Перша комплексна наукова експедиція українських народознавців
У статті йдеться про першу в історії українського народознавства комплексну (етнографічно-антропологічну) польову експедицію, ініційовану Іваном Франком, організовану Науковим товариством ім. Шевченка у Львові та частково профінансовану Австрійським народознавчим товариством у Відні. Її провели на т...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2019
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204110 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Перша комплексна наукова експедиція українських народознавців / М. Глушко // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 5. — С. 11-25. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204110 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Глушко, М. 2025-06-25T10:43:35Z 2019 Перша комплексна наукова експедиція українських народознавців / М. Глушко // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 5. — С. 11-25. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204110 39:303.436.3(477.86/.87)“1904” https://doi.org/10.15407/nte2019.05.011 У статті йдеться про першу в історії українського народознавства комплексну (етнографічно-антропологічну) польову експедицію, ініційовану Іваном Франком, організовану Науковим товариством ім. Шевченка у Львові та частково профінансовану Австрійським народознавчим товариством у Відні. Її провели на території Бойківщини 18 серпня – 24 вересня 1904 року. Увесь маршрут наукової подорожі (Мшанець – Лютовиська – Дидьова – Локоть – Тернава – Соколики – Турочки – Бориня – Висічки – Комарники – Матків – Сможе – Тухолька – Кальне – Лавочне – Славське – Тухля – Гребенів – Сколе – Верхнє Синьовидне – Крушельниця) подолали два дослідники – Федір Вовк і Зенон Кузеля, його частину – І. Франко (чотири населені пункти – Мшанець, Лютовиська, Дидьова, Локоть) та Павло Рябков (також чотири поселення – Гребенів, Сколе, Верхнє Синьовидне, Крушельниця). Ф. Вовк був єдиним членом експедиції, який відбув усю наукову мандрівку (18 серпня – 24 вересня). На один день менше працював З. Кузеля (19 серпня – 24 вересня). Понад два тижні (18 серпня – 4 вересня) перебував на Бойківщині І. Франко, 10 днів (15–24 вересня) – П. Рябков. Наукову подорож І. Франка увінчала масштабна стаття «Етнографічна експедиція на Бойківщину» (1905) – перше синтетичне осмислення відомостей про основні види і характерні особливості господарських занять, традиційної матеріальної культури та побуту бойків. Результати польової етнографічно-антропологічної експедиції 1904 року Ф. Вовк доповідав на засіданнях Антропологічного товариства в Парижі (1904, 1905), Російського географічного товариства (1906), використав у різних наукових працях (“Антропологічні особливості українського народу”, “Етнографічні особливості українського народу” тощо). З. Кузеля брав участь у науковій мандрівці передусім як асистент Ф. Вовка під час антропометричних обмірів населення Бойківщини. Водночас за ініціативою Ф. Вовка він записав народне весілля у с. Лавочне, що нині у Сколівському районі Львівської області. З’ясовано: зібрати польові етнографічні матеріали З. Кузеля міг лише тоді, коли до експедиції приєднався П. Рябков, тобто після 15 вересня. До цього дня П. Рябков проживав у львівській оселі І. Франка і в обладнаній фотолабораторії обробляв негативи, які йому надсилав Ф. Вовк. Під час експедиції 1904 року вчені зібрали також різні зразки традиційної матеріальної культури і народного мистецтва бойків для Музею НТШ у Львові, Австрійського народознавчого музею у Відні та Етнографічного відділу Російського музею імператора Олександра III у Санкт-Петербурзі. The article is dedicated to the first comprehensive (ethnographic and anthropological) field expedition in the history of Ukrainian Ethnic Studies, initiated by Ivan Franko and organized by the Shevchenko Scientific Society in Lviv and financed partially by the Austrian Ethnic Studies Society in Vienna. It has been realized from August 18 to September 24, 1904, on the territory of Boikivshchyna. The whole expedition route (Мshanets – Liutovyska – Dydiova – Likot – Ternava – Sokolyky – Turochky – Borynia – Vysichky – Komarnyky – Matkiv – Smozhe – Тukholka – Кalne – Lavochne – Slavske – Тukhlia – Hrebeniv – Skole – Verkhnie Syniovydne – Krushelnytsia) has been overcome by two researchers – Fedir Vovk and Zenon Kuzelia, its part by Ivan Franko (four settlements – Мshanets – Liutovyska – Dydiova – Likot) and Pavlo Riabkov (also four settlements – Hrebeniv – Skole – Verkhnie Syniovydne – Krushelnytsia). Fedir Vovk is the only expedition member who has passed the whole scientific route (August 18 – September 24). Zenon Kuzelia has worked one day less (August 19 – September 24). Ivan Franko has spent more than two weeks (August 18 – September 4) on the Boikivshchyna territory, and Pavlo Riabkov has worked there for 10 days (September 15–24). I. Franko's scientific journey has been crowned with a large-scale article, Ethnographic Expedition to Boikivshchyna (1905). It is the first synthetic comprehension of information about the basic types and characteristic features of economic activities, traditional material culture, and the life of Boiky. F. Volk has reported the results of the field ethnographic and anthropological expedition of 1904 at the meetings of the Anthropological Society in Paris (1904, 1905), the Russian Geographical Society (1906), and used in various scientific works (Anthropological Features of Ukrainian People, Ethnographic Features of Ukrainian People, etc). Z. Kuzelia has taken part in this scientific journey first of all as F. Vovk's assistant during the anthropometric measurements of the Boikivshchyna population. At the same time, on F. Vovk's initiative, he has recorded a folk wedding in the village of Lavochne, which is now located in the Skole district of the Lviv region. It was found that Z. Kuzelia has been able to collect field ethnographic materials only after P. Riabkov joined the expedition, that is, after September 15. Up till that time, P. Riabkov has lived in the Ivan Franko Lviv settlement and processed the negatives sent to him by F. Vovk in the photographic laboratory. During the expedition of 1904, the scientists also collected various samples of traditional material culture and folk art of Boiky for the ShSS Museum in Lviv, the Austrian Ethnic Studies Museum in Vienna, and the Ethnographic Department of the Russian Museum of the Emperor Alexander III in Saint Petersburg. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії та теорії науки Перша комплексна наукова експедиція українських народознавців The First Comprehensive Scientific Expedition of Ukrainian Ethnologists Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Перша комплексна наукова експедиція українських народознавців |
| spellingShingle |
Перша комплексна наукова експедиція українських народознавців Глушко, М. З історії та теорії науки |
| title_short |
Перша комплексна наукова експедиція українських народознавців |
| title_full |
Перша комплексна наукова експедиція українських народознавців |
| title_fullStr |
Перша комплексна наукова експедиція українських народознавців |
| title_full_unstemmed |
Перша комплексна наукова експедиція українських народознавців |
| title_sort |
перша комплексна наукова експедиція українських народознавців |
| author |
Глушко, М. |
| author_facet |
Глушко, М. |
| topic |
З історії та теорії науки |
| topic_facet |
З історії та теорії науки |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The First Comprehensive Scientific Expedition of Ukrainian Ethnologists |
| description |
У статті йдеться про першу в історії українського народознавства комплексну (етнографічно-антропологічну) польову експедицію, ініційовану Іваном Франком, організовану Науковим товариством ім. Шевченка у Львові та частково профінансовану Австрійським народознавчим товариством у Відні. Її провели на території Бойківщини 18 серпня – 24 вересня 1904 року. Увесь маршрут наукової подорожі (Мшанець – Лютовиська – Дидьова – Локоть – Тернава – Соколики – Турочки – Бориня – Висічки – Комарники – Матків – Сможе – Тухолька – Кальне – Лавочне – Славське – Тухля – Гребенів – Сколе – Верхнє Синьовидне – Крушельниця) подолали два дослідники – Федір Вовк і Зенон Кузеля, його частину – І. Франко (чотири населені пункти – Мшанець, Лютовиська, Дидьова, Локоть) та Павло Рябков (також чотири поселення – Гребенів, Сколе, Верхнє Синьовидне, Крушельниця). Ф. Вовк був єдиним членом експедиції, який відбув усю наукову мандрівку (18 серпня – 24 вересня). На один день менше працював З. Кузеля (19 серпня – 24 вересня). Понад два тижні (18 серпня – 4 вересня) перебував на Бойківщині І. Франко, 10 днів (15–24 вересня) – П. Рябков. Наукову подорож І. Франка увінчала масштабна стаття «Етнографічна експедиція на Бойківщину» (1905) – перше синтетичне осмислення відомостей про основні види і характерні особливості господарських занять, традиційної матеріальної культури та побуту бойків. Результати польової етнографічно-антропологічної експедиції 1904 року Ф. Вовк доповідав на засіданнях Антропологічного товариства в Парижі (1904, 1905), Російського географічного товариства (1906), використав у різних наукових працях (“Антропологічні особливості українського народу”, “Етнографічні особливості українського народу” тощо). З. Кузеля брав участь у науковій мандрівці передусім як асистент Ф. Вовка під час антропометричних обмірів населення Бойківщини. Водночас за ініціативою Ф. Вовка він записав народне весілля у с. Лавочне, що нині у Сколівському районі Львівської області. З’ясовано: зібрати польові етнографічні матеріали З. Кузеля міг лише тоді, коли до експедиції приєднався П. Рябков, тобто після 15 вересня. До цього дня П. Рябков проживав у львівській оселі І. Франка і в обладнаній фотолабораторії обробляв негативи, які йому надсилав Ф. Вовк. Під час експедиції 1904 року вчені зібрали також різні зразки традиційної матеріальної культури і народного мистецтва бойків для Музею НТШ у Львові, Австрійського народознавчого музею у Відні та Етнографічного відділу Російського музею імператора Олександра III у Санкт-Петербурзі.
The article is dedicated to the first comprehensive (ethnographic and anthropological) field expedition in the history of Ukrainian Ethnic Studies, initiated by Ivan Franko and organized by the Shevchenko Scientific Society in Lviv and financed partially by the Austrian Ethnic Studies Society in Vienna. It has been realized from August 18 to September 24, 1904, on the territory of Boikivshchyna. The whole expedition route (Мshanets – Liutovyska – Dydiova – Likot – Ternava – Sokolyky – Turochky – Borynia – Vysichky – Komarnyky – Matkiv – Smozhe – Тukholka – Кalne – Lavochne – Slavske – Тukhlia – Hrebeniv – Skole – Verkhnie Syniovydne – Krushelnytsia) has been overcome by two researchers – Fedir Vovk and Zenon Kuzelia, its part by Ivan Franko (four settlements – Мshanets – Liutovyska – Dydiova – Likot) and Pavlo Riabkov (also four settlements – Hrebeniv – Skole – Verkhnie Syniovydne – Krushelnytsia). Fedir Vovk is the only expedition member who has passed the whole scientific route (August 18 – September 24). Zenon Kuzelia has worked one day less (August 19 – September 24). Ivan Franko has spent more than two weeks (August 18 – September 4) on the Boikivshchyna territory, and Pavlo Riabkov has worked there for 10 days (September 15–24). I. Franko's scientific journey has been crowned with a large-scale article, Ethnographic Expedition to Boikivshchyna (1905). It is the first synthetic comprehension of information about the basic types and characteristic features of economic activities, traditional material culture, and the life of Boiky. F. Volk has reported the results of the field ethnographic and anthropological expedition of 1904 at the meetings of the Anthropological Society in Paris (1904, 1905), the Russian Geographical Society (1906), and used in various scientific works (Anthropological Features of Ukrainian People, Ethnographic Features of Ukrainian People, etc). Z. Kuzelia has taken part in this scientific journey first of all as F. Vovk's assistant during the anthropometric measurements of the Boikivshchyna population. At the same time, on F. Vovk's initiative, he has recorded a folk wedding in the village of Lavochne, which is now located in the Skole district of the Lviv region. It was found that Z. Kuzelia has been able to collect field ethnographic materials only after P. Riabkov joined the expedition, that is, after September 15. Up till that time, P. Riabkov has lived in the Ivan Franko Lviv settlement and processed the negatives sent to him by F. Vovk in the photographic laboratory. During the expedition of 1904, the scientists also collected various samples of traditional material culture and folk art of Boiky for the ShSS Museum in Lviv, the Austrian Ethnic Studies Museum in Vienna, and the Ethnographic Department of the Russian Museum of the Emperor Alexander III in Saint Petersburg.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204110 |
| citation_txt |
Перша комплексна наукова експедиція українських народознавців / М. Глушко // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 5. — С. 11-25. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT gluškom peršakompleksnanaukovaekspedicíâukraínsʹkihnarodoznavcív AT gluškom thefirstcomprehensivescientificexpeditionofukrainianethnologists |
| first_indexed |
2025-11-26T15:58:21Z |
| last_indexed |
2025-11-26T15:58:21Z |
| _version_ |
1850627092824195072 |
| fulltext |
11
ПЕРШ А КОМП ЛЕКСН А Н АУ КОВА ЕКСПЕ ДИЦІ Я
У К РА ЇНСЬК И Х Н А РОДОЗН А ВЦІВ
УДК 39:303.436.3(477.86/.87)“1904”
ГЛУШКО МИХАЙЛО
доктор історичних наук, професор кафедри етнології Львівського національного університету імені Івана
Франка. ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3520-8891
HLUSHKO MYKHAILO
а Doctor of History, a Professor at the Ivan Franko Lviv National University Ethnology Department. ORCID ID:
https://orcid.org/0000-0003-3520-8891
DOI ?????????????
Бібліографічний опис:
Глушко, М. (2019) Перша комплексна наукова експедиція українських народознавців. Народна
творчість та етнологія, 5 (381), 11–25.
Hlushko, M. (2019) The First Comprehensive Scientific Expedition of Ukrainian Ethnologists. Folk Art
and Ethnology, 5 (381), 11–25.
Анотація / Abstract
У статті йдеться про першу в історії українського народознавства комплексну (етнографічно-антропологічну)
польову експедицію, ініційовану Іваном Франком, організовану Науковим товариством ім. Шевченка у Львові та
частково профінансовану Австрійським народознавчим товариством у Відні. Її провели на території Бойківщини 18
серпня – 24 вересня 1904 року.
Увесь маршрут наукової подорожі (Мшанець – Лютовиська – Дидьова – Локоть – Тернава – Соколики –
Турочки – Бориня – Висічки – Комарники – Матків – Сможе – Тухолька – Кальне – Лавочне – Славське – Тухля –
Гребенів – Сколе – Верхнє Синьовидне – Крушельниця) подолали два дослідники – Федір Вовк і Зенон Кузеля, його
частину – І. Франко (чотири населені пункти – Мшанець, Лютовиська, Дидьова, Локоть) та Павло Рябков (також
чотири поселення – Гребенів, Сколе, Верхнє Синьовидне, Крушельниця).
Ф. Вовк був єдиним членом експедиції, який відбув усю наукову мандрівку (18 серпня – 24 вересня). На один
день менше працював З. Кузеля (19 серпня – 24 вересня). Понад два тижні (18 серпня – 4 вересня) перебував на
Бойківщині І. Франко, 10 днів (15–24 вересня) – П. Рябков.
Наукову подорож І. Франка увінчала масштабна стаття «Етнографічна експедиція на Бойківщину» (1905) – пер-
ше синтетичне осмислення відомостей про основні види і характерні особливості господарських занять, традиційної
матеріальної культури та побуту бойків.
Результати польової етнографічно-антропологічної експедиції 1904 року Ф. Вовк доповідав на засіданнях
Антропологічного товариства в Парижі (1904, 1905), Російського географічного товариства (1906), використав у
різних наукових працях (“Антропологічні особливості українського народу”, “Етнографічні особливості українського
народу” тощо).
З. Кузеля брав участь у науковій мандрівці передусім як асистент Ф. Вовка під час антропометричних обмірів
населення Бойківщини. Водночас за ініціативою Ф. Вовка він записав народне весілля у с. Лавочне, що нині у Сколів-
ському районі Львівської області. З’ясовано: зібрати польові етнографічні матеріали З. Кузеля міг лише тоді, коли до
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
12
I S S N 013 0 6 93 6 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 5/2 019
експедиції приєднався П. Рябков, тобто після 15 вересня. До цього дня П. Рябков проживав у львівській оселі І. Фран-
ка і в обладнаній фотолабораторії обробляв негативи, які йому надсилав Ф. Вовк.
Під час експедиції 1904 року вчені зібрали також різні зразки традиційної матеріальної культури і народного
мистецтва бойків для Музею НТШ у Львові, Австрійського народознавчого музею у Відні та Етнографічного відділу
Російського музею імператора Олександра III у Санкт-Петербурзі.
Ключові слова: етнологія, антропологія, Наукове товариство імені Шевченка у Львові, наукова експедиція,
Бойківщина, Іван Франко, Федір Вовк, Зенон Кузеля, Павло Рябков.
The article is dedicated to the first comprehensive (ethnographic and anthropological) field expedition in the history of
Ukrainian Ethnic Studies initiated by Ivan Franko and organized by the Shevchenko Scientific Society in Lviv and financed
partially by the Austrian Ethnic Studies Society in Vienna. It has been realized from August 18 till September 24, 1904 on
the territory of Boikivshchyna.
The whole expedition route (Мshanets – Liutovyska – Dydiova – Likot – Ternava – Sokolyky – Turochky – Borynia –
Vysichky – Komarnyky – Matkiv – Smozhe – Тukholka – Кalne – Lavochne – Slavske – Тukhlia – Hrebeniv – Skole –
Verkhnie Syniovydne – Krushelnytsia) has been overcome by two researchers – Fedir Vovk and Zenon Kuzelia, its part by
Ivan Franko (four settlements – Мshanets – Liutovyska – Dydiova – Likot) and Pavlo Riabkov (also four settlements – Hre-
beniv – Skole – Verkhnie Syniovydne – Krushelnytsia).
Fedir Vovk is the only member of the expedition who has overpassed the whole scientific route (August 18 – Septem-
ber 24). Zenon Kuzelia has worked one day less (August 19 – September 24). Ivan Franko has spent more than two weeks
(August 18 – September 4) on the Boikivshchyna territory and Pavlo Riabkov has worked there for 10 days (Septem-
ber 15–24).
I. Franko scientific journey has been crowned with a large-scale article Ethnographic Expedition to Boikivshchyna (1905).
It is the first synthetic comprehension of information about the basic types and characteristic features of economic activi-
ties, traditional material culture and life of Boiky.
F.Volk has reported the results of the field ethnographic and anthropological expedition of 1904 at the meetings of the
Anthropological Society in Paris (1904, 1905), the Russian Geographical Society (1906), used in various scientific works
(Anthropological Features of Ukrainian People, Ethnographic Features of Ukrainian People, etc).
Z. Kuzelia has taken part in this scientific journey first of all as F. Vovk assistant during the anthropometric measure-
ments of Boikivshchyna population. At the same time, on F. Vovk initiative, he has recorded a folk wedding in the village
of Lavochne that is located now in Skole district of Lviv region. It is found out that Z. Kuzelia has been able to collect field
ethnographic materials only after P. Riabkov joins the expedition, that is, after September 15. Up till that time P. Riabkov
has lived in Ivan Franko Lviv settlement and processed the negatives sent to him by F. Vovk in the photographic laboratory.
During the expedition of 1904 the scientists have also collected various samples of traditional material culture and folk
art of Boiky for the ShSS Museum in Lviv, the Austrian Ethnic Studies Museum in Vienna and the Ethnographic Depart-
ment of the Russian Museum of the Emperor Alexander III in Saint Petersburg.
Keywords: Ethnology, Anthropology, the Shevchenko Scientific Society in Lviv, scientific expedition, Boikivshchyna,
Ivan Franko, Fedir Vovk, Zenon Kuzelia, Pavlo Riabkov.
В історії польової науково-пошукової
роботи дослідників культури українців осо-
бливе місце посідає етнографічно-антропо-
логічна 1 експедиція 1904 року, яку провели
на території Бойківщини. Найчастіше про
неї йдеться в сучасних етнографічних пра-
цях [9, с. 72, 78–80; 16, с. 272–273; 18, с. 43,
131–132; 21, с. 72–74; 23, с. LVII, LX; 24,
с. 179; 29, с. 186–187] та навчальних посібни-
ках [5, с. 36–37; 10, с. 40–41]. Власне, йдеться,
позаяк опис подій, пов’язаних з її організа-
цією і проведенням, обмежується переваж-
но загальновідомими фактами. Що більше,
частина авторів припустилась серйозних
фактографічних погрішностей. Так, львів-
ський етнолог Оксана Сапеляк стверджує,
що питання про «справу етнографічної екс-
педиції в Бойківщину» порушив у липні
1904 року Федір Вовк на засіданні Історич-
но-філософської секції Наукового товари-
ства ім. Шевченка у Львові [21, с. 72], хоча,
як пересвідчимося згодом, на зібранні Етно-
графічної комісії це питання обговорювали
значно раніше і за ініціативою зовсім іншого
її члена. Ф. Вовка голослівно вважають іні-
ціатором цієї експедиції також деякі інші
сучасники [29, с. 186]. Чернівецькі етнологи
Георгій Кожолянко (1946–2019), Олександр
Кожолянко та Антоній Мойсей безпідстав-
но стверджують, що в експедиції 1904 року
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
13
М И Х А Й ЛО ГЛ У Ш КО
Іван Франко працював разом із Ф. Вовком не
лише на території «Львівщини», а й «Ста-
ніславщини» [10, с. 41].
Вочевидь, зважаючи на сказане, виникає
потреба розглянути історію організації та
проведення польової експедиції 1904 року
більш докладно, залучивши для цього яко-
мога ширше коло доступних джерел і науко-
вої літератури. Особливої уваги потребує
з’ясування проблемних питань, пов’язаних із
маршрутом наукової мандрівки та фіксацією
вченими різних польових матеріалів.
Народознавча експедиція 1904 року
посідає особливе місце в історії української
науки передусім тому, що була першим комп-
лексним (етнографічно-антропологічним)
дослідженням у польових умовах, під час
якого його учасники одночасно використо-
вували різні види науково-пошукової робо-
ти: спостереження, опитування населення,
фіксацію речових матеріалів (графічні спо-
соби, фотографування, складання схематич-
них планів), збір етнографічних колекцій,
антропометричні обміри населення. Рані-
ше польові мандрівки українських фахівців
(фольклористів та етнографів) мали одно-
профільний, переважно фольклористичний
характер, а учасником науково-пошукової
роботи була зазвичай лише одна людина
(спорадично – дві). Виразне підтвердження
цього – п’ять із шести індивідуальних нау-
кових подорожей теренами Закарпатської
України, Східної Словаччини та Південної
Угорщини, які здійснив Володимир Гнатюк
у 1895–1903 роках. Лише перша його екс-
педиція (1895) була спільною з Осипом Роз-
дольським [6, с. III]. Тоді молоді дослідни-
ки (ще студенти Львівського університету)
об’єдналися, на нашу думку, задля того, щоби
полегшити свій дослідницький шлях у зовсім
невідомому для них краї – на Закарпатті.
Інший приклад. 28 червня 1900 року на
засіданні Етнографічної комісії поділили
кошти для проведення науково-пошуко-
вих експедицій окремими маршрутами –
Володимиру Шухевичу виділили 100 корон
для поїздки на Гуцульщину, Олександрові
Колессі – 100 корон для відвідання Закар-
паття, О. Роздольському – 200 корон задля
поїздки на Лемківщину, Михайлові Павли-
ку – 200 корон для перегляду монастирських
бібліотек у Галичині [32, с. 9]. Фінансові
квоти остаточно затвердили на спільному
засіданні Історично-філософської, Філоло-
гічної та Математично-природописно-лікар-
ської секцій 13 липня цього ж року [32, с. 4].
Однопрофільний характер польових
досліджень у Товаристві не вичерпується
лише цими фактами, вони часто практику-
валися також згодом – до і після проведення
комплексної народознавчої мандрівки тере-
нами Бойківщини [30, с. 13; 31, с. 15; 33, с. 19;
34, с. 21; 37, с. 11].
До спорядження етнографічно-антро-
пологічної експедиції 1904 року причетні
дві установи: НТШ у Львові та Австрій-
ське народознавче товариство у Відні. Члени
першої з них брали безпосередню участь у
роботі польової мандрівки, а народознавчий
осередок столиці Австро-Угорщини виділив
для проведення науково-пошукової подоро-
жі незначні кошти.
В історії української етнографічної науки
перша комплексна експедиція територією
Бойківщини посідає помітне місце ще й тому,
що її організатором та учасником був осо-
бисто І. Франко. План проведення польового
дослідження на теренах цього етнографіч-
ного району України вчений уперше обгово-
рив з головою Австрійського народознавчого
товариства Міхаелем Габерландтом, зокрема
під час відвідин Відня восени 1903 року [16,
с. 272]. 15 листопада 1903 року він же пору-
шив це питання на засіданні Етнографічної
комісії. У «Хроніці НТШ» інформація про
зазначену подію обмежується лише одним
скупим реченням: «Д[окто]р І. Франко зло-
жив справозданє [звіт. – М. Г.] з поїздки до
Відня, де принагідно обговорював плян етно-
ґрафічної екскурсиї між Бойків, на що може
віденське етноґрафічне товариство призна-
ти зі свойого боку невеличку субвенцию»
[35, с. 16]. У листі від 30 червня 1904 року
М. Габерландт інформував І. Франка про те,
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
14
I S S N 013 0 6 93 6 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 5/2 019
що надіслав йому 400 корон для проведення
експедиції на Бойківщині [16, с. 272]. Відтак
4 липня цього самого року потребу організа-
ції «етньольоґічної екскурсії в Бойківщину»
обговорили і схвалили члени Історично-філо-
софської секції [36, с. 18].
За твердженням І. Франка, наукова ман-
дрівка тривала впродовж 18 серпня – 24
вересня 1904 року [28, с. 70]. Участь у ній
узяли чотири особи: І. Франко (дійсний
член НТШ у Львові; працював до 5 верес-
ня), Ф. Вовк (дійсний член НТШ у Львові),
Зенон Кузеля (тоді ще докторант Віденсько-
го університету, згодом – один із найкращих
українських етнологів, дійсний член НТШ у
Львові) та Павло Рябков (український етно-
граф, археолог і громадський діяч; приєд-
нався до учасників наукової подорожі 15
вересня).
Члени експедиції розпочали свою роботу
в с. Мшанці (нині – с. Мшанець Старосам-
бірського р-ну Львівської обл.), де їх прийняв
місцевий священик, відомий український
етнограф та історик, дійсний член НТШ
у Львові Михайло Зубрицький. 13 серпня,
тобто за кілька днів до початку науково-
пошукової подорожі, І. Франко особисто
повідомив отця Михайла про виїзд зі Львова
найближчої середи і листовно просив його
про допомогу: «Коли би Вам се було можли-
во, то вишліть фіру до Устрік і зладьте для нас
десь якийсь куток, щоб ми могли пару день
пробути» [27, с. 248–249].
До с. Устрік-Долішніх (нині – м. Устри-
ки-Долішні Бєщадського повіту Підкарпат-
ського воєводства Польської Республіки)
найлегше було дістатися поїздом. У листі
до Володимира Гнатюка від 12 лютого 1899
року М. Зубрицький так описав маршрут і
вартість його передбачуваної подорожі зі
Львова до с. Мшанець: «Зі Львова треба їхати
до Перемишля, Хирова, до станції Устріки
Долішні. Найліпше виїхати зі Львова перед
5 годиною рано, в Устріках будете о 9 1/2 г.
рано. Білєт платиться щось около 3 зл. р. з
малим причинком. З Устрік до Мшанця на
Ясінь, Ялове і Бандрів трохи більше як дві
милі, фіакер [виїзний колісний транспорт. –
М. Г.] поїде за 1,70 кр. до 2 зл. р. Коли мене
повідомите о часі свого приїзду, то вишлю
коні. Хоть і в Устріках все фіру дістане[те]»
[14, с. 253].
Поки що невідомо, чи такі самі пора-
ди М. Зубрицький давав й І. Франку і як
члени наукової подорожі ними скориста-
лися. Натомість добре відомо, що у с. Мша-
нець спершу (мабуть, 18 серпня) прибули
І. Франко та Ф. Вовк [13, с. 412]. По дорозі
від м. Устрики-Долішні до кінцевого пунк-
ту призначення вони відвідали бойківське
с. Бандрів (нині – с. Бандрів Бєщадського
повіту Підкарпатського воєводства), в якому
«мали змогу спостерігати відмінності між
німецьким та українським способом посе-
лення» [28, с. 78]. Відтак гості нагодилися у
Мшанець, де їх привітно зустрів М. Зубриць-
кий і поселив у своєму помешканні. У його
домівці дослідники також харчувалися [8,
с. 39–42].
З. Кузеля приєднався до учасників науко-
во-пошукової роботи 19 серпня, «на само-
го Спаса». Він описав цю подію так: «З
залізниці я прийшов пішки в саме полуднє
й застав цілу експедицію в гостинній хаті
покійного о. Зубрицького, яка аж ходила
ходом від етнографії. Вовк і Франко були
вже при роботі, й на попівстві виглядало
як на ярмарку. Була повна хата людей та й
під хатою стояли “об’єкти” антропологічно-
етнологічних розслідів…» [13, с. 412].
На думку відомого українського літера-
турознавця, бібліографа, етнографа та фоль-
клориста Мирослава Мороза (1923–2006),
у М. Зубрицького дослідники гостювали
близько тижня [16, с. 273]. Деякі сучасники
(історики, фольклористи) вважають, що у
с. Мшанець члени науково-пошукової екс-
педиції працювали аж 10 днів [20, с. 280; 22,
с. 253], не підкріпивши свою думку конкрет-
ними фактами. Знаний український історик,
фольклорист й етнограф Григорій Дем’ян
(1929–2013), спираючись, мабуть, на твер-
дження самого І. Франка [28, с. 69], а також
на усні спогади сина М. Зубрицького Воло-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
15
М И Х А Й ЛО ГЛ У Ш КО
димира, констатував, що в 1904 році І. Фран-
ко як член наукової мандрівки перебував у
с. Мшанець «більше тижня, приблизно від
18 до 28 серпня, за іншими даними – довше»
[7, с. 305 (примітка)]. Натомість Ф. Вовк як
безпосередній учасник наукової мандрівки
твердив «по гарячих слідах», тобто через
декілька місяців після її завершення, що у
цьому населеному пункті народознавці
працювали «більше як тиждень» [4, с. 11],
відвідавши 20 серпня ярмарок у містечку
Лютовиськах (нині – с. Літовищі Бєщадсько-
го повіту Підкарпатського воєводства) [8,
с. 41–42].
Перебування дослідників у с. Мшанець
10 і більше днів сумнівне також з іншої при-
чини. Рідкісне і дуже коротке за змістом пові-
домлення, яке Ф. Вовк надіслав П. Рябкову з
експедиції, закінчується такими словами:
«Пишіть мені [до] о[тця] І. Кузіва у Дидьо-
ві, п[ошта] Лютовиски» [17, с. 108]. Важли-
во, що вчений вислав його з Лютовиськ [17,
с. 107] – напевне 20 серпня, коли відвідав
це містечко разом з іншими членами науко-
вої подорожі. Відповідь П. Рябкова датова-
на 26 серпнем [17, с. 108] і найвірогідніше
була адресована Ф. Вовку вже в с. Дидьова.
У випадку ж тривалого перебування в гостях
у М. Зубрицького навряд чи антрополог про-
сив би свого колегу писати на адресу невідо-
мого йому священика Кузіва. Тим паче, що
відповідь П. Рябкова стосувалася архіваж-
ливої для Ф. Вовка теми – якості негативів
із відзнятими ним об’єктів народної культу-
ри й антропологічними типами мшанецьких
селян [17, с. 108].
«Другою великою зупинкою було, – за
твердженням І. Франка, – розташоване над
Сяном, майже за 30 км від Мшанця і 20 –
від Лютовиськ, село Дидьова», де парафію
обіймав отець Іван Кузів – також «видат-
ний етнограф і добрий знавець бойків» [28,
с. 70]. Відтак їхній шлях пролягав через насе-
лені пункти західної і центральної частин
Бойківщини.
У своїй статті «Етнографічна експеди-
ція на Бойківщину» І. Франко окреслив
такий наступний маршрут народознавців:
Локоть – Тернава – Турочки – Бориня –
Верхнє Висоцьке – Сможе – Лавочне – Слав-
ське – Тухля – Гребенів – Сколе – Верх-
нє Синьовидне – Крушельниця [28, с. 70].
Наприкінці цього дослідження вчений зга-
дав про перебування експедиції також у
с. Нижнє Синьовидне (Сколівського р-ну
Львівської обл.) [28, с. 97], що дало підстави
відомому українському етнологу і фолькло-
ристу Романові Кирчіву (1930–2018) продо-
вжити її маршрут аж до зазначеного посе-
лення [9, с. 72].
Та будь-яка згадка про с. Нижнє Синьо-
видне відсутня в працях Ф. Вовка – без-
посереднього учасника наукової мандрівки
на території Сколівщини. За його описом,
у 1904 році науковці відвідали такі населені
пункти: Мшанець, Дидьова, Локоть, Тер-
нава, Соколики, Турочки, Бориня, Висіч-
ки, Комарники, Матків, Сможе, Тухолька,
Кальне, Лавочне, Славське, Тухля, Гребенів,
Сколе, Верхнє Синьовидне, Корчин, Кру-
шельниця [1, с. 2], де «майже скрізь робили
ся поміри, фотоґрафії і етноґрафічні дослі-
ди» [1, с. 2]. Щоправда, масові антропоме-
тричні дослідження Ф. Вовк провів лише в
таких поселеннях: Мшанець (нині Старо-
самбірського р-ну), Дидьова (нині вже не
існує), Бориня (нині Турківського р-ну),
Лавочне, Славське, Тухля, Гребенів, Сколе,
Верхнє Синьовидне та Крушельниця (нині –
всі населені пункти Сколівського р-ну
Львівської обл.) [4, с. 11–12]. Доцільно також
зазначити й інше: села Дидьова, Локоть, Тер-
нава (Нижня і Верхня) та Соколики простя-
галися на лівобережжі ріки Сяну. Після Дру-
гої світової війни вони відійшли до Польщі,
місцевих бойків насильно виселили, а самі
села знесли.
Наявну в працях двох дослідників роз-
біжність стосовно маршруту експедиції 1904
року зумовило насамперед те, що І. Франко
працював лише перший її етап й особисто
відвідав значно меншу кількість населених
пунктів, ніж Ф. Вовк і З. Кузеля. Принай-
мні після завершення подорожі стежками
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
16
I S S N 013 0 6 93 6 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 5/2 019
Бойківщини він міг скористатися лише тією
інформацією про подальший шлях наукової
мандрівки, яку йому надали колеги.
Як відомо, за твердженням І. Франка, він
перебував у науково-пошуковій мандрівці до
5 вересня, тобто прибув до Львова щонай-
швидше 4 вересня. У листі до відомого хор-
ватського вченого-славіста Ватрослава Яґіча
(1838–1923) від 11 вересня 1904 року його
автор стверджував, що нещодавно відбув
двотижневу польову «екскурсію поміж бой-
ків» [25, с. 252]. Якщо зважати на загаль-
ну кількість днів, які охоплюють два тижні
(14 днів) та початок наукової мандрівки (18
серпня), то виникає розбіжність стосовно
дати повернення І. Франка додому: за наши-
ми підрахунками, у цьому випадку він мав
можливість дістатися до Львова на два дні
раніше – 2 вересня.
Цей день добре узгоджується з датуван-
ням іншого листа І. Франка до В. Яґіча – від 3
вересня, в якому вже фігурує його львівська
адреса: «Львів, вул. Понінського, 4» [26,
с. 250]. Щоправда, на відміну від повідомлен-
ня, датованого 11 вереснем, у цьому листі
дослідник ні словом не обмовився про своє
перебування в науковій мандрівці.
Через це виникає ще один варіант розгля-
ду дати повернення І. Франка додому: мож-
ливо, знавці епістолярної спадщини І. Фран-
ка випадково недогледіли справжню дату
першого його повідомлення до В. Яґіча –
наявну в автографі цього листа цифру «5»
прочитали як «3». Якщо ж це справді мало
місце, то тоді очевидним є інше – повідо-
млення до В. Яґіча, яке помилково датова-
не 3 вереснем, учасник експедиції написав
після повернення до Львова, тобто саме того
дня (5 вересня), який фігурує у його праці
«Етнографічна експедиція на Бойківщину»
як початок часу, вже вільного від науково-
пошукової роботи.
Події, пов’язані з поверненням І. Франка
з етнографічно-антропологічної експедиції
1904 року, могли розвиватися ще за одним
сценарієм. Зокрема, напередодні від’їзду
до Львова, тобто 3 вересня, він написав
короткого листа В. Яґічу і зазначив у ньому
справжню дату, але водночас подав свою
домашню (львівську) адресу, а не адресу
бойківського села, в якому ще перебував.
Після цього автор відправив повідомлен-
ня до Відня, скориставшись одним з місце-
вих поштових відділень, цілком можливо і
того, що знаходилося у поселенні, де була
залізнична станція (у с. Устріки-Долішні).
Якщо це справді мало місце, то тоді між
собою узгоджуються всі зазначені нами
дати: 1) першого листа до В. Яґіча І. Франко
написав справді 3 вересня; 2) цього само-
го дня (3 вересня) автор повідомлення ще
перебував у науковій мандрівці на Бойків-
щині (мабуть, у с. Дидьова); 3) він вирушив
з експедиції 4 вересня і повернувся до Льво-
ва; 4) 5 вересня – перший день, вільний для
І. Франка від експедиційної роботи.
Дискусійним є питання і стосовно марш-
руту наукової подорожі І. Франка. За твер-
дженням Ф. Вовка, організатор експедиції
працював лише в трьох селах – Мшанець,
Дидьова та Локоть, а також відвідав 20 серп-
ня містечко Лютовиська. У праці «Антро-
пометричні досліди українського насе-
лення Галичини, Буковини й Угорщини»
про цю подію читаємо: «Подорож, у якій
брав участь і наш знаменитий письменник
д [окто] р Ів. Франко, почала ся з с. Мшанця і
Дидьови і захопила Локоть; звідти ми удвох
вже з д [окто] ром З. Кузелею подались доли-
нами Стрия і Сморжанки, на Тарнаву, Соко-
лики, Турочки, Бориню...» [1, с. 2].
З. Кузеля також згадував, що після праці
в с. Дидьова він та Ф. Вовк «виїхали вже в
дальшу дорогу без д-ра Франка». За його ж
словами, письменник «лишився ще на дея-
кий час відпочивати» у священика І. Кузіва
[13, с. 413].
Натомість, на думку М. Мороза, І. Фран-
ко був учасником наукової подорожі аж до
с. Лавочне, де залишив експедицію і, скорис-
тавшись залізничним транспортом, поїхав до
Львова. Цей висновок М. Мороз зробив лише
на основі скупих і побіжних даних, наявних
у праці І. Франка «Етнографічна експедиція
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
17
М И Х А Й ЛО ГЛ У Ш КО
на Бойківщину» [16, с. 273]. Найвірогідні-
ше, йдеться про два твердження І. Франка
приблизно однакового змісту: «З Дидьової
пішли через Локоть, Тирнаву, Турочки до
містечка Бориня, де експедицію дуже гос-
тинно прийняв місцевий парох Г. Мороз, в
якого вона провела чотири дні» [28, с. 70];
«Потім експедиція вирушила через Висо-
цьке-Вижнє до Сморжа, там переночувала,
а наступного дня подалася до Лавочного»
[28, с. 70]. Будь-які інші згадки про умови
перебування і маршрут учасників наукової
мандрівки 1904 року в напряму до с. Лавочне
у праці І. Франка відсутні.
Процитовані фрагменти статті «Етно-
графічна експедиція на Бойківщину» при-
вертають нашу увагу насамперед тим, що
їх автор жодного разу не згадав когось з
учасників наукової подорожі на шляху від
с. Дидьова до с. Лавочне; у ній мова йде лише
про неозначену «експедицію». Однак у цій
праці є побіжні свідчення, які можуть бути
дуже корисними для з’ясування порушеного
питання, зокрема, назви конкретних насе-
лених пунктів, які зазначив І. Франко, опи-
суючи різні об’єкти традиційно-побутової
культури.
За нашими підрахунками, у тексті дру-
гої – четвертої частин праці «Етнографічна
експедиція на Бойківщину» найчастіше зга-
дується с. Мшанець – 15 разів [28, с. 81, 82
(двічі), 86 (двічі), 87, 88 (двічі), 89, 90 (двічі),
92 (двічі), 95, 96]. Вісім разів фігурує тут
с. Дидьова [28, с. 81 (двічі), 86, 90 (двічі), 92,
97 (двічі)], сім разів – містечко Лютовиська
[28, с. 74, 81, 88, 90, 91 (двічі), 96]. Натомість
с. Лавочне І. Франко згадав лише чотири
рази [28, с. 88, 92 (тричі)], а с. Бориня – ще
менше (двічі) [28, с. 88, 96]. Для порівняння:
села Верхнє Синьовидне і Нижнє Синьо-
видне, що їх учений справді не відвідував
під час народознавчої експедиції 1904 року,
фігурують у його дослідженні по три рази
[28, с. 97–99].
Щонайважливіше, описуючи господар-
ські заняття та об’єкти матеріальної культу-
ри бойків у поселеннях Мшанець, Дидьова
та Лютовиська, а також події, пов’язані з
перебуванням народознавців у цих населе-
них пунктах, І. Франко часто мовить від
першої особи: «я знайшов...» [28, с. 98];
«розповідав мені...» [28, с. 83]; «мою увагу
привернуло...» [28, с. 82]; «я вказую...» [28,
с. 89]; «хочу зразу додати...» [28, с. 81]; «ми
побували...» [28, с. 86]; «ми відвідали...» [28,
с. 78]; «ми оглянули....» [28, с. 83]; «ми мали
змогу спостерігати...» [28, с. 78]; «нам дово-
дилося бачити...» [28, с. 81]; «ми зауважи-
ли...» [28, с. 96]; «ми мали нагоду докладні-
ше дослідити...» [28, с. 81]; «ми знайшли...»
[28, с. 86 (двічі)]; «ми купили...» («ми заку-
пили...») [28, с. 90, 91, 95] тощо. Крім цього,
оцінюючи спідниці-«мальованки» місцевих
бойкинь, автор завів мову і про назви узорів,
якими прикрашали ці вироби, констатував-
ши: «Я зібрав [їх. – М. Г.] лише з околиць
Мшанця і Лютовиськ» [28, с. 90]. Вираз-
ну адресу має і його уточнення про майже
цілковиту відсутність керамічних виробів
у побуті бойків: «Принаймні це стосуєть-
ся місцевості, де ми побували (Мшанець–
Дидьова)» [28, с. 86].
Натомість, згадуючи те чи інше село
поза межами цього мікрорайону (Мшанець,
Лютовиська, Дидьова, Локоть 2), І. Франко
жодного разу не описав об’єкти традиційно-
побутової культури від першої особи. Усе це
в сукупності дає нам підстави для важливого
проміжного висновку: відвідавши, за твер-
дженням Ф. Вовка, с. Локоть, відтак І. Фран-
ко залишив експедицію і помандрував пішки
чи поїхав підводою до с. Устріки-Долішні,
звідки залізничним транспортом дістався
до Львова. Цей шлях є очевидним і через
те, що значно коротший, ніж за маршрутом
Локоть – Бориня – Сможе – Лавочне.
Цілком можливим був й інший варіант
розгортання цієї події: перед від’їздом до
Львова І. Франко відпочивав ще день-два
у священика І. Кузіва, тобто перебував у
с. Дидьова, про що згадував З. Кузеля, а потім
вирушив додому за маршрутом: Дидьова –
Лютовиська – Задвір’я – Устріки-Долішні –
Перемишль – Львів.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
18
I S S N 013 0 6 93 6 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 5/2 019
Під час наукової мандрівки І. Франка
більше цікавили об’єкти і явища традиційно-
побутової культури. Тоді його неодноразово
виручало спостереження як метод польо-
вого етнографічного дослідження, яке на
початку XX ст. за наявності великої кількості
пережитків у сфері господарських занять і
традиційної матеріальної культури бойків
було доволі ефективним і результативним.
«Маючи бистре око і великий обсервацій-
ний змисл, Франко підхоплював багато рис
нашого селянського побуту, яких інші й
не завважували, і зберігав їх в своїй добрій
пам’яті, бо багато записів не любив роби-
ти», – згадував З. Кузеля [12, с. 119].
Наукову подорож І. Франка увінчала роз-
лога публікація в австрійському часопису
«Zeitschrift für österreichische Volkskunde»,
а саме – стаття «Етнографічна експедиція на
Бойківщину» (1905). У ній автор стисло подав
відомості про завдання і маршрут проведе-
ної експедиції, з’ясував загальний стан етно-
графічного дослідження народної культури
автохтонів Бойківщини, порушив питання
про загальні риси її населення та місцевість.
Основну ж увагу приділено у цьому дослі-
дженні характеристиці виробничо-госпо-
дарської діяльності та матеріальної культури
бойків: основних (хліборобство, скотарство)
і допоміжних (рибальство) занять, домашніх
ремесл і промислів, традиційного житлово-
господарського комплексу (горизонтальне
планування житла і господарських будівель,
їх зовнішній і внутрішній вигляд, облашту-
вання інтер’єру, система опалення тощо), їжі,
чоловічого і жіночого одягу [28, с. 73–99].
Словом, зазначена праця була першим синте-
тичним осмисленням відомостей про основні
види і характерні особливості господарських
занять, традиційної матеріальної культури та
побуту бойків.
Крім цього, з листа І. Франка до вже зга-
даного хорватського славіста В. Яґіча від
11 вересня 1904 року довідуємося, що «за
дорученням Австрійського етнографічного
товариства [адресант. – М. Г.] збирав музейні
експонати, а на власний рахунок фолькло-
ристичні матеріали й предмети церковної
старовини» [25, с. 252].
Загалом же, за твердженням З. Кузелі, нау-
кові зацікавлення І. Франка під час польової
дослідницької роботи були дуже широкими:
«В час своїх поїздок Франко звертав увагу й
на такі сторінки народного життя, які щойно
зачинали інтересувати пляново наших етно-
графів, і задля цього обстоював завжди гадку,
що всі етнографічні студії повинні робитися
за відповідною підготовкою та всесторонньо
з усіми подробицями. Попри строго фолк-
льорну чи етнографічну працю, Франко сис-
тематично розглядав старі записи й книжки,
шукав старих рукописів і збірників, робив
виписки із метрик, дуже цікавився іменами
й прізвищами, як справжній предтеча сту-
дій на цьому полі, розпитував про народні
вислови та термінологію, взагалі старався
зазнайомитися із місцевою ономастикою у
зв’язку з переказами та леґендами, стежив
за історією селянських родів та всюди при-
свячував пильну увагу сімейному й громад-
ському життю села та його економічним
обставинам» [12, с. 119].
Займаючись науково-пошуковою робо-
тою, І. Франко не забував і про відпочинок.
За спогадами П. Зубрицького, вчений дуже
любив перебувати серед природи. «Одне
тільки йому у нас [у с. Мшанець. – М. Г.] не
подобалося – згадував син М. Зубрицького,
– що не міг ловити риб у нашій річці, бо вона
була і сама мала, і такі ж рибки були в ній»
[8, с. 40].
Процитоване заслуговує на увагу ще й
тому, що в праці «Етнографічна експедиція на
Бойківщину» описано три види рибальських
снастей. «У Мшанці, де тече малий і дуже бід-
ний на рибу потічок уздовж села», І. Франко
виявив лише «павука», яким місцеві бойки
ловили рибу в каламутній воді [28, с. 96–97].
У с. Дидьова етнолог описав два інші види
рибальських знарядь – «умжик» і «підхват-
ку». Згадав дослідник також саморобні гачки
для вудки та ловлю риби голіруч [28, с. 97].
У науковій мандрівці І. Франко часто
порушував рибальську тему під час спіл-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
19
М И Х А Й ЛО ГЛ У Ш КО
кування з Ф. Вовком, який на той час був
уже одним із провідних знавців цієї ділянки
традиційної культури українців. З. Кузеля,
очевидець цих бесід, згадував: «... Ішли [...]
цікаві розмови про всякі способи риболовлі,
про рибальські прилади, й тут Франко міг
з Вовком цілими годинами балакати про
всякі ятери і т. ін. Вовк оповідав при тім
про риболовлю на Україні, про рибальство
в Добруджі, й се завсіди Франка цікавило»
[13, с. 413]. До речі, як з’ясував сучасний
франкознавець Святослав Пилипчук, у 1899
році І. Франко навіть планував підготувати
для нового серійного видання «Материяли
до українсько-руської етнольоґії» статтю
про рибальство в Галичині [20, с. 278], але не
втілив свій задум у життя.
На відміну від І. Франка, Ф. Вовка ціка-
вили в науковій мандрівці передусім антро-
пологічні риси автохтонів Бойківщини.
Щоправда, не забував він і про польові етно-
графічні матеріали та предмети повсякден-
ного побуту, які збирав для Етнографічного
відділу Російського музею імператора Олек-
сандра III у Санкт-Петербурзі. Проведен-
ня антропологічних студій вимагало також
значно більших зусиль, ніж пошук зразків
народної матеріальної чи духовної культури.
Ф. Вовк – прихильник методики антропо-
логічних досліджень класичної французької
школи – вивчав ріст людини сидячки і стоя-
чи, колір її волосся й очей, довжину рук, ніг,
тулуба, об’єм грудної клітки, довжину паль-
ців, довжину і ширину кисті, ширину пле-
чей тощо. Особливо велику увагу антропо-
лог приділяв вимірам голови (повздовжній і
поперечний вказівники, чоло, вилиці, виступ
вилиці, висота черепа, довжина і ширина
носа, кути очей, їх розріз, губи, вуха, горби на
чолі тощо). Певно, все це займало багато часу,
що привернуло увагу навіть малолітнього
сина М. Зубрицького Петра, який був оче-
видцем праці вчених у с. Мшанець [8, с. 40].
Результати польової етнографічно-антро-
пологічної експедиції 1904 року посіли
належне місце і в наукових студіях Ф. Вовка.
Учений неодноразово доповідав про них на
засіданнях Антропологічного товариства у
Парижі (1904, 1905) [29, с. 144], поширював їх
у формі публікацій [38]. У березні 1906 року
народознавець виголосив доповідь «Карпат-
ські українці-бойки» перед членами Росій-
ського географічного товариства [29, с. 192].
Польові матеріали наукової мандрівки 1904
року Ф. Вовк використав також в узагальнюю-
чій праці «Антропологічні особливості укра-
їнського народу». У ній автор дійшов загаль-
ного висновку про те, що українці «є досить
одноманітне плем’я, темноволосе, темнооке,
вищого за середній чи високого зросту, брахіце-
фальне, порівнюючи високоголове, вузьколице,
з рівним і досить вузьким носом, з порівнюючи
короткими верхніми та довшими нижніми кін-
цевостями [тут курсив Ф. Вовка. – М. Г.]». Як
наголосив дослідник, «сукупність цих ознак
ми вважаєм можливим визнати українським
антропологічним типом» [2, с. 36].
Неодноразово йдеться у цьому досліджен-
ні Ф. Вовка про антропологічні риси бойків,
зокрема тих теренів, які вивчав у 1904 році.
Так, мовлячи про колір волосся, учений зазна-
чив, що «у північних бойків ясноволосих [...]
зовсім немає, каштанових тільки 20,3 %, а тем-
новолосих – 79,6 %; щодо бойків, які згурто-
вані біля залізниці Стрий – Лавочна, то у них
помітний певний вплив русинів з Галицької
рівнини, і на 5,6 % ясноволосих у них припа-
дає 23,5 % каштанових і тільки 68,6 % тем-
новолосих» [2, с. 13]. Описуючи барву очей,
антрополог зазначив, що «у північних бой-
ків – 20 % яснооких, 32,4 % мішаних і 47,3 %
темнооких, а в центральних бойків (в долині
річки Опора) маємо уже 31 % яснооких, 19,6 %
мішаних і також 47 % темнооких» [2, с. 14].
Об’єкти і явища традиційної матеріаль-
ної та духовної культури бойків часто згаду-
ються також у відомій монографічній праці
Ф. Вовка «Етнографічні особливості україн-
ського народу» [3, с. 43, 78, 82, 85, 87, 92, 94,
97, 104, 123, 129, 132, 134, 138, 141, 143, 152,
158 та ін.].
Комплексна експедиція 1904 року пози-
тивно вплинула і на творчість З. Кузелі.
По-перше, тривале особисте спілкування
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
2 0
I S S N 013 0 6 93 6 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 5/2 019
з метрами українського народознавства,
якими, безсумнівно, були для початкуючого
етнографа І. Франко та Ф. Вовк, запозичен-
ня в них багатого дослідницького досвіду
польової науково-пошукової роботи стали
для З. Кузелі ціннішими за будь-які інші,
навіть найдосконаліші форми вузівської
освіти та кабінетної практики на ниві етно-
графії, фольклористики й антропології. Така
щаслива нагода випадає лише людям від Бога
і тільки раз у житті.
По-друге, саме під час цієї мандрівки
молодий дослідник записав традиційне
весілля у с. Лавочне, яке згодом В. Гнатюк
опублікував у десятому томі етнологічного
збірника «Матеріяли до українсько-русь-
кої етнольоґії» [11]. В. Гнатюк також осо-
бисто представляв текст праці «Бойківське
весілля в Лавочнім (Стрийського повіта)»
на засіданні Історично-філософської секції,
зокрема 1 квітня 1908 року [31, с. 8]. До речі,
анотація до цієї розвідки містить цікаві відо-
мості, у зв’язку з чим вважаємо за доцільне
подати її фрагмент дослівно. У ній мовиться
про те, що автор зібрав польові етнографічні
джерела на «підставі окремого квестіонаря,
уложеного проф. Хв. Вовком у Гребенові під
час етноґрафічної експедиції на Бойківщину.
Квестіонар обіймав 41 точок і вичерпував усі
квестії, звязані з українським весілєм, а осо-
бливо звертав увагу на ті його моменти, які
тепер уже переживають ся або не стрічають
ся у Галичан...» [31, с. 9].
Процитоване заслуговує також на окре-
мий коментар.
По-перше, найвірогідніше, що ініціато-
ром запису польових етнографічних матері-
алів про бойківське весілля був саме Ф. Вовк,
який для цього нашвидкуруч підготував
у с. Гребенів стислу програму (охоплювала
41 запитання чи блоки запитань). Цілком
можливо, що, складаючи квестіонар (питаль-
ник), учений використав не лише загальні
знання про традиційне весілля українців,
але й специфіку ритуалу, яку встиг з’ясувати
під час мандрівки теренами Бойківщини до
цього населеного пункту.
По-друге, на наше глибоке переконання,
зібрати етнографічні джерела вчений доручив
З. Кузелі особисто, вибравши для цього най-
більш оптимальний і зручний для нього час.
По-третє, З. Кузеля працював із квестіо-
наром самостійно, навмисне повернувшись
із с. Гребенів у с. Лавочне (вірогідно, заліз-
ничним транспортом). Що більше, молодо-
го дослідника Ф. Вовк міг навіть скерувати
до конкретного інформатора, з яким позна-
йомився під час перебування у с. Лавочне.
Натомість інші члени експедиції (Ф. Вовк і
П. Рябков) продовжили рух далі (у напряму
на північ), збираючи етнографічні та антро-
пологічні відомості в інших селах сучасної
Сколівщини.
По-четверте, З. Кузеля міг відлучитися
від колег лише тоді, коли до експедиції при-
єднався П. Рябков, тобто після 15 вересня.
В іншому випадку це зробити було немож-
ливо, позаяк він був основним помічником
(за його словами – “секретарем”) Ф. Вовка
під час його антропометричних обмірів [12,
с. 119].
Запис весільного ритуалу в с. Лавочне
З. Кузеля зробив «з уст свашки Сефти Паль-
ків» [11, с. 150], зберігаючи всі діалектні
особливості мовника. Етнографічний опис
обрядових дій чергується зі супровідними
весільними піснями – «ладканками». Зафік-
сований на початку XX ст. фактографічний
матеріал про народні шлюбні звичаї та обря-
ди місцевих бойків містить значну кількість
архаїзмів, які нині вже не побутують, у зв’язку
з чим тогочасний запис є безцінним джере-
лом для реконструкції весільного ритуалу
українців давніших історичних епох.
Четвертим учасником наукової мандрів-
ки на території Бойківщини був, як уже зна-
ємо, П. Рябков, з яким Ф. Вовк познайомився
задовго до її проведення. У листі до Михай-
ла Грушевського від 13 березня 1896 року
Ф. Вовк так відгукувався про нього: «Мій
щирий приятель дуже освічений і жвавий
хлопець, що робить тепер свої студії у тутеш-
ній [паризькій. – М. Г.] Ecole d’Anthropologie,
поїде у літі додому у Чернігівщину 3, і ми
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
21
М И Х А Й ЛО ГЛ У Ш КО
тепер виробляємо вже з їм детальний план
і програму того, що він має там опрацювати
за се літо по етнографії. Як добрий фото-
граф і не аби якій маляр, він зуміє при таких
обставинах назбирати чимало і іменно того,
чого нам найбільше треба і так як треба 4»
[15, с. 118].
На відміну від інших членів етнографіч-
но-антропологічної експедиції 1904 року,
П. Рябков не опублікував жодної наукової
розвідки про традиційно-побутову культу-
ру чи антропологічні риси бойків, та це не
означає, що вони його не цікавили зовсім.
Як засвідчують фонди Державного архіву
Кіровоградської області, він активно збирав
польові народознавчі матеріали про місцеве
населення. І досі у цьому архіві зберігаються
рукописи праць П. Рябкова, серед яких зна-
вці його творчості особливо виділяють стат-
тю «Про гуцулів» та «Дорожні нариси про
Галичину і Буковину» [19, с. 66]. Вочевидь,
кожна з них очікує фахової наукової екс-
пертизи і можливого оприлюднення в одно-
му зі сучасних українських народознавчих
часописів. Слід мати на увазі, що в наукову
подорож Ф. Вовк запросив цього дослідника
зовсім з іншою метою – як доброго фото-
графа та помічника-асистента. З цією місією
П. Рябков особливо успішно впорався восени
1904 року під час антропологічної експедиції
Ф. Вовка територією Гуцульщини [1, с. 3].
До прибуття у с. Гребенів П. Рябков меш-
кав у Львові, де обладнав фотолаборато-
рію й обробляв негативи, надіслані йому
Ф. Вовком з бойківської експедиції. З ним
пов’язаний ще один вельми цікавий і важ-
ливий науковий факт: до відвідин Сколів-
щини та повернувшись з експедиції, а також
після закінчення наукових мандрів теренами
Гуцульщини, П. Рябков проживав за адре-
сою «Львів, вул. Понінського, 4» (нині –
вул. Івана Франка, 152) [17, с. 107], тобто в
оселі І. Франка. Це засвідчує фрагмент його
листа до Ф. Вовка від 26 серпня 1904 року:
«Уклін д-ру Франку. У його господарстві все
благополучно. Є йому декілька листів, була
одна телеграма, яку передав Гнатюку. Але це
було вже давно» [17, с. 108]. У повідомлен-
ні до Ф. Вовка від 18 листопада 1904 року
П. Рябков стверджував: «Весь час працюю у
Франка, там і обідаю, і снідаю. Мабуть, надо-
їв їм неабияк» [17, с. 109].
На домашню адресу І. Франка Ф. Вовк від-
правив П. Рябкову листа з поселення Люто-
виська, у якому просив «фотомайстра»:
«Напишіть, що виходить з моїх фотографій.
Погода дуже погана, приходиться робити
під дощем і я вже цілком не знаю, що з того
може вийти» [17, с. 107–108].
Відповідь П. Рябкова була не надто втіш-
ною для вченого, позаяк значна частина нега-
тивів мала вади: «Пишу цей лист з надією,
що він допоможе Вам у фотографуванні, яке,
треба сказати правду, є поки що не особливо
вдалим. Новий апарат [його Ф. Вовк придбав
у Відні напередодні експедиції. – М. Г.] зви-
чайно може давати прекрасні кліше, але тіль-
ки за умови повного оволодіння ним, чого,
зважаючи на вашу роботу, Ви не добилися»
[17, с. 108]. Але згодом, як засвідчує кореспон-
денція дослідників, якість відзнятих Ф. Вов-
ком негативів покращилася, а зроблені на їх
основі світлини з відзнятими етнографічни-
ми й антропологічними сюжетами, зокрема і
з теренів Бойківщини, стали важливим над-
банням української науки початку XX ст.
Загалом же учасники комплексної наро-
дознавчої (етнографічно–антропологіч-
ної) експедиції 1904 року пройшли тере-
нами Бойківщини майже дві сотні кіломе-
трів шляху та відвідали понад два десятки
населених пунктів. Увесь маршрут наукової
подорожі подолали два дослідники – Ф. Вовк
і З. Кузеля, його частину – І. Франко (чоти-
ри населені пункти – Мшанець, Лютовись-
ка, Дидьова, Локоть) та П. Рябков (також
чотири поселення – Гребенів, Сколе, Верхнє
Синьовидне, Крушельниця).
Ф. Вовк був єдиним членом експедиції,
який відбув наукову мандрівку «від дзвінка
до дзвінка» (18 серпня – 24 вересня). На
один день менше працював З. Кузеля (19
серпня – 24 вересня). Понад два тижні (18
серпня – 4 вересня) перебував на Бойків-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
22
I S S N 013 0 6 93 6 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 5/2 019
щині І. Франко, 10 днів (15–24 вересня) –
П. Рябков.
Під час науково-пошукової подорожі
дослідники зібрали унікальний етнографіч-
ний, антропологічний та фольклорний мате-
ріал для особистих наукових студій, цінні
зразки традиційної матеріальної культури
і народного мистецтва бойків для Музею
НТШ у Львові, Австрійського народознав-
чого музею у Відні та Етнографічного від-
ділу Російського музею імператора Олек-
сандра III у Санкт-Петербурзі. Крім цього,
І. Франко вивчав предмети церковної старо-
вини місцевого населення. Ф. Вовк поповнив
свою фототеку значною кількістю безцінних
світлин зі сфотографованими «en face» і «en
profil» бойками та сюжетами з етнографіч-
ної тематики Бойківщини. Тоді ж збільши-
лася його колекція волосся, яку антрополог
збирав серед автохтонів Східних Карпат.
1 У науковій літературі цю експедицію часто вва-
жають ще антропологічно-етнографічною, передусім
через те, що очолював її антрополог Федір Вовк, не
помічаючи інший важливий чинник – учений був та-
кож етнологом і активно збирав тоді й етнографічні
матеріали. Насправді, зважаючи на мету і завдання,
які повинні були вирішити учасники наукової подо-
рожі, а також на результати, яких домоглися всі до-
слідники разом і кожний з них окремо, експедиція
1904 року мала типовий етнографічно-антропологіч-
ний характер.
2 Село Локоть згадується в праці І. Франка «Етно-
графічна експедиція на Бойківщину» двічі [28, с. 81, 92].
3 Насправді П. Рябков народився у м. Херсоні в
1848 році.
4 Підкреслено в оригіналі.
Примітки
Список використаних джерел
1. Вовк Ф. Антропометричні досліди українського
населення Галичини, Буковини й Угорщини. Матеріяли
до українсько-руської етнольоґії. Львів, 1908. Т. X. Ч. 1.
С. 1–39. + 12 табл. + 1 карта.
2. Вовк Хв. Антропологічні особливості українсько-
го народу. Вовк Хв. Студії з української етнографії та
антропології. Вид. за 1928 р. Київ : Мистецтво, 1995.
С. 7–38.
3. Вовк Хв. Етнографічні особливості українсько-
го народу. Вовк Хв. Студії з української етнографії та
антропології. Вид. за 1928 р. Київ : Мистецтво, 1995.
С. 39–218.
4. Вовк Хв. Справозданє антропольоґічної експеди-
циї. Хроніка українсько-руського Наукового Товариства
імени Шевченка у Львові. [Львів], 1904. Ч. 20. Вип. IV :
1904, вересень-грудень. С. 11–13.
5. Глушко М. Методика польового етнографічного
дослідження : навчальний посібник. Львів : ЛНУ ім. Іва-
на Франка, 2008. 288 с.
6. Гнатюк В. Передне слово. Етноґрафічний збірник.
Львів, 1909. Т. XXV. С. III–XXI.
7. Дем’ян Г. Листи Володимира Гнатюка до Михайла
Зубрицького. Записки Наукового товариства ім. Т. Шев-
ченка. Львів, 1992. Т. CCXXIII : Праці Секції етнографії
та фольклористики. С. 293–308.
8. Зубрицький П. Іван Франко в Лютовисках. Зу-
брицький М. Зібрані твори і матеріали : у 3 т. / ред.
Ф. Сисин. Львів : Літопис, 2016. Т. 2 : Матеріали до біо-
графії. С. 39–42.
9. Кирчів Р. Ф. Етнографічне дослідження Бойківщи-
ни. Київ : Наукова думка, 1978. 174 с.
10. Кожолянко Г., Кожолянко О., Мойсей А. Етно-
графічні експедиції та студентська етнографічна прак-
тика : навчальний посібник. Чернівці ; Вижниця : Чере-
мош, 2010. 321 с.
11. Кузеля З. Бойківське весілля в Лавочнім (стрий-
ського повіта). Матеріяли до українсько-руської етнольо-
ґії. Львів, 1908. Т. X. Ч. 2. С. 121–150.
12. Кузеля З. Іван Франко як етнограф. Записки На-
укового товариства ім. Шевченка. Париж ; Нью-Йорк ;
Мюнхен ; Торонто ; Сідней, 1982. Т. CLXIX : Праці Фі-
лологічної та Історично-філософічної секцій. Збірник на
пошану Зенона Кузелі. С. 117–121.
13. Кузеля З. Із моїх споминів про Івана Франка.
Спогади про Івана Франка. Вид. 2-е, допов., переробл. /
упоряд. М. Гнатюк. Львів : Каменяр, 2011. С. 409–413.
14. Листи Михайла Зубрицького до Володимира Гна-
тюка. Зубрицький М. Зібрані твори і матеріали : у 3 т. /
ред. Ф. Сисин. Львів : Літопис, 2016. Т. 2 : Матеріали до
біографії. С. 253–262.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
23
М И Х А Й ЛО ГЛ У Ш КО
1. VOVK, F. (1908) Anthropometric researches of
the Ukrainian population of Halychyna, Bukovyna and
Hungary. Materials for Ukrainian-Ruthenian Ethnology.
Lviv, Vol. X, part 1, pp. 1–39 + 12 tabl. + 1 map.
2. VOVK, Khv. (1995) Anthropological features of the
Ukrainian people. Vovk Khv. Studies in Ukrainian ethnogra-
phy and anthropology. Publication of 1928. Kyiv: Mystetstvo,
pp. 7–38.
3. VOVK, Khv. (1995) Ethnographic features of the
Ukrainian people. Vovk Khv. Studies in Ukrainian ethnogra-
phy and anthropology. Publication of 1928. Kyiv: Mystetstvo,
pp. 39–218.
15. Листування Михайла Грушевського та Федора
Вовка. Листування Михайла Грушевського / ред. Л. Ви-
нар; упоряд. Р. Майборода, В. Наулко, Г. Бурлака, І. Ги-
рич. Київ ; Нью-Йорк ; Париж ; Львів ; Торонто, 2001.
С. 93–221.
16. Мороз М. Зв’язки Івана Франка з Австрійським
народознавчим товариством. Маловідома рецензія на
працю Володимира Шухевича «Гуцульщина». Запис-
ки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Львів, 1992.
Т. CCXXIII : Праці секції етнографії та фольклористи-
ки. С. 271–283.
17. Наулко В. І. Листування Павла Рябкова з Федо-
ром Вовком. Записки Науково-дослідної лабораторії іс-
торії Південної України Запорізького державного універ-
ситету: Південна Україна XVIII–XIX ст. Запоріжжя,
2001. Вип. 6. С. 105–125.
18. Пацай Т. Зенон Кузеля: життя і народознавча ді-
яльність. Львів : БОНА, 2013. 251 с.
19. Печериця Т. Етнографічні дослідження Павла
Рябкова. Етнічна історія народів Європи. Київ : КНУ
ім. Тараса Шевченка, 2001. Вип. 12. С. 65–67.
20. Пилипчук С. Вовк (Волков) Федір (Хведір) Кін-
дратович. Франківська енциклопедія. Львів : Світ, 2016.
Т. 1 : А–Ж. С. 269–283.
21. Сапеляк О. Етнографічні студії в Науковому това-
ристві ім. Шевченка (1898–1939 рр.). Львів, 2000. 198 с.
22. Сисин Ф. Отець Михайло Зубрицький: Нестор
українського села. Зубрицький М. Зібрані твори і мате-
ріали : у 3 т. Львів : Літопис, 2013. Т. 1 : Наукові праці.
С. 15–41.
23. Скрипник Г. Хведір Вовк і українська народо-
знавча наука. Народознавча спадщина Хведора Вовка /
голов. ред. Г. Скрипник. Київ : Вид-во ІМФЕ, 2012. Кн. 1.
С. VII–CXVIII.
24. Сокіл Г. Українська фольклористика в Галичині кін-
ця XIX – першої третини XX століття: історико-теоретич-
ний дискурс. Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. 586 с.
25. Франко І. До Ватрослава Ягича. Львів, 11 ве-
ресня 1904 р. Зібрання творів : у 50 т. Т. 50 : Листи
(1895–1916) / ред. М. Д. Бернштейн ; упоряд. і комент.
М. С. Грицюти, О. В. Мишанича, Ф. П. Погребенника.
Київ : Наукова думка, 1986. С. 250–252.
26. Франко І. До Ватрослава Ягича. Львів, 3 ве-
ресня 1904 р. Зібрання творів : у 50 т. Т. 50 : Листи
(1895–1916) / ред. М. Д. Бернштейн ; упоряд. і комент.
М. С. Грицюти, О. В. Мишанича, Ф. П. Погребенника.
Київ : Наукова думка, 1986. С. 249–250.
27. Франко І. До М. І. Зубрицького. Львів, 13 серп-
ня 1904 р. Зібрання творів : у 50 т. Т. 50 : Листи (1895–
1916) / ред. М. Д. Бернштейн ; упоряд. і комент.
М. С. Грицюти, О. В. Мишанича, Ф. П. Погребенника.
Київ : Наукова думка, 1986. С. 248–249.
28. Франко І. Етнографічна експедиція на Бойківщи-
ну. Зібрання творів : у 50 т. Т. 36 : Літературно-критичні
праці (1905–1906) / ред. М. Д. Бернштейн ; упоряд. і
комент. О. О. Білявської, А. В. Горецького. Київ : Науко-
ва думка, 1982. С. 68–99.
29. Франко О. Федір Вовк – вчений і громадський
діяч. Київ : Вид-во Європейського університету, 2000.
378 с.
30. Хроніка Наукового Товариства імени Шевченка
у Львові. [Львів], 1906. Ч. 27. Вип. III : Справозданє за
місяці: май–серпень. 24 с.
31. Хроніка Наукового Товариства імени Шевченка
у Львові. [Львів], 1908. Ч. 34. Вип. II : Справозданє за
місяці: січень–цвітень. 24 с.
32. Хроніка українсько-руського Наукового Товари-
ства імени Шевченка у Львові. [Львів], 1900. Ч. 3 : 1900,
май–серпень. 18 с.
33. Хроніка українсько-руського Наукового Това-
риства імени Шевченка у Львові. [Львів], 1902. Ч. 12.
Вип. IV : 1902, вересень–грудень. 26 с.
34. Хроніка українсько-руського Наукового Това-
риства імени Шевченка у Львові. [Львів], 1903. Ч. 15.
Вип. III : 1903, май–серпень. 32 с.
35. Хроніка українсько-руського Наукового Това-
риства імени Шевченка у Львові. [Львів], 1903. Ч. 16 :
1903, вересень–грудень. 24 с.
36. Хроніка українсько-руського Наукового Това-
риства імени Шевченка у Львові. [Львів], 1904. Ч. 19.
Вип. III : 1904, май–серпень. 30 с.
37. Хроніка українсько-руського Наукового Това-
риства імени Шевченка у Львові. [Львів], 1905. Ч. 23.
Вип. III : Другий квартал, май–серпень. 18 с.
38. Volkov Th. Rapport sur les voyavages en Galicie
Orientale et en Bukovine en 1903 et 1904. Bulletins et
Mémoires de la Sociéte d’Anthropologie de Paris. Paris, 1905.
T. VI. P. 289–294.
References
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
2 4
I S S N 013 0 6 93 6 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 5/2 019
4. VOVK, Khv.. (1904) Report on anthropological
expedition. Chronicle of T. Shevchenko Scientific Society in
Lviv. [Lviv], part 20, issue IV: 1904, September-December,
pp. 11–13.
5. HLUSHKO, M. (2008) Methodology of field ethno-
graphic studies: The manual. Lviv: LNU im. Ivana Franka,
288 pp.
6. HNATIUK, V. (1909) Preface. The Ethnographic Col-
lection. Lviv, Vol. XXV, pp. III–XXI.
7. DEMIAN, H. (1992) Volodymyr Hnatyuk’s letters
to Mykhaylo Zubryts’kyi. Proceedings of the T. Shevchenko
Scientific Society. Lviv, Vol. CCXXIII: Pratsi Sektsii et-
nohrafii ta folklorystyky [Proceedings of Ethnography and
Folkloristics Section], pp. 293–308.
8. ZUBRYTSKYI, P. (2016) Ivan Franko in Liutovys-
ka. Zubrytskyi M. Materials for biography: in Three Volumes.
Vol. 2: Materials for biography (F. Sysyn, ed.). Lviv: Litopys,
pp. 39–42.
9. KYRCHIV, R. (1978) Ethnographic research of Boi-
kivshchyna. Kyiv: Naukova dumka, 174 pp.
10. KOZHOLIANKO, H., KOZHOLIANKO, O.,
MOISEI, A. (2010). Ethnological expeditions and student
ethnographic practice. The manual. Chernivtsi; Vyzhnytsia:
Cheremosh, 321 pp.
11. KUZELIA, Z. (1908) Boiky wedding in Lavochne
(Stryi district). Materials for Ukrainian-Ruthenian Ethnol-
ogy. Lviv, Vol X, part 2, pp. 121–150.
12. KUZELIA, Z. (1982) Ivan Franko as ethnograp-
her. Proceedings of the T. Shevchenko Scientific Society. Paris;
New-York; Munich; Toronto; Sidney, Vol. CLXIX: Pratsi
Filolohichnoi ta Istorychno-filosofichnoi sektsii. Zbirnyk
na poshanu Zenona Kuzeli [Proceedings of Philological,
Historical and Philosophical Sections. Collection to com-
memorate Zenon Kuzelia], pp. 117–121.
13. KUZELIA, Z. (2011) From my reminiscences on
Ivan Franko. Hnatiuk M. ed. Reminiscences on Ivan Franko.
Second edition, updated and expanded. Lviv: Kameniar,
pp 409–413.
14. SYSYN, F. (ed.) (2016) Correspondence be-
tween Mykhailo Zubrytskyi and Volodymyr Hnatiuk.
Zubrytskyi M. Materials for biography: in Three Volumes.
Vol. 2: Materials for biography (F. Sysyn, ed.). Lviv: Litopys,
pp. 253–262.
15. VYNAR, L., ed. (2001) Сorrespondence between
Mykhailo Hrushevsky and Fedir Vovk. Сorrespondence
of Mykhailo Hrushevsky / compiled by R. Maiboroda,
V. Naulko, H. Burlaka, I. Hyrych. Kyiv; New-York; Paris;
Lviv; Toronto, pp. 93–221.
16. MOROZ, M. (1992) Ivan Franko’s contacts with
the Austrian Folkloristic Society. Little known review of Vo-
lodymyr Shukhevych work «Hutsul’shchyna». Proceedings
of the T. Shevchenko Scientific Society. Lviv, Vol. CCXXIII:
Pratsi sektsii etnohrafii ta folklorystyky [Proceedings of
Ethnography and Folkloristics Section], pp. 271–283.
17. NAULKO, V. (2001) Correspondence between
Pavlo Riabkov and Fedir Vovk. Proceedings of the Research
Laboratory of History of Southern Ukraine, Zaporizhzhia
State University: Southern Ukraine in the XVIII–XIX century.
Zaporizhzhia, issue 6, pp. 105–125.
18. PATSAI, T. (2013) Zenon Kuzelia: Life and Ethno-
graphic Work. Lviv: BONA, 251 pp.
19. PECHERYTSIA, T. (2001) Ethnographic research-
es of Pavlo Riabkov. Ethnic History of European Nations.
Kyiv: KNU im. Tarasa Shevchenka, issue 12, pp. 65–67.
20. PYLYPCHUK, S. (2016) Vovk (Volkov) Fedir
(Khvedir) Kindratovych. Franko’s Encyclopedia. Lviv: Svit,
Vol. 1: A–Zh, pp. 269–283.
21. SAPELIAK, O. (2000) Ethnographic researches of
T. Shevchenko Scientific Society (1898–1939). Lviv, 198 pp.
22. SYSYN, F., ed. (2013) Father Mykhailo Zubryts’kyi;
Nestor of Ukrainian Village. Zubrytskyi M. Collected Works
and Materials: in Three Volumes. Vol 1: Scientific Papers. Lviv:
Litopys, pp. 15–41.
23. SKRYPNYK, H. (2012) Fedir Vovk and Ukrainian
Ethnological science. Ethnological heritage of Fedir Vovk /
ed.-in-chief H. Skrypnyk; NAS of Ukraine, M. Rylskyi In-
stitute for Art Studies, Folkloristic and Ethnology. Kyiv:
Vyd-vo IMFE, Book 1, pp. VII–CXVIII.
24. SOKIL, H. (2011) Ukrainian Folkloristics in
Halychyna at the first third of the XX century: historical
and theoretical discourse. Lviv: LNU im. Ivana Franka,
586 pp.
25. FRANKO, I. (1986) To Vatroslav Yahych. Lviv,
September 11, 1904. Franko I. Collected Works in 50 Vol-
umes. Vol. 50: Letters (1895–1916) / M. Bernshtein, ed.;
compiled and comments by M. Hrytsiuta, O. Myshanych,
F. Pohrebennyk; NAS of Ukraine, Institute of Literature.
Kyiv: Naukova dumka, p. 250–252.
26. FRANKO, I. (1986) To Vatroslav Yahych. Lviv,
September 3, 1904. Franko I. Collected Works in 50 Vol-
umes. Vol. 50: Letters (1895–1916) / M. Bernshtein, ed.;
compiled and comments by M. Hrytsiuta, O. Myshanych,
F. Pohrebennyk; NAS of Ukraine, Institute of Literature.
Kyiv: Naukova dumka, pp. 249–250.
27. FRANKO, I. (1986) To M. Zubrytskyi. Lviv, August
13, 1904. Franko I. Collected Works in 50 Volumes. Vol. 50:
Letters (1895–1916) / M. Bernshtein, ed.; compiled and
comments by M. Hrytsiuta, O. Myshanych, F. Pohreben-
nyk; NAS of Ukraine, Institute of Literature. Kyiv: Naukova
dumka, pp. 248–249.
28. FRANKO, I. (1982) An ethnographic expedition
to Boikivshchyna. Franko I. Collected Works in 50 Volumes.
Vol. 36: Literary Critical Works (1905–1906) / M. Bernsh-
tein, ed.; compiled and comments by O. Biliavska, A. Ho-
retskyi; NAS of Ukraine, Institute of Literature. Kyiv: Nau-
kova dumka, pp. 68–99.
29. FRANKO, O. (2000) Fedir Vovk as scientist and
public figure. Kyiv: Vyd-vo Yevropeiskoho universytetu,
378 pp.
30. T. Shevchenko Scientific Society (1906). Chronicle
of T. Shevchenko Scientific Society in Lviv. [Lviv], part 27, is-
sue III: Report on May–August, 24 pp.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
25
М И Х А Й ЛО ГЛ У Ш КО
31. T. Shevchenko Scientific Society (1908). Chronicle
of T. Shevchenko Scientific Society in Lviv. [Lviv], part 34, is-
sue II: Report on January–April, 24 pp.
32. T. Shevchenko Scientific Society (1900). Chronicle
of Ukrainian-Ruthenian T. Shevchenko Scientific Society in
Lviv. [Lviv], part 3, issue III: May–August, 18 pp.
33. T. Shevchenko Scientific Society (1902). Chronicle of
Ukrainian-Ruthenian T. Shevchenko Scientific Society in Lviv.
[Lviv], part 12, issue IV: 1902: September-December, 26 pp.
34. T. Shevchenko Scientific Society (1903). Chronicle
of Ukrainian-Ruthenian T. Shevchenko Scientific Society in
Lviv. [Lviv], part 15, issue III: 1903, May–August, 32 pp.
35. T. Shevchenko Scientific Society (1903). Chronicle
of Ukrainian-Ruthenian T. Shevchenko Scientific Society in
Lviv. [Lviv], part 16, issue IV: 1903, September–Decem-
ber, 24 pp.
36. T. Shevchenko Scientific Society (1904). Chron-
icle of Ukrainian-Ruthenian T. Shevchenko Scientific Soci-
ety in Lviv. [Lviv], part 19, issue III: 1904, May–August,
30 pp.
37. T. Shevchenko Scientific Society (1905). Chronicle
of Ukrainian-Ruthenian T. Shevchenko Scientific Society in
Lviv. [Lviv], part 23, issue III: the second quarter, May–Au-
gust, 18 pp.
38. VOLKOV, Th. (1905). Report on the scientific
journey to Eastern Halychyna and Bukovyna in 1903 and
1904. Bulletins et Mémoires de la Sociéte d’Anthropologie de
Paris. Paris, Vol. VI, pp. 289–294.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|