Культурно-освітня сфера як фактор збереження національної ідентичності українців (за матеріалами діяльності Українського центрального комітету – УЦК)
У статті розглянуто особливості культурної діяльності Українського центрального комітету (УЦК) впродовж 1939–1944 років. Акцентовано увагу на централізованому підході українців щодо управління культурними справами в Генеральній губернії. На основі нормативних документів відділу культурної праці УЦК,...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2020
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204188 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Культурно-освітня сфера як фактор збереження національної ідентичності українців (за матеріалами діяльності Українського центрального комітету – УЦК) / А. Тронь-Радомська // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 1. — С. 37-46. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204188 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2041882025-07-31T00:01:14Z Культурно-освітня сфера як фактор збереження національної ідентичності українців (за матеріалами діяльності Українського центрального комітету – УЦК) Cultural and Educational Sphere as a Factor in Preserving the National Identity of the Ukrainians (Based on Materials of the Ukrainian Central Committee (UCC) Activities) Тронь-Радомська, А. Із суспільно-політичної та етнічної історії українства У статті розглянуто особливості культурної діяльності Українського центрального комітету (УЦК) впродовж 1939–1944 років. Акцентовано увагу на централізованому підході українців щодо управління культурними справами в Генеральній губернії. На основі нормативних документів відділу культурної праці УЦК, окремих структурних одиниць УЦК охарактеризовано ключові аспекти їхньої роботи (функції, право членства, специфіка дії повноважень, завдання) та репрезентовано вертикаль управління УЦК культурною сферою. З’ясовано, що організація УЦК культурно-мистецького життя українців в Генеральній губернії базувалася на поєднанні заходів з розвитку національного мистецтва в регіонах, оформлення професійних засад діяльності представників кожного напряму галузі, сприяння функціонуванню мистецьких, музейних, бібліотечних інституцій, що допомагало комплексній реалізації культурних прав українців і на території Закерзоння, і в Галичині. На основі архівних матеріалів репрезентовано діяльність Інституту народної творчості, «Українського видавництва» як визначальних структур у відновленні національних традицій театрального, музичного, виставкового життя українців у Генеральній губернії на рівні професійного й аматорського мистецтва, популяризації здобутків національної культури, розвитку видавничої та бібліотечної справи. Розкрито специфіку культурних, мистецьких і виховних заходів відділу культурної праці УЦК, присвячених знаковим для українського народу подіям і персоналіям. Аналіз архівних матеріалів та історіографії проблеми засвідчив, що, попри контроль та визначені німецькою владою рамки управління, культурне життя українців в Генеральній губернії протягом 1939–1944 років позначилося сприянням структурами Українського центрального комітету утвердженню національних цінностей у ключових напрямах мистецької та культурно-просвітницької діяльності. The article deals with the peculiarities of the cultural activities of the Ukrainian Central Committee (UCC) during 1939–1944. Attention is drawn to the centralized approach of the Ukrainians to managing cultural affairs in the General Governorate. Based on normative documents of Cultural Labour Department of the UCC, as well as individual UCC base units, there is a description of key aspects of their work (namely, functions, membership rights, specificity of the powers’ validity, and tasks), and there is a representation of the administrative chain of command at the UCC cultural sphere. It is ascertained that the organization of cultural and artistic activities of the Ukrainians by the UCC in the General Governorate was based on combining steps for developing the national art in regions, as well as forming professional principles of activities about representatives of each branch of the activities, and promoting the functioning of artistic, museum, and library institutions, which was conducive to the comprehensive realization of cultural rights of the Ukrainians both in the Trans-Curzon regions and in Halychyna. Based on archival materials, there is a representation of activities of the Institute of Folk Art and the Ukrainian Publishing House as determinative structures in restoring national traditions of theatrical, musical, and expositional life of the Ukrainians in the General Governorate at levels of professional and amateurish arts, as well as popularizing achievements of the national culture and developing the publishing and librarianship. The authoress reveals the specificity of cultural, artistic, and educational measures of the UCC Cultural Labour Department, dealing with events and personalities significant to Ukrainians. The analysis of archival materials and historiography of the problem shows that despite the control and the scope of management defined by the German authorities, cultural activities of the Ukrainians in the General Governorate during 1939–1944 were marked by structures of the Ukrainian Central Committee’s favouring to strengthening national values in key areas of artistic and cultural-educational activities. 2020 Article Культурно-освітня сфера як фактор збереження національної ідентичності українців (за матеріалами діяльності Українського центрального комітету – УЦК) / А. Тронь-Радомська // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 1. — С. 37-46. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204188 316.347(=161.2)“1939/1944” https://doi.org/10.15407/nte2020.01.037 uk Народна творчість та етнологія application/pdf Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Із суспільно-політичної та етнічної історії українства Із суспільно-політичної та етнічної історії українства |
| spellingShingle |
Із суспільно-політичної та етнічної історії українства Із суспільно-політичної та етнічної історії українства Тронь-Радомська, А. Культурно-освітня сфера як фактор збереження національної ідентичності українців (за матеріалами діяльності Українського центрального комітету – УЦК) Народна творчість та етнологія |
| description |
У статті розглянуто особливості культурної діяльності Українського центрального комітету (УЦК) впродовж 1939–1944 років. Акцентовано увагу на централізованому підході українців щодо управління культурними справами в Генеральній губернії. На основі нормативних документів відділу культурної праці УЦК, окремих структурних одиниць УЦК охарактеризовано ключові аспекти їхньої роботи (функції, право членства, специфіка дії повноважень, завдання) та репрезентовано вертикаль управління УЦК культурною сферою. З’ясовано, що організація УЦК культурно-мистецького життя українців в Генеральній губернії базувалася на поєднанні заходів з розвитку національного мистецтва в регіонах, оформлення професійних засад діяльності представників кожного напряму галузі, сприяння функціонуванню мистецьких, музейних, бібліотечних інституцій, що допомагало комплексній реалізації культурних прав українців і на території Закерзоння, і в Галичині. На основі архівних матеріалів репрезентовано діяльність Інституту народної творчості, «Українського видавництва» як визначальних структур у відновленні національних традицій театрального, музичного, виставкового життя українців у Генеральній губернії на рівні професійного й аматорського мистецтва, популяризації здобутків національної культури, розвитку видавничої та бібліотечної справи. Розкрито специфіку культурних, мистецьких і виховних заходів відділу культурної праці УЦК, присвячених знаковим для українського народу подіям і персоналіям. Аналіз архівних матеріалів та історіографії проблеми засвідчив, що, попри контроль та визначені німецькою владою рамки управління, культурне життя українців в Генеральній губернії протягом 1939–1944 років позначилося сприянням структурами Українського центрального комітету утвердженню національних цінностей у ключових напрямах мистецької та культурно-просвітницької діяльності. |
| format |
Article |
| author |
Тронь-Радомська, А. |
| author_facet |
Тронь-Радомська, А. |
| author_sort |
Тронь-Радомська, А. |
| title |
Культурно-освітня сфера як фактор збереження національної ідентичності українців (за матеріалами діяльності Українського центрального комітету – УЦК) |
| title_short |
Культурно-освітня сфера як фактор збереження національної ідентичності українців (за матеріалами діяльності Українського центрального комітету – УЦК) |
| title_full |
Культурно-освітня сфера як фактор збереження національної ідентичності українців (за матеріалами діяльності Українського центрального комітету – УЦК) |
| title_fullStr |
Культурно-освітня сфера як фактор збереження національної ідентичності українців (за матеріалами діяльності Українського центрального комітету – УЦК) |
| title_full_unstemmed |
Культурно-освітня сфера як фактор збереження національної ідентичності українців (за матеріалами діяльності Українського центрального комітету – УЦК) |
| title_sort |
культурно-освітня сфера як фактор збереження національної ідентичності українців (за матеріалами діяльності українського центрального комітету – уцк) |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Із суспільно-політичної та етнічної історії українства |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204188 |
| citation_txt |
Культурно-освітня сфера як фактор збереження національної ідентичності українців (за матеріалами діяльності Українського центрального комітету – УЦК) / А. Тронь-Радомська // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 1. — С. 37-46. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT tronʹradomsʹkaa kulʹturnoosvítnâsferaâkfaktorzberežennânacíonalʹnoíídentičnostíukraíncívzamateríalamidíâlʹnostíukraínsʹkogocentralʹnogokomítetuuck AT tronʹradomsʹkaa culturalandeducationalsphereasafactorinpreservingthenationalidentityoftheukrainiansbasedonmaterialsoftheukrainiancentralcommitteeuccactivities |
| first_indexed |
2025-11-24T05:13:56Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:13:56Z |
| _version_ |
1849647417799999488 |
| fulltext |
37
культурно-освітня сфера як фактор Збереження
національної ідентичності українців
(за матеріалами діяльності
українського центрального комітету – уцк)
УДК 316.347(=161.2)“1939/1944”
ТРОНЬ-РАДОМСЬКА АЛЬОНА
аспірантка кафедри історії світового українства історичного факультету київського національного
університету імені Тараса Шевченка
TRon-radoMSka AlionA
a postgraduate student at History of World Ukrainians Subdepartment (History Department) of the the Taras
Shevchenko Kyiv National University
DOI https://doi.org/10.15407/nte2020.01.037
Бібліографічний опис:
Тронь-Радомська, А. (2020) культурно-освітня сфера як фактор збереження національної ідентичності
українців (за матеріалами діяльності Українського центрального комітету – Уцк). Народна творчість та
етнологія, 1 (383), 37–46.
Tron-Radomska, A. (2020) Cultural and Educational Sphere as a Factor in Preserving the National Identity
of the Ukrainians (Based on Materials of the Ukrainian Central Committee (UCC) Activities). Folk Art and
Ethnology, 1 (383), 37–46.
Анотація / Abstract
У статті розглянуто особливості культурної діяльності Українського центрального комітету (Уцк) впродовж
1939–1944 років. Акцентовано увагу на централізованому підході українців щодо управління культурними справа-
ми в Генеральній губернії. На основі нормативних документів відділу культурної праці Уцк, окремих структурних
одиниць Уцк охарактеризовано ключові аспекти їхньої роботи (функції, право членства, специфіка дії повноважень,
завдання) та репрезентовано вертикаль управління Уцк культурною сферою.
З’ясовано, що організація Уцк культурно-мистецького життя українців в Генеральній губернії базувалася на по-
єднанні заходів з розвитку національного мистецтва в регіонах, оформлення професійних засад діяльності представ-
ників кожного напряму галузі, сприяння функціонуванню мистецьких, музейних, бібліотечних інституцій, що допо-
магало комплексній реалізації культурних прав українців і на території Закерзоння, і в Галичині.
На основі архівних матеріалів репрезентовано діяльність Інституту народної творчості, «Українського видавни-
цтва» як визначальних структур у відновленні національних традицій театрального, музичного, виставкового життя
українців у Генеральній губернії на рівні професійного й аматорського мистецтва, популяризації здобутків націо-
нальної культури, розвитку видавничої та бібліотечної справи.
Розкрито специфіку культурних, мистецьких і виховних заходів відділу культурної праці Уцк, присвячених зна-
ковим для українського народу подіям і персоналіям.
Аналіз архівних матеріалів та історіографії проблеми засвідчив, що, попри контроль та визначені німецькою вла-
дою рамки управління, культурне життя українців в Генеральній губернії протягом 1939–1944 років позначилося
сприянням структурами Українського центрального комітету утвердженню національних цінностей у ключових на-
прямах мистецької та культурно-просвітницької діяльності.
Ключові слова: Український центральний комітет, Генеральна губернія, німецька окупація, друга світова війна,
Закерзоння, культурна діяльність, національна ідентичність.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
38
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
38
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
The article deals with peculiarities of the cultural activities of the Ukrainian Central Committee (UCC) during 1939–
1944. An attention is drawn to the centralized approach of the Ukrainians to managing cultural affairs in the General
Governorate. Based on normative documents of Cultural Labour Department of the UCC, as well as individual UCC base
units, there is a description of key aspects of their work (namely, functions, membership rights, specificity of the powers’
validity, and tasks), and there is a representation of the administrative chain of command at the UCC cultural sphere.
It is ascertained that the organization of cultural and artistic activities of the Ukrainians by the UCC in the General
Governorate was based on combining steps for developing the national art in regions, as well as forming professional
principles of activities in reference to representatives of each branch of the activities, and promoting the functioning of
artistic, museum, and library institutions, which was conducive to the comprehensive realization of cultural rights of the
Ukrainians both in the Trans-Curzon regions and in Halychyna.
Based on archival materials, there is a representation of activities of the Institute of Folk Art and the Ukrainian Publishing
House as determinative structures in restoring national traditions of theatrical, musical, and expositional life of the
Ukrainians in the General Governorate at levels of professional and amateurish arts, as well as popularizing achievements
of the national culture and developing the publishing and librarianship.
The authoress reveals the specificity of cultural, artistic and educational measures of the UCC Cultural Labour
Department, dealing with events and personalities significant for the Ukrainians.
The analysis of archival materials and historiography of the problem shows that despite the control and the scope of
management defined by the German authorities, cultural activities of the Ukrainians in the General Governorate during
1939–1944 were marked by structures of the Ukrainian Central Committee’s favouring to strengthening national values in
key areas of artistic and cultural-educational activities.
keywords: Ukrainian Central Committee, General Governorate, German occupation, World War II, Trans-Curzon
regions, cultural activities, national identity.
У контексті наукової розробки питань,
пов’язаних з маловідомими сторінками
вітчизняної історії, набуває актуальності
дослідження культурно-мистецьких реа-
лій на українських землях, що входили до
створеної німцями Генеральної губернії.
Ще й сьогодні відсутній єдиний підхід до
оцінювання діяльності Українського цен-
трального комітету (Уцк) в межах цього
адміністративного утворення. Висвітлення
цілісної картини організації культурного
життя українців упродовж 1939–1944 років,
зважаючи на нові факти, уможливлює осмис-
лення тенденцій його розвитку та національ-
ної позиції Уцк.
доступ до архівних матеріалів періоду
другої світової війни на новітньому етапі
розвитку національної історіографії послу-
гував появі документальних видань і спеціа-
лізованих досліджень окремих аспектів куль-
турного життя українців у період німецької
окупації. Непересічне значення має збір-
ник документів і матеріалів В. Сергійчука
«Український здвиг» [13], перший том якого
присвячено суспільно-політичним подіям на
Закерзонні в 1939–1941 роках, організації
Уцк та його першим заходам у культурній
сфері. Єдиним комплексним дослідженням
культурних процесів у тогочасних умовах
на основі аналізу матеріалів періодичних
видань є робота Н. Антонюк «Українське
культурне життя в Генеральній губернії
(1939–1944 рр.)» [1]. публікація бібліогра-
фічного довідника Л. Головатої «Українське
видавництво» в кракові – Львові [5] відо-
бражає специфіку роботи видавництва та
ілюструє доробок українських інтелектуалів
упродовж 1939–1945 років.
Сучасний стан наукової розробки про-
блеми свідчить про пріоритетність вивчення
науковцями культурно-мистецького життя
українців у Галичині. Знакові події для мис-
тецтва українців у дистрикті «Галичина»,
особливості організації наукової робо-
ти інтелігенції після заборони діяльності
Наукового товариства імені Шевченка у
Львові репрезентують спеціалізовані роз-
відки В. Гінди [4], І. Гах [2; 3], І. Заболотної
[6] та І. Лешнівської [9].
З огляду на недостатнє вивчення питання
організації культурного життя українців у
Генеральній губернії, особливо ролі Уцк
в його розвитку, метою статті є досліджен-
ня офіційних засад діяльності Уцк в галузі
www.etnolog.org.ua
IM
FE
3939
А льонА Тронь-рАдомськ А
культури, з’ясування особливостей форма-
ту реалізації українцями культурних прав в
умовах окупації, розкриття впливу Уцк на
збереження національної ідентичності.
Завдання статті:
– висвітлити нормативні засади культур-
ної діяльності Уцк;
– визначити специфіку об’єднань укра-
їнських культурно-мистецьких сил, їхнього
функціонування;
– проаналізувати вплив заходів Уцк на
розвиток національного виховання, науко-
вої діяльності та мистецького життя україн-
ців у Генеральній губернії.
Установлення німецького окупаційного
режиму на українських етнографічних тери-
торіях протягом 1939–1940 років супрово-
джувалося пошуком українцями шляхів збе-
реження своїх суспільних і культурних прав.
Форматом представництва перед німецькою
владою стала мережа Українських допомо-
гових комітетів (Удк), роботу яких, згідно
з офіційно затвердженим статутом, з липня
1940 року координував Український цен-
тральний комітет. до складу президії Уцк
входив «зв’язковий для української культур-
ної діяльності» [8, c. 473], що означало офі-
ційне визнання цієї сфери.
підзвітним відділом Головного від-
ділу народної освіти і пропаганди в уряді
Генеральної губернії став відділ культурної
праці Уцк, що також діяв на основі офі-
ційних «перших напрямних…». Референти
культурної праці як представники відділу
в Удк уповноважувалися організовувати
діяльність у культурній сфері на основі робо-
ти гуртків культурно-освітніх та виховних
організацій на місцях – Українських освітніх
товариств (УоТ) [8, c. 502].
поряд із цим у референтурах культурної
праці Українських допомогових комітетів /
Українських окружних комітетів (у дистрик-
ті «Галичина») окремо працювали освітньо-
виховний і мистецько-виховний референти
[15, арк. 12].
Форматом об’єднання та представництва
освітніх і мистецьких сил, які діяли при Удк
«як допоміжний орган для об’єднання спо-
магаючих членів Удк» [21, арк. 42] з весни
1940 року, стали окружні та повітові секції
митців, що «користувалися організаційни-
ми рамками Уцк, але поза тим мали повну
автономію» [8, c. 117].
централізація Удк привела й до координа-
ції роботи секцій. при Уцк в липні 1941 року
було створено секцію митців з чіткою ста-
тутною репрезентацією ключових аспектів її
функціонування [18, арк. 2–6]. Відповідно до
поставлених завдань секція митців, як підзвіт-
на Уцк структура, під егідою відділу культур-
ної праці зосереджувала управління справа-
ми українського мистецтва на всій території
Генеральної губернії, адже організовувалася
з метою «згуртувати всіх спомагаючих чле-
нів Уцк по званні мистців / себто малярів,
музиків, письменників і поетів, драматичних
артистів, режісерів і балетмейстрів, щоби
вони організованим способом допомагали
Уцк в здійсненні його статутових завдань,
а понадто, щоби дбали про всі фахові та ста-
нові справи українських мистців, як окремого
суспільного стану» [18, арк. 2]. Секція митців
відповідала за організацію фахових повітових
секцій при Удк, зборів, анкетувань їхніх май-
бутніх членів, підготовку виставок, концер-
тів, театральних імпрез, свят і літературних
вечорів; підготовку матеріалів для мистець-
ких періодичних видань, забезпечення пре-
сою; фахову підготовку митців; «мистецтво
в церкві», функціонування бібліотек для мит-
ців [18, арк. 2]. прикметно, що членами цієї
секції могли бути лише ті особи, «які покін-
чили вищі мистецькі школи / музичні консер-
ваторії, академії, вищий музичний інститут
ім. Лисенка у Львові, малярські академії, вищі
школи драматичного мистецтва і їм подібні»
[18, арк. 3]. Водночас існував розподіл членів
об’єднання на звичайних та надзвичайних, що
під час організації секцій у регіонах впливало
на обсяг прав кожних. У статуті секції наголо-
шувалося, що до категорії надзвичайних чле-
нів належали митці-аматори, які «не можуть
бути ані в проводі Секції, ані референтами
поодиноких ділянок мистецтва, ані в проводі
www.etnolog.org.ua
IM
FE
4 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
4 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
повітових секцій, якщо в останньому випадку
є в повіті члени звичайні» [18, арк. 4].
контроль за діяльністю секції здійснював
провід і керманич відділу культурної праці.
до складу проводу секції входили голова,
заступник, секретар і референти окремих
ділянок мистецтва. Усіх призначав провід-
ник Уцк за пропозицією керманича відділу
культурної праці та згодою організаційного
керманича Уцк [18, арк. 3].
Форматом діяльності українських митців
на місцях залишалися повітові секції і так
звані зв’язкові. повітові секції як представ-
ництва секції митців у кракові засновува-
лися при Удк за наявності не менше п’яти
професійних митців чи митців-аматорів.
У разі нестачі кількості митців у визначених
місцевостях функції повітових секцій за при-
значенням Удк і згодою голови секції митців
брали на себе зв’язкові [18, арк. 4].
З дозволу Головного відділу внутрішнього
правління з 22 травня 1941 року відбувала-
ся переорганізація секцій на «об’єднання
праці» [8, с. 118].
Сфера українського професійного мисте-
цтва в так званій старій Генеральній губернії
протягом 1939–1940 років була представлена
відомим у Варшаві та Німеччині Українським
національним хором, який 2 травня 1940 року
«дебютував у кракові» [7], мав низку висту-
пів на Холмщині, підляшші, у Любліні [14];
аматорським чоловічим хором «Сурма» в
кракові; хором «Боян» у Сяноці; професій-
ним театром у Холмі [8, с. 233].
Входження Галичини до ск ладу
Генеральної губернії позначилося переор-
ганізацією мистецьких структур, що діяли в
умовах радянської окупації. офіційне управ-
ління культурним життям українців здій-
снювалося паралельно з розбудовою мережі
мистецьких інституцій та об’єднань відділом
культурної праці Уцк.
На території дистрикту «Галичина»
культурно-мистецьке життя українців коор-
динувалося Інститутом народної творчості
(ІНТ), який відповідав за розвиток народ-
ного мистецтва українців у регіоні та був
під контролем відділу пропаганди при уряді
генерал-губернатора. Структуру ІНТ фор-
мували «кабінети». після організації ІНТ
загальний кабінет перейняв справи будинків
народної творчості, які частково займали-
ся справами «просвіти» до встановлення
німецької влади, відповідав за роботу уста-
нови «на підставі показників головної упра-
ви товариства “просвіта”» [1, с. 96].
З метою координації виступів «зраз-
кових гуртків музичного кабінету ІНТ в
Генеральній губернії і самодіяльних гуртків
УоТ та гуртків, незорганізованих в ІНТ» [17,
арк. 27 зв.] на базі музичного кабінету ІНТ
23 серпня 1941 року, з дозволу відділу пропа-
ганди, створено крайове концертне бюро. ця
структурна одиниця відповідала за підготов-
ку музичних програм, організацію музично-
вокальних імпрез. координацію роботи кон-
цертного бюро здійснювали окремий діло-
вод, секретар і адміністратор [17, арк. 27 зв.].
Улітку 1941 року за зразком Спілки мит-
ців у кракові при Українському крайовому
комітеті у Львові було засновано ряд спілок
українських творчих сил: Спілка праці укра-
їнських музик (муж довір’я – С. Людкевич)
[17, арк. 31], Спілка праці українських журна-
лістів (муж довір’я – о. Боднарович), Спілка
праці українських акторів (муж довір’я –
В. Блавацький) [17, арк. 31 зв.], Спілка праці
українських письменників (муж довір’я –
др. Лужницький) [17, арк. 32], Спілка
праці українських образотворчих митців
(муж довір’я – др. Іванець) [17, арк. 32 зв.].
Місцеві (окружні та повітові) спілки ство-
рювались аналогічно за наявності не менше
п’яти представників визначеного фаху [17,
арк. 31–32 зв.]. Водночас об’єднавчою струк-
турою Спілок праці українських акторів,
журналістів, музик, образотворчих митців
та письменників стала «Світлиця співробіт-
ників відділу культурної праці Уцк – літера-
турно-мистецький клюб у Львові» на чолі з
М. Голубцем [17, арк. 32 зв.].
Навесні 1942 року Інститут народної
творчості (ІНТ) став окремим рефератом
відділу культурної праці Уцк, «інструктив-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
4141
А льонА Тронь-рАдомськ А
но-фаховим осередком, що розробляє, плекає
і організує різнородні форми народної твор-
чости, як засоби національного виховання»
[17, арк. 27]. Гуртки, що діяли при філіях ІНТ
у Львові, перемишлі, Стрию, Тернополі та
Станиславові (нині – Івано-Франківськ) [17,
арк. 27] та гуртки УоТ / Удк, які працювали
безпосередньо в галузі мистецтва, відпові-
дали за реалізацію поставлених завдань на
місцях.
З 1942 року ІНТ функціонував у межах
трьох методичних кабінетів: музичного
(вокальний та інструментальний відділи),
театрального (драматичний, живого мис-
тецького слова, танковий відділи, а також
театральне бюро), образотворчого мистецтва
(відділи самодіяльного образотворчого мис-
тецтва, прикладного мистецтва, вистав) [17,
арк. 27–27 зв.]. однією з перших мистецьких
подій, організованих ІНТ у Галичині, стало
святкування влітку 1942 року сторіччя з дня
народження М. Лисенка у форматі крайового
конкурсу хорів, метою якого було «підви-
щити культурний і мистецький рівень україн-
ських хорів у Галичині, популяризувати серед
хорових колективів твори М. Лисенка та
залучати до творчої співпраці із самодіяльни-
ми хорами найкращих майстрів хорового та
музичного мистецтва» [4]. підготовка кон-
курсу відбувалася за підтримки Уцк; було
проведено ряд відбіркових слухань, які «мали
велике значення для шанувальників хорового
співу, адже відкрили багато цікавих колекти-
вів, показали любов галичан до української
пісні та ще раз підтвердили їхню здатність до
самоорганізації» [4].
Робота театрального кабінету впро-
довж 1942–1944 років вирізнялась актив-
ною діяльністю у сфері фахової підготовки,
роботи театрів, організації різного роду теа-
тральних заходів. працівники театрального
кабінету ІНТ розробляли програми занять у
гуртках, займалися підготовкою матеріалів
для «Бюлетня ІНТ», преси, організовува-
ли «курси для керівників танкових гуртків
УоТ та солістів-танцюристів…, змагання
танкових гуртків і солістів, покази обрядо-
вих танків (в порозумінні з кабінетом етно-
графії й фольклору)…, покази рухових вправ
та народні свята» [17, арк. 27 зв.–28].
У червні 1942 року ІНТ ініційовано
оформлення сцен аматорських театральних
гуртків в УоТ, а для підготовки костюмів
для аматорських вистав відкрито костюмер-
ну ІНТ у Львові, що розміщувалася за адре-
сою: вул. паркова, 26 [17, арк. 52]. під час
організації аматорських театральних вистав
референти відділу культурної праці у Львові,
референти Уок, повітових і районних деле-
гатур готували попередньо список п’єс для
проходження цензури з дозволом коман-
данта Служби безпеки дистрикту на їхню
постановку [17, арк. 26–26 зв.]. Уже протягом
1 листопада 1942 – 30 квітня 1943 років відбу-
лися крайові змагання театральних гуртків
УоТ зі всієї Генеральної губернії. до складу
оціночних комісій входили провідник Уцк,
керманич відділу культурної праці, директор
ІНТ, референт кабінету театрального мис-
тецтва [17, арк. 95 зв.].
2–3 березня 1943 року з ініціативи від-
ділу культурної праці Уцк відбулася
І Загальнокрайова театральна конференція
[20, арк. 1], присвячена заснуванню рефе-
рату справ професійного мистецтва як спе-
ціалізованого органу координації Уцк
функціонування професійних театрів на
території Генеральної губернії, а також ана-
лізу стану роботи кожного театру впродовж
січня 1942 – січня 1943 років з визначен-
ням перспектив їхнього подальшого розви-
тку. Учасниками конференції були заступник
провідника Уцк – к. паньківський, керма-
нич відділу культурних справ – М. кушнір,
начальник ІНТ – С. Сапрун; представники
театрів Станиславова, Тернополя, дрогобича,
перемишля, коломиї, Холма, львівського
Театру малих форм; Спілок письменників та
акторів м. Львова; преси («краківські вісті»,
«Львівські вісті»); представники ІНТ (кабі-
нету театрального мистецтва та образотвор-
чого мистецтва) й учасники театральних сту-
дій (30 осіб) [20, арк. 1]. під час конференції
взаємозв’язок аматорських і професійних теа-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
42
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
42
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
трів трактовано виключно з позиції педа-
гогічного значення останніх для об’єднань
театралів-аматорів [20, арк. 12].
Важливого значення надавали питан-
ню більшої підтримки театрів Уок, адже
німецька влада опікувалася половиною
професійних театрів українців. Так, допо-
могу від міської управи / крайгауптмана
отримували Український театр імені
І. Франка в Тернополі, Український театр у
коломиї, Український театр у Станиславові,
а Український театр у Холмі діяв з дозво-
лу «на кожноразові прохання від місцевого
шефа пропаганди» [20, арк. 7 зв.]. Фінансове
забезпечення театрів було недостатнім, що
позначалося нестачею акторів (Український
театр підкарпаття в дрогобичі), проблема-
ми з приміщенням та забезпеченістю гар-
деробом (Театр малих форм у Львові). для
збільшення доходів фактично кожен театр
влаштовував вистави у провінційних міс-
течках. На березень 1943 року на території
Генеральної губернії працювало сім про-
фесійних театрів: Український театр імені
І. Франка в Тернополі, Український театр у
коломиї, Український театр у Станиславові,
Український театр у Холмі, Український театр
підкарпаття в дрогобичі, Український театр
у перемишлі, Театр малих форм у Львові [20,
арк. 14 зв.], які діяли, зберігаючи здебільшого
традиції національної драматургії.
одним із наслідків театральної конфе-
ренції у справі українських професійних
театрів у Генеральній губернії, що відбува-
лася 2–3 березня 1943 року, стало створен-
ня підвідділу для справ мистецтва відділу
культурної праці Уцк, який мав «на меті
розгорнути величезну роботу (так як про-
водить по всім закуткам краю в ділянці само-
діяльного мистецтва ІНТ), охоплюючи і регу-
люючи велику й цінну ділянку професійної
мистецької роботи українців Генерального
Губернаторства» [20, арк. 2]. оскільки
Інститут народної творчості керував «само-
діяльним мистецтвом, створеним народом»
[20, арк. 2], то за розвиток професійного мис-
тецтва відповідав окремий реферат для про-
фесійного мистецтва підвідділу для справ
мистецтва. Створювалася також театральна
мистецька колегія «в складі 17 осіб, зложена з
найцінніших діячів театрального мистецтва,
якої завданням є в дорадчому характері допо-
магати реалізації накреслюваних планів та
слідкувати за правильним їх виконанням»
[20, арк. 3].
Уцк опікувався організацією виставок
предметів українського мистецтва та народ-
ного побуту. Аналогічно діяльності теа-
трів, робота яких була частково націлена на
організацію дозвілля представників влади
чи солдатів, на території Закерзоння впро-
довж 1941 року влаштовувалися виставки
народного мистецтва, зокрема традиційно-
го одягу, елементів побуту, ремесел. попри
запрошення на них адміністрації, така діяль-
ність передбачала збір і збереження наявних,
насамперед у сільського населення, унікаль-
них національних предметів повсякденного
вжитку та народного мистецтва.
Відповідальними за їхнє проведення на
місцях призначалися організаційні рефе-
ренти та відпоручниці Уцк. Виставки
«народньої ноші» впродовж 1941 року від-
бувалися в Сяноці, Ярославі (23–24 люто-
го) [16, арк. 4–5], Володаві (12 березня) [16,
арк. 10]. Виставки народного мистецтва –
у Білій підляській (22–26 квітня) [16, арк. 9]
та кракові (17 листопада) [16, арк. 3].
Уцк планував організацію виставок у
кожному регіоні Генеральної губернії, де про-
живали українці, проте часто наштовхувався
на низку перешкод. Місцеві комітети часто не
дотримувалися правил підготовки заходу [16,
арк. 8–9], не приділяли належної уваги визна-
ченню дати заходу, через що виставка пере-
носилася на невизначений термін у зв’язку
зі святами чи періодом посту [16, арк. 13].
Населення також не відзначалося активною
участю в підготовці виставок. Наприклад,
під час організації виставки в кракові у звіті
до Уцк повідомлялося, що «акція збиран-
ня експонатів із околиці натрапляє на деякі
труднощі, бо люди дуже нерадо віддають свої
старинності для публичного вжитку, бою-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
4343
А льонА Тронь-рАдомськ А
чись, щоб вони не пропали, тим більше, що
такі випадки вже бували» [16, арк. 3].
У Галичині кабінет образотворчого мис-
тецтва ІНТ включав відділи «самодіяльно-
го образотворчого мистецтва», прикладно-
го мистецтва та виставок [17, арк. 28–28 зв.].
Відділ виставок ІНТ і Спілка праці україн-
ських образотворчих митців активізували
виставкове життя у Львові. протягом 1941–
1943 років останньою було організовано
п’ять виставок, експонати яких демонстру-
вали повернення до національних засад
образотворчого мистецтва. Щороку орга-
нізовували виставки українських митців.
першу було відкрито 20 грудня 1941 року
[2]. Улітку 1942 року відбулася «Виставка
чотирьох» (художників о. Новаківського,
п. Холодного, І. Труша та п. ковжуна), на
якій було представлено близько 140 екс-
понатів [2]. На початку 1943 року з наго-
ди 25-річчя заснування київської дер-
жавної академії мистецтв була відкрита
Третя виставка Спілки, де експонувалося
«303 роботи, що належали 69 митцям» [5,
с. 126]. Наступна виставка Спілки праці
українських образотворчих митців презен-
тувала доробок художниці й мистецтвознав-
ця о. кульчицької [5, с. 127]. п’ята вистав-
ка Спілки відбулася наприкінці 1943 року
і «проходила під гаслом – «Український
характер в образотворчому мистецтві» [2].
На виставці «творчість 99 митців представ-
лено 400 творами» [5, с. 127].
при кабінеті образотворчого мисте-
цтва ІНТ у Львові діяв відділ етнографії та
фольклору, який відповідав за створення в
округах референтур для питань етногра-
фії та фольклору, організовував відряджен-
ня спеціальних осіб на етнографічні обхо-
ди та свята в округах, крайові конференції
співробітників для обговорення підсумків і
подальших планів етнографічно-фольклор-
ної діяльності [19, арк. 22]. прикметно, що
обов’язково під час конференцій передба-
чалася організація етнографічних виставок
та етнографічних імпрез (обжинки, народні
танки, показ ноші) [19, арк. 22].
ефективність роботи ІНТ забезпечували
також «зразкові гуртки, бібліотека, випози-
чальня театральних костюмів, студії різних
форм народної творчості, робітня народ-
них костюмів і інструментів, видавництво
Бюлетеню ІНТ, видавництво нот, п’єс і під-
ручників, робітня сценічних декорацій» [17,
арк. 28 зв].
Універсальною формою культурно-про-
світницької діяльності відділу культурної
праці Уцк були імпрези. Так, протягом 1939–
1944 років в Генеральній губернії УоТ, жіночі
організації, мистецькі об’єднання влаштову-
вали культурні й виховні заходи на основі
національних духовних традицій: Андріївські
вечори [17, арк. 13], Свято св. Миколая [17,
арк. 13], дні матері. У 1943 році було навіть
опубліковано додаток до Вісника Уцк під
назвою «день матері, його ідея і наші вимоги
до українських матерей» [22, арк. 53]. Слід
зауважити, що серед усіх свят було «над усім
свято державности» – 22 січня [17, арк. 13].
Вагому частку тогочасних імпрез складали
ювілейні роки відомих українських митців
[12, с. 338], а «рік 1943 закінчено «днями
української культури» [16, с. 341].
Наприкінці 1942 року відбулася черго-
ва реорганізація відділу культурної праці
Уцк. Згідно з наказом провідника Уцк від
1 грудня 1942 року було створено освітньо-
виховний підвідділ, до складу якого входили
Інститут народної освіти та реферат ліквіда-
ції неписьменності [19, арк. 1].
Методичний аспект роботи освітньо-
виховного підвідділу відділу культурної праці
Уцк був сферою компетенції Інституту
народної освіти (ІНо), структуру якого фор-
мували п’ять кабінетів (планування і мето-
дики, рефератово-видавничий, світлицевий,
вишкільний та бібліотечний). Упродовж
1942–1943 років кабінетом планування і мето-
дики ІНо було підготовлено 12 рефератів для
УоТ, матеріали та вказівки до свята «день
української культури», до Шевченкового
свята, роковин М. Шашкевича. Світлицевий
кабінет займався організацією та опікою світ-
лиць при Уок / делегатурах, а також світли-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
4 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
4 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
цею Студентського дому у Львові [19, арк. 1].
Сферою діяльності бібліотечного кабінету
ІНо було виготовлення інструкцій щодо від-
криття та функціонування бібліотек, особли-
во «провірка списків бібліотек УоТ в справі
цензури книжок» [19, арк. 1]. Бібліотечний
кабінет відповідав і за організацію мандрів-
них бібліотек, яких за вказаний період ство-
рено 16 із 847 книжок [19, арк. 1].
З метою пропаганди української книги
гуртки прихильників книжки організову-
вали виставки та свята книг, виготовляли
плакати, стінні каталоги, оформляли вітри-
ни з книгами, влаштовували пробні читання
книг, конкурси читання, конкурси кращо-
го розуміння книжки, створювали читальні
кутки та мандрівні бібліотеки [17, арк. 8].
Видавництво в Уцк підлягало цензурі від-
ділу пропаганди та народної освіти при уряді
Генеральної губернії, а також уповноваже-
них шефа преси та «Видавництва часописів
і журналів в Генеральній Губернії». поряд
із цим у січні 1940 року було зареєстровано
«Українську видавничу спілку з обмеженою
порукою» [8, с. 251], відому як «Українське
видавництво», що стало осередком видання
українцями літератури та періодики, необ-
хідної для національно-культурного розви-
тку. Робота «Українського видавництва»
у кракові до осені 1941 року базувалася
на співпраці трьох відділів: видавничого,
адміністративно-фінансового та торговель-
ного, що репрезентували специфіку його
діяльності. Упродовж 1939–1944 років діяло
дві філії «Українського видавництва» –
у кракові та Львові. «Українське видавни-
цтво» у Львові було «узаконене постановою
Міської управи від 12 липня 1941 р.» [5, с. 7].
«Українське видавництво» протягом
1940–1944 років опублікувало 37 науко-
во-популярних та фахових українознав-
чих праць, 17 видань з мовознавства, 16 з
літературознавства [5, с. 98–117]. 26 травня
1941 року Головним відділом науки та навчан-
ня при уряді Генеральної губернії було дозво-
лено «Український правопис», який підго-
тував І. Зілинський [5, с. 109–110]. Разом з
публікацією наукових розвідок українських
вчених «Українським видавництвом» пере-
важна більшість досліджень публікувалася в
«краківських вістях», «Львівських вістях»
та в часопису «Наші дні». В останньому нау-
ковим студіям було присвячено «постійну
рубрику – “Наука – світогляд”» [1, с. 76].
Розвиток бібліотечної та бібліографічної
справи як один із визначальних напрямів
освітньо-виховного процесу ілюструє публі-
кація «Українським видавництвом» упро-
довж 1940–1944 років близько 20 книгознав-
чих та бібліографічних видань, посібників
для редакторів і бібліотекарів, каталогів
видань видавництва у кракові та Львові [5,
с. 117–122]. об’єднавчою структурою біблі-
отечної галузі на території Галичини стала
також відкрита 8 травня 1940 року Львівська
державна обласна бібліотека для дорос-
лих, фонд якої налічував 100 тис. одиниць,
а «у книгозбірні був обладнаний загальний
читальний зал, зал для студентів, зал періо-
дичних видань» [9].
Наукова праця українців в Генеральній
губернії позначилася нижчим рівнем розви-
тку. протягом 1939–1940 років «Українське
видавництво» та діюча при Уцк наукова
рада стали єдиними центрами діяльності
українських науковців після ліквідації НТШ
у Львові та Українського наукового інститу-
ту у Варшаві. дозволу влади на організацію
наукових центрів українців в Генеральній
губернії Уцк не отримав. Ініціатива
В. кубійовича на культурно-освітньому з’їзді
в березні 1940 року «зорганізувати вищий
Інститут Українознавства на правах відділу
державного Університету» [13, с. 44], пред-
ставлений генерал-губернатору провідником
проєкт Інституту українознавства навесні
1941 року [8, с. 221], а також «декрет генерал-
губернатора з 24 вересня 1942 року про ство-
рення Інституту ім. Шевченка у Львові» [12,
с. 353] були позбавлені перспектив реалізації.
Більшість науковців змогли реалізовувати свій
фах і частково покращити своє матеріальне
становище у процесі роботи в «Українському
видавництві» [8, с. 220–221]. Можливість
www.etnolog.org.ua
IM
FE
4545
А льонА Тронь-рАдомськ А
репрезентації свого наукового доробку вчені
отримали із заснуванням наукової ради при
Уцк у кракові, яку очолював колишній голо-
ва Наукового товариства імені Шевченка у
Львові І. Раковський [8, с. 221]. до складу
Ради входили керманич Уцк В. кубійович
і очільник відділу культурно-освітніх справ
І. Зілинський [11]. презентація досліджень
відбувалася щосереди «в залі дирекції
Українського Видавництва у кракові» [11].
Матеріальна підтримка науковців здійснюва-
лася науковим фондом, що діяв при президії
Уцк у кракові під керівництвом В. Сімовича,
а також частково так званим диспозиційним
фондом провідника.
оскільки діяльність НТШ була забо-
ронена, формально впродовж 1941–
1944 років функціонували його історико-
філософська та філологічна секції у складі
об’єднання праці українських науковців.
Історичну секцію, яка «діяла під назвою
“кружок істориків при Спілці Українських
Наукових Робітників” при Уцк, очолював
І. крип’якевич» [6, с. 394].
Музейні установи також слугували осе-
редками наукової діяльності українців у
Генеральній губернії. На Закерзонні най-
більш активним був Музей «Лемківщина» в
Сяноці. Наприкінці 1940 року в музеї нара-
ховувалося понад 8200 експонатів: пам’ятки
господарської культури лемків, іконописно-
го мистецтва з XV ст., рукописні церковні
книги, експонати з польського костелу, біблі-
отека рукописів і документів, нумізматична
колекція, колекція тканин, писанок [10]. Зі
встановленням німецької влади в Галичині
продовжував діяльність Національний
музей у Львові, у якому «інтенсивно пра-
цювала реставраційна майстерня (робота
над Богородчанським і Скварявським іконо-
стасами), проводилась наукова та фондова
роботи, навіть відбувалися робочі поїздки
по церквах» [3], «велася праця над архівом
М. драгоманова (проф. І. примаченко) і
Гната Хоткевича (п. Хоткевич)» [1, с. 88].
Національний музей працював на основі
шести відділів, які займалися формуванням
фондів, головно пам’яток українського обра-
зотворчого мистецтва. У 1942 році в музеї
«нараховувалось 80 тисяч експонатів» [1,
с. 92]. протягом 1941–1944 років на тери-
торії дистрикту діяло чотири музеї у Львові
(національний, історичний, природознавчий,
промисловий), український музей у Самборі,
історико-краєзнавчий у Тернополі. при
кожному музеї функціонували бібліотеки
[1, с. 91–92].
отже, легалізація та уніфікація культур-
ної діяльності українців в умовах німець-
кого окупаційного режиму під егідою
Українського центрального комітету свід-
чить про максимальне використання укра-
їнцями можливостей культурно-мистець-
кої діяльності як способу збереження своїх
національних цінностей. Забезпечення Уцк
діяльності мистецьких, музейних, бібліотеч-
них інституцій сприяв пожвавленню теа-
трального, виставкового, музичного життя
та підтримку наукових студій українців і на
території Закерзоння, і в Галичині протягом
1939–1944 років.
Уцк сприяв усебічному розвитку культур-
ної сфери українців у Генеральній губернії.
Відновлення національних традицій вихо-
вання, налагодження культурної комунікації
здійснювалося через виставкову діяльність,
взаємозв’язок професійного та аматорсько-
го мистецтва, максимально можливу в того-
часних умовах адаптацію засад національно-
культурної діяльності українців кінця ХІХ –
початку ХХ ст. на рівні спеціалізованих уста-
нов (ІНТ, ІНо), театрів, гуртків УоТ.
ціннісні орієнтири діяльності Уцк
визначили зміст функціонування усіх струк-
турних одиниць відділу культурної праці,
що позначилося не тільки забезпеченням
подальшого розвитку національної свідо-
мості на основі культурних надбань україн-
ського національного руху та популяризації
культурної, мистецької спадщини, а й ство-
ренням пласту мистецького, видавничого,
наукового доробку, що сприяв утвердженню
національної ідентичності українців у пово-
єнний час.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
4 6
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
4 6
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 2 0
Список використаної літератури
References
1. Антонюк Н. Українське культурне життя в «Гене-
ральній Губернії» (1939–1944 рр.) : за матеріалами пе-
ріодичної преси. Львів, 1997.
2. Гах І. СУоМ. Виставкове життя піднімецького
Львова. URL : https://photo-lviv.in.ua/suom-vystavkove-
zhyttya-pidnimetskoho-lvova/.
3. Гах І. Національний Музей у Львові: часи воєнні.
URL : https://zbruc.eu/node/23080.
4. Гінда В. краєвий конкурс хорів Галичини. URL :
https://zbruc.eu/node/69314.
5. Головата Л. «Українське видавництво» у крако-
ві – Львові. 1939–1945. Бібліографічний довідник. київ :
критика, 2010. Т. 1.
6. Заболотна І. Роки німецької окупації на Західній
Україні за спогадами І. п. крип’якевича. Український ар-
хеографічний щорічник. 2002. Вип. 7. С. 389–410.
7. концерт Українського Національного Хору під
управою Володимира Божика. URL : https://zbruc.eu/
node/35888.
8. кубійович В. Українці в Генеральній Губернії,
1939–1941: історія Українського центрального коміте-
ту. чікаґо : вид-во Миколи денисюка, 1975.
9. Лешнівська І. Львівська обласна універсальна
наукова бібліотека – репрезентант галицької культу-
ри. URL : http://www.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/
vkp/2011_7/st7.pdf.
10. Музей «Лемківщина». URL : https://zbruc.eu/
node/43925.
11. Наукова рада при Уцк. URL : https://zbruc.eu/
node/42270.
12. паньківський к. Роки німецької окупації. Нью-
йорк ; Торонто : ключі, 1965.
13. Сергійчук В. Український здвиг. київ : Укр. вид.
спілка, 2004. Т. 1.
14. Українська пісня тріюмфує. URL : https://zbruc.
eu/node/37352.
15. центральний державний архів вищих орга-
нів влади та управління України (цдАВо України).
Ф. 3959. оп. 1. Спр. 1.
16. цдАВо України. Ф. 3959. оп. 1. Спр. 16.
17. цдАВо України. Ф. 3959. оп. 1. Спр. 17.
18. цдАВо України. Ф. 3959. оп. 1. Спр. 61.
19. цдАВо України. Ф. 3959. оп. 2. Спр. 57.
20. цдАВо України. Ф. 3959. оп. 2. Спр. 60.
21. цдАВо України. Ф. 3959. оп. 3. Спр. 2.
22. цдАВо України. Ф. 3959. оп. 3. Спр. 39.
1. ANTONIUK, Nataliya. Ukrainian Cultural Life in
the General Governorate (1939–1944): Based on Periodical
Press. Lviv, 1997 [in Ukrainian].
2. HAKH, Iryna. UUFA (Union of Ukrainian Fine
Artists). Expositional Activities of German-Occupied Lviv
[online]. Available from: https://photo-lviv.in.ua/suom-
vystavkove-zhyttya-pidnimetskoho-lvova/ [in Ukrainian].
3. HAKH, Iryna. The Lviv National Museum: Times
of War [online]. Available from: https://zbruc.eu/
node/23080 [in Ukrainian].
4. HINDA, Volodymyr. Halychyna’s Regional Choir
Competition [online]. Available from: https://zbruc.eu/
node/69314 [in Ukrainian].
5. HOLOVATA, Larysa. The Ukrainian Publishing
House in Cracow-Lviv. 1939–1945: A Bibliographic Reference
Book. Kyiv: Krytyka. 2010, vol. 1 [in Ukrainian].
6. zABOLOTNA, Inna. Roky nimetskoi okupatsii na
zakhidnii Ukraini za spohadamy I. P. Kryp’iakevycha. In:
Pavlo SOKHAN, ed.-in-chief. The Ukrainian Archeographic
Yearbook. New Series. (Ukrainian Archeographic Collection,
vol. 10.) 2002, iss. 7, pp. 389–410 [in Ukrainian].
7. TSEHELSKYI, Yevhen. A Concert of the Ukrainian
National Choir under the Steerage of Volodymyr Bozhyk [online].
Available from: https://zbruc.eu/node/35888 [in Ukrainian].
8. KUBIYOVYCH, Volodymyr. Ukrainians in the
General Governorate, 1939–1941: the History of the
Ukrainian Central Committee. Chicago: Mykola Denysiuk
Publishing Company, 1975 [in Ukrainians].
9. LESHNIVSka, I. Lviv Regional Universal Scientific
Library, A Representative of the Halychyna Culture [online].
Available from: http://www.nbuv.gov.ua/ portal/soc_
gum/vkp/2011_7/st7.pdf [in Ukrainian].
10. ANON. Museum Lemkivshchyna [online]. Available
from: https://zbruc.eu/node/43925 [in Ukrainian].
11. ANON. Scientific Council at the Ukrainian Central
Committee [online]. Available from: https://zbruc.eu/
node/42270 [in Ukrainian].
12. PANKIVSJYI, Kostiantyn. Years of German
Occupation. New York: Kliuchi, 1965 [in Ukrainian].
13. SERHIYCHUK, Volodymyr. The Ukrainian Shift.
Kyiv: Ukrainian Publishing Union, 2004, vol. 1: Trans-
Curzonia. 1939–1947 [in Ukrainian].
14. ODUD. Ukrainians Songs are Triumphant [online].
Available from: https://zbruc.eu/node/37352 [in
Ukrainian].
15. Central State Archives of Supreme Authorities
and Governments of Ukraine (CSASAG): f. 3959, inv. 1,
dossier 1 [in Ukrainian].
16. CSASAG of Ukraine: f. 3959, inv. 1, dossier 16.
17. CSASAG of Ukraine: f. 3959, inv. 1, dossier 17.
18. CSASAG of Ukraine: f. 3959, inv. 1, dossier 61.
19. CSASAG of Ukraine: f. 3959, inv. 2, dossier 57.
20. CSASAG of Ukraine: f. 3959, inv. 2, dossier 60.
21. CSASAG of Ukraine: f. 3959, inv. 3, dossier 2.
22. CSASAG of Ukraine: f. 3959, inv. 3, dossier 39.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|