Діалектологічні дослідження українсько-білоруського Полісся: історіографічний аспект
Подібність географічних умов проживання і традиційного способу життя українців та білорусів Полісся спричинили схожість їхніх етнокультурних рис. Тому одним із найважливіших маркерів відмінності одного народу від іншого є мова. Жива розмовна мова має свої фонетичні, лексичні, синтаксичні та фонетичн...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204108 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Діалектологічні дослідження українсько-білоруського Полісся: історіографічний аспект / О. Семенова // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 5. — С. 44-50. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204108 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2041082025-07-31T00:16:35Z Діалектологічні дослідження українсько-білоруського Полісся: історіографічний аспект Dialectological Research of Ukrainian–Belarusian Polissia: Historiographic Aspect Семенова, О. З історії та теорії науки Подібність географічних умов проживання і традиційного способу життя українців та білорусів Полісся спричинили схожість їхніх етнокультурних рис. Тому одним із найважливіших маркерів відмінності одного народу від іншого є мова. Жива розмовна мова має свої фонетичні, лексичні, синтаксичні та фонетичні відмінності залежно від місцевості її поширення. Поняття «говір» має не лише мовний, але й історико-культурний аспект. У дослідженні зазначено, що розв’язання проблем, пов’язаних з відображенням у мові традиційної культури його населення, потребує інтеграції здобутків різних наукових дисциплін: мовознавства, етнології, етнографії, фольклористики, історії тощо. Автор підкреслює, що лексичні відмінності говірок зумовлені регіональними особливостями побуту, предметів і понять матеріальної та духовної культур, тому одне й те саме поняття матиме різні варіації найменування в говірках північноукраїнського наріччя. Представлено класифікацію основних видів поліських говорів (східнополіський, середньополіський та західнополіський), зазначено ареали їх поширення, згадується спроба створення поліської мікромови на основі західнополіських говорів. Розглянуто колективні праці українських, білоруських і російських науковців, фундаментальні монографічні видання та наукові статті, присвячені дослідженню особливостей трьох груп поліських говірок на різних мовних рівнях. Висвітлено низку лінгвогеографічних видань як загального характеру (наприклад, «Атлас української мови»), так і тематичних: атласи тваринницької та мисливської лексики, назв лікарських рослин, одягу, взуття тощо. Здійснено огляд лексикографічних праць, зокрема різних за тематикою словників поліських говорів. З’ясовано, що нині місцеві говірки побутують переважно у сільській місцевості; у містах і містечках переважає унормована українська мова або суржик. Розглянуто внесок наукових установ і вишів України та Білорусі в дослідження проблеми мовної ситуації на українсько-білоруському пограниччі. Similar environmental conditions and the traditional way of housekeeping of Ukrainians and Belarusians of Polissia have caused the similarity of their ethnocultural features. Thus linguistic peculiarities of the borderland representatives have become the most important differentiating markers. Vivid spoken language has its phonetic, lexical, and syntactic characteristics depending on its locality. The term dialect obtains not only linguistic but also historical and cultural meaning. It is noticed in the investigation that the understanding of problems connected with the reflection of traditional culture in the borderland inhabitants’ language requires the integration of different branches of science: linguistics, ethnology, ethnography, folkloristics, history, etc. The authoress assumes that lexical differences of dialects are caused by regional peculiarities of housekeeping, cultural and spiritual items; thus, there are the varieties of naming of the same notion in different northern Ukrainian dialects. The classification of the main Polissian dialects is presented (east-Polissian, mid-Polissian, west-Polissian), and the distribution areas are defined. Also, an attempt to create a Polissian micro-language based on west-Polissian dialects is mentioned. During the research, a large amount of joint works of Ukrainian, Belarusian, and Russian scientists have been revealed, as well as some fundamental monographs and research papers dealing with the study of peculiarities of all groups of Polissian dialects in different linguistic aspects. A number of linguistic and geographical editions, both general and special ones, are considered. For example, the Ukrainian Language Atlas, atlases of animal husbandry and hunting vocabularies, names of medicinal plants, clothes, footwear, etc., are analyzed. Also, a review of some lexicographical works, in particular different topical vocabularies of Polissian dialects, is proposed in the paper. It has been found that nowadays local dialects occur mainly in rural areas while city and town dwellers use literary language or surzhyk (sociolect of Ukrainian and Russian languages). The contribution of Ukrainian and Belarusian scientific centers and higher educational institutions to the development of the problem of linguistic situation on the Ukrainian and Belarusian borderland is considered. 2019 Article Діалектологічні дослідження українсько-білоруського Полісся: історіографічний аспект / О. Семенова // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 5. — С. 44-50. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204108 81’28(477.41/.42+476) uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії та теорії науки З історії та теорії науки |
| spellingShingle |
З історії та теорії науки З історії та теорії науки Семенова, О. Діалектологічні дослідження українсько-білоруського Полісся: історіографічний аспект Народна творчість та етнологія |
| description |
Подібність географічних умов проживання і традиційного способу життя українців та білорусів Полісся спричинили схожість їхніх етнокультурних рис. Тому одним із найважливіших маркерів відмінності одного народу від іншого є мова. Жива розмовна мова має свої фонетичні, лексичні, синтаксичні та фонетичні відмінності залежно від місцевості її поширення. Поняття «говір» має не лише мовний, але й історико-культурний аспект. У дослідженні зазначено, що розв’язання проблем, пов’язаних з відображенням у мові традиційної культури його населення, потребує інтеграції здобутків різних наукових дисциплін: мовознавства, етнології, етнографії, фольклористики, історії тощо. Автор підкреслює, що лексичні відмінності говірок зумовлені регіональними особливостями побуту, предметів і понять матеріальної та духовної культур, тому одне й те саме поняття матиме різні варіації найменування в говірках північноукраїнського наріччя. Представлено класифікацію основних видів поліських говорів (східнополіський, середньополіський та західнополіський), зазначено ареали їх поширення, згадується спроба створення поліської мікромови на основі західнополіських говорів. Розглянуто колективні праці українських, білоруських і російських науковців, фундаментальні монографічні видання та наукові статті, присвячені дослідженню особливостей трьох груп поліських говірок на різних мовних рівнях. Висвітлено низку лінгвогеографічних видань як загального характеру (наприклад, «Атлас української мови»), так і тематичних: атласи тваринницької та мисливської лексики, назв лікарських рослин, одягу, взуття тощо. Здійснено огляд лексикографічних праць, зокрема різних за тематикою словників поліських говорів. З’ясовано, що нині місцеві говірки побутують переважно у сільській місцевості; у містах і містечках переважає унормована українська мова або суржик. Розглянуто внесок наукових установ і вишів України та Білорусі в дослідження проблеми мовної ситуації на українсько-білоруському пограниччі. |
| format |
Article |
| author |
Семенова, О. |
| author_facet |
Семенова, О. |
| author_sort |
Семенова, О. |
| title |
Діалектологічні дослідження українсько-білоруського Полісся: історіографічний аспект |
| title_short |
Діалектологічні дослідження українсько-білоруського Полісся: історіографічний аспект |
| title_full |
Діалектологічні дослідження українсько-білоруського Полісся: історіографічний аспект |
| title_fullStr |
Діалектологічні дослідження українсько-білоруського Полісся: історіографічний аспект |
| title_full_unstemmed |
Діалектологічні дослідження українсько-білоруського Полісся: історіографічний аспект |
| title_sort |
діалектологічні дослідження українсько-білоруського полісся: історіографічний аспект |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
З історії та теорії науки |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204108 |
| citation_txt |
Діалектологічні дослідження українсько-білоруського Полісся: історіографічний аспект / О. Семенова // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 5. — С. 44-50. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT semenovao díalektologíčnídoslídžennâukraínsʹkobílorusʹkogopolíssâístoríografíčniiaspekt AT semenovao dialectologicalresearchofukrainianbelarusianpolissiahistoriographicaspect |
| first_indexed |
2025-12-01T02:00:31Z |
| last_indexed |
2025-12-01T02:00:31Z |
| _version_ |
1850269430566617088 |
| fulltext |
4 4
ДІ А ЛЕК ТОЛОГІ ЧНІ ДОС ЛІ Д Ж ЕНН Я
У К РА ЇНСЬКО-БІ ЛОРУСЬКОГО ПОЛІССЯ:
ІСТОРІОГРАФІ ЧНИЙ АСПЕК Т
УДК 81’28(477.41/.42+476)
СЕМЕНОВА ОКСАНА
кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу історичних студій Науково-дослідного інституту
українознавства
SEMENOVA OKSANA
a Ph.D. in History, research fellow at the Historical Studies Department of the Ministry of Education and Science
of Ukraine Research Institute of Ukrainian Studies
DOI ?????????????
Бібліографічний опис:
Семенова, О. (2019) Діалектологічні дослідження українсько-білоруського Полісся: історіографічний
аспект. Народна творчість та етнологія, 5 (381), 44–50.
Semenova, O. (2019) Dialectological Researches of Ukrainian–Belarusian Polissia: Historiographic Aspect.
Folk Art and Ethnology, 5 (381), 44–50.
Анотація / Abstract
Подібність географічних умов проживання і традиційного способу життя українців та білорусів Полісся спри-
чинили схожість їхніх етнокультурних рис. Тому одним із найважливіших маркерів відмінності одного народу від
іншого є мова. Жива розмовна мова має свої фонетичні, лексичні, синтаксичні та фонетичні відмінності залежно від
місцевості її поширення. Поняття «говір» має не лише мовний, але й історико-культурний аспект. У дослідженні за-
значено, що розв’язання проблем, пов’язаних з відображенням у мові традиційної культури його населення, потребує
інтеграції здобутків різних наукових дисциплін: мовознавства, етнології, етнографії, фольклористики, історії тощо.
Автор підкреслює, що лексичні відмінності говірок зумовлені регіональними особливостями побуту, предметів і по-
нять матеріальної та духовної культур, тому одне й те саме поняття матиме різні варіації найменування в говірках
північноукраїнського наріччя.
Представлено класифікацію основних видів поліських говорів (східнополіський, середньополіський та західно-
поліський), зазначено ареали їх поширення, згадується спроба створення поліської мікромови на основі західнопо-
ліських говорів. Розглянуто колективні праці українських, білоруських і російських науковців, фундаментальні моно-
графічні видання та наукові статті, присвячені дослідженню особливостей трьох груп поліських говірок на різних
мовних рівнях. Висвітлено низку лінгвогеографічних видань як загального характеру (наприклад, «Атлас української
мови»), так і тематичних: атласи тваринницької та мисливської лексики, назв лікарських рослин, одягу, взуття тощо.
Здійснено огляд лексикографічних праць, зокрема різних за тематикою словників поліських говорів. З’ясовано, що
нині місцеві говірки побутують переважно у сільській місцевості; у містах і містечках переважає унормована укра-
їнська мова або суржик. Розглянуто внесок наукових установ і вишів України та Білорусі в дослідження проблеми
мовної ситуації на українсько-білоруському пограниччі.
Ключові слова: мовна ситуація, діалектологія, поліські говірки.
Similar environmental conditions and traditional way of housekeeping of Ukrainians and Belarusians of Polissia have
caused the similarity of their ethno-cultural features. Thus linguistic peculiarities of the borderland representatives have
become the most important differentiating markers. Vivid spoken language has its phonetic, lexical and syntactic charac-
teristics depending on its locality. The term dialect obtains not only linguistic but also historical and cultural meaning. It is
noticed in the investigation that the understanding of problems connected with the reflection of traditional culture in the
borderland inhabitants’ language requires the integration of different branches of science: linguistics, ethnology, ethnogra-
phy, folkloristics, history etc.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
45
ОКС А Н А С Е М Е НОВ А
The authoress assumes that lexical differences of dialects are caused by regional peculiarities of housekeeping, cultural
and spiritual items, thus there are the varieties of naming of the same notion in different northern Ukrainian dialects. The
classification of the main Polissian dialects is presented (east-Polissian, mid-Polissian, west-Polissian), the distribution areas
are defined. Also an attempt to create Polissian micro-language based on west-Polissian dialects is mentioned. During the
research a large amount of joint works of Ukrainian, Belarusian and Russian scientists have been revealed, as well as some
fundamental monographs and research papers dealing with the study of peculiarities of all groups of Polissian dialects in
different linguistic aspects. A number of linguistic and geographical editions, both general and special ones, is considered.
For example, Ukrainian Language Atlas, atlases of animal husbandry and hunting vocabularies, names of medicinal plants,
clothes, footwear etc., are analyzed. Also a review of some lexicographical works, in particular different topical vocabularies
of Polissian dialects, is proposed in the paper. It is found out, that nowadays local dialects occur mainly in rural areas while
city and town dwellers use literary language or surzhyk (sociolect of Ukrainian and Russian languages). The contribution
of Ukrainian and Belarusian scientific centers and higher educational institutions into development of problem of linguistic
situation on Ukrainian and Belarusian borderland is considered.
Keywords: linguistic situation, dialectology, Polissian dialects.
Подібність географічних умов проживання і
традиційного способу життя українців та біло-
русів Полісся спричинили схожість їхніх етно-
культурних рис. Тому одним із найважливіших
маркерів відмінності одного народу від іншого
постає мова. Закономірності живої мови, її міс-
цевих діалектів і говірок є предметом вивчення
діалектологічної науки. Нині українська діалек-
тологія перебуває у стані відродження, зокрема
накреслилися нові тенденції розуміння поняття
«говір», що мають не лише мовний, але й істори-
ко-культурний зміст, адже говірки співвідносять-
ся з регіональними типами традиційної культури
українців, з окремими етнографічними групами
(у цьому випадку – поліщуками). Із нелінгвістич-
них наук діалектологія тісно пов’язана з етноло-
гією, етнографією, фольклористикою. Зокрема,
особливо важливим для етнологів та етнографів
є вивчення говіркової номінації. Лексико-семан-
тичні відмінності поліських говірок значною
мірою зумовлені регіональними особливостями
побуту, предметів і понять матеріальної та духо-
вної культури. Наприклад, досліджуючи етно-
культурну специфіку народного одягу, етнолог
мусить орієнтуватися серед розмаїття варіацій
найменування одного й того ж виду одягу в
різних говірках північноукраїнського наріччя:
очіпок – чіпéц, чéпак, чéпік, чéпчик; намітка –
завивáло, склéндачка, обрýс, убрýс. Зазначимо, що
запропонована стаття не є мовознавчим дослі-
дженням; автор послуговується даними діалек-
тологічної науки для з’ясування наукової роз-
робки проблеми вивчення мовної ситуації укра-
їнсько-білоруського Полісся, зокрема народних
говірок як засобу реальної комунікації населен-
ня порубіжжя.
Тематика мовно-культурної взаємодії на
території українсько-білоруського погранич-
чя викликає значний інтерес у представників
сучасної мовознавчої та етнологічної науки, про
що свідчить низка історіографічних досліджень.
Так, стан вивчення українсько-білоруських діа-
лектних контактів, зокрема говорів перехідного
типу, висвітлено у статті мовознавця Сальвато-
ре дель Гаудіо [35]. Проблема наукової розробки
українсько-білоруських мовних взаємовпливів
стала предметом наукових студій Г. Гримашевич
[11]. Зокрема, авторка зазначає про її ґрунтов-
ну розробку на фонетичному та морфологічно-
му рівнях, тоді як лексичний рівень дослідже-
ний дещо менше. Авторка розглянула також
праці вітчизняних і білоруських мовознавців, у
яких актуалізуються проблеми розмежування
українських і білоруських пам’яток, укладан-
ня українсько-білоруської міждіалектної межі.
Публікація російської ученої С. Толстої [33]
також висвітлює лінгвістичні та етнолінгвістич-
ні дослідження Полісся, зокрема праці україн-
ських, російських, білоруських, польських уче-
них з лінгвогеографії, лексикології та лексико-
графії, фольклору і традиційної культури.
Опрацьований нами масив джерел та літе-
ратури дає можливість стверджувати про наяв-
ність значної кількості лінгвістичних та етно-
лінгвістичних розвідок українсько-білоруського
порубіжжя. Насамперед розглянемо основні
види говірок, які побутували і побутують на
теренах Полісся. Історично мешканці цього регі-
ону проживали на території схрещення різних
культур, їхня мова характеризується як діалект
певного територіально-етнічного утворення,
до якого належать поліщуки: на теренах Украї-
ни – північноукраїнське наріччя, у Білорусі – пів-
денно-західне білоруське, у Польщі – підляські
говірки, які польські лінгвісти відносять до пів-
нічноукраїнських. Поліські говірки характерні
також для Курської, Брянської і Білгородської
областей Росії. Українські поліські говірки охо-
плюють Чернігівщину, північні райони Сум-
ської, Київської, Житомирської, Рівненської,
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
4 6
I S S N 013 0 6 93 6 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 5/2 019
Волинської областей, а також Берестейщину та
Пінщину в Білорусі. У свою чергу північне наріч-
чя поділяється на три говори: східнополіський,
середньополіський і західнополіський. Перші
два мають деякі спільні особливості, однак вони
протиставляються західнополіському говору. У
1980–1990 роках група мовознавців та літера-
торів спробувала створити поліську мікромову
(західнополіську мову) на основі західнополісь-
кого говору. Підґрунтям цієї спроби була ідея
білоруського філолога М. Шеляговича про мовну
та етнічну виокремленість західних поліщуків
(носії цієї мови називали себе нащадками ятвя-
гів 1). Однак цей проект не здобув належної під-
тримки ані місцевого населення, ані білоруської
влади. Сьогодні поліська мікромова відходить у
минуле, її можна почути переважно від старих
людей, які мешкають у глибинці. Тому збережен-
ня західнополіської говірки є головним завдан-
ням, яке ставить перед собою західнополіське
науково-краєзнавче товариство «Загороддя»,
очолюване (до 2018 р.) білоруським мовознавцем
Ф. Климчуком.
Перші лінгвістичні дослідження Полісся
датуються кінцем ХІХ – початком ХХ ст. і охо-
плюють вузький ареал регіону. Вагомий внесок
у розробку поліської тематики був зроблений
В. Ганцовим [6], Є. Карським [17]. Зокрема,
Є. Карський на основі зібраного лінгвістично-
го та етнографічного матеріалу провів кордони
між білоруськими та українськими говорами,
зазначивши, що білоруські особливості гово-
рів доволі сильно помітні в північних пові-
тах Чернігівської губернії, та висловив думку,
що південнобілоруські та північноукраїнські
говори складають одну діалектну зону. В. Ган-
цов охарактеризував діалекти Чернігівщини,
підкресливши значний вплив білоруської мови
на східнополіські говірки, що виявляється
насамперед на фонетичному рівні.
Системне вивчення поліських говорів почи-
нається в другій половині ХХ ст. Результа-
ти ареальних досліджень Поліського регіону,
проведених групою українських, білоруських і
російських учених, спрямованих, зокрема, на
вивчення етнолінгвістичних особливостей укра-
їнсько-білоруського пограниччя, представлені
у виданнях «Лексика Полесья. Материалы для
полесского диалектного словаря»» [22], «Полес-
ский этнолингвистический сборник» [30].
У пострадянський період продовжувалася
робота з вивчення мовно-культурного просто-
ру Полісся. Потужне обстеження говірок сіл,
постраждалих від аварії на ЧАЕС, було здійсне-
не вченими-діалектологами Інституту україн-
ської мови НАН України протягом 1994–1996
років у ході виконання завдань Державної про-
грами ліквідації наслідків аварії на Чорнобиль-
ській АЕС. Результатом діалектологічних та
етнолінгвістичних експедиційних досліджень
стала поява видань «Говірки Чорнобильської
зони. Тексти» [8] та «Говірки Чорнобильської
зони. Системний опис» [7], у яких представ-
лено говірки колишніх сіл Чорнобильського
та Поліського районів, у тому числі населених
пунктів, суміжних із Білоруссю.
У цей період з’являються фундаментальні
монографічні видання українських і білорусь-
ких мовознавців Ф. Жилка [15], С. Бевзенка [4],
О. Кривицького [20]. Зокрема, Ф. Жилко, автор
першого підручника з української діалектології,
розглянув морфологічні, фонетичні та лексичні
особливості північної діалектної групи (наріч-
чя), визначив характерні особливості східно-,
середньо- та західнополіських говірок. С. Бевзен-
ко пропонує таку класифікацію поліських гово-
рів: лівобережнополіський (східнополіський),
правобережнополіський (середньополіський) і
західнополіський (волинсько-поліський), у якому
виділяє також підляський. Учений зазначає про
відсутність чіткої межі північних поліських діа-
лектів та побутування великої кількості перехід-
них українсько-білоруських говірок, висвітлює
основні ознаки, що визначають їх українську або
білоруську підоснову. У виданні з білоруської
діалектології О. Кривицького розглянуто осно-
вні види білоруських говірок, зазначено їхні
характерні особливості та ареали поширення.
Зауважимо, що, незважаючи на протиставлення
вченим західнополіського та основного білорусь-
кого діалектних типів, він визначає належність
перших до білоруського мовного простору.
Розглянемо детальніше науковий доробок
учених з проблеми дослідження всіх трьох груп
поліських говірок. Східнополіський говір має
багато реліктових форм; за рядом діалектних
явищ він членується на групи говірок. Край-
ні північні групи говірок (територіально охо-
плюють північ Чернігівської області та край-
ній північний кордон Сумської області) мають
білоруську діалектну основу. Дослідження
східнополіських говірок проводили радянські
та сучасні вчені Ф. Жилко [16], Д. Марєєва [25],
Сальвадоре дель Гаудіо [13] та ін. Ф. Жилко
зауважує, що говірки північно-західних райо-
нів Чернігівщини є перехідними говірками між
українською та білоруською мовами, які зазна-
ли значного впливу білоруської мови, насампе-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
47
ОКС А Н А С Е М Е НОВ А
ред у фонетичній системі. Д. Марєєв з’ясував
тенденції у змінах східнополіських говірок,
створив атлас сучасних східнополіських гові-
рок у їх відношенні до стану цих говірок серед-
ини ХХ ст. Вивчення перехідних говірок північ-
но-західної Чернігівщини перебуває в центрі
уваги науковця Сальваторе дель Гаудіо, зокрема
ним розглянуто характерні особливості гові-
рок, що побутують у Ріпкинському районі Чер-
нігівської області.
Ґрунтовну наукову розробку має проблема
вивчення середньополіських говірок, які зна-
ходяться в центрі діалектного поліського конти-
нууму та зберігають на всіх мовних рівнях осо-
бливості мовлення поліщуків. Правобережнопо-
ліські говірки досліджували М. Никончук [28],
Т. Назарова [27] та ін. Зокрема, М. Никончук
здійснив аналіз ґенези правобережнополіських
говірок, їх ареальне членування, провів лекси-
ко-семантичні паралелі. У статті Т. Назарової
розкрито фонетичні особливості правобережно-
поліських говорів і висловлено думку про єдину
діалектну єдність українського та білоруського
Полісся в минулому, що виявляється у великій
кількості спільних вокальних ареалів.
Проблематика західнополіських говірок
ґрунтовно розроблена у низці праць білорусь-
ких, зокрема Ф. Климчука [19] та українських
лінгвістів О. Скопненка [32], В. Мойсієнка [26],
Г. Аркушина [1], Ю. Громика [12]. Ф. Клим-
чук визначив локальні етнічні групи Західного
Полісся та їхні говірки, етнічний склад насе-
лення Брестської області Білорусі (берестю-
ки; синоніми: пінчуки, загородці, західні полі-
щуки) та розглянув особливості їхніх говірок.
Ю. Громик зазначає про суперечливий статус
говірок Західного Полісся, який полягає в тому,
що білоруські вчені звужують цей ареал межами
Брестської області Білорусі, за винятком її пів-
нічної частини, тоді як українські науковці від-
носять до них також говірки волинського та рів-
ненського Полісся. Дослідник визначає фено-
мен берестейсько-пінського Полісся в тому, що
місцеве населення, яке розмовляє українською
мовою, переважно не визнає себе українця-
ми. Такої ж думки дотримується й О. Скопнен-
ко, зазначивши, що мешканці Берестейщини,
які розмовляють говірками, не визнають себе
українцями, натомість називають себе руськи-
ми, поліщуками, тутешніми, православними,
зрідка – хохлами. Потужне наукове напрацю-
вання з дослідження західнополіських говірок
здійснено Г. Аркушиним, зокрема, у моногра-
фії «Народна лексика Західного Полісся» ним
охарактеризовано західнополіську діалектну
лексику в часі та просторі, висвітлено питання
про створення літературних мікромов, проана-
лізовано деякі літературні твори, у яких вико-
ристані західнополіські діалектизми.
Лінгвогеографічні дослідження лексики
поліських говірок представлені як загальними
(«Атлас української мови» [18]), так і тематич-
ними атласами В. Куриленка [21], Г. Аркушина
[2] та ін. Серед лексикографічних видань осо-
бливу цінність має збірник «Лексика Полесья.
Материалы для полесского диалектного слова-
ря» [22], у якому здійснено порівняльний ана-
ліз лексики поліських діалектів та представлено
низку словників, що охоплюють землеробську,
ткацьку, ботанічну та іншу термінологію. Поміж
широкого масиву лексикографічних досліджень
Поліського регіону можемо виділити праці
радянських і сучасних мовознавців П. Лисенка
[23], О. Бабічевої [3], Г. Гримашевич [10] та ін.
Аналіз сучасних досліджень свідчить про від-
сутність міжмовних конфліктів на українсько-
білоруському порубіжжі та характерне для нього
одночасне функціонування унормованої україн-
ської мови та регіональних говірок. В. Мойсієнко
та Г. Гримашевич зауважують, що на Житомир-
ському Поліссі сільські мешканці розмовляють
говіркою, вихідці з сільської місцевості, які про-
живають у містах, у діловому мовленні послуго-
вуються літературною мовою, а приїжджаючи
на батьківщину, переходять на місцеву говірку;
використовують говірку й у побутовому спілку-
ванні [34]. На Рівненському Поліссі діалектне
мовлення також збереглося в селах і невеликих
містечках, зокрема в Дубровицькому та Заріч-
ненському районах, що межують з Білоруссю;
у містах переважає «суржик» [14]. Дослідник
Г. Лозинський підкреслює високу концентрацію
білорусів у Рокитнівському районі Рівненської
області (близько 15,6 % від усього населення регі-
ону), і зазначає, що у 2001 році з 11,8 тис. білорусів
Рівненщини лише 9,3 % назвали рідною мову
своєї національності, а 80,3 % – українську, що
свідчить про мовну українізацію етнічних біло-
русів Рівненщини [24, с. 312]. Таку ж ситуацію
спостерігаємо з етнічними українцями Берес-
тейщини, які визначають свою окремішність як
від українського, так і білоруського народу, однак
усе більше білорусизуються під впливом держав-
ницького фактора [5, c. 11]. Про активне викорис-
тання місцевих говірок на Чернігівщині свідчать
відомості, почерпнуті з інтернет-порталу «Сівер-
щина», зокрема, дописувачі наводять приклади
місцевих говірок, що нині побутують у суміж-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
48
I S S N 013 0 6 93 6 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 5/2 019
них з Білоруссю Ріпкинському, Городнянсько-
му районах Чернігівської області. Г. Лозинський,
аналізуючи мовну ситуацію на Чернігівщині,
висловлює думку про високий рівень русифіка-
ції у Чернігівській області загалом і вагому роль
російської мови у прикордонних з Білоруссю Ріп-
кинському та Щорському районах [24, с. 329].
Серед наукових видань, у яких актуалізуєть-
ся проблема дослідження мовної картини в зоні
українсько-білоруського порубіжжя, також
слід відзначити збірку наукових праць «Одесь-
кі етнографічні читання: Етнокультура пору-
біжжя: локально-територіальні особливості».
У публікації Р. Григор’євої зазначено про наяв-
ність вагомої кількості локальних форм мовної
ситуації та мовної поведінки людей, які мешка-
ють в ареалі пограниччя. Зокрема, це стосуєть-
ся білоруського компонента, який зберігається
в культурі та говірках сучасних жителів пору-
біжних районів Чернігівської області [9].
Сьогодні мовно-культурне досліджен-
ня українсько-білоруського порубіжжя здій-
снюється науковими установами та вищими
навчальними закладами України та Білорусі.
Так, при Житомирському державному уні-
верситеті імені Івана Франка (далі – ЖДУ
ім. І. Франка) функціонує Північноукраїнський
діалектологічний центр імені М. В. Никончу-
ка, очолюваний професором В. Мойсієнком.
Основним завданням центру є синхронічне
та діахронічне вивчення поліського наріччя,
дослідження духовної культури Полісся в етно-
лінгвістичному аспекті. Центр здійснює низку
наукових проектів у співробітництві з Інститу-
том української мови НАНУ, Київським націо-
нальним університетом імені Тараса Шевченка,
Інститутом мовознавства імені Якуба Коласа
(Мінськ), а також низкою інших наукових осе-
редків України та зарубіжжя. Основною базою
для діалектологічних досліджень є загальна
картотека поліських говірок, а також особис-
ті тематичні: О. Никончука (лісова лексика),
В. Мойсієнка (народна медицина), Г. Гримаше-
вич (назви одягу та взуття) тощо.
Ще одним науковим осередком при ЖДУ
ім. І. Франка є створений у 2005 році В. Коно-
бродською Центр етнолінгвістичних дослі-
джень, науковці якого працюють над проблемою
вивчення традиційної духовної культури Серед-
нього Полісся в етнологінгвістичному аспекті
та над укладанням тематичних етнолінгвістич-
них атласів цього регіону. Нині центром керує
доцент М. Шарапа. Важливим досягненням цен-
тру є перші в Україні етнолінгвістичні видан-
ня: навчальний посібник з етнолінгвістики для
молодих дослідників, а також етнолінгвістичний
атлас та монографічний опис поліського похо-
вального та поминального обрядів. Центр здій-
снює підготовку та видання збірника наукових
праць «Етнолінгвістичні студії».
Потужну наукову школу «Оніми й говірки
Західного Полісся та західної Волині» Схід-
ноєвропейського національного університету
імені Лесі Українки очолює професор Г. Арку-
шин. Ключові напрями наукових досліджень:
говірки Західного Полісся й західної части-
ни Волині, соціальні діалекти, оніми (влас-
ні назви) та їх функціонування в західнопо-
ліських і волинських говірках. Представни-
ками школи є відомі мовознавці Ю. Громик,
Р. Омельковець, Р. Зінчук та ін.
Вартує уваги й науковий доробок учених
Інституту мистецтвознавства, фольклористи-
ки та етнології ім. М. Т. Рильського, зокре-
ма етнолінгвістичні дослідження Л. Пономар
[31]. На основі аналізу лінгвістичного та етно-
графічного матеріалу дослідниця зазначає, що
своєрідність українсько-білоруського пору-
біжжя полягає не лише в збереженні питомих
архаїчних рис, але й в особливостях, пов’язаних
із запозиченнями. Приміром, про мовну та
етнокультурну інтерференцію свідчить поши-
рення в північних говірках Волинської та Рів-
ненської областей білоруського компонента зі
сусідніх берестейських говірок.
Отже, резюмуючи вищевикладене, зазначи-
мо, що дослідження мовно-культурної ситу-
ації українсько-білоруського пограниччя та
розв’язання проблем, пов’язаних із відображен-
ням у мові традиційно-побутової культури його
населення, потребує інтеграції здобутків різ-
них наукових дисциплін: мовознавства, етноло-
гії, етнографії, історії тощо. Додамо, що формат
статті дає можливість розглянути лише частину
лінгвістичної бібліографії Полісся, яка, однак,
свідчить про ґрунтовні напрацювання та ваго-
мий внесок вітчизняних, білоруських і росій-
ських лінгвістів у дослідження українсько-біло-
руських мовних контактів і взаємовпливів у
ареалі порубіжжя.
1 Ятвяги – група західнобалтійських племен, етнічно близьких до литовців та прусів.
Примітка
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
49
ОКС А Н А С Е М Е НОВ А
Список використаних джерел
1. Аркушин Г. Народна лексика Західного Полісся :
монографія. Луцьк : Східноєвропейський національний
університет ім. Л. Українки, 2014. 236 с.
2. Аркушин Г. Л. Мисливська лексика західнополісь-
кого говору. (Матеріали до «Лексичного атласу україн-
ської мови»). Дослідження з української діалектології : зб.
наук. праць / редкол.: П. Ю. Гриценко (відп. ред.) та ін.
Київ : Наукова думка, 1991. С. 181–225.
3. Бабичева Е. Говоры Левобережнополесского по-
рубежья (земледельческая лексика) : [региональный
словарь]. Сумы : Университетская книга, 2013. 491 [1] с.
4. Бевзенко С. П. Українська діалектологія. Київ :
Вища школа, 1980. 247 с.
5. Бондаренко Г. Держава як фактор у процесах наці-
ональної ідентифікації населення українського порубіж-
жя. Матеріали до української етнології : зб. наук. праць.
2008. Вип. 7 (10). С. 10–13.
6. Ганцов В. М. Діялектичні межі на Чернігівщині.
Записки Українського наукового товариства. Т. 23. Чер-
нігів і Північне Лівобережжя. Огляди, розвідки, матеріа-
ли. Київ, 1928. С. 261–280.
7. Говірки Чорнобильської зони: системний опис. /
М-во у справах захисту населення від наслідків аварії на
Чорнобил. АЕС, Іст.-культур. експедиція; НАН України,
Ін-т укр. мови; упоряд. П. Ю. Гриценко та ін. Київ : До-
віра, 1999. 271 с.
8. Говірки Чорнобильської зони: тексти / М-во у спра-
вах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобил.
АЕС, Іст.-культур. експедиція, НАН України, Ін-т укр. мови;
упоряд. П. Ю. Гриценко та ін. Київ : Довіра, 1996. 358 с.
9. Григорьева Р. Языковая ситуация на российско-
украинско-белорусском пограничье. Одеські етнографічні
читання: Етнокультура порубіжжя: локально-територі-
альні особливості : зб. наук. праць. Одеса, 2014. С. 89–99.
10. Гримашевич Г. Словник назв одягу та взуття се-
редньополіських і суміжних говірок. Житомир : Північ-
ноукраїнський діалектологічний центр Житомирсько-
го державного педагогічного університету імені Івана
Франка, 2002. 184 с.
11. Гримашевич Г. Українсько-білоруські мовні кон-
такти як об’єкт лінгвістичного дослідження. Вісник Жи-
томирського державного університету імені Івана Фран-
ка. 2006. № 26. С. 197–199.
12. Громик Ю. Західне Полісся як лінгвальний
феномен. Мова як фактар захавання нацыянальнай
ідэнтычнасці: беларуска-ўкраінскі кантэкст : матэрыялы
навукова-практычнай канферэнцыі (Мінск, 25 мая 2017 г.).
Мінск : Ковчег, 2017. С. 32–38.
13. Дель Ґаудіо С. Деякі особливості говору Ріпкин-
ського району. Studia Philologica (Філологічні студії) : зб.
наук. праць. 2018. № 9. С. 140–145.
14. Діалектна мова Рівненщини, або Як ми по-хатньому
баємо. URL : https://blog.ogo.ua/blogs/dialektna_mova_
rivnenschini_abo_yak_mi_po-hatnomu_bamo/.
15. Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології з української
мови. Київ : Радянська школа, 1955. 313 с.
16. Жилко Ф. Т. Перехідні говірки від української
до білоруської мови в північно-західних районах Чер-
нігівщини. Діалектологічний бюлетень. 1953. Вип. 4.
С. 7–20.
17. Карский Е. Ф. К вопросу об этнографической
карте белорусскаго племени. Санкт-Петербург: Типо-
графия Императорской Академии Наук, 1902. 16 с.
18. Карта говорів української мови / уклав І. Матві-
яс. Атлас української мови : у 3 т. Т. 1. Полісся, Наддні-
прянщина і суміжні землі. Київ : Наукова думка, 1984.
520 с.
19. Клімчук Ф. Моўная сітуацыя ў Берасцейска-Пінскім
Палессі ў ХІХ–ХХ ст. URL : http://druzi.by/?page_id=315.
20. Крывіцкі А. А. Дыялектологія беларускай мовы.
Мінск : Выш. шк., 2003. 294 с.
21. Куриленко В. Атлас лексики тваринництва у по-
ліських діалектах. Глухів : РВВ ГДПУ, 2004. 260 с.
22. Лексика Полесья. Материалы для полесского
диалектного словаря. Москва : Издательство «Наука»,
1968. 471 с.
23. Лисенко П. С. Словник діалектної лексики Се-
реднього і Східного Полісся. Київ : Вид-во АН УРСР,
1961. 72 с.
24. Лозинський Р. М. Мовна ситуація в Україні (сус-
пільно-географічний погляд). Монографія. Львів : Львів-
ський національний ун-т ім. Івана Франка, 2008. 502 с.
25. Марєєв Д. А. Динаміка східнополіського говору:
дис… канд. філол. наук : спец.: 10.02.01. «Українська
мова». Київ, 2018. 255 с.
26. Мойсієнко В. М. Фонетична система українських
поліських говорів : монографія. Житомир : Вид-во ЖДУ
ім. І. Франка, 2006. 450 с.
27. Назарова Т. В. Украинско-белорусская языковая
граница в районе Нижней Припяти. Вопросы диалекто-
логии восточнославянских языков. Москва : Издатель-
ство «Наука», 1964. C. 124–140.
28. Никончук М. В. Правобережнополіські говірки
в лінгвогеографічному висвітленні : монографія. Жито-
мир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. 316 с.
29. Никончук М. В., Никончук О. М. Матеріали до
лексичного атласу української мови: Правобережне По-
лісся. Київ : Наукова думка, 1979. 316 с.
30. Полесский этнолингвистический сборник. Ма-
териалы и исследования. Москва : Издательство «На-
ука», 1983. 287 с.
31. Пономар Л. Народний одяг Правобережного
Полісся середини ХІХ – середини ХХ століть (Історико-
етнографічний атлас. Словник). Київ : Бизнесполиграф,
2014. 267 с.: іл.
32. Скопненко О. І. Берестейсько-пинські говірки:
генеза і сучасний стан (історико-фонетичний нарис) /
НАН України. Інститут мовознавства імені О. О. По-
тебні. Київ : Наукова думка, 2001. 174 с.
33. Толстая С. Этнолингвистичекое изучение По-
лесья. 1995–2016. Обзор. Slověne = Словяне. International
Journal of Slavic Studies. 2017. № 2. С. 686–706.
34. Чому в українську мову повертається мода на
діалекти? URL : https://www.ukrinform.ua/rubric-
regions/2606464-comu-v-ukrainsku-movu-povertaetsa-
moda-na-dialekti.html.
35. Salvatore Del Gaudio. The Overview of Studies on
Ukrainian-Belarusian Transitional Dialects. Слов’янський
світ : зб. наук. праць. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського
НАН України, 2014. Вип. 13. С. 3–19.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
50
I S S N 013 0 6 93 6 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 5/2 019
1. ARKUSHYN, H. Folk vocabulary of Western Polissia:
a Monograph. Lutsk: Lesia Ukrayinka East European
National University. 2014, 236 pp.
2. ARKUSHYN, H. Hunting vocabulary in Western
Polissian dialect. (Materials for «Lexical Atlas of the
Ukrainian Language»). Studies on Ukrainian Dialectology.
Collected scientific papers. Kyiv: Naukova dumka, 1991,
pp. 181–225.
3. BABICHEVA, Ye. Dialects of Left Bank Polissian
borderland (an agricultural vocabulary). Sumy:
Universitetskaya kniga, 2013, 491 pp.
4. BEVZENKO, S. Ukrainian dialectology. Kyiv:
Vyshcha shkola, 1980, 247 pp.
5. BONDARENKO, H. State as a factor in the national
identification processes of the Ukrainian borderland
inhabitants. Materials for Ukrainian ethnology: collected
scientific papers, 2008, Iss. 7 (10), pp. 10–13.
6. HANTSOV, V. Dialectal borders in Chernihiv region.
Chernihiv and Nothern Left Bank Ukrainian Lands. Reviews,
Studies, Materials. Kyiv, 1928, pp. 261–280.
7. HRYTSENKO, P., ed. Dialects of Chornobyl zone:
system description. Kyiv: Dovira, 1999, 271 pp.
8. HRYTSENKO, P., ed. Dialects of Chornobyl zone:
texts. Kyiv: Dovira, 1996, 358 pp.
9. GRIGORYEVA, R. Linguistic situation on Russian-
Ukrainian-Belarusian borderlands. Odesa ethnographic
readings. Ethnic culture of borderlands: local features, 2014,
pp. 89–99.
10. HRYMASHEVYCH, H. Clothes and footwear
vocabulary of Middle Polissian and neighbouring dialects.
Zhytomyr: North Ukrainian Dialectological Centre of
Ivan Franko Zhytomyr State Pedagogical University, 2002,
184 pp.
11. HRYMASHEVYCH, H. Ukrainian-Belarusian
linguistic contacts as a subject of linguistic research. Bulletin
of Ivan Franko Zhytomyr State University, 2006, 26, 197–199.
12. HROMYK, Yu. Western Polissia as a lingual
phenomenon. Language as a factor of national identity
development: Belarusian-Ukrainian context: conference
proceedings (Minsk, May 25, 2017) (Embassy of Ukraine).
Minsk: Kovcheh, 2017, pp. 32–38.
13. DEL GAUDIO, Salvatore. Some peculiarities of
Ripky district dialect. Studia Philologica: collected scientific
papers, 2018, 9, 140–145.
14. Dialectal language of Rivne region, or how we speak at
home. Available from: https://blog.ogo.ua/blogs/dialektna_
mova_rivnenschini_abo_yak_mi_pohatnomu_bamo/.
15. ZHYLKO, F. Essays on Ukrainian Dialectology. Kyiv:
Radianska shkola, 1955, 313 pp.
16. ZHYLKO, F. Transitional dialects from Ukrainian
to Belarusian in north-west districts of Chernihiv region.
Dialectological bulletin, 1953, Iss. 4, pp. 7–20.
17. KARSKIY, Ye. On the issue of an ethnographic atlas of
the Belarusian tribe. Saint Petersburg: Imperial Academy of
Sciences Publishers, 16 pp.
18. MATVIYAS, I. (compiler). Atlas of Ukrainian
dialects. Atlas of Ukrainian language: in three volumes. Vol. 1.
Polissia, Over Dnipro Lands and neighbouring regions. Kyiv:
Naukova dumka, 1984, 520 pp.
19. KLIMCHUK, F. Linguistic situation in Brest-Pinsk
Palessia in the ХІХ–ХХ centuries. Available from: http://
druzi.by/?page_id=315.
20. KRYVІTSKІ, А. Dialectology of Belarusian language.
Mіnsk: Vysh. Shk., 2003, 294 pp.
21. KURYLENKO, V. Atlas of animal husbandry
vocabulary of Polissian dialects. Hlukhiv: RVV HDPU,
2004, 260 pp.
22. Polissian Lexicon. Materials for Polissian dialectal
vocabulary. Moscow: Science Publishers, 1968, 471 pp.
23. LYSENKO, P. Dialectal vocabulary of Middle and
Eastern Polissia. Kyiv: AS of Ukrainian SSR Publishers,
1961, 72 pp.
24. LOZYNSKYI, R. Linguistic situation in Ukraine
(social-geographic view): A Monograph. Lviv: Ivan Franko
Lviv National University, 2008, 502 pp.
25. MARIEYEV, D. Dynamics of east-Polissian dialects.
Ph.D. in Philology thesis, Kyiv, 2018, 255 p.
26. MOYSIYENKO, V. Phonetic system of Ukrainian
Polissian dialects: A Monograph. Zhytomyr: I. Franko
ZhSU, 2006, 450 pp.
27. NAZAROVA, T. Ukainian-Belarusian language
boundary in the area of Lower Pripiat. Issues of East-Slavic
languages dialectology. Moscow: Science Publishers, 1964,
pp. 124–140.
28. NYKONCHUK, M. Right Bank Polissian dialects in
the light of linguistic geography: A Monograph. Zhytomyr:
I. Franko ZhSU Publishers, 2012, 316 pp.
29. NYKONCHUK, M., NYKONCHUK, O. Materials
for lexical atlas of the Ukrainian language: Right-Bank
Polissia. Kyiv: Naukova dumka, 1979, 316 pp.
30. Polissian ethno-linguistic collection. Materials and
studies. Moscow: Science Publishers, 1983, 287 pp.
31. PONOMAR, L. Folk clothes of Right Bank
Polissia in the Mid-19th to Mid-20th centuries (historical and
ethnographical atlas. Vocabulary). Kyiv: Biznespoligraf,
2014, 267 pp.
32. SKOPNENKO, O. Brest-Pinsk dialects: their genesis
and current state (a historical and phonetic essay). (NAS
of Ukraine. O. Potebnia Institute of Linguistics). Kyiv:
Naukova dumka, 2001, 174 pp.
33. TOLSTAYA, S. Ethno-linguistic research of Polissia
(1995–2016). An overview. Slověne = Sloviane. International
Journal of Slavic Studies, 2017, 2, 686–706.
34. Why does fashion on dialects return to Ukrainian?
Available from: https://www.ukrinform.ua/rubric-
regions/2606464-comu-v-ukrainsku-movu-povertaetsa-
moda-na-dialekti.html.
35. DEL GAUDIO, Salvatore. The Overview of studies
on Ukrainian-Belarusian transitional dialects. Slavic world:
collected scientific papers, 2014, Iss. 13, pp. 3–19.
References
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|