Графіка Людмили Бруєвич 2000–2010-х років
Графік Людмила Бруєвич належить до вітчизняних митців, які повністю сформувалися вже після 1991 року, більше того, вона – одна з найвідоміших та найпопулярніших художниць цього покоління, яка до того ж плідно працює та активно експонується як в Україні, так і за кордоном. Але наукове вивчення її дор...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204458 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Графіка Людмили Бруєвич 2000–2010‑х років / О. Ламонова // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 4. — С. 72–87. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204458 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ламонова, О. 2025-07-11T08:47:42Z 2021 Графіка Людмили Бруєвич 2000–2010‑х років / О. Ламонова // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 4. — С. 72–87. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204458 76.071.1“200/210”Бру Графік Людмила Бруєвич належить до вітчизняних митців, які повністю сформувалися вже після 1991 року, більше того, вона – одна з найвідоміших та найпопулярніших художниць цього покоління, яка до того ж плідно працює та активно експонується як в Україні, так і за кордоном. Але наукове вивчення її доробку фактично лише розпочинається. У 2000 році Людмила Бруєвич уже була авторкою таких помітних творів, як «Ніч» (1991), серії «Спокій» («Коти», «Русалка», «Три риби», «Риба», «Ваза», усі – 1994 р.), «Танок вужів, або Нескінченність», «Доісторична тварина, або Дракон» (об. – 1997 р.). Протягом наступних двох десятиліть вона й далі зберігає вірність обраній техніці – офорт, ілюмінований аквареллю, причому з використанням лише чотирьох (максимально) кольорів: червоний краплак, смарагдовий зелений, вохра та золотий. Але у 2000–2010 роках в її графіці, порівняно з офортами 1990‑х років, відбулися помітні та важливі зміни. Відтепер головний образ – риба («Резервуар часу, або Риба, що поглинає час» (2000)), піраміда («Плин часу, або Українскі піраміди. Психоелевація душі» (2004), «Українська піраміда» (2005)), сонце («Сонечко» (2006)), сукня («Сукня» (2010)) – фактично стає лише «прозорою оболонкою» для численних сюжетних «клейм», або, як називає їх сама художниця, «ніш», у яких і закладено основну символіку твору. Поступово, але невпинно посилюються геометризація та умовність образів, причому їхня змістова насиченість одночасно збільшується та концентрується: «Зірка» (2006), «Геометрія кохання» (2012), «Мова землі» (2014). Водночас диптих «Мальва й Виноград» (2016) свідчить про бажання мисткині об’єднати та синтезувати різні манери, притаманні її графіці. Не можна не зазначити також появу в цьому диптиху окремих актуальних, майже політичних натяків. Усе це може означати початок нового, надзвичайно цікавого, етапу у творчості Людмили Бруєвич. The graphic artist Liudmyla Bruyevych belongs to Ukrainian masters who have been formed completely after 1991, and what is more, she is one of the most well-known and popular painters of this generation. Besides, she works fruitfully and is actively exhibited both in Ukraine and abroad. However, the scientific study of her heritage started only in fact. In the 2000 Liudmyla Bruyevych has been already the authoress of such prominent works, as Night (1991), the series Calmness (Cats, Mermaid, Three Fish, Fish, Vase, all of the 1994), The Dance of Grass-Snakes, or Infinity, Prehistoric Animal, or Dragon (both of the 1997). During the next two decades, she kept further the adherence to chosen technique – etching, illuminated with water-colour with the use of only four (to the limit) colours: rose madder enamel, emerald green, ochre, and golden. However, at the same time, noticeable and important changes have taken place in her graphic arts in the 2000s – 2010s in comparison with the etchings of the 1990s. Henceforth, the main image – a fish (The Reservoir of Time, or Fish Engulfs Time (2000)), a pyramid (Course of Time, or Ukrainian Pyramids. Psychoelevation of the Soul (2004), Ukrainian Pyramid (2005), a sun (Small Sun (2006)), a dress (Dress (2010)) – becomes only “the transparent covering” for numerous plot “stamps”, or, as the artist herself calls them, “niches”, where the main symbolism of the work is put properly. The geometrization and conditional character of the images are strengthened by degrees, but unceasingly. At the same time, their content depth is increased and concentrated: A Star (2006), Geometry of Love (2012), Language of Land (2014). Simultaneously, the diptych Mallow and Grape (2016) affirms the desire of the artist to unite and synthesize different styles, inherent in her graphic arts. It is impossible not to mention also the appearance of separate topical, almost political hints, in this diptych. All these facts can denote the beginning of a new, unusually interesting period in the creative work of Liudmyla Bruyevych. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки та матеріали Графіка Людмили Бруєвич 2000–2010-х років Liudmyla Bruyevych Graphic Arts of the 2000s – 2010s Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Графіка Людмили Бруєвич 2000–2010-х років |
| spellingShingle |
Графіка Людмили Бруєвич 2000–2010-х років Ламонова, О. Розвідки та матеріали |
| title_short |
Графіка Людмили Бруєвич 2000–2010-х років |
| title_full |
Графіка Людмили Бруєвич 2000–2010-х років |
| title_fullStr |
Графіка Людмили Бруєвич 2000–2010-х років |
| title_full_unstemmed |
Графіка Людмили Бруєвич 2000–2010-х років |
| title_sort |
графіка людмили бруєвич 2000–2010-х років |
| author |
Ламонова, О. |
| author_facet |
Ламонова, О. |
| topic |
Розвідки та матеріали |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Liudmyla Bruyevych Graphic Arts of the 2000s – 2010s |
| description |
Графік Людмила Бруєвич належить до вітчизняних митців, які повністю сформувалися вже після 1991 року, більше того, вона – одна з найвідоміших та найпопулярніших художниць цього покоління, яка до того ж плідно працює та активно експонується як в Україні, так і за кордоном. Але наукове вивчення її доробку фактично лише розпочинається. У 2000 році Людмила Бруєвич уже була авторкою таких помітних творів, як «Ніч» (1991), серії «Спокій» («Коти», «Русалка», «Три риби», «Риба», «Ваза», усі – 1994 р.), «Танок вужів, або Нескінченність», «Доісторична тварина, або Дракон» (об. – 1997 р.). Протягом наступних двох десятиліть вона й далі зберігає вірність обраній техніці – офорт, ілюмінований аквареллю, причому з використанням лише чотирьох (максимально) кольорів: червоний краплак, смарагдовий зелений, вохра та золотий. Але у 2000–2010 роках в її графіці, порівняно з офортами 1990‑х років, відбулися помітні та важливі зміни. Відтепер головний образ – риба («Резервуар часу, або Риба, що поглинає час» (2000)), піраміда («Плин часу, або Українскі піраміди. Психоелевація душі» (2004), «Українська піраміда» (2005)), сонце («Сонечко» (2006)), сукня («Сукня» (2010)) – фактично стає лише «прозорою оболонкою» для численних сюжетних «клейм», або, як називає їх сама художниця, «ніш», у яких і закладено основну символіку твору. Поступово, але невпинно посилюються геометризація та умовність образів, причому їхня змістова насиченість одночасно збільшується та концентрується: «Зірка» (2006), «Геометрія кохання» (2012), «Мова землі» (2014). Водночас диптих «Мальва й Виноград» (2016) свідчить про бажання мисткині об’єднати та синтезувати різні манери, притаманні її графіці. Не можна не зазначити також появу в цьому диптиху окремих актуальних, майже політичних натяків. Усе це може означати початок нового, надзвичайно цікавого, етапу у творчості Людмили Бруєвич.
The graphic artist Liudmyla Bruyevych belongs to Ukrainian masters who have been formed completely after 1991, and what is more, she is one of the most well-known and popular painters of this generation. Besides, she works fruitfully and is actively exhibited both in Ukraine and abroad. However, the scientific study of her heritage started only in fact. In the 2000 Liudmyla Bruyevych has been already the authoress of such prominent works, as Night (1991), the series Calmness (Cats, Mermaid, Three Fish, Fish, Vase, all of the 1994), The Dance of Grass-Snakes, or Infinity, Prehistoric Animal, or Dragon (both of the 1997). During the next two decades, she kept further the adherence to chosen technique – etching, illuminated with water-colour with the use of only four (to the limit) colours: rose madder enamel, emerald green, ochre, and golden. However, at the same time, noticeable and important changes have taken place in her graphic arts in the 2000s – 2010s in comparison with the etchings of the 1990s. Henceforth, the main image – a fish (The Reservoir of Time, or Fish Engulfs Time (2000)), a pyramid (Course of Time, or Ukrainian Pyramids. Psychoelevation of the Soul (2004), Ukrainian Pyramid (2005), a sun (Small Sun (2006)), a dress (Dress (2010)) – becomes only “the transparent covering” for numerous plot “stamps”, or, as the artist herself calls them, “niches”, where the main symbolism of the work is put properly. The geometrization and conditional character of the images are strengthened by degrees, but unceasingly. At the same time, their content depth is increased and concentrated: A Star (2006), Geometry of Love (2012), Language of Land (2014). Simultaneously, the diptych Mallow and Grape (2016) affirms the desire of the artist to unite and synthesize different styles, inherent in her graphic arts. It is impossible not to mention also the appearance of separate topical, almost political hints, in this diptych. All these facts can denote the beginning of a new, unusually interesting period in the creative work of Liudmyla Bruyevych.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204458 |
| citation_txt |
Графіка Людмили Бруєвич 2000–2010‑х років / О. Ламонова // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 4. — С. 72–87. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT lamonovao grafíkalûdmilibruêvič20002010hrokív AT lamonovao liudmylabruyevychgraphicartsofthe2000s2010s |
| first_indexed |
2025-11-26T01:45:47Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:45:47Z |
| _version_ |
1850606416256040960 |
| fulltext |
72
ЛАМОНОВА ОКСАНА
кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця відділу образотворчого та декоративно-
прикладного мистецтв Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського
НАН України
lAMonoVA okSAnA
a Ph.D. in art Studies, a research fellow at the Department of Visual and applied arts of the NaS of ukraine m.
rylskyi Institute of art Studies, Folkloristics and ethnology
Бібліографічний опис:
ламонова, о. (2021) Графіка людмили Бруєвич 2000–2010-х років. Народна творчість та етнологія,
4 (392), 72–87.
lamonova, O. (2021) liudmyla Bruyevych Graphic arts of the 2000s – 2010s. Folk Art and Ethnology, 4 (392),
72–87.
Анотація / Abstract
Графік людмила Бруєвич належить до вітчизняних митців, які повністю сформувалися вже після 1991 року,
більше того, вона – одна з найвідоміших та найпопулярніших художниць цього покоління, яка до того ж плідно
працює та активно експонується як в Україні, так і за кордоном. Але наукове вивчення її доробку фактично лише
розпочинається. У 2000 році людмила Бруєвич уже була авторкою таких помітних творів, як «Ніч» (1991), се-
рії «спокій» («коти», «Русалка», «Три риби», «Риба», «Ваза», усі – 1994 р.), «Танок вужів, або Нескінчен-
ність», «доісторична тварина, або дракон» (об. – 1997 р.). Протягом наступних двох десятиліть вона й далі
зберігає вірність обраній техніці – офорт, ілюмінований аквареллю, причому з використанням лише чотирьох
(максимально) кольорів: червоний краплак, смарагдовий зелений, вохра та золотий. Але у 2000–2010 роках в її гра-
фіці, порівняно з офортами 1990-х років, відбулися помітні та важливі зміни. Відтепер головний образ – риба («Ре-
зервуар часу, або Риба, що поглинає час» (2000)), піраміда («Плин часу, або Українскі піраміди. Психоелевація
душі» (2004), «Українська піраміда» (2005)), сонце («сонечко» (2006)), сукня («сукня» (2010)) – фактично
стає лише «прозорою оболонкою» для численних сюжетних «клейм», або, як називає їх сама художниця, «ніш»,
у яких і закладено основну символіку твору. Поступово, але невпинно посилюються геометризація та умовність
образів, причому їхня змістова насиченість одночасно збільшується та концентрується: «Зірка» (2006), «Геоме-
трія кохання» (2012), «Мова землі» (2014). Водночас диптих «Мальва й Виноград» (2016) свідчить про бажан-
ня мисткині об’єднати та синтезувати різні манери, притаманні її графіці. Не можна не зазначити також появу в
цьому диптиху окремих актуальних, майже політичних натяків. Усе це може означати початок нового, надзвичайно
цікавого, етапу у творчості людмили Бруєвич.
Ключові слова: людмила Бруєвич, українська графіка 2000–2010 років, офорт.
графі к а л юД М и л и БрУєви Ч 2000–2010-х рок і в
УДК 76.071.1“200/210”Бру
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
7373
Оксана Л а мОнОва
The graphic artist liudmyla Bruyevych belongs to ukrainian masters, who have been formed completely after the
1991, and what is more – she is one in the most well-known and popular painters of this generation. Besides, she works
fruitfully and is exhibited actively both in ukraine and abroad. however, scientific study of her heritage is started only
in fact. In the 2000 liudmyla Bruyevych has been already the authoress of such prominent works, as Night (1991), the
series Calmness (Cats, Mermaid, Three Fish, Fish, Vase, all of the 1994), The Dance of Grass-Snakes, or Infinity, Prehistoric
Animal, or Dragon (both of the 1997). During the next two decades she keeps further the adherence to chosen tech-
nique – etching, illuminated with water-colour with the use of only four (to the limit) colours: rose madder enamel,
emerald green, ochre and golden. however, at the same time noticeable and important changes have taken place in her
graphic arts in the 2000s – 2010s in comparison with the etchings of the 1990s. henceforth the main image – a fish (The
Reservoir of Time, or Fish Engulfs Time (2000)), a pyramid (Course of Time, or Ukrainian Pyramids. Psychoelevation of the
Soul (2004), Ukrainian Pyramid (2005), a sun (Small Sun (2006)), a dress (Dress (2010)) – becomes in fact only “the
transparent covering” for numerous plot “stamps”, or, as the artist herself calls them, “niches”, where the main symbolism
of the work is put properly. The geometrization and conditional character of the images are strengthened by degrees,
but unceasingly. at the same time their content depth is increased and concentrated: A Star (2006), Geometry of Love
(2012), Language of Land (2014). Simultaneously the diptych Mallow and Grape (2016) affirms the desire of the artist to
unite and synthesize different styles, inherent for her graphic arts. It is impossible not to mention also the appearance of
separate topical, almost political hints, in this diptych. all these facts can denote the beginning of new, unusually interest-
ing, period in the creative work of liudmyla Bruyevych.
keywords: liudmyla Bruyevych, ukrainian graphic arts of the 2000s – 2010s, etching.
Постановка проблеми. Графік людмила
Бруєвич належить до вітчизняних митців, які
повністю сформувалися вже після 1991 року,
більше того, вона – одна з найвідоміших та
найпопулярніших художниць цього поко-
ління, яка плідно працює та активно експо-
нується як в Україні, так і за кордоном. Але
наукове вивчення її доробку фактично лише
розпочинається. Авторці належить стаття
про офорти та акварелі людмили Бруєвич,
створені в 1990 роках. У цьому дослідженні
докладний аналіз творчості цікавої сучасної
вітчизняної художниці-графіка продовжено.
Зв’язок з науковими чи практични-
ми завданнями. дослідження є части-
ною індивідуальної планової теми авторки
«особливості інтерпретації національної
традиції в українській графіці 90-х років
хх ст. – 10-х років ххІ ст.» і загальної пла-
нової теми відділу образотворчого та деко-
ративно-прикладного мистецтв Інституту
мистецтвознавства, фольклористики та
етнології ім. М. Т. Рильського НАН України
«Українське мистецтво від середньовіччя до
Новітнього часу: пошук і формування націо-
нальної своєрідності в контексті cвітового
культурного простору».
Аналіз останніх досліджень і публіка-
цій. Переважна більшість публікацій про
творчість людмили Бруєвич мають попу-
лярний характер і написані радше в жанрах
есе чи інтерв’ю [7; 8; 15, 16; 17; 18; 19; 20]
або є відгуками на персональні виставки
мисткині [9; 10; 12]. серед них є і тексти
високої літературної якості [1; 2; 13; 14], але
назвати їх науковими дослідженнями навряд
чи можливо. Власне людмилі Бруєвич нале-
жать кілька дуже цікавих текстів про її гра-
фіку [3; 4; 5; 6].
Мета статті. Проаналізувати твори
людмили Бруєвич, виконані протягом
2000–2010 років: «Резервуар часу, або Риба,
що поглинає час» (2000), «дерево життя»
(2002), «Плин часу, або Українські піраміди.
Психоелевація душі» (2004), «Українська
піраміда» (2005), «сонечко», «Зірка» (об. –
2006), «сукня» (2010), «Мова землі», дип-
тихи «Геометрія кохання» (об. – 2012) та
«Мальва й Виноград» (2016), усі – офорт,
акварель.
Виклад основного матеріалу. У 2000 році
людмила Бруєвич уже була визнана вітчизня-
на художниця-графік, авторка таких поміт-
них творів, як «Ніч» (1991), серія «спокій»
(«коти», «Русалка», «Три риби», «Риба»,
«Ваза», усі – 1994 р.), «Танок вужів, або
Нескінченність», «доісторична тварина,
або дракон» (об. – 1997 р.), володарка гран-
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
74
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
74
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
прі Всеукраїнського трієнале «Графіка-97»
та ін. нагород. Але саме в цей час мейнстрим
її творчості почав невпинно та все помітніше
змінюватися. якщо можна так висловити-
ся, її нові офорти все більше… геометри-
зувалися. йдеться насамперед про «Плин
часу, або Українські піраміди» (2004), дип-
тих «Геометрія кохання» («літо», «дача»,
2012), «Мова землі» (2014), «Мальва й
Виноград» (2016).
Звичайно, насправді все зовсім не так
просто й очевидно. якщо поставити поряд
такі твори мисткині, як «Ніч» і, наприклад,
«Геометрія кохання» – кардинальна зміна
стилістики буде просто впадати в очі! Але
між ними було створено не лише роботи, які
безпосередньо можна віднести до, умовно
кажучи, «негеометричних», «догеометрич-
них», «передгеометричних» і будь-яких
інших, але й такі, що цілком природно та
досить гармонійно об’єднали риси, у вся-
кому разі, двох, так би мовити, «манер» чи
«періодів» художниці (хоча, треба зазна-
чити, час «Ночі» все ж минув остаточно і
безповоротно!). як приклад назвемо офор-
ти «Резервуар часу, або Риба, що поглинає
час» (2000), «дерево життя» (2002), диптих
«сонечко» і «Зірка» (об. – 2006), певною
мірою – «сукня» (2010).
дійсно, якщо порівняти «Рибу, що погли-
нає час» із «Рибою» та «Трьома рибами»
із серії «спокій» (між якими, нагадаємо,
проміжок тривалістю лише в три роки!), то
ніякого «розриву» нібито й взагалі немає
і не буде. Тим більше, що серед її орнамен-
тальних елементів – знов-таки небесні світи-
ла, очі, руки (і ноги), виноградні грона, риби
(меншого розміру) та змії, закручені в щіль-
ну спіраль, а в серії з окремих фрагментів
«Риби» 1 на глядачів і взагалі чекають «давні
знайомі» – «Змій Вічності», «самозакохана
Русалка»…
сама художниця пише: «Услід за “Танком
Вужів”, через два з половиною роки, була
створена “Риба, що поглинає час, або
Резервуар часу” (2000) – це узагальнений
символ мовчання та жертовності, такий собі
контейнер марень і сновидінь. Тут розріз-
нені й розвіяні уламки зібрані в єдине ціле
й утворюють істоту, що поглинає час. Та
насправді Риба не поглинає, а віддає час,
уповільнюючи життєві потоки. Щедро роз-
сипані символи і деталі концентрують увагу
глядача і призупиняють реальність. Тут усе
скріплено, зживлено кров’яними судинами
деталей. кожний фрагмент може бути части-
ною цілого і навпаки. самодостатній, магіч-
но окреслений шрифтовою каймою, про-
стір покликаний зберегти первісні смисли й
чистоту Початку творення світу. В образах,
у фрагментарній сітці тла вічні незмінні істи-
ни» [6, c. 187–188]. Зазначимо, що дослід-
ники, які писали про творчість людмили
Бруєвич, «Рибу, що поглинає час» (так само,
як й інші твори «геометричного» спряму-
вання) обережно, але досить показово…
оминають.
отже, офорт (можливо – етапний і вже
без сумніву – межовий) присвячено двом
головним для художниці темам – часу-
Вічності та жертовності.
одразу зазначимо, що час (і Вічність!) для
людмили Бруєвич – не лише суто «фізич-
ні» характеристики, «четвертий вимір».
Не випадково дослідники творчості мист-
кині пишуть також про «вічні теми» [18],
«архаїчну неспішність» [2] (тобто рух
часу – у просторі її творів – з іншою швид-
кістю (!)), а також про своєрідну магію її
графіки, ретельне (тому що інше неможли-
ве!) споглядання якої змінює швидкість руху
часу не лише для місцевих котів, вужів та
риб, але й для глядача [7]! Що ж до слів «упо-
вільнюючи життєві потоки…», то це вже
починає нагадувати не зовсім зрозумілі, але
заворожливі і дещо моторошні «свідомі екс-
перименти» із «розтягуванням» часу, які
практикував для власної розваги загадковий
англійський письменник Алан Гарнер 2.
Тема жертовності, як може здатися, при-
сутня в «Рибі» досить… опосередковано
(так би мовити, зашифровано): по-перше,
як авторський коментар, а по-друге – як
наявність у «фрагментах» (особливо коли
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
7575
Оксана Л а мОнОва
йдеться не про цілісний офорт, а про серію
«Pars pro toto» – «частина замість цілого»)
відповідних образів (виноградне гроно, рука
з рибою, змій під п’ятою тощо) і навіть назв
(«Ти звав мене сином, я тебе – Ісусом»),
що викликають чіткі євангельські алюзії.
І ще. хоч сама художниця рішуче запере-
чує будь-яку подібність своїх риб (тобто
двох – чи, краще сказати, чотирьох – із серії
«спокій» – та власне «Резервуару часу») 3,
усе ж таки згадаємо, що «Три риби», за
її власними словами, були «як три кити,
що колись тримали Землю, а тепер прикра-
шають її поверхню своїми декоративними
жертовними тілами» [6, с. 186–187]. Але
й «Риба, що поглинає час» так само «роз-
тинається» в розмаї орнаментальних і сим-
волічних деталей: тільки тепер, треба розу-
міти, результатом її жертовності стають не
земля (простір), а події (час), які, утім, чи
то перебувають у «резервуарі» – Вічності
(оскільки є головними, найголовнішими в
історії людства – і Всесвіту! 4), чи то, згідно з
одним із найулюбленіших образів (чи радше
світотворчих понять) мисткині, «закіль-
цьовані». Адже час у людмили Бруєвич
майже завжди – саме «циклічний» і навіть
«замкнений у коло», а не «лінійний» (зга-
даємо «Танок вужів»!).
Утім, хоч робота нібито має назву (у вся-
кому разі, першу частину цієї назви) «Риба,
що поглинає час», сама художниця звертає
увагу та навіть наполягає: «Не поглинає,
а віддає». добре – нехай так, але потім? Усе ж
таки «знов поглинає», щоб «знов віддати»?
чи, можливо, Риба не просто «не погли-
нає, а віддає час», а ще й створює та онов-
лює його? Тобто «Резервувр часу» – такий
собі подібний до кровообігу в людському
організмі часообіг у величезному організ-
мі Всесвіту-Вічності, який відбувається
(виключно?), дякуючи існуванню (і жертов-
ності!) велетенської містичної Риби 5.
Так чи інакше, починаючи із «Риби, що
поглинає час», твори людмили Бруєвич
перестають бути «простими», хоч іноді
(«сонечко», «Зірка», «сукня») нібито й
намагаються (дещо демонстративно) повер-
нутися до цієї колишньої «простоти» – у
всякому разі, суто зовні. Але відтепер вони
потребують уже не так трактування, як роз-
гадування та розв’язування, а іноді – навіть
розшифровування. Але одночасно прихову-
ється ця непроста, «авторська» філософія
в образах, майже геометричних за ясністю,
стриманих, суворих, дещо навіть сухуватих.
Різниця між ранніми й теперешніми тво-
рами художниці приблизно така ж, як між
містикою та схоластикою (причому нічо-
го негативного в цьому терміні у даному
разі немає). Тобто відтепер символи стають
однозначнішими, а їхнє тлумачення можли-
вим лише в тому напрямку (або напрямках!),
який запрограмувала сама художниця.
«дерево життя» виникло на два роки
пізніше від «Риби, що поглинає час», але,
незважаючи на це, сприймається радше
як природне й логічне продовження серії
«спокій». офорт став центральним, зміс-
тоутворюючим, «стрижневим» твором
четвертої персональної виставки людмили
Бруєвич (2002 р., галерея «Триптих», київ),
яка також мала назву «дерево життя».
сама художниця коментує цей свій твір
так: «Рівновагу внутрішнього і зовнішнього
світу зашифровано на розлогих гілках “дерева
життя” (2002). Тут відбулося плідне взаємо-
запилення деталей із центральним, лаконіч-
ним до схематизму, деревом життя, що впо-
рядковує хаос світу» [6, с. 188]; далі вона
цитує спостереження л. Таран: «Твір має три
рівні зображення: буквальне, метафоричне
та символічне – це цілісність вищого поряд-
ку, в основі якої лежить космічна гармонія і
благодать, що можливі лише при несуєтному
способі життя та відсутності марнославства»
[6, с. 188]. офорт викликав жваву (найжва-
вішу, порівняно з іншими роботами мист-
кині, «нульового» десятиліття!) реакцію
дослідників. «“дерево життя” – “централь-
не” полотно [насправді, звичайно, офорт. –
О. Л.] експозиції – найбільше не тільки за
розміром, а й за універсальною насиченістю
деталями, зашифрованістю фантастичних
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
76
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
76
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
візерунків і несподіваних переходів. Робота
складається з численних сюжетів, які по суті
своїй є самодостатніми, але, накладаючись
один на одного, утворюють щось абсолютно
нове, відкривають свіжі ракурси й наповню-
ють картину несподіваними смислами. <…>
Усе залежить від механічних варіацій пере-
тину площин, їх плідного взаємозапилення.
Так само казкове дерево життя оточене “ква-
дратним колом” неподільної різноманітнос-
ті: квіти, руки, фрукти, звірі, ненароджені,
птахи, арабески, сонце, губи, черепахи і нео-
дмінно риби. ледь впорядкований хаос світу,
мов старезний трухлявий будинок, тримає
від остаточного розвалу тільки хистке кільце
тексту з книги Буття. Такий спосіб оформ-
лення-подачі творів можна назвати фірмовим
стилем від Бруєвич: центральний елемент(и),
калейдоскопічна сюжетна “рамка” та рятівне
коло біблійних текстів» [12]. «Взоруватися
на традиційний мотив – це одне. А втіли-
ти його через власне бачення, власне вирі-
шення – зовсім інше. коли стоїш біля цього
“дерева життя”, вочевидь відчуваєш: воно втя-
гує, вбирає тебе, насичує спокоєм і гармоні-
єю, думкою про незнищенність і вічність. як
завжди в аркушах людмили Бруєвич – ідеаль-
ний баланс між деталями та цілим, статикою
і рухом. І тут – її улюблені “житія” як рамка
основного зображення. це – своєрідні “вікон-
ця“ такої неймовірної деталізації зображення,
що годинами можна роздивлятися їх. А ще ж
одна “рамка” – євангельські тексти. це “фірмо-
вий” скоропис людмили Бруєвич, який несе й
декоративне, й змістове навантаження» [19].
Незважаючи на визнаний самою авторкою
«лаконізм до схематизму», «дерево життя»
сповнене внутрішньої енергії та животворних
соків, нагадуючи навіть не готові до розкрит-
тя весняні бруньки наших широт, а радше
якісь екзотичні пустельні рослини в недовгий
і тому особливо важливий сезон дощів, такий
собі велетенський товстолист (той, що нази-
вають ще «грошове дерево»), у якого кожна
гілочка, кожен вусик, кожен листочок здатен,
лише торкнувшись землі, пустити корінці –
й утворити нову рослину. до того ж кожну з
шести основних гілок художниця завершує
фантастичним плодом, причому плодоносять
«яруси» по-різному – величезною малиною,
ще більшою суницею або несподівано скром-
них (а можливо, просто звичайних?) розмірів
ананасом. Вершину ж «дерева» прикрашає
м’ясиста червона квітка, дещо схожа, треба
визнати, на завершення новорічної ялинки.
А ще, якщо придивитися, ця «квітка» ховає в
собі маленього та щільно скрученого смугас-
того вужа – символ Нескінченності…
Але найбільша стилістична новація
«дерева життя» полягає в іншому. Адже якщо
в офортах серії «спокій» щедре орнамен-
тальне тло було лише, так би мовити, «деко-
ративним розчином», який у «Танку вужів» і
«Рибі, що поглинає час» «кристалізувався»,
утворивши клаптикове, «печворкове» тло, то
тепер аналогічні «орнаментальні кристали»
будують уже власну структуру, яка розта-
шовується (іноді навіть у два ряди!) між цен-
тральним зображенням і традиційним, харак-
терним уже для найперших офортів людмили
Бруєвич, «текстовим обрамленням». Тобто
тепер це вже не просто декоративні деталі чи
«частини замість цілого». це маленькі, але
цілком самодостатні «кадрики» чи, краще
сказати, «клейма», подібні до клейм іконо-
пису, які акомпанують головному образу та
певним чином коментують його. Правда,
якщо придивитися уважніше, частина з них
поки що є все ж суто декоративними, хоч еле-
менти цього декору не позбавлені символіз-
му (спіраль-змія-равлик, око, риба, рослина
тощо). Але інші «клейма» – персонажі вже
більш значущі, а деякі – навіть цілі сюжети чи,
у всякому разі, сценки. Таке «контрастне»
зіставлення «головного» та «неголовного»,
«великого» та «малого» може викликати
навіть певне нерозуміння: адже те, що неваж-
ко роздивитися, виявляється досить, навіть
дещо демонстративно простим, а те, у що й
так треба старанно «вдивлятися», заповнене
великою кількістю дрібних деталей, символа-
ми та значеннями… до речі, розміри «дерева
життя» – 68,5×97 см, а кількість «клейм» з
кожного боку – 9 по вертикалі та 18 по гори-
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
7777
Оксана Л а мОнОва
зонталі. Звичайно, «клейма» ці мають дуже
різні розміри, але «в середньому» виходить
від 5 до 7 см. отже, не випадково сама худож-
ниця говорить про «мікромініатюри»!
через чотири роки після «дерева життя»
художниця створює диптих «сонечко» та
«Зірка» 6. Форма диптиху в графіці худож-
ниці – новина, яка заслуговує на особливу
увагу. Адже досі мисткиня створювала лише
серії – той самий «спокій» або, наприклад,
присвячений столичним старожитностям
«київ» (1997, 2004). Нагадаємо також про
ноу хау людмили Бруєвич – серію з фрагмен-
тів мега-офорта («Pars pro toto» з фрагмен-
тів «Резервуару часу, або Риби, що поглинає
час»). А от надалі диптихи будуть з’являтися
в її графіці чи не частіше за окремі аркуші.
цікаво, що традиційні метафори Вічності
(«Поки сяє сонце», «Поки сяють зірки») у
людмили Бруєвич стають символом… швид-
коплинності! отже, цитуємо: «“сонечко”
й “Зірка” (2006) – два вічних символи, два
світила небесні, розважливі в своїй статич-
ності та стриманості, вони нагадують про ту
саму швидкоплинність. Авторитарне сонце,
що підпорядковує собі усе суще і нагадує
людству про хід речей на земній тверді, та
Різдвяна зірка – символ надії» [6, с. 188].
композиція диптиха характеризується
простотою та ясністю, дещо… несподіваною
для творчості художниці. «джерела натхнен-
ня» здаються такими, що впізнавані одразу,
хоч насправді однозначно визначити їх не так
вже й легко, це та ж сама, дещо умовна, «каз-
кова» старовина, про яку пише Т. Борисова
[2]: тут і алегоричні гравюри українського
бароко, і декоративні розписи, і «народні кар-
тинки», зокрема й лубки. Причому, якщо в
«сонечку» усі ці «першоджерела» нібито
майже процитовано (хоч насправді ключове
слово тут – саме «нібито»), то «Зірка», навпа-
ки, – суто декоративна, замало не абстрактна
і максимально близька до «геометричних»
творів художниці, як от «Геометрія кохання»
чи «Мова землі». Утім, якщо вдуматися, вона
також має своє цілком природне «першодже-
рело» – різдвяну зірку колядників. до того ж
у дрібних декоративних візерунках «Зірки»
при уважного розгляданні (до речі, розміри
цього офорта чималі – 69×97 см) можна поба-
чити зображення рибок і квіточок (до того ж
уже безсумнівні риби та квіточки прикраша-
ють «раму», знов-таки пом’якшуючи, хоча
й не нівелюючи сувору абстрактність усієї
композиції).
Звичайно, впадають в очі численний
«почет» «сонечка» та самотність «Зірки».
Адже перше світило супроводжує ціле
намисто з круглих «клейм» – чотирьох вели-
ких (пори року), дванадцяти менших (знаки
зодіаку), не кажучи вже про Місяць. Утім,
на відміну від «клейм» в інших офортах,
структура яких була суто авторська, а сим-
воліка – складна, багатошарова та несподі-
вана до парадоксальності, круглі «клейма»
«сонечка» мають заздалегідь визначену
«програму», що передбачає не лише сюже-
ти, але й порядок їхнього розташування
(адже «переплутати» порядок знаків зодіа-
ку – це вже занадто… зухвало!). Зрозуміло,
усі ці «дисциплінарні» межі визначила сама
людмила Бруєвич, досягаючи власної мети
та вирішуючи певні художні завдання, але
гра за правилами, які ти сама собі сформу-
лювала, залишається все ж таки грою за пра-
вилами, і це відчувається, причому не лише в
«сонечку», але й у «Зірці».
однак насправді всі «сюжети» клейм
грають приблизно таку ж роль, як і в «Рибі,
що поглинає час» – вони заповнюють
саме час, але не здатні заповнити Вічність.
«Вічність» – це прерогатива «Зірки», яку
людмила Бруєвич трактує як різдвяну, але
яка, здається, має викликати в пам’яті не лише
Різдво, але й увесь ланцюжок наступних
подій – аж до другого пришестя та царства
Божого, Нового неба та Нової землі, коли
категорія часу зникне як непотрібна. Тобто
«сонечко» – матеріальне, «плотське»
(надалі, у диптиху «Геометрія кохання», ця
асоціація буде продовжена аж до «земного»,
«рослинного»), «Зірка» ж – нематеріальне,
духовне. А ось інші аспекти «зіркового»
трактування (наприклад, різдвяна зірка як
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
78
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
78
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
символ спасіння) в даному разі, звичайно,
можливі, але сприймаються як помітне…
силування. Ну а безпосередньо в доробку
людмили Бруєвич диптих «сонечко» та
«Зірка» став (можливо, навіть незалежно
від бажань і міркувань самої художниці)
виразною ілюстрацією зміни стилів у її гра-
фіці – від, умовно кажучи, «народно-наївно-
барокового» до «суворо-геометричного».
Утім, існує твір, виконаний ще піз-
ніше, але стилістично ближчий усе ж до
«спокою», а не до «синхронніших» йому
(хоч, зазначимо, створених усе ж таки пізні-
ше!) «Геометрії кохання» та «Мови землі».
це аркуш «сукня» (2010).
жоден з офортів людмили Бруєвич періо-
ду «нульових» не викликав таких детальних
авторських коментарів і пояснень. У деяких
з них йшлося лише про суто технічні, з наве-
денням цифр, моменти роботи над твором:
«дошку для “сукні” робила рік. Ще чоти-
ри місяці розфарбовувала. Вона є в трьох
екземплярах. В одному офорт нема сенсу
робити – дуже складна техніка» [8]; «Біля
70 літрів азотної кислоти пішло на цю карти-
ну. Травимо разом із чоловіком. У захисному
одязі, високих гумових рукавицях. Треба
намагатися не дихати. В Академії мистецтв є
спеціальні скляні шафи із потужними витяж-
ками, де можна травити. Ми ж просто від-
криваємо вікна. якщо тепла погода – робимо
це надворі. “сукню” травили позаминулого
[2010 р. – О. Л.] літа за спеки плюс 40, тому
швидко робота йшла. Висока температура
прискорює процес» [8]. Інші коментарі мали
пояснити процес задуму твору: «справжній
митець – це своєрідна антена, що приймає
енергію і зчитує інформацію з ефіру. <…>
частина такої концентрованої енергії пред-
ставлена у двох нових творах – це “сукня” та
диптих “Геометрія кохання”» [4]. Ще тричі
мисткиня пояснювала безпосередньо сим-
воліку офорта: «ця сукня не має обличчя,
висить на манекені. кожна жінка може при-
міряти її на себе. У ній чути жіночі голоси,
літають птахи» [8]; «“сукня” – це оболонка
людської душі – не лише тіла, з відбитками
переживань і мріянь, сумнівів і надій, спо-
гадів і ілюзій. це одяг скроєний і зітканий
з марень і сновидінь. Тут поруч рослинний
спокій й полохливі пташки, стрімкі потоки
повітря й тихі водні джерела, наповнені жит-
тям. десь з глибини підсвідомого виринає
тихий дівочий спів, переплетений з вібрую-
чими звуками лісових хащів. Тут спалахує
сонячне світло поряд з нічними світилами,
а жіноча чуттєва легковажність не супер-
ечить догматичним релігійно-міфологіч-
ним символам. Все зживлено й зіткано між
собою, й вирує і пульсує життям» [4]; «це
образ ізольованості від мегаполісу з його
надмірними швидкостями й неймовірними
катастрофами особистостей, розчавлених в
символічному поземі метро. Та в небесній
тверді все йде своїм порядком: ранок змінює
день, день змінює ніч і так далі. життя про-
довжується» [6, с. 188].
Звичайно, «сукня» людмили Бруєвич
зіткана не лише з марень і сновидінь, а ще й
зі спогадів – іноді цілком конкретних, іноді –
більш-менш завуальованих, але все ж таки
таких, що їх можна вгадати та впізнати. І спо-
гад перший тут – звичайно ж, «Ніч» («В її
казкових шатах цілий примхливий і при-
марний світ: тут тихий гомін саду та легкий
шепіт рослин, спів птахів та дивні звуки світ-
лої літньої ночі» [6, с. 185–186], «Її поділ –
застиглий сад таємничих рослин, птахів і
геометричних фігур» [17] тощо). Майже
таке ж саме неймовірно-прекрасне вбрання
носила Богородиця у «святому сімействі».
А ще дуже цікава сукня (і капелюшок!) була у
«Примхливої пані». Утім, маємо зазначити,
що на примхливо гаптований одяг у графіці
людмили Бруєвич повне право мають не
лише особи жіночої статі – козак у «Тузі»
вбраний не менш пишно. Але це і все. Адже
ані русалки, ані тварини, ані птахи, ані риби,
ані рослини ніякої потреби в сукнях, звичай-
но ж, не мають (хіба що якісь там додаткові
прикраси – корони, вінки…). Тобто «персо-
нажі без сукні» в цьому просторі-Всесвіті –
у більшості! Але ж «сукня без персонажа» –
це дещо інше, і, незважаючи на пояснення
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
7979
Оксана Л а мОнОва
авторки, що сукня ця – «для кожної жінки»,
є в цій «порожній оболонці» щось… мото-
рошне. Не випадково ж одяг, який руха-
ється сам по собі – одна з найкошмарніших
людських… вигадок, страшніша навіть за
«людиноподібних» привидів 7. Правда, ця
«сукня» нібито не рухається – висіть собі
тихесенько на манекені, але хто там її знає…
Може, це вона Поки Що не рухається, а у
свій час як РУхНеТься!
Утім, згідно із задумом авторки, влас-
не сукня – це лише можлива (хоч і цікава,
навіть креативна!) «форма (в цьому випад-
ку – у буквальному значенні слова!) подання
матеріалу». Важливішим є все ж таки сам
«матеріал», тобто «сюжети» безпосеред-
ньо на сукні, а також предмети, що ширяють
навколо неї. ось пояснення самої людмили
Бруєвич: «Ножиці проткнули сердечко – це
душевний біль, розбиті мрії. Не обов’язково
любовні, просто переживання. Таке життя
зараз, що сукні жінки вдягають усе рідше.
Зверху зобразила перетікання часів – сутін-
ки, день, ніч, ранок. Поєдную християнські
та язичницькі символи. кожен із них треба
окремо сприймати. Всевидяче око – образ
христа. Риба – мовчазна самопожертва.
Равлики – нескінченність, спіраль. Поряд із
сукнею стоять туфлі. Вони теж грають роль
у жіночому щасті. Намалювала їх непропо-
рційно малими. це – прийом із єгипетських
фресок, коли розмір предметів залежить від
значимості» [8]; «Поза простором сукні
вільно плавають хмаринки-човники, літають
рибки, й щедро розкидані кимось троянди
наповнюють повітря п’янкими ароматами.
два Ноєві ковчеги ризикують зіткнутися
з гелікоптером, замріяна красуня спочи-
ває у місячному човні. У поземі розчавлена
гілка метро, а в небесній тверді – Зміна
часів. “сукня” – своєрідна жіноча оповідь
про марність сьогодення і велич Вічності»
[4]. Полегшити ж нелегке завдання «вивчен-
ня та розшифровування» мають глядачеві
досить солідні розміри офорту – 125×80 см.
Інакше кажучи, «сукня» належить до най-
більших за розміром творів художниці 8.
Утім, хоч уважне «прочитування» числен-
них образів-символів на самій сукні та навко-
ло неї, звичайно ж, поглибить наше розуміння
офорта, головна ідея виявляється вже зна-
йомою і досить близькою до головних ідей
твору «Резервуар часу, або Риба, що погли-
нає час» та диптиха «сонечко» і «Зірка»:
марність, швидкоплинність, категорія часу –
важливе, величне, категорія Вічності, але при
тому – їхнє співіснування, взаємоперетікан-
ня, віддзеркалення… Заслуговує на увагу й
дещо демонстративний «жіночий вимір»
(майже «жіночий розмір») «сукні», адже,
незважаючи на «Примхливу пані», «Ніч»,
«Вазу» та численних героїнь-русалок, зазви-
чай людмила Бруєвич «жіночу тематику» у
своїй графіці зумисно не акцентувала. саме
тому офорт створює (дещо несподівано)
враження найвідвертішого з творів худож-
ниці, такої собі «сповіді жіночої душі», або,
краще, «сповіді жіночого серця» (майже за
Вакенродером) – але, звичайно ж, символіч-
ної та зашифрованої, «закодованої».
Утім, слово «кодування» ще краще
характеризує саме «геометричні» твори
людмили Бруєвич. Звичайно, таке (і взага-
лі – яке завгодно) «межування» її графіки
є досить умовним, але те, що певні зміни з
часом відбулися, залишається безсумнівним.
отже, 2004 року виник офорт, який
на персональному сайті художниці має
фактично аж три назви: «Плин часу, або
Українські піраміди», «Психоелевація
душі». Наступним роком мисткиня датує
ще один офорт – «Українська піраміда»,
який, однак, повністю повторює одну (ліву)
частину «Плину часу». Питання, чи можна
вважати більш ранню роботу диптихом (як
от «Геометрія кохання»), залишається, зда-
ється, відкритим.
сама людмила Бруєвич коментує офорт
2004 року так: «Французький письменник
Франсуа шатобріан стверджував, що “людині
не потрібні мандрівки для зростання, бо вона
несе в собі Безмежність”. отже, жодні чужі
піраміди не замінять своїх, українських, так
ретельно збудованих, цеглинка за цеглинкою,
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
80
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
80
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
і насичених та збагачених образами та вра-
женнями з власного життя. Подорожуючи
лабіринтами цих двох великих трикутників,
що символізують мою Україну, можна мати
справжнє задоволення від неквапливого спо-
глядання деталей і відчути тепло від простих
речей. Бо ж “яка користь людині, що здобуде
весь світ, та загубить душу”. Бо все є “марнота
та ловлення вітру”, окрім богоспівтворчості»
[6, с. 188]. Нагадаємо, що аналогічні думки
мисткиня висловлювала та повторювала нео-
дноразово («Віднайшовши своє внутрішнє
та зовнішнє покликання, відсторонившись
від планетарного галасу, я заглибилася у вну-
трішній світ…» тощо [6, с. 184–185]).
Щодо назви обох офортів, то у «центрі
глядацької уваги» насамперед опиняється,
звичайно ж, слово «піраміда». Адже, якщо
можна так сказати, містичне навантаження
цього терміна є колосальним, причому стосу-
ється воно як легендарної архітектурної спо-
руди (не обов’язково саме в Гізі), так і просто
геометричної фігури! Не треба забувати й про
буквальне значення грецького слова «пірамі-
да» – «вогонь (світло), що палає всередині»,
«прихований (схований) вогонь (світло)».
Тобто – простір для піднесених тлумачень…
неосяжний! хоч, можливо, у людмили
Бруєвич йдеться всього лише про якусь
не-подорож до єгипту… Утім, інші склад-
ники назви також варті уваги, хоч і менш…
багатозначні. отже, «елевація», нагадаємо,
«політ», а ще точніше – «стрибок і політ,
що триває (певний час)», термін класичного
танцю. Назва ж «Плин часу» нагадує і про
«Резервуар часу, або Рибу, що поглинає час»,
і про «Річку»… одночасно 9! Але при цьому
саме бажання «замкнути» сюжети-клейма
в нехай досконалу, але суворо геометричну
форму міцно зв’язує обидві (тобто насправді,
звичайно, три – пам’ятаєте, щось схоже вже
було з «Рибами»?) «Піраміди» зі створени-
ми через кілька років (відповідно сім і десять,
що, до речі, зовсім не мало!) «Геометрією
кохання» та «Мовою землі».
отже, численні «мікромініатюри» –
цілий світ сповнених деталями та подроби-
цями мікромініатюр – щільно заповнюють
дві трикутні «форми». до речі, ця «подвій-
ність», «диптиховість» – чи не найгостріша
таємниця «Пірамід». отже, це два боки
однієї… геометричної фігури (але тоді – де
ж третя?). чи це два життя-простори-Всес-
віти, герметично замкнені в собі та на собі?
чи такі ж… часово-просторові утворення,
пов’язані все ж таки якоюсь… пуповиною
через білу «атмосферу» чи «ауру» (щось
там таке пригадується про «Всесвіт як гроно
з грон» та паралельні світи), що їх оточує?
Утім, нагадаємо, що у створеній через рік
після першого офорта «Українській пірамі-
ді» «грань» лише одна… Що, до речі, знов-
таки провокує наступне запитання: чому
саме та грань і де інша? Адже ми пам’ятаємо,
що спочатку їх було дві 10… Трохи… мото-
рошно, якщо вдуматися по-справжньому, чи
не так? Тому краще повернемося до «Плину
часу» та «Психоелевації душі», тобто до
офорта, де піраміди ще (хоч, можливо, не ще,
а вже?) дві.
Головне в офортах людмили Бруєвич
зазвичай розташовується (або відбувається)
на першому плані та в центрі – це природно.
Але тло в її роботах також… повноцінне:
пригадаємо, наприклад, яскраві «килимки»
у «спокої» або «печворкове» тло «Танка
вужів», з якого так чи інакше «вийшли» чи
не всі її наступні твори. «Українські піра-
міди» – не виняток. Але тло тут – інше. Не
заповнене деталями та сюжетами, а навпа-
ки – «сповнене світла й повітря», прозоре
та майже порожнє. ключове слово тут, утім,
саме це «майже» – адже достатньо просто
придивитися… Тому що насправді це – про-
топростір, «космічний океан», «розчин»
чи, як кажуть фахівці з біології космічних
об’єктів, – «бульйон», у якому мешкають
незліченні крихітні різнокольорові рибки
та пульсують, звиваючись у щільні спіралі,
величезні змієподібні істоти. А ще – тут також
є піраміди! Побудовані з окремих трикутних
«цеглин», але спрямовані вершиною дони-
зу, напівпрозорі «астральні відображення»
тих, різнокольорових, реальних, «україн-
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
8181
Оксана Л а мОнОва
ських». Протопіраміди? Антипіраміди? Те,
що утворилося, тому що частину часо-про-
стору заповнили сюжети-події? чи навпа-
ки – те, що неможливо заповнити ніякими
сюжетами-подіями? Так чи інакше, тексти-
пояснення тут (імовірно, одного-єдино-
го разу) не оточують зображення рамою,
як завжди, а рухаються «в ритмі пірамід»:
догори-догори-догори – і вниз, і знов – дого-
ри-догори-догори…
Але, якщо піраміда ще провокує на якусь
особливу, потаємну, містичну сутність, то
геометрична форма двох наступних творів
людмили Бруєвич, «Геометрія кохання»
та «Мова землі» 11, є надзвичайно, навіть
демонстративно проста: окремі сюжети-
клейма «зібрані» тепер не у велетенську
рибу чи примхливу сукню, а просто в ряди,
горизонтальні та вертикальні (якщо завгод-
но – «сувої» чи «стовпи»). У «Мові землі»
таких «клейм» 64 (чотири «сувої» по
16 сюжетів). «Геометрія кохання» є дип-
тихом з двох «сувоїв», в кожному з яких по
сім сюжетів (і ще одне, нижнє, «вічко» для
авторської печатки). Фрагменти «Геометрії
кохання» існують також як серія без назви
з 13 досить великих за розміром офортів 12.
сама людмила Бруєвич так пояснює свій
твір: «“Мова землі” (2014) – це підтвер-
дження математичної сутності природи з
ї ї безконечним коловоротом циклів. Тут
кожна ніша містить зерна надії, що колись
проростуть у невмируще дерево життя.
Вертикальна спрямованість вгору постає
як символ жертовності та емоційного під-
несення, возвеличення та прославлення
Всевишнього» [6, с. 188]. цікаво, що дру-
гий, нібито простіший за формою, твір став
приводом для набагато розлогішого автор-
ського коментаря, більше того – для окре-
мого есе з відповідною назвою: «диптих
“Геометрія кохання” – такий собі еротич-
но-символічно-геометричній твір, ідея
якого виникла під впливом спекотного літа
й заміського життя, де любов і Радість від-
окремлені від марнот міста, де лише сонце
скеровує усі думки і рухи до найменшо-
го у кожній клітині тіла: від фотосинтезу
у рослині до усвідомленого органічного
симбіозу людини й природи. лише сонце –
авторитарне й безкомпромісне світило, чия
влада над усіма процесами абсолютна й
беззаперечна, може сповільнити чи приско-
рити неспішний Плин часу. Тут за сприят-
ливих умов сонце перетворює:
Насіння в пагін
Пагін в рослину
Рослина дарує квітку
квітка народжує плід
Плід виокремлює насінину.
І все починається знову з року в рік.
цей повторюваний, незмінний і водночас
мінливий коловорот подій і є певною схемою
життєвої Мудрості. Він підтверджує доціль-
ність існування людської душі, дає надію на
відродження, показує безкінечність світо-
будови через досконалу геометрію квітки,
яка є ніщо інше, як ключ до пізнання законів
всесвіту» [4]. Тобто чи не найближчим (зви-
чайно ж, не лише сюжетно, але й тематично)
до нового твору є, на думку мисткині, офорт
«сонечко» – одне «сонечко», як «півдип-
тих», без «Зірки», яка – про Вічність, тобто
(у цьому конкретному випадку) – про інше.
Тут варто (не без певного подиву) зазна-
чити, що суто стилістично якраз «Зірка»
до «Геометрії кохання» набагато ближча,
аніж «сонечко», більше того – ці роботи
найближчі одна до одної в усьому доробку
людмили Бруєвич. А от «клейма» «Мови
землі» є, здається, таким собі «перехідним
варіантом». Адже частина з них нагадує про
сповнені подій-сюжетів «клейма» «Риби,
що поглинає час» або «Українських піра-
мід» (хоч усе ж таки є лаконічнішими), тоді
як інша веде безпосередньо до «Геометрії
кохання» (хоч усе ж таки є «бароковішою»!).
Що ж до фрагментів «Геометрії кохання»,
то, дякуючи перетворенню на окрему серію,
ми можемо роздивитися їх досить доклад-
но. Будемо чесні й цілком відверті: враження
складне і суперечливе. Адже «фрагменти» –
парадоксальні. З одного боку – надзвичай-
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
82
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
82
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
на, демонстративна, не те щоб «простота»
(для «простоти» тут все занадто складно!),
радше – геометрична, математична ясність. це
вже щось не біблійне, а піфагорійське, щось, що
нагадує про всесилля чисел та геометричних
фігур, на які (на думку деяких містиків) можна
«розкласти» Всесвіт 13. За формою окремі з
фрагментів диптиха схожі до багатопелюст-
кових квіток («долинна лілея», «саронська
троянда» (1)) чи зірок («Показалися квітки
на землі», «саронська троянда» (2)), інші
нагадують радше про візерунки писанок чи
вишиванок («чотири вітри», «Мандрагора»,
«сад гранатових яблук»). Утім, якщо при-
дивитися, стає зрозумілим, що чіткий гео-
метричний візерунок – лише основа, «сітка»,
заповнена численними, а ще краще сказа-
ти – незліченними дрібними деталями, іноді
знов-таки умовними, іноді – так би мовити,
«напівзнайомими» (як от око або улюбле-
ні для художниці крихітні рибки). Результат
починає нагадувати чи то ювелірну прикрасу з
емаллю, чи то кругле вітражне вікно-троянду,
головну окрасу готичних соборів. крім того,
порядок, у якому розташовані фрагменти у
«сувоях» диптиха, звичайно ж, не є випадко-
вим, причому про бездоганну, майже музич-
ну, точність і, одночасно, певну примхливість
їхнього «ритму» краще за все свідчать саме
відмінності! Адже якщо перші, четверті, шості
та сьомі зверху «клейма» обох «сувоїв» без-
умовно «римуються», а другі «перегукують-
ся», «асонансують», то треті та п’яті «фраг-
менти» побудовані абсолютно по-різному, але
п’яте «клеймо» першого «сувою» та третє –
другого є абсолютно однаковими (саме тому в
серії з фрагментів «Геометрії кохання» не 14,
а лише 13 офортів!)! А ще кожен із фрагментів
«Геометрії кохання» має назву – надзвичайно
романтичний образ, позичений не просто з
книги над книгами, але безпосередньо з Пісні
над піснями.
крім того, «Мова землі» та «Геометрія
кохання» утворюють свого роду «змісто-
ву», «сенсову» трилогію із наступним тво-
ром людмили Бруєвич – диптихом «Мальва
й Виноград» (2016) 14. Наскрізна тема усіх
цих офортів – своєрідне «ґрунтівництво» *,
причому в досить широкому «спектрі», аж
до іронічного (одна з частин «Геометрії
кохання», нагадаємо, має назву «дача»).
Але головне тут, звичайно ж, – не літні радо-
щі улюбленої «фазенди», а повага до землі
як основи, початку та завершення усього,
а також до рослини як найгармонійнішого
(а, можливо, і найповнішого!) втілення мож-
ливостей, землею запропонованих. Тому що
інші – тварини, русалки, люди – все так
ускладнюють!
Звичайно, рослини та квіти були в офор-
тах людмили Бруєвич завжди (ну, майже
завжди!). достатньо згадати «червону
Руту», «квітку життя» (об. – 1992), ще
одну«червону Руту» (1993), «Вазу» з серії
«спокій», «дерево життя», не кажучи
вже про тропічні хащі «Мисливця», едеми
«Раювання», незабутню розумну пальму
«Трапези» та усі ці окремі деталі, фраг-
менти та орнаменти, якими стільки разів
щедро гаптувалося тло її графіки! крім того,
у «Мальві й Винограді» (і в «Мові землі»)
усі ті, хто, не те щоб пішов далі та вище (адже
це всього лише свого роду… расизм «вінця
творення»), але обрав інший, «нефлорис-
тичний» шлях, нікуди не ділися – їх досить
у клеймах (хоч, можливо, поки що досить,
тому що, наприклад, у «Геометрії кохання»
вже немає нікого, крім рослин). Але тепер (і
це впадає в око) не вони – головні. Або ще
конкретніше: головні – не вони.
сама художниця присвятила «Мальві й
Винограду» окреме есе, найважливіші та
найвиразніші цитати з якого варто навести:
«цей диптих народжувався чотири довгих
роки. крок за кроком, навпомацки, але виві-
ряючи кожен рух, фокусуючись на деталях й
отримуючи неабияке задоволення, радіючи
кожній розквітлій квітці і найдрібнішій істо-
ті на поверхні офорту, з хаосу світу я створи-
ла свою Гармонію, свій світопорядок» [5];
«<…> я намагалася вибудувати світ, в якому
* Від рос. «почвенничество» – назви літератур-
ної течії і напряму в суспільній і філософській думці
1860-х років у Росії.
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
8383
Оксана Л а мОнОва
можна розгледіти Велике в Малому і навпа-
ки, в якому циклічність природи і безкінеч-
ність Всесвіту народжують надію на вічне
життя» [5]. далі – про довершеність та гли-
боку символічність рослини: «Неквапливе
спостереження за Рослиною приносить усві-
домлення циклічності всього сущого» [5];
«через досконалу будову квітки приходить
усвідомлення безмежності Всесвіту, центром
якого є дерево життя, штучно висаджене і
дбайливо виплекане в маленькому вазоні»
[5]; «“Мальва й Виноград” – це моє понов-
лення фундаментального відчуття абсолют-
ної краси, структуроване через зображення
Рослини» [5]; «“Мальва й Виноград” – це
своєрідна закоріненість у себе, метаморфо-
за світобудови, розповідь про координати
і місце людини, про досконалість приро-
ди. це поклоніння, оспівування і возвели-
чення Творця через образ рослини. дерево
життя височіє центральною віссю офорту,
довкола якої вирують у кільцеподібному русі
калейдоскопічні сегменти, що свідчать про
невичерпність Всесвіту. Мальва – квітка для
Матері, Виноград – символ віри христової й
повноти життя. <…> символи невпинного,
впертого проростання з маленького зернят-
ка, дбайливо посадженого чиїмись руками.
Вони – своєрідні антени, що приймають
Вість згори і розповідають про повторюва-
ність і циклічність всього сущого. Вертикаль
квітки – символ жертовного руху вгору» [5].
І – як висновок: «це дерево “родить свій
плід своєчасно і листя не в’яне його”. дерево
життя – це моя Україна, ірраціональна і хао-
тична, перенасичена і аскетична водночас,
але улюблена і уквітчана ряснотою садів й
населена дивовижними істотами, птахами,
рибами, що звеселяють око і душу» [5].
хоча центральними образами-символа-
ми диптиха є власне Мальва та Виноград,
художниця приділяє увагу й іншим складо-
вим частинам своїх нових офортів: «У неве-
ликих фрагментах-нішах обабіч рослин існу-
ють безліч створінь та образів: примарних і
реальних, міфологічних і звичайних. ці ніші
населені символами мовчання і мовчазни-
ми свідками різноманітних подій. Блукаючи
лабіринтами зображень, можна натрапити
на архаїчно неквапливих русалок, що мрі-
ють про кохання і бачать сни про гармонію,
та медитативно мудрих котів, зосереджених
на здобичі. Тут закарбовані образи любо-
ві, ніжності, тепла від простих речей» [5];
«шрифтова кайма, що окреслює простір,
створює надреальну об’ємність, зачіпаючи
генетичну пам’ять поколінь, запобігаючи
розпорошенню національного коду» [5].
І навіть «дивним чином деякі зображення у
фрагментах справдилися в реальному житті,
хоча були створені задовго до невеселих
подій сьогодення. Наприклад, десь україн-
ська жіночка зустріла ведмедя, що заблукав,
і разом з улюбленими цуциками відчайдуш-
но боронить свою оселю; десь “маленький
Наполеон” вигадує свої імперські плани,
намагаючись підкорити собі хід історії, і все
ж він не в змозі зіпсувати оптимістичне вра-
ження від буйно розквітлого хаосу життє-
ствердного проростання дерева, що дарує
надію на вічне цвітіння» [5]. Утім, зізнаємо-
ся, останнє твердження породжує деякі сум-
ніви. Адже, якщо продовжувати трактувати
диптих таким чином, може постати забагато
запитань. Наприклад, якщо твір «Мальви й
Виноград» символізує Україну, то чому він
складається з двох цілком самодостатніх,
більше того – «герметичних», замкнених
у собі та на собі частин? Тільки тому, що це
диптих? Але в людмили Бруєвич були й інші
варіанти диптихів, як «Геометрія кохання»,
і навіть такі собі «диптихи-близнята», як
«Українські піраміди»… І чому одна з цих
автономних «половин» лише квітне, у той
час, як інша – лише приносить плід?..
Здається, краще (і розумніше) зосеред-
итися на тому, що ми безпосередньо бачи-
мо. отже, «Мальва й Виноград» – це твір,
певною мірою, підсумковий та навіть «зві-
товий». людмила Бруєвич (свідомо чи ні –
не важливо) зібрала тут майже все, що…
створила (у всіх значеннях цього прекрас-
ного для художника-митця слова) протягом
трьох із половиною десятиліть. Тому тут є
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
8 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
8 4
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
Все! офорт, акварель, три обрані кольори,
диптихова форма, декоративно (майже гео-
метрично!) трактована центральна частина,
заповнені незліченними деталями-подро-
бицями-сюжетами-подіями «клейма» або,
як називає їх сама художниця, «ніші», а в
«нішах» – давно й добре знайомі, майже
рідні, персонажі, аж до котів і закоханих
русалок зокрема, а також – зовсім нові, ще
ніким не бачені мешканці цього (того ж) гра-
фічного Всесвіту, і все це – в традиційному
«оберезі» каліграфічно виписаної шрифто-
вої кайми… справді, хіба це не цікавіше за
будь-які «актуальні» збіги?
Над «Мальвою й Виноградом» людмила
Бруєвич, за її власним зізнанням, працювала
чотири роки. диптих датовано (тобто завер-
шено) 2016 роком. Відтоді минуло вже…
стільки ж і ще рік. хоч, можливо, початок
абсолютно нового етапу потребує значно
більше часу…
Висновки. Таким чином, у графіці
людмили Бруєвич 2000–2010 років, порів-
няно з офортами попереднього десятиліття,
відбулися помітні та важливі зміни. Відтепер
головний образ – риба («Резервуар часу,
або Риба, що поглинає час», 2000), пірамі-
да («Плин часу, або Українські піраміди.
Психоелевація душі», 2004; «Українська
піраміда», 2005), сонце («сонечко», 2006),
сукня («сукня», 2010) – фактично стає
лише «прозорою оболонкою» для чис-
ленних сюжетних «клейм», або, як нази-
ває їх сама художниця, «ніш», у яких, влас-
не, й закладено основну символіку твору.
Поступово, але невпинно посилюються
геометризація та умовність образів, при-
чому їхня змістова насиченість одночасно
збільшується та концентрується («Зірка»,
2006; «Геометрія кохання», 2012; «Мова
землі», 2014). одночасно диптих «Мальва
й Виноград» (2016) свідчить про бажан-
ня мисткині об’єднати та синтезувати різні
манери, притаманні її графіці, що може озна-
чати початок нового, надзвичайно цікавого,
етапу в її творчості.
Примітки
1 Фрагменти «Риби, що поглинає час» утворюють
самостійну серію «Pars pro toto» («частина замість ці-
лого») з 6 аркушів: «Змій Вічності», «Ти звав мене си-
ном, я тебе – Ісусом», «Подорож до гармонії», «сон-
цестояння», «самозакохана Русалка», «Упійманий
вітер» (усі – 2000 р., офорт, акварель). цікаво, що роз-
міри цих офортів-«частин» не є однаковими.
2 Алан Гарнер (нар. 1934), автор книг «камінь із на-
миста Брісінгів» (1960), «Місяць напередодні Гомрату»
(1963), «елідор» (1965), «сови на тарілках» (1967) та
ін. Твори А. Гарнера належать до жанру фентезі та визнача-
ються як «дитяча література», хоча сам автор стверджує,
що «безумовно ніколи не писав для дітей». В автобіогра-
фічному есе «Межа стелі» він розповів: «долгое лежа-
ние [під час трьох довгих хвороб – дифтерії, менінгіту та
запалення легенів. – О. Л.] в постели раскрепостило меня
ещё в одном отношении. как я знаю теперь, для большин-
ства детей время идёт медленно. Это объясняется тем,
что дни у ребёнка насыщены событиями и бездействие
нехарактерно для него; если дни не заполнены, время
тянется бесконечно. Так что, если ребёнок ничем не за-
нят, ему нельзя отдаваться во власть времени. и я играл
со временем, как с жевательной резинкой, растягивая
минуту до часа и спрессовывая день в минуту. если бы
я не сделал время податливым, оно захватило бы меня в
плен, остановило бы, как застывший в скале булыжник».
(цит. за: Гарднер Алан. Элидор. Москва : Энигма, 1994.
с. 342.). Аналогічною здатністю письменник наділяє од-
ного з героїв «сов на тарілках»: «Гвин принялся играть
со временем, превращая секунды в минуты и затем в часы
или, наоборот, брал целый час и делал из него одно мгно-
венье…» (Там само. с. 215.).
3 «Риби всі (безгранично) безкінечно різні» (комен-
тар л. Бруєвич, із приватного Іентернет-листування з
авторкою статті).
4 «слушай большую идею: был на земле один день,
и в средине земли стояли три креста. один на кресте до
того веровал, что сказал другому: «Будешь сегодня со
мною в раю». кончился день, оба померли, пошли и не
нашли ни рая, ни воскресения. Не оправдывалось ска-
занное. слушай: этот человек был высший на всей зем-
ле, составлял то, для чего ей жить. Вся планета, со всем,
что на ней, без этого человека – одно сумасшествие. Не
было ни прежде, ни после Ему такого же, и никогда, даже
до чуда. В том и чудо, что не было и не будет такого же
никогда. А если так, если законы природы не пожалели
и Этого, даже чудо своё же не пожалели, а заставили и
Его жить среди лжи и умереть за ложь, то, стало быть,
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
8585
Оксана Л а мОнОва
Геометрія кохання (диптих). Дача.
Літо, 2012 р., офорт, акварель
Резервуар часу, або Риба, що поглинає час,
2000 р., офорт, акварель
Плин часу, або Українські піраміди.
Психоелевація душі, 2004 р., офорт,
акварель
Сонечко, 2006 р., офорт, акварель
Зірка, 2006 р., офорт, акварель
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
86
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
86
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н а р од Н а т в ор ч іс т ь та е т НоЛоГ і я * 4/2 0 21
Джерела та література
вся планета есть ложь и стоит на лжи и глупой насмеш-
ке. стало быть, самые законы планеты ложь и диаволов
водевиль. для чего же жить, отвечай, если ты человек?»
(достоевский Ф. М. Бесы. Достоевский Ф. М. Собрание
сочинений в двенадцати томах. Москва : Правда, 1982.
Т. 9. с. 157). Нагадаємо також репліку опонента з ціє ж
відомої розмови кирилова та Петра Верховенського:
«Знаете что, по-моему вы веруете, пожалуй, ещё больше
попа» (Там само).
5 образ «Риби, що поглинає час» є авторським і
цілком належить людмилі Бруєвич. («Повітря буває
густим і темним, як вода, і все живе плаває в ньому, як
риба» [3]). Тим цікавіше, що дещо досить схоже вини-
кає на перших сторінках роману сучасної англійської
письменниці Айріс Мердок (1919–1999) «школа чес-
нот» (в інших перекладах – «старанний підмайстер»,
англ. «The Good apprentice», 1985): «– как всё устро-
ено… Все вещи сами в себе, я тебе говорю – сами в
себе, в этом-то и весь… секрет. <…> Нет, они не сами в
себе… они… сами по себе. Всё само по себе. они суть
сами. Но, видишь ли, есть… есть только одно… <…>
Всё. что угодно… оно… всё вместе… большое… шер-
шавое… <…> Нет… оно чешуйчатое, миллионы че-
шуек и… жабры… я его вижу… дышит… это рыба…
я хочу сказать, всё… оно едино… как большая рыба»
(Мердок Айрис. школа добродетели. Москва : Эксмо ;
санкт-Петербург : домино, 2009. с. 10–11).
6 Нагадаємо, що у людмили Бруєвич є ще тондо
«Небо» (1995 р., акварель), але воно виконане значно
раніше та у зовсім іншій стилістиці.
7 достатньо згадати відомий «кошмар» Максима
Горького, який він переказав льву Толстому: «другой
сон:
снежная равнина, гладкая, как лист бумаги, ниг-
де ни холма, ни дерева, ни куста, только, чуть видны,
высовываются из-под снега редкие розги. По снегу мерт-
вой пустыни от горизонта к горизонту стелется желтой
полоской едва намеченная дорога, а по дороге медленно
шагают серые валяные сапоги – пустые». Реакція співроз-
мовника була відповідною: «Это – страшно! Вы в самом
деле видели это, не выдумали? <…> Пустые сапоги идут –
это вправду страшно! даже если вы и придумали, – очень
хорошо! страшно!» (Горький М. лев Толстой. Горь-
кий М. Собрание сочинений в двенадцати томах. Москва :
современник, 1987. Т. 6. с. 397). цікаво, що у популяр-
ному мультфільмі «як козаки на весіллі гуляли» (1984)
виникає той самий «страшний» образ, який до того ж
виявляється після «проявлення» самим Вельзевулом.
Навіть у казці В. каверіна «Немухінські музиканти», де
чорний фрак, що літає, – лише учасник створеного вчи-
телькою Варварою Андріївною оркестру «кольорової
музики», його перша поява не позбавлена моторошнос-
ті, тим більше, що спочатку ніяк не пояснюється: «По-
том приковылял старый, лоснящийся чёрный фрак – надо
полагать, из гардероба Немухинского драматического
театра <…>. Всё это было очень странно <…>» (каве-
рин В. избранные произведения в 2 томах. Москва : ху-
дожественная литература, 1977. Т. 1. с. 599.
8 для порівняння наводимо розміри набійльших (по-
над метр) офортів людмили Бруєвич: «Плин часу, або
Українські піраміди» («Психоелевація душі», 2004) –
78×148 см, «Українська піраміда» – 90×101 см, «Річ-
ка» (об. – 2005) – 53×144 см, «Мова землі» – 131×39,
5 см, диптих «Геометрія кохання» («дача», «літо»,
об. – 2012) – 134×37 см.
9 Звичайно, авторські назви творів треба вивчати,
а не обговорювати. І все ж зазначимо, що словосполу-
чення «Психоелевація душі» є дещо тавтологічним,
адже «психо» вже означає «душа».
10 «Вони подивилися й помітили маленьку запа-
динку в землі, теплу, суху, порослу травичкою. – коли
ви були тут востаннє, – мовив Аслан, – западинка була
озерцем, стрибнувши в яке, ви опинилися в світі, де по-
мираюче сонце осявало млявими променями руїни чар-
ну. Тепер озерця немає. світ зник, ніби його й не було»
(льюїс к. с. хроніки Нарнії. Небіж чаклуна. київ : Ви-
давнича група кМ-БУкс, 2017. с. 195).
11 Із датуванням цих творів виникає деяка плутанина.
На персональному сайті художниця датує «Мову зем-
лі» 2014 роком, у статті «Мої дерева з крихітних зернят
надії» – 2012. диптих «Геометрія кохання» на персо-
нальному сайті взагалі не має дати створення, але серія з
його фрагментів датована 2012 роком.
12 «Всі потоки до моря пливуть», «дерево світу»,
«долинна лілея», «І на круг свій вертається», «ловлен-
ня вітру», «Мандрагора», «око твоє то світильник»,
«Показалися квітки на землі», «сад гранатових яблук»,
«саронська троянда» (1), «саронська троянда» (2),
«чотири вітри», «яблуневе дерево» (усі – 2012 р.,
офорт, акварель). Розмір кожного аркуша – 30,5×25 см.
13 Тут можна також згадати роботи київської худож-
ниці-графіка лариси чемерис, які неодноразово екс-
понувалися, зокрема, в Українському фонді культури
(2009). це свого роду різнокольорові креслення, яким
авторка надає містичного значення.
14 диптих був центральним твором персональної
виставки «Мальва й Виноград» у Національному музеї
Тараса шевченка в травні 2017 року.
1. 10 Desyatka [Текст] : [Альбом] / вступ. ст. о. Ти-
таренко [та ін.]. київ : Новий друк, 2005, 48 с. : іл.
2. Борисова Т. «я сошла в ореховый сад...»
(«интертекстуальные заметки» о графике людмилы
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
8787
Оксана Л а мОнОва
References
1. tYtareNKO, Oleksiy, prefactory article au-
thor. Ten. album. Kyiv: New Print, 2005, 48 pp.: ills. [in
ukrainian].
2. BOrISOVa, tamara. I’ve Come to the Walnut
Garden... (“Intertextual Notes” on the Graphic Arts of Liud-
mila Bruevich) [online]. available from: http://www.ofort.
in.ua/lBrtexts/index.html [in russian].
3. BruYeVYCh, liudmyla. Trevel Over the Space
of the Soul, or Dreams with Open Eyes [online]. available
from: http://www.ofort.in.ua/lBrtexts/index.html [in
ukrainian].
4. BruYeVYCh, liudmyla. Geometry of Love [online].
available from: http://www.ofort.in.ua/lBrtexts/index.
html [in ukrainian].
5. BruYeVYCh, liudmyla. Mallow and Grape [on-
line]. available from: http://www.ofort.in.ua/lBrtexts/
index.html [in ukrainian].
6. BruYeVYCh, liudmyla. My Trees from Tiny Seeds
of Hope. In: teodoziya zarIVNa, ed.-in-chief. Kyiv, 2019,
no. 1–2, pp. 184–188 [in ukrainian].
7. BYChKOVa, a. Freedom of Spirit Wandering [on-
line]. available from: http://www.ofort.in.ua/lBrtexts/
index.html [in russian].
8. IVaNOChKA, t. Combination of Green and red
is Significant for the ukrainians’ temperament [online].
available from: http://www.ofort.in.ua/lBrtexts/index.
html [in ukrainian].
9. lamONOVa, Oksana. On the Verge of Beauty and
ugliness. In: larysa IVShYNa, ed.-in-chief. Day, June 16,
2004 [in russian].
10. lamONOVa, Oksana. trevel Through the Space
of the Soul. In: Volodymyr BurBaN, ed.-in-chief. Culture
and Life, July 7, 2004 [in ukrainian].
11. lamONOVa, Oksana. trip around “Night”. Sci-
ence and Society, 2021, no. 3–4, pp. 2, 61–63 [in ukrai-
nian].
12. OStrOVSKYI, I. Warm Wind of memories. In:
larysa IVShYNa, ed.-in-chief. Day, may 30, 2002 [in
ukrainian].
13. PaNaSIuK, Valeriy. Cats in Opera. Art Line, 1998,
no. 1, pp. 50–51 [in russian].
14. PaNaSIuK, Valeriy. Because It Itself is the Pattern of
Nature [online]. available from: http://www.ofort.in.ua/
lBrtexts/index.html [in russian].
15. taraN, l. Satisfaction [online]. available
from: http://www.ofort.in.ua/lBrtexts/index.html [in
ukrainian].
16. taraN, l. Protohistorical Symbols in the etchings
by liudmyla Bruyevych. Khreshchatyk, 2000, June 9 [in
ukrainian].
17. taraN, l. Dreams about harmony and time.
Working Newspaper, January 24, 2001 [in ukrainian].
18. taraN, l. This is not Found out Here Who Is the
Head, Neck or Tail [online]. available from: http://www.
ofort.in.ua/lBrtexts/index.html [in ukrainian].
19. taraN, l. The Alien Liudmyla Bruyevych [online].
available from: http://www.ofort.in.ua/lBrtexts/index.
html [in ukrainian].
20. ShaPIrO, Olena. The Signs, Suggested by
Childhood. Day, march 2, 2012 [in ukrainian].
Бруевич) url : http://www.ofort.in.ua/lBrtexts/index.
html.
3. Бруєвич л. Подорож простором душі, або сни
з відкритими очима. url : http://www.ofort.in.ua/
lBrtexts/index.html.
4. Бруєвич л. Геометрія кохання. url : http://www.
ofort.in.ua/lBrtexts/index.html.
5. Бруєвич л. Мальва й Виноград. url : http://www.
ofort.in.ua/lBrtexts/index.html.
6. Бруєвич л. Мої дерева з крихітних зернят надії.
київ, 2019. № 1–2. с. 184–188.
7. Бычкова А. свобода странствий духа. url :
http://www.ofort.in.ua/lBrtexts/index.html.
8. Іваночка Т. Поєднання зеленого й червоного – по-
казове для темпераменту українців. url : http://www.
ofort.in.ua/lBrtexts/index.html.
9. ламонова о. На грани красоты и безобразия.
День. 2004. 16 июня.
10. ламонова о. Подорож простором душі. Культу-
ра і життя. 2004. 7 липня.
11. ламонова о. Подорож навколо «Ночі». Наука і
суспільство. 2021. № 3–4. с. 2, 61–63.
12. островський І. Теплий вітер споминів. День.
2002. 30 травня.
13. Панасюк В. коты в опере. Art Line. 1998. № 1.
с. 50–51.
14. Панасюк В. Потому что он сам – Природы
узор… url : http://www.ofort.in.ua/lBrtexts/index.
html.
15. Таран л. Раювання. url : http://www.ofort.
in.ua/lBrtexts/index.html. (in ukrainian)
16. Таран л. Праісторичні символи в офортах люд-
мили Бруєвич. Хрещатик. 2000. 9 червня.
17. Таран л. сни про гармонію і час. Робітнича газе-
та. 2001. 24 січня.
18. Таран л. Тут не з’ясовують, хто «голова»,
«шия» чи «хвіст». url : http://www.ofort.in.ua/
lBrtexts/index.html. (in ukrainian)
19. Таран л. «Інопланетянка» людмила Бруєвич.
url : http://www.ofort.in.ua/lBrtexts/index.html. (in
ukrainian)
20. шапіро о. символи, навіяні дитинством. День.
2012. 2 березня.
www.etnolog.org.ua
ІМ
FE
|