Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років
У статті розглядаються історико-правові аспекти підрахунку кількості жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років з огляду на те, що винятково демографічний підхід до цього напрямку наукових досліджень себе не виправдав. Зокрема, спроба взяти за базові матеріали всесоюзних переписів 1926 і 1939 років,...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204253 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років / В. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 4. — С. 11–25. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859548588410929152 |
|---|---|
| author | Сергійчук, В. |
| author_facet | Сергійчук, В. |
| citation_txt | Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років / В. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 4. — С. 11–25. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | У статті розглядаються історико-правові аспекти підрахунку кількості жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років з огляду на те, що винятково демографічний підхід до цього напрямку наукових досліджень себе не виправдав. Зокрема, спроба взяти за базові матеріали всесоюзних переписів 1926 і 1939 років, оскільки міграційні процеси за цей період досі не реконструйовано, насамперед не вивчено питання про кількість завезеної робочої сили з радянських республік, яка під час перепису 1937 року була врахована в УСРР. Донині не встановлено й кількості померлих голодних українських селян у прикордонних з УСРР районах РСФРР і БСРР, а також тих з них, хто був розстріляний під час втечі на радянському кордоні або втопився в Дністрі й Збручі. Не є переконливими і пропозиції включити в рамки цієї трагедії 1934 рік, коли влада Москви вже не видавала розпоряджень геноцидного характеру щодо українців, а смертність сільського населення УСРР різко знизилася в порівнянні не тільки до трагічних 1932–1933 років, а й до передголодових 1930–1931 років. За таких обставин реалістичним у підрахунку жертв Голодомору-геноциду виглядає історико-правовий підхід, коли на основі архівних документів є можливість одержати статистичні дані про кількість населення УСРР на 1 січня 1932 і 1 січня 1934 років. Різниця між цими показниками на вказані дати і є мінімальною кількістю втрат в 1932–1933 роках, що становить 7 121,4 тис. осіб. Реальність названої цифри стверджується й зафіксованими показниками дитячої смертності, що сягала в згідно з аналізом документів в окремих населених пунктах від 38 до 52 відсотків. Крім того, на користь такого підходу в підрахунку втрат промовляє і статистика з наповненістю початкових класів: 1 вересня 1932 року до перших класів Петриківського району Дніпропетровської області влилося 1737 дітей, а через рік до другого класу перейшло, за уточненими даними, лише 867. Така сама тенденція виявилася й щодо другокласників і третьокласників: відповідно 1275 і 695, 1126 і 693. Особливо підкріплює версію стосовно катастрофічної дитячої смертності в цей період порівняльний аналіз народжених у відповідних населених пунктах з наповненістю перших класів через вісім років у школах Оратівського, Плисківського і Погребищенського районів Вінницької області, Баришівського, Іванківського – Київської, Іркліївського – Полтавської (тепер – Черкащина). Подальше дослідження первинних документів українських архівів дасть можливість установити більш близькі до реальних втрати української нації від Голодомору-геноциду 1932–1933 років.
The article considers historical and legal aspects of counting the number of victims of the 1932–1933 Holodomor-Genocide, given that the exclusively demographic approach to this research area has not justified hopes. In particular, an attempt to reckon the 1926 and 1939 All Union censuses as the basic materials has failed, as migration processes during this period have not yet been reconstructed. First of all, there is still no investigation of the issue of the number of labour force imported from the Soviet republics – the number, which was taken into account in the Ukrainian SSR during the 1937 census. Also, there are no exact numbers established of those deceased starving Ukrainian peasants living in frontier areas adjoining the RSFSR and BSSR bordering on the Ukrainian SSR, as well as those between them who either were shot to death while fleeing across the Soviet border or drowned in the Dniester and Zbruch. Unconvincing are also the proposals to include the year 1934 within the framework of this tragedy, when the Moscow authorities ceased to issue genocidal orders against Ukrainians, while the mortality rate of the Ukrainian SSR’s rural population sharply decreased compared not only to the tragic 1932–1933 period but also to the pre-famine 1930–1931. Under the circumstances, a historical and legal approach proves to be more realistic in terms of counting the Holodomor-Genocide victims when, on the ground of archival documents, one can obtain statistical data on the population of the Ukrainian SSR as of January 1, 1932, and January 1, 1934. The difference between the mentioned indicators on these dates serves as the minimum death toll in 1932–1933, totaling 7,121,400 people. The actuality of the number indicated is corroborated by the recorded indices of infant mortality as well, which, based on analyzing the documents, reached in some settlements from 38 to 52 percent. In addition, favoring the proposed approach towards estimating the famine losses is the statistics with the fullness of the primary school classes: on September 1, 1932, 1,737 children entered their schools in Petrykivka District of Dnipropetrovsk Region, while in a year, the following, second classes were attended, according to the refined data, by only 867 pupils out of those first-formers. The same trend was observed regarding second-formers and third-formers: from 1,275 to 695 and from 1,126 to 693, respectively. The version on disastrous effects of infant mortality in this period is especially supported by the comparative analysis of births in the respective population centres in accordance with the fullness of the first classes eight years later in schools of Orativ, Plyskiv and Pohrebyshche districts (Vinnytsia Region), Baryshivka and Ivankiv ones (Kyiv Region), and Irkliyiv District (Poltava Region, now Cherkasy Region). Further study of the primary documents of the Ukrainian archives will make it possible to ascertain more accurate total losses of the Ukrainian nation from the Holodomor-Genocide.
|
| first_indexed | 2025-11-26T02:41:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
11
СЕРГІйЧуК ВОЛОДимиР
доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії світового українства київського національного
університету імені Тараса шевченка
SeRhiychUk VolodyMyR
a Doctor of history, a professor, a head of history of World ukrainians Department at the taras Shevchenko
Kyiv National university
DOI https://doi.org/10.15407/nte2020.04.011
Бібліографічний опис:
сергійчук, В. (2020). Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–
1933 років. Народна творчість та етнологія, 4 (386), 11–25.
Serhiychuk, V. (2020). historical and legal aspects of Counting the losses from the 1932–1933 holodomor-
Genocide. Folk Art and Ethnology, 4 (386), 11–25.
історико-Правові асПекти ПіДраХунку втрат
віД голоДоМору-геноЦиДу 1932–1933 років *
* В основу статті взято виступ автора на хV юридичних читаннях, які відбулися в Національному педагогічному
університеті імені М. П. драгоманова.
УДК 94:341.485](477)“1932/1933”
Анотація / Abstract
У статті розглядаються історико-правові аспекти підрахунку кількості жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 ро-
ків з огляду на те, що винятково демографічний підхід до цього напрямку наукових досліджень себе не виправдав. Зо-
крема, спроба взяти за базові матеріали всесоюзних переписів 1926 і 1939 років, оскільки міграційні процеси за цей
період досі не реконструйовано, насамперед не вивчено питання про кількість завезеної робочої сили з радянських
республік, яка під час перепису 1937 року була врахована в УсРР. донині не встановлено й кількості померлих голо-
дних українських селян у прикордонних з УсРР районах РсФРР і БсРР, а також тих з них, хто був розстріляний під
час втечі на радянському кордоні або втопився в дністрі й Збручі. Не є переконливими і пропозиції включити в рам-
ки цієї трагедії 1934 рік, коли влада Москви вже не видавала розпоряджень геноцидного характеру щодо українців,
а смертність сільського населення УсРР різко знизилася в порівнянні не тільки до трагічних 1932–1933 років, а й до
передголодових 1930–1931 років.
За таких обставин реалістичним у підрахунку жертв Голодомору-геноциду виглядає історико-правовий підхід,
коли на основі архівних документів є можливість одержати статистичні дані про кількість населення УсРР на 1 січня
1932 і 1 січня 1934 років. Різниця між цими показниками на вказані дати і є мінімальною кількістю втрат в 1932–
1933 роках, що становить 7 121,4 тис. осіб.
Реальність названої цифри стверджується й зафіксованими показниками дитячої смертності, що сягала в згідно
з аналізом документів в окремих населених пунктах від 38 до 52 відсотків. крім того, на користь такого підходу в
підрахунку втрат промовляє і статистика з наповненістю початкових класів: 1 вересня 1932 року до перших класів
Петриківського району дніпропетровської області влилося 1737 дітей, а через рік до другого класу перейшло, за
www.etnolog.org.ua
IM
FE
12
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
12
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
уточненими даними, лише 867. Така сама тенденція виявилася й щодо другокласників і третьокласників: відповідно
1275 і 695, 1126 і 693.
особливо підкріплює версію стосовно катастрофічної дитячої смертності в цей період порівняльний аналіз на-
роджених у відповідних населених пунктах з наповненістю перших класів через вісім років у школах оратівського,
Плисківського і Погребищенського районів Вінницької області, Баришівського, Іванківського – київської, Іркліїв-
ського – Полтавської (тепер – черкащина).
Подальше дослідження первинних документів українських архівів дасть можливість установити більш близькі до
реальних втрати української нації від Голодомору-геноциду 1932–1933 років.
Ключові слова: Голодомор-геноцид 1932–1933 років, підрахунок загальних втрат, дитяча смертність.
The article considers historical and legal aspects of counting the number of victims of the 1932–1933 holodomor-
Genocide, given that the exclusively demographic approach to this research area has not justified hopes. In particular, an
attempt to reckon the 1926 and 1939 all-union censuses as the basic materials has failed, as migration processes during
this period have not yet been reconstructed. First of all, there is still no investigation of the issue of the number of labour
force imported from the Soviet republics – the number, which was taken into account in the ukrainian SSr during the
1937 census. also, there are no exact numbers established of those deceased starving ukrainian peasants living in frontier
areas adjoining the rSFSr and BSSr bordering on the ukrainian SSr, as well as those between them who either were
shot to death while their fleeing across the Soviet border or drowned in the Dniester and zbruch. unconvincing are also
the proposals to include the year 1934 within the framework of this tragedy, when the moscow authorities ceased to issue
genocidal orders against ukrainians, while the mortality rate of the ukrainian SSr’s rural population sharply decreased
compared not only to the tragic 1932–1933 period, but also to the pre-famine 1930–1931.
under the circumstances, a historical and legal approach proves to be more realistic in terms of counting the holodomor-
Genocide victims, when on the ground of archival documents one can obtain statistical data on the population of the
ukrainian SSr as of January 1, 1932 and January 1, 1934. The difference between the mentioned indicators on these dates
serves as the minimum death toll in 1932–1933, totalling 7,121,400 people.
The actuality of the number indicated is corroborated by the recorded indices of infant mortality as well, which, based
on analyzing the documents, reached in some settlements from 38 to 52 percent. In addition, favouring the proposed
approach towards estimating the famine losses is the statistics with the fullness of the primary school classes: on September
1, 1932, 1,737 children entered their schools in Petrykivka District of Dnipropetrovsk region, while in a year, the following,
second classes were attended, according to the refined data, by only 867 pupils out of those first-formers. The same trend
was observed regarding second-formers and third-formers: from 1,275 to 695 and from 1,126 to 693, respectively.
The version on disastrous effects of infant mortality in this period is especially supported by the comparative analysis
of births in the respective population centres in accordance with the fullness of the first classes eight years later in schools
of Orativ, Plyskiv and Pohrebyshche districts (Vinnytsia region), Baryshivka and Ivankiv ones (Kyiv region), and Irkliyiv
District (Poltava region, now – Cherkasy region).
Further study of the primary documents of the ukrainian archives will make it possible to ascertain more accurate total
losses of the ukrainian nation from the holodomor-Genocide.
keywords: 1932–1933 holodomor-Genocide, calculation of total losses, infant mortality.
Масове вбивство українського селянства в
1932–1933 роках, яке Верховна Рада України
2006 року визнала геноцидом, потягнуло за
собою відкриття кримінальної справи проти
організаторів цього злочину. спеціальна слід-
ча група, створена у зв’язку із цим у службі
безпеки України, мала вивчити багато доку-
ментальних і усних свідчень про його зумис-
ний характер й водночас відповісти на питан-
ня щодо кількості втрат від Голодомору-
геноциду. Із цього приводу слідчий доручив
провести відповідну наукову експертизу
Інституту демографії та соціальних дослі-
джень НАН України, оскільки спеціальної
державної інституції, яка вивчала б пробле-
ми Голодомору-геноциду 1932–1933 років,
в Україні тоді ще не існувало. Підготовлений
науковим співробітником сектору трива-
лості життя і здоров’я населення омеляном
Рудницьким висновок судової науково-демо-
графічної експертизи Інституту демогра-
фії та соціальних досліджень ім. М. Птухи
НАН України від 30 листопада 2009 року
визначав втрати УсРР внаслідок злочину
геноциду в 3 941,0 тис. осіб, непрямі (дефіцит
народжень) – у 1 122,0 тис., сукупні демогра-
фічні – у 5 063,0 тис., а з врахуванням куму-
лятивних втрат – 10 063,0 тис. осіб [10, c. 98].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
1313
Володимир Сергійчук
слідчий і суддя розуміли, що кількість
втрат на геноцидний характер Голодомору
1932–1933 років не впливає, тому жодних
зауважень щодо цього не висловили. Тим
паче, що виконавці комплексної судової
історико-правової експертизи зазначили:
«ключовим для кваліфікації злочинної
поведінки злочином геноциду є не кількість
вбитих людей, а намір знищити певну групу
як таку через повне або часткове знищення
її членів. кількість жертв не є юридичною
ознакою геноциду, а лише однією з обста-
вин злочину» [12, c. 323]. А генерал-лей-
тенант служби безпеки України Микола
Герасименко додав, що «судова науково-
демографічна експертиза про втрати насе-
лення України, внаслідок геноциду, ґрун-
тувалася лише на матеріалах криміналь-
ної справи та не відображає повну картину
сукупних та кумулятивних демографічних
втрат. ця робота потребує свого подальшо-
го дослідження» [12, c. 8].
отже, проблема підрахунку втрат від
Голодомору-геноциду 1932–1933 років не зні-
малася з порядку денного, але відтепер необхід-
но було вивчити всі матеріали, аби на їхній базі
надати для слідства конкретні циф ри. Проте
деякі науковці привласнили собі право само-
чинного бездоказового визначення кількос-
ті жертв Голодомору, замість прискіпливого
і уважного вивчення архівних матеріалів та
документальних джерел.
У їхньому середовищі насамперед готу-
ється проект звернення до голови оргкомі-
тету з відкриття Монументу Голодомору у
Вашингтоні Михайла савківа Молодшого
з рекомендацією не вживати на урочистій
церемонії висловлювання – «від 7 до 10 міль-
йонів», а послуговуватися висновком Андре
Граціозі, Тімоті снайдера та станіслава
кульчицького щодо втрат у 3,5 млн осіб. цей
проект відвозять за океан, де його підпису-
ють керівники українських наукових інсти-
туцій Північної Америки.
Водночас українсько-американська група
істориків і демографів друкує статті, у яких
викладає своє бачення розрахунку кількості
втрат через демографічний інструментарій
[13, c. 84–112; 14, c. 76–116].
обидві публікації звертають на себе
увагу передусім тим, що в них рамки
Голодомору розширені вк лючно з
1934 роком. як з’ясувалося, ця новація фігу-
рує в експертному висновку вже згадано-
го о. Рудницького, де він в ініціативному
порядку подає від себе дані про смертність
у першій половині 1934 року, оцінюючи їх як
втрати від «голоду 1932–1934 років». Тобто,
включивши 138 тис. смертей нібито від голо-
ду 1934 року, о. Рудницький самовільно змі-
нив свої ж фактичні показники власне гено-
цидних 1932–1933 років [10, c. 98].
Пояснення о. Рудницького щодо вклю-
чення 1934-го до голодних років через «алі-
ментарну дистрофію та її ускладнення» [12,
c. 333] не є переконливими, позаяк одержа-
ні в ході другої світової поранення і хво-
роби, що за такою ж аналогією спричини-
ли смерть багатьом її учасникам, скажімо,
у 1946–1950 роках, не стали підставою для
розширення часових рамок цієї війни до вка-
заних дат.
крім того, доручення о. Рудницькому
від слідчого стосовно включення до втрат
Голодомору-геноциду 1932–1933 років смер-
тей 1934 року також не було. У відповідному
листі до Інституту демографії та соціаль-
них досліджень НАН України, зокрема, на
вирішення експертизи було поставлено такі
запитання:
«– якою є загальна кількість жертв серед
населення УсРР, скільки всього загиблих
людей (прямі демографічні втрати) під час
Голодомору в Україні в 1932–1933 роках?
– які непрямі демографічні втрати внаслі-
док Голодомору в Україні в 1932–1933 роках?
– які демографічні наслідки для України
відбулися внаслідок Голодомору в Україні в
1932–1933 роках?» [12, с. 328].
чому о. Рудницький зробив по-своєму,
важко сказати, хоча й статистика показує
рівень смертності в 1934 році набагато ниж-
чим, ніж у 1930–1931 роках, тобто напе-
редодні цього злочину проти української
www.etnolog.org.ua
IM
FE
14
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
14
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
нації. Інша річ, що окремі демографи хочуть
запровадити новий порядок оцінювання
історичних подій, коли показники під час
кризових явищ порівнюють не з даними пері-
оду стабільного розвитку, а в роки після їх
закінчення.
Зрештою, і сам о. Рудницький, погоджу-
ючись на статус експерта в даній криміналь-
ній справі з відповідними процесуальними
обов’язками, зазначав у необхідній у таких
справах письмовій підписці, що «основою для
висновку судової науково-демографічної екс-
пертизи стали напрацювання експерта в дослі-
дженні демографічних аспектів Голодомору
1932–1933 рр. в Україні» [10, с. 97].
Щодо кількості втрат, то в першій із цих
названих статей зазначається: «Упродовж
1932–1933 років близько 8,7 млн смертей
у сРсР було спричинено голодом. Майже
98 % цих втрат припадає на три радян-
ських республіки: Україну (3,9 млн), Росію
(3,3 млн) та казахстан (1,3 млн). якщо роз-
раховувати відносні втрати, тобто в розра-
хунку на 1000 населення, то Україна посідає
друге місце після казахстану. Втрати від
голоду становлять 22 % від загальної чисель-
ності населення казахстану, 17 % – в Україні,
3 % – у Росії та менше 2 % – в інших республі-
ках колишнього сРсР» [13, с. 87].
Треба зазначити, що згадані автори не
дають чіткого роз’яснення, для чого вони
використовують для підрахунку жертв
Голодомору 1932–1933 років дані перепису
1939 року, якщо відомі показники перепису
1937 року, які при уточненні з первинни-
ми документами стають базою для реаль-
ного підрахунку втрат. І зрештою, перепис
1939 року сфальсифіковано на 1,5 млн осіб,
про що відомо з документів. які правдиві
кількісні показники статево-вікових груп у
переписі 1937 року ретроспективно можна
встановити, якщо дані вікових груп у пере-
писі 1939 року сфальсифіковано?
доречним тут буде навести думку росій-
ського дослідника В. цапліна, котрий щодо
цього перепису висловився чітко: «для мене
безумовно, що найголовнішим у прагненні
викривити підсумки природного руху насе-
лення і перепису 1939 р. було бажання при-
ховати розміри масового знищення населен-
ня в 30-і роки. Загиблі мільйони з статистики
зникають. Їх просто не було» [17, с. 181].
який же стосунок до вказаного підра-
хунку мають події 1937–1938 років, якщо
вони вже відбивають зовсім інші події?
Наприклад, вивезення ув’язнених за межі
республіки 1938 року чи міграцію євреїв
тоді ж до Біробіджану, як і організований
набір робочої сили із сільської місцевості на
новобудови за межами України.
Виникають питання й щодо визначення
міграційних потоків, якими згадані автори
обґрунтовують свої розрахунки втрат від
Голодомору-геноциду 1932–1933 років у роз-
різі дев’яти пунктів:
1) Вивезення ув’язнених за межі респу-
бліки в 1928–1938 роках. Інформацію щодо
засуджених, переміщених у концтабо-
ри й колонії, було отримано з досліджень
В. Земскова, В. Нікольського, о. Мазохіна,
згідно з якими вона становить 285,0 тис. осіб
у 1929–1938 роках.
2) Виселення «куркулів» за межі УсРР у
1930–1933 роках. На основі архівних даних
установлено, що чисельність вивезених у цей
період сягала 364,0 тис. осіб.
3) Вимушена міграція за межі республі-
ки в 1929–1933 роках. це найбільший за
обсягом міграційний потік селян з УсРР
(–576,0 тис. осіб), оскільки він припадає
на роки колективізації та голоду. При його
обчисленні автори спиралися на архівну ста-
тистику та окремі публікації, яких, на жаль,
не вказують.
4) організовані сільськогосподарські
переселення в інші республіки протягом
1927–1929 років. Вони стали продовженням
попереднього процесу виїзду українських
селян за Урал (сибір, далекий схід). За дани-
ми статистики сільськогосподарських пере-
селень, це – 80,0 тис. осіб.
5) депортація поляків і німців у казахстан
1936 року. як свідчать публікації, тоді було
вивезено 15 тис. сімей з прикордонних із
www.etnolog.org.ua
IM
FE
1515
Володимир Сергійчук
Польщею територій Вінницької та київської
областей.
6) еміграція євреїв за межі республіки
в 1928–1938 роках. це єдиний із міграцій-
них потоків, обсяги якого було отримано не
безпосередньо з архівних джерел чи публі-
кацій, а шляхом розрахунку. Він становить
57,0 тис. осіб.
7) організований набір робочої сили із
сільської місцевості на новобудови за ме жами
України в 1935–1938 роках. до таких керо-
ваних переселень було залучено близь-
ко 170 тис. селян Вінницької, київської,
чернігівської, одеської та Молдавської АРсР.
8) Переселення селян в Україну з Білорусії
та Росії впродовж 1933–1934 років. Після
голоду в обезлюднені села харківщини,
дніпропетровщини, одещини й донеччини
було переміщено майже 138 тис. селян із
Білорусії та регіонів Росії.
9) Виселення куркулів із середньої Азії в
УсРР в 1931 році. Майже 3 тис. сімей «кур-
кулів» із зернових районів Узбекистану
було вислано на спецпоселення в радянську
Україну [13, с. 97].
якби ці пропозиції спиралися на бездо-
ганність статистики, на яку посилаються
деякі як вітчизняні демографи та історики,
так і науковці з-за океану, то не виникало б
проблеми. однак, ми гадаємо, міграційні
процеси 1927–1938 років, які беруть до роз-
гляду шановні автори, досі не реконструйо-
вані, а це не дає можливості зробити пра-
вильні висновки, які впливають на загальний
підрахунок.
до речі, указані автори чомусь виключа-
ють з переліку міграційних процесів такий
важливий напрям наукових досліджень, як
завезення робочої сили з-поза меж УсРР у
1927–1938 роках. Про нього немає жодного
слова, хоча він впливав на зміну кількості
населення УсРР уже перед Голодомором-
геноцидом 1932–1933 років. особливо це
стосувалося півдня і сходу України, де закла-
далися великі промислові гіганти. хмари
вербувальників розліталися тоді по всіх регі-
онах Росії й інших радянських республік
з метою набрати якомога більше робочої
сили, насамперед для донбасу, хоча чимало
необхідних спеціалістів було і в українських
селах. скажімо, заступник завідувача від-
ділу Наркомату праці УсРР Полтавченко
1 липня 1927 року не підписав посвідчення
про набір вербувальником луганської біржі
праці І. Раконіним 300 мулярів, 200 теслярів
і 150 каменоломів у Брянській і орловській
губерніях, зазначивши, що цей контин-
гент можна набрати в Гніванському райо-
ні Вінницького округу [8, ф. 2623, оп. 1,
спр. 3053, арк. 86, 87].
Проте це був виняток, оскільки осно-
вний потік робочої сили в той-таки донбас
спрямовувався саме з-поза меж УсРР. Так,
сталінська біржа праці просила 14 липня
1927 року сприяти відрядженню в калугу
к. Полятова для вербування мулярів, оскіль-
ки, мовляв, ними «здійснювалося вербуван-
ня за вищими цінами» [8, ф. 2623, оп. 1,
спр. 3053, арк. 103].
Згаданий Полтавченко 23 липня 1927 року
дозволив луганському патронному заводо-
ві набирати 150 теслярів, 5 паркетників по
асфальту і 30 мулярів по цеглі в курській,
орловській і калузькій губерніях [8, ф. 2623,
оп. 1, спр. 3053, арк. 120], а 28 липня 1927 року
він дозволив представникові Макіївського
меткомбінату набирати 100 мулярів і 50 тес-
лярів у Гомельській і курській губерніях [8,
ф. 2623, оп. 1, спр. 3053, арк. 128].
ліфшиць, який підписувався за завідувача
відділу ринку праці НкП УсРР 24 серпня
1927 року дозволив й. корчицю вербува-
ти для Горлівської контори «Будвугілля»,
краматорського машинобудівного заво-
ду, єнакіївського металургійного заводу і
часово-ярських керамічних підприємств у
курській, орловській і Тамбовській губер-
ніях 150 мулярів, 200 штукатурів, 50 арма-
турників, 180 теслярів, 5 покрівельників,
27 малярів, 7 склярів, 10 альфрейників
і 21 столяра [8, ф. 2623, оп. 1, спр. 3053,
арк. 114].
Вербувальник й. шварц мав набрати в
старооскольському повіті курської губернії
www.etnolog.org.ua
IM
FE
16
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
16
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
1000 мулярів, у Новозибківському повіті –
2000 [8, ф. 2623, оп. 1, спр. 3053, арк. 130].
20 вересня 1927 року ліфшиць дав дозвіл
представникові єнакієвського заводу імені
Рикова І. Трошину здійснювати набір у
курській і орловській губерніях 30 муля-
рів, 60 штукатурів, 4 альфрейників, 45 тес-
лярів і столярів [8, ф. 2623, оп. 1, спр. 3053,
арк. 147].
Такий підхід до забезпечення робочою
силою українських новобудов тривати-
ме й надалі. Так, 16 листопада 1930 року
новий план вербування робітників для
шахт донбасу з-поза меж УсРР затвер-
джується в таких цифрах: з Білорусі
1100 – дл я тресту «Артемвугіл л я»,
центрально-чорноземної області 1050 –
для «донбасантрациту» і 1600 – для
«сталінвугілля», а із смоленщини 1250 –
для «луганськвугілля» [8, ф. 2623, оп. 1,
спр. 3053, спр. 4724, арк. 3–3 зв.]. А ще ж для
підприємств донбасжитлобуду мали завер-
бувати 4000 робітників поза межами УсРР
[8, ф. 2623, оп. 1, спр. 6812, арк. 1].
Водночас необхідно визнати, що наплив
українського селянства на будівництво був
вельми незначним. Воно не усвідомлювало
потреби формувати власний національний
робітничий клас за рахунок українізації про-
мислових центрів через переїзд до міста й
опанування ремеслом, як це вдалося чехам,
латишам, литовцям, полякам та ін.
Наше селянство, з діда-прадіда прив’язане
до землі, у прагненні володіти нею готове
було покинути рідний край і їхати аж на
береги Тихого океану на союзні колфонди,
але не поспішало оволодівати близьким міс-
том. Наприклад, з тодішнього Бабанського
району замість 525 колгоспників у 1931 році
погодилося їхати на дніпробуд тіль-
ки 85, з кам’янець-Подільського – відпо-
відно 335 і 6, Тульчинського – 115 і 0,
чубарівського – 360 і 48, дзержинського –
388 і 23, карл-лібкнехтівського – 89 і 10,
черняхівського – 146 і 0, любашівського –
75 і 0, Городоцького – 210 і 0, Мархлевського –
31 і 4, Путивльського – 34 і 0, Тиврівського –
196 і 0, Гадяцького – 115 і 0, ярунського –
80 і 28 [3, ф. Р-995, оп. 16, спр. 22, арк. 8–40].
Відтак владі за цих обставин повністю
розв’язувалися руки для набору робочої сили
насамперед з Росії. В архівних фондах за
1930 рік збереглися службові записки щодо
переваги набору робочої сили саме звідти.
Зокрема, головний інженер будівництва
дніпрогесу повідомляє з Москви, як йому
вдалося домовитися про набір 1000 тесля-
рів з Московської області й дістати дозвіл
на залучення робочої сили із центрально-
чорноземної області [3, ф. Р-995, оп. 16,
спр. 11, арк. 37, 38].
чому так детально зупиняємося на цих
фактах? Та тому, що саме ця робоча сила з
родинами (як механічний приріст) і наро-
джені (як природний) додалися до кількості
населення УсРР після перепису 1926 року,
коли зафіксовано 28,9 млн осіб. отже, на
1 січня 1932 року влада оцінювала кількість
населення в 32 680,7 тис. осіб: у 1927-му наро-
дилося 1 184,4 тис., 1928-му – 1 139,3 тис.,
1929-му – 1 080,0 тис., 1930-му – 1 023,0 тис.,
1931-му – 975,3 тис. [9, ф. 1, оп. 20, спр. 7163,
арк. 16], до яких додалися мігранти з інших
республік сРсР.
Уважно проаналізувавши методику демо-
графічних розрахунків втрат від Голодомору-
геноциду 1932–1933 років і первинні докумен-
ти вітчизняних архівів, автор цих рядків, з
огляду на те, що в кримінальному процесі до
уваги має насамперед братися фіксація факту,
а не аналітичний висновок експертів (у дано-
му випадку демографів) щодо його існуван-
ня, запропонував свій підхід до визначення
кількості жертв Голодомору-геноциду 1932–
1933 років на основі аналізу саме первинних
матеріалів, які збереглися в києві та областях,
що не потребує визначати головною складо-
вою підрахунку демографічні розрахунки.
суть його полягає в тому, що коли від уточ-
неної за порайонними результатами цифри
кількості населення на січень 1937 року в
27 851,0 тис. осіб відняти кількість при-
росту в 1934 році (88,2 тис. осіб), 1935-му
(417,2 тис.) і 1936-му (533,7 тис.) – усього
www.etnolog.org.ua
IM
FE
1717
Володимир Сергійчук
1 039,1 тис., то маємо на 1 січня 1934 року
26 812,0 тис. осіб. А мало бути 33 933,4 тис.:
до кількості населення на 1 січня 1932 року
в 32 680,7 тис. осіб додаємо народжених у
1932–1933 роках в кількості 1 252,7 тис. осіб.
отже, різниця на 1 січня 1934 року стано-
вить 7 121,4 тис. осіб.
деякі опоненти вважають, що цифру
втрат у 7 млн можна «підлаштувати» [14,
с. 192]. як це зробити, коли існують докумен-
ти, створені державними органами влади,
які насамперед розглядаються дослідника-
ми, важко збагнути. чому історико-право-
вий підрахунок на основі первинних доку-
ментів має поступитися місцем демографіч-
ним розрахункам, які зовсім не враховують,
скажімо, уже згадане завезення робочої сили
з-поза меж УсРР у роки першої п’ятирічки?
Мало того, кількість населення УсРР на
1 січня 1932 року була озвучена її владою в
кількості 32 680,7 тис. осіб; ця цифра була
підтверджена й економістом с. сосновим,
котрий підготував в еміграції спеціаль-
ну статтю із цього приводу. Він зазначав:
«хоч як большевики заперечували наяв-
ність голоду на Україні, проте в двох над-
рукованих офіційних джерелах наведено
цифри населення на 1 січня 1932 р. і на
1 січня 1933 р., які, стверджуючи факт заги-
белі з голоду значної кількости населення,
в той же час дозволяють уточнити, скіль-
ки загинуло в 1932 р. і скільки в 1933 р.
Перше джерело – “довідник з основних
статистично-економічних відомостей”,
виданий у 1933 році. За цим довідником
на 1.1.1932 року на Україні було 32.680.700
душ (цифра цілком збігається з нашими
обрахунками населення на цю дату, оскіль-
ки при її обчисленні управління справами
виходило з того відсотку приросту насе-
лення, що й ми, а саме 2,3 відсотка» [16].
далі с. сосновий писав: «Ми, за формулою
складних відсотків, на 1 січня 1932 року
мали 32.680.700 душ, на 1 січня 1933 року
повинні були мати 33.406.100 душ, а на
1 січня 1934 року – 34.258.000 душ» [16].
це демографічні розрахунки незаанга-
жованого українського дослідника, який
не «підлаштовувався» під потрібну цифру,
але він ствердив дані офіційної статистики
на 1 січня 1932 року, якими користується
і автор цих рядків, а також визначив мож-
ливу кількість населення УсРР на 1 січня
1934 року, що необхідно для встановлення
втрат за 1932–1933 роки.
Наша цифра на вказану дату, як бачимо,
дещо менша – 33 933,4 тис. осіб, бо за 1932–
1933 роки народжуваність не зростала на
2,3 %, а різко зменшилася.
Некоректність обрахунків чисельнос-
ті людських жертв (у 3,9 млн) виявляється
не лише у використанні сфальсифікованого
перепису 1939 року, який не має прямого сто-
сунку до підрахунку втрат, а й у замовчуван-
ні завезення робочої сили до УсРР в 1932–
1936 роках, облік якої в переписі 1937 року
приховав відповідну кількість померлих з
голоду українських селян у 1932–1933 роках.
цю закономірність, мабуть, першим зро-
зумів начальник Управління народногоспо-
дарського обліку УсРР олександр Асаткін,
бо коли стало відомо про катастрофічне
зменшення населення України у 1937 році
в порівнянні до початку 1932 року і що за
провали планів зростання населення відпо-
відальність перекладуть на статистиків, то
він намагався відвести від себе очікуваний
удар заздалегідь. Тому й Асаткін побачив
причини вже лише в зовнішній міграції. Він,
зокрема, писав, що «пояснення цьому явищу
треба шукати <…> у збільшеному пересуван-
ні населення за межі УсРР» [9, ф. 1, оп. 20,
спр. 7163, арк. 17].
Проте це виявилося невідповідним
реальним міграційним процесам. скажімо,
з виявлених документів щодо зовнішньо-
го механічного руху харківської області в
1932–1936 картина виглядає так:
www.etnolog.org.ua
IM
FE
18
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
18
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
Великий потік робочої сили з інших
радянських республік спрямовувався і в інші
промислові регіони УсРР у вказаний період.
особливо багато завозили в 1932–1933 роках
з Росії й Білорусі, відмовляючи своїм голо-
дним селянам, які прагнули влаштуватися на
заводи й фабрики, аби одержати продоволь-
чий пайок. Так, член колегії Наркомпраці
худокормов 8 січня 1932 року доповідав
Раднаркому УсРР про те, що для забезпечен-
ня промисловості й будівництва робочою
силою в 1932 році необхідно мати додатково
близько 600 тис. осіб, у тому числі 130 тис.
для шахт донбасу. для останніх з УсРР пла-
нувалося завербувати 44 тис., а з РсФРР –
64 тис. [8, ф. 539, оп. 10, спр. 73. арк. 24].
Потребу в 130 тис. кваліфікованих робіт-
никах планували покрити за рахунок під-
готовки господарським способом 70 тис.,
а також шляхом вербування 20 тис. з районів
УсРР і 40 тис. – з РсФРР [8, ф. 539, оп. 10,
спр. 73, арк. 25].
План вербування по тресту «сталін-
вугілля» на березень – травень 1932 року
передбачав такі показники: 6575 осіб, у тому
числі з УсРР – 2375, цчо – 800, Татарстану –
2500, БсРР – 900. Було завербовано за бере-
зень, квітень і 20 днів травня лише 1010 осіб,
у тому числі з УсРР – 479, цчо – 309,
Татарстану – 212 і БсРР – 10 [9, ф. 1, оп. 20,
спр. 5315, арк. 16].
Традиція завезення робочої сили з-поза
меж УсРР набула особливого розвитку з
початком Голодомору. як засвідчують доку-
менти, «наиболее устойчивыми оказались
группы вербованных из Западной области
и Тат. Республики… По выполнению плана
Украина оказалась на последнем месте» [9,
ф. 1, оп. 20, спр. 5588, арк. 5].
Із цього приводу 23 січня 1932 року косіору
повідомляли: «сейчас мы наблюдаем такую
картину: старые шахтеры из Белоруссии и
центральной черноземной области, которые
в последние годы засели в деревне, снимаются
с “якоря” со всеми своими пожитками, семей-
ствами и сватами и едут в донбасс, и как будто
оседают в донбассе всерьез и надовго» [9, ф. 1,
оп. 20, спр. 5588, арк. 9].
Звісно, на це було звернуто увагу і вже
10 квітня 1932 року члени і кандидати в члени
політбюро цк кП(б)У розглядали доповід-
ну записку щодо необхідності «для пополне-
ния убыли в рабочей силе произвести новую
вербовку рабочей силы для донбасса в коли-
честве 20 тыс. человек. из них 10 тыс. в пред-
елах Украины, а остальные 10 тыс. в пределах
1932
Прибуло / Вибуло
1934
Прибуло / Вибуло
1935
Прибуло / Вибуло
1936
Прибуло / Вибуло
РсФРР 92485 / 73206 71880 / 57053 75102 / 70715 101727 / 79157
каз. АсРР 71440 / 417 442 / – 663 / 339 697 / 479
кир. АсРР 168 / 169 73 / – 183 / 87 136 / 101
БсРР 2705 / 2216 1921 / 1717 2778 / 2685 2720 / 2388
ЗсФРР 2201 / 1805 2087 / 1869 3317 / 2318 3479 / 3328
Азер. сРР 899 / 792 599 / 616 1321 / 855 1381 / 1516
Вірм. сРР 95 / 60 152 / 141 372 / 269 489 / 393
Груз. сРР 1155 / 926 1281 / 1030 1613 / 1191 1609 / 1349
Узб. сРР 443 / 369 435 / 312 582 / 463 639 / 630
Тадж. сРР 75 / 61 97 / 37 176 / 79 146 / 102
Туркм. сРР 189 / 926* 112 / 138 322 / 177 441 / 84
[6, ф. Р-5231, оп. 2, спр. 2, арк. 5, 5 зв.; спр. 10, арк. 1, 1 зв.; спр. 18, арк. 7, 7 зв.; спр. 27, арк. 7, 7 зв.].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
1919
Володимир Сергійчук
РсФсР, о чем просить цк ВкП(б)» [9, ф. 1,
оп. 20, спр. 5313, арк. 84].
цю тенденцію – вербувати будь-що за
межами УсРР – підхоплювали і в низах.
Так, керівники хімічного заводу імені
Петровського, якому в серпні 1932 року не
вистачало 2795 робітників, просили вищі
інстанції «отвести иные районы на Украине,
обязав районные организации обеспечить
отпуск людей с колхозов, и поставить вопрос
перед цк ВкПб и Наркомтрудом о выделении
районов в РсФсР и Белорусской ссР для
организованного набора рабочей силы» [9,
ф. 1, оп. 20, спр. 5326, арк. 8, 9].
Водночас набуло поширення таке явище,
як самоплив робочої сили, у тому числі й
з-поза меж УсРР, і на інших великих під-
приємствах. Наприклад, за вісім місяців
1932 року на будівництво «Азовсталі» при-
було самопливом 7849 робітників і тіль-
ки 3002 було завербовано [9, ф. 1, оп. 20,
спр. 5599, арк. 5].
Вербування робочої сили з-поза меж
УсРР стояло на першому місці і в учасни-
ків спеціальної наради щодо «упорядо-
чения дела вербовки рабсилы для уголь-
ной промышленности донбасса» при
донецькому обкомі кП(б)У в січні 1933 року,
на яку запрошувалися «представители
НкТруда сссР и УссР, Главтопа, угольных
трестов донбасса и их уполномоченных
по областям, представителей обкома
цчо, Белоруссии, Татарии, киевщины,
Винницы…» [9, ф. 1, оп. 20, спр. 6237, арк. 33].
Ініціативу в цьому плані доручало-
ся проявляти місцевим «смотрящим
Москви». Так, 4 серпня 1933 року секре-
тар дніпропетровського обкому хазанов
просив кагановича й косіора «выделить
дополнительные лимиты на ввоз квалифици-
рованной и неквалифицированной рабсилы
из других областей и республик союза в
количестве до 36.000 человек (желательно из
Татарской, Башкирской и Белорусской рес-
публик») [9, ф. 1, оп. 20, спр. 6241, арк. 31].
24 липня 1933 року бюро обкому ухва-
лило: «Учитывая, что внутриобластные
ресурсы рабочей силы не могут покрыть
всех потребностей заводов и новостроек
в области, просить цк ВкПб, цк кПбУ и
Наркомтяжпром оказать заводам и ново-
стройкам нашей области и в первую очередь
заводам Петровского и дзержинского путем
завоза рабсилы из других областей и краев
союза, с тем, чтобы Наркомтруд прикрепил
для вербовки Татарию и Башкирию и выделил
дополнительные лимиты на квалифициро-
ванную и неквалифицированную рабсилу»
[2, ф. П-19, оп. 1, спр. 525, арк. 49 зв.].
Той-таки секретар дніпропетровського
обкому партії хазанов 25 вересня 1933 року,
повідомляючи кагановича й Постишева про
те, що на будовах регіону працює близь-
ко 25 тис. завербованих колгоспників із
середньої Волги, просив дозволити «на
заработанные ими деньги в организованном
порядке закупить хлеб в период разрешения
свободной торговли хлебом» [9, ф. 1, оп. 20,
спр. 6243, арк. 71].
через три тижні дніпропетровський
обком просить кагановича дозволити
«выделить дополнительные лимиты на
ввоз в область рабочей силы на 36.000 чел.,
желательно из Татарской, Башкирской
и Белорусской республик» [9, ф. 1, оп. 20,
спр. 6241, арк. 33]. А 3 листопада 1933 року
бюро розглянуло питання щодо підготовки
до прийому заводами області завербованої
робочої сили на середній Волзі. Було вислов-
лено стурбованість, що дніпрокомбінат не
освоїв нарядів на вербування в цьому росій-
ському регіоні на 12 тис. робітників. Заводи
імені дзержинського і Петровського (трест
«дзержинськбуд») – по 2 тис., трест «Руда»,
кривбасбуд – по 4 тис. Незадовільно освою-
вали додаткові фонди в самарському краї
також Нікопольбуд (наряд на 1000 робіт-
ників), криворіжжякоксохіммонтаж (1000),
Запоріжжякоксохімбуд (2000) [2, ф. П-19,
оп. 1, спр. 529, арк. 123 зв.].
це питання, з усього видно, було й на
контролі в кремлі, оскільки 5 липня 1932 року
помічник сталіна телеграфував косіору, щоб
«мобилизовать в августе 25.000 чел., в сен-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
2 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
тябре 29.000 чел. (Татарии, черноземной,
Белоруссии, Украине и в Западной области»
[9, ф. 1, оп. 20, спр. 5315, арк. 91].
Відтак на місцях у російській глибин-
ці намагалися виконати наряди Москви.
скажімо, секретар обкому центрально-
чорноземної області Малинов телегра-
фував секретарю цк кП(б)У Терехову:
«Воздействуйте на тресты угля Украины
немедленном переводе уполномоченно-
му Главтопа Воронеж денег отправки
завербованных рабочих тчк» [9, ф. 1, оп. 20,
спр. 5315, арк. 105].
ці «підказки» з Росії негайно підштов-
хували керівників промислових підпри-
ємств України до активних дій. Так, трест
«сталінвугілля» в грудні 1932 року розіслав
516 вербувальників, з яких по Україні лише
40 [9, ф. 1, оп. 20, спр. 5315, арк. 120].
Зрозуміло, що це лише окремі докумен-
ти щодо завезення робочої сили в УсРР у
1932–1936 роках. комплексне вивчення цієї
проблеми дасть змогу визначити механіч-
ний рух в УсРР в кількісному вираженні,
що уможливить точніше оцінити втрати від
Голодомору 1932–1933 років, оскільки при-
булі до УсРР у вказаному періоді будуть
зафіксовані зі своїми родинами як громадя-
ни цієї радянської республіки.
З огляду на те, що Голодомор-геноцид
1932–1933 років є свідомим масовим народо-
вбивством, основним напрямом дослідження
цього кримінального злочину мусить бути
історико-правовий на базі офіційних статис-
тичних даних, а демографічні розрахунки
можуть слугувати лише допоміжним інстру-
ментом для визначення конкретної кількості.
однак заангажована на цифру втрат у
3,9 млн осіб названа українсько-американ-
ська група відкидає різні пропозиції підра-
хунку, які можуть допомогти у встановленні
реальних втрат. Зокрема, вона не звертає
уваги на відповідність прийому до перших
класів дітей 8-річного віку, починаючи з
1 вересня 1933 року, з кількістю народжених
свого часу у конкретних населених пунктах.
чому, скажімо, вказаних демографів та істо-
риків не насторожив той факт, що 1 вересня
1932 року до перших класів Петриківського
району дніпропетровської області влилося
1737 дітей, а через рік до другого класу пере-
йшло за уточненими даними лише 867. Така
сама тенденція виявилася й щодо друго-
класників і третьокласників: відповідно
1275 і 695, 1126 і 693 [2, ф. П-19, оп. 1, спр.
483, арк. 154]. якщо вона була такою повсюд-
но, то принаймні мільйон дітей не дорахува-
лася українська школа 1 вересня 1933 року
тільки в цих трьох початкових класах.
Недобір першокласників давав про
себе знати і в наступних роках, що бачи-
мо на конкретних фактах. Так, 1 вересня
1935 року, скажімо, у перші класи початко-
вих (п), неповносередніх (нс) і середніх (с)
шкіл Плисківського і Погребищенського
районів, що входили тоді до київської
області, прийшло набагато менше дітей,
ніж їх народилося 1927 року. Наприклад,
за парти Адамівської початкової школи
Плисківського району сіло 34 першаки, а в
1927-му в цьому населеному пункті на світ
з’явилося 68 дітей, в Андрушівській (нс)
ці показники були відповідно 41 і 135,
обозівській (п) – 17 і 57, Паріївській (п) – 18
і 37, Попівській (п) – 14 і 42 [1, ф. 6129, оп. 4,
спр. 11, 15, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 24, 25, 26,30,
31, 32,33, 34, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 47, 48,49,
50, 51, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65; 4;
Ф. Р-144, оп. 1, спр. 1866, арк. 1–65].
Подібна ситуація склалася і в сусід-
ньому (Погребищенському) районі.
скажімо, показники ординецької (нс) – 30
і 76, Борщагів ської (нс) – 29 і 93, крупо-
деринецької (нс) – 63 і 78, Павлівської (нс) –
66 і 100, Білешківської (нс) – 37 і 106, Гопчиць-
кої (нс) – 78 і 108, старостинецької (нс) –
36 і 106, люлинецької (п) – 19 і 42,
кулешівській (п) – 11 і 25, Іваньківській (п) –
19 і 25 [1, ф. 6129, оп. 4, спр. 11, 15, 17, 18, 19,
21, 22, 23, 24, 25, 26, 30, 31, 32, 33, 34, 38, 39,
40, 41, 42, 43; 4, ф. Р-144, оп. 1, спр. 1882,
арк. 1–48].
Не менш наглядною є картина й щодо
наповнення початкових класів Баришівського
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2121
Володимир Сергійчук
району київської області на 1 вересня
1940 року (* – неповні дані про народження за
відповідний рік). З наведеної таблиці можна
переконатися, що найбільших втрат зазнала
саме вікова група 1932 року, тобто народжені
перед Голодомором, а отже, найменш зміц-
нілі перед таким суворим випробуванням
[дАко, ф. Р-144, оп. 1, спр. 2538, арк. 1–26]:
Населенні
пункти
Народилося
в 1932 році
З народжених
у 1932 році
пішло до
1 класу в
1940 році
З народжених
у 1931 році
пішло до
2 класу в
1940 році
З народжених
у 1930 році
пішло до
3 класу в
1940 році
З народжених у
1929 році пішло
до 4 класу в
1940 році
Баришівка 46 23 46/35 75/34 85*/35
Бзів 40* 13 52/24 76/29 60/36
Борщів 16 4 24/3 33/14 28/15
Війтовці 108 10 151/56 148/59 60*/78
Власівка 27* 8 32/19 39/33 46/44
Волошинівка 24* 13 41/20 39/38 46/20
Гостролуччя 76 51 107/77 121/73 114/64
дернівка 38 13 28/23 34/26 42/34
коржі 20* 5 12/12 23/20 27/20
корніївка 40 7 53/29 64/52 66/35
липняки 39 19 -/23 38/32 40/27
лукаші 26* 27 64/38 84/40 68/38
лук’янівка 41 10 50/17 55/32 61/31
Мала стариця 17 7 23/20 27/19 26/11
Морозівка 44 17 49/34 75/44 77/35
Масківці 47 6 47/26 69/28 64/12
Паришків 51 16 63/35 61/29 73/49
Пасічна 20 12 16/15 -/18 -/33
Рудницьке 35 16 39/15 43/17 63/35
селичівка 58 17 63/35 68/36 65/39
селище 2* 15 61/40 58/35 54/29
сизенків 21 12 18/17 32/29 23/14
скопці 96* 29 118*/72 205/93 187/80
Навіть у такому поліському районі
київщини, як Іванківський, де, здавало-
ся, багатства лісів і річок мали б зарадити
масовому Голодомору, школи прийняли в
1940 році також набагато менше першоклас-
ників. А в багатьох селах тут узагалі не
набрали перших класів, хоча вісім років
перед тим там народилася достатня кіль-
кість дітей для їх відкриття. Як і перед
тим, що давало можливість мати перші
класи в 1937–1939 роках [4, ф. Р-144, оп. 1,
спр. 2541, арк. 1–41]:
www.etnolog.org.ua
IM
FE
22
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
22
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
школи Народилося
в 1932 році
Пішло до
1 класу в
1940 році
У тому
числі
8-річних
Пішло до
2 класу в
1940 році
Пішло до
3 класу в
1940 році
Пішло до
4 класу в
1940 році
Разом
Білоберезька п 19* - - 15 21 17 53
Блідчанська нс 23*тр. 24 15 58 45 53 180
Болотнянська п 14 - - 16 10 12 32
Воропаївська п 13 - - 15 30 - 45
Ворошилівська п - 20 14 19 25 16 77
доманівська нс - 11 1 17 23 19 70
Запрудська нс 40* 44 38 29 44 38 155
Зимовицька п 8 11 8 8 - 9 28
Іванківська с 60 46 35 60 55 73 234
карпилівська п 17 - - 16 16 6 38
ковалівська п 14 - - 17 25 - 42
коленцівська нс 50 30 13 50 28 26 134
красилівська рнс 62 19 11 25 33 29 106
леонівська нс 17* 22 8 16 25 12 75
любидванська п 6 - - 12 - 20 32
Макарівська нс 36 31 17 34 57 55 177
Новомакалевицька п 25 10 4 21 14 17 62
Новосокільська нс 37 10 2 10 20 18 58
обуховицька с 67 40 15 79 74 62 255
ораненська нс 22 21 9 25 27 38 111
орджонікідзевська п 9 9 1 9 16 14 48
оцительська нс 33 10 3 30 35 35 110
Пироговицька нс 27 5 3 18 24 28 75
Потоцька п 17 9 3 12 15 15 51
Приборська нс 43 27 20 37 57 55 176
Руднетальська нс 26 9 4 17 34 17 77
Русаківська нс 38 16 5 29 37 39 121
Русаківська п
(дитбудинок)
- 34 21 29 35 31 123
станишівська нс 16* 24 10 60 39 58 181
старосоколівська п 17 9 5 14 15 20 58
сукачівська нс 54 56 30 34 35 40 145
Федорівська п - - - 12 13 15 40
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2323
Володимир Сергійчук
Феневицька с 78 40 20 43 70 60 213
хочівська п - - - 11 17 - 28
шпилівська нс 48 26 15 33 49 20 128
як вижили народжені в 1932 році в колиш-
ньому Іркліївському районі Полтавської
області, який входить тепер до складу
чорнобаївського району на черкащині,
можна побачити з наступної таблиці, хоча
в документах відсутні дані про вік першо-
класників. Проте знову ж таки найбільших
втрат зазнали найменші, якщо врахувати,
що народжуваність в українському селі
на переломі 1920-х років була приблизно
однаковою [7, ф. Р-5899, оп. 23, спр. 1, 2, 5, 7,
8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21,
22, 23, 24, 25, 25, 26, 51, 52, 59, 60, 63, 67; 5,
ф. 3938, оп. 1, спр. 195, арк. 69–72].
школи Народилося
в 1932 році
Пішло до
1 класу
в 1940 році
Пішло до
2 класу
в 1940 році
Пішло до
3 класу
в 1940 році
Пішло до
4 класу
в 1940 році
Іркліївська с 29 14 18 35 17
лихолітська нс 35 21 42 56 43
Павленківська п 8 - 18 - 22
лящівська нс 70 40 56 81 68
Михайлівська п 4 - 37 - 28
Загородищенська п 11 - 40 - 35
червоногорська п 22 7 - 17 -
каврайська п 12 5 - 19 -
демківська п 24 15 20 26 29
Бузьківська п 30 6 24 35 -
Наміснянська п - 5 7 13 -
кітлівська п 6* 8 23 31 -
Васютинська п 89 25 35 31 37
Васютинська с - 28 44 44 40
старосільська п 14 - 22 33 -
чехівська п 15 - 26 - 31
червонохижинська п 23 - 23 31 -
Мутиська п 27 13 - 25 -
Мойсінська нс 31 18 27 38 41
Пищиківська нс 14 7 5 22 21
Москаленська нс 69 48 43 55 40
Ревбінська нс 36 16 37 41 45
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
2 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 2 0
староковрайська нс 37 17 25 27 33
Першомайська нс 24 10 21 22 27
скородиська нс 49 31 57 41 46
червоносільська нс 32 9 10 32 32
Воронинська нс 27 13 29 32 26
крутьківська нс 42 25 56 48 50
самовицька нс 38 28 22 59 32
Митьківська нс 48 25 38 37 35
Мельниківська с 59 35 42 59 71
отже, картина з наповненням перших
класів сільських загальноосвітніх шкіл
України після 1933 року складається скрізь
майже однаковою – 30–40 відсотків дітей,
народжених у 1924–1932 роках в УсРР,
не сіли за парти. якщо врахувати, що за
1924–1932 роки на світ появилося близько
10 млн осіб (скажімо, у 1924-му – 1 162,9 тис.,
1925-му – 1 196,8 тис., 1926-му – 1 207,9 тис.,
1927-му – 1 184,4 тис., 1928-му – 1 139,3 тис.,
1929-му – 1 080,0 тис., 1930-му – 1 023,0 тис.,
1931-му – 975,3 тис., 1932-му – 782,0 тис. [15,
с. 13; 9, ф. 1, оп. 20, спр. 7163, арк. 16] – цей
приріст відбувався головним чином за раху-
нок села), то цілком вірогідною є втрата в
1932–1933 роках щонайменше 3 млн першо-
класників і майбутніх школярів початкових
класів. якщо, крім цих жертв Голодомору,
врахувати і тих, хто в 1933-му належав до
середнього і старшого шкільного віку, то
матимемо ще мінімум пів мільйона жертв.
Зважаючи на те, що втрати тільки дітей
дошкільного і шкільного віку становили
щонайменше 3,5 млн осіб, уважаємо ціл-
ком реальним, що мінімум 7 млн населення
УсРР стали жертвами Голодомору-геноциду
1932–1933 років.
На жаль, деякі демографи, цього не беруть
до уваги, а просто намагаються нав'язати умо-
ви підрахунку втрат від Голодомору-геноциду
1932–1933 років без детального вивчення пер-
винних документів українських архівів.
Утім, давайте погодимося, що демографіч-
ний аналіз – це щось інше, ніж власне істо-
рико-правовий, де, зокрема, у кримінально-
му процесі, треба спиратися насамперед
на документи, давати їм оцінку, як і усним
свідченням. Первинні матеріали відіграють
тут визначальну роль, а не теоретичні оцінки
на основі демографічних розрахунків.
як, скажімо, можна ігнорувати свідчення
іноземних дипломатів, які одержували кон-
фіденційну інформацію від більшовицьких
високопосадовців?
Зрештою, чому окрема група демографів
і деякі історики, організовуючи на одержа-
ні з-за кордону гранти різні конференції в
Україні, намагаються не згадувати на них про
втрати української нації в 1932–1933 роках у
кількості від 7 до 10 мільйонів?
Тож цілком очевидно, що не окремі демо-
графи й примкнулі до них історики, а слід-
ство й судовий процес мають дати правову
оцінку заявам німецьких дипломатів, котрі
й називали цифри втрат від 7 до 10 мільйонів
і більше.
ось чому остаточний висновок повинні
зробити історики та правники в рамках кри-
мінального провадження й судового розслі-
дування із залученням у необхідних випадках
спеціалістів-демографів. для цього необхід-
но, на думку вже згаданого М. Герасименка в
його статті «Геноцид – злочин проти людя-
ності, особливості розслідування», провес-
ти історико-статистичне й криміналістичне
дослідження [18].
Тож залишається сподіватися, що істо-
рико-правовий підхід до оцінки втрат укра-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2525
Володимир Сергійчук
1. Державний архів Вінницької області.
2. Державний архів Дніпропетровської області.
3. Державний архів Запорізької області.
4. Державний архів Київської області.
5. Державний архів Полтавської області.
6. Державний архів Харківської області.
7. Державний архів Черкаської області.
8. Центральний державний архів вищих органів влади
та управління України.
9. Центральний державний архів громадських
об’єднань України.
10. Вісник Служби безпеки України. Спеціальний ви-
пуск. За матеріалами кримінальної справи про Голодомор-
геноцид 1932–1933 років в Україні. київ, 2010. ч. 57.
11. Воловина о., Плохій с., левчук Н., Рудниць-
кий о., ковбасюк А., шевчук П. Регіональні відмінності
втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні. Український іс-
торичний журнал. 2017. № 2. с. 76–116.
12. Геноцид в Україні 1932–1933 рр. За матеріалами
кримінальної справи № 475. київ, 2014.
13. левчук Н., Боряк Т., Воловина о., Рудницький о.,
ковбасюк А. Втрати міського й сільського населення Укра-
їни внаслідок Голодомору в 1932–1934 рр. : Нові оцінки.
Український історичний журнал. 2015. № 4. с. 84–112.
14. левчук Н. до питання про «старі» та «нові»
підходи до оцінки втрат населення України внаслідок
Голодомору 1932–1933 рр. Український історичний жур-
нал. 2018. № 2. с. 179–193.
15. Природний рух людности України в 1929 р.
Статистика України. Серія I. Демографія. Т. 4. Вип. 10,
№ 213. харків : Господарство України, 1932.
16. Українські вісті (Новий Ульм). 1950. ч. 11.
17. цаплин В. Письма в редакцию. статистика жертв
сталинизма в 30-е годы. Вопросы истории. (Москва).
1989. № 4. с. 175–181.
18. часопис. 2020. № 2.
їнської нації під час Голодомору-геноциду
1932–1933 ро ків буде належно використаний
у розгляді цієї справи, оскільки виконані
о. Рудницьким «розрахунки прямих демо-
графічних втрат УсРР» у 1932–1933 роках
не мають надійної інформаційної складової,
а тому неадекватно відображають картину
втрат.
Список використаних джерел
References
1. State Archives of Vinnytsia Region.
2. State Archives of Dnipropetrovsk Region.
3. State Archives of Zaporizhzhia Region.
4. State Archives of Kyiv Region.
5. State Archives of Poltava Region.
6. State Archives of Kharkiv Region.
7. State Archives of Cherkasy Region.
8. Central State Archives of Supreme Bodies of State Power
and Government of Ukraine.
9. Central State Archives of Public Organizations of
Ukraine.
10. Bulletin of the Security Service of Ukraine. A Special
Edition. According to the Criminal Case on the 1932–1933
Holodomor-Genocide in Ukraine. Kyiv, 2010, no. 57 [in
ukrainian].
11. VOlOVYNa, Oleh, Serhiy PlOKhIY, Nataliya
leVChuK, Omelian ruDNYtSKYI, alla KOVBaSIuK,
Pavlo SheVChuK. Regional Variations of the 1932–34
Famine Losses in Ukraine. In: Valeriy SmOlIY, ed.-in-chief, The
Ukrainian Historical Journal, 2017, 2, 76–116 [in ukrainian].
12. heraSYmeNKO, mykola, Valeriy
uDOVYCheNKO (compilers). Genocide in Ukraine in 1932–
1933. According to the Materials of the Criminal Case # 475.
mykhaylo hrushevskyi Institute of ukrainian archeography
and Source Studies of the National academy of Sciences of
ukraine; ukrainian Institute of National remembrance;
Security Service of ukraine. кyiv, 2014 [in ukrainian].
13. leVChuK, Nataliya, tetiana BOrIaK,
Oleh VOlOVYNa, Omelian ruDNYtSKYI, alla
KOVBaSIuK. losses of urban and rural Populations
of ukraine because of the 1932–1934 holodomor: New
estimates. In: Valeriy SmOlIY, ed.-in-chief, The Ukrainian
Historical Journal, 2015, 4, 84–112 [in ukrainian].
14. leVChuK, Natalia. On the Issue of Old and
New approaches to estimating the losses of ukraine’s
Population because of the 1932–1933 holodomor. In:
Valeriy SmOlIY, ed.-in-chief, The Ukrainian Historical
Journal, 2018, 2, 179–193 [in ukrainian].
15. Natural movement of ukraine’s Population in
1929. In: Statistics of Ukraine. Series I. Demography. Vol. 4,
iss. 10, no. 213. Kharkiv: economy of ukraine, 1932 [in
ukrainian].
16. The Ukrainian News. Neu-ulm, 1950. Ch. 11 [in
ukrainian].
17. tSaPlIN, Vsevolod. letters to the editor.
Statistics of Stalinism Victims in the 1930s. In: akhmed
ISKeNDerOV, ed.-in-chief, Issues of History. moscow,
1989, no. 4, pp. 175–181 [in russian].
18. The Gazette. Kyiv, 2020, no. 2 [in ukrainian].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204253 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-26T02:41:37Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сергійчук, В. 2025-07-03T08:20:54Z 2020 Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років / В. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 4. — С. 11–25. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204253 94:341.485](477)“1932/1933” https://doi.org/10.15407/nte2020.04.011 У статті розглядаються історико-правові аспекти підрахунку кількості жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років з огляду на те, що винятково демографічний підхід до цього напрямку наукових досліджень себе не виправдав. Зокрема, спроба взяти за базові матеріали всесоюзних переписів 1926 і 1939 років, оскільки міграційні процеси за цей період досі не реконструйовано, насамперед не вивчено питання про кількість завезеної робочої сили з радянських республік, яка під час перепису 1937 року була врахована в УСРР. Донині не встановлено й кількості померлих голодних українських селян у прикордонних з УСРР районах РСФРР і БСРР, а також тих з них, хто був розстріляний під час втечі на радянському кордоні або втопився в Дністрі й Збручі. Не є переконливими і пропозиції включити в рамки цієї трагедії 1934 рік, коли влада Москви вже не видавала розпоряджень геноцидного характеру щодо українців, а смертність сільського населення УСРР різко знизилася в порівнянні не тільки до трагічних 1932–1933 років, а й до передголодових 1930–1931 років. За таких обставин реалістичним у підрахунку жертв Голодомору-геноциду виглядає історико-правовий підхід, коли на основі архівних документів є можливість одержати статистичні дані про кількість населення УСРР на 1 січня 1932 і 1 січня 1934 років. Різниця між цими показниками на вказані дати і є мінімальною кількістю втрат в 1932–1933 роках, що становить 7 121,4 тис. осіб. Реальність названої цифри стверджується й зафіксованими показниками дитячої смертності, що сягала в згідно з аналізом документів в окремих населених пунктах від 38 до 52 відсотків. Крім того, на користь такого підходу в підрахунку втрат промовляє і статистика з наповненістю початкових класів: 1 вересня 1932 року до перших класів Петриківського району Дніпропетровської області влилося 1737 дітей, а через рік до другого класу перейшло, за уточненими даними, лише 867. Така сама тенденція виявилася й щодо другокласників і третьокласників: відповідно 1275 і 695, 1126 і 693. Особливо підкріплює версію стосовно катастрофічної дитячої смертності в цей період порівняльний аналіз народжених у відповідних населених пунктах з наповненістю перших класів через вісім років у школах Оратівського, Плисківського і Погребищенського районів Вінницької області, Баришівського, Іванківського – Київської, Іркліївського – Полтавської (тепер – Черкащина). Подальше дослідження первинних документів українських архівів дасть можливість установити більш близькі до реальних втрати української нації від Голодомору-геноциду 1932–1933 років. The article considers historical and legal aspects of counting the number of victims of the 1932–1933 Holodomor-Genocide, given that the exclusively demographic approach to this research area has not justified hopes. In particular, an attempt to reckon the 1926 and 1939 All Union censuses as the basic materials has failed, as migration processes during this period have not yet been reconstructed. First of all, there is still no investigation of the issue of the number of labour force imported from the Soviet republics – the number, which was taken into account in the Ukrainian SSR during the 1937 census. Also, there are no exact numbers established of those deceased starving Ukrainian peasants living in frontier areas adjoining the RSFSR and BSSR bordering on the Ukrainian SSR, as well as those between them who either were shot to death while fleeing across the Soviet border or drowned in the Dniester and Zbruch. Unconvincing are also the proposals to include the year 1934 within the framework of this tragedy, when the Moscow authorities ceased to issue genocidal orders against Ukrainians, while the mortality rate of the Ukrainian SSR’s rural population sharply decreased compared not only to the tragic 1932–1933 period but also to the pre-famine 1930–1931. Under the circumstances, a historical and legal approach proves to be more realistic in terms of counting the Holodomor-Genocide victims when, on the ground of archival documents, one can obtain statistical data on the population of the Ukrainian SSR as of January 1, 1932, and January 1, 1934. The difference between the mentioned indicators on these dates serves as the minimum death toll in 1932–1933, totaling 7,121,400 people. The actuality of the number indicated is corroborated by the recorded indices of infant mortality as well, which, based on analyzing the documents, reached in some settlements from 38 to 52 percent. In addition, favoring the proposed approach towards estimating the famine losses is the statistics with the fullness of the primary school classes: on September 1, 1932, 1,737 children entered their schools in Petrykivka District of Dnipropetrovsk Region, while in a year, the following, second classes were attended, according to the refined data, by only 867 pupils out of those first-formers. The same trend was observed regarding second-formers and third-formers: from 1,275 to 695 and from 1,126 to 693, respectively. The version on disastrous effects of infant mortality in this period is especially supported by the comparative analysis of births in the respective population centres in accordance with the fullness of the first classes eight years later in schools of Orativ, Plyskiv and Pohrebyshche districts (Vinnytsia Region), Baryshivka and Ivankiv ones (Kyiv Region), and Irkliyiv District (Poltava Region, now Cherkasy Region). Further study of the primary documents of the Ukrainian archives will make it possible to ascertain more accurate total losses of the Ukrainian nation from the Holodomor-Genocide. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії та теорії науки Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років Historical and Legal Aspects of Counting the Losses from the 1932–1933 Holodomor-Genocide Article published earlier |
| spellingShingle | Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років Сергійчук, В. З історії та теорії науки |
| title | Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років |
| title_alt | Historical and Legal Aspects of Counting the Losses from the 1932–1933 Holodomor-Genocide |
| title_full | Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років |
| title_fullStr | Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років |
| title_full_unstemmed | Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років |
| title_short | Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років |
| title_sort | історико-правові аспекти підрахунку втрат від голодомору-геноциду 1932–1933 років |
| topic | З історії та теорії науки |
| topic_facet | З історії та теорії науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204253 |
| work_keys_str_mv | AT sergíičukv ístorikopravovíaspektipídrahunkuvtratvídgolodomorugenocidu19321933rokív AT sergíičukv historicalandlegalaspectsofcountingthelossesfromthe19321933holodomorgenocide |