Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ століття
У статті «Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ ст.» розглядається проблема інтеграції національних спільнот іноетнічного походження в українське суспільство. В Україні ще з радянських часів активно експлуатували міф про 130 народів, залучаючи здебільшого од...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204124 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ століття / В. Борисенко // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 6. — С. 29-47. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204124 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Борисенко, В. 2025-06-26T11:24:42Z 2019 Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ століття / В. Борисенко // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 6. — С. 29-47. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204124 323.15:316.347](477)“20” https://doi.org/10.15407/nte2019.06.029 У статті «Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ ст.» розглядається проблема інтеграції національних спільнот іноетнічного походження в українське суспільство. В Україні ще з радянських часів активно експлуатували міф про 130 народів, залучаючи здебільшого одиноких представників різних етносів, які з тих чи інших причин перебували в країні. Це робилося з метою переконати світ, що українці не можуть претендувати на самостійність та незалежність. Але національна свідомість більшості населення і статистичні дані переконливо свідчать, що в Україні навіть за застарілим переписом 2001 року українців проживає близько 80 %, а за останніми соціологічними дослідженнями ця цифра наближається до 90 %. В Україні доволі багато нечисленних етнічних спільнот – мігрантів радянського періоду, коли відбувалося цілеспрямоване перемішування населення з метою створення загальнорадянської спільноти СРСР. Під час різних історичних подій, військових протистоянь і політичних амбіцій окремих «вождів», не питаючись саме населення, його неодноразово депортували, переселяли, змушували покидати рідні домівки. Водночас утворювалися анклави, переважно на пограниччі, іноетнічного населення, яке нині проживає на території України. Компактність цих груп, давність проживання, збереження своєї національної ідентичності дають нам підстави визнати п’ять національних меншин в Україні, а саме – росіян, молдован, румунів, угорців, болгар. Україна докладає максимум зусиль для забезпечення їхніх культурно-освітніх потреб. Їхнє представництво на всіх рівнях виконавчої та законодавчої влади також більш ніж очевидне. Вони користуються усіма правами громадян України і жодних утисків за етнічною ознакою не спостерігалося. В Україні також проживають певні етнічні групи, які переважно живуть розпорошено в містах, мають украй малу чисельність, але прагнуть до утворення своїх культурних товариств і Україна їм у цьому також допомагає. До цих груп можна віднести євреїв, поляків, вірмен, греків та деяких інших. Вони значною мірою зросійщені, втратили рідну мову і тепер Міністерство освіти і науки України допомагає їм її відродити. Для цього за державний кошт видає підручники для шкіл і словники. Щоб інтегрувати етнічні спільноти в українське суспільство самої толерантності українців замало. Варто більше приділяти уваги взаємному пізнанню культур і вивчати державну мову, яка дасть великі можливості для розвитку всіх етнічних спільнот. The problem of integration of national communities of non-ethnic origin into the Ukrainian society is considered in the article. Since the Soviet times, a myth about 130 nations has been actively developed in Ukraine. Mainly, separate representatives of different ethnic groups staying in the country for various reasons have been attracted. The purpose was to urge the world that Ukrainians can’t pretend to their independence and autonomy. However, national consciousness of most of the population and statistical data demonstrate decisively that according to the remote population census of 2002, about 80% of Ukrainians live in Ukraine, and current sociological researches show that now it is approximately 90 %. In Ukraine, there are lots of small ethnic communities – migrants of the USSR, when the population was intentionally mixed up for the creation of an all-Soviet community of the USSR. In the course of history, military resistance and political ambitions of some “leaders” the Ukrainian people, without their consent, have repeatedly deported, resettled, and forced them to leave their homes. At the same time, the enclaves have occurred, mainly on the borderlands. They included the non-ethnic population that still lives on the territory of Ukraine. Their density, long time of living, and maintenance of their national identity allow to define of several national minorities in Ukraine. Conveniently, they may be classified as Russian, Moldovan, Romanian, Hungarian, and Bulgarian ethnic communities. Ukraine makes great efforts to provide the cultural and educational requirements of the national minorities. They are represented at all levels of the executive and legislative branches. They have the same rights as other citizens of Ukraine, and there is no oppression on ethnic grounds against them. Also, there are other small ethnic groups living previously in towns and trying to organize their cultural societies; Ukraine maintains its interests as well. Among them we may mention the Jewish, Poles, Armenians, Greeks, etc. They are Russified considerably, lost their native language, and now the Ministry of Education and Science of Ukraine helps them to revive their forgotten language through the publication of school books and dictionaries at public expense. However tolerant attitude of Ukrainian people is not enough to integrate ethnic communities into Ukrainian society. It is necessary to pay more attention to the mutual study of cultures and learn the state language, which affords opportunities for the development of all ethnic minorities. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Соціокультурний розвиток вітчизняних та зарубіжних українських спільнот Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ століття The Development Dynamics of National Minorities and Ethnic Groups in Ukraine in the early XXIst Century Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ століття |
| spellingShingle |
Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ століття Борисенко, В. Соціокультурний розвиток вітчизняних та зарубіжних українських спільнот |
| title_short |
Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ століття |
| title_full |
Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ століття |
| title_fullStr |
Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ століття |
| title_full_unstemmed |
Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ століття |
| title_sort |
динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в україні на початку ххі століття |
| author |
Борисенко, В. |
| author_facet |
Борисенко, В. |
| topic |
Соціокультурний розвиток вітчизняних та зарубіжних українських спільнот |
| topic_facet |
Соціокультурний розвиток вітчизняних та зарубіжних українських спільнот |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Development Dynamics of National Minorities and Ethnic Groups in Ukraine in the early XXIst Century |
| description |
У статті «Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ ст.» розглядається проблема інтеграції національних спільнот іноетнічного походження в українське суспільство. В Україні ще з радянських часів активно експлуатували міф про 130 народів, залучаючи здебільшого одиноких представників різних етносів, які з тих чи інших причин перебували в країні. Це робилося з метою переконати світ, що українці не можуть претендувати на самостійність та незалежність. Але національна свідомість більшості населення і статистичні дані переконливо свідчать, що в Україні навіть за застарілим переписом 2001 року українців проживає близько 80 %, а за останніми соціологічними дослідженнями ця цифра наближається до 90 %. В Україні доволі багато нечисленних етнічних спільнот – мігрантів радянського періоду, коли відбувалося цілеспрямоване перемішування населення з метою створення загальнорадянської спільноти СРСР. Під час різних історичних подій, військових протистоянь і політичних амбіцій окремих «вождів», не питаючись саме населення, його неодноразово депортували, переселяли, змушували покидати рідні домівки. Водночас утворювалися анклави, переважно на пограниччі, іноетнічного населення, яке нині проживає на території України. Компактність цих груп, давність проживання, збереження своєї національної ідентичності дають нам підстави визнати п’ять національних меншин в Україні, а саме – росіян, молдован, румунів, угорців, болгар. Україна докладає максимум зусиль для забезпечення їхніх культурно-освітніх потреб. Їхнє представництво на всіх рівнях виконавчої та законодавчої влади також більш ніж очевидне. Вони користуються усіма правами громадян України і жодних утисків за етнічною ознакою не спостерігалося. В Україні також проживають певні етнічні групи, які переважно живуть розпорошено в містах, мають украй малу чисельність, але прагнуть до утворення своїх культурних товариств і Україна їм у цьому також допомагає. До цих груп можна віднести євреїв, поляків, вірмен, греків та деяких інших. Вони значною мірою зросійщені, втратили рідну мову і тепер Міністерство освіти і науки України допомагає їм її відродити. Для цього за державний кошт видає підручники для шкіл і словники. Щоб інтегрувати етнічні спільноти в українське суспільство самої толерантності українців замало. Варто більше приділяти уваги взаємному пізнанню культур і вивчати державну мову, яка дасть великі можливості для розвитку всіх етнічних спільнот.
The problem of integration of national communities of non-ethnic origin into the Ukrainian society is considered in the article. Since the Soviet times, a myth about 130 nations has been actively developed in Ukraine. Mainly, separate representatives of different ethnic groups staying in the country for various reasons have been attracted. The purpose was to urge the world that Ukrainians can’t pretend to their independence and autonomy. However, national consciousness of most of the population and statistical data demonstrate decisively that according to the remote population census of 2002, about 80% of Ukrainians live in Ukraine, and current sociological researches show that now it is approximately 90 %. In Ukraine, there are lots of small ethnic communities – migrants of the USSR, when the population was intentionally mixed up for the creation of an all-Soviet community of the USSR. In the course of history, military resistance and political ambitions of some “leaders” the Ukrainian people, without their consent, have repeatedly deported, resettled, and forced them to leave their homes. At the same time, the enclaves have occurred, mainly on the borderlands. They included the non-ethnic population that still lives on the territory of Ukraine. Their density, long time of living, and maintenance of their national identity allow to define of several national minorities in Ukraine. Conveniently, they may be classified as Russian, Moldovan, Romanian, Hungarian, and Bulgarian ethnic communities. Ukraine makes great efforts to provide the cultural and educational requirements of the national minorities. They are represented at all levels of the executive and legislative branches. They have the same rights as other citizens of Ukraine, and there is no oppression on ethnic grounds against them. Also, there are other small ethnic groups living previously in towns and trying to organize their cultural societies; Ukraine maintains its interests as well. Among them we may mention the Jewish, Poles, Armenians, Greeks, etc. They are Russified considerably, lost their native language, and now the Ministry of Education and Science of Ukraine helps them to revive their forgotten language through the publication of school books and dictionaries at public expense. However tolerant attitude of Ukrainian people is not enough to integrate ethnic communities into Ukrainian society. It is necessary to pay more attention to the mutual study of cultures and learn the state language, which affords opportunities for the development of all ethnic minorities.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204124 |
| citation_txt |
Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ століття / В. Борисенко // Народна творчість та етнологія. — 2019. — № 6. — С. 29-47. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT borisenkov dinamíkarozvitkunacíonalʹnihmenšintaetníčnihgrupvukraínínapočatkuhhístolíttâ AT borisenkov thedevelopmentdynamicsofnationalminoritiesandethnicgroupsinukraineintheearlyxxistcentury |
| first_indexed |
2025-11-25T22:49:32Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:49:32Z |
| _version_ |
1850574344077443072 |
| fulltext |
29
ДИНАМІКА РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН
ТА ЕТНІЧНИХ ГРУП В УКРАЇНІ
НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ *
* Статтю виконано в рамках програми «Підтримка розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень»
(КПКВК6541230)
УДК 323.15:316.347](477)“20”
БОРИСЕНКО ВАЛЕНТИНА
доктор історичних наук, професор, завідувач відділу «Архівні наукові фонди рукописів і фонозаписів»
Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України
BORYSENKO VALENTYNA
a Doctor of History, Head of the Archival Scientific Funds of Manuscripts and Audio Recordings Department
of the NASU M. Rylskyi IASFE
DOI https://doi.org/10.15407/nte2019.06.029
Бібліографічний опис:
Борисенко, В. (2019) Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку
ХХІ століття. Народна творчість та етнологія, 6 (382), 29–47.
Borysenko, V. (2019) Developmental Dynamics of National Minorities and Ethnic Groups in Ukraine in the
Early XXIst Century. Folk Art and Ethnology, 6 (382), 29–47.
Анотація / Abstract
У статті «Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на початку ХХІ ст.» розглядаєть-
ся проблема інтеграції національних спільнот іноетнічного походження в українське суспільство. В Україні ще з ра-
дянських часів активно експлуатували міф про 130 народів, залучаючи здебільшого одиноких представників різних
етносів, які з тих чи інших причин перебували в країні. Це робилося з метою переконати світ, що українці не можуть
претендувати на самостійність та незалежність. Але національна свідомість більшості населення і статистичні дані
переконливо свідчать, що в Україні навіть за застарілим переписом 2001 року українців проживає близько 80 %, а за
останніми соціологічними дослідженнями ця цифра наближається до 90 %. В Україні доволі багато нечисленних ет-
нічних спільнот – мігрантів радянського періоду, коли відбувалося цілеспрямоване перемішування населення з ме-
тою створення загальнорадянської спільноти СРСР.
Під час різних історичних подій, військових протистоянь і політичних амбіцій окремих «вождів», не питаючись
саме населення, його неодноразово депортували, переселяли, змушували покидати рідні домівки. Водночас утво-
рювалися анклави, переважно на пограниччі, іноетнічного населення, яке нині проживає на території України. Ком-
пактність цих груп, давність проживання, збереження своєї національної ідентичності дають нам підстави визнати
п’ять національних меншин в Україні, а саме – росіян, молдован, румунів, угорців, болгар. Україна докладає максимум
зусиль для забезпечення їхніх культурно-освітніх потреб. Їхнє представництво на всіх рівнях виконавчої та законо-
давчої влади також більш ніж очевидне. Вони користуються усіма правами громадян України і жодних утисків за
етнічною ознакою не спостерігалося. В Україні також проживають певні етнічні групи, які переважно живуть розпо-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
30
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
30
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 6/2 019
рошено в містах, мають украй малу чисельність, але прагнуть до утворення своїх культурних товариств і Україна їм
у цьому також допомагає. До цих груп можна віднести євреїв, поляків, вірмен, греків та деяких інших. Вони значною
мірою зросійщені, втратили рідну мову і тепер Міністерство освіти і науки України допомагає їм її відродити. Для
цього за державний кошт видає підручники для шкіл і словники. Щоб інтегрувати етнічні спільноти в українське сус-
пільство самої толерантності українців замало. Варто більше приділяти уваги взаємному пізнанню культур і вивчати
державну мову, яка дасть великі можливості для розвитку всіх етнічних спільнот.
Ключові слова: українці, етнічні групи, національні меншини, інтеграція, фальсифікація, Декларацція прав на-
ціональностей, освіта, культура.
The problem of integration of national communities of nonethnic origin into the Ukrainian society is considered in the
article. Since the Soviet times a myth about 130 nations has been actively developed in Ukraine. Mainly separate representa-
tives of different ethnic groups staying in the country for various reasons have been attracted. The purpose was to urge the
world that Ukrainians can’t pretend to their independence and autonomy. However, national consciousness of most of the
population and statistical data demonstrate decisively that according to the remote population census of 2002 about 80% of
Ukrainians live in Ukraine, and current sociological researches show that now it is approximately 90 %. In Ukraine there are
lots of small ethnic communities – migrants of the USSR, when population has been intentionally mixed up for the creation
of all-Soviet community of the USSR.
In the course of history, military resistance and political ambitions of some “leaders” the Ukrainian people without their
consent have been repeatedly deported, resettled, forced to leave their homes. At the same time the enclaves have been oc-
curred, mainly on the borderlands. They included nonethnic population which still lives on the territory of Ukraine. Their
density, long time of living and maintenance of their national identity allow to define several national minorities in Ukraine.
Conveniently they may be classified as Russian, Moldovan, Romanian, Hungarian and Bulgarian ethnic communities.
Ukraine makes great efforts to provide cultural and educational requirements of the national minorities. They are repre-
sented at all levels of the executive and legislative branches. They have the same rights as other citizens of Ukraine and there
isn’t any oppression on ethnic grounds against them. Also there are other small ethnic groups living previously in towns
and trying to organize their cultural societies; Ukraine maintains their interests as well. Among them we may mention the
Jewish, Poles, Armenians, Greeks etc. They are Russified considerably, lost their native language and now the Ministry of
Education and Science of Ukraine helps them to revive their forgotten language through publication of school books and
dictionaries at public expense. However tolerant attitude of Ukrainian people is not enough to integrate ethnic communi-
ties into Ukrainian society. It is necessary to pay more attention to mutual study of cultures and learn state language which
affords the opportunities for the development of all ethnic minorities.
Keywords: Ukrainians, ethnic groups, national minorities, integration, falsification, Declaration of the Rights of
Nationalities, education, culture.
У другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.
відбувалась інтенсивна міграція та пересе-
лення етнічних груп різних народів. Ці явища
характерні були і раніше, у різні історичні
періоди політичних змін. Взаємини україн-
ців з іншими народами та культурами три-
вають здавна. І в добу Київської Русі, і в часи
Козаччини наші зв’язки успішно розвивалися
з країнами Середньої та Західної Європи,
з Кавказом та іншими регіонами світу. Нині
міжнародні контакти значно посилилися як
на державному, так і на індивідуальному рівні.
Ідеї добра, толерантного ставлення до
людей, етносів, культур повинні домінува-
ти в новій моделі науки, освіти та концеп-
ціях державотворення. Без усвідомлення
цінності культурного різноманіття немож-
ливі нові імпульси розвитку та стабіліза-
ції у світі. Тому міжнародні документи про
захист і права національних меншин широко
передбачають їхню інтеграцію в суспільство
багатьох країн, участь у державотворенні,
а також повагу до кожної особи незалежно
від раси, національності, мирне співісну-
вання в іноетнічних умовах. Актуальність
дослідження як ніколи своєчасне і важливе,
оскільки загострилася політизація етніч-
ності, виникло чимало спекуляцій на ґрунті
національного складу України.
Для миру і спокою у світі, що є надваж-
ливим, варто пам’ятати просту істину, що усі
рівні перед Богом і коротке життя не можна
витрачати на ворожнечу, бо вона ще нікому
ніколи не приносила щастя. Тому міжнарод-
на спільнота, як і Україна, приділяє багато
уваги саме правам людини в суспільстві й
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
3131
ВА ЛЕНТИНА БОРИСЕНКО
толерантності до етнічних груп і національ-
них меншин.
Мета дослідження полягає в тому, щоб на
основі критичного осмислення статистич-
ного та польового матеріалу об’єктивно про-
аналізувати сучасний стан міжетнічних вза-
ємин на території України, з’ясувати дійсні
потреби представників етнічних груп для
збереження їхньої ідентичності та культури,
показати міжетнічні взаємовпливи в культу-
рі різних етнічних груп.
Для досягнення мети необхідно виріши-
ти ряд важливих завдань: охарактеризува-
ти стан вивчення проблеми та джерельну
базу дослідження, порівняти статистичні
дані переписів населення протягом ХХ ст.,
висвітлити міграційні процеси на період здо-
буття Незалежності Україною, визначитися
з питанням наявності національних мен-
шин на пограниччі, показати толерантність
українського народу до представників різ-
них етнічних груп і національних меншин,
поставити питання про щільнішу інтегра-
цію меншин в українське суспільство.
Проблему територіального розташуван-
ня етносу та визначення меж учені вивчають
давно. Особливо пожвавилися такі дослі-
дження після Першої світової війни, коли
посилилися міграції, розпалась Австро-
Угорська імперія, чимало поселень, зокрема
угорців, опинилися у складі Чехословаччини
та Румунії. Видатні вчені, зокрема О. Русов,
Л. Нідерле, Ф. Максименко, а пізніше
П. Кушнер (Книшів), В. Наулко, посила-
ючись на карти, переписи, зазначали, що
часто етнічні межі не збігаються з ареала-
ми поширення мов. Завжди на пограниччі
розташовуються декілька сусідніх етносів і
зберігають свою етнокультуру, відбувають-
ся також природні процеси взаємовпливів і
взаємозбагачення, що приводить до форму-
вання локальних особливостей переважаю-
чого етносу. Наприклад, коли відбувається
насильницька русифікація, полонізація при-
гнобленого народу, то етнічна карта буде
завжди сфальсифікованою. Маємо приклад
частини районів Курської, Воронезької,
Бєлгородської областей, де українське насе-
лення на початку ХХ ст. переважало за 72 %,
а наприкінці ХХ ст. менше 3 %. Ліквідація у
1930-х роках українських шкіл, періодики,
репресії призвели до насильницької асимі-
ляції українців, які за півстоліття втратили
самосвідомість і стали ототожнювати себе
або з росіянами, або називали і дотепер
називають себе «хохлами».
Зрозуміло, що Україна перебуває у
стані війни під ворожим гаслом противни-
ка захисту «рускоязичного міра» і, звісно,
має багато проблем соціально-економічно-
го та морально-психологічного характеру.
Окремі деструктивні сили намагаються
скористатися з цього і політизують міжет-
нічні процеси серед українського суспіль-
ства. Провокують певні випади і здійсню-
ють руйнування пам’яток культури, місць
поховань тощо, що взагалі не притаманне
українцям. Адже відомо, що в багатьох міс-
тах саме українці доглядають за могилами
євреїв, нащадки яких виїхали з України. Інші
ревізіоністи пишуть листи, заяви про «утис-
нення прав національних меншин» з метою
ще більше ослабити Україну внутрішніми
протиріччями. Ця тенденція показати, що
українці не є окремим народом, започат-
кована в часи Російської імперії, активізу-
валася в 1920-ті роки з приходом радян-
ської влади, яка мала ті ж імперські амбіції.
Зокрема, з цього погляду цікавими є підсум-
ки загального перепису 1926 року. Цитуємо:
«Перепис цілком ствердив те, про що
знали всі, хто вивчав національний склад
населення України, але про що до недав-
нього часу зовсім неправдиве уявлення
було і серед досить освіченої частини сус-
пільства, а саме, що на Україні зовсім не
зустрічаємо ані великої національної роз-
маїтості, ані великої національної “через-
полосици”. На найчисленнішу націо-
нальність – українців – припадає дуже,
порівнюючи, високий відсоток – 80,1 %,
при чому весь терен республіки україн-
ці посідають компактною масою, скрізь
щільно підходячи до самих границь, не
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
32
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
32
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 6/2 019
говоримо – з Польщею або Румунією,
але й з сусідніми радянськими республі-
ками… Далі йде розподіл по округах і
районах, де переважну більшість скла-
дають українці, і зазначається, що коли
оперувати не округами, а районами, то й
тут побачимо лише три пограничні райо-
ни з більшістю не українців, а росіян:
Сорокинський і Станично-Луганський
райони на Луганщині та Путивльський на
Глухівщині [21, c. 11].
Задля спростування надуманих висловів
про нетолерантність українців до представ-
ників різних етнічних спільнот, розробле-
на Концепція державної етнонаціональної
політики України, яка пройшла громадське
обговорення за участю представників різ-
них національних товариств. Проект має слу-
гувати консолідації Українського народу на
шляху створення сучасного суспільства, яке
базується на засадах гуманізму, демократії
та забезпечення всебічного розвитку кожної
окремої особи та етнічних громад. Варто зга-
дати, що традиція толерантного ставлення до
представників інших етнічних груп має свої
давні витоки ще з часів Київської України-
Руси, пізніше в козацьких формуваннях брали
участь представники інших націй, молода
Українська держава 1918–1920 років приді-
ляла значну увагу правам національних мен-
шин. Протягом 1920–1930-х років були збу-
довані національні єврейські, чеські, польські
школи тощо. При Всеукраїнській Академії
наук був створений спеціальний підрозділ
«Кабінет націо нальних меншин», який очо-
лював видатний славіст, чех Євген Рихлік.
Працівники Кабінету розгорнули широке
вивчення культури і побуту різних етнічних
груп в Україні. При нестачі національних
кадрів у школах меншин часто викладали
українські вчителі, допомагали у влаштуван-
ні шкіл, товариств. На жаль, репресії тоталі-
тарного режиму 1936–1937 років знищили
всі заходи з розвитку української культури та
національних меншин.
Забезпечення прав етнічних груп стало
одним із провідних політико-правових
напрямів діяльності у процесі становлення
незалежної Української держави. Нагадаємо,
що першим юридичним актом, де зафіксова-
но рівні права всіх етнічних груп, які насе-
ляють Україну, стала Декларація про дер-
жавний суверенітет. У ній проголошено, що
держава забезпечує рівність перед законом
усіх громадян незалежно від походження,
соціального і майнового стану, расової та
національної належності, статі, освіти, мови,
політичних поглядів, релігійних переконань,
роду та характеру занять, місця проживання
та інших обставин.
У листопаді 1991 року Верховна Рада
України прийняла Декларацію прав націо-
нальностей, у якій сформульовано принци-
пи політики Української держави. У доку-
менті акцентується на тому, що наша дер-
жава гарантує всім національним групам,
громадянам, які проживають на її території,
рівні політичні, соціальні, економічні й куль-
турні права.
Ставлення України як держави до вирі-
шення національно-культурних і мовних
проблем закріпила Конституція, прийнята
28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної
Ради України.
Варто зауважити, що в Україні, як і в
інших країнах світу, переважно на погра-
ниччі наявні змішані поселення, що форму-
валися в різні історичні періоди і з певних
причин. При цьому важливими є такі голо-
вні чинники, як геополітичне розташування
етнічної групи, її культурно-історична само-
тотожність, релігійний чинник і найголо-
вніше – правдива об’єктивна інформація про
історичні корені кожної етнічної групи, що
опинилася в іноетнічному оточенні.
Після розпаду СРСР саме гармоніза-
ція міжетнічних взаємин на українському
пограниччі, підтримання державою куль-
тури міжетнічного спілкування стала запо-
рукою демократичного розвитку країни,
складовою функціонування громадянсько-
го суспільства і не привела до конфліктних
ситуацій. Проте антидержавні сили, чинячи
спротив самій незалежності України, стали
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
3333
ВА ЛЕНТИНА БОРИСЕНКО
масово поширювати міфи про 140 народів
в Україні, хоча добре відомо, що більшість
з них складали до семи осіб і були просто
представниками етносів, що характерно
для усього світу. Понад 80-ти етнічних оди-
ниць серед тих 140 «народів» в Україні ста-
новлять особи (переважно мігранти радян-
ського часу) чисельністю від кількох осіб до
сотні чи декілька сотень людей. Зокрема,
алеути – 6, юкагири – 12, євреї середньо-
азіатські – 13, ітельмени – 18, тофалари –
18, долгани – 26, енці – 1–26, нганасани
у 1989 році – 1 (у 2001 р. їх стало 26). Як
бачимо, це переважно народи Півночі. На
нашу думку, немає потреби перераховувати
всіх малочисленних представників мігран-
тів. Відомий академік Іван Дзюба неодно-
разово писав, що ці вигадки про 140 наро-
дів лише намагання відібрати в українців
право бути господарями на своїй землі, роз-
вивати власну культуру та зберігати наці-
ональну ідентичність. Дослівно академік
писав: «Офіційна пропаганда активно екс-
плуатує визначення типу: “народи України”,
“Україна – багатонаціональна республіка”,
“на Україні живуть сто національностей”;
з офіційного жаргону вони переходять і в
повсякденний вжиток. Сенс таких формул
зрозумілий – поставити під сумнів право
українського народу вирішувати долю своєї
вітчизни» [9, с. 12].
Найбільше досліджень у питанні
роз’яснення української етнічної карти з
ґрунтовним поясненням – хто і відколи живе
в Україні, зробив відомий етнолог, етноде-
мограф В. Наулко. Ученому належать праці:
«Етнічний склад населення Української
РСР» (К., 1965); «Развитие межэтнических
связей на Украине» (К., 1975); «Динаміка
етнічного складу населення України в
ХХ ст.» (К., 1991) та багато ін. Якби вивчен-
ня цих праць стало програмними у навчаль-
них закладах, то можливо сьогодні б ми не
мали такої надуманої розгорнутої політич-
ної спекуляції навколо українського етносу
та етнічних груп, що проживають на терито-
рії України.
Тепер однією з поширених пропаган-
дистських версій набула реанімація радян-
ського міфу про «поліетнічність» населення
України, що насправді є законспірованим
проектом гібридної війни. Останній пере-
пис свідчить, що українців в Україні близь-
ко 80 %, а сучасні соціологічні дослідження
стверджують, що 90 % українців мешкають
на території своєї держави. Але щоб примен-
шувати кількість українців деякі політики
вигадують (навіть у радянські часи не вдава-
лися до такої прямої фальсифікації), що ніби-
то такі етнографічні групи, як гуцули, лемки,
бойки – окремі етноси, хоча самі вони вва-
жають себе українцями. Структура звичаїв,
обрядів, вірувань цих локальних груп має
загальноукраїнський характер. З наукового
погляду, спроби деяких політичних кіл пере-
більшувати специфіку етнографічних груп,
протиставляти їх одну одній і українцям у
цілому, позбавлені будь-яких підстав. Також
абсурдною є вигадка про окрему «націю»
русинів, що спростована вченими. Русини
навіть не етнографічна група, це лише дав-
ній етнонім, який був поширений на усій
території України (маємо відомості ще від
часів доньки князя Ярослава Мудрого, яку
у Франції називали Анна Русинка), особли-
во її Правобережної частини, оскільки сусі-
ди – поляки, угорці, словаки, чехи називали
українців в усних і письмових джерелах цією
давнішою назвою і в пізніші часи. Назва руси-
ни поширювалася за межі Правобережжя,
навіть на центральні регіони, але коли моска-
лі стали вживати назву «рускіє», а українців
називати «черкесами», то козаки і селяни
Лівобережжя, щоб відмежуватися від росі-
ян, які все більше переселялися в Україну,
перестали називати себе тут русинами, русь-
кими. Про це ще у другій половині ХІХ ст.
зауважував Павло Чубинський, який писав,
що «малорос був і є руським і якщо він себе
так не називає там, де зустрічається з велико-
росом, то там, де він зустрінеться з поляком,
молдованом і венгром, він твердо знає, що він
русин» [31, с. 357]. На жаль, політична спеку-
ляція навколо етноніма «руські» не вщухає.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
34
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
34
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 6/2 019
Використання сьогодні дуже незначною
групкою давнього етноніма «русини»
пов’язано з підкупом і метою сусідніх дер-
жав дестабілізувати ситуацію на Закарпатті.
Ця групка, часом анонімна, закидає листами
про етноцид русинів урядові кола, підпису-
ючи кількома представниками двох-трьох
районів, а решта (всього 13) районів і не
підо зрюють, що вони теж «русини», назива-
ють себе українцями та локальними назва-
ми: закарпатці, верховинці, долиняни, гуцу-
ли, лемки тощо.
Об’єктивно треба визнати, що частина
іноетнічного населення мешкає компактно
переважно в пограничних районах, і хоча
складає менше половини одного відсотка від
загального населення, відноситься до наці-
ональних меншин. Їх усього п’ять, а не сто
тридцять чотири, як звикли стверджувати
політики. Такі спекуляції політикам дають
окремі законодавчі застарілі документи, де
сформульовано, що до етнічних меншин
належать: «група населення, яка відрізня-
ється від основної групи населення своїм
етнічним походженням, чи то своєю націо-
нальністю, чи то своєю мовою, чи то своєю
релігією; не займає домінантної позиції в
країні, демонструє бажання зберігати свою
самобутність і свою культуру, традиції, релі-
гію чи мову; не складається з недавніх іммі-
грантів або біженців; має глибоке коріння в
країні проживання (як правило громадяни
цієї країни) [15, с. 5–6]. А в законі «Про
національні меншини в Україні», прийня-
тому 1992 року (відомості Верховної Ради
України від 25.06.1992) взагалі визначення
національних меншин завуальовано яки-
мось чудернацьким способом. Так, у стат-
ті 3 читаємо: «До національних меншин
належать групи громадян України, які не є
українцями за національністю, виявляють
почуття національного самоусвідомлення та
спільності між собою». Звісно, що за довід-
ником з перепису 2001 року 117 карапалка-
ків чи 112 англійців, 112 австрійців чи навіть
768 фінів не є за національністю українцями,
що вони й усвідомлюють. А таких нарахува-
ли більше 100 одиниць. Зрозуміло, це хитке
визначення дало змогу політикам твердити
про 134 меншини, розуміючи, що це фальси-
фікація. Вони сюди віднесли й усіх мігран-
тів радянської епохи. А треба розмежувати
національні меншини і мігрантів. Відомо, що
чимало мігрантів ХХ ст. утворили свої куль-
турно-освітні товариства й успішно розвива-
ють культури малих етнічних груп, а з допо-
могою держави та благодійних товариств
проводять різні заходи: фестивалі танцю і
пісні, демонстрації національної кухні тощо.
Міністерство культури України надає фінан-
сове та організаційне сприяння проведенню
таких заходів. Зокрема, на фестиваль гру-
зинської культури та театральний фестиваль
«Мандруючі зірки» у 2017 році було виді-
лено 100 тис. грн. На випуск п’яти газет, спів-
засновником яких є Міністерство культури
України (болгарської «Роден край», єврей-
ської «Єврейські вісті», польської «Дзеннік
Кійовскі», вірменської «Арагац», румун-
ської «Конкордія») лише у 2017 році мініс-
терством передбачено кошти в розмірі 2 млн
50 тис. 400 грн. (Україна – сузір’я культур.
Збірник 2018, без місця і видавництва, с. 33).
Етнічні групи мешкають здебільшо-
го в містах, зокрема євреї переважно в
Києві, Дніпрі, Харкові та за кількістю на
2001 рік становили всього 0,2 %, але мають
свої школи в столиці, Маріуполі, Дніпрі,
представництво в органах влади і толерант-
не ставлення до них з боку більшості.
Тому, якщо підійти з науковим підходом
і аналізом етнічної карти України за таки-
ми параметрами як компактність, давність
проживання, чисельність і самосвідомість,
здатність до самовідтворення, – до націо-
нальних меншин можна віднести: молдован
(0,5 %), росіян (17,3 %), румун (0,3 %), бол-
гар (0,4 %), угорців (0,3 %) [14, с. 23–24]. За
міжнародними стандартами це дуже малень-
ка кількість, але ми враховуємо історію
їхнього проживання на території України.
Також треба відзначити, що українці зачис-
лені до нацменшин у Молдові, Румунії,
Угорщині. Провідні вчені П. Кушнер
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
3535
ВА ЛЕНТИНА БОРИСЕНКО
(Книшев), В. Старосольський, В. Наулко та
інші вважають, що основним визначальним
компонентом етнічної групи чи меншини
мають бути мова і національна самосвідо-
мість. Кількісно це невеличкі меншини, але
вони проживають на змішаному пограниччі,
ще зберігають свої етнічні особливості в
іноетнічному середовищі, і наше завдання
всіляко сприяти їм у збереженні своєї куль-
тури та полегшувати інтеграцію меншин до
суспільства. Україна робить усе можливе
для збереження їхньої культурної та націо-
нальної ідентичності.
На південному заході України є помітні
вкраплення молдовських, переважно сіль-
ських поселень. За останнім переписом
населення 2001 року, молдован в Україні
нараховується 258,6 тис. осіб. Вони пере-
важно мешкають на території сучасних схід-
них районів Чернівецької та Одеської облас-
тей, менш компактно – у Кіровоградській і
Миколаївській областях, близько 3000 осіб
у Вінницькій області та понад 7000 у
Донецькій, 700 осіб на Чернігівщині, зде-
більшого в містах.
Особливість міжетнічних контактів між
українцями та молдованами полягає у спіль-
них елементах культури та побуту, закладе-
них ще при етногенезі. На теренах південно-
го заходу зустрілися дві цивілізації – східно-
романська і слов’янська. Дослідники довели,
що після фракійського і романського компо-
нентів дуже важливим в етногенезі молдован
був і слов’янський. Серед східнороманських
народів помітний вплив слов’янської куль-
тури на мовні процеси, а також на елементи
духовної і матеріальної культури, що дове-
дено археологами, етнологами і лінгвіста-
ми [23, с. 21]. Так само простежуємо взаєм-
ний вплив на культурно-побутові особли-
вості слов’ян, насамперед українців.
Як слушно зауважують дослідники, тісні
взаємозв’язки українців і молдован утвори-
лися і під час спільної боротьби з турецькими
завойовниками та іншими ворогами, ласи-
ми до території Південної Бессарабії [24,
с. 47]. Є давніші та пізніші поселення мол-
дован, але їх не можна назвати мігрантами.
Історія взаємовідносин східнороманських і
слов’янських племен дуже давня. Ця терито-
рія здавна характерна хвилями міграції різ-
них племен і потерпала від численних випро-
бувань під час війн. Чимало волохів, як нази-
вали ще молдован, записувалися у військо
до козаків для оборони південних рубежів.
Це відображено й у фольклорі «Всі волоши-
ни та всі хороші, в козаки вони записалися,
з нами побраталися» [34, с. 23]. Вивчаючи
матеріальну та духовну культуру українців
і молдован пограниччя, учені засвідчують
взаємне переплетення культурних явищ і
помітні взаємовпливи у побуті [6, с. 71–80].
Часто молдовани та українці утворюва-
ли спільні поселення, що також сприяло
зближенню двох етносів. Інтенсивне пере-
міщення молдован на територію України,
зокрема на Дніпропетровщину і Хортицю,
відбувалося наприкінці ХVІІІ ст., коли
активно впроваджувалася політика колоні-
зації Півдня України. Також декілька мол-
довських сіл з’явилося і з періодом перебу-
вання Молдовської АРСР у складі України
(1924–1940). Довголітнє сусідство українців
і молдаван сприяло взаємним запозичен-
ням у галузі традиційних культур, і за свід-
ченнями багатьох дослідників, вони мають
чимало спільних рис. Звичайно така спорід-
неність культур формувала толерантність
і міжетнічне зближення. Якраз на цьому
пограниччі частіше ніж деінде поставали
змішані шлюби між українцями і молдо-
ванами. Статистика свідчить, що відсоток
змішаних шлюбів тут був більшим, ніж в
інших регіонах України. Хоча на території
південного заходу проживали представники
інших етнічних груп, але найбільше зміша-
них шлюбів припадало саме на українсько-
молдавські [17, с. 38]. Це сприяло кращому
засвоєнню мови шлюбного партнера, зго-
дом приводило навіть і до зміни ідентичнос-
ті. Ці процеси були цілком природні, тому
агресивності між українцями і молдована-
ми практично не зустрічалося. Під впливом
міжетнічних шлюбів поступово у другому та
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
36
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
36
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 6/2 019
третьому поколіннях змінювалася й етніч-
на самосвідомість. Після здобуття Україною
незалежності відразу було задекларовано
уважне ставлення до національних меншин
та етнічних груп. Наприкінці 1990-х років
активно запрацювали освітні програми для
вивчення рідної мови молдованами на тери-
торії України. Станом на 1 вересня 1998 року
в Одеській області діяло 18 загальноосвітніх
шкіл, де рідною мовою навчалися 4,5 тис.
дітей молдовської національності. Крім того
у дев’яти школах близько 1,4 тис. учнів вивча-
ли молдовську мову як предмет. Підготовку
педагогічних кадрів для викладання мол-
довської мови здійснювали Ізмаїльський
педінститут (нині – Ізмаїльський держав-
ний гуманітарний університет) та Білгород-
Дністровське педагогічне училище, що
задовольняло потреби національної менши-
ни [14, с. 73]. До 1991–1992 років літерату-
ра друкувалася на основі кирилиці й мала
назву в підручниках «Молдавська мова»,
але вже у ці ж роки відбувається перехід шкіл
на латинську графіку, що було зумовлено
відповідним процесом у школах Республіки
Молдова. Відбувається також певна транс-
формація в назвах, де мова вже позначаєть-
ся як «румунська». Міністерство освіти і
науки України у 1994–1998 роках забезпечу-
вало вже близько 90 % шкіл підручниками
молдовською (румунською) мовою навчан-
ня. Відомо, що певні суперечності існують
серед молдовської національної меншини.
Частина батьків молдовської національності
відстоює ідею румуномовності молдовських
шкіл. Інша частина молдовського населення
ідентифікує себе лише як молдовани і вима-
гає відповідно відображення цього факту в
засобах масової інформації та в навчальному
процесі [14, с. 75]. Цей стан характерний і
для Республіки Молдова. Але це вже їхні
внутрішні питання. Хоча варто наголосити,
що і ці внутрішні суперечності впливають
на зближення народів. Додається і конфесій-
не питання, позаяк на території Північної
Буковини налічується 127 румунських цер-
ков, які належать до Московського патріар-
хату і, власне, тому Румунська православна
церква не поспішає визнати Православну
церкву України.
Але для національної меншини молдован
Одеська обласна телерадіокомпанія щотиж-
ня готує годинні телепередачі рідною мовою,
також є постійні радіопередачі. Працюють
понад 23 театри-студії, фольклорні колекти-
ви пісні та народної хореографії, виходить за
кошти Міністерства освіти і науки України
чимало методичної та навчальної літерату-
ри. Треба відзначити, що представники наці-
ональної меншини молдован успішно інте-
груються в українське суспільство, вивча-
ють державну мову, шанують українську
національну символіку.
За етнографічними спостереженнями
останніх років (2018) на території Буджака
(Одещина), де помітна певна строкатість
населення в сільській місцевості, відбува-
ються активні процеси інтеграції в укра-
їнське суспільство. Звичним явищем стали
змішані шлюби, які сприймаються сьогод-
ні цілком позитивно. Зокрема, у с. Красне
(Тарутинського р-ну Одеської обл.), де дирек-
торка навчально-виховного комплексу мол-
довсько-болгарського походження успішно
пропагує державну символіку України, збері-
гаються українські традиції у святково-обря-
довій культурі. У цьому їй допомагає дирек-
торка будинку культури, яка за національніс-
тю гагаузка. Етнологи вважають, що подібний
позитивний досвід може стати взірцем для
інших регіонів України [18, с. 71].
Румуни – менш чисельна меншина на
південному заході України, яка спорідне-
на з молдованами. На думку вчених, вони
становлять одну східнороманську групу
населення Буковини і є певною цивіліза-
ційною межею між східнороманським і
східнослов’янським населенням. За останнім
переписом 2001 року, румун в Україні меш-
кає близько 151 тис. осіб. Більш компактно
вони проживають у південно-західній части-
ні Чернівецької області. Чисельно переважа-
ють у Герцаївському (94 %) та Глибоцькому
районах (67 %), у Сторожинецькому – 37 %,
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
3737
ВА ЛЕНТИНА БОРИСЕНКО
Хотинському – 7,1 %, у Чернівцях – 7,5 %.
Румуни також проживають у змішаних укра-
їнсько-румунських поселеннях [14, с. 101].
Румунські села є також в Тячівському та
Рахівському районах Закарпатської облас-
ті. Конфігурація етнічних кордонів харак-
терна тим, що частина сіл з українським
населенням проживає на території Румунії
і приблизно така ж кількість румунських
сіл знаходиться на території України. Наша
держава виконує положення ст. 13 Договору
про відносини добросусідства і співробіт-
ництва між Україною і Румунією, підписа-
ного 2 червня 1997 року [14, с. 101]. Варто
наголосити, що румунська меншина певною
мірою інтегрована в українське суспільство
і першою такою ознакою є активне пред-
ставництво румун у державних управлін-
ських системах від районних, обласних рад
до представника у Верховній Раді України.
Діють понад 80 шкіл з румунською мовою
навчання та 42 дитячі садочки. Педагогічні
кадри для викладання румунської мови готу-
ють Чернівецький національний універси-
тет імені Юрія Федьковича та Педагогічний
коледж при цьому університеті. Українські
видавництва забезпечують румунські школи
підручниками та методичною літерату-
рою. Існують клуби румунської культури на
Буковині та Закарпатті, радіо і телепередачі
румунською мовою навчання. Є певні осо-
бливості краю в процесах зближення куль-
тур різних етнічних груп, позаяк відомо, що
саме на цьому відрізку пограниччя прожива-
ло чимало євреїв, німців, поляків. Територія
в різні часи входила до складу імперій і дер-
жав, що не могло не позначитися на виро-
бленні певних форм толерантності між змі-
шаним населенням. Варто прислухатися до
думки дослідників, які вбачають зростання
відсотку недоброзичливості до інших етніч-
них груп саме в діяльності політиків.
Учений Мирослав Дністрянський наго-
лошує на тому, що на противагу політич-
ній кон’юнктурі, яка, бувало, підштовхува-
ла представників різних етнічних груп до
протистояння, буковинська поліетнічна
й багатокультурна громада збалансовува-
ла ці спроби традиційною толерантністю,
набутою населенням упродовж тривалого
історичного часу. Толерантні стосунки між
основними групами корінних мешканців,
які базувалися на спільній конфесійній
належності до православ’я, сприяли збага-
ченню самобутньої культурної спадщини
цієї унікальної етнографічної зони [12].
Украй важливо, щоб процеси інтеграції на
українсько-молдовсько-румунському погра-
ниччі продовжувалися в дусі толерантності
та збереження культурних цінностей усіх
етнічних груп регіону. Як слушно вважають
учені: «Незважаючи на те, що молдовани
та румуни мають ту ж саму мову та схожу
культуру, право осіб вільно визначати свою
національну ідентичність необхідно пова-
жати» [27, с. 245]. Вони самі мають дійти
згоди, позаяк будь-які суперечки до миру не
приводять. Щоб показати об’єктивну оцінку
взаємовідносин між представниками різних
національностей на Буковині, етнологи та
соціологи провели у 2002–2003 роках дослі-
дження на території Чернівецької області в
11 районах. Відрадно, що понад 70 % людей
засвідчили толерантне ставлення до різних
національностей. Про дещо недоброзичливе
ставлення заявили близько 15 %, про катего-
рично негативне – близько 6 %. Аналіз даних
показав, що серед осудливо налаштованих
до інших, найбільше громадян румуно-мол-
давської національності, а серед українців
і росіян найменше недоброзичливців [23,
с. 32]. Ця тенденція загалом характерна для
всіх етнографічних зон України.
Щодо такої меншини як росіяни, то вона
має свою історію поселення на території
України. Це насправді за кількістю найбіль-
ша меншина в Україні, хоча її склад за релі-
гією, давністю переселення, змішаністю з
іншими групами в окремих селах є дуже
неоднорідним. За переписом 2001 року в
Україні мешкало 8 334 100 росіян, що стано-
вило 17 % населення. Більшість проживає в
містах. Вони прибули сюди переважно після
Другої світової війни, тобто у другій полови-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
38
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
38
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 6/2 019
ні ХХ ст. Значний відсоток росіян є мігран-
тами, на яких статус національної меншини
не поширюється.
Найбільші та компактні поселення росіян
виникають на пограниччі (Слобожанщині)
й припадають на ХVІ–ХVІІ ст. Це були зде-
більшого військові (або їх називали служи-
ві) [25, с. 24]. Також їх називали пушкарі,
стрільці, сторожа, воротники, діти боярські.
Вони були однодворці, які отримували землі
на пограниччі поза населеними пунктами.
У цей же період виникають поміщицькі села,
але заселялися переважно українцями, най-
більше з Правобережної України.
Із входженням Чернігово-Сіверщини
до складу Росії (1503–1608) у погранич-
них повітах з’являються поселення росій-
ських стрільців. У Чернігівському полку
в 1665 році їх налічувалося 1200 осіб [25,
с. 24]. Пізніше на початку ХVІІІ ст. кількість
російських поселень на території сучасних
Харківської та Луганської областей збільши-
лася, тепер вони селилися як окремими села-
ми, так разом з українцями. Це були вихідці
не лише з сусідських Курської та Воронезької
областей, але й центральних областей Росії,
нащадки донських козаків тощо.
Окрім військових поселень, певну час-
тину переселенців становили старообрядці,
які втікали через релігійні переслідуван-
ня. Вони селилися в різних губерніях, на
території сучасних Донецької, Запорізької,
Херсонської областей, на Поділлі та
Буковині. Серед них були секти молокан,
духоборів, липован, які різнилися між собою
власними звичаями. Добре зберегли свою
ідентичність. Серед причин такої збереже-
ності була й та, що шлюби заключали винят-
ково між своїми одновірцями. Доволі значна
колонія старообрядців була створена вже
у ХІХ ст. у Бессарабії. Переважно на пів-
дні й частково в Хотинському повіті напри-
кінці ХІХ ст. старообрядців нараховувалося
близько 30 тис. осіб [1, с. 19].
У середині ХІХ ст. з розвитком промисло-
вості та процесів урбанізації у містах стало
з’являтися чимало і росіян, переважно на
Півдні та Сході України. На Правобережжі
України росіяни почали з’являтися після дру-
гого розподілу Польщі (1793) та приєднання
цієї частини України до Росії. Тут, за даними
ревізії, у 1795 році налічувалося всього 4 тис.
росіян [15, с. 145].
За радянських часів відбувалося стрім-
ке зростання кількості росіян на території
України. Цьому сприяла як політична задум-
ка асиміляції українців, так і підходящі
умови: доброзичливість українців, культи-
вування російської мови, конфесійна тотож-
ність, клімат тощо. За політичною програ-
мою спеціалістами першого рангу і керів-
никами майже повсюдно ставали росіяни.
Українець міг бути лише заступником. Сюди
рушили відставники усіх категорій. Як зау-
важують дослідники, тільки у період 1926–
1989-х років чисельність росіян зросла у три-
чотири рази. Майже половина їх (43,3 %) за
переписом 1998 року народилася за межами
України [14, с. 93]. Самі росіяни свідчать, що
їх більшість в Україні – це мігранти другої
половини ХХ ст. [28, с. 143]. Варто також
зауважити, що в роки тоталітарного режиму
жорстка асиміляція позначилася на україн-
цях і малочисельних представниках інших
етнічних груп, які почали визнавати рідною
російську мову та записуватися росіянами.
Серед цієї категорії було чимало українців,
білорусів, євреїв, греків та ін. Окремі з них
відновили національну самосвідомість і за
переписом 2001 року згадували про своє
справжнє походження. Асимілятивним про-
цесам, особливо в південно-східних районах
України, сприяла низка директивних доку-
ментів у галузі освіти, культури. Це критика
репертуару театрів, колективів художньої
самодіяльності, зменшення українських
шкіл на користь російських. Кожен концерт
проходив відповідну цензуру, де мали пере-
важати твори російських поетів і компози-
торів. Формувався своєрідний культурний
простір. Учені слушно наголошують: «Ми
повинні визнати, по-перше, що, на відміну
від нормального простору, в якому рух все-
бічний, тут переважав однобічний рух з боку
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
3939
ВА ЛЕНТИНА БОРИСЕНКО
російської культури в національну, а проти-
лежний процес не був співмірним. По-друге,
ми повинні об’єктивно визнати, що в цьому
просторі національні культури не були
репрезентовані своїми кращими явищами…
Третє спотворення полягало в тому, що для
політичних диригентів цього єдиного про-
стору метою був не розвиток національних
культур, а їхнє змішування, поступова дена-
ціоналізація і поступове створення єдиної
безнаціональної культури» [10, с. 628–629].
Зросійщення українського населення,
насамперед через освітню галузь, почалося
ще перед Другою світовою війною – коли
радянська влада розправилася жорстоко з
українізацією (1923–1926). Зазнала репре-
сій українська інтелігенція. Уже в 1938 році
20 квітня виходить Постанова РНК УРСР
і ЦК КП (б)У про обов’язкове вивчення
російської мови в неросійських школах
України. У ній йдеться про те, що «…вна-
слідок підривної роботи контрреволюцій-
них троцькістсько-бухарінських і буржуаз-
но-націоналістичних елементів, які оруду-
вали в Народному комісаріаті освіти УРСР і
органах народної освіти, викладання росій-
ської мови в школах України поставлено
незадовільно» [20, с. 644]. Пояснювалося
ще й тією причиною, що «вороги» хотіли
підірвати дружбу українського й російсько-
го народів. Це після того, як від семи до
десяти мільйонів україномовних українців
заморили голодом у 1932–1933 роках. Ще
в 1923 році у виступі на ХІІ з’їзді РКП(б)
Микола Скрипник зазначав, що українці
окрім України «…розташовані і на території
всіх інших республіках, доходячи в РСФРР
числом понад 7 мільйонів» [20, с. 598]. І чому
їхня кількість зменшилася більше як удві-
чі за 20 років? Далі М. Скрипник говорив
про незадовільне становище в забезпечен-
ні культурно-освітніх потреб українців у
Росії. Натомість після Другої світової війни,
придушення національно-визвольного руху
українців, посилилася атака на українську
культуру, мову, традиції, символіку. У 1960-
ті роки студента, який одягав вишиванку
(особливо 22 травня, у дні перепоховання
Т. Шевченка), могли виключити з універси-
тету. А що ж тоді говорити про південно-
східні райони республіки? Сьогоднішня тра-
гічна реальність готувалася давно, ретель-
но і послідовно: вже з 1955–1956-х років
почала стрімко збільшуватися кількість
російських шкіл в Україні та зменшувати-
ся кількість українських (спочатку в міс-
тах, а згодом і в селах). На Сході та Півдні
російські школи переважали. У тодішньому
м. Сталіно (Донецьк) 98 % учнів навчалися в
російських школах, у Харкові – 87 %, Одесі –
87 %, у Горлівці – 91,3 %. І це при значно
переважаючому тут українському населен-
ню. У таких містах, як Жданів (Маріуполь),
Торез, Комунарськ, Севастополь узагалі не
було жодної української школи [22, с. 120].
Украй показовим для процесу асиміляції
саме українців на Донбасі є цілий ряд статей
у новітньому виданні «Літопис Донбасу»
(2006 р., № 14). В. Ціміданов – працівник
Донецького обласного краєзнавчого музею
із занепокоєнням говорить про асиміляцію
українців на Донбасі [33, с. 98–99]. Автор
наголошує, що важливо вивчати українську
культуру, допоки вона не зникла. А причину
цього він бачить у тому, що тут мала місце
довготривала русифікація не «русского»
населення, яка в останні роки підкріплялася
репресіями.
Безкомпромісний та об’єктивний ана-
ліз цих явищ здійснив свого часу акаде-
мік НАН України, літературознавець Іван
Дзюба. У своїй (раніше забороненій) праці
«Інтернаціоналізм чи русифікація?» зазна-
чав: «Українські школи – і це вже стосу-
ється і міських, і сільських шкіл – зовсім
не виховують національну гідність і наці-
ональне почуття, не дають елементарного
усвідомлення своєї національної прина-
лежності та пов’язаних з цим обов’язків, не
забезпечують наймінімальнішого знання
рідної історії та рідної культури. Бо в біль-
шості з них панує той самий дух вищості і
“предпочтительности” російської культури
та другорядності української як “доважка”
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
4 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
4 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 6/2 019
до російської. Тож і не доводиться дивува-
тися з того, що випускники шкіл України
переважно – цілковиті невігласи щодо укра-
їнської культури» [11, с. 153].
Одночасно велася пропаганда про
«інтернаціональний Донбас». Якщо ж
поглянути на статистику, то побачимо дещо
іншу картину, ніж ту, що вбивали в голови.
За матеріалами Всеукраїнського перепису
населення 2001 року, на території Донецької
області зафіксовано 40 представників різних
національностей. Серед них, окрім україн-
ців, які становлять більшість, а саме –56,8 %
усіх жителів (2 млн 745 тис.), росіян – 38 %
(1 844 399), греків – 1,6 % (77 516 осіб), біло-
русів – 0,9 % (44 525), решта усіх 36 представ-
ників становлять у сукупності – 3,4 %. Від 5
до 20 тис. налічують татарська національ-
ність, вірменська, єврейська, азербайджан-
ська, грузинська, молдовська. Ті, які налічу-
ють від 1 до 4 тис. представників, належать
до болгар, німців, поляків, ромів, турків,
литовців, корейців тощо. Ще решта пере-
лічених із 40 спільнот – 28 так званих наро-
дів Донбасу становлять: австрійці – 11 осіб,
ассирійці – 933, албанці – 112, американці –
55, англійці – 10, араби – 470, в’єтнамці – 172,
голландці – 21, італійці – 47, французи – 27,
хорвати – 32, та ще низка нечисленних пред-
ставників різних національностей. Отже, як
засвідчують дослідники, багатонаціональ-
ність Донбасу – міф, що вигідний для місце-
вого керівництва, аби вимагати статус другої
державної для російської мови [5, с. 68].
Ще одна вигадка асиміляторів полягала у
твердженні, що українці на Донбасі живуть
лише в селах, а в містах – росіяни, і очевидно,
французи. Можна уважніше придивитися до
характеру розміщення українців на Донбасі.
Близько 50 % українців мешкають у містах,
позаяк сільське населення загалом складає
низький відсоток. З 18-ти районів Донецької
області лише у трьох частина українців скла-
дає близько 50 %, а тому росіян тут, відпо-
відно, більше, ніж в інших. Це Володарський
(з 2016 р. – Нікольський р-н, 52 % україн-
ців, 24,2 % росіян), Старобешівський (52,1 %
українців, 31,7 % росіян) і Тельманівський
(57,8 % українців, 20 % росіян) райони, які
знаходяться поряд, на півдні області й тяжі-
ють до Азовського узбережжя. В інших райо-
нах Донецької області українці складають
абсолютну більшість:
– Амвросіївський – 71 %
– Артемівський – 78 % (з 2016 р. –
Бахмутський р-н)
– Великоновосілківський – 64,6 %
– Волноваський – 78,2 %
– Добропільський – 89,4 %
– Костянтинівський – 77,3 %
– Красноармійський – 86,8 % (з 2016 р. –
Покровський р-н)
– Краснолиманський – 83,2 % (з 2016 р. –
Лиманський р-н)
– Мар’їнський – 78,5 %
– Новоазовський – 67,1 %
– Олександрівський – 91,9 %
– Першотравневий – 60,4 % (з 2016 р. –
Мангушський р-н)
– Слов’янський – 87,1 %
– Шахтарський – 74,4 %
– Ясинуватський – 69,3 %
Постає питання: з якою метою відбува-
лося таке прискорене зросійщення? Щоб
захищати градами і танками «рускоязич-
ний мір»? У містах також українці переваж-
но становлять більшість, зокрема в Авдіївці
(63,5 %), Артемівську (з 2016 р. – Бахмут,
69,4 %), Вугледарі (63,1 %), у Дебальцеві
(64,4), Добропіллі (71,3 %) тощо. Слушно
зауважують учені, що варто не забувати і
той факт, що Донецьк, Київ, Харків завжди
були містами, де зосереджувалася велика
кількість іноземних громадян, особливо сту-
дентів [5, с. 69]. Загалом у південно-східних
районах України йшла прискорена асиміля-
ція українців і представників малих етніч-
них груп. Ще більшими темпами вона відбу-
валася серед українців пограниччя, які Росія
приєднала у 1923–1924 роках незаконно.
Зокрема, це райони Курської області, такі як
Рильський, де українське населення склада-
ло 97,1 % від усього населення, Суджанський
(80 % українців), Грайворонський (70,9 %)
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
4141
ВА ЛЕНТИНА БОРИСЕНКО
та ін., у Воронезькій області – Валуйський
(54 % українців), Острогозький (80,1 %),
Росошанський (97,2 %, Богучарський (84,1 %)
тощо. За менше ніж століття українців майже
не стало на пограниччі. За Всеросійським
переписом 2002 року українців у Курській
області налічується 1,69 %, у Воронезькій
3,1 %. Відбулася прискорена і навмисна аси-
міляція українського населення [4, с. 61].
Зрозуміло, що найбільше зближення та
інтеграція між українцями і росіянами від-
бувалася в сільських пограничних райо-
нах Харківської та Луганської областей.
Традиційна побутова культура обох народів
мала як ідентичні, так і відмінні елементи,
які сформувалися впродовж спільного про-
живання. Найстійкіші елементи національ-
ної культури виконують функцію етноди-
ференціюючу, водночас виникають спільні
особливості в звичаях, обрядах, що сприяє
процесам інтеграції [35, с. 6]. До певної міри
зберігся фольклор росіян, особливо у весіль-
ній обрядовості. Але окрім російських дав-
ніх пісень вони також виконують українські
пісні, особливо при змішаних шлюбах [2,
с. 73–74]. Жителі окремих російських сіл
прямо вказують, що коровай і шишки рані-
ше не пекли на весілля, а підгледіли звичай
в українців [2, с. 74]. Матеріали з вивчен-
ня традицій двох національностей свідчать,
що люди навчилися шанувати добросусід-
ські взаємини у змішаних селах пограниччя.
Ця закономірність притаманна усім погра-
ниччям світу. Але політики підбурюють до
протистояння сусідні народи, спекулюю-
чи нібито утисками російської мови, хоча
в південно-східному регіоні утиснена мова
була насамперед українська. Адже вже у
1970-ті роки були виключно російські школи
в цьому промисловому районі України.
Національна меншина росіян в Україні
(у Росії українці не визнані національною
меншиною, вони називаються етнічною гру-
пою, не дивлячись на значну кількість) від-
різняються багатьма рисами. Вони, окрім
пограничних, лише окремих сіл, не живуть
компактно. Серед росіян висока ступінь
урбанізації, освітній рівень і розпороше-
ність здебільшого в південно-східних райо-
нах України. Ця етнічна спільнота не почу-
вається в Україні чужою. Більше полови-
ни етнічних росіян підтримали розбудову
суверенної держави. Певна частина їх стала
на захист України від агресора, вони почу-
вають себе патріотами України. Хоча інте-
грація їх до української культури проходить
повільно, краще це відбувається у Львові, де
значний відсоток росіян опанували україн-
ською мовою. За даними 1991 року, вільно
володіють українську мову 46,6 % росіян,
32,8 % відчувають у користуванні нею певні
труднощі. За оцінкою самих росіян, рівень
знання української мови «мінімальний» у
Сімферополі, «середній» у Києві і «висо-
кий» у Львові [15, с. 151].
В Україні національна меншина росіян
має навіть кращі можливості задоволення
своїх інтересів, аніж українці. Російська
мова переважає на багатьох каналах теле-
бачення, радіо, питома вага книг і журна-
лів у бібліотеках України російською мовою
становить біля 70 %. Культурно-мистецькі
запити росіян задовольняють 13 державних
російськомовних театрів, що становлять
близько третини всіх театрів у країні [15,
с. 149]. Росіяни значною кількістю представ-
лені в усіх ланках виконавчої та законодавчої
влади. Підготовка вчителів російської мови
здійснюється в багатьох державних вузах
України. Функціонують чимало всеукраїн-
ських і місцевих товариств російської куль-
тури. Зміна психологічного стереотипу, що
росіяни стали з панівної нації меншиною в
Україні, викликає у певної частини невдо-
волення і навіть неадекватне вороже став-
лення до українців. Ця так звана п’ята колона
намагається створювати певні нестабільні
ситуації в Україні.
За даними соціологічних досліджень,
в Україні сьогодні проживає 5–6 % росіян.
Перепис населення уточнить статистику.
Але вочевидь, що активне заселення схід-
но-південних рубежів, особливо у ХVІІІ ст.,
утворювали поселення росіян на погранич-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
42
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
42
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 6/2 019
чі, які селились як в окремих селах, так і змі-
шаних. Це райони Харківської, Луганської
областей. Безперечно, що всі статистичні
дані за останні два десятиліття значно змі-
нилися. Активні міграційні процеси позна-
чилися на динаміці етнодемографічної ситу-
ації в Україні.
Болгари проживають на терито-
рії України в Одеській, Запорізькій та
Херсонській областях. Незначна частина у
містах. За останнім Всеукраїнським пере-
писом населення 2001 року, кількість бол-
гар в Україні – 204,5 тис., що становить
0,4 % від усього населення. Більшість їх
мешкає в західних районах Одеської облас-
ті та надазов ських землях Запорізької
області. Етнічно мішані болгарські села є в
Кіровоградській та Миколаївській областях.
Варто зазначити, що як і скрізь у світі, регі-
они з теплим кліматом завжди будуть більш
строкаті в етнічному плані. Це характерно
як для південно-західного регіону, так і для
південно-східного краю. Було декілька хвиль
переселення болгар на територію України.
Перші поселення (1752) у смт Вільшанка
(нині – Кіровоградська обл.), у с. Добре
(нині – Миколаївська обл.) відбулись на
Херсонщині. Вони входили до військових
поселень, зокрема до Бузького козацького
війська [26, с. 39]. Та більш активне пересе-
лення болгар відбулося наприкінці ХVІІІ ст.,
коли після відомого царського маніфесту
22 липня 1763 року Росія звернулася до
чужинців переселятися у вигляді колоністів
на південно-східні терени України. Болгари,
рятуючись від переслідування християн
турецькими завойовниками, змушені були
покинути рідні краї. Третій етап більш
інтенсивного переселення болгар припадає
на кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст. Останнє
найбільш велике поселення болгар відбуло-
ся на південну частину Бессарабії у 1830–
1839 роках [7, с. 3] з метою освоєння земель,
поруйнованих кочівниками. У різні часи вій-
ськових протистоянь болгарські поселенці
опинялися у складі різних країн, зокрема,
з 1918-го до 1940 року частина Бессарабії
перебувала у складі Румунії.
Варто відзначити, що болгарські пере-
селенці були дуже активні у справі збере-
ження національної ідентичності. Ця само-
бутність їхньої культури і побуту виклика-
ла зацікавленість багатьох дослідників ХІХ
і ХХ ст. Серед них доволі відомі, зокрема
А. Скальковський, А. Клаус, А. Защук, зго-
дом учений Н. Державін та ін. Зберігаючи
свої етнічні традиції, особливо в сімейних
обрядах, народній хореографії, водночас
болгарське населення активно запозичувало
культурні навики своїх найближчих сусідів.
Н. Державін ще на початку ХХ ст. писав про
помітний асимілятивний процес, переважан-
ня змішаних шлюбів; у житлах, одязі, навіть
у святах спостерігається багато російських і
українських (малоросійських) елементів [8,
с. 64]. Етнографічне вивчення болгарських
поселенців було активним у 1920-х роках,
коли у 1929 році при Етнографічній Комісії
ВУАН був створений Кабінет національних
меншин. Були сформовані національні сіль-
ські ради, зокрема перед ліквідацією націо-
нальних районів було майже 52 болгарських
сільських ради. Найбільше у цій справі було
зроблено відомим ученим С. Цветко, який
здебільшого вивчав сімейну обрядовість і
написав низку цікавих статей на цю тему.
Спостерігаючи й аналізуючи спільні та від-
мінні риси українського і болгарського весіл-
ля, учений зазначав, що найбільш поширени-
ми змішані шлюби були між болгарами та
українцями [32, с. 218]. Контактуючи з пере-
важаючим українським населенням, болгари
поступово зближувалися та інтегрувалися в
єдиний простір. Формувалися й певні нові
спільні риси між українцями, молдованами,
болгарами, які проявлялися в оздобленні
житла, домашніх виробах ужиткового мис-
тецтва, у пісенній і танцювальній культурах.
Особливо такі процеси взаємозапозичень
характерні для змішаних сіл. Приміром,
для села Жовтневе (з 2016 р. – Каракурт)
Болградського району Одеської області,
де протягом майже 200 років проживають
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
4343
ВА ЛЕНТИНА БОРИСЕНКО
поруч болгари, гагаузи, албанці, українці.
Незважаючи на добросусідські стосунки,
між представниками різних етнічних груп
виробилися певні стереотипи сприйняття
інших. Так, гагаузів вважають задираками,
не ввічливими у поводженні з жінками; бол-
гар шанують як найбільш працелюбних, але
не подобається їхня жадібність; албанцям
часто не довіряють тощо [16, с. 211]. При змі-
шаних шлюбах діти вибирають національ-
ність одного з батьків за кількістю родичів і
певних побутових характеристик.
Найбільше змін у побуті населення
колишнього СРСР відбувалося в роки тота-
літарного режиму. Замість болгарської мови
у школах вивчали російську (не українську),
працювала активна атеїстична пропаганда
та виховання на засадах фальшивого інтер-
націоналізму. З настанням незалежності
Україна взяла на себе зобов’язання щодо від-
родження болгарської культури. Болгарська
мова вивчається у школах як предмет,
у м. Болграді відкрито болгарсько-україн-
ську гімназію, в Одесі виходить болгарський
тижневик «Роден Край», ведуться радіо і
телепередачі та працюють художні колекти-
ви [14, с. 29].
Угорці живуть переважно на Закарпатті,
але є невеличкі громади й у великих міс-
тах України. За переписом 2001 року, угор-
ців в Україні налічувалося 156,5 тис. осіб.
Вони належать до угорської підгрупи фін-
но-угорської групи уральської мовної сім’ї.
Етногенез цієї нації складний і бере свій
початок біля Уралу на середній течії Волги і
Ками. Їхній шлях до Дунаю пролягав через
Кавказ, де, зрозуміло, додавалися певні риси
і гірських народів. У ХІ ст. угорці, подо-
лавши Верецький перевал, оселилися в
Придунайській низовині.
Ученими багатьох країн давно і пере-
конливо досліджено за допомогою архео-
логічних джерел, що територія Східних
Карпат заселялася ще в період кам’яного
віку. Вітчизняні та зарубіжні науковці
зазначають: «Загальновідомо, що й поча-
ток формування українського етносу на
території теперішньої Закарпатської облас-
ті України та Східної Словаччини сягають
періоду VІ–VІІ ст., коли в Карпати прони-
кали східнослов’янські племена» [29, с. 17].
Існують різні версії про шляхи пересування
слов’ян, але найпоширенішою й аргументова-
ною є та, що найбільше слов’янське населен-
ня прибувало з Подніпров’я. У ІХ–Х ст. вже
відомі й назви цих племен: руси, або руські
люди. Добре відомо, що етнонім «руські» чи
«русини» поширюється на всю територію
України. На початку ХІІІ ст. поступово угор-
ці почали витісняти тогочасне українське
населення в гірські райони і займати півден-
но-західні нинішньої Закарпатської області.
Але тепер місцеві угорські краєзнавці волі-
ють вживати фразу, що «угорці тут були
завжди, тут не було українців», що не відпо-
відає історичній дійсності. Угорська колоні-
зація на Закарпатті значно посилилася в часи
захоплення Угорщини Османською імпері-
єю (кінець ХV – ХVІ ст.) [25, с. 59]. Угорці
втікали від османів на територію сучасної
Закарпатської області. Найактивніше угорці
переселялися на Берегівщину, в окремі села
сучасних Виноградівського, Мукачівського
та Ужгородського районів після утворення
Австро-Угорської імперії (1686), яка існува-
ла аж до 1918 року.
Українцям під тиском імперії жилося
доволі скрутно. Угорське королівство, яке
мало певну самостійність в імперії, не раху-
валося з місцевим населенням, було введено
скрізь в установах, судах і державному шкіль-
ництві угорську мову. Українці не допус-
калися до угорського сейму через недемо-
кратичність виборчої системи. З середини
ХІХ ст. посилилася мадяризація русинсько-
го населення в Закарпатті, що призводило
до асиміляції місцевого населення і до погір-
шення стосунків між русинами та їх сусіда-
ми – мадярами [13, с. 435].
Перебіг подій першої половини ХХ ст.
позначився на динаміці змін у пануван-
ні угорців на Закарпатті. А саме – Перша
світова війна і розпад Австро-Угорської
імперії, входження Закарпаття до складу
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
4 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
4 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 6/2 019
Чехословаччини (1918). До того ж в Європі
вже відчутним було дихання Другої світової
війни. У 1938–1939-х роках у Закарпаття ввій-
шли угорські війська і відомо, що проголоше-
на 15 березня 1939 року Карпатська Україна
у м. Хуст не витримала натиску 40-тисячної
угорської армії. Під час нерівного бою заги-
нуло близько 5000 закарпатців, переважно
юнацького віку, та кілька сотень галицьких
юнаків, що прийшли на допомогу [19, с. 283].
Українські та угорські дослідники дру-
гої половини ХХ ст. фіксували в етногра-
фічних експедиціях процеси взаємовпливів
між українським та угорським населен-
ням Закарпаття. У ХХІ ст. спостереження
показують, що на побутовому рівні сусіди
угорці з українцями та іншими представ-
никами етнічних спільнот живуть доволі
дружно, толерантно, проявляють взаємо-
допомогу. Через брак шлюбних партнерів
своєї національності змішані шлюби сьогод-
ні є звичним явищем. Під час етнографічної
екскурсії у 2017 році до м. Берегове нам
вдалося записати чимало цікавої інформації
саме в царині побутових міжетнічних вза-
ємин. На прохання респондентів їхні від-
повіді залишаться анонімними. Розповідає
покоївка готелю: «У мене два сини, стар-
ший одружився на венгерці, вінчалися у церкві
реформаторів і двоє їхніх діток теж хрещені
у реформаторській церкві. Син розмовляє з
дітьми українською мовою, а невістка – угор-
ською. Живуть дружно. Ми багато готує-
мо угорських страв». Цей приклад майже
типовий, його підтвердили більшість опита-
них. У змішаних шлюбах зазвичай поширена
двомовність. Агресивність з боку окремих
осіб щодо вивчення української мови в угор-
ських школах має лише політичну причину,
підбурювання людей до протистояння. Це
звичайна політизація етнічності. У містеч-
ку живуть православні, греко-католики та
римо-католики. Греко-католиками є укра-
їнці та угорці. Служба відбувається в одній
церкві, але в різні години дня.
Не можна відкидати суттєвий економіч-
ний чинник у стосунках між людьми і вплив
на їхні почування та погляди. Малі пен-
сії та зарплати спонукають не лише угор-
ців, але й українців Закарпаття до еміграції
за кордон. В угорських сім’ях дітей відда-
ють до угорських шкіл, яких тут достат-
ньо і вони зовсім не володіють державною
мовою. Жодних утисків угорської мови на
Закарпатті немає. Угорець Павло Роберт
Магочі у 2010 році писав: «До послуг мадяр-
ської молоді існує 99 шкіл, з яких 68 прова-
дять навчання угорською мовою (63 почат-
кових, 4 середніх та 1 гімназія), 29 укра-
їнсько-угорських та дві російсько-угорські
початкові школи. Існує також угорськомовне
відділення в Ужгородському інституті вдо-
сконалення вчителів, Мукачівському педа-
гогічному училищі та кафедра угорської
мови та літератури, Центр гунгарології при
Ужгородському національному університе-
ті, а від 1996 року – угорське педагогічне
училище в Береговому. Також розвинута
угорськомовна преса (4 газети, 7 журналів),
телевізійні програми, що транслюються
угорською мовою, і театр в м. Берегово» [13,
с. 437]. У якій країні світу 0,3 % населення
мають таке освітнє і культурне забезпечен-
ня? Працюють садочки з угорською мовою,
школи, коледжі. У багатьох українських шко-
лах вивчають угорську мову як предмет. На
жаль, окремі політично заангажовані діячі
освіти пропонують вивчати українську мову
не як державну, а як іноземну. Щоб не вивча-
ти українську мову посилаються на недо-
сконалі підручники, нестачу фахівців тощо.
Отже, угорці Закарпаття не вчать україн-
ську мову, оскільки не бажають інтегрува-
тися в українське суспільство? Учені слушно
стверджують, що «…слід переосмислити цю
“мультикультурність”, від якої сахаються в
Європі, але яка канонізується в Україні – при
тому, що призводить до низки проблем, що
наростають. Чи сприяє така модель навчан-
ня [українська як іноземна. – В. Б.], при
недостатньому рівні оволодіння україн-
ською мовою, процесу повноцінної інтегра-
ції представників національних меншин в
український соціум?» [30, с. 72].
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
4545
ВА ЛЕНТИНА БОРИСЕНКО
Коли в Європі зрозуміли всю хибність
теорії мультикультурності, то у нас за неї
розпинаються не замислюючись. Свіжий
приклад з Німеччини, що ілюструє провал
цієї теорії. Співголова правлячої фракції
ХДС-ХСС у Бундестазі Карстен Ліннеманн,
за результатами соціологічних досліджень,
заявив, що 16 % першокласників у 2019 році
не знають державної мови і пропонує не
приймати їх до школи, а спрямувати на
підготовчі курси для вивчення німецької.
Радить також запровадити заходи (які вже
діють в Австрії), де майбутні першоклас-
ники зобов’язані пройти тест зі знання
німецької мови [3, с. 5]. Чому ж у нас полі-
тично заангажовані окремі представники
меншин так протестують проти вивчення
держаної української мови? Проведені у
2013 році дослідження показали, що для
понад 90 % громадян України «мовного
питання» як такого не існує. Дослідник
стверджує: «На нашу думку, важко знайти
в світі аналогічний рівень толерантнос-
ті в мовному питанні, як серед громадян
України» [30, с. 187].
Отже, Україна не лише виконує усі між-
народні приписи щодо збереження прав
національних меншин. Наша країна розро-
била концепцію найбільш сприятливих умов
серед європейських держав для можливості
не тільки розвиватися культурам малень-
ких етнічних груп, але й відроджувати їхні
мови та традиції коштом держави. Успішно
задовольняють усі свої соціальні, культурні
потреби не лише п’ять національних мен-
шин: болгари, росіяни, молдовани, угорці
та румуни, але й чисельно маленькі етнічні
групи: євреї, вірмени, греки, поляки та ін.
Вони мають рівні виборчі права і своїх пред-
ставників в усіх сферах виконавчої та законо-
давчої влади. Безумовно, для процесів інте-
грації етнічних спільнот до українського
суспільства існує ще широке поле діяльності
для всіх верств населення.
Список використаних джерел
1. Берг Л. С. Население Бессарабии :
этнографический состав и численность. Пг., 1923. 59 с. :
табл.,1 л. к. (Труды Комиссии по изучению племенного
состава населения России ; 6).
2. Борисенко В. Нова весільна обрядовість в сучас-
ному селі. (На матеріалах південно-східних районів
України). Київ : Наукова думка, 1979. 134 с.
3. Вітович І. Політика провалу. Україна молода. 2019.
7 серп.
4. Воропай М. Вивчення культури населення укра-
їнсько-російського порубіжжя Слобожанщини в другій
половині ХХ – на початку ХХІ ст. Етнічна історія наро-
дів Європи. Київ, 2007. Вип. 22. С. 61–66.
5. Гасиджак Л. Етнічний склад населення Донбасу:
політизація проблеми. Етнічна історія народів Європи.
Київ, 2007. Вип. 22. С. 67–73.
6. Головко О. Поховальна обрядовість українців
Подільсько-Бессарбського пограниччя: міжетнічні вза-
ємовпливи та локальна специфіка. Етнокультура по-
рубіжжя: локально-територіальні особливості. Одеса.
ОНУ ім. Мєчнікова. Одеса, 2014.
7. Демиденко Л. Культура и быт болгарского населе-
ния в УССР. Київ : Наукова думка, 1970. 139 с.
8. Державин Н. У болгар Таврической губернии.
Этнографическое обозрение. Кн. XL.V1. Москва, 1901.
9. Дзюба І. Між культурою і політикою. Сфера. Київ,
1998. 373 с.
10. Дзюба І. З криниці літ. Т. 2. Обереги, Гелікон.
Київ, 2001. 848 с.
11. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація. Київ,
1998. 276 с.
12. Дністрянський М. Українсько-румунські між-
державні відносини: геополітичні суперечності та пер-
спективи оптимізації. Науковий вісник Волинського на-
ціонального університету ім. Лесі Українки. Луцьк, 2012.
№ 18. С. 102–107.
13. Енциклопедія історії та культури карпатських ру-
синів / уклад. : Павло Роберт Магочі, Іван Поп ; за ред.
П. Р. Магочі. Ужгород : Вид. В. Падяка, 2010. 856 с.
14. Етнічні спільноти України. Довідник. Київ : Фе-
нікс, 2001. 252 с.
15. Євтух В., Трощинський В., Галушко К. та ін. Етно-
національна структура українського суспільства : довід-
ник. Київ : Наукова думка, 2004. 343 с.
16. Ермолин Д. Границы, идентичности и
стереотипы в полиэтническом микросоциуме (на при-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
4 6
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
4 6
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 6/2 019
мере с. Жовтневое Болградского района). Локальна та
регіональна специфіка традиційної культури. Одеса : вид-
во КП ОМД, 2013. С. 207–214.
17. Захарова Г. Розвиток українсько-молдавської
міжетнічної шлюбності. Народна творчість та етно-
графія. 1980. № 4.
18. Іванчишен В., Юрченко В., Олійник М., Дєдуш О.
Етнокультурна мозаїка Буджака другої половини ХХ –
на початку ХХІ століття. Народна творчість та етноло-
гія. Київ, 2018. № 6. С. 70–76.
19. Історія України / під ред. Зайцева Ю. Львів :
Світ, 1998. 488 с.
20. Історія України. Хрестоматія / упоряд. Лит-
вин В. М. Київ : Наукова думка, 2013. 1056 с.
21. Короткі підсумки перепису населення України
17 грудня року 1926. Національний і віковий склад,
рідна мова та письменність населення. Централь-
не статистичне управління УСРР. Харків, 1928. Т. 5.
Вип. 2.
22. Матеріали круглого столу. Гуманітарні виклики
та соціальні наслідки військових дій на Сході України.
Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2015. 276 с.
23. Мойсей А. Аграрні звичаї та обряди у народному
календарі східнороманського населення Буковини. Чер-
нівці : Тов. «Друк Арт», 2010. 320 с.
24. Молдаване. Очерки истории, этнографии, искус-
ствоведения. Изд. «Штинца» Кишинев, 1977. 458 с.
25. Наулко В. Развитие межэтнических связей на
Украине. Київ : Наукова думка, 1975. 275 с.
26. Наулко В. Хто і відколи живе в Україні. Київ : Го-
ловна спеціалізована редакція літератури мовами націо-
нальних меншин України, 1998. 80 с.
27. Рендюк Т. Українці в Румунії та румуни в Україні:
проблеми минулого та сучасне становище. Київ : НАН
України. Ін-т історії України. 2011. 293 с.
28. Русские в современном мире. Москва. 1998.
29. Сополига М. Українці Словаччини: історико-ет-
нографічний аспект. Народна творчість та етнологія.
2017. № 3.
30. Ткаченко В. Україна-Росія: на сконі «пропащого
часу». Київ : Політія, 2019. 548 с.
31. Труды этнографическо-статистической
экспедиции в Западно-русский край снаряженной Им-
ператорским русским Географическим обществом.
Юго-западный отдел. Материалы и исследования,
собранные д. чл. П. П. Чубинским. Санкт-Петербург,
1872. Т. 7. 608 c.
32. Цвєтко С. Весільні звичаї і пісні болгар на Хер-
сонщині (село Тернівка на Миколаївщині). Вісник Одесь-
кої комісії краєзнавства. Одеса, 1925. Ч. ІІ–ІІІ.
33. Цимиданов В. Особенности областной этногра-
фии. Літопис Донбасу. Донецьк, 2006. № 14. С. 94–102.
34. Чабану І. Пісні про дружбу молдован з східними
слов’янами. Народна творчість та етнографія. 1970.
№ 6. С. 22–26.
35. Чижикова Л. Русско-украинское пограничье:
история и судьбы традиционно-бытовой культуры. Мо-
сква : Наука, 1988. 256 с.
1. Berg L. (1923) The Population of Bessarabia:
Ethnographic Structure and Number. Pg., 59 pp.
2. Borysenko V. (1979) New Wedding Rituals in a
Modern Village (On the Materials of South-Eastern Dis-
tricts of Ukraine). Kyiv: Naukova dumka, 134 pp.
3. Vitovych I. (2019) The Policy of Failure. Ukrayina
Moloda. August 7.
4. Voropai M. (2007) Study of the Culture of the Popu-
lation of Ukrainian-Russian Borderland of Slobozhansh-
chyna in the Mid to Late XXth – Early XXIst Centuries.
Ethnic History of European Nations, Iss. 22, pp. 61–66.
5. Hasydzhak L. (2007) Ethnic Structure of Donbas
Population: Politicization of the Problem. Ethnic History of
European Nations, Iss. 22, pp. 67–73.
6. Holovko O. (2014) Funeral Rituals of Podolian-
Bessarabian Borderlands: Interethnic Interplays and Local
Specificity. Odessa Ethnographic Readings: Ethnic Culture of
Borderlands: Local-Territorial Peculiarities. Odesa: I. Mech-
nikov Odesa National University.
7. Demydenko L. (1970) Culture and Life of Bulgarian
Population in the USSR. Kyiv: Naukova dumka, 139 pp.
8. Derzhavin N. (1901) Bulgarians of Tavrian Province.
Ethnographic Review, Iss. XL, Vol. 1. Moscow.
9. Dziuba I. (1998) Between Culture and Politics. Kyiv:
Sfera, 373 pp.
10. Dziuba I. From the Remote Past. Kyiv: Oberehy,
Helikon, Vol. 2, 848 pp.
11. Dziuba I. (1998) Internationalism or Russification.
Kyiv, 276 pp.
12. Dnistrianskyi M. (2012) Ukrainian-Romanian In-
tergovernmental Relations: Geopolitical Contradictions
and Optimization Prospects. Scientific Bulletin of the Lesia
Ukrayinka East European National University. Lutsk, 2012,
no. 18, pp. 102–107.
13. Mahochi P. R., ed. (2010). Encyclopedia of His-
tory and Culture of the Carpathian Ruthenians. Uzhhorod:
Vyd. V. Padiaka, 856 pp.
14. (2001) Ethnic Communities of Ukraine. Reference
Book. Kyiv: Feniks, 252 pp.
15. Yevtukh V., Troshchynskyi V., Halushko K., et al.
(2004) Ethno-National Structure of the Ukrainian Society:
Reference Book. Kyiv: Naukova dumka, 343 pp.
References
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
4747
ВА ЛЕНТИНА БОРИСЕНКО
16. Ermolin D. (2013) Boundaries, Identities and Ste-
reotypes in Polyethnic Micro-society (By Way of Example
of the Village of Zhovtneve, Bolgrad district). Local and
Regional Specificity of Traditional Culture. Odesa: vyd-vo KP
OMD, pp. 207–214.
17. Zakharova H. (1980) Development of Ukrainian-
Moldavian Interethnic Nuptials. Folk Art and Ethnography,
no. 4.
18. Ivanchyshen V., Yurchenko V., Oliynyk M., Diedush
O. (2018) Ethno-Cultural Mosaic of Budzhak in the Mid to
Late XXth – Early XXIst Centuries. Folk Art and Ethnology,
no. 6, pp. 70–76.
19. Zaitsev, Yu., ed. (1998) History of Ukraine. Lviv:
Svit, 488 pp.
20. (2013) History of Ukraine. Reader (compiled by
V. Lytvyn). Kyiv: Naukova dumka, 1056 pp.
21. (1928) Brief Results of the Census of Population of
Ukraine on December 17, 1926. National and Age Struc-
ture, Native Language and Literacy of Population. Central
Statistic Department of the USSR. Kharkiv, Vol. 5, Iss. 2.
22. (2015) Materials of the Round Table. Humanitar-
ian Challenges and Social Results of Military Activities in
Eastern Ukraine. Kyiv: M. Rylskyi Institute for Art Studies,
Folkloristic and Etnnology, 276 pp.
23. Moisei A. (2010) Agricultural Customs and Rites in
Folk Calendar of East-Romanian Population of Bukovyna.
Chernivtsi: Tov. «Druk Art», 320 pp.
24. (1977) The Moldovans. Essays of History, Ethnog-
raphy, Art Studies. Kishinev: Izd. «Shtintsa», 458 pp.
25. Naulko V. (1975) Development of Interethnic Rela-
tions in Ukraine. Kyiv: Naukova dumka, 275 pp.
26. Naulko V. (1998) Who and since when Lives
in Ukraine. Kyiv: Holovna Spetsializovana Redaktsiya
Literatury Movamy Natsionalnykh Menshyn Ukrayiny,
80 pp.
27. Rendiuk T. (2011) Ukrainians in Romania and
Romanians in Ukraine: Problems of the Past and Cur-
rent State. Kyiv: NASU, Institute of History of Ukraine,
293 pp.
28. (1998) Russians in Present-day World. Moscow.
29. Sopolyha M. (2017). Ukrainians of Slovakia: His-
torical-Ethnographic Aspect. Folk Art and Ethnology, no. 3.
30. Tkachenko V. (2019). Ukraine-Russia: at the End
of a “Lost Time”. Kyiv: Politiya, 548 pp.
31. (1872) Proceedings of Ethnographic-Statistical
Expedition to Western-Ruthenian Region, Equipped by
the Imperial Russian Geographical Society: South-Western
Department. Materials and Researches, Collected by d.-
fellow P. Chubinskii. Saint-Petersburg, Vol. 7, 608 pp.
32. Tsvietko S. (1925) Bulgarian Wedding Rites
and Songs in Kherson Region (the village of Ternivka
in Mykolayiv Region). Bulletin of Odesa Local History
Comission. Odesa, Part II – III.
33. Tsimidanov V. (2006) Pecularities of Regional Eth-
nography. Chronicles of Donbas. Donetsk, no. 14, pp. 94–
102.
34. Chabanu I. (1970) Songs about Friendship be-
tween Moldovans and East Slavs. Folk Aart and Ethnogra-
phy, no. 6, pp. 22–26.
35. Chizhykova L. (1988) Russian-Ukrainian Border-
line: History and Fates of Traditional and Everyday Culture
(XIX–XX Centuries). Moscow: Nauka, 256 pp.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|