Володимир Гнатюк – організатор та учасник формування музейних етнографічних колекцій
У 2021 році минає 150 років із дня народження Володимира Гнатюка – видатного вченого та організатора української науки. Крім відомих галузей знань (етнографії, фольклористики, історії, літературознавства, мовознавства), його цікавила ще одна важлива сфера україністики – етнографічне музейництво. Зал...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Дата: | 2021 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2021
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204357 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Володимир Гнатюк – організатор та учасник формування музейних етнографічних колекцій / М. Глушко // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 2. — С. 15–25. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860256063506350080 |
|---|---|
| author | Глушко, М. |
| author_facet | Глушко, М. |
| citation_txt | Володимир Гнатюк – організатор та учасник формування музейних етнографічних колекцій / М. Глушко // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 2. — С. 15–25. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | У 2021 році минає 150 років із дня народження Володимира Гнатюка – видатного вченого та організатора української науки. Крім відомих галузей знань (етнографії, фольклористики, історії, літературознавства, мовознавства), його цікавила ще одна важлива сфера україністики – етнографічне музейництво. Залучивши архівні та опубліковані джерела, у пропонованій статті розглядаємо причетність В. Гнатюка до розбудови Музею Наукового товариства імені Шевченка у Львові та його участь у формуванні музейних збірок. Щонайменше тричі (12.12.1900; 1.9.1909; 15.07.1920) В. Гнатюка обирали до різних тимчасових комісій НТШ у Львові, члени яких розробляли концепцію діяльності Музею, готували й поширювали серед населення праці методичного характеру (відозви), складали плани експозицій, опікувалися поповненням музейних колекцій новими моделями й автентичними предметами традиційно-побутової культури українців тощо. У 1902–1903 роках учений виконував обов’язки референта цієї структурної одиниці Товариства. Співпрацюючи з Федором Вовком, В. Гнатюк брав участь у формуванні нових етнографічних збірок Етнографічного відділу Російського музею імператора Олександра III в Санкт-Петербурзі. Ця співпраця була особливо активною напередодні Першої світової війни (1913–1914), коли фонди російської музейної установи поповнили вироби щоденного побуту («писані столи», «писані скрині») та компоненти традиційного одягу гуцулів. Завдяки В. Гнатюку переважну більшість моделей та оригінальних зразків традиційної матеріальної культури і творів народного мистецтва було зібрано на території галицьких частин Бойківщини та Гуцульщини, звідки походили його найкращі «посередники» з музейної справи, – Михайло Зубрицький, Лука Гарматій, Богдан Заклинський, Антін Онищук, Петро Шекерик-Доників та ін. Водночас В. Гнатюк безпосередньо брав участь у пошуку, відборі та формуванні етнографічних колекцій, відпочиваючи влітку на території Гуцульщини.
In 2021, 150 years have passed since the birth of Volodymyr Hnatiuk, an outstanding scholar and organizer of Ukrainian science. In addition to well-known fields of knowledge (ethnography, folklore studies, history, literary studies, and linguistics), he was interested in another important area of Ukrainian studies – ethnographic museology. While attracting archival and published sources, the article’s author considers the involvement of V. Hnatiuk in the development of the Shevchenko Scientific Society Museum in Lviv, as well as his participation in the formation of museum collections. At least three times (on 12 December 1900, 1 September 1909, and 15 July 1920) V. Hnatiuk was elected to various interim commissions of the Shevchenko Scientific Society in Lviv, whose members developed the concept of the Museum’sactivities, prepared and disseminated methodological papers (appeals) to the population, mapped out expositions, and took care of replenishing museum collections with new models, authentic objects of traditional everyday-life culture and so on of the Ukrainians. From 1902 to 1903, the scholar served as a consultant to this structural unit of the Society. Cooperating with Fiodor Vovk, V. Hnatiuk was also involved in the formation of new ethnographic collections of the Ethnographic Department at the Russian Museum of Emperor Alexander III in St. Petersburg. This cooperation was especially active on the eve of World War I (1913–1914), when the funds of the Russian museum were replenished with everyday-life products (painted tables, painted chests) and components of traditional Hutsul clothing. Owing to V. Hnatiuk, the vast majority of models and original patterns of traditional material culture and folk art works were collected in the territories of Halychyna portions of Boykivshchyna and Hutsulshchyna, where his best intermediaries in museology came from – Mykhaylo Zubrytskyi, Luka Harmatiy, Bohdan Zaklynskyi, Antin Onyshchuk, Petro Shekeryk-Donykiv, et al. At the same time, V. Hnatiuk directly participated in the search, selection, and formation of ethnographic collections while resting in Hutsulshchyna in the summertime.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:49:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
15
ГЛУШКо МИХАйЛо
доктор історичних наук, професор кафедри етнології Львівського національного університету імені Івана
Франка. ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3520-8891
HLUSHKo MyKHayLo
a Doctor of History, a professor at the Ivan Franko Lviv National University Ethnology Subdepartment. ORCID
ID: https://orcid.org/0000-0003-3520-8891
DOI ?????????????
Бібліографічний опис:
Глушко, М. (2021) Володимир Гнатюк – організатор та учасник формування музейних етнографічних
колекцій. Народна творчість та етнологія, 2 (390), 15–25.
Hlushko, M. (2021) Volodymyr Hnatiuk – An Organizer and Participant in the Formation of Museum
Ethnographic Collections. Folk Art and Ethnology, 2 (390), 15–25.
Анотація / abstract
У 2021 році минає 150 років із дня народження Володимира Гнатюка – видатного вченого та організатора укра-
їнської науки. Крім відомих галузей знань (етнографії, фольклористики, історії, літературознавства, мовознавства),
його цікавила ще одна важлива сфера україністики – етнографічне музейництво. Залучивши архівні та опубліковані
джерела, у пропонованій статті розглядаємо причетність В. Гнатюка до розбудови Музею Наукового товариства іме-
ні Шевченка у Львові та його участь у формуванні музейних збірок.
Щонайменше тричі (12.12.1900; 1.9.1909; 15.07.1920) В. Гнатюка обирали до різних тимчасових комісій НТШ
у Львові, члени яких розробляли концепцію діяльності Музею, готували й поширювали серед населення праці ме-
тодичного характеру (відозви), складали плани експозицій, опікувалися поповненням музейних колекцій новими
моделями й автентичними предметами традиційно-побутової культури українців тощо. У 1902–1903 роках учений
виконував обов’язки референта цієї структурної одиниці Товариства.
Співпрацюючи з Федором Вовком, В. Гнатюк брав участь у формуванні нових етнографічних збірок Етнографіч-
ного відділу Російського музею імператора Олександра III в Санкт-Петербурзі. Ця спів праця була особливо актив-
ною напередодні Першої світової війни (1913–1914), коли фонди російської музейної установи поповнили вироби
щоденного побуту («писані столи», «писані скрині») та компоненти традиційного одягу гуцулів.
Завдяки В. Гнатюку переважну більшість моделей та оригінальних зразків традиційної матеріальної культури і
творів народного мистецтва було зібрано на території галицьких частин Бойківщини та Гуцульщини, звідки походили
ВОЛОД И М И Р Г Н АТ юК –
ОРГА Н ІЗАТОР ТА У Ч АСН И К фОРМ У ВА Н Н Я
М У ЗЕЙ Н И Х ЕТ НОГРАфІ Ч Н И Х КОЛ ЕК Ц І Й
УДК
До 150-річчя від дня народження Володимира Гнатюка
www.etnolog.org.ua
IM
FE
16
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
16
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 2/2 0 21
його найкращі «посередники» з музейної справи, – Михайло Зубрицький, Лука Гарматій, Богдан Заклинський, Антін
Онищук, Петро Шекерик-Доників та ін. Водночас В. Гнатюк безпосередньо брав участь у пошуку, відборі та форму-
ванні етнографічних колекцій, відпочиваючи влітку на території Гуцульщини.
Ключові слова: Володимир Гнатюк, Музей Наукового товариства імені Шевченка у Львові, Етнографічний від-
діл Російського музею імператора Олександра III в Санкт-Петербурзі, організація музейної діяльності, збір етногра-
фічних колекцій, Федір Вовк.
In 2021, 150 years have passed since the birth of Volodymyr Hnatiuk, an outstanding scholar and organizer of Ukrainian
science. In addition to well-known fields of knowledge (ethnography, folklore studies, history, literary studies, and
linguistics), he was interested in another important area of Ukrainian studies – ethnographic museology. While attracting
archival and published sources, the article’s author considers the involvement of V. Hnatiuk in the development of the
Shevchenko Scientific Society Museum in Lviv, as well as his participation in the formation of museum collections.
At least three times (on 12 December 1900, 1 September 1909, and 15 July 1920) V. Hnatiuk was elected to various
interim commissions of the Shevchenko Scientific Society in Lviv, whose members developed the concept of the Museum’s
activities, prepared and disseminated methodological papers (appeals) to the population, mapped out expositions, and took
care of replenishing museum collections with new models, authentic objects of traditional everyday-life culture and so on of
the Ukrainians. From 1902 to 1903, the scholar served as a consultant of this structural unit of the Society.
Cooperating with with Fiodor Vovk, V. Hnatiuk was also involved in the formation of new ethnographic collections of
the Ethnographic Department at the Russian Museum of Emperor Alexander III in St. Petersburg. This cooperation was
especially active on the eve of World War I (1913–1914), when the funds of the Russian museum were replenished with
everyday-life products (painted tables, painted chests) and components of traditional Hutsul clothing.
Owing to V. Hnatiuk, the vast majority of models and original patterns of traditional material culture and folk art works
were collected in the territories of Halychyna portions of Boykivshchyna and Hutsulshchyna, where his best intermediar-
ies in museology came from – Mykhaylo Zubrytskyi, Luka Harmatiy, Bohdan Zaklynskyi, Antin Onyshchuk, Petro Shek-
eryk-Donykiv et al. At the same time, V. Hnatiuk directly participated in the search, selection and formation of ethnographic
collections, while resting in Hutsulshchyna in the summertime.
Keywords: Volodymyr Hnatiuk, Shevchenko Scientific Society Museum in Lviv, Ethnographic Department of the Rus-
sian Museum of Emperor Alexander III in St. Petersburg, organization of museum activities, assembling of ethnographic
collections, Fedir Vovk.
У поточному році минає 150 років із
дня народження Володимира Гнатюка
(9.05.1871–6.10.1926) – видатного вченого та
організатора української науки. Його постать
часто порівнюють з двома іншими титанами
україністики – Михайлом Грушевським та
Іваном Франком. І не безпідставно, бо саме
зусиллями цієї славетної «трійці» Наукове
товариство імені Шевченка у Львові сягнуло
на початку XX ст. свого найбільшого розкві-
ту, перетворилося в першу українську акаде-
мічну інституцію європейського зразка.
Про В. Гнатюка як фахівця (етнографа, фоль-
клориста, літературознавця, мово знавця, істо-
рика, публіциста тощо) та суспільно-громад-
ського діяча написано й опубліковано досить
багато [5; 6; 16; 17; 33; 34]. І все ж таки одна важ-
лива ділянка його життєвого і творчого шляху
досліджена поки що мало. Ідеться про залучен-
ня народознавця до формування етнографічних
збірок різних музеїв, передусім Музею НТШ у
Львові. Скажімо, академік Микола Мушинка
обмежився лише загальним твердженням про
те, що уродженець с. Велеснів Бучацького
повіту (нині – Монастириського р-ну
Тернопільської обл.) «чимало зробив і для роз-
витку україн[ського] краєзн[авчого] музейни-
цтва», був «співзасн[овником] Музею НТШ у
Львові» [17, с. 52].
Свідома участь В. Гнатюка в організації
етнографічних колекцій не цікавила й Оксану
Сапеляк. Аналіз цієї сфери діяльності вченого
сучасний етнолог обме жила тільки загальною
тезою про те, що «Володимир Антонович,
Федір Вовк, Михайло Грушевський, Іван
Франко і Володимир Гнатюк задумува-
ли етнографічну збірку як окрему наукову
інституцію у структурі народознавчої науки
синхронно із розвитком музейництва такого
плану в Європі», а сама «збірка НТШ заду-
мувалася як інституція суто національного
характеру» [18, с. 88].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
1717
Мих айло Глушко
Окремих недоліків не позбавлена
й стисла розвідка Таїсії Гонтар з історії
етнографічних колекцій НТШ у Львові.
Дослідниця, зокрема, стверджує, що «іні-
ціатором заснування музею при НТШ була
Етнографічна комісія», а в «комплектуван-
ні збірок, розповсюдженні запитальників»
важливу роль відіграли М. Грушевський,
І. Франко та В. Гнатюк [12, с. 418]. Насправді
ж Музей Товариства заснували значно рані-
ше (1895), ніж організували Етнографічну
комісію (1898), через що цей спеціалізо-
ваний науково-дослідний підрозділ не міг
ініціювати відповідну ідею. Крім цього,
І. Франко та В. Гнатюк не розробляли й не
поширювали запитальників, пов’язаних із
музейною справою.
На відміну від попередніх авторів, деякі
конкретні факти про залучення В. Гнатюка
до створення музейних етнографічних
колекцій виявляємо у статтях колишнього
музейного працівника Лесі Сілецької [21;
22]. Частково мовиться про це і в монографіях
«Етнографічні музеї України. Становлення і
розвиток» академіка Ганни Скрипник [23,
с. 82, 94–95] та «Володимир Гнатюк і україн-
ська етнографічна наука кінця XIX – початку
XX століття» доцента Оксани Шеремети
[33, с. 37–38]. Загалом, прізвище уродженця
Поділля (В. Гнатюка) сучасні народознавці
згадують найчастіше в контексті з’ясування
історії задуму, початків організації та роз-
будови цієї структурної одиниці Товариства.
Комплексну характеристику діяльності
народознавця на цьому поприщі в згаданих
публікаціях годі й шукати. Отже, залучивши
документальні свідчення, передусім архівні
джерела та епістолярну спадщину вченого і
його кореспондентів, спробуємо хоча б част-
ково заповнити цю прогалину в біографії
В. Гнатюка.
Початком комплектування музейних
збірок НТШ у Львові сучасні етнологи та
музеєзнавці вважають передачу громадській
науково-дослідній установі портрета, пера
й гіпсової маски Тараса Шевченка, яку зро-
бив відомий меценат і колекціонер Василь
Тарнавський. Датують цю подію 1893 роком,
покликаючись на конкретне архівне джере-
ло [12, с. 418]. Проте насправді 1 (13) липня
1893 року на засіданні президії Товариства
йшлося лише про портрет Кобзаря [1, арк. 13].
Дві інші пам’ятки (перо і гіпсову маску)
В. Тарнавський подарував науковій інститу-
ції в 1895 році, що засвідчує протокол засідан-
ня керівного органу (Виділу) від 3 (15) липня
1895 року: «1. По перечитаню і принятю
протоколу оповістив п. Паньківський 1, що
п. Тарнавський з Київа подарив товариству
перо Шевченка, маску Шевченкову (ґіпсо-
ву). Крім того, обіцяв перевезти свій музей
до Львова, наколи б цар не призволив там
отворити Шевченкового музея в Київі» [1,
арк. 29]. Тоді ж члени президії дізнались і про
іншу цікаву новину: «Бородай Александер 2
подарив [Товариству. – М. Г.] свою збір-
ку книжок і апарати електро-технічні,
а п. Миколаєвич Яків 3 – старинні метрики»
[1, арк. 29]. Через це, мабуть, 1895 рік і вважа-
ється початком формування музейних колек-
цій НТШ у Львові.
Достовірних свідчень про безпосеред-
ню участь В. Гнатюка в розбудові Музею
Товариства виявлено поки що небагато.
Найдавніше з них датоване 1900 роком, коли
в науковій інституції молодий дослідник
уже обіймав різні посади й виконував різні
доручення. 12 грудня цього року на спільно-
му засіданні Археографічної й Етнографічної
комісій та всіх Секцій створили спеціальну
комісію, яка мала опікуватися справами з
призбирування матеріалів для етнографіч-
ного музею. Тоді ж до цієї комісії обрали
трьох осіб: Володимира Шухевича, Осипа
Роздольського та В. Гнатюка [32, с. 4].
Сучасні знавці історії українського музей-
ництва стверджують, що найпершим захо-
дом цієї комісії була підготовка звернення до
громадськості. Ідеться, зокрема, про анонім-
ну відозву «В справі Музея старинностей
при Науковому Товаристві ім. Шевченка»,
до написання якої міг бути причетний і
В. Гнатюк як науковий секретар Товариства.
Власне тільки причетний, позаяк, на від-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
18
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
18
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 2/2 0 21
міну від іншої загальновідомої відозви, яку
він справді підготував разом з І. Франком і
опублікував під різними назвами в «Хроніці
НТШ» («В справі збираня етноґрафічних
матеріялів») та «Літературно-науковому
вістнику» («Збирайте етноґрафічні мате-
ріяли!»), її увінчує лише анонімний під-
пис – «Від Виділу Наук[ового] Тов[ариства]
ім. Шевченка» [7, с. 79; 8, с. 18]. Зважаючи на
останній, великий сумнів викликає також
твердження деяких сучасних етнологів [18,
с. 90–91; 19, с. 225–226; 33, с. 37] про особис-
ту участь І. Франка та В. Гнатюка в написанні
ві дозви «В справі Музея старинностей...»,
залучення до її підготовки Етнографічної
комісії загалом. Так чи інакше, але друк і
поширення цього методичного документа
серед населення було першим важливим
кроком у розвитку музейної справи в НТШ у
Львові. Як відомо, його автор (автори) закли-
кав надсилати до Товариства різні пам’ятки
історії та культури, наголосивши, що «куль-
турність народа мірить ся його пошанованєм
до рідної старовини, його вмілістю, навязу-
вати новий розвій до тих питомих початків,
які витворило його довговікове історичне
житє. Наш край богатий такими історич-
ними та археольоґічними памятками тися-
чолітього житя, як мало котрий иньший, та
при тім на жаль нові поколіня як мало де в
сьвіті пильнують руйнувати, нищити та роз-
трачувати ті наші памятки» [7, с. 79; 8, с. 18].
Згодом музейна комісія розробила концеп-
цію діяльності Музею Товариства та запо-
чаткувала його динамічний розвиток [22,
с. 598–599].
1 вересня 1909 року на засіданні президії
НТШ у Львові ухвалили рішення створи-
ти комісію для закупівлі «предметів [...] зі
стрийської вистави хліборобської». Членами
цієї комісії обрали трьох штатних працівни-
ків установи: Володимира Гнатюка, Миколу
Залізняка та Івана Раковського [5, с. 205].
Тоді ж президія Товариства виділила на цей
захід кошти в сумі 300–500 корон [5, с. 205].
Як засвідчують подальші події, члени
призначеної комісії успішно впоралися з
покладеними на них обов’язками. Найперше
В. Гнатюк заздалегідь підготував і опублі-
кував у газеті «Діло» звернення, у якому
закликав громадськість подбати про орга-
нізацію етнографічного музею в Галичині.
Звернення містило також рекомендації щодо
паспортизації речей, які власники мали намір
передати до музею [11, с. 1]. Після завер-
шення I Української хліборобської виставки
у Стрию етнографічну збірку Товариства
поповнила знач на кількість пам’яток народ-
ної культури, причому, як стверджується у
звіті, «майже всі річи [були. – М. Г.] відсту-
плені Музеєви за дармо» [24, с. 39], тобто
їх подарували. Зокрема, музейні фонди
наукової інституції поповнили моделі жит-
лових, культових і господарських будівель:
колиб лісових робітників (Бойківщина),
хат (Бойківщина, Гуцульщина, Поділля),
двох церков (Бойківщина, Опілля) та
сушарні хмелю (Поділля). Тоді ж до етно-
графічної колекції надійшли моделі жорен
(Бойківщина), двох ткацьких верстатів
(Бойківщина, Опілля), «риз», якими спус-
кали колоди в лісі (Бойківщина), лісосплав-
ного плота (Бойківщина) та інших пред-
метів. Окрасою нової етнографічної збірки
стали конкретні вироби галицьких селян:
музичні інструменти (дві трембіти, цимбали
і 12 сопілок із Гуцульщини), дерев’яний посуд
(«близняки», коновка, мазниця, ложки),
взуття (пара постолів із волоками), компо-
ненти бойківського та гуцульського одягу
(рукавиці, капелюхи, жіночі торбинки-
«дзьобанки»), тканини інтер’єрного при-
значення (рушники, скатертини), верстат
для виготовлення жіночих прикрас (ґерда-
нів), писанки тощо. Історичну цінність ста-
новили два стародавні ручні дерев’яні хрес-
ти, датовані відповідно 1661 і 1706 роками
[24, с. 38–39].
15 липня 1920 року В. Гнатюка обрали
членом Музейної комісії, яку очолив відо-
мий живописець та суспільно-громадський
діяч Іван Труш. Представники цієї комісії
(І. Раковський, Іван Крип’якевич, Філарет
Колесса, Василь Щурат та ін.) долучилися до
www.etnolog.org.ua
IM
FE
1919
Мих айло Глушко
розробки концепції, плану та підбору експо-
натів для формування постійної експозиції
Музею Товариства (з 1920 р. – Український
національний музей ім. Т. Шевченка), яку
урочисто відкрили 31 жовтня 1920 року [21,
с. 149]. Це була важлива подія в історії нау-
кової інституції, позаяк вона збігалася із
завершенням важких воєнних перипетій. На
відкритті музейної експозиції І. Раковський
відзначив важливий внесок у створення
цього спеціалізованого науково-дослідно-
го й культурного підрозділу різних членів
НТШ у Львові, які доклали значних зусиль
для його розбудови. Гідно прозвучало тоді й
ім’я В. Гнатюка [19, с. 226].
Спершу Музей Товариства мав лише
одного референта, який одночасно пра-
цював бібліотекарем [12, с. 424]. Упродовж
1897–1904 років посаду бібліотекаря обі-
ймав Михайло Павлик [20, с. 36]. Однак у
1902 році він відмовився поєднувати осно-
вну роботу з музейною, унаслідок чого поса-
да музейного працівника стала вакантною.
Обов’язки референта доручили виконува-
ти секретареві Етнографічної комісії, тобто
В. Гнатюку. Тому в 1902–1903 роках (до
затвердження нового музейного працівни-
ка – М. Залізняка) подаровані Музею речі
приймав і оформляв саме він [12, с. 424].
«Надзір» (нагляд) за цією структурною
одиницею був його обов’язком також згідно
з ухвалою президії Товариства від 29 квітня
1914 року [5, с. 277].
Крім організаційної роботи, В. Гнатюк
часто замовляв для Музею НТШ у Львові кон-
кретні вироби українських умільців, зокре-
ма, у своїх штатних кореспондентів та діяль-
них членів Етнографічної комісії, які прожи-
вали за межами Львова. Цей вид роботи осо-
бливо пожвавився після 1904 року, коли за
ініціативою І. Франка провели першу в істо-
рії українського народознавства комплек-
сну (етнографічно-антропологічну) польо-
ву експедицію, організовану Товариством
і частково профінансовану Австрійським
народознавчим товариством у Відні. Одним
із важливих завдань учасників цієї наукової
мандрівки був збір зразків традиційної мате-
ріальної культури й народного мистецтва для
Музею НТШ у Львові, Австрійського наро-
дознавчого музею у Відні та Етнографічного
відділу Російського музею імператора
Олександра III в Санкт-Петербурзі [10].
Тоді ж у с. Мшанець Старосамбірського
повіту (нині – Старосамбірского р-ну
Львівської обл.) І. Франко та Ф. Вовк замо-
вили в місцевого майстра модельки різних
об’єктів матеріальної культури. Однак через
відсутність коштів вони не могли викупити
їх упродовж майже трьох років [9, с. 21–22].
Під час перемовин учених із Михайлом
Зубрицьким, який виконував роль своє-
рідного «посередника» в ділових стосун-
ках із мшанецьким майстром, І. Франку та
Ф. Вовку спорадично «нагадував» про це
саме і В. Гнатюк, причому не тільки від імені
М. Зубрицького, а й від інших осіб, які також
очікували гроші за вже придбані вироби та
виготовлені на їхнє замовлення моделі. Так,
25 липня 1906 року він нагадав про це особис-
то Ф. Вовку: «Я бачився з д[окторами] Лукою
Гарматієм, І. Попелем і М. Зубрицьким; усі
вони мають для Вас якісь предмети, то заку-
плені, то зроблені на замовлення; порозу-
мійтеся з ними, куди мають їх доставити, бо
вони хотіли б їх позбутися» [15, с. 59]. Відтак
науковий секретар Товариства ще неоднора-
зово інформував Ф. Вовка про стан справ зі
зразками народної культури, які збирали для
нього різні особи, зокрема й Л. Гарматій та
І. Попель [15, с. 53, 83, 85, 86, 99, 117, 118, 133].
Однак участь В. Гнатюка у формуванні
етнографічних збірок не обмежу валася лише
принагідним посередництвом між збира-
чами народних пам’яток і «колекціонера-
ми». Навпаки, після того, як у 1907 році для
Музею НТШ у Львові виділили кілька кімнат
в Академічному домі [21, с. 148], комплекту-
вання музейних колекцій вельми пожвави-
лося. Уродженець Поділля вів інтенсивні
перемовини передусім із М. Зубрицьким. Із
взаємного листування учених довідуємося
про те, що спершу В. Гнатюк просив паро-
ха-народознавця придбати для етнографіч-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
2 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 2/2 0 21
ної збірки наукової установи «моделі народ-
ної будівлі» [13, с. 298]. У повідомленні від
5 березня 1909 року він знову повторив це
прохання, а також замовив нові речі: «Надто
прошу призбирати бойківську ношу на два
манекіни, мужчину і женщину, маючи на
увазі при тім річи, що виходять із уживання»
[13, с. 298].
Уже 16 червня цього ж року М. Зубрицький
інформував В. Гнатюка про успішне вико-
нання доручення Товариства: «Завтра від-
возить наш майстер замовлений модель мша-
нецького обійстя, ношу чоловіка і жінки і
образ “Страшний Суд”, про який Ви до мене
ще давнійше писали. В скринці межи оде-
жію є образ сьв[ятого] Николая, який також
посилаю до музею» [9, с. 22]. Через пів року
(27 січня 1910 р.) М. Зубрицький вислав до
Львова моделі інших об’єктів традиційно-
побутової культури автохтонів с. Мшанець:
місцевої церкви, водяного млина, жорен,
верстата, «драбинястого воза волового з
ярмом», «візка мотузя спускати», ручної
ступи, ніжної ступи, «млинка до млинкова-
ня льону» тощо [9, с. 22–23].
Найбільше В. Гнатюк долучився до попо-
внення етнографічної колекції Музею НТШ
у Львові народними виробами з Гуцульщини,
що було зумовлено двома об’єктивними при-
чинами. По-перше, після того, коли в 1903 році
вчений серйозно захворів, свої літні від-
пустки він проводив саме в цьому гірському
краї, передусім у с. Криворівня Косівського
повіту (нині – Верховинського р-ну Івано-
Франківської обл.), завдяки чому дуже добре
знав не лише традиційну культуру і побут
місцевого населення, а й був особисто знайо-
мий з багатьма носіями цінної етнографічної
інформації. По-друге, з теренів Гуцульщини
походили його найкращі кореспонденти,
які на замовлення народознавця збира-
ли також предмети народної культури для
Музею НТШ у Львові. Найчастіше науковий
секретар Товариства користувався послу-
гами Луки Гарматія, Богдана Заклинського,
Антона Онищука, Івана Попеля та Петра
Шекерика-Дониківа.
Як засвідчує епістолярна спадщина
В. Гнатюка, проблемами музейництва він
особливо активно переймався напередодні
Першої світової війни – у 1908–1914 роках.
Саме цим хронологічним відрізком датова-
на переважна більшість листів його корес-
пондентів, у яких вони «звітують» вченому
про придбані для Музею Товариства моде-
лі та конкретні вироби гуцульських уміль-
ців: повідомлення А. Онищука від 7 червня
1909 року і 8 лютого 1913 року [5, с. 201–202,
236–237], листи Л. Гарматія від 18 червня,
17 грудня 1909 року та 10 квітня 1910 року [3,
арк. 17–17 зв.; 5, с. 203–204, 206–207]. У пові-
домленні Івана Волошинського від 13 квіт-
ня 1914 року мовиться про пам’ятки історії
та народної культури українців Покуття [5,
с. 276–277]. Сказане побіжно підтверджують
імена конкретних жертводавців та збирачів
зразків традиційної матеріальної культури
й народного мистецтва гуцулів (Л. Гарматія,
Б. Заклинського, А. Онищука, П. Шекерика-
Дониківа та ін.), які регулярно публікували
в «Хроніці НТШ» [25, с. 30; 26, с. 29; 27,
с. 58–59; 28, с. 26; 29, с. 31–33; 30, с. 34–35;
31, с. 19–21 та ін.].
Щобільше, перебуваючи на Гуцульщині,
В. Гнатюк особисто замовляв модельки пред-
метів матеріальної культури та розшукував
автентичні вироби, які відтак переправляв
у Львів, про що свого часу писала Ганна
Гарматій-Цегельська: «В окремі роки цінні
колекції для музею Н[аукового] т[овариства
ім.] Ш[евченка] і Ф. Вовка допомагав Гнатюкові
відвозити у Львів Петро Шекерик-Доників,
учень мого батька [Л. Гарматія. – М. Г.], згодом
плідний записувач етнографічного матеріалу
Гуцульщини» [5, с. 405].
Згадка імені Ф. Вовка у спогадах дочки
Л. Гарматія не була випадковою, бо саме
В. Гнатюк допомагав йому примножувати
етнографічні збірки, якими український
етнолог опікувався в Етнографічному
відділі Російського музею імператора
Олександра III. Найкраще це підтверджує
зміст епістолярію Ф. Вовка та В. Гнатюка
1913–1914 років [5, с. 249–251, 261–263; 15,
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2121
Мих айло Глушко
с. 130–132, 134–135, 137–139, 141–143, 146–
148, 153, 157].
Як засвідчує тогочасне листування,
найчастіше народознавці обговорювали
конкретні речі, які Ф. Вовк замовляв для
російського музею, а В. Гнатюк намагав-
ся розшукати їх особисто чи доручав цей
вид роботи знайомим гуцулам. Зокрема,
згідно зі змістом повідомлення науково-
го секретаря НТШ у Львові від 10 червня
1913 року, Ф. Вовка цікавили передусім еле-
менти традиційного одягу («чільце з бляш-
ками», «нараквиці») та предмети хатнього
інтер’єру («писані столи», «писані скри-
ні») [15, с. 130]. Водночас у цьому само-
му листі В. Гнатюк пропонував науковому
співробітникові етнографічної установи
в Санкт-Петербурзі замовити в майстра
із с. Жаб’є (нині – смт Верховина Івано-
Франківської обл.) моделі житла заможного
і бідного гуцулів з усім хатнім обладнанням,
а також моделі господарських будівель – стаї,
кошари та колешні. За твердженням автора
повідомлення, «все те разом стояло би на
одній підставі» [15, с. 130].
Важливо наголосити, що окремі речі
В. Гнатюк шукав не лише в місці проживан-
ня, а й у сусідніх і навіть віддалених селах:
«Я дістав уже гроші і нараквиці та чільце
закуплю, біда лише зі столом, бо старих не
хотять продавати, а мабуть треба буде давати
робити; тепер же роблять тілько зі смеречи-
ни, бо бучини вже нема, отже вигляд нового
стола буде трохи відмінний від старих. За
скринею також мабуть треба буде звертатися
аж до Річки, бо тут їх уже не роблять. Через
те справа протягнеться значно» [15, с. 131], –
писав він Ф. Вовку 8 липня 1913 року, перебу-
ваючи в с. Криворівня.
Із відповіддю славетний етнолог не заба-
рився. Уже 4 серпня 1913 року він інформував
В. Гнатюка: «Одібрав Вашого листа, з якого
з великою втіхою побачив, що Ви ще якось
то тупаєте і се тим більше мене тішить, що я
сам почуваю себе зовсім не гарно і не далі як
учора у мене таке було з серцем, що сьогодні
уранці я як встав, то зараз же написав свій
тестамент... Треба бути готовим» [15, с. 134].
У цьому самому листі Ф. Вовк також не при-
ховував свого великого задоволення фахо-
вістю наукового секретаря НТШ у Львові,
яку він виявив під час комплектування нової
етнографічної збірки: «Закупами Вашими
я дуже задоволений – усе як треба. [...]. За
холошні, нараквиці і особливо за чільця пре-
велике спасибі» [15, с. 134]. Слова щирої
вдячності за придбані речі звучали і в іншо-
му повідомленні Ф. Вовка – від 30 жовтня
1913 року: «І обидва столи і скриню вже
одібрано, Вони дуже гарні і дуже дешево обі-
йшлися. Дуже Вам за їх дякую. Прийшли зда-
ється і дрібні речі, принаймні так мені казали
з Музею по телефону» [15, с. 141].
Незважаючи на важку хронічну хво-
робу, В. Гнатюк особисто шукав для
Етнографічного відділу Російського музею
імператора Олександра III й інші предме-
ти традиційно-побутової культури гуцулів,
зокрема головні чоловічі убори. Щобільше,
саме тоді між ученими розгорілася жвава
наукова дискусія стосовно зовнішнього
вигляду деяких із них, передусім зимової
шапки з овчини [15, с. 134, 137, 139, 141, 147–
148]. Відомо також, що для етнографічної
колекції в Санкт-Петербурзі Ф. Вовк замов-
ляв у В. Гнатюка калач зі сиру (його молода
носила на руці під час весілля) та чоловіче
намисто з «клокічок» [15, с. 159]. Загалом,
згідно з каталогом-покажчиком, серед збірок
традиційної культури українців, які нині
зберігаються в Російському етнографічному
музеї (м. Санкт-Петербург) і до формування
яких безпосередньо причетний Ф. Вовк, одна
з них (№ 3133) датована якраз 1914 роком,
а її експонати, як зазначено у виданні, похо-
дять зі Східної Галичини. Складають цю
збірку предмети хатнього інтер’єру (скри-
ня, стіл), компоненти жіночого одягу та
прикраси – всього 13 предметів [14, с. 27].
Найімовірніше, якраз ці речі й належали
гуцулам, а в північну столицю Російської
імперії вони потрапили напередодні Першої
світової війни, зокрема, зусиллями науково-
го секретаря НТШ у Львові.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
22
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
22
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 2/2 0 21
За скупими рядками епістолярної спад-
щини В. Гнатюка маємо підстави стверджу-
вати й про те, що в придбанні оригінальних
виробів гуцульських майстрів він особис-
то допомагав також іншим відомим діячам
української науки та культури, зокрема
Миколі Сумцову. Принаймні в його листі
до харківського народознавця від 22 червня
1910 року йдеться саме про це: «Якраз учора
бачився я з учителем із Голов, Косівського
пов[іту], Лукою Гарматієм, який закупову-
вав уже між гуцулами предмети до Музею
Наук[ового] тов[ариства] ім. Шевченка у
Львові і ім. Олександра III в Петербурзі. Він
сказав, що зможе купити мужеcький і жіно-
чий літній одяг за 50 рублів, але без прикрас
(прим[іром] порошниць, що коштують до
40 корон, тобівки, що коштують до 60 корон,
і ін[шого]). Будьте ласкаві, проте, вислати
гроші на мою адресу і подати докладну адре-
су, куди речі мають бути вислані, а Гарматій
закупить протягом кількох тижнів речі і
вишле. Як пришлете більше як 50 рублів, то
надвишка буде обернена на закупно при-
крас, на скільки її стане» [5, с. 211].
Поодинокі документальні свідчення
дають нам підстави вважати також те, що,
крім Бойківщини та Гуцульщини, В. Гнатюк
вів перемовини про поповнення етногра-
фічних збірок Музею НТШ у Львові з пред-
ставниками інших місцевостей. Так, 30 груд-
ня 1910 року на його адресу надіслав листа
вчитель Тимко Перейма із с. Ропиця Руська,
що на Лемківщині, у якому стверджува-
лося: «Щоби було потрібне для музея –
прим[іром], ноша лемківська, або що друге,
то я постараю ся» [4, арк. 27]. У вересні
1903 року, якраз тоді, коли вчений викону-
вав функції референта Музею Товариства,
Андрій Веретельник передав установі
колекцію срібних і мідних монет, які зібрав
у с. Стоянів Кам’янецького повіту (нині –
Кам’янка-Бузького р-ну Львівської обл.) [2,
арк. 36], тобто на території історико-етно-
графічної Волині.
Водночас які-небудь незаперечні доку-
ментальні свідчення про збір В. Гнатюком
предметів традиційної матеріальної куль-
тури українців Закарпаття, про що пишуть
деякі сучасні етнологи [18, с. 96–97; 19,
с. 227; 33, с. 37], поки що не виявлено. І,
на нашу думку, не можуть бути виявлені,
позаяк п’ять із шести експедицій, які наро-
дознавець провів на теренах Закарпатської
України, Східної Словаччини та Південної
Угорщини, відбулися до початку плано-
мірної розбудови Музею НТШ у Львові –
у 1895–1899 роках [34, с. 96–97, 100, 105].
Останню наукову мандрівку (1903) дослід-
ник провів в екстремальних умовах, коли
про збір пам’яток народної матеріальної
культури годі було й мріяти.
З епістолярію довідуємося також про те,
що В. Гнатюк спорадично опікувався й архе-
ологічною колекцією Товариства. Зокрема,
у листі до Ф. Вовка від 3 липня 1909 року він
зазначив: «Я предложив учора на засіданню
Виділу справу закупки деяких предметів для
археологічної збірки, але ухвалено наразі
не купувати нічого, бо більшу суму грошей
призначено сього року на побільшення етно-
графічної збірки. Тому не купуйте нічого»
[15, с. 83–84].
Проаналізувавши різні доступні докумен-
тальні свідчення, що стосуються діяльності
В. Гнатюка на ниві музеєзнавства, маємо під-
стави для кількох важливих висновків:
По-перше, учений причетний до форму-
вання етнографічних колекцій щонаймен-
ше двох установ – Музею НТШ у Львові
та Етнографічного відділу Російського
музею імператора Олександра III в Санкт-
Петербурзі.
По-друге, В. Гнатюк неодноразово був
членом різних організаційних структур
(комісій) НТШ у Львові, члени яких роз-
робляли концепцію діяльності Музею
Товариства, готували й поширювали серед
населення праці методичного характеру
(відозви), складали плани експозицій, опіку-
валися поповненням етнографічних збірок
новими предметами традиційно-побутової
культури українців тощо.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2323
Мих айло Глушко
По-третє, зусиллями В. Гнатюка найбіль-
ше зразків традиційної матеріальної куль-
тури й народного мистецтва було зібрано в
Українських Карпатах – на території галицьких
частин Бойківщини та Гуцульщини, з якими
він «поріднився» передусім через тематику
наукових зацікавлень та хронічну хворобу.
По-четверте, крім виконання функції
«посередника» між музейними установа-
ми та учасниками збору пам’яток народної
культури, перебуваючи на відпочинку на
Гуцульщині, В. Гнатюк безпосередньо брав
участь у пошуку, відборі та комплектуванні
етнографічних збірок.
1. Центральний державний історичний архів Украї-
ни у Львові (далі – ЦДІА України у Львові), ф. 309 (На-
укове товариство ім. Шевченка), оп. 1, спр. 33 (Книга
протоколів засідань Президії. 1893–1902), 147 арк.
2. ЦДІА України у Львові, ф. 309 (Наукове товари-
ство ім. Шевченка), оп. 1, спр. 2266 (Листи А. Веретель-
ника та інших до В. Гнатюка), 104 арк.
3. ЦДІА України у Львові, ф. 309 (Наукове товари-
ство ім. Шевченка), оп. 1, спр. 2267 (Листи Л. Гарматія
та інших до В. Гнатюка), 109 арк.
4. ЦДІА України у Львові, ф. 309 (Наукове товари-
ство ім. Шевченка), оп. 1, спр. 2280 (Листи В. Панейка
та інших до В. Гнатюка), 88 арк.
5. Володимир Гнатюк. Документи і матеріали (1871–
1989) / упоряд. Я. Дашкевич, О. Купчинський, М. Кра-
вець, Д. Пельц, А. Сисецький. Львів, 1998. 466 с.
6. Володимир Гнатюк (1871–1926). Бібліографіч-
ний покажчик / упоряд. М. Мороз, М. Мушинка. Львів,
1992. 151 с.
7. В справі Музея старинностей при Наук[овому]
Тов[аристві] ім. Шевченка. Літературно-науковий ві-
стник. Львів, 1901. Т. XVII. Кн. I. С. 78–79.
8. В справі Музея старинностей при Наук[овому]
Тов[аристві] ім. Шевченка. Хроніка українсько-руського
Наукового Товариства імени Шевченка у Львові. [Львів],
1901. Ч. 8. Вип. IV: 1901, вересень – грудень. С. 17–18.
9. Глушко М. Михайло Зубрицький – діяльний член
Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Народ-
на творчість та етнологія. 2020. № 3. С. 7–27.
10. Глушко М. Перша комплексна наукова експеди-
ція українських народознавців. Народна творчість та
етнологія. 2019. № 5. С. 11–25.
11. Гнатюк В. Слово на часі. Діло. 1909. № 199. 10 ве-
рес. (28 серп.). С. 1.
12. Гонтар Т. Етнографічні колекції Музею НТШ.
Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. Львів,
1992. Т. CCXXIII: Праці секції етнографії та фолькло-
ристики. С. 417–427.
13. Дем’ян Г. Листи Володимира Гнатюка до Михай-
ла Зубрицького. Записки Наукового товариства імені
Т. Шевченка. Львів, 1992. Т. CCXXIII : Праці секції етно-
графії та фольклористики. С. 293–308.
14. Каталог-указатель этнографических коллек-
ций. Украинцы XIX–XX вв. / Государственный му-
зей этнографии народов СССР ; сост. Н. М. Хазова,
О. В. Карпова. Ленинград, 1983. 64 c.
15. Листування Федора Вовка з Володимиром Гна-
тюком / передм. В. Наулка ; упоряд. та ком. В. Наулка,
Н. Руденко, О. Франко. Львів ; Київ, 2001. 215 с.
16. Мушинка М. Володимир Гнатюк. Життя та його
діяльність в галузі фольклористики, літературознавства
та мовознавства. Записки Наукового товариства імені
Шевченка. Париж ; Нью-Йорк ; Сідней ; Торонто, 1987.
Т. 207: Праці Філологічної секції. 332 с.
17. Мушинка М. Гнатюк Володимир. Наукове това-
риство імені Шевченка. Енциклопедія / відп. ред. О. Куп-
чинський. Львів , 2019. Т. 4 : Глин–Дані. С. 43–55.
18. Сапеляк О. Етнографічні студії в Науковому
товаристві ім. Шевченка (1898–1939 р.р.). Львів, 2000.
198 с.
19. Сапеляк О. Про музейну справу НТШ. Народо-
знавчі зошити. 1996. № 4. С. 225–228.
20. Сварник Г. Бібліотека Наукового товариства
ім. Шевченка у Львові. Наукове товариство імені Шев-
1 Панькі́вський Кость (1855–1915) – український громадський діяч, журналіст, видавець, член-засновник Науко-
вого товариства імені Шевченка у Львові.
2 Можливо, йдеться про Бородая Олександра Івановича (1844–1919) – військового інженера, бандуриста і меце-
ната, підданого США.
3 Миколаєвич Яків (1865–1931) – український краєзнавець, географ і педагог зі Східної Галичини.
джерела та література
Примітки
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
2 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 2/2 0 21
references
ченка. Енциклопедія / відп. ред. О. Купчинський. Київ ;
Львів ; Тернопіль, 2014. Т. 2: Бібл–Вес. С. 35–58.
21. Сілецька Л. З історії експозиції Музею Науко-
вого товариства ім. Т. Шевченка (1895–1939). Народо-
знавчі зошити. 1997. № 3. С. 148–151.
22. Сілецька О. Засади діяльности Музею Наукового
товариства імені Шевченка у Львові. Записки Науково-
го товариства імені Шевченка. Львів, 2001. Т. CCXLII :
Праці Секції етнографії і фольк лористики. С. 595–604.
23. Скрипник Г. А. Етнографічні музеї України. Ста-
новлення і розвиток. Київ : Наукова думка, 1989. 301 с.
24. Хроніка Наукового Товариства імени Шевченка
у Львові. [Львів], 1909. Ч. 40. Вип. IV : Справо зданє за
місяці: вересень – грудень. 45 с.
25. Хроніка Наукового Товариства імени Шевченка
у Львові. [Львів], 1910. Ч. 43. Вип. III : Справозданє за
місяці: май – серпень. 35 с.
26. Хроніка Наукового Товариства імени Шевченка
у Львові. [Львів], 1910. Ч. 44. Вип. IV : Справо зданє за
місяці: вересень – грудень. 34 с.
27. Хроніка Наукового Товариства імени Шевчен-
ка у Львові. [Львів], 1911. Ч. 45. Вип. I : Справо зданє за
1910 р. 71 с.
28. Хроніка Наукового Товариства імени Шевченка
у Львові. [Львів], 1911. Ч. 46. Вип. II : Справо зданє за
місяці: січень – цвітень. 34 с.
29. Хроніка Наукового Товариства імени Шевченка
у Львові. [Львів], 1911. Ч. 48. Вип. IV : Справо зданє за
місяці: вересень – грудень. 37 с.
30. Хроніка Наукового Товариства імени Шевченка
у Львові. [Львів], 1912. Ч. 52. Вип. IV : Справо зданє за
місяці: вересень – грудень. 48 с.
31. Хроніка Наукового Товариства імени Шевченка
у Львові. [Львів], 1913. Ч. 55. Вип. III : Справозданє за
місяці: май – серпень. 31 с.
32. Хроніка українсько-руського Наукового Товари-
ства імени Шевченка у Львові. [Львів], 1900. Ч. 4 : 1900,
вересень – грудень. 31 с.
33. Шеремета О. Володимир Гнатюк і українська
етнографічна наука кінця XIX – початку XX століття.
Львів : ТзОВ «Компанія Манускрипт», 2008. 178 с.
34. Яценко М. Т. Володимир Гнатюк. Життя і
фольк лористична діяльність. Київ : Наукова думка,
1964. 287 с.
1. Central State Historical Archives of Ukraine in Lviv
(thereafter – CSHAUL): f. 309 (T. Shevchenko Scientific
Society), inv. 1, dossier 33 (Book of Minutes of Meetings
of the Presidium, 1893–1902), 147 folios [in Ukrainian].
2. CSHAUL: f. 309 (T. Shevchenko Scientific Soci-
ety), inv. 1, dossier 2266 (Letters of Andriy Veretelnyk and
others to Volodymyr Hnatiuk), 104 folios [in Ukrainian].
3. CSHAUL: f. 309 (T. Shevchenko Scientific Society),
inv. 1, dossier 2267 (Letters of Luka Harmatiy and others to
Volodymyr Hnatiuk), 109 folios [in Ukrainian].
4. CSHAUL: f. 309 (T. Shevchenko Scientific Society),
inv. 1, dossier 2280 (Letters of Vasyl Paneyko and others to
V. Hnatiuk), 88 folios [in Ukrainian].
5. DASHKEVYCH, Yaroslav, Oleh KUPCHYNSKYI,
Mykola KRAVETS, Diana PELTS, Anatoliy SYSETSKYI
(compilers). Volodymyr Hnatiuk. Documents and Materials
(1871–1989). Lviv: Shevchenko Scientific Society, 1998,
466 pp. [in Ukrainian].
6. MOROZ, Myroslav, Mykola MUSHYNKA
(compilers). Volodymyr Hnatiuk (1871–1991): A Biblio-
graphic Index. Lviv: Shevchenko Scientific Society, 1992,
151 pp. [in Ukrainian].
7. ANON. In Relation to the Museum of Antiquities
at the Shevchenko Scientific Society. In: Ivan FRANKO,
ed.-in-chief, Literary and Scientific Bulletin. Lviv, 1901,
vol. XVII, bk. 1, pp. 78–79 [in Ukrainian].
8. ANON. In Relation to the Museum of Antiquities at
the Shevchenko Scientific Society. In: The Chronicle of the
Ukrainian-Ruthenian Shevchenko Scientific Society in Lviv.
[Lviv], 1901, no. 8, iss. IV: 1901, September–December,
pp. 17–18 [in Ukrainian].
9. HLUSHKO, Mykhaylo. Мykhaylo Zubrytskyi as
an Active Member of the Shevchenko Scientific Society
in Lviv. In: Hanna SKRYPNYK, ed.-in-chief, Folk Art and
Ethnology, 2020, 3, pp. 7–27 [in Ukrainian].
10. HLUSHKO, Mykhaylo. The First Comprehensive
Scientific Expedition of Ukrainian Ethnologists. In: Hanna
SKRYPNYK, ed.-in-chief, Folk Art and Ethnology, 2019, 5,
pp. 11–25 [in Ukrainian].
11. HNATIUK, Volodymyr. This Is the Time to Utter.
In: The Cause, 1909, no. 199 [September 10 (August 28)],
p. 1 [in Ukrainian].
12. HONTAR, Tayisiya. Ethnographic Collections
of the Shevchenko Scientific Society Museum. In: Ro-
man KYRCHIV, Oleh KUPCHYNSKYI, eds.-in-chief,
Notes of the T. Shevchenko Scientific Society. Lviv, 1992,
vol. CCXXIII: Papers of the Ethnography and Folklore Stud-
ies Section, pp. 417–427 [in Ukrainian].
13. DEMYAN, Hryhoriy. Volodymyr Hnatiuk’s Letters
to Mykhaylo Zubrytskyi. In: Roman KYRCHIV, Oleh
KUPCHYNSKYI, eds.-in-chief, Notes of the T. Shevchenko
Scientific Society. Lviv, 1992, vol. CCXXIII: Papers of the
Ethnography and Folklore Studies Section, pp. 293–308
[in Ukrainian].
14. KHAZOVA, Nataliya, Olga KARPOVA. The
Catalogue-Index of Ethnographic Collections. The Ukrain-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2525
Мих айло Глушко
ians in the XIXth–XXth Centuries. State Museum of the
USSR Peoples’ Ethnography. Leningrad, 1983, 64 pp. [in
Russian].
15. NAULKO, Vsevolod (prefaced by), Vsevolod
NAULKO, Nataliya RUDENKO and Oksana FRANKO
(compilers). The Correspondence between Fedir Vovk and
Volodymyr Hnatiuk. Lviv; Kyiv, 2001, 215 pp. [in Ukrai-
nian].
16. MUSHYNKA, Mykola. Volodymyr Hnatiuk. His
Life and Activities in the Field of Folklore Studies, Liter-
ary Criticism and Linguistics. In: Oleh KUPCHYNSKYI,
ed.-in-chief, Notes of the T. Shevchenko Scientific Society.
Paris; New York; Sydney; Toronto, 1987, vol. CCVII: Pa-
pers of the Philological Section, 332 pp. [in Ukrainian].
17. MUSHYNKA, Mykola. Hnatiuk Volodymyr. In:
Oleh KUPCHYNSKYI, ed.-in-chief, The Shevchenko Scien-
tific Society. An Encyclopedia. Shevchenko Scientific Society,
NAS of Ukraine’s Institute of Encyclopedic Research. Lviv,
2014, vol. 2: Глин-Дані, pp. 43–55 [in Ukrainian].
18. SAPELIAK, Oksana. Ethnographic Studies at
the Shevchenko Scientific Society (1898–1939). Lviv:
NAS of Ukraine’s Institute of Ethnology, 2000, 198 pp.
[in Ukrainian].
19. SAPELIAK, Oksana. On Museum Activities of
the Shevchenko Scientific Society. In: Stepan PAVLIUK,
ed.-in-chief, The Ethnology Notebooks, 1996, no. 4, pp. 225–
228 [in Ukrainian].
20. SVARNYK, Halyna. Library of the Shevchenko Sci-
entific Society in Lviv. In: Oleh KUPCHYNSKYI, ed.-in-
chief, The Shevchenko Scientific Society. An Encyclopedia.
Shevchenko Scientific Society, NAS of Ukraine’s Institute
of Encyclopedic Research. Kyiv; Lviv; Ternopil, 2014,
vol. 2: Бібл–Вес, pp. 35–58 [in Ukrainian].
21. SILETSKA, Lesia. From the History of Exhibiting
Activities of the Shevchenko Scientific Society Museum
throughout 1895–1939. In: Stepan PAVLIUK, ed.-in-
chief, The Ethnology Notebooks, 1997, no. 3, pp. 148–151
[in Ukrainian].
22. SILETSKA, Oleksandra. Conceptual Principles of
Activities of the Shevchenko Scientific Society Museum
in Lviv. In: Roman KYRCHIV, Oleh KUPCHYNSKYI,
Mykhaylo HLUSHKO, eds.-in-chief, Notes of the
T. Shevchenko Scientific Society. Lviv, 2001, vol. CCXLII: Pa-
pers of the Ethnography and Folklore Studies Section, pp. 595–
604 [in Ukrainian].
23. SKRYPNYK, Hanna. Ethnographic Museums of
Ukraine. Their Formation and Development. Kyiv: Scientific
Thought, 1989, 301 pp. [in Ukrainian].
24. The Chronicle of the Shevchenko Scientific Society in
Lviv. [Lviv], 1909, no. 40, iss. IV: A Report for September–
December, 45 pp. [in Ukrainian].
25. The Chronicle of the Shevchenko Scientific Society in
Lviv. [Lviv], 1910, no. 43, iss. III: A Report for May–August,
35 pp. [in Ukrainian].
26. The Chronicle of the Shevchenko Scientific Society in
Lviv. [Lviv], 1910, no. 44, iss. IV: A Report for September–
December, 34 pp. [in Ukrainian].
27. The Chronicle of the Shevchenko Scientific Society in
Lviv. [Lviv], 1911, no. 45, iss. I: A Report for 1910, 71 pp.
[in Ukrainian].
28. The Chronicle of the Shevchenko Scientific Society in
Lviv. [Lviv], 1911, no. 46, iss. II: A Report for January–April,
34 pp. [in Ukrainian].
29. The Chronicle of the Shevchenko Scientific Society in
Lviv. [Lviv], 1911, no. 48, iss. IV: A Report for September–
December, 37 pp. [in Ukrainian].
30. The Chronicle of the Shevchenko Scientific Society in
Lviv. [Lviv], 1912, no. 52, iss. IV: A Report for September–
December, 48 pp. [in Ukrainian].
31. The Chronicle of the Shevchenko Scientific Society in
Lviv. [Lviv], 1913, no. 55, iss. III: A Report for May–August,
31 pp. [in Ukrainian].
32. The Chronicle of the Ukrainian-Ruthenian Shevchenko
Scientific Society in Lviv. [Lviv], 1900, no. 4: 1900,
September–December, 31 pp. [in Ukrainian].
33. SHEREMETA, Oksana. Volodymyr Hnatiuk and the
Ukrainian Ethnographic Science in the Late XIXth to Early
XXth Centuries. Lviv: Manuscript Company Ltd., 2008,
178 pp. [in Ukrainian].
34. YATSENKO, Mykhaylo. Volodymyr Hnatiuk. His
Life and Folklore Studies. Kyiv: Scientific Thought, 1964,
287 pp. [in Ukrainian].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204357 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:49:39Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Глушко, М. 2025-07-09T09:01:21Z 2021 Володимир Гнатюк – організатор та учасник формування музейних етнографічних колекцій / М. Глушко // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 2. — С. 15–25. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204357 39(092)Гна:069(477) https://doi.org/10.15407/nte2021.02.015 У 2021 році минає 150 років із дня народження Володимира Гнатюка – видатного вченого та організатора української науки. Крім відомих галузей знань (етнографії, фольклористики, історії, літературознавства, мовознавства), його цікавила ще одна важлива сфера україністики – етнографічне музейництво. Залучивши архівні та опубліковані джерела, у пропонованій статті розглядаємо причетність В. Гнатюка до розбудови Музею Наукового товариства імені Шевченка у Львові та його участь у формуванні музейних збірок. Щонайменше тричі (12.12.1900; 1.9.1909; 15.07.1920) В. Гнатюка обирали до різних тимчасових комісій НТШ у Львові, члени яких розробляли концепцію діяльності Музею, готували й поширювали серед населення праці методичного характеру (відозви), складали плани експозицій, опікувалися поповненням музейних колекцій новими моделями й автентичними предметами традиційно-побутової культури українців тощо. У 1902–1903 роках учений виконував обов’язки референта цієї структурної одиниці Товариства. Співпрацюючи з Федором Вовком, В. Гнатюк брав участь у формуванні нових етнографічних збірок Етнографічного відділу Російського музею імператора Олександра III в Санкт-Петербурзі. Ця співпраця була особливо активною напередодні Першої світової війни (1913–1914), коли фонди російської музейної установи поповнили вироби щоденного побуту («писані столи», «писані скрині») та компоненти традиційного одягу гуцулів. Завдяки В. Гнатюку переважну більшість моделей та оригінальних зразків традиційної матеріальної культури і творів народного мистецтва було зібрано на території галицьких частин Бойківщини та Гуцульщини, звідки походили його найкращі «посередники» з музейної справи, – Михайло Зубрицький, Лука Гарматій, Богдан Заклинський, Антін Онищук, Петро Шекерик-Доників та ін. Водночас В. Гнатюк безпосередньо брав участь у пошуку, відборі та формуванні етнографічних колекцій, відпочиваючи влітку на території Гуцульщини. In 2021, 150 years have passed since the birth of Volodymyr Hnatiuk, an outstanding scholar and organizer of Ukrainian science. In addition to well-known fields of knowledge (ethnography, folklore studies, history, literary studies, and linguistics), he was interested in another important area of Ukrainian studies – ethnographic museology. While attracting archival and published sources, the article’s author considers the involvement of V. Hnatiuk in the development of the Shevchenko Scientific Society Museum in Lviv, as well as his participation in the formation of museum collections. At least three times (on 12 December 1900, 1 September 1909, and 15 July 1920) V. Hnatiuk was elected to various interim commissions of the Shevchenko Scientific Society in Lviv, whose members developed the concept of the Museum’sactivities, prepared and disseminated methodological papers (appeals) to the population, mapped out expositions, and took care of replenishing museum collections with new models, authentic objects of traditional everyday-life culture and so on of the Ukrainians. From 1902 to 1903, the scholar served as a consultant to this structural unit of the Society. Cooperating with Fiodor Vovk, V. Hnatiuk was also involved in the formation of new ethnographic collections of the Ethnographic Department at the Russian Museum of Emperor Alexander III in St. Petersburg. This cooperation was especially active on the eve of World War I (1913–1914), when the funds of the Russian museum were replenished with everyday-life products (painted tables, painted chests) and components of traditional Hutsul clothing. Owing to V. Hnatiuk, the vast majority of models and original patterns of traditional material culture and folk art works were collected in the territories of Halychyna portions of Boykivshchyna and Hutsulshchyna, where his best intermediaries in museology came from – Mykhaylo Zubrytskyi, Luka Harmatiy, Bohdan Zaklynskyi, Antin Onyshchuk, Petro Shekeryk-Donykiv, et al. At the same time, V. Hnatiuk directly participated in the search, selection, and formation of ethnographic collections while resting in Hutsulshchyna in the summertime. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії та теорії науки Володимир Гнатюк – організатор та учасник формування музейних етнографічних колекцій Volodymyr Hnatiuk – An Organizer and Participant in the Formation of Museum Ethnographic Collections Article published earlier |
| spellingShingle | Володимир Гнатюк – організатор та учасник формування музейних етнографічних колекцій Глушко, М. З історії та теорії науки |
| title | Володимир Гнатюк – організатор та учасник формування музейних етнографічних колекцій |
| title_alt | Volodymyr Hnatiuk – An Organizer and Participant in the Formation of Museum Ethnographic Collections |
| title_full | Володимир Гнатюк – організатор та учасник формування музейних етнографічних колекцій |
| title_fullStr | Володимир Гнатюк – організатор та учасник формування музейних етнографічних колекцій |
| title_full_unstemmed | Володимир Гнатюк – організатор та учасник формування музейних етнографічних колекцій |
| title_short | Володимир Гнатюк – організатор та учасник формування музейних етнографічних колекцій |
| title_sort | володимир гнатюк – організатор та учасник формування музейних етнографічних колекцій |
| topic | З історії та теорії науки |
| topic_facet | З історії та теорії науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204357 |
| work_keys_str_mv | AT gluškom volodimirgnatûkorganízatortaučasnikformuvannâmuzeinihetnografíčnihkolekcíi AT gluškom volodymyrhnatiukanorganizerandparticipantintheformationofmuseumethnographiccollections |