Зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів
Метою дослідження є порівняння процесів трансформації хронотопу із сакралізацією реальності під час проведення обрядів родильного циклу. Під час студіювання було виявлено, що процеси зміни хронологічно-топографічних меж обрядів і рівня сакралізації не є тотожними сакралізаційними процесами, проте по...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204399 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів / О. Кухаренко // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 3. — С. 136–143. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204399 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кухаренко, О. 2025-07-10T09:49:20Z 2021 Зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів / О. Кухаренко // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 3. — С. 136–143. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204399 392.3 Метою дослідження є порівняння процесів трансформації хронотопу із сакралізацією реальності під час проведення обрядів родильного циклу. Під час студіювання було виявлено, що процеси зміни хронологічно-топографічних меж обрядів і рівня сакралізації не є тотожними сакралізаційними процесами, проте пов’язані між собою. Якщо для трансформації хронотопу основоположними діями є його розширення / звуження, то для визначення рівня сакралізації – відкриття / закриття доступу до енергії потойбічного та його впливу на реальність під час проведення обрядів. У статті названо причини необхідності розширення хронотопу: залучення до обрядової дії нових територій і нових персонажів. При цьому сакралізація, що є енергією потойбічного, впливає як на дійових осіб, так і на освячення місць проведення обрядів. Найвищого свого рівня сакралізація досягає в кульмінаційному обряді циклу – хрестинах, коли до дії залучено максимальну кількість осіб і найширшу за весь цикл територію. Створена структура циклу родильних обрядів надає широку можливість для їхнього дослідження, але існує також зворотний процес – під час студіювання відбувається зміна самої структури, що робить її значно стрункішою та більш довершеною. Так, суттєвим для визначення епізодів в обряді пологів є купання, сушіння та сповивання як етапи залучення народженого до культури реального світу. А купання породіллі цілком доречно відділене від купання народженого та виділене в окремий епізод, позаяк вказані дії мають різні характери дії і не можуть міститися в одному епізоді. Важливими етапами для розуміння природи сакралізації в родильних обрядах є виникнення, переміщення та ліквідація сакрального центру. Процес створення його відбувається в помешканні вагітної під час пологів; переміщення до церкви відбувається разом із просуванням туди майбутніх хрещених батьків із немовлям; ліквідація центру сакралізації здійснюється в обряді очищення матері на сороковий день після пологів, коли вона з дитиною вперше відвідує церкву. The aim of the study is to compare the processes of a chronotope’s transformation while sacralizing the reality during observing the cycle of maternity rites. During researching, it was found that the processes of changing the chronological and topographical frames of rites and the level of sacralization are not identical sacralization ones, however, they are interrelated. In order to transform a chronotope, the basic actions are its expansion/narrowing, then to determine the level of sacralization, crucial are the actions of opening/closing access to the energy of the other world and the latter’s impact on reality during the rites. The reasons for the need to expand a chronotope are named: the attraction of new territories and new characters to ritual actions. At the same time, sacralization, which is the energy of the other world, affects both the protagonists and the consecration of ritual venues. The sacralization reaches its highest level in the culminating rite of the cycle – christening, when the maximum number of people and the widest territory for the whole cycle are attracted to the action. The existing structure of the maternity rites cycle provides a wide opportunity for their research; yet, there is also a reverse process – while studying, there is a change in the structure itself, which makes it much more well-organized and complete. So, essential for determining the episodes in the rite of childbirth are bathing, drying, and swaddling of an infant as the stages of attracting the newborn to the culture of the real world. And the bathing of a puerpera is quite appropriately separated from the bathing of the newborn and highlighted as a separate episode, since the mentioned actions have different natures of action and cannot be contained in a single episode. Significant steps to grasp the nature of sacralization in maternity rites are the emergence, relocation, and elimination of the sacred centre. The latter’s process of creation takes place in a pregnant woman’s apartment during her childbirth. The relocation to a church occurs along with the moving forward of future godparents with a child in arms there. The elimination of the sacralization centre is carried out in the rite of purifying the mother on the fortieth day after the delivery, when she, with her child, first attends the church. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки та матеріали Зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів Changing the Chronotope and the Level of Sacralization in the Structure of Maternity Rites Cycle Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів |
| spellingShingle |
Зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів Кухаренко, О. Розвідки та матеріали |
| title_short |
Зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів |
| title_full |
Зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів |
| title_fullStr |
Зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів |
| title_full_unstemmed |
Зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів |
| title_sort |
зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів |
| author |
Кухаренко, О. |
| author_facet |
Кухаренко, О. |
| topic |
Розвідки та матеріали |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Changing the Chronotope and the Level of Sacralization in the Structure of Maternity Rites Cycle |
| description |
Метою дослідження є порівняння процесів трансформації хронотопу із сакралізацією реальності під час проведення обрядів родильного циклу. Під час студіювання було виявлено, що процеси зміни хронологічно-топографічних меж обрядів і рівня сакралізації не є тотожними сакралізаційними процесами, проте пов’язані між собою. Якщо для трансформації хронотопу основоположними діями є його розширення / звуження, то для визначення рівня сакралізації – відкриття / закриття доступу до енергії потойбічного та його впливу на реальність під час проведення обрядів. У статті названо причини необхідності розширення хронотопу: залучення до обрядової дії нових територій і нових персонажів. При цьому сакралізація, що є енергією потойбічного, впливає як на дійових осіб, так і на освячення місць проведення обрядів. Найвищого свого рівня сакралізація досягає в кульмінаційному обряді циклу – хрестинах, коли до дії залучено максимальну кількість осіб і найширшу за весь цикл територію. Створена структура циклу родильних обрядів надає широку можливість для їхнього дослідження, але існує також зворотний процес – під час студіювання відбувається зміна самої структури, що робить її значно стрункішою та більш довершеною. Так, суттєвим для визначення епізодів в обряді пологів є купання, сушіння та сповивання як етапи залучення народженого до культури реального світу. А купання породіллі цілком доречно відділене від купання народженого та виділене в окремий епізод, позаяк вказані дії мають різні характери дії і не можуть міститися в одному епізоді. Важливими етапами для розуміння природи сакралізації в родильних обрядах є виникнення, переміщення та ліквідація сакрального центру. Процес створення його відбувається в помешканні вагітної під час пологів; переміщення до церкви відбувається разом із просуванням туди майбутніх хрещених батьків із немовлям; ліквідація центру сакралізації здійснюється в обряді очищення матері на сороковий день після пологів, коли вона з дитиною вперше відвідує церкву.
The aim of the study is to compare the processes of a chronotope’s transformation while sacralizing the reality during observing the cycle of maternity rites. During researching, it was found that the processes of changing the chronological and topographical frames of rites and the level of sacralization are not identical sacralization ones, however, they are interrelated. In order to transform a chronotope, the basic actions are its expansion/narrowing, then to determine the level of sacralization, crucial are the actions of opening/closing access to the energy of the other world and the latter’s impact on reality during the rites. The reasons for the need to expand a chronotope are named: the attraction of new territories and new characters to ritual actions. At the same time, sacralization, which is the energy of the other world, affects both the protagonists and the consecration of ritual venues. The sacralization reaches its highest level in the culminating rite of the cycle – christening, when the maximum number of people and the widest territory for the whole cycle are attracted to the action. The existing structure of the maternity rites cycle provides a wide opportunity for their research; yet, there is also a reverse process – while studying, there is a change in the structure itself, which makes it much more well-organized and complete. So, essential for determining the episodes in the rite of childbirth are bathing, drying, and swaddling of an infant as the stages of attracting the newborn to the culture of the real world. And the bathing of a puerpera is quite appropriately separated from the bathing of the newborn and highlighted as a separate episode, since the mentioned actions have different natures of action and cannot be contained in a single episode. Significant steps to grasp the nature of sacralization in maternity rites are the emergence, relocation, and elimination of the sacred centre. The latter’s process of creation takes place in a pregnant woman’s apartment during her childbirth. The relocation to a church occurs along with the moving forward of future godparents with a child in arms there. The elimination of the sacralization centre is carried out in the rite of purifying the mother on the fortieth day after the delivery, when she, with her child, first attends the church.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204399 |
| citation_txt |
Зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів / О. Кухаренко // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 3. — С. 136–143. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kuharenkoo zmínahronotoputarívnâsakralízacííustrukturíciklurodilʹnihobrâdív AT kuharenkoo changingthechronotopeandthelevelofsacralizationinthestructureofmaternityritescycle |
| first_indexed |
2025-11-25T21:10:23Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:10:23Z |
| _version_ |
1850547814527926272 |
| fulltext |
136
КУХАРЕНКО ОЛЕКСАНДР
кандидат філологічних наук, доцент кафедри телерепортерської майстерності харківської державної
академії культури. OrCID: https://orcid.org/0000-0001-5421-1004
kUkhARenko olekSAndR
a Ph.D. in Philology, an associate professor at tV reportage Skills Department of the Kharkiv State academy of
Culture. OrCID: https://orcid.org/0000-0001-5421-1004
Бібліографічний опис:
кухаренко, о. (2021) Зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів. Народна
творчість та етнологія, 3 (391), 136–143.
Kukharenko, O. (2021) Changing the Chronotope and the level of Sacralization in the Structure of maternity
rites Cycle. Folk Art and Ethnology, 3 (391), 136–143.
Анотація / Abstract
Метою дослідження є порівняння процесів трансформації хронотопу із сакралізацією реальності під час прове-
дення обрядів родильного циклу. Під час студіювання було виявлено, що процеси зміни хронологічно-топографічних
меж обрядів і рівня сакралізації не є тотожними сакралізаційними процесами, проте пов’язані між собою. якщо для
трансформації хронотопу основоположними діями є його розширення / звуження, то для визначення рівня сакралі-
зації – відкриття / закриття доступу до енергії потойбічного та його впливу на реальність під час проведення обрядів.
У статті названо причини необхідності розширення хронотопу: залучення до обрядової дії нових територій і но-
вих персонажів. При цьому сакралізація, що є енергією потойбічного, впливає як на дійових осіб, так і на освячення
місць проведення обрядів. Найвищого свого рівня сакралізація досягає в кульмінаційному обряді циклу – хрестинах,
коли до дії залучено максимальну кількість осіб і найширшу за весь цикл територію.
створена структура циклу родильних обрядів надає широку можливість для їхнього дослідження, але існує та-
кож зворотний процес – під час студіювання відбувається зміна самої структури, що робить її знач но стрункішою
та більш довершеною. Так, суттєвим для визначення епізодів в обряді пологів є купання, сушіння та сповивання як
етапи залучення народженого до культури реального світу. а купання породіллі цілком доречно відділене від купання
народженого та виділене в окремий епізод, позаяк вказані дії мають різні характери дії і не можуть міститися в одно-
му епізоді.
Важливими етапами для розуміння природи сакралізації в родильних обрядах є виникнення, переміщення та лікві-
дація сакрального центру. Процес створення його відбувається в помешканні вагітної під час пологів; переміщення до
церкви відбувається разом із просуванням туди майбутніх хрещених батьків із немовлям; ліквідація центру сакралізації
здійснюється в обряді очищення матері на сороковий день після пологів, коли вона з дитиною вперше відвідує церкву.
Ключові слова: українська обрядовість, родинні ритуали, родильний обряд, структурно-функціональний метод,
хронотоп, сакралізація, сакральний центр.
ЗМ І Н А Х РОНОТОП У ТА РІ ВН Я С А К РА Л ІЗА Ц І Ї
У СТ РУ КТ У РІ Ц И К Л У РОД И Л ьН И Х ОбРЯД І В
УДК 392.3
www.etnolog.org.ua
IM
FE
137137
Олександр даниленкООлександр ку х аренкО
The aim of the study is to compare the processes of a chronotope’s transformation while sacralizing the reality during
observing the cycle of maternity rites. During researching, it is found that the processes of changing the chronological and
topographical frames of rites and the level of sacralization are not identical sacralization ones, however, they are interrelated.
While in order to transform a chronotope, the basic actions are its expansion / narrowing, then to determine the level of
sacralization crucial are the ones of opening / closing access to the energy of the other world and the latter’s impact on
reality during the rites.
The reasons for the need to expand a chronotope are named: the attraction of new territories and new characters to
ritual actions. at the same time, sacralization, which is the energy of the other world, affects both the protagonists and the
consecration of ritual venues. The sacralization reaches its highest level in the culminating rite of the cycle – christening,
when the maximum number of people and the widest territory for the whole cycle is attracted to the action.
The existing structure of maternity rites cycle provides a wide opportunity for their researching; yet, there is also a
reverse process – while studying, there is a change in the structure itself, which makes it much more well-organized and
more complete. So, essential for determining the episodes in the rite of childbirth are bathing, drying, and swaddling of
an infant as the stages of attracting the newborn to the culture of the real world. and the bathing of a puerpera is quite
appropriately separated from the bathing of the newborn and highlighted as a separate episode, since the mentioned actions
have different natures of action and cannot be contained in a single episode.
Significant steps to grasp the nature of sacralization in maternity rites are the emergence, relocation and elimination
of the sacred centre. The latter’s process of creation takes place in a pregnant woman’s apartment during her childbirth.
The relocation to a church occurs along with the moving forward of future godparents with a child in arms there. The
elimination of the sacralization centre is carried out in the rite of purifying the mother on the fortieth day after the delivery,
when she with her child first attends the church.
keywords: ukrainian rituals, familial rituals, maternity rite, structural-functional method, chronotope, sacralization,
sacred centre.
Вступ. Українська родильна обрядовість
є достатньо дослідженою: починаючи від
праць М. сумцова [14, с. 86–89] й х. Вовка [3,
с. 186–189], ураховуючи ґрунтовне видання
М. Грушевського «дитина у звичаях і віру-
ваннях українського народу» [4] і закінчую-
чи сучасними етнологами, зокрема слід від-
значити працю о. Боряк, присвячену бабі-
повитусі [2]. Утім, незважаючи на вивчення
проблеми, використання методу структур-
ного аналізу [10, с. 183–207; 12, с. 20–25]
відкриває шляхи до отримання нових (часто
неочікуваних) наукових результатів.
У структурі обряду міститься ряд епізо-
дів, кожен з яких має власний хронологічно-
топографічний показник та певний рівень
сакралізації.
структурно-функціональний метод
дослідження надає значні перспективи для
наукового студіювання родильних обрядів,
про що свідчать результати попередніх роз-
відок, присвячених цій проблематиці.
Основна частина. Процес розширен-
ня хронотопу під час розгортання дії не є
аналогічним процесу сакралізації реальнос-
ті, однак обидва вони взаємно пов’язані й
мають безпосередній вплив один на одно-
го [16, с. 22–74]. Рівень сакралізації зале-
жить, зокрема, від того, яка територія в
певний відтинок часу використовується
для здійснення обрядових церемоній [11,
с. 107–122]. Тому подальшим спрямуванням
дослідження має стати зміна хронотопу –
взаємопов’язаних хронологічних і топогра-
фічних меж дії обряду.
Розглядати ці зміни лише на прикладі
обряду пологів неможливо, адже вказаний
обряд проводиться (за рідкісним винятком)
лише в одному місці – помешканні породіллі,
та протягом обмеженого часу – від початку
пологів до закопування посліду на межі під
тином і виливанням води після купелів мате-
рі й немовляти. Потрібно простежити зміну
хронотопу в бік його розширення, узявши до
уваги весь обрядовий родильний цикл, що
складається з дев’яти обрядів: пролог, поло-
ги, ім’янаречення, родини, хрестини, похрес-
тини, зливки, заганяння до раю, очищення
матері. Зазначена процедура вже використо-
вувалася при дослідженні структур весіль-
ного [8, с. 35–40; 9, с. 85–89] та поховального
циклів [6, с. 185–194; 17, с. 132–144].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
138
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
138
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 21
Пролог, у якому започатковуються
подальші обрядові дії, починається з того,
що вагітна жінка, відчуваючи наближення
пологів, відправляє когось із домашніх (най-
частіше це був чоловік) із хлібом до баби і
проханням допомогти їй розродитися. Так,
до обійстя вагітної додається хата баби та
шлях у селі, який долає посланець із хлі-
бом від одного житла до іншого. У структурі
зазначені події реалізуються двома епізода-
ми: 1. Вагітна жінка перед пологами посилає
по бабу. 2. Представник вагітної віддає бабі
хліб і просить узяти участь у пологах.
якщо з формулювання першого епізо-
ду добре зрозуміло, що відбувається він у
помешканні вагітної жінки, яке позначимо
латинською літерою l, то другий потребує
додаткового пояснення. У ньому йдеться про
те, що посланець вагітної збирався, брав хліб
і долав відстань від власної хати до житла
баби; на схемі це позначимо l – t, де літера
t означає житло баби. Наступний епізод, де
баба одягає чисту одіж, умивається свяченою
водою, відбувається в помешканні баби – t.
четвертий епізод прологу – баба приходить
до вагітної з хлібом, свяченою водою, зіллям –
дає зворотний покажчик хронотопу в порів-
нянні з другим епізодом: t – l.
Так, в обряді прологу спочатку відбува-
ється розширення хронотопу від меж одно-
го житла до двох осель та дороги між ними.
Наведений приклад демонструє, що сенс
розширення хронотопу в цьому конкретно-
му випадку полягає в необхідності та єдиній
можливості якнайшвидше залучити до обря-
дової дії конче потрібного персонажа – бабу,
оскільки дія потребує саме професійної під-
готовки одного з головних її учасників.
У попередніх публікаціях розширення
хронотопу розглядалося лише як залучення
нових територій для здійснення обрядових
дій. Таке залучення відбувалося, щоб привес-
ти на зазначену територію нових учасників
обряду або ввести до дії тих, хто початково
вже перебував на цій території. а розгляну-
ті епізоди прологу вказують ще й на інше
призначення процедури розширення хроно-
топу – залучити до обрядодії необхідного
персонажа чи персонажів, після чого звузити
хронотоп до попередніх розмірів і меж.
коли звернутися до циклів весільних і
поховальних обрядів, то запрошення паруб-
ком сватів, нареченим – дружків, нарече-
ною – дружок, коровайниць і гостей, запро-
шення священника для причастя помираю-
чого здійснюється аналогічним способом:
розширення хронотопу – запрошення –
погодження й залучення до дії – звужен-
ня хронотопу. отже, завдяки такому струк-
туруванню обряду вдалося встановити дві
процедури зміни топографічних меж у певні
відтинки часу: залучення нових територій і
залучення нових учасників.
Пологи зазвичай відбуваються в хаті вагіт-
ної, за винятком тих випадків, коли вони
проходили з ускладненнями і для полег-
шення вдавалися до додаткових магічних
процедур: відмикання замків, розв’язування
вузлів, відчинення царських воріт у церкві,
переступання вагітною через червоний пояс
та переведення її через дорогу. Інколи баба
могла підшукувати породіллі щасливе місце,
яке могло виявитися, скажімо, у хижці чи
навіть сараї й на току [5, с. 25].
У таких випадках до хати вагітної, з погля-
ду розширення хронотопу, додавалися двір,
господарчі споруди та дорога, що проходить
біля двору, а також церква чи разом із церк-
вою ще й помешкання священника. якщо
пологи проходили без ускладнень, обрядо-
ва дія цілком задовольнялася межами хати
чи навіть кімнати, а то й відгородженого
бабою місця в кімнаті, де перебувала вагіт-
на. єдине, що залишалося незмінним, це
закопування посліду й виливання води після
купелів на межі між садибою породіллі й
сусідньою землею – у тому місці, яке вважа-
лося одним із входів до потойбіччя.
якщо в обряді пологів фактично вся дія
концентрується на помешканні породіллі, то
вже в наступному – ім’янареченні – повитуха
вирушає з немовлям до священника й повер-
тається; так до обрядової дії залучається час-
тина села разом із церквою. Залучаються й
www.etnolog.org.ua
IM
FE
139139
Олександр даниленкООлександр ку х аренкО
нові дійові особи обрядового циклу; у зазна-
ченому випадку це священник.
Звуження хронотопу до початкових меж,
а саме – помешкання породіллі, здійснюєть-
ся вже після проведення основних дій обря-
ду, включаючи кульмінацію, у якій священ-
ник дає ім’я народженому й переводить його
до статусу немовляти. Відмінність немовля-
ти від народженого полягає саме в тому, що
над ним уже здійснено обряд ім’янаречення;
воно має власне ім’я, незважаючи на те, що до
повернення повитухи до сакрального цен-
тру ім’я це відоме лише двом дійовим осо-
бам – священникові й повитусі.
як бачимо, розширення хронотопу
завжди зумовлене його подальшим звужен-
ням до меж сакрального центру навіть на
проміжних етапах, тоді, коли закінчується
попередній обряд, а до початку наступного
залишається ще певний час. Народжене чи
немовля завжди залишається вдома з бать-
ками, а учасники обрядів, так само, завжди
повертаються до власних домівок. Тоді, зва-
жаючи на все, вхід до потойбіччя перекри-
вається, а процес сакралізації згортається;
це цілком відповідає природі сакралізації,
яка зумовлює вплив потойбічного на реаль-
ність лише в межах обряду й жодним чином є
неможливою в буденному житті, поза обря-
довими діями.
Під час хрестин хронотоп стає ще шир-
шим: батько йде й запрошує майбутніх
кумів; ті приходять до помешкання поро-
діллі, а далі з новонародженим вирушають
до церкви й після хрещення повертаються.
Зупинімося ще на одному спостереженні:
чим ширших меж досягає хронотоп під час
обряду, чим більша територія й кількість
учасників залучаються до його проведен-
ня, тим ближчим є кульмінаційний ритуал
усього обрядового циклу. а кульмінаційним
обрядом з означених причин мають стати
хрестини, що в результаті проведення пере-
ведуть новонародженого до бажаного про-
фанного статусу дитини, який має зберег-
тися в подальшому буденному житті після
закінчення обрядових дій. отже, основним
завданням циклу родильних обрядів є набут-
тя новонародженим статусу дитини; при
цьому статуси «народженого» й «дитини»
є профанними статусами, але перехід від
одного до іншого можливий лише завдяки
обряду сакралізації під час його проведення
та набуття сакрального статусу «немовля-
ти», який може існувати тільки в межах
обрядового циклу.
Утім, на кульмінаційному обряді родиль-
ного циклу розширення хронотопу не при-
пиняється, бо в похрестинах є епізод, де гості
садять кумів і повитуху на бричку, везуть до
корчми й у складчину купують горілку. Тут
до сакрального простору обрядової дії дода-
ється корчма, а також дорога до неї. На схемі
зміни хронотопу позначаються так: час про-
ведення того чи іншого обрядового дійства
вказується в дужках поряд з пронумерова-
ною назвою обряду; зміна місць проведення
та просування в межах ритуального про-
стору зазначені навпроти кожного епізоду;
позначення наводяться латинською літерою
або кількома літерами; пояснення умовних
позначень дається на початку структури.
останнє розширення хронотопу в обря-
ді очищення матері пов’язане із церквою.
кінцевий обряд циклу наочно переклика-
ється з одним із початкових обрядів, а саме –
ім’янареченням, де до дії також залучається
церква і священник. Проте, якщо на початку
циклу народжене до церкви несла повитуха,
то в останньому обряді це робить породілля;
там перехід до нового статусу здійснюва-
ло немовля, тут обряд присвячений пере-
ходу матері. Цей перехід можна означити як
набуття остаточного стану очищення після
осквернення під час пологів у результаті вза-
ємодії з потойбічним світом. Попереднє очи-
щення (обмивання породіллі) в обрядовому
плані є менш суттєвим, порівняно з остаточ-
ним. його, найімовірніше, можна назвати
гігієнічним очищенням, а те, що здійсню-
ється під час проведення останнього обряду
циклу, – духовним.
У вказаних вище дослідженнях було
з’ясовано, що після закінчення попередньо-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
14 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
14 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 21
го обряду й до початку наступного доступ
потойбічного до реальності перекривається
(чи прикривається), а з кожним наступним
обрядом – поновлюється. Від рівня сакра-
лізації прямо пропорційно залежить рівень
насиченості обрядової дії та кількість залу-
чених до неї персонажів – активних учасни-
ків ритуальних церемоній.
обряд хрестин демонструє найвищий
рівень сакралізації, насиченості дій, най-
більшу кількість залучених дійових осіб і
найширший простір для здійснення обрядо-
дій. саме так, як це належить кульмінаційно-
му обряду (а отже, найвищій точці розвитку)
всього родильного циклу. Після кульміна-
ції відбувається спад усіх зазначених чин-
ників, у тому числі хронотопу: щодо часу
всі подальші обряди циклу відбуваються
наступного після хрестин дня – похрестини,
зливки, заганяння «до раю», та на сороко-
вий день після пологів – очищення матері.
За територією це має такий вигляд: житло
породіллі – корчма – житло, житло породіл-
лі – церква – житло; також сюди варто дода-
ти обійстя всіх гостей, включаючи повитуху,
кумів, родичів і сусідів.
як відбувається розширення й згортан-
ня хронотопу, можна простежити на схемі.
Тут позначено, як крок за кроком, від обря-
ду до обряду відбувається віддалення наро-
дженого від потойбіччя й наближення до
реальності, відокремлення від природи та
залучення до культури. схема демонструє
також залучення інших персонажів і вико-
ристання простору та будівель для обрядо-
вої дії, що дає змогу наочно переконатися в
правильності визначення композиції всього
обрядового циклу.
Переважна більшість епізодів обря-
ду пологів, що зазначені після вказаної
кульмінації, і деякі з наступних обрядів
(ім’янаречення, хрестини, заганяння «до
раю», очищення матері) є епізодами залу-
чення народженого до культури: відрізають
пуповину й зав’язують пупа червоним шов-
ком, новонародженого загортають у кожух і
кладуть на покуті, повитуха здійснює першу
купель новонародженого, скупане сушать
біля палаючої печі й кладуть породіллі в
ноги; священник виголошує молитву, кро-
пить водою і дає ім’я немовляті, колиску
кроплять, обкурюють зіллям, хрестять і кла-
дуть до неї немовля; повитуха купає немов-
ля, загортає в сорочку, передає односельцю,
чоловік віддає немовля колезі й забирає в
повитухи вузлик, запрошені односельці з
немовлям вирушають до церкви, у церкві
священник, здійснюючи таїнство, занурює
немовля у воду, куми з охрещеною дити-
ною повертаються з церкви, подають дитину
батькам через вікно чи поріг, повитуха спо-
виває дитину й кладе до колиски; повитуха
водить породіллю з дитиною навкруг столу –
заганяє «до раю»; мати з дитиною вперше
йде до церкви, мати й дитина присутні на
церковній службі.
деякі епізоди обрядової структури потре-
бують уточнень. В одному з епізодів обряду
хрещення вказується, що повитуха сповиває
дитину, але ми розуміємо, що це є далеко не
перша така процедура, тоді як для обрядового
циклу важливішим є момент початкового спо-
вивання, яке виявилося дослідником услід за
записувачем народних обрядів [15, с. 5–6],
через якусь причину пропущеним. Термін
«сповивати» є синонімом до «пеленати» [13,
с. 180], а слово «повитуха» похідне від «спо-
вивати», «повивати». З погляду залучення до
культури процес сповивання є проміжним
етапом між оголеним станом та використан-
ням одягу. одяг, безумовно, є ознакою куль-
тури, а пелюшки, тканина повинні вважатися
чимось посереднім між відсутністю та наяв-
ністю одягу, перехідним етапом до викорис-
тання останнього. Тому важливо відзначити
саме перше сповивання, яке, судячи з усього,
має відбуватися після обмивання та висушу-
вання біля палаючої печі.
до формулювання епізоду «скупане
сушать біля палаючої печі» можна було б
додати: «сушать і пеленають», адже обидві
дії здійснює один персонаж – повитуха. але
в такому разі з трьох основних дій – обми-
вання, сушіння й повивання, пов’язаних із
www.etnolog.org.ua
IM
FE
141141
Олександр даниленкООлександр ку х аренкО
залученням до культури, доведеться дві дії
об’єднати в одному епізоді, що буде непра-
вильно. Тому для процесу повивання слід
виділити окремий епізод, що спричинить
зміну всієї структури обряду пологів та
вплине на кількість у ній епізодів.
Тепер ця частина структури обряду поло-
гів має такий вигляд:
2.9.а. Повитуха здійснює перший
купіль новонародженого.
2.9.б. скупане сушать біля палаючої
печі.
2.9.в. купання породіллі в бочці чи
відрі – очищення матері після пологів.
а в разі додавання до неї ще одного
епізоду загальний вигляд структури дещо
зміниться:
2.9.а. Повитуха здійснює перший
купіль новонародженого.
2.9.б. скупане сушать біля палаючої
печі.
2.9.в. Повитуха вперше сповиває наро-
дженого.
2.10. купання породіллі в бочці чи
відрі – очищення матері після пологів.
отже, трьома різновидами маніпуля-
цій над народженим було виокремлено три
сакральні дії, присвячені позбавленню при-
родного й залученню до культури: купання,
сушіння та сповивання. Щодо купання й
сповивання не виникає жодних питань, а про
сушіння слід зазначити, що тут цей процес
перегукується з тією метою, яку а. Байбурін
називає «доробленням», «перероблянням
тіла», «ліпленням», «доведенням до ідеа-
лу» [1, с. 43–44].
Унесена до структури обряду зміна дала
змогу знайти в ній ще одну ваду: купання
породіллі не може бути різновидом одно-
го епізоду з попередніми, оскільки попере-
дні відображають дії, які стосуються наро-
дженого, а останній пов’язаний виключно
з породіллею. Тому останній епізод є окре-
мим, ізольованим від інших; він повинен
мати власний номер, а не лише літеру.
доречно також змінити формулювання
тематичного спрямування трьох різновидів
характеру дії, присвячених народженому, та
віднести їх до групи – створення обрядового
атрибуту, а епізод купання породіллі – до
пошанування сакральних дій, стихій, пред-
метів. Тепер остаточний вигляд структу-
ри пологів має кількість епізодів не 10+4,
а, завдяки внесеним змінам і виділення спо-
вивання в окремий різновид епізоду, а купан-
ня породіллі – взагалі в окремий епізод, кіль-
кість їх зросла до 11+4 (одинадцять окремих
епізодів і чотири різновиди епізоду).
слід також зауважити, що дослідження
сакралізації реальності через вплив енергії
потойбіччя буде неповним, якщо в цьому під-
розділі не розглянути питання переміщен-
ня сакрального центру з одного місця здій-
снення обрядових дій до іншого. Приміром,
у весільному циклі обрядів переміщення від-
бувається під час приїзду молодої з приданим
із житла батьків до нового свого помешкання
в обійсті майбутнього чоловіка. Поховальні
обряди також містять єдине переміщення
сакрального центру – з помешкання небіж-
чика до кладовища, разом із поховальною
церемонією, під час якої всі учасники прово-
джають свого односельця в останню дорогу.
Наведені приклади вказують, що природа
обрядових дій родинного циклу потребує
наявності подібного переміщення центру
сакралізації й у родильних обрядах.
для його віднаходження існує ще кілька
обставин: переміщення сакрального центру
повинне відбутися напередодні кульміна-
ційного обряду, який обов’язково здійснює
перехід до нового статусу.
Зважаючи на зазначені ознаки, таким міс-
цем може бути церква, де здійснюється таїн-
ство хрещення, або роздоріжжя, на якому
майбутній хрещений батько віддає чортові
плату за немовля. очевиднішим усе ж таки
є перший варіант, оскільки головна дія, відо-
бражена в кульмінаційному епізоді, відбу-
вається в церкві, а не на роздоріжжі; а для її
успішного здійснення необхідний високий
рівень сакрального, який може забезпечити
центр лише тоді, коли буде розташований
поряд. Так само в церкві головний персо-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
142
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
142
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 21
1. Байбурин а. к. Ритуал в традиционной культуре:
структурно-семантический анализ восточно славянских
обрядов. санкт-Петербург : Наука, 1993. 238 c.
2. Боряк о. о. Баба-повитуха в культурно-історич-
ній традиції українців: між профанним і сакральним.
київ, 2009. 397 с.
3. Вовк Ф. к. студії з української етнографії та ан-
тропології. Прага : Укр. громад. вид. фонд, [1928]. 356 с.
4. Грушевський М. дитина у звичаях і віруваннях
українського народу : матеріали з полудневої київщини.
Матеріали до українсько-руської етнології. львів : Наук.
тов во ім. шевченка, 1906. Т. 8. XIV+220 с.
5. иванов П. В. Этнографические материалы,
собранные в купянском уезде харьковской губ.
Этнографическое обозрение. 1897. № 1. с. 22–81.
6. кухаренко о. о., кухаренко а. В. створення
структури циклу українських традиційних поховаль-
них обрядів. Культура України : зб. наук. праць. харків :
хдак, 2019. Вип. 64. с. 185–194.
7. кухаренко о. о. Цикл українських традиційних
родильних обрядів: структурно-функціональний аналіз.
Українська культура : минуле, сучасне, шляхи розвитку.
Рівне : РдГУ, 2018. Вип. 27. с. 35–40.
8. кухаренко о. о. часові й просторові межі са-
кралізації в структурно-функціональних дослідженнях
українського весілля. Актуальні проблеми історії, теорії
та практики художньої культури : зб. наук. праць. 2018.
Вип. 41. с. 24–30.
9. кухарэнка а. а., кухарэнка а. В. хранатоп
як паказчык межаў сакралізацыі для структурных
даследаванняў украінскіх вясельных абрадаў. Вестник
Полоцкого государственного университета : научно-тео-
ретический журнал. 2019. № 9. с. 85–89.
10. леви-строс к. структурная антропология.
Москва : Глав. ред. восточной литературы, 1985.
536 с.
11. отто Р. священное. об иррациональном в идее
божественного и его соотношении с рациональным.
санкт-Петербург : изд-во с.-Петербургского ун-та,
2008. 272 с.
12. Пропп В. я. Морфология волшебной сказки. Мо-
сква : лабиринт, 2001. 192 с.
13. словник української мови : в 4 т. / упоряд. з до-
датком власн. матеріалу Б. Грінченко. київ : Наук. думка,
1959. Т. 4. 564 с.
14. сумцов М. Ф. слобожане. Історично-етногра-
фічна розвідка. харків : Вид-во «союз», 1918. 240 с.
15. Труды этнографическо-статистической экспеди-
ции в Западно-Русский край… / собр. П. П. чубинским.
с.Пб., 1877. Т. 4. ххх+715 с.
16. Элиаде М. священное и мирское. Москва : изд-
во МГУ, 1994. 144 с.
17. Kukharenko O. Funeral Ceremony in the System
of Structural-Functional Studies of Family Objectives.
Paradigm of Knowledge. Multidisciplinary Scientific Journal.
muscat, 2018. № 2 (28). P. 132–144.
Джерела та література
наж набуває остаточного статусу дитини,
що є профанним і зберігається в подальшому
реальному житті поза обрядовим циклом.
Тож можемо констатувати, що переміщення
сакрального центру відбувається разом із
просуванням хрещених, котрі несуть немов-
ля від помешкання породіллі до церкви.
Висновок. структурно-функціональний
аналіз обрядів родильного циклу обрядів
відкриває значні перспективи для розуміння
процесів розширення та звуження хроно-
топу, пов’язаного із залученням до обрядо-
вої дії нових територій і нових персонажів;
природи сакралізації та моментів перемі-
щення сакрального центру з одного місця
до іншого. Порівнюючи між собою схему
структури циклу родильних обрядів зі
структурами весільних та поховальних, діс-
таємо можливість удосконалення всіх трьох
циклів родинних обрядів і доведення їхніх
структур до стану близького до ідеального.
а це доводить, що структурно-функціональ-
ний аналіз, використаний для дослідження
українських родинних обрядів, дає змогу
отримувати нові результати їхнього дослі-
дження.
1. BaIBurIN, albert. Ritual in Traditional
Culture: A Structural and Semantic Analysis of East
Slavonic Rites. St. Petersburg: Science, 1993, 238 pp. [in
russian].
References
www.etnolog.org.ua
IM
FE
143143
Олександр даниленкООлександр ку х аренкО
2. BOrIaK, Olena. A Phenomenon of Midwives in the
Cultural and Historical Tradition of the Ukrainians: Between
the Profane and the Sacred. Kyiv: m. rylskyi Institute of
art Studies, Folkloristics and ethnology, 2009, 397 pp. [in
ukrainian].
3. VOVK, Khvedir. Studies on Ukrainian Ethnography
and Anthropology. Prague, [1928], 356 pp. [in ukrainian].
4. hruSheVSKYI, marko. a Child in Customs and
Beliefs of the ukrainian People: materials from Southern
Kyivshchyna. In: Khvedir VOVK, ed., Materials for Ukrai-
nian-Ruthenian Ethnology. lviv, 1906. Vol. 8, XIV+220 pp.
[in ukrainian].
5. IVaNOV, Petro. ethnographic materials Collected in
Kupyansk District, Kharkiv Governorate. In: mykola YaN-
ChuK, ed.-in-chief, Ethnographic Review. an edition of
ethnographic Department of the Imperial Society of Devo-
tees of Natural Sciences, anthropology, and ethnography
at the university of moscow. moscow, 1897, 1, 22–81 [in
russian].
6. кuKhareNKO Oleksandr and anastasiya
кuKhareNKO. Creating the Structure of the Cycle of
ukrainian traditional Funeral rites. In: Vasyl SheYKO,
ed.-in-chief, Culture of Ukraine. Culture Studies Series:
Collected Scientific Papers. Kharkiv: KhSaC, 2019, iss. 64,
pp. 185–194 [in ukrainian].
7. кuKhareNKO, Oleksandr. The Cycle of ukrai-
nian traditional maternity rites: a Structural and
Functional analysis. In: In: Volodymyr VYtKAlOV,
ed.-in-chief, Ukrainian Culture: Past, Modern, and Ways of
Development: Collected Scientific Papers: Proceedings of the
Rivne State University of the Humanities. rivne State uni-
versity of the humanities. rivne, 2018, iss. 27, pp. 35–40
[in ukrainian].
8. кuKhareNKO, Oleksandr. temporal and Spa-
tial Frames of Sacralization in Structural and Functional
Studies of ukrainian Weddings. In: Vasyl CherNetS,
ed.-in-chief, Actual Problems of History, Theory, and Prac-
tice of Artistic Culture: Collected Scientific Papers. National
academy of Government managerial Staff of Culture
and arts. Kyiv: millennium, 2018, iss. 41, pp. 24–30 [in
ukrainian].
9. кuKhareNKA, aliaksandr and anastasija
кuKhareNKA. Chronotope as an Indicator of the lim-
its of Sacralization for Structural Studies of ukrainian Nup-
tial Ceremonies. In: Dzmitryj lazOŬSKI, ed.-in-chief,
Bulletin of the Polotsk State University: A Scientific and Theo-
retical Journal. Series A: The Humanities. Polotsk State uni-
versity. 2019, no. 9, pp. 85–89 [in Belarusian].
10. léVI-StrauSS, Claude. Structural Anthropology.
moscow: Science, 1985, 536 pp. [in russian].
11. OTTO, rudolf. The Sacred. About the Irrational in the
Idea of the Divine and Its Relation to the Rational. translated
from the German by aleksey rutKeVICh. St. Peters-
burg: Saint Petersburg State university Press, 2008, 272 pp.
[in russian].
12. PrOPP, Vladimir. The Morphology of Fairy Tales.
moscow: labyrinth, 2001, 192 pp. [in russian].
13. hrINCheNKO, Borys (compiled and added by).
A Dictionary of the Ukrainian Language: in Four Volumes.
a photomechanically reproduced edition. Kyiv: Scientific
Thought, 1959, vol. 4, 564 pp. [in ukrainian].
14. SumtSOV, mykola. Slobozhahshcnyna Residents.
A Historical and Ethnographic Study. Kharkiv: Kharkiv
Credit union’s Union Publishing house, 1918, 240 pp. [in
ukrainian].
15. ChuBINSKIY, Pavel. Proceedings of the Ethno-
graphic-Statistical Expedition to the West Russian Krai. Saint
Petersburg, 1877, vol. 4: Rituals: Childbirth, Christening,
Wedding, and Funeral, ххх+715 pp. [in russian].
16. elIaDe, mircea. The Sacred and the Profane: The
Nature of Religion. translated from the French, prefaced and
annotated by Nikolay GarBOVSKIY. moscow: moscow
State university Press, 1994, 144 pp. [in russian].
17. кuKhareNKO Oleksandr. Funeral Ceremony in
the System of Structural-Functional Studies of Family Ob-
jectives. In Valeriy KOrNIYeNKO, ed.-in-chief, Paradigm
of Knowledge. A Multidisciplinary Scientific Journal. muscat,
2018, 2, 132–144 [in english].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|