Культ свійських тварин у зеленосвятській обрядовості волинян
У статті йдеться про скотарський складник звичаїв та обрядів Зелених свят на теренах історико-етнографічної Волині. Основні скотарські обрядодії припадали на неділю П'ятидесятниці – Трійцю. Напередодні Трійці, у Зелену суботу, волиняни прикрашали житла зеленню і квітами. Спорадично «замаювали»...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2021 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2021
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204409 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Культ свійських тварин у зеленосвятській обрядовості волинян / Д. Пожоджук // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 3. — С. 19-33. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860265516466176000 |
|---|---|
| author | Пожоджук, Д. |
| author_facet | Пожоджук, Д. |
| citation_txt | Культ свійських тварин у зеленосвятській обрядовості волинян / Д. Пожоджук // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 3. — С. 19-33. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | У статті йдеться про скотарський складник звичаїв та обрядів Зелених свят на теренах історико-етнографічної Волині. Основні скотарські обрядодії припадали на неділю П'ятидесятниці – Трійцю. Напередодні Трійці, у Зелену суботу, волиняни прикрашали житла зеленню і квітами. Спорадично «замаювали» галуззям і хліви. В окремих місцевостях із метою захисту скотарських приміщень від відьом та всякої нечисті їх клечали осикою та іншими рослинами, наділеними апотропеїчними властивостями. На теренах Пулинського, Хорошівського та Черняхівського районів Житомирської області побутував звичай «викрадення корів» на Трійцю. У ніч на Зелену неділю пастухи «викрадали» у господарів домашніх тварин і випасали їх у полі. Після випасу вони накладали коровам на роги сплетені вінки і ситими повертали додому, отримуючи за них «викуп» у власників. У волинській частині Рівненської області у день Зелених свят корів заквітчували вінками. Для Західної Волині (північна смуга сучасної Львівської обл. – Золочівський, Буський, Кам’янка-Бузький р-ни) скотарські звичаї й обрядодії на Трійцю майже не характерні. На відміну від інших районів, тут вони представлені на католицьке свято Пресвятої Євхаристії. Саме цього дня місцеві волиняни освячували у церкві віночки, які згодом використовували під час скотарських оказій. Спорадично для цього слугувало зілля, освячене на Трійцю. Віночки кидали переважно у пійло корові, коли та отелилася. Незважаючи на локальне поширення звичаю «викрадення корів», на теренах історико-етнографічної Волині Зелені свята не супроводжували пастуші забави, насичені ритуальними дійствами, що було властиво для звичаєвості населення інших українських етнічних земель та інших слов’янських етносів. У цей день місцеве населення остерігалося передусім шкідливих дій відьом. Для захисту корів від злого впливу чарівниць волинські господині обкурювали їх свяченим зіллям. Загалом на теренах історико-етнографічної Волині скотарська тематика Трійці мала типовий апотропеїчний характер.
The article deals with the cattle-breeding component of customs and rites of the Green Holidays cycle in historical and ethnographic Volhynia. The main cattle-breeding rituals fell on the Sunday of Pentecost (Orthodox Trinity). On the eve of Trinity Sunday, on Green Saturday, Volhynians decorated their homes with greenery and flowers. They were sporadically adorned with twigs, cattlesheds as well. In some areas, in order to protect livestock from witches and all sorts of evil spirits, these byres were decorated with aspen and other plants endowed with apotropaic properties. In the territory of Pulyn, Khoroshiv, and Cherniakhiv districts of Zhytomyr Region, there was a custom of stealing cows on Trinity Sunday. On Green Sunday night, shepherds stole cattle from their owners and grazed them in the field. After grazing, those thieves-cowherds put woven wreaths on the cows’ horns and returned them home well fed, receiving a ransom from the cows’ owners. In the Volyn part of Rivne Region, on the day of the Green Holidays, cows were decorated with wreaths. For Western Volhynia (a northern strip of modern Lviv Region, namely Zolochiv, Busk, and Kamyanka-Buzka districts), cattle-breeding customs and rituals on the Trinity are almost uncharacteristic. Unlike other districts, here they are represented at the Catholic feast of the Holy Eucharist. It was on this day that local Volynians consecrated wreaths in churches, which were later used during cattle-breeding occasions. Sporadically, potions consecrated on the Trinity were also used for this purpose. Wreaths were thrown mostly into a cow’s slops after her calving. Despite the local spread of the custom of stealing cows, in historical and ethnographic Volhynia, the Green Holidays were not accompanied by cowherd entertainments, full of ritual actions, which were typical of the customs of other Ukrainian ethnic lands and other Slavonic ethnic groups. On this day, the local population was wary primarily of the harmful effects of witches. To protect cows from the evil influence of witches, Volhynian homemakers fumigated them with sacred potions. In general, in historical and ethnographic Volhynia, the Trinity Sunday-related cattle-breeding theme had a typical apotropaic nature.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:00:19Z |
| format | Article |
| fulltext |
19
ПОЖОДЖУК ДМИТРО
аспірант кафедри етнології львівського національного університету імені Івана Франка. OrCID: https://
orcid.org/0000-0003-1207-9388
PoZhodZhUk dMyTRo,
a postgraduate at ethnology Department of the Ivan Franko lviv National university. OrCID ID: https://
orcid.org/0000-0003-1207-9388
DOI https://doi.org/10.15407/nte2021.03.019
Бібліографічний опис:
Пожоджук, д. (2021) культ свійських тварин у зеленосвятській обрядовості волинян. Народна творчість
та етнологія, 3 (391), 19–33.
Pozhodzhuk, D. (2021) Cult of the Domestic animals in the Green Week rites of the historical-ethnographic
Volhynia. Folk Art and Ethnology, 3 (391), 19–33.
Анотація / Abstract
У статті йдеться про скотарський складник звичаїв та обрядів Зелених свят на теренах історико-етнографічної
Волині. основні скотарські обрядодії припадали на неділю П’ятдесятниці – Трійцю. Напередодні Трійці, у Зелену
суботу, волиняни прикрашали житла зеленню і квітами. спорадично «замаювали» галуззям і хліви. В окремих місце-
востях із метою захисту скотарських приміщень від відьом та всякої нечисті їх клечали осикою та іншими рослинами,
наділеними апотропеїчними властивостями.
На теренах Пулинського, хорошівського та черняхівського районів житомирської області побутував звичай
«викрадення корів» на Трійцю. У ніч на Зелену неділю пастухи «викрадали» у господарів домашніх тварин і випаса-
ли їх у полі. Після випасу вони накладали коровам на роги сплетені вінки і ситими повертали додому, отримуючи за
них «викуп» у власників.
У волинській частині Рівненської області у день Зелених свят корів заквітчували вінками. для Західної Волині
(північна смуга сучасної львівської обл. – Золочівський, Буський, кам’янка-Бузький р-ни) скотарські звичаї й обря-
додії на Трійцю майже не характерні. На відміну від інших районів, тут вони представлені на католицьке свято Пре-
святої євхаристії. саме цього дня місцеві волиняни освячували у церкві віночки, які згодом використовували під час
скотарських оказій. спорадично для цього слугувало зілля, освячене на Трійцю. Віночки кидали переважно у пійло
корові, коли та отелилася.
Незважаючи на локальне поширення звичаю «викрадення корів», на теренах історико-етнографічної Волині Зе-
лені свята не супроводжували пастуші забави, насичені ритуальними дійствами, що було властиво для звичаєвості
населення інших українських етнічних земель та інших слов’янських етносів. У цей день місцеве населення остеріга-
лося передусім шкідливих дій відьом. для захисту корів від злого впливу чарівниць волинські господині обкурювали
їх свяченим зіллям.
К УЛ ьТ СВІ ЙС ьК И Х Т ВА РИ Н У ЗЕ Л ЕНОСВЯТС ьК І Й
ОбРЯДОВОСТ І ВОЛ И Н Я Н
УДК 391.982:398.332.16](477.82)
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
2 0
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 21
Ґрунтовні студії над традиційним укра-
їнським календарем – явище не нове. Що-
року виходить чимало праць, присвячених
цій темі. Не позбавлена уваги дослідників й
історико-етнографічна Волинь. Щоправда,
скотарський аспект календарно-побутової
обрядовості досліджений поки що мало.
Мета пропонованої статті – характерис-
тика звичаїв та обрядів Зелених свят у во-
линян зі скотарською складовою частиною.
Визначення їхньої специфіки, порівняно з
іншими історико-етнографічними района-
ми України та пошук слов’янських відпо-
відників – одне з головних завдань наших
студій.
дослідження охоплює територію істори-
ко-етнографічної Волині, межі якої визна-
чив відомий львівський етнолог Михайло
Глушко [27]. хронологічні межі охоплюють
кінець хІх – початок ххІ ст.
скотарський аспект Зелених свят на тере-
нах історико-етнографічної Волині був пред-
метом уваги дослідників лише спорадично.
Ще у другій половині хІх ст. в польському
ілюстрованому тижневику «Cłosy» вияв-
ляємо цінну публікацію станіслава леліви
[59], у якій ідеться про цікавий спосіб захис-
ту худоби від чарівниць на Трійцю.
серед етнографічних матеріалів ярослава
Пастернака з волинсько-опільського погра-
ниччя [49] наявні відомості про посвячене
на Зелені свята зілля, яке давали їсти худобі.
Про клечання волинянами хліва осикою
фраґментарно згадано в опублікованих Ін-
ститутом мистецтвознавства, фольклорис-
тики та етнології ім. М. Т. Рильського НаН
України джерельних матеріалах, що стосу-
ються теми календарної обрядовості [31].
серед праць сучасних етнологів, які част-
ково розглядали цю проблематику, доцільно
Загалом на теренах історико-етнографічної Волині скотарська тематика Трійці мала типовий апотропеїчний ха-
рактер.
Ключові слова: етнологія, історико-етнографічна Волинь, скотарство, Зелені свята, худоба, клечання, відьма, він-
ки, викрадення корів, зілля.
The article deals with the cattle-breeding component of customs and rites of the Green holidays cycle in historical and
ethnographic Volhynia.
The main cattle-breeding rituals fell on the Sunday of Pentecost (Orthodox trinity). On the eve of trinity Sunday, on
Green Saturday, Volhynians decorated their homes with greenery and flowers. They sporadically adorned with twigs cat-
tlesheds as well. In some areas, in order to protect livestock from witches and all sorts of evil spirits, these byres were deco-
rated with aspen and other plants endowed with apotropaic properties.
In the territory of Pulyn, Khoroshiv, and Cherniakhiv districts of zhytomyr region, there was a custom of stealing cows
on trinity Sunday. On Green Sunday night, shepherds stole cattle from their owners and grazed them in the field. after
grazing, those thieves-cowherds put woven wreaths on the cows’ horns and returned them home well fed, with receiving a
ransom from the cows’ owners.
In the Volyn part of rivne region, on the day of the Green holidays, cows were decorated with wreaths. For Western
Volhynia (a northern strip of modern lviv region, namely zolochiv, Busk, and Kamyanka-Buzka districts), cattle-breed-
ing customs and rituals on the trinity are almost uncharacteristic. unlike other districts, here they are represented on the
Catholic feast of the holy eucharist. It was on this day that local Volynians consecrated wreaths in churches, which were
later used during cattle-breeding occasions. Sporadically, potions consecrated on the trinity were also used for this purpose.
Wreaths were thrown mostly into a cow’s slops after her calving.
Despite the local spread of the custom of stealing cows, in historical and ethnographic Volhynia, the Green holidays
were not accompanied by cowherd entertainments, full of ritual actions, which was typical of the customs of other
ukrainian ethnic lands and other Slavonic ethnic groups. On this day, the local population was wary primarily of the
harmful effects of witches. to protect cows from the evil influence of witches, Volhynian homemakers fumigated them
with sacred potions.
In general, in historical and ethnographic Volhynia, the trinity Sunday-related cattle-breeding theme had a typical apo-
tropaic nature.
keywords: ethnology, historical and ethnographic Volhynia, cattle breeding, Green holidays, cattle, Green Week
adornment, witch, wreaths, cow stealing, potion.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2121
Дмитро ПожоДжук
виокремити праці львівських народознавців
Володимира Галайчука [25], анастасії кри-
венко [42] та Марії Баглай [17; 18]. стаття
М. Баглай «скотарські мотиви в літній обря-
довості волинян житомирщини» [18] є поки
що єдиним дослідженням, яке повністю при-
свячене скотарській тематиці свят літнього
народного календаря волинян.
Про окремі аспекти скотарської ритуаль-
но-звичаєвої культури Зелених свят ішлося
також в одній з наших попередніх публіка-
цій [51]. основним джерелом пропонованої
розвідки послугували польові етнографічні
матеріали, що їх зібрав автор [8; 9; 10; 11;
12; 13], а також студенти кафедри етноло-
гії львівського національного університе-
ту: Наталія хомин [1], людмила оніщук
[2], Ірина Рогашко [3], Надія демцюх [4; 5],
анастасія Завінська [6], лілія-Марія калін-
чук [7].
Неділя П’ятдесятниці – одне з найбіль-
ших християнських свят, яке наповнене
яскравим змістом у традиційній обрядо-
во-звичаєвій культурі. Православна і ка-
толицька церкви мають відмінну тради-
цію святкування днів Пресвятої Трійці та
святого духа [14, с. 157] 1. Міжконфесійні
тонкощі, пов’язані зі святкуванням неді-
лі П’ятдесятниці та дня святого духа на
суть скотарських троїцьких звичаїв і об-
рядів фактично не вплинули. У вузькому
значенні Трійця для волинян – це неділя
П’ятдесятниці, у ширшому значенні – цикл
троїцьких свят, тривалістю від кількох днів
до одного тижня (інакше кажучи, «Трій-
ця» – це синонім назви «Зелені свята») 2.
клечання – важливий звичай Зелених
свят. Про те, що волиняни вбирали житла
зеленню і квітами, свідчать джерела кінця
хІх – початку хх ст. У селі яполоть Рів-
ненського повіту на Зелену суботу чоловіки
приносили з лісу «зеленець» – гілки клена,
липи, ясена і берези, якими прикрашали дво-
ри та житла [33, с. 277]. У с. Попівці купіль-
ської волості старокостянтинівського по-
віту використовували для клечання лепеху
[54, с. 153]. Проте ці згадки є спорадичними.
Зазвичай вони не стосуються замаювання
хлівів чи загород.
Водночас волиняни заквітчували міс-
ця, пов’язані з худобою. Зеленню оберігали
хлів від нечистої сили: «Захищали, брали
свячене все, на Трійцю, то серпа зара туди за-
ставить, або оце татариння – татарське
зілля туди запхне»; «На Зелену неділю, то
це всегда [кладуть] татариння, любисток.
Ото всегда кажуть, щоб була гілочка осики
в хліві» 3 (с. Новопіль черняхівського р-ну
житомирської обл.) [8, арк. 23, 73]. «Татар-
ське зілля. […]. І його таке. Ше липу рвуть.
Гілячки липи, і в’яжуть на вороті, та й всьо»
(с. Закриниччя Баранівського р-ну жито-
мирської обл.) [13, арк. 75]. скрізь застром-
лювали гілки липи і ясена, а також лепе-
ху – на ворота, колодязь, у хліві (с. Тернівка
Новоград-Волинського району житомир-
ської обл.) [13, арк. 96, 98]. У кременецькому
районі Тернопільської та Бродівському ра-
йоні львівської областей встромляли гілку
глоду у двері хліва – щоб «поколоти» відьму
[41, с. 88].
клечали осикою, бо «як буде осика, то
не зайде відьма» (с. Маркуші Бердичівсько-
го р-ну житомирської обл.) [31, с. 65]; «оси-
ка від поганого…, [від] людей поганих» (с. ко-
жушки Новоград-Волинського р-ну) [13,
арк. 91–92]. «То це беруть клечання осикове.
Беруть липове, а в хлів, то беруть осикове, шоб
відьма не ходила до корови. То так колись ка-
зали» (с. Мирославль Баранівського р-ну)
[13, арк. 122, 126]. «Обізатєльно! Липу і оси-
ку. Березу у фіртках. Осика тож така, шо
вона не допускає. Так як то злий дух, колись
казали» (с. середня Баранівського р-ну)
[13, арк. 152]. клечали осикою в селі Рилівка
шепетівського району хмельницької облас-
ті [13, арк. 61–62]. доцільно зауважити, що
в околицях села Забріддя житомирського
повіту остерігалися осиковою палкою бити
худобу, «бо кров нападає» [40, с. 25]. Вод-
ночас «в обрізаний ріг [корові] насипали мак і
забивали в нього кілок осики, щоб відьма не під-
ступила» (с. Бугрин Гощанського р-ну Рів-
ненської обл.) [4, арк. 16].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
22
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
22
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 21
Інакшим було ставлення до замаювання
хлівів у досліджених нами населених пунк-
тах Рівненщини. Тут заквітчували переваж-
но лише хату (с. Переділи Рівненського р-ну;
с. княгинине демидівського р-ну; с. череш-
нівка дубенського р-ну) [10, арк. 48, 65, 74].
У селах Великий скнит, Нараївка та По-
лянь славутського району хмельницької
області будівлі клечали здебільшого ли-
пою, кленом, татарським зіллям [3, арк. 2,
13, 22, 17]. Маїли стайню на Зелені свя-
та і в селі Пристань сокальського району
львівської області [1, арк. 7]. У господар-
ській будівлі вішали свячене зілля, обсипа-
ли її маком, «щоби до худоби нічого злого
не добралось» (м. Великі Мости, с. двір-
ці сокальського р-ну) [1, арк. 8, 10, 11, 12].
У кам’янка-Бузькому районі львівської
області «ставили май» біля стайні. Її маї-
ли березою, кленом, дубом (с. соколя) [6,
арк. 21] 4. Маїли хлів липою та «шіваром»
(лепехою) лише ззовні в селі жовтанці
кам’янка-Бузького району [12, арк. 4]. Зама-
ювали хліви на Зелені свята також мешкан-
ці північної частини Золочівського району
львівської області (села Верхобуж, Монас-
тирок) [11, арк. 7, 21].
довго троїцька зелень не висіла. кле-
чання «почепили отам, біля цеї стріхи, по-
вісіло воно три дні та й знимаємо, та й спа-
люємо» (с. дубрівка Баранівського р-ну)
[13, арк. 3–4]. «Отам його поскидали, там я
кинула до плити його» (с. колодянка Ново-
град-Волинського р-ну) [13, арк. 14]. Трима-
ють клечання доти, «поки вже пов’яне. Але по-
том беруть його і мити голову дуже добре. А ці
гілочки спалюють. Вже вони позасохнуть»
(с. Заморочення шепетівського р-ну) [13,
арк. 52]. У селах Нараївка та Великий скнит
славутського району хмельницької обл.
клечальне зілля стелили у Троїцьку суботу.
Воно лежало три дні [3, арк. 27] або тиждень
[3, арк. 32]. За словами дослідниці троїцької
обрядовості українців Інни Пахолок, кле-
чання перебувало у встановлених місцях три
дні, а потім його заносили в стайню чи вино-
сили на грядку з капустою. Це робили з тієї
причини, що його не можна було викидати
[50, с. 450].
клечання будівель для утримання худо-
би з метою захисту від злих сил – загально-
українська риса Зелених свят. Наприклад,
гуцули шкідливою вважали для корів відьму.
З метою захисту тварин селяни вживали вся-
ких заходів, зокрема ставили перед дверима
стайні чи за її одвірками зелені галузки, до-
даючи до них свячену вербу [45, с. 166].
клечальні гілки широко використовува-
ли українці як апотропеї. Щоби відьма не
ходила доїти корів, у станиці Ново-астра-
хань старобільського пов. харківської губ.
дерев’яні кілочки з «кличала» забивали по
кутах загороди [53, с. 46]. схоже робили
на лубенщині Полтавської губ. Вважали,
що міцно забитий осиковий кілок відьма
повинна вирвати зубами, інакше вона не
зможе приступити до тільної корови [46,
с. 286–287].
Щоби відьма не зіпсувала корови, у ста-
ниці Ново-астрахань просвердлювали на
кінці правого рога тварини дірочку, клали до
неї свячене і затикали її осиковим кілком із
«кличала» [53, с. 46]. На лубенщині корові
вертіли ріг і забивали в нього дев’ять осико-
вих паличок розміром з голку. Ці палички за-
звичай робили з клечання [46, с. 287]. Укра-
їнці Надсяння (с. смолин яворівського р-ну
львівської обл.) заверчували корові в ріг свя-
чену на Зелені свята «клекічку» [32, с. 206].
На теренах Пулинського, хорошівського
та черняхівського районів житомирської
області побутував на Трійцю ще один ціка-
вий звичай. для його означення використа-
ємо описовий термін «викрадення корів»,
позаяк він є звичним для місцевих мешкан-
ців. крім М. Баглай [18, с. 820], на цей зви-
чай поки що ніхто з наших попередників не
звернув належної уваги. Тому вважаємо за
доцільне подати зафіксовану нами етногра-
фічну інформацію про нього якомога до-
кладніше.
«[На Трійцю] викрадали з хліва худобу
да пасли, да пастух напасе до ранку, да при-
ганяє. Це вже йому платять за теє, шо це он
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2323
Дмитро ПожоДжук
напасе цю корову і убере в вінок, там вінка
почепить корові». «З хліва колись, як хоче
шось заробить пастух, то тихенько вижене
часа [в] три ночі, вижене, напасе. Треба, щоб
напасена повна, як бочка, корова, і тоді при-
ганяє рано, і людина доїть, уже та хазяйка
йому платить за те» (c. Новопіль черня-
хівського р-ну) [8, арк. 12]; «На Трійцю ко-
рів крали у людей. Хто вкрав, – платиш йому
гроші, шоб оддав» (с. ксаверівка черняхів-
ського р-ну) [8, арк. 31]; «Крадуть на Трій-
цю худобу. Вінки в’яжуть на роги» (с. Ново-
піль черняхівського р-ну) [7, арк. 28]; «Це
пастухи крадуть [корів]. Була така поведен-
ція [...]. Пастух, як пасе мені корову, то хоче
в мене вкрасти її, пока я ше не доїла, на поле
вигнать, а тоді, як пригнать, я должна дати
йому гроші, заплатить [...]. У мене самої пас-
тух корову украв! Я рано устала, пошла до-
їть – нема корови! А я даже забулася, шо це
цей день такий, шо викрадають [корів]. Но
пригнав уже в обід корову, да я вже йому даю
гроші, за те, шо він украв корову. Там десят-
ку чи п’ятьорку пастуху [даю]» (с. клітище
черняхівського р-ну) [8, арк. 56].
сума оплати пастуху за викрадену ко-
рову була символічна і, звісно, не дорів-
нювала вартості тварини. Респонденти
називали цифру від одного до десяти кар-
бованців викупу, причому викупляли тва-
рину не обов’язково за гроші, це були також
продукти, «могорич» тощо [8, арк. 81]. Ще
один момент, на який слід звернути увагу:
за що, власне, платили «викуп»? Респон-
дент із села Івановичі черняхівського райо-
ну розповідав: «Да як осьо там пасе пастух,
вже чиї там корови, він старається раненько
да напасти, да поплете вінки, да понакладає
на роги, да й приганяє, йому платять гроші за
це. Не за те, шо пас, а за вінка платять» [8,
арк. 103–104].
кульмінацією звичаю «викрадення ко-
рів» було те, що пастух приганяв ситу, за-
квітчану тварину, отримував за неї «викуп»
і подяку господарів: «[Викрадену корову пас-
тух] гонить на пасовисько, напасе. [...] Вінка
[їй] сплете (молочай, оті квітки, да десь і з
дому може взять віночка сплести). І вже приво-
дить сюди, до хазяйки. Хазяйка [...] платить
уже тому хазяїну, дякує» (с. Грушки хоро-
шівського р-ну) [8, арк. 90] 5. Вінки для «ви-
крадених корів» плели з різних квітів – як із
польових, так і з городніх. Такими квітами,
наприклад, були волошки [8, арк. 23].
Щодо часу, коли саме «викрадали» корів,
респонденти зазначили: «Клечана субота,
то це на неділю украли, повинен цей уже хазяїн
заплатить пастуху, як прижене рано корову.
Вночі крали – напасуть десь, заженуть у коню-
шину»; «В неділю напроти Трійці. Тако – за-
втра Трійця, так цеї ночі под ранок уже вкраде
[пастух корову]» (c. Грушки хорошівсько-
го р-ну) [8, арк. 88–89]. Після того, як пастух-
«злодій» приганяв господареві заквітчану
корову, усі дійові особи звичаю (худобина,
господар і пастух) цього дня відпочивали [8,
арк. 97].
ареал поширення звичаю є порівняно не-
великим. Зафіксований він лише на волин-
ській частині житомирщини, яка межує з
Поліссям [7; 8].
Важко міркувати про те, якою є суть
символічного викрадення корів на Трій-
цю і повернення їх за винагороду. оскіль-
ки троїцький цикл свят перетинається з
русальним тижнем, то можна було б при-
пустити, що звичай «викрадення корів»
на Трійцю міг пов’язуватися з русальними
традиціями. Зокрема, корнелій кутельмах
зауважував, що не для всіх померлих пред-
ків клечали житло, а лише для русалок [43,
с. 144]. але чи можна пов’язати цей звичай
із русалками, з’ясувати не вдалося. «…Це
не русалки, це люди крадуть. Як вже покрали
ці корови, виганяють корови рано, ше темно,
то там на полі, об’являються ці русалки. Ну,
шо вона може зробить, видоїти корову і всьо»
(с. Грушки хорошівського р-ну) [7, арк. 69].
У селі довжки славутського району русал-
ками лякали дітей: «Не йдіть туди, там ко-
рови, скачуть русалки кругом корови… Ска-
чуть у «биндах» тії русалки» [2, арк. 47].
Щоправда, коровам, як засвідчують дже-
рела, русалки зла не чинили. Також вартий
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
2 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 21
уваги опис відьми респондентом інформа-
ції зі с. середня Баранівського р-ну: «Коси
розпустить, лізе. Така, як русалка» [13,
арк. 157]. доречно навести цитату з Поліс-
ся, зафіксовану Наталкою жмуд від пересе-
ленців із с. старе Народицького р-ну жито-
мирської області: «Мій дід розказував, що
пас худобу в лісі на Тройцю, сів люльку на
пеньочку курити. Такії співи йдуть, аж див-
люся бежать дєвочки такії і такії, маленькі і
большії. а одна підбігла до діда, склонилась
і побєгла. Всі у віночках. Були тільки дєвоч-
ки» [31, с. 66]. описи різні, проте об’єднані
за своєю суттю. Русалка може видоїти ко-
рову, русалки скачуть кругом корів. Від-
ьма, схожа на русалку. Русалка вклоняється
пастухові. словом, ці аспекти потребують
окремого аналізу.
У скотарській магії крадіжка вважається
сприятливим для плодючості та здоров’я ху-
доби способом. Задля здоров’я і добрих удоїв
рекомендували нагодувати корову травою,
викраденою з чужого поля, чи дати їй вкра-
дену в пекаря хлібну закваску [58, с. 640]. Ці-
кавим елементом цього звичаю є і годівля ху-
доби. Російський дослідник сергій Токарев
стверджував, що обряди святкової годівлі ху-
доби відігравали ключову роль у скотарсько-
му календарі народів європи [56, с. 91–92].
За словами Віри соколової, обряди жертво-
принесення у календарній обрядовості по-
требували ритуального піднесення, що ви-
ливалося у годівлю міфологічної істоти, від
якої залежало здійснення бажання [52, с. 15].
Наприклад, домовика годували задля того,
щоби було благополуччя з худобою [52, с. 16].
Годувати домовика слід було також тому,
«щоб добре було» [7, арк. 90]. Не випадково
на Бойківщині домовика називали «годован-
цем» [44, с. 76].
Звичайно, не слід ототожнювати приго-
щання худоби спеціально приготованою чи
залишеною від святкової трапези їжею з ви-
гоном її на світанку в поле на Трійцю. але
сам факт процесу ритуальної годівлі худоби
існує, хоч і в іншому прояві. Такий обряд, як
зауважила світлана Толстая, зберігає значен-
ня жертвопринесення і «годівлі» душ пред-
ків, утілених у домашніх тварин. Він сприяє
захисту худоби, зокрема корів, від злих сил та
диких звірів, а також підвищує їхню молочну
продуктивність [57, с. 606].
Тепер звичай «викрадення корів» на
Трійцю вже не побутує, але, як зауважив рес-
пондент із села Грушки, «зараз хоч не «кра-
дуть» корів, але вінки вішають» [8, арк. 97].
Респонденти розповідали: «На Зеле-
ні свята у нас вінки плетуть. Оце моя до-
чка да одпасла, да ми наплели більш пійсят
[п’ятдесят. – Д. П.] вінків на кожну корову»
(с. стара олександрівка Пулинського р-ну)
[8, арк. 69]. «На Трійцю, як починали заготов-
ляти сіно, худобі чіпляли на голову вінки, зілля
або якусь стрічку» (с. Новоставці Гощан-
ського р-ну) [4, арк. 18]. «Плетуть [вінки].
На Трійцю. Ну, от, допустім, погнали сьогодня
пасти, сьогодня Трійця, і там сплели з якогось
зілля» (с. Владиславівка Млинівського р-ну
Рівненської обл.) [10, арк. 16–17]. «Як діти
пасуть– то плели вінки, чіпляли [коровам] на
Трійцю. Як були ще дітьми [...]» (с. Переді-
ли Рівненського р-ну Рівненської обл.) [10,
арк. 53]. У Горохівському районі пастухи теж
плели вінки коровам і надівали їх на роги.
якщо це робили діти, то батьки давали їм
винагороду – гроші або цукерки (с. смоля-
ва Горохівського р-ну Волинської обл.) [5,
арк. 20]. Це робили для того, щоби вберегти
худобу від злих сил [17, с. 612].
але вже у хмільницькому р-ні Вінниць-
кої обл. вінків коровам не плели, принаймні
інформації про це зафіксувати не вдалося:
«Нє, у нас нема такого обичаю» (с. Подорож-
ня) [9, арк. 55]. Не плели вінків коровам на
Зелені свята і на півночі Золочівського р-ну
львівської обл. «Нє, нє. В нас на Зелені свята
плетуть віночки, а так. А худобі – нє» (с. Мо-
настирок Золочівського р-ну) [11, арк. 19].
Не виявлено відомостей про вінкоплетини
для худоби в обстежених населених пунктах
Баранівського [13, арк. 3–4, 38–39, 67–68, 75,
113, 124], Новоград-Волинського [13, арк. 14]
та шепетівського [13, арк. 52, 56] районів.
етнографічні відомості, зафіксовані Н. хо-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2525
Дмитро ПожоДжук
мин у м. Великі Мости сокальського р-ну,
свідчать, що у цій місцевості вінки плели ху-
добі на день святого Юрія: «На Юра плели
худобі вінки, плетучи співали. З тими вінками
худоба йшла додому» [1, арк. 8].
«Замаювання» худоби вінками на Зелені
свята було поширене не тільки на Волині. На
теренах Надсяння увечері в суботу напере-
додні Трійці плели віночки на пасовиськах і
вішали їх коровам на роги, а коли діти прига-
няли корови додому, то батьки платили їм за
це гроші [50, с. 450]. Плели вінки з квітів на-
передодні цього свята і пастухи українських
карпат [55, с. 391]. Пошук відповідного зілля
для вінків був обов’язковим обрядовим ком-
понентом [37, с. 42]. На Бойківщині після
полудня у Задушну суботу коровам вішали
на роги вінки і «замаєною на втіху» худоба
йшла ввечері додому [34, с. 46].
Уквітчання худоби зіллям і квітами – за-
гальноукраїнське явище. Воно часто супро-
воджувалося забавами молоді чи гостиною
пастухів. Згідно зі звичаєм, у кожному він-
ку мав бути «цвічник» і «шовкова трава».
Приготовлені вінки пастухи брали зі со-
бою у неділю: до полудня ховали їх у воді
чи в тіні, щоб вони не зів’яли. На пасовись-
ко брали різну їжу («мандрик», білий хліб,
масло, сир, яйця), яку споживали згодом.
Іван Близнак зазначив, що «давніше мусила
бути ще й горілка, замовляли собі музику й
бавились, аж земля гуділа». Повертаючись
перед полуднем додому, пастухи закладали
вінки коровам на роги і приспівували давні
ладканки [19, с. 120–121]. доцільно заува-
жити, що в багатьох українських місцевос-
тях Зелені свята мали виразний підтекст
пастуших гулянь. Українці словаччини, як
стверджує йосиф Вархол, святкували «Пас-
тирского Русаля» – свято волярів-пастухів.
складовою його частиною були зелені вінки
з липи або ліщини, якими в неділю Трійці
прикрашали роги корів. дівчата в цей день
готували гостину на полі й пригощалися
спільно з пастухами. Пастухи виготовля-
ли солом’яне опудало, з яким просили одяг,
їжу та напої для нього. кульмінацією свята
пастухів було імпровізоване весілля і гучна
забава на узліссі [22, с. 115–116]. На Зелені
свята кожен пастух мав замаїти свою корову
в с. Гаврилівці кам’янець-Подільського р-ну
хмельницької обл. [38, с. 92–93]. У с. Уви-
сла Гусятинського р-ну Тернопільської об-
ласті на місці, де випасали худобу, парубки
з дівчатами справляли «зеленівку» [38,
с. 91]. У Надсянні (с. Гориславичі Мостись-
кого р-ну львівської обл.) гостину на полі
в період Зелених свят називали «цирклів-
кою» [28, с. 118]. святкували пастухи на па-
совиську в неділю перед Зеленими святами
також у чернівецькій області. святкування
закінчувались уквітченням корів вінками
та приспівуванням [39, с. 210]. колективна
гостина на свято святого духа була харак-
терна для високогірних пасовищ у чехів та
словаків [29, с. 236]. Гуртові забави молоді
та пастухів побутували також у південних
слов’ян [36, с. 269].
Вінки як елемент скотарської обрядовості
традиційно використовували слов’янськими
народами. Наприклад, у Польщі (жешув-
ське воєводство) в день Зелених святок
господині одягали коровам на роги вінки
з польових трав. У деяких селах такі вінки
робили з дубових гілок – «щоб роги були
міцні». У польському Помор’ї пастухи пле-
ли вінки на пасовищі й одягали їх на корів,
за що отримували від господарів худоби ви-
нагороду [24, с. 315]. Цікаво, що у місцевості
польської Мазовії на Трійцю «пастухи по-
кривали найгарнішого бика старою сіткою,
прикрашали його вінками і квітами, на роги
вішали вінок з березових гілок. Бика гнали
попереду стада, а господар мав його вику-
пити» [26, с. 217]. На день святого духа,
у неділю, «пастухи гнали худобу, шия, го-
лова і хвіст якої були прикрашені паперови-
ми стрічками і вінками з квітів; за це [вони]
отримували від господарів пироги і гроші»
(лугачовське Залісся, чехія) [21, с. 67]. сло-
венці та хорвати також виганяли худобу на
пасовище на Трійцю зранку. Пастуха, який
зробив це першим, обов’язково частували.
Південні слов’яни теж обдаровували пасту-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2 6
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
2 6
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 21
хів цього дня [36, с. 269]. отож можна ствер-
джувати, що замаювання худоби вінками на
Трійцю (подекуди навіть з елементами вику-
пу) було звичною справою не лише для окре-
мих місцевостей Волині, воно охоплювало
широкий ареал слов’янського світу.
Проблематику троїцького заквітчання
корів порушив і санкт-петербурзький уче-
ний Валентин Виноградов, зокрема на при-
кладі російсько-білоруського пограниччя.
У Псковській, Тверській і смоленській об-
ластях таке «вінчання» корів добре збере-
гло своє обрядове наповнення [23, с. 65–87].
Це стосується звичаю обдаровувати пас-
тухів за троїцькі вінки [23, с. 69], їх «вику-
пу» [23, с. 70]. Також вартий уваги матеріал
московського дослідника андрія Мороза
з Велізького району смоленської області.
Польові відомості, опубліковані науковцем,
містять повну характеристику обряду «він-
чання корів» [47, с. 3–6]. Що більше, опис
самого процесу «вінчання» майже ідентич-
ний варіанту звичаю «крадіжки» домаш-
ніх тварин, зафіксованому в Пулинському,
черняхівському та хорошівському районах
житомирської області. Водночас ритуаль-
ний процес «викрадення» у розвідках Ви-
ноградова та Мороза не фігурує зовсім, а дія
«вінчання», зрозуміло, є ключовою складо-
вою обряду «вінчання корів».
доцільно зауважити, що на території істо-
рико-етнографічної Волині традиції Зелених
свят наповнені скотарським змістом не всю-
ди. Зокрема, не виявлено чітких скотарських
особливостей у звичаєвості Троїцьких свят
на півночі львівщини. З погляду скотарства,
тут основне семантичне навантаження при-
падало на іншу дату. йдеться про день Пре-
святої євхаристії («Божого Тіла»), який
святкують у четвер – одинадцятого дня піс-
ля П’ятдесятниці.
свято Пресвятої євхаристії – като-
лицьке. Уперше окремим днем його почали
святкувати 1247 року, а з 1264 року – вий-
шов папський наказ з рішенням святкувати
«празник христового Тіла» усій католиць-
кій церкві. один з головних мотивів такого
кроку – посилення єретичних рухів на Захо-
ді, які «перечили дійсну присутність христа
у Пресвятій євхаристії» [35, с. 187].
Цього дня волиняни Буського, Золочів-
ського, кам’янка-Бузького районів львів-
ської області освячували віночки у церкві.
Віночків робили непарну кількість – 3, 5,
7 тощо (с. Банюнин кам’янка-Бузького р-ну,
с. Петричі Буського р-ну) [6, арк. 19; 11,
арк. 33]. «Божого Тіла, за півтора тижня
після Зелених свят, то плели віночки. Плели
віночки, несли віночки святити. То в чет-
вер воно є, але його переносять на неділю. Ті
плели з барвінку, копитнику… Як вже оте-
лювалася, то годували корову» (с. стрептів
камянка-Бузького р-ну) [6, арк. 8]. «Плели
віночки жінки. Не викидали, тримали ті ві-
ночки. Як не треба було, то спалили віночки»
(с. стрептів) [6, арк. 8]. «[Віночки] на Божо-
го Тіла сі святило. А то Божого Тіла є на буд-
нім дни, переважно в четвер. А переноситьсі
на неділю. І в неділю святитьсі в церкві. До
всього, кажут, вони помічні. Так само – як
гром, громи. Якась буря є, або шо. Щипаєсі
трошечка. Сего-во кидає сі. І як корова оте-
литьсі – то так само, щипают з віночків
тих, і даєсі до пійла, того, шо даєсі пити її…
Свячена вода, і яйці б’ютьсі, і ти віночкі [да-
ють тоді. – Д. П.]. І більше нічого такого не
даєсі. Звичайно, перехреститьсі, во. Три рази
перехреститьсі, і корові даєсі пити» (с. Мо-
настирок Золочівського р-ну). «Коли вте-
литься корова, то давали їй свяченої води та
віночків, щоби зчистилась» (с. двірці со-
кальського р-ну) [1, арк. 12].
Трави з віночків, освячених на Божого
Тіла, давали хворим коровам та іншим до-
машнім тваринам також поляки [26, с. 218].
спорадично волиняни годували худобу
після отелу зіллям, освяченим на Трійцю
(с. княгинине демидівського р-ну Рівнен-
ської обл.) [10, арк. 58] 6. У с. старики Горо-
хівського р-ну разом із троїцьким букетом
святили червону стрічку, яку чіпляли худобі
на роги від «уроків». Робили це під час пер-
шого її вигону на пашу [5, арк. 6, 7]. Трапля-
лося, що зілля, яке святили на Зелені свята,
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2727
Дмитро ПожоДжук
давали корові після отелу разом з віночками,
освяченими на Божого Тіла: «[Віночки ро-
били. – Д. П.] … не на Зелені свята, а на Божо-
го Тіла. А [на] Зелені свята то зілля святят.
[Вішають віночки] о десь тако в хаті на розі,
коло дверей. Худобі дают вже [ці віночки. –
Д. П.], як теля роде. То віночки ті дают, і зілля
свячене» (с. Верхобуж Золочівського р-ну)
[11, арк. 9]; «Як корова мала телє, то я свя-
ченого зіллі, і ті віночкі, і той букет, шо на Зе-
лені свята, і на Бо [жого Тіла]. Як тілько оте-
литься. То отелиласі, за пів години я вже несу.
Дала їй відро випити, пригіщ цукру, шоб сі
зчистила борше худоба. І того свяченого зіллі,
все хляпала водиці» (с. жовтанці кам’янка-
Бузького р-ну) [12, арк. 6]. свячене зілля зі
Зелених свят і Маковея давали худобі їсти в
с. Зіболки жовківського повіту, «аби пан Біг
боронив від усього злого» [49, с. 333].
У другій половині хІх ст. в околицях По-
рицька Володимир-Волинського повіту Во-
линської губ., за свідченням с. леліви, осте-
рігалися впливу чарівниць. Щоб захистити
худобу від відьом, на Зелені свята (або в день
Вознесіння Господнього) волинські госпо-
дині здійснювали низку обрядодій. Зокрема,
у ці дні корову обкурювали свяченим зіллям,
а її вим’я натирали освяченим на Великдень
салом. На ніч, запираючи корову до хліва,
у кожен закуток закладали свячене зілля.
Господиня готувала також зілля у печі впро-
довж ночі (як саме вона це робила, с. леліва
не деталізував). сама вона йшла спати, а ді-
йницю та цідило ставила під ліжко. На сві-
танку господиня збирала росу в дійницю зі
словами: «чужого не хочу, а свого не дам».
Повернувшись додому, вона виливала в це-
брик відвар зілля, що готувалося цілу ніч,
змішуючи його із зібраною росою. Посипаю-
чи відвар борошном, приговорювала: «І мо-
локо буде, і чарівниця не відбере». Після
цього господиня несла його корові до вжит-
ку [59, s. 250]. Нині побутує вірування про
те, що перед Трійцею росу збирали відьми у
відра, чим шкодили чужим коровам: «Ну ка-
нєшно, в худоби молока [не буде. – Д. П.]. У їх
буде молоко, а в людини тії, шо вона зробить,
то не буде молока, й корова може слабіти, й
шо хочеш може бути» (с. середня Баранів-
ського р-ну) [13, арк. 157] 7. За твердженням
інформантів, збирати лікарські трави відьми
ходили на Трійцю і в с. Великий скнит сла-
вутського р-ну [2, арк. 32].
Троїцьким зіллям волиняни Баранівсько-
го р-ну обкурювали худобу: «Як шось із коро-
вою робиться. Не мона приступити, б’є. Свя-
чене, троєцьке оце зілля. Оцим зіллям я голову
мила, мені голова перестала… Накурують ху-
добу. Ну, так як казали, обсівають… сію свя-
чений мак, о. З правого рожка. Бо це мені Оноп-
чиха казала. Так само моляться «Отче наш»
і «Одстань, зла душо, од моєї корови! Як изче-
заєт дим, так і изчезднут бєси од люблящіх
Бога!» Так само кажуть: «Іди, зловиш дим,
зваж!» Бо це навіть у Біблії є. Чи можна зважи-
ти дим, чи можна зловити вітер?» (с. красуля
Баранівського р-ну) [13, арк. 48]. «Ласкавець
святиться обше, як шось людина неспокойна,
чи корова неспокойна, то обходять і димлять.
Беруть жар, і на жар кладуть цьой… […] лас-
кавець. Жар. В якусь каструльку чи в мисочку
жарили навар цей ласкавець, і ходиш. «Отче
наш» одмолишся» (с. Мокре Баранівсько-
го р-ну) [13, арк. 68]. «Це якшо.., як вона [ко-
рова. – Д. П.] заболіє. [Як щось погане підійде],
обкурують вим’є [троїцьким зіллям. – Д. П.].
Тоді тоже шось роблять. І обкурують, і мас-
тять чим. [Тоді] Богу моляться. “Отче наш”.
Возьмуть там, якась кондзервочка, чи шо,
туди та й во накурить, та й туди під коро-
вою чуть тако димом пускали» (с. дубрівка
Баранівського р-ну) [13, арк. 134]. У сокаль-
ському р-ні обкурювали корову віночками,
освяченими на Божого Тіла (с. Пристань,
м. Великі Мости) [1, арк. 6–7, 8].
На лемківщині корів підкурювали свяче-
ним зіллям перед кожним великим святом,
щоб «штріґі» молока не забрали [20, с. 34].
свяченим на Трійцю зіллям підкурювали ху-
добу перед урочистими святами селяни Над-
сяння (с. Баранівці самбірського р-ну львів-
ської обл.) [28, с. 270]. Поляки підкурювали
худобу освяченими на Божого Тіла гілками
[26, с. 218].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
28
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
28
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 21
З троїцького зілля плели віночки при ока-
зіях: «Жінки казали, корова не доїсі, шос ча-
рівниці поробила. То брала свіченого зілі, і на
ро[ги]… сплела віночок такий, і на роги замо-
тала, щоб чарівниці сі не вчіпила» (с. жов-
танці кам’янка-Бузького р-ну) [12, арк. 4].
І все ж освячене на Зелені свята зілля у
більшості випадків волиняни використову-
вали з іншою метою – як помирала людина,
його клали в труну (села Великий скнит,
Нараївка славутського р-ну) [3, арк. 42, 13].
«На Зелені свята святили зілля, воно було
помічне, як людина вмре. Клали в голову. На
голову. До худоби воно не помічне» (с. Мо-
настирок Золочівського р-ну) [11, арк. 22].
«Закладаємо на гору. А як людина помре, то
можем покласти у труну до її. А обично то на
горі воно там сохраняється, і кажуть, шо це
від ціх бурів, шоб не рвало криши. Ше колись
моя баба казала, шо це клечання… в церкві
як береш ту голляку, занеси на город, застро-
мити в гурки. То будуть зелені гурки, будуть
ясні» (с. дубрівка Баранівського р-ну) [13,
арк. 3–4]. У селі яполоть Рівненського пові-
ту свячене троїцьке зілля використовували
схожим способом: для обкурювання під час
грози і для покійників [33, с. 277].
отже, можна стверджувати, що скотар-
ська тематика Трійці у волинян здебільшого
має апотропеїчний характер. Вона виразно
прослідковується у кількох аспектах:
1. осика – клечальне дерево для замаю-
вання місць, пов’язаних із худобою, зокрема
хліва.
2. Зіллям, освяченим на Трійцю (чи на Бо-
жого Тіла у північній смузі львівській обл.),
обкурювали худобу або кидали його в пійло
з метою її захисту від злих сил.
3. Звичай «викрадення корів» на Трійцю
мав локальний характер. Більше поширений
звичай плести вінки для домашньої худоби,
який практикували в період Зелених свят,
був не лише загальноволинським явищем, а й
загальнослов’янським.
4. На відміну від інших історико-етногра-
фічних районів України, на території Волині
Зелені свята не супроводжували пастуші за-
бави, насичені обрядовими дійствами.
1 детальніше про тонкощі святкування днів Пре-
святої Трійці і святого духа у християн східного і За-
хідного обрядів див. у: катрій Ю. Пізнай свій обряд.
літургійний рік Української католицької Церкви [35,
с. 164–177]; осташ Н. Про назви літніх християнських
свят українців: Зелені свята [48, с. 248–268].
2 Тут доцільно зауважити, що за традицією Церк-
ви проміжок часу святої П’ятдесятниці включає в
себе «50-денний період часу від Великодня до Зшестя
св. духа» [35, с. 164]. З народного погляду, «троєць-
кий» цикл свят переплітається з «Русальним тижнем».
дні «Русального тижня» у народному календарі мо-
жуть варіювати залежно від локації (див.: агапкина Т. а.
Русальная неделя [16, с. 501]).
3 Цитати респондентів подано курсивом.
4 Щоправда, худобу в цій місцевості не маїли (села
Банюнин, Неслухів, стрептів кам’янка-Бузького р-ну).
Про ті частини досліджуваного історико-етнографічно-
го району, де заквітчували саму худобу, ще йтиме мова
далі [6, арк. 19, 27, 9].
5 Відома російська дослідниця Тетяна агапкіна
стверджує (про сам факт викрадення корів дослідни-
ці не відомо), що пастуху, який приводив додому при-
крашену вінком корову, належала винагорода у вигляді
грошей чи продуктів (с. красностав Володимир-Волин-
ського р-ну). дослідниця вважає, що це явище має цілий
спектр значень, основне з яких – безпосередньо функ-
ція самого шлюбу. адже «мотиви, пов’язані із шлюбом
і фертильністю, були актуальні для весняно-літнього
календарного періоду… пастух, який брав участь у цих
діях – мовби виконував роль священника і, по суті, вико-
нував свій сакральний обов’язок – був пастирем, вінчав
худобу, за що і отримував винагороду від вдячних госпо-
дарів» [15, с. 462–464].
6 святили зілля і на спаса: «Уже зілля повинно бути.
І на Спаса, і на Трійцю святимо. І потім на Спаса свя-
тимо, і потім на Макове[я], то воно вже лежить цілий
рік...» (с. Переділи Рівненського р-ну Рівненської обл.)
[10, арк. 48].
7 Тут доречно навести слова катерини Грушевської:
«Маніпуляції і замовляння, якими ділають наші відьми,
се все засоби, що в тій або иншій сфері в ріжних обстави-
нах і часах мусіли вживатися всею суспільністю…» [30,
с. 12].
Примітки
www.etnolog.org.ua
IM
FE
2929
Дмитро ПожоДжук
1. архів львівського національного університету
імені Івана Франка (далі – архів лНУ ім. Івана Франка).
Ф. Р-119. оп. 17. спр. 114-е. 12 арк.
2. архів лНУ ім. Івана Франка. Ф. Р-119. оп. 17.
спр. 186-е. 65 арк.
3. архів лНУ ім. Івана Франка. Ф. Р-119. оп. 17.
спр. 188-е. 73 арк.
4. архів лНУ ім. Івана Франка. Ф. Р-119. оп. 17.
спр. 283-е. 39 арк.
5. архів лНУ ім. Івана Франка. Ф. Р-119. оп. 17.
спр. 332-е. 33 арк.
6. архів лНУ ім. Івана Франка. Ф. Р-119. оп. 17.
спр. 452-е. 31 арк.
7. архів лНУ ім. Івана Франка. Ф. Р-119. оп. 17.
спр. 481-е. 90 арк.
8. архів лНУ ім. Івана Франка. Ф. Р-119. оп. 17.
спр. 486-е. 120 арк.
9. архів лНУ ім. Івана Франка. Ф. Р-119. оп. 17.
спр. 532-е. 56 арк.
10. архів лНУ ім. Івана Франка. Ф. Р-119. оп. 17.
спр. 590-е. 91 арк.
11. архів лНУ ім. Івана Франка. Ф. Р-119. оп. 17.
спр. 670-е. 41 арк.
12. архів лНУ ім. Івана Франка. Ф. Р-119. оп. 17.
спр. 678-е. 13 арк.
13. архів лНУ ім. Івана Франка. Ф. Р-119. оп. 17.
спр. 700-е. 160 арк.
14. агапкина Т. а. духов день. Славянские древнос-
ти: Этнолингвистический словарь : в 5 т. / под общ. ред.
Н. и. Толстого. Москва : Международные отношения,
1999. Т. ІІ: д (давать) — к (крошки). с. 157–158.
15. агапкина Т. а. Мифопоэтические основы сла-
вянского народного календаря. Весенне-летний цикл.
Москва : индрик, 2002. 816 с.
16. агапкина Т. а. Русальная неделя. Славянские
древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под
общ. ред. Н. и. Толстого. Москва : Международные
отношения, 2009. Т. ІV: П (Переправа через воду) — С
(Сито). с. 501–503.
17. Баглай М. обрядові функції троїцької рослин-
ності у волинян (за етнографічними матеріалами експе-
дицій 2009–2010 рр.). Народознавчі зошити. 2013. № 4.
с. 608–615.
18. Баглай М. скотарські мотиви в літній обрядовос-
ті волинян житомирщини. Народознавчі зошити. 2015.
№ 4. с. 818–824.
19. Близнак І. Зелено-святочний звичай у бойків-
ській місцевині – штуківець. Літопис Бойківщини. сам-
бір, 1937. ч. 9. с. 120–122.
20. Буґера І. Звичаї та вірування лемківщини. (Біблі-
отека лемківщини). Наш Лемко. львів : 1939. ч. 15. 40 с.
21. Валенцова М. М. Народный календарь чехов и
словаков. Этнолингвистический аспект. Москва : ин-
дрик, 2016. 616 с.
22. Вархол й. календарна та сімейна обрядовість укра-
їнців словаччини. київ : Видавництво ІМФе, 2019. 268 с.
23. Виноградов В. В. Троицкое «венчание коров»:
локальные варианты обряда (По материалам русско-
белорусского пограничья). Северобелорусский сбор-
ник: обряды, песни, наигрыши, плачи, ворожба. санкт-
Петербург, 2012. Вып. 1. с. 65–87.
24. Виноградова л. Н., Толстая с. М. Венок. Славян-
ские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. /
под общ. ред. Н. и. Толстого. Москва : Международные
отношения, 1995. Т. І: а (август) — Г (Гусь). с. 314–
318.
25. Галайчук В. Українська міфологія. харків : клуб
сімейного дозвілля, 2016. 288 с.
26. Ганцкая о. а. Поляки. Календарные обычаи и
обряды в странах зарубежной Европы (конец ХІХ – нача-
ло ХХ в.): весенние праздники / ред. кол. : с. а. Токарев
(отв. ред.) и др. Москва, 1977. с. 202–220.
27. Глушко М. Історико-етнографічне районування
України: сучасний стан і наукові перспективи. Народна
творчість та етнологія. 2018. № 3. с. 9–21.
28. Глушко М., хомчак л. Надсяння: традиційна
культура і побут (етнолінгвістичні скарби). львів: Ін-
ститут українознавства ім. І. крип’якевича НаН Укра-
їни, 2017. 592 с.
29. Грацианская Н. Н. чехи и словаки. Календарные
обычаи и обряды в странах зарубежной Европы (конец
ХІХ – начало ХХ в.): весенние праздники / ред. кол. :
с. а. Токарев (отв. ред.) и др. Москва : Наука, 1977.
с. 221–237.
30. Грушевська к. З примітивного господарства.
кілька завважень про засоби жіночої господарчої магії у
зв’язку з найстаршими формами жіночого господарства.
Первісне громадянство та його пережитки на Україні.
київ, 1927. Вип. 1–3. с. 9–42.
31. етнографічний образ сучасної України. корпус
експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів.
Т. 6. календарна обрядовість / голов. ред. Г. скрипник.
київ : НаН України; ІМФе ім. М. Т. Рильського, 2016.
Т. 6 (календарна обрядовість). 400 с.
32. етнографічний образ сучасної України. корпус
експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів.
Т. 7. Господарські заняття, промисли та ремесла / голов.
ред. Г. скрипник. київ: ІМФе ім. М. Т. Рильського НаН
України, 2017. Т. 7 (Господарські заняття, промисли та
ремесла). 496 с.
33. Зеленин д. к. описание рукописей Ученаго ар-
хива императорскаго Русскаго Географическаго обще-
ства. Петроград : Типографія а. В. орлова, 1914. Вып. 1.
483 с.
34. Зубрицький М. Народній календар, народні зви-
чаї і повірки, привязані до днїв в тиждни і до рокових
свьят (Записані у Мшанцї, староміського повіту і по су-
сїднїх селах). Материяли до українсько-руської етнольо-
ґії. львів, 1900. Т. ІІІ. с. 33–60.
35. катрій Ю. Пізнай свій обряд! літургійний рік
Української католицької Церкви. 2-ге вид. Thaur / tirol :
Thaurdruck, [б. р.]. 486 с.
Джерела та література
www.etnolog.org.ua
IM
FE
30
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
30
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 21
36. кашуба М. с. Народы Югославии. Календарные
обычаи и обряды в странах зарубежной Европы (конец
ХІХ – начало ХХ в.): весенние праздники / ред. кол. :
с. а. Токарев (отв. ред.) и др. Москва : Наука, 1977.
с. 243–273.
37. кирчів Р. Ф. Релікти юріївської обрядовості в
українських карпатах. Народна творчість та етногра-
фія. 1985. № 2. с. 38–43.
38. коваленко Н. д. етнолінгвістика. Традиційні
календарні обряди: навчально-методичний посібник.
кам’янець-Подільський : кам’янець-Подільський наці-
ональний університет імені Івана огієнка, 2017. 116 с.
39. кожолянко о. календарні свята та обряди укра-
їнців Буковини: семантика і символіка. Вид. 2-ге, зі змі-
нами. чернівці : друк арт, 2014. 384 с.
40. кравченко В. Звичаї в селі Забрідді та по де-якіх
іньшіх, недалекіх від цього села місцевосцях житомір-
ського повіту на Волині: етнографічні матеріали. жито-
мір : друкарня «Робітник», 1920. 160 с.
41. кривенко а. о. календарний пласт волинської
демонології: світоглядні та обрядові прояви: дис. ...
канд. іст. наук: 07.00.05. львів, 2017. 274 с.
42. кривенко а. Народна демонологія Волині: ка-
лендарно-обрядовий контекст. львів : Інститут народо-
знавства НаН України, 2020. 280 с.
43. кутельмах к. Русалки в повір’ях поліщуків Запис-
ки Наукового товариства імені Шевченка. львів, 2001.
Т. ссхlІІ : Праці секції етнографії і фольклористики.
с. 87–153.
44. левкович Н. Народна демонологія Бойківщи-
ни (Турківський район львівської області). Міфологія і
фольклор. 2010. № 1. с. 71–87.
45. Мандибура М. д. Полонинське господарство Гу-
цульщини другої половини хІх – 30-х років хх ст. київ :
Наукова думка, 1978. 191 с.
46. Милорадович В. П. житье-бытье лубенского
крестьянина. Українці: народні вірування, повір’я, демоно-
логія. київ : либідь, 1991. с. 170–341.
47. Мороз а. Б. обряд «венчания коров» в Ве-
лижском районе смоленской области. Живая старина.
2014. № 3. с. 3–6.
48. осташ Н. Про назви літніх християнських свят
українців: Зелені свята. Діалектологічні студії. 1. Мова
в часі і просторі / відп. ред. П. Гриценко, Н. хобзей.
львів : Інститут українознавства ім. І. крип’якевича
НаНУ, 2003. с. 248–268.
49. Пастернак я. Звичаї та вірування в с. Зіболках,
жовківського повіту. Матеріяли до етнології й антропо-
логії. львів, 1929. Т. ххІ–ххІІ. с. 321–352.
50. Пахолок І. Традиційні звичаї та обряди Зелених
свят: західнополіські і надсянські паралелі (за польо-
вими матеріалами камінь-каширського р-ну Волин-
ської обл. та Мостиського р-ну львівської обл. Народо-
знавчі зошити. 2006. № 3–4. с. 446–450.
51. Пожоджук д. скотарські мотиви в календарно-
побутовій обрядовості волинян (на польових матеріа-
лах із сіл житомирської та Вінницької областей). Вісник
Львівського університету. Серія історична. львів, 2015.
Вип. 51. с. 478–491.
52. соколова В. к. Заклинания и приговоры в
календарных обрядах. Обряды и обрядовый фольклор.
Москва : Наука, 1982. с. 11–25.
53. стороженко М. к. сл. Ново-астрахань. Жизнь и
творчество крестьянъ Харьковской губерніи. Очерки по
этнографіи края / под ред. В. В. иванова. харьков : Ти-
пографія губ. правленія, 1898. Т. І. с. 27–48.
54. Теодорович Н. и. историко-статистическое
описаніе церквей и приходов Волынской епархіи. Поча-
ев : Типографія Почаево-Успенской лавры, 1899. Т. IV:
староконстантиновскій уѣзд. 928 с. + VІ с.
55. Тиводар М. П. Традиційне скотарство україн-
ських карпат другої половини хІх – першої половини
хх ст.: Історико-етнологічне дослідження. Ужгород :
карпати, 1994. 558 с.
56. Токарев с. а. обычаи, обряды и поверья,
связанные с животноводством. Календарные обычаи
и обряды в странах зарубежной Европы. Исторические
корни и развитие обычаев / под. ред. с. а. Токарева. Мо-
сква : Наука, 1983. с. 90–97.
57. Толстая с. М. кормление скота. Славянские
древности: Этнолингвистический словарь : в 5 т. / под
общ. ред. Н. и. Толстого. Москва : Международные
отношения, 1999. Т. ІІ: д (давать) — к (крошки).
с. 606–608.
58. Толстая с. М. кража. Славянские древности:
Этнолингвистический словарь : в 5 т./ под общ. ред.
Н. и. Толстого. Москва : Международные отношения,
1999. Т. ІІ: д (давать) — к (крошки). с. 640–643.
59. leliwa S. Przesądy ludu wołyńskiego w okolicach
Porycka. Kłosy : czasopismo ilustrowane tygodniowe
poświęcone literaturze, nauce i sztuce. 1877. t. XXV. № 642
(6 Pażdziernika). S. 250.
References
1. Ivan Franko lviv National university’s archives
(thereafter – IFlNu a): f. r-119, inv. 17, dossier 114-e,
12 folios [in ukrainian].
2. IFlNu a: f. r-119, inv. 17, dossier 186-e, 65 folios
[in ukrainian].
3. IFlNu a: f. r-119, inv. 17, dossier 188-e, 73 folios
[in ukrainian].
4. IFlNu a: f. r-119, inv. 17, dossier 283-e, 39 folios
[in ukrainian].
5. IFlNu a: f. r-119, inv. 17, dossier 332-e, 33 folios
[in ukrainian].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
3131
Дмитро ПожоДжук
6. IFlNu a: f. r-119, inv. 17, dossier 452-e, 31 folios
[in ukrainian].
7. IFlNu a: f. r-119, inv. 17, dossier 481-e, 90 folios
[in ukrainian].
8. IFlNu a: f. r-119, inv. 17, dossier 486-e, 120 folios
[in ukrainian].
9. IFlNu a: f. r-119, inv. 17, dossier 532-e, 56 folios
[in ukrainian].
10. IFlNu a: f. r-119, inv. 17, dossier 590-e, 91 folios
[in ukrainian].
11. IFlNu a: f. r-119, inv. 17, dossier 670-e, 41 folios
[in ukrainian].
12. IFlNu a: f. r-119, inv. 17, dossier 678-e, 13 folios
[in ukrainian].
13. IFlNu a: f. r-119, inv. 17, dossier 700-e, 160 folios
[in ukrainian].
14. aGaPKINa, tatiana. monday of the holy Spirit.
In: Svetlana tOlStaYa, ed.inchief, The Slavonic Antiquities: An
Ethno-Linguistic Dictionary: in Five Volumes. Institute of Slavic
Studies of the russian academy of Sciences. moscow:
International relations, 1999, vol. 2: Д (Давать) — К
(Крошки), pp. 157–158 [in russian].
15. aGaPKINa, tatiana. Mytho-Poetic Basis of the
Slavonic Folk Calendar. A Vernal-Aestival Cycle. moscow:
Indrik, 2002, 816 pp. [in russian].
16. aGaPKINa, tatiana. The mermaid’s Week. In:
Svetlana tOlStaYa, ed.inchief, The Slavonic Antiquities: An
Ethno-Linguistic Dictionary: in Five Volumes. Institute of Slavic
Studies of the russian academy of Sciences. moscow:
International relations, 2009, vol. 4: П (Переправа через
воду) — С (Сито), pp. 501–503 [in russian].
17. BahlaY, mariya. On ritual Functions of trinity’s
Greenery of the Volhynians (according to ethnographic
materials of the 2009–2011 expeditions). In: Stepan
PaVlIuK, ed.inchief, The Ethnology Notebooks, 2013,
no. 4, pp. 608–615 [in ukrainian].
18. BahlaY, mariya. Cattle-Breeding motifs in aesti-
val rituals of the zhytomyrshchyna Volhynians. In: Stepan
PaVlIuK, ed.inchief, The Ethnology Notebooks, 2015,
no. 4, pp. 818–824 [in ukrainian].
19. BlYzNaK, Ivan. a Custom of the Green holidays
Cycle in the Village of Shtukivets (in Boykivshchyna). In:
Yaroslav BIlYNSKYI, ed., The Chronicle of Boykivshchyna,
Sambir, 1937, yr. VII. no. 9, pp. 120–122 [in ukrainian].
20. BuGera, Ivan. Customs and Beliefs of
lemkivshchyna. (The library of lemkivshchyna). In:
Yulian tarNOVYCh, ed.inchief, Our Lemko, lviv, no. 15,
40 pp. [in ukrainian].
21. ValeNtSOVa, marina. Folk Calendar of Czechs
and Slovaks: An Ethno-Linguistic Aspect. mоscow: Indrik,
2016, 616 pp. [in russian].
22. VarKhOl, Yosyf. Calendar and Familial Rituals
of Slovakian Ukrainians. Kyiv: IaSFe Press, 2019, 268 pp.
[in ukrainian].
23. VINOGraDOV, Valentin. Cows Wedding on Pen-
tecost: local Variants of the ritual (Based on materials
from the russian-Belarusian Borderlands). In: aleksandr
rOmODIN, ed.inchief, The North Belarusian Collection:
Rituals, Songs, Tunes, Lamentations, and Divinations.
St. Petersburg: russian Institute of art history Press, 2012,
iss. 1, pp. 65–87 [in russian].
24. VINOGraDOVa, liudmila, Svetlana tOlStaYa.
Wreath. In: Svetlana tOlStaYa, ed.inchief, The Slavonic
Antiquities: An Ethno-Linguistic Dictionary: in Five Volumes.
Institute of Slavic Studies of the russian academy of
Sciences. moscow: International relations, 1995, vol. 1: А
(Август) — Г (Гусь), pp. 314–318 [in russian].
25. halaYChuK, Volodymyr. The Ukrainian
Mythology. Kharkiv : Family leisure Club, 2016, 288 pp.
[in ukrainian].
26. GaNtSKAYa, Olga. The Poles. In: Sergei
tOKAreV, ed.inchief, Calendar Customs and Rituals of For-
eign Countries in Europe (Late XІXth to Early XXth Century):
Vernal Holidays, moscow: Science, 1977, pp. 202–220
[in russian].
27. hluShKO, mykhaylo. historical and
ethnographic zoning of ukraine: a modern State and
Scientific Prospects. In: hanna SKrYPNYK, ed.inchief,
Folk Art and Ethnology, 2018, no. 3, pp. 9–21 [in ukrainian].
28. hluShKO, mykhaylo, lesia KhOmChaK.
The Over Sian River Lands (Nadsiannia): Its Traditional
Culture and Mode of Life (Ethno-Linguistic Treasures). NaS
of ukraine’s Ivan Krypyakevych Institute of ukrainian
Studies. lviv: lviv Polytechnic National university, 2017,
592 pp. [in ukrainian].
29. GratSIaNSKAYa, Natalia. The Czechs and
Slovaks. In: Sergei tOKAreV, ed.inchief, Calendar
Customs and Rituals of Foreign Countries in Europe (Late
XІXth to Early XXth Century): Vernal Holidays, moscow:
Science, 1977, pp. 221–237 [in russian].
30. hruSheVSKA, Kateryna. From the Primitive
economy. a Few remarks on the means of Female eco-
nomic magic in Connection With the Oldest Forms of
Female economy. In: Kateryna hruSheVSKA, ed., The
Primitive Society and Its Remnants in Ukraine (Primitive Cul-
ture and Its Remnants in Ukraine, Social Prehistory. Folk Art
in Sociological Prospect): A Scientific Yearbook. all-ukrainian
academy of Sciences’ Cultural and historical Committee.
Kyiv: State Publishing house of ukraine, 1927, iss. 1–3,
pp. 9–42 [in ukrainian].
31. SKrYPNYK, hanna (ed.inchief). An Ethnographic
Image of Modern Ukraine: A Corpus of Expeditionary Materi-
als of Folklore and Ethnographic Studies. Volumes 1–10. NaS
of ukraine; m. rylskyi IaSFe. Kyiv, 2016, vol. 6: Calendar
Rituals, 400 pp. [in ukrainian].
32. SKrYPNYK, hanna, ed.-in-chief. An Ethnographic
Image of Modern Ukraine: A Corpus of Expeditionary
Materials of Folklore and Ethnographic Studies. Volumes
1–10. NaS of ukraine; m. rylskyi IaSFe. Kyiv, 2017,
vol. 7: Economic Occupations, Handicrafts, and Trades,
496 pp. [in ukrainian].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
32
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 019
32
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 3/2 0 21
33. zeleNIN, Dmitry. A Description of Manuscripts of
the Scientific Archives of the Imperial Russian Geographical
Society. Petrograd: a. V. Orlov Printing house, 1914, iss. 1,
483 pp. [in russian].
34. zuBrYtSKYI, mykhaylo. Folk Calendar. Folk
Customs and Patois related to Days of Week and annual
holidays (recorded in the Village of mshanets (Statyi
Sambir District) and adjoining rural Settlements). In: Kh-
vedir VOVK, ed.inchief, Materials for Ukrainian-Ruthenian
Ethnology. Published by the ethnographic Commission.
lviv: Shevchenko Scientific Society Printing house under
the supervision of Karol Bednarskyi, 1900, vol. 3, pp. 33–
60 [in ukrainian].
35. KAtrIY, Yulian, OSBm. Know Your Rite! A Liturgical
Year of the Ukrainian Catholic Church. 2nd edition. Thaur /
tirol: Thaurdruck, sine anno, 486 pp. [in ukrainian].
36. KAShuBa, margarita. The Peoples of Yugoslavia.
In: Sergei tOKAreV, ed.inchief, Calendar Customs and
Rituals of Foreign Countries in Europe (Late XІXth to Early
XXth Century): Vernal Holidays, moscow: Science, 1977,
pp. 243–273 [in russian].
37. KYrChIV, roman. relics of St. George’s rituals
in the ukrainian Carpathians. In: Serhiy zuBKOV, ed.-
in-chief, Folk Art and Ethnography, 1985, no. 2, pp. 38–43
[in ukrainian].
38. KOValeNKO, Nataliya. Ethno-Linguistics.
Traditional Calendar Rituals: A Training Methodical Manual.
Kamyanets-Podilskyi: Ivan Ohiyenko Kamyanets-Podil-
skyi National university, 2017, 116 pp. [in ukrainian].
39. KOzhOlIaNKO, Oleksandr. Calendar Holidays
and Rituals of the Bukovyna Ukrainians: Their Semantics
and Symbolism. 2nd revised edition. Chernivtsi: Print art,
2014, 384 pp. [in ukrainian].
40. KraVCheNKO, Vasyl. Customs in the Village of
Zabriddia and in Some Other Localities of Zhytomyr District
in Volyn, Not Far From This Village: Ethnographic Materials.
zhytomyr: Workman, 1920, 160 pp. [in ukrainian].
41. KrYVeNKO, anastasiya. The Calendar Stratum of
Volyn Demonology: Worldview and Ritual Manifestations:
Ph.D. in history thesis: 07.00.05 (ethnology). lviv, 2017,
274 pp. [in ukrainian].
42. KrYVeNKO, anastasiya. Volhynian Folk
Demonology: A Calendar and Ritual Context. lviv: NaS of
ukraine, I. Krypyakevych Institute of ukrainian Studies
(lviv), 2020, 280 pp. [in ukrainian].
43. KutelmaKh, Korneliy. mermaids in
Polissian Folk Beliefs. In: roman KYrChIV, Oleh
KuPChYNSKYI, mykhaylo hluShKO, eds.inchief,
Notes of the T. Shevchenko Scientific Society. lviv, 2001,
vol. CCXlІІ: Papers of the Ethnography and Folklore Studies
Section, pp. 87–153 [in ukrainian].
44. leVKOVYCh, Nadiya. Folk Demonology of
the Boyko area (turka District, lviv region). In: Ihor
huNChYK, ed.inchief, Mythology and Folklore, 2010,
no. 1, pp. 71–87 [in ukrainian].
45. maNDYBura, marian. Mountain Valley Economy
of Hutsulshchyna in the Second Half of the XIXth – through
to the 1930s. Kyiv: Scientific Thought, 1978, 191 pp.
[in ukrainian].
46. mYlOraDOVYCh, Vasyl. The Way of life of
lubny District Peasants. In: anatoliy PONOmarIOV,
tamara KOSmINa, Olena BOrIaK (compilers), The
Ukrainians: Folk Beliefs, Superstitions, and Demonology.
Prefaced by anatoliy PONOmarIOV. Kyiv: lybid, 1991,
pp. 170–341 [in russian].
47. mOrOz, andrey. The ritual of Cow Wedding in
Velizh District of Smolensk region. In: Olga BelOVa,
ed.inchief, The Ever-Living Past, 2014, no. 3, pp. 3–6
[in russian].
48. OStaSh, Nadiya. On the Names of ukrainian
Summer Christian holidays: Pentecost. In: Pavlo
hrYtSeNKO and Nataliya KhOBzeY, eds.inchief,
Dialectological Studies. 1: Language in Time and Space. lviv:
NaSu’s I. Krypyakevych Institute of ukrainian studies,
2003, pp. 248–268 [in ukrainian].
49. PaSterNaK, Yaroslav. Customs and Beliefs in
the Village of zibolky (zhovkva District). In: Materials
for Ethnology and Anthropology. Compiled by Filaret KO-
leSSa. Published by the ethnographic Commission.
lviv: Shevchenko Scientific Society Printing house under
of supervision of Karol Bednarskyi, 1929, vol. XXI–XXII,
pt. 1: Collected Works Dedicated to the Memory of Volodymyr
Hnatiuk, pp. 321–352 [in ukrainian].
50. PaKhOlOK, Inna. Green Week traditional
Customs and rituals: Some Parallels from West Polissia
and the Over Sian river lands (according to the Field
materials Collected in Kamin-Kashyrskyi District of Volyn
region and mostyska District of lviv region). In: Stepan
PaVlIuK, ed.inchief, The Ethnology Notebooks, 2006,
no. 3–4, pp. 446–450 [in ukrainian].
51. POzhODzhuK, Dmytro. Cattle-Breeding
motifs in Calendar and household rituals of the
Volhynians (Based on Field materials From Villages of
zhytomyr and Vinnytsia regions). In: Kostiantyn KON-
DratIuK, ed.inchief, Bulletin of the Lviv University. Hy-
story Series. lviv: I. Franko lNu, 2015, iss. 51, pp. 478–
491 [in ukrainian].
52. SOKOlOVa, Vera. Incantations and Condemna-
tions in Calendar rituals. In: Vera SOKOlOVa, ed.inchief,
Rites and Ritual Folklore. Nicholas miklouho-maclay
Institute of ethnography, uSSr academy of Sciences.
moscow: Science, 1982, pp. 11–25 [in russian].
53. StOrOzheNKO, m. K. a Sloboda of Novo-
astrakhan. In: V. IVaNOV, ed., Activities and Creation of
Peasants of the Kharkov Governorate. Essays on the Ethnography
of the Region. Published by the Kharkov Governorate’s
Statistical Committee. Kharkov: Governorate’s Government
Printing house, 1898, vol. 1, pp. 27–48 [in russian].
54. teODOrOVYCh, mykola. The Historical and
Statistic Description of Churches and Parishes of the Volyn Ep-
archy. Pochayiv: holy Dormition Pochayiv lavra Printing
www.etnolog.org.ua
IM
FE
3333
Дмитро ПожоДжук
house, 1899, vol. IV: Starokostiantyniv District, 928 +
VІ pp. [in russian].
55. tYVODar, mykhaylo. Traditional Livestock
Raising of the Ukrainian Carpathians in the Latter Half of
the 19th to Early-to-Mid-20th Century. A Historical and
Ethnological Study. uzhhorod: Carpathians, 1994, 558 pp.
[in ukrainian].
56. tOKAreV, Sergei. animal husbandry-related
Customs, rituals, and Beliefs. In: Sergei tOKAreV, ed.,
Calendar Customs and Rituals of Foreign Countries in Europe.
Historical Origins and Progress of Customs. moscow: Sci-
ence, 1983, pp. 90–97 [in russian].
57. tOlStaYa, Svetlana. Feeding livestock. In:
Svetlana tOlStaYa, ed.inchief, The Slavonic Antiquities: An
Ethno-Linguistic Dictionary: in Five Volumes. Institute of Slavic
Studies of the russian academy of Sciences. moscow:
International relations, 1999, vol. 2: Д (Давать) — К
(Крошки), pp. 606–608 [in russian].
58. tOlStaYa, Svetlana. Theft. In: Svetlana
tOlStaYa, ed.inchief, The Slavonic Antiquities: An Ethno-
Linguistic Dictionary: in Five Volumes. Institute of Slavic
Studies of the russian academy of Sciences. moscow:
International relations, 1999, vol. 2: Д (Давать) — К
(Крошки), pp. 640–643 [in russian].
59. lelIWa, S. Przesądy ludu wołyńskiego w
okolicach Porycka [Superstitions of the Volhynians in the
Vicinity of Porytsk]. In: antoni PIetKIeWICz, Salomon
«Franciszek Salezy» leWeNtal, eds.-in-chief, Kłosy:
czasopismo ilustrowane tygodniowe poświęcone literaturze,
nauce i sztuce [Spikes: a Weekly Illustrated Journal Devoted
to literature, Science, and art]. Warszawa, 1877, vol. XXV,
no. 642 (October, 6), p. 250 [in Polish].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204409 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:00:19Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пожоджук, Д. 2025-07-10T09:56:14Z 2021 Культ свійських тварин у зеленосвятській обрядовості волинян / Д. Пожоджук // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 3. — С. 19-33. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204409 391.982:398.332.16](477.82) https://doi.org/10.15407/nte2021.03.019 У статті йдеться про скотарський складник звичаїв та обрядів Зелених свят на теренах історико-етнографічної Волині. Основні скотарські обрядодії припадали на неділю П'ятидесятниці – Трійцю. Напередодні Трійці, у Зелену суботу, волиняни прикрашали житла зеленню і квітами. Спорадично «замаювали» галуззям і хліви. В окремих місцевостях із метою захисту скотарських приміщень від відьом та всякої нечисті їх клечали осикою та іншими рослинами, наділеними апотропеїчними властивостями. На теренах Пулинського, Хорошівського та Черняхівського районів Житомирської області побутував звичай «викрадення корів» на Трійцю. У ніч на Зелену неділю пастухи «викрадали» у господарів домашніх тварин і випасали їх у полі. Після випасу вони накладали коровам на роги сплетені вінки і ситими повертали додому, отримуючи за них «викуп» у власників. У волинській частині Рівненської області у день Зелених свят корів заквітчували вінками. Для Західної Волині (північна смуга сучасної Львівської обл. – Золочівський, Буський, Кам’янка-Бузький р-ни) скотарські звичаї й обрядодії на Трійцю майже не характерні. На відміну від інших районів, тут вони представлені на католицьке свято Пресвятої Євхаристії. Саме цього дня місцеві волиняни освячували у церкві віночки, які згодом використовували під час скотарських оказій. Спорадично для цього слугувало зілля, освячене на Трійцю. Віночки кидали переважно у пійло корові, коли та отелилася. Незважаючи на локальне поширення звичаю «викрадення корів», на теренах історико-етнографічної Волині Зелені свята не супроводжували пастуші забави, насичені ритуальними дійствами, що було властиво для звичаєвості населення інших українських етнічних земель та інших слов’янських етносів. У цей день місцеве населення остерігалося передусім шкідливих дій відьом. Для захисту корів від злого впливу чарівниць волинські господині обкурювали їх свяченим зіллям. Загалом на теренах історико-етнографічної Волині скотарська тематика Трійці мала типовий апотропеїчний характер. The article deals with the cattle-breeding component of customs and rites of the Green Holidays cycle in historical and ethnographic Volhynia. The main cattle-breeding rituals fell on the Sunday of Pentecost (Orthodox Trinity). On the eve of Trinity Sunday, on Green Saturday, Volhynians decorated their homes with greenery and flowers. They were sporadically adorned with twigs, cattlesheds as well. In some areas, in order to protect livestock from witches and all sorts of evil spirits, these byres were decorated with aspen and other plants endowed with apotropaic properties. In the territory of Pulyn, Khoroshiv, and Cherniakhiv districts of Zhytomyr Region, there was a custom of stealing cows on Trinity Sunday. On Green Sunday night, shepherds stole cattle from their owners and grazed them in the field. After grazing, those thieves-cowherds put woven wreaths on the cows’ horns and returned them home well fed, receiving a ransom from the cows’ owners. In the Volyn part of Rivne Region, on the day of the Green Holidays, cows were decorated with wreaths. For Western Volhynia (a northern strip of modern Lviv Region, namely Zolochiv, Busk, and Kamyanka-Buzka districts), cattle-breeding customs and rituals on the Trinity are almost uncharacteristic. Unlike other districts, here they are represented at the Catholic feast of the Holy Eucharist. It was on this day that local Volynians consecrated wreaths in churches, which were later used during cattle-breeding occasions. Sporadically, potions consecrated on the Trinity were also used for this purpose. Wreaths were thrown mostly into a cow’s slops after her calving. Despite the local spread of the custom of stealing cows, in historical and ethnographic Volhynia, the Green Holidays were not accompanied by cowherd entertainments, full of ritual actions, which were typical of the customs of other Ukrainian ethnic lands and other Slavonic ethnic groups. On this day, the local population was wary primarily of the harmful effects of witches. To protect cows from the evil influence of witches, Volhynian homemakers fumigated them with sacred potions. In general, in historical and ethnographic Volhynia, the Trinity Sunday-related cattle-breeding theme had a typical apotropaic nature. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії та теорії науки Культ свійських тварин у зеленосвятській обрядовості волинян Cult of the Domestic Animals in the Green Week Rites of the Historical -Ethnographic Volhynia Article published earlier |
| spellingShingle | Культ свійських тварин у зеленосвятській обрядовості волинян Пожоджук, Д. З історії та теорії науки |
| title | Культ свійських тварин у зеленосвятській обрядовості волинян |
| title_alt | Cult of the Domestic Animals in the Green Week Rites of the Historical -Ethnographic Volhynia |
| title_full | Культ свійських тварин у зеленосвятській обрядовості волинян |
| title_fullStr | Культ свійських тварин у зеленосвятській обрядовості волинян |
| title_full_unstemmed | Культ свійських тварин у зеленосвятській обрядовості волинян |
| title_short | Культ свійських тварин у зеленосвятській обрядовості волинян |
| title_sort | культ свійських тварин у зеленосвятській обрядовості волинян |
| topic | З історії та теорії науки |
| topic_facet | З історії та теорії науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204409 |
| work_keys_str_mv | AT požodžukd kulʹtsvíisʹkihtvarinuzelenosvâtsʹkíiobrâdovostívolinân AT požodžukd cultofthedomesticanimalsinthegreenweekritesofthehistoricalethnographicvolhynia |