Сучасні ігри дітей Куп’янщини: від традицій до інновацій

У статті порушується проблема дослідження живої традиції ігрової культури, яку можна прослідкувати на прикладі Куп’янського району Харківської області, оскільки ми маємо достатньо матеріалу, що був зібраний на цій території та опублікований Петром Івановим на початку ХХ ст. Мета статті – ознайомити...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
1. Verfasser:	Аксьонова, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2019
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнологія
Schlagworte:	Розвідки та матеріали
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204080
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сучасні ігри дітей Куп’янщини: від традицій до інновацій / Н. Аксьонова // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 4. — С. 39-47. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204080
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2040802025-07-31T00:01:16Z Сучасні ігри дітей Куп’янщини: від традицій до інновацій Modern Games of the Kupуansk District Children: From Traditions to Innovations Аксьонова, Н. Розвідки та матеріали У статті порушується проблема дослідження живої традиції ігрової культури, яку можна прослідкувати на прикладі Куп’янського району Харківської області, оскільки ми маємо достатньо матеріалу, що був зібраний на цій території та опублікований Петром Івановим на початку ХХ ст. Мета статті – ознайомити з результатами польової роботи в цьому районі та порівняти стан ігрової культури сучасної Куп’янщини з відомостями П. Іванова, визначити відмінність між згадуванням ігрових моментів та їхнім відтворенням під час інтерв’ю з інформантами різних вікових груп. Методи дослідження. Польові дослідження проводилися у вигляді розгорнутих інтерв’ю; була зроблена спроба фіксувати дитячі ігри не під час згадування, а безпосередньо в ігровому процесі. У статті обґрунтовується теза, що опис ігор П. Івановим є певним узагальнення матеріалу, що він отримував від різних інформантів, а не цитування одного джерела. Основні результати дослідження. Вивчення матеріалу сучасних дитячих ігор Куп’янщини дало можливість з’ясувати, що ігрова культура багато в чому ґрунтується на традиційних народних іграх. Деякі із цих ігор активно трансформуються – «Креймахи», «Свинки», а деякі відновлюються засобами навчання – «У Панаса», «У тарана». Порушується проблема методології фіксації народних ігор, пов’язана з технологією і методичними прийомами, що їх використовують вітчизняні дослідники. Висновки. Елементи багатьох народних ігор фіксуються в сучасній ігровій культурі, а деякі ігри залишаються актуальними впродовж століття. Зазначається, що найдієвішим методом дослідження ігрової культури є метод включеного спостереження, який супроводжувався відеофіксацією всього процесу гри. Саме в такий спосіб необхідно провадити дослідження сучасної ігрової культури. The research problem. The issue of studying the living tradition of game culture is raised in the article. It is considered, by way of example, of the Kupiansk district of the Kharkiv region, since we have enough material collected on this territory and published by Petro Ivanov in the early 20th century. The purpose of the article is to present the results of fieldwork in this district and compare the state of the game culture of the modern Kupiansk district with Petro Ivanov's information to define the difference between mentioning the game moments and their recreation during the interviews with the informants of various age groups. Research methods. Field studies have been conducted in the form of detailed interviews. An attempt is made to fix children’s games without mentioning them, and directly in the game. The thesis that the games' description by Petro Ivanov represents a certain generalization of the material that he has received from various informants, but not the citing of one source, is substantiated in the article. Main results of the research. The study of the material of the modern children’s games of the Kupiansk district has made it possible to point out that the game culture is based in many aspects on traditional folk games. Some of them are transformed actively – Kreimahy, Piggies, and some are restored by means of training – Panas, Taran. An issue with the methodology of folk game fixing is raised. It is connected with the technology and methodical ways used by Ukrainian investigators. Conclusions. The elements of many folk games are fixed in modern game culture, and some games remain relevant for centuries. It is noted that the method of including observation, accompanied by video fixation of the entire game process, is considered to be the most effective method in the game culture. It is just the way the investigation of modern game culture should be conducted. 2019 Article Сучасні ігри дітей Куп’янщини: від традицій до інновацій / Н. Аксьонова // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 4. — С. 39-47. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204080 394.3–053.4/.5 (477.54) https://doi.org/10.15407/nte2019.04.039 uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали
spellingShingle	Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали Аксьонова, Н. Сучасні ігри дітей Куп’янщини: від традицій до інновацій Народна творчість та етнологія
description	У статті порушується проблема дослідження живої традиції ігрової культури, яку можна прослідкувати на прикладі Куп’янського району Харківської області, оскільки ми маємо достатньо матеріалу, що був зібраний на цій території та опублікований Петром Івановим на початку ХХ ст. Мета статті – ознайомити з результатами польової роботи в цьому районі та порівняти стан ігрової культури сучасної Куп’янщини з відомостями П. Іванова, визначити відмінність між згадуванням ігрових моментів та їхнім відтворенням під час інтерв’ю з інформантами різних вікових груп. Методи дослідження. Польові дослідження проводилися у вигляді розгорнутих інтерв’ю; була зроблена спроба фіксувати дитячі ігри не під час згадування, а безпосередньо в ігровому процесі. У статті обґрунтовується теза, що опис ігор П. Івановим є певним узагальнення матеріалу, що він отримував від різних інформантів, а не цитування одного джерела. Основні результати дослідження. Вивчення матеріалу сучасних дитячих ігор Куп’янщини дало можливість з’ясувати, що ігрова культура багато в чому ґрунтується на традиційних народних іграх. Деякі із цих ігор активно трансформуються – «Креймахи», «Свинки», а деякі відновлюються засобами навчання – «У Панаса», «У тарана». Порушується проблема методології фіксації народних ігор, пов’язана з технологією і методичними прийомами, що їх використовують вітчизняні дослідники. Висновки. Елементи багатьох народних ігор фіксуються в сучасній ігровій культурі, а деякі ігри залишаються актуальними впродовж століття. Зазначається, що найдієвішим методом дослідження ігрової культури є метод включеного спостереження, який супроводжувався відеофіксацією всього процесу гри. Саме в такий спосіб необхідно провадити дослідження сучасної ігрової культури.
format	Article
author	Аксьонова, Н.
author_facet	Аксьонова, Н.
author_sort	Аксьонова, Н.
title	Сучасні ігри дітей Куп’янщини: від традицій до інновацій
title_short	Сучасні ігри дітей Куп’янщини: від традицій до інновацій
title_full	Сучасні ігри дітей Куп’янщини: від традицій до інновацій
title_fullStr	Сучасні ігри дітей Куп’янщини: від традицій до інновацій
title_full_unstemmed	Сучасні ігри дітей Куп’янщини: від традицій до інновацій
title_sort	сучасні ігри дітей куп’янщини: від традицій до інновацій
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Розвідки та матеріали
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204080
citation_txt	Сучасні ігри дітей Куп’янщини: від традицій до інновацій / Н. Аксьонова // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 4. — С. 39-47. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT aksʹonovan sučasníígridítejkupânŝinivídtradicíjdoínnovacíj AT aksʹonovan moderngamesofthekupuanskdistrictchildrenfromtraditionstoinnovations
first_indexed	2025-11-24T05:13:53Z
last_indexed	2025-11-24T05:13:53Z
_version_	1849647414477062144
fulltext	39 УДК 394.3–053.4/.5(477.54) АКСЬОНОВА НАТАЛЯ кандидат історичних наук, доцент кафедри українознавства філософського факультету, доцент кафедри країнознавства та туристичного бізнесу факультету міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу Харківського національного університету імені В. Н. каразіна AkSionovA nATAliA a Ph.D. in History, an associate professor at the Ukrainian Studies Department of Philosophical Faculty, an associate professor at the Tourist Business and Country Studies Department of the International Economic Relations and Tourist Business Faculty of Vasyl Karazin Kharkiv National University Бібліографічний опис: Аксьонова, Н. (2019) Сучасні ігри дітей куп’янщини: від традицій до інновацій. Народна творчість та етнологія, 4 (380), 39–47 Aksionova, N. (2019) Modern games of the Kupyansk District Children: From Traditions to Innovations. Narodna tvorchist ta etnolohiya [Folk Art and Ethnology], 4 (380), 39–47 СУ Ч АСНІ ІГРИ ДІТЕЙ К У П’ЯНщИНИ: ВІ Д ТРА ДИЦІЙ ДО ІННОВА ЦІЙ Анотація / Abstract У статті порушується проблема дослідження живої традиції ігрової культури, яку можна прослідкувати на при- кладі куп’янського району Харківської області, оскільки ми маємо достатньо матеріалу, що був зібраний на цій тери- торії та опублікований петром Івановим на початку ХХ ст. Мета статті – ознайомити з результатами польової роботи в цьому районі та порівняти стан ігрової культури сучасної куп’янщини з відомостями п. Іванова, визначити відмінність між згадуванням ігрових моментів та їхнім відтворенням під час інтерв’ю з інформантами різних вікових груп. Методи дослідження. польові дослідження проводилися у вигляді розгорнутих інтерв’ю; була зроблена спроба фіксувати дитячі ігри не під час згадування, а безпосередньо в ігровому процесі. У статті обґрунтовується теза, що опис ігор п. Івановим є певним узагальнення матеріалу, що він отримував від різних інформантів, а не цитування одного джерела. Основні результати дослідження. Вивчення матеріалу сучасних дитячих ігор куп’янщини дало можливість з’ясувати, що ігрова культура багато в чому ґрунтується на традиційних народних іграх. деякі із цих ігор активно трансформуються – «креймахи», «Свинки», а деякі відновлюються засобами навчання – «У панаса», «У тарана». порушується проблема методології фіксації народних ігор, пов’язана з технологією і методичними прийомами, що їх використовують вітчизняні дослідники. Висновки. елементи багатьох народних ігор фіксуються в сучасній ігровій культурі, а деякі ігри залишаються актуальними впродовж століття. Зазначається, що найдієвішим методом дослідження ігрової культури є метод вклю- ченого спостереження, який супроводжувався відеофіксацією всього процесу гри. Саме в такий спосіб необхідно провадити дослідження сучасної ігрової культури. Ключові слова: сучасна ігрова культура, запис ігор, куп’янщина. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 4 0 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 4 0 I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 The research problem. The issue of studying of living tradition of game culture is raised in the article. It is considered by the way of example of the Kupiansk district of the Kharkiv region, since we have enough material collected on this territory and published by Petro Ivanov in the early XXth century. The purpose of the article is to present the results of field work in this district and compare the state of the game culture of the modern Kupiansk district with Petro Ivanov information, to define difference between mentioning of the game moments and their recreation during the interviews with the informants of various age groups. Research methods. Field studies have been conducted in the form of detailed interviews. An attempt is made to fix children’s games without mentioning them, and directly in the game. The thesis that the games description by Petro Ivanov represents a certain generalization of the material that he has received from various informants, but not the citing of one source, is substan tiated in the article. Main results of the research. The study of the material of the modern children’s games of the Kupiansk district has made it possible to point out that the game culture is based in many aspects on traditional folk games. Some of them are transformed actively – Kreimahy, Piggies, and some are restored by means of training – Panas, Taran. An issue of the methodology of folk games fixing is raised. It is connected with the technology and methodical ways used by Ukrainian investigators. Conclusions. The elements of many folk games are fixed in modern game culture, and some games remain relevant for centuries. It is noted that the method of included observation, accompanied by video fixation of the entire game process, is considered to be the most effective method of the game culture studying. It is just the way the investigation of modern game culture should be conducted. keywords: modern game culture, games recording, Kupiansk district. Рухливі традиційні ігри в сучасному дитячому середовищі трапляються вкрай рідко. Реконструкції, що пропонуються в різноманітних популярних виданнях, не конкурують із сучасними дитячими іграми, хоча дедалі більше методичних рекоменда- цій для дитячих садків будується саме на від- творенні традиційних народних ігор. Галина довженок називає ігри народним мистецтвом: «Та й хитра ж штука, оця народ- на гра! Ви думали – такі собі пустощі, коли робити нема чого, то в креймахи грають, аби збавити час, а вона, ота забавка, – мистецтво. А вона має свій погляд на людину, батьків- щину, добро, уявлення про тебе і світ. Бо мистецтво – це метод пізнання себе і світу. А гра записала в собі і закодувала в генах дії не лише народні знання, а нас із вами, наш національний характер» [15, с. 120] дослідження сучасних ігор є новим, актуальним і доволі складним напрямом у сучасній етнологічній науці, як і вивчення дитячої субкультури загалом. Наразі маємо лише одне дослідження сучасної ігрової культури Харківщини [11]. Найцікавішим у цій площині нам видається досвід В. Гребе- ньової [8; 9], але ґрунтовного дослідження українських реалій сучасної ігрової куль- тури не проводиться. Ми вже порушували питання методології збору матеріалів ігор безпосередньо під час ігрового дійства [1; 2]. предметом наших студій є ігри, зафіксовані авторкою під час експедиції, присвяченої підготовці заходів до ювілею петра Іванова, у червні 2006 року до куп’янського райо- ну Харківської області. Саме ця експедиція стала підосновою для проведення наукової конференції до ювілею дослідника [3]. Фіксація ігор, їх записування відбувалися на куп’янщині як безпосередньо від інфор- мантів шкільного віку, так і опосередковано. перед нами стояла проблема визначити сту- пінь інваріації українських народних ігор і загальний стан ігрової культури, порівняно з тими записами ігрової культури куп’янщини, що були опубліковані п. Івановим [12–14]. предмет наших студій – ігри, що побуту- ють у дитячому середовищі. дослідження сучасних ігор є новим, актуальним і доволі складним напрямом у сучасній етнологічній науці і натикається на низку проблем. Запи- сування ігор відбувається опосередковано, оскільки «засвідчити» їх безпосередньо під час проходження є великою проблемою, більшість із сучасних ігор ведуться дітьми на шкільних майданчиках або влітку, ближ- че до вечора, коли дослідники припиняють свою роботу. Тому слід констатувати, що записувачі не фіксують і, здається, ніколи не фіксували дитячих ігор, так би мовити, «наживо». Навіть коли мова йде про від- творення ігор середини ХХ ст., дослідники www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 4141 Ната л я аксьоНова розпитують виключно найстарших людей. Можливо, тому вони безпідставно констату- ють, що фактично з початку XX ст. і до його кінця народні ігри серед дітей ставали деда- лі менш популярними. кожне нове поколін- ня переймало все менше й менше народних ігор, і сьогодні це призвело до того, що вони майже повністю зникли [5]. польова робота, яка й велася за цим напрямом, натикається на те, що запис гри «в живу» є не текстом, а низкою повідо- млень, які мають фіксуватися одночасно. Такими повідомленнями є не тільки попе- редні домовленості щодо гри (правила), від- творення під час гри цих правил здебільшо- го в рухах; вербальне «зафарбовування» гри складає при цьому незнач ний відсоток і може трансформуватися. Слід зазначити, що головною проблемою фіксації сучасної ігрової культури є відсутність наукової методики збирання відомостей щодо ігор. особливо цікавим є застосування відеоз- йомки ігрового процесу і вимагає обґрунту- вання окремої методики фіксації. Але навіть спроб архівування гри на відео у вітчизняній етнологічній практиці ми не маємо. У даний час усі згадки щодо ігор, які фік- суються дослідниками, є опосередковани- ми, тобто записів ігор «у полі» не прово- диться. про гру питають як про процес, що відбувався давно, тобто накладається ефект забування або примовчування емоційної складової гри, а також особливостей пра- вил гри і місцевої термінології. Якщо ж гра є загальновідомою, на думку інформанта, то він не хоче вдаватися в подробиці пере- бігу гри і не хоче згадувати якісь додаткові відомості (вони несуттєві, місцеві), оскільки відповідальність за достовірність покладає на кореспондента, який виказав хоча б неве- личке знання якихось правил згадуваної гри. Реконструкція гри в такий спосіб стає дуже складною проблемою, оскільки натика- ється відразу на декілька питань. по-перше, під час записування ігор немає часу для зга- дування перебігу гри. по-друге, ані дослід- ник, ані інформатор не можуть визначити- ся, що є головним у процесі «відтворен- ня» гри. дослідники починають ставити дуже прямолінійні запитання: «А правил не пам’ятаєте?», на що відразу отримують відповідь: «Ні». Але тут таки інформант подає досить розширену розповідь щодо гри, правил якої він не нібито не пам’ятає. по-третє, більшість літніх людей просто не можуть «якісно» пригадати, як відбувала- ся гра, тому інколи пріоритетним є не вік інформанта, а його зацікавленість у процесі «згадування». Як показала практика, найін- формативнішими зараз є інтерв’ю з людьми 1930-х років народження і молодшими. Найкраще й докладніше розповідають про гру, правила якої зовсім не відомі дослід- нику, оскільки він виказує зацікавленість у відтворенні ігрових дій, якщо ж досліднику «достатньо» загального опису, то респон- дент його всіляко скорочує. оскільки інфор- матори, які реально гралися в ці ігри, нара- зі досить літні люди, то фіксація перебігу гри з їхніх слів стає певною методологічною проблемою, оскільки гра не відтворюється, а лише пригадується, у кращому випадку – стисло переказуються правила гри. Зазви- чай такі згадування вкрай уривчасті й дуже лаконічні, адже інформатор намагається передати не перебіг гри, а її головну мету: «<…> малим “У м’яча” грали, тепер такої гри нема. Береш, підкинеш м’яч і б’єш по ньому – хто дальше заб’є» (кІФ). Навіть якщо дослід- ник намагається ставити додаткові запитан- ня щодо перебігу гри, скажімо, про виготов- лення м’яча, то інформант відповідає дуже неохоче й переводить розмову на іншу тему: «<…> з ганчірки обмотали, обшили або шерс- тю напхнуть. Ще “В знам’я” грали» (кІФ). Безумовно, «пригадування» гри робить опис бідним і неповноцінним, інформанти наголошують лише на загальновідомих пра- вилах і пропускають подробиці, ігрова термі- нологія в таких згадках трапляється зрідка. Зважаючи на це, єдиним вирішенням цієї методологічної проблеми є намагання заці- кавити інформатора в найбільш широкій роз- повіді щодо відповідної гри через прохання www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 42 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 42 I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 не розказати про гру, а показати, описати чи навіть намалювати відповідні знаряддя гри, ігровий майданчик, ігрові фігури тощо. цікавим є досвід кореспондента сайта «Наш рідний куп’янськ» відтворити гру, яка широ- ко побутувала в середині ХХ ст.: «<…> у неї грали хлопці села Притулове. Мене тоді у гру не взяли, бо був ще дуже малим. Спочатку я розрюмсався, а коли побачив, що то за гра, то аж зрадів, що не втрапив у ту халепу» [7]. Саме через пікантність гри автор не сумні- вається в тому, що петро Іванов спеціально змінив назву гри, назвавши її «У тарана», бо оригінальна назва звучить так: «У сракача». кореспондент зробив дуже багато фото, які ілюструють усі стадії гри, навіть жеребкуван- ня за допомогою палиці. потрібно відмітити, що назва «У сракача» наразі закріпилася за іншою грою з вибиванням гравця м’ячем [16]. Наукові описи ігор, що ми наразі має- мо, подібні на ті, що їх «обробляють» і уні- фікують дослідники, намагаючись знайти середньостатистичний, загальновживаний варіант гри. За таким способом і укладав збірки народних ігор п. Іванов. порівняємо два описи однієї і тієї самої гри «У пікову даму», яку ми записали в ході «згадування», з варіантом опису, наведеного п. Івановим. «Граєм “В даму пікову”. Там роз- даються всі карти на всіх і надо соби- рать по дві пари – дві дев’ятки, дві десятки, дві дами, отак береться у су- сіда одна карта, і якщо вона в тебе єсть така карта, яку ти взяв у сусі- да – король, то ти його викидаєш, а якщо в тебе піко- ва дама, то вона нє викидується, єслі вона в тебе оста- ється – називають “вєдьма”. Єслі вона остається під кінець ігри, то ти проіграв» (ГС, ПД). «Выбрасывают из колоды трех дам, за исключением пиковой, которая называется “видьма”, и еще какую-ни- будь карту. Играют “у видь- мо” от 2 до 10 душ, раздают всю колоду, сначала всем по две карты, а остальным сколь- ко хватит, каждый из сданных ему карт выбрасывает на се- редину пары, а оставшийся на руках без пары подает своему товарищу закрытыми, чтобы он выбрал себе одну. Кому первому сданы карты, тот первый и предлагает следую- щему за ним выдернуть одну карту; выдернул к паре – от- брасывает, нет – берет и, пе- ремешавши к своим, пред- лагает следующему. У кого останется дама пик, тот видь- ма» [12, с. 202]. описи, які різняться між собою в часі на 100 років, майже тотожні, гра досі побутує не тільки в згадках людей похилого віку, вона живе безпосередньо в дитячому середовищі. Тому ми хочемо порушити проблему «вмирання» народної традиції як її перебіг, перетікання в інші форми ігрової культури, що тепер побутують на селі. Навіть самі інформанти говорять про, так би мовити, духовне наслідування від однієї гри до іншої. Наприклад, знаходимо свідчення про переті- кання функції гри «Свинка» у хокей: «Хлоп- ці гралися “У свинки” і “В цурки” <…> Котять і б’ють її, а хлопці – така палка вирізана – і палкою, “цурка” казали, і гралися “У свинки”. Тепер кажуть “У хокей”, а тоді “В свинки”» (кМС). Більшість інформантів також під- тверджують подіб ність сучасних дитячих ігор до тих, у які вони гралися в дитинстві: «На м’яча йдем грать. Знаєш, колодку били, счас я бачу, дітвора грається. Отак вирізу- вали палички, становили рядом, а тоді отак палкою як даси» (ТАВ). Навіть тоді, коли інформанти впевнені, що ігри змінилися, то їхні свідчення суперечать дійсності. Напри- клад, інформаторка на запитання «Зараз діти не граються в ті ігри, у які ви гралися?» дає таку відповідь: «Конечно нє. Ми гралися “В жмурки”. Кроме як “Жмурки”, які ще у нас можуть буть ігри? Ну, дівчатка – “скакалки”. “Жмурка” називаєм. Один жмуриться, там до 20 чи до 30 [рахуємо], а другий ховається, а дівчатка продовжують гратися у скакал- ку» (доГ). Безумовно, гра «Жмурка» дуже популяр- на в сучасному дитячому середовищі. ціка- вим є той факт, що діти в с. Моначинівка куп’янського району Харківської області на прохання показати свою найулюбленішу гру продемонстрували гру «У Панаса». цю гру розучувала дівчинка в дитячому садку в Хмельницькій області, а переїхавши до с. Моначинівка, навчила тутешніх дітей. Але діти, які не були знайомі з цією грою, залюбки перейняли її, і, що важливо, вона стала їхньою улюбленою. отже, діти навча- ють одне одного різноманітним іграм. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 4343 Ната л я аксьоНова Найбільше вражає подібність ігор «Крей- машки» та «У фішки». Здебільшого тради- ційні народні ігри на свіжому повітрі велися хлопчиками, і лише деякі – разом із дівчат- ками. Суто дівочих рухливих ігор існувало досить мало, головним чином це – «Крейма- хи», що, мабуть, протрималися з усіх народ- них ігор найдовше: «Упродовж ХХ століт- тя по всій Україні гра в крем’яхи поступово занепадала. У деяких населених пунктах її правила спрощували, а в 1980-х роках вона майже зникла. Нині у неї грають в поодино- ких випадках, а точніше – в окремих роди- нах. При цьому носіями традицій виступають люди старшого покоління – батьки, бабусі» [6, с. 172]. «Годів 30 уже їх нема, я не бачив, щоб діти грали в креймухи. В 60-х роках ще грали молодші діти, а на початку 70-х вони почали зникати» (кІФ). Таким чином, перед дослідниками стоїть завдання не фіксації народних ігор та їх трансформації, якщо така відбулася, у сучасному середовищі, а насам- перед – реконструкції цих ігор. Наведемо кілька прикладів польових записів: «[Як грають “у фішки”?] Така кругла плас- маска, на ній намальований рисунок, то вони б’ють. Якщо там, де намальований малюнок, вона перекидається, а в другого нєт, то той, у кого перекидається, – б’є зразу дві фішки. Єслі в нього дві фішки зразу вибивають – то він виграв, якщо в нього не одної не вибилося, то сосєд його б’є. [Ті фішки, що вибив, забираєте, чи на лички граєте?] Ні, забирає ті фішки, кому як везе» (ГС, пд). «[У які угри ви граєте?] Фішки. Тута нужна вибивати фішки. Як береться і виби- вається [діти настільки захоплені грою, що надається перевага показуванню гри, а не розповіді]. У мене ось вибилася одна. У Арту- ра тоже вибилася, у Дениса тоже вибилася. Ми обратно перебиваємо. [Фішка має переверну- тися догори малюнком?] Да, отак, отак, наприклад, оця не вибилася – я останній, вони спорять за перше і друге місця. У нас ще єсть такі звичаї, ну не тільки звичаї, а правила гри, оце “залишка”, оце ось – “обдарка”. Раз буде, а потом три і переходе ход Дєнісу, єслі Денис не вибиває в мене. В мене ось так – “обдарка”, а єслі “ліпа”, то всі фішки перекидуються, оттак [показує, як це може бути, якщо всі фішки перевертаються], щоб всі фішки, як одна, єслі здвинеться, як одна фішка так, то це називається “ліпа”. Вона рахується за 8 раз, вона може бути 8 раз. “Обдарка” – 3, “зави- ска” – 4.“Обдарка” – це якщо зовсім вилетить за межі, а бо об траву. Ось так “кольосіко”, ти перебиваєш, якщо ось так, то це нази- вається “коронка”, то переходе ход другому. В цих фішках дуже багато нєрв і азарту, як можна сказать – це підготовка до того, вихо- дить в життя таке, що з азартом. Напри- клад, за оцю фішку оце ми граємо, єслі в одного вибилось, в другого не вибилось, а в третього вибилось – переспарюєм. А в кого вообщє не вибилось, а він каже що це “обдарка”, то отакі ще єсть брехуни» (ЛА, Гдм, Гд). Вагомим «скарбом» у дитини раніше були саме креймашки – їх колекціонували і намагалися виграти з привабливим малюн- ком чи полив’яні, оскільки більшість могли бути і з камінців. ось ще фрагмент із польо- вих досліджень: «Я вже забула як в “Крей- машки”. Ложили на землю, не знаю по скільки там штук. Одну креймашку підкидали вверх, і щоб успіти ту креймашку, що лежить на землі, і підхватить ту, що летить. [Скіль- ки було креймашок?] Навєрно, п’ять. [Вони були однакові за розміром?] Були одинакові, були неодинакові, які найдем, таким і грали, але старалися, щоб були гарні такі граньонні, такі аж блискучі. [З глечиків?] Нє, не з глечи- ків, а з гравія, в основном з гравія» (доГ). Якщо раніше діти колекціонували при- вабливі креймашки, то тепер вони накопи- чують фішки, які є дійсним еквівалентом дитячих «багатств»: «Один носе 5 фішок, щоб пограть чуть-чуть. Може хтось при- ніс 5 – двадцять наіграв, а хтось приніс 50, а пішов додому з двома. [А де ті фішки беруть?] У магазинах продаються, по 10 копєєк» (ЛА, Гдм, Гд). Володарювання фішками зобра- жується як певний престиж, а вигравання фішок – певний дитячий подвиг: «[А всьо- го скільки у вас фішок?] У нас з братом www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 4 4 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 4 4 I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 344 фішки. А з собой ми граємо так: беремо пачку фішок і граємо. [Скільки може у тій пачці бути – 20–30?] В одній пачці тисяча, а є менші – 300–400. У Артура вдома єсть двісті з чимось. Мені ще Артем дасть п’ятсот фішок, більше – п’ятсоті» (ГС, пд). описи, що містять подробиці цієї гри, засвідчують широке побутування великої кількість її різновидів. Таким чином, ми бачимо, що сучасні діти продовжують колек- ціонування фішок і навіть інколи мають їх сотнями. Розповсюдженим явищем наразі є купування й продавання фішок, навіть за допомогою відповідних інтернет-сайтів [10]. Таку саму послідовність / подібність вика- зують і інші дитячі ігри, що побутують нині в дитячому середовищі. Як ми зазначали, гра «У свинку» має семантичний зв’язок із хокеєм; «У м’яча» замінюється футболом та іншими різновидами ігор із м’ячем. Варто зауважити, що «нормальним» станом ігро- вої культури є стан, у якому вона інваріюєть- ся, змінюється і пристосовується до певних умов і нових ігрових предметів. діти самі вигадують ігри, урізноманітнюють їх, ство- рюють нові правила. Наприклад, опанування футбольних навичок перетворилося в цікаву гру «Квадрат», яку вигадали діти в с. куче- рівка куп’янського району Харківської облас- ті. У ній беруть участь четверо гравців. На землі креслять квадрат, який ділять на 4 час- тини, по центру позначають круг. кожен з учасників набиває м’яч ногою та рахує кіль- кість відбиття, за якою визначають позицію у грі. Гравцеві з найбільшим показником непе- рервного відбиття м’яча призначають квадрат «короля», з меншою – квадрати «дами» та «вальта», а найменша кількість набивання відповідає квадрату гравця-невдахи, який має розпочати гру, «скидуючи» м’яча. цей учасник може брати м’яч руками для того, щоб подати його в центральний круг; хто стоїть навпроти нього, той забиває м’яч на інші квадрати, господарі яких намагають- ся відбити його на сусідні квадрати. Якщо м’яч відбивається, то гол не фіксується. У разі потрапляння м’яча в квадрат зараховують гол, якщо його забивають головою, то зарахо- вують два голи, а п’яткою – три голи. Рахунок ведуть до п’яти голів 1. Таким чином, маємо констатувати, що сучасна ігрова культура дітей не тільки не занепала, але й широко розвивається та уріз- номанітнюється. Скажімо, прикладом замі- ни форм лічилок, що існували в XIX ст., є створення нової лічилки-«абракадабри» з рахуванням на пальцях у с. петропавлів- ка куп’янського району Харківської області (під час лічилки діти прибирають пальці після того, як на них кінчився відлік): «Цум, цум, цумане Абель, фабель, думане Чікін, пікін, драматікен Айн, цвай, спряч адін» (ЛА, Гдм, Гд). порівняймо цю лічилку з тією, що її наво- дить п. Іванов і яка також містить вказівку про те, що потрібно прибрати пальці: «Шитом-битом, Під коритом, Чорний заєць Вийди палець» [13, с. 51]. Лічбою пальців також супроводжувалася лічилка «Котилася торба з великого горба» в с. Моначинівка, коли діти вибирали «Пана- са». особливо цікавою є фіксація різноманіт- них способів кидання палиці, що їх вдало- ся зафіксувати в с. курилівка куп’янського району Харківської області та навіть сфото- графувати різні види тримання палиці без- посередньо перед кидком, але відтворити всю гру хлопчик за браком співгравців від- мовився. Вони мають повну відповідність до тих способів, що були описані п. Івановим під час ігор «Шкопирть» («Нямкало», «Шко- пирта», «Шкарда»), «Вивертень» та «Віл» [13, с. 20–22]. Наприклад, зафіксовано спосіб «плазу- вати» палицю, сидячи на колінах. Він вико- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 4545 Ната л я аксьоНова ристовувався в іграх «плаз» і «Шкопирть». для кидання під час гри «Віл» петро Іванов фіксує, що гравець бере свою палицю нижче середини і піднімає її вище плеча, кидає її вперед, так щоб вона встромилася в землю [13, с. 22]. Різні способи кидання палиці використо- вувалися і під час гри «Скраклі». потрібно також констатувати, що способи кидання палиці під час цієї гри вкрай побіжно опису- валися всіма дослідниками, котрі фіксували цю гру в ХІХ ст. Інформація про це майже відсутня, тоді як про самі фігури скраклів дослідники згадують доволі часто [18]. подробиці способів кидання палиці під час цієї гри можна побачити тільки за допомо- гою відеоспостереження за грою [17]. Тому пріоритетним потрібно вважати фіксування сучасних дитячих ігор лише за допомогою відео. На часі постала проблема розробки методики збирання такого виду інформації. Маємо констатувати, що стан ігрової культури в куп’янському районі Харківської області хоча й зазнав змін щодо форм ігор, але в цілому наслідує українську народну традицію. Ігрова культура розвивається й доповнюється самими дітьми, що свідчить про її розвиток і невтрачений зв’язок. Без- умовно, цей зв’язок слід розглядати не як низку тотожностей, а як творче засвоєння форм і правил ігор, що і виказують діти, ство- рюючи нові ігри. Примітка 1 З повним текстом інтерв’ю, записаним Н. Аксьоно- вою 10 червня 2006 року в с. кучерівка куп’янського райо- ну Харківської області, можна ознайомитися в Архівних на- укових фондах рукописів та фонозаписів Інституту мисте- цтвознавства, фольклористики та етно логії ім. М. Т. Риль- ського НАН України (ф. 14-2, од. зб. 490, 15 арк.). Список інформаторів ГС, пд – Гончаров Стас (12 років), печеніг дми- тро (13 років). Записала Н. Аксьонова 10 червня 2006 року в с. кучерівка куп’янського р-ну Харків- ської обл. доГ – дубровкіна олександра Григорівна, 1941 р. н. Записала Н. Аксьонова 9 червня 2006 року в с. кучерів- ка куп’янського р-ну Харківської обл. кІФ – квітчатий Іван Федорович, 1916 р. н. Записала Н. Аксьонова 20 cерпня 2002 року в с. пархомівка крас- нокутського р-ну Харківської обл. кМС – колесник Марія Степанівна, 1918 р. н. Запи- сала Н. Аксьонова 13 червня 2006 року в с. Лісна Стінка куп’янського р-ну Харківської обл. ЛА, Гдм, Гд – Ладний Артур (10 років), Глушко дмитро (12 років), Глушко денис (11 років). Записала Н. Аксьонова 12 червня 2006 року в с. петропавлівка куп’янського р-ну Харківської обл. ТАВ – Ткачова Анна Василівна, 1925 р. н. Запи- сала Н. Аксьонова 8 червня 2006 року в с. орлянка куп’янського р-ну Харківської обл. Список використаних джерел 1. Аксьонова Н. дослідження сучасних дитячих ігор: опис чи наратив. Етнічна історія народів Європи. 2008. Вип. 27. С. 116–119. 2. Аксьонова Н. Методика дослідження народних ігор. Етнічна історія народів Європи. 2006. Вип. 21. С. 47–52. 3. Аксьонова Н. петро Васильович Іванов – ко- рифей українського народознавства (конференція до 170-річчя від дня народження, Харків, 1–2 грудня 2007 р.). Народна творчість та етнографія. 2008. № 6. С. 118–129. 4. В сракача! Сповільнена зйомка. [Відео]. URL : https://www.youtube.com/watch?v=0ZSA2h U8XLA. 5. Вовкодав А. Юрченко о. Народні ігри 30–70 рр. XX ст. жителів села Лецьки. Переяславіка: Наукові за- писки Національного історико-етнографічного запо- відника «Переяслав». Збірник наукових статей. 2012. Вип. 6 (8). С. 49–60. 6. Гейко А. Гра «крем’яхи» як джерело наукових студій : монографія. опішне : Українське Народознав- ство, 2015. 320 с. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 4 6 I S S N 013 0  6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 4 6 I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019 7. Гра, в яку куп’янчани грали ще у сиву давнину. 22/07/2018. URL : http://nashridkup.com.ua/?p=9006. 8. Гребеньова В. побутування народних дитячих ігор на Вінниччині в другій половині XX – на почат- ку XXI століття. Етнічна історія народів Європи. 2008. Вип. 26. С. 128–133. 9. Гребеньова В. о. діти в повсякденних практиках у другій половині XX – початку XXI ст. (на матеріалах Вінниччини). Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинсько- го. Серія : Історія. Збірник наукових праць. Вип. 24 / за заг. ред. проф. о. А. Мельничука. Вінниця : Нілан-ЛТд, 2016. С. 230–235. 10. детские фишки (разные). URL : https://skylots. org/6516919777/Detskie-fishkiraznye. 11. дитинство і народна культура Слобожанщини : матеріали фольклорно-етнографічних експедицій 1992– 2000 років / упоряд. В. М. осадча ; Харківський облас- ний центр народної творчості. Харків : Регіон-інформ, 2000. 152 с. 12. иванов п. В. Жизнь и поверья крестьян купян- ского уезда Харьковской губернии. Сборник Харьковского историко-филологического общества. 1907. Т. 17. С. 1–216. 13. иванов п. В. игры крестьянских детей в купян- ском уезде. Харьков : Типография губернского правле- ния, 1889. 81 с. 14. иванов п. В. Этнографические материалы, со- бранные в купянском уезде Харьковской губ. Этногра- фическое обозрение. 1897. № 1. С. 22–81. 15. Летіла сорока по зеленім гаю: дитячі та молодіж- ні українські народні ігри / упоряд. та авт. прим. Г. В. до- вженок. київ : Молодь, 1990. 160 с. 16. отак ми граємо в Сракача [Відео]. URL : https:// www.youtube.com/watch?v=Petkjg06ia8. 17. Скраклі [Відео]. URL : https://www.youtube.com/ watch?v=RoI4ijpb3A0. 18. Старков В. Традиції та інновації в ігровій культу- рі населення України. Гра «У скраклі». Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. 2010. Т. 21. С. 344–358. References 1. Aksionova N. (2008) Doslidzhennia suchasnykh dytiachyh ihor: opys chy naratyv [Studies on Modern Children’s games: A Description of a Narrative]. Etnichna istoriya narodiv Yevropy [Ethnic History of European Nations], Iss. 27, pp. 116–119. 2. Aksionova N. (2006) Metodyka doslidzhennia narodnykh ihor [Methods of Studying Folk Fames]. Etnichna istoriya narodiv Yevropy [Ethnic History of European Nations], Iss. 21, pp. 47–52. 3. Aksionova N. (2008) Petro Vasyliovych Ivanov – koryfey ukrayinskoho narodoznavstva (konferenciya do 170-richchia vid dnia narodzhennia, Kharkiv, 1–2 hrudnia 2007 r.) [Petro Vasyliovych Ivanov, a Coryphaeus of Ukrai- nian Ethnology (Conference Commemorating the 170th Anniversary of His Birthday, Kharkiv, December 1–2, 2007)]. Narodna tvorchist ta etnohrafiya [Folk Art and Eth- nography], no. 6, pp. 118–129. 4. V srakacha! Spovilnena zyomka. [Video] [Hitting at the Bum game. Slow Motion [Video]]. URL: https://www. youtube.com/watch?v=0ZSA2hU8XLA (accessed Мay 13, 2019). 5. Vovkodav A. Yurchenko O. (2012) Narodni ihry 30–70 rr. XX st. zhyteliv sela Letsky [Folk games of the Vil- lage of Letsky Dwellers in the 1930s–1970s]. Pereyaslavika: Naukovi zapysky Natsionalnoho istoryko-etnohrafichnoho zapovidnyka «Pereyaslav». Zbirnyk naukovykh statey [Pereyaslavica: Scientific Proceedings of the National His- torical and Ethnographical Reserve Pereyaslav], Iss. 6 (8)., pp. 49–60. 6. Heyko A. (2015) Hra «Kremyakhy» yak dzherelo naukovykh studiy: monohrafija [Tossing Up Pebbles game as a Source for Scientific Studies: A Monograph]. Opishne: Ukrayinske Narodoznavstvo, 320 pp. 7. Hra, v yaku kupyanchany hraly shche u syvu davnynu [The game Which Kupyansk Residents Played Already in the Hoary Antiquity] (22/07/2018). URL: http:// nashridkup.com.ua/?p=9006 (accessed Мay 13, 2019). 8. Hrebeniova V. (2008) Pobutuvannia narodnykh dytiachykh ihor na Vinnychchyni v druhiy polovyni XX – na pochatku XXI stolittia [Functioning of Folk Children’s games on Vinnychchyna in the Latter Half of the XXth to Early XXIst Century]. Etnichna istoriya narodiv Yevropy [Ethnic History of European Nations], Iss. 26, pp. 128–133. 9. Hrebeniova V. (2016) Dity v povsiakdennykh praktykakh u druhiy polovyni XX – pochatku XXI st. (na materialakh Vinnychchyny) [Children within Everyday Practices of the Mid- to Late XXth to Early XXIst Century]. Naukovi zapysky Vinnytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Mykhayla Kotsiubynskoho. Seriya: Istoriya. Zbirnyk naukovykh prats [Scientific Proceedings of the Mykhaylo Kotsiubyntskyi Vinnytsia State Pedagogical University. History Series. Collected Scientific Papers] (ed.inchief Prof. O. Melnychuk). Vinnytsia : Nilan-LTD, pp. 230–235. 10. Detskie fishky (raznye) [Children’s Chips (Miscella- neous)]. URL: https://skylots.org/6516919777/Detskie- fishkiraznye (accessed Мay 13, 2019). 11. Osadcha V. (compiler) (2000) Dytynstvo i narodna kultura Slobozhanshchyny: materialy folklorno- etnohrafichnykh ekspedytsiy 1992–2000 rokiv [Child- hood and Folk Art of Slobozhanshchyna: Materials of Folkloric and Ethnographic Expeditions in the Period of www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 47 1992–2000] (Kharkiv Regional Folk Art Centre). Kharkiv: Region-inform, 152 pp. 12. Ivanov P. (1907) Zhyzn y poverya krestyan Kupianskogo uyezda Kharkovskoy gubernii [Life and Beliefs of Peasants of Kupiansk District (Kharkov gov- ernorate)]. Sbornik Kharkovskogo istoriko-filologicheskogo obshchestva [Collected Papers of the Kharkov Historical and Philological Society], Vol. 17, pp. 1–216. 13. Ivanov P. (1889) Igry krestyanskih detey v Kupianskom uyezde [games of Peasant Children in Kupiansk District]. Kharkov: Tipografiya gubernskogo pravleniya, 81 pp. 14. Ivanov P. (1897) Etnograficheskie materialy, sobrannyye v Kupianskom uyezde Kharkovskoy gub. [Eth- nographic Materials, Collected in Kupiansk District (Khar- kov governorate)]. Etnograficheskoye obozreniye [Ethno- graphic Reviews], no. 1, pp. 22–81. 15. Dovzhenok H. (compiler and annotator) (1990) Letila soroka po zelenim hayu: dytiachi ta molodizhni ukrayinski narodni ihry [A Magpie Flew over green grove: Ukrainian Children’s and Youth’s Folk games]. Kyiv: Molod, 160 pp. 16. Otak my hrayemo v Srakacha [Video] [Thus We Play Hitting at the Bum game [Video]]. URL: https:// www.youtube.com/watch?v=Petkjg06ia8 (accessed Мay 13, 2019). 17. Skrakli [Video] [Skittles [Video]]. URL: https:// www.youtube.com/watch?v=RoI4ijpb3A0 (accessed Мay 13, 2019). 18. Starkov V. (2010) Tradytsiyi ta innovatsiyi v ihroviy kulturi naselennia Ukrayiny. Hra «u skrakli» [Traditions and Innovations within Ukrainian Population’s game Cul- ture: A Playing Skittles game]. Naukovi zapysky. Zbirnyk prats molodykh vchenykh ta aspirantiv [Scientific Proceed- ings. Collected Papers of Young Scholars and Postgradu- ates], Vol. 21, pp. 344–358. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Сучасні ігри дітей Куп’янщини: від традицій до інновацій

Institution

Ähnliche Einträge