[Рецензія] Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл.
Рецензія на книгу: Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2021 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2021
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204452 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | [Рецензія] Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл. / З. Чегусова // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 4. — С. 122–126. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204452 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Чегусова, З. 2025-07-11T08:44:33Z 2021 [Рецензія] Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл. / З. Чегусова // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 4. — С. 122–126. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204452 Рецензія на книгу: Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Рецензії [Рецензія] Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл. [Review] Lozhkina A. The Permanent revolution. Art of Ukraine in ХХth – early XXIth centuries. Kyiv : ArtHuss, 2019. pp 542. 411 illust. Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
[Рецензія] Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл. |
| spellingShingle |
[Рецензія] Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл. Чегусова, З. Рецензії |
| title_short |
[Рецензія] Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл. |
| title_full |
[Рецензія] Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл. |
| title_fullStr |
[Рецензія] Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл. |
| title_full_unstemmed |
[Рецензія] Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл. |
| title_sort |
[рецензія] аліса ложкіна. перманентна революція. мистецтво україни хх – початку ххі століття. київ : arthuss, 2019. 542 с. 411 іл. |
| author |
Чегусова, З. |
| author_facet |
Чегусова, З. |
| topic |
Рецензії |
| topic_facet |
Рецензії |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
[Review] Lozhkina A. The Permanent revolution. Art of Ukraine in ХХth – early XXIth centuries. Kyiv : ArtHuss, 2019. pp 542. 411 illust. |
| description |
Рецензія на книгу: Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204452 |
| citation_txt |
[Рецензія] Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл. / З. Чегусова // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 4. — С. 122–126. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT čegusovaz recenzíâalísaložkínapermanentnarevolûcíâmistectvoukraínihhpočatkuhhístolíttâkiívarthuss2019542s411íl AT čegusovaz reviewlozhkinaathepermanentrevolutionartofukraineinhhthearlyxxithcenturieskyivarthuss2019pp542411illust |
| first_indexed |
2025-11-25T22:40:33Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:40:33Z |
| _version_ |
1850564234641932288 |
| fulltext |
122
ЧЕГуСОВА ЗОЯ
кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця відділу образотворчого і декоративно-прикладного
мистецтв Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України
ChehuSoVA zoyA
a Ph.D. in art Studies, a research fellow at the Department of Visual and applied arts of the NaS of ukraine
m. rylskyi Institute of art Studies, Folkloristics and ethnology
Бібліографічний опис:
чегусова, З. (2021) [Рецензія] Аліса ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України хх початку
ххІ століття. київ : arthuss, 2019. 542 с. 441 іл. Народна творчість та етнологія, 4 (392), 122–126.
Chehusova, z. (2021) [review] lozhkina a. The Permanent revolution. art of ukraine in ххth – early XXIth
centuries. Kyiv : arthuss, 2019. 542 pp. 411 illust. Folk Art and Ethnology, 4 (392), 122–126.
Видання Аліси ложкіної, яке здійснено в рамках грантового проєкту міжнародної спів-
праці Українського культурного фонду в тристоронньому партнерстві між ініціатором та
координатором проєкту Zenko Foundation, а також видавництва ArtHuss (київ, Україна)
і Nouvelle Editions Place (Париж, Франція), давно було на часі: затребувано як українським сус-
пільством, так і європейською, і загалом світовою спільнотою, для яких мистецтво України
хх ст., а особливо доби незалежності, залишається, потрібно визнати, майже «терра інког-
ніта». своєю французькою версією цієї книги, яка вийшла в лютому 2020 року в паризькому
видавництві Nouvelles Editions Place, А. ложкіна – провідна молода українська арт-критикиня,
кураторка масштабних вітчизняних і міжнародних арт-проєктів («кодекс Межигір’я»
(НхМУ, київ, 2014), «катерина Білокур. хочу бути художником!» («Мистецький арсенал»,
київ, 2015), «довгий шлях до свободи. Українське мистецтво між революцією і гібридною
війною» (м. чикаґо, сшА, 2014–2015), «я – крапля в океані. Мистецтво української рево-
люції» (Відень, 2014), виставки «Between Fire and Fire. ukrainian art Now. Semperdepot»
(Відень, 2019)), фахова культурологиня і мистецтвознавиця (2008 р. закінчила Національний
університет «києво-Могилянська академія»), головна редакторка журналу «art ukraine»
(2010–2016), заступниця генерального директора «Мистецького арсеналу» (2013–2016),
нині – аспірантка центрально-європейського університету в Будапешті, – по суті, першою
«прорубала вікно у європу», відкривши європейцям усесвіт українського мистецтва в його
еволюційно-революційному поступі останніх 120 років. Уже вийшла й англійська версія
монографії авторки, що, таким чином, ще більш розширить «географію» українського мис-
тецтва в англомовному світі.
[Рецензія] Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України
ХХ – початку ХХІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 542 с. 411 іл.
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
123123
Зоя Чегусова
ключові слова – «перманентна революція» – у назві книги А. ложкіна опосередковано
пояснила у вступі: «Упродовж майже тридцяти років від часу розпаду сРсР Україна здо-
була державну незалежність, пізнала феномен олігархічного капіталізму <…>, пережила
три хвилі масових протестів, дві революції, гібридну війну на сході країни, анексію криму,
невротичну запізнілу декомунізацію і тотальну карнавалізацію політики. <…> Перманентна
соціальна турбулентність поступово стала звичкою і сформувала вже кілька поколінь укра-
їнських художників, світогляд яких нерозривно пов’язаний із життям за доби докорінних
змін <…>. Турбулентність ніяк не закінчиться, болючий пошук власної ідентичності в театрі
тіней непростого минулого, життя на руїнах найбільшої утопії хх століття і щира, збережена
попри численні історичні травми віра в те, що суспільство можна й потрібно змінювати – усе
це формує унікальну енергетику мистецтва й клімату в країні загалом» (с. 10).
книга складається з двох великих частин. Перша частина – «Витоки. до розпаду сРсР» –
містить п’ять розділів, усередині яких сформовано 30 підрозділів, що становлять своєрідні
нариси («авторські наративи») за тією чи іншою темою поетапного мистецького поступу
української образотворчості від кінця хІх ст. до знаменного 1991 року. В другій частині –
«Мистецтво Незалежної України» – три розділи і, відповідно, 37 підрозділів, у яких подано
ретельний аналіз розвою сучасного українського мистецтва кінця 1980-х – 2010-х років.
Неабияк важливо, що рецензоване нами видання якісно проілюстровано в результаті ретель-
ного обстеження А. ложкіною численних музейних збірок і колекцій галерей та центрів
сучасного мистецтва як України, так і ближнього зарубіжжя, у результаті чого 24 культурних
заклади допомогли в ілюструванні книги (авторка почала книгу саме з подяки всім інститу-
ціям і колегам, не забувши нікого, хто допоміг їй у наданні ілюстративного матеріалу).
У невеликій анотації до книги гранично скупо зазначено, що вона «є спробою пов’язати
у цілісний наратив історію розвитку вітчизняних образотворчих практик від зародження
модернізму до наших днів. особливий акцент на феноменах часів незалежності» (с. 2).
Насправді ж, прочитавши монографію А. ложкіної, усвідомлюєш, що вийшла друком, по-суті,
перша серйозна «стисла» історія мистецтва України хх–ххІ ст. чи перший «експрес-курс»
історії українського мистецтва хх–ххІ ст. на тлі «монументальної мозаїки» ключових істо-
ричних подій і політичних катаклізмів, де під «одним дахом» авторкою об’єднано феномени,
які зазвичай вітчизняні науковці відтворюють окремо: дореволюційне мистецтво України-
Малоросії у векторі, відповідному західноєвропейському; драматичне і суперечливе за своєю
природою радянське мистецтво тоталітарних сталінських, відлигових хрущовських, застій-
них брежнєвських часів доби раннього і пізнього соцреалізму; і, нарешті, новітнє мистецтво
доби глобалізації з ретельним аналізом усіх його болісних трансформацій і протиріч.
І хоча видавництво анонсувало монографію як «науково-популярне видання», проте,
з позицій здійсненого дослідницею академічного аналізу всіх провідних тенденцій укра-
їнського мистецтва хх–ххІ ст. і характеру розгляду творчості багатьох митців, а також її
педантичних посилань на літературу й онлайн-ресурси, перемагає все ж таки «наукове».
Водночас прикро, що жанр заявленого видання, на відміну від суто академічного, не передба-
чає як включення бібліографії, а в цій книзі нею охоплено 299 джерел, так й іменного покаж-
чика, який нараховує 1106 одиниць. ці, «голі», цифри – не для статистики, а для правдивого
свідчення титанічної роботи, яку подужала авторка під час підготовки своєї монографії,
і вони певною мірою додають ваги рецензованій розвідці з погляду рівня наукового мисте-
цтвознавчого дослідження.
Монографія приваблює своєю естетикою: на білому тлі обкладинки зображено чорні
графічно виразні символічні концентричні кола (як символ-натяк на незмінну траєкторію
історії України?!), у які неодноразово вписана назва книги кеглем різної величини, і лише
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
12 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
12 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
один кольоровий «штрих» – єдиний напис «Аліса ложкіна» – виконано проміжним тоном
між фісташковим і шартрезом. Ніби досить простий дизайнерський прийом, однак доволі
креативний.
якщо аналізувати книгу загалом, то молода арт-критикиня приємно вразила своєю висо-
кою освіченістю, інтелектуальністю, масштабом філософського мислення. У монографії
синкретично поєднані історія, мистецтво, культура: вони мовби відтворені авторкою «за
законом сполучених посудин», де мистецьке обличчя України нерозривно пов’язане з її соці-
ально-політичними колізіями різних десятиліть. А. ложкіна подала блискучі «історичні пор-
трети» кожної доби, живописно змалювала їх культурні ландшафти, здійснила яскраві екс-
курси в царини архітектури, літератури, поезії, графопоезії, поезомалярства, кіноавангарду,
театрального мистецтва тощо. Імпонує й рафінована мова культурологині – емоційно-образ-
на, без сухого псевдонаукового зауму і водночас без барвистих журналістських «па»: у літе-
ратурному викладі є необхідний баланс фахового наукового оціночного рівня й авторських
інтонацій в індивідуальній манері висловлювання, що підкуповує у книзі, яку прочитуєш на
одному подиху.
цікаво спостерігати у тексті, як А. ложкіна знаходить влучні змістовні переходи, зверта-
ючись до діяльності вкрай різних мистецьких об’єднань, як майстерно перекидає «містки»
між творчістю того чи іншого митця, особливо в підрозділах, що стосуються мистецтва
кінця хх – початку ххІ ст. Заслуговує уваги розділ «Нова хвиля на руїнах утопії. кінець
1980 – 2004», де А. ложкіна описала нові для українського мистецтва явища, які виникли
наприкінці 1980 – початку 1990-х: синтез елементів перформансу і хепенінга, постмодер-
ністська іронія, бурлеск, гострополітична сатира. Переконливо сприймається її всебічний
розгляд – буквально «розчленування» на складові – з визначенням усіх властивостей доволі
специфічного українського живописного трансавангарду 1990-х у творчості вітальної моло-
діжної «Нової хвилі». Глибоко розкрито роль і місце кола художників «живописного запо-
відника», у центрі уваги якого була абстракція. це такі митці, як Т. сильваші (головний іде-
олог «живописного заповідника»), М. кривенко, А. криволап, М. Гейко, о. і с. животкови,
які «поновлюють спадкоємність між авангардом, неофіційною традицією та мистецтвом
незалежної України <…>. опинившись на волі у світі, де більше не діють закони попередньої
епохи, художники шукають опертя у звичному живописному полотні. “Заповідник” потрібен
їм, щоб хоч якось позначити межі в просторі тотальної вседозволеності» (с. 331–334).
Рефлексії авторки в текстах розділу «Покоління “оранж”. 2004–2013», де вона осмис-
лювала феномени сучасного мистецтва України із цікавими паралелями із західноєвропей-
ським і світовим мистецтвом, і водночас дистанція, яку витримувала в аналізі описуваних
мистецьких явищ, іноді з іронічною відстороненістю, свідчать про високий професіоналізм
арт-критикині. А. ложкіна виступила в даному разі справжнім «літописцем» сучасного мис-
тецтва доби незалежності України, зупинившись на найпомітніших арт-проєктах, діяльності
знакових галерей – від квартирних до офіційних, котрі існують до сьогодні, і тих, що давно
зникли, на особливостях численних культових молодіжних творчих угрупувань у києві,
харкові, одесі – покоління, яке воліло до «…провокативності і привернення уваги до проти-
річ пострадянської художньої системи за допомогою конфлікту з орієнтацією на міжнародне
інституційне середовище та спробу вибудувати зрозумілий для західного куратора й глядача
наратив про Україну та її мистецтво…» (с. 432).
Нерідко складається враження, що авторка, як справжній науковець, своїм гранично
об’єктивним – іноді хірургічно відчуженим, іноді нещадним, іноді ліричним – поглядом,
ретельно фіксуючи найгостріші соціальні виразки пострадянського суспільства і «докумен-
туючи» відповідні найрадикальніші прояви в таких новітніх художніх практиках, як відео-
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
125125
Зоя Чегусова
арт, цифрова фотографія, театралізований перформанс, інсталяція, пише своєрідну «історію
хвороби» мистецтва ххІ ст. як анатом, вона препарує внутрішній устрій усіх актуальних
практик, хоча і запозичених із Заходу, але значно трансформованих після мутації й адаптації
на території українського мистецтва. В останньому розділі книги – «Між війною і рейвом.
Майдан 2013 року і пізніші часи» – А. ложкіна з точністю снайпера продовжує влучати в
гострі характеристики часу, мистецтва, країни: «Мистецтво України – це територія роз-
риву, життя на вулкані і постійне прагнення білого аркуша <…>. В Україні “гончарний круг
історії” за останні сто з лишком років обертався безліч разів <…>. За рахунок перманентної
болісної трансформації українському мистецтву вдалося виробити жагу до життя і унікаль-
ну енергію <…>. сьогодні одне з найважливіших завдань – мінімізувати травми і відновити
спадковість. доки ми не навчимося зв’язувати нитки історії, усе знову і знову рватиметься і
буде завдавати болю» (с. 542).
однак у книзі А. ложкіної є і недоліки. до основного з них варто віднести її певну
структурну нерівність. У першій частині, присвяченій дореволюційному мистецтву 1880–
1917 років, добі «червоного ренесансу» 1917 – початку 1930-х, тоталітарному мистецтву ста-
лінського періоду 1930–1953, міжвоєнному львову і Західній Україні, «іншому мистецтву»
1953 – кінця 1980-х років, дослідниця, зауважимо, майстерно визначила головні віхи на дово-
лі заплутаному шляху українського мистецтва разом з роздумами над основними художніми
тенденціями, склавши детальну мапу великих і малих сузір’їв митців та вияскравивши у своє-
му наративі мистецтва хх ст. як багатьох видатних художників, так і численні призабуті істо-
рією імена. Водночас вона, що прикро, уникла докладного аналізу творчості більшості пер-
соналій, які, безперечно, «звучать» у книзі, але не настільки «голосно», як вони того заслу-
говують, зокрема, ранній Ф. кричевський, В. кричевський, о. кульчицька, о. Новаківський.
Можливо вважаючи, що їхня творчість і означений період уже досить повно досліджені відо-
мими українськими мистецтвознавцями, авторка віддала «дефіцитні книжкові площі» під
новітнє мистецтво ххІ ст., аналіз якого зайняв левову частину видання. Таким чином, перші
розділи книги набагато менше, на відміну від подальших, збагачені розлогими портретними
характеристиками визначних персон. часто-густо дослідниця акцентувала не на творчості
усталених в історії «зірок», а більше надавала уваги менш значущим, з мистецтвознавчого
погляду, художнім феноменам чи персонажам. одним із прикладів слугує підрозділ «Забуті
імена міжвоєнного львова», де мистецтвознавиця лише побіжно згадала про таких чіль-
них представників львівської арт-сцени середини хх ст., як Р. сельський, М. Райх, І. Труш,
о. Новаківський, П. холодний, П. ковжун, назвала два знакові львівські художні об’єднання
1930-х – АНУМ (Асоціація незалежних українських митців) і «artes», побіжно оглянувши
їх виставкову діяльність. однак вона загалом сконцентрувалася на роботах представників
львівської школи фотографії – на таких маловідомих широкому загалу і справді забутих, як
Г. Миколяш, я. Мержецька, Ю. світковський, В. Ромер та інші. Безумовно, це авторське право
обирати персони для свого дослідження, проте хотілося б більше інформації про згаданих у
підрозділі великих живописців, які незабуті, і чиї імена міцно вкарбовані у скрижалі історії.
Іноді в тексті бентежить і безапеляційність тверджень молодої науковиці, висловлених з
«юнацьким (радше дівочим) максималізмом», стосовно М. Бойчука, Ф. кричевського, які
вимагають більш ґрунтовної аргументації. особливо викликає заперечення в підрозділі
«Василь єрмілов і конструктивістський авангард у харкові» «вирок» авторки монографії
київському конструктивізму, який у 1920-х роках був офіційним стилем радянської архітек-
тури, а вже в 1930-х його піддали гострій критиці: «Власної потужної конструктивістської
архітектурної школи в Україні так і не з’явилося. Усі будівлі у києві – пізні і переважно балан-
сують на межі ар-деко» (с. 91).
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
12 6
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
12 6
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
справді, у києві не були побудовані такі монументальні конструктивістські ансамблі,
як держпром у харкові, але під впливом конструктивістських ідей плідно працювала ціла
плея да видатних київських архітекторів – П. Альошин, о. Вербицький, В. Риков, й. каракіс,
В. Заболотний, М. Гречина, о. Тацій, М. холостенко та інші, у результаті чого впродовж
1920–1930-х років київ прикрасили 150 споруд (!) у стилі конструктивізму і постконструк-
тивізму, що аж ніяк не дозволяє вирвати з історії сторінку «київського конструктивізму».
однак варто визнати, що переваг у монографії більше, аніж недоліків. А. ложкіна явно
применшила масштаб свого дослідження та внесок своєю розвідкою в сучасну мистецтво-
знавчу науку, поставивши запитання, на яке одразу й відповіла: «чи можливо силами однієї
людини відновити всю канву подій та написати вичерпну й послідовну історію українського
мистецтва в класичному розумінні цього слова? очевидно, це було б надто грандіозне завдан-
ня, для виконання якого знадобився би геть інший часовий і людський ресурс. це видання в
жодному разі не претендує на повноту охоплення подій і постатей в українському мистецтві.
це суб’єктивний авторський погляд і дуже умовна канва, мета якої – висвітлити художню
традицію України» (с. 11).
Віддаємо належне тому, що дослідження А. ложкіної дарує можливість орієнтуватися
всім охочим у дефініціях ускладненої мистецтвознавчої термінології, у напрямах та стилях
мистецтва означеного періоду, в механізмах авторських манер численних митців – видатних
і маловідомих, які дослідниця вперше ввела до наукового обігу. Таке видання, безперечно,
украй необхідне не тільки зарубіжному – освіченому і захопленому мистецтвом читачу, а
передовсім вітчизняним науковцям, викладачам та студентам художніх вишів, чисельним
шанувальникам мистецтва України.
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
|