Погляд крізь сторіччя: етнографічні студії в селі Оскіл на Харківщині

До наукового обігу вводяться архівні етнографічні матеріали, що стосуються етнокультури мешканців с. Оскіл Ізюмського району Харківської області, які були записані наприкінці 1920‑х років і у 2017 році. Це стосується архівної одиниці збереження ф. 1 «Етнографічна комісія» під номером 365 «Червоно-Ос...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Народна творчість та етнологія
Date:	2019
Main Author:	Іванчишен, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2019
Subjects:	Дослідження молодих учених
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204077
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Погляд крізь сторіччя: етнографічні студії в селі Оскіл на Харківщині / В. Іванчишен // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 4. — С. 67-94. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859942981645107200
author	Іванчишен, В.
author_facet	Іванчишен, В.
citation_txt	Погляд крізь сторіччя: етнографічні студії в селі Оскіл на Харківщині / В. Іванчишен // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 4. — С. 67-94. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	До наукового обігу вводяться архівні етнографічні матеріали, що стосуються етнокультури мешканців с. Оскіл Ізюмського району Харківської області, які були записані наприкінці 1920‑х років і у 2017 році. Це стосується архівної одиниці збереження ф. 1 «Етнографічна комісія» під номером 365 «Червоно-Оскілька артіль на Ізюмщині», у якій зібрано унікальні етнографічні відомості з царини етнокультури слобідських українців. Експедиція здійснювалася науковими співробітниками Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України на теренах Слобідського краю, переважно Харківщини, упродовж жовтня 2017 року. З огляду на матеріали архівної справи 1920‑х років, доцільним видалось обрання с. Оскіл на Ізюмщині для сучасного дослідження та компаративного аналізу результатів. Крім того, вказаний населений пункт є одним з найбільш населених у цьому районі, що підсилило актуальність вивчення, адже уможливило чисельність респондентів різної вікової категорії. Опираючись на завдання зазначеного експедиційного виїзду, виникла необхідність повторного (на основі запитальників 1920‑х рр.) сучасного опитування мешканців с. Оскіл з метою виявлення тенденцій переривання / тяглості історичної пам’яті жителів населеного пункту, збереження етнокультурних явищ та окреслення рис етнографічних реалій, які трансформувались чи виникали упродовж ХХ – на початку ХХІ ст. На прикладі різних царин традиційної культури показано історичну спадкоємність основних її маркерів. Зокрема, це стосується зрізів господарсько-виробничої культури, ремесел та промислів, народної архітектури, етномедицини, поминально-поховальної обрядовості та ін. Таким чином, обидва етнографічні матеріали є яскравими відбитками етнокультурної спадщини українців с. Оскіл на Ізюмщині. Хоча вони записані з інтервалом майже в сто років, можна констатувати історичну тяглість збереження народної пам’яті щодо подій минулого століття, маркерів матеріальної та духовної культури слобожан. Archival ethnographic materials concerning the ethnic culture of the inhabitants of the village of Oskil, Izium district, Kharkiv region, recorded in the late 1920s and 2017, are introduced into the scientific circulation. It pertains to the archive unit of preservation under the number 365, The Artel from Chervonyi Oskil in Izium Region from the first fund Ethnographic Commission. The unit of preservation contains unique ethnographic facts from the area of the ethnic culture of the Ukrainians from Slobozhanshchyna. An expedition was conducted in October 2017 by the scientists of the M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology on the territory of Slobozhanshchyna, mainly in the Kharkiv region. Taking into consideration the archival materials of the 1920s, it seems to be expedient to choose the village of Oskil in the Izium region for modern research and comparative analysis of the results. Besides, the settlement mentioned is one of the most populated ones in this district. It has strengthened the relevance of the study, as it enables the number of respondents from different age groups. According to the task of the expedition, the necessity for a repeated (based on the 1920s questionnaires) modern survey of the inhabitants of the village of Oskil has arisen. It is aimed at the detection of the tendencies of the brokenness/continuance of the historical memory of the settlement residents, the preservation of ethnic and cultural phenomena, and the identification of the features of ethnographic realities that have been transformed or appeared during the 20th and early 21st centuries. The historical succession of the main markers of the traditional culture is shown by way of examples of its various areas. In particular, it concerns the sections of the economic-industrial culture, trades and crafts, folk architecture, ethnic medicine, funeral ceremonial, etc. Thus, both of the ethnographic materials are vivid reflections of the Ukrainian ethnic and cultural heritage of the village of Oskil in the Izium region. Though they are recorded with an interval of almost a hundred years, one can state historical continuity of the preservation of folk memory as for the events of the last century, the markers of material and spiritual culture of Slobozhanshchyna representatives.
first_indexed	2025-12-07T16:12:07Z
format	Article
fulltext	67 УДК 39:334.712/.713(=161.2) ІВАНЧишЕН ВІТАЛІй – кандидат історичних наук, етнолог, краєзнавець ivAnChyShen viTAliy – a Ph.D. in History, ethnologist, researcher of local history Бібліографічний опис: Іванчишен, В. (2019) погляд крізь сторіччя: етнографічні студії в селі оскіл на Харківщині. Народна творчість та етнологія, 4 (380), 67–94 Ivanchyshen, V. (2019) A View through the Centuries: Ethnographic Studies in the Village of Oskil in Kharkiv Region. Narodna tvorchist ta etnolohiya [Folk Art and Ethnology], 4 (380), 67–94 ПОГЛ Я Д К РІЗЬ СТОРІ Ч Ч Я: ЕТНОГРАФІ ЧНІ СТ УДІЇ В СЕ ЛІ ОСК І Л Н А Х А РК ІВщИНІ Анотація / Abstract до наукового обігу вводяться архівні етнографічні матеріали, що стосуються етнокультури мешканців с. оскіл Із- юмського району Харківської області, які були записані наприкінці 1920-х років і у 2017 році. це стосується архівної одиниці збереження ф. 1 «етнографічна комісія» під номером 365 «червоно-оскілька артіль на Ізюмщині», у якій зібрано унікальні етнографічні відомості з царини етнокультури слобідських українців. експедиція здійснювалася науковими співробітниками Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етно- логії ім. М. Т. Рильського НАН України на теренах Слобідського краю, переважно Харківщини, упродовж жовтня 2017 року. З огляду на матеріали архівної справи 1920-х років, доцільним видалось обрання с. оскіл на Ізюмщині для сучасного дослідження та компаративного аналізу результатів. крім того, вказаний населений пункт є одним з най- більш населених у цьому районі, що підсилило актуальність вивчення, адже уможливило чисельність респондентів різної вікової категорії. опираючись на завдання зазначеного експедиційного виїзду, виникла необхідність повтор- ного (на основі запитальників 1920-х рр.) сучасного опитування мешканців с. оскіл з метою виявлення тенденцій пе- реривання / тяглості історичної пам’яті жителів населеного пункту, збереження етнокультурних явищ та окреслення рис етнографічних реалій, які трансформувались чи виникали упродовж ХХ – на початку ХХІ ст. На прикладі різних царин традиційної культури показано історичну спадкоємність основних її маркерів. Зокре- ма, це стосується зрізів господарсько-виробничої культури, ремесел та промислів, народної архітектури, етномеди- цини, поминально-поховальної обрядовості та ін. Таким чином, обидва етнографічні матеріали є яскравими відбитками етнокультурної спадщини українців с. оскіл на Ізюмщині. Хоча вони записані з інтервалом майже в сто років, можна констатувати історичну тяглість збереження народної пам’яті щодо подій минулого століття, маркерів матеріальної та духовної культури слобожан. ключові слова: с. оскіл (с. червоний оскіл), архівні етнографічні матеріали. Archival ethnographic materials concerning to the ethnic culture of the inhabitants of the village of Oskil, Izium district, Kharkiv region, recorded in the late 1920s and 2017, are introduced into the scientific circulation. It pertains to the archive unit of preservation under the number of 365 The Artel from Chervonyi Oskil in Izium Region from the first fund Ethnographic Commission. The unit of preservation contains unique ethnographic facts from the area of ethnic culture of the Ukrainians from Slobozhanshchyna. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 68 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 В Архівних наукових фондах рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Риль- ського НАН України (далі – АНФРФ ІМФе) зберігається величезний корпус унікальних етнографічних матеріалів, що були зібрані етнографами та краєзнавцями різних регіо- нів упродовж ХІХ – початку ХХІ ст. час- тина з них в силу дослідницьких зацікав- лень була опублікована і є в публічному доступі. однак і сьогодні існують такі, що залишилися поза увагою наукових студій. Зокрема, це стосується матеріалів з фонду 1 «етнографічна комісія» під номером 365 «червоно-оскілька артіль на Ізюмщині», у якій зібрано унікальні етнографічні відо- мості із царини етнокультури слобідських українців [1]. примітно, що наприкінці 1920-х років у регіоні працював засновник Ізюмського музею, відомий краєзнавець, один з корес- пондентів кабінету антропології та етно- логії ім. Хв. Вовка ВУАН М. Сібільов, який зумів організувати зацікавлених місцевих дослідників збором етнографічних матері- алів. Зокрема, на сторінках архівної справи трапляються прізвища дослідниць С. Сібі- льової, к. Таранової та Є. попової. У наші дні питання збору та системати- зації польових етнографічних матеріалів не вичерпало себе. Упродовж жовтня 2018 року на теренах Слобідського краю, переважно Харківщини, наукові співробітники ІМФе ім. М. Т. Рильського здійснили етнографіч- ну експедицію [див.: 4–6]. Відповідно після опрацювання цих матеріалів їх було пере- дано до АНФРФ ІМФе НАН України [2, арк. 54–96]. Важливо наголосити, що окремі частини пропонованого польового етногра- фічного матеріалу було використано під час укладання корпусу матеріалів «етнографіч- ний образ сучасної України» [3], однак умо- тивованим видається публікація цих записів цілісно, з міркувань компаративного бачення елементів етнокультури мешканців с. оскіл Ізюмського району Харківської області про- тягом першої третини ХХ – початку ХХІ ст. одним з етапів підготовки до експеди- ційного виїзду стало формування маршруту поїздки. З огляду на матеріали архівної спра- ви 1920-х років, доцільним видалось обран- ня с. оскіл на Ізюмщині для сучасного дослі- дження та порівняльного аналізу результа- тів. крім того, зазначений населений пункт є одним з найбільш заселених у цьому райо- ні, що підсилювало актуальність вивчення, адже уможливлювало наявність респонден- тів різної вікової категорії. У нашому випад- ку особливо це стосувалося мешканців, рік народження яких би сягав 20-х років ХХ ст. An expedition has been realized in October, 2017 by the scientists of M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology on the territory of Slobozhanshchyna, mainly in Kharkiv region. Taking into consideration the archival materials of the 1920s, it seems to be expedient to choose the village of Oskil in Izium region for modern research and comparative analysis of the results. Besides, the settlement mentioned is one of the most populated ones in this district. It has strengthened the relevance of the study, as it enables the number of respondents of different age groups. According to the task of the expedition, the necessity for the repeated (based on the 1920s questionnaires) modern survey of the inhabit- ants of the village of Oskil has appeared. It is aimed at the detection of the tendencies of the brokenness/continuance of the historical memory of the settlement residents, the preservation of ethnic and cultural phenomena and the identification of the features of ethnographic realities, which have been transformed or appeared during the XX – early XXIst centuries. Historical succession of the main markers of the traditional culture is shown by way of example of its various areas. In particular, it concerns to the sections of the economic-industrial culture, trades and crafts, folk architecture, ethnic medi- cine, funeral ceremonial, etc. Thus, both of the ethnographic materials are vivid reflections of the Ukrainians ethnic and cultural heritage of the vil- lage of Oskil in Izium region. Though they are recorded with the interval of almost a hundred years, one can state historical continuance of the preservation of folk memory as for the events of the last century, the markers of material and spiritual culture of Slobozhanshchyna representatives. Keywords: the village of Oskil (Chervonyi Oskil), archival ethnographic materials. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 69 Віта лій іВанчишен Водночас, з огляду на завдання експеди- ційного виїзду постала необхідність повтор- ного (на основі запитальників 1920-х рр.) сучасного опитування мешканців с. оскіл з метою виявлення тенденцій переривання / тяглості історичної пам’яті жителів населе- ного пункту, збереження етнокультурних явищ та виявлення рис етнографічних реа- лій, які трансформувалися чи виникали впродовж ХХ – на початку ХХІ ст. Варто сказати кілька слів щодо опитаних мешканців с. оскіл на Харківщині: Антоніна петрівна Булгакова, 1928 р. н., є корінною жителькою с. оскіл, за фахом – лікарка; Наталія петрівна Середа, 1946 р. н., працює в місцевій бібліотеці, збирає етнографічні матеріали. З методичної точки зору дослідниками неодноразово порушувалося питання щодо доцільності та ефективності використання групового опитування. Маємо на увазі, що запис вівся одночасно від обох інформантів, які в ході розповіді активізували ресурси пам’яті один одного, згадуючи різноманітні деталі подій, подаючи власні оцінки щодо окремих етнографічних реалій та явищ. Вірогідно, одним з найпевніших свідчень ефективності використання цього прийому є тривалість розмови, яка склала понад три години безперервного аудіозапису. Серед основних тем, яким було присвя- чено опитування, насамперед представлені такі: ремесла й промисли (ткацтво, лозопле- тіння, збиральництво, виготовлення ковдр («стьогання»), чоботарство та ін.), тради- ційне тваринництво та особливості пере- робки його продуктів, городництво; частина записаних відомостей стосувалась традиції побутування ярмарків та базарів. Вагомим за своїм змістом є записані матеріали, що стосуються окремих аспектів усної історії і звичаєвого права, реалій народної архітекту- ри та похоронно-поминальної обрядовості с. оскіл ХХ – початку ХХІ ст. під час опрацювання архівних етногра- фічних матеріалів, що стосувалися червоно- оскільської артілі, дослідницьку увагу при- вернули уточнення авторів щодо перейме- нування цього населеного пункту. Відомим є факт, що 1919 року відбулася зміна назви із цареборисово на червоний оскіл. Здій- снюючи виїзд у період реалізації політики декомунізації в Україні та враховуючи те, що 2016 року с. червоний оскіл перейме- нували на оскіл, було вирішено додати до етнографічної програми декілька питань, що стосувалися перейменувань. Місцевий біблі- отекар Н. Середа провела опитування щодо реконструкції топонімічної системи с. оскіл дорадянського часу – частині вулиць було повернуто історичні назви. дещо супереч- ливою є ситуація з топонімом населеного пункту. На перший погляд, назва «черво- ний оскіл» має комуністичне забарвлення, напевно, з огляду на це було прибрано її першу частину. однак, Н. Середа зазначила, що слово «червоний» мало інший зміст у назві: «І оце так, проскочи банда [загони часів громадянської війни 1918–1921 рр.], це розказують старі люди, похватала того-того, з оскола вивела постріляла, в річку попада- ли. І ото ж кажуть кров потекла річкою» [2, арк. 54–55]. Себто, «червона» річка, яку було видно з осколу (скелі) детермінувала назву «червоний оскіл». На нашу думку, вказана ситуація демонструє необхідність долучен- ня етнографічного ресурсу реалізації деко- мунізаційних практик в Україні, що мають опиратися на реконструйовані топонімічні системи населених пунктів, історичні назви, враховувати міркування місцевих мешкан- ців, уникаючи суперечливих багатозначних трактувань. показовим сюжетом, що об’єднує обидва етнографічних матеріали, є відображенням проблеми реалізації політики колективізації на Слобожанщині. до того ж в архівній оди- ниці збереження, очевидно, з певних того- часних кон’юктурних міркувань, автори вка- зали: «Бажаючі вступити до артілі, подають до правління артілі заяву; вона розглядаєть- ся правлінням, після чого члени правління йдуть до того, хто подає заяву, й перепису- ють усе те, що повинно бути усуспільненим, www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 70 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 а саме: землю, худобу робочу (воли, коні) та засоби виробництва» [1, арк. 3]. Утім, респондентка А. Булгакова згадувала: «Як счас помню, у дєдушки були воли. Називали козько і Розько. А тоді ж ото началась колек- тивізація, забрали ж у колхоз, а ми ж жили, от коло колхоза. оце ж ідуть, їдуть волами у поле. А дєдушка стоїть за двором: “ой козь- ко пішов, і Розько!” І сльози на глазах» [2, арк. 67]. Безумовно, трагічна тема експро- пріації селянського майна та інвентарю нео- дноразово проговорювалася та внутрішньо переживалася у вузькому родинному колі впродовж усього ХХ ст., свідченням чого є образи тих «уявних» волів, що й досі зри- нають у пам’яті А. Булгакової як символи заможного та щасливого життя її родини середини минулого століття. Автентичним сюжетом в етнокультурі мешканців с. оскіл є виготовлення стьоба- них («стьоганих») ковдр. Зокрема, респон- денти згадували про технологію їх виготов- лення, орнаментику цих виробів, торгівлю ними. особливу цінність мають відомості про те, що початок виготовлення стьоба- них ковдр в с. оскіл пов’язаний з діяльніс- тю «приїжджої» монахині після закриття монастирів радянською владою в першій половині ХХ ст. Своєрідним напрямом опитування вия- вилася тема системи народних вірувань та етномедицини. Специфіка саме цього запи- су полягала в тому, що Антоніна Булгакова за фахом є лікарем, працювала й тривалий час завідувала місцевою лікарнею, а тому важ- ливим завданням було з’ясувати особливості сприйняття здобутків / прорахунків народ- них методів лікування в очах медика-профе- сіонала другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Незважаючи на те, що респондентка успіш- но була «пролікована» місцевою «бабкою» від переляку, утім, її оцінка системи народ- ної медицини в розрізі діяльності місцевого знахаря й костоправа Івана Івановича була досить критичною: «Но піп цей, він учився в медінституті. Він його не закончив і перей- шов в оті. Само розуміється, шо він мог. Як там травма невеличка, сказав, зав’яжіть там чи попарте. А були і дуже великі ошибки» [2, арк. 84]. Вагомим свідченням спадкоємності традицій в етномедицині можна вважати не тільки збереження народних назв захворю- вань, що перегукуються в обох записах, але й факти їх сучасного «лікування» знахарями. Таким чином, обидва етнографічні матері- али є яскравими відбитками етнокультурної спадщини українців с. оскіл на Ізюм щині. Хоча вони записані з інтервалом майже в сто років, можна констатувати історичну тяглість збереження народної пам’яті щодо подій минулого століття, маркерів матері- альної та духовної культури слобожан. Список використаних джерел 1. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етно- логії ім. М. Т. Рильського НАН України (далі – АНФРФ ІМФе НАН України), ф. 1-дод. етнографічна комісія, од. зб. 365. Ізюмський краєвий музей. «червоно-оскіль- ка артіль на Ізюмщині». Відповіді на програм про горо- дництво, пережитки старих форм рільництва, городни- цтво, кіт, прикмети та повір’я, сіянки та замовляння. 1927, 1930 р. Машинопис. 15 арк. 2. АНФРФ ІМФе НАН України, ф. 14 Інститут мисте- цтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Риль- ського НАН України. експедиції, од. зб. 884, 106 арк. 3. етнографічний образ сучасної України. корпус експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів. Т. 7. Господарські заняття, промисли та ремесла / [голов. ред. Г. Скрипник] ; НАН України ; ІМФе ім. М. Т. Риль- ського. київ, 2017. 496 с. 4. Бех М., Іванчишен В., Сауляк Б. Господарська куль- тура південно-Східної Слобожанщини в динаміці істо- ричного розвитку протягом ХХ – на початку ХХІ сто- ліття. Народна творчість та етнологія. 2017. № 5. С. 78–83. 5. Юрченко В. Народні звичаї на ярмарках Слобід- ської України. Народна творчість та етнологія. 2017. № 5. С. 84–85. 6. Ярова А. Традиційна житлова архітектура Хар- ківщини. Народна творчість та етнологія. 2017. № 5. С. 86–88. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 71 Віта лій іВанчишен References 1. Arkhivni naukovi fondy rukopysiv ta fonozapysiv Instytutu mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohiyi im. M. T. Rylskoho NAN Ukrayiny (henceforth – ANFRF IMFE NAN Ukrayiny) [Archival Scientific Funds of Manuscripts and Audio-Recordings of the NASU M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology], Fund 1-Suppl. Etnohrafichna komisiya [Ethnographic Committee], unit of issue 365. Iziumskyi krayevyi muzey. «Chervono-Oskilska artil na Iziumshchyni». Vidpovidi na prohramy pro horodnytstvo, perezhytky starykh form rilnytstva, horodnytstvo, kit, prykmety ta povirya, siyanky ta zamovliannia. 1927, 1930 r. Mashynopys [Izium Regional Museum. «The Chervonyi Oskil Artil on Iziumshchyna». Answers to Programmes on Vegetable growing, Survivals of Tillage Old Forms, Market gardening, Floriculture, Omens and Beliefs, Sowing, and Enchantment. 1927, 1930. A Manuscript]. 15 sheets. 2. ANFRF IMFE NAN Ukrayiny [ASFMAR of NASU IASFE], Fund 14. Instytut mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohiyi im. M. T. Rylskoho NAN Ukrayiny. Ekspedytsiyi [NASU M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology. Expeditions], unit of issue 884, 106 sheets. 3. Skrypnyk H. (ed.-in-chief) (2017) Etnohrafichnyi obraz suchasnoyi Ukrayiny. Korpus ekspedytsiynykh folklorno-etnohrafichnykh materialiv. T. 7. Hospodarski zaniattia, promysly ta remesla [An Ethnographic Image of Modern Ukraine. A Corpus of Expeditionary Folkloric and Ethnographic Materials. Vol. 7. Economic Activities, Trades, and Handicrafts] (NAS of Ukraine; M. Rylskyi IASFE). Kyiv, 496 pp. 4. Bekh M. (2017) Hospodarska kultura Pivdenno- Skhidnoyi Slobozhanshchyny v dynamitsi istorychnoho rozvytku protiahom XX – na pochatku XXI stolittia [Economic Culture of Southeast Slobozhanshchyna in Evolution of Historical Development throughout the XXth to Early XXIst Century]. Narodna tvorchist ta etnolohiya [Folk Art and Ethnology], # 5, pp. 78–83. 5. Yurchenko V. (2017) Narodni zvychayi na yarmarkakh Slobidskoyi Ukrayiny [Folk Customs at Sloboda Ukraine Fairs]. Narodna tvorchist ta etnolohiya [Folk Art and Ethnology], # 5, pp. 84–85. 6. Yarova A. (2017) Tradytsiyna zhytlova arkhitektura Kharkivshchyny [Traditional Dwelling Architecture of Kharkivshchyna]. Narodna tvorchist ta etnolohiya [Folk Art and Ethnology], # 5, pp. 86–88. Додатки Ф. 1-дод., од. зб. 365. Ізюмський краєвий музей. «Червоно-Оскілька артіль на Ізюмщині». Відповіді на програм про городництво, пережитки старих форм рільництва, городництво, кіт, прикмети та повір’я, сіянки та замовляння. 1927, 1930 р. Машинопис. 15 арк. кАБІНеТ РАдЯНСькоГо СеЛА етнографічна комісія при ВУАН Ізюмський краєвий музей надсилає роботи своїх співробітників щодо вивчення радян- ського села – сл.[обода] червоний оскіл (к.[олишнє] цареборисово): 1. червоно-оскільська с-г артіль. 2. про пережитки старих форм рільництва. 3. про городництво. 4. повір’я, прикмети і т. інш. 5. Відомості про сіянку в червоному осколі. 6. Замовлення від горобців. Відкіля та як виник хліб. 7. цареборисівська заслонна смута і сліди її на Ізюмщині директор музею М. Сібільов www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 72 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 ЧЕРВОНО-ОСКІЛЬСЬКА АРТІЛЬ НА ІЗюМЩиНІ Сл.[обода] червоний оскіл, Ізюмського району на Харківщині. Від міста Ізюма 12 кілм. віл залізниці – 10. Населення – українці 6333 чол., дворів – 1200. Село вважають за мілко-середняцьке. На отруби до революції не виходили. Загальна кількість землі, за відомостями С/Р [сільської ради] – 4254 га. Населення червоного оскола поділяється на два общества: східне- 0,725 га на їдця, та західне – 0,625 га на їдця. На 19-VІІ-1930 р. до складу артілі входило 2646 чол., а саме: працездатніх чол. – 419, пра- цездатних жінок – 653, підлітків від 12–16 рок. 141 хлоп., 117 дівч. Непрацездатніх: чол. – 143, жінок – 191, дітей дівчат – 333, дітей хлоп. – 374. крім того, рахується червоноармійців 19. окремо на заробітках 256. письменних, неписьменних ще не підраховано. партійних – 8, кандидатів – 8, комсомольців – 43, кНС – 170, членів спілок 15. Середній вік артельщіків не підраховано. В артілі 619 родин. правління артілі зазначає, що родин в артілі стільки, скільки дворів, цебто: 619. Історія заснування артілі така: виникла вона шляхом агітації, в якій найактивнішу участь брали т.т. кишка (чужак) й зав. окрздравом, т. Рудяк, місцева ячейка з активом села. У лютому 1930 року склалася одразу комуна й СоЗ. по комуні більшу участь брав т. Могилка, який і зараз голова артілі, та т. Федоренко, а по СоЗу – т.т. Ткаченко та Білик. Т.т. Могилка та Федорєнко члени партії. 12/ІІІ по виході примірного статуту артілі, правління комуни й СоЗу згодилися, об’єдналися й прийняли назву – оптімал с-г артілей. У цей оптімал увійшли х.x.[хутори] капітолівка, підлужний, Маросівка, Новий Хутір, Росоховате й червоний оскіл. оптімал проіснував лише до І / ІV тогож 1930 року. За отливом де-яких хуторів (капіто- лівки, Маросівки) оптімал перетворився в артіль. Артіль молода, тому про її зростання, про стадії її розвитку говорити ще рано. Бажаючі вступити до артілі, подають до правління артілі заяву; вона розглядається прав- лінням, після чого члени правління йдуть до того, хто подає заяву й переписують усе те, що повинно бути усуспільненим, а саме: землю, худобу робочу (воли, коні) та засоби виробни- цтва – інвентар. обов’язки по артілі розподіляються так: Голова артілі т. Могилка, Секретар т. Білик, полеводство, садово-городництво – т. Ткаченко, Машинно-кінний відділ – т. кулибаба, Фінансовий (збут, постачання) господарський й статбюро – т. Зарянський. Усі члени артілі живуть по своїх хатах, користуються своїм власним одягом і взуттям та й взагалі всім. Власних хат – 619 у членів артелей, а загальних – 9. На полі, під час робот, всі члени артілі одержують тільки артільний обід, останне – своє. Зараз у артілі, приблизно, 2907,65 га. Розподіляється по культурах так: www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 73 Віта лій іВанчишен під ярою пшеницею 1050 га Ячменя (приблизно) 120 -"- проса – 40 -"- Вівса – 49 -"- Люцерни 2 -"- Тимофієвки 6 -"- Суданки 8 -"- кукурудза (Херсонс. пар.) 250 га кукурудза 160 -"- Со[н]яшник 370 -"- Соя – 30 -"- Буряк кормовий «маточник» (насінник) 110 га цукровий буряк 20 -"- картопля 60 -"- Силостна кукурудза 50 -"- експорцет 30 -"- Баштану 60 -"- пасики 210 вуликів під городиною 110 га Луки 0,10 на їдця Садки 79 (приблизно) Система 5-ти пільна. під озимим клином – 300 га, а остання – під інш. весінніми культу- рами. Живий та мертвий інвентар. коней робочих 165 Волів 77 пар Жеребців племенних 3 Бугаїв 4 коней підлітків 40 корів 36 Свиней 22 овець 30 Телят 11 – Жаток 66 Молотарок 4 (2 до двигуна, 2 кінських) двигунів 2 Снопопов’язалок 1 Трактори беруть з бази по 2–4, а зараз робить один. Артільного трактора ще не має. Артільні кузниці 2 Столярня 1 Слюсарня 1 портняжна 1 Шевська 1 Шорницька 1 цегельний завод 1 Молочарня 1 Злучний пункт 1 Свинячий злуч. пункт 1 Виробничий плян складається правлінням укупі з аґрономом, а фінплян – самим правлінням. Як раніш зазначалося, артіль ще дуже молода, тому поки ще нових приміщень вона не будує, а устатковує ті, що є в членів артілі, цебто робе ремонти по хетах і надвірних будівлях. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 74 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 Громадське життя окремого артільного осередку кп(б)У в артілі немає, є загальний, сільський. В артілі є гуртки: безвірників, геть неписьменність, осоавіяхема, драм-гурток, хоровий і т. інш. Актив артілі завжди бере участь в проведенні вселяких компань на селі і, взагалі, члени артілі – беруть участь у житті села. Так, голова артілі т. Могилка – уповноважений РІка і т. інш. поміж артіллю та кНС стосунки гарні. На засідання викликають завжди, але прибуває не більш як 60 %. Революційні свята святкуються урочисто, вкупі з неорганізованим населенням. Неорганізоване населення ставиться до артілі цілком коректно. Бувають іноді неприєм- ності з членами артілі, які виходять з неї, але вони цілком ліквідуються. Ненормальні явища в житті артілі раніш помічалися й є де-кілько випадків виключення з артілі, іноді без права звороту. Звичайно, трапляються й буркотіння й навіть агитація проти артілі. Відношення ж поміж партійними членами артілі гарні. один до одного члени артілі звертаються на «ти», а до жінок частіш на «ви» й часто-густо звуть по батькові чи по імені та по батькові. Іноді ж звертаються й на «ти». Зараз польові роботи провадяться щодня. о 6 годині ранку виїзджають на роботу й повер- таються додому після 6 годин вечора. Звичайно, того вимагає гаряче врем’я. На обід артільники мають І І/2 – 2 год. На сніданок 1/2. Завтрак – свій, обід – артільний. день відпочинку для всих один – неділя, а правління має п’ятиденку, але повністю її не використовують. діти членів артілі учаться в загальній сільській 7-річній школі, для дорослих утворюється лікнеп. Яслі свої є. Лікарська допомога в загальній лікарні. Лікуються безгрошово. по справках артілі одержують ліки. пережитки старих часів іноді помічаються, але з ними провадиться боротьба шляхом роз’яснення: так, ховають мерців навіть за церковним обрядом. Вкупі зі всіма селянами є гурток політ-освітній. Також є спільний драматичний гурток, склад його біжучий 10–20 чол. більшість з артілі. п’єси ставляться 1–2 рази на тиждень так побутові, як і революційного змісту. Активно працює гурток зимою. Є своя артільна виключ- но політична бібліотека. Артіль виписує Ізюмську газету «червону Зорю» та «Вісті» у кількости 200 прим. Шефом над артіллю Ізюмські залізничі майстерні, вони то й постачають артіль різними журналами, напр. «комунар» «красная панорама», «красная Нива» й багато інш. Стін-газета є, зветься «колективна праця», випускаються різно: одного разу на тиждень, а буває й двічи на тиждень. Зимою спеціялістами по сільському господарству агрономами, землевпорядчиками, садо- водами й т. інш. проводяться бесіди, читаються лекції, які охоче відвідуються членами артілі й проходять дуже жваво. по сотнях, що на них поділяється артіль, є газета «Ударний труд». Іноді провадиться голо- сна читка газет та книжок. Серед членів артілі – сількори, які надсилають до Ізюмської газети «червона Зоря» свої замітки, таким чином є зв’язок з місцевою газетою. Шеф артілі – механічні й електричні цехи Ізюмських залізничих майстерень ані тільки постачають артіль літературою, але безкоштовно ремонтують інвентар. кіно й радіо загальні з сільськими. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 75 Віта лій іВанчишен Соцзмагання артіль проводить з М-камишевахою по посівних і уборних питаннях. Наслідки соцзмагання: – червоно-оскільська артіль умови виконала. Відомості дано секретарем артілі т. Біликом і зав полевод. – Садовод. – Город. т. Ткачен- ком та охороною праці артілі. 18-20/VІІ 1930 р. перевірено шляхом розмови з багатьма селянами так членами, як і не членами артілі. Відомості збирала лаборант Ізюмського музею С. Сібільова 2). проробка програма щодо збірання відомостів про пережитки старих форм рільництва на Україні. червоний оскіл 1930 р. 1). Ралом у червоному осколі ще орють. Звичайно, більш орють чоловіки, але допомагають й жінки й діти (хлопці й дівчата). Взагалі, коли немає в господарстві чоловіка, то за нього робе жінка. 2). під толоку залишається клин землі для відпочинку. З осени, або по весні він угноюєть- ся. після Троіци, близько петрова дню, на ньому сходяться, ділять його для оранки й бороть- би під озимий хліб. чоловіки й жінки однакову участь беруть у толоці. 3) Ліса корчують лопатами та сокирами, жінки рівно з чоловіками. Лопатою обкопують з початку навколо дерева, а потім сокирою підрубують коріння. коли усе вже готово, то пні ще підважують дрючками. Зимою після викорчовування лісу обробляють плугом, а багато коріння – лопатою. Мотик – нема. червоний оскіл 1930 р. Записано зі слів Гаврили йвоновича Ващоного, 27 років (малописьм.), та орехвія петровича Шаповала, 75 років (неписьмен). 3) проробка програма про Городництво. Городи більш садять на садибі, але є вони й по окремих місцях: луках, полях. Землю під них готують різно. Як є час та своя худоба, то з осени, це й краще, а то – по весні. В осени та зимою селяни вивозять на вгороди гній, складають рядком, в паралеллю риють рівчаки, в які й кидають гній лопатами. особливо таким чином готують городи під капусту. обробляють город плугом та сопачкою, як він сухий, а коли мокрий заступом і теж сопач- кою. Городні роботи виконують жінки. Городня робота – це бабська. Такого погляду додержу- ються червонооскільці. «чоловіку як тосі противно робити «в городі», кажуть вони. Вірувань щодо того, які роботи кожна робити чоловіку, які жінці, не має – «все однаково». діти, так хлопці, як і дівчата, допомагають на городах і полоти й поливати, але все ж більш це роблять дівчата. Господарка городу – жінка, вона й розпоряжається ним. Насіння для посадки, звичайно, вибирають найкраще. перед посадкой його мочуть, кида- ючи в землю й досі ще де-хто читає молитву «отче наш» (одним духом), тільки не кажуть останніх слів «от лукавого». це так роблять, коли садять картоплю або капусту. Взагалі багато ще збереглося різних забобонів серед жінок селянок і досі. Так, коли садять огірки, то де-хто несе лапоть та кидає «торчки» з полотна, щоб огірки в’язалися. Звичайно, зараз не роблять цього зовсім наявно: яктось соромляться. Усі прикмети селяни тісно пов’язують з дощем. перш за все усе треба садити під дощ. Якщо посадять та піде дощ, то чекають урожаю. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 76 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 капусту садять перед Троіцей ранком чи пізно ввечері. картоплі вибирають «скороспіл- ку» – білу, зерно ж і досі де-хто несе у вузличику до церкви святити. картоплю садять прямо під плуг чи під заступ . Сорти картоплі відмічаються, а саме: є картопля проста й є скороспілка і біла та американка. огірки волоські, великі та прості маненькі, садять перед Троіцей. цибуля є «сіянка» й «сорокозубка»; садять її у піст, числа 13–14 квітня. Буряк-столовий, кормовий, сахарний. Горох – круглий, угластий, лупатий. Садять у квітні. Гарбузи – волоські, великі сірі й прості кормові, красні селять разом із капустою. кавуни – данські, кубанські; садять їх зараз після посіву. дині – качанки, дубовки, лиловки; з них улюблені – качанки. крім звичайних культур, червонооскільці випадково садять табак, виноград, малину, за останні роки – клубнику й майже всі – хміль. Всходи різні. Так, картопля всходе днів через 10, капуста через 4–5 день, огірки – через 3 дні, гарбузи – днів через 7. кавуни садять більш – днів так з 14, помідори ще більше днів із 20–21, теж і перець, дині – 17–18 день і т. інш. дуже часто городи відвідуються шкідниками, які іноді нищать городину майже всю. Так, на капусту нападає «блоха» та піпильниця, та ж піпильниця під’їда огірки. картопля страж- де від суші та гробаків. Мак має таємну силу: він усипляє людину. для підвищення врожайности вживають різні заходи: расаду від морозу вкривають, баклажани пасинкують, городи угноюються, особливо під кавуни та гарбузи, два-три рази на літо їх полять, багато поливають і т. інш. птиць ганяють і ст[а]влять пугала. Стару куцину чи іншу одяжину розтягають на палки, ніби то людина з розтопиреними руками й одягають драну шапку, а іноді просто до палок, які зв’язуються нахрест, прив’язують ганчир’я. Ставлять й трещетки на вгородах. У селян (особливо жінок) ще й досі є багато різних забобонів щодо охорони своїх городів від шкідників, це по-перше, а по-друге, для підвищення врожайности. Від горобців: 1) «як умре покійник, а провід держе свічи, украсти свічку й з нею до сонця тричі обійти городи. Тоді горобець не побачить, що посіяно. казала Мотря Хрисьпантівна Хижничка, неписьм., 60 років. (червоний оскіл, 1930 р.) 2) Узяти «забудек» (пирожок, що йото забуто вийняти з печі) й обійти з ним огороди до сонця. Теж горобці не бачитимуть, що посіяно . коли кавуни посадять, треба голій жинці покачатися, щоб кавуни так і качалися, та на двір сідайте, щоб кавуни сідали. Лукір’я Бріль, 70 р. неписьменна (червоній оскіл, 1930 р.) На огірки лапоть несуть та кидають з полотна «торчки», щоб огірки в’язалися. (Вона ж). коли садять картоплю або капусту, треба одним духом прочитати «отче наш», тільки не казати одного слова: «от лукавого» – так тоді черва не візьме. Майбородка, 90 років, неписьменна, (червоний оскіл, 1930 р.) www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 77 Віта лій іВанчишен На молодику не можна садити огірків – нападає нечість: черва, жаби й вони «п’ятніють, а капусту гробак під’їда». Шоб краще родили дерева, їх лякають: беруть сокиру й підходять до дерева, кажучи: «Якщо вродиш, то не зрубаю, а як не вродиш – зрубаю». Малонновський Тихон, 26 р. (червоний оскіл, 1930 р.) де-хто дерево цюкає невкось й каже: «Я тебе зрубаю», а дерево злякається й уроде. це роблять повесні. Хижнячка Варвара Герасим., 95 років, неписьменне, червоний оскіл, 1930 р. Ізюм 1930 р. 4) ЗАГоВІР. Від зубної хвороби 1) Місяцю Володимиру, ходиш ти всьому світу, бачиш ти живих і мертвих і ти їх питайся: у них зуби не болять. Так нарожденний та хрищений (ім’я) не болить і до віку не щемить. (читати одним духом тричі, не дихати й дивитися на молодика.) 2). Або можна читати «отче наш» тільки одним духом і не казати – «от лукавого». Селянка сл. червоного оскола Майбородка Соломонира, 90 р., (неписьменна) кІТ. через те кішку можна в церков пускати, що вона «ковче[г]» спасла. Ной перевозив мир, а миші проїдали ковче[г]. Тоді Ной підняв руки і просив бога: «дай мені таке, що цю нечість поїдало». А риба пливе, хрякнула, із хряків узаконилась кошка й стала цю нечисть поїдати. Як кішку в сусіди, так треба хоч копійку дати, а то й лежатиме кішка на столі на тім світі. На тім світі кожній Людині готується стіл і на тому столі куски. «Сама бачила, як замирала», каже стара (90 р.) Соломонира Майбородка, неписьменна людина червоного ос. СТРІТеННЯ Святі опостоли Антоній та Феодосій несли Божію матер з неба в київу печерську лавру. Б. М. каже: – «Я боюся, щоб ви мене не вронили», а опостоли їй «отказивають» – «Ні Б. М., ми тебе не вронемо, ми тебе несемо не самі, а святим духом і святими анголами». У цей день треба з колодязя воду брати і нею лікуватися. й корів лікують цією водою. В цей день зима з літом зустрічаються. Якщо на Стрітіння мороз, то буде неврожай, а якшо дощ, то це до врожаю. Соломонира Майбородка, 90 р. неписьменна червоний оскіл 1930 р. Влас[і]й та Харлампій завідують конними заводами. Хто хоче, шоб з кіньми нічого не слу- чилось, ставлять свічку цим святим. Вона ж. МУРАВ’ЇВ ВиГоНЯТи З ХАТи. 1) Як пообідаіш, одчинити вікно й сказати (одним духом): «йди собі, йди собі, йди собі». www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 78 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 2) Тараканів вигоняти з хати треба вдвох. одна з-надвору під вікном: «добрий вічор». Та що в хаті: «Здорово»; та, що під вікном «кликали жаби таракани на вигариша». Що в хаті, у відчинене вікно говорить: «йдіть, йдіть, йдіть» (одним духом), а друга виносить у глечику трохи тараканів й через ліве плече кидає глечік на дорогу (не обертатися й сплюнути). ЗАГоВІР ВІд БеШиХи. (одним духом): бег бешиха, бег бешиха, бег бешиха. Матер божія (перехреститися тричі) поможи твоїм духом і твоєю щедрою рукою святою (ім’я кому) нарожденному, хрещенному, будиш ти прозирна й подумана й погадена, будиш витровея, будиш іспитана, із’їдена, мужиць- ка, жиноцька, парубоцька, дитяча, хлопяча, тут тобі не бувати, червоної крови не пити й по животу не ходити. йзиди на черета, на ворота, де люди не ходять, де козак коня не напував, де дівиця коси не заплітаєть, де провідне сонечко не сходить. Там собі пий і гуляй і резерви май от порожденного, хрещеного (ім’я) всю болезнь згоняй. Снія амінь, й сина амінь й св. духа. Амінь, амінь (3 рази) одним духом. курити лід час заговору хворе місце вуглем чи горілою ганчіркою, хреститися й хрестити хворе місце. ВІд ЗГЛАЗУ та ж молитва. Хворі місця нахрест змазувати (указательними й середніми пальцями, зовнішньою стороною) свяченою водою, яку треба змішати з простою та кинути в неї дев’ять горячих жарин. Закінчуючи казати: «онія амінь й сина амінь й св. духа амінь. Амінь, й три раза перехреститися. Усі три заговора записано в сл. червоний оскіл р. 1927 зі слів Соломаниди Майбороди, 90 літньої неписьменної жінки. пРикМеТи, поВІР’Я 1) На молодяку не можна садити огірків – нападає нечість: черва, жаби, а крім того вони «п’ятніють». капусту теж не можна садити: її під’їда гробак, тоді качан у землі становиться товстим, а капуста перестає рости. Майбородка Соломанида, 90 р., неписьменна (червоний оскіл) 2) Як на Іллю дощ, то на той рік урожай буде. 3) Якщо червяки в житові, то можна сіяти жито – урожай буде на той рік. Майбородка Ганна, 67 р., неписьменна. 4) На Юрія, як напасеш скотину досвіту, то скотина хороша буде. орехвій Шаповал, 75 р., неписьмен. 5) Меланки – коли іней, то врожей на просо та гречку. 6) Голодна куття – як сніг, то урожай гарний. Взагалі, як на великі зимні празникі іней по деревах, то треба сподіватися врожаю на все. 7) Стретіння – як тепло, то рання весна й ранній посів. 8) Як нап’ється півень води перед порогом, то весна рання буде, а коли сніг буде через поріг перемітаться, – то протяжна буде весна, з клунь з’їде їжа . 8) Явдохи – як буде ясно, то й весна прекрасна, а як тьмянна й весна протянна. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 79 Віта лій іВанчишен Лукір’я Бріль, 70 р. (неписьменна). 9) На голодну куттю годині о 12 дня, після «свіченої» води кличуть мороз: «Мороз, мороз, йди до нас вечеряти, да не морозь телята, ягнята, поросята» приговаривають діти. Марія Водорізка, 38 р., неписьм. 10) Як що на Юрія сорока заховається в хліб – буде врожай. й тут же дід каже: – «до Юрія б’ють дурня, а після Юрія й розумного». орехвій Шаповал, 75 р., неписьм. 11) Від граду кладуть на двір дерев’яну лопату. Від грози – світять «штрашну» свічку. Ганна крем’яниха, 39 р., неписьм. 12) Як стоїть місяць вниз пузом – на дощ чи сніг. Рівно – на жару або мороз. Накісь – дощ перепадатиме або хуртовина 13) од Різдва до Нового году змітають сміття під покут, а на Новий рік – у садку, щоб не було морозу. Авраменко олексій, 97 р., неписьм. 14) про Ілью. – після Ільї починаться дощова пора, кажуть: «прийде Іл’я – наробе гніл- ля». 15) На Варькі зрізується гілочки вишні, ставляться в бутилочку з водою й коли вона проти Нового году росцвіте, то врожай буде. Авраменко олексій, 97 р. С. Сібільова к. Таранова ВІдоМоСТи пРо СІЯНкУ В чеРВоНоМУ оСкоЛІ НА ІЗЮМЩиНІ За програмом етнографічної комісії попередні відомости. Здебільшого грунт у сл. червоний оскіл – чорна земля та деяка кіль- кість га піскувата. останніми часами, за постановою громади, господарювання ведеться по багатопільній системі, але по одиноких господарствах залишаються ще рештки трьохпілля. кількість землі, що припадає на їдця, – 0,81 га. З міліоративних праць у червоному осколі переведено було лише засадження пісків шелюгою. 1930 року почала існувати червоно- оскільська артіль. У слободі є агропункт з агрономом, який керує господарськими справами. процес підготовки землі для сіянки складається з таких робот. У часи вільні від безпо- середніх господарчих справ, цеб-то, по свободі, вивозиться гній на поле, потім приблизно з серпня місяця переводиться оранка, звичайно, залізним плугом (дерев’яним – сабаном залишили орати в ч. осколі щось близько 30 років) або трактором. коли поле готується до весняної сіянки, воно так і залишається на зиму, коли ж – до осінньої – борониться залізною бороною й засівається сівалкою. перед весняною ж сіянкою виоране восени поле дряпається дряпаком. перелічене знаряддя селяни купують у кооперативних товариствах. Звичайно, сіянки бувають ранні, середні та пізні, в залежности від культури та стану погоди. перед сіянкою насіння готується: сортується та протруюється. це робиться за де-який час перед сіянкою – перед весняною сіянкою насіння починають готувати вже в лютому. кількість зерна на 1 га – в залежности від культури та якости землі: для жита 8–7 пуд., також і для пшениці, ячменю 7–6 пуд. Гречки – 2 пуд. проса – 2 пуд. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 80 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 Сіють зерно не тільки з свого поля, але й куповане, а також змішане, старе з новим. Сіяти щороку зерно зі свого поля уникають на підставі спостереженя, що це веде до низ- чих урожаїв. Старі люди ще вірять, що крадене зерно приносе гарний урожай. Зерно при- готоване до сіянки, ще носять святити в церкву. «Святять» насіння, подводу та знаряддя оранки, кроплять усе це «святою водою», коли від’їзджають у поле. для сіянки вважається за найкращу вогка тиха погода. Сіяти починають з понеділка, мовляв: «господь у трудах своїх почав із понеділка». На середохрестній ще й досі печуть хрести та їздять у поле сіяти, як з «божим благословенням». Але з цим «благословенням» іноді трапляється зовсім несподі- ване: «Лежить цей хрест, дядька оре, але ось їде сусіда, за возом біжить собака та за той хрест, і приходиться рятувати його: “кум Грицько, переймай Роську, хреста схватила”». починаючи сіяти, читають молитву: «Господи поможи. Уроди господи на всяку долю: й нам, і добрим людям, і малим дітям, і не нашу бідну братію». Найкращий час сіянки – ранок. до сіянки припускаються й жінки. Щодо прикмет, пов’язаних з сіянкою та урожаєм, – їх багато. по-перше, старі люди примі- чають, які будуть 12 дні від дня Спиридона, й ці дні протиставляють 12 місяцям: стан погоди окремих місяців буде відповідати стану погоди кожного дня. ось коли четвертий день, що припадає на квітень, буде дощовий, значить і цей місяць буде дощовий, і сіянка буде гарна й т. інш. далі – місяць – у чотирьох кватирях, так і день. при сіянці дивляться, яка частина дня від- повідає якій кватирі. Стан 4–5–6 кватир після сіянки розкажуть, який буде урожай. Як на «Сорок святих» не буде морозу – рання весна й рання сіянка. коли Багата куття дасть багато снігу – гарний урожай. На «Меланки» іней на деревах – уроде гречка й просо. На «Голодну куттю» сніг – гарний урожай. коли «Стретіння» тепле й піде вода – півень нап’ється біля порогу – весна рання й ранній урожай. коли ж сніг буде перемітати через колеї – буде протяжна весна, паганий урожай – з клуні з’їди позміта. Важливий день – день «Євдохи». коли в цей день «погода ясна, то буде й весна прекрасна, коли ж тьманна, то й сівба буде протяжна». Найкраща погода під час квіту – вогка, тиха. Старі люди запевняють, що коли насува градова хмара, лопата, кочерга та рогач, викинуті за поріг, прогонять її. проти посухи ще до останніх часів правили суспільні молебна на полі. Боротьбу з шкідниками та ворогами хлібних рослин переводять вже за новими, науковими засобами. Щоб одгоняти птахів, у полі ставлять опудала: дві палки наперехрест одягають у стару одежку й стару шапку, таким чином долучається враження людини з розтопиреними руками. Ще примітивніше пугало це – довгий дрючок, до якого прив’язують ганчирку. Замовлення від горобців Як у печі цей хліб забувати, так горобчикам той хліб не клювати, не пивати, не їдати. Ідіть собі на болота, на сухі ліса, на сухі очерета, де красний молодець коня не сідла, де красній дівиці коси не запліта, де праведноє сонечко не сходе, христіянський Ілля не заглядає. Там їм пити, гуляти й роскошувати й там їм місце мати. цей заговір проти того, щоб горобці не випівали сояшника та проса. Заговір цей промовля гола жінка, обігаючи лан після сіянки. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 81 Віта лій іВанчишен Відкіля та як виник хліб коли Моісей водив народ у пустині, бог кормив його маною, ця мана розліталася й утво- рився всілякий хліб, спершу дикий, що є й зараз на пісках. Селяни ч. оскола знають, що озиме пшениця вирождається у жито, коли обіч з ланом пшениці є лани жита. породи окремих культур, що вживаються в ч. осколі: з 17 року крім звичайного жита сіють американське. пшениця: білозерна, арнаутка, красна. Визиск землі з – третьої або половини, що практикувався раніш, вже не вживається. Наймання робітників не поширене. подавав відомости Бриль Григорій Митрович, 85 р., та його жінка (заговір на горобців), 83 р., обидва неписьменні Є. попова До друку підготували Віталій Іванчишен та Олексій Дєдуш *** Записали В. Іванчишен та М. Бех 6 жовтня 2017 року від Булгакової Антоніни Петрівни (Б. А.), 1928 р. н., та Середи Наталії Петрівни (С. Н.), 1946 р. н., жительок с. Оскіл Ізюмського району Харківської області. АНФРФ ІМФЕ НАН України, ф. 14 Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Експедиції, од. зб. 884, арк. 54–96. [Хто реалізовував політику декомунізації в осколі?] С. Н. В нас кажда вулиця собиралась. Старі ж люди знають. Напрімєр, колхозна стала джерельна. Бо там джерело возлє хреста є, називалось у нас. Ну, назвали джерельною. [Як те джерело називалось? чи збереглись перека- зи про нього?] С. Н. Вода з-під гори тече. Хрест там стояв біля води, то назвали «коло хреста». Ше до революції [події жовтня 1917 р.] воно все стояло. [Назвали вулицю через це джерело? Яка її історична назва?] С. Н. Ну да, джерело, а вулиця – довга. [чому один з кутків називали пісками?] С. Н. Ну, там піщана земля. І так вони й піс́ки були. І до революції, і після революції. це вулиця така була. Вона ось тут [у центрі, неподалік від сільської ради] начинається, а конча- ється чуть не до капітоловки. [Які ще назви вулиць збереглись чи були повернені?] С. Н. Бара- ківка. Тоді перейменували на Набережну. Так вона й осталась Набережна. Вона тоже кіломе- тра 3. Ще які, Москалівка. колись жили москалі. перейменували тепер в оскільську, рядом з осколом. кірова – Сонячна. Люди сказали: «Хай буде сонячна!». І ото червоний оскіл. Був цареборисово, а тоді оскіл. Значить, після революції скільки тут бандітів було. І оце так, проскочи банда, це розказують старі люди, похватала того-того з оскола, вивела постріляла, в річку попадали. І ото ж кажуть, кров потекла річкою. Тоді через время – другі. [чи сіяли коноплі в осколі?] Б. А. Ну, опшем то, я трошки застала. це ше значить, коли жила тут, де родилася. Я помню, отам в нас було озеро, де сейчас вода [оскільське водосховище], а там було озеро. Називали його оступ́. І там для каждого селянина, хто занімався цим, було своє містечко. Значить, сіяли прядіво, а тоді по осені як його соберуть, і в пучки зв’язують. І тоді несуть в отой оступ́, у озеро. Мала ж була, но я помню, такі робили ці, ну, як би сказать. С. Н. Рогачі. Б. А. Рогачики. І ото кладуть оті снопики, і приколюють. І там ото вони скількись мліють опшем. Тоді, як воно вже готове там, витягають його, розкладають на сонечко, і воно висиха. І висихає, пока не висохне, пока роботи всі осінні покончаються. Начинається оце, www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 82 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 я помню, де ми ото жили, такі станки. Як же вони називалися, сухі уже ті снопи, пропихають. І отак нажимають, а воно січеться. І остається тільки прядиво, волокна. А ото, позабувала як воно називається, ці волокна витрушують, шо не було того. С. Н. Жінки казали тіпали. Б. А. І тоненькими такими, як уже чистенькі волокна ті – мички називалися. У мички їх склади- вали. Тоді отак зав’язують, оце мичечка. Ще, перед тим, як його посікли, ми діти були, і папа помню, коло плити м’яли ногами. Ногами – то-то-то, шоб поостібалось, остались одні тільки волоконька. А тоді оці невеличкі мички робили. І уже послє Нового года начинає мама прясти. Була прялка, це вже й я помню, я даже пробувала на тій прялці прясти. Но ми уже до цього не дуже. А мами наші іще харашо. І як хароше волокно, так тонко пряли, і тоді прядуть таке – як катушка. І тоді його намотували отак і вибілювали. пряли полотно. чим тонше попряжено, тим тонше полотно. А якісь там отходи, хуженьке, то тоже такий матеріал. Я пробувала даже ткати. папа поставив верстат, не свій, у когось брали. І на тому верстаті: основа називається, і челночки, а то забула. С. Н. човник, він так і був. Як ткали до останього – човник був. Б. А. Наткали його, і ото вже готове, тоже його вибілювали. Ішли до річки, намочували і розтила- ли його отак на травичке, на сонце. І ото воно вибілюється. А тоді в тому, у жлукті заливали попіл – і ото воно біле-біле. Так аж чуть кремуватеньке. Я тоже помню, як ото був верстат, це вже після войни, я була взросла. Вже ж дорожки ткали. Но, правда, мама ж дома уже не ткала, не було того верстата. А там були Говтви, одна й друга. папа робив у заводі. Він токар. І давали їм руки витирати, такі ж ті, ткані. І отож мама їх зшивала. Тепер такі кучі, куди його дівати, мене уже ось не стане, а його повно. А тоді, даже дєтскі чулочки, там же порвались п’ятки, поріже й позшиває. В клубочки, все потчуть дорожками – й усім. Тоді воно натуральне було. [де брали попіл для вибілювання?] С. Н. З грубки. У кажного плита була. піч була. Топили дровами. [Звідки вибирали – з печі чи грубки?] С. Н. Відтіль і відтіль. Тільки не соснове. Б. А. Саме главне, огород був тоже 40 сотих. Були подсолнухи садили, а то даже із поля із подсол- нуха стебло, то лучший попіл. Ним спеціально топлять і вибирають, а він такий аж сизий, аж білий. То було жлукто, якась посуда. С. Н. Вопшєм отака деревина, всередині вибиралося, вибивалося, ободок оставався. дна не було. Закладувалось усе, а на дно шо-небудь клали. Тоді ж полотно, зверху, ще якимось стареньким, засипали попільом, а тоді кип’ятком заливали. І воно оце все проходило і одбілювалось кип’ятком. Б. А. кип’ятком. оце зверху ж, в ньому ж і попіл, заливають. Вода чиста вже ллється на ту, шо там. це вже було послє войни, у дєдушки ткали ті полотна, у бабушки і у дєдушки все чисто було. Уже в мами появлялось такі ж ткані. Ситець там, і у папи сорочки. А у бабушки і постєлі були тільки із того тканого полотна. А воно ж так чималеньке, не тошо там простиночка якась. Так ото, як міняють ці ж постєлі, і ото в це жлукто складують його, дєдушкині сорочки. помню, шо дєдушка у сєльсовєті був конюхом і сторожом. І там у нього коморка його. Там постєлька його. Там він спав. канєшно, були воші, як сейчас помню, бабушка ту його одєжду, а сорочки ткані були такі пособрані, з буквами. Бабушка туди на дно як положи, і воно кип’ятком отим, «счолок» називався, счолоком як про- йде, та все чисто, де було яке насєкомоє, погибне. І канєшно, дуже хароше ото бєльйо… Так, і кошолки були з лози, великі з однією ручкою. І бабушка (чого я кажу бабушка, бо мама вже в колхозі робила) по-домашньому на коромисло два повіси оцих відра, і туди оце більйо. І тоді до оступ́а їдуть і там його стірають. Вистірають, і воно вже – мороз. Раз бабушка була впала у ту… Розвішають його на дворі, воно як вимерзне, пахне хтозна як, та біле. [Скільки попелу кидали в жлукто?] Б. А. Як сказать, там такі совки були. Там три совка. Як кілограми, я знаю, може і 3, і 4. Не чим більше, а пріблізітєльно совками набирали. Б. А. Мали ж потрошку наділи. Ну от, батько, в нього три сина, і єслі в нього самого було, ну 2 гектари. Син женився, і батько йому одділя півгектара, ну, хто скільки. Він має оцих півгек- тара, значить, він на ньому і жита посіє, і прядіва, і подсолнушка. отам усе в полі вирощували. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 83 Віта лій іВанчишен У кажного своє, ніхто його не ворував. [У разі, якщо батько не міг дати землі, чи її не давав, де могли взяти землю?] Б. А. А як не було землі, то й не було. Б. А. Всяко жили. То й з лісу. Я помню, допустім, баба Варька Шаповалка, в них не було поля. Вона бідняга (та й баба Манька діда Івана Бицмана), як начинається трава, за щітками йдуть у ліс. І там трава росте велика. І ото виривають чи вирізають, приносять. І дома вже роби щітки, продає. Вопшєм, це то, шо в лісі. по щавель. помню, баба Манька всігда ходила. Тільки начнеть- ся щавель, і вона в ліс за щавльом. І продасть того щавлю і собі шо купи. [де могли продавати в осколі?] Б. А. Базар був. Тожі каждий день був. каждий виходив і продавав. Я помню, моя мама, до войни папа в заводі, а тоді послє войни, так уже в колхозі робили. А мама ж по-домашньому, в нас огород був 40 сотих, в низ, до річки отам. Там росла калина, кущі, і такий хміль був. І вона там, і це вона ше в колхозі, в неї ланка. Вона ж должна ту ланку обробити. І дома – й коровка, і поросятко, і курочки, і нам давали заданія, шо оце поросят попасете. Нарвете 2 відра вишень, нарвете 2 відра абрикосів. це нам заданія таке було. оце там називали «круча», де до річечки там. Хміль ввесь оббриває, і всю ту калину, терен був. Терен тоже пообрива, і в хаті – на чер- дак. Всігда ж там чістєнько помазано. І ото йде на ринок, на базар, у вузлик хмелю. С. Н. Хліб же пекли. А тоді хліб пекли на хмелю. Б. А. Садок там був: і груші, і яблука, і абрикоси. Вишень багато, всі їх зривали. І оце ж вона його всього понасушує, півгоріща вишнями. І такі – у попілі посушені. А то в жаровнях такі. Значить, на базар – корзину. оце хміль, оце квасоля, оце сухоф- рукти. [Як сушили вишні?] С. Н. Вони ж сушуть у печах. Б. А. Сначала оце, як нарвуть, і на соне- чко. Шоб вони прив’яли. А тоді затоплює піч, для них же не таке, шоб вони там погоріли. І як уже трошки остудиться, чірінь називалося. Відтіля усе повигрібають. попілець там і все. І, там же кирпичом виставлене дно, і туди оті вишні з сонечка висипа. А ще зверху триніжок. Такі робили триніжки – колєчко і на ножках. Тоді стави жаровні, тоже з вишнями. І з попілом, ото там вони. Вони висихають, хароші такі, а тільки вони у попілі. С. Н. В попілі нічого не заводиться. Б. А. Воно вимивається. А оті [на жаровнях], вони на газєтках. до того ж такі блєстящі та вкусні. Так, як ізюм, сказать. от і насушували дуже багато. Усе, не пропадало нічого. Єдінствєнне, шо тоже вспоминаю, вже це послє войни, все шо було збіжжя лучшеньке, все пішло на запад. пішки ходи- ли міняти. Туди набере шо там, ну шо є. одєжда яка, чи одіяло, чи простинка, і туди несе. А відті- ля принесе мукички чи пшенички. [куди саме ходили міняти? В яке місто, село чи регіон?] от не могу я сказать. Знаю шо, от туди, на запад. А де саме запад, може й казала, я тепер забула. А дома, це вже після войни, яблуня красіва, черешні, 11 дерев абрикосів. Тоже у кошолки або у відра, шо полегшенько. На коромисло, пішком в Ізюм на ринок. [чи платили там за торгування?] Тоді не платили. це вже позже, я помню. чого ж їх базарні називають. А це вже Бог зна коли. А тоді ото так, в селі дуже багато, а в городі… Тепер і в городах, свої сади, дерева, а тоді ж не було. І тими, два відра. чи дві кошолки однесе. Ну шо, вона за них купи, ну, хліба купи. [Як Ви вважаєте, ціни на ці фрукти були низькими?] Та канєшно, не дорого. Та тоді й зарплати були в людей. Б. А. Тоді ше ж в колхозі не платили дєньгами, а трудодні. І ото скільки за год вийде днів, оце й скільки оплата. І получали хліб, і пшеницю – все, і сємечки. [чи давали мед на трудодні?] Б. А. Я хочу сказать, давали і мед. В колхозі була пасіка. особено тут, я вже помню, у «Фрун- зе» як була. петренко там був пчєловодом. А дід Шморгун – кладовщиком. С. Н. На Моска- лівці там Хижняк був пасічником. А там Марія Іванівна Гончаренко. Тоді всьо ж качали – і в кладову. по трудодням начисляли. кому літр, кому два, а кому і 5. С. Н. Тоді ж продати можна. Б. А. пасічніків небагато було. цей шо, сам пасічник, то йому й не нада. Но всьо равно йому положено, то він продасть свою частку, а так людям же нужно. [коли саме йшла на базар Ваша мати?] Б. А. Зранку, після обіда вже нема. корову вижене, а тоді йде на базар. [протягом якого часу продавала там?] Б. А. Та ну, може 2 часа, а може й менше. Як продала своє бистренько, сметанки купила й додому прийшла. [чи був попит на www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 8 4 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 товари, які продавали Ваша мати?] Б. А. Розходились. Ніколи не приходила без дєнєг. другоє дєло, коли дорожче віддасть. А коли бачи, шо вже додому треба йти, то дешевше оддасть. Торгувались. [чи чули Ви про прикмети на успішну торгівлю?] С. Н. В нас на вулиці жила Тьощиха. То в неї дочка Ліда була. от казала, йдеш по вулиці, як поздоровкається, вертайся додому. Бо удачі не буде. Така людина. просто поздоровалась. [чи «стьогали» Ваша бабуся або мама ковдри?] С. Н. В нас в осколі стьогали ці ватні одіяла. Б. А. Воно у мене і сійчас одіяло стьогане, домашнє. Аж три. це мама їх, Марина, по папиній лінії. Вона дуже харашо, і такий орнамент красівий. Рисунок – рози там. І я помню, це вже заму- жом була, одно вона зробила двоспальне. Воно новісіньке й зара лежить. У мене тепер, як гості приїхали, так я розтелю на діван... А то олі [доньці], вона була ше малєнька, то таке дєтське. корочє говоря, були одіяла. [Що означає «стьогати одіяла»?] С. Н. одна планка, друга планка. <...> На любу розтягували ширину. І оце тканину нижню, зверху, або вату, накладували, або шерсть із овець. [Якою тканиною покривали зверху?] Сатин, ситець, шо було. Тоді наносили рисунок. це були спеціальні, любі рисунки. Мєлом, біле. І тоді нитки брали, збивали. І, єслі гус- тіший рисунок, – довго, єслі рідший рисунок, значить бистріше збивалась вата, вовна. дальше снімали, боковини вручну зашивали, бо ж воно всьо там розкрите було. І готове одіяло було. [це на продаж виготовляли чи для себе?] С. Н. Хто як. каже мама, не робила, а родичі робили. Ну, безплатно ж не роблять. Треба ж людині заплатити. [чи замовляли попередньо такі ковдри?] С. Н. Мені кажеться, по заказу. Б. А. І мені кажеться, по заказу. Не був її бізнес, а просто – то родичі, то знакомі. С. Н. На придане. Б. А. це ж таке затєйливе, не скоре. Скільки над тим рисун- ком сидіти. [Які рисунки, орнаменти були найбільш поширені?] Б. А. І цвітами, тіпа тюльпанів. С. Н. У нас дома було старе одіяло. Робила «Манашка». Як її звать, я не знаю. Баба Наталка, там як на широке [широка ковдра], там «Манашка» в неї жила з монастиря, їх ж позакривали після революції. То й вона до родичів сюди приїхала. І от вона робила. Як тюльпаном такі. Більше такий рослинний. [чи тримали овець спеціально з метою отримання вовни?] В нас більше на м’ясо. Ну, а шерсть же була. Ну, не то шо спеціально, може, де хто. Но я, напрімєр, так не знаю. Я не помню, мама тоже розказувала, шо її батько був вівчаром. І свої були, десяток чи скільки там держали, а то пас чужі. Ну, вопшєм на м’ясо. А вопшє то в нас не очєнь було так вівчарство розвинуто. [чи знаєте Ви, як «виправляли» шкіру?] С. Н. Ну, швидше всього, весною, шоб до зими виросло шось. Шоб не змерзла вівця зимою. Б. А. Ну, я оце тепер знаю, так ніхто їх не стриг. Бо на м’ясо, а шкурку тоді вичиняли. І шкурка тоді з шерстю. С. Н. кожух. Б. А. Тоді ще не було отих, руна. Там на Узбекистані, там де занімались. А в нас обичні вони [вівці], в них отака шерсть. Я помню, папа вичиняв. Я помню, він із кози вичиняв. А під ноги робили [килимки], а то кожухи шили. Знаю, шо якась смєсь, а тоді посипали. Знаю, шо солью сна- чала, а тоді ото ше чимсь. Та вискрібали. Тоді ще як, не наше отці, а уже дєдушки, тоді овець держали, бо кожухи ж були. Величезні куртки, а тоді ж куфайки начались. [чи виготовляв кожен собі кожух?] Б. А. Безусловно. Тільки тоже шили, кожен сам шити не мог. Той, хто уміє шити, шив. В нас недавно тільки кожух уже міль поїла. У папи був виходний [кожух], білий, а покрашений. Зверху красили отим, бузина. С. Н. Вільхой. Б. А. кругом обрамлено таким світленьким. кожух то сам зеленуватий. А тут тим усім, як каракульом отак. А у мами, тоді ж були шубейки. Тепер дєткам усе, а тоді шо було – подушечки, якесь там одіяльце чи шо, платки були. І єслі ідуть кудись, із дитинкою. дитинку пригортають, і оці великі, верне отак, а тоді отак. І дитина у матері в тім кожусі замотана. Мужчинам робили – низ такий, як юбка. Тут застібався такий, як поясок. Водили овець тоді, бо ж кожухи. А тоді як це вже пішло, то геть усе відпало. С. Н. Шапки, чоботи шили в осколі. Б. А. Такі шапки, як козацькі. А оце, шо з вухами, це вже потім появилось. Тоже з овець. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 85 Віта лій іВанчишен [Хто шив чоботи?] Б. А. чобати і мій папа шив. Тільки він для себе і всьо. Не знаю, де вони, бо дід Іван, брат старший, займався, той таки й людям́ шив. А папа собі, і починяв сам. колодки були, всякі размєри. [Що таке колодка?] Б. А. колодка – як для размєра. Який – оце, допустим «38», дерев’яна така колодочка. З виступом таким, разні размєри. Ну, тоді не імену- вались. Тоді, оце більше, оце менша. поміряють, яку треба, і шиють. Таки був тоже, галянище, врізають і шиють. Нам папа сам чинив всяку обув, яка була. [З чого робили підошви?] Б. А. Та оце, думаю, кожані ж були. Її десь купляли. кожана підошва. Но главне, як оце пошить полностю, не пропускає воду. [чи натирали чимось чоботи?] дьогтем мазали. Все робилось наізнанку, бо харашо дьоготь упитував. То дьогтем як намажуть, пахне «гарно». [Якими інструментами користувався Ваш батько в процесі пошиття чобіт?] В мене папа був, царство йому Небесне, він такий, шо угодно зроби. І в нього було все чисто [різні інструменти]. Топо- ри – і великі, і маленькі. І пилочки, і долота. Ми ще сюда переїжджали, а тоді потрошку воно все порозвіювалось. І оце ж для сапог шила. Шила, він їх сам, кстаті, робив. І длінні, і товщі, і тоненькі. Вони пооставались. А ножі, така металіческа, і отак, як сапожком вирізана, це все одточено наскілько, шо це він вирізав оту кожу. І колодки сам робив. Тоді ж тоже молотили, це вже я помню, жито в огороді. Там половину. Молотили в дворі ціпами. Він до ціпа робив ото [шкіряну деталь], що воно там їзди. до ціпа, там сложно. Там разні штучки, шоб крутились вони харашо. кружечки там. С. Н. Антоніна петровна, а крили хату чим колись? Б. А. Соломою, ну пшенична не годи- лась. С. Н. Житня висока, і спеціальні люди в нас були, шо крили. «під корюшок» називали. Б. А. Як він [батько] зробив кухню. І крив, сам же тоже крив. І я ше подавала, вже така взросла була. То він і для того жита посіяв, шоб своя солома була. Бо тоді парки ́ в’язали, оце самий перший слой, його треба отакими снопиками. С. Н. основа, по краях тако. Б. А. Зв’язаними снопиками і прикручувати до лати. прикручувать ото густенько-густенько. А тоді вже цю солому вибирали, так грабельками. У кучку, шоб рівненька була. І як ножниці, униз і зверху, причіплялася. І тоді тоже на такі вила, клалося і ото туди подається. Такі криші були, не тече од дощу, і тепло. [Скільки брали соломи на «парки»? Як вимірювали?] Б. А. Ну, невеликі, канєшно. В долоню. С. Н. для криші невеликі. Здорові нільзя, бо вони вже розсипалися. Б. А. ото, як дивишся, так воно й видно, шо воно отак виглядає. Та солома знизу, а зверху та солома, розширить її. А наверху гребінь, тоже із жита. Таке тоже невеличке. С. Н. пополам поклали. Шоб стікало. [чим прикладали солому на даху?] Нічим. один слой на оден накладалось. Воно ж там до лати прив’язувалось. [Як саме прив’язували?] С. Н. перевесло із соломи. перевесло оце длінна жита [соломина], накручується. Тоді дві береться, по скільки – потрошку, отак. І тоді ото ж його скрутювали. [З колосків вибирали на перевесло?] Б. А. Ну да, тільки ж вони вимолочені. А колосками до колосків. А тоді ж прив’язували. С. Н. Вручну, казали, зв’язували. В осколі криші не тільки з соломи робили, з очерету. Б. А. Із очерету, і ще з того, з рогозу. З рогозу кращі криші. С. Н. А з очерету саме довше держало, бо він не так гнив. Б. А. довго стояло, годами. І очерет питав же воздух. І воно не гниє, нічого. Та й рогозяні тоже хароші криші. [Як обирали матеріал для покриття?] С. Н. Ну, не каждий це мог, даже із соломи не мог. Спеціально людина, а було шо наймали. Б. А. В нас була хата вкрита соломою. А, так ска- зать, літня кухня, сарай соломой було вкрито. Сам крив. С. Н. І були каменщики. «пічники» їх називали. [Тільки печі будували?] С. Н. Тільки печі. В нас тут кирпичний завод був. В нас робили, випалювали. Б. А. Із саману робили. «кирпич-сирець» називався, і то печі ложили з сирцю. кирпич, ото формочка, він висихав на сонці. Не прожарений у печі. [Як виготовляли таку цеглу?] С. Н. Форму із дощок. [Які її розміри? Хто це виготовляв?] С. Н. Ну, як на кирпич. для печі кирпич. Саман для хати робили – глина і солома. ота спеціальна. Б. А. для сирцю глина. отут вона і з піском. С. Н. Соломи ж не було, глина з піском. поновку робили у хатах. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 86 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 поновка – це штукатурка. Глина, пісок і добавляли кізяк конячий. Б. А. кізяк обізатєльно для поновки. для якості. С. Н. для крєпості, і казали, [що] луче кінський. С. Н. до колективізації орали кіньми. Сіяли. Тягло ж було. Воли були. пара волів. Буває, дві пари волів. Б. А. Як счас помню, у дєдушки були воли. Називали козько і Розько. А тоді ж ото началась колективізація, забрали ж у колхоз, а ми ж жили, от коло колхоза. оце ж ідуть, їдуть волами у поле. А дєдушка стоїть за двором: «ой козько пішов, і Розько!» І сльози на глазах. У нас коней не було. А воли були. [чим орали?] плуги були. Ручний плуг. Такої висоти [0,4–0,5 м – візуально], дві ручки. Ну й там леміш, той, шо в землю йде, і отвал. І там іде, хтось там його веде. І тут заді йде ше. [двоє людей ідуть за плугом?] С. Н. да двоє. коня ведуть ілі волів. А той за плугом. [Хто керує в цьому процесі?] Б. А. Ну, той, шо коня веде, він же веде. С. Н. Той, шо плуг, тоже должен був, шоб рівна, до ока, борозна була. Б. А. Та як це, плуг там не може болтатись. перевернеться та й усе. Той плугатар. С. Н. Глибину він же держав. [чи плуг був з колесом?] Б. А. Без колеса. один леміх. [де брали леміхи?] С. Н. Були в нас ковалі в осколі. Все робили – і плуги, і борони, і рогачі для печі. С. Н. Було у нас 4 млини. На Бахтині, річка, такий ручейок. Розказували, шо пан держав. Люди привозили, і їм мололи. Не за гроші, а за мірку. [Якою була мірка?] С. Н. Не знаю, казали: «За мірку». Там на осколі, хазяїн був людяний. Люди там, ілі бідна сім’я, то нічого не брав. І ще й добавляв. Б. А. Я даже помню, той, шо на осколі. Водою опшем крутило. А це позже, вже послє войни, тут був коло школи млин. І вальцовка була, і проста мука. [Господар млина працював чи наймав когось?] С. Н. панські були. колектівізація прийшла, млини одібрали у панів. І тоді ж колхозні стали. Б. А. І воно у то у кажному колхозі. Я помню, тут у «Фрунзе», ото мельник, дочки Любов Василівни [зять]. Зерно в колхозі получали, і ото на мельницю возили получати. оце проста мука на хліб. А це «вальцівка» називалась. Біла-біла, на пирож- ки, на паску, на шось таке. <...> це його професія, робив поки не стало. [Що розказували про мельника?] С. Н. Тоді чесні люди були. Б. А. А чого йому обманювать. Тоді даже так, оце ж меле він. Ну скільки там, чи пуд, чи два молов, у мішечки там... А в низу осадок, так тож пером гусячим змете, у кульочок і хазяїну оддає. [Що розповідали про колективізацію в осколі?] Б. А. канєшно, с трудом коє-хто перехо- див. потому шо попривикали, шо свій участочок, і волики свої, чи коники, чи мельниця, чи шо. А це все його здати, привикли до цього. А потом попривикали, то й не представляли, як воно як своє. В колхозі йдуть і роблять. це вже послє войни, а то ж робили тільки за трудодні. Зарплату не видавали – на палочку. Тоді скільки наробив, скільки й получив. Хто трудився, тоже получав. Женщини в основном у ланках були. Тепер так, цілий лан цукрового буряка, хто його сіяв – трактор. Хто його полов – трактор, і хто його убирав – трактор. Там один чоло- вік робив, і все. А то поле, скажем 20 га, розділені оці 20 га, на скільки там соточок, на кажду женщину. І оце, як посіяли (зараз тоже сіють по одному зьорнишку падає), як зійде рядочок, а він густий – нада прорвать. І оце женщини. оце її ланка. Ми були школьники, у другім, у третім класі, і мамам помагали на ланках. Впереді мами, рву на таком растоянії, оставлять надо, прориваю. А мама заді поли, підкошує. І ото така помощ дітей була. пока ту ланку – пер- ший раз прошарували, другий раз ото прорвали, а третій раз пропололи. І це ж не тільки ця, і кукурудзу пололи, і подсолнух пололи. І картошка була, і все-все ланки. [чи садили карто- плю в колгоспі?] Б. А. да. огороднічество у колхозі було. У кажном колхозі, а було 4 колхози. І помідори, і огурці, й капуста, й морковка – все. Там отдєльно свої пропольщики, свої люди. позже вже пішло в колхозах, вже послє войни, і трактора, й машини. Скільки трактористів, скільки шоферов... помню, на прийом, як осмотр їх [у медичній установі щорічно огляд]. Як поприходять, одіті харашо, появились модні світера. Багато жили трактористи, комбайньори, в них машини, без очереді давали. Були мотоцикли там. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 87 Віта лій іВанчишен Б. А. Я ше помню, чого не сіяли рядками. отак сіяли [розкидали по довжині руки в різні боки], буряк сходив по картошці. А тоді все-таки поумнішали. Но, правда, тоже буряки помежду, отакі буряки виростали. А вже позже стали п’ять рядочків картошки, [а потім] буря- чок, чи морковки. І в огороді все. Б. А. В нашій групі вчився один парєнь, він з армії прийшов, батько старий-старий був. Такий, як я вже. І він нічим не мог помогти. А те саме й менший син був. Було багато дітей. І він самий меньший був. Ті там вже порозходились. цьому батько і поміг, так йому 98 год. І ото він остався такий, без помощі. [кому залишалось обійстя від батьків? Якому синові чи дочці?] С. Н. де старшому, де меншому. Б. А. Так, як по закону, вроді всігда меншому. Ну, а по-разному. от мої родітєлі, у їх була дуже велика сім’я. Три брата і 8 дівчат. дівчата заміж повиходили. Ну, одному, отож дід Іван остався, вони його одділили. А ото, де зараз живе Наташа Мірошніченко, ото та хата – стара батьківська. Ну не вона, вона вже її синенько зро- била. Так вона осталась середньому братові. Семен. А папа самий младший, тоже так з войни, война закончилась, прийшов… І от куди ж – до брата. А в брата вже сім’я, уже шестеро дітей, а женитись, а де жити? Так жили, бездітні дєдушка і бабушка, і вони предложили: «переходь- те до нас!» Так сказать, довічний договор. Нас похороните, Вам буде хата. Я вже родилася в отій хаті. І вони мені рідні – дєдушка і бабушка. Так шо всігда по закону колись, сім’ї ж великі були, і, буває, синів чимало, то всьо равно старшого одділяють, якшо є земля – дають. Наділ якийсь. А як немає, то всьо равно пристраювались. Толі [або] покупали хатку, чи робили хатку. [коли саме відділяли старшого сина?] Б. А. Як женився – і одділяють. А вже тоді самий меньший як остається, він тоді вже при батькові. [чи наділяли доньці землю?] Б. А. Та дівчата ж заміж виходили. Ну, це якшо не було хлопців. одна дівчина. То це ше – чи піде приймак, чи не піде. [Хто такий приймак?] Б. А. приймак, це значить як іде парeнь жить до дєвушки. Єслі вона заміж виходи, це так законно. А як він іде, то це іде у прийми. Ну, якось було не дуже при- йнято. Над приймаками сміялись. Якось, шо це не годиться, шо хлопець пішов до дівчини, вроді, як на її іждєвєнія. Тепер це всє – чєпуха. [Хто міг насміхатись над приймаком? Тільки родичі? Знайомі?] Б. А. Та у селі. причом не то шо плохо, іронічно. «Та ти у приймах?» – от так. «Та то приймак!». Так підшучували. Було по разним причинам, хто коли оставався. Так було, шо сини роз’їжджалися, а дочка з батьками. о тоді й приймак приходив. С. Н. Стариків догодувати. [Що означає «догодувати»?] С. Н. Ну, до смерті. Ну, єслі стара людина, її догодо- вують до смерті. С. Н. Тоді 4 ярмарки на год було у нас. приїжджали з усіх сіл сюди. Торгували. [чим саме торгували?] С. Н. Збіжжя, як казали. Ну те, шо виростили самі. казали: «І крам привезли!» Тканину там, чоботи, чулки, ну шо таке. [коли саме проходили ярмарки?] С. Н. Зимою, вес- ною оце. Уже, як отсіялись. Тоді в них время єсть, шо треба в поле виїжджать і полоть. Б. А. А осінью, як уже убрали урожай. С. Н. На покрову. після покрови, як кажуть, у поле не виїж- джали. після покрови треба і зорати, і обсіяти. [Як купували свиню?] обично поросят. На зіму, шоб воно виросло. [Як часто різали свиню?] С. Н. перед паскою. Б. А. по-різному. обично так – два раза. І дійствітєльно, шоб сало було. Засолювали, «бодня» називалась. Холодільніків не було. Як сохранить – значить бодня. С. Н. Так, як жлукто. Тільки жлукто без дна, а це з дном. Б. А. І в дні ямочки. На дно солому кладуть і сало ріжуть. Насолювали, хароше сало. Сала солять багато. почитають його. І тоже сало візьме стільки солі, скільки йому треба. Засолюють багато, прямо положуть шар сала, тоже обмочене у солі, а тожі ше зверху присиплять. Старались двічі, канєшно, хтось і одного різав. Як обично зімою. перед Різдвом і то на літо, усьо засолювали. [Хто саме різав свиню? Як називали таку людину?] С. Н. Різали, палили соломою, не кожний може. «Різ- ники» в нас називались. [Яку плату йому давали?] С. Н. Сало і м’ясо. Відділяв хазяїн. Хто www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 88 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 як – хто ребра, хто окоста. [Назвіть частини, на які розрізали свинячу тушу.] С. Н. окост. Ззаді – два окости. ошийок, лопатки, голова, ноги, ребра – і все. Б. А. І сейчас оце, позвонив мені син каже, шо Славка С. буде різати, чи заказувать? Заказуй. 2 кг м’якоті і 2 кг рьобришок. Рьобришки полосочками рубають, як обично. Тепер і в магазінах рубають. І от тоже, лєнточку береш, лєгко його розрізати. [де зберігали м’ясо?] С. Н. Зімою всьо замерзало. підвішували на бан́тину на горіщі. Б. А. Тоді зими були такі. В нас чулан був, у чулані було спеціально жер- динка. Бувало всяко. Бувало, ложили під сало окіст, шоб просолів, а тоді весною коптили. Я ше й помню, папа коптив. [чи мали в господарстві коптильню?] Б. А. Та ну, шо то саморобне. Жлукто, там перепоночку положать, підвісять. А тут зроблять таке у землі. Тоді ж зажигають, і топлять дровами фруктовими. [Якою саме деревиною топили? чи робили це для того, щоб надати відповідного запаху продуктові?] С. Н. Та груша, вишня, ото все. Яблуня. Б. А. Аби тільки не сосна і не береза, а от решта, ну, короче, всі фруктові, які були. Абрикоси, воно ж там обрізають, то спортилось, то ше… І ото спеціально отдєльно дрова. Тоже запікали оті окости. Засалювали, а тоді тоже тісто мама, тонким слоєм, окіст склали і тим тістом затим. У піч, запі- кали, шоб сохранить якось. до пасхи шоб воно було. колбасу робили, ото ж домашню. Тоже ж помню, такі макітерки були, невисокі, туди колбаски положи. пару колбасок. Смальцем заллє. Ну, сохранять тоже, зімою в чулані. І всьо равно до пасхи, дивиться, там вже плєсєнь появляється на смальцеві. Вже послє войни, погріб в нас був холодний страшне. огурци там, помідори, дуже хароший був. [Розкажіть про технологію виготовлення домашньої ковбаси?] Б. А. Ну так, обрізки в основном. Бо з самого такого м’яса, окост там, воно ж буде сухе. Там, де начинають обрізати, кругом, із живота там… понарізають собі жирок там. І м’яско, шоб не було дуже сухим. приправу кидають. В основному часник. Лавровий листок. А тоді ото кишки. це тоже на мою долю всігда були. приготовити кишки. опредєльонні, який размєр поріжеш, а тоді з вишні папа робив дугу таку. А то вже металіческу хто, приспосаблювались. І її [кишку] вивертали. Тоді ножом на досточку, все оте, вопшєм слізісту, нада перерізать. Тоді вона [кишка] як папіросна бумага, а вона наливається. [Як використовували свинячу голо- ву?] Б. А. Голову в основном тоже, обрізали сало отута [ззаду на шиї], то його до сала. Якшо м’яско там було, то на колбаси пішло. А то на холодець. То її вішали на чердаку, чи де там. [Що робили з вухами?] С. Н. казали часто, оце вуха – дітворі. Ще оце, як посмалили і поскребли зрізали, і ітвора їла. Б. А. Воно ж посмалене, считай, як на тому мангалі тепер. Я, скільки не помню, ми всігда – на холодець. І вуха там, і голова. [чи робили кров’янку?] С. Н. да, кров’янки в осколі всі робили. Б. А. І ото ж та кров’янка, кров, кишки. кишки, шоб не воняли. Толстий кишечник, він же такий гаустровий, його мили, уксусом замачували, теплою водою замачу- вали, вимивали до чиста. В основном шо, вижарка, і начиняли оці кишки. [коли зціджували кров?] Б. А. Старались так, шоб кров не потєрять. це різник. Він уже в курсі діла. Старався, шоб ніде кров не пропала. С. Н. Різник не попаде, то кров вся витече. Шоб ніде – ні в м’ясо, ні в сало. Шоб ніде прожилки крові не було. Вибирав кров кружкою. Як тільки начинають розрізать. Зіма, на соломі. І зразу первим дєлом одрізають кусочок м’яса і сала, і вже мама поки вони воськаються, а вона м’ясо – свіжину. Роздєлають полностю порося. Убирають, на вулиці нічого не остається, у комору. Сало ріжуть лєнтами і на стіл положать. Шоб воно охо- лоло. М’ясо порубають, як положено, окости поодрізають. Но, опшем, розложуть, шоб було в порядку. А тоді вже йдуть свіжину їсти. казали, шо раньше [свинячий жир] топили з ніг, і нутряний. казали люди старі, шо сало не перетаплювали. Ніяке сало на жир не перетаплю- вали. Б. А. А тоді в банки закатають, і воно стоїть – хоть год, хоть два. Топили смалець киш- ковий отдєльно. Той, шо з кишок, тоже його вимачували. Но всьо равно, запах такий був. Ну тєм нє мєнєє, його сохраняли отдєльно. Такий хароший смалець, довго тоже не стояв. Я чула, шо як різник розріже всередині, і дивиться, в яку сторону селезінка. В яку сторону дивиться www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 89 Віта лій іВанчишен [селезінка], який год буде. Він предугадував. [Як це визначав різник?] С. Н. Я не знаю. каза- ли, він дивиться, в яку сторону, як повернута – чи урожайний год буде, чи неурожайний. [Як при купівлі визначали, чи буде гарно рости порося?] Б. А. опшє то старались, шоб таке довгеньке було. С. Н. І шоб вуха здорові. [Як купували корову на базарі?] С. Н. Як іде хазяйка купити корову, їй розрішали доїти, шоб знати, чи туга чи не туга. І молоко те шо оддоїла, вона побачи, чи жирне, чи нежирне. [чи купували тільну телицю?] С. Н. по матері, по корові. Б. А. В основном, я держала корову. кажу хароша корова, і молока багато. І тилиця, і продать тепер тилицю. Значить явно, шо той чєловєк, шо покупав, він зна, шо від харошої корови, ото таким образом. погана корова – погане й теля. Як і в жизні. [Як продавали корову?] С. Н. Налигач в нас називали. Хазяйка, та шо купує, йде з своїм налигачем. Б. А. А корова, я помню, в нас одна поганенька була. Її рішили поміняти. Називали її Мажара. Така здорова, як віл. Сіра, молока давала багато. це так по совєту, хто продає корову. Спитали, яка, шо і як. А це вона отака, з таким отьолом. Ну согласились, скільки там – тисяча чи дві тисячі. За налигач та й повели. Б. А. Там у нас місце є таке, ліс, річечка, оскіл рядом, верби. Жили там колись не помєщики, Турупали [прізвище або прізвисько]. Багаті люди. C. Н. ото наділяли їх у лісі. кравці, Зорян- ські. А тепер місцина кравцівщина, Зорянщина. Ше як розкуркулювали. Їх тоді кишнули. [Які ще є частини села чи кутки, як вони називаються?] С. Н. Які ще? Бараківка, Москалівка. За оскіл понятно, бо за осколом. Забахтин – за Бахтином. Б. А. А в нас поруб, бо ми жили в порубі. Так колись був лісок, порубали. А воно там ярочок і річечка текла. де Говтви, назива- лось Говтвівка. Жили люди і Говтви фамілія. І той куток і названо так – Говтвівка. Ягнюківка, бо Ягнюки. Ригалівка – Риги. це тепер їм усім імена подавали. колись так було, відкіля і хто живе. С. Н. Або у Матнівці. В нас є такий закуточок Матня. Невеликий, і його прозвали Мат- нівка. центр села – Слобода. Всігда казали: «пішли в Слободу». [чи виготовляли корзини з лози? Хто їх виготовляв?] Б. А. Було багато, в основном Шка- рупи отам жили. Усі вони плели. І Ганна Михайлівна, вона тоже плела. Були, но в основном Шкарупи. Тонка робота, а тепер і лози немає. А тоді ходили, і ошпарювали кип’ятком. потом заряжали у такі штучки, так кору ту зрізали. І остається біленький, тонюсінький такий. То мєлкі корзиночки такі плели для клубнічки, всяке. А де така товща, болєє ізящні корзиночки. це зараз сумки, а тоді відра, і оці робили сапетки – корзини, ніхто її там не парив нічого. Здо- рові, дві таких ручки. для буряка, для картошки, на гарбузи. Така – удвох треба. [Скільки в господарстві було корзин?] Б. А. Я напрімєр, знаю, шо в нас чотири штуки було. А ще раньше, то такі корзини продовгуваті, і одна ручка. Вони тоже не такі ізящні. Тоже не з пареної лози, і вони всігда в обіході. [Як їх носили?] Б. А. Хто ж як. довго були, а в нас уже нема ніде. Вигодна штука була, і земелька просипається, і льогко относітєльно. Вона неплотна. Між лозою про- странство ж є. [чи була спеціальна корзина, в яку складали на пасху харчі?] С. Н. канєшно, то ж святкова. І рушник був спеціальний. Ще на Спас яблука носили. Б. А. Їх небагато було. до церкви одна корзіночка. На базар – меншенька. Була така корзина чимала.́ І послє войни сразу, поїхали три дівчини поступати (Лариса Ніколаєвна, Галіна Івановна і я). В корзині шо там, півхлібини хліба, якийсь ше шматочок. Сала я не їм, а дівчата сало їли. І на товарняк почіпилися, до Харькова, освободили ж уже Ізюм. В Харкові ходим, роти пороззявляли. Який технікум? А в технікум же поступать. поки ми заглядали, усе в нас із корзин покрали. кор- зини пусті остались. А ми на товарняк снова, почепились – і в Ізюм. Та тут откривають меду- чиліще. Та й ми училися дома. Того, того в корзину. Я к чему, скільки тепер всякої всячини. А тоді корзина, шо то за полотенце чи шо, і пішов. Нам оце растоя нія пєшком. Я не помню, шоб було багато. Значить ми йшли, найшли бересток там, там капітоловка. посередині доро- ги, там овражик, а тут росло дерево – бересток. І оце воно – як орієнтір. А дальше ми пере- ходили [Сіверський] дінець. І ше то німці зробили мостік, а це ж ходили не по мосту, а прямо www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 90 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 там лодка була. А тоді якось, чи осінь, чи весна, шо воно скользко, ми в сапогах були. А у мене німецькі сапоги. Та як в солдата сапоги. Навєрно 40-й, а, може, і більше. Течуть. Голянища в них отакі, широкі. А в мене ножка ж отака. А туди устілку з соломи, а то з обмоток. Ну, німецькі обмотки, так, як оце, а наші були, як лєнточка. І ото тоді зшивали так. І тоже чулки. Ми пішли через той міст. І Анна Ніколаєвна Рудичка… А міст воно вже льодок покрив. Він мокрий такий. І вона як шурхнула, а ж я її хотіла [спіймати], сама провалилась. А дінець же холодний, чи воно осінь, чи рання весна. обі провалились. Як же вилізли, спасіба, шо корзини були. І позастрявали между шпалами і цими корзинами. Ну, потом руками-руками. Вилізли та давай вже якось повзти. Лара [Лариса подруга] прийшла на поміч, і ото ми попереходили. [чи були в селі жінки, які вдома лікували народними методами?] С. Н. В нас був піп Іван Іванович – травник і костоправ. Б. А. Но піп цей, він учився в медінституті. Він його не закон- чив і перейшов в оті. Само розуміється, шо він мог. Як там травма невеличка, сказав, зав’яжіть там чи попарте. А були і дуже великі ошибки. [чи пам’ятаєте випадки успішного лікування?] С. Н. це мама розказувала. Шо мені другий год пішов, чи шо. Мама в колхозі на роботі була. Брат на 5 год, він од мене старший, оставили. Він мене оставив дома, закривав двері, шоб я не вийшла, а вже ж по хаті бігала, вже темно, а я сплю під дверима. Мама мене на кровать положила, в мене коліня утром такі понапухали, всьо. «Наташка не ходи!», – каже. пішла в дєтську консультацію. Марія Михайловна тут, прозвіще було по селу, каже: «Так це вона піде!». Мама каже, шо ж учора бігала, а сьодні. – «Та пройде!». Замотали і до Івана Івановича. каже, без очереді, дитина ж мала, без очереді. Розмотує мама мене. А він її і каже: «А де ж ти її застудила?!» А вона каже: «Та вона сама застудилась!». І він сказав, шоб мама парила оце отвар солодкої яблуні, ноги в оцім. оцей отвар можна три рази іспользувати. каже: «Єслі через 12 днів не піде, прийдете ще, я зміню рецептуру!». Мама ж, в чавуні отой отвар, тоді ж ноги, накрию собі, через 8 раз пішла. А помните панова отам за осколом, була Люба, шо ножки. Вона ж тоже застужена була. казали, шо мама в городі була, а вона сіла і в мед ноги опустила. І вона застужена, такі покручені ноги. А мене Іван Іванович вилічив. Б. А. це все ясно, як день. Смотря який процес. Який діагноз. Який простенький, то канєшно пройде. Ванночки, тепло – і пройде. С. Н. А брату руки-ноги вправляв. Ну, вивих. Б. А. Тут як сказать, вивихи, як методи правлєнія, очєнь сложниє. Сустави, локті, голєностопи. Така справа труд- на. На ренгені, а воно вже знову. Три раза вправляли і гіпс. Тоже була, в нас санітарочкою робила, її мати упала і локтєвой сустав вивихнуло. Тепер – яка больниця, а тоді один Іван. С. Н. І фельдшер петренко. Б. А. Був. Він потому в Яцково був. Сказала мама: «до Іван Івано- вича». Ту руку став – туди-сюди. А сустав не туди-сюди. І ше молода була, так осталась з тим суставом, так всю жизнь та рука не годилась. Без аналізов трудно все це. [чи були в селі бабки- шептухи?] С. Н. Були. На воск виливали. Б. А. Я помню, як я була мала. Шо сам перве, скільки мені було, десь 2 год, горить на горі дах. Я вийшла з бабушкою, і помню оте полум’я. Таке воно мені казалось страшне. Мама ж, як обично, в колхозі с утра до вечора. поварихой була. пока приїде після всих уже. А бабушка пішла корову доїти. Воно вже смеркалось так. «Ти, Тоню, чекай! Буде у віконечко дивитись!». Тожі ж не кровать була, а поли. піл – забиті ножки і положені доски. оце кровать така була. І вдруг миша побігла. Я як злякалась тієї миші. Як закричу, а бабушка почула, прискакує. Гаращучка жила. Бабка така, виливала. Мене бабушка у шось там умотала. до тієї Гаращучки. отак помню. Вона мене на піл положила, розтопила віск, водичку поставила у миску. А тоді той віск виливає. Шо виллється, ото вопшєм то. Ну, вилилась миша. Лила віск, так шоб похоже на шось там. ото така була бабка, і мене виливали. [Ви як медик професіонал вірите в можливості народної медицини?] Б. А. Я – канєшно нє. Єслі серйозна штука у чєловєка, тоді і мєдіціна не поможе, не тільки бабка. А як таке шось, особенно психологіческого характєра. То всьо равно, це як псіхотерпевти. Шось розкаже, www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 91 Віта лій іВанчишен шось пошепче. [Які хвороби лікували народними методами?] С. Н. Бешиху вишіптували. Б. А. Бешиха – це рожа. це таке простудне заболєваніє. покраснєнія кожі. ото бешиху вишіпту- вав. Шо там вишепчеш? Вона й так од лікарств пройде. [Що означає зурочити чи зглазити?] Б. А. Знаєте, зо мною на цю тему не надо разговарювать. Я абсолютно ні в шо не вірю. Люди – це не медіцина, це таке діло. Много такого, псіхологіческого характєра. Вірив чєловєк в ото, шо пішов, вона там шось розказала. І їй помогло. Скільки там газєтки, кругом. Єслі мєдіціна не з усім справляється, то ніхто не справиться. [чи пам’ятаєте людей, що займалися деревообробкою?] Я помню, там де ми жили, був, кулиба в нього фамілія. данило кулиба. Такий бочкар був. Шо ніяка водичка не просочиться. Хароші, чисті, робота чиста. дубові С. Н. казали, тільки дубові. Б. А. кулиба занімався там, на порубі. оце я їх два помню, більше не було на селі. діжки, кадушки. папа після войни робив на пилорамі. І поступав разний матєріал. І як такий на діжечку, одвезе, він сам його розпилює. І там точно бондарство, діжечка, не просто як бодня. Імєє форму таку. обручі заказувади, канєшно, у кузні. І сейчас там стоять, не знаю, мене не стане. Не знаю, на дрова хто їх забере? дві діжки отакенні стоять. С. Н. під кавуни, навєрно. Б. А. Так ото були й на капусту. одна на огурци, одна на помідори, одна на яблука – це все одінакові діжечки. А на кавуни – здорова ота. І ото погріб чималенький. правда, воно і вкусне було. [На скільки літрів чи відер були бочки або діжки?] Б. А. Які, разні. каждий заказував по своїй сім’ї. по своїм статкам. оці то, по-моєму, на 4, на 5 відер. оті здорові – якшо й не 20. [Як у вас відбувається похорон?] Б. А. Як обично. Умер чоловік, то це зразу ж зовуть когось обмивати: знакомого чи сусіда, ну хто такий, [і] обмивають. Я ото січас думаю: ну, я маю, єслі смерть настала, [а] чоловік у пилі,́ грязі,́ десь він робив, чи коло навоза там був. А коли оце обичний чоловік умре – вчора купався, ванну принімав – но обичай такий. кажуть, купать: тряпочкою намочили, витерли ліцо туди-сюди, ну, там готовив чоловік собі на смерть, [одягну- ли], положили на то місце, де на смерть. Раньче же не хоронили з попам́и, музика була. А ось хто хоронив. Тепер вообще ввійшов у правила: тепер, як би не був, а всьо равно з попом [хова- ють тепер]. піп прийшов, одчитав, ото ж – одправив человека, несуть на кладбіщє. [Раніше носили чи возили?] Возили. У нас при виїзді старе кладбіщє, а далеко ж єсть. Я не знаю, не помню ще кого, но знаю, шо мого павліка [павло Юхимович – чоловік респондентки] одно- сили, молодим він умер, чоловік був ісключітєльний. [У померлого чоловіка] стіки друзей було. А так далеко до кладбіща на руках несли. На плечах. Всі фотографії до сіх пор храняцця. це було народа: отак, скіки не дивися, усе село там. Молодий, ну тридцять сім год. [Ви казали, що сни снилися, які віщують смерть у домі?] С. Н. о, казали, шо єслі присниться там із рідні... А мені-то снилось перед смертю мами! Сон приснився мені: папа – живий – у дворі, лєтню кухню – хоть вона в нас і була, – строє лєтню кухню. А я кажу: «папа, нашо ви [будуєте]?» Ладно, я проснулась, ладно. [через] місяць сниться мені сон: опять папа в платті і тьотя Мару- ся. І він каже: «Ну, Нюр, [до матері респондентки], собірайся, під́емо к нам в гості». Я кажу: «Ну куди ж ти підеш?». А він: «А ти оставайся із Марусєй». Захожу за ними, вони прямо на запад і пішли, вдвох. І мама вмирає. покойний мій батько. первий раз построїв мамі, як кажуть, послідню домівку; а другий сон – забрав і пішов. [чи кажуть у вас, що коли собаки виють, то це вони передвіщають смерть?] С. Н. кажуть, кажуть. кажуть: в яку сторону виє, значить [там] буде похорон. [Як повідомляють сусідам, що хтось помер?] Б. А. особенно січас, коли стали телефони оці [мобільні]. Раньче було хуже, бо треба було казать, хтось іде, просить: «передайте [тому-то]» і так далі. Тепер телефони: раз, і туди-сюди. [Хто яму копає?] С. Н. Зараз похоронне [бюро]. А раньше копачі були. [Хтось спеціальний, чи щоразу нові люди?] С. Н. приглашали. Із вулиці, например: ага, оце людина вмерла там: сусіди пішли, викопали яму. А єслі такий, хто сусідів не має, такі старі баби, значить кого-то десь з другой сторони www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 92 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 нанімають. [Які розміри ями?] С. Н. Раньше два метри довжини і восемдисят-девяносто санти- метрів ширини, і два метри глибини, і все. [Як копачам віддячували?] С. Н. Я, напримєр, єслі батько, значить: гроші не платили; викопали яму, туди ми носим їсти на кладбище: і випивку, і їду. [це були якісь спеціальні страви?] С. Н. Ну, хто шо дома [має], в кого шо [є]. І вони закапу- ють. Закопали: і тоді вони приїжжають, там де поминають, заходять, сідають і поминають. поминальний обід. [Вони після всіх сідають?] С. Н. получається, пізніше, да. [для них зали- шають місця?] обов’язково. Вже готове [місце] в їх. Їх в основном чотири чоловіки, да. [На поминальному обіді чим їдять – ложками чи виделками?] С. Н. Ложками. Вилок не кладуть. кажуть, шо колющі не повинні буть [на поминальному столі]. А хліб ріжуть же не на поминаль- ному столі, а десь в другом місті, ріжуть ножами. [Які страви готують?] С. Н. обов’язково борщ, там хто шо: катлєта там. обязательно борщ і второє, як обично, ето пюре, ну, картошка. Салатик. еслі єсть рибка – рибку [готують]. [Хто готує?] С. Н. Люди. домашнім ніќоли готу- вать. Б. А. колись іще, колись, хтозна коли, не було оцих ні бюро, нічого, то готовили дома. Ну, звали людей, які вміють: кухарки,́ у мене як і мама вмерла, як і папа вмер, літня кухня: у літній кухні плита, топили. каструлі, варили. У дворі столи розставляли. це було раньче. Я так тоже: поприготовлял́а і каструлі, і сто я це вилок купила, – це такі, алюмінієві, – і сто ложок купила, і тарелок, в общем, шоб було своє, шоб не бігати по сусідам. [В іншому разі] їдь хтозна куди, [шукай посуд]. А тепер – слава Богу – і та рятувальна [ритуальна] служба в Ізюмі як появила- ся – харашо. Сказали, все договорились: яму викопать, не беспокоїться: хто копав яму, як. Усе: заказали автобус, автобус приїхав за людьми; от як похоронили – у автобус і в кафе, там поїли, все! Тепер – слава Богу, шо в нас оце своє кафе! Я така рада: як мене [ховатимуть], в Ізюм [пої- дуть, замовлять]. С. Н. А раньше обов’язково і пироги були! пирожки; раньше, казали: «обов’язково!». пекли пирожки. На обіді. [З чим пиріжки?] Хто з чим: з картошкой, з капус- той, разне може буть: з повидлом, а можна, например, з самою картошкою. Раньше ж як: каж- дий по-своєму жив: хто бідніше, хто багатше. [Була якась страва, яку першу за столом їли?] С. Н. кутя. Він [покійник] як лежить, [то] одварений рис лежить на столі. І оце, як уже ж обі- дають за столом, оце розводять: хто кампотом, хто солодкою водою. І оце три ложечки треба взять цієї [куті]. [Варять, коли людина померла?] С. Н. да, і вона стоїть: поки покойник у хаті, і поки вона стоїть. [Що ще кладуть біля покійника?] С. Н. Свічка постійно. І читальниця постійно: скільки покійник у хаті, вона повинна читать. Но вона читає до дванадцяти ночі. потім умиваєца лице покойника, і – до утра; утром вона приходе, продовжує читання. [Можна покійника самого лишати в кімнаті?] С. Н. Нє, в нас такого нема. покойник – [хоча б] один [з живих родичів] остаєця у кімнаті. [Як змінюють інтер’єр, коли покійник у хаті?] С. Н. Зерка- ла завішують і все. покойник [щоб] не бачив себе в зеркалі. [йому очі закривають?] С. Н. Хтоз- на... Ранше п’ятаками закривали, казали. Зараз не закривають. [А якщо очі в покійника не закриваються?] С. Н. Значить, іще буде покойник. Б. А. Як тіки умер, не всігда глаза закритими, то шоб не одкрилися – п’ятаки наложили, придавили. А тепер уже понятно [освіченим]: опус- тили [повіки руками] і ніколи вони вже не одкриються. С. Н. А Халівод Аллу як хоронили, отут же ж, від цих же її хоронили [показує рукою напрямок], і в неї приодкритий глаз один був. ото ж бабушки ́прийшли: «У дворі ще буде покойнік». Бабушки’ сказали. Года не пройшло, і оля вмерла. Так дивно були сказані ці слова, ну, хтозна. Но сказали. Старі люди кажуть: глаз при- одкритий. [Хто труну робив колись?] С. Н. А в нас були раньше спеціалісти, робили вони. Не каждий може труну [зробити], не каждий може оббити. Столяр спеціальний, який мог робить. Б. А. це в нас, він і зараз Вася кибальник. кибальники.́ С. Н. І Федоренко Льоня робив, як у колхозі робив, він тоже гроби робив. [Не було такого, щоб труну наперед виготовляли або замовляли?] С. Н. Було. ой, у нас тут бабушка – девяносто один год – шіснацятого сінтября було, Баба Валя, значіть, щас скажу, якого года... дід Гришка умер в восємдисят девятом году, www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 93 Віта лій іВанчишен він умер, так уже на горіщі готові були гроби, і йому. Він у восємдєсят девятом умер, а жива бабушка, і гроб так на горіщі й лежить. [Він порожній лежить?] С. Н. Ні, туди треба шо-небудь посипать. Ранше, казали, ранше зерно засипали, воно ж на горіщі – йомкость. [подушку в труну з чого роблять?] С. Н. Ранше робили із сіна. [чому не можна звичайну подушку класти?] С. Н. Воно ж, пір’я, кажуть, і заводиться всяка нечисть у пір’ях. Але люди: «В гроб пухову не кладіть подушку! кладіть тільки з сіном». Єсть у людей готові [подушки], «вузли» як то кажуть: смертельне все, що одягать, на шо класти. [І сіно?] Ні-ні. Шо класти – наволочка. А сіно свіже. С. Н. Що в труну кладуть покійнику? Б. А. На лоб вінець, в руки подорожну. А, казали, надо всігда положить в карман мєлочь – на перевод. Я не знаю. Нічого такого не ложила. [чи зупиняється поховальна процесія дорогою до кладовища?] С. Н. В нас оце-ж, раньше, возле пам’ятника, возле школи. [чи стелять дорогу покійнику?] С. Н. Раньше, як люди- на така була [достойна], перед [труною] кидали. [Що кидали?] С. Н. Що люди приносили: айстри то айстри... [коли поминають?] С. Н. Хто як. Хто на дев’ятий день, а на сороковий – обов’язково. В нас сорок днів обов’язково. до сорока днів стоїть стакан з водою і рушник. це до сорока днів рушник, а тогда на кладбище нада понести. [для чого це роблять?] С. Н. Ну, так до сорока днів душа літає в хаті, вмивається. Стоїть водичка і полотенце. А воду виливають там, де людина не ступає, під дерево. [під яке?] С. Н. Ну, в основном, готові дерева у дворі, біля двору. Тільки там, шоб не топталися люди. [коли пам’ятник ставлять?] С. Н. Ну, в нас в основному, після року. А ранше ж ставили хрести такі там дубові, стояли і п’ятдесят років, і більше. дуб же такий – не нужно йому краски. Він стоїть. конєшно, приходе врем’я, коли сам згниє, а другого року стоїть і стоїть. [чи були цвяхи в дерев’яних надмогильних хрестах?] С. Н. Там є шворінь. Робили з однієї сторони. В палець товщини, квадратний. Я помню, у моєї бабушки, квадратна. [чи можна нести з кладовища якісь речі?] С. Н. В нас, например, в других такого нема, а в нас в поминальний день після паски приносять на кладбище.., а люди ж беруть нужденні – на гро- бик там кладеться пасочка, пирожки, печення, обов’язково крашанку, і нужденні там прохо- дять – і їм оддають. [коли діти збирають цукерки – це добре чи погано?] С. Н. Не на зло, а на добро, поминають так. [коли почали з’являтися залізні пам’ятники?] С. Н. це вже ось-ось почали: шестедсяті роки. [...] кузнєц... варили кругленькі із завитушками. [На вашому кладови- щі на могилах «тумбочки» встановлені. Хто там похований?] С. Н. комуністи. Їх поубирали [пам’ятники]. А тоді ж поубирали, поставили металічні хрести. [Що Ви сіяли і садили на городі?] Б. А. Город у нас був сорок сотих, чималий такий, обяза- тєльно це ж картошка, ну, і до цього ж все: бурячок, морковка, цибулька, огурчик, помидорчик, капуста – усе це, оце – це обезатєльно. А так, ото-ж я говорю, шо жито сіяли, ото діствитєльно, я думаю, нашо його сіяли, ото й на кришу. [чи сіяли у вас кукурудзу?] Б. А. І кукурузу обеза- тєльно, причом, так розділяли город на дві половинки, цепто, вроді по-двацать сотих, оце цей год кукурузу, а по кукурузі і квасолю. Гарбузи, оце по отом (кукурудзі), а оцу-ж то картошка і ото все це-оце, а на слєдующий год – на оборот. Сєвозмени вопще, оце тута картошка, а тут кукуруза, це так всю жизнь так було. [Ви говорили, що вивозили гній на город, розкажіть про це детальніше.] Б. А. Я ж кажу, шо в нас були, ну, во-первих, всяка-всячина, і тож коровку довго держали, а тоді ж курочок, то птицю всяку і воно, вопщем, навоз собирався, і всігда, каждий год, вивозили. [коли саме вивозили гній?] Б. А. Вивозили його осінню під копку чи під оранку, там коли, бувало так, шо й копали огород, а то з колхоза брав папа коней й орав, от. під осінь під оранку вивозили навоз, тоді ото переорять, а весною поскородили, тоже бувало, шо папа і скородив, коняку брав. Так, то в ручну вже трудно було його скородити там і все, а садить помогали. [коли весною починають роботу на городі?] Ну, як тіки сніг із землі і протряхне, трошики, шо сухенько, і сразу стараються заскородить. І сразу, шоб влага не… [не зникла], трещини не появилися, а тоді вже, як заскородили огород, то тоді вже, коли садить, коли соне- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 94 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 чко, коли вже погода така, у наших тута широтах стараюца якомога раньше посадить, особен- но піщане там. Вопще, чучуть – уже й садять, бо сразу ж наступає оця жара і так, як оце цей год, анука отака жара. [чи не казали колись старі люди, що до Благовіщення не можна нічого робити на городі?] С. Н. Скородили до Благовіщення. А на Теплого олексія казали, шо треба хотя би три лунки картошки посадить, це тридцатого березня. це старі люди так казали. [коли у вас саджають часник?] Б. А. осінню, оце вже треба скоро садить. Уже покрова, уже як погода, то треба садить. У нас ніколи не садили цибулю на зіму, тіки часник, а тепер появив- ся сорт якийсь озимий. [чи не вимерзають взимку часник і цибуля?] С. Н. Накривают. [чим накривають?] Б. А. Накривати, он я тоже кукурузинячка там трошки було оставила, часник накрию. А то – опилками, тіки не товсто опилками. Я один раз, як добралася іще свободно [вільно можна було взяти] отут були опилки, отак-от усе покрила, так він і попрів часник, здо- рово, і незя його там. С. Н. У нас рядом сосни, в нас іголки собирають граблями і засипают. Б. А. Іголками харашо, дуже харашо іголками, во-первих, пропускають воздух і сохраняют тепло, саме луче іголками. Б. А. І бур’ян не росте. [коли сіють огірки й гарбузи?] Б. А. Ну, оце вже картошку посадять, я помню, колись іще там ми жили, так ото сьостри прибігали мені помогти всігда. посадили картошку, все посадили там: і цибулю, і все. І Марфа, царство їй небесне, забігла і посадила огірки, а я говорю: «Рано!», – «Та нічого не рано!». Нічого, ну, їм всє ровно, як уже тьоплєнько, вони так, шоб вже земля прогрілася харашенько. І хто, як ми, – прямо тоже у луночки на дворі, тож ті ото на балконах там та кругом вирощують. Ніде, так посіяли у откритий ґрунт – та й і все. [Розсаду помідорів і капусти вирощували самі чи купували?] Б. А. Та нє, покупали. Ну, неврожай цей год у нас не тіки в селі, а даже в області. он Ігор же тоже звони, і тоже каже, шо вопщем помидор щитай не було кругом. [чи не говорили, що відьма може молоко вкрасти?] Б. А. Та такого, то разного, то всяки. [Щось люди говорили про відьму?] Б. А. ото, як із церкви приходили з свічками отой день, так ото тоже хрести писали. Б. А. На Страсну п’ятницу. Б. А. Так сказать, для охрани усякого тако- го, а вопще, я не знаю, може в нас, а може в нашій сім’ї, у нас і папа такий був, мама більше до релігії така. І ми, Боря брат, то той совсєм такий… Була я ще маленька, бабушка мене платочком підв’язувала, бо в сорочечці, нізя в одній сорочечци треба підв’язати, я отом отож, як Ісус Хрис- тос, і ці всі поперев’язувані. – «Тоню, молися Богу, повторяй за мною “отче наш”». А я ж повто- ряю, я така була слухняна. «Боря, а ти?» – «Бабушка, ти шо…» – «Ах, ти анцихрест». Тоже він такий був. Ну, а потом вже, тоже в школі вже ж пішли піонери, комсомольці, портійці, я, правда, не була члєном партії, а й комсомольци і всі. А потом в інституті преподавали тоді цілих два года, уси оцей марксизм-ленінізм і атеїзм. І я, канєшно, атеїст. А тепер оце, як в старості, ну, а шо пло- хого, єслі, допустім, релігія, чому вона плохому учит? І оті заповіді, там ото – не убєй і так далі, і за батьками ухажуй. Нічого-ж плохого немає. Шо з мене стане, єслі я, допустім, тепер понімаю ту релігію, я понімаю, шо це релігія, шо це релігія в неї треба вірить. С. Н. оце ж на Водохреща зараз в нас воду святять і возлє церкви, і біля річки, і єсть уже в нас багато таких, які купаюця, оце піп освятив воду. купаюца, зайшли в воду три рази, окунулись з головою, вийшли. Там костьор горить… Ну, ніколи не захворів хоч один, ніхто не простудився, коли купались на Водохреща, і це ж вода холодна. До друку підготували Віталій Іванчишен, Микола Бех, Олена Таран www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204077
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:12:07Z
publishDate	2019
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Іванчишен, В. 2025-06-24T10:27:14Z 2019 Погляд крізь сторіччя: етнографічні студії в селі Оскіл на Харківщині / В. Іванчишен // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 4. — С. 67-94. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204077 39:334.712/.713(=161.2) https://doi.org/10.15407/nte2019.04.067 До наукового обігу вводяться архівні етнографічні матеріали, що стосуються етнокультури мешканців с. Оскіл Ізюмського району Харківської області, які були записані наприкінці 1920‑х років і у 2017 році. Це стосується архівної одиниці збереження ф. 1 «Етнографічна комісія» під номером 365 «Червоно-Оскілька артіль на Ізюмщині», у якій зібрано унікальні етнографічні відомості з царини етнокультури слобідських українців. Експедиція здійснювалася науковими співробітниками Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України на теренах Слобідського краю, переважно Харківщини, упродовж жовтня 2017 року. З огляду на матеріали архівної справи 1920‑х років, доцільним видалось обрання с. Оскіл на Ізюмщині для сучасного дослідження та компаративного аналізу результатів. Крім того, вказаний населений пункт є одним з найбільш населених у цьому районі, що підсилило актуальність вивчення, адже уможливило чисельність респондентів різної вікової категорії. Опираючись на завдання зазначеного експедиційного виїзду, виникла необхідність повторного (на основі запитальників 1920‑х рр.) сучасного опитування мешканців с. Оскіл з метою виявлення тенденцій переривання / тяглості історичної пам’яті жителів населеного пункту, збереження етнокультурних явищ та окреслення рис етнографічних реалій, які трансформувались чи виникали упродовж ХХ – на початку ХХІ ст. На прикладі різних царин традиційної культури показано історичну спадкоємність основних її маркерів. Зокрема, це стосується зрізів господарсько-виробничої культури, ремесел та промислів, народної архітектури, етномедицини, поминально-поховальної обрядовості та ін. Таким чином, обидва етнографічні матеріали є яскравими відбитками етнокультурної спадщини українців с. Оскіл на Ізюмщині. Хоча вони записані з інтервалом майже в сто років, можна констатувати історичну тяглість збереження народної пам’яті щодо подій минулого століття, маркерів матеріальної та духовної культури слобожан. Archival ethnographic materials concerning the ethnic culture of the inhabitants of the village of Oskil, Izium district, Kharkiv region, recorded in the late 1920s and 2017, are introduced into the scientific circulation. It pertains to the archive unit of preservation under the number 365, The Artel from Chervonyi Oskil in Izium Region from the first fund Ethnographic Commission. The unit of preservation contains unique ethnographic facts from the area of the ethnic culture of the Ukrainians from Slobozhanshchyna. An expedition was conducted in October 2017 by the scientists of the M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology on the territory of Slobozhanshchyna, mainly in the Kharkiv region. Taking into consideration the archival materials of the 1920s, it seems to be expedient to choose the village of Oskil in the Izium region for modern research and comparative analysis of the results. Besides, the settlement mentioned is one of the most populated ones in this district. It has strengthened the relevance of the study, as it enables the number of respondents from different age groups. According to the task of the expedition, the necessity for a repeated (based on the 1920s questionnaires) modern survey of the inhabitants of the village of Oskil has arisen. It is aimed at the detection of the tendencies of the brokenness/continuance of the historical memory of the settlement residents, the preservation of ethnic and cultural phenomena, and the identification of the features of ethnographic realities that have been transformed or appeared during the 20th and early 21st centuries. The historical succession of the main markers of the traditional culture is shown by way of examples of its various areas. In particular, it concerns the sections of the economic-industrial culture, trades and crafts, folk architecture, ethnic medicine, funeral ceremonial, etc. Thus, both of the ethnographic materials are vivid reflections of the Ukrainian ethnic and cultural heritage of the village of Oskil in the Izium region. Though they are recorded with an interval of almost a hundred years, one can state historical continuity of the preservation of folk memory as for the events of the last century, the markers of material and spiritual culture of Slobozhanshchyna representatives. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Дослідження молодих учених Погляд крізь сторіччя: етнографічні студії в селі Оскіл на Харківщині A View through the Centuries: Ethnographic Studies in the Village of Oskil in Kharkiv Region Article published earlier
spellingShingle	Погляд крізь сторіччя: етнографічні студії в селі Оскіл на Харківщині Іванчишен, В. Дослідження молодих учених
title	Погляд крізь сторіччя: етнографічні студії в селі Оскіл на Харківщині
title_alt	A View through the Centuries: Ethnographic Studies in the Village of Oskil in Kharkiv Region
title_full	Погляд крізь сторіччя: етнографічні студії в селі Оскіл на Харківщині
title_fullStr	Погляд крізь сторіччя: етнографічні студії в селі Оскіл на Харківщині
title_full_unstemmed	Погляд крізь сторіччя: етнографічні студії в селі Оскіл на Харківщині
title_short	Погляд крізь сторіччя: етнографічні студії в селі Оскіл на Харківщині
title_sort	погляд крізь сторіччя: етнографічні студії в селі оскіл на харківщині
topic	Дослідження молодих учених
topic_facet	Дослідження молодих учених
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204077
work_keys_str_mv	AT ívančišenv poglâdkrízʹstoríččâetnografíčnístudíívselíoskílnaharkívŝiní AT ívančišenv aviewthroughthecenturiesethnographicstudiesinthevillageofoskilinkharkivregion

Погляд крізь сторіччя: етнографічні студії в селі Оскіл на Харківщині

Institution

Similar Items