Клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи
У статті аналізується прагматика й семантика клятв і самозаклять, уживаних при вирішенні різних, особливо правових, колізій людьми різних соціальних верств українського суспільства пізнього середньовіччя – раннього модерну. У теоретико-методологічному сенсі дослідження належить до царини історичної...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204250 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи / В. Балушок, Т. Шевчук // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 4. — С. 54–65. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204250 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Балушок, В. Шевчук, Т. 2025-07-03T08:20:03Z 2020 Клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи / В. Балушок, Т. Шевчук // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 4. — С. 54–65. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204250 398.3(=161.2)“13/20” https://doi.org/10.15407/nte2020.04.054 У статті аналізується прагматика й семантика клятв і самозаклять, уживаних при вирішенні різних, особливо правових, колізій людьми різних соціальних верств українського суспільства пізнього середньовіччя – раннього модерну. У теоретико-методологічному сенсі дослідження належить до царини історичної антропології, одним з найважливіших напрямів якої є вивчення історії ментальності. Його особливість полягає в аналізі середньовічних і ранньомодерних текстів, матеріали ХІХ–ХХІ ст. майже не залучаються, оскільки символіка ритуалів клятв у домодерні часи була суттєво іншою, ніж у наш час, як різною є й ментальність людей домодерної і сучасної епох. Тому нинішній польовий досвід ураховується лише незначною мірою: залучаються переважно теоретичні положення, що взагалі стосується клятв і самозаклять. Джерелами є опубліковані актові документи й деякі інші тексти, що відображають українську традицію XIV–XVII ст. Самозакляття містяться в клятвах-присягах при укладанні угод між князями та з іншими достойниками. Присягу давали, вирішуючи спірні колізії, і приватні особи різного статусу й становища, особливо в суді. Хоч джерела в більшості випадків не наводять змісту клятв та описів супутніх ритуальних дій, проте такі тексти все ж трапляються. Становлять інтерес клятви, які включали архаїчні за походженням і змістом самозакляття, зі зазначенням санкції за можливі порушення. За допомогою самозаклять ті, хто клялися, накликали на себе гнів вищих сил та різні напасті в разі порушення клятви, і цим спонукали контрагентів довіряти їм. Самозакляття сприймалися людьми середньовіччя – раннього модерну як такі, що несли реальну загрозу життю і добробуту порушників. Тому люди на судових процесах нерідко намагалися уникати присяг і не провокувати їхнє виголошення іншими, навіть супротивниками. Адже це вважалося смертним гріхом. Отже, клятви в пізньосередньовічно–ранньомодерні часи були вагомою складовою судово-правових колізій і взагалі комунікативних дій. Ставлення до них було надзвичайно серйозним і не вкладалося в рамки раціональних дій. Особливо остерігалися самозаклять, що, як вважалося, мали велику силу над клятводавцями. The article considers the pragmatics and semantics of swears and self-plights used in resolving various, especially legal, conflicts between people of different social strata of Ukrainian society in the late Middle Ages to Early Modern Times. In theoretical and methodological terms, the study belongs to the field of historical anthropology, one of the most important areas of which is the research of the history of mentality. Its feature consists in analysing medieval and early modern texts, though materials of the 19th–21st centuries are almost not involved, since the symbolism of the rituals of swears in pre-modern times was significantly distinct than that in our time, as is the mentality of people in pre-modern and modern periods. Therefore, modern fieldwork experience is taken into account only to a small extent; mostly theoretical statements involving swears and self-plights are examined. The sources for studying are already published documents of deeds and some other texts that reflect the Ukrainian tradition of the 14th–17th centuries. Self-plights are present in swears and oaths while concluding agreements between princes and among other dignitaries. Individuals of various statuses and positions also took an oath to resolve their disputes, especially in court. Although in most cases, sources do not provide the content of swears and descriptions of accompanying ritual actions, such texts exist. Of interest are the oaths, which included self-plights archaic in origin and content, indicating a sanction for possible breaches. With the help of self-plights, those who swore incurred the wrath of higher powers and various misfortunes in case of violating their oaths, thereby encouraging their co-signatories to trust them. Self-plights were perceived by people of the Middle Ages to early Modern Times as those posing a real threat to the lives and well-being of violators. Therefore, people in court often tried to avoid swearing and not to provoke their utterance by others, even opponents. After all, it was considered a mortal sin. Thus, swears in late medieval and early modern times were an important component of judicial and legal conflicts in particular and communicative actions in general. The attitude towards them was extremely serious and did not fit into the framework of any rational action. Those who swore were especially wary of self-plights, which were believed to have great power over oath-takers. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії та теорії науки Клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи Swears and Self-Plights of the Ukrainians in Medieval and Early Modern Periods Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи |
| spellingShingle |
Клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи Балушок, В. Шевчук, Т. З історії та теорії науки |
| title_short |
Клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи |
| title_full |
Клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи |
| title_fullStr |
Клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи |
| title_full_unstemmed |
Клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи |
| title_sort |
клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи |
| author |
Балушок, В. Шевчук, Т. |
| author_facet |
Балушок, В. Шевчук, Т. |
| topic |
З історії та теорії науки |
| topic_facet |
З історії та теорії науки |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Swears and Self-Plights of the Ukrainians in Medieval and Early Modern Periods |
| description |
У статті аналізується прагматика й семантика клятв і самозаклять, уживаних при вирішенні різних, особливо правових, колізій людьми різних соціальних верств українського суспільства пізнього середньовіччя – раннього модерну. У теоретико-методологічному сенсі дослідження належить до царини історичної антропології, одним з найважливіших напрямів якої є вивчення історії ментальності. Його особливість полягає в аналізі середньовічних і ранньомодерних текстів, матеріали ХІХ–ХХІ ст. майже не залучаються, оскільки символіка ритуалів клятв у домодерні часи була суттєво іншою, ніж у наш час, як різною є й ментальність людей домодерної і сучасної епох. Тому нинішній польовий досвід ураховується лише незначною мірою: залучаються переважно теоретичні положення, що взагалі стосується клятв і самозаклять. Джерелами є опубліковані актові документи й деякі інші тексти, що відображають українську традицію XIV–XVII ст. Самозакляття містяться в клятвах-присягах при укладанні угод між князями та з іншими достойниками. Присягу давали, вирішуючи спірні колізії, і приватні особи різного статусу й становища, особливо в суді. Хоч джерела в більшості випадків не наводять змісту клятв та описів супутніх ритуальних дій, проте такі тексти все ж трапляються. Становлять інтерес клятви, які включали архаїчні за походженням і змістом самозакляття, зі зазначенням санкції за можливі порушення. За допомогою самозаклять ті, хто клялися, накликали на себе гнів вищих сил та різні напасті в разі порушення клятви, і цим спонукали контрагентів довіряти їм. Самозакляття сприймалися людьми середньовіччя – раннього модерну як такі, що несли реальну загрозу життю і добробуту порушників. Тому люди на судових процесах нерідко намагалися уникати присяг і не провокувати їхнє виголошення іншими, навіть супротивниками. Адже це вважалося смертним гріхом. Отже, клятви в пізньосередньовічно–ранньомодерні часи були вагомою складовою судово-правових колізій і взагалі комунікативних дій. Ставлення до них було надзвичайно серйозним і не вкладалося в рамки раціональних дій. Особливо остерігалися самозаклять, що, як вважалося, мали велику силу над клятводавцями.
The article considers the pragmatics and semantics of swears and self-plights used in resolving various, especially legal, conflicts between people of different social strata of Ukrainian society in the late Middle Ages to Early Modern Times. In theoretical and methodological terms, the study belongs to the field of historical anthropology, one of the most important areas of which is the research of the history of mentality. Its feature consists in analysing medieval and early modern texts, though materials of the 19th–21st centuries are almost not involved, since the symbolism of the rituals of swears in pre-modern times was significantly distinct than that in our time, as is the mentality of people in pre-modern and modern periods. Therefore, modern fieldwork experience is taken into account only to a small extent; mostly theoretical statements involving swears and self-plights are examined. The sources for studying are already published documents of deeds and some other texts that reflect the Ukrainian tradition of the 14th–17th centuries. Self-plights are present in swears and oaths while concluding agreements between princes and among other dignitaries. Individuals of various statuses and positions also took an oath to resolve their disputes, especially in court. Although in most cases, sources do not provide the content of swears and descriptions of accompanying ritual actions, such texts exist. Of interest are the oaths, which included self-plights archaic in origin and content, indicating a sanction for possible breaches. With the help of self-plights, those who swore incurred the wrath of higher powers and various misfortunes in case of violating their oaths, thereby encouraging their co-signatories to trust them. Self-plights were perceived by people of the Middle Ages to early Modern Times as those posing a real threat to the lives and well-being of violators. Therefore, people in court often tried to avoid swearing and not to provoke their utterance by others, even opponents. After all, it was considered a mortal sin. Thus, swears in late medieval and early modern times were an important component of judicial and legal conflicts in particular and communicative actions in general. The attitude towards them was extremely serious and did not fit into the framework of any rational action. Those who swore were especially wary of self-plights, which were believed to have great power over oath-takers.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204250 |
| citation_txt |
Клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи / В. Балушок, Т. Шевчук // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 4. — С. 54–65. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT balušokv klâtviísamozaklâttâukraíncívuserednʹovíčnorannʹomoderníčasi AT ševčukt klâtviísamozaklâttâukraíncívuserednʹovíčnorannʹomoderníčasi AT balušokv swearsandselfplightsoftheukrainiansinmedievalandearlymodernperiods AT ševčukt swearsandselfplightsoftheukrainiansinmedievalandearlymodernperiods |
| first_indexed |
2025-11-27T05:04:41Z |
| last_indexed |
2025-11-27T05:04:41Z |
| _version_ |
1850797699775856640 |
| fulltext |
54
БАЛушОК ВАСиЛЬ
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр»
Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України
BAlUShok VASyl
a Ph.D. in history, senior research fellow at the Ukrainian Ethnological Centre Department of the maksym rylskyi
Institute of art Studies, Folkloristics and ethnology of the NaS of ukraine
шЕВЧуК ТЕТЯНА
кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу української та зарубіжної
фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН
України
SheVchUk TeTiAnA
a Ph.D. in Philology, senior research fellow at ukrainian and Foreign Folklore Studies Department of the
maksym rylskyi Institute of art Studies, Folkloristics and ethnology of the NaS of ukraine
DOI https://doi.org/10.15407/nte2020.04.054
Бібліографічний опис:
Балушок, В., шевчук, Т. (2020) клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи.
Народна творчість та етнологія, 4 (386), 54–65.
Balushok, V., Shevchuk, t. (2020) Swears and Self-Plights of the ukrainians in medievaland early modern
Periods. Folk Art and Ethnology, 4 (386), 54–65.
Анотація / Abstract
У статті аналізується прагматика й семантика клятв і самозаклять, уживаних при вирішенні різних, особливо пра-
вових, колізій людьми різних соціальних верств українського суспільства пізнього середньовіччя – раннього модерну.
У теоретико-методологічному сенсі дослідження належить до царини історичної антропології, одним з найважливі-
ших напрямів якої є вивчення історії ментальності. його особливість полягає в аналізі середньовічних і ранньомодер-
них текстів, матеріали хІх–ххІ ст. майже не залучаються, оскільки символіка ритуалів клятв у домодерні часи була
суттєво іншою, ніж у наш час, як різною є й ментальність людей домодерної і сучасної епох. Тому нинішній польовий
досвід ураховується лише незначною мірою: залучаються переважно теоретичні положення, що взагалі стосується
клятв і самозаклять. джерелами є опубліковані актові документи й деякі інші тексти, що відображають українську
традицію XIV–XVII ст. самозакляття містяться в клятвах-присягах при укладанні угод між князями та з іншими до-
стойниками. Присягу давали, вирішуючи спірні колізії, і приватні особи різного статусу й становища, особливо в
суді. хоч джерела в більшості випадків не наводять змісту клятв та описів супутніх ритуальних дій, проте такі тексти
все ж трапляються. становлять інтерес клятви, які включали архаїчні за походженням і змістом самозакляття, зі за-
клятви і саМозакляття українЦів
у сереДньовічно–ранньоМоДерні часи
УДК 398.3(=161.2)“13/20”
www.etnolog.org.ua
IM
FE
5555
Василь Ба лушок, ТеТяна шеВчук
значенням санкції за можливі порушення. За допомогою самозаклять ті, хто клялися, накликали на себе гнів вищих
сил та різні напасті в разі порушення клятви, і цим спонукали контрагентів довіряти їм. самозакляття сприймалися
людьми середньовіччя – раннього модерну як такі, що несли реальну загрозу життю і добробуту порушників. Тому
люди на судових процесах нерідко намагалися уникати присяг і не провокувати їхнє виголошення іншими, навіть су-
противниками. Адже це вважалося смертним гріхом. отже, клятви в пізньосередньовічно–ранньомодерні часи були
вагомою складовою судово-правових колізій і взагалі комунікативних дій. ставлення до них було надзвичайно сер-
йозним і не вкладалося в рамки раціональних дій. особливо остерігалися самозаклять, що, як вважалося, мали велику
силу над клятводавцями.
Ключові слова: клятви, самозакляття, прокляття, присяга, божба.
The article considers pragmatics and semantics of swears and self-plights used in resolving various, especially legal,
conflicts between people of different social strata of the ukrainian society in the late middle ages to early modern times. In
theoretical and methodological terms, the study belongs to the field of historical anthropology, one of the most important
areas of which is the research of the history of mentality. Its feature consists in analysing medieval and early modern texts;
though, materials of the XIXth–XXIst centuries are almost not involved, since the symbolism of the rituals of swears in
pre-modern times was significantly distinct than that in our time, as is the mentality of people in pre-modern and modern
periods. Therefore, modern fieldwork experience is taken into account only to a small extent: mostly theoretical statements
involving swears and self-plights are examined. The sources for studying are already published documents of deeds and
some other texts that reflect the ukrainian tradition of the XIVth–XVIIth centuries. Self-plights are present in swears
and oaths while concluding agreements between princes and among other dignitaries. Individuals of various statuses and
positions also took an oath by resolving their disputes, especially in court. although in most cases, sources do not provide
the content of swears and descriptions of accompanying ritual actions, however, such texts exist. Of interest are the oaths,
which included self-plights archaic in origin and content, indicating a sanction for possible breaches. With the help of self-
plights, those who swore incurred the wrath of higher powers and various misfortunes in case of violating their oaths,
thereby encouraging their co-signatories to trust them. Self-plights were perceived by people of the middle ages to early
modern times as those posing a real threat to the lives and well-being of violators. Therefore, people in court often tried to
avoid swearing and not to provoke their utterance by others, even opponents. after all, it was considered a mortal sin. Thus,
swears in late medieval and early modern times were an important component of judicial and legal conflicts in particular,
and communicative actions in general. The attitude towards them was extremely serious and did not fit into the framework
of any rational action. Those who swore were especially wary of self-plights, which were believed to have great power over
oath-takers.
keywords: swear, self-plight, curse, oath, swears to God.
клятви у середньовіччі – ранньому
модерні були розповсюджені серед усіх соці-
альних верств 1. Важливі комунікативні дії,
особливо ті, які включали правові момен-
ти, у більшості випадків супроводжували-
ся ритуалами виголошення клятв. Більше
того, присяга в суді вважалася найдієвішим
засобом встановлення істини. А клятви
практично завжди включали самозакляття.
отже, яку роль виконували вони в пізньо-
середньовічно–ранньомодерні часи і яким
був їх зміст? Історію вивчення клятв і само-
заклять в українській традиції слід почи-
нати ще зі статті російського фольклориста
першої половини хІх ст. Михайла Макарова
(1828) [15]. Наприкінці цього століття до
цієї теми звернувся при розгляді замовлянь
Микола сумцов (1896) [26]. На початку
хх ст. Михайло Грушевський, аналізуючи
замовляння, також зачіпає тему клятв і само-
заклять в українців (1923) [10, с. 137–145].
У 1939 році Віктор Петров на всесоюзній
конференції з фольклору виголосив доповідь
на цю тему, хоча власне статтю було опубліко-
вано 1981 року [17]. І вже у ххІ ст. спеціально
до вивчення клятв і самозаклять звернулися
дослідник архаїчних колективних уявлень
Юрій Писаренко (2012) та історикиня Віра
Фрис (2012) [18; 30]. Утім, більш-менш повно
вивченими клятви й самозакляття в україн-
ській культурі пізнього середньовіччя – ран-
нього модерну вважати не можна.
У теоретико-методологічному відношен-
ні наше дослідження належить до царини
історичної антропології, одним з найважли-
віших напрямів якої є вивчення історії мен-
тальності [12; 35, р. 343]. його особливість
полягає в аналізі середньовічних і ранньо-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
56
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
56
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
модерних текстів, матеріали хІх–ххІ ст.
нами майже не залучаються, оскільки сим-
воліка ритуалів клятв у домодерні часи була
суттєво іншою, ніж у наш час, як різною є й
ментальність людей домодерної і сучасної
епох 2. Тому ми враховуємо сучасний польо-
вий досвід лише незначною мірою, залу-
чаючи переважно теоретичні положення
різних авторів [8; 27; 28; 29; 32; 34]. отже,
джерелами нам служать опубліковані акто-
ві документи й деякі інші тексти, що від-
бивають українську традицію XIV–XVII ст.
Вони укладені різними варіантами старо-
української мови, включно з написаними
латинкою. При цьому слід мати на увазі
значну фрагментарність джерел і неповноту
відображення в них досліджуваного явища.
Власне, у нашому розпорядженні здебіль-
шого лише згадки й окремі фрагменти дав-
ніх ритуалів клятв, які переважно не роз-
шифровуються. Територіально ці тексти
представлені нерівномірно, найбільше їх
маємо з західного регіону. Матеріал наво-
диться мовою оригіналу й лише супрово-
джується коментуванням і тлумаченням,
що є загальноприйнятим серед медієвістів.
саме у свого роду дешифруванні значень
середньовічних і ранньомодерних текстів
ми бачимо своє завдання, позаяк без цього
всякий переклад спотворить їхній смисл.
Вживання назв «українці», «Україна» сто-
совно обраного хронологічного періоду є
хоч і умовним, проте, вже дістало достат-
нє обґрунтування й закріпилося у працях
вітчизняних істориків 3.
чи не найбільше джерела відобразили
клятви-присяги при укладанні угод між кня-
зями та з іншими достойниками, включно зі
вступом у відносини сюзеренітету–васаліте-
ту. Васальна присяга на вірність називалася
«ґолдъ», а «ґолдовати» означало приносити
таку присягу [21, c. 247]. Наприклад, 1388 року
новгород-сіверський князь корибут-дмитро
ольгердович визнавав себе васалом польсько-
го короля ягайла і королеви ядвіги: «…хочє-
мо кголдова(т). королє(в) и єго королици. и єго
дhтє(м). и кору(н) польскои. вhрноє послу(ш)
ство дєржа(т). подъ прис#гою и по(д) ч(с)
тью. подлугъ wбыча#. #ко ко(л) быває(т) при
голдованию» [9, c. 98]. Про такі присяги і їхнє
неодноразове порушення 4 відомим ворохоб-
ником князем свидригайлом ольгердовичем
ідеться в написаному староукраїнською
мовою, але латинкою листі великого князя
литовського сигізмунда кейстутовича до
короля ягайла 1433 року: «my z kniaziem
Szwitrykhayłom peremiryia nechoczem derżat,
zaniuż wasza miłost sami wedaiete, skolko
prysiah Szwitrykhayło waszey miłosty isłomił,
kolko pak bratu naszemu pokoyniku Welikomu
Kniaziu Witowtu prysiach izłomił a nam semkrot
prysiahał, klenasia żywym Bohom i wsie izłomił
a newestee naszoy welikoy knehini Julianie
prysiahł» [13, c. 139].
Аналогічну присягу давали й інші
достойники високих рангів. Так, про при-
сягу васальної вірності молдавського
воєводи Іллі королю ягайлові 1435 року
з населеного русинами (українцями) 5
м. сучава 6 читаємо: «мы илїа воєвода…
знаємо чинимо… ажє мы… вєлєбномоу
владиславоу… голдуємъ… тако яко наши
прєдковє голдовалисh и записовалисh…
тако и мы голдовалисh єсми» [21, c. 248].
Ще такий приклад присяги високопоса-
довців: «ино на чомъ єсмо слово нашо
мовли и єму прысягнули съ паны радою
нашою» (1496 р.) [22, c. 249].
Присягу давали також приватні особи різ-
ного соціального статусу і становища, зокре-
ма в суді. Наприклад, у даному в луцьку
1388 року й записаному латинкою привілеї
великого князя литовського Вітовта євре-
ям щодо цього зазначено: «na tuju istenuju
zastawu… majet’ prisiahnuti, jako ne wedał
koli jemu wkradeno, abo khwałtom wziato»
[22, c. 249]. А в постанові галицького старо-
сти Міхала Бучацького 1435 року стосовно
видачі злодія передбачалося, що сільський
отаман мав заприсягтися, коли того не вия-
виться на місці: «а пак ли бы ватама(н) албо
рядця рhклъ абы єго оу сєлh нє было а
во(н) маєтъ прися[ч]и аж того чоловhка оу
сє[лh] нhтъ» [20, c. 134]. У розсудній гра-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
5757
Василь Ба лушок, ТеТяна шеВчук
моті 1474 року воєводи стефана з м. Васлуй
(румунська Молдова), де проживало багато
русинів (українців), між сином Васькова з
Городник Іваном і дочкою Івана купчича
Марушкою, зазначено: «прото(ж) маруш-
ка ставши оу то(т) наречєнны дє(н) и при-
сягла пря(д) нами» [22, c. 249]. Так само
в рішенні суду про розмежування ґрунтів
між дорогицькими землями Водинськими
і Погорільськими 1495 року читаємо:
«а на чо(м) бы тыи свh(т)ки присягнули то
мhли и завєсти и потоля и(м) и границы
положи(ти)» [22, c. 249].
Присяжна грамота князя Федора
Несвіцького королю ягайлу, дана в кременці
1434 року, містить цікаве формулювання: «и
присягл есмь б г҃у м т҃цh божиюи и оусh(м)
святымъ и на б ж҃ие дерево и поцhлова(л)
есмъ б ж҃ие дерево и хочю вhрно и пилно слу-
жить королю полско(м) єго мл҃сть и св#тои
корунє польскои <…> и присяглъ есть
вhре(н) быть» [20, c. 130]. як бачимо, той,
хто присягає, апелює до Бога, Богородиці та
святих з надією на їхню допомогу. Звертає
увагу «боже дерево», на якому присягав
князь Федір. Що це за предмет, конкретно не
вказано, проте, без сумніву, якийсь важли-
вий християнський символ чи реліквія. При
цьому проглядає факт табуювання назви цієї
речі, виготовленої з дерева.
У текстах присяг обов’язковим елемен-
том було апелювання до вищих сил – Бога,
Богородиці, святих, а ще до предків і навіть
до прадавніх стихій, зокрема Матері-землі
тощо. Той, хто присягав, прохав у них допо-
моги, чим запевнював контрагентів, що ці
сили не дозволять порушити клятву. це
добре видно, наприклад, з тексту колектив-
ної присяги 1590 року, в якій коденські й
бердичівські піддані «берестейського воє-
водича» запевнювали в тому, що зазнали
великих кривд «wт вси(х) товаришо(в) и
слу(г) єго м(л): “присягає(м) Богу во тро(и)
ци єдиному <…> є(с)ли бы по пра(в)дє, Божє
всємогущи(и), на(м) помози, а єсли бы нє
поправдє божє на(м) нє поможи в сє(и) вє(к)
и (в) будущи(и)”» [1, с. 70–71].
однак документи вельми скупі на інформа-
цію щодо конкретного змісту присяг і клятв,
як і супутніх ритуальних дій. очевидно, ця
інформація, як звична для середньовічних
людей, не вважалася такою, що заслуговувала
на спеціальне занотування. Можливо, на її
замовчування впливав і сам зміст такої інфор-
мації, особливо слів клятв, що був, як поба-
чимо далі, вельми специфічним. Водночас
іноді така інформація потрапляла до доку-
ментів. Наприклад, один з текстів, де роз-
криваються й деякі деталі ритуалу, зокрема
пов’язані з посвяченням возного, зустріча-
ємо в актовій книзі житомирського ґрод-
ського уряду під 1635 роком. Возні, що оби-
ралися шляхтою, посідали важливе місце в
судовій системі ранньомодерної України:
вручали виклики до суду, оглядали місця
злочинів, фіксували публічно-правові акції
приватних осіб тощо. Були ще генеральні
возні, яких затверджував король. стати воз-
ним в Україні міг лише шляхтич, який про-
ходив посвячувальний ритуал, важливими
елементами якого були стрижка і присяга
[23, c. 136] 7. як видно із запису 1635 року,
яків собачинський Гривковський заступив
на уряд генерального возного київського,
Волинського та Брацлавського воєводств.
Ритуал обрання на возного він пройшов рані-
ше, «v кгродє Бутъницъкомъ» скотницького
воєводстві Польщі. Тепер же Гривковський
проходив спрощену, утім, ритуалізова-
ну процедуру: «На vрядє кгро(д)скомъ v
замку єго к(р) м(л) житоми(р)скомъ перє-
до мною, яномъ Vитинъскимъ по(д)старо(с)
ти(м) жытомиръскимъ, постаноvиvъши сє
wчєвисто шляхєтны(и) яков собачынъскии
Гриvко(v)ски <…> подалъ пє(р)соволя [осо-
бисто. – В. Б., Т. Ш.] тамъ присєгу сvою»
[1, c. 132–133]. сам текст присяги тотожний
зазначеному в литовському статуті 1566 року
і містить прохання до Бога про допомогу.
Водночас така присяга зі статуту 1588 року
закінчується згадкою про покарання, яке
чекає на порушника: «taкъ ми, божє, поможи,
a єсли нєсправєдливе – божє, мє убий» [25,
c. 146]. І от у цьому випадку запис із ґродської
www.etnolog.org.ua
IM
FE
58
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
58
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
книги дає підставу вважати, що на практиці
таким коротким формулюванням про пока-
рання порушника Богом присяжці не обмеж-
увалися.
При вступі Гривковського на уряд гене-
рального возного, для засвідчення факту
дачі ним у скотницькому воєводстві при-
сяги, звідти прибув свідок – возний Томаш
Махлярович. Засвідчив це він, також «ставши
очевисто» і давши особливу ритуальну клят-
ву, формула якої й становить для нас інтерес,
адже проливає світло на те, як тоді звучали
самозакляття: «...и слухаломъ тоє присєги
єсли бы нєсправє(д)ливє на тымъ єго уряде
нє справовалъ сє тєды языкъ в тылъ головы
єго выволо(к) по трыкрот навхрестъ головы
пропаляло(м)» [1, c. 132–133]. Тут названо
санкцію за порушення клятви, хоча не зовсім
ясно, кого вона стосується – Гривковського
чи Махляровича, який виступав свідком
присяги першого. Разом з тим суть заклят-
тя зрозуміла: у разі порушення тим чи дру-
гим, а можливо, і обома даної клятви та своїх
обов’язків, порушнику мало відібрати мову,
«виволокши» язик «в тил голови», і пропа-
лити навхрест голову «по трикрот». як бачи-
мо, це типове самозакляття. А в самозаклят-
тях мовець прикликає зло «на самого себе,
щоб примусити іншого йому повірити, тобто
заявляє про свою готовність до кари / нещас-
тя, хвороби, смерті, якщо він каже неправду
чи порушить обіцяне» [32, с. 79].
як бачимо, це дуже давня формула клят-
ви, зокрема за змістом. Російський фолькло-
рист першої половини хІх ст. М. Макаров
з цього приводу зазначав, що в «первісних
людей усіх країн» клялися і клянуться
своїм тілом і його частинами: очима, голо-
вою, руками, ногами, язиком тощо, які у
випадку порушення клятви клятводавцем
зазнають пошкодження [15, с. 186]. Він наво-
дить вживані серед росіян у домодерні часи
подібні клятви, суголосні тій, яка фігуру-
вала у випадку з паном Гривковським: «да
лопнутъ мои глаза! да не увижу я роднаго,
любезнаго, священнаго и проч. <…> да не
сношу я своей головы! да голова моя пусть
съ плечь свалится и проч. <…> да чтобъ
меня разорвало и проч. <…> да пусть моя
рука по локоть отсохнетъ и проч. <…> да
провалится бы мнh въ тартарары, сквозь
землю и проч.» [15, с. 186–187]. ці та подібні
прокляття, без сумніву, вживалися як само-
закляття і в Україні у досліджувані часи.
Б. Успенський стверджує, що самопро-
кляттями є, по суті, найдавніші клятви [29].
с. Толстая зазначає, що дія ‘клясти’ (дава-
ти клятву) виражена в слов’янських мовах
дієсловом *klęti (sę), яке буквально означає
«проклинати (себе)». Тому сама клятва може
тлумачитися як самопрокляття [28, c. 38].
Прокляття, що входили до складу клятв,
могли бути від імені батьків, як, наприклад,
у дарчій грамоті Ігнатія, достойника мол-
давського воєводи стефана, Путненському
монастирю в сучаві 1476 року: «кто не боу-
дєт стоати вь сим нашим токмhжим, таковы
боуд[є]т под клhтвою отєческою» [21, c. 478].
як паралель до цих слів можна назвати і
клятву «кістьми» батьків, що зафіксована в
Росії: «не шевели даромъ костьми родите-
лей!» [15, с. 197].
особливо ж часто у прокляттях закли-
кають на голови порушників покарання від
Бога, Богородиці і святих. Так, у наданні
соборній церкві Іоана Богослова в луцьку
1322 року кількох сіл, князь любарт
Гедимінович серед обов’язків владики луць-
кого й острозького климентія називає:
«єретиковъ и нєпослушныхъ клясти». А вся-
кий порушник княжої волі нехай «отъ Бога
проклятъ будєтъ» [9, c. 22]. У наданні церкві
святого спаса с. страшевичі галицьким кня-
зем левом даниловичем (до 1301 р.) читаємо:
«a кто устоупить нa моє слово соуть снимъ
прєдъ Богомъ. и да боудєтъ клятва Божиає
на нємъ» [9, c. 10]. Подібне формулюван-
ня бачимо й у наданні левом даниловичем
церкві святого Успіння в крилосі права
на села 1301 року: «А кто на мое слово
устүп̀итъ, судъ ми з нимъ пред бг о̃мъ, и w(т)
лүченъ буде(т) мл(с)ти бж а̃є, в дны страшна-
го и неумытнаго сүдища хв а̃… и бүде(т) кла-
єтва бж а̃є нане(м)» [9, c. 14]. духовна грамо-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
5959
Василь Ба лушок, ТеТяна шеВчук
та київського князя Андрія Володимировича
1446 року теж містить прокляття від імені
Бога: «А кто сє слово нашє поруши(т) <…>
боуди ємоу клятва, w(т) б а҃, wц а҃ и с н҃а и
с т҃а(г) дх҃а» [20, c. 154].
Прокляття й загрозу анафеми зустрічаємо
у ставропігійній грамоті 1481 року києво-
Печерському монастирю константинополь-
ського патріарха Максима: «а хто учнє(т)
оустоупатися и пакастити <…> да боуди на
нємъ о(т) на(с) кля(т)ва в сє(и) вh(к) и в боудо-
ущєи ана(F)тєма» [21, c. 478]. Тож не випад-
ково дослідники звертають увагу на близь-
кість проклять до формул божби [32, c. 79].
Значне поширення мали клятви Бого-
родицею. Вони, як і клятви від Бога, роз-
повсюджені були серед різних народів, але в
українців користувалися особливою популяр-
ністю [15, с. 199]. М. Макаров звертає увагу
на те, що в різних країнах і краях кляли-
ся місце вою Богоматір’ю-покровителькою:
«лоретська, Толедська, ченстоховська,
Почаїв ська та багато інших зображень Матері
Божої вшановуються як засвідчувальниці
клятв у своїх народів» [15, с. 199–200].
Про клятву «на мощах» святих, по допо-
могу до яких апелювали люди в досліджу-
вані часи, згадує у своєму «Требнику»
митрополит Петро Могила [15, с. 197]. як і
у випадку з Богородицею, у клятвах святи-
ми теж присягали місцевими угодниками,
котрі в таких випадках вважалися особливо
помічними [15, с. 200–201]. Тому, наприклад,
у грамоті князя свидригайла 1444 року, що
підтверджує фундуші на церкву Успіння
Богородиці у Володимирі, зазначено: «А хто
бы то порушилъ послє єго живота <…> да
будєтъ на нємъ клятва святыхъ триста и
осмнадєсятъ отєцъ жє въ Никєи» [4, c. 8].
Усі названі прокляття не могли не сприй-
матися серйозно середньовічними людьми:
вони, як вважалося, містили реальну загрозу
благополуччю, здоров’ю і життю тих, на кого
були спрямовані (а в самозакляттях це були
самі мовці). Не випадково церква визнавала
прокльони смертним гріхом, хоч, як бачимо,
вони широко вживалися людьми середньовіч-
них і ранньомодерних часів [30, с. 151]. А бува-
ло, прокльонами грішили навіть церковники
високого рангу, наприклад, константинополь-
ський патріарх Максим у цитованій грамоті
1481 року києво-Печерському монастирю.
Тому зустрічаються вказівки про заборону
проклять, як, скажімо, в покрайньому записі
з рукописного євангелія 1492 року: «вы стыи
о(т)ци чтите але не к(л)инhте» [21, c. 478].
дослідники також звертають увагу на
покрайні записи переписувачів церковних
книг. Переписувачі, зважаючи на практично
неминучі помилки, просили читачів не про-
клинати їх, зазначаючи, що, мовляв, припус-
тилися помилок в «забытиє оума», «в сво-
ємь нєразоуми», «вь скоудости оума». Адже
самі переписувані тексти розцінювали-
ся як втілення Божої Істини, і псування їх
помилками вважалося гріхом проти Бога.
як значиться в такому покрайньому записі
1521 року: «списас# сіа книга рукwю мнwго
грhшнаго злаго и нєпотрhбнаго лhниваго и
нєвмhлаго Іванц# <...> чтhтє исправлhючи
своим високым разумwомь, а мєнє грhшнаго
нє кльнhтє» [30, с. 153]. При цьому перепи-
сувачі найбільше боялися не кари Бога (адже
він знав, що помилки ненавмисні), а про-
кльонів від читачів цих книг – священників
і дяків. На основі аналізу покрайніх записів
В. Фрис припускає, що прокляття за негід-
ний учинок «лякало людей навіть більше,
ніж саме скоєння гріха (негідного вчинку)»
[30, с. 160]. Прокльони, як ми знаємо, визна-
валися за тяжкий гріх, підштовхувати до
вчинення якого так само вважалося дією
гріховною. Тому своїм добровільним каят-
тям у вчиненні гріха – допущених помилок,
неминучих при переписуванні книг, а також
проханням не проклинати тих, хто їх допус-
тив, переписувачі намагалися відвернути
потенційні гріховні дії майбутніх читачів:
«каяття і визнання гріха мали принести
“розгрішення”, тож переписувачі поспішали
це зробити, не підштовхуючи інших до гріха
проклинання» [30, с. 154].
У судових процесах досліджуваних часів
присяга широко вживалася на доведення
www.etnolog.org.ua
IM
FE
60
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
60
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
власних свідчень у суді чи як спосіб очи-
щення від звинувачень. І, судячи з усього,
означені вище уявлення призводили до
того, що давати клятву при цьому, як і про-
вокувати на такий крок інших, у випадках
навіть імовірності потенційного клятвопо-
рушення, вважалося смертним гріхом. Тому
в актових книгах з добре документованих
XVI–XVII ст. натрапляємо на непоодинокі
випадки, коли сторона, що мусила присяга-
ти, обирала за краще добровільно заплати-
ти деяку суму, аніж клястися. Наприклад,
1605 року пан Матфей Немирич у суперечці
за земельну власність з родичами визнав за
краще заплатити, ніж давати присягу, яку
йому присудив київський земський суд і під-
твердив люблінський трибунал [2, c. 52–53].
Випадки відмови від присяги під час
судового розгляду зустрічаються й у дже-
релах більш ранніх часів. Так, уже згадува-
на розсудна грамота 1474 року між Іваном,
сином Васькова з Городник, і донькою Івана
купчича Марушкою, містить відмову при-
сягати однієї зі сторін судової колізії: «того
ра(ди) ива(н) исъ своими братїами… сh
о(т)метали о(т) свою присhгу и нє схотили
присhгнути исъ своими присhжници али
сh о(т)пустили на марушку… аби она пошла
сама и присhгнула» [22, c. 249].
особливо ж цікавими є випадки, коли
ініціатором недопущення до присяги
супротивної сторони виступав винуватець,
що добровільно визнавав власну прови-
ну. Наприклад, 1561 року в замковому суді
луцька зем’янка олена Богданова киселівна 8
звинуватила сестру Марину киселівну, дру-
жину князя Івана четвертинського (її назва-
но княгинею), в небажанні віддавати пози-
чені речі та гроші. Ухвала суду зобов’язала
пані олену присягнути, на що вона пого-
дилася, проте, коли дійшло до діла, від-
повідачка княгиня Марина не допустила
сестру до присяги й добровільно визнала
власну провину: «А пн и҃ Wлєна Богдановая
костюшковича ин#лас# прис#ги, хотє-
чи того довєсти и прис#гою своєю кнг н҃и
ивановая прис#ги єє допустила. <…>
А кгды ж рок [момент. – В. Б., Т. Ш.] прис#ги
припал, мы роту прис#ги водлє позвy каза-
ли написати. П н҃и Wлєна хотєла и гото-
ва была прис#гою своєю того доводити,
нижли кнг н҃и ивановая єє ку прис#зє нє
хотєла, w што была пытана чєрєз приводцу
до трохкрот, а иж нє хотєла єє ку прис#зє
вєсти. П н҃и костушковичовая на том помоч-
ноє дала и мы водлє судовог знаидєня вска-
зали єсмо єи на кнг н҃и Марини кисєлєвни за
всh тыи рєчи вышєи помєнєныи дєсєт копъ
гр ш҃єи, которым пн з҃єм и рок заплатє поло-
жили» [14, с. 327–328]. Того ж 1561 року в
луцькому замковому суді відповідач знову
звільнив позивача від присяги. Зокрема,
пан Василь Гулевич звинуватив пана Івана
лідуховського у побитті його урядни-
ка «шл#хтича яна кгрушєвског[о]». За
присудом суду «вр#дник п н҃а Гулєвичов,
хот#чи бою своєго собє доводити, ин#лся
присяги. Пан лидоховскии прис#ги єго
допустил, повhдаючи, єсли того поправиш
прис#гою своєю тєлєсною, я тобh хочу вод-
луг стану твоєго заплатити. и кгды ж єсмо
роту прис#ги написати казали, вр#дник
п н҃а Гулєвичов прис#гнути хотєл и вжє
был початком прис#ги. Пан лидоховскии
прис#гати єму нє дал». При цьому заплатив
він усе ж лише п’ять кіп штрафу з двадцяти,
які мав би сплатити за попереднім прису-
дом, оскільки ян кгрушевський, що похо-
див з іншої місцевості, не представив необ-
хідного свідоцтва про власне шляхетство
[14, с. 332–333]. Подібна колізія трапилась і
в житомирі 1583 року. Тоді під час судового
розгляду справи про крадіжку сіна сином
житомирського війта Гораїна каздаутовича
теж виникла потреба в присязі потерпілого.
І от зазначений Гораїн «пришєдшы того
(ж) дня до п н҃а кошко(в)ско(г)[о], проси(л),
падшы на зє(м)лю, и(ж)бы нє присєгалъ,
wбецуючы тыє двє копє платити и вину,
с чого во(л)нымъ вчини(л) п н҃а кошко(в)
ского w(т) тоє приєеги» [3, c. 49].
На нашу думку, ставлення в ході судового
процесу до клятви, як до чогось небезпечно-
го, свідчить про вживання клятводавцями
www.etnolog.org.ua
IM
FE
6161
Василь Ба лушок, ТеТяна шеВчук
самозаклять, подібних до того, яке супро-
воджувало присягу возного Гривковського.
Адже православна церква допускає клятву
на вимогу державної влади [7], яка в цьому
разі асоціювалася з судовими інституціями.
Тому пояснювати відмову від присяги слід
не лише впливом християнства й діючого
права, але і в рамках традиційних народних
уявлень та вірувань.
Випадки звільнення від присяги супротив-
ної сторони Н. старченко пояснює бажан-
ням замирення, з метою недопущення роз-
брату в шляхетській спільноті. «При цьому
честь кривдника теж страждала якнайменше,
адже визнання вини маскувалося під хрис-
тиянський вчинок» [24, c. 347]. Не ставлячи
жодним чином під сумнів цього твердження,
дозволимо собі висловити припущення, що це
була не єдина причина таких дій. Пояснення
Н. старченко багато що робить зрозумілим,
зокрема в судово-правовій культурі укра-
їнської шляхти XVI–XVII ст. Проте, чи не
занадто ми раціоналізуємо мотивації та дії
людей тих часів? У зв’язку з цим на пам’ять
приходять випадки добровільного визнання
людьми таємних злочинів через страх перед
вищими силами й навіть виказування спіль-
ників, яких потім страчували. Не забуваймо,
що люди в досліджувані часи справді були в
масі релігійними, а також і не менш, як ска-
зали б представники церкви, забобонними.
крім того, Н. старченко, роблячи зазначений
висновок, розглядає, як правило, важкі кримі-
нальні злочини. Проте відмови від присяги,
а також звільнення від неї супротивної сторо-
ни мали місце і у випадках менш важких пору-
шень, як, наприклад, у колізіях зі згаданими
Матфеєм Немиричем, Іваном лідуховським,
оленою та Мариною киселівнами, Гораїном
каздаутовичем. І тут, вочевидь, на поверхню
проступають мотивації не лише суто раціо-
нальні. Адже формули самозаклять передба-
чали, що на голови порушників упаде страшна
кара, якої боялися ті, хто присягав. І прока-
зування самозакляття, та ще й пов’язувного з
вищими силами, у часи, коли вага слова була
вельми значною, могло справді сприйматися
як річ гріховна й дуже небезпечна у випадках
клятвопереступу.
Випадки уникання присяги в суді, як
і бажання не допустити присягання при
цьому супротивної сторони, добре ляга-
ють і в рамки стереотипу про «чоловіка
доброго» та «чоловіка злого», суть якого
розкриває Н. яковенко. як вона показала,
у ранньомодерний час, коли люди, особли-
во шляхтичі, дуже дбали про власну репу-
тацію, «будь-який контакт із кримінальним
судочинством у ролі відповідача чи звину-
ваченого тлумачиться як пляма на імені»
[31, c. 115]. Знову ж, не заперечуючи проти
такого тлумачення мотивацій і дій людей
того періоду, сміємо припустити, що руха-
ли ними, окрім раціо нальних, ще й нера-
ціональні (особливо з нашої точки зору)
причини. У цьому переконують не лише
наведені вище приклади.
Відомо, що серед російських селян
Рязанської губернії, у випадках суперечок за
межу сінокосу в минулому побутувала клят-
ва з покладеним на голову дерном («дрьнъ
въ скроущь на главе поклада#, присягоу
творитъ») [15, с. 197]. При цьому кляли-
ся як Матір’ю-землею (тому й покладали
дерн), так і «святою іконою», які мали пока-
рати клятвопорушника. А в Тамбовській,
саратовській, Воронезькій губерніях фіксу-
валася вже лише клятва «ликом Божим» [15,
с. 197–198]. При цьому відомі випадки, коли
клятвопорушник, свідомо проводячи непра-
вильно межу, на ній помирав. Російський
публіцист І. Посошков на початку XVIII ст.
про такі випадки писав: «инии, забыв страх
божий, взяв в руки святую икону, а на голову
свою положа дернину, да отъводят землю и в
таковом отъводе смертне хрешат. и много и
того случаетца, еже отъводя землю и непра-
ведную межу полагая, и умирали на меже»
[19, с. 261–262]. Ю. Писаренко з цього при-
воду зазначає, що «чоловік у глибині душі
продовжував вірити в Матір-землю, як спра-
ведливого та грізного суддю» [18, с. 80].
численні випадки смерті порушників уста-
лених традицією правил під впливом сили
www.etnolog.org.ua
IM
FE
62
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
62
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
навіювання, що часто пояснювалися втру-
чанням вищих сил, описані на прикладах
позаєвропейських культур [16, с. 286–303].
А своєю ментальністю середньовічні євро-
пейці, і в тому числі українці, навряд чи
принципово відрізнялася від цих первобут-
ніх народів.
слід також звернути увагу на ритуальні дії,
які супроводжували клятви. Зокрема, ґрод-
ські книги XVI–XVII ст., які, на відміну від
джерел попередніх часів, фіксували досить
багато деталей судових процесів, наводять
деякі подробиці таких обрядів у той час. У них
зустрічаємо доволі стандартну формулу, яка
все ж якоюсь мірою відображає справжні риту-
альні дії, що мали місце при цьому. Наприклад:
«На вряде є(г)[о] к(р). м(л). за(м)ку житоми(р)
ского пєрєдо (м)ною, Фєдоро(м) Щуро(в)
ски(м), по(д)старо(с)ти(м) житоми(р)ски(м),
ста(в)ши wчєви(с)то, уро(жо)ны(и) єго м(л).
па(н) кры(ш)тофъ Вилкга wповєда(л) и свє(т)
чи(л)сє…» (1605 р.) [2, c. 27]. як бачимо, в цен-
трі дій перебуває «очевисте» постановлення
головної дієвої особи перед ґродським / зем-
ським судом і її «свідчення», тобто особиста
заява. Без сумніву, що при цьому здійснюва-
лися й інші дії ритуального характеру, про які
ми поки що знаємо занадто мало. Наприклад,
даючи присягу або ж чинячи іншу дію, учасни-
ки процесу робили це традиційно триразово,
як згадана княгиня Марина киселівна. Вона
не допустила до присяги сестру олену, і при
цьому «была пытана чєрєз приводцу до трох-
крот» [14, с. 328].
Про ритуальний супровід виголошення
клятв і самозаклять, вірогідно, дають деяке
уявлення й паралелі, зафіксовані в Росії.
Зокрема, там серед простолюду ще в XVIII –
на початку хІх ст. був поширеним звичай
перед «присягою євангельською», ставати
контрагентам один проти одного на коліна і
просити взаємного прощення. деякі ж люди
взагалі всю «клятвену обітницю» проказува-
ли, стоячи на колінах. крім того, виголошен-
ня присяги супроводжувалося пригощанням
«понятих і присяжних» [15, с. 205–206]. А у
випадку хресного цілування в тих же росіян
сторона, якій присягали, доручала «довіре-
ним старшинам і старцям» пильно стежити
за дотриманням клятводавцем усіх процедур-
них моментів: цілувати хрест по центру, тор-
катися його губами, а не носом тощо. Адже
недотримання необхідних умов і невиконан-
ня всіх дій, як вважалося, тягло за собою втра-
ту сили і дієвості присяги [15, с. 207].
як бачимо, клятви в пізньосередньовічно–
ранньомодерні часи справді були вагомою
складовою різного роду судово-правових
колізій і взагалі комунікативних дій людей
різних суспільних верств. ставлення до них
було надзвичайно серйозним, його не можна
вкласти у рамки суто раціональних моти-
вацій і дій. особливо остерігалися само-
заклять, проказані формули яких, як вважа-
лося, мали велику силу над клятводавцями.
Водночас інформація про конкретні форми
клятв, особливо самозаклять, через специфі-
ку тодішніх джерел украй слабо відобразила-
ся у відповідних документах та інших запи-
сах. Тому знайти такі свідчення є важливим
і цікавим завданням для дослідників. Ще
одним напрямом студій може бути пошук
витоків самозаклять в українській культурі
середньовіччя – раннього модерну.
1 Висловлюємо щиру вдячність Юрію Писаренку
старшому науковому співробітнику Інституту філосо-
фії ім. Г. сковороди, досліднику архаїчних колективних
уявлень та вірувань за цінні поради і допомогу при під-
готовці статті.
2 Реконструкції на основі пізніх матеріалів [див.,
напр.: 27] включають значну частку гіпотетичності, яку
неможливо верифікувати. Вони, по суті, мають багато
спільного з еволюціоністськими реконструкціями на
основі «пережитків» [11, с. 12–38; 35, р. 325].
3 чимало звичних сьогодні назв, які використо-
вуються стосовно домодерної епохи, є умовними і
з’явилися внаслідок кабінетної творчості науковців чи
белетристів. Насправді в часи, про які йдеться, вони не
Примітки
www.etnolog.org.ua
IM
FE
6363
Василь Ба лушок, ТеТяна шеВчук
1. Акти житомирського гродського уряду: 1590 р.,
1635 р. / підгот. до вид. В. М. Мойсієнко. житомир :
НАН України, 2004. 253 с.
2. Актова книга житомирського гродського уряду
1605 р. Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.
(Збірник актових документів) / підгот. до вид. В. В. Нім-
чук (та ін.). київ : Наукова думка, 1981. с. 24–112.
3. Актова книга житомирського міського уряду
кінця XVI століття (1582–1588 рр.) / підгот. до вид.
М. к. Бойчук. київ : Вид-во АН УРСР, 1965. 191 с.
4. Архив Юго-Западной России / ред. о. левицкий.
киев, 1883. ч. 1. Т. 6: Акты о церковно-религиозныхъ
отношенияхъ въ Юго-Западной руси (1322–1648 г.).
1124 с.
5. Балушок В. Ритуал вступу возного на посаду в
ранньомодерній Україні (спроба інтерпретації). Іван
Огієнко і сучасна наука та освіта : Науковий збірник: Се-
рія історична та філологічна. кам’янець-Подільський :
кам’янець-Подільський національний ун-т ім. І. огієн-
ка, 2017. Вип. хІІІ. с. 135–139.
6. Балушок В. З історії української етнонімії (від
«русинів» до «українців»). Український історичний
журнал. 2018. Вип. 2 (№ 539). с. 163–178.
7. Баранов М. чи припустима для християнина при-
сяга? url : http://zazimye.info/index.php/rubryky/
vyvchaiemo-bibliiu/item/249-chi-pripustima-dlya-
khristiyanina-prisyaga.html (дата звернення 24.03.2019).
8. Виноградова л. Н. Формулы угроз и проклятий
в славянских заговорах. Заговорный текст. Генезис и
структура. Москва : индрик, 2005. с. 425–440.
9. Грамоти XIV ст. / упоряд., вступ. ст., комент. і
словн.-покажчики М. М. Пещак. київ : Наукова думка,
1974. 256 с.
10. Грушевський М. Історія української літератури.
київ : либідь, 1993. Т. 1. 392 с.
11. дельєж Р. Нариси з історії антропології. школи.
Автори. Теорії / переклад з франц. є. Марічева. київ :
Видавничий дім «києво-Могилянська академія», 2008.
287 с.
12. кром М. М. историческая антропология. По-
собие к лекционному курсу. санкт-Петербург : изд-во
европейского ун-та, 2010. 207 с.
13. лист жиґимонта кейстутовича до короля ягай-
ла в справі залучення великого князя свитригайла до
ясеницького перемиря, липники 25 вересня 1433 / під-
гот. до публ. Б. Бучинський. Записки Наукового товари-
ства імени Шевченка. львів, 1907. Т. lXXVI. с. 139–142.
14. луцька замкова книга 1560–1561 рр. / підгот.
В. М. Мойсієнко, В. В. Поліщук. луцьк : НАН України,
2013. 736 с.
15. Макаров М. древние и новые божбы, клятвы и
присяги Рускія. Труды и летописи Общества истории и
древностей Российских. Москва, 1828. ч. 4. кн. 1. с. 184–
218.
16. Мосс М. общества, обмен, личность: Труды по
социальной антропологии / составл., перевод с франц.,
предисл., вступ. ст. и коммент. А. Б. Гофмана. Москва :
кдУ, 2011. 416 с.
17. Петров В. П. Заговоры. Из истории русской со-
ветской фольклористики. ленинград : Наука, 1981.
с. 77–142.
18. Писаренко Ю. Г. «лоно традиции» (размышляя
над образом-понятием). Актуальні проблеми духовнос-
ті : збірник наукових праць. кривий Ріг : кдПУ, 2012.
Вип. 13. с. 72–84.
19. Посошков и. Т. книга о скудоcти и богатстве.
Москва : соцэкгиз, 1937. 350, [2] с.
20. Розов В. Українські грамоти. Т. 1 : XIV в. і перша
половина XV в. київ : УАН, 1928. 267 c.
21. словник староукраїнської мови XIV–XV ст. /
ред. кол.: д. Г. Гринчишин, л. л. Гумецька (голова),
І. М. керницький. київ : Наукова думка, 1977. Т. 1. 632 с.
22. словник староукраїнської мови XIV–XV ст. /
ред. кол.: д. Г. Гринчишин, л. л. Гумецька (голова),
Список використаних джерел
вживалися, особливо людьми, яких стосуються (київ-
ська Русь, Золота орда, Московська Русь, Росія, полов-
ці, татари, німці тощо).
4 середньовічні люди, безумовно, нерідко порушува-
ли клятви-присяги. ці випадки самі по собі є цікавими для
дослідників і заслуговують на ретельне вивчення. Поки
що ж, зазначимо, що самі порушники, без сумніву, власні
дії в той чи інший спосіб виправдовували. скажімо, васал
порушував присягу сюзеренові, коли вважав, що той уже
зламав власну клятву. Інше обумовлення клятвопересту-
пу – перехід людини, в силу певних обставин, у площину
«антикультури», що вимагало відповідної поведінки.
Були й інші причини таких порушень та їхніх виправдань.
5 Вживання стосовно середньовічно–ранньомо-
дерних часів етноніма «українці» є умовним, оскільки
в той час побутувала етнонімічна самоназва «русь»
(у множині) й «русин» (в однині) [див: 6].
6 сучава входила до Молдавського князівства, у спра-
вочинстві якого вживалася «західноруська» (україн-
сько-білоруська канцелярська) мова [21].
7 свого часу один з авторів цієї статті зробив
спробу довести належність ритуалу посвячення воз-
ного до ініціацій введення в посаду [5]. Не відмов-
ляючись від такої інтерпретації, все ж зазначимо, що
при аналізі тексту з ґродської книги були допущені
деякі помилки.
8 У документах XVI–XVIІ ст. форма запису імен
одружених шляхтянок включала ім’я, вказівку на давнє
родове гніздо чи резиденцію однієї з гілок роду, чия дру-
жина й дівоче прізвище.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
6 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
6 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
1. mOYSIYeNKO, Viktor (ed.). Deeds of the Zhytomyr
Castle Office: 1590, 1635. zhytomyr: National academy of
Sciences of ukraine, 2004, 253 pp. [in ukrainian].
2. register of Deeds of the zhytomyr Castle Office
of 1605. In: Vasyl NImChuK (ed.). Official Language
of Volyn and Naddniprianshchyna in the XVIIth Century
(Сollection of archival Documents). Kyiv: Scientific Thought,
1981, pp. 24–112 [in ukrainian].
3. BOYChuK, mykola (prepared by). Register of
Deeds of the Zhytomyr Castle Office in the Late XVIth Cen-
tury (1582–1588). edited by Vitaliy ruSaNIVSKYI. Kyiv:
Publishing house of the academy of Sciences of the ukrai-
nian SSr, 1965, 191 pp. [in ukrainian].
4. leVYtSKYI, Orest (ed.-in-chief). Archives of South-
west Russia. Kiev, 1883, pt. 1, vol. 6: Deeds on Church-Reli-
gious Relations in Southwest Russia (1322–1648), 1124 pp.
[in ukrainian].
5. BaluShOK, Vasyl. The ritual of assumption of
Office of ministers of Justice in early modern ukraine
(an attempt to Interpret). In: liudmyla marChuK,
ed.-in-chief, Ivan Ohiyenko and Modern Science and Edu-
cation: A Scientific Collection: History and Philology Series.
Kamyanets-Podilskyi: Ivan Ohiyenko Kamyanets-Podil-
skyi National university, 2017, iss. хІІІ, pp. 135–139 [in
ukrainian].
6. BaluShOK, Vasyl. From the history of ukrainian
ethnonymy (From Ruthenians to ukrainians). In: Valeriy
SmOlIY, ed.-in-chief, The Ukrainian Historical Journal.
Kyiv: Scientific Thought, 2018, no. 2 (539), pp. 163–178
[in ukrainian].
7. BaraNOV, mykola, archpriest. Is an Oath Per-
missible for a Christian? [online] available from: http://
zazimye.info/index.php/rubryky/vyvchaiemo-bibliiu/
item/249-chi-pripustima-dlya-khristiyanina-prisyaga.html
(accessed march 24, 2019) [in ukrainian].
8. VINOGraDOVa, liudmila. Formulae of Threats
and Curses in Slavonic Incantations. In: l. NeVSKAYa,
tatiana SVeShNIKOVa, Vladimir tOPOrOV (editorial
board). Incantatory Texts: Their Genesis and Structure. mos-
cow: Indrik, 2005, pp. 425–440 [in russian].
9. PeShChaK, mariya (compiled, prefaced, annotat-
ed and indexed by). Legal Documents of the XIVth Century.
Kyiv: Scientific Thought, 1974, 256 pp. [in ukrainian].
10. hruSheVSKYI, mykhaylo. The History of Ukrai-
nian Literature: in Six Volumes, Nine Books. Compiled by
V. YaremeNKO, prefaced by P. KONONeNKO, an-
notated by l. DuNaYeVSKA. Kyiv: lybid, 1993, vol. 1,
392 pp. [in ukrainian].
11. DelIÈGe, robert. Essays on the History of An-
thropology. Schools. Authors. Theories. translated from the
French by Yevhen marICheV. Kyiv: Kyiv-Mohyla Acad-
emy Publishing house, 2008, 287 pp. [in ukrainian].
12. KrOm, mikhail. Historical Anthropology: A Study
Guide for the Lecture Course. Sankt-Peterburg : european
university at Saint Petersburg Press, 2010, 207 pp. [in
russian].
References
І. М. керницький. київ : Наукова думка, 1978. Т. 2.
592 с.
23. старченко Н. Возні на Волині в останній третині
XVI – на початку XVII ст. : судові урядники чи слуги? Со-
ціум. Альманах соціальної історії. київ : Ін-т історії Укра-
їни НАН України, 2008. Вип. 8. с. 134–162.
24. старченко Н. судова риторика як вияв ціннос-
тей волинської шляхти кінця XVI ст. (на прикладі спра-
ви про вбивство Балтазара Гнівоша з олексова). Соціум.
Альманах соціальної історії. київ : Ін-т історії України
НАН України, 2010. Вип. 9. с. 318–360.
25. статут Вялікага княства літоўскага 1588:
Тэксты, даведнік, каментарыі / І. П. шамякін (гал. рэд.)
і інш. Мінск : Беларуская савецкая энцыклапедыя,
1989. 573 с.
26. сумцов Н. Ф. Пожелания и проклятия (преиму-
щественно малорусские). харьков, 1896. 26 с.
27. Толстая с. М. Заговоры. Славянские древнос-
ти: Этнолингвистический словарь : в 5 т. Москва :
Международные отношения, 1999. Т. 2. с. 239–244.
28. Толстая с. М. Вера и правда: к истории по-
нятий. url : http://inslav.ru/sites/default/files/
tolstajasm_2016_trudy_irja_9_vera_i_pravda.pdf (дата
звернення 29.04.2019).
29. Успенский Б. А. Мифологический аспект русской
экспрессивной фразеологии. Избранные труды. Язык и
культура. Москва : Гнозис, 1994. Т. 2. с. 53–128.
30. Фрис В. Відображення уявлень про гріховні
вчинки у покрайніх записах давніх українських кири-
личних книг. Theatrum humanae vitae. Студії на поша-
ну Наталії Яковенко. київ : laurus, 2012. с. 150–161.
31. яковенко Н. Паралельний світ. дослідження з іс-
торії уявлень та ідей в Україні XVI–XVII століття. київ :
критика, 2002. 416 с.
32. ясинская М. В. «света белого не видеть» (тема
глаз и зрения в формулах южнославянских проклятий).
Славяноведение. 2013. № 2. с. 79–89.
33. Claessen h. J. m. evolution and evolutionism. The
Routledge Encyclopedia of Social and Cultural Anthropology:
Second edition / edited by alan Barnard and Jonathan
Spencer. london and New York : routledge, 2002. Р. 325–
332.
34. engelking А. Klątwa. rzesz o ludowej magii słowa.
Warsaw : Oficyna naukowa, 2010. 363 s.
35. Thomas N. history and anthropology. The
Routledge Encyclopedia of Social and Cultural Anthropology:
Second edition / edited by alan Barnard and Jonathan
Spencer. london and New York : routledge, 2002. Р. 343.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
6565
Василь Ба лушок, ТеТяна шеВчук
13. BuChYNSKYI, Bohdan (prepared by). The let-
ter of Sigismund Kęstutaitis to the King of Poland Jagiełło
in the matter of Involving the Grand Duke of lithuania
Švitrigaila in the Jasienica armistice. lipniki, Septem-
ber 25, 1433. In: mykhaylo hruSheVSKYI, compiler,
Proceedings of the Shevchenko Scientific Society. lviv: SSS
Publishers, 1907, yr. XVI, vol. lXXVI, bk. II, pp. 139–142
[in ukrainian].
14. mOYSIYeNKO, Viktor, Volodymyr POlISh-
ChuK (eds.). The Lutsk Castle Register of 1560–1561. ed-
ited by Vasyl NImChuK. lutsk: Institute for ukrainian
language and mykhaylo hrushevskyi Institute of ukraini-
an archeography and Source Studies of the National acad-
emy of Sciences of ukraine, 2013, 736 pp. [in ukrainian].
15. maKArOV, mikhail. russian ancient and New
Swears to God, Swears and Oaths. In: Proceedings and An-
nals of the Society of Russian History and Antiquities. mos-
cow: Society of russian history and antiquities, 1828,
pt. 4, bk. 1, pp. 184–218 [in russian].
16. mauSS, marcel. Societies. Exchange. Personality:
Works on Social Anthropology. Compiled, translated from
French, prefaced, introduced and annotated by aleksandr
Gofman. moscow: University Book house, 2011, 416 pp.
[in russian].
17. PetrOV, Viktor. Incantations. In: aleksandr
GOrelOV, ed.-in-chief, From the History of Russian Soviet
Folklore Studies. uSSr academy of Sciences’ Institute of
russian literature (Pushkin house). leningrad: Science
(leningrad Branch), 1981, iss. 2, pp. 77–142 [in russian].
18. PYSareNKO Yuriy. The Bosom of tradition» (re-
flecting on the Image-Concept). In: Yaroslav ShramKO,
editorial board’s chair, Current Issues of Spirituality: Collect-
ed Scientific Papers. Kryvyi rih: Kryvyi rih State Pedagogi-
cal university, 2012, iss. 13, pp. 72–84 [in russian].
19. POSOShKOV, Ivan. The Book on Poverty and
Wealth. moscow: Publishing house of Socio-economic
literature, 1937, 350, [2] pp. [in russian].
20. rOzOV, Volodymyr. Ukrainian Legal Documents,
vol. 1: XIVth Century to the Early to Mid-XVth Century.
Kyiv: ukrainian academy of Sciences, 1928, 267 pp. [in
ukrainian].
21. hrYNChYShYN, Dmytro, uliana YeDlINSKA,
Ivan KerNYtSKYI (compilers) lukiya humetSKA
(ed.-in-chief). The Dictionary of the Old Ukrainian Language
of the XIVth–XVth Centuries. Kyiv: Scientific Thought,
1977, vol. 1, 632 pp. [in ukrainian].
22. hrYNChYShYN, Dmytro, uliana YeDlINSKA,
Ivan KerNYtSKYI (compilers) lukiya humetSKA
(ed.-in-chief). The Dictionary of the Old Ukrainian Language
of the XIVth–XVth Centuries. Kyiv: Scientific Thought,
1978, vol. 2, 592 pp. [in ukrainian].
23. StarCheNKO, Natalia. ministers of Justice in
Volyn in the last Third of the XVIth to early XVIIth Cen-
turies: Court Officials or Servants? In: Valeriy SmOlIY,
ed.-in-chief, Socium. An Almanac of Social History. Kyiv:
Institute of history, National academy of Sciences of
ukraine, 2008, iss. 8, pp. 134–162 [in ukrainian].
24. StarCheNKO, Natalia. Judicial rhetoric as a
manifestation of the Volyn Nobility Values in the late
XVIth Century (Based on the Case of murder of Baltazar
Gniewosz Olechowski). In: Valeriy SmOlIY, ed.-in-chief,
Socium. An Almanac of Social History. Kyiv: Institute of his-
tory, National academy of Sciences of ukraine, 2010, iss. 9,
pp. 318–360 [in ukrainian].
25. ShamIaKIN, Ivan (ed.-in-chief). The 1588 Statute
of the Grand Duchy of Lithuania: Texts, Directory, and Com-
ments. minsk: Petrus Brovka Belarusian Soviet encyclope-
dia, 1989, 573 pp. [in Belarusian].
26. SumtSOV, Nikolay. Wishes and Curses (Mostly
Lesser Russian Ones). Kharkov: Governorate’s Printing
house, 1896, 26 pp. [in russian].
27. tOlStaYa Svetlana. Incantations. In: Svetlana
tOlStaYa, ed-in-chief, Slavonic Antiquities: An Ethno-
Linguistic Dictionary: in Five Volumes. Institute of Slavic
Studies of the russian academy of Sciences. moscow:
International relations, 1999, vol. 2: Д (Давать) — К
(Крошки), pp. 239–244 [in russian].
28. tOlStaYa Svetlana. Faith and Truth: On the his-
tory of Concepts [online]. available from: http://inslav.
ru/sites/default/files/tolstajasm_2016_trudy_irja_9_
vera_i_pravda.pdf (accessed april 29, 2019) [in russian].
29. uSPeNSKIY, Boris. The mythological aspect of
russian expressive Phraseology. In: Boris uSPeNSKIY.
Selected Works, vol. 2: Language and Culture. moscow: Gno-
sis, 1994, pp. 53–128 [in russian].
30. FrYS, Vira. The Perception of Ideas about Sin-
ful Deeds in the marginalia in early ukrainian Cyril-
lic Books. In: Natalia BIlOuS, larysa DOVha, Vitaliy
mYKhaYlOVSKYI, Natalia StarCheNKO, maksym
YaremeNKO (editorial board). Theatrum humanae vitae.
Studies in Honour of Natalia Yakovenko. Kyiv: laurus, 2012,
pp. 150–161 [in ukrainian].
31. YaKOVeKO, Natalia. The Parallel World. Research
on the History of Representations and Ideas in Ukraine in the
XVIth–XVIIth Centuries. Kyiv: Criticism, 2002, 416 pp. [in
ukrainian].
32. YaSINSKAYa, maria. to See No Daylight (The
motif of eyes and eyesight in the Formulae of South-
Slavonic Curses). In: mikhail rOBINSON, ed.-in-chief,
Slavonic Studies. Institute of Slavic Studies of the russian
academy of Sciences. 2013, no. 2, pp. 79–89 [in russian].
33. ClaeSSeN, henri Joannes maria. evolution and
evolutionism. In: alan BarNarD and Jonathan SPeN-
Cer (eds.). The Routledge Encyclopedia of Social and Cul-
tural Anthropology. Second edition. london and New York:
routledge, 2002, pp. 325–332 [in english].
34. eNGelKING, Аnna. Klątwa. Rzesz o ludowej magii
słowa [The Curse. On Folk magic of Words]. Warsaw: Ofi-
cyna naukowa, 2010, 363 pp. [in Polish].
35. thOmaS, Nicholas. history and anthropology.
In: alan BarNarD and Jonathan SPeNCer (eds.). The
Routledge Encyclopedia of Social and Cultural Anthropology.
Second edition. london and New York: routledge, 2002,
p. 343 [in english].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|