrainian cultural society «Slavutych» arose in 1988 in Moscow. During the 1990s, Ukrainian societies appeared in many other cities of Russia. In the early 2000s, there were more than 100 Ukrainian associations. The largest were the Organization of Ukrainians in Russia and the Federal national-cultural autonomy «Ukrainians of Russia», which united smaller associations at the regional and local levels. The activity of the Ukrainian diaspora in the Russian Federation was carried out in three main directions: cultural, confessional, and public-political. The most dynamically developed cultural direction. The Russian authorities sought to concentrate the activity of the Ukrainian diaspora exclusively in a cultural direction and avoid its politicization. The development of the Ukrainian diaspora in the Russian Federation was facilitated by a large legal base at the international and national levels. In general, the Ukrainian diaspora policy in Russia has not been conducted at the appropriate level. The Ukrainian government was unable to build a system of interaction and support for compatriots. The Ukrainian diaspora was subject to resistance from the Russian authorities. The greatest achievement was the Cultural Center of Ukraine, which opened in 1998 in Moscow. Ukrainian cultural and public-political associations and church communities did not achieve great success because they were small and isolated from each other. They failed to create a complete infrastructure for conducting cultural and educational work—libraries, schools, churches, publishing houses, and periodicals. In the lack of support from Ukraine and the RF, they disintegrated or were passive. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Дослідження молодих учених Громадсько-політичне, культурне та конфесійне життя української діаспори в Росії (1990-ті роки) Social and Political, Cultural and Confessional Activities of Ukrainian Diaspora in Russia in the 1990s Article published earlier
spellingShingle	Громадсько-політичне, культурне та конфесійне життя української діаспори в Росії (1990-ті роки) Кушнір, М. Дослідження молодих учених
title	Громадсько-політичне, культурне та конфесійне життя української діаспори в Росії (1990-ті роки)
title_alt	Social and Political, Cultural and Confessional Activities of Ukrainian Diaspora in Russia in the 1990s
title_full	Громадсько-політичне, культурне та конфесійне життя української діаспори в Росії (1990-ті роки)
title_fullStr	Громадсько-політичне, культурне та конфесійне життя української діаспори в Росії (1990-ті роки)
title_full_unstemmed	Громадсько-політичне, культурне та конфесійне життя української діаспори в Росії (1990-ті роки)
title_short	Громадсько-політичне, культурне та конфесійне життя української діаспори в Росії (1990-ті роки)
title_sort	громадсько-політичне, культурне та конфесійне життя української діаспори в росії (1990-ті роки)
topic	Дослідження молодих учених
topic_facet	Дослідження молодих учених
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204073
work_keys_str_mv	AT kušnírm gromadsʹkopolítičnekulʹturnetakonfesíinežittâukraínsʹkoídíasporivrosíí1990tíroki AT kušnírm socialandpoliticalculturalandconfessionalactivitiesofukrainiandiasporainrussiainthe1990s

Громадсько-політичне, культурне та конфесійне життя української діаспори в Росії (1990-ті роки)

Репозитарії

Схожі ресурси