Посуд як складова культури харчування козацької старшини ХVІІІ століття
Посуд як складова культури харчування козацької еліти ХVІІІ ст. демонструє спосіб життя, матеріальні можливості цього соціуму. Козацька старшина все більше відгалужувалася від козацького середовища, усвідомлювала себе шляхетством і відповідно облаштовувала власний побут, що, зокрема, простежується в...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Дата: | 2020 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2020
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204236 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Посуд як складова культури харчування козацької старшини ХVІІІ століття / О. Дзюба // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 3. — С. 63-71. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860200153425641472 |
|---|---|
| author | Дзюба, О. |
| author_facet | Дзюба, О. |
| citation_txt | Посуд як складова культури харчування козацької старшини ХVІІІ століття / О. Дзюба // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 3. — С. 63-71. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | Посуд як складова культури харчування козацької еліти ХVІІІ ст. демонструє спосіб життя, матеріальні можливості цього соціуму. Козацька старшина все більше відгалужувалася від козацького середовища, усвідомлювала себе шляхетством і відповідно облаштовувала власний побут, що, зокрема, простежується в асортименті посуду, його якості й вартості. Це різні за формою, матеріалом і призначенням вироби: миски і полумиски, тарілки, великі й малі ложки, ножі, виделки, ковші, ковшики, кубки, чаші, келихи, дзбани, пляшки, чайники, кавники, цукорниці, таці тощо. У повсякденному побуті козацької старшини не зник дерев’яний і глиняний посуд, традиційний для всіх суспільств тих часів. Але всебічного поширення набуває характерний загалом для європейської культури харчування мідний, циновий (олов’яний), срібний, а також порцеляновий та кришталевий посуд. Він мав неабияку цінність, вносився у реєстри посагу, заповіти, весільні дарунки. Купівля, вартість і вага його фіксувалися в щоденниках, зокрема П. Апостола, Я. Марковича, М. Ханенка, у приватних листах. На основі вказаних документальних джерел представлено різні вироби для пиття, приготування та вживання їжі. Мідний, циновий і срібний посуд купувався в Москві та Петербурзі, його виготовляли й місцеві майстри. Відомими осередкамизол отарства в Гетьманщині були Київ, Чернігів, Стародуб, Ніжин, де козацька старшина замовляла різноманітний посуд у місцевих та іноземних майстрів. Привозився він також з німецьких земель, зокрема з Гданська і Вроцлава (нині – польські міста), з якими підтримувалися торговельні зв’язки. Посуд зі срібла відзначався високою художньою якістю та вартістю. Асортимент розширювався і козацька старшина не відставала від моди, купувала «новоманерні» вироби. Поширюване вживання кави й чаю вимагало відповідного посуду та аксесуарів. Старшина купувала порцелянові чашки, чайники, кавники, цукорниці, млинки, декорувала стіл серветками та скатертинами. Поряд зі скляним цінувався і кришталевий посуд, призначений для пиття різних напоїв. Отже, упродовж ХVІІІ ст. відбувався активний процес аристократизації козацької старшини, що простежується на прикладі використання різного за якістю та вартістю посуду.
Tableware, as a component of nourishment culture of the Cossack elite of the 18th century, shows a way of life, material possibilities of this social layer. Cossack foremen have held apart the Cossack surroundings more and more, comprehending themselves as a nobility. That’s why they arrange life accordingly. It is indicated in the tableware assortment: its quality and cost. These are articles different in form, material, and functions, namely dishes and soup plates, plates, large and small spoons, knives, forks, scoops, ladles, bowls, cups, goblets, wooden jugs, bottles, teapots, coffee pots, sugar bowls, trays, etc. Cossack foremen have also used wooden and clay plates and dishes, traditional for all social layers of that time society, in everyday life. However, copper, pewter, silver, and also porcelain, cut glass tableware, typical for European nourishment culture in general, becomes more and more widespread. Tableware is of exceptional value. It is entered on the lists of dowry, testaments, and wedding presents. It's buying, cost, and weight have been fixed in particular in the dairies of P. Apostol, Ya. Markovych, M. Khanenko, private letters. Various articles for drinking, cooking, and food taking are described on the basis of indicated documentary sources. Copper, pewter, and silver tableware has been bought in Moscow and Saint Petersburg. It has been manufactured by the local masters also. Kyiv and Chernihiv, Starodub, and Nizhyn are well-known goldsmith centres in Hetmanshchyna. Cossack foremen have reserved tableware both for local and foreign masters. It has also been brought from German lands, Gdansk, Wroclaw. Trade connections have been sustained with them. Silver tableware has been distinguished by high artistic quality and cost. Goods choice has been broadened, and Cossack foremen follow fashion and buy up-to-date articles. Dissemination of tea and coffee drinking requires appropriate tableware and accessories. Cossack Elite buys porcelain cups, teapots, coffee pots, sugar bowls, and mills and decorates the table with the napkins and tablecloths. Both glass and cut glassware, used for various drinks, becomes diverse. Thus, during the 18th century, an active process of Cossack foremen aristocratization is observed. It is seen, especially by way of example, that tableware uses are different in quality and cost.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:10:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
63
ПОСУД ЯК СКЛАДОВА КУЛЬТУРИ ХАРЧУВАННЯ
КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ
УДК 738.2:392.8(=161.2)“17”
ДЗЮБА ОЛЕНА
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України
DZIUBA OLENA
a Ph.D. in History, a senior research fellow at the NASU Institute of History of Ukraine
DOI
Дзюба, О. (2020) Посуд як складова культури харчування козацької старшини ХVІІІ століття. Народна
творчість та етнологія, 3 (385), 63–71.
Dziuba, O. (2020) Tableware as a Component of Nourishment Culture of the Cossack Foremen of the
18th Century. Folk Art and Ethnology, 3 (385), 63–71.
Анотація / Abstract
Посуд як складова культури харчування козацької еліти ХVІІІ ст. демонструє спосіб життя, матеріальні можли-
вості цього соціуму. Козацька старшина все більше відгалужувалася від козацького середовища, усвідомлювала себе
шляхетством і відповідно облаштовувала власний побут, що, зокрема, простежується в асортименті посуду, його
якості й вартості. Це різні за формою, матеріалом і призначенням вироби: миски і полумиски, тарілки, великі й малі
ложки, ножі, виделки, ковші, ковшики, кубки, чаші, келихи, дзбани, пляшки, чайники, кавники, цукорниці, таці тощо.
У повсякденному побуті козацької старшини не зник дерев’яний і глиняний посуд, традиційний для всіх суспільств
тих часів. Але всебічного поширення набуває характерний загалом для європейської культури харчування мідний,
циновий (олов’яний), срібний, а також порцеляновий та кришталевий посуд. Він мав неабияку цінність, вносився у
реєстри посагу, заповіти, весільні дарунки. Купівля, вартість і вага його фіксувалися в щоденниках, зокрема П. Апос-
тола, Я. Марковича, М. Ханенка, у приватних листах.
На основі вказаних документальних джерел представлено різні вироби для пиття, приготування та вживання їжі.
Мідний, циновий і срібний посуд купувався в Москві та Петербурзі, його виготовляли й місцеві майстри. Відомими
осередками золотарства в Гетьманщині були Київ, Чернігів, Стародуб, Ніжин, де козацька старшина замовляла різ-
номанітний посуд у місцевих та іноземних майстрів. Привозився він також з німецьких земель, зокрема з Гданська
і Вроцлава (нині – польські міста), з якими підтримувалися торговельні зв’язки. Посуд зі срібла відзначався висо-
кою художньою якістю та вартістю. Асортимент розширювався і козацька старшина не відставала від моди, купувала
«ново манерні» вироби.
Поширюване вживання кави й чаю вимагало відповідного посуду та аксесуарів. Старшина купувала порцелянові
чашки, чайники, кавники, цукорниці, млинки, декорувала стіл серветами та скатертинами. Поряд зі скляним цінував-
ся і кришталевий посуд, призначений для пиття різних напоїв.
Отже, упродовж ХVІІІ ст. відбувався активний процес аристократизації козацької старшини, що простежується
на прикладі використання різного за якістю та вартістю посуду.
Ключові слова: козацька старшина, ХVІІІ ст., посуд, вартість, аксесуари.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
6 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
6 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 0 2 0
Tableware, as a component of nourishment culture of the Cossack elite of the 18th century, shows a way of life,
material possibilities of this social layer. Cossack foremen have held apart the Cossack surroundings more and more,
comprehended themselves as a nobility. That’s why they arrange life accordingly. It is indicated in the tableware
assortment, its quality and cost. These are articles different in form, material and functions, namely dishes and soup
plates, plates, large and small spoons, knives, forks, scoops, ladles, bowls, cups, goblets, wooden jugs, bottles, teapots,
coffee pots, sugar bowls, trays, etc. Cossack foremen have also used wooden and clay plates and dishes, traditional
for all social layers of that time society, in everyday life. However, copper, pewter, silver and also porcelain, cut glass
tableware, typical for European nourishment culture in general, becomes more and more widespread. Tableware is of an
exceptional value. It is entered on the lists of dowry, testaments, wedding presents. Its buying, cost and weight have been
fixed in particular in the dairies of P. Apostol, Ya. Markovych, M. Khanenko, private letters.
Various articles for drinking, cooking and food taking are described on the base of indicated documentary sources.
Copper, pewter and silver tableware has been bought in Moscow and Saint Petersburg. It has been manufactured by
the local masters also. Kyiv and Chernihiv, Starodub, Nizhyn are well-known goldsmith centres in Hetmanshchyna.
Cossack foremen have reserved tableware both to local and foreign masters. It has been brought also from German
lands, Gdansk, Wroclaw. Trade connections have been sustained with them. Silver tableware has been distinguished by
high artistic quality and cost. Goods choice has been broadened and Cossack foremen follow fashion and buy uptodate
articles.
Dissemination of tea and coffee drinking requires appropriate tableware and accessories. Cossack elite buys
porcelain cups, teapots, coffee pots, sugar bowls, mills, decorates table with the napkins and tablecloths. Both glass and
cut glass ware, used for various drinks, becomes diverse.
Thus, during the 18th century an active process of Cossack foremen aristocratization is observed. It is seen especially
by way of example of tableware use different in quality and cost.
Keywords: Cossack foremen, the 18th century, tableware, cost, accessories.
Речі, які оточують людину від дня наро-
дження, виконують не лише ужиткову
функцію. За своїм призначенням, власти-
востями й естетизмом вони несуть певні
характеристики епохи. Їх вартість і специ-
фіка є мірилом приналежності до певного
соціуму, ознакою спроможності, що виділяє
власників цих речей з-поміж інших груп сус-
пільства. У пропонованій статті мова йтиме
про посуд як складову культури харчування
ХVІІІ ст., яким користувалася козацька стар-
шина. Після невдалої спроби гетьмана Івана
Мазепи вийти з-під протекції російського
царя, старшина дедалі більше переймала-
ся примноженням земельних володінь, що
складали основу багатства. Вона, як зазна-
чив І. Джиджора, «переконалася, що для
самозбереження найбільш надійним спосо-
бом є не які б там не були права, котрих без-
силість в тім напрямі показалась аж надто
наглядно, а особисте матеріальне забезпе-
чення, й почала облаштовувати свій добро-
бут по найкращому своєму розумінню» [7,
с. 1]. Усе більшої ваги надається як вартості й
різноманітності столових приборів та аксе-
суарів, так і естетизму в оформленні столу.
Згадки про столовий посуд є в листах,
мемуарній літературі, в описах майна, запо-
вітах, реєстрах посагу, який привносила в
родину наречена, весільних подарунках,
переліку товарів, які привозилися із закор-
дону, Москви та Петербургa. Мова йде про
цінний посуд зі срібла, а також міді й цини
(олова), порцеляни та кришталю. Чи не
найбільше згадок про такий посуд є в описах
майна гетьмана Івана Самойловича, укладених
наприкінці ХVІІ ст., миргородського полков-
ника, а згодом гетьмана Д. Апостола, щоден-
никах бунчукового товариша Я. Марковича,
генерального хорунжого М. Ханенка.
Традиційний і узвичаєний серед усіх
соціумів глиняний і дерев’яний посуд також
не зник з побуту козацької старшини, але
згадується не часто, лише в деяких госпо-
дарчих записах. Про нього, зокрема, пише у
своєму щоденнику М. Ханенко. У 1733 році
в Новгородку він купив і відправив у свій
маєток с. Перегон 20 дерев’яних мисок за
10 коп. і 50 тарілок за 20 коп., 14 полив’яних
мисок, приставок чотири, горщик один з
кришкою, а також два столики, ослон [11,
с. 116]. Гончарний посуд, горшки і гладу-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
6565
ОЛЕНА ДЗЮБА
ші, глиняні чайники згадані і в щоденнику
Я. Марковича.
Доволі поширеним у вжитку був різно-
манітний мідний і циновий посуд. Це великі,
середні миски і полумиски, тарілки, великі і
малі ложки, таці, ковші та ковшики, кофей-
ники і чайники, блюда з кришками, коновки,
пляшки, відра. Закуповували посуду доволі
багато, переважно в Москві й Петербурзі.
М. Ханенко в Москві 1733 року купив з міді й
цини 12 тарілок і 8 полумисок, у них ваги пуд
за 7 руб. 48 коп. [11, с. 95]. У 1742 році просив
лубенського полковника Петра Апостола
купити в Петербурзі з цини тарілок 3 тузні
(дюжини), полумисок 2 тузні, «посуду ново-
модного з кришками» (імовірно каструль)
штук 6, ложок цинових малих 2 тузні, вели-
ких теж 2 тузні [11, с. 157]. Перебуваючи
в Петербурзі й Москві протягом 1745–
1749 років, М. Ханенко купував також бага-
то цинового посуду. У 1745 році придбав
у Петербурзі 24 тарілки цинові за 1 руб.
60 коп., а 1749 року куплені в Петербурзі
великі, середні й малі полумиски, «ново-
модние сосуди круглие з кришками, сосуди
довгие з кришками», тарілки, глибокі й
мілкі, заважили 2 пуди 23 фунти, а фунт
коштував 23 коп. «Сосуди круглие з криш-
ками и довгие з кришками» були дорожчі,
за фунт давали 30 коп. [11, с. 346]. Купував
М. Ханенко і посуд із міді. За мідний чайник
у Москві заплатив 1 руб. 30 коп.
Про купівлю посуду з цини й міді є записи
в щоденнику Я. Марковича. Він придбав у
Москві 1728 року з цини блюдо з кришкою,
тарілки мілкі «новоманерние» і глибокі, а з
міді «окропник чили кофейник» за 15 ал.
[9, с. 261]. З Москви 1729 року йому при-
везли 2 мідні кумани, піднос, лопатку [9,
с. 339], а брату Марку в Петербурзі замов-
ляв купити «поднос китайский мидний».
Асортимент посуду з цини й міді розширю-
вався, з’являлися нові вироби. Я. Маркович
1752 року купив у Москві «оловяной посуди
гранистой по 12 руб. пуд». З Москви йому
привезли з цини «блюд на жаркое больших
два, блюд круглуватих вигнутих 12, блюдо
круглое з кришкою, тарелок мелких ново
манерних 18 и глибоких 18, всего 4 пуда» [12,
с. 319].
Циновий і мідний посуд був недешевим,
він ще в першій половині ХVІІІ ст. вносив-
ся в реєстр посагу. Так, у реєстрі посагу
Параскеви Товстоліс, яка 1721 року вихо-
дила вдруге заміж за Ханенка, київського
полкового обозного, було вписано з мідного
посуду «конов два, коновок дві, три ковші,
дві дошки; чотири казанці; з цини 18 полу-
мисків, дві дюжини тарілок, два кухлі, пляш-
ка, три приставки» [3, арк. 1]. У реєстр поса-
гу Параскеви Скорупи, коли вона 1758 року
виходила заміж за військового канцелярис-
та Андрія Якимовича, з цини було вписано
посуду на 23 руб. 92 коп. [18, с. 238]. Такий
посуд був вартісним і спокусливим для гра-
біжників. У 1740 році обікрали комірчину
Я. Марковича в Глухові, «де було цини блюд
6, тарилок 6 и два кубочка сребрених».
У культурі харчування козацької стар-
шини неабияке значення мав срібний посуд.
Звичайно, передусім йдеться про генеральну
і полкову старшину, бунчукових товаришів.
Срібний посуд детально фіксується, зокрема
в описах майна та посагу, у записах про купів-
лю таких цінних речей. Він був надзвичайно
різноманітним: кубки, кубочки з кришками
і без них, пугари (келихи), чаші, чарки для
напоїв, стакани, достоканці з кришками і без
них (багато їх згадано в описі срібного посуду
гетьмана І. Самойловича, це могли бути чаші
або ж келихи), блюда, тарілки, ложки великі
й малі, виделки, ножі, чайники, кофейники,
сільнички, чашки, блюдця, цукерниці, пляш-
ки, кумани, ковші й ковшики, таці тощо.
Мова йде не лише про культуру харчу-
вання, але і про вклад капіталу в дорогоцінні
метали. Ледве чи могла бути використана у
вжитку така кількість срібного посуду, яка
була в І. Самойловича. Опис майна його та
синів, що був укладений після позбавлення
гетьманства 1690 року, зафіксував столово-
го срібла 20 пудів. Це «77 кубків великих
і малих, з кришками і без них, 60 кружок
великих і малих, 91 достокан з кришками і
www.etnolog.org.ua
IM
FE
66
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
66
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 0 2 0
без них, в тому числі два складені бочечка-
ми. 105 достаканів дюжинних, 9 четвертин,
9 солонок, 60 тарілок, 181 ложка, 26 чарок
для медовухи і 11 винних, 3 горшечки, 4 шан-
дала (підсвічника), 46 блюд великих і малих,
5 ковшів, 3 чаші великі, 1 сковородка, одна
братинка» [17, с. 700]. Подібний посуд був і
в його синів Григорія та Якова, майно яких,
разом з батьківським, було конфісковано.
У царську казну взято їх срібла 15 пудів,
28 фунтів і 7 золотників (золотник вагою
4,26 г), переважно позолоченого і високої
художньої якості, така ж кількість срібла
надійшла і у Військовий скарб [17, с. 996,
1009]. Срібний посуд згадується і в Івана
Мазепи. Вдова стародубського полковника
Михайла Миклашевського презентувала
гетьману І. Мазепі за підтвердження універ-
салом їх маєтностей у подарунок «креденс
срібний» (сервіз, як писав О. Лазаревський).
Узагалі з польської мови kredens – буфет для
посуду. Імовірно мався на увазі набір срібно-
го посуду) «в тисячу талеров» [15, с. 156].
Цікавий опис срібного посуду мирго-
родського полковника, а згодом і гетьма-
на Д. Апостола, укладеного сином Петром
1725 року. Це типові для того часу позо-
лочені столові прибори. Вказувалася вага у
гривнях (на українських землях гривня, або
польська марка, становила 197,68 г), лотах
(лот – 12,79 г) і золотниках. Усього сто-
лового срібла у Д. Апостола було близько
25 кг. П. Апостол також уклав опис свого
столового срібла, він набагато менший, вагу
передавав у марках і унціях (унція – 28,34 г).
Це маленький чайник, кофейник, великий
чайник, дюжина ложок, малі ложки, 8 ручок
до ножів, малий кубок з кришкою, 6 чашок,
4 малих блюдець, 7 виделок, блюдо, щипці,
усього срібла вагою близько 3 кг. До цього
ж в його опису згадані срібні підсвічники,
письмовий прибор з підсвічником [5, с. 117–
118]. Я. Маркович 1745 року переглядав своє
срібло, одне поклав у баул, тобто на схо-
ванку, інше залишив «для расхода». У баул
пішло 2 великі підноси, 2 чайники, молоч-
ник, конфорка (спиртовий пристрій, який
міг використовуватися для варіння кави),
бокал з кришкою, коновка, фляшка з криш-
кою, корець, чарок 12, ножів пар шість; а для
«расходу» залишилося ножів 6 пар і одна
пара великих, ложок 11, ложечок 4, ложка
«до креденсу» (буфетна), кубочків 12, кубок
з кришкою, чарок 9, підносів великих 2 і мен-
ших 2, цукорниця і кофейник [12, с. 227–228].
Багато срібного посуду давалося козаць-
кою старшиною в посаг донькам. Укладався
реєстр речей, інколи вказувалася їх загаль-
на вартість. Так, у реєстрі посагу згаданої
вже П. Товстоліс був такий срібний посуд:
коновка позолочена, ковш позолочений,
розтрухан (з польської roztruchan – кубок,
чара, чаша) позолочений з кришкою, кубків
6 з кришками, кубків 2 позолочених, ще
2 кубки, кубочок маленький, чарка сріб-
на позолочена, чарка срібна велика, тузень
ложок позолочених, 2 тузні ложок не позо-
лочених, рондик (з польської мови rondel –
каструля з одною ручкою), ніж з посрібле-
ним черенком [3, арк. 1].
У реєстр посагу доньки стародубсько-
го полкового писаря Г. Скорупи Марини,
яка 1744 року виходила заміж за Михайла
Єсимонтовського, було внесено срібного
посуду на 366 руб. 20 коп. [18, с. 218]. Другій
доньці, згаданій вже Параскеві, було дано
срібного посуду на 417 руб. [18, с. 237–238].
Детальний опис срібного посуду є в реєстрах
посагу, який давав бунчуковий товариш
Стефан Томара, онук переяславського пол-
ковника Василя Томари, своїм донькам, коли
ті виходили заміж. Це до нього в с. Коврай
1753 року прибув за рекомендацією київ-
ського митрополита Тимофія Щербацького
студент богослов’я Києво-Могилянської ака-
демії Григорій Сковорода для навчання його
сина Василя.
У реєстрі посагу поряд із так званими
клейнодами, коштовностями (золоті при-
краси з дорогоцінним камінням, діаманта-
ми, сережки, ланцюжки, хрестики, дукати,
перли) є перелік срібного посуду. Так, у посаг
доньці Єлизаветі, яка 1772 року виходила
заміж за вороньківського сотника Матвія
www.etnolog.org.ua
IM
FE
6767
ОЛЕНА ДЗЮБА
Сулиму, було дано багато срібних столо-
вих приборів загальною вагою в 23 фунти,
16 лотів і два золотника. Срібло було оці-
нено в 960 руб. [2, арк. 110 зв.]. Іншій донь-
ці Софії, яка виходила заміж 1783 року за
Г. Краснокутського, також було дано чимало
срібного посуду. Один фунт «визолоченого і
невизолоченого срібла оцінювався в 20 руб.
і вся сума становила 493 руб.» [1, арк. 157].
Цікаво, що для С. Томари відомий київський
майстер золотар І. Равич виготовив срібний
чайник з гербом Томар, який зберігся до
нашого часу [16, с. 65].
Посуд, і не лише срібний, як сімейна
цінність переходив у спадщину, вносив-
ся у заповіт. Прилуцький полковий суддя
І. Маркович заповів дружині «сребра, цини,
миди на 100 р.» [8, с. 157]. Прилуцький пол-
ковник Г. Галаган залишив у спадок своїм
дітям «сундуков два з сребною посудою»,
а також вніс у заповіт мідний і циновий
посуд, який заповідав розділити порівну
між його трьома дітьми [14, с. 461]. Чимало
його одержала у посаг донька Параскева, яка
виходила заміж 1758 року за С. Лашкевича.
Це «дві коновки з кришками, 7 великих куб-
ків пивних позолочених, 18 кубків медових
позолочених чеканених, 12 чарок чекане-
них, піднос чеканений, дві тарілки з позо-
лотою, 24 ложки різного фасону, дві фляшки
з кухлями з позолотою, цукорниця, чайник
і кофейник» [14, с. 464]. Згадані речі були з
родинними гербами Дуніних-Борковських,
її мати була донькою А. Борковського та
Галаганів [14, с. 464]. Срібний посуд дару-
вали і молодим на весілля. Коли С. Сулима,
баришівський сотник, а згодом переяслав-
ський полковник, одружувався 1729 року з
Параскевою Савич, то його мати подарувала
йому позолочені кухоль великий, 12 кубків
малих, кубків два на галках з кришками,
кубок з кришкою, розтруханів три, келишок
високий, тузень два ложок. Кубки срібні й
розтрухан подарували йому й інші знатні
родичі, що було внесено в реєстр як осо-
бливі дарунки [18, с. 57]. Я. Маркович доньці
Ганні, коли вона 1733 року виходила заміж
за С. Єсимонтовського, подарував півпуда
срібла. Його батько також дарував нареченій
срібний посуд – коновку, чарок 10, пугар і
ложок 6 [10, с. 321]. Срібло, а також посуд
з цини й міді разом з клейнодами повер-
тався в родину дружини після її смерті,
якщо не було спадкоємців. Коли померла
дочка Я. Марковича Пелагея, заміжня за
С. Пиковцем, то батькові з посагу поверну-
ли «клейноди», а також «серебро и цину»,
срібло він записав у щоденник. Це коновка,
бокал без кришки, кубків з кришками два,
тарілка «авшпурской роботи», кубочків
12, чарок 12, ложок 12, ложок не позолочених
11, рондов два «здишних» (тобто місцевого
виробництва) [12, с. 227–228]. Після смерті
батька Якова Андрія 1747 року його статки
було поділено між усіма членами родини.
Із срібла «расхожего», тобто того, що було
у вжитку, кожному дісталося по 1 фунту,
25 лот, цини по 35 фунтів і по 2 пари ножів
[12, с. 245]. Згадана вже М. Єсимонтовська,
не маючи спадкоємців, у своєму заповіті
дещо зі срібного посуду заповідала дядьку
І. Шираю [18, с. 238].
Ужитковий срібний посуд мав і високу
художню якість, про що можна судити з
опису срібла Самойловичів. Це срібло з позо-
лотою, з чеканкою, фініфтю, черню, кубки
з парсунами чоловічими на кришках, один
з парсуною і шаблею, кубок у вигляді коня
з парсуною чоловічою в шляпі, з парсуною
чоловічою і посохом, у вигляді сови, кота,
кораблика, згадана кружка з кришкою, на
ній лебідь срібний (срібний лебідь в чарці
був і серед посуду П. Товстоліс), кубки на
трилистнику, ложки золочені зі стебельця-
ми витими, на кінцях деяких ложок личини
медвежі, у Д. Апостола згадані «ложки з
оленями». У П. Сулими ложки на кінцях з
апостолами й ангелами, з написом «глагол да
слово», латинськими літерами, можливо іні-
ціалами майстрів [18, с. 237–238]. Художню
майстерність виробів столового срібла цього
часу можна побачити в каталозі колекції
Чернігівського обласного історичного музею
імені Василя Тарновського [6]. Там представ-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
68
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
68
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 0 2 0
лено і срібло з гербами козацької старшини
ХVІІІ ст.: І. Мазепи, М. Ханенка, І. Чарниша,
С. Бутовича і Т. Щербацького [6, с. 19].
Походженням столового срібла були
німецькі землі, зокрема Аугсбург, Дрезден,
Лейпциг, Нюрнберг. В Україну срібний посуд
привозився з Гданська і Бреслау (нині –
Вроцлав). Вироби «німецького діла» були у
Самойловичів, згадані «ложки “німецькі”» у
Д. Апостола, «тарілка авшпурской роботи»
у Я. Марковича, вочевидь з Аугсбурга. Із
Бреслау і Гданськом Гетьманщина підтри-
мувала тісні торгівельні зв’язки. У 1727 році
люди Я. Марковича та його батька, які ходи-
ли до Гданська з волами, привезли «мли-
нок, чашок пар п’ять, на цукор скринечку
срібну з 6 ложечками» [9, с. 196]. У щоден-
нику М. Ханенка є запис – «деякая посуда
польская» [11, с. 106], та й назви багатьох
виробів польського походження. Як заува-
жує Г. Арендар, «твори західноєвропей-
ських майстрів відзначаються розмаїттям
форм, ретельністю обробки поверхні металу,
складним насиченим декором» [6, с. 17]. Це
можна простежити в описі столового срібла
гетьмана І. Самойловича та його синів.
Срібний посуд виготовляли і місцеві май-
стри. Золотарі працювали в Києві, Ніжині,
Переяславі, Глухові, Стародубі. У 1733 році
у Стародубі М. Ханенко дав срібло Антону
золотарю для «роблення келиха вагою
21 лот і три золотника», а за роботу додав
до заборгованих ним 30 коп. ще 20 коп. [11,
с. 106]. У 1732 році для нього виконував
роботи глухівський майстер Іванов Микита.
У 1742 році в Глухові «иноземцу золота-
рю Ивану Алберку» він дав для позоло-
ти шість кубків срібних і три червоні шва-
гра О. Корецького, а для виготовлення
6 ложок – срібла 106 золотників. За позолоту
шести кубків золотар взяв 1 руб. 35 коп.,
за ложки 2 руб. 84 коп. [11, с. 173, 177].
М. Ханенко замовив йому ще велику столову
ложку. У 1738 році В. Марковичу місцевий
золотар привіз «здиланний поднос, у яком
ваги 1 фунт и три лота» [13, с. 202]. Срібло
купували і замовляли також у Москві й
Петербурзі. У Москві 1749 року М. Ханенко
дав майстру «серебренику» фунт срібла і
¾ золотника для виготовлення 12 стаканів
(кубків), чайника і молочника [11, с. 400].
Тоді ж у Москві був куплений і піднос сріб-
ний за 29 руб. 20 коп., сільничка, чайниця.
Як часто в щоденному вжитку був срібний
посуд, важко сказати. Принаймні, в перших
десятиліттях ХVІІІ ст., імовірно, ним корис-
тувалися рідко. Судячи із заповіту генераль-
ного хорунжого Івана Забіли (1733), срібний
посуд призначався до великих подій, одру-
ження, прийому знатних гостей. Він нака-
зував дітям «рухомие речи, сребро, цень,
медь, оружие и прочие рухомости содержать
в схованию, а употреблять когда кому слу-
чится женится, або отправлять знатиме при-
нятие особ» [6, с. 16]. Але вже Я. Маркович
для повсякденного вжитку залишив чима-
ло срібла. Вірогідно, наприкінці ХVІІІ ст.
його вже не клали у схованку. Я. Маркович
брав срібло і в заставу, коли позичав гроші.
Так, 1761 року позичив дружині глухівського
сотника Туранській 100 руб, а в заставу взяв
«конову и чарок 20» [12, с. 375].
Поряд зі сріблом, у вжитку був і порце-
ляновий посуд. Попит на нього зростав з
поширенням серед старшини таких напоїв,
як чай і кава. Узвичаєним напоєм стала кава.
Її купували у великій кількості, зокрема
фунт, півпуда чи пуд. Г. Полетика пересилав
з Петербурга своїй дружині «кофи полпуда,
которую я взял только на пробу и есть ли оная
вам понравится, то напишите, так я болше с
собою привезу» [19, с. 503–504]. Бунчуковий
товариш А. Войцехович повідомляв своїм
синам у Глухів, що «кофи во сходе» й просив
купити каву. Судячи із записів, Я. Маркович
пив багато кави, купував її чимало – пів-
пуда, пуд, як наприклад у березні 1757 року
придбав у Глухові пуд кави за 13 руб. Цього
ж року записав, що зелений чай і кава подо-
рожчали, фунт чаю коштував 4,5 руб., а то і
5 руб., «так дорог за не приходом из Китая»
[12, с. 409]. М. Ханенко, судячи із записів у
щоденнику, надавав перевагу чаю. Купував
його в Москві й Петербурзі. Старший канце-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
6969
ОЛЕНА ДЗЮБА
лярист В. Туманський привіз йому з Москви
1753 року 5 фунтів чаю зеленого за 9 руб. [11,
с. 494]. Проте і «кофе в шухлядке» переси-
лав для дружини з Глухова у Городище. Для
порівняння, у щоденнику за цей час зустріча-
ється і вартість корови – 3–4 руб., а добрий
кінь – 18–20 руб.
Вживання кави і чаю вимагало відповід-
ного посуду, який купували на ярмарках
в Україні, а також у Петербурзі й Москві.
Купували для себе, виконували замовлен-
ня родичів і друзів. Г. Полетика, перебу-
ваючи в Петербурзі, купував порцелянові
серві зи собі, брату Степану, приятелям. Так,
син його приятеля М. Дуніна-Борковського
Максим, який жив на Чернігівщині у своє-
му маєтку Вормин, надсилав йому реєстрик
речей, які просив купити (1783), де зазна-
чив передусім «скрипичние струни, ибо
мои уже сошли и не имію нині чим време-
ни скучного проводитъ», а також порцеля-
новий сервіз, чашки [20, c. 250]. М. Дунін-
Борковський здобув вищу освіту в німецьких
університетах, у 1770 році розпочав навчан-
ня в університеті м. Кіля, далі продовжив
у Страсбурзькому університеті, куди запи-
сався 1774 року: «з України з Чернігова»
[21, с. 278, 362]. У Петербурзі багато купував
порцеляни М. Ханенко, за «6 пар чашок
фарфорових» заплатив 1 руб. 40 коп., чай-
ник за 1 руб., купив також «чашечку для
закусок» [11, с. 245]. У щоденнику є також
запис про купівлю «фарфорового посу-
ду»: 10 штук за 3 руб., а шість пар чашок з
золотом коштували 2 руб., дюжина чашок з
синіми квітами – 2 руб. 90 коп. [11, с. 260].
А. Войцехович замовляв синам у Глухів
купити красиві чашки: «полдюжины чашок
хороших с фіалетовими и красними цвіт-
ками и чайник» [4, арк. 255 зв.]. Імовірно,
для помолу кави купували мельнички.
Приміром, М. Ханенко 1733 року купив у
Петербурзі М. Скоропадському мельничку
за 1 руб. 32 коп. Я. Маркович замовляв купи-
ти йому в Ризі, куди їздили купці з України,
«чашек фарфорових білих дюжину» [12,
с. 359]. Порцеляновий посуд також вносився
в реєстр посагу. У П. Скорупи було «чашок
файфурних» 20 пар, 2 великі чашки з блюд-
цями і одна без «мисочки», 2 тарілки білі з
синіми квітами [18, с. 238].
Важливо зазначити, що виробництво
порцеляни в Росії розпочалося з середини
ХVІІІ ст. До цього часу порцеляна завози-
лася з Європи, переважно з Німеччини, так
звана мейсенська. У середині ХVІІІ ст. побли-
зу Петербурга була організована порцеля-
нова мануфактура (з 1765 р. імператор-
ський фарфоровий завод). На українських
землях виробництво розпочалося з кінця
ХVІІІ ст. здебільшого на Правобережжі,
а на Лівобережжі одним з перших був завод
А. Миклашевського, нащадка Стародубського
полковника М. Миклашевського, у с. Волоки-
тине Глухівського повіту. Але це вже відбува-
лося у ХІХ ст.
Згадується також скляний і криштале-
вий посуд. Він був доволі різноманітним.
У щоденнику Я. Марковича є записи про
«карафнички» (з польської мови karafka –
графин) кришталеві великі й малі, різні пляш-
ки – фляші четвероугольні, восьмигранні,
«слоїки для закусок», а також стакани, чарки
великі й малі, кубки. Так Я. Маркович про-
сив купити йому в Петербурзі «румок крис-
талних, малих и болших, по дюжини» [13,
с. 1]. М. Ханенко в Петербурзі 1749 року за
«4 стаканци хрусталние» заплатив 24 коп.,
а за 15 «рюмок хрусталних» дано 45 коп.
[11, с. 361, 370]. Кришталевий посуд був і
місцевого виробництва, зокрема у с. Гути
на Новгород-Сіверщині. Скляні кубки
цього виробництва М. Ханенку привіз бун-
чуковий товариш П. Юркевич [11, с. 119].
Я. Маркович записав вартість посуду, що
вироблявся на гуті К. Розумовського (1751):
кришталева фляшка 12 коп., прості світлі й
білі – 6 коп., зелені прості – 3 коп., глечик на
сік – 10 коп. [12, с. 310].
У харчуванні, посуді, аксесуарах певну
роль відігравали не лише традиції й мода,
а і властивий тим чи іншим представникам
соціуму естетизм, що можна сказати, напри-
клад, про Я. Марковича. Він намагався обла-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
70
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
70
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 0 2 0
штувати свій побут зі смаком як у побудові
маєтку, інтер’єрі, квітникарстві, так і в столо-
вих аксесуарах. Для нього, напевно, найкра-
щим відпочинком було усамітнитися десь
на пасіці, де він «кофе пил, трубку курил и
опочивал» [9, с. 27]. А пиття кави декорував
серветами, записав у щоденник, що «купил
у Ивановни хусток, или салфеток, до кофе
настилаемих», дві «за 1 рубль 50 коп.» [9,
с. 97]. У щоденнику згадуються «полотно
и сервети заполоччю ткані». Я. Маркович
любив красиві речі. Перебуваючи в Москві
1728 року, записав у щоденник, що їздив у
Сибірський приказ, де купував китайські
товари: картину, чашку черепахову, пару
чашок і чайник «фарфорови», дерев’яні під-
носи, чарки, чайник горіховий. Ще пере-
буваючи в Гілянському поході, він купував
різні речі. У 1726 році замовив купити йому
«коберець маленькій на столик, обрус и руч-
ник китайский» [9, с. 88]. Шість дюжин
сервет «малоросійської роботи» згадано і
в реєстрі посагу Є. Томари. Були там і ска-
тертини тої ж «малоросійської роботи»,
вірогідно, ткані заполоччю. Згадано також у
реєстрах посагу скатертини і сервети шваб-
ського полотна.
Козацька старшина при дотриман-
ні певних традиційних рис, характерних
для всіх соціумів, не відставала від нових
віянь епохи, усвідомлювала себе шляхет-
ством, що, зокрема, проявлялося і в побуті.
Формувався певний етикет столу, посуд,
яким вона користувалася, був різноманіт-
ним за якістю й вартістю, а срібний мав і
високу художню цінність.
1. Інститут рукопису Національної бібліотеки Украї-
ни імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ). Ф. І. Спр. 66524–
66621.
2. ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 66578.
3. ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 68650.
4. ІР НБУВ. Ф. VІІІ. Спр. 270–527.
5. Апостол П. Д. Дневник. Киевская старина. 1895.
№ 7–8. С. 100–155.
6. Арендар Г. Срібний посуд ХVІІ – початку ХХ ст.
Колекція Чернігівського історичного музею. Київ : Ро-
довід, 2006. 174 с. : іл.
7. Джиджора І. Україна в першій половині ХVІІІ ст.
Розвідки і замітки. Київ, 1930. 171 с.
8. Дневник генерального подскарбия Якова Мар-
ковича (1717–1767 гг.). Ч. І (1717–1725). Киев, 1893.
329 с.
9. Дневник генерального подскарбия Якова Марко-
вича. Ч. ІІ (1726–1729). Киев, 1895. 346 с.
10. Дневник генерального подскарбия Якова Марко-
вича. Ч. ІІІ (1730–1734). Киев, 1897. 418 с.
11. Дневник генерального хорунжего Николая Ха-
ненко. Киев, 1884. 524 с.
12. Дневные записки малороссийского подскарбия ге-
нерального Якова Марковича. Москва, 1859. Ч. ІІ. 414 с.
13. Жерела до історії України-Руси. Т. ХХІІ. Днев-
ник Якова Марковича. Т. ІV. 1735–1740 роки. Київ ;
Львів, 1913. 395 с.
14. Лазаревский А. Галагановский фамильный архив.
Киевская старина. 1883. № 11. С. 452–456.
15. Лазаревский А. Заметки о Мазепе. По поводу
книги Ф. М. Уманца «Гетман Мазепа». Киевская стари
на. 1898. № 4.
16. Петренко М. Українське золотарство. Київ : На-
укова думка, 1970. 208 с. : іл.
17. Русская историческая библиотека. Санкт-
Петербург, 1884. Т. 8.
18. Сулимовский архив. Фамильные бумаги Сулим,
Скоруп и Войцеховичей. Киев, 1884. 316 с. : іл.
19. Частная переписка Григория Андреевича Поле-
тики. Киевская старина. 1893. № 3. С. 493–527.
20. Частная переписка Григория Андреевича Поле-
тики. Киевская старина. 1895. № 5. С. 239–262.
21. Oljancyn Demet. Aus dem Kultur und Geistsleben
der Ukrainе. Kyrios. München, 1937. Bd. 2.
Список використаних джерел
References
1. Manuscript Institute of V. Vernadskyi National Li-
brary of Ukraine (thereafter –MIVNLU), fund 1, units of
issue 66524–66621 [in Ukrainian].
2. MIVNLU, fund 1, unit of issue 66578 [in Ukrai-
nian].
3. MIVNLU, fund 1, unit of issue 68650 [in Ukrainian].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
7171
ОЛЕНА ДЗЮБА
4. MIVNLU, fund 8, units of issue 270–527 [in Ukrai-
nian].
5. APOSTOL, Petr. Dairy. The Kievan Past, 7–8, 100–
155 [in Russian].
6. ARENDAR, Hanna. Silver Tableware of the 17th –
Early 20th Century. Collection of Chernihiv Historical Mu
seum. Kyiv: Rodovid, 2006, pp. 174: ill. [in Ukrainian].
7. DZHYDZHORA, Ivan. Ukraine in the First Half of the
18th Century. Studies and Articles. Kyiv, 1930, pp. 171 [in
Ukrainian].
8. LAZAREVSKIY, Aleksandr, ed. Dairy of the General
Treasurer Yakov Markovich (1717–1767): [In Three Parts],
part 1 (1717–1725). Kiev, Tip. G. T. Korchak-Novitskogo,
1893, pp. 329 [in Russian].
9. LAZAREVSKIY, Aleksandr, ed. Dairy of the General
Treasurer Yakov Markovich (1717–1767): [In Three Parts],
part 2 (1726–1729). Kiev, Tip. G. T. Korchak-Novitskogo,
1895, pp. 346 [in Russian].
10. LAZAREVSKIY, Aleksandr, ed. Dairy of the General
Treasurer Yakov Markovich (1717–1767): [In Three Parts],
part 3 (1730–1734). Kiev, Tip. G. T. Korchak-Novitskogo,
1897, pp. 418 [in Russian].
11. LAZAREVSKIY, Aleksandr, ed. Dairy of the Gen-
eral Cornet in the Cossack Cavalry Nikolai Khanenko
1727–1753. The Kievan Past, appendix. Kiev, 1884, pp. 524
[in Russian].
12. MARKOVICH, Aleksandr, ed. Dairy Notes of Ukrai
nian General Treasurer Yakov Markovich: [In Two Parts].
Part 2. Moscow: v tip. V. Gotie, 1859, pp. 414 [in Russian].
13. ANON. Sources to the History of Ukraine – Rus.
Vol. 22. Dairy of Yakiv Markovych. Vol. 4. 1735–
1740. Kyiv; Lviv, 1913, pp. 395 [in Russian].
14. LAZAREVSKIY, Aleksandr. Galagan Family Ar-
chives. The Kievan Past, 1883, 11, 452–456 [in Russian].
15. LAZAREVSKIY, Aleksandr. Notes on Mazepa.
Concerning the Book ‘Hetman Mazepa’ by F. Umanets. The
Kievan Past, 1898, 4, 519–520 [in Russian].
16. PETRENKO, Mark. Ukrainian Goldsmithing. Kyiv:
Naukova dumka, 1970, pp. 208: ill. [in Ukrainian].
17. BARSUKOV, Aleksandr, Sergei BELOKUROV,
Ivan BYCHKOV et al., eds. Russian Historical Library, Pub
lishing by the Archaeographic Commission. The eighth vol.
Saint-Petersburg, Tip. F. G. Elkovskogo i Ko, 1884, 700 pp.
[in Russian].
18. ANON. Sulima Archives. Family Papers of Sulimy,
Skorupy and Voitsekhovichi. 17–18 Centuries: With Five Por
traits. Kiev, Tip. K. N. Milevskogo, 1884, pp. 316: ill. [in
Russian].
19. ANON. Private Letters of Grigoriy Andreevich Po-
letika. The Kievan Past, 1893, 3, 493–527 [in Russian].
20. ANON. Private Letters of Grigoriy Andreevich Po-
letika. The Kievan Past, 1895, 5, 239–262 [in Russian].
21. OLJANCYN, Demet. Aus dem Kultur und
Geistsleben der Ukraine. Kyrios. Bd. 2. München, 1937 [in
German].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204236 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:10:11Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дзюба, О. 2025-07-02T12:15:53Z 2020 Посуд як складова культури харчування козацької старшини ХVІІІ століття / О. Дзюба // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 3. — С. 63-71. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204236 738.2:392.8(=161.2)“17” https://doi.org/10.15407/nte2020.03.063 Посуд як складова культури харчування козацької еліти ХVІІІ ст. демонструє спосіб життя, матеріальні можливості цього соціуму. Козацька старшина все більше відгалужувалася від козацького середовища, усвідомлювала себе шляхетством і відповідно облаштовувала власний побут, що, зокрема, простежується в асортименті посуду, його якості й вартості. Це різні за формою, матеріалом і призначенням вироби: миски і полумиски, тарілки, великі й малі ложки, ножі, виделки, ковші, ковшики, кубки, чаші, келихи, дзбани, пляшки, чайники, кавники, цукорниці, таці тощо. У повсякденному побуті козацької старшини не зник дерев’яний і глиняний посуд, традиційний для всіх суспільств тих часів. Але всебічного поширення набуває характерний загалом для європейської культури харчування мідний, циновий (олов’яний), срібний, а також порцеляновий та кришталевий посуд. Він мав неабияку цінність, вносився у реєстри посагу, заповіти, весільні дарунки. Купівля, вартість і вага його фіксувалися в щоденниках, зокрема П. Апостола, Я. Марковича, М. Ханенка, у приватних листах. На основі вказаних документальних джерел представлено різні вироби для пиття, приготування та вживання їжі. Мідний, циновий і срібний посуд купувався в Москві та Петербурзі, його виготовляли й місцеві майстри. Відомими осередкамизол отарства в Гетьманщині були Київ, Чернігів, Стародуб, Ніжин, де козацька старшина замовляла різноманітний посуд у місцевих та іноземних майстрів. Привозився він також з німецьких земель, зокрема з Гданська і Вроцлава (нині – польські міста), з якими підтримувалися торговельні зв’язки. Посуд зі срібла відзначався високою художньою якістю та вартістю. Асортимент розширювався і козацька старшина не відставала від моди, купувала «новоманерні» вироби. Поширюване вживання кави й чаю вимагало відповідного посуду та аксесуарів. Старшина купувала порцелянові чашки, чайники, кавники, цукорниці, млинки, декорувала стіл серветками та скатертинами. Поряд зі скляним цінувався і кришталевий посуд, призначений для пиття різних напоїв. Отже, упродовж ХVІІІ ст. відбувався активний процес аристократизації козацької старшини, що простежується на прикладі використання різного за якістю та вартістю посуду. Tableware, as a component of nourishment culture of the Cossack elite of the 18th century, shows a way of life, material possibilities of this social layer. Cossack foremen have held apart the Cossack surroundings more and more, comprehending themselves as a nobility. That’s why they arrange life accordingly. It is indicated in the tableware assortment: its quality and cost. These are articles different in form, material, and functions, namely dishes and soup plates, plates, large and small spoons, knives, forks, scoops, ladles, bowls, cups, goblets, wooden jugs, bottles, teapots, coffee pots, sugar bowls, trays, etc. Cossack foremen have also used wooden and clay plates and dishes, traditional for all social layers of that time society, in everyday life. However, copper, pewter, silver, and also porcelain, cut glass tableware, typical for European nourishment culture in general, becomes more and more widespread. Tableware is of exceptional value. It is entered on the lists of dowry, testaments, and wedding presents. It's buying, cost, and weight have been fixed in particular in the dairies of P. Apostol, Ya. Markovych, M. Khanenko, private letters. Various articles for drinking, cooking, and food taking are described on the basis of indicated documentary sources. Copper, pewter, and silver tableware has been bought in Moscow and Saint Petersburg. It has been manufactured by the local masters also. Kyiv and Chernihiv, Starodub, and Nizhyn are well-known goldsmith centres in Hetmanshchyna. Cossack foremen have reserved tableware both for local and foreign masters. It has also been brought from German lands, Gdansk, Wroclaw. Trade connections have been sustained with them. Silver tableware has been distinguished by high artistic quality and cost. Goods choice has been broadened, and Cossack foremen follow fashion and buy up-to-date articles. Dissemination of tea and coffee drinking requires appropriate tableware and accessories. Cossack Elite buys porcelain cups, teapots, coffee pots, sugar bowls, and mills and decorates the table with the napkins and tablecloths. Both glass and cut glassware, used for various drinks, becomes diverse. Thus, during the 18th century, an active process of Cossack foremen aristocratization is observed. It is seen, especially by way of example, that tableware uses are different in quality and cost. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії науки та культури Посуд як складова культури харчування козацької старшини ХVІІІ століття Tableware as a Component of Nourishment Culture of the 18th-Century Cossack Offecer Staff Article published earlier |
| spellingShingle | Посуд як складова культури харчування козацької старшини ХVІІІ століття Дзюба, О. З історії науки та культури |
| title | Посуд як складова культури харчування козацької старшини ХVІІІ століття |
| title_alt | Tableware as a Component of Nourishment Culture of the 18th-Century Cossack Offecer Staff |
| title_full | Посуд як складова культури харчування козацької старшини ХVІІІ століття |
| title_fullStr | Посуд як складова культури харчування козацької старшини ХVІІІ століття |
| title_full_unstemmed | Посуд як складова культури харчування козацької старшини ХVІІІ століття |
| title_short | Посуд як складова культури харчування козацької старшини ХVІІІ століття |
| title_sort | посуд як складова культури харчування козацької старшини хvііі століття |
| topic | З історії науки та культури |
| topic_facet | З історії науки та культури |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204236 |
| work_keys_str_mv | AT dzûbao posudâkskladovakulʹturiharčuvannâkozacʹkoístaršinihvííístolíttâ AT dzûbao tablewareasacomponentofnourishmentcultureofthe18thcenturycossackoffecerstaff |