Гетьманщина в історико-публіцистичних творах Григорія Политики
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2003 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2003
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204953 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Гетьманщина в історико-публіцистичних творах Григорія Политики / Л.Г. Мельник // Український історичний журнал. — 2003. — № 6. — С. 132-143. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204953 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мельник, Л.Г. 2025-07-21T16:05:43Z 2003 Гетьманщина в історико-публіцистичних творах Григорія Политики / Л.Г. Мельник // Український історичний журнал. — 2003. — № 6. — С. 132-143. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204953 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Портрети істориків минулого Гетьманщина в історико-публіцистичних творах Григорія Политики Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Гетьманщина в історико-публіцистичних творах Григорія Политики |
| spellingShingle |
Гетьманщина в історико-публіцистичних творах Григорія Политики Мельник, Л.Г. Портрети істориків минулого |
| title_short |
Гетьманщина в історико-публіцистичних творах Григорія Политики |
| title_full |
Гетьманщина в історико-публіцистичних творах Григорія Политики |
| title_fullStr |
Гетьманщина в історико-публіцистичних творах Григорія Политики |
| title_full_unstemmed |
Гетьманщина в історико-публіцистичних творах Григорія Политики |
| title_sort |
гетьманщина в історико-публіцистичних творах григорія политики |
| author |
Мельник, Л.Г. |
| author_facet |
Мельник, Л.Г. |
| topic |
Портрети істориків минулого |
| topic_facet |
Портрети істориків минулого |
| publishDate |
2003 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204953 |
| citation_txt |
Гетьманщина в історико-публіцистичних творах Григорія Политики / Л.Г. Мельник // Український історичний журнал. — 2003. — № 6. — С. 132-143. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT melʹniklg getʹmanŝinavístorikopublícističnihtvorahgrigoríâpolitiki |
| first_indexed |
2025-11-26T10:52:47Z |
| last_indexed |
2025-11-26T10:52:47Z |
| _version_ |
1850621068384927744 |
| fulltext |
ПОРТРЕТИ
ІСТОРИКІВ минулого
Л. Г. МЕЛЬНИК (Київ)
ГЕТЬМАНЩИНА
В ІСТОРИКО-ПУБЛЩИСТИЧНИХ
ТВОРАХ ГРИГОРІЯ ПОЛИТИКИ
У 60—80-х роках XVIII ст., коли царизмом остаточно нищилися залишки
Української козацької держави, формувалася невелика група діячів інте-
лігенції, вихідців із шляхетсько-старшинської верстви, які відстоювали
автономістичні ідеї й готували нове національне відродження. Однією з
найпомітніших постатей серед цієї національної еліти був Григорій Поле-
тика — громадський діяч, просвітитель, публіцист і історик. О. Лазарев-
ський зазначав, що він "займає одне з провідних місць (у тогочасному сус-
пільному житті. — Л.М.) завдяки своїй любові до просвіти..." '. "Під пуд-
реними французькими париками і модними вишитими камзолами нового
покоління українського громадянства, — писав М. Грушевський, — під
його великоруською мовою і політичною услужністю зіставався певний
український патріотизм, який з часом міг вилитися в иньші далеко живій-
ші і симпатичнійші форми. ...Не вважаючи на своє підданнє під культуру
великоруську, вони (згадане покоління освічених українців. — Л.М.) були
дуже високої гадки про український нарід"2. Сказане Грушевським з пов-
ною мірою відноситься і до Григорія Полетики, який, за свідченням суча-
сників, був "гарячим патріотом" України.
Григорій Полетика походив із старшинського роду. Батько його —
Андрій Полетика, значковий товариш Лубенського полку, дослужився до
звання бунчукового товариша, що забезпечувало поважне становище у
старшинській ієрархії Гетьманщини. Григорій Полетика народився у
1725 p., поступив до Києво-Могилянської академії, яку закінчив у 1745 р.
У наступному році переїхав до Петербурга і, маючи добрі знання з інозем-
них мов, зокрема класичних, поступив на посаду перекладача до Академії
наук. Тут він працював до 1748 p., коли за власним бажанням був звільне-
ний. Незабаром поступив до Синоду, де служив перекладачем до 1764 р.
Того ж року він отримав призначення на посаду "главного над классами
инспектора" в Морському кадетському корпусі. На цій посаді Полетика
працював до 1773 p., коли через хворобу був звільнений і в чині колезького
радника вийшов у відставку. Згаданий чин забезпечив йому "потом-
ственне" російське дворянство.
Працюючи в Синоді перекладачем, Полетика у 50-х роках розпочав
свою літературно-публіцистичну діяльність. Першою відомою його пра-
цею була стаття "О начале, возобновлении и распространении учения и
училищ в России и о нынешнем оных состоянии". Головну увагу в ній
звернуто на історію заснування Київської академії та роль Петра Могили в
розвитку вітчизняної освіти. Тоді ця праця не була опублікована. Полети-
ка займався також перекладами з грецької античних філософів та їх пуб-
132 ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2003, № 6
Портрети істориків минулого
лікацією. У 1759 р. він опублікував твір грецького філософа Епіктета, а в
1762 р. — Ксенофонта. Того ж року видав працю з теології, а в 1763 р. ви-
ходить його відомий "Словарь на шести языках: на российском, гречес-
ком, латинском, французском, немецком и английском".
Г. Полетика був одним з найбільших бібліофілів свого часу. Протягом
свого життя збирав книги, рукописи (зокрема з історії України). Він не без
гордості писав в одному з листів, що його книгозбірня — "одна из лучших
в российском государстве библиотек, а особливо что касается до собрания
моего российских рукописных и печатных книг". І далі: "Без похвальбы
могу ... выговорить, что такового не токмо ни у одного из партикулярных
людей не было, но и с государственными российскими библиотеками моя
в первенстве, в редкости и древности книг, препираться смогла..." 3.
Питання книг власної бібліотеки дало змогу Полетиці стати людиною ши-
роких знань.
Григорій Полетика підтримував зв'язки і вів активне листування з ви-
значними російськими й українськими державними і культурними діяча-
ми: І. Голеніщевим-Кутузовим, І. Чернишовим, педагогом І. Бецьким,
зодчим В. Баженовим, архієпископом Георгієм Кониським, А. Милорадо-
вичем, Я. Гамалією, І. Ханенком, І. Скоропадським, О. Судієнком, прав-
ником й архівістом І. Туманським, істориком і правником П. Симонов-
ським, поетом і громадським діячем О. Лобисевичем та ін.
Проживаючи в Петербурзі, Полетика часто приїздив в Україну, в свої
маєтності. Ще за життя батька він отримав від нього частину великого се-
ла Коровинці (на Стародубщині). У 1762 р. Полетика одружився на дочці
генерального судці І. Гамалії, отримавши в посаг два села: Юдинів і Чехів-
ку з хуторами. Згодом прикупив ряд "грунтів" під Коровинцями. Зрештою
став одним з великих державців: у 1780 р. йому належало загалом 2685 душ
посполитих4.
У Гетьманщині Г. Полетика користувався великим авторитетом серед
старшинсько-шляхетських кіл, як заможний дідич і високоосвічена люди-
на. Загалом сім'я Полетик на той час дала цілий ряд відомих громадських,
державних і культурних діячів. Брат Григорія — Андрій Полетика — двічі
обраний роменським повітовим маршалком, згодом чернігівським губе-
рнським маршалком дворянства, автор "Щоденника перебування Кате-
рини II в Україні". Другий брат — Іван Полетика — закінчив два універси-
тети в Німеччині, в Лейденському університеті здобув ступінь доктора ме-
дицини, став професором Медичної академії в Кілі. Двоюрідний брат
Григорія Івановича Полетика — історик і дипломат, закінчив Київську
академію та Петербурзький академічний університет, був радником росій-
ського посольства у Відні, де опублікував статтю німецькою мовою про за-
порозьких козаків. Старший син Григорія Полетики — Василь, закінчив
Віденський університет, став відомим громадським діячем і просвітите-
лем, успадкував бібліотеку батька, активно займався збиранням матеріалів
з історії України.
У 1767 p., коли були оголошені вибори до Комісії по складанню ново-
го "Уложения" законів, Г. Полетику серед 11 депутатів від шляхетства Ге-
тьманщини було обрано депутатом від Лубенського полку. Він, тоді в чині
надвірного радника, був членом робочої комісії "Про образ сборов" та
кандидатом до "Експедиційної" комісії5. Полетика брав активну участь у
загальних засіданнях Комісії в 1767—1768 pp. Він подав дві "Записки" із
зауваженнями на "Наказ" члену Малоросійської колегії депутату Натальї-
ну та на "Проект правам благородных", поданий до Комісії6. Загалом, у
цих записках, зазначає О. Лазаревський, Полетика проявив себе, з одного
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2003, № б 133
Портрети істориків минулого
боку, послідовним виразником і захисником автономності України-Геть-
манщини, з другого, — поборником тих "прав и свобод" українського
шляхетства, котрі ще в часи "бытности Малыя России под Польщею под-
тверждаемы были". Ці записки, особливо друга, зазначив далі Лазаревсь-
кий, створили Полетиці репутацію людини, яка прославилася "своею уче-
ностью и патриотизмом в краю своєму" 7.
Після виходу у відставку, із середини 70-х років Полетика живе в
Україні, займається господарськими справами, збільшенням своїх земель-
них володінь і громадською діяльністю. Слід зазначити, що упродовж
XVIII ст. на Лівобережній Україні відбувався процес формування україн-
ської еліти з верхівки козацької старшини та шляхетства. Попри всі нега-
тивні (в соціальному плані) явища цього процесу варто зазначити, що ін-
шого ладу, крім основаного на великій приватній власності на землю, кра-
їни Центральної і Східної Європи у XVII—XVIII ст. не знали. їх земельна
аристократія була творцем власної національної державності. Народ-на-
ція без сильної, впливової, освіченої й патріотично налаштованої еліти —
носія ідеї державності — неминуче втрачає державну незалежність і попа-
дає у залежність до сусідніх країн. Це добре усвідомлювали кращі, освічені
представники українського шляхетства другої половини XVIII ст., коли
над Україною-Гетьманщиною нависла загроза повної втрати своєї автоно-
мії. До них, безперечно, належав Г. Полетика, переконаний елітарист. Ось
тому він так наполегливо відстоював "старовинні права й привілеї" укра-
їнського шляхетства, прагнув до оформлення верхівки старшини й шля-
хетства в окремий, сконсолідований правлячий стан. До цього його та ін-
ших державців спонукав і намір Малоросійської колегії вважати шляхти-
чами лише осіб, які мали відповідні дипломи та грамоти. Він і його брат
Андрій Полетика прагнули обстоювати дворянські права не лише для себе
та своїх родичів, а й для якнайбільшої кількості старшинсько-шляхетсь-
ких родів.
Як добрий знавець історичних джерел та української історії, Полетика
склав власний "родовід", обґрунтовуючи своє шляхетське походження, й
допомагав складати подібні "родоводи" родичам і близьким старшинам.
Він та інші представники старшини прагнули, щоб українське шляхетство
було зрівнене в правах і привілеях з російським дворянством. Зрештою, в
1782 р. у Лівобережній Україні вводилося "Учреждение о губерниях", а ра-
зом з цим й шляхетство отримало всі ті права, котрими користувалося ро-
сійське дворянство. Платою за це стала повна втрата решток автономії
України. Ідея Полетики про оформлення українського шляхетства як пра-
влячої верстви в автономній Гетьманщині потерпіла крах.
Виїхавши в приватних справах до Петербурга, Полетика там захворів і
помер 27 листопада 1784 р.
Григорій Полетика залишив після себе велику літературну, переважно
рукописну спадщину. Як уже зазначалось, окрім перекладів і публікацій
античних авторів, праць з богослов'я, він глибоко вивчав українську істо-
рію. При цьому Полетика прагнув відшукати якомога більше джерел, які б
дали змогу йому глибше вивчити питання, що його цікавили. Так, готую-
чи свою першу студію "О начале, возобновлении и распространении уче-
ния и училищ...", він у 1757 р. з метою збирання матеріалів виїздив до Ки-
ева, де працював у бібліотеці й архіві Києво-Печерської лаври, обробляючи
рукописи, які там зберігалися. Не задовольнившись цим, у наступному році
він написав листа до архімандрита Зосими Валькевича, в якому просив
його "употребить всевозможного старания", щоб відшукати й переслати
йому ряд документів, які стосувалися заснування Петром Могилою шко-
134 TSSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2003, № 6
Портрети істориків минулого
ли в Печерському монастирі та друкарні, а також надіслати "какие курио-
зные сыщутся книги" тощо 8.
До своєї книгозбірні він через знайомих і родичів діставав рідкісні кни-
ги й рукописи переважно з історії України. Так, у листі до нього у 1782 р.
архієпископ Георгій Кониський повідомляв, що вислав, згідно із замов-
ленням, книги старих польських істориків: Длугоша, Пасторія, Кадлубка,
Оріховського, Рудавського, Пясецького та ін. Просив Полетика і свого
брата Г. І. Полетику, який служив у Відні, розшуковувати і надсилати йо-
му старі книги й рукописи, зокрема, які стосувалися історії козаччини9. У
1783 р. у листі до свого сина Василя, який навчався у Вільні, він пропону-
вав розшукати й придбати для нього книгу В. Коховського "Аннали..." —
"и другие, какие попадутся, служащие к российской, а особливо к мало-
российской истории" (підкр. нами. — Л.М.)10. У своїй бібліотеці Полетика
зберігав і козацькі літописи (зокрема, В. Величка). Згодом Василь Полети-
ка в одному з листів писав, що батько "с великим трудом и старанием"
збирав до своєї бібліотеки рукописи і старовинні книги, які стосувалися
"по большей части до малороссийской истории, начертание которой было
его, а наконец сделалось моим предметом" (підкр. нами. — Л.М.) п.
Головні питання, які Полетика досліджував і шукав підтвердження
своїм думкам у документах — це автономний статус України в складі Ли-
товсько-Польської держави, зародження і розвиток козацтва як самобут-
ньої й автономної верстви у Польській державі. Вельми цікавило його пи-
тання про становище, права й привілеї українського шляхетства. Але чи
не найбільшу увагу він приділяв розвитку державного і суспільного ладу
Гетьманщини XVII—XVIII ст.
Розглянемо його праці *, присвячені цій проблемі. Одна з перших
відомих — "Запись, что Малая Россия не завоевана, а присоединилась до-
бровольно к России" 12 — написана у вигляді тез, які, як вважав М. Васи-
ленко (що опублікував "Запись"), Полетика накреслив під час роботи в
Комісії 1767—1768 pp., готуючись до одного із своїх виступів. В одній з
тез, виходячи з позицій старшинсько-шляхетського автономізму, Полети-
ка твердить, що Україна завжди була автономною частиною у складі Ли-
товської і Польської держав та Російської монархії й добровільно з'єдну-
валася з ними, отже — "завоеванною Малая Россия никогда не бывала и
быть не могла...". Підвалиною автономності було її власне військо, як ко-
зацьке, так і наймане у гетьманів. Так, за гетьмана Мазепи, коли останній
разом із найманим військом перейшов на бік короля Карла XII, "а напро-
тив того все Войско (козацьке. — Л.М.) и народ малороссийский остался
при Российской стороне", оскільки цар заявив про збереження прав і
привілеїв України — "что доказывают государя Петра Великого грамоты,
народу малороссийскому данные..." 13.
Ймовірно, у виступах депутатів-апологетів російського самодержавст-
ва містилися висловлювання, що, мовляв, в Україні-Гетьманщині — внас-
лідок існування там військово-республіканського устрою — панувала
"анархія". Тому Полетика в іншій тезі зазначив: "Анархии в Малой Рос-
сии, по правам, никогда быть не может". Негаразди були від посилення
самовладдя гетьманів, чому сприяв сам царизм: "Была при гетманах тира-
ния, — пише він, — против прав дозволенная (царями. — Л.М.), от чего
происходили многие непорядки и замешательства" и.
У третій тезі Полетика наголосив: незважаючи на те, що деяка частина
української шляхти (в Чернігівському й Ніжинському полках) згодна
"пристать к новым законам" — тобто з поширенням загальноросійських
законів на Україні, більша ж частина всіх станів — "всех полков шляхетст-
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2003, № 6 135
Портрети істориків минулого
во, козаки и духовный чин просят утверждения старых", тобто, збережен-
ня існуючого ладу й судочинства в Гетьманщині ("о привилегиях же про-
сят все вообще").
Полетика ще раз (в останній тезі) рішуче висловився проти необмеже-
ної влади гетьманів, оскільки останні "всю власть и права шляхетства себе
присвоили", — "а если бы гетманы были в своих пределах содержаны
(підкр. нами. — Л.М.), то б они России никогда вредны, Малой России
никогда тяжестны не были". Також не потрібен Україні "и другий никто,
власть его имеющий, от которого бы одного зависели все воинские, граж-
данские и камеральные дела, и который бы, по своим прихотям, что хо-
тел — делал" 15. Як слушно зазначив М. Василенко, "тут треба розуміти,
звісно, П. Рум'янцева, як генерал-губернатора і президента малоросійсь-
кої колегії..." 16.
У цих тезах Полетика ніби підсумовує історичний досвід майже 150-
річного існування Гетьманщини і (як людина подвійної лояльності)
вважав, що й надалі Гетьманщина з обмеженою шляхетством владою геть-
мана, з власним устроєм і судочинством, була б необтяжливою для народу
України й "корисна" Російській державі. Однак, ліквідувавши у 1764 р. ге-
тьманат та створивши другу Малоросійську колегію, царизм почав по-
слідовно здійснювати політику повної ліквідації української державності.
Полетика, як бачимо, виступив у Комісії у 1767 р. проти такого курсу уря-
ду Катерини II.
Інший твір — суто історичного змісту, написаний ним 1772 р. —
"Записки, как Малая Россия во время владения польского разделена была
и о образе ее управления". Проте назва твору не зовсім відповідає його
змісту. По суті, твір складається з коротких нарисів про окремі події з іс-
торії та суспільного життя Гетьманщини, починаючи від Хмельницького і
до XVIII ст. включно. Полетика насамперед висвітлює становище в Украї-
ні напередодні Національно-визвольної війни XVII ст. (Хмельниччини).
Головну увагу автор звертає на розвиток козацтва, джерела його форму-
вання, поділ на городове і низове. Коротко розглянуто створення реєстро-
вого козацького війська.
Далі Полетика зазначив, що, згідно з ухвалою сейму, за короля Сигіз-
мунда III у реєстровому війську "полковники и старшины все были из
шляхты". Після козацьких повстань, пише він далі, король і сейм
"уничтожили гетьманский чин, а вместо его велели быть комиссарам из
знатного шляхетства", саме ж реєстрове військо скорочене до 6 тисяч (у
складі 6 полків), решта козацтва повернена до посполитства. Коли ж Бог-
дан Хмельницький підняв повстання проти Польщі, то повернув до Вій-
ська всіх козаків-випищиків, а всім, хто підніметься на визвольну бороть-
бу, пообіцяв, що вони "будут пользоваться привилегиями и вольностями
козацкими". Полетика також розглядав питання будівництва Хмельниць-
ким козацького устрою на визволеній від поляків території України — геть-
ман по обох боках Дніпра утворив 20 військово-територіальних полків (в
дійсності полків було 17. — Л.М.). Спираючись на свідчення козацьких
літописців та польських істориків, Полетика назвав число козацького Вій-
ська за Б. Хмельницького до 200 тис. ("не считая низового Запорожского
войска") |7.
Інше питання, яке привернуло увагу Полетики, — договірні засади, на
яких гетьманська Україна приєдналася до Російської держави. Гетьман
Хмельницький, зазначає він, "присоединялся к России со всеми чинами
оными, то-есть, с шляхетством, с козацким Войском, с духовным чином,
с мещанами и с простым народом...". Отже, цар мав справу з гетьманом не
136 ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2003, № 6
Портрети істориків минулого
лише як з командувачем козацьким військом, а як з правителем держави,
яка об'єднувала всі суспільні стани. "Все сии чины, — пише далі Полети-
ка, — просили утверждения прежних своих прав и привилегий, и оные от
царя Алексея Михайловича получили, как то можно видеть из договорных
гетмана Хмельницкого пунктов и привилегий, данных шляхетству, гетма-
ну и Войску Запорожскому, митрополиту Киевскому с духовенством и ма-
лороссийским магистратам". І згідно з царськими грамотами, за гетьманів
Б. Хмельницького й І. Виговського кожний стан залишався "при прежних
своих порядках и учреждениях" 18.
Як речник прав і привілеїв шляхетства, Полетика із задоволенням від-
значав, що Гадяцький договір 1658 p., укладений між гетьманом І. Вигов-
ським і послами Польщі, зберігав шляхетські земські, гродські й підко-
морські суди у "всех тех местах, где прежде бывали". Цей пункт, як і сам
договір, був затверджений сеймом 1659 p. — "как то можно видеть в конс-
титуциях Польского королевства". Полетика писав, що авторами Гадяць-
кої угоди, згідно з якою Гетьманщина знову входила до складу Речі
Посполитої (на основі договору), були українські "знатнейшие люди и
шляхта". Проте козацтво виступило проти угоди, частина шляхти разом з
І. Виговським змушена була залишити Гетьманщину, решта шляхти була
повністю підпорядкована козацькій адміністрації, втратила свій судоуст-
рій і будь-який вплив у державі. Це сталося з часу обрання гетьманом
Юрія Хмельницького, коли, під тиском козацтва, в Україні "особливый
род правления сделался": гетьмани, полковники і сотники "остались одни
шляхетству и козакам начальниками и судиями". В іншому місці Полети-
ка писав, що невдовзі "гетьманы и полковники, уничтожив земские и гро-
дские суды, всю судебную власть себе присвоили" 19. Бачимо, що останній
негативно оцінював такий хід справ у Гетьмащині.
Досить детально він розглянув внутрішній устрій Гетьманщини
XVIII ст., передовсім судоустрій і судочинство. Полетика зазначив, що в
громадянських справах "суды производились все, без из'ятия, по магист-
ратам и ратушам, в которых по полковым городам присутствовали полко-
вники, атаманы городовые и войты с бурмистры, а по сотенным городам:
сотники, атаманы городовые и войты с бурмистры, и судили всех вообще:
шляхту, Козаков, мещан и мужиков", — про це свідчать старі магістратські
й ратушні книги. Від ратушних судів ішли апеляції в полкові суди, а від
них — в Генеральний суд, або безпосередньо до гетьмана. Так продовжу-
валося до гетьманства Апостола, коли, згідно з "Решительными пункта-
ми", були створені особливі полкові канцелярії й суди та сотенні канцеля-
рії (або правління), в яких судилися лише козаки, а міщани й державні се-
ляни-посполиті — в магістратах і ратушах.
Отже, військове судочинство було відокремлене від громадянського.
Полетика зазначав, що верховним судом у Гетьманщині був Генеральний
суд у складі двох генеральних суддів, всі важливі справи останні "отправ-
ляли и решали с ведома и конфирмации гетманов". З обранням гетьманом
Д. Апостола останній, згідно з "Решительными пунктами", став головою
Генерального суду. В Генеральній військовій канцелярії, на чолі якої стояв
генеральний писар, пише далі Полетика, "отправляемы были общие, до
всей Малой России касающиеся и от гетмана зависящие дела". У 1720 р., за
гетьманства Скоропадського, у ній почала засідати генеральна старшина й
розглядалися також важливі судові справи. Для керування фінансовими
справами за гетьманування Апостола, згідно з "Решительными пунктами",
була утворена скарбова канцелярія на чолі з двома підскарбіями, один був з
російських чиновників, другий — з козацьких старшин 20.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2003, № 6 137
Портрети істориків минулого
Розглянув Полетика і питання про гетьманський та.ул. Оскільки го-
родове і низове (запорозьке) козацьке військо, зазначає він, знаходилося
під управлінням гетьманів, а останні перебували під зверхністю польсько-
го, а потім російського монархів, то повний їх титул писався: "Гетман
войска Его королевского, а после присоединения к России Его царского
величества Запорожский". І далі Полетика зазначає: "Сие название упот-
ребляли они в публичных актах и листах к российским государям, в уни-
версалах своих и письмах". Іноді вони називали себе "Гетманами Малые
России и малороссийскими". Цим Полетика підкреслював, що гетьмани
були не лише командувачами козацьким Військом, але й правителями
"малоросійської" (української) держави. Наприкінці він зазначає, що Са-
мойлович першим став писатися "в публичных и приватных актах":
"Войска Его царского величества обоих сторон Днепра Гетман", підкрес-
люючи цим єдність і нероздільність Лівобережної й Правобережної Украї-
ни. Розумовський першим названий правителем української козацької
держави, а відтак і командувачем козацьким Військом — він, пише Поле-
тика, "назван Малороссийским обоих сторон Днепра и войск Запорож-
ских Гетьманом..." 21.
Як бачимо, у "Записках" автор головну увагу зосередив на проблемах
державного і суспільного устрою Гетьманщини, прерогатив гетьманської
влади, відносин козацької держави з Росією і Польщею, водночас осуджує
дії гетьманів і старшинської верхівки, які призвели до відсторонення шля-
хетства від влади в державі.
Найбільш значною за обсягом і змістом є праця Полетики "Истори-
ческое известие, на каком основании Малая Россия была под республи-
кою Польскою и на каких договорах отдалась Российским Г/осу/д/а/рям,
и патриотическое рассуждение, каким образом можно б оную ныне уч-
редить, что б она полезна могла быть Российскому государству без нару-
шения прав ее и вольностей". З назви твору видно, що автор ставив прак-
тичну мету: навести документальні факти, які б свідчили про автономний
статус України в складі Литовсько-Польської та Російської держав, роз-
глянути державний лад Гетьманщини в минулому, а відтак, накреслити
кращу модель державного устрою Гетьманщини в складі Російської дер-
жави (що було б, мовляв, корисно й для Росії).
Історії Гетьманщини присвячена друга частина праці Полетики. Пе-
редовсім автор розглядає питання, "на яких договорах Україна-Гетьман-
щина піддалась Російській державі". Спочатку Полетика зупиняється на
причинах "відлучення" України від Польської держави. Головну з них він
вбачав у "ненависті, котра була викликана різницею у вірі". А безпосеред-
нім приводом до початку визвольної боротьби народу стала Берестейська
унія. Поки дві релігії (римська і грецька) задля загального спокою двох на-
родів — польського й українського — "в равенстве содержимы и законами
защищаемы были", до тих пір в українському народі "никаких не было за-
мешательств и возмущений, и никогда оной не помышлял о своем от По-
льши отлучении". Проте польський уряд розпочав політику насильницького
поширення унії в Україні, на її теренах почалася католицько-магнатська
експансія, настали часи сваволі магнатів-старост стосовно селян і козаків.
Це, на думку Полетики, й стало для Б. Хмельницького приводом для
підготовки повстання проти Польщі. Те, що чигиринський підстароста
відібрав у Хмельницького хутір, остаточно спонукало його вдатися до
збройної боротьби. З групою однодумців Хмельницький подався на Запо-
ріжжя. На Січі Хмельницького було обрано гетьманом і весною 1648 р. ко-
зацтво розпочало війну проти Польщі. Збройна боротьба була успішною
138 ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2003, № 6
Портрети істориків минулого
для козацтва. Внаслідок цього у 1649 р. був укладений Зборівський договір
між гетьманом Хмельницьким і Річчю Посполитою. Згідно з ним,
"поляки принуджены большие им (козакам. — Л.М.) дозволить вольнос-
ти, ежели они до того имели". Окрім інших корисних для всього українсь-
кого народу статей, "выговорено было, — наголошував Полетика, — и
сие, чтоб козацкая старшина пользовалась всеми теми волностями, что и
шляхетство, и чтоб простолюдины из чьих было ни было имений, могли
записываться в козаки" 22.
Проте Б. Хмельницький, пише Полетика, на власному досвіді переко-
нався, що поляки не виконували своїх зобов'язань, відтак вирішив
"шукати іншої протекції", й хоч мав пропозиції щодо цього від турецького
султана, шведського короля та від трансільванського князя Ракоці (який
прагнув стати королем Польщі), надав перевагу "протекції" російського
царя Олексія Михайловича й прийняв, разом з козацтвом, присягу на вір-
ність йому... Полетика наголошував, що "основанием сему подданству
были договоры (підкр. нами. — Л.М.), которых главнейшее содержание и
сила состояли в том, чтоб всякому чину из малороссийского народа оста-
ться на всех тех правах и вольностях, на которых они были под Поль-
шею". Як бачимо, Полетика особливо підкреслював договірний характер
приєднання України-Гетьманщини до Російської держави. На підкріп-
лення своїх тверджень він навів текст "прошения" гетьмана Хмельни-
цького до царя від 17 лютого 1654 р., в якому вказував на основні вимоги,
на яких він і Військо Запорізьке погоджувалися прийняти царську
"протекцію": "...Права, уставы, привилии и всякие свободы и державы
добр от духовных и мирских людей во всяком чину и преимуществе су-
щих, елико кто имеяше от веков от князей и панов благочестивых и от ко-
ролей Польских... велико просим твоего царского величества, изволь...
утвердити и своими грамотами г/осу/д/ар/скими укрепити навеки". І далі
Хмельницький зазначав, що це ж підтвердив голова "великого посольст-
ва" в Україні боярин Бутурлін: "Такого бо г/осу/д/ар/ского твоего царс-
кого величества слово нам тот же ближний твоего царского величества бо-
ярин с товарищи обещал" і ще запевнив, що большая..., сих дел одержите
от великого г/осу/да/ря..., егда восиросите, большими вас... свободами,
державами и добрами пожалует его царское величество, паче королей
Польських и княжат древних российских..." 23.
На підставі цього "прошения", стверджував Полетика, "заключены
были договорные статьи", в яких гетьман Хмельницький хоч і наполягав на
залишенні за ним і Військом Запорозьким усіх прав і привілеїв, "что им по-
лезным быть казалось", але не наважився вимагати за собою збереження
повної влади в Україні ("чтоб ему быть в Малой России верховным прави-
телем и ведать все, как воинские, так и гражданские дела"). Більше того, в
статті 3-й договору було записано, "чтоб шляхетство пребывало при своих
волностях шляхетских, чтоб имели вольность выбирать из-между себя стар-
ших на уряды судовые и исправлять земские и гродские суды, как было
преж сего при королях польских", а статтею 13-ю підтверджено для всіх
привілейованих станів, "чтоб права, наданные из-веков от князей и коро-
лей духовным и мирским людям, ни в чем не нарушены были". В іншому
місці Полетика ще раз підкреслив, що особливі права й привілеї шляхет-
ству, гетьману Хмельницькому з Військом Запорозьким, духовенству на
чолі з митрополитом київським, міщанам великих міст — були підтверджені
"особливими" царськими грамотами. Й далі писав, що гетьман Хмель-
ницький, хоч і був прославлений перемогами над поляками і "как ни почи-
тал себя и почитаем был за избавителя Малые России, однако, зная, на ка-
ISSN 0130-5247. Укр. іст, журн., 2003, № 6 139
Портрети істориків минулого
ких он основаниях был под Польшею, не осмелился присвоить и выгово-
рить себе главной и полномощной власти над Малою Россиею (підкр. нами.
— Л.М.), хотя, по тогдашней своей силе, и мог бы оную доставить"24.
Як бачимо, Полетика характеризував Гетьманщину під "протекцією"
царя як станову державу з обмеженою владою гетьмана, де шляхетство бу-
ло привілейованою верствою з власним самоврядуванням (як і міщанство
великих міст).
Водночас Полетика дорікав Хмельницькому, ніби той, не наважив-
шись мати необмежену владу, все ж приготовляв шлях до неї — як для се-
бе, так і майбутніх гетьманів... Допустивши самоврядування українського
шляхетства, коли судді мали обиратися на сеймиках й мали підтверджен-
ня на свої повноваження не від гетьмана, а від царя, й були, отже, незале-
жними від гетьманської влади, — в договорі з царем гетьман Хмельниць-
кий свідомо (на думку Полетики) не згадав про Трибунал як вищу шляхет-
ську апеляційну установу — "в той, как видно, надежде, чтоб со временем
апелляцию над оными шляхетскими судами себе присвоить или вовсе
оные уничтожить; ибо знал он совершенно, что ежели бы учредить Трибу-
нал, то оный, не имея над собой другой власти, кроме г/осу/д/а/ря, ниче-
го бы не опасался его, гетманской власти, а вместо того гетман так должен
бы быть подвержен его суду, как и самый последний шляхтич...". Ця тен-
денція до підпорядкування судової влади гетьманській, писав далі Поле-
тика, набула розвитку вже після смерті Хмельницького. Так, хоча гетьман
Виговський, прийнявши протекцію Польщі, на догоду шляхетству й ви-
знав необхідність створення Трибуналу у Великому князівстві Руському,
однак, коли невдоволене угодою козацтво скинуло його з гетьманства й
обрало Юрія Хмельницького гетьманом, то в статтях договору, укладеного
з царем — "кроме общего всем чинам на все их права и вольности подт-
верджения, о шляхетстве и о том, чтоб они гражданские дела и суды веда-
ли, ничего не помянуто" 25. Цій політиці слідували й наступні гетьмани,
що відбилося в їхніх договорах (статтях) з царем. Отже, Полетика, як при-
хильник ідей Просвітництва, стояв за розподіл влади в Гетьманщині, пе-
редовсім за незалежність її судової гілки.
Відсторонення гетьманами шляхетства від провідної ролі в державних
справах Гетьманщини — головна причина, на думку Полетики, всіх нега-
раздів у її суспільному житті. "Шляхетство, — писав він, — будучи, таким
образом забыто и презренно, принужденно было подвергнуть себя гет-
манской власти и записаться в козацкое войско; а гетманам открылось
пространное поле к исполнению своих высокомерных и предприимчивых
намерений и прихотей". Судочинство і всю військову справу доручили во-
ни козацькій старшині — полковникам і сотникам, а верховний суд при-
своїли собі й "стали уже, без всякой апелляции, судить дела земские и гра-
дские". Таким же чином гетьмани присвоїли собі владу над міщанами й
їхніми магістратськими судами. Осуджуючи гетьманське "всевладдя", По-
летика писав: "Итак, подчинивши себе всю Малую Россию (гетьмани. —
Л.М.), недозволенным и беззаконным образом управляли оною по своей
воле и прихотям, и не имели власти своей никакого предела. Никто уже не
мог защищать себя своими правами и вольностями, и никто гетману напо-
минать не мог о пределах его власти и должности..." 26. Якщо хто-небудь у
найважливіших справах, що стосувалися загального блага, насмілювався
заперечувати гетьману, той міг поплатитися втратою уряду, маєтностей, а
нерідко і самого життя. Слід зазначити, що Полетика, відстоюючи ідею
правової держави, надто перебільшував обсяги гетьманської влади — адже
над гетьманом стояли цар і його уряд, а з часів Скоропадського при геть-
140 ISSN 0130-5247. Укр. іст. жури., 2003, № 6
Портрети істориків минулого
манах перебували царські резиденти, які фактично контролювали їх діяль-
ність. До того ж позбавляти урядів генеральних старшин і полковників ге-
тьман не мав права без царської згоди.
Далі Полетика висвітлив, як військовий скарб опинився у повному
розпорядженні гетьманів. Оскільки козацьке Військо не отримувало гро-
шового "жалування" як від царів, так і від гетьманів, останні, зібрані з на-
селення гроші, а також збори від оренд і відкупів з млинів, шинків тощо,
використовували на утримання найманого (сердюцького) війська ("до-
бровольно набираемого и употребляемого, не так на общую пользу, как
для их (гетьманів. — Л.М.) сбережения и великолепия"), а також "на собс-
твенные свои расходы и на свои прихоти...". До того ж гетьмани, як, на-
приклад, Самойлович, податками й орендами "отягчили" народ, чим ви-
кликали велике невдоволення та відкриті виступи козаків і посполитих.
При цьому Полетика посилався на один з козацьких літописів. "Один из
разумных малороссийских летоп-исателей, — писав він, — обвиняет мало-
российскую старшину, что они всю общую малороссийскую казну отдали
в руки гетманов и слугам их, и не учредили общего подскарбия для содер-
жания оной, от которого де можно бы и отчет брать, и советует, чтоб они,
хотя впредь, то учинили" 27. Дорікав Полетика гетьманам і за те, що вже,
починаючи від Богдана Хмельницького, почали роздавати старшинам ма-
єтності. Хоча ні в договірних статтях гетьмана Богдана Хмельницького,
ані його сина Юрія Хмельницького "ни одним словом не упомянуто, чтоб
гетманам раздавать деревни, а, напротив, того, просили они, чтоб госу-
дарь пожаловал на генеральную старшину и полковников по мельнице.
Знали сие малороссийская старшина, — писав він далі. — Знали и то, что
таковые награждения деревнями во время польского владения делывались
от королей на сеймах, с общего всея республики согласия и удостовере-
ния". У договірних статтях гетьмана Многогрішного, твердив далі Поле-
тика, було записано, щоб такі надання маєтностями гетьман здійснював
лише за ухвалою ради старшин, а цар у своїх грамотах її підтверджував. Та,
незважаючи на це, гетьмани роздавали маєтності "по большей части без
согласия с старшиною и не столько прямо заслуженным людям, сколько
своим свойственникам и фаворитам"; більш того, гетьмани маєтності у
старшин, "когда на кого осердятся, отнимали, а что всего больше делали,
то уже и после подтверджения г/осу/д/а/рского грамотами тех дере-
вень...". Особливо різко осуджував Полетика подібні дії гетьмана Мазе-
пи**, хоча йому в Коломацьких статтях "дозволено вместе с старшиною
раздавать деревни, но притом подтверждено, чтоб, естли оные деревни
подтверждены будут г/осуд/д/а/рскими грамотами, он бы их отнимать
не смел..." 28.
Отже, усунувши шляхетство від державних справ, гетьмани, вважав
Полетика, навіть "привласнили собі владу государів" — розпоряджалися
державним скарбом, роздавали й відбирали по своїй волі маєтності тощо.
Одна лише була завада на шляху до їхнього всевладдя — це Генеральна
військова рада — "древнєє и, с самого начала козацкого имени в Войске
Запорожском, употребляемое обыкновение, чтоб никаких новых и важ-
ных дел гетману не делать без общего войскового совета". Генеральна рада
збиралася у важливих справах й складалася з генеральних старшин, по-
лковників, полкових старшин і "заслужених людей". Для вирішення по-
точних справ гетьмани скликали генеральну старшину і полковників
(Старшинська рада). Для обрання гетьмана збиралося все Військо Запоро-
зьке. На радах, зазначав Полетика, звичайно, приймалися постанови, які
стосувалися "всього суспільства" ("все то, что до общества касалось"):
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2003, № 6 141
Портрети істориків минулого
вводилися нові податки, надавали старшинам на ранг маєтності, при-
значали старшин на уряди — "по общему выбору", вимагали від збирачів
податків звітів тощо...
На цьому переривається текст "Исторического известия" Григорія
Пол етики.
Таким чином, Полетика бачив устрій Української козацької держави у
складі Російської монархії з гетьманом на чолі, але щоб влада його була "в
своих пределах содержана", тобто, обмежена верховним виборним шля-
хетсько-старшинським органом (Радою), а привілейовані стани, передов-
сім шляхетство, щоб користувались усіма належними їм правами і при-
вілеями.
М. Василенко припускав, що Полетика почав писати свій твір "десь
перед роком 1781-м". Ліквідація Гетьманщини та поділ її на намісництва
того ж року "могли припинити його працю як недоцільну..." 29. Певною
мірою на Полетику могло вплинути й попередження чернігівського губер-
натора А. Милорадовича. Добре знаючи про "напрям думок" останнього,
губернатор у листі до нього від 14 серпня 1781 р. писав: "... Вы держитесь
однако ж моих советов — не подавать безумным меча: фамилия ваша, име-
ние, немолодые лета да будут смягчением патриотической горячности, иногда
невпопад (підкр. нами. — Л.М.). Вы не думайте, чтоб в Глухове (резиденції
генерал-губернатора Рум'янцева. — Л.М.) с вами равно соображали. Не
всему веру емлите, чтоб к искушению не послужило. Оставим дела, судь-
бою своею влекомые..."30. Попри все варто відзначити, що Полетика у цій
праці обстоював, спираючись на історичні факти, самобутність історич-
ного та суспільно-політичного розвитку України, прагнув показати роль
шляхетства як національної еліти. "Историческое известие", — писав далі
М. Василенко, — "як публіцистичний твір... свідчить про думки серед
української інтелігенції за тих часів, коли остаточно нищено український
суспільний устрій за Катерини II" 31.
Загалом у розглянутих творах Григорій Полетика, по-перше, постає
перед нами як переконаний автономіст: у вітчизняній історії він відшукує
аргументи на користь того, що Україна у складі Литовської і Польської
лержав була автономною їх частиною, а відтак і Україна-Гетьманщина у
складі Російської монархії також користувалась і повинна й надалі корис-
туватися широкою автономією. По-друге, автор виступає прибічником
ідеї елітаризму, стверджуючи, що лише національна еліта — освічене, пат-
ріотично налаштоване шляхетство — повинно бути панівною верствою
(станом) в Українській козацькій державі.
Зрештою, можемо стверджувати, що Григорій Полетика — один з яс-
кравих представників плеяди істориків-державників другої половини
XVIII ст.
' Л а з а р е в с к и й А. Отрывки из семейного архива Полетик // Киевская
старина . - 1891. - Т . 33. - № 4 . - С . 92.
2 Г р у ш е в с ь к и й М. Ілюстрована історія України. — К., 1990. — С. 430.
3 Киевская старина. — 1891. — Т. 33. — № 4. — С. 103.
4 Л а з а р е в с к и й А. Указ. соч. // Киевская старина. — 1891. — Т. 33. — № 4. —
С. 100.
5 Л о н г и н о в М. Материалы для истории Комиссии о сочинении проекта нового
Уложения. Список господам депутатам // Русский вестник. — 1861. — Т. 36. Прило-
жения. — С. 1—79.
6 Чтения в Обществе истории и древностей российских. — М., 1858. — Кн. 3. —
Отд. 6. — С. 62—92; Сборник имп. Российского исторического общества. — СПб.,
1882. - Т . 36. - С . 346-356.
142 ISSN 0130-5247. Укр. іст. жури., 2003, № 6
Портрети істориків минулого
' Л а з а р е в с к и й А. Указ. соч. //Киевская старина. — 1891. — Т. 33. — № 4. —
С. 101.
' Л а з а р е в с к и й А. Записка Г. А. Полетики о начале Киевской академии //
Чтения в Историческом обществе Нестора-Летописца. — К.. 1896. — Кн. 11. —
С. 46-48.
9 Киевская старина. — 1891. — Т. 33. — № 4. - С. 104—105.
10 Киевская старина. — 1893. — Т. 41. — № 6. — С. 499-500.
11 Киевская старина. — 1891. — Т. 33. — № 4. — С. 111 .
* Як відомо, О. Лазаревський та деякі інші історики вважають, що Г. Полетика був
автором "Истории Русов" — визначного патріотичного історико-публіцистичного тво-
ру. Проте в українській історіографії існують й інші думки щодо цього. На наш погляд,
Полетика, попри свій український патріотизм, був вельми лояльним до російської мо-
нархії, його світогляд був обмежений вузько становими інтересами. Все це ставить під
сумнів його авторство. Адже в "Истории Русов" бачимо критику російського царизму,
його політики щодо України після її приєднання до Російської держави, бачимо певну
апологетику гетьманів як провідників козацтва. В творі відсутня ідея елітаризму... Най-
більш ймовірно, що "История Русов" вийшла із середовища нової української інтеліге-
нції на зламі XVIII і XIX ст., кращі представники цієї інтелігенції вже перебували під
впливом ідей Просвітництва та певною мірою Французької революції, що відбилося в
авторських відступах у тексті "Истории Русов"...
12 Український археографічний збірник. — К., 1926. — Т. 1. — Док. № 63. — С. 142.
13 Там само.
14 Там само.
15 Там само.
16 В а с и л е н к о М. Збірка матеріалів до історії Лівобережної України та україн
ського права XVII—XVIII ст. // Український археографічний збірник. — Т. 1. — С. 55.
17 Український археографічний збірник. Т. 1. — Док. № 64. — С. 146.
18 Там само. — С 144.
19 Там само. — С. 145.
20 Там само .
21 Там само . — С 144 .
22 Там с амо . — Док . № 6 5 . — С 1 5 6 .
23 Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. — СПб., 1878. —
Т . X. - Док . № 8. - С . 432-436.
24 Укра їнський археографічний зб ірник . — Т . 1 . — С . 1 57 , 15 8 .
25 Там само . — С . 15 8 .
26 Там само . — С . 15 9 .
27 Там само . — С . 16 0 .
** Принагідно зазначимо ," що Полетика — типовий представник українського
шляхетства другої половини XVIII ст . , людина подвійної лояльності — у цьому творі ,
застосовуючи офіційну термінологію , називав гетьмана Мазепу "проклятым изменни -
ком . . . " (Укра їнський археографічний зб ірник . — Т . 1 . — С . 161) .
28 Український археографічний збірник . — Т . 1 . — С . 161 .
29 В а с и л е н к о М . Назв , праця / / Український археографічний зб ірник . —
Т. 1. - С 56.
30 Киев с к а я с т а рин а . — 1 8 9 4 . — Т . 4 7 . — № 1 0 . — С . 1 2 4 .
■ " В а с и л е н к о М. Назв. праця // Український археографічний збірник. —
Т . і . - С . 56.
Н. О. ГЕРАСИМЕНКО (Київ)
ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА
М. В. ДОВНАР-ЗАПОАЬСЬКОГО (1864—1934)
Однією з найяскравіших постатей в історичній науці України, Білорусії
та Росії є історик, археограф, фольклорист і етнограф М. В. Довнар-За-
польський. У радянській історіографії його згадували переважно у критич-
ному плані, як історика ліберально-буржуазного напрямку, а його життя,
наукова та педагогічна діяльність залишалися маловивченими. Лише у
90-х pp. XX ст. з'являються ґрунтовні, без класових упереджень дослі-
ISSN 0130-5247. Укр. km. журн., 2003, № 6 143
|