Вплив тривалого голодування на людину та трансгенераційні наслідки Голодомору-геноциду
Мета статті – розкрити зв’язок між впливом голоду на людину і трансгенераційними наслідками трагедії Голодомору-геноциду українців 1932–1933 років. Методологія дослідження ґрунтується на полідисциплінарному підході, у межах якого задля опрацювання вибраного матеріалу задіяно методи контент-аналізу й...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2019 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2019
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204082 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вплив тривалого голодування на людину та трансгенераційні наслідки Голодомору-геноциду / О. Стасюк // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 4. — С. 16-23. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204082 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Стасюк, О. 2025-06-24T10:29:22Z 2019 Вплив тривалого голодування на людину та трансгенераційні наслідки Голодомору-геноциду / О. Стасюк // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 4. — С. 16-23. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204082 341.485:612.391]:94(477)"1932/1933" https://doi.org/10.15407/nte2019.04.016 Мета статті – розкрити зв’язок між впливом голоду на людину і трансгенераційними наслідками трагедії Голодомору-геноциду українців 1932–1933 років. Методологія дослідження ґрунтується на полідисциплінарному підході, у межах якого задля опрацювання вибраного матеріалу задіяно методи контент-аналізу й аналізу причинно-наслідкових зв’язків, методи синтезу й узагальнення, методологічний потенціал трансгенераційної психології, «Genocide Studies» і «Trauma Studies». Наукова новизна полягає в розкритті прихованої логіки, що тягнеться від природи голоду і голодування до трагедії Голодомору-геноциду. Для того, щоб зрозуміти справжні масштаби і глибину трансгенераційних зв’язків між тими, хто пережив «терор голодом», і сучасним поколінням українців, необхідно осмислити психофізіологічний та соціокультурний вимір травми, що «осіла» на рівні переживань, переконань та когнітивних установок наступної генерації. Висновки. Доведено, що намір і організація масового голоду з метою приборкання непокірної України через знищення селянства і українців як етносу і національної групи комуністичним режимом під керівництвом Й. Сталіна не лише призвели до смерті мільйонів людей, а й завдали глибокої психотравми нащадкам і сучасним поколінням українців. Голодування – біологічне явище – тісно пов’язане із соціально-політичними передумовами і особливо наслідками, адже національній групі на стадії парагромадянського суспільства перешкодили перетворитися на політичну націю. Щоб подолати ці наслідки, потрібна як індивідуальна, так і масова, колективна травмотерапії, що сприятимуть створенню позитивної семіосфери. Переведення травматичних спогадів у візуальні, аудіальні чи інші образні форми дозволить розширити фокус травматичної події, вийти за межі травматичної замкнутості та повторюваності (натомість табуювання цієї теми тільки сприятиме поглибленню травми). The purpose of the article is to reveal the connection between the influence of famine on the person and transgenerational consequences of the tragedy of the Holodomor-genocide of Ukrainians in 1932–1933. The methodology of the study is based on the polydiscipline approach, within the scope of which the methods of content analysis and cause-and-effect relationship analysis, methods of synthesis and generalization, methodological potential of transgenerational psychology, Genocide Studies, and Trauma Studies are used for the adaptation of the selected material. The scientific novelty of the study consists in the disclosure of hidden logic that links the nature of famine and starvation and the tragedy of the Holodomor-genocide. To understand the true scale and depth of transgenerational connections between those who have survived the terror by famine and the contemporary generation of Ukrainians, one needs to reflect on the psychological, physiological, and sociocultural dimension of trauma that settles on the level of feelings, beliefs, and cognitive directives of the next generation. Conclusions. It is proved that the intent and organization of mass famine, aimed at the suppression of indocile Ukraine through the extermination of farmers and Ukrainians as ethnos and national groups by the communist regime headed by J. Stalin have caused not only the death of millions of people but also deep psychotrauma to the descendants and contemporary generations of Ukrainians. Starvation—a biological phenomenon—is closely connected with its social and political premises and especially consequences, because the national group on the stage of para-civil society has been prevented from turning into the political nation. In order to overcome these effects, both individual and mass, collective trauma therapies are necessary. Transformation of traumatic reminiscences into visual, audio, or other image forms will help to create the positive semiosphere and expand the focus of the traumatic event, and overstep the traumatic closure and repetitiveness (instead, tabooing of this topic will only deepen the trauma). uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З етноісторії українства Вплив тривалого голодування на людину та трансгенераційні наслідки Голодомору-геноциду An Influence of Protracted Starvation on a Person and Transgenerational Consequences of the Holodomor-genocide Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Вплив тривалого голодування на людину та трансгенераційні наслідки Голодомору-геноциду |
| spellingShingle |
Вплив тривалого голодування на людину та трансгенераційні наслідки Голодомору-геноциду Стасюк, О. З етноісторії українства |
| title_short |
Вплив тривалого голодування на людину та трансгенераційні наслідки Голодомору-геноциду |
| title_full |
Вплив тривалого голодування на людину та трансгенераційні наслідки Голодомору-геноциду |
| title_fullStr |
Вплив тривалого голодування на людину та трансгенераційні наслідки Голодомору-геноциду |
| title_full_unstemmed |
Вплив тривалого голодування на людину та трансгенераційні наслідки Голодомору-геноциду |
| title_sort |
вплив тривалого голодування на людину та трансгенераційні наслідки голодомору-геноциду |
| author |
Стасюк, О. |
| author_facet |
Стасюк, О. |
| topic |
З етноісторії українства |
| topic_facet |
З етноісторії українства |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
An Influence of Protracted Starvation on a Person and Transgenerational Consequences of the Holodomor-genocide |
| description |
Мета статті – розкрити зв’язок між впливом голоду на людину і трансгенераційними наслідками трагедії Голодомору-геноциду українців 1932–1933 років. Методологія дослідження ґрунтується на полідисциплінарному підході, у межах якого задля опрацювання вибраного матеріалу задіяно методи контент-аналізу й аналізу причинно-наслідкових зв’язків, методи синтезу й узагальнення, методологічний потенціал трансгенераційної психології, «Genocide Studies» і «Trauma Studies». Наукова новизна полягає в розкритті прихованої логіки, що тягнеться від природи голоду і голодування до трагедії Голодомору-геноциду. Для того, щоб зрозуміти справжні масштаби і глибину трансгенераційних зв’язків між тими, хто пережив «терор голодом», і сучасним поколінням українців, необхідно осмислити психофізіологічний та соціокультурний вимір травми, що «осіла» на рівні переживань, переконань та когнітивних установок наступної генерації. Висновки. Доведено, що намір і організація масового голоду з метою приборкання непокірної України через знищення селянства і українців як етносу і національної групи комуністичним режимом під керівництвом Й. Сталіна не лише призвели до смерті мільйонів людей, а й завдали глибокої психотравми нащадкам і сучасним поколінням українців. Голодування – біологічне явище – тісно пов’язане із соціально-політичними передумовами і особливо наслідками, адже національній групі на стадії парагромадянського суспільства перешкодили перетворитися на політичну націю. Щоб подолати ці наслідки, потрібна як індивідуальна, так і масова, колективна травмотерапії, що сприятимуть створенню позитивної семіосфери. Переведення травматичних спогадів у візуальні, аудіальні чи інші образні форми дозволить розширити фокус травматичної події, вийти за межі травматичної замкнутості та повторюваності (натомість табуювання цієї теми тільки сприятиме поглибленню травми).
The purpose of the article is to reveal the connection between the influence of famine on the person and transgenerational consequences of the tragedy of the Holodomor-genocide of Ukrainians in 1932–1933. The methodology of the study is based on the polydiscipline approach, within the scope of which the methods of content analysis and cause-and-effect relationship analysis, methods of synthesis and generalization, methodological potential of transgenerational psychology, Genocide Studies, and Trauma Studies are used for the adaptation of the selected material. The scientific novelty of the study consists in the disclosure of hidden logic that links the nature of famine and starvation and the tragedy of the Holodomor-genocide. To understand the true scale and depth of transgenerational connections between those who have survived the terror by famine and the contemporary generation of Ukrainians, one needs to reflect on the psychological, physiological, and sociocultural dimension of trauma that settles on the level of feelings, beliefs, and cognitive directives of the next generation. Conclusions. It is proved that the intent and organization of mass famine, aimed at the suppression of indocile Ukraine through the extermination of farmers and Ukrainians as ethnos and national groups by the communist regime headed by J. Stalin have caused not only the death of millions of people but also deep psychotrauma to the descendants and contemporary generations of Ukrainians. Starvation—a biological phenomenon—is closely connected with its social and political premises and especially consequences, because the national group on the stage of para-civil society has been prevented from turning into the political nation. In order to overcome these effects, both individual and mass, collective trauma therapies are necessary. Transformation of traumatic reminiscences into visual, audio, or other image forms will help to create the positive semiosphere and expand the focus of the traumatic event, and overstep the traumatic closure and repetitiveness (instead, tabooing of this topic will only deepen the trauma).
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204082 |
| citation_txt |
Вплив тривалого голодування на людину та трансгенераційні наслідки Голодомору-геноциду / О. Стасюк // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 4. — С. 16-23. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT stasûko vplivtrivalogogoloduvannânalûdinutatransgeneracíinínaslídkigolodomorugenocidu AT stasûko aninfluenceofprotractedstarvationonapersonandtransgenerationalconsequencesoftheholodomorgenocide |
| first_indexed |
2025-11-27T03:48:10Z |
| last_indexed |
2025-11-27T03:48:10Z |
| _version_ |
1850797652286898176 |
| fulltext |
16
УДК 341.485:612.391]:94(477)"1932/1933"
СТАСюК ОЛЕСЯ
кандидат історичних наук, генеральний директор Національного музею «Меморіал жертв Голодомору»
STASiUk oleSiA
a Ph. D. in History, general director of a National Museum Holodomor Victims Memorial
Бібліографічний опис:
Стасюк, о. (2019) Вплив тривалого голодування на людину та трансгенераційні наслідки Голодомору-
геноциду. Народна творчість та етнологія, 4 (380), 16–23
Stasiuk, о. (2019) An Influence of Protracted Starvation on a Person and Transgenerational Consequences of
the Holodomor-genocide. Narodna tvorchist ta etnolohiya [Folk Art and Ethnology], 4 (380), 16–23
ВП ЛИВ ТРИВА ЛОГО ГОЛОД У ВА НН Я Н А ЛЮДИН У
ТА ТРА НСГЕНЕРА ЦІЙНІ Н АС ЛІ ДК И
ГОЛОДОМОРУ-ГЕНОЦИ Д У
Анотація / Abstract
Мета статті – розкрити зв’язок між впливом голоду на людину і трансгенераційними наслідками трагедії Голодо-
мору-геноциду українців 1932–1933 років Методологія дослідження ґрунтується на полідисциплінарному підході,
у межах якого задля опрацювання вибраного матеріалу задіяно методи контент-аналізу й аналізу причинно-наслід-
кових зв’язків, методи синтезу й узагальнення, методологічний потенціал трансгенераційної психології, «genocide
Studies» і «Trauma Studies». Наукова новизна полягає в розкритті прихованої логіки, що тягнеться від природи
голоду і голодування до трагедії Голодомору-геноциду. для того, щоб зрозуміти справжні масштаби і глибину трансге-
нераційних зв’язків між тими, хто пережив «терор голодом», і сучасним поколінням українців, необхідно осмислити
психофізіологічний та соціокультурний вимір травми, що «осіла» на рівні переживань, переконань та когнітивних
установок наступної генерації. Висновки. доведено, що намір і організація масового голоду з метою приборкання
непокірної України через знищення селянства і українців як етносу і національної групи комуністичним режимом під
керівництвом й. Сталіна не лише призвели до смерті мільйонів людей, а й завдали глибокої психотравми нащадкам
і сучасним поколінням українців. Голодування – біологічне явище – тісно пов’язане із соціально-політичними пере-
думовами і особливо наслідками, адже національній групі на стадії парагромадянського суспільства перешкодили
перетворитися на політичну націю. Щоб подолати ці наслідки, потрібна як індивідуальна, так і масова, колективна
травмотерапії, що сприятимуть створенню позитивної семіосфери. переведення травматичних спогадів у візуальні,
аудіальні чи інші образні форми дозволить розширити фокус травматичної події, вийти за межі травматичної замкну-
тості та повторюваності (натомість табуювання цієї теми тільки сприятиме поглибленню травми).
Ключові слова: Голодомор-геноцид, тривале голодування, психотравма і трансгенераційні наслідки, колективна
травмотерапія.
The purpose of the article is to reveal connection between the influence of famine on the person and transgenerational
consequences of the tragedy of the Holodomor-genocide of Ukrainians in 1932–1933. The methodology of the study is
based on the polydiscipline approach, within the scopes of which the methods of content analysis and cause-and-effect
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
1717
Олеся стасюк
relationship analysis, methods of synthesis and generalization, methodological potential of transgenerational psychology,
Genocide Studies and Trauma Studies are used for the adaptation of the selected material. The scientific novelty of the
study consists in the disclosure of hidden logic which links the nature of famine and starvation, and the tragedy of the
Holodomor-genocide. In order to understand the true scales and depth of transgenerational connections between those
who have survived the terror by famine and contemporary generation of Ukrainians, one needs to reflect the psychological,
physiological and socio-cultural dimension of trauma that settles on the level of feelings, beliefs and cognitive directives of
the next generation. Conclusions. It is proved that the intent and organization of mass famine, aimed at the suppression
of indocile Ukraine through the extermination of farmers and Ukrainians as ethnos and national group by the communist
regime headed by J. Stalin have caused not only the death of millions of people, but also deep psychotrauma to the
descendants and contemporary generations of Ukrainians. Starvation – a biological phenomenon – is closely connected
with its social and political premises and especially consequences, because the national group on the stage of para-civil
society has been prevented to turn into the political nation. In order to overcome these effects, both individual and mass,
collective trauma therapies are necessary. Transformation of traumatic reminiscences into visual, audio or other image
forms will help to create the positive semiosphere and expand the focus of traumatic event and overstep the traumatic
closure and repetitiveness (instead tabooing of this topic will only deepen the trauma).
keywords: Holodomor-genocide, protracted starvation, psychological trauma, transgenerational effects, collective
trauma therapy
Вступивши у ХХІ ст., людство зробило
низку звершень, якими справді можна пиша-
тися. Наприклад, повністю розшифровано
геном людини, знайдено воду на Марсі, від-
крито нову планету ериду, створено першу
синтетичну бактеріальну клітину, розроб-
лено повністю автономне штучне серце,
відкрито квантову телепортацію і графен,
зроблено поступ у розвитку штучного інте-
лекту та ін. Утім, водночас було поглиблено
загрози, що належать тепер до глобальних
проблем. Ідеться головно про дві величезні
загрози – голод і бідність. Вони є настільки
важливими, що ставлять під сумнів згада-
ні вище досягнення, адже мають доленосне
значення для людства, яке вкотре повинне
замислитися над своїм виживанням.
Зосередивши увагу на феномені масового
голодування і пов’язаних із ним проблема-
ми, авторка статті солідаризується із сучас-
ними дослідниками й експертами Світової
організації охорони здоров’я, оцінки яких
підтверджують тенденцію: з-поміж кожних
100 людей, які нині живуть на Землі, 10 не
мають належного харчування, а 200 млн
перебувають на межі голодної смерті [2].
Загалом близько 1,2 млрд мешканців нашої
планети страждають від хронічного недо-
їдання. Щодня від голоду у світі помирає
24 тис. осіб. ця проблема стосується не тіль-
ки бідних країн і країн, що розвиваються, але
й країн з розвиненою економікою. підрахун-
ки Всесвітньої продовольчої і сільськогоспо-
дарської організації ооН (ФАо) свідчать,
що найбільше страждають від голоду й непо-
вноцінного харчування в Азійсько-Тихооке-
анському регіоні – 642 млн, а також на півдні
Африки, де голодують 265 млн людей. Якщо
ж говорити про дитячу смертність, то тут
(в Африці) мешкають 90 % з усіх голодуючих
дітей світу [3].
Ідеться не про низькі показники й повіль-
ні темпи вирощування чи виготовлення хар-
чів, а радше про можливість їх придбати,
а ще про політику, яку проводить окрема
держава та її керівництво, породжуючи сво-
їми рішеннями голод на власній території.
Розв’язання проблеми голоду мусить бути
пріоритетним напрямком систем світової і
національної безпеки поряд з екологічними і
терористичними викликами.
У цьому контексті на окрему увагу заслу-
говують випадки в історії, коли голод є заду-
маною, спланованою і послідовно реалізова-
ною акцією стосовно групи людей, етносу чи
нації, з метою приборкання або винищення
останніх. На жаль, в українській історії існу-
ють трагічні сторінки, які мовою трансге-
нераційної психології називаються «потен-
ційною ямою», або психотравмою, відлуння
якої відчувається і тепер. Як зазначає А. Мас-
люк, ця колективна травма проявляється на
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
18
I S S N 013 0 6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019
18
I S S N 013 0 6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019
прикладі трансгенерації, а ще в «емоційно-
му розриві поколінь» і «сімейній проекції
відчуттів голоду». це особливо помітно за
столом в українських сім’ях – зарубіжні екс-
перти підкреслюють наявність нав’язливого
занепокоєння щодо питання «чи не голодні
дитина і гості?» [6, c. 53].
У юридичній площині, за словами В. Васи-
ленка, ця акція позначається поняттям
«геноцид» і в доктрині міжнародного права
маркується як «злочин злочинів». З-поміж
усіх злочинів він має власну специфіку, під
час розкриття якої потрібно уникати довіль-
ного трактування, чітко розуміти та концеп-
туалізувати цей феномен як намір і органі-
зацію масового голоду з метою приборкання
непокірної України через знищення селянства і
українців як етносу і національної групи кому-
ністичним режимом, ідеологом і ініціатором
якого було вище комуністичне партійне керів-
ництво на чолі з Й. Сталіним [1].
У цьому ключі і вибудовано логіку цієї
статті, де основною метою є розкриття зв’язку
між впливом голоду на людину і трансгене-
раційними наслідками від нього на прикла-
ді трагедії Голодомору-геноциду українців
1932–1933 років. Реалізовано названу мету
через такі завдання: по-перше, проаналізо-
вано вплив тривалого голодування на фізіо-
логічний і морально-психологічний стан
людини, передовсім з урахуванням геноцид-
ної ситуації та, по-друге, охарактеризовано
наслідки цієї штучної акції для наступних
поколінь українців.
«Голод» – термін, який використовують
на позначення фізіологічних, психологічних
та культурно-політичних аспектів того, що
відбувається з людиною, яка не задоволь-
няє власних харчових потреб, тобто базової
потреби в їжі. В індивідуальному аспекті
йдеться переважно про певний фізіологіч-
ний стан організму, коли, за словами відо-
мого фізіолога І. павлова, послаблюється
зв’язок і взаємовідносини живого організму
з навколишнім середовищем, здійснювані
на підставі харчування [8]. Флуктуація рівня
гормонів лептину та греліну мотивує орга-
нізм споживати їжу. коли людина їсть, ади-
поцити (жирові клітини) сприяють вивіль-
ненню лептину в організмі, що зменшує від-
чуття голоду. Внаслідок тривалої відсутності
їжі рівень лептину відчутно падає, викли-
каючи вивільнення вторинного гормону –
греліну, а це своєю чергою знову посилює
відчуття голоду. деякі дослідження дово-
дять, що збільшення продукування греліну
може посилити апетит, навіяний виглядом
їжі, натомість збільшення стресу теж може
впливати на вироблення цього гормону [14].
Такі висновки пояснюють, чому голод пере-
важає навіть у стресових ситуаціях.
підрахунки ФАо свідчать, що денна
норма харчування людини має становити
2400–2500 ккал, хоча цей показник може
варіюватися, залежно від статі, віку, при-
родно-кліматичних умов, виду роботи та
інших чинників. Загалом ситуація недоїдан-
ня настає тоді, коли енергетична цінність
раціону опускається нижче 1800 ккал, а явно
виражений голод передбачає 1000 ккал на
добу, що є «критичною позначкою». коли
впродовж тривалого часу організм отримує
менше 1000 ккал на добу, починається фізич-
на деградація. один голодний день – це не
погано, однак за 24 години після припи-
нення споживання їжі гіпоталамус починає
«бойкотувати», різко активізуючи адап-
таційні процеси в організмі. Відбувається
«струс» імунітету. Якщо протягом більш
ніж трьох днів організм не отримує глюко-
зи, вітамінів, вуглеводів і білків, то виника-
ють ознаки ацидозу. підвищується кислот-
ність, язик покривається густим нальотом
сіруватого кольору, а в крові різко зростає
кількість сечової кислоти. На 8–10-й день
починаються нудота, запаморочення і навіть
блювота, тобто ацидотична криза. після
10 днів настає полегшення, людина відчуває
бадьорість і легкість, відчуття голоду зникає.
Натомість організм входить до найнебез-
печнішої фази. після 21 дня голодування в
ньому відбуваються практично незворот-
ні зміни, коли вичерпуються всі запаси. Як
наслідок, організм починає шкодити собі
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
1919
Олеся стасюк
(синтезувати глюкозу, таку потрібну для
мозку, використовуючи вуглеводи із м’язів
та печінки, що призводить до різкої втрати
запасу вітамінів, утворення каменів у нир-
ках, гормональних збоїв у жінок, психічних
порушень, які лікарі називають «харчовим
маразмом» тощо).
Наслідки голоду є жахливими, численни-
ми і різноманітними не лише з медичного,
а й із соціально-економічного погляду. Вони
проявляються комплексно: затримують пси-
хофізичний розвиток у дитинстві, знижують
продуктивність праці серед дорослого насе-
лення та успішність навчання серед дітей,
знижують здатність організму опиратися
хворобам, а якщо ті мають хронічний харак-
тер, то часто спричиняють смерть, породжу-
ють пастку безуспішного прориву зі стану
убогості [4].
отже, можна помітити, як, здавалося б,
фізичне за своєю суттю явище виражається
соціально-економічним чином. Так, може
йтися про позитивний ефект стимуляції,
яка з’являється внаслідок намагань подолати
голод. це є одним з головних критеріїв ефек-
тивності соціальної політики держави та
важливою складовою міжнародних програм
соціально-економічного розвитку. однак
можлива ситуація з негативним підтекстом,
як у випадку із задуманим та штучно іні-
ційованим більшовицькою владою масовим
голодом стосовно українського населення в
1932–1933 роках.
Механізм активізації каналів, які пояс-
нюють також і «терор голодом» українсько-
го населення протягом зазначеного періоду,
дуже добре описав п. Сорокін у праці «Голод
як фактор», виходячи не тільки з позицій
плюралістичної методології та «поміркова-
ного біхевіоризму», а й глибокого розумін-
ня суті та природи більшовицької влади,
людиноненависницького змісту її ідеологем
і закликів. пояснюючи те, що відбувалося в
1919–1922 роках, поняттям «царство смер-
ті» [10], учений головне своє завдання вба-
чав у тому, щоб встановити «функціональ-
ний зв’язок» між голодуванням і соціальним
ефектом, який воно спричиняє на рівні пове-
дінки, у будові й організації соціуму, вияви-
ти, як воно змінює характер соціальних про-
цесів [11, c. 10]. під «голодом» п. Сорокін
розуміє «припинення або недостатнє над-
ходження їжі в організм людини (або недо-
статнє її засвоєння)» [11, c. 24], обстоюючи
таким чином головну ідею – усі соціальні
процеси зумовлені кількістю і якістю енер-
гії, яку отримує людина.
п. Сорокін розглядає такий ланцюг явищ:
«1) кількість і якість енергії, що її отриму-
ють люди (явище А), зумовлює їхню життє-
діяльність (поведінку, явище В), 2) харак-
тер поведінки людей (В) зумовлює харак-
тер соціальних процесів, які відбуваються
в їхньому середовищі (явище С). Саме так,
С (соціальні процеси) перебувають у функ-
ціональному зв’язку з явищем А. Тому коли-
вання і варіювання А повинні викликати ряд
змін і варіювань у сфері В (поведінка людей),
а через В – і у сфері С (у царині соціальних
процесів)» [10, c. 8]. Голодування спричиняє
ослаблення фізичних і психічних сил організ-
му, а також інстинкту життя й самозахисту,
тобто викликає придушення детермінації та
рефлексів самозбереження, що закінчується
загибеллю організму. Голод – це важіль, що
запускає певні форми і напрямки суспільно-
го життя, а також депресує і послаблює всі
безумовні та умовні процеси, трансформує
мовні рефлекси, ідеологію, душевні пережи-
вання людей. динаміка кількості та якості
їжі не тільки впливає на поведінку людей,
але й відображається на соціальному житті.
У випадку з Україною, де Голодомор-гено-
цид виступав основним інструментом, поді-
бні соціальні експерименти повинні були
запобігти тому, щоб українці перейшли зі
стадії «парагромадянського» суспільства, всі
ознаки якого існували на початку ХХ ст., до
етапу становлення політичної нації. Саме
тому слід було зменшити питому вагу укра-
їнського населення, переважно сільського,
яке навіть з урахуванням національних мен-
шини нараховувало 88 % від населення Укра-
їни. А якщо звернути увагу на всю територію
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
2 0
I S S N 013 0 6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019
2 0
I S S N 013 0 6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019
РСФРР, то нескладно помітити, що мільйони
етнічних українців проживали на кубані
(1,4 млн) і в цілому на північному кавка-
зі (3,1 млн), на поволжі та нерівномірно
в інших регіонах. партійна верхівка добре
розуміла ризики симбіозу високого граду-
су антикомуністичних настроїв з почуттям
національної ідентичності, особливо на селі,
що становило потенційну загрозу існуван-
ню СРСР як «нової держави». Тому під
приводом боротьби з українським сепара-
тизмом на «цілком таємному» рівні і було
прийнято рішення задіяти спецоперацію
«терору голодом» для припинення будь-
яких намірів українців на державотворче
самовизначення, яке, до речі, закріплене
конституцією СРСР 1924 року. Як зазначав
у травні 1933 року королівський консул Іта-
лії в Харкові С. Ґраденіґо, «теперішня ката-
строфа спричинить колонізацію переважно
російським населенням. Можливо, в дуже
близькому майбутньому, не доведеться біль-
ше говорити ні про Україну, ні про україн-
ський народ, а отже, не буде й української
проблеми, оскільки Україна фактично стане
частиною Росії» [5, c. ].
про масштабність отриманих українця-
ми психотравм від голоду пише д. Франк
у своїй праці «Голод і психіка (за даними
дослідження голодуючих місць України)»
[12]. Він виокремлює три стадії стану голоду-
ючих: збудження, пригнічення і термінальну,
тобто смертельну, стадію. На думку вченого,
між цими стадіями немає чіткої послідов-
ності й переходу. Траплялися випадки, коли
збудження зберігалося аж до моменту смерті
або ж коли пригнічення домінувало від само-
го початку. У багатьох людей проявлялася
схильність до марень наяву. Уже на ранніх
стадіях увага втрачає стійкість, також пору-
шується послідовність мислення. У стані
збудження найчастіше виникають нудота,
захворювання шкіри і нервових стовбурів.
З наближенням процесу до термінальної ста-
дії «вихолощуються» думки, загострюють-
ся почуття й інстинкти. Міміка поступово
згасає, обличчя набуває скам’янілого вигля-
ду. Також зникає гидливість і деформуються
смакові рецептори, тому люди починають
споживати нудотні речі, не демонструючи
відрази. Але найгіршою є ситуація, за якої
втрачається моральний і емоційний зв’язок з
рідними й близькими, що уможливлює вбив-
ства дітей та канібалізм. до того ж д. Франк
особливо загострює увагу на тому, що зміни,
яких зазнає психіка під впливом голодуван-
ня, можуть бути тривалими.
«Страх голоду увійшов у життя україн-
ського народу, що призвело до травмати-
зації психічного і фізіологічного простору
кожної особистості» [6, c. 52]. це позна-
чається термінами «нав’язливе відтворен-
ня» (З. Фройд), «передача травм», або
«трансгенераційні зв’язки» (А. Шутценбер-
ґер), «моделюючий вплив трансляцій тих,
хто пізнав голодомор» (А. Маслюк) тощо.
досить впевнено можна стверджувати, що
трагічні події 1932–1933 років залишили в
психіці колективного підсвідомого україн-
ців певний семантичний слід. коли ставлять
під сумнів існування українців як нації і
завдають сильного удару по їхній екзистен-
ції і системі цінностей, тоді відбувається
розпад національної групи на частини, дезо-
рієнтація та розщеплення. Настає ситуація,
коли, як писав к. Юнґ, «люди втрачають
сенс життя, їхня соціальна організація роз-
падається» [13, c. 283].
Голодомор-геноцид українців є сильною
колективною психотравмою, яка разом з
індивідуальною психотравмою теж має тен-
денцію до повторення, тільки вже в наступ-
них поколіннях, а іноді і через кілька поко-
лінь. емоційні стани і переживання тих
подій, на які було накладено табу і котрі
тривалий час замовчувала радянська влада,
передалися наступним поколінням. при
цьому трансгенерація передбачає не тільки
трансляцію, але й накопичення негативних
переживань, їхнє якісне зростання. У сучас-
ній Україні це, як підкреслює Н. Семілєт, про-
являється на прикладі протестних настроїв
між поколіннями, емоційних розривів, чис-
ленних міграцій, дезорганізації та підліт-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
2121
Олеся стасюк
кових суїцидів. Наступні покоління, якими
опікується покоління «травмованих», здат-
не примножити травматичний ефект, про
що свідчить їхнє бажання будувати власний
життєвий шлях «усупереч», через протест і
боротьбу [9, c. 49].
У цьому ключі цікавим є дослідження
психотерапевтів В. климчука та В. Горбуно-
вої «Голодомор 33: Розбити тишу». У ньому
вивчено й осмислено психологічні наслідки
трансгенераційної травми на прикладі трагіч-
них подій 1932–1933 років. опитавши понад
1000 нащадків родин тих, хто пережили Голо-
домор-геноцид, серед яких були і українці з
діаспори, вони дійшли висновку, що стратегія
виживання, механізми психологічного захис-
ту й окремі симптоми посттравматичного
розладу, притаманні тим, хто жив за тоталі-
таризму радянської влади, нині відгукують-
ся на рівні повсякденного життя українців.
дослідники застосували методи психодрами
і соціодрами, у результаті чого було виявлено
дві закономірності: по-перше, психологічні
наслідки від травмуючих історій більші у тих
людей, хто їх переповідає, ніж у тих, хто про
них не говорить; по-друге, «історична травма
не має показових психологічних наслідків у
свідомості осіб, які знали про Голодомор з
історії, але не переживали в родині» [7].
Стосовно проявів трансгенераційних
наслідків, тобто травми поколінь, то йдеться
про блокування емоцій або спогадів, коли
люди намагаються взагалі не згадувати про
певні події та відмовляються брати участь
у пам’ятних заходах, а ще про когнітивні
установки і переконання, у яких з часом
травма «осіла» і передалася до нашого часу.
це думки на кшталт «Звідси треба тікати,
бо нічого доброго тут не буде», «Нікому не
можна довіряти, особливо владі», «кращої
долі треба шукати в інших країнах», «діти
завжди мають бути добре нагодовані»,
«Якщо дитина худа, то, напевне, вона пога-
но почувається або хвора – її треба краще
годувати», «Якщо почуваєшся втомленим,
слабким або маєш запаморочення – це три-
вожні симптоми, які потребують ретель-
ного обстеження», «Худнути та сидіти на
дієті є неправильним і небезпечним», «Хліб
та інші залишки їжі не можна викидати»,
«Треба робити заготівлі та консервації,
у домі завжди має бути запас їжі», «Треба
мати підсобне господарство, дачу, займатися
садівництвом та городництвом» [7].
Хотілося б приєднатися до тих сучасних
дослідників, які пропонують сценарії пост-
травматичного зростання як інструменти
відмови від перетворення травми на «ідеалі-
зоване Я», коли та лягає в основу політично-
го вибору і національної ідентичності. Акту-
алізація та вербалізація теми Голодомору-
геноциду, гласне оприлюднення й викриття
сотень і тисяч живих історій жертв та їхніх
нащадків дозволить запобігти табуюван-
ню цієї теми, яке лише поглиблює травму і
живить негативне семантичне поле навколо
неї в душі та свідомості нового покоління.
потрібна не лише індивідуальна, але й масо-
ва, колективна травмотерапія, яка сприяти-
ме створенню позитивної семіосфери.
Слід не просто реконструювати трагічні
події чи атмосферу болю і страждання сьогод-
ні, а й «обіграти» її в нових терапевтичних
умовах, коли внутрішній досвід минулого пере-
водять у зовнішні вербальні, графічні, аудіо-
візуальні чи цифрові семантичні форми, що
дозволяє по-справжньому розширити фокус
травматичної події, вийти за межі травма-
тичної замкнутості і повторюваності, пере-
осмислити та «перепрожити» Голодомор-
геноцид, перетворивши його наслідки на ресурс
для нових життєвих перспектив і цілей. Вра-
ховуючи тяжкість злочину і глибину травми,
переосмислення в цьому ключі займе чима-
ло часу, утім, якщо країна прагне рухатися
далі, необхідно відкривати цю тему, розши-
рювати горизонти і значення, зменшувати
поріг болісності почуттів. А ще, врешті-решт,
зцілюватися, демонструючи нащадкам орга-
нізаторів і виконавців «терору голодом»
свою силу. Також за підтримки міжнародної
спільноти варто змусити їх покаятися, спо-
кутувати вину своїх батьків так само, як це
роблять, наприклад, ті старенькі німці, які
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
22
I S S N 013 0 6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019
22
I S S N 013 0 6 93 6 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 019
приїжджають до Бабиного Яру і просять
прощення.
Таким чином, для дослідження зв’язку
між впливом голоду на людину і трансге-
нераційними наслідками трагедії Голодо-
мору-геноциду українців 1932–1933 років
необхідно звернутися до полідисциплінар-
ного підходу, у межах якого з метою опра-
цювання вибраної теми задіюють методи
контент-аналізу і аналізу причинно-наслід-
кових зав’язків, синтез і узагальнення,
а також методологічний потенціал трансге-
нераційної психології, «genocide Studies» і
«Trauma Studies». Існує безпосередній або,
як визначив п. Сорокін, «функціональний»
зв’язок між голодом і соціально-економічни-
ми наслідками, коли голод використовують
як інструмент деформації та депресування
активності й опору населення, а у випадку
з українцями – як метод і спеціальну опера-
цію для запобігання переходу етнічної групи
та народу зі стадії «парагромадянського»
суспільства до становлення політичної нації.
Відповідно, крім убивства мільйонів укра-
їнців, було завдано масштабної психотрав-
ми їхнім нащадкам і сучасному поколінню.
ця травма «осіла» на рівні переживань,
переконань і когнітивних установок. Саме
тому одним з основних завдань, які стоять
перед дослідниками, є, по-перше, осягнення
й осмислення глибинних трансгенерацій-
них зв’язків між тими, хто пережив «терор
голодом» і тими, хто відчуває його відгомін,
а, по-друге, вироблення методів подолання
наслідків цієї психотравми, серед яких важ-
ливу роль відіграє індивідуальна та масова,
колективна травмотерапії, що створюють
позитивну семіосферу. це дозволить роз-
ширити фокус травматичної події, вийти
за межі травматичної замкнутості й повто-
рюваності, переосмислити і «перепрожи-
ти» Голодомор-геноцид, перетворивши тим
самим трансгенераційні наслідки на ресурс
для нових життєвих перспектив.
Список використаних джерел
1. Василенко В. Методологія правової оцінки Голо-
домору 1932–1933 років в Україні як злочину геноциду.
Голодомор 1932–1933 років в Україні як злочин геноциду
згідно з міжнародним правом. 4-те вид., доповн. київ :
києво-Могилянська академія, 2016. С. 13–73.
2. Васильев А., Успенский Ю., Тутельян В. и др.
Современные аспекты фундаментальных и прикладных
проблем. Медицинский академический журнал. 2007. № 4.
С. 125–130.
3. Гойхман С. Расовый голод – поветрие Манхетте-
на! URL : https://www.proza.ru/2009/11/19/87. дата
зверенння 01.05.2019.
4. ковалёва е., ковалёв М., Родионов д. пробле-
ма голода в условиях глобализации. Век глобализа-
ции. 2016. № 1–2. URL : http://www.intelros.ru/read-
room/vek-globalizacii/vek1-2-2016/30143-problema-
goloda-v-usloviyah-globalizacii.html. дата звернення
01.05.2019.
5. Лапчинська Н. 33 запитання і відповіді про Голо-
домор-геноцид. дрогобич : коло, 2018. 100 с.
6. Маслюк А. особливості відображення у свідомос-
ті особистості наслідків подій голодоморів. Актуальні
проблеми психології: Етнічна психологія. Історична пси-
хологія. Психолінгвістика. Ніжин : Вид-во Ніжин. держ.
ун-ту ім. М. Гоголя, 2010. Т. 9. ч. 5. С. 52–56.
7. Наумець І. Якими є психологічні наслідки Голо-
домору в повсякденному житті українців : інтерв’ю
з В. климчуком і В. Горбуновою. Українська правда.
Від 31 липня 2017 р. URL : https://life.pravda.com.ua/
health/2017/07/31/225607/. дата звернення 01.05.2019.
8. павлов и. двадцатилетний опыт объективного
изучения высшей деятельности (поведения) животных.
Москва : Наука, 1973. 661 с.
9. Семилет Н. концепция трансгенерации коллек-
тивной травмы: способы исцеления. Вестник по педаго-
гике и психологии Южной Сибири. 2014. № 2. С. 37–50.
10. Сорокин п. Голод как фактор. Влияние голода
на поведение людей, социальную организацию и обще-
ственную жизнь. Москва : Академия, 2003. 684 с.
11. Сорокин п. долгий путь / пер. с англ. п. крото-
ва, А. Липского. Сыктывкар : Союз журналистов коми
АССР: Шипас, 1991. 304 с.
12. Франк д. Голод и психика (по данным исследова-
ния голодающих мест Украины). О голоде. Харьков : На-
учная мысль, 1922. Вып. 1. С. 227–243.
13. Юнг к. Символическая жизнь / пер. с англ. В. Зе-
ленского. Москва : когитоцентр, 2003. 326 с.
14. Malik S., Mcglone F., Bedrossian D., Dagher A.
ghrelin modulates brain activity in areas that control appeti-
tive behavior. Cell Metabolism. 2007. Vol. 7 (5). P. 400–409.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
2323
Олеся стасюк
References
1. Vasylenko V. (2016) Metodolohiya pravovoyi
otsinky Holodomoru 1932–1933 rokiv v Ukrayini yak zlo-
chynu henotsydu [Methodology of Legal Treatment of the
1932–1933 Holodomor in Ukraine as the Crime of geno-
cide]. Holodomor 1932–1933 rokiv v Ukrayini yak zlochyn
henotsydu zhidno z mizhnarodnym pravom [The 1932–1933
Holodomor in Ukraine as the Crime of genocide accord-
ing to International Law] (4th replenished edition). Kyiv:
Kyiv-Mohyla Academy Publishing House, pp. 13–73.
2. Vasilyev A., Uspenskiy Yu., Tutelyan V., and others
(2007) Sovremennyye aspekty fundamentalnyh i priklad-
nyh problem [Contemporary Aspects of Fundamental and
Applied Problems]. Meditsinskiy akademicheskiy zhurnal
[Medical Academic Journal], no. 4, pp. 125–130.
3. goyhman S. (2011) Rasovyy golod – povetrie Man-
hettena! [Racial Famine is an Epidemic from Manhattan!]
URL: https://www.proza.ru/2009/11/19/87 (accessed 1
May 2019).
4. Kovaliova Ye., Kovaliov M., Rodionov D. (2016)
Problema goloda v usloviyah globalizatsii [Famine Prob-
lem in the Age of globalization]. Vek globalizatsii [Age of
globalization], No. 1–2. URL: http://www.intelros.ru/
readroom/vek-globalizacii/vek1-2-2016/30143-prob-
lema-goloda-v-usloviyah-globalizacii.html (accessed 1 May
2019).
5. Lapchynska N. (2018) 33 zapytannia i vidpovidi pro
Holodomor-henotsyd [33 Questions and Answers about the
Holodomor-genocide]. Drohobych: Kolo, 100 pp.
6. Masliuk A. (2010) Osoblyvosti vidobrazhennia
u svidomosti osobystosti naslidkiv podiy holodomoriv
[Specific Features of the Holodomor Events’ Reflections
in Human Consciousness]. Aktualni problemy psykholo-
hiyi: Etnichna psykholohiya. Istorychna psykholohiya. Psyk-
holinhvistyka [Actual Problems of Psychology: Ethnical
Psychology. Historical Psychology. Psycholinguistics].
Nizhyn: Mykola Hohol Nizhyn State University, Vol. 9,
part 5, pp. 52–56.
7. Naumets I. (2017) Yakymy ye psykholohichni
naslidky Holodomoru v povsiakdennomu zhytti Ukray-
intsiv (intervyu z V. Klymchukom i V. Horbunovoyu)
[What are Psychological Effects of the Holodomor in Ev-
eryday Life of the Ukrainians (An Interview with V. Klym-
chuk and V. Horbunova]. Ukraiynska Pravda [The Ukrai-
nian Truth], May 31. URL: https://life.pravda.com.ua/
health/2017/07/31/225607/ (accessed 1 May 2019).
8. Pavlov I. (1973) Dvadtsatiletniy opyt obyektivnogo
izucheniya vysshey deyatelnosti (povedeniya) zhyvotnykh [Vi-
cennial Experience of an Objective Study of Higher Activ-
ity (Behavior) of Animals]. Moscow: Nauka, 661 pp.
9. Semilet N. (2014) Kontseptsiya transgeneratsii kolle-
ktivnoy travmy: sposoby istseleniya [A Concept of Collec-
tive Trauma Transgeneration: Methods of Curing]. Vestnik
po pedagogike i psikhologii Yuzhnoy Sibiri [South Siberian
Journal of Pedagogy and Psychology], no. 2, pp. 37–50.
10. Sorokin P. (2003) Golod kak faktor. Vliyaniye goloda
na povedeniye ludey, sotsialnuyu organizatsiyu i obshchestven-
nuyu zhyzn [Famine as a Factor. An Influence of Famine on
Human Behavior, Social Organization, and Public Life].
Moscow: Akademiya, 684 pp.
11. Sorokin P. (1991) Dolgiy put [A Long Way] (trans-
lated from English by P. Krotov and A. Lipskiy). Syktyvkar:
Soyuz zhurnalistov Komi ASSR: Shypas, 304 pp.
12. Frank D. (1922) golod i psihika (po dannym issle-
dovaniya golodayushchih mest Ukrainy) [Famine and
Psychic (On the Basis of Studying Ukrainian Starvation
Zones]. O golode [On Famine]. Kharkov: Nauchnaya mysl,
Iss. 1, pp. 227–243.
13. Yung C. (2003) Simvolicheskaya zhyzn [The Sym-
bolic Life] (translated from English by V. Zelenskiy). Mos-
cow: CogitoTsentr, 326 pp.
14. Malik S., Mcglone F., Bedrossian D., Dagher A.
(2007) ghrelin modulates brain activity in areas that
control appetitive behavior. Cell Metabolism, Vol. 7 (5),
pp. 400–409.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|