Вплив неоад’ювантної хіміотерапії на результати проміжних циторедуктивних операцій у хворих на злоякісні пухлини яєчника
У статті наведений аналіз комплексного лікування 857 хворих із задавненими формами злоякісних пухлин яєчника (ЗПЯ), яким на першому етапі лікування проводили неоад’ювантну хіміотерапію. Проведення такої хіміотерапії дозволяє покращити резектабельність пухлини, суб’єктивний статус і якість життя хвор...
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20492 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Вплив неоад’ювантної хіміотерапії на результати проміжних циторедуктивних операцій у хворих на злоякісні пухлини яєчника / В.С. Свінціцький // Онкологія. — 2007. — Т. 9, № 3. — С. 222-228. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860134973444456448 |
|---|---|
| author | Свінціцький, В.С. |
| author_facet | Свінціцький, В.С. |
| citation_txt | Вплив неоад’ювантної хіміотерапії на результати проміжних циторедуктивних операцій у хворих на злоякісні пухлини яєчника / В.С. Свінціцький // Онкологія. — 2007. — Т. 9, № 3. — С. 222-228. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті наведений аналіз комплексного лікування 857 хворих із задавненими формами злоякісних пухлин яєчника (ЗПЯ), яким на першому етапі лікування проводили неоад’ювантну хіміотерапію. Проведення такої хіміотерапії дозволяє покращити резектабельність пухлини, суб’єктивний статус і якість життя хворих на ЗПЯ, збільшити частоту виконання оптимальних циторедукцій. Аналіз загальної 5-річної виживаності пацієнтів із ЗПЯ показав, що для всіх хворих після неоад’ювантної хіміотерапії цей показник становить 17,1%. Розмір залишкової пухлини після проміжної циторедуктивної операції є найважливішим прогностичним фактором, що впливає на виживаність хворих із задавненими формами ЗПЯ. Ключові слова: злоякісні пухлини яєчника, неоад’ювантна хіміотерапія, проміжна циторедуктивна операція, оптимальна циторедукція.
The article presents the analysis of complex treatment of 857 patients with advanced ovarian malignancies tumours (OMT) who received neoadjuvant therapy on first stage of the treatment. Neoadjuvant chemotherapy allows improving resectability of tumors and increases frequency of cytoreductions, improves objective status and life quality of patients with OMT. The analysis of overall 5-year survival of patients with OMT was found to be 17.1%. Residual tumor size after intermediate cytoreductive operation is the most significant predictive factor affecting survival of patients with advanced OMT. Key Words: ovarian malignancies tumours, neoadjuvant chemotherapy, intermediate cytoreductive operation, optimum cytoreductive operation.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:47:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
материалы конференции «терапія супроводу в лікуванні онкологічних хворих»
222 о н к о л о г и я • т. 9 • № 3 • 2 0 0 7
ВСТУП
Стандартним лікуванням даної патології є ком-
бінація хірургічного й хіміотерапевтичного компо-
нентів. Однак послідовність їх застосування постій-
но обговорюється і є основою дискусій серед онко-
гінекологів. Потенційно всім хворим на злоякісні
пухлини яєчника (ЗПЯ) III–IV стадії необхідно ви-
конувати первинну циторедуктивну операцію, мета
якої — максимальне видалення первинної пухли-
ни та осередків дисемінації у черевній порожнині.
Вона включає екстирпацію матки з придатками,
надпіхвову ампутацію матки або двобічну аднексек-
томію з обов’язковим субтотальним видаленням ве-
ликого сальника, але операція в оптимальному об-
сязі здійснена тільки у 50% хворих на ЗПЯ і тільки у
10–15% пацієнтів — з задавненими формами захво-
рювання. Після первинної циторедуктивної операції
проводять 6 курсів хіміотерапії (ХТ) першої лінії, що
включає похідні платини та таксани [1–2].
Нерідко за результатами клінічного обстежен-
ня (дані УЗД, колоноскопії, іригоскопії, екскре-
торної урографії, ангіографії, комп’ютерної або
магнітно-резонансної томографії) виявляють озна-
ки, що свідчать про те, що виконання циторедук-
тивної операції сумнівне: наявність пухлини, що
вростає в заочеревинний простір, множинні мета-
стази в брижах або по очеревині тонкого й товстого
кишечнику, метастази у воротах печінки. Як пра-
вило, перераховані ознаки визначають у пацієнтів
з нерухомим пухлинним конгломератом з інфільтра-
тивним характером росту, що заповнює всю по-
рожнину таза. Наявність таких масивних пухлин-
них утворень у черевній порожнині зумовлює різке
зниження компенсаторних можливостей організ-
му. Пацієнти з розповсюдженим пухлинним про-
цесом та масивною дисемінацією — це найбільш
важкий контингент хворих на ЗПЯ, тому що на мо-
мент початку лікування у більшості з них виражені
асцит, плеврит, імуносупресія й пухлинна інток-
сикація, що погіршують загальний статус і якість
життя пацієнтів [3–6].
Передопераційна ХТ дає можливість уповіль-
нити перебіг асциту і плевриту, підвищити ре-
зектабельність пухлини за рахунок її редукції,
абластичність хірургічного втручання внаслідок
елімінації субклінічних осередків, визначити ін-
дивідуальну чутливість пухлини до використа-
них цитостатиків, прогнозувати клінічний пере-
біг захворювання, покращити суб’єктивний ста-
тус і якість життя хворих [7–8].
Мета даної роботи — аналіз впливу неоад’ювантної
ХТ на результати проміжних циторедуктивних опе-
рацій та віддалені результати лікування пацієнтів
із ЗПЯ.
ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
У відділенні онкогінекології Інституту онкології
АМН України проведено дослідження, метою якого
було визначення ефективності неоад’ювантної пла-
тино- і таксановмісної поліхіміотерапії (ПХТ), а та-
кож шляхів введення цитостатиків та її вплив на ре-
зультати комплексного лікування хворих на поши-
рені форми ЗПЯ.
У дослідження включено 857 хворих на розпов-
сюджені форми ЗПЯ (ІІв–ІV стадія) віком від 11
до 81 року (середній вік пацієнток 48,7 ± 5,8 року),
яким на першому етапі лікування проводили
неоад’ювантну ХТ. З 857 первинних хворих у 72
(8,3%) встановлена ІІ стадія захворювання, у 534
(61,9%) — III стадія, у 251 (29,8%) — IV стадія. У 631
(76,6%) хворих діагностовані епітеліальні пухлини
(ЕЗПЯ), 66 (7,7%) — пухлини строми статевого тяжа
(ПССТ), 71 (8,3%) герміногенні пухлини (ГЗПЯ),
ВПЛИВ НЕОАД’ЮВАНТНОЇ
ХІМІОТЕРАПІЇ НА РЕЗУЛЬТАТИ
ПРОМІЖНИХ ЦИТОРЕДУКТИВНИХ
ОПЕРАЦІЙ У ХВОРИХ
НА ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ ЯЄЧНИКА
Резюме. У статті наведений аналіз комплексного лікування 857 хворих
із задавненими формами злоякісних пухлин яєчника (ЗПЯ), яким на першому
етапі лікування проводили неоад’ювантну хіміотерапію. Проведення такої
хіміотерапії дозволяє покращити резектабельність пухлини, суб’єктивний
статус і якість життя хворих на ЗПЯ, збільшити частоту виконання оп-
тимальних циторедукцій. Аналіз загальної 5-річної виживаності пацієн-
тів із ЗПЯ показав, що для всіх хворих після неоад’ювантної хіміотерапії
цей показник становить 17,1%. Розмір залишкової пухлини після проміж-
ної циторедуктивної операції є найважливішим прогностичним фактором,
що впливає на виживаність хворих із задавненими формами ЗПЯ.
В.С. Свінціцький
Інститут онкології
АМН України, Київ, Україна
Ключові слова: злоякісні
пухлини яєчника,
неоад’ювантна хіміотерапія,
проміжна циторедуктивна
операція, оптимальна
циторедукція.
223о н к о л о г и я • т. 9 • № 3 • 2 0 0 7
89 (10,4%) — інші гістологічні типи пухлин яєчни-
ка (табл. 1).
Таблиця 1
Розподіл хворих за віком та морфологією пухлин
Вік
Гістотип пухлин
ЕЗПЯ ПССТ ГЗПЯ Інші Усього
аб
с.
чи
сл
о %
аб
с.
чи
сл
о %
аб
с.
чи
сл
о %
аб
с.
чи
сл
о %
аб
с.
чи
сл
о %
< 19 0 – 7 10,6 2 2,8 0 0,0 9 1,1
20–29 3 0,5 5 7,6 6 8,5 0 0,0 14 1,6
30–39 31 4,9 8 12,1 21 29,9 2 2,2 62 7,2
40–49 98 15,5 14 21,2 29 40,8 30 33,7 172 20,1
50–59 269 42,6 20 30,3 13 18,3 4 4,5 306 35,7
60–69 198 31,4 9 13,6 0 0,0 43 48,3 250 29,2
> 70 23 3,6 3 4,5 0 0,0 17 19,3 43 5,1
Усього 631 100,0 66 100,0 71 100,0 89 100,0 857 100,0
Як видно з даних табл. 1, 63% хворих були най-
більш працездатного віку (30–60 років), з них
27% — репродуктивного. Вік переважної більшості
пацієнток із ЕЗПЯ (58,1%) становив 40–60 років.
У 576 (67,2%) діагностували асцит, плеврит — у 215
(25,1%) пацієнток (158 — односторонній і 57 — дво-
сторонній), метастази у печінці або в селезінці —
у 75 (8,7%) і 16 (1,9%) хворих відповідно. У 41 (4,8%)
пацієнтки виявлено ураження пупкового кільця.
У 251 (29,8%) хворої відзначали поєднання кількох
ознак, що визначають IV стадію захворювання: ура-
ження діафрагми, селезінки, печінки, проростання
пухлиною передньої черевної стінки, метастази в ле-
генях та інших органах.
У переважної більшості пацієнток (73,6%) ви-
явлені епітеліальні ЗПЯ, з них гістотип пухлини
у 82,9% — серозний, у 5,4% — муцинозний, у 7,3% —
мезонефроїдний, 2,4% — змішаний та ін. Розподіл
хворих залежно від одержуваних схем передопера-
ційної хіміотерапії наведено у табл. 2. Більшість па-
цієнток як НАХТ одержували стандартні платино-
вмісні режими СР/САР — 552 (64,4%) хворих і СС —
146 (17,0%), платинотаксановмісні режими ТР, ТС,
DP — 110 (12,8%), інші режими ХТ — 45 (5,7%) па-
цієнток.
Таблиця 2
Розподіл хворих залежно від схем передопераційної ХТ
Схеми ХТ
Кількість
хворих
абс.
чис
ло
%
Платиновмісні схеми:
СР/САР Цисплатин 100 мг/м2, циклофосфамід
600 мг/м2, або цисплатин 100 мг/м2, цикло-
фосфамід 600 мг/м2, доксорубіцин 40 мг/м2
552 64,4
СС Карбоплатин AUC-6, циклофосфамід 600 мг/м2 146 17,0
Усього 698 81,4
Платинотаксановмісні схеми:
TP Паклітаксел 175 мг/м2, цисплатин 100 мг/м2 55 6,4
TC Паклітаксел 175 мг/м2, карбоплатин AUC-5-6, 34 3,4
DP Доцетаксел 75мг/м2, цисплатин 100 мг/м2 21 2,5
Усього 110 12,8
BEP Цисплатин 20 мг/м2 та етопозид 100 мг/м2 в/в
1–5 дні, повтор циклу через 3 тиж, 4 цикли,
блеоцин 30 мг в/в 1, 8, 15 дні кожні 3 тиж.
12 1,4
Інші схеми Гемцитабін, топотекан, оксаліплатин, доксо-
рубіцин
37 4,3
Усього 857 100
З метою підвищення ефективності НАХТ розроб-
лено спосіб лікування хворих на розповсюджені
ЗПЯ шляхом передопераційного (неоад’ювантного)
післяопераційного (ад’ювантного) комбіновано-
го (внутрішньовенного (в/в) та одночасно — ендо-
абдомінального (е/а)) введення цитостатиків, що
дає можливість досягти значно вищої концентра-
ції (у 10 разів) цитостатиків на поверхні та в судин-
ній мережі первинної пухлини, її метастазів, редук-
ції пухлини із зниженням системного токсичного
ефекту (зареєстрований у Державному реєстрі па-
тентів України).
Пацієнтам цієї групи проводили парацентез і
евакуювали асцитичну рідину із черевної порожни-
ни. Через троакар або голку діаметром 3–4 мм у че-
ревну порожнину імплантували підключичний ка-
тер (мікроіригатор) для проведення е/а хіміотерапії.
Після цитологічного дослідження асцитичної ріди-
ни і встановлення діагнозу в черевну порожнину че-
рез імплантований катетер вводили 100 мг/м2 цис-
платину і одночасно в/в — 800 мг/м2 циклофосфа-
міду 2 циклами з інтервалом 3 тиж.
Через 14 днів після закінчення ХТ виконува-
ли хірургічне втручання в обсязі пангістеректомії
з пухлинами яєчника, оментектомії. У черевну по-
рожнину імплантували мікроіригатор для прове-
дення е/а ХТ.
Через 7 днів після операції 2 циклами з інтерва-
лом 3 тиж у черевну порожнину через імплантова-
ний мікроіригатор вводили 100 мг/м2 цисплатину та
одночасно в/в 800 мг/м2 циклофосфаміду.
Після проведення 2 циклів комбінованої
ад’ювантної ХТ видаляли мікроіригатор; хіміопре-
парати (цисплатин — 100 мг/м2, циклофосфа-
мід — 800 мг/м2) вводили в/в 4 циклами з інтерва-
лом 3 тиж.
На прикладі серозної сосочкової цистаденокар-
циноми яєчника вивчено лікувальний патоморфоз
ЗПЯ після НАХТ.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
У 63,4% пацієнтів із задавненими ЗПЯ відзна-
чений позитивний ефект проведення НАХТ: змен-
шення асциту, повне його зникнення відзначено
у 89,8% випадків, зменшився обсяг пухлинних осе-
редків, вимірюваних при ультразвуковому дослід-
женні, покращився суб’єктивний статус і якість
життя хворих.
Більш ефективна НАХТ була у хворих на ПССТ
та ГЗПЯ — 72,7% та 71,8% відповідно. У пацієнтів з
ЕЗПЯ ефективність НАТХ дещо нижча — 61,6% ви-
падків, більш ефективну передопераційну ХТ відзна-
чали при серозному гістотипі ЕЗПЯ — 66,2%, мало-
ефективну при муцинозному гістотипі — 38,2% та
мезонефроїдному — 32,6%.
При неефективній НАХТ відзначали симптоми
накопичення асциту, збільшення розмірів пухлин,
компресії кишечнику, астенізації та інтоксикації.
Більш ефективна НАХТ у пацієнток з захворюван-
ням ІІІ стадії — у 67,2% випадків, менш ефективна
з IV стадією — 44,6%.
224 о н к о л о г и я • т. 9 • № 3 • 2 0 0 7
Зменшення СА-125 від 57 до 81% від первин-
них показників після НАХТ віддзеркалює висо-
ку ефективність лікування, що підтверджено зни-
женням маркера на 68% і більше від початкової ве-
личини у 58,4% хворих. На 75% маркер знизився
у 24,9% пацієнток. Зниження маркера < 50% у про-
цесі неоад’ювантної хіміотерапії, що є несприятли-
вим чинником прогнозу перебігу захворювання, від-
значено у 13,3% хворих. Безперечним успіхом про-
веденого лікування є значне зниження середнього
рівня пухлинного маркера СА-125, що перед опера-
цією становив 231,9 ± 7,9 од./мл, що майже в 2 рази
нижче, ніж у групі без НАХТ.
Усім 857 хворим після НАХТ проводили проміж-
ні циторедуктивні операції.
Основним чинником, що впливає на результа-
ти лікування і виживаність хворих, є розмір резиду-
альної пухлини, тому для вивчення прогностичної
значущості цього показника всі 857 пацієнток з ІІ–
ІV стадією залежно від типу виконаної операції роз-
поділені на 4 групи, що наведено в табл. 3.
Таблиця 3
Типи проміжних циторедуктивних операцій (ПрЦРО), виконаних
у хворих на ЗПЯ
Тип ПрЦРО Кількість хворих
абс. число %
Стандартні 475 55,4
Комбіновані 255 29,8
Розширені 73 8,5
Інші (частіше паліативні) 54 6,3
Усього 857 100,0
Під час хірургічного втручання виявлене наступ-
не розповсюдження пухлинного процесу у хворих:
метастази: по очеревині — 528 (61,6%); у велико-
му сальнику — 571 (66,6%); у печінці — 41 (4,8%);
селезінці — 27 (3,2%); у лімфатичних вузлах — 129
(15,1%); плевриті — 12 (1,4%); асциті — 26 (3,0%).
Стандартні операції, що включали пангістерек-
томію та резекцію сальника або оментектомію, ви-
конані у більшості хворих (55,4%) на розповсюд-
жені форми ЗПЯ.
До цієї групи увійшли 475 пацієнток віком від 11
до 80 років. Середній вік становив 50,7 + 2,5 року.
Розподіл за стадіями у даній групі наступний:
III стадія ЗПЯ діагностована у 86,9% пацієнток,
а IV — у 13,1%.
Стандартний обсяг включав чотири варіанти
хірургічних втручань (табл. 4).
Таблиця 4
Стандартні операції, що проводили хворим на ЗПЯ після НАХТ
Тип операції
Кількість хворих
абс. чис
ло
%
Суправагінальна ампутація матки з придатками
та резекція сальника
17 3,6
Суправагінальна ампутація матки з придатками
та оментектомія
28 5,9
Екстирпація матки з придатками та резекція
великого сальника
174 36,6
Екстирпація матки з придаткамии та оментек-
томія
256 53,9
Усього 475 100
Проведено аналіз радикальності виконаних опе-
рацій. Встановлено, що оптимальна циторедуктив-
на операція (макроскопічно залишкову пухлину не
виявляли) виконана у 91 (19,2%) хворого; субопти-
мальна циторедуктивна операція (макроскопічно
залишкова пухлина < 1 см) — у 299 (62,9%) пацієн-
тів; неоптимальна циторедуктивна операція (макро-
скопічно залишкова пухлина > 1 см) — 85 (17,9%).
Найбільша кількість оптимальних, стандартних
операцій виконана в обсязі пангістеректомії та омен-
тектоміїі 57 (62,6%). хворих. При виконанні суправа-
гінальної ампутації матки з придатками з резекцією
великого сальника оптимально прооперовано тільки
5 (5,5%) пацієнтів. Максимального обсягу циторедукції
досягнуто при видаленні великого сальника (табл. 5).
Таблиця 5
Ступінь циторедукції у хворих на ЗПЯ після НАХТ
та стандартного обсягу проміжних циторедуктивних операцій
Тип операції
Кількість хворих
аб
с.
кі
ль
кі
ст
ь
%
Оптималь
на
Субопти
мальна
Неопти
мальна
аб
с.
чи
сл
о
%
аб
с.
чи
сл
о
%
аб
с.
%
Суправагіналь-
на ампутація матки
з придатками та ре-
зекція сальника
17 3,6 1 1,1 8 2,7 8 9,4
Суправагіналь-
на ампутація мат-
ки з придатками та
оментектомія
28 5,9 4 4,4 17 5,7 7 8,2
Пангістеректомія
та резекція сальника
174 36,6 29 31,9 107 35,8 38 44,8
Пангістеректомія
та оментектомія
256 53,9 57 62,6 167 55,8 32 37,6
91 100,0 299 100,0 85 100,0
Усі операції 475 100,0 91 19,2 299 62,9 85 17,9
Комбіновані операції виконані у 255 хворих віком
від 29 до 79 років. Средній вік становив 51,2 ± 8,5 року.
Розподіл за стадіями у групі комбінованих операцій на-
ступний: III стадію ЗПЯ встановлено у 206 (80,8%) па-
цієнток, а IV — 49 (9,2%). Характеристика обсягів про-
міжних циторедуктивних комбінованих операцій, крім
пангістеректомії та оментектомії, наведена у табл. 6.
Таблиця 6
Обсяг комбінованих проміжних циторедуктивних операцій
у хворих на ЗПЯ після НАХТ
Обсяг проміжних циторедуктивних операцій, крім
пангістеректомії та оментектомії
Кількість
хворих
абс.
чис
ло
%
Часткова тазова перитонектомія 79 31,0
Видалення імплантаційних метастазів на очеревині 41 16,1
Екстирпація кукси шийки матки з придатками
та частковою тазовою перитонектомією
14 5,5
Апендектомія 18 7,1
Спленектомія 14 5,5
Резекція тонкої кишки 32 12,5
Правостороння геміколектомія 23 9,0
Лівостороння геміколектомія 21 8,2
Операція Гартмана 24 9,4
Резекції ректосигмоїдного відділу товстої кишки 37 14,9
Атипові резекції печінки 23 9,0
Нефректомія 1 0,4
Резекція сечового міхура 24 9,4
Резекція передньої черевної стінки з пухлиною 27 10,4
Гастроентероанастомоз 3 1,2
Ілеотрансверзоанастомоз 11 4,3
Нефростома 2 0,8
Формування трансверзостоми 9 3,5
Поєднані комбіновані втручання 193 75,7
225о н к о л о г и я • т. 9 • № 3 • 2 0 0 7
Показаннями для виконання комбінованих опе-
рацій є: наявність резектабельної пухлини на сусід-
ніх органах і тканинах після виконання стандартно-
го обсягу хірургічного втручання та залишкові пух-
лини, що впливають на нормальну функцію сусідніх
органів, які неможливо видалити без резекції сусід-
ніх органів після видалення основної маси первин-
ної пухлини.
Обсяг комбінованого хірургічного втручання
у групах варіював, крім пангістеректомії та вида-
лення великого сальника, від апендектомії до пра-
вобічної чи лівобічної геміколектомії, причому час-
то у поєднанні з іншими хірургічними втручання-
ми, тому що при ревізії органів черевної порожнини
у 80% хворих виявлено пухлинне ураження тонкої
кишки — у 32 (12,5%); товстої — у 125 (49,3%); поєд-
нане ураження — у 193 (75,7%) пацієнток.
У всіх випадках при ураженні тонкої кишки від-
значали залучення клубової кишки, а при залученні
товстої кишки переважно уражалися ректосигмоїд-
ний і попереково-ободовий відділи.
За результатами гістологічного дослідження
у 97 (38,1%) пацієнток підтверджене залучення киш-
ки у пухлинний процес. Це дозволило зробити вис-
новок, що наявність макроскопічного залучення
кишки у більшості випадків пов’язана з її метаста-
тичним ураженням або проростанням, яке вимага-
ло застосування відповідного хірургічного підходу.
Апендектомію виконували у 18 (7,1%) хворих при
наявності макроскопічного залучення червоподіб-
ного відростка у пухлинний процес. При досліджен-
ні гістологічної будови пухлини встановлено, що ме-
тастазували або проростали у червоподібний відрос-
ток частіше муцинозні пухлини — 77,7% (14/18).
Залучення сечовивідних шляхів у пухлинний про-
цес відзначали у 26 (10,2%) хворих. У 24 (9,4%) па-
цієнток встановили залучення сечового міхура у пух-
линний конгломерат, а у 2 (0,8%) — сечовода. У такій
клінічній ситуації виконували резекцію сечового міху-
ра 24 (9,4%) хворим і нефростомію — 2 (0,8%).
Для аналізу радикальності оперативних втру-
чань у даній групі використовували критерії, опи-
сані раніше, що дозволило одержати наступні ре-
зультати (табл. 7).
Таблиця 7
Ступінь циторедукції після комбінованих проміжних
циторедуктивних втручань
Тип операції
Кількість хворих
аб
с.
ч
ис
ло %
Опти
мальна
Субопти
мальна
Неопти
мальна
аб
с.
чм
сл
о
% аб
с.
чи
сл
о
% аб
с.
чи
сл
о
%
Тазова перитонектомія 81 31,7 37 14,4 35 13,7 9 3,6
Резекція печінки
або спленектомія
37 14,5 19 7,5 11 4,3 7 2,7
Операції на кишечнику 106 41,6 49 19,1 36 14,1 21 8,3
Інші комбіновані
хірургічні втручання
31 12,2 16 6,2 8 3,1 7 2,7
Усього 255 100,0 121 47,2 90 35,3 44 17,3
Оптимальні комбіновані хірургічні втручання ви-
конані у 121 (47,6%) пацієнтки, в основному за ра-
хунок оментектомії — у 79 (31,0%), резекції ураже-
ної кишки — у 105 (41,5%) та тазової перитонекто-
мії — у 93 (36,5%), субоптимальні — у 90 (35,3%) та
неоптимальні — у 44 (17,3%) хворих відповідно.
Використання розробленої методики тазової пе-
ритонектомії з ретроградною екстирпацією матки
дозволяє зберегти цілісність ректосигмоїдного від-
ділу товстого кишечнику без зменшення принципу
радикалізму у хворих на ЗПЯ, збільшити кількість
оптимальних операцій у пацієнтів з розповсюдже-
ними формами ЗПЯ.
За результатами дослідження у 70 (66,0%) ви-
падках резекцію кишечнику проведено з первин-
ним анастомозуванням, з них у 5 (7,1%) — із засто-
суванням циркулярного степлера, у 36 (34,7%) —
з формуванням стоми.
У 37 (14,5%) хворих комбіновані операції
пов’язані з резекцією печінки та спленектомією.
Розширені операції операції виконані 73 хво-
рим на ЗПЯ віком від 18 до 74 років. Середній вік
становив 50,7 ± 7,9 року. Показаннями до вико-
нання розширених операцій є наявність збільше-
них лімфовузлів (клубових або парааортальних)
при відсутності залишкової пухлини у черевній по-
рожнині після виконання стандартного обсягу або
при виконанні хірургічного втручання, що супро-
воджувалось вростанням первинної пухлини у за-
очеревинний простір. Теоретичною передумовою
для розширення обсягу операції є дані про лімфо-
генне метастазування ЗПЯ. Так, частота ураження
заочеревинних лімфовузлів у пацієнтів із ЗПЯ III–
IV стадії за даними літератури становить 63–82%.
Враховуючи шляхи лімфогенного метастазуван-
ня при ЗПЯ, виконували різні хірургічні втручан-
ня у поєднанні з пангістеректомією та оментекто-
мією — від резекції збільшених клубових лімфо-
вузлів до клубово-парааортальної лімфаденектомії.
Характеристика варіантів розширених проміж-
них циторедуктивних хірургічних втручань наве-
дена у табл. 8.
Таблиця 8
Типи лімфаденектомій, що виконували хворим на ЗПЯ
після НАХТ
Тип лімфаде
нектомій
Кількість хворих
абс.
чис
ло
%
Оптималь
на
Субопти
мальна
Неопти
мальна
абс.
чис
ло
%
абс.
чис
ло
%
абс.
чис
ло
%
Тазова 40 54,8 29 39,8 8 11,0 3 4,1
Парааортальна 4 5,4 2 2,7 2 2,7 – 0,0
Пахова 29 39,8 16 21,9 10 13,7 3 4,1
Усього 73 100,0 47 64,4 20 27,4 6 8,2
Найчастіше відзначали збільшення клубових та
парааортальних лімфовузлів, тому виконання пан-
гістеректомії, оментектомії, клубово-парааорталь-
ної лімфаденектомії сприяло проведенню умов-
но радикальних операцій більше ніж у 60% пацієн-
ток із ЗПЯ.
Наші результати підтверджують дані інших до-
слідників, які для досягнення радикалізму хірургіч-
них втручань при розповсюджених формах ЗПЯ на-
226 о н к о л о г и я • т. 9 • № 3 • 2 0 0 7
голошують на виконанні комбінованих та розшире-
них операцій [9–10]. Розподіл хворих на ЗПЯ після
проміжних циторедуктивних операцій залежно від
ступені циторедукції наведено у табл. 9. Детальний
аналіз результатів первинних ЦРО у пацієнток із
ЗПЯ наведено раніше [11].
Таблиця 9
Розподіл хворих за ступенем циторедукції після ПрЦРО
Тип операції
Кількість хворих
Оптималь
на
Субопти
мальна
Неопти
мальна
абс.
чис
ло
%
абс.
чис
ло
%
абс.
чис
ло
%
Група хворих після первинних ЦРО
Стандартні 30 9,9 211 69,6 62 20,5
Комбіновані 52 41,3 44 34,9 30 23,8
Розширені 16 59,3 7 25,9 4 14,8
Інші 3 5,0 11 18,3 46 76,7
Група хворих після проміжних ЦРО
Стандартні 91 19,2 299 62,9 85 17,9
Комбіновані 121 47,6 90 35,3 44 17,5
Розширені 47 64,3 20 27,4 6 8,2
Інші 3 5,5 8 14,8 43 79,6
Загальний ефект неоад’ювантної ХТ становив
71,6%. Ефективність платиновмісних схем стано-
вила 68,5%, платинотаксановмісних — 81,8%, а ін-
ших схем — 70,5%. Використання таксанів у перед-
операційній ХТ пов’язано перш за все з більш важки-
ми хворими у цій групі, тому що часто неоад’ювантну
ХТ таксанами починали тільки при найпоширеніших
процесах, тоді як СР/САР уже увійшли до стандартів
первинного лікування. Включення таксанів у схеми
неоад’ювантної ХТ підвищує ефективність хірургіч-
ного втручання у 13,3% порівняно тільки з платино-
вмісними схемами (р < 0,05). Схеми НАХТ, після яких
виконані оптимальні проміжні циторедуктивні втру-
чання, наведені у табл. 10.
Таблиця 10
Схеми НАХТ, після яких виконані оптимальні проміжні
циторедуктивні втручання
Схема НАХТ Кількість хворих після оптимальних ПрЦРО
абс. число %
Платиновмісні 92 35,5
Платинотаксановмісні 119 45,9
Інші схеми 51 18,6
Усього хворих 262 100,0
При аналізі даних групи хворих, що одержува-
ли НАХТ, яким виконано хірургічні втручання в оп-
тимальному обсязі, 45,9% пацієнток одержали так-
саноплатиновмісні схеми, 35,5% — платиновмісні та
18,6% — інші схеми НАХТ (різниця статистично до-
стовірна р < 0,05).
Оскільки головним принципом визначення ефек-
тивності застосування методик неоад’ювантної ХТ
при мікроскопічному дослідженні серозних ЕЗПЯ
є наявність структурних незворотніх змін пухлини
або наявність залишкового, структурно-збереже-
ного пухлинного компоненту, то для об’єктивізації
результатів оцінки лікувального патоморфозу сероз-
них ЕЗПЯ виконана морфологія останнього, оскіль-
ки визначення часткового вмісту резидуальної пух-
линної паренхіми дозволяє більш точно визначати
не тільки ступінь безпосереднього антибластомного
впливу на пухлину, а і прогнозувати подальший пе-
ребіг захворювання. Морфометрична оцінка ефек-
тивності неоад’ювантної ХТ проведена у 147 хворих
на серозні ЕЗПЯ (табл. 11).
Таблиця 11
Морфометричні показники залежно від методики НАХТ у хворих
на серозні епітеліальні пухлини
Методика
неоад’ювантної ХТ
Кількість
хворих
Дольовий вміст резидуальної
пухлинної паренхіми
в/в 41 38,8 ± 7,7
е/а 47 27,1 ± 6,9
Комбінована:
платиновмісна ХТ
(n = 38)
59 19,1 ± 6,4
платинотаксановмісна
ХТ (n = 21)
15,2 ± 6,4
Контроль 35 46,5 ± 6,7
Виходячи з отриманих результатів морфометрич-
ної оцінки лікувального патоморфозу серозних ЕЗПЯ
очевидно, що в/в застосування ХТ не має статистич-
но вірогідного впливу на серозні пухлини і просте-
жується тільки тенденція до зниження у них вміс-
ту резидуальної паренхіми, що залишилась після
неоад’ювантного лікування (р > 0,05). Проте е/а ХТ
із застосуванням аналогічних хіміопрепаратів при-
водить до вірогідного зниження вмісту пухлинної
паренхіми в серозних ЕЗПЯ при порівнянні з гру-
пою контролю (р < 0,05), а при застосуванні комбі-
нованої методики і з групою, де проводили в/в ХТ
(р < 0,05).
Підсумовуючи результати проведеного мор-
фологічного дослідження серозних ЕЗПЯ при
неоад’ювантному впливі ХТ, слід очікувати змен-
шення післяопераційної частоти метастазування
внаслідок суттєвої втрати пухлинної паренхіми на
етапі передопераційного протипухлинного лікуван-
ня. Ступінь лікувального патоморфозу залежно від
методики НАХТ наведено в табл. 12.
Таблиця 12
Лікувальний патоморфоз ЗПЯ залежно від методики
проведення НАХТ
Ст
уп
ін
ь
лі
ку
ва
ль
но
го
па
то
мо
рф
оз
у
Кількість досліджених пухлин
НАХТ
в/в ХТ
НАХТ
е/а
НАХТ комб Усього
аб
с.
ч
ис
ло
%
аб
с.
ч
ис
ло
%
Платино
вмісна
Платино
таксано
вмісна
аб
с.
ч
ис
ло
%
аб
с.
чи
сл
о
% аб
с.
чи
сл
о
%
Слабкий 22 53,7 19 40,4 9 26,5 4 19,1 54 37,7
Помірний 14 34,1 19 40,4 14 41,2 9 42,8 56 39,2
Виражений 5 12,2 7 14,9 10 29,4 7 33,3 29 20,3
Пухлина
не визначається
— 0,0 2 4,3 1 2,9 1 4,8 4 2,8
Усього 41 100,0 47 100,0 38 100,0 21 100,0 143 100,0
Так, у хворих досліджуваних груп у 62,3% випадків
виявлено значний лікувальний патоморфоз, що свід-
чить про високу чутливість пухлин до НАХТ. Найви-
щі показники вираженого лікувального патоморфо-
зу зафіксовано в групах, у яких проводили комбіно-
вану НАХТ: 32,3% при платиновмісних схемах ХТ та
38,1% — при платинотаксановмісних схемах порів-
няно з в/в та е/а платиновмісними схемами (12,2% та
19,1% відповідно, р < 0,05).
Дані таблиці свідчать про статистично вірогід-
ний ефект неоад’ювантної терапії хворих на сероз-
227о н к о л о г и я • т. 9 • № 3 • 2 0 0 7
ні епітеліальні ЗПЯ при комбінованому введен-
ні цитостатиків. Проведення передопераційної
неоад’ювантної комбінованої ХТ значно зменшува-
ло темпи накопичення асциту і плевриту, збільшу-
вало резектабельність пухлини за рахунок її редук-
ції, дозволяло частіше виконати оптимальні хірур-
гічні втручання у хворих на ЕЗПЯ.
Досягнення вищих концентрацій цитостатиків
у пухлині при сполученні в/в та е/а введень препа-
ратів сприяли підвищенню абластичності хірургіч-
ного втручання. За ступенем елімінації пухлинних
осередків визначали індивідуальну чутливість пух-
лини до цитостатиків.
Післяопераційне ад’ювантне комбіноване введен-
ня хіміопрепаратів дозволяє досягти їх високих кон-
центрацій у черевній порожнині, що деструктивно
впливає на мікроскопічні залишки осередків пухлини
на серозних покривах органів черевної порожнини.
Аналіз показників виживаності залежно від ме-
тодики НАХТ переконливо свідчить про перева-
ги комбінованої: зокрема 3-річна виживаність хво-
рих на розповсюджені форми ЗПЯ після НАХТ та
ПрЦРО — 41,2% порівняно з контрольною гру-
пою — 10,2% (р < 0,05), НАХТ в/в — 15,2 (р < 0,05),
НАХТ е/а — 26,7% (р > 0,05).
Показники 3-річної безрецидивної виживаності
хворих на серозні ЕЗПЯ при використанні комбіно-
ваної передопераційної терапії (табл. 13) у 2 рази вищі
показників контрольної групи і значно кращі показ-
ників в інших групах.
Таблиця 13
Показники безрецидивної виживаності хворих на серозні ЕЗПЯ
залежно від методики НАХТ
Показник
виживаності
(міс)
Контрольна
група
(без НАХТ)
НАХТ в/в НАХТ е/а НАХТ ком
бінована
12 42,1 ± 3,6 50,7 ± 3,4 68,3 ± 3,7 80,1 ± 3,4
24 30,5 ± 5,7 42,5 ± 4,7 57,8 ± 4,5 67,5 ± 5,7
36 10,2 ± 5,4 15,2 ± 5,4 26,7 ± 5,6 41,2 ± 5,4
На ефективність терапії істотно впливають такі
чинники, як кількість оптимальних і субоптималь-
них циторедуктивних операцій і ступінь лікарсько-
го патоморфозу пухлини, яка може передбачити
ефект первинного лікування. Так, при вираженому
лікарського патоморфозі досягнута 36,7% 3-річна
виживаність хворих на розповсюджені форми ЗПЯ,
то при помірному ступені — 17,2%, а при слабко-
му — лише 12,2%.
Об’єктивнішим показником, здатним оцінити
роль неоад’ювантної терапії у комбінованому ліку-
ванні хворих на дисеміновані форми ЗПЯ, є не за-
гальна, а безрецидивна виживаність, оскільки на
загальну виживаність мають безпосередній вплив
разом з іншими прогностичними чинниками і ци-
тостатики, що використовують у 2-й і 3-й лінії тера-
пії. Безрецидивна виживаність хворих на ЗПЯ піс-
ля проміжних циторедуктивних операцій на 1-й рік
після закінчення спеціального лікування станови-
ла 78%, на 2-й — 45,2%, на 3-й — 26,6%, на 4-й —
20,7%, на 5-й — 14,5%, медіана виживаності —
31,9 міс (табл. 14).
Таблиця 14
Показники безрецидивної виживаності хворих на ЗПЯ
після НАХТ
Інтервал Безрецидивна виживаність хворих на ЗПЯ
абс. число %
Після первинних ЦРО
Вихідні 516 100,0
12 319 61,8 ± 2,7
24 207 40,1 ± 3,2
36 113 21,9 ± 2,8
48 94 18,2 ± 2,6
60 61 11,8 ± 2,3
Після проміжних ЦРО
Вихідні 857 100,0
12 667 78,0 ± 2,7
24 386 45,2 ± 3,2
36 227 26,6 ± 2,8
48 178 20,7 ± 2,6
60 124 14,5 ± 2,3
З одержаних результатів зрозуміло, що хворі
з групи з НАХТ-терапією, не дивлячись на гірший
прогноз, що був на початку лікування, після за-
кінчення лікування і при відновленні пухлинного
зростання мали сприятливі перспективи подаль-
шого перебігу хвороби. При аналізі впливу різних
чинників на виникнення рецидивів або прогре-
сування у хворих з поширеними стадіями ЕЗПЯ
встановлено, що на цей процес істотно впливає
характер циторедуктивної операції, ступінь лі-
карського патоморфозу, ефективність первин-
ного лікування, рівень СА-125 після закінчення
лікування.
При аналізі загальної 5-річної виживаності вста-
новлено, що для всіх хворих після НАХТ вона ста-
новить 17,1%. Виявлений значний діапазон відда-
лених показників лікування хворих цієї групи за-
лежно від стадії захворювання, гістотипу пухлини,
радикальності виконаних проміжних циторедук-
тивних хірургічних втручань. Так, 5-річна вижи-
ваність хворих на ІІВ стадію захворювання стано-
вила 57,2% (медіана виживаності — 54,7 міс), на
ІІІ стадію — 31,5% (медіана виживаності — 25,6 міс),
на IV стадії — всього 17,6% (медіана виживаності —
17,3 міс) (р < 0,05).
Значно відрізнялись показники виживаності хво-
рих залежно від обсягу виконаних проміжних цито-
редуктивних хірургічних втручань: медіана вижива-
ності хворих після стандартних операцій становила
18,7 міс, комбінованих — 23,7 міс, розширених —
27,1 міс, тоді як після паліативних хірургічних втру-
чань — тільки 9,6 міс (р < 0,05).
Значно відрізнялись показники 5-річної ви-
живаності і від розмірів залишкової пухлини піс-
ля проміжних ЦРО. Так, у хворих на ЗПЯ піс-
ля НАХТ та за відсутності макроскопічних ознак
резидуальної пухлини загальна 5-річна вижи-
ваність становила 36,9%, тоді як при мінімальній
залишковій пухлині(< 1 см) — 17,1%, а при знач-
ній залишковій пухлині (> 1 см) — тільки 10,2%
(р < 0,05) (табл. 15). Ці дані дають позитивну від-
повідь на головне питання, що дійсно агресивна
хірургічна операція покращує виживаність хво-
рих на ЗПЯ після проміжних комбінованих ци-
торедуктивних втручань.
228 о н к о л о г и я • т. 9 • № 3 • 2 0 0 7
Таблиця 15
Показники загальної 5річної виживаності хворих на ЗПЯ
залежно від ступеня проміжної циторедукції
Інтервал
Загальна 5річна виживаність хворих
Оптимальна Субоптимальна Неоптимальна
абс.
число
% абс.
число
% абс.
число
%
Вихідні 361 0,0 696 316 0,0
12 273 75,6 ±
6,7
477 69,7 ±
3,0
201 63,6 ±
6,4
24 55 63,2 ±
7,6
294 43,0 ±
3,2
109 34,7 ±
6,7
36 219 48,0 ±
7,9
216 31,6 ±
3,1
67 20,4 ±
5,7
48 141 40,5 ±
7,8
162 23,7 ±
2,8
45 14,3 ±
4,9
60 127 36,9 ±
7,6
117 17,1 ±
2,5
32 10,2 ±
4,3
На основі проведеного аналізу константують неве-
лику кількість парааортальних лімфаденектомій, ви-
конаних хворим на ЗПЯ. Це пов’язано з технічними
проблемами виконання цього втручання та великою
кількістю інтраопераційних та післяопераційних усклад-
нень при його проведенні. Але результати після розши-
рених операцій вселяють надію, що в майбутньому роз-
ширення показань до проведення регіонарної лімфаде-
нектомії, опанування ретельною хірургічною технікою
та досвідом виконання цих складних втручань прине-
се користь у лікуванні хворих на ЗПЯ, особливо в мо-
лодшій віковій групі.
Найбільш сприятливий перебіг має захворювання
у хворих після НАХТ на герміногенні пухлини: загаль-
на 5-річна виживаність хворих становила 53,7%, з них
ІІ стадії — 57,9%, ІІІ — 46,7%, ІV — 24,6%.
ВИСНОВКИ
Загальний ефект НАХТ становив 71,6%, при ви-
користанні платиновмісних схем — 68,5%, платино-
таксановмісних — 81,8%, інших схем — 70,5%. Після
проведення НАХТ проміжні циторедуктивні опера-
ції виконували в оптимальному обсязі 45,9% хворим,
які одержали таксаноплатиновмісні схеми, 35,5% —
платиновмісні та 18,6% — інші схеми НАХТ (різ-
ниця статистично достовірна р < 0,05). Включен-
ня таксанів у схеми НАХТ підвищує ефективність
хірургічного втручання порівняно тільки з плати-
новмісними схемами на 13,3% (р < 0,05).
Кращі показники значного лікувального патомор-
фозу серозних ЕЗПЯ зафіксовані у групах, у яких про-
водили комбіновану НАХТ: 32,3% при платиновміс-
них схемах ХТ та 38,1% — при платинотаксановміс-
них схемах порівняно з в/в та е/а платиновмісними
схемами — 12,2 та 19,1% відповідно (р < 0,05).
Суттєво відрізняються показники виживанос-
ті хворих залежно від обсягу виконаних проміж-
них циторедуктивних хірургічних втручань: медіа-
на виживаності хворих після стандартних операцій
складає 18,7 міс, комбінованих — 23,7 міс, розшире-
них — 27,1 міс, після паліативних хірургічних втру-
чань тільки — 9,6 міс (р < 0,05).
У хворих на ЗПЯ після проведеної НАХТ за відсут-
ності макроскопічних ознак резидуальної пухлини в ре-
зультаті проміжної циторедуктивної операції загальна
5-річна виживаність становила 36,9%, при мінімальній
залишковій пухлині (< 1 см) — 17,1%, а при значній за-
лишковій пухлині (> 1 см) тільки 10,2% (р < 0,05).
Проведення НАХТ дозволяє покращити не тільки
суб’єктивний статус хворих, але значно підвищує резек-
табельність пухлин, збільшує частоту виконання опти-
мальних циторедуктивних операцій, покращує віддалені
результати лікування хворих на ЗПЯ. Тобто, не зважаю-
чи на несприятливий прогноз хворих на дисеміновані
ЗПЯ, після проведення НАХТ виникають більш сприят-
ливі перспективи подальшого перебігу хвороби.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бохман ЯВ. Руководство по онкогинекологии. СПб: Фоли-
ант, 2002. 540 с.
2. Блюменберг АГ. Диссеминированные формы рака яични-
ков (лечение и факторы прогноза). [Дис ... д-ра мед наук]. М: 2002.
270 с.
3. Гарин АМ, Горбунова ВА, Бычков МИ и др. Химиотерапия опу-
холевых заболеваний / Под ред НИ Переводчиковой / 2000. 225 с.
4. Жордания КИ. Совр онкол 2000; 2 (2): 51–2.
5. Новикова ЕГ, Корнеева ИА. Неоадъювантная химиотерапия
в лечении распространенного рака яичников. Матер VII Рос онкол
конфер Минск, 27 ноября 2003.
6. Bristow RE, Tomacruz RS, Armstrong DK, et al. Survival effect of
maximal cytoreductive surgery for advanced ovarian carcinoma during the
platinum era: a meta-analysis. J Clin Oncol 2002; 20: 1248–59.
7. Chambers SK. Systematic lymphadenectomy in advanced epithelial
ovarian cancer: two decades of uncertainty resolved. J Natl Cancer Inst
2005; 97: 548–9.
8. Crawford CS, Vasey PA, Paul J, et al. Does aggressive surgery
only benefit patients with less advanced ovarian cancer? Results from
an international comparison within the SC0TR0C-1 trial. J Clin Oncol
2005; 23: 8802–11.
9. Gronlund B, Lundvall L, Christensen IJ, et al. Surgical cytoreduction
in recurrent ovarian carcinoma in patients with complete reponse to
paclitaxel-platinum. Eur J Surgical Oncology 2005; 31: 67–73.
10. Gungor M, Ortac F, Arvas M, et al. The role of secondary
cytoreductive surgery for recurrent ovarian cancer. Gynecol Oncol 2005;
97: 74–9.
11. Свінціцький ВС. Результати превинних циторедуктивних
операцій у хворих на злоякісні пухлини яєчника. Онкология 2007;
9 (2): 133–8.
EFFECT OF NEOADJUVANT
CHEMOTHERAPY ON THE OUTCOME
OF SURGERY IN PATIENTS WITH OVARIAN
MALIGNANCIES TUMORS
V.S. Svintsytsky
Summary. The article presents the analysis of complex
treatment of 857 patients with advanced ovarian malig-
nancies tumours (OMT) who received neoadjuvant thera-
py on first stage of the treatment. Neoadjuvant chemother-
apy allows improving resectability of tumors and increases
frequency of cytoreductions, improves objective status and
life quality of patients with OMT. The analysis of over-
all 5-year survival of patients with OMT was found to be
17.1%. Residual tumor size after intermediate cytoreduc-
tive operation is the most significant predictive factor af-
fecting survival of patients with advanced OMT.
Key Words: ovarian malignancies tumours,
neoadjuvant chemotherapy, intermediate cytoreductive
operation, optimum cytoreductive operation.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20492 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-1774,0204-3564 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:47:06Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Iнститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького |
| record_format | dspace |
| spelling | Свінціцький, В.С. 2011-05-31T11:50:21Z 2011-05-31T11:50:21Z 2007 Вплив неоад’ювантної хіміотерапії на результати проміжних циторедуктивних операцій у хворих на злоякісні пухлини яєчника / В.С. Свінціцький // Онкологія. — 2007. — Т. 9, № 3. — С. 222-228. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-1774,0204-3564 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20492 У статті наведений аналіз комплексного лікування 857 хворих із задавненими формами злоякісних пухлин яєчника (ЗПЯ), яким на першому етапі лікування проводили неоад’ювантну хіміотерапію. Проведення такої хіміотерапії дозволяє покращити резектабельність пухлини, суб’єктивний статус і якість життя хворих на ЗПЯ, збільшити частоту виконання оптимальних циторедукцій. Аналіз загальної 5-річної виживаності пацієнтів із ЗПЯ показав, що для всіх хворих після неоад’ювантної хіміотерапії цей показник становить 17,1%. Розмір залишкової пухлини після проміжної циторедуктивної операції є найважливішим прогностичним фактором, що впливає на виживаність хворих із задавненими формами ЗПЯ. Ключові слова: злоякісні пухлини яєчника, неоад’ювантна хіміотерапія, проміжна циторедуктивна операція, оптимальна циторедукція. The article presents the analysis of complex treatment of 857 patients with advanced ovarian malignancies tumours (OMT) who received neoadjuvant therapy on first stage of the treatment. Neoadjuvant chemotherapy allows improving resectability of tumors and increases frequency of cytoreductions, improves objective status and life quality of patients with OMT. The analysis of overall 5-year survival of patients with OMT was found to be 17.1%. Residual tumor size after intermediate cytoreductive operation is the most significant predictive factor affecting survival of patients with advanced OMT. Key Words: ovarian malignancies tumours, neoadjuvant chemotherapy, intermediate cytoreductive operation, optimum cytoreductive operation. uk Iнститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького Материалы конференции «Терапія супроводу в лікуванні онкологічних хворих» Вплив неоад’ювантної хіміотерапії на результати проміжних циторедуктивних операцій у хворих на злоякісні пухлини яєчника Effect of neoadjuvant chemotherapy on the outcome of surgery in patients with ovarian malignancies tumors Article published earlier |
| spellingShingle | Вплив неоад’ювантної хіміотерапії на результати проміжних циторедуктивних операцій у хворих на злоякісні пухлини яєчника Свінціцький, В.С. Материалы конференции «Терапія супроводу в лікуванні онкологічних хворих» |
| title | Вплив неоад’ювантної хіміотерапії на результати проміжних циторедуктивних операцій у хворих на злоякісні пухлини яєчника |
| title_alt | Effect of neoadjuvant chemotherapy on the outcome of surgery in patients with ovarian malignancies tumors |
| title_full | Вплив неоад’ювантної хіміотерапії на результати проміжних циторедуктивних операцій у хворих на злоякісні пухлини яєчника |
| title_fullStr | Вплив неоад’ювантної хіміотерапії на результати проміжних циторедуктивних операцій у хворих на злоякісні пухлини яєчника |
| title_full_unstemmed | Вплив неоад’ювантної хіміотерапії на результати проміжних циторедуктивних операцій у хворих на злоякісні пухлини яєчника |
| title_short | Вплив неоад’ювантної хіміотерапії на результати проміжних циторедуктивних операцій у хворих на злоякісні пухлини яєчника |
| title_sort | вплив неоад’ювантної хіміотерапії на результати проміжних циторедуктивних операцій у хворих на злоякісні пухлини яєчника |
| topic | Материалы конференции «Терапія супроводу в лікуванні онкологічних хворих» |
| topic_facet | Материалы конференции «Терапія супроводу в лікуванні онкологічних хворих» |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20492 |
| work_keys_str_mv | AT svíncícʹkiivs vplivneoadûvantnoíhímíoterapíínarezulʹtatipromížnihcitoreduktivnihoperacíiuhvorihnazloâkísnípuhliniâêčnika AT svíncícʹkiivs effectofneoadjuvantchemotherapyontheoutcomeofsurgeryinpatientswithovarianmalignanciestumors |