Від Іосифа до Максима: історія роду Рильських у документах Державного архіву Київської області
Широковідомий вислів М. Рильського про необхідність знання і вшанування свого минулого можна віднести і до пам’яті про його власний рід. У даній публікації до інформаційного простору введено маловідомі документи XVIII–XІX ст., що зберігаються в Державному архіві Київської області і стосуються походж...
Saved in:
| Date: | 2020 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2020
|
| Series: | Народна творчість та етнологія |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204287 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Від Іосифа до Максима: історія роду Рильських у документах Державного архіву Київської області / Р. Коваленко // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 5-6. — С. 88-97. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204287 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2042872025-07-31T00:04:01Z Від Іосифа до Максима: історія роду Рильських у документах Державного архіву Київської області From Jуzef to Maksym: A History of the Rylskyi Family, Mirrored in Documents of the State Archives of Kyiv Region Коваленко, Р. Розвідки та матеріали Широковідомий вислів М. Рильського про необхідність знання і вшанування свого минулого можна віднести і до пам’яті про його власний рід. У даній публікації до інформаційного простору введено маловідомі документи XVIII–XІX ст., що зберігаються в Державному архіві Київської області і стосуються походження, майнового стану та суспільної діяльності предків видатного українського поета, перекладача, літературознавця, публіциста й громадського діяча. З документів відомо, що члени роду Рильських посідали державні посади. Один із пращурів поета, Семен Іосифович Рильський, отримав посаду Червоноградського, а його син Ромуальд – Львівського стольників. Відбитком епохи в долі Федора Ромуальдовича, прадіда М. Рильського, стало не підтверджене під час слідства звинувачення в підготовці зброї для учасників польського повстання 1830–1831 років. Ліберальними поглядами вирізнявся дід поета – Розеслав, а за батьком – Тадеєм Розеславовичем – було встановлено таємний нагляд у зв’язку з його «комуністичними» поглядами та поширенням антикріпосницьких настроїв серед селян. Кульмінацією справи проти «товариства комуністів», очолюваного В. Антоновичем, став обшук і вилучення літератури польською, французькою та німецькою мовами, серед якої були книги, заборонені цензурою. Інтерес представляють відомості щодо маєтностей Рильських, кількості належних їм кріпосних. На окрему увагу заслуговують відомості ревізьких казок, зокрема інформація щодо роду матері М. Рильського – Меланії Федорівни Чуприни, стосовно якої відомостей збереглося значно менше, аніж про батьківський рід. Таким чином, використані у статті документи – родовідні книги, ревізькі казки, карти, матеріали Всеросійського перепису 1897 року та слідчих справ, листування тощо – дозволяють значно розширити наше уявлення про родовід та історію дворянського роду Рильських. A well-known M. Rylskyi’s statement about the need to know and honour one’s own past can be also attributed to the memory of his own family. This publication introduces little-known documents of the 18th–19th centuries, which are stored in the State Archives of Kyiv Region and relate to the origin, property status, and social activities of ancestors of the prominent Ukrainian poet, translator, literary critic, publicist, and public figure Maksym Rylskyi. It is known from the documents that members of the Rylskyi family held public office. One of the poet’s ancestors, Symon Rylski, a son of Józef, has received the post of Czerwonogród, and his son Romuald – Lviv, courtiers. The imprint of the epoch in the fate of Teodor, a son of Romuald and a great-grandfather of M. Rylskyi, was the accusation of preparing weapons for the 1830–1831 Polish uprising participants, which was not confirmed during the investigation. The poet’s grandfather, Rozesław, had liberal views, and his father, Tadeusz, a son of Rozesław, was placed under secret surveillance due to his communist attitude and the spread of anti-Serfdom sentiments among peasants. The culmination of the case against the society of communists, headed by V. Antonovych, was the search and seizure of literature in Polish, French, and German, including books banned by censorship. Of interest is information on the estates of the Rylskyis, as well as the number of serfs belonging to them. The information on inspection’s tales deserves special attention, in particular the data about the family of M. Rylskyi’s mother, Melaniya Chupryna, a daughter of Fedir, about whom much less information has been preserved in comparison with M. Rylskyi’s paternal lineage. Thus, the documents used in the article, i.e., genealogical books, inspection’s tales, maps, materials of the 1897 All-Russian census and investigative cases, correspondence, etc., allow us to significantly expand our understanding of the lineage and history of the gentry Rylskyi family. 2020 Article Від Іосифа до Максима: історія роду Рильських у документах Державного архіву Київської області / Р. Коваленко // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 5-6. — С. 88-97. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204287 929.52Рил:929.253(477-25) uk Народна творчість та етнологія application/pdf Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали |
| spellingShingle |
Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали Коваленко, Р. Від Іосифа до Максима: історія роду Рильських у документах Державного архіву Київської області Народна творчість та етнологія |
| description |
Широковідомий вислів М. Рильського про необхідність знання і вшанування свого минулого можна віднести і до пам’яті про його власний рід. У даній публікації до інформаційного простору введено маловідомі документи XVIII–XІX ст., що зберігаються в Державному архіві Київської області і стосуються походження, майнового стану та суспільної діяльності предків видатного українського поета, перекладача, літературознавця, публіциста й громадського діяча. З документів відомо, що члени роду Рильських посідали державні посади. Один із пращурів поета, Семен Іосифович Рильський, отримав посаду Червоноградського, а його син Ромуальд – Львівського стольників. Відбитком епохи в долі Федора Ромуальдовича, прадіда М. Рильського, стало не підтверджене під час слідства звинувачення в підготовці зброї для учасників польського повстання 1830–1831 років. Ліберальними поглядами вирізнявся дід поета – Розеслав, а за батьком – Тадеєм Розеславовичем – було встановлено таємний нагляд у зв’язку з його «комуністичними» поглядами та поширенням антикріпосницьких настроїв серед селян. Кульмінацією справи проти «товариства комуністів», очолюваного В. Антоновичем, став обшук і вилучення літератури польською, французькою та німецькою мовами, серед якої були книги, заборонені цензурою. Інтерес представляють відомості щодо маєтностей Рильських, кількості належних їм кріпосних. На окрему увагу заслуговують відомості ревізьких казок, зокрема інформація щодо роду матері М. Рильського – Меланії Федорівни Чуприни, стосовно якої відомостей збереглося значно менше, аніж про батьківський рід. Таким чином, використані у статті документи – родовідні книги, ревізькі казки, карти, матеріали Всеросійського перепису 1897 року та слідчих справ, листування тощо – дозволяють значно розширити наше уявлення про родовід та історію дворянського роду Рильських. |
| format |
Article |
| author |
Коваленко, Р. |
| author_facet |
Коваленко, Р. |
| author_sort |
Коваленко, Р. |
| title |
Від Іосифа до Максима: історія роду Рильських у документах Державного архіву Київської області |
| title_short |
Від Іосифа до Максима: історія роду Рильських у документах Державного архіву Київської області |
| title_full |
Від Іосифа до Максима: історія роду Рильських у документах Державного архіву Київської області |
| title_fullStr |
Від Іосифа до Максима: історія роду Рильських у документах Державного архіву Київської області |
| title_full_unstemmed |
Від Іосифа до Максима: історія роду Рильських у документах Державного архіву Київської області |
| title_sort |
від іосифа до максима: історія роду рильських у документах державного архіву київської області |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204287 |
| citation_txt |
Від Іосифа до Максима: історія роду Рильських у документах Державного архіву Київської області / Р. Коваленко // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 5-6. — С. 88-97. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT kovalenkor vídíosifadomaksimaístoríârodurilʹsʹkihudokumentahderžavnogoarhívukiívsʹkoíoblastí AT kovalenkor fromjuzeftomaksymahistoryoftherylskyifamilymirroredindocumentsofthestatearchivesofkyivregion |
| first_indexed |
2025-11-25T02:57:09Z |
| last_indexed |
2025-11-25T02:57:09Z |
| _version_ |
1849729439829590016 |
| fulltext |
88
КОВАЛЕНКО РЕНА
головний спеціаліст відділу використання інформації документів державного архіву київської області.
OrCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4081-1935
kovAlenko RenA
a chief specialist of the Document Information use Department of State archives of Kyiv region. OrCID ID:
https://orcid.org/0000-0003-4081-1935
Бібліографічний опис:
коваленко, Р. (2020) Від Іосифа до Максима: історія роду Рильських у документах державного архіву
київської області. Народна творчість та етнологія, 5/6 (387/388), 88–97.
Kovalenko, r. (2020) From Józef to maksym: a history of the rylskyi Family mirrored in Documents of the
State archives of Kyiv region. Folk Art and Ethnology, 5/6 (387/388), 88–97.
Анотація / Abstract
широковідомий вислів М. Рильського про необхідність знання і вшанування свого минулого можна віднести
і до пам’яті про його власний рід. У даній публікації до інформаційного простору введено маловідомі документи
XVIII–XІX ст., що зберігаються в державному архіві київської області і стосуються походження, майнового стану
та суспільної діяльності предків видатного українського поета, перекладача, літературознавця, публіциста й громад-
ського діяча.
З документів відомо, що члени роду Рильських посідали державні посади. один із пращурів поета, семен Іосифо-
вич Рильський, отримав посаду червоноградського, а його син Ромуальд – львівського стольників. Відбитком епохи в
долі Федора Ромуальдовича, прадіда М. Рильського, стало не підтверджене під час слідства звинувачення в підготовці
зброї для учасників польського повстання 1830–1831 років. ліберальними поглядами вирізнявся дід поета – Розе-
слав, а за батьком – Тадеєм Розеславовичем – було встановлено таємний нагляд у зв’язку з його «комуністичними»
поглядами та поширенням антикріпосницьких настроїв серед селян. кульмінацією справи проти «товариства ко-
муністів», очолюваного В. Антоновичем, став обшук і вилучення літератури польською, французькою та німецькою
мовами, серед якої були книги, заборонені цензурою.
Інтерес представляють відомості щодо маєтностей Рильських, кількості належних їм кріпосних. На окрему увагу
заслуговують відомості ревізьких казок, зокрема інформація щодо роду матері М. Рильського – Меланії Федорівни
чуприни, стосовно якої відомостей збереглося значно менше, аніж про батьківський рід.
Таким чином, використані у статті документи – родовідні книги, ревізькі казки, карти, матеріали Всеросійського
перепису 1897 року та слідчих справ, листування тощо – дозволяють значно розширити наше уявлення про родовід
та історію дворянського роду Рильських.
Ключові слова: родовід, М. Т. Рильський, Тадей Рильський, Розеслав Рильський, Федір Рильський, князі Тру-
бецькі, В. Антонович.
ВІ Д ІОСИФА ДО М А КСИ М А :
ІСТОРІ Я РОДУ РИ л ьСьК И Х У ДОК У М ЕНТА Х
Д ЕРЖ А ВНОгО А РХ І ВУ К И Ї ВСьКОЇ ОБл АСТ І
УДК 929.52Рил:929.253(477-25)
IM
FE
www.etnolog.org.ua
8989
Рена Кова ленКо
для формування світогляду людини,
що надалі впливає на її суспільну позицію,
модель поведінки, естетичні вподобан-
ня, непересічне значення мають враження
дитинства, фамільна історія та оточення,
у якому вона перебувала в період свого
становлення. Інколи саме в історії роду
варто шукати коріння тих подій, які визна-
чають долю нащадків. Максим Тадейович
Рильський, неодноразово підданий крити-
ці за «буржуазний світогляд» і «ворожі
націоналістичні відхилення» у творчос-
ті, був нащадком давнього шляхетського
роду, а його дитинство і юність пройшли
серед високоосвічених людей – відомих дія-
чів своєї епохи: В. Антоновича, о. Русова,
М. лисенка, В. Науменка. Виправдовуючись
під час численних партійних «проробіток»,
він вимушений був раз за разом посилати-
ся на умови свого виховання і підкреслю-
вати, що «світогляд виправляється не так
швидко, як міняються рукавички» [1, спр. 2,
арк. 98–99; спр. 3, арк. 5]. Вивчення докумен-
тальних джерел з історії роду поета дозволи-
ло нам окреслити витоки цього світогляду.
На сьогодні існує низка праць, у яких
викладено генеалогію дворян Рильських
та їхнє місце в історії України [1; 18; 19; 21;
23; 24–26; 29]. Завданням запропонова-
ної статті є огляд документів державного
архіву київської області з окреслено-
го питання, які залишилися поза увагою
дослідників або не знайшли достатнього
відображення в біографістиці. Уведення
до інформаційного простору матеріалів
дворянських родовідних книг, ревізьких
казок, слідчих справ, Всеросійського пере-
пису населення 1897 року тощо дозволять
значно розширити джерельну базу із зазна-
ченої проблематики.
Родовий герб Рильських – герб остоя
(Мостич) – своїм корінням сягає хІ ст.,
коли 1069 року король Польщі Болеслав ІІ
сміливий за виявлену хоробрість і відда-
ність нагородив полковника остоя дво-
рянським титулом і звільнив його та його
дітей від податків. цей герб використову-
вало майже 300 шляхетських родів Польщі,
литви, України, Білорусі, серед яких –
Бєльські, ходорковські, Потоцькі, Рекоші,
Рильські, Василевські, Завадські та інші.
У дворянській родословній книзі 1814 року
герб остоя описано таким чином: «в крас-
ном поле две неполные золотые луны полу-
кружиями к себе, а концами в стороны
изображены, между ними белой обитой меч
рукоятью в верх; в шлеме пять страусовых
перьев» 1 [10, спр. 386, арк. 299 д].
a well-known m. rylskyi’s statement about the need to know and honour one’s own past can be also attributed to the
memory of his own family. This publication introduces little-known documents of the XVIIIth–XIXth centuries, which are
stored in the State archives of Kyiv region and relate to the origin, property status and social activities of ancestors of the
prominent ukrainian poet, translator, literary critic, publicist and public figure maksym rylskyi.
It is known from the documents that members of the rylskyi family held public office. One of the poet’s ancestors,
Symon rylski, a son of Józef, has received the post of Czerwonogród, and his son romuald – lviv, pantlers. The imprint of
the epoch in the fate of teodor, a son of romuald and a great-grandfather of m. rylskyi, was the accusation of preparing
weapons for the 1830–1831 Polish uprising participants, which was not confirmed during the investigation. The poet’s
grandfather, rozesław, had liberal views, and his father, tadeusz, a son of rozesław, was placed under secret surveillance due
to his communist attitude and the spread of anti-serfdom sentiments among peasants. The culmination of the case against
the society of communists, headed by V. antonovych, was the search and seizure of literature in Polish, French and German,
including books banned by censorship.
Of an interest is information on the estates of the rylskyis, as well as the number of serfs belonging to them. The
information on inspection’s tales deserves a special attention, in particular, the data about the family of m. rylskyi’s mother,
melaniya Chupryna, a daughter of Fedir, about whom much less information has been preserved in comparison with
m. rylskyi’s paternal lineage.
Thus, the documents used in the article, i.e., genealogical books, inspection’s tales, maps, materials of the 1897 all-
russian census and investigative cases, correspondence, etc., allow us to significantly expand our understanding of the
lineage and history of the gentry rylskyi family.
keywords: lineage; m. rylskyi, tadeusz rylski, rozesław rylski, teodor rylski, Princes troubetzkoy, V. antonovych.
IM
FE
www.etnolog.org.ua
90
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
90
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 5/6 2 0 2 0
династія Рильських походить від рица-
рів, які в хV ст. володіли с. Великий (старий)
Рильськ поблизу м. Рави в Мазовецькому
князівстві, однак численні поділи маєтку, що
відбувалися протягом хVІ ст., перетворили
їх на дрібну шляхту [9].
Відомості, які збереглися в державному
архіві київської області, дозволяють рекон-
струювати гілку М. Рильського: Іосиф 2 –
семен (шимон) – Ромуальд (середній син
семена, 1752 р. н.) – Федір (Феодор, Теодор)
(у 1814 р. був 24-річним неодруженим юна-
ком, який отримав у спадщину с. Почуйки
з 380 душами селян чоловічої статі) –
Розеслав – Тадей (Тадеуш, Фаддей). Усі про-
живали у сквирському повіті [10, спр. 447,
арк. 83 зв.], тому і внесені були в родословну
книгу київської губернії з 1817 року [10,
спр. 389, арк. 299 і].
З тих же родословних книг дізнаємося і
про інші деталі історії роду.
У червні 1745 року семен Іосифович
Рильський, що був одружений з Антоніною
Рильською (уродженою Арцихівською),
отримав спадщину після свого батька.
31 березня 1747 року в Білоцерківській
приходській римо-католицькій церкві
вони охрестили первістка Іосифа, 8 лютого
1752 року – Ромуальда, а 18 січня 1758 року –
Павла-Антонія. Подружжя мало ще трьох
доньок: єлену, софію й Анну. семен
Іосифович наприкінці життя займав посаду
червоноградського стольника. документи
свідчать, що у вересні 1773 року Антоніна
Рильська вже була вдовою, а спадковий має-
ток і 135 тис. польських злотих розділили
між спадкоємцями [10, спр. 386, арк. 299 е –
299 з].
Ромуальд семенович, історію чудесного
спасіння якого під час Гайдамаччини пере-
давали з покоління в покоління [19, с. 240–
247; 4, с. 188–189; 25], 28 травня 1785 року
отримав від короля Польського станіслава
Августа посаду львівського стольника [10,
спр. 386, арк. 299 ж].
На його сина Теодора (Федора)
Ромуальдовича Рильського завели слідчу
справу [12], пов’язану з підозрою у причет-
ності його до підготовки збройного повстан-
ня проти російських військ. Події відбували-
ся 1831 року, і тема була вельми актуальною.
суть звинувачень полягала в тому, що за нака-
зом Ф. Рильського із с. Почуйки, частиною
якого він володів (другою частиною володів
його родич – Теофіл Антонович Рильський
[7, спр. 1545, арк. 136–137]), до шляхтичів
із сусіднього села (братів дунаєвських) від-
правили селянина для виготовлення ратищ
для 26 пік, які планували використати під час
повстання. селянин Макаренко, соцький
купина наполягали на тому, що їхній госпо-
дар знав про це і підтримував антиросійські
настрої. У справі зберігаються прохання і
об’ява Ф. Рильського, направлені в комісію,
засновану в м. сквирі, для розгляду справи
за наказом керівництва, а також відповіді на
запитання слідства, у яких він звинувачує
селян у наклепі й наполягає на своїй вірності
Російській короні. Усі документи підписані
ним особисто [12, спр. 285, арк. 18–21 зв.,
24–25 зв., 107–108 зв.]. Причини поведінки
селян пояснив так: вони були куплені каз-
ною і не могли змиритися з неволею, підбу-
рювали до непокори інших. Над непокірни-
ми, з наказу економа лозинського (і зі згоди
поміщика), чинили розправу: забивали в
колодки, били батогами. У підсумку слід-
ство виправдало Ф. Рильського, оскільки
більшість свідчили щодо його непричетності
до польських заворушень, а от лозинського
визнали до них причетним [12, спр. 285,
арк. 185–185 зв.].
В архіві збереглася справа про будівництво
в м. Романівці, яке належало Ф. Рильському,
нової православної церкви – дерев’яної на
кам’яному фундаменті. За документами,
Ф. Рильський зголосився надати на ці потре-
би 100 крб. сріблом та 30 корців хліба. однак
напружені стосунки з приходським священ-
ником Василем клепатським (клепацьким),
якого Ф. Рильський звинувачував у «ненрав-
ній» поведінці, утисках селян та зловжи-
ваннях при будівництві церкви, і вимо-
ги замінити його на іншого призвели до
IM
FE
www.etnolog.org.ua
9191
Рена Кова ленКо
того, що обіцянки своєї поміщик не вико-
нав, і будівництво затягнулося. довгі десять
років (1847–1857) тривала письмова коло-
тнеча між ними зі взаємними звинувачення-
ми. У справу були втягнуті місцеві урядов-
ці, предводитель сквирського дворянства,
митрополит київський Філарет, титуляр-
ний радник Похилевич і навіть губернатори
д. Г. Бібіков і П. І. Гессе (завдяки чому маємо
автографи всіх вищеназваних осіб). Урешті-
решт, Ф. Рильський виділив-таки на потре-
би будівництва дубових матеріалів і прові-
зію робітникам більш, аніж на обіцяну суму
[5, спр. 15].
Федір Ромуальдович володів кількома
населеними пунктами. Згідно із запис-
кою ревізького відділення по ревізькому
столу від 28 червня 1848 року за ним чис-
лилися села ставище (390 душ), Почуйки
(283 душі), м. Романівка (342 душі) і дво-
рових людей у с. Почуйки 14 осіб. Рахували
тільки «душі» чоловічої статі [8, спр. 57,
арк. 10–10 зв.]. У 1850 році йому належа-
ли м. Романівка (90 дворів, 682 душі обох
статей) [7, спр. 1020, арк. 172–205] і селище
дунаєво (15 дворів, 117 душ) [7, спр. 1020,
арк. 207–214].
Федір Рильський був одружений на
Теклі Борковській (Бурковській), імовір-
но, доньці поміщика Івана Борковського
(Бурковського), попереднього власника
с. ставище [7, спр. 1020, арк. 3–3 зв., 4–4 зв.].
Від цього шлюбу мали сина Розеслава, якому,
згідно з дарчою від 4 березня 1847 року, бать-
ко передав у спадок с. ставище з 390 душами
чоловічої і 391 душею жіночої статей і землею
(2476 десятин 873 сажні), загальною оцін-
кою 69 тис. крб. сріблом [8, спр. 57, арк. 1].
дід М. Рильського – Розеслав-карл-
Теодор-ян Теодорович Рильський – узяв
шлюб із княжною дар’єю олександрівною
Трубецькою [19, с. 240–247; 24; 25]. Рід
Трубецьких дуже давній і веде свій початок
від Гедиміна. У батька дар’ї олександрівни –
олександра Петровича – і матері – луїзи
Валентинівни (у дівоцтві Росцишевської) –
було ще кілька дітей, у тому числі Петро
олександрович (1829 р. н.) [22]. У 1857 році
він, ще нежонатим, був внесений у п’яту час-
тину родословної книги дворян київської
губернії за 1840–1864 роки на підставі
володіння його матір’ю в київському повіті
нерухомістю – с. Говронщина [10, спр. 423,
арк. 53 зв.].
У ревізькій казці с. Маковище київського
повіту київської губернії за 1858 рік зберег-
лися відомості про придбання Розеславом
Федоровичем цього села (29 лютого 1856 р.)
у вдови майора Роменського – Юстіни
Іванівни. На час проведення ревізії в селі
було 35 дворів, а загальна кількість кріпос-
них селян разом зі втікачами, котрі повер-
нулися, становила 215 душ [7, спр. 1448,
арк. 391–413]. до речі, виходячи з докумен-
тів, селян-утікачів Розеслав не розшукував –
вони поверталися в село самі (можливо,
прочули про лібералізм нового господаря?).
У зв’язку з якимись сімейними обставинами
Р. Рильський надіслав лист і надав довіре-
ність на ім’я колезького реєстратора Петра
олександровича Трубецького (треба думати,
свояка) з проханням узяти на себе всі кло-
потання, пов’язані зі справою повернення
селян-утікачів. листування із цього приводу
підписане як ним самим, так і П. Трубецьким
[7, спр. 1448, арк. 406, 408, 411, 414].
Збереглася справа про викуп землі селя-
нами с. Маковищі 3 у місцевого поміщика –
Розеслава Федоровича Рильського – після
реформи 1861 року. У справі міститься чима-
ло цікавих документів: уставна грамота на
маєток Розеслава Рильського з його автогра-
фом 1863 року, подвірний опис села, датова-
ний груднем 1862 року і 1866 роком, викуп-
ний акт й уставна грамота по маєтку Фаддея
Розеславовича Рильського 1866 року. У під-
писаних ним документах Р. Рильський наго-
лошував, що в ряді питань із власної ініціати-
ви йшов назустріч селянам. Так, він дозволив
заготовляти ліс на окремих ділянках свого
маєтку для ремонту селянських хат; пого-
джувався замінити відробітки на оброк, при
цьому зменшив його на 20 % порівняно з тим,
який повинний був отримувати за законом;
IM
FE
www.etnolog.org.ua
92
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
92
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 5/6 2 0 2 0
безоплатно жертвував у довічну власність
селянського товариства 74 десятин землі, яка
не була в користуванні [6, спр. 921, арк. 31–32,
38–38 зв., 41]. З інших документів стає зрозу-
міло, що спадкоємець маєтку Тадей (Фаддей)
Рильський продав його І. П. Таранову [6,
спр. 921, арк. 86–87, 91–93].
окрім Маковища, за ревізькими каз-
ками 1850 року, Р. Рильському належа-
ло с. ставище (131 двір, 892 кріпосних) [7,
спр. 1020, арк. 87–129].
як і його батько, Розеслав Федорович
певний час перебував під наглядом за підо-
зрою у «зносинах з польськими революціо-
нерами» в 1863 році. київський військовий,
Подільський і Волинський генерал-губер-
натор Анненков у своєму цілком таємному
листі від 29 травня 1863 року до київського
цивільного губернатора наголошував,
що відомості про поміщика с. Маковище
Р. Рильського «збуджують сильні сумніви
в його політичній благонадійності», хоча і
вимагають підтвердження. саме для збору
компрометуючої інформації і доцільно
було посилити за ним нагляд [3, спр. 44266,
арк. 1–1 зв.].
В «Алфавітному іменному списку
осіб, внесених у дворянську родословну
книгу київської губернії за визначенням
київського дворянського депутатсько-
го зібрання з 1841 – по 1855 рр.» вказані
діти Р. Рильського – Тадеуш-Томаш-Збіґнев,
Іосиф-Марциян і Магдалина-Марія-Тереза [7,
спр. 449, арк. 89 зв.]. старший з дітей – Тадеуш
(Тадей) – народився в с. ставище 21 грудня
1840 року (ст. ст.) [17, спр. 23 а, арк. 5].
Батько поета – Тадей (Фаддей)
Розеславович Рильський, український етно-
граф, педагог та один із засновників вітчиз-
няної школи політекономії. У студентські
роки разом зі своїм братом йосипом, бра-
тами Поповськими та В. Антоновичем, яких
у сучасній історіографії називають хлопо-
манами, створили товариство, яке прово-
дило активну антикріпосницьку пропаган-
ду серед селян. Воно, вочевидь, становило
реальну загрозу усталеному порядку речей,
адже виконуючий справами київського зем-
ського урядника Г. Подгурський 5 листо-
пада 1860 року у своєму рапорті началь-
нику київської губернії генерал-лейтенанту
П. І. Гессе називав їхню організацію «това-
риством комуністів». Факт відомий давно
[19, с. 240–247; 21, с. 191; 23, с. 6–49; 26,
с. 21–39], проте в цьому контексті доречно
навести розгорнуту цитату з документа, мак-
симально зберігаючи особливості тодішньої
орфографії:
«члены общества в особенности стара-
ются привить идеи комунизма простому
народу. они при всяком удобном случае вну-
шают крестьянам, что господ быть недолж-
но, что дворяне и простые люди не имеют
различия, но все равны, и все что кто имеет
должно быть общее, что слуги недолжны
называть своих господ panie (барин), но
просто Bracie (брат). собственная прислуга
коммунистов инако и неотносится к ним,
как упомянутыми именами, лакеи, кучера
и прочее спят на одних постелях, едят и
кушают чай вместе с своими господами и
им содействуют в распространении идей
коммунизма между равным себе сословием,
с некоторым прибавлением от себя.
Главнейшая цель общества есть та, чтобы
привязать к себе массу черни, которая под
влиянием членов общества могла бы быть
употреблена в пользу возстания Польши,
которое по их мнению непременно будет…»
[4, спр. 458, арк. 11 зв. – 12].
Зрозуміло, що за порушниками спокою
встановили суворий секретний нагляд. На
«благородну справу» не пошкодували і гро-
шей: у своєму листі до київського цивіль-
ного губернатора П. І. Гессе київський вій-
ськовий, Подільський і Волинський генерал-
губернатор І. І. Васильчиков запевняв, що
при обранні агентів можна розраховувати
хоч би і на 100 крб., які будуть ним поверну-
ті [4, спр. 458, арк. 27 зв.]. Вкладені кошти
не пропали дарма: на ім’я київського гене-
рал-губернатора П. Г. Гессе регулярно над-
силали рапорти, у яких нерідко по днях (!)
було описано дії підопічних. Так, стало відо-
IM
FE
www.etnolog.org.ua
9393
Рена Кова ленКо
мо, що Т. Рильський дав двом селянським
хлопцям «Наймичку» Т. шевченка, читав
селянам «малоросійською мовою» твори з
української та польської історії, що охоплю-
вали період від литовського князя Гедиміна
до хмельниччини. цікаво, що «взята» аген-
том без дозволу Т. Рильського книга з історії
Польщі, не пропущена цензурою, належала
дідові Тадея – Феодору Рильському. однак
кульмінацією антикріпосницької риторики
студента став його виступ перед селянами
(після відвідування костелу) з приводу того,
що вони не дочекаються вольності від помі-
щиків і повинні самі її здобувати («робити те,
що діди робили»), що, на думку агента, було
натяком на часи смут і безпорядків в Україні
[4, спр. 458, арк. 38–39 зв.]. Можливо, цей
випадок став останньою краплею і призвів
до обшуку, проведеному в маєтку Рильських.
Неблагонадійність студентів вдавалася тим
значущою, що і батько братів Рильських –
Розеслав – хоч і «піддав своїх синів суво-
рій догані за близькі зносини із селянами і
шкідливі розмови» [4, спр. 458, арк. 8], вод-
ночас оголосив селянам, що «через місяць
їм послідує свобода», і запропонував їм від-
робляти на нього панщину по одному дню
на тиждень, за що обіцяв сплачувати за них
податки. Розважливі селяни обіцяли поду-
мати [4, спр. 458, арк. 42].
15 січня 1861 року з Управління
І. І. Васильчикова до П. І. Гессе було спря-
мовано лист про необхідність терміново-
го проведення обшуку у В. Антоновича,
який на той час мешкав у своєї сестри
(по чоловікові Васневської) у с. сопині
Бердичівського повіту. З листа зрозуміло,
що обшук у Рильських уже відбувся [4,
спр. 458, арк. 44–45]. 17 січня 1861 року
Бердичівський земський урядник доповів
І. І. Васильчикову, що, «проживши у сопині
майже добу» (лише добу!), він настільки
скористався довір’ям сестри В. Антоновича,
що вона навіть показала фотографію, на
якій Антонович, Рильський, Василевський
та інші переодягнені в костюми селян [4,
спр. 458, арк. 48 зв. – 49].
Про те, як саме відбувався обшук у
Рильських, і які книги вилучили, дізнаємо-
ся з подальшого листування. На початку
лютого 1861 року Р. Рильський подав скаргу
на київського урядника з проханням повер-
нути йому забрані книги і розпечатати шафу
з книгами, яку опечатали під час обшуку, і
яку «він сам без дозволу влади відпечата-
ти не наважується». до справи було заді-
яно губернського предводителя дворянства,
який на доповідній начальнику київської
земської поліції зробив припис: «чому шафа
запечатана?» [4, спр. 458, арк. 62].
У рапорті на ім’я П. І. Гессе началь-
ник київської земської поліції 14 лютого
1861 року повідомляв, що в шафі Рильського
зберігалися багатотомні видання фран-
цузького і німецького друку, не пропуще-
ні цензурою, і кількість їх була настільки
знач ною, що для тих, хто прибув на обшук,
представляло утруднення взяти всі книги
для надання керівництву. отож, від кож-
ного видання взяли тільки по одному, пер-
шому, тому, а інші запечатали в тій самій
шафі. Про кількість вилучених книг можна
судити з того, що тільки їх перша поверну-
та партія становила 78 творів у 98 томах,
при цьому 5 книг залишалися в поліції «як
вилучені з обігу», а ще 5 – «як невідомі
цензурі, були залишені в комітеті, надалі до
розгляду» (усі пол. мовою). Під час «другої
ревізії» зі славнозвісної шафи знову взяли
«підозрілі» книги. Повертали книги час-
тинами, під розписку господаря або його
дружини – доротеї Рильської (мабуть, після
того, як дар’я Трубецька стала Рильською,
її ім’я вимовляли на польський кшталт).
В архіві зберігаються ці розписки подружжя
Рильських з їхніми автографами [4, спр. 458,
арк. 63–63 зв., 67–68, 70–70 зв., 74, 79].
По закінченні університету Т. Рильський
отримав від батька родовий маєток у
м. Романівці сквирського повіту, де й про-
вів більшу частину свого життя; збудував
й утримував власним коштом церковно-
приходську школу, в якій учителював.
В архіві зберігся план земельних ділянок
IM
FE
www.etnolog.org.ua
94
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
94
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 5/6 2 0 2 0
м. Романівки 1859 року, що тоді ще належа-
ли Р. Рильському. Загальна площа володінь
разом з панською садибою, орними землями
і землями, відведеними під цукровий завод,
лісом, пасовиськом, ставком і греблею,
а також ділянками, що перебували в корис-
туванні вільних селян і євреїв, становила
2290 десятин і 2078 сажнів [13, спр. 2007].
Відтак зрозуміло, що всі Рильські були
достатньо заможними, і тим більш цінні їхні
демократичні погляди.
Рано втративши першу дружину, Тадей
Розеславович у 1878 році одружився із
селянською дівчиною Меланією чуприною
(1861–1936). За спогадами деяких сучасників,
Меланія Федорівна була «справжньою пані»
і взірцем «тактовності, натуральної шляхет-
ності й товариської культури» [20, с. 334].
Було дуже спокусливо «вирахувати»
родину матері поета, про яку відомостей
значно менше, аніж про родину батька.
Згідно з ревізькими казками м. Романівки
за 1850 рік, там проживала родина Артема
Івановича чуприни, який помер 1836 року
у віці 39 років. Під 1850 роком були запи-
сані такі члени цієї родини: вдова Артема
Івановича – Параскева 46 років і його діти –
сини Федір 24 років, Павло 18 років, Ничипір
(рос. мовою Никифор) 14 років та донька
Марія 17 років [7, спр. 1020, арк. 197 зв. –
198]. стосовно долі останньої відомо, що
служила вона в маєтку Ф. Рильського і за ста-
ранну службу була відпущена ним на волю
1858 року разом із трьома її синами (4-х, 3-х
і 2-х років), а також обдарована земельним
наділом [16, спр. 281, арк. 63–64].
склад та історію цієї родини, щоправ-
да, під прізвищем чупринюків, описав
у своєму генеалогічному досліджен-
ні І. струтинський. Там же чомусь зазна-
чено, що брати чупринюки переїхали до
м. Романівки в 1857–1859 роках [28, с. 129–
131], хоча документи ревізії 1850 року спрос-
товують це твердження.
саме старший із братів – Федір
Артемович чуприна – з дружиною Тетяною
Михайлівною і стали батьками матері
поета – Меланії Федорівни, яка народилася
31 грудня 1861 року (ст. ст.) [15, спр. 3373,
арк. 131 зв. – 132].
Подружжя Тадея і Меланії Рильських
мало трьох синів: Івана (1880 р. н.), Богдана
(1882 р. н.) і наймолодшого – Максима.
Він народився 7 березня 1895 року (ст. ст.)
у києві, а серед «воспріємників» записані
лікар йосип В’ячеславович Юркевич і дійсний
статський радник Володимир Боніфатійович
Антонович [14, спр. 19829, арк. 1].
У 1897 році відбувся Перший всеросій-
ський перепис населення, і якщо б на той час
родина Рильських проживала в Романівці,
ми, напевне, мали б неоціненне джерело про
її склад, включаючи маленького Максима.
однак тоді сім’я проживала в києві [27, с. 87],
а переписні листи по києву в державному
архіві київської області збереглися фрагмен-
тарно. Відтак маємо лише свідчення про те,
що Т. Рильському в м. Романівці належало
принаймні два дерев’яні будинки, криті соло-
мою, у яких мешкали дві єврейські родини –
жидовецьких (із трьох осіб), що займалися
хліборобством, і Портних (з восьми осіб),
голова якої займався ковальством [9, спр. 290,
арк. 47–49; спр. 291, арк. 21–23]. На яких умо-
вах єврейські родини проживали в будинках
Рильського, – документи відповіді не дають.
Ще один епізод із життя Тадея
Розеславовича розкриває справа про
ремонт греблі й мосту на сільській дорозі із
с. корніна до с. Романівка, що розміщували-
ся між дачами землевласників Рильського і
Тимофієвич. кошторис на їх ремонт пере-
вищував 500 крб., і обидва землевласники
виконувати ремонтні роботи відмовилися.
справа потрапила до сквирського з’їзду
мирових суддів, але у зв’язку зі смертю
Тадея Рильського була припинена, а Юлію
Тимофієвич суд виправдав. На час закриття
справи (січень 1905 р.) питання ремонту
цих об’єктів так і не вирішили [2, спр. 41,
арк. 2–3].
Після смерті батька родина повернула-
ся в Романівку. В «описі дворян-земле-
власників» подані спадкоємці померлого
IM
FE
www.etnolog.org.ua
9595
Рена Кова ленКо
Тадея Розеславовича Рильського: дружи-
на – Меланія Федорівна 40 років, діти –
Іван 20 років, Богдан 19 років і Максим
7 років. Родині належало 567 десятин у
м. Романівці, де вони постійно проживали
(документ датовано 20 лютого 1902 р.) [11,
спр. 45, арк. 73, 78]. Подальша доля май-
бутнього поета, його дитинство, юність,
становлення та зрілі роки – тема інших
досліджень.
Підсумовуючи, зазначимо, що широко-
відомий вислів М. Рильського про необ-
хідність знання і вшанування свого мину-
лого можна віднести і до пам’яті про його
власний рід. цій пам’яті він залишався
вірним, незважаючи на численні партій-
ні нагінки і звинувачення в хибному бур-
жуазно-націоналістичному світогляді. Ми
оглянули маловідомі документи фамільної
історії Рильських – високоосвічених людей
свого часу, державних і громадських діячів.
Представники декількох поколінь цієї роди-
ни мали ліберально-демократичні погля-
ди, співчували польському національно-
визвольному руху, були прибічниками ідеї
розкріпачення українського селянства і
несли освіту та поняття рівності в народні
верстви.
1. державний архів київської області (далі – держ-
архів київської області). Ф. Р-28. оп. 2.
2. держархів київської області. Ф.-1. оп. 241.
3. держархів київської області. Ф.-2. оп. 1.
4. держархів київської області. Ф.-2. оп. 175.
5. держархів київської області. Ф.-2. оп. 235.
6. держархів київської області. Ф.-4. оп. 99.
7. держархів київської області. Ф.-280. оп. 2.
8. держархів київської області. Ф.-280. оп. 81.
9. держархів київської області. Ф.-384. оп. 10.
10. держархів київської області. Ф.-782. оп. 2.
11. держархів київської області. Ф.-782. оп. 3.
12. держархів київської області. Ф.-1515. оп. 1.
13. держархів київської області. Ф.-1542. оп. 11.
14. державний архів м. києва. Ф. 16. оп. 465.
15. центральний державний історичний архів Украї-
ни, м. київ (далі – цдІАк України). Ф. 127. оп. 1012.
16. цдІАк України. Ф. 486. оп. 9.
17. цдІАк України. Ф. 1041. оп. 1.
18. коляда І. А., коляда Ю. І. Максим Рильський.
харків : Бібліотекар; 2015. 120 с.
19. коляда І., коляда Ю. Павло Тичина. Володи-
мир сосюра. Максим Рильський. харків : сиция, 2016.
360 с.
20. Маланюк є. М. Рильський в п’ятдесятиліття.
З трудів і днів Максима Рильського / ред. : М. Г. Риль-
ський, с. А. Гальченко, В. л. колесник, Ю. І. шаповал.
київ, 2009. с. 328–353.
21. Пазяк Н. М. Рід Рильських в історії України. Лі-
тературознавчі студії : зб. наук. праць / ред. Г. семе-
нюк ; київський національний університет імені Тараса
шевченка: київський університет. київ, 2012. Вип. 34.
с. 186–193.
22. Петр Александрович Трубецкой. Rodovid. url :
http://ru.rodovid.org/wk/Запись:226914 (дата звернен-
ня: 01.03.2020).
23. Рильський Т. В житті ніколи неправді не служив /
упоряд. М. Г. Рильський. київ : Успіх і кар’єра, 2013.
576 с.
24. Розеслав-карл-Теодор-ян Теодорович Риль-
ський. Rodovid. url : http://uk.rodovid.org/wk/За-
пис:400838 (дата звернення: 01.03.2020).
25. Ромуальд Рыльский – индекс потомака.
Rodovid. url : http://sr.rodovid.org/wk/Посебно:
ChartInventory/425019 (дата звернення: 01.03.2020).
26. син України: Володимир Боніфатійович Анто-
нович / упоряд. : В. короткий, В. Уляновський. київ :
кдНк, 1987. Т. 2. 448 с.
27. сквира: сторінки історії. Вид. 2, змінене і допов-
нене / ред. В. цимбалюк. Біла церква : Білоцерківська
друкарня, 2003. 412 с.
28. струтинський І. Збірка дослідницьких статей,
об’єднаних спільною темою. київ : Золоті ворота, 2009.
144 с.
29. чернецький є. Рильські. url : http:// incognita.
day.kyiv.ua/rilski.html (дата звернення: 28.12.2019).
Список використаних джерел
1 Тут і далі збережено орфографію оригіналу.
2 Ім’я Іосиф подаємо за архівними джерелами.
3 У першоджерелі назву зазначено у множині.
Примітки
IM
FE
www.etnolog.org.ua
96
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
96
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 5/6 2 0 2 0
Родовід і докази про належність Рильських до дворянства. Герб Остоя. 1817 р.
Державний архів Київської області. Ф-78. Оп. 2. Спр. 38. Арк. 299д
IM
FE
www.etnolog.org.ua
9797
Рена Кова ленКо
1. State archives of Kyiv region (thereafter – SaKr):
f. Р-28, inv. 2 [in ukrainian].
2. SaKr: f. 1, inv. 241 [in ukrainian].
3. SaKr: f. 2, inv. 1 [in ukrainian].
4. SaKr: f. 2, inv. 175 [in ukrainian].
5. SaKr: f. 2, inv. 235 [in ukrainian].
6. SaKr: f. 4, inv. 99 [in ukrainian].
7. SaKr: f. 280, inv. 2 [in ukrainian].
8. SaKr: f. 280, inv. 81 [in ukrainian].
9. SaKr: f. 384, inv. 10 [in ukrainian].
10. SaKr: f. 782, inv. 2 [in ukrainian].
11. SaKr: f. 782, inv. 3 [in ukrainian].
12. SaKr: f. 1515, inv. 1 [in ukrainian].
13. SaKr: f. 1542, inv. 11 [in ukrainian].
14. State archives of Kyiv: f. 16, inv. 465 [in ukrainian].
15. Central State historical archives of ukraine in Kyiv
(thereafter – CShauK): f. 127, inv. 1012 [in ukrainian].
16. CShauK: f. 486, inv. 9 [in ukrainian].
17. CShauK: f. 1041, inv. 1 [in ukrainian].
18. KOlIaDa, Ihor, Yu. KOlIaDa. Maksym Rylskyi.
Kharkiv: librarian, 2015, 120 pp. (in ukrainian).
19. KOlIaDa, Ihor, Yu. KOlIaDa. Pavlo Tychyna.
Volodymyr Sosiura. Maksym Rylskyi. Kharkiv: Sicia, 2016,
360 pp. (in ukrainian).
20. malaNIuK, Yevhen. rylskyi at the age of Fifty.
In: Serhiy halCheNKO, V. KOleSNYK, maksym rYl-
SKYI, and Yuriy ShaPOVal (compilers). From the Works
and Days of Maksym Rylskyi. Kyiv: А.S.к., 2009, pp. 328–
353 (in ukrainian).
21. PazIaK, Nadiya. The rylskyi Family in the history
of ukraine. In hryhoriy SemeNIuK, ed.-in-chief, Literary
Studies: Collected Scientific Papers. Kyiv: taras Shevchenko
National university of Kyiv’s Institute of Philology, 2012,
iss. 34, pp. 186–193 (in ukrainian).
22. Piotr aleksandrovich trubetskoy. Genealogy
[online]. available from: http://ru.rodovid.org/wk/За-
пись:226914 (accessed 01 march 2020) (in russian).
23. rYlSKYI, maksym (compiler). Tadeusz Rylski. He
Never Ever Adhered to the Falsehood in His Life. Kyiv: Suc-
cess and Career, 2013, 576 pp. (in ukrainian).
24. rozesław Karol teodor Jan teodorovych rylski, a
Son of teodor rylski. Genealogy [online]. available from:
http://sr.rodovid.org/wk/record:400838 (accessed: 01
march 2020) (in ukrainian).
25. romuald rylski – an Index of Descendants. Gene-
alogy [online]. available from: http://sr.rodovid.org/wk/
Посебно:ChartInventory/425019 (accessed 01 march
2020) (in russian).
26. KOrOtKYI, Viktor, Vasyl ulYaNOVSKYI
(compilers). Volodymyr Bonifatiyovych Antonovych, a Son of
Ukraine. Kyiv: testament, 1987, vol. 2 (in ukrainian).
27. tSYmBalIuK, Vasyl. Skvyra: Pages of History. 2nd
revised and supplemented edition. Bila tserkva: Bila tserk-
va Printing house, 2003, 412 pp. (in ukrainian).
28. StrutYNSKYI, Ihor. A Symposium. Kyiv: Pe
Golden Gate, 2009, 144 pp. (in ukrainian).
29. CherNetSKYI, Yevhen. The rylskyi Family. The
Day. An All-Ukrainian Daily, 2012 [online]. available from:
http://incognita.day.kyiv.ua/rilski.html (accessed 28 De-
cember 2019) [in ukrainian].
References
IM
FE
www.etnolog.org.ua
|