Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців
У статті досліджено міфологічну семантику голосних фонем у лікувально-обрядових текстах українців. Мета публікації полягає у вивченні способів звукової передачі міфологічних смислів у текстах замовлянь. Методи дослідження акумулюють засоби наукового пізнання, запозичені з фонології, лінгвістики, філ...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204331 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців / А. Темченко // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 1. — С. 31–45. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204331 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Темченко, А. 2025-07-07T13:13:09Z 2021 Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців / А. Темченко // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 1. — С. 31–45. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204331 398.3(=161.2) https://doi.org/10.15407/nte2021.01.031 У статті досліджено міфологічну семантику голосних фонем у лікувально-обрядових текстах українців. Мета публікації полягає у вивченні способів звукової передачі міфологічних смислів у текстах замовлянь. Методи дослідження акумулюють засоби наукового пізнання, запозичені з фонології, лінгвістики, філософії. Отримані результати. Процеси міфотворення, орієнтовані на verbum audiunt, мають свої особливості, оскільки стосуються лімбічної системи. Особливість вербального лікування полягає у превалюванні фонового сприйняття і пояснюється тим, що текст адресовано не лише конкретному слухачу, а й уявним міфологічним персонажам. Структура тесту складається з елементів, що формують мелодику мовлення, налаштовуючи звуковий діапазон обряду, амплітуда і частотність якого «налагоджує» зв’язок носія традиції з тотемами і пращурами, коли важливим був не стільки змістовий, скільки емоційно-звуковий компонент обряду. Звукова структура тексту має бінарні ознаки. Зокрема, смисловими опозитами до звукосполучень з мелодикою «дикої» природи є голосні зі сильною артикуляцією, виголошення яких стверджує присутність «свого» в середовищі «чужого». Звукова організація обрядового тексту відрізняється структурованістю, яка дублює впорядковану наповненість усесвіту. В цьому аспекті актуалізується опозиція «текст – не‑текст», що є засобом звукового і смислового впорядкування ушкодженого хворобою тіла. Звукова архітектоніка лікувального тексту є системною, оскільки на рівні звуку дублює міфологічну картину всесвіту. Світ людей (космічний «верх») представлений гучними звуками і висхідними інтонаціями, які протиставлені спадним інтонаціям, що стосуються хвороб (космічного «низу»). Використовуючи наказові форми дієслова, де переважають гучні голосні, здійснюють вигнання хвороби, в імені якої превалюють негучні голосні, демонструючи перевагу верху-життя над низом-смертю. В окресленому аспекті звук є маркером «цього» світу і протистоїть «німому» й «пустому» потойбіччю. Знаковими в цьому плані є мотиви зустрічі братів, спустошення хвороби, благословення. The article examines the mythological semantics of vowel phonemes in medical and ritual texts of Ukrainians. The purpose of the publication is to study the ways of sound conveyance of mythological meanings in texts of incantations. Research methods accumulate means of scientific knowledge borrowed from phonology, linguistics, and philosophy. The results obtained. Myth-making processes focused on verbum audiunt have their own peculiarities, as they concern the limbic system. The singularity of verbal treatment is the prevalence of background perception, and it is explained by the fact that a text is addressed not only to a specific listener but also to imaginary mythological characters. The structure of a text consists of elements that form the melody of speech, with adjusting the sound range of the rite, whose amplitude and frequency establish the connection of the bearer of a tradition with the times of totems and ancestors, when rather the emotional and sonic component of the rite than the semantic one was important. The sound structure of a text has binary features. In particular, semantic opposites to sound combinations with the melody of wild nature are vowels with strong articulation, whose utterance confirms the presence of the self in the surroundings of the other. The sound organization of a ritual text is distinguished by its structuredness, which duplicates the orderly fullness of the Universe. In this aspect, there is an actualization of the text – non‑text opposition, which is a means of sonic and semantic normalizations of the diseased body. The sonic architectonics of a medical text is systemic because, at the level of sound, it duplicates the mythological picture of the Universe. The human world (the cosmic top) is represented by loud sounds with ascending intonations, which are opposed to descending intonations related to diseases (the cosmic bottom). Via imperative forms of verbs, where loud vowels predominate, a disease is expelled, in whose name non‑loud vowels prevail, demonstrating the superiority of top-life over bottom-death. In this aspect, sound is a marker of this world, and it opposes the dumb and empty otherworld. In this regard, characteristics are motifs of brothers meeting, devastation of a disease, and benediction. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії та теорії науки Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців Semantic-Modulatory Constructions of Vowels in Medical and Ritual Texts of the Ukrainians Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців |
| spellingShingle |
Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців Темченко, А. З історії та теорії науки |
| title_short |
Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців |
| title_full |
Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців |
| title_fullStr |
Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців |
| title_full_unstemmed |
Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців |
| title_sort |
семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців |
| author |
Темченко, А. |
| author_facet |
Темченко, А. |
| topic |
З історії та теорії науки |
| topic_facet |
З історії та теорії науки |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Semantic-Modulatory Constructions of Vowels in Medical and Ritual Texts of the Ukrainians |
| description |
У статті досліджено міфологічну семантику голосних фонем у лікувально-обрядових текстах українців. Мета публікації полягає у вивченні способів звукової передачі міфологічних смислів у текстах замовлянь. Методи дослідження акумулюють засоби наукового пізнання, запозичені з фонології, лінгвістики, філософії. Отримані результати. Процеси міфотворення, орієнтовані на verbum audiunt, мають свої особливості, оскільки стосуються лімбічної системи. Особливість вербального лікування полягає у превалюванні фонового сприйняття і пояснюється тим, що текст адресовано не лише конкретному слухачу, а й уявним міфологічним персонажам. Структура тесту складається з елементів, що формують мелодику мовлення, налаштовуючи звуковий діапазон обряду, амплітуда і частотність якого «налагоджує» зв’язок носія традиції з тотемами і пращурами, коли важливим був не стільки змістовий, скільки емоційно-звуковий компонент обряду. Звукова структура тексту має бінарні ознаки. Зокрема, смисловими опозитами до звукосполучень з мелодикою «дикої» природи є голосні зі сильною артикуляцією, виголошення яких стверджує присутність «свого» в середовищі «чужого». Звукова організація обрядового тексту відрізняється структурованістю, яка дублює впорядковану наповненість усесвіту. В цьому аспекті актуалізується опозиція «текст – не‑текст», що є засобом звукового і смислового впорядкування ушкодженого хворобою тіла. Звукова архітектоніка лікувального тексту є системною, оскільки на рівні звуку дублює міфологічну картину всесвіту. Світ людей (космічний «верх») представлений гучними звуками і висхідними інтонаціями, які протиставлені спадним інтонаціям, що стосуються хвороб (космічного «низу»). Використовуючи наказові форми дієслова, де переважають гучні голосні, здійснюють вигнання хвороби, в імені якої превалюють негучні голосні, демонструючи перевагу верху-життя над низом-смертю. В окресленому аспекті звук є маркером «цього» світу і протистоїть «німому» й «пустому» потойбіччю. Знаковими в цьому плані є мотиви зустрічі братів, спустошення хвороби, благословення.
The article examines the mythological semantics of vowel phonemes in medical and ritual texts of Ukrainians. The purpose of the publication is to study the ways of sound conveyance of mythological meanings in texts of incantations. Research methods accumulate means of scientific knowledge borrowed from phonology, linguistics, and philosophy. The results obtained. Myth-making processes focused on verbum audiunt have their own peculiarities, as they concern the limbic system. The singularity of verbal treatment is the prevalence of background perception, and it is explained by the fact that a text is addressed not only to a specific listener but also to imaginary mythological characters. The structure of a text consists of elements that form the melody of speech, with adjusting the sound range of the rite, whose amplitude and frequency establish the connection of the bearer of a tradition with the times of totems and ancestors, when rather the emotional and sonic component of the rite than the semantic one was important. The sound structure of a text has binary features. In particular, semantic opposites to sound combinations with the melody of wild nature are vowels with strong articulation, whose utterance confirms the presence of the self in the surroundings of the other. The sound organization of a ritual text is distinguished by its structuredness, which duplicates the orderly fullness of the Universe. In this aspect, there is an actualization of the text – non‑text opposition, which is a means of sonic and semantic normalizations of the diseased body. The sonic architectonics of a medical text is systemic because, at the level of sound, it duplicates the mythological picture of the Universe. The human world (the cosmic top) is represented by loud sounds with ascending intonations, which are opposed to descending intonations related to diseases (the cosmic bottom). Via imperative forms of verbs, where loud vowels predominate, a disease is expelled, in whose name non‑loud vowels prevail, demonstrating the superiority of top-life over bottom-death. In this aspect, sound is a marker of this world, and it opposes the dumb and empty otherworld. In this regard, characteristics are motifs of brothers meeting, devastation of a disease, and benediction.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204331 |
| citation_txt |
Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців / А. Темченко // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 1. — С. 31–45. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT temčenkoa semantikomodulâtivníkonstrukcíígolosnihulíkuvalʹnoobrâdovihtekstahukraíncív AT temčenkoa semanticmodulatoryconstructionsofvowelsinmedicalandritualtextsoftheukrainians |
| first_indexed |
2025-11-24T15:54:32Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:54:32Z |
| _version_ |
1850851299444129792 |
| fulltext |
31
Темченко Андрій
кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Черкаського національного університету
імені Богдана Хмельницького. ORCID: http://orcid.org/0000-0003-3999-9459
Temchenko Andriy
a Ph.D. in History, an associate professor at the Department of the Ukrainian History of the Bohdan Khmelnytskyi
Cherkasy National University. ORCID: http://orcid.org/0000-0003-3999-9459
Бібліографічний опис:
Темченко, А. (2021) Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах
українців. Народна творчість та етнологія, 1 (389), 31–45.
Temchenko, A. (2021) Semantic-Modulatory Constructions of Vowels in Medical and Ritual Texts of the
Ukrainians. Folk Art and Ethnology, 1 (389), 31–45.
Анотація / Abstract
Вступ. У статті досліджено міфологічну семантику голосних фонем у лікувально-обрядових текстах українців.
Мета публікації полягає у вивченні способів звукової передачі міфологічних смислів у текстах замовлянь. Методи
дослідження акумулюють засоби наукового пізнання, запозичені з фонології, лінгвістики, філософії. Отримані резуль‑
тати. Процеси міфотворення, орієнтовані на verbum audiunt, мають свої особливості, оскільки стосуються лімбічної
системи. Особливість вербального лікування полягає у превалюванні фонового сприйняття і пояснюється тим, що
текст адресовано не лише конкретному слухачу, а й уявним міфологічним персонажам. Структура тесту складаєть-
ся з елементів, що формують мелодику мовлення, налаштовуючи звуковий діапазон обряду, амплітуда і частотність
якого «налагоджує» зв’язок носія традиції з тотемами і пращурами, коли важливим був не стільки змістовий, скільки
емоційно-звуковий компонент обряду.
Звукова структура тексту має бінарні ознаки. Зокрема, смисловими опозитами до звукосполучень з мелодикою
«дикої» природи є голосні зі сильною артикуляцією, виголошення яких стверджує присутність «свого» в середо-
вищі «чужого». Звукова організація обрядового тексту відрізняється структурованістю, яка дублює впорядковану
наповненість усесвіту. В цьому аспекті актуалізується опозиція «текст – не-текст», що є засобом звукового і смисло-
вого впорядкування ушкодженого хворобою тіла.
Звукова архітектоніка лікувального тексту є системною, оскільки на рівні звуку дублює міфологічну карти-
ну всесвіту. Світ людей (космічний «верх») представлений гучними звуками і висхідними інтонаціями, які про-
тиставлені спадним інтонаціям, що стосуються хвороб (космічного «низу»). Використовуючи наказові форми
діє слова, де переважають гучні голосні, здійснюють вигнання хвороби, в імені якої превалюють негучні голосні,
Се м а нт и ко-модул ят и вн і
конСт ру к ц і ї голоСн и х
у л і к у ва л ьно-обрядови х т екСта х у к ра ї н ц і в
УДК 398.3(=161.2)
www.etnolog.org.ua
IM
FE
32
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
32
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 21
Вступ. Дослідження словесно-звукової
організації лікувального тексту як форми, за
допомогою якої передається його прихова-
ний зміст (у синхронному вимірі – контекст
і підтекст, у діахронному – прототекст),
виходить за межі суто морфо-фонетичного і
морфо-лінгвістичного аналізу. Знакова при-
рода лікувального міфу 1 виявляється на
всіх рівнях організації мови-тексту – від
фонетичної до лексично-образної і струк-
турно-синтаксичної. Первинною ланкою
функціонування обрядового тексту є його
звукова організація, оскільки за допомогою
мелодики, ритміки й інтонації «відтворю-
ється смисл і дух культури» [24, с. 259–273].
Голосове маркування об’єктів зовнішньо-
го (у тому числі міфічного) світу не лише
називає їх, але й створює специфічну зву-
кову модель як відчуття вібрацій гармонії
чи дискомфорту, які вони випромінюють.
Таким чином, за допомогою «звукового
портрета» об’єктові «надається» певний
статус, що визначає його місце в міфологіч-
ній картині світу, на основі якого виника-
ють відповідні поняття-характеристики. Не
випадково сприйняття мови-говоріння як
до-міфологічної семіо тичної системи акту-
алізовано у працях учених, які практику-
ють у сфері психіатрії: «У міфі співіснують
паралельно дві семіотичні системи, одна з
яких частково влаштована в іншу. По-перше,
це мовна система (чи інші способи репре-
зентації), яка виконує роль мови-об’єкта,
і, по-друге, власне міф, який можна назвати
метамовою, і в розпорядженні якого пере-
буває мова-об’єкт. Насправді, субстанційна
форма міфу не має значення, важливий не
власне предмет повідомлення, а те, як про
нього повідомляється, і, аналізуючи мета-
мову, можна у принципі не перейматися
точною будовою мови-об’єкта, у цьому разі
важлива лише його роль у побудові міфу»
[22, с. 4].
На жаль, питання фоносемантики нівелю-
ються на тлі досліджень з історичної етимо-
логії і міфолінгвістики, що пояснює незнач ну
демонструючи перевагу верху-життя над низом-смертю. В окресленому аспекті звук є маркером «цього» світу і
протистоїть «німому» й «пустому» потойбіччю. Знаковими в цьому плані є мотиви зустрічі братів, спустошення
хвороби, благословення.
ключові слова: міф, обряд, лікувальний текст, голосні фонеми, прамова, бінарні опозиції, мотив.
Introduction. The article examines the mythological semantics of vowel phonemes in medical and ritual texts of Ukrai-
nians. The purpose of the publication is to study the ways of sound conveyance of mythological meanings in texts of incanta-
tions. Research methods accumulate means of scientific knowledge, borrowed from phonology, linguistics, and philosophy.
The results obtained. Myth-making processes focused on verbum audiunt have their own peculiarities, as they concern the
limbic system. The singularity of verbal treatment is the prevalence of background perception, and it is explained by the
fact that a text is addressed not only to a specific listener, but also to imaginary mythological characters. The structure of a
text consists of elements that form the melody of speech, with adjusting the sound range of the rite, whose amplitude and
frequency establish the connection of the bearer of a tradition with the times of totems and ancestors, when rather the emo-
tional and sonic component of the rite than the semantic one was important.
The sound structure of a text has binary features. In particular, semantic opposites to sound combinations with the
melody of wild nature are vowels with strong articulation, whose utterance confirms the presence of the self in the surround-
ings of the other. The sound organization of a ritual text is distinguished by its structuredness, which duplicates the orderly
fullness of the Universe. In this aspect, there is an actualization of the text – non‑text opposition, which is a means of sonic
and semantic normalizations of the diseased body.
The sonic architectonics of a medical text is systemic, because at the level of sound, it duplicates the mythological pic-
ture of the Universe. The human world (the cosmic top) is represented by loud sounds with ascending intonations, which
are opposed to descending intonations related to diseases (the cosmic bottom). Via imperative forms of verbs, where loud
vowels predominate, a disease is expelled, in whose name non-loud vowels prevail, demonstrating the superiority of top-life
over bottom-death. In this aspect, sound is a marker of this world, and it opposes the dumb and empty otherworld. In this
regard characteristic are motifs of brothers meeting, devastation of a disease, and benediction.
keywords: myth, rite, medical text, vowel phonemes, proto-language, binary oppositions, motif.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
3333
Андрій Темченко
кількість наукових публікацій із цієї проб-
лематики. Окремі аспекти фоносемантики
висвітлено у працях українських і зарубіж-
них учених: В. Антонюк [1], В. Бондаренко
[2], В. Докторевич [6], М. Дружинець [7],
С. Шляхової [27], Д. Шварцмана [29]. Разом
з тим малодослідженими залишаються
питання стосовно семантики обрядового
мовлення, що визначає актуальність робо-
ти. Дослідницькі завдання статті акценто-
вано радше на глибинній семантиці окремих
фонем, вплетених у мовленнєвий потік обря-
дового тексту.
Окремої уваги заслуговує термінологіч-
ний апарат статті. Зокрема, поняття «семан-
тико-модулятивні конструкції» акумулює
увагу на здатності звуків формувати міні-
значеннєві моделі, утворені на основі ком-
бінування з іншими фонемами, а також їх
порядкового розміщення.
Виклад основного матеріалу. Очевидно,
що прагматика усного слова, тобто його
здатність впливати на психіку, залежить
від специфіки обрядового тексту, механіз-
мами творення якого є варіювання, рит-
мізація, комбінування і дублювання [20].
Однак вищеподані ознаки є вторинними,
їх основу становлять більш архаїчні спо-
соби організації «примітивних» звернень
і повідомлень. Наприклад, за допомогою
гучних вигуків знахар «відгонить» хворо-
бу «на болота, очерети», на кшталт того,
як первісний мисливець із вогнем і збро-
єю в руках «лякає» хижака, демонструючи
в такий спосіб силу магічного слова, що є
звуковим еквівалентом цих самих вогню і
зброї. В інших текстах, навпаки, використа-
ні звукові шаблони, покликані заспокоїти
агресивну тварину (зокрема фіксація домі-
нування глухих і шиплячих звуків у текстах
від укусу змії). Аналогічні процеси проєкто-
вані також на «невидимих» ворогів – духів
хвороб, що зумовлює виникнення дуальної
звукової архітектоніки лікувального тексту,
яка ґрунтується на протиставленні гучності
і тиші. За логікою міфу, посилення голосової
модуляції має підтримати хворого, а також
є ефективним способом «виштовхування»
недуги (↑) за межі «олюдненого» простору.
Послаблення гучності асоціюється з таму-
ванням болю (↓), у такий спосіб відбувається
також голосова табуація – «пригнічення»
або знищення (пор. з ритуальним мовчан-
ням) імені хвороби, у якому домінують слаб-
кі артикуляції. Аналогічним чином форму-
ється звуковий «діагноз» недуги і пропону-
ється магічний спосіб її лікування.
На відміну від описових конструкцій
«буденної» мови, лікувальний текст є зву-
ковим маркером не лише предметного, але
й уявного (міфічного) світу, тому він – вива-
жений і лаконічний. Його знаковість стосу-
ється не лише лексико-семантичної органі-
зації, але й способу виголошення, зокрема
тоніки і гучності. У цьому разі актуальними
видаються інші асоціації, що ґрунтуються
на «показниках» візуального сприйнят-
тя дійсності. Наприклад, високий і гучний
звук асоціюється з міфологічним верхом,
небом, сонцем, ранком, білим, жовтим, чер-
воним кольорами, здоров’ям і молодістю.
Натомість низький і глухий звук зіставляєть-
ся з протилежними поняттями і сигналізує
про втручання «чужого», «шкідливого»,
«темного», «хворого», що є показниками
потойбічного світу. Відповідні зіставлення
дозволяють розглядати гучність і тоніку в
контексті міфологічної опозиції «життя–
смерть». Важливе місце в цьому процесі
посідають голосні звуки, які формують емо-
ційно-звукову палітру обряду, зокрема його
тембр, гучність і тоніку 2. Приголосні вико-
нують подібні функції і формують звукові
коди, що стосуються фізіологічних і меха-
нічних процесів, пов’язаних з рухом, рапто-
вою зупинкою, тертям, подрібненням, бит-
тям, різанням, штовханням, гризінням тощо.
Озвучення лікувального тексту нагадує
аритмію спадних і висхідних інтонаційних
потоків, а його експресивність ніби «пропи-
сана» протоколом обряду. Регуляція інтона-
цій виявляється в навмисному пригніченні
надмірної емоційності, зокрема тональність
обрядового тексту існує в певному звуковому
www.etnolog.org.ua
IM
FE
34
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
34
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 21
діапазоні. У такий спосіб мінімізується при-
сутність авторського компонента, дозується
прояв індивідуальної емоційності (пор. із
традиційними голосіннями, де існували ана-
логічні табу). Відповідна «протокольність»
свідчить про те, що лікувальний текст не
персональне повідомлення – його застосо-
вують однаково для всіх (у звуковий шаблон
замовляння лише вставляють ім’я хворого).
Оскільки окремі частини лікувального текс-
ту часто стосуються інформації про потой-
бічне, уживання гучних голосних є обмеже-
ним, а стиль виконання тяжіє до нейтральної
монотонності (звідси його народна назва –
«шептання»). Внутрішня експресія тексту
реалізується не лише за допомогою голосової
модуляції (маємо на увазі звукове виокрем-
лення ключових слів, на зразок «згинь»,
«іди», «пропади» тощо), а й за допомогою
прихованого інтонування, яке виявляється у
специфічному розміщенні потужних і слаб-
ких голосних звуків. Відповідне чергування
впливає на смисл висловлюваного, «регулю-
ючи» і «спрямовуючи» його цілющу силу.
Коли проявлена інтонація (ціленаправле-
на голосова модуляція) сприймається як
належна і не піддається швидкому логічному
аналізу, то внутрішнє інтонування сприйма-
ється автоматично, оскільки впливає на інші
сфери людської свідомості, сигналізує про
реакцію на зовнішні подразники і пропонує
шляхи вирішення проблеми 3.
Своєрідна шаблонність лікувальних
текстів зумовлена специфікою обрядової
мови, зокрема її формульністю, що полягає
у використанні сталих лексичних і фоне-
тичних конструкцій, які згодом перетворю-
ються на мовні штампи. Відповідні засоби
дозволяють конструювати потрібний текст
із готових елементів, що сприяє кращому
запам’ятовуванню і відтворенню значних за
обсягом творів і, як результат, формуван-
ню правил обрядового говоріння й утворен-
ню статичних психічних образів. На думку
психо терапевта К. Платонова, «успіх сло-
весного навіювання певним чином визнача-
ється не лише змістом самої формули навію-
вання, але й виразністю мови – силою звуку,
інтонацією голосу, тими чи іншими наголо-
сами, які відповідають смисловій значимості
слів, що озвучуються» [12, с. 233]. У цьому
сенсі поняття формульності звужується від
міфопоетичної (за В. Топоровим) до міфофо-
нетичної і може свідчити про існування пра-
мови, рудиментарні елементи якої спостері-
гаємо в повсякденному мовленні, зокрема у
способі вираження мимовільних психічних
реакцій на зовнішні подразники.
Наявність міфофонетичних елементів
фіксують в архаїчних жанрах фольклору.
Мова йде про звукові засоби, наприклад,
голосове камлання або спів 4, за допомо-
гою яких імітують і навіюють певні пси-
хічні стани. Це пояснює їхнє застосуван-
ня в лікувальних текстах для залякування
чи знищення хвороби. Наприклад: силь-
ним звуком [а] може позначити страх, біль,
погрозу; звуком [о] – задоволення, здиву-
вання, захоплення; [и] – плач, біль, розпач,
безсилля; [і] – беззахисність; [у] – завиван-
ня хижака, вітру тощо. Розуміння того, що
окремі звукові модуляції мають свою логіку
і смислове наповнення, певним чином поле-
мізує з думкою О. Леонтьєва про аморфність
прамови: «У сучасній науковій історії мови
розвиток людської мови уявляється таким
чином. Спочатку <...> ми маємо справу з
так званою аморфною будовою мови. Нам
дуже важко її собі уявити, оскільки сучасні
мови мають зовсім інший характер. Аморфна
будова мови передбачає такі слова, які не
диференційовані на слова, що позначають
дію, і слова, що позначають предмет, тобто
не диференційовані на іменник і дієслово,
на підмет і присудок. Окрім того, ця мова
позбавлена займенників, мова, яка не позна-
чає суб’єкта дії <...>. Чому історично відпо-
відає така будова мови? Виявляється, така
мова пов’язана з початковою недиференційо-
ваною людською спільнотою, вона пов’язана
з примітивною суспільною формацією, най-
примітивнішою мовою суспільства. Лише
разом з розвитком суспільно-економічних
відносин, з розвитком виробництва, разом
www.etnolog.org.ua
IM
FE
3535
Андрій Темченко
з поділом праці розвинулася мова, але пере-
творилася на ту мову, яку академік М. Марр
назвав “аморфно-синтетичною будовою”.
Ця, розвиненіша, будова мови помітна тим,
що вона є членороздільною, по-друге, – це
мова, де ми можемо знайти вже виділений
займенник» [10, с. 39–40]. Варто зауважи-
ти, що ці, «примітивні», звукові вібрації –
«аморфні», за визначенням ученого – фік-
суються у вигляді емоційних вкраплень, які
насичують мову, надають їй природності й
інформативної безпосередності.
Дослідження фонетики лікувального
текс ту вможливлює вийти за межі суто сло-
весно-семантичного (понятійного) сприй-
няття міфу, умотивовує пошук символіч-
них значень на рівні асоціативних відчуттів,
ключами до яких є звукові описи міфічної
дійсності, де звук сприймається як засіб
одухотворення статичних об’єктів (пор. з
обрядовою піснею, що відтворює архетипні
вібрації племені). Аналіз звукової семанти-
ки лікувальних текстів можна порівняти з
глибинною етимологією культури, зокре-
ма з еволюцією пізнання світу шляхом
його озвучення – від ритмічних звукових
повторень, вигуків до складних утворень,
поетичного і музичного сприйняття світу.
В такому разі звуковий «портрет» дійснос-
ті, зокрема відтворення її численних вібра-
цій шляхом голосової імітації, є реалізаці-
єю «основного смислу» міфу, що полягає в
наслідуванні виконавцем обряду творчого
принципу Бога 5.
Розміщення голосних звуків у певній
послідовності впливає на артикуляцій-
ну строкатість мовлення. У зв’язку із цим
утворюються висхідні і спадні мовні пото-
ки. Типовим прикладом можуть слугувати
вигуки – найкоротші і, можливо, найдавні-
ші слова, що позначають реакцію людини
на ту чи іншу ситуацію. Так, відоме «Ау!»
(як варіант – «Агу») візуально уявляється
у вигляді спадної кривої, де вищу позицію
посідає сильний [а], нижчу – слабкий [у].
Аналогічними є також інші вигуки, де всю
силу голосу вкладено в перший голосний,
тому вони є найгучнішими в артикуляцій-
ному плані. До таких належать вигуки, які
позначають сильні емоційні стани: «Ох!»
(біль), «Ой!» (переляк), «Гей!» (сила),
«Ах!» (захоплення) тощо. Звуки високого
підняття / слабкі [и-і-у] у такому контексті,
як правило, уживають з меншою інтенсив-
ністю. Наприклад, «Ух!» позначає втому
(у разі захоплення часто додають висхідну
модуляцію «Ух-ти!»).
Під час дослідження було виокремлено
кілька характерних сюжетів, що мають від-
мінні фонетичні структури. До таких нале-
жать: 1) ситуація обміну, 2) «упізнавання»
хвороби, 3) знищення / відсилання неду-
ги, 4) ситуація абсурду, 5) «спустошення»
недуги, 6) благословення, 7) формула уподіб-
нення. Розгляньмо міфо-фонетичну органі-
зацію вищезазначених мотивів.
1. Ситуація обміну. В більшості роз-
глянутих текстів з мотивом обміну пере-
важають голосні зі сильною артикуляці-
єю (приб лизно 2/3 від загальної кількос-
ті). Типовим є текст «від крикливець»:
«Л′іс, л′іс-лебеидин, ў мене дочка, ў тебе
син, посватаймось, побратаймось, на
сонливиец′і пом′ін′аймось. Йа тоб′і дам
крикливц′і, а ти мен′і дай сонливц′і, бо
вже твойе наспалос′аĭ нагул′алос′а, а мойе
накричалос′а ĭ напишчалос′а» [19, с. 13].
Міфо-фонетика тексту – бінарна, оскіль-
ки побудована на протиставленні форму-
ли сватання-братання й обрядового імені
здорової дитини з мотивом називання
недуги. Звуковою основою формули сва-
тання («посватаймос’а, побратаймос’а»
[25, с. 121]) або вінчання («пов’інчаймос’а,
покохаймос’а» [8, с. 15]) є ритмічне повто-
рення сильних |а|-|о| у відкритих складах:
[по-бра-тай-мо-с’а], що посилює звукову
потужність тексту, де пропозиція сприй-
мається як обов’язковий до виконання
наказ. З аналогічних компонентів склада-
ється обрядове ім’я дитини («ǐменов́аний,
народжен́ий, молитв’ан́ий»), а також опис
результату магічного лікування («кра‑
сота, чистота», «сон зо вс’іх сторон»,
www.etnolog.org.ua
IM
FE
36
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
36
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 21
«сонли в́иц’і, др’імли в́иц’і, спл’ачки» [25,
с. 121; 19, с. 13]), де переважають сильні
голосні або наголошені голосні середнього
ряду, які вжито для позитивного емоцій-
ного навіювання. Натомість у назвах неду-
ги «дрисливиц’і, сирливиц’і, крикливеиц’і,
плаксивеиц’і» [25, с. 121; 19, с. 14] переважа-
ють слабкі голосні |и|-|і|, що послаблює її на
рівні звуку, а вживання спадних [і]-[и] у від-
повідному контексті нагадує плач дитини.
Уживання сильних і слабких голосних у
сюжетах із ситуацією обміну підпорядкова-
но певним закономірностям, які диктує сама
логіка міфу. В тому разі, коли необхідно зару-
читися підтримкою сакрального помічника,
уживають сильні голосні і навпаки – у назвах
хвороб ужито слабку артикуляцію, що пояс-
нюється прагненням позбавити хворобу її
магічної сили.
2. «Упізнання» хвороби. Мотив власти-
вий більшості лікувальних текстів, оскіль-
ки «встановлює» діагноз хвороби. Під час
опису типових симптомів недуги, які одно-
часно є її міфологічними ознаками, застосо-
вують артикуляційно слабкі голосні: «пеи‑
куча, бол’уча і подумана, і погадана, і з в’ітру,
і з роси, і з води, із с’ірих очей, чолов’ічих,
чи ж’іночих, чи хлопйачих, чи д’івчачих, чи
вран’ішн’іх, чи вден’ішн’іх, чи веич’ірн’іх» [9,
с. 11]. Співвідношення слабких до сильних
становить приблизно як 2/3 до 2/5. Звукова
архітектоніка мотиву впізнання характери-
зується перевагою слабких артикуляцій –
[и], [i], [у]. Наприклад, у тексті «від переля-
ку» «Чи ти д’ід’ів і бабин, бат’к’ів і матеирин,
скот’ачий і кот’ачиǐ, собачий і свин’ачиǐ,
кур’ачий і ут’ачий, і гус’ачий, і в’ітровий,
і вихровий <...> і гад’ачий, і кот’ачий» [16,
с. 61] частотність артикуляційно слабких
фонем збільшується за рахунок вживання
«чи ти», сполучників «і», «й» (варіант «ǐ»),
прикметникових закінчень «ий» і суфіксів
«ин» (бабині, матеирині), які частково ніве-
люють сильні |о|-|а|.
Концентрація слабких звуків спри-
яє зменшенню мимовільної уваги на описі
недуги (її імені) шляхом нівеляції гучності
голос них, унаслідок чого хвороба має втра-
тити частину своєї сили. Можливо, тому
лікувальні тексти, семантика яких пов’язана
з потойбічним світом, промовляють пошеп-
ки. Відповідна ситуація моделює специфіч-
ний мовний потік, який продукує артикуля-
ційно «слабкі» тексти, спрямовані на кіль-
кісне зменшення хвороби, але з періодичним
«виживленням» у слабкі звукові потоки
потужних голосних. З огляду на міф, інтер-
венція сильних |о|-|а| має цілком закономір-
ний вигляд, оскільки звукове нівелювання в
цьому разі асоційоване зі знищенням, що у
принципі суперечить природі мовлення як
засобу ствердження буття 6.
Хоча в лікувальних текстах не помічено
радикальних тоніко-звукових перепадів, що
засвідчує їх емоційно-стабілізаційну функ-
цію, в окремих випадках зафіксовано раптові
зміни гучності мовного потоку. Це стосу-
ється мотивів знищення хвороби, де клю-
човими є дієслова наказового способу на
зразок «згинь, пропади, іди» або звукових
імітацій, мета яких полягає в залякуванні
недуги. Цікавими видаються міркування
психологів щодо семантики даного явища.
Насичення окремих відрізків текстів арти-
куляційно сильними чи слабкими нагадують
сеанси психотерапевтичного лікування, де
зміна тембру голосу, раптовий перехід на
шепіт може мати важливе значення при вста-
новленні причин захворювання. На думку
Т. Горової, «Голос, як такий, свідчить про
значимість ситуації, близькість симптому,
якого торкається психолог, <...> по тембру
голосу можна визначити, який рівень свідо-
мого чи підсвідомого задіяний, тобто чим
ближче до підсвідомого, тим більш ландшаф-
тним стає звучання <...>, збій, розрив, пауза,
перехід на інший регістр звучання – усе це
може свідчити про те, що психолог зіштов-
хнувся з якоюсь проблемою, і тут потрібно
шукати» [4, с. 120]. Схожість клінічних пси-
хотерапевтичних методів з вербальним ліку-
ванням засвідчує прагматику міфу, вказує на
один з аспектів його можливого практично-
го застосування.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
3737
Андрій Темченко
Спільною ознакою мотивів обміну, вга-
дування і знищення хвороби є вживання
обрядової лексики, яку не використовують
у повсякденному мовленні. Звідси мало-
зрозумілі фразеологізми на кшталт «весе-
ле серце», «паголова», «пасерце», «ретива
кров», «жовта кость», «сімидесят суставів»
тощо. Відповідні засоби слугують не лише
для опису «місць» перебування духу неду-
ги, але одночасно формують звукову архі-
тектоніку тексту, що відповідає внутрішньо-
му змісту лікувального обряду. Аналогічні
властивості фіксують у польській і німецькій
мовах, що свідчить про архаїчність цього
явища 7.
4. Ситуацію абсурду найчастіше фіксу-
ють у мотиві зустрічі братів: «Місяць на
небі, кит-риба в окіяні, дуб на землі. Як
оці три брати зійдуться, так у раба N зуби
будуть боліти», «Місяць у небі, звір у лісі,
риба в морі, коли сі три докупи зійдуться,
тоді у мене <...> зуби будуть боліти» [25,
с. 131–132]; чеського «Štika v moři, můj otec
v hrobě» («Щука в морі, отець у гробі») [3,
№ 51]. Мотив зустрічі розуміється як алего-
ричне «поєднання непоєднаного», зокрема
неба, землі й води. Цікавим у цьому аспекті
видається порівняння лікувального мотиву
з апокрифічними сюжетами, які своєю чер-
гою зіставляються з міфологічними уявлен-
нями про світоустрій. В «Апокаліпсисі від
Петра» день і ніч, а відтак світло і темрява,
життя і смерть розмежо вані самим Богом:
«І показав мені Господь величезний про-
стір, осяяний найяскравішим світлом, пові-
тря там сяяло променями сонця, земля була
3. Знищення / відсилання недуги є клю-
човим мотивом, характерна особливість
якого – домінування сильних [а]-[е], що най-
частіше фігурують у прийменниках, імен-
никових закінченнях і дієслівних суфіксах.
Наприклад: 1) «на очерета, на болота, на
свойі м’іста», 2) «тут вам не бувати, тут вам
не стойати, рук не ‘дбирати, п’ід груди не
п’ідступати, у боки не шпигати, в чересла не
поддавати, у поперек не рубати» [16, с. 52].
На відміну від попереднього мотиву, співвід-
ношення слабких до гучних є пропорційним.
Перевага сильних інтонацій демонструє
силу знахаря, який відгонить / знищує дух
хвороби і передає недужому засобом звуку
життєву силу.
Показовим у цьому плані є текст «від
крикливець»: «Йа вас визивайу, йа вас
викликайу, ід′іт′ з печ′і за огнем, з димар′а за
димом. ід′іт′ крикливеиц′і огнен′і, скажен′і,
назван′і, наслан′і. ід′іт′ на чорн′і ворота, на
чорну дорогу, на чорний л′іс, на очерета, на
болота, на кам’йан′і шчел′і, де в′ітер не в′ійе,
де сонце не гр′ійе, де христийанс′кий голос
неи заходе» [26, арк. 14].
У мотивах вигнання знаковою видаєть-
ся функція слабких голосних, за допомо-
гою яких змінюється модуляція обрядового
тексту. Таким чином, реалізується функція
довільно-звукового crescendo, де заперечна
частка «ні» виконує функцію резонатора,
за допомогою якого увагу акцентовано на
об’єкті магічного впливу – руках, ногах,
очах, плечах, животі тощо: «Шчоб ти (при-
стріт) не був н’і в руках, н’і в ногах, н’і в
очах, н’і в плечах, н’і в груд’ах, н’і в живот’і,
н’і в жовтойі кост’і, н’і в син’іх жилах, н’і
в румйаному лиц’і, н’і в веселому серц’і»
[25, с. 13]. В окремих текстах співвідношен-
ня сильних до слабких становить як 4/5 до
1/5: «А‑а‑а, шоб твойа беда пошла на сухі‑
йе лози, на глибокі болота» [15, № 103].
Відповідні процеси є показовими у вигляді
графічної схеми:
найгучніші а а а а а а а а а
гучні о о е о е о↑ о↑ о о
не досить гучні и и
слабкі у і↑ і
www.etnolog.org.ua
IM
FE
38
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
38
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 21
вкрита вічнозеленими квітами <...> ті, хто
перебував там, були одягнені у строї світлих
ангелів <...>. Говорить нам Господь: “Це –
місце наших первосвященників, праведних
людей”. Я побачив інше місце, навпроти
цього, надзвичайно похмуре. Це було місце
покарань. Ті, хто страждав, й ангели, які
здійснювали покарання, мали темне вбран-
ня, що відповідало повітрю цього місця»
(15–20) [28]. Відтак зрозуміло, чому затем-
нення сонця, місяця (джерел світла), а також
надмірне почервоніння небосхилу сприйма-
ють як недобру ознаку 8. Візуальне змішання
світлого («чистого») з темним («брудним»)
розцінюється як втручання підземного
(потойбічного). Наприклад, слов’яни вважа-
ли, що під час небесних затемнень сонце або
місяць з’їдають потойбічні істоти, що зафік-
совано в сербському Номоканоні за 1262 рік:
«влъкодлаци лоуноу изýдоше или слонце»
[13, с. 276].
Аналогічним чином побудовано образну
систему лікувальних текстів, де небесний
верх символізує місяць, земну твердь уосо-
блюють рослинні і тваринні тотеми, низ
позначено образами риби, каменя, пращура.
Семантичні відмінності між зазначеними
вище образами проглядаються на всіх рів-
нях функціонування обрядового тексту –
смисловому, лексичному і звуковому. Як
приклад, розгляньмо співвідношення силь-
них і слабких голосних звуків в іменах бра-
тів. Верх представлений образами: «м’іс’ац’
на неб’і», «м’іс’ац’ Йерусалим», «молодик
на неб’і», «м’іс’ац’ на неб’і Адавйевич».
Більшість голосних є сильними і становлять
2/3 від загальної кількості. Середину позна-
чають словосполучення «дуб ў земл’і»,
«кам’ін’ на земл’і», «вовк ў пол’і», «ведм’ід’
ў пол’і», «дерево на земл’і», «зв’ір ў полі»,
зайец’ ў пол’і», «ў л’іс’і дуб», «червйак ў
дуб’і» тощо. У цьому разі кількість голос-
них низької і високої артикуляції майже
пропорційна. Лексичними маркерами низу
є: «шчука ў вод’і», «риба ў мор’і», «жовтиĭ
кам’ін’ ў мор’і», «шчука ў мор’і», «кам’ін’
ў вод’і», «мертвец’ ў гроб’і». В описі «ниж-
нього» світу переважають голосні слабкої
артикуляції і становлять зворотну пропо-
рцію до «верху» (приблизно 2/3 слабких і
1/3 сильних).
Таким чином, відмінність верху, серед-
ини і низу виявлено не лише в образній
семантиці, але й звуковій організації
міфологічного тексту. Зокрема, небесний
«верх» (світло) озвучено переважно силь-
ними [а], [о], [е] (пор. зі життєдайною семан-
тикою звуку-співу), тоді як протиставний
«низ» (темрява) позначено слабкими [і],
[у]. В описі «середи ни» (земної тверді) як
«місця зустрічі» світла і темряви спостері-
гаємо пропорційне співвідношення гучних і
слабких. Відповідна ситуація створює ефект
дзеркала 9, де відображення є «переверну-
тою» проєкцією оригінального зображення
або повідомлення, що слугує додатковою
ілюстрацією архаїчних уявлень про потой-
бічний світ як антисвіт «навпаки» 10. Звідси
пояснення семантики поховальних обрядів,
під час виконання яких перевертали осо-
бисті (контактні) речі покійного – горщики,
миски, ослони, столи тощо.
5. Мотив спустошення хвороби.
Характерним прикладом є текст від «беши-
хи»: «Йак був чолов’ік пустиĭі волипуст’і,
і плуг пустиĭ, і погонич’і пусті, і пусту
ниву орали, і пусту пшениц’у с’ійав, пуста
з’ійшла, пуста і посп’іла, пусти й женц’і
пустими серпами жали, у пусти р’ади стла‑
ли, пусти копи клали, пустими возами
возили, пуст’і стоги становили, на пус-
тому току молотили, пустими лопатами
в’ійали, в пуст’і м’ішки вбирали, пустими
завйазками завйазували, допустого м’іста
возили, н апустому камен’у мололи, ту
бешиху розмололи, по хатах, по болотах,
попустих очеретах» [25, с. 125]. Звукова
картина зазначеного мотиву формується за
рахунок понять зі значенням пустоти, які
складаються з негучних [у], [и], [ǐ] і глухих
[п], [с], [т]. Загалом прикметник «пустий» у
замовлянні повторено 21 раз поспіль, текст
промовляють тричі. Отже, лише у при-
кметнику «пустий» негучні голосні і глухі
www.etnolog.org.ua
IM
FE
3939
Андрій Темченко
приголосні звучать упродовж потрійного
виголошення тексту 63 рази, що значно
приглушує його гучність. Відповідна ніве-
ляція створює звукову ілюзію пустоти, що
«нав’язується» хворобі як її основна ознака
(їй надають обрядове – «пусте» – ім’я), яка
передбачає її знищення, відсилання в місця,
непридатні для проживання (пор.: пустка –
«нежилий будинок», спустошити – «зни-
щити», пустощі – «некорисні дії», пус-
тіти – «задурно пропадати», пустопаш –
«череда без пастуха», пустоб’яка – «розбе-
щена людина», пустобрех – «неправдива,
урічлива людина» [17, с. 501].
Цікавими видаються інші варіації цього
мотиву. Прикладом може глугувати текст
від «бешихи»: «Був соб’і син’ій чолов’ік,
та п’ішов він ў син’ій л’іс, та зрубав в’ін
син’е дерево та зробив син’ого човна і син’і
веселечка, та с’ів в’ін в син’ого човна, та
й пойіхав на син’е море, сп’іймав син’у
шчуку, з син’іми губами, з син’іми зуба‑
ми, з син’іми перами, вз’ав син’ого казана,
налив син’ойі води, приставив до син’ого
вогн’у, об’іклав син’іми дровами зварив
син’у шчуку, став йійі розбирати, на част-
ки роздирати син’іми зубами, син’іми
губами, стала хрешченому (ім’я) бешиха
в’ідступати за син’і гори, в глибок’і р’ічки,
в л’ісові хашч’і, в болота» 11. Функцію при-
глушення виконує прикметник «синій»,
який повторено 19 разів. Окрім того, що
«синій» насичує текст «слабкою» тоні-
кою, у плані семантики його асоційовано
з поняттями «далекий, чужий» (пор.: укр.
синіти – «майоріти, бути ледве помітним»)
або «недужий» (укр. синяк – «гемато-
ма», арго – «п’яниця», діал. посиніти –
«замерзнути»). Синім кольором познача-
ють також хвороби, пов’язані з набряками
і забоями, що пояснює одне з табустич-
них назв чорта як «синéць, синьцá» [23,
с. 624]. Наприклад, «синя рожа» є екві-
валентом крові, що запек лася («мертвої
крові»): «Синя рожа пошла, голубая кров
вошла» [16, с. 35]. За логікою жанру чис-
ленне ритмічне повторення прикметника
«синій» мало знищити, «знекровити» хво-
робу. Семантичні відмінності між «синім»
(негативним) і «блакитним» (позитив-
ним) зафіксовані також у німецькій мові:
blau sein – «бути п’яним» (укр. «п’яний,
аж синій»); ein blaues Auge haben – «мати
синці під очима» (стан нездоров’я); sein
blaues Wunder Еrleben – «пережити неприєм-
ну несподіванку, розчарування»; eine Fahrt
ins Blaue – «безцільна (“пуста”) подорож»;
ins Blaue treffen – «промахнутися, потрапи-
ти пальцем у небо»; але: blaues Blut (in den
Adern) haben – «мати (у жилах) блакитну
кров» [11] 12. У німецькій мові помітними є
також протиставлення «синього» і «черво-
ного» як такого, що асоціюється із життям:
«Ich ging durch einen roten Wald, da war eine
rote Kirche, und in der roten Kirche, da war
ein roter Altar, und auf dem roten Altar, da lag
ein rotes Messer, Nimm das rote Messer und
schneide roten Brot» [14, с. 89–90]. («Я йшов
через червоний ліс, і там, у червоному лісі,
була червона церква, у червоній церкві був
червоний вівтар, а на червоному вівтарі
лежав червоний камінь, візьми червоний
ніж і ріж червоний хліб».) У цьому разі зна-
ковим є прикметник «roten», який арти-
кулюється сильними голосними, позна-
чаючи знакові обрядові об’єкти: «roten
Wald», «roten Kirche», «roter Altar», «rotes
Messer», «roten Brot».
Отже, у лікувальних текстах мотив пусто-
ти (недуги) може маркуватися синім кольо-
ром. Смисловим опозитом до «пустого» і
«синього» виступають поняття, що позна-
чають протилежні поняття – «повного» і
«червоного». У звуковому спектрі відпо-
відні відношення мають вигляд як проти-
ставлення слабкого / негучного [«синій»:
и→і] сильному / гучному [«червоний»: е→о].
Водночас надмірність «червоного» (крово-
теча) може пригнічуватися поняттями зі зна-
ченням статики і нерухомості, які мають
сильніші артикуляції: «із-за кам’йанойі
гори вийшла кам’йана д’івка ў кам’йану
д’ійниц’у кам’йану корову дойіти. Так, йак
з кам’йанойі корови молоко потече, так,
www.etnolog.org.ua
IM
FE
4 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
4 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 21
За логікою міфу ідентичне озвучення
образів «мертвого чоловіка» і «болістей»
має припинити зубний біль. Аналогічні засо-
би обрядового знищення наявні в текстах
«від рожі» і кровотечі: «Йак рожен’к’і не
зойти, так із мого сустава кров’і не пойти»
[16, с. 35], «Як ружа на камені не зійшла, то
так в N кров не пошла» [8, с. 11].
Висновок. Процеси міфотворення, орі-
єнтовані на verbum audiunt, мають свої особ-
ливості, оскільки вирізняються тональніс-
тю, гучністю, ритмом і динамікою, які регу-
люють емоційний стан виконавця-слухача,
а відтак формують якість сприйняття тексту.
Окрім того, мовний потік має два інформа-
ційні рівні – змістовий, пов’язаний з усвідом-
ленням почутого, і фоновий, що стосується
лімбічної системи і впливає на підсвідомість.
Особливість вербального лікування поля-
гає у превалюванні фонового сприйняття і
пояснюється тим, що текст адресовано не
конкретній особі, а уявним міфологічним
персонажам – духам хвороби, «відьмам»,
«злим язикам» або «урочним очам».
Структура лікувального тексту склада-
ється з елементів, які формують мелодику
мовлення і паралельно виконують прагма-
тичні функції, ніби налаштовуючи звуко-
вий діапазон обряду. Амплітуда і частотність
цього діапазону «налагоджує» зв’язок носія
традиції з його архаїчним минулим – тотема-
ми і пращурами, коли важливим був не стіль-
ки змістовий, скільки емоційно-звуковий
компонент обрядового тексту, яким могли
супроводжувати ритуальний танець чи
шаманське камлання. Смисловими опозита-
ми до звукосполучень з мелодикою «дикої»
природи (завивання, свистіння, «гукання»,
шипіння, гризіння, рвання, ламання і т. п.) є
голосні зі сильною артикуляцією, розміщені
у відкритих складах, або окличні сполуки
на кшталт «гой», «гей», виголошення яких
стверджує присутність людини («свого»,
«свійського») у середовищі природного
шчоб у N кров потекла» [14, с. 9]. У цьому
аспекті перенесення властивостей «твердо-
го» каменя на «рідку» кров дублюється на
рівні звуку шляхом протиставлення слабших
фонем «червоного» сильнішим фонемам
«кам’яного».
6. Формули благословення, на відміну від
попередніх мотивів, вирізняються абсо-
лютним домінуванням сильних голосних,
що зумовлює їх позитивну тоніку: «Буд’
здорова, йак вода, а багата, йак земл’а»,
«<...> народженого, молитв’аного, хрешче‑
ного раба Божого N», «Шчоб ви не заду‑
мали, не загадали лихого слова сказат’ і
подумат’» [16, с. 53–55].
7. Формулами уподібнення (у літературо-
знавстві паралелізмами) називають смисло-
ві зіставлення двох частин тексту: «Лихим
очам да сіль да печина, що ти нам, то й тобі:
як вам добре, так і тобі хай добре; нехай
буде добре і тобі і нам» [19, № 7]. Типовим
прикладом слугує фонетична структура
тексту від зубного болю: «(І) йак мертвий
чолов’ік замре і бол’іст’і присушит’, (ІІ) так
і ви замр’ітеі бол’іст’і присушите» [16, с. 76].
Відповідно до схеми гучності голосних,
представленої в таблиці, обидві частини
текс ту майже ідентичні, тобто уподібнення
відбувається одразу на двох рівнях – звуко-
вому і лексико-семантичному.
(і) (іі)
найгучніші а а а а
гучні е о о↑ е о е о е
не досить
гучні
и и и и и и↑
слабкі і і і і у↑ і і↑ і і і у
www.etnolog.org.ua
IM
FE
4141
Андрій Темченко
(«чужого», «дикого»), що своєю чергою
пояснює їх застосування в інших обрядо-
вих жанрах. Прояви ствердження «себе»
(життя) у середовищі «чужого» (смерті)
фіксовані у спонтанних вигуках, що в сучас-
ному мовленні виконують сигнальні функції
і позначають афективні стани страху, відчаю,
захвату, люті, жаху, екстазу тощо. Крім сиг-
нальної, наявною є трансформаційна функ-
ція обрядового мовлення, яке у просторі
міфу може змінювати статус об’єкта, пере-
творюючи його з «буденного» на «сакраль-
ний» (ужитковий предмет стає фетишем,
тварина – тотемом, хворий – «народженим,
хрещеним, молитвенним, благословенним»)
або із живого на мертвий (дух недуги стає
потойбічним персонажем).
Очевидно, що звукова організація обря-
дового мовлення істотно відрізняється від
буденного, оскільки обрядовий текст більш
упорядкований, майже канонізований,
а його використання чітко регламентоване.
За логікою міфу завершеність, структуро-
ваність і смислова наповненість обрядово-
го тексту має відбивати структурованість
і наповненість усесвіту. В цьому аспекті
актуалізується опозиція «текст – не-текст»
як прояв загальної опозиції «космос–
хаос», наявність якої пояснює смисл функ-
ціонування обрядового тексту, що в цьому
аспекті є засобом звукового і смислового
структурування ушкодженого хворобою
тіла. Хаотична, неупорядкована територія
потойбічного («ворожого» і «чужого»)
має бути впорядкована так само, як ревіння
тварини або маячня хворого повинні бути
структурованими в мову. Отже, лікуваль-
ний текст формується на всіх рівнях його
функціонування, звукова організація якого
«зв’язує» порушену хворобою дійсність у
текст (чергування голосний-приголосний,
розміщення наголосів, вживання голосних
з сильною артикуляцією тощо) або, навпа-
ки, нівелює «чужий» текст, пов’язаний із
семантикою потойбічного, провокуючи,
таким чином, припинення, «завмирання»
болю (превалювання голосних зі слабкою
артикуляцією, глухих і шиплячих звуків).
Подібні методи використовують і в сучас-
ній психотерапії як алертний й еріксонов-
ський гіпноз.
Важливою ознакою фонетичної органі-
зації лікувального тексту є протиставлен-
ня гучності і тиші. Періодичне збільшення-
зменшення голосової модуляції залежить від
контексту і виконує функцію підсилення
або знищення. У цьому сенсі лікувальний
текст нагадує, побудовану за відповідними
«правилами», звукову матрицю, куди лише
вставляють ім’я хворого. У такий спосіб від-
бувається мінімізація авторського компо-
нента, що презентує замовляння як уніфіко-
ваний прототекст, а його «нейтральність» і
«безособовість» (відсутність автора) є засо-
бом табуації-захисту від негативного впливу
потойбічного. Сильні і слабкі артикуляції
утворюють бінарні опозиції, які є реалізаці-
єю загальної ідеї, де голос (озвучення буття)
символізує життя, натомість мовчання –
ознака смерті (пор. з основними характерис-
тиками потойбічного як німого, нерухомо-
го, сліпого). Коливання висхідних і спадних
голосових потоків залежать від прагмати-
ки обрядового тексту, виголошення якого
часто спрямоване на «гальмування» життє-
вих реакцій, що проявляються як кровотеча
чи фізичний біль. У цьому разі замовляння
«контактує» з потойбічним, тому його гуч-
ність приглушується і монотонізується.
Прагматика лікувального тексту спону-
кає до формульності структури, що гальмує
його еволюцію як міфо-поетичного жанру.
В межах сталого шаблону коментуються
магічні дії, які мають архаїчне походження
і стосуються тотемістичних й анімістичних
вірувань. Таким чином, окрім акціональної
складової (де магічні маніпуляції стосують-
ся тіла хворого), обряд доповнює вербаль-
ний компонент, що впливає на його ім’я. Як
результат, – недужий одночасно звільняєть-
ся від хвороби на двох рівнях – візуальному
і звуковому (тіла і душі), відтак його ім’я стає
«чистим». Серед найуживаніших «шабло-
нів» є мотиви обміну (братання з тотемом),
www.etnolog.org.ua
IM
FE
42
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
42
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 21
«розпізнавання», знищення або відсилання
духа недуги, зустрічі братів (порушення кос-
мічного порядку, що трактується як абсурд),
спустошення хвороби (стирання її імені),
а також формули благословення й уподіб-
нення (підсилення імені хворого).
Звукова архітектоніка лікувального текс-
ту є системною, оскільки на рівні звуку
дублює міфологічну картину всесвіту. Світ
людей (космічний «верх») представлений
гучними звуками і висхідними інтонаціями,
тобто голосними заднього ряду у відкритих
складах (мотив обміну), які протиставлені
спадним інтонаціям, що стосуються хвороб
(космічного «низу»). За допомогою негуч-
них голосних, які «вживлюються» в обря-
дові найменування хвороби, здійснюється
її звукове послаблення шляхом обрядової
нівеляції сили магічного імені (мотив роз-
пізнання).
Використовуючи наказові форми дієсло-
ва, де переважають голосні заднього ряду або
наголошені голосні середнього ряду (гучні),
здійснюють вигнання хвороби, в імені якої
превалюють голосні переднього ряду або
ненаголошені голосні середнього ряду
(негучні), демонструючи перевагу «верху»
(життя і світла) над «низом» (смертю і тем-
рявою). У цьому аспекті звук є маркером
«цього» світу і протистоїть «німому» й
«пустому» потойбіччю.
Знаковим у цьому плані є мотив зустрі-
чі братів (ситуація абсурду), в якому про-
демонстровано звукову картину всесвіту.
Фонетичними маркерами міфологічного
«верху» виступають переважно сильні [а],
[о], [е], у той час як «низ» позначено слабки-
ми [і], [у]. В описі «середини» (світу людей)
фіксується пропорційне співвідношення
гучних і слабких. Відповідна звукова ситуа-
ція створює ефект дзеркала, що ілюструє
архаїчні уявлення про потойбіччя як світ
«навпаки».
Аналогічні пропорції властиві мотивам
спустошення хвороби (↓) і благословення
недужого (↑). У мотиві спустошення пре-
валюють слабкі голосні переднього ряду.
Натомість мотив благословення наси-
чено гучними голосними заднього ряду.
Вживання гучних голосних демонструє
також магічну силу обрядової мови, за допо-
могою якої стверджується життя.
Семантичними еквівалентами пустоти
виступають інші поняття, що позначають
хворобу. До таких належить прикметник
«синій», який протиставлено «червоно-
му», що підтверджено його артикуляційни-
ми характеристиками (наявність голосних
заднього ряду). Однак будь-яка смислова
неврівноваженість нівелюється міфом. Так,
надмірність «червоного» провокує крово-
течу і спонукає до протиставлення образу
рідкої крові твердого каменя, що має сильні-
ші артикуляційні характеристики. Зазначені
вище мотиви наявні також у польських і
німецьких лікувальних текстах.
Відмінність голосних за гучністю «екс-
плуатується» в імітаційній магії. Так, смис-
лове перенесення ознак однієї частини
тексту на іншу (метонімія) продубльовано
також на рівні звуку. Найчастіше це стосу-
ється текстів, мета виголошення яких поля-
гає у зменшенні фізичного болю, де ключо-
вими є поняття зі значенням завмирання,
сушіння, припинення. Перенесення ознак
здійснюється шляхом зіставлення дійсного і
бажаного та реалізується у вигляді схеми
«як ... то / так».
Примітки
1 Сприйняття буття не «таким, яким воно є», а «та-
ким, яким воно має бути» є ключовим принципом
міфо творення.
2 Незважаючи на те що в українській мові кількість го-
лосних є меншою, аніж приголосних, частотність їх вжи-
вання складає 41 % [18, с. 22], що вказує на семантико-
звукову поліфункціональність. Головним чинником,
який впливає на гучність звуку, є його артикуляційні
властивості. В українській мові всі голосні утворюють-
ся за рахунок великого резонатора, тому є достатньо
чіткими і потенційно гучними. За потужністю голосні
фонеми розподілені таким чином: |а| – найгучніший,
www.etnolog.org.ua
IM
FE
4343
Андрій Темченко
1. Антонюк В. Г. Замовляння в мовноінтонаційній
системі української народної поезії та побутовому вжит-
ку : автореф. дис. … канд. філол. наук. Київ, 1994. 24 с.
2. Бондаренко В. Мовні засоби ритмізації україн-
ських народних лікувальних замовлянь. Українське мово‑
знавство. 2011. № 42. С. 3–13.
3. Вельмезова Е. В. Чешские заговоры. Исследования
и тексты. Москва : Индрик, 2004. 280 с.
4. Горовая Т. П. Голос как телесный феномен. Мир
психологии. 2003. № 2. С. 217–221.
5. Деррида Ж. О грамматологии / пер. с фр., вст.
ст. Н. Автономовой. Москва : Ad Marginem, 2000.
512 с.
6. Докторевич В. А. Три теории порождения звуко-
символизма. URL : https://pgu.ru/upload/iblock/b33/
uch_2014_v_24.pdf (дата звернення: 10.05.2020).
Список використаних джерел
|е|-|о| – гучні, |и| – нейтральний, |у| – не досить гучний,
|і| – негучний. На думку В. Перебийноса, частотність
фонемовживань (з розрахунку на одну тисячу) розпо-
діляється в такий спосіб: |а| – 86, 92; |о| – 78, 53; |і| –
53, 16; |и| – 50, 98; |е| – 46, 12; |у| – 36, 84 [18, с. 22–23].
3 Уважається, що виникнення голосних більш давнє,
порівняно з приголосними, тому значеннєвий діапа-
зон їх використання дещо вужчий, оскільки стосується
лімбічної системи, де відбувається координація інтона-
ційно-голосових компонентів, розрізнення інформації
за частотами основного тону. Ж. Дерріда щодо цього
зауважив: «Часи голосу – це та стадія розвитку мови,
яка ще пов’язана з пристрастю, емоціями, енергією, тва-
ринним станом, що відбивається у плавності і легкості
вимови, висоті звуків, інтонації і довготі голосних, рит-
мі мови тощо <...>. Залежно від збільшення потреб, мо-
дифікуються ділові зв’язки і поширюється освіта, мова
змінює свій характер: вона стає правильнішою, однак
не такою пристрасною, вона підмінює почуття думками
й апелює не стільки до серця, скільки до розуму. Саме
через це згасає інтонування і прогресує виразність» [5,
с. 421]. У лікувально-обрядових текстах ці компонен-
ти мають свої особливості, оскільки «мають справу»
з описами «німого», «нерухомого» і «темного», що
зумовлює дозоване використання голосних («динаміч-
ного» і «світлого»).
4 Логіка формування архаїчних фольклорних текстів
базується на бінарному протиставленні або балансуван-
ні ритмічних і аритмічних, гучних і глухих звукових ко-
ливань, рефренів і раптових вигуків.
5 «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово,
і Слово було – Бог. З Богом було воно споконвіку. Ним
постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.
У ньому було життя, і життя було – світло людей. І світло
світить у темряві, і не пойняла його темрява» (Іоанн 1:
1–5).
6 У міфології процес озвучення ототожнюється з
моментом відтворення. Порівняйте з виразом «мертва
тиша», де відсутність звуку ототожнюється зі смертю і
небуттям.
7 Незважаючи на те, що в польській мові силь-
ний [а] може наближуватися до носового [о], силь-
ний [е] – до носового [е], [ł] – до нескладового [у],
у мотиві знищення більшість позицій також є сильною.
Наприклад: «Poszedł zastrzał ze swoją zastrzałową, ze
swojem siedmiorgiem dzieci. Napotkał go tam Pan Jesus z
nieba: “Gdzie ty idziesz, zastrzale?” – “Idę na jego (žony)
imieniny, będę strzelał w jego źyły”. – “Nie chodź-że tam,
zastrzałe, bo ja ci tam nie kaźę. Jdź-że ty w olszynę, w
grabinę, w sośninę, wszelaka drzewinę. Będzie ci sam Pan
Jesus mocą, najświętsza Panna dopomocą”» [14, с. 65].
(«Йшов пристріт із пристрітихою, із своїми сімома ді-
тками. Зустрічають Ісуса Господа Небесного: “Куди ти
йдеш, пристріте?” – “Іду до нього (до неї) на іменини.
Хочу зурочити його жили”. – “Не заходь туди, пристріте,
бо я цього не хочу. Іди ти у вільху і гроб, у сосну, в будь-
яке дерево. Сам Господь тобі говорить, Пресвята Діва
допоможе”».) Як варіант: «na bory, na lasy, suchy dąb i
suchy grob łupać» [14, с. 86]. («На гори, у ліси, сухий
дуб, сухий граб гризти».) На відміну від українських і
польських лікувальних текстів, у німецьких замовляннях
сильна артикуляція голосних дещо послаблена, що пояс-
нюється її фонетичними особливостями, однак вона не
зникає остаточно: «Geh hin in eine wilde Flur, geh hin,
wo kein Glöckl klingt, geh hin, wo kein Vögerl singt, geh
hin, wo kein Sonn’ und Mond hinscheint» («Іди в чисте
поле, іди туди, де не дзвонять дзвони, іди туди, де не спі-
вають птахи, іди туди, де не світить сонце, ні місяць»)
[14, с. 86].
8 В «Об’явленні Святого Іоанна Богослова» земле-
трус і затемнення сонця асоціюються з «кінцем світу»:
«І ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло,
як міх волосяний, і весь місяць зробився як кров <...>.
І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій перга-
менту, і кожна гора, і кожен острів порушився зі своїх
місць» [12, с. 14].
9 У практичній психології ефект дзеркала викорис-
товують як метод опосередкованого впливу на підсвідо-
мість контактної особи.
10 Зрозумілим у цьому контексті видається лікуваль-
ний мотив, записаний на території Російської Півночі:
«На острове на Кургане стоит белая береза, вниз ветвя-
ми, вверх коренями» [21, с. 22].
11 Записано Китовою С. А. в с. Межиріч Канівського
району Черкаської області.
12 На думку П. Осипова, вираз походить з «античних
часів і вказує на представників західноготської знаті, че-
рез світлу шкіру яких проступали блакитні контури жил,
що було помітним контрастом до непрозорої темної
шкіри маврів» [11, с. 21].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
4 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
4 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 1/2 0 21
references
7. Дружинець М. Л. Українське усне мовлення: психо-
та соціофонетичний аспекти. Одеса : Одеський націо-
нальний ун-т ім. І. І. Мечникова, 2019. 580 с.
8. Зоряна вода (таємниці поліських знахарів) / упор.,
вст. ст. В. Ф. Давидюка. Луцьк : Надстир’я, 1993. 24 с.
9. Корнієнко Г. Замовляння. Родовід. 1991. № 2.
С. 8–13.
10. Леонтьев А. Н. Психология речи. Мир психоло‑
гии. 2003. № 2. С. 31–41.
11. Осипов П. Лексико-семантичні особливості
мовних одиниць із позначенням кольору «синій» в ні-
мецькій та українській мовах (аспект міжкультурної ко-
мунікації). Наукові записки Кіровоградського державного
педагогічного університету. Вип. 75 (1). Серія: Філологічні
науки (мовознавство) : у 5 ч. Кіровоград, 2008. С. 19–22.
12. Платонов К. И. Слово как физиологический и
лечебный фактор (вопросы теории и практики психо-
терапии на основе учения И. П. Павлова). Москва : Го-
сударственное издательство медицинской литературы
Медгиз, 1957. 437 с.
13. Плотникова А. А. Затмение солнца или луны. Сла‑
вянские древности: этнолингвистический словарь : в 5 т. /
под ред. Н. И. Толстого. Москва : Международные отно-
шения, 1999. Т. 2. С. 276–279.
14. Познанский Н. Заговоры. Опыт исследования
происхождения и развития заговорных формул. Мо-
сква : Индрик, 1995. 352 с.
15. Полесские заговоры (в записях 1970–1990-х гг.).
Москва : Индрик, 2003. 752 с.
16. Рецепти народної медицини, замовляння від
хвороби (записані Я. П. Новицьким, П. С. Єфименком,
В. П. Милорадовичем). Українські чари. Київ : Либідь,
1992. С. 32–95.
17. Словарь української мови : у 4 т. / упор. з додат-
ком власн. матер. Б. Грінченко. Київ : Наукова думка,
1996. Т. 3 (О–П). 516 с.
18. Сучасна українська літературна мова: Підруч-
ник / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін. ;
за ред. А. П. Грищенка. Київ : Вища школа, 1993. 493 с.
19. Таємна сила слова (заговори, замовляння, за-
клинання) / упор., вст. ст. Г. Б. Бондаренко. Київ : т-во
«Знан ня» України, 1992. 32 с.
20. Темченко А. І. Ритм у лікувальних обрядових
текс тах: міфологія дискурсу і семантика образної сис-
теми. Вісник Черкаського університету. Серія «Історичні
науки». Черкаси. 2015. № 29 [362]. С. 61–71.
21. Топоров В. Н. К реконструкции индоевропей-
ского ритуала и ритуально-поэтических формул (на ма-
териале заговоров). К столетию со дня смерти А. Шлей-
хера. Труды по знаковым системам, ІV / отв. ред. Ю. Лот-
ман. Тарту : Тартуский государственный университет,
1969. С. 9–43.
22. Тхостов А. Ш. Болезнь как семиотическая систе-
ма. Ч. 1. Вестник Московского университета. Серия 14.
Психо логия. 1993. № 1. С. 3–16.
23. Фасмер М. Этимологический словарь русского
языка : в 4 т. / пер. с нем. и доп. О. Н. Трубачева ; под
ред. и с предисл. Б. А. Ларина. Москва : Прогресс, 1987.
Т. 3 (Муза – Сят). 832 с.
24. Хайдегер М. Время и бытие. Статьи и
выступления. Москва : Республика, 1993. 447 с.
25. Чубинський П. П. Мудрість віків. Українське на-
родознавство у творчій спадщині Павла Чубинського :
в 2 т. Київ : Мистецтво, 1995. Т. 1. 224 с.
26. Шевченко С. Приказки, легенди, народний ка-
лендар, прислів’я, замовляння, вірування, огородництво,
повір’я, звичаї, свято Івана Купала. Записували учні, вчителі
Кіровоградської обл. 1913–1921 рр. Архівні наукові фонди
рукопису та фонозапису Інституту мистецтвознавства,
фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського (м. Київ)
Національної академії наук України. Ф. 1–5. Оп. 388. 301 арк.
27. Шляхова С. Фоносемантическая картина мира:
к постановке проблемы. URL : https://cyberleninka.
ru/article/n/fonosemanticheskaya-kartina-mira-k-
postanovke-problemy (дата звернення: 10.05.2020).
28. Grébaut S., Littérature éthiopienne pseudo-
Clémentine». Revue de l’Orient Chrétien, new series. Vol. 15
(1910). P. 198–214. URL : https://www.researchgate.
net/publication/338699369_4_Demons_of_the_
Underworld_in_the_Christian_Literature_of_Late_
Antiquity (дата звернення: 01.05.2020).
29. Szwarcman D. Text-sound composition. Ruch
Musicny. 1978. № 16. Р. 4–6.
1. ANTONIUK, Valentyna. Incantations in the Linguo‑
Intonation System of Ukrainian Folk Poetry and Household
Use. An author’s abstract of Ph.D. thesis in Philology. Taras
Shevchenko Kyiv National University. Kyiv, 1994, 24 pp. [in
Ukrainian].
2. BOBDARENKO, Vira. Linguistic Means of Rhyth-
mization of Ukrainian Folk Medical Incantations. In: Ana-
toliy MOYSIYENKO, ed.-in-chief, Ukrainian Linguistics,
Kyiv: Taras Shevchenko Kyiv National University, 2012,
no. 42. pp. 3–13 [in Ukrainian].
3. VELMEZOVA, Ekaterina. Czech Incantations: Stud‑
ies and Texts. Moscow: Indrik, 2004, 280 pp. [in Russian].
4. GOROVAYA, Tatiana. Voice as a Bodily Phenom-
enon. In: David FELDSTEIN, ed.-in-chief, The World of
Psychology, 2003, no. 2, pp. 117–122 [in Russian].
5. DERRIDA, Jacques. Of Grammatology. Translated
from the French and introduced by Natalia AVTONOMO-
VA. Moscow: Ad Marginem, 2000, 512 pp. [in Russian].
6. DOKTOREVICH, V. Three Theories of Sound Sym‑
bolism Generation [online]. Available from: https://pgu.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
4545
Андрій Темченко
ru/upload/iblock/b33/uch_2014_v_24.pdf (accessed:
10 May 2020) [in Russian].
7. DRUZHYNETS, Mariya. Ukrainian Oral Speech:
Psycho‑ and Sociophonetic Aspects. Odesa: Illia Mechnykov
Odesa National University, 2019, 580 pp. [in Ukrainian].
8. DAVYDIUK, Viktor (compiled and prefaced by).
Stellar Water (Secrets of Polissian Healers). Lutsk: Nadsty-
rya, 1993, 24 pp. [in Ukrainian].
9. KORNIYENKO, Halyna. Incantations. In: Gene‑
alogy: Scientific Notes for the Cultural History, 1991, no. 2,
pp. 8–13 [in Ukrainian].
10. LEONTIEV, Aleksei. Psychology of Speech. In:
David FELDSTEIN, ed.-in-chief, The World of Psychology,
2003, no. 2, pp. 31–41 [in Russian].
11. OSYPOV, Petro. Lexical and Semantic Features
of Linguistic Units Denoting the Blue Colour in German
and Ukrainian Languages (An Aspect of Intercultural
Communication). In: Oleh SEMENIUK, ed.-in-chief,
Proceedings of the Volodymyr Vynnychenko Kirovohrad State
Pedagogical University. Issue 75 (1). Series: Philological Sci‑
ences (Linguistics): in Five Parts. Kirovohrad, 2008, pp. 19–
22 [in Ukrainian].
12. PLATONOV, Konstantin. Words as a Physiological
and Therapeutic Factor (Issues of Theory and Practice of Psy‑
chotherapy Based on Ivan Pavlov’s Teachings). Moscow: State
Publishing House of Medical Literature, 1957, 437 pp. [in
Russian].
13. PLOTNIKOVA, Anna. Eclipse of the Sun or Moon.
In: Svetlana TOLSTAYA, ed-in-chief, Slavonic Antiquities: An
Ethno‑Linguistic Dictionary: in Five Volumes. Institute of Slavic
Studies of the Russian Academy of Sciences. Moscow:
International Relations, 1999, vol. 2: Д (Давать) — К
(Кpошки), pp. 276–279 [in Russian].
14. POZNANSKIY, Nikolay. Incantations. An Attempt
of Studying the Origin and Development of Incantatory For‑
mulae. Moscow: Indrik, 1995, 352 pp. (reprint of the 1917
edition) [in Russian].
15. AGAPKINA, Tatiana, Elena LEVKIEVSKAYA and
Andrey TOPORKOV (compilers, text-preparers, annota-
tors). Polissia Incantations (Recorded through the 1970s–
1990s). Moscow: Indrik, 2003, 752 pp. [in Russian].
16. NOVYTSKYI, Yakiv, Petro YEFYMENKO and
Vasyl MYLORADOVYCH (collectors). Recipes of Folk
Medicine, Incantations against Diseases. In: Olena TALAN-
CHUK (compiler). The Ukrainian Magic. Kyiv: Lybid, 1992,
pp. 32–95 [in Ukrainian].
17. HRINCHENKO, Borys (compiled and added
by). Dictionary of the Ukrainian Language: in Four Volumes.
A phototypic edition. Kyiv: Scientific Thought, 1996,
vol. 3: О–П, 516 pp. [in Ukrainian].
18. HRYSHCHENKO, Arnold, Liubov MATSKO,
Mariya PLIUSHCH, Nina TOTSKA, Ivanna UZDYHAN.
Modern Ukrainian Literary Language: A Textbook. Edited
by Arnold HRYSHCHENKO. Kyiv: Higher School, 1993,
493 pp. [in Ukrainian].
19. BONDARENKO, Halyna (compiled and prefaced
by). The Secret Power of Words (Conjurations, Incantations,
and Spells). Kyiv: Knowledge, 1992, 32 pp. [in Ukrainian].
20. TEMCHENKO, Andriy. Rhythm in Medical Ritual
Texts: Mythology of Discourse and Semantics of Figurative
System. In: Serhiy KORNOVENKO, ed.-in-chief, Bulletin
of the Bohdan Khmelnytskyi Cherkasy National University.
Series: Historical Sciences. Cherkasy, 2015, no. 29 (362),
pp. 61–71 [in Ukrainian].
21. TOPOROV, Volodymyr. On the Issue of
Reconstructing an Indo-European Ritual and Ritual-
Poetic Formulae (Based on Studying Incantations). On
the Centenary of Death of August Schleicher. In: Yuri
LOTMAN, ed.-in-chief, Sign Systems Studies, IV. Tartu:
Tartu State University, 1969, pp. 9–43 [in Russian].
22. TKHOSTOV, Aleksandr. Disease as a Semiotic Sys-
tem. Pt. 1. In: Yevgeny KLIMOV, ed.-in-chief, Bulletin of
the Moscow University. Series 14. Psychology, Moscow, 1993,
no. 1, pp. 3–16 [in Russian].
23. VASMER, Max Julius Friedrich. The Etymological
Dictionary of the Russian Language: in Four Volumes. Trans-
lated from the German and supplemented by Oleg TRU-
BACHIOV, edited and prefaced by Boris LARIN. Mos-
cow: Progress, 1986–1987, vol. 3: Муза–Сят, 832 pp. [in
Russian].
24. HEIDEGGER, Martin. Time and Being: Articles and
Speeches. Compiled, translated from the German and anno-
tated by Vladimir BIBIKHIN. Moscow: Republic, 1993,
447 pp. [in Russian].
25. CHUBYNSKYI, Pavlo. The Centuries‑Old Wisdom.
Ukrainian Ethnology in the Pavlo Chubynskyi Creative Her‑
itage: in Two Volumes. Kyiv: Art, 1995, vol. 1, 224 pp. [in
Ukrainian].
26. NAS of Ukraine’s M. Rylskyi Institute of Art Stud-
ies, Folkloristics and Ethnology’s Archival Scientific Funds
of Manuscripts and Audio-Recordings: f. 1–5, u.i. 388,
301 sheets: SHEVCHENKO, S. Sayings, Legends, Folk Cal‑
endar, Proverbs, Charms, Beliefs, Vegetable Growing, Supersti‑
tions, Customs, Ivana Kupala Holiday. Recorded by pupils and
teachers of Kirovohrad Region. 1913–1921 [in Ukrainian].
27. SHLYAKHOVA, Svetlana. Phonosemantic Picture
of the World: Towards the Problem‑Setting [online]. Avail-
able from: https://cyberleninka.ru/article/n/fonose-
manticheskaya-kartina-mira-k-postanovke-problemy (ac-
cessed: 10 May 2020) [in Russian].
28. GRÉBAUT, Sylvain. Littérature éthiopienne
pseudo-Clémentine [Pseudo-Clementine Ethiopian Lit-
erature]. In: Revue de l’Orient Chrétien [ Journal of the
Christian Orient], new series, vol. 15 (1910), pp. 198–214
[online]. Available from: https://www.researchgate.net/
publication/338699369_4_Demons_of_the_Under-
world_in_the_Christian_Literature_of_Late_Antiquity
(accessed: 01 May 2020) [in French].
29. SZWARCMAN, Dorota. Text-Sound Composition.
In: Ludwik ERHARDT, ed.-in-chief, Ruch Muzyczny. War-
saw: Biblioteka Narodowa, 1978. № 16. P. 4–6 [in English].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|