Етнокультурний профіль третьої хвилі української еміграції
У статті досліджено окремі книжкові видання з фонду відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, які розкривають історію третьої хвилі української еміграції (1945 – кінець 1980‑х рр.), спричиненої Другою світовою війною (1939–1945). Увагу приділено виданням...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2020 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2020
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204182 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Етнокультурний профіль третьої хвилі української еміграції / Т. Антонюк // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 1. — С. 86–106. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204182 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Антонюк, Т. 2025-06-30T09:45:38Z 2020 Етнокультурний профіль третьої хвилі української еміграції / Т. Антонюк // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 1. — С. 86–106. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204182 316.7:314.151.3-054.73]“1945/1955” https://doi.org/ 10.15407/nte2020.01.086 У статті досліджено окремі книжкові видання з фонду відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, які розкривають історію третьої хвилі української еміграції (1945 – кінець 1980‑х рр.), спричиненої Другою світовою війною (1939–1945). Увагу приділено виданням діаспори, а також вітчизняним, що вийшли з друку у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Акцентовано увагу на виданнях, що розкривають особливості, характер, чисельність, роль і внесок третьої хвилі у збереження національної ідентичності українства, розвиток національної ідеї та боротьбу за відновлення української державності. Встановлено, що книжкові видання представляють різні види друкованої продукції: довідкової, наукової, мемуарної, художньої, навчальної. Вагому частину становлять довідкові видання з історії української еміграції, у яких висвітлено третю її хвилю, а також розповіді учасників і очевидців тих подій, які свідчать про поневіряння «переміщенців» у таборах, їхні пошуки пристановища у світі. Меншою кількістю представлено монографії, документальні видання та художню літературу. Розкрито роль і значення видань про третю хвилю української еміграції для осягнення феномену світового українства. Відзначено, що з проголошенням незалежності України, третю хвилю української еміграції розпочали активно досліджувати вітчизняні вчені. Це втілилося в публікації низки праць, що зберігаються в колекції «Підручний фонд». The article considers separate book editions from a fund of the Foreign Ukrainian Studies Department of the V. Vernadskyi National Library of Ukraine, which reveal the history of the third wave of Ukrainian emigration (1945 to late 1980s) brought forth by the Second World War (1939–1945). Attention is paid to editions of Ukrainian diaspora’s publishing houses issued in countries of mass settlement of the Ukrainians. A separate publication presents a book feature and emphasizes the importance of this literature for forming a holistic view of Ukrainian emigration’s history as an integral component of Ukrainian history. An emphasis is placed on publications that expose peculiarities, nature, numbers, role, and contribution of the third wave in preserving the national identity of the Ukrainians, as well as developing a national idea and fighting for the restoration of Ukrainian statehood. It is established that book editions represent different types of printed matter: reference, science, memoirs, science-journalism, education, belles-lettres, published mainly in the second half of the 20th century. A significant portion of the publications is constituted by editions in the realm of Ukrainian emigration’s history, which shed light on its third wave, as well as evidences of the then developments’ participants and eyewitnesses, which are indicative of distresses suffered by the displaced persons in camps, and their search for a shelter. Fewer are represented by monographs, documentaries, and belles-lettres. There have been also revealed a role and the significance of editions on the third wave of Ukrainian emigration for understanding the phenomenon of the global Ukrainianhood. It is noticed that since the proclamation of Ukraine’s independence, domestic scholars have begun actively studying the third wave of Ukrainian emigration. This was embodied in publishing a number of works: monographs, textbooks on the history of Ukraine, and reference books, which are stored in the collection Handy Fund. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Історіографічні огляди Етнокультурний профіль третьої хвилі української еміграції Ethno-Cultural Profile of the Third Wave of Ukrainian Emigration Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Етнокультурний профіль третьої хвилі української еміграції |
| spellingShingle |
Етнокультурний профіль третьої хвилі української еміграції Антонюк, Т. Історіографічні огляди |
| title_short |
Етнокультурний профіль третьої хвилі української еміграції |
| title_full |
Етнокультурний профіль третьої хвилі української еміграції |
| title_fullStr |
Етнокультурний профіль третьої хвилі української еміграції |
| title_full_unstemmed |
Етнокультурний профіль третьої хвилі української еміграції |
| title_sort |
етнокультурний профіль третьої хвилі української еміграції |
| author |
Антонюк, Т. |
| author_facet |
Антонюк, Т. |
| topic |
Історіографічні огляди |
| topic_facet |
Історіографічні огляди |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Ethno-Cultural Profile of the Third Wave of Ukrainian Emigration |
| description |
У статті досліджено окремі книжкові видання з фонду відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, які розкривають історію третьої хвилі української еміграції (1945 – кінець 1980‑х рр.), спричиненої Другою світовою війною (1939–1945). Увагу приділено виданням діаспори, а також вітчизняним, що вийшли з друку у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Акцентовано увагу на виданнях, що розкривають особливості, характер, чисельність, роль і внесок третьої хвилі у збереження національної ідентичності українства, розвиток національної ідеї та боротьбу за відновлення української державності. Встановлено, що книжкові видання представляють різні види друкованої продукції: довідкової, наукової, мемуарної, художньої, навчальної. Вагому частину становлять довідкові видання з історії української еміграції, у яких висвітлено третю її хвилю, а також розповіді учасників і очевидців тих подій, які свідчать про поневіряння «переміщенців» у таборах, їхні пошуки пристановища у світі. Меншою кількістю представлено монографії, документальні видання та художню літературу. Розкрито роль і значення видань про третю хвилю української еміграції для осягнення феномену світового українства. Відзначено, що з проголошенням незалежності України, третю хвилю української еміграції розпочали активно досліджувати вітчизняні вчені. Це втілилося в публікації низки праць, що зберігаються в колекції «Підручний фонд».
The article considers separate book editions from a fund of the Foreign Ukrainian Studies Department of the V. Vernadskyi National Library of Ukraine, which reveal the history of the third wave of Ukrainian emigration (1945 to late 1980s) brought forth by the Second World War (1939–1945). Attention is paid to editions of Ukrainian diaspora’s publishing houses issued in countries of mass settlement of the Ukrainians. A separate publication presents a book feature and emphasizes the importance of this literature for forming a holistic view of Ukrainian emigration’s history as an integral component of Ukrainian history. An emphasis is placed on publications that expose peculiarities, nature, numbers, role, and contribution of the third wave in preserving the national identity of the Ukrainians, as well as developing a national idea and fighting for the restoration of Ukrainian statehood. It is established that book editions represent different types of printed matter: reference, science, memoirs, science-journalism, education, belles-lettres, published mainly in the second half of the 20th century. A significant portion of the publications is constituted by editions in the realm of Ukrainian emigration’s history, which shed light on its third wave, as well as evidences of the then developments’ participants and eyewitnesses, which are indicative of distresses suffered by the displaced persons in camps, and their search for a shelter. Fewer are represented by monographs, documentaries, and belles-lettres. There have been also revealed a role and the significance of editions on the third wave of Ukrainian emigration for understanding the phenomenon of the global Ukrainianhood. It is noticed that since the proclamation of Ukraine’s independence, domestic scholars have begun actively studying the third wave of Ukrainian emigration. This was embodied in publishing a number of works: monographs, textbooks on the history of Ukraine, and reference books, which are stored in the collection Handy Fund.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204182 |
| citation_txt |
Етнокультурний профіль третьої хвилі української еміграції / Т. Антонюк // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 1. — С. 86–106. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT antonûkt etnokulʹturniiprofílʹtretʹoíhvilíukraínsʹkoíemígracíí AT antonûkt ethnoculturalprofileofthethirdwaveofukrainianemigration |
| first_indexed |
2025-11-27T07:54:22Z |
| last_indexed |
2025-11-27T07:54:22Z |
| _version_ |
1850804404056227840 |
| fulltext |
86
етнокультурний Профіль
третьої хвилі української еміграції
УДК 316.7:314.151.3-054.73]“1945/1955”
АНТОНюК ТЕТЯНА
доктор історичних наук, доцент, провідний науковий співробітник відділу зарубіжної україніки
Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. https://orcid.org/0000-0002-6446-2795
AnToniUk TeTiAnA
a Doctor of History, associate professor, leading researcher at Foreign Ukrainian Studies Department of the
Library Science Research Institute of the Vernadskyi National Library of Ukraine. https://orcid.org/0000-
0002-6446-2795
DOI https://doi.org/ 10.15407/nte2020.01.086
Бібліографічний опис:
Антонюк, Т. (2020) етнокультурний профіль третьої хвилі української еміграції. Народна творчість та
етнологія, 1 (383), 86–106.
Antoniuk, T. (2020) Ethno-Cultural Profile of the Third Wave of Ukrainian Emigration. Folk Art and Ethnology,
1 (383), 86–106.
Анотація / Abstract
У статті досліджено окремі книжкові видання з фонду відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки Укра-
їни імені В. І. Вернадського, які розкривають історію третьої хвилі української еміграції (1945 – кінець 1980-х рр.),
спричиненої другою світовою війною (1939–1945). Увагу приділено виданням діаспори, а також вітчизняним, що
вийшли з друку у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Акцентовано увагу на виданнях, що розкривають особли-
вості, характер, чисельність, роль і внесок третьої хвилі у збереження національної ідентичності українства, розви-
ток національної ідеї та боротьбу за відновлення української державності. Встановлено, що книжкові видання пред-
ставляють різні види друкованої продукції: довідкової, наукової, мемуарної, художньої, навчальної. Вагому частину
становлять довідкові видання з історії української еміграції, у яких висвітлено третю її хвилю, а також розповіді учас-
ників і очевидців тих подій, які свідчать про поневіряння «переміщенців» у таборах, їхні пошуки пристановища у
світі. Меншою кількістю представлено монографії, документальні видання та художню літературу. Розкрито роль і
значення видань про третю хвилю української еміграції для осягнення феномену світового українства. Відзначено,
що з проголошенням незалежності України, третю хвилю української еміграції розпочали активно досліджувати ві-
тчизняні вчені. це втілилося в публікації низки праць, що зберігаються в колекції «підручний фонд».
Ключові слова: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, історіографія, відділ зарубіжної украї-
ніки, третя хвиля української еміграції, видавнича продукція.
The article considers separate book editions from a fund of Foreign Ukrainian Studies Department of the V. Vernadskyi
National Library of Ukraine, which reveal the history of the third wave of Ukrainian emigration (1945 to late 1980s) brought
forth by the Second World War (1939–1945). An attention is paid to editions of Ukrainian diaspora’s publishing houses
www.etnolog.org.ua
IM
FE
8787
ТеТяна анТонюк
issued in countries of mass settlement of the Ukrainians. A separate publication presents a book feature and emphasizes the
importance of this literature for forming a holistic view of Ukrainian emigration’s history as an integral component of the
Ukrainian history.
An emphasis is placed on publications that expose peculiarities, nature, numbers, role and contribution of the third
wave in preserving the national identity of the Ukrainians, as well as to developing a national idea and fighting for the
restoration of Ukrainian statehood. It is established that book editions represent different types of printed matter: reference,
science, memoirs, science-journalism, education, belles-lettres, published mainly in the second half of the XXth century.
A significant portion of the publications is constituted by editions in the realm of Ukrainian emigration’s history,
which shed light on its third wave, as well as evidences of the then developments’ participants and eyewitnesses, which are
indicative of distresses suffered by the displaced persons in camps, and their search for a shelter. Fewer are represented by
monographs, documentaries, and belles-lettres. There have been also revealed a role and the significance of editions on the
third wave of Ukrainian emigration for understanding the phenomenon of the global Ukrainianhood.
It is noticed that since the proclamation of Ukraine’s independence, domestic scholars have begun actively studying the
third wave of Ukrainian emigration. This was embodied in publishing a number of works: monographs, textbooks on the
history of Ukraine, reference books, which are stored in the collection Handy Fund.
keywords: V. Vernadskyi National Library of Ukraine, historiography, Foreign Ukrainian Studies Department, third
wave of Ukrainian emigration, printed matter.
Вступ. Історія української еміграції
і діаспори є органічною складовою історії
України та всесвітньої історії. Актуальність
проблеми зумовлена тривалою забороною
об’єктивного дослідження цієї теми україн-
ськими вченими в силу ідеологічних причин.
починаючи з 1990-х років з’явилися умови
для її достовірного висвітлення, що підтвер-
джується появою нових досліджень. Відділ
зарубіжної україніки Інституту книгознав-
ства Національної бібліотеки України імені
В. І. Вернадського (далі – ВЗУ Ік НБУВ) є
науковим підрозділом, що збирає, зберігає та
опрацьовує зарубіжну україніку, серед доку-
ментів якої значна кількість видань, при-
свячених третій хвилі української еміграції,
що спричинилася другою світовою війною і
тривала до кінця 80-х років ХХ ст. Видання
розкривають передумови, причини, перебіг,
особливості третьої хвилі української емі-
грації і роль післявоєнних переселенців в
організації громадського, культурного, нау-
кового, освітнього та інших аспектів життя
української діаспори, сформованої попере-
дніми хвилями.
Об’єкт дослідження – книжкові видання
з фонду ВЗУ Ік НБУВ, у яких відображено
історію третьої хвилі української еміграції
1945 – кінця 1980-х років.
Предмет дослідження – характеристика
книжкових видань, їх змістовні особливості
щодо перебігу третьої хвилі української емі-
грації.
Територіальні межі розвідки охоплюють
Україну та країни «вільного світу», де зосеред-
илися великі спільноти українства, серед них і
переселенці третьої хвилі. це країни Європи
(Австрія, Великобританія, Італія, Німеччина,
Франція), Австралія, Аргентина, Бразилія,
канада, США тощо.
Хронологічні рамки дослідження охо-
плюють 1945 – кінець 1980-х років ХХ ст.
З метою повнішого розкриття теми дослі-
дження, авторка виходить за межі окресле-
ної хронології.
Постановка завдання. Виявлення і харак-
теристика окремих книжкових видань з фонду
ВЗУ Ік НБУВ, зміст яких розкриває процес емі-
грації українців у «вільний світ» після другої
світової війни. З’ясування видів книжкових
видань із запропонованої теми, особливостей
висвітлення цими виданнями окремих аспектів
процесу еміграції третьої хвилі.
Метою статті є популяризація книжко-
вих видань з фонду ВЗУ Ік НБУВ, у яких роз-
крито важливі аспекти третьої хвилі україн-
ської еміграції.
Новизна дослідження полягає в акту-
алізації значної кількості невідомих або
маловідомих документів з фонду ВЗУ Ік
НБУВ з історії третьої хвилі української
еміграції.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
88
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
88
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
Теоретичним підґрунтям послужили
праці відомих науковців, які впродовж другої
половини ХХ – початку ХХІ ст. вивчали історію
української еміграції. передусім, це дослід-
ники з діаспори, а саме: А. Животко [17];
З. книш [18]; В. кубійович [22]; М. Марун-
чак [23], [26]; В. Маркусь [24], [25];
В. Маруняк [27], [28], [29]; Г. прокопчук [36];
о. Субтельний [39]та ін. У дослідженнях цих
авторів процес еміграції третьої хвилі роз-
кривається як у загальних рисах, так і в окре-
мих аспектах. йдеться про передумови, при-
чини, характер, склад, перебіг, особливості,
чисельність цього процесу та вплив пересе-
ленців на діяльність українських діаспорних
спільнот, сформованих попередніми хвиля-
ми. цінність їхніх досліджень полягає в ана-
лізі процесу третьої хвилі еміграції, незаан-
гажованому ідеологічними установками.
З 1991 року вчені розпочали актив-
но досліджувати раніше заборонені теми
з історії України, зокрема з історії україн-
ської еміграції: В. Євтух та ін. [11]; В. Євтух,
В. Трощинський, А. попок, о. Швачка [12];
І. патриляк [33]; А. попок [34], [35];
В. Сергійчук [37], [38]; о. Ясь [47] та ін.
ці праці важливі з огляду їх об’єктивності
у висвітленні проблеми історії української
еміграції, яка в радянській історіографії не
бралася до уваги, або трактувалася в контек-
сті ідеології марксизму-ленінізму.
Методи дослідження. пізнання процесу
третьої хвилі української еміграції здійсне-
но за принципами історизму, об’єктивного і
порівняльного аналізу відібраних докумен-
тів з фонду ВЗУ Ік НБУВ, які ми опрацю-
вали, досліджуючи це питання. принцип
історизму забезпечив розгляд процесу тре-
тьої хвилі української еміграції у зв’язку з
іншими явищами й подіями, допоміг визна-
чити їх місце та взаємозумовленість у систе-
мі суспільних відносин, розглянути процес
третьої хвилі в розрізі того історичного часу
й умов (державно-політичних, економічних,
психологічних, соціальних тощо), у яких він
розгортався. оптимально підібрати книж-
кові видання з фонду ВЗУ Ік НБУВ, присвя-
чені третій хвилі еміграції, вдалося завдя-
ки використанню методів пошуку, аналізу і
синтезу, бібліографічного і документознав-
чого, які уможливили аналіз зовнішніх і вну-
трішніх характеристик видань, з’ясування їх
особливостей, відповідність змісту книжок
обраній темі.
Результати. Серед документів фонду
ВЗУ Ік НБУВ зберігається значна кількість
книжкових видань, присвячених третій
хвилі української еміграції, що дає змогу
осягнути складність української історії
ХХ ст., глибше зрозуміти особливості наці-
онально-визвольної боротьби українського
народу періоду другої світової війни, адек-
ватно оцінити роль емігрантів третьої хвилі
у розвитку української національної ідеї та
боротьби за українську державність.
післ явоєнна українська еміграція
була спричинена комплексом обставин.
передумовами цього процесу стали події
довоєнного часу (голодомори, колективіза-
ція, політичні репресії, релігійні утиски),
що примножили антирадянські настрої у
більшості населення тогочасної України.
друга світова війна, нацистська окупаційна
політика призвели до масового примусово-
го переміщення українців до Німеччини,
серед яких були військовополонені, остар-
байтери, біженці, евакуйовані німецькою
владою, колабораціоністи, які відступали
разом з німецькими військами. З просуван-
ням Радянської армії на Захід, міжвоєн-
ні українські емігранти також зрушили з
насиджених місць, небезпідставно побою-
ючись репресій з боку органів державної
безпеки і комуністичних режимів країн
Східної Європи, спричинивши так звану
повторну еміграцію. Усі ці українці здебіль-
шого опинилися в Німеччині та Австрії.
Небажання переселенців повертатися в
Радянську Україну пояснюється недові-
рою до влади, що посилилася з початком
голоду 1946–1947 років, нових репресій,
релігійних і національних утисків. Значну
групу переселенців становили учасники
оУН – УпА, які після поразок у боротьбі на
www.etnolog.org.ua
IM
FE
8989
ТеТяна анТонюк
два фронти, змушені були емігрувати, щоб
уникнути репресій і фізичного знищення
[4, с. 200–201].
Уцілому стислу характеристику третьої
хвилі української еміграції подають енци-
клопедичні видання, що з’явилися в діаспорі,
а в останні десятиріччя в Україні. Зокрема,
загальновідомі енциклопедія україноз-
навства [22]; енциклопедія українознав-
ства [24]; енциклопедія історії України [47].
В енциклопедичних статтях відомі істо-
рики діаспори й України подають загаль-
ні відомості про третю хвилю еміграції,
акцентують увагу на головних питаннях
цього процесу. Зокрема, В. Маркусь у статті
«переміщені особи» інформує про ді-пі
осіб, які, за його даними, становили при-
близно 6 мільйонів. Автор розкриває термін
«ді-пі особи (від англ. displaced persons –
переміщені особи)», пояснює, що цю назву
вживали до осіб «примусово вивезених»,
а тих, які з політичних чи інших причин
рятувалися від наступаючих радянських
військ, називали «втікачами». У практиці
окреслення ді-пі та втікачі були тотожні.
У 1946 році осіб, які не хотіли поверта-
тися в СРСР, так званих неповоротівців,
у Німеччині й Австрії залишалося близько
1 200 000, зокрема понад 200 000 українців.
Автор відзначає роль Міжнародної організа-
ції у справах біженців (далі – ІРО), яка існу-
вала в 1947–1952 роках і переселила 600 000
ді-пі за океан і Міжурядового комітету для
«втікачів», що був створений у 1938 році
замість Бюро Нансена і проіснував до липня
1947 року. «З 1952 року, після припинен-
ня діяльності ІРо, переселенські справи
продовжував налагоджувати Міжурядовий
комітет для Європейської еміграції з осід-
ком у Женеві, що існує поза системою ооН.
У 1951 році було засновано Високий комітет
ооН для справ втікачів у Женеві, який
перебрав деякі функції від колишнього ІРо,
головним чином правну опіку над так зва-
ними залишенцями в європейських країнах.
Головна маса DP у 1947–1952 роках пересе-
лилася за океан. Залишилися здебільшого у
Німеччині й Австрії ті, які з причин здоров’я
та віку не підходили до вимог імміграцій-
них законів і потребували подальшої мате-
ріальної допомоги, але частково й ті, що не
хотіли виїздити з Європи; частина їх дістала
право азилю, тобто право захисту в різних
західно-европейських державах, зберігши
статус втікачів» [24, с. 2010]. оскільки біль-
шість з них не прийняла громадянства, так
званої натуралізації, на них поширювався
режим Женевської конвенції про «втіка-
чів» (від 28.07.1951 р.), членами якої є біль-
шість західноєвропейських країн.
Автор називає українські установи, які
полагоджували справи ді-пі (допомога в
переселенні, матеріальна і харитативна опіка
тощо) – Злучений Український Американський
допомоговий комітет (далі – ЗУАдк),
Український католицький допомоговий
комітет (у Стемфорді, з 1960-х рр. пере-
став існувати) і Фонд допомоги Українців
канади» [24, с. 2010–2011].
У статті В. кубійовича подано загальний
аналіз третьої хвилі, організацію життя
переселенців у таборах ді-пі та переселення
їх за межі Європи для постійного проживан-
ня [22, с. 596–600].
окремі енциклопедичні статті деталь-
ніше розкривають діяльність українських
установ, що сприяли ді-пі особам у пересе-
ленні. В. Ґалан зазначає, що ЗУАдк – це допо-
могова установа американських українців,
заснована 20 червня 1944 року на базі ство-
реної у січні 1944 року другим конґресом
американських українців підготовчої комісії
для заснування допомогової організації у
Філадельфії і Української воєнної допомо-
ги в детройті. «Мета ЗУАдк – матеріаль-
на допомога українцям на батьківщині й
розпорошеним у наслідок війни по різних
країнах. діяльність ЗУАдк була звернена
майже виключно на політичну еміграцію в
Західній Європі. діяльність ЗУАдк стала
можливою завдяки вкладникам членів-уста-
нов ЗУАдк і діяла у співпраці з Фондом
допомоги Українців канади. обидві устано-
ви здійснювали свою допомогу через ство-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
90
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
90
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
рене в 1945 році Українське центральне
допомогове Бюро в Лондоні. У 1946 році
постало Європейське представництво
ЗУАдк у Мюнхені та відділи у Зальцбургу,
парижі, Брюсселі. Недовгий час діяли від-
діли в Трієсті й Берліні і місцеві осеред-
ки в містах більшого скупчення українців
у Німеччині. Головна діяльність ЗУАдк в
1947–1957 роках була звернена на переселен-
ня українських емігрантів до заокеанських
країн; до ЗдА (З’єднані держави Америки)
заходами ЗУАдк емігрувало близько
50 000 осіб. Так само здійснено низку заходів
з метою правної оборони українських “пере-
міщених осіб” (проти примусової репатріа-
ції, за визнання національного статусу укра-
їнських емігрантів, за визнання прав емі-
грантів колишнім воякам дивізії “Галичина”,
бійцям УпА тощо). ЗУАдк подавав допо-
могу культурним установам в Європі й за
океаном (субвенції для наукових установ,
мистецьких ансамблів, утримання дитячих
садків). На кінець 50-х років ХХ ст. він опіку-
вався переважно залишенцями в Німеччині
й Австрії (допомога харчами, у професійно-
му влаштуванні тощо)» [8, с. 834–835].
енциклопедична стаття Г. прокопчука
висвітлює переселення різних груп україн-
ців, зокрема, українських студентів, які сту-
діювали в Мюнхені. Їх було понад 5000 – як
в українських (Український вільний універ-
ситет, Український Технічно-Господарський
Інститут, Українська Висока економічна
Школа, Українська православно-
Богословська Академія), так і в німецьких
високих школах. Існувало три українські
гімназії та одна учительська семінарія. Тут
відновило свою діяльність Наукове товари-
ство імені Шевченка (НТШ, 1947) і діяла
Українська вільна академія наук (УВАН).
Мюнхен був найважливішим українським
видавничим осередком: у 1945–1950 роках
виходило 74 газети і журнали [36, с. 1670].
о. Ясь характеризує еміграцію, спричи-
нену другою світовою війною, називає її
другою хвилею або повоєнною, маючи на
увазі, напевно, ХХ ст. У загальних рисах
характеризує таборовий період (1945–1951),
наголошує, що значна частина українців,
репатрійованих до СРСР із Німеччини та
Австрії, потрапила до концтаборів Сибіру
та далекого Сходу. до третьої хвилі укра-
їнської еміграції влилися, після оголошен-
ня «холодної війни», політичні емігранти
з УРСР, а також дисиденти 1960–1980-х
років, що змушені були виїхати з України
[47, с. 35–36].
енциклопедичні статті цінні тим, що
дають змогу читачеві всеохоплююче осяг-
нути в загальних рисах проблему третьої
хвилі, відкривають можливості до подаль-
шого пошуку інформації, яка б у деталях роз-
кривала цю подію.
окрім енциклопедичних видань, у фонді
зберігаються довідники, видані в Україні
після 1991 року і присвячені питанням укра-
їнської еміграції. У них зібрано інформацію
про різні аспекти життя українців діаспори
у країнах світу. Серед таких видань, зокрема
«Зарубіжні українці» [16]; «Українці зару-
біжжя та Україна: довідник» [40] та ін.
довідники містять дані про українські
закордонні громадські, культурно-освітян-
ські, наукові, релігійні, жіночі, молодіжні,
бізнесові та інші інституції, інформацію про
видатних діячів українського зарубіжжя,
що дає можливість зрозуміти масштаби сві-
тового українства та внесок українців тре-
тьої хвилі еміграції у розвиток діаспорних
центрів, створених попередніми хвилями.
Розкриваються політичні, соціально-еконо-
мічні причини еміграції з України на різ-
них етапах її історії, дається демографічна
характеристика, висвітлюються економічне
та політичне становище закордонних укра-
їнських етнічних груп, їх роль і місце в соці-
ально-економічній структурі США, канади,
інших країн поселення.
Зокрема, упорядники вищезгадувано-
го довідника «Зарубіжні українці» значну
увагу приділили третій хвилі, відзначили її
політичний характер, наголосили, що вона
почалася наприкінці другої світової війни і
що її, на відміну від перших двох хвиль, можна
www.etnolog.org.ua
IM
FE
9191
ТеТяна анТонюк
вважати майже суто політичною. У червні
1945 року згідно з договором між СРСР і
чехословаччиною до складу УРСР увійшло
Закарпаття. понад 14 млн іноземних грома-
дян опинилися на згарищі Третього Рейху.
З них 7 млн – репатрійовані в перші ж міся-
ці після закінчення війни, 6 млн – згодом,
а доля одного мільйона людей певний час
залишалася невирішеною, і принаймні, поло-
вину з них становили українці [16, с. 43–47].
У довіднику зазначено, що в роки війни
приблизно 5 млн українців було вивезе-
но окупаційною фашистською владою до
Німеччини як дармова робоча сила. Згідно з
офіційною статистикою, у 1947 році в захід-
них окупаційних зонах Німеччини перебу-
вала така кількість українців: у англійській –
54 580, американській – 104 024, французь-
кій – 19 026; у всіх трьох західних окупацій-
них зонах Австрії – 21 893, у великому таборі
під Ріміні в Італії – 11 тис. Вважалося також,
що приблизно 100 тис. українців перебували
на тих же територіях серед населення або
ж переховувалися в лісах. Таким чином, на
той час понад 310 тис. українських громадян
опинились у становищі біженців або пере-
міщених осіб [16, с. 44].
На думку авторів довідника, найчислен-
нішими були колишні військовополонені, на
яких у СРСР чекало покарання за перебу-
вання в полоні, позаяк сталінсько-берієв-
ський режим їх розцінював як зрадників.
колишні військовополонені усвідомлювали
можливі наслідки і небезпідставно побо-
ювалися репатріації. Вони не довіряли ані
оголошеній амністії, ані агітації радянських
представників у таборах для переміщених
осіб. Істотну частину переміщених осіб ста-
новили звичайні робітники і колгоспники,
службовці й інтелігенти, більшість з яких
були силоміць відправлені до Німеччини.
однак і вони не наважувалися повертатися
до рідного краю, побоюючись зустрічі зі ста-
лінською «Фемідою».
У перші повоєнні роки в західних областях
УРСР точилася гостра боротьба між радян-
ською владою та її противниками. Саме
жорстокість сталінського режиму штовхала
певну частину населення в ряди підпіль-
ної Української повстанської армії (УпА).
під тиском переважаючих сил Радянської
армії та озброєних загонів самооборони,
керівництво націоналістичного підпілля та
командування УпА були змушені припини-
ти широкі бойові операції і вивезти основну
частину свого складу за кордон. Тисячі чле-
нів УпА змогли прорватися через карпати
до чехословаччини і вийти до західних зон
окупації Німеччини та Австрії, де їх було
інтерновано. Так з’явилося нове поповнення
української еміграції. Автори зазначають,
що політична й вимушена за своїм характе-
ром третя хвиля української еміграції уві-
брала здебільшого людей освічених, свідо-
мих, вихідців з міст. проблемою біженців і
переміщених осіб вже з 1945 року займали-
ся міжнародні організації, передусім ооН.
Була створена ІРО, розроблялися різні про-
екти вирішення цього болючого питання,
ускладненого до того ж початком «холодної
війни» між Сходом і Заходом.
У довіднику подано дані про розселен-
ня мешканців таборів по різних країнах: до
канади з 1947 по 1953 рік прибуло понад
30 тис. переміщених осіб українського похо-
дження; до США – 80 тис.; Великобританії –
35 тис.; Австралії – 20 тис.; Бразилії – 7 тис.;
Аргентини – 6 тис.; Франції – 10 тис. до
1950 року 90 % українців, які перебували в
таборах для переміщених осіб, були пере-
селені до різних країн, решта проходила
медичне обстеження або затримувалася з
інших причин [16, с. 45–46].
У довіднику міститься характеристи-
ка емігрантів третьої хвилі 60–80-х років
ХХ ст., яку становили дисиденти. йдеться,
що у зв’язку з дисидентським рухом як фор-
мою протесту проти різного роду дефор-
мацій соціалізму та посиленням репресій
проти нього під час так званої епохи застою
окремих дисидентів було вислано за кор-
дон. Зокрема, Валентина Мороза, Леоніда
плюща, генерала петра Григоренка та ін.
проте ці факти автори не розцінюють як
www.etnolog.org.ua
IM
FE
92
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
92
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
процес більш-менш сталої істотної емігра-
ції. Водночас вони зазначають, що набув
поширення такий своєрідний вид еміграції,
як утворення подружніх пар з іноземцями
для наступного виїзду за кордон. У цілому
в такий спосіб 1989 року СРСР покинуло
40 тис. осіб, частина їх виїхала з України,
проте, офіційних даних з цього приводу не
опубліковано [16, с. 47].
довідники, що вміщують інформацію
про українську еміграцію в цілому, дають
можливість порівняти діаспорні центри як
в чисельному, так і в діяльнісному вимірах.
Адже в них подано перелік культурно-освіт-
ніх, наукових, видавничих осередків, гро-
мадських організацій у тій чи іншій країні.
Такі видання розкривають масштаби світо-
вого українства, дозволяють оцінити вне-
сок іммігрантів третьої хвилі у формування
позитивного іміджу України в світі.
У 50–80-х роках ХХ ст. третю хвилю укра-
їнської еміграції почали досліджувати істо-
рики української діаспори. Серед них були
й учасники подій другої світової війни та
націо нально-визвольної боротьби україн-
ства. Вони оцінюють процес переселення
третьої хвилі в цілому, подають кількість,
соціальний склад емігрантів, розповіда-
ють про країни поселення та особливості
цієї хвилі. У фонді наявні праці таких відо-
мих дослідників діаспори, як В. Маркусь,
В. Маруняк, М. Марунчак, у яких подано
науковий аналіз цієї теми.
В. Маркусь детально вивчив діяльність
українських політичних партій у 1945–
1955 роках і їх вплив на еміграцію і відно-
сини з урядами зарубіжних країн. Він подає
об’єктивний аналіз українських партій пер-
шого десятиріччя після завершення другої
світової війни, розпочинає дослідження
розглядом української політичної традиції
та розкриває ієрархію українських партій
залежно від їх впливів і сили в суспільстві у
1945–1955 роках. оцінює їх позиції, визна-
чає дію та вимірює фактичний внесок в укра-
їнське життя. Зокрема, автор наводить таку
ієрархію українських партій: Закордонні
частини організації українських націоналіс-
тів (далі – Зч оУН С. Бандери); організація
українських націоналістів (солідаристів)
А. Мельника; Українська Революційна
демократична партія І. Багряного (УРдп)
та група «Вперед» – частина лівого крила
партії; організація українських націоналіс-
тів за кордоном (оУНз) включно із серед-
овищем Закордонного представництва
Української Головної Визвольної Ради
(Зп УГВР); Союз гетьманців-державників
(СГд); Український національно-державний
союз (УНдС); Українська соціалістична пар-
тія; Українське національно-демократичне
об’єднання (УНдо); Союз Земель Соборної
України, з 1950 року Селянська партія; Союз
конструктивно-творчих сил України [25,
с. 69–71]. На першу позицію автор виводить
Зч оУН С. Бандери, як найдієвішу політич-
ну силу в боротьбі за Українську державу.
В. Маркусь характеризує суспільства
українських ді-пі й відзначає неабиякий
вплив партій на життя і самоорганізацію.
Зокрема, підкреслює, що «Масовий харак-
тер табірного життя створював виняткові
можливості для приєднання членів, агітації
та формування партійних кадрів. На користь
партій промовляв і віковий склад суспіль-
ства, у якому молодший і середньомолодший
вік був найсильніше заступлений. Людей
у віці між 18–40 роками було пропорційно
більше, ніж у нормальному суспільстві на
українських землях, чоловіків більше, ніж
жінок, і порівняно мало представників стар-
шого покоління (понад 60 років). для полі-
тичної організованості це мало не абияке
значення» [25, с. 74].
подано статистичні дані української емі-
грації періоду таборів ді-пі, аналіз зовніш-
нього оточення, функції та структуру укра-
їнських партій, відзначається їх прагнення
творити «квазідержавну владу у формі різ-
них політичних центрів, а насамперед, одно-
го сконсолідованого політичного представ-
ництва у формі Української Національної
Ради, передпарламенту державного центру
УНР в екзилі, що підвищувало політичну
www.etnolog.org.ua
IM
FE
9393
ТеТяна анТонюк
енергію різних партій і груп». Автор слуш-
но зауважує, що «пізніше, з переїздом за
океан, українські партії прагнули своїми іде-
ями впливати і на загальнонаціональні цен-
тралі двох найбільших еміграційних скуп-
чень – на Український конгресовий комітет
Америки (УккА) в США, на комітет укра-
їнців канади (від 1989 р. – конгрес україн-
ців канади (кУк)) та їх надбудову, вираз-
нішими політичними спрямуваннями –
панамериканську українську конферен-
цію, попередника теперішнього Світового
конгресу Вільних Українців (далі – СкВУ)»
[25, с. 77].
праця В. Маркуся відкриває перед читача-
ми особливості політичного життя емігран-
тів третьої хвилі, що важливо для всебічного
усвідомлення складностей і суперечностей
емігрантського життя, розуміння прагнення
одних емігрантських кіл до взаємодії з мате-
риковою Україною і категоричного запере-
чення такої співпраці іншими.
В. Маруняк у своїй монографії ґрунтовно
висвітлює третю хвилю еміграції, характе-
ризує цей процес, безпосереднім учасником
якого був. дослідник подає дані про кіль-
кість, соціальний склад країни поселення,
відзначає особливості третьої хвилі україн-
ської еміграції, висвітлює діяльність україн-
ських політичних партій у 1945–1952 роках
та їх вплив на еміграцію і відносини з уряда-
ми зарубіжних країн. Автор підкреслює хро-
нікально-документальний характер свого
дослідження, що є результатом довгорічного
збирання матеріалу в роки, коли він працю-
вав на різних посадах у Відділі Інформації
центрального представництва української
еміграції (цпУе) у Франкфурті, у Фонді
допомоги Українців канади в Білефельді –
Гамбурзі та в ЗУАдк, як уповноважений
його Європейського представництва на бри-
танську зону Німеччини. В. Маруняк подає
систематизований огляд окремих ділянок
життя і діяльності еміграції третьої хвилі,
зокрема, таборовий період 1945–1951 років
охоплює еміграційний процес у цілому, не
обмежуючись документальним з’ясуванням
виключно таборового періоду еміграції,
«починаючи першими валками втікачів зі
Сходу», і спробою показати «хоча б натяка-
ми психологічний момент “великого ісходу”
1943–1945», називає цю еміграцію найбіль-
шою в нашій політичній історії [28, с. 7].
У другому томі автор аналізує життя
українців у Німеччині й Австрії у 1952–
1975 роках, подає інформацію про числен-
ність і розселення української громади,
побутові зміни, матеріальну, господарську,
культурну, освітню, наукову, літературно-
мистецьку, видавничу та інші сфери життя
українців у цих країнах [29].
Ще в одній праці В. Маруняка аналізу-
ється третя хвиля еміграції опосередкова-
но, через особистість олександра Бойківа,
організатора українського життя у Франції,
голови Українського націоналістичного
руху. Автор, характеризуючи діяльність
о. Бойківа, описує еміграцію третьої хвилі,
її роль у пожвавленні громадського, куль-
турного, наукового, видавничого та релігій-
ного життя українських емігрантів Франції,
Європи і світу загалом. Зокрема він пише:
«Структурні зміни у складі повоєнної укра-
їнської еміграції у Франції довели до прин-
ципових перемін у характері і спрямуванні
українського громадського життя. У 1946–
48 роках прибувають до Франції нові люди,
які кладуть нові фундаменти під повоєнне
громадське життя. Сюди прибуває не тільки
нова еміграція, що своїм культурним рівнем
різко відрізняється від довоєнної заробіт-
чанської, а й цілі інституції, що радикально
міняють стиль суспільного життя і надають
парижеві зовсім іншого звучання, ніж він
мав до війни. В 1946 році відновлює свою
діяльність Бібліотека ім. Симона петлюри;
на переломі 1950-х років париж стає центром
Української Автокефальної православної
церкви в европі; осідком греко-католиць-
кого єпископа; в 1951 році до Сарселю пере-
носиться з Німеччини НТШ. париж у 1945–
1960-х роках стає одним з видавничих емі-
граційних осередків, де поруч відновленого
“Українського Слова” появляються нові дру-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
94
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
94
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
ковані органи: “Українець у Франції” (1945–
1955), українознавчий журнал “Україна”
(1947–1953), три друковані періодики фран-
цузькою мовою і низка наукових і популяр-
но-наукових видань» [27, с. 119–120].
праці В. Маруняка дають змогу позна-
йомитися з багатьма аспектами життя і
діяльності емігрантів третьої хвилі, зокрема
побутом, стосунками між емігрантами, полі-
тичним життям, освітою, видавничою спра-
вою, релігією, культурою, наукою, дозвіллям
тощо.
М. Марунчак, відомий дослідник укра-
їнської діаспори, у фундаментальному
дослідженні «Історія українців канади»
аналізує третю хвилю еміграції й докумен-
тально підтверджує свої висновки щодо
представників третьої хвилі, які прибули до
канади. Автор відзначає зусилля українців
у другій світовій війні, висвітлює всебічні
заходи у справі поселення в канаді й зага-
лом у країнах «вільного світу», зірваних
з рідних земель українців, які опинилися
в англійській, американській та французь-
кій зонах окупації Німеччини. Висвітлює
захист українців від насильної репатріації,
діяльність місії Фонду допомоги, аналізує
соціальну структуру третьої хвилі, терито-
ріальне розмежування їх у канаді. подає
розгорнутий аналіз розвитку господарсько-
го життя, кооперації, церковної діяльності,
участі українців у канадській армії, діяль-
ності ветеранських організацій, жіночих,
молодіжних тощо. досліджує історію і стан
українського шкільництва як приватного,
так і в суспільній системі, розвиток і стан
преси, літератури, мистецтва – взагалі охо-
плює і досліджує нові українські надбання в
усіх важливих галузях канадського культур-
ного, політичного і громадського життя, що
забезпечило не тільки внутрішнє формуван-
ня української спільноти канади, а також і
формування панамериканської української
конференції і СкВУ [23, с. 5–6].
праця М. Марунчака «Українські полі-
тичні в’язні в нацистських концентраційних
таборах» є цінним першоджерелом свідчень
очевидців і водночас синтетичним дослі-
дженням доби, що спричинила третю хвилю
української еміграції. Автор на собі відчув
наслідки другої світової війни, був арешто-
ваний 15 вересня 1941 року під час масових
арештів, що їх провело гестапо серед укра-
їнських націоналістів, перебував у в’язницях
і німецьких концтаборах у Львові, Терезені,
Авшвіці, Мавтгаузені, ебензее аж до капіту-
ляції Німеччини і звільнення американськи-
ми військами. У перших повоєнних роках
він жив у таборах для переміщених осіб у
Німеччині, а в 1948 році переїхав з ріднею
до канади і поселився на постійно в тодіш-
ньому центрі українського організованого
громадського і політичного життя канад-
ських українців у місті Вінніпег. У цій праці
М. Марунчак досліджує долі українців під
час другої світової війни. Будучи сам спів-
учасником і співтворцем тих подій, автор
описує німецьку окупацію, переживан-
ня українців, яким судилося пройти крізь
пекло нацистських концентраційних табо-
рів. доводить світові правду про вигадану
українську колаборацію з німцями під час
війни, підкреслюючи, що «…проголошення
державної незалежності України 30 червня
1941 року проти волі німців стало сигналом
з одного боку до негайних репресій з німець-
кого боку, що швидко перетворилися в масо-
вий терор, а з українського, стало початком
організованого українського підпільного і
повстанського руху, передусім організованої
підпільної боротьби оУН і згодом повстан-
ських дій УпА» [26, с. 3].
дослідник наголошує, що вже з перших
днів німецько-радянської війни україн-
ці воювали проти німецьких окупантів з
одної сторони у національних підпільних і
повстанських формуваннях під час німецької
окупації України, з другої сторони, як вояки
червоної Армії на фронтах. Але такий солі-
дарний спротив німецькій агресії загаль-
ноукраїнського фронту боротьби світові
невідомий, натомість світ засвоїв вигадану
комуністичною Москвою українську кола-
борацію з німцями. Український визвольний
www.etnolog.org.ua
IM
FE
9595
ТеТяна анТонюк
рух заплямовано співпрацею з нацистами,
що дуже негативно позначилося на ставленні
до українців у концтаборах з боку польських
і російських наглядачів. Українців не визна-
вали як окрему національність, а після закін-
чення війни, на відміну від інших в’язнів
різних європейських народів, вони муси-
ли рятуватися від репатріаційних комісій
Радянського Союзу, які розшукували їх як
воєнних злочинців і зрадників. Автор роз-
криває суть проблеми українських політич-
них в’язнів у нацистських концтаборах, що
була і залишається певною мірою «пробле-
мою боротьби за визнання історичної прав-
ди про сам факт української присутності
в таборах як жертв політики нацистського
народовбивства, отже і права українців бути
визнаними іншими народами як рівноряд-
них колишніх в’язнів» [26, с. 2–4].
дослідження М. Марунчака відкри-
вають правду про накинуту світові радян-
ськими спецслужбами співпрацю українців
з німецькою окупаційною владою, дають
змогу зрозуміти дії національно свідомої
верстви українства під час другої світової
війни. Автор найбільше вболіває за те, щоб
цивілізований світ зрозумів, що Україна та її
народ поніс великі втрати у другій світовій
війні, адже українці боролися з тоталітар-
ними режимами на два фронти. А що стосу-
ється німецької агресії, то українці, навіть
перебуваючи в різних ідеологічних системах
(комуністичній і націоналістичній), одно-
стайно боролися проти німецьких окупантів
і, на жаль, проти один одного.
А. Животко у своїй засадничій праці
«Історія української преси» стисло характе-
ризує еміграцію після другої світової війни,
акцентуючи на вражаючих показниках
наших співвітчизників за межами України.
Зокрема, він пише: «під час другої світо-
вої війни в Німеччині й Австрії перебувало
велике число українців, які чи то втекли
від сталінського тоталітарного режиму
й нестерпної тиранії, чи то були насильно
вивезені німецьким окупантом на примусо-
ву роботу, чи то врешті як фахові працівники
транспорту й напіввійськових організацій
виконували на чужині свою службу. Таким
чином, після другої світової війни в стані
тимчасового перебування в Німеччині й
Австрії в 1945–1950 роках опинилися майже
250 000 українців, у тому числі значна кіль-
кість інтелігенції, молоді й дітей шкільного
віку» [17]. Автор відзначає чисельність тре-
тьої хвилі та її роль в усіх галузях життя діа-
спори, незаперечний факт, що третя хвиля
значно підсилила творчу працю й еконо-
мічний добробут заробітчанської еміграції.
Найбільшим епохальним здобутком емігра-
ції третьої хвилі А. Животко вважає три
вікопомні події: опрацювання й видання
енциклопедії Українознавства (розпочато
1949 р., закінчено 1989 р.); заснування СкВУ
на першій сесії у Нью-йорку в листопаді
1967 року, який об’єднав усі крайові й між-
народні українські централі поза межами
України; урочисте відзначення 1988 року
1000-річчя християнства в Україні [17,
с. 301–304].
дослідники в Україні з кінця 80-х років
ХХ ст. отримали можливість працювати в
архівах діаспорних центрів, з 1991 року в
Україні відкрився доступ до колишніх спец-
фондів. На основі одного з найбільших спец-
фондів в Україні було створено відділ зару-
біжної україніки в НБУВ. Вільний доступ до
видань діаспори і репресованої літератури,
виданої у СРСР, дав можливість науковцям
підготувати нові монографічні праці з історії
української еміграції та її третьої хвилі.
У 90-х роках ХХ ст. з’явилися досліджен-
ня з цієї тематики, одним з яких є колек-
тивна монографія «Зберігаючи українську
самобутність», де подано загальний істо-
рико-соціологічний огляд походження, роз-
селення та чисельності українців у державах
північної та південної Америки, Західної і
Східної Європи та в Австралії. Висвітлено
форми і засоби збереження та реалізації
української етнічності в умовах діаспори,
взаємозв’язок між українською діаспорою й
Україною в різні історичні періоди. Автори
аналізують останню велику хвилю укра-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
96
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
96
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
їнської еміграції у США, яка припадає на
1947–1955 роки, коли з таборів для «пере-
міщених осіб» прибуло близько 80 тис. укра-
їнців [11, с. 15].
У книзі «Українська діаспора. Соціологічні
та історичні студії» дослідники аналізують
теоретико-методологічні проблеми фено-
мену української діаспори. Серед багатьох
інших питань, що розкривають тему укра-
їнської діаспори в цілому, автори з’ясовують
причини третьої хвилі. Відзначають, що
кінець другої світової війни, її наслідки
зумовили третю хвилю масової української
еміграції, яка була майже винятково полі-
тичною. У роки німецької окупації багато
українських юнаків і дівчат було вивезено
до Рейху як дармова робоча сила. Українці
становили також значну частку радянських
військовополонених, що утримувалися в
Німеччині у концтаборах. Відомості, які
доходили до них, переконували, що незалеж-
но від обставин ув’язнення, практично кож-
ному військовополоненому на Батьківщині
загрожували репресії. Серед великої маси
української людності, що напередодні та
в перші роки після капітуляції Німеччини
скупчилася на її території, були й нещо-
давні члени німецьких військових форму-
вань і колишні працівники допоміжних
органів окупаційної адміністрації, добро-
вільно або насильно переміщені з польщі,
чехословаччини, Франції та інших країн,
українські політичні емігранти, частина бій-
ців УпА, яким вдалося прорватися до захід-
них окупаційних зон Німеччини та Австрії,
де їх було інтерновано [12, с. 30].
У монографії В. ковальчука на широкій
джерельній базі висвітлюється малознана
сторінка історії Української держави. Автор
розкриває зусилля оУН (б) та УпА, спрямо-
вані на організацію влади, господарського
життя та гуманітарної сфери на територіях,
контрольованих українськими повстанця-
ми, досліджує діяльність суспільно-політич-
них, організаційно-мобілізаційних, госпо-
дарських референтур, служби безпеки, рефе-
рента зв’язку Українського червоного Хреста
та жіноцтва. це видання дає можливість
осягнути причини еміграції зі західноукра-
їнських земель такої групи емігрантів, як
бійці за Україну з числа оУН–УпА. У фонді
зберігаються десятки томів Літопису УпА –
серійного книжкового видання докумен-
тів, матеріалів і наукових праць до історії
УпА, що дає достовірну інформацію про
національно-визвольну боротьбу українців
у середині ХХ ст. і причини її поразки [19].
А. попок на широкій джерельній базі
висвітлює у монографії теоретико-мето-
дологічні проблеми феномену української
діаспори, розкриває деякі питання історич-
ного розвитку, соціально-економічного та
правового становища українців у державах
поселення, а також їхній взаємозв’язок з
Україною. Розглядає становлення міжнарод-
ної нормативно-правової бази захисту прав
осіб, які належать до національних меншин,
аналізує сучасний стан нормативно-право-
вої бази та інституційно-функціонального
забезпечення співпраці України із закордон-
ним українством. Вважає, що українська діа-
спора є базовою формою існування закор-
донної гілки українського етносу, висвітлює
шляхи та етапи формування закордонної
української громади, подає географію роз-
селення закордонних українців, відзначає
дослідників і напрями їхніх пошуків, зупи-
няється на здійсненому вивченні певних
складових діаспорної проблематики і подає
комплексне дослідження, що включає роз-
гляд української діаспори як світового сус-
пільного явища. представляє аналіз мину-
лих напрацювань, актуального стану та своє
бачення подальших перспектив державної
етнополітики у сфері розвитку взаємодії з
українською діаспорою, а також порівняль-
ні аспекти відповідного іноземного досвіду.
У загальних рисах автор характеризує третю
хвилю [34, с. 8].
Тема третьої хвилі еміграції розглядаєть-
ся у багатьох виданнях, присвячених другій
світовій війні, що вийшли друком у діаспорі та
незалежній Україні. Такі дослідження дають
розуміння причин третьої хвилі еміграції, її
www.etnolog.org.ua
IM
FE
9797
ТеТяна анТонюк
нерозривного зв’язку з історичним процесом,
другою світовою війною та післявоєнними
подіями, розкривають масштабність і трагіч-
не становище переміщених осіб, їхню моти-
вацію емігрувати назавжди. У праці «друга
світова війна в історичній пам’яті України»
представлено матеріали про причини, пере-
біг і наслідки війни. В основу дослідження
покладено ідею боротьби українського наро-
ду за власну державу, яка не припинялася з
поразкою національно-визвольних змагань
1917–1921 років. проаналізовано події, що
відбувалися на території України, починаю-
чи від проголошення карпатської України в
березні 1939 року, і завершуючи подіями на
далекому Сході у вересні 1945 року.
У книзі висвітлено життя України під
німецькою окупацією та боротьба оУН (М)
і оУН (Б) за Україну і між собою, діяльність
на поліссі УпА Тараса Боровця-Бульби,
яку він створив за згодою з президентом
УНР в екзилі А. Лівицьким. Сподівання
на можливість скористатися цією війною
і визволити Україну від Москви швидко
змінилися на усвідомлення необхідності
боротьби на два фронти. «пронімецькість
політики і боротьби оУН швидко, вже в
кінці 1941 року, обох організацій оУН (М)
і оУН (Б) змінилася затятою боротьбою
проти німецького Райху. На Волині фор-
муються дві повстанські гілки у боротьбі з
Німеччиною: гілка Т. Боровця-Бульби і гілка
оУН (Б). Зусиллями д. клячківського й
інших діячів оУН (Б) національні збройні
формування були об’єднані під єдиним про-
водом. Так постала УпА, як зародок регу-
лярної української армії» [10, с. 9].
«Галичина (Львівська обл., Івано-
Франківська обл. і більша частина
Тернопільської обл.) від 1939 до 1941 року
(два роки) була під владою Москви. це
були два роки розчарувань, розкуркулен-
ня, колективізації, страшного безглуздого
терору, масових депортацій. Галичина була
приєднана до німецького Райху як Галицька
провінція в краківському генерал-губерна-
торстві» [10]. Спроби утворити регуляр-
ну українську армію були і в окупованій
Галичині. Стараннями В. кубійовича була
сформована українська військова одини-
ця – дивізія військ СС «Галичина». Вона
планувалася як прообраз майбутньої регу-
лярної армії незалежної України і склада-
лася виключно з українців-галичан. Разом
з військами Вермахту дивізія була розби-
та червоною Армією у боях під Бродами.
У книзі акцентовано увагу на трагічності
цих подій: «це трагедія України, що україн-
ці дивізії СС “Галичина” стріляли в україн-
ців червоної армії у боях біля Золочева, коли
німці намагались вирватись із Бродівського
котла. У березні 1945 року всі українські
політичні течії були об’єднані в Український
Національний комітет (УНк) на чолі з гене-
ралом п. Шандруком і створена об’єднана
Українська народна армія на чолі з генералом
п. Шандруком у складі близько 200 тис. чол.
Врешті вона була здана у полон англійцям.
Українці служили і в польській армії, і в угор-
ській, і в німецькій, і в радянській. У ті часи,
ми, українці, були не свої. Ми були на своїй
землі, але не в своїй державі» [10, с. 11–12].
це видання чітко окреслює мотиви учас-
ників визвольних змагань емігрувати після
поразки, щоб продовжити боротьбу за дер-
жаву іншими, не воєнними, методами.
І. Буртик розглядає низку важливих
питань, що поглиблюють розуміння бороть-
би за Україну та процесу української емігра-
ції третьої хвилі. Автор розглядає Україну
між двома світовими війнами, другу сві-
тову війну, Західну Україну під більшови-
ками, німецько-радянську війну, окупацію
німцями України, створення Українського
Національного комітету (УНк) і Штабу
Української Національної Армії (далі –
УНА). Вважає, що друга дивізія започатку-
вала УНА, розповідає про Бригаду майора
пітулея, українську допоміжну поліцію, ана-
лізує питання колаборації. На його глибоке
переконання, усі ці структури працювали
на український народ, на його визволення.
І. Буртик наголошує, що у вирі обох світо-
вих воєн постраждало все людство, а укра-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
98
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
98
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
їнський народ найбільше, адже метою обох
окупантів України, як німців, так і росіян,
було не тільки здобути багатства, але також
перетворити українське населення в раб-
ських робітників для розбудови своїх імпе-
рій. ці руйнівні процеси проходили успішно,
позаяк окрім самооборонних спроб народу,
жоден із зовнішніх чинників не подав голосу
на захист українців. Щоб зламати самостій-
ницькі стремління в народі по війні, кому-
ністична влада карала людей нищівно – без
суду і слідства. Борців оУН і УпА, а також
інших вояків, які боролися проти нацистів за
національні й людські права, влада називала
зрадниками, запроданцями, колаборанта-
ми і терористами. Їх суджено беріївськими
«трійками» і найвищою мірою покарання.
Ворожа пропаганда знищила вільне слово і
думку в Україні, змусила людей за кордоном
мовчати із остраху за рідних на Батьківщині.
приховуючи внутрішній спротив народу та
свої злочини, влада комуністів так уміло
фальсифікувала існуючі факти, що навіть
світ у них повірив.
одним із нез’ясованих дотепер питань,
на думку автора, є справа кількох мільйо-
нів українських вояків і цивільного насе-
лення, які не зі своєї волі в останні дні війни
опинилися поза межами Батьківщини. «Хто
знає про місця перебування депортованих
насильно громадян України, про сотні тисяч
вояків червоної армії, вояків Української
Національної Армії, Вояків Українського
Визвольного Війська та багатьох різних інших
формацій?», – запитує І. Буртик. книга зна-
йомить читача з подіями того часу, як і чому
постала УНА, які були її цілі, та що вона
осягнула, коли була створена друга дивізія
УНА, чому замовчувалося її існування та її
трагічний кінець [5, с. 13–14].
це дослідження спонукає читача, особли-
во пострадянського, задуматися над багать-
ма питаннями, які залишалися тривалий час
без відповідей, змушує піддати сумніву всі
усталені в радянській історіографії підходи
і твердження щодо таких важливих питань,
як: друга світова війна і Україна, діяльність
оУН–УпА, третя хвиля еміграції, репатріа-
ція, колабораціонізм українців тощо.
праця І. патриляка занурює читача у
вир українського визвольного руху періоду
другої світової війни і дає розуміння такої
складової третьої хвилі, як військова емігра-
ція, яка, своєю чергою, складалася з декіль-
кох різних за своїми політичними переко-
наннями груп: колишні вояки армії УНР,
колишні командири і бійці червоної Армії з
військовополонених, вояки оУН–УпА [33].
В. Сергійчук розкриває історичний про-
цес зародження і діяльності Управи кодУС-у
(комісія допомоги українським студентам),
утвердження серед української діаспори такої
важливої риси нашого народу, як жертовність
в ім’я здобуття студентами-емігрантами з рід-
ної землі вищої освіти в різних країнах світу.
Третя хвиля переселенців з України стимулю-
вала розвиток цієї організації, адже здебіль-
шого серед її людності була молодь, яка праг-
нула завершити розпочату освіту або отрима-
ти вищу в європейських країнах, де утвори-
лися чи продовжували діяти виші, засновані
попередніми хвилями. допомога студентам
була вкрай необхідною. комісія зробила вели-
ку справу, завдяки її старанням упродовж
1920–2012-х років було підготовлено тисячі
високоосвічених українців діаспори, які зро-
били вагомий внесок у розвиток української
науки, освіти, культури та в боротьбу за від-
новлення Української держави [38].
цінною є праця В. косика, у якій проана-
лізовано ситуацію в Україні під час окупації
зі всіма трагічними подіями і великою поту-
гою до визволення з-під двох диктаторських
режимів. йдеться про утворення дивізії СС
«Галичина», висвітлюється історія створен-
ня УпА, її боротьба з окупантами та після-
воєнна ситуація в Європі, «коли розпоча-
лося полювання за рабами та їх повернення
до СРСР». ця праця дає розуміння причин
і перебігу третьої хвилі еміграції, становища
переміщених осіб та їх прагнення уникнути
репатріації [20].
Розвідки науковців, що висвітлюють
українсько-польські взаємини у роки другої
www.etnolog.org.ua
IM
FE
9999
ТеТяна анТонюк
світової війни та після її завершення, роз-
кривають маловідомі сторінки української
історії, дають об’єктивне розуміння бага-
тьох складних питань у стосунках з поля-
ками впродовж століть та в сьогоденні, що
у тогочасних умовах спричинило еміграцію
третьої хвилі. це, зокрема, праці «Акція
“Вісла”. документи» [1]; «Варшавський про-
цес оУН на підложжі польсько-українських
відносин тієї доби» [18]; «поляки на Волині
у роки другої світової війни» [37] та ін.
У виданні «Акція “Вісла”. документи»
підтверджується документально акт етноци-
ду в середині ХХ ст. супроти автохтонного
населення, що тисячоліттями проживало на
теренах Бугу. Характерні особливості акції
«Вісла» – жорстока блискавична депорта-
ція у поєднанні з селекцією «неблагонадій-
них», кроваві переслідування, використання
польових судів, концтаборів, тюрем і смерт-
них вироків. Унаслідок акції на значних
теренах «Закерзоння» зруйнована унікаль-
на етнокультура, у той час як асиміляцій-
не розпорошення населення стало ключо-
вим фактором денаціоналізації та етнічного
терору. Насильницьке переселення і масо-
ві репресивні акції польського уряду щодо
українського цивільного населення були
продовженням імпершовіністичної традиції
у методах виконавців акції «Вісла» та мето-
дах передвоєнних пацифікаторів Західної
України. Навіть сьогодні можновладні
структури польщі відмовляються визнати в
діях 1947 року ознаки народовбивчого ван-
далізму своїх комуністичних предтеч, що
засвідчує збереження сучасною державою
шовіністичної політичної традиції [1].
Історія третьої хвилі отримала своє висвіт-
лення в навчальних виданнях учених діаспо-
ри й України. підручники, що з’явилися після
1991 року містять послідовний виклад пере-
бігу історичних подій на території України
від найдавніших часів до перших десяти-
літь нового, третього тисячоліття. Автори
підручників з історії України намагаються
неупереджено осмислити гострі для укра-
їнської історії події, академічно зважено, із
урахуванням результатів найновіших науко-
вих досліджень. Такі підручники подають
об’єктивний аналіз досліджуваної нами
теми. Загальновідомим є підручник з історії
України о. Субтельного, де автор характе-
ризує соціальний склад повоєнної еміграції:
«Серед українських “переміщених осіб” були
різні люди. Меншість складали ті, хто став
вигнанцем через свої політичні переконання.
це були переважно представники інтеліген-
ції, що негативно ставились до радянського
режиму і втекли на Захід перед поверненням
червоної армії. Більшість “переміщених осіб”
становили робітники, примусово вивезені до
Німеччини. Відмовившись від репатріації,
вони ставали вигнанцями» [39, с. 477–478].
Найбільш чисельно у фонді ВЗУ Ік НБУВ
представлено мемуарну літературу, яка
передає історію третьої хвилі через особис-
тісне сприйняття її учасників або очевидців.
Важливими для розуміння питання третьої
хвилі української еміграції є в цьому контек-
сті спогади, що розкривають трагедію укра-
їнсько-польського протистояння на Волині
та українсько-польських стосунків у цілому.
це спогади таких авторів, як Ю. Бескид [3];
М. Іванник [21]; д. Шумук [46].
У книзі «Трагедія українсько-польського
протистояння на Волині 1938–1944 років.
камінь-каширський, Л юбешівський,
Ратнівський і Старовижівський райо-
ни» подано спогади мешканців районів
Волинської області про тогочасні події укра-
їнсько-польського міжнаціонального про-
тистояння. Упорядник видання І. пущук
зазначає, що рукописи свідчень та їх фоно-
записи зберігаються в архівах. У спогадах
подано аналіз причин і перебігу трагічних
подій того часу, які стали поштовхом до емі-
грації українського населення.
Автор у підсумковому коментарі про
перебіг протистояння на терені кожного
населеного пункту викладає зібрані споми-
ни, а також твердження інших названих у
збірнику осіб із числа тодішніх мешканців,
оприлюднює матеріали, що дають змогу
зрозуміти, де витоки українсько-польського
www.etnolog.org.ua
IM
FE
10 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
10 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
протистояння та Волинської трагедії. Вони
очевидні, це поляки посягнули на українські
території і життя людей. польща частково
спокутувала за те, що робила проти україн-
ців у 1930-ті роки, але поляки не відчувають
свою вину за невиконання власних обов’язків
перед європейськими державами щодо авто-
номії Західної України і масового терору
проти українців Волині 1942–1947-х років.
Самокритичний, об’єктивний аналіз, що
засвідчує ставлення поляків до Волинської
трагедії, яку вони спричинили, зовсім від-
сутній.
У книзі знаходимо переконливі свідчення,
як споконвічні українські землі опинили-
ся в кордонах сусідньої держави. Холм був
центром території, на якій ще в 1945 році
українці, як корінна нація, не дивлячись
на політику ополячення, становили біль-
шість. У 1944–1947-х роках вони були част-
ково знищені польськими бандами та армі-
єю польської Народної Республіки (пНР),
а решта депортовані всупереч їхнього бажан-
ня в західні райони польщі та СРСР. Навіть
могилу данила Галицького – засновника
міста – знищили. Від українського населен-
ня Холмщини не залишилося сліду. Саме
до українців Холмщини, говорить І. пущук,
учинено з боку поляків акт і геноциду, і етно-
циду. парадокс польського мислення поля-
гає в тому, що на території, де їхніми рука-
ми здійснені ці злочини, вони звинувачу-
ють українців у геноциді проти себе. Аналіз
подій на Волині 1942–1946-х років засвідчує:
«Якби не оУН–УпА, Волинь перетвори-
лася б на сьогоднішню Холмщину і нічого
українського, якби поляки реалізували свої
плани, не залишилось би» [42, с. 10].
Спогади М. чарторийського друкували-
ся в 1967–1969-х роках у «канадійському
фармері» та «Вільному Світі» у Вінніпегу,
і з’явилися в Нью-йорку 1970 року як фото-
типічна відбитка з доповненнями та поправ-
ками. У спогадах йдеться про події другої
світової війни, боротьба оУН–УпА за дер-
жавність, пересування українців на Захід,
капітуляція Німеччини. Автор спогадів, як
учасник тих подій, у травні 1945 року опи-
нився в Німеччині, зв’язався зі своїми людь-
ми: «Стараюся улаштувати так, щоб можна
було принести якусь користь з своєї присут-
ності на Заході». доводить спогади до при-
ходу американців і до капітуляції Німеччини.
Вірить, що коли настане сприятливий час, усі
українці за межами Батьківщини повернуть-
ся додому; констатує, що мало хто з учасни-
ків описаних подій, залишилися ще живими.
це були борці, які «брали участь в боротьбі
з чехами та мадярами в карпатській Україні,
як члени карпатської Січі, в 1938/39 років;
котрі брали участь і в карпатській Січі,
і опісля в Легіоні, а потім у похідних групах
та ще пізніше – в УпА». У спогадах наскріз-
но простежуємо ідею визволення України, а
також героїзм борців [43, с. 294–296].
С. Шах у спогадах розкриває трагіч-
ну сторінку українців Засяння. Аналізує
історію Засяння з княжих часів, зазна-
чає, що «Владичий престіл у перемишлі
був чуйним сторожем над Сяном на заході,
а Лемківщина – помостом між перемишлем,
з полудневою і західною Європою». Згадує
старі священні роди, що дали провідників
Лемківщини. подає список лемківських свя-
щеників, що вийшли безпосередньо з лем-
ківських «хиж», прослідковує різні аспек-
ти розвитку українського життя впродовж
віків на Лемківщині. подає «список укра-
їнських народних шкіл і українських учи-
тельських сил перед 100 роками на території
нинішнього “Закерзоння”, де нині нема вже
ні одної української школи!». Розповідає
про «залишенців» між Сяном і Вислокою
та «Хрестоносний» похід на них із Заходу
«Закерзоння». оприлюднює список помор-
дованих українських католицьких священи-
ків, список сіл, де «вимордувано українських
селян» і список знищених українських цер-
ков. Зазначає: «…по 2-ій світовій війні –
на відступлених большевиками в 1945 році
західних українських територіях, на так зва-
ному “Закерзонні”, що там поляки з україн-
ським населенням виробляли, то переходить
усяке поняття здорового людського розу-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
101101
ТеТяна анТонюк
му» [45, с. 318–321]. Спогади С. Шаха дають
можливість читачеві пережити ті події, усві-
домити ті зовнішні руйнівні чинники, які
змушували українців залишати рідні краї.
Г. дмитрів подає розповідь людини соці-
алістичного світогляду, яка не є симпатиком
оУН. Висвітлюючи український визволь-
ний рух періоду другої світової війни на
терені української Рогатинської гімназії та
Рогатинської філії товариства «просвіта»,
аналізує боротьбу УНдо-націоналістів з
радикалами, діяльність українських полі-
тичних партій та оУН, події 1937 року в
селах Рогатинщини, відгомін створен-
ня карпатської України (1939), зникнення
польщі. Аналізує реакцію рогатинського
громадянства на прихід більшовиків з точки
зору члена Тимчасового правління, орга-
нізованого радянською владою. Виїхавши
до праги, опинившись у середовищі емі-
грантів, розповідає про складні відносини
серед української еміграції у празі, переїзд
до Німеччини, свій арешт, ув’язнення і пере-
бування в різних в’язницях (дрезденській,
згодом у в’язниці «Монте Люпіх» у кракові,
«Ясельській» у м. Ясло). пізніше, працюючи
в Німеччині лікарем, де обслуговував пере-
селенців, що були насильно депортовані на
роботи, характеризує Українські допомогові
комітети, їх завдання і дійсність, яка не від-
повідала цим завданням [9, с. 241–244)].
Автор описує своє бачення ситуації навес-
ні 1944 року, коли наступала червона Армія
і переселенці з України рухалися на Захід,
рятуючись від репресій. пряшів став осеред-
ком греко-католицького єпископства і бага-
тьох переселенців. Загалом, у Словаччині
зосередилася велика кількість українців,
які, на думку автора, були колаборантами
і втікали від покарання. Сам автор спога-
дів переїздив з міста до міста: до кошиць,
Братислави, Гитрасгофу, Відня, праги.
Згадує діяльність оУН на терені Устя, свою
лікарську практику в лікарні та поза нею,
відзначає велику смертність серед пересе-
ленців, про прихід більшовицьких партизан
та свою втечу до праги. Автор згадує табір
переселенців у місті пільзно, на околиці
праги, розповідає про заходи Міжнародної
організації УНРРА (United Nations Relief and
Rehabilitation Administration – UNRRA) щодо
влаштування його мешканців на чужині та
повернення до рідної країни тих емігрантів,
які підлягали репатріації. Тут була сфор-
мована українська група, утворилася Рада
старших, яка спрямовувала життя українців
у більш-менш цивілізоване русло [9, с. 283–
289]. Також Г. дмитрів згадує табір Ля Гвард
на околицях міста Ашаффенбурга, де укра-
їнські переселенці організували курси укра-
їнознавства, шкільництво. Розповідає про
організацію центрального представництва
української еміграції в Німеччині, акцію
Інтерна ц іона л ьного допомогового
комітету [9, с. 289–300]. Спогади розкри-
вають труднощі таборового життя, справу
влаштування українських лікарень, діяль-
ність Українського червоного Хреста
(УчХ), працю в Людвіксбурзі, лікарські
оглядини емігрантів, відбір переселенців
до еміграції, працю автора в комісії захо-
дом Інтернаціонального комітету помочі та
Рятунку. Автор завершує свою працю слова-
ми: «перед українським соціалістом стоїть
питання, як погодити гуманізм, любов до
всього людства з любов’ю до України, до
українського народу» [9, с. 430–436]. ці спо-
гади дають можливість зрозуміти всю склад-
ність табірного життя, протиріччя між емі-
грантами з різними політичними поглядами,
усвідомлення ними необхідності порозумін-
ня задля відродження Української держави.
В. Барагура ділиться власними пере-
живаннями, які випали на його долю під
час другої світової війни, завдяки чому
читач може уявно співпережити ці події.
представляє своє бачення причин другої
світової війни, першу еміграцію до кракова,
журналістську діяльність та повернення до
Львова. Згадує німецький терор і перехову-
вання українцями євреїв, свою остаточну
еміграцію до Відня і труднощі проживання
у цьому місті, більшовицьке людоловство й
остаточний виїзд з Європи [2].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
102
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
102
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
Ю. Бескид видав спогади про Лемківщину,
що пережила по другій світовій війні таку
«жахливу трагедію, як ніяка інша частина
українського народу» [3].
У спогадах відомого українського діяча
дмитра Нитченка (дмитро чуб) описа-
но історію третьої хвилі еміграції через
особистісне сприйняття цього процесу.
книги «Від Зінькова до Мельборну» [30];
«під сонцем Австралії» [31]; «В лісах під
Вязьмою» [44] відкривають історію виму-
шеного переселення автора з родиною спо-
чатку до Європи, а згодом до Австралії.
д. Нитченко (д. Ниценко), будучи радян-
ським солдатом у роки радянсько-німецької
війни, потрапив у полон і змушений був емі-
грувати. Згадує життя емігрантів у таборах
і після переселення з таборів переміщених
осіб. Розкриває на власному прикладі при-
чини еміграції наприкінці другої світової
війни, поневіряння в Європі, зокрема, про-
живання в Німеччині, переїзд до Австралії,
важку фізичну працю, неможливість про-
живати разом із родиною впродовж кіль-
кох років, будівництво власного будинку
та занурення в громадську діяльність на
посаді голови Української центральної
Шкільної Ради (УцШР) в наймолодшому
осередку української діаспори на Зеленому
континенті. Згадує життєві труднощі пере-
селенців третьої хвилі, їхню інтеграцію в
життя нової країни поселення, прагнення
зберегти мову, культуру і віру в перемогу
справедливості, в Україну. через власний
досвід подає зв’язки української діаспори
Австралії з іншими діаспорними центрами
в Європі та Америці.
події другої світової війни і процес нової
еміграції, спричинений нею, відображені в
художній літературі. це різножанрова літе-
ратура, у якій відбиті події війни та післяво-
єнний період, долі українців на Батьківщині
й поза її межами. Художні твори дають змогу
розширити уявлення і знання проблеми емі-
граційного процесу та складності інтеграції
переселенців третьої хвилі в чужі культурні
середовища, відстежити можливості само-
реалізації українства в демократичних умо-
вах життя [6; 7; 13; 32; 41].
Висновки. У статті представлено лише
невелику частину книжкових видань з фондів
ВЗУ Ік НБУВ, що аналізують третю хвилю
української еміграції. Розглянуті видання
презентують різні види документів: моно-
графії, енциклопедичні статті, довідники,
навчальну книжку, художні твори, мемуари.
переважна більшість книг видана за межами
України, на різних континентах, в україн-
ських видавництвах, створених емігранта-
ми. ці видання – праці як окремих авторів,
так і авторських колективів, що працюва-
ли в знаних наукових установах і досліджу-
вали цю важливу проблему. Назви видав-
ництв свідчать самі за себе: «Академічне
видавництво д-ра петра Белея» (Мюнхен),
«Байда» (Мельборн), «Видавництво
імені олени Теліги» (Мюнхен), «Вільна
Академія Наук» у канаді (Вінніпег),
«Говерла» (Нью-йорк), «Ластівка»
(Мельборн), «Легіон ім. Симона петлюри»
(Буенос-Айрес), «Лемківщина» (Торонто),
«Літопис УпА» (Торонто – Львів),
«Молоде життя» (париж – Нью-йорк),
«Наукове товариство імені Шевченка»
(Мюнхен – Нью-йорк), «Світова Ліга
Українських політичних В’язнів» (Вінніпег),
«Смолоскип» ім. В. Симоненка (париж –
Балтимор), «Срібна Сурма» (Торонто),
«Християнський Голос» (Мюнхен) тощо.
Слід зазначити, що серед діаспорних видань
чимало таких, де відсутні повні вихідні дані,
приміром, книга Г. дмитріва «проти хвиль
(спогади лікаря)».
Вітчизняні видавництва в останні
десятиріччя також долучилися до видан-
ня книжок з теми, яку ми розглянули в
цій статті. Зокрема, «Альтерпрес» (київ),
Видавництво УАННп «Фенікс» (київ),
Видавець пп Лисенко М. М. (київ – Ніжин),
Видавничий дім «Букрек» (чернівці),
«Інститут досліджень діаспори» (київ),
«Наукова думка» (київ), «Нора-друк»
(київ), «Рада» (київ), «Твердиня»
(Луцьк), «Україна» (київ), «Укрмедкнига»
www.etnolog.org.ua
IM
FE
103103
ТеТяна анТонюк
(київ – Тернопіль), «Українська Видавнича
Спілка» (київ) тощо. період виходу в
світ опрацьованих нами книжок – 1948–
2019 роки. поліграфія цих видань також
доволі різноманітна: від машинописних і
видань циклостилем до сучасного типового
й офсетного друку. Більшість видань мають
тверду палітурку, якісний папір, чорно-білі
ілюстрації та фотографії. проте чимало
книг, особливо спогадів, які часто видава-
лися коштом їх авторів. це економні видан-
ня, з м’якою обкладинкою, папіром низької
якості.
отже, література про третю хвилю укра-
їнської еміграції, що зберігається у фонді
ВЗУ Ік НБУВ, дає можливість осягнути цю
важливу тему, розширити уявлення про її
історіографію, з’ясувати маловідомі, а то й
зовсім невідомі багатьом читачам складо-
ві феномену української діаспори. На нашу
думку, для найповнішого відображення
історіографії досліджуваної теми, було б
варто підготувати бібліографічний покаж-
чик «Третя хвиля української еміграції: за
документами відділу зарубіжної україніки
НБУВ». це наше завдання на майбутнє.
Список використаних джерел
1. Акція «Вісла». документи / упоряд. і ред. Є. Мі-
сила. Львів ; Нью-йорк, 1997. 563 с.
2. Барагура В. Воєнні переживання сірої людини
(Спогади з другої світової війни). Нью-йорк ; джерзі-
Сіті : Свобода, 1991. 146 с.
3. Бескид Ю. На згарищах Закерзоння. Торонто :
Лемківщина, 1954. 128 с.
4. Бондаренко В. «Третя хвиля» української емігра-
ції і вільнокозацький рух у 1945–1952 рр. Наукові пра-
ці історичного факультету Запорізького національного
університету. 2014. Вип. ХХХVІІІ. С. 199–202. URL :
http://istznu.org/dc/file.php?host_id=1&path=/page/
issues/38/37.pdf.
5. Буртик І. Тернистий шлях другої дивізії УНА.
Створення УНк і другої дивізії УНА. Нью-йорк ;
кліфтон : Накладом об’єднання вояків і приятелів дру-
гої дивізії УНА, 1994. 161 с.
6. Василів-Базюк Л. У вирі тоталітарних режимів.
2-ге вид. чернівці : Букрек, 2008. 304 с.
7. Гримич М. клавка. Роман. київ : Нора-друк, 2019.
336 с.
8. Ґалан В. Злучений Українсько-Американський
допомоговий комітет. Енциклопедія Українознавства.
Словникова частина 3 / гол. ред. В. кубійович ; заст. гол.
ред. М. Глобенко ; ред. кол. : Є. Ґловінський, І. кошелі-
вець, В. Маркусь та ін. Т. ІІ/3. Paris ; New-York : Молоде
життя, 1959. С. 834–835.
9. дмитрів Г. проти хвиль (спогади лікаря). 1964.
464 с.
10. друга світова війна в історичній пам’яті Укра-
їни (За матеріалами Українського інституту націо-
нальної пам’яті) / упоряд. : Л. Герасименко, Р. пи-
лявець. київ ; Ніжин : Видавець пп Лисенко М. М.,
2010. 247 с.
11. Євтух В. та ін. Зберігаючи українську самобут-
ність. київ : ІНТеЛ, 1992. 100 с.
12. Євтух В., Трощинський В., попок А., Швачка о.
Українська діаспора. Соціологічні та історичні студії :
монографія. київ : Фенікс, 2003. 228 с.
13. Запорожець-девлад о. Відсіч: повість. присвя-
чую українській молоді. Буенос-Айрес : Накладом легіо-
ну ім. Симона петлюри в Аргентині, 1957. 307 с.
14. Зарубіжне українство. 1999. (Інформаційний
каталог) / Інститут досліджень діаспори ; упоряд. І. Ви-
нниченко. київ : Рада, 1999. 260 с.
15. Зарубіжне українство: (Інформаційний каталог).
київ : Інститут досліджень діаспори, 1997. 160 с.
16. Зарубіжні українці / С. Лазебник (кер. авт. кол.),
Л. Лещенко, Ю. Макар та ін. київ : Україна, 1991. 252 с.
17. Животко А. Історія української преси / передм.
к. костева. Мюнхен : Український господарсько-техніч-
ний інститут, 1989–1990. 334 с.
18. книш З. Варшавський процес оУН на підложжі
польсько-українських відносин тієї доби / Науково-до-
слідний інститут ім. о. ольжича. Торонто : Срібна сур-
ма, 1986. Т. 1. 674 с.
19. ковальчук В. діяльність оУН (б) і Запілля УпА
на Волині й південному поліссі (1941–1944 рр.). Торон-
то ; Львів : Видавництво «Літопис УпА», 2006. 497 с.
20. косик В. Україна під час другої світової війни
1938–1945 / перекл. з фр. Р. осадчук. київ ; париж ; Ню
йорк ; Торонто, 1992. 729 с.
21. кров українська, кров польська… Трагедія
Холмщини та підляшшя в роках 1938–1948 у спогадах /
об’єднання Українців «Закерзоння» ; упоряд. М. Іва-
ник ; ред. І. Лонкевич. Львів ; Торонто : Вид-во Львівська
політехніка, 2014. 389 с.
22. кубійович В. Українська еміграція після
1945 року. Енциклопедія українознавства : в 2 т. / під
гол. ред. В. кубійовича і З. кузелі. Мюнхен ; Нью-йорк :
Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1949. Т. 1. ч. ІІ.
С. 596–600.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
10 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
10 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
References
23. Мандрика М. передмова. Марунчак М. Г. Історія
українців Канади. Вінніпег : Накладом Української Віль-
ної Академії Наук в канаді, 1974. Т. ІІ. С. 5–6.
24. Маркусь В. переміщені особи. Енциклопедія
українознавства. Словникова частина 6 / гол. ред. В. ку-
бійович ; ред. кол. : М. Глобенко, В. Голубничий, І. ко-
шелівець та ін. Т. ІІ/6. Paris ; New York : Молоде життя,
1970. С. 2010–2011.
25. Маркусь В. Українські політичні партії на емі-
грації в 1945–1955 роках. Сучасність. 1984. ч. 10.
С. 64–79.
26. Марунчак М. Українські політичні в’язні в нацист-
ських концентраційних таборах / вступ. сл. М. прокоп.
Вінніпег : Світова Ліга українських політичних в’язнів,
1996. 364 с.
27. Маруняк В. олександер Бойків – організатор
українського життя у Франції. париж, 1986. 170 с.
28. Маруняк В. Українська еміграція в Німеччині і
Австрії по другій світовій війні. Мюнхен : Академічне
видавництво д-ра петра Белея, 1985. Т. 1. Роки 1945–
1951. 429 с.
29. Маруняк В. Українська еміграція в Німеччині і
Австрії по другій світовій війні. Мюнхен : Вид-во імені
олени Теліги, 1998. Т. 2. Роки 1952–1975. 128 с.
30. Нитченко д. Від Зінькова до Мельборну. Із хро-
ніки мого життя. Мельборн : Байда, 1990. 407 с.
31. Нитченко д. під сонцем Австралії. Мельборн :
Байда, 1994. Т. 2 (З хроніки мого життя). 479 с.
32. пасько В. час прощення : роман. київ ; Терно-
піль : Укрмедкнига, 2001. 330 с.
33. патриляк І. Військова діяльність оУН(Б) у
1940–1942 роках. київ : Ун-т історії України НАНУ,
2004. 598 с.
34. попок А. Закордонне українство як об’єкт дер-
жавної політики : монографія. київ : Альтерпрес, 2007.
227 с.
35. попок А. Українці на далекому Сході: організа-
ції, події, персоналії. довідник. київ : Альтерпрес, 2004.
360 с.
36. прокопчук Г. Мюнхен. Енциклопедія україноз-
навства. Словникова частина 5 / гол. ред. В. кубійович ;
ред. колегія : М. Глобенко, В. Голубничий, Є. Ґловінський
та ін. Т. ІІ/5. Paris ; New York : Молоде життя, 1966.
C. 1670–1671.
37. Сергійчук В. поляки на Волині у роки другої світо-
вої війни. документи з українських архівів і польські публі-
кації. київ : Українська Видавнича Спілка, 2003. 576 с.
38. Сергійчук В. Історія кодУС-у. київ : пп Сер-
гійчук М. І., 2008. 388 с.
39. Субтельний о. Україна: історія / пер. з англ.
Ю. Шевчука ; вст. ст. С. кульчицького. київ : Либідь,
1991. 512 с.
40. Табачник д., попов Г. Українці зарубіжжя та
Україна : довідник. київ : Знання, 2007. 399 с.
41. Тарнович Ю. За родиме право: оповідання з часів
Визвольних Змагань Лемківщини за своє національне
життя. друге вид. / накладом об’єднання Українських
комбатантів, 1948. 104 с.
42. Трагедія українсько-польського протистояння
на Волині 1938–1944 років. камінь-каширський, Любе-
шівський, Ратнівський і Старовижівський райони / упо-
ряд. і автор коментарів І. пущук. Луцьк : пВд «Тверди-
ня», 2011. 336 с.
43. чарторийський М. Між молотом і ковадлом.
(причинки до історії УпА). Спомини 1942–1945 рр.
Нью-йорк : Говерля, 1970. 304 с.
44. чуб д. В лісах під Вязьмою : Спогади про другу сві-
тову війну / вид. 2., доп. Мельборн : Ластівка, 1983. 131 с.
45. Шах С. Між Сяном і дунайцем: спомини.
Мюнхен : Вид-во «Християнський Голос», 1960. ч. І.
439 с.
46. Шумук д. За східним обрієм : спомини і доку-
менти. париж ; Балтимор : Укр. вид-во «Смолоскип
ім. В. Симоненка», 1974. 448 с.
47. Ясь о. еміграція українського населення. Ен-
циклопедія історії України : в 5 т. / редкол. : В. Смолій
(голова) та ін. київ : Наукова думка, 2005. Т. 3 : е–й.
С. 33–37.
1. MISIŁO, Eugeniusz (compiler and editor).
Operation «Vistula». Documents. Lviv, 1997, 563 pp. [in
Ukrainian].
2. BAraHUra, Volodymyr. Second World War
Reminiscences of an Ordinary Man. New York – Jersey City:
Svoboda, 1991, 146 pp. [in Ukrainian].
3. BESKYD, Yuliyan. On the Scorched Ruins of Trans-
Curzonia. Toronto: Lemkivshchyna, 1954, 128 pp. [in
Ukrainian].
4. BONDARENKO, Volodymyr. The Third Wave
of the Ukrainian Emigration and the Free Cossacks
Movement in 1945–1952. In: Fedir TURCHENKO,
ed.-in-chief, Scholarly Works of the Zaporizhzhia National
University’s History Department, 2014, Iss. XXXVIII,
pp. 199–202 [online]. Available from: http://istznu.org/
dc/file.php?host_id=1&path=/page/issues/38/37.pdf [in
Ukrainian].
5. BURTYK, Ivan. The Thorny Path of the Second Division
UNA. Formation of UNC and the Second Division UNA. New
York: United Soldiers and Friends of the Second Division
UNA, 1994, 161 pp. [in Ukrainian].
6. VASYLIV-BAzIUK, Liubov. In the Vortex of
Totalitarian Regimes. 2nd edition. Chernivtsi: Bukrek,
2008, 304 pp. [in Ukrainian].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
105105
ТеТяна анТонюк
7. HRYMYCH, Maryna. Klavka. A Novel. Kyiv: Nora-
Druk, 2019, 336 pp. [in Ukrainian].
8. GALAN, Volodymyr. United Ukrainian American
Relief Committee. In: Volodymyr KUBIYOVYCH, ed.-in-
chief, The Encyclopedia of Ukrainian Studies. A Dictionary Part.
Deputy chief editor – Mykola Hlobenko, editorial board –
Yevhen Glovinskyi, Ivan Koshelivets, Vasyl Markus, et al. Paris:
Molode zhyttia, 1959, vol. 3, pp. 834–835 [in Ukrainian].
9. DMYTRIV, Hryhoriy. Against the Waves (Memories
of a Doctor). [no place, no publisher], 1964, 464 pp. [in
Ukrainian].
10. HEraSYMENKO, Larysa, Rostyslav PYLIAVETS,
compilers. The Second World War in the Historical Memory of
Ukraine (According to the Materials of the Ukrainian Institute
of National Remembrance). Kyiv: PE Lysenko M. M., 2010,
247 pp. [in Ukrainian].
11. YEVTUKH, Volodymyr, Ye. kaMENSKYI,
Olena KOVALCHUK, Volodymyr TROSHCHYNSKYI.
Preserving the Ukrainian Identity. Kyiv: INTEL, 1992,
100 pp. [in Ukrainian].
12. YEVTUKH, Volodymyr, Volodymyr TROSH-
CHYNSKYI, Andriy POPOK, Olena SHVACHka.
Ukrainian Diaspora. Sociological and Historical Studies:
A Monograph. Kyiv: Phoenix, 2003, 228 pp. [in Ukrainian].
13. zAPOROzHETS-DEVLAD, Oleksiy. Repulsion:
A Story Dedicated to the Ukrainian Youth. Buenos Aires:
Symon Petliura Legion in Argentina, 1957, 307 pp. [in
Ukrainian].
14. VYNNYCHENKO, Ihor (compiler). The Foreign
Ukrainianhood. 1999. (An Information Catalogue). Institute
for the Diaspora Studies. Kyiv: Rada, 1999, 260 pp. [in
Ukrainian].
15. The Foreign Ukrainianhood: (An Information
Catalogue). Kyiv: Institute for the Diaspora Studies, 1997,
160 pp. [in Ukrainian].
16. LAzEBNYK, S. (composite author’s chief),
L. LESHCHENKO, Yu. MAkaR, et al. (authors). Foreign
Ukrainians: A Reference Book. Kyiv: Ukraine, 1991, 252 pp.
[in Ukrainian].
17. zHYVOTKO, Arkadiy. The History of the Ukrainian
Press. Prefaced by K. KOSTIV. Munich: Ukrainian
Technical and Husbandry Institute, 1989–1990, 334 pp.
[in Ukrainian].
18. KNYSH, zynoviy. The Warsaw OUN Trial in
View of Contemporary Polish-Ukrainian Relations: in Two
Volumes. Olzhych Ukrainian Research Institute. Toronto:
Sribna surma, 1986, vol. 1, 674 pp. [in Ukrainian].
19. KOVALCHUK, Volodymyr. The Activities of the
OUN (B) and the UPA Rear Line in Volyn and Southern
Polissia (1941–1944). Toronto: Litopys UPA, 2006,
497 pp. (Litopys UPA. Library. Vol. 7) [in Ukrainian].
20. KOSYK, Volodymyr. Ukraine during the Second
World War 1938–1945. Translated from the French by
Roman OSADCHUK. Kyiv; 1992, 729 pp. [in Ukrainian].
21. IVANYK, Myroslav (compiler). Ukrainian Blood,
Polish Blood… The Tragedy of Kholm and Pidlashia Region in
1938–1948. Association of Ukrainians Zakerzonnia. Edited
by Iryna LONKEVYCH. Lviv: Lviv Polytechnic, 2014,
vol. 2, 389 pp. (Library of zakerzonnia. Series of Memoirs)
[in Ukrainian].
22. KUBIYOVYCH, Volodymyr. Ukrainian Emigration
after 1945. In: Volodymyr KUBIYOVYCH, zenon
KUzELIA, eds.-in-chief, The Encyclopedia of Ukrainian
Studies. A General Part. Munich: Shevchenko Scientific
Society, 1949, vol. II, pp. 596–600 [in Ukrainian].
23. MANDRYka, Mykyta. Preface. In:
Mykhaylo MARUNCHAK. The History of Ukrainians in
Canada. Winnipeg: Ukrainian Free Academy of Sciences in
Canada, 1974, vol. II, 512 pp., pp. 5–6 [in Ukrainian].
24. MARKUS, Vasyl. Displaced Persons. In: Volodymyr
KUBIYOVYCH, ed.-in-chief, The Encyclopedia of
Ukrainian Studies. A Dictionary Part. Deputy chief editor –
Mykola Hlobenko, editorial board – Yevhen Glovinskyi,
Ivan Koshelivets, Vasyl Markus, et al. Paris: Molode zhyttia,
1979, vol. 6, pp. 2010–2011 [in Ukrainian].
25. MARKUS, Vasyl. Ukrainian Political Parties in
Emigration in 1945–1955. Modernity, 1984, no. 10, pp. 64–
79 [in Ukrainian].
26. MARUNCHAK, Mykhaylo. Ukrainian Political
Prisoners in Nazi Concentration Camps. Introduction by
Myroslav PROKOP. Winnipeg: World League of Ukrainian
Political Prisoners, 1996, 364 pp. [in Ukrainian].
27. MARUNIAK, Volodymyr. Oleksander Boykiv,
An Organizer of Ukrainian Activities in France. Paris: [no
publisher], 1986, 170 pp. [in Ukrainian].
28. MARUNIAK, Volodymyr. Ukrainian Emigres in
Germany and Austria after the Second World War. Munich:
Petro Beley’s Academical Publishing House, 1985, vol. 1:
The Years 1945–1951, 429 pp. [in Ukrainian].
29. MARUNIAK, Volodymyr. Ukrainian Emigres in
Germany and Austria after the Second World War. Munich:
Olena Teliha Publishers, 1998, vol. 2: The Years 1952–
1975, 128 pp. [in Ukrainian].
30. NYTCHENKO, Dmytro. From Zinkiv to Melbourne.
A Chronicle of My Life. Melbourne: Bayda Books, 1990,
407 pp. [in Ukrainian].
31. NYTCHENKO, Dmytro. Under the Sun of Australia.
Vol. 2 (A Chronicle of My Life). Melbourne: Bayda Books,
1994, 479 pp. [in Ukrainian].
32. PASKO, Volodymyr. The Time to Forgive: A Novel.
Kyiv: Ukrmedknyha, 2001, 330 pp. [in Ukrainian].
33. PATRYLIAK, Ivan. Military Activities of the OUN(B)
in 1940–1942. Taras Shevchenko Kyiv National University,
NAS of Ukraine’s Institute of History of Ukraine. Kyiv: [no
publisher], 2004, 598 pp. [in Ukrainian].
34. POPOK, Andriy. Foreign Ukrainianhood as an
Object of State Policy: A Monograph. Kyiv: Alterpres, 2007,
227 pp. [in Ukrainian].
35. POPOK, A. The Ukrainians in the Far East: Their
Organizations, Developments, and Personalities. A Reference
Book. Kyiv: Alterpres, 2004, 360 pp. [in Ukrainian].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
106
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
106
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
36. PROKOPCHUK, Hryhoriy. Munich. In:
Volodymyr KUBIYOVYCH, ed.-in-chief, The Encyclopedia
of Ukrainian Studies. A Dictionary Part. Deputy chief editor –
Mykola Hlobenko, editorial board – Yevhen Glovinskyi,
Ivan Koshelivets, Vasyl Markus, et al. Paris: Molode zhyttia,
1966, vol. 5, pp. 1670–1671 [in Ukrainian].
37. SERHIYCHUK, Volodymyr. The Poles in Volyn
during the Second World War. Documents from Ukrainian
Archives and Polish Publications. Kyiv: Ukrayinska
Vydavnycha Spilka, 2003, 576 pp. [in Ukrainian].
38. SERHIYCHUK, Volodymyr. The History of
the Ukrainian Students’ Aid Commission. Kyiv: PE
Serhiychuk M. I., 2008, 388 pp. [in Ukrainian].
39. SUBTELNYI, Orest. Ukraine: A History. Translated
from the English by Yuriy SHEVCHUK. Prefaced by
Stanislav KULCHYTSKYI. Kyiv: Lybid, 1991, 512 pp. [in
Ukrainian].
40. TABACHNYK, Dmytro, Heorhiy POPOV. The
Ukrainians Abroad and Ukraine: A Reference Book. Kyiv:
znannia, 2007, 399 pp. [in Ukrainian].
41. TARNOVYCH, Yuliyan. For the Birthright: A Story
from the Times of the Lemko Region’s Liberation Struggle for Its
National Existence. 2nd edition. [Regensburg]: Ukrainian
Combatants Association, 1948, 104 pp. [in Ukrainian].
42. PUSHCHUK, Ivan. (compiler, annotator). The
Tragedy of the Ukrainian-Polish Confrontation in Volyn in
1938–1944. Kamin-Kashyrskyi, Liubeshiv, Ratne, and Stara
Vyzhivka Districts. Lutsk: Tverdynia, 2011, 336 pp. [in
Ukrainian].
43. CHARTORYYSKYI, Mykola. Between the Hammer
and the Anvil. Supplements to the History of the UIA
(Reminiscences of 1942–1945). New York: Hoverlia, 1970,
304 pp. [in Ukrainian].
44. CHUB, Dmytro. In the Forests near Viazma: War
Memoirs. Second revised edition. Melbourne: Lastivka,
1983, 131 pp. [in Ukrainian].
45. SHAKH, Stepan. Between the San and the Dunajec:
Memories. Munich: Khrystyyanskyi Holos, 1960, pt. I,
439 pp. [in Ukrainian].
46. SHUMUK, Danylo. Beyond the Eastern Horizon:
Memoirs and Documents. Paris: V. Symonenko Smoloskyp
Publishing House, 1974, 448 pp. [in Ukrainian].
47. YAS, Oleksiy. Emigration of the Ukrainian
Population. In: Valeriy SMOLIY, editorial board’s
chairperson, The Encyclopedia of History of Ukraine:
in Ten Volumes. Kyiv: Scientific Thought, 2005, vol. 3: е–й,
pp. 35–36 [in Ukrainian].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|