Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний аналіз
У статті подано науковий огляд історії формування та розвитку базових світоглядів і політичних настанов "Організації українських націоналістів" (ОУН). The scientific review of the history of forming and development of the basic world outlook and political directives of the Organization of...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 2004 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2004
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204971 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний аналіз / Г.В. Касьянов // Український історичний журнал. — 2004. — № 1. — С. 29-42. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859721395405062144 |
|---|---|
| author | Касьянов, Г.В. |
| author_facet | Касьянов, Г.В. |
| citation_txt | Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний аналіз / Г.В. Касьянов // Український історичний журнал. — 2004. — № 1. — С. 29-42. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | У статті подано науковий огляд історії формування та розвитку базових світоглядів і політичних настанов "Організації українських націоналістів" (ОУН).
The scientific review of the history of forming and development of the basic world outlook and political directives of the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) is given in the article.
|
| first_indexed | 2025-12-01T09:42:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний анапіз\
';'.'t' І Питання новітньої історії України
' Г.В.Касьянов (Київ)
ІДЕОЛОГІЯ ОУН: ІСТОРИКО-
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ
Попередні зауваження
Об'єкт цього аналітичного огляду - світоглядні та політичні основи
діяльності Організації Українських Націоналістів. Оскільки історія та ідео-
логічна еволюція ОУН залишаються предметом гострих політичних дис-
кусій, автор вважає за потрібне зауважити, що даний огляд не пов'язаний з
його політичними поглядами та симпатіями і призначений для суто наукової
дискусії. З цієї ж причини даний нарис обмежується саме науковими інтер-
претаціями ідеології ОУН, партійна та контрпропагандистська публіцистика
використовується лише як історіографічне джерело. Авторські узагальнення
і висновки не варто сприймати як остаточні, тим більше, як вердикт. Пробле-
ма потребує набагато тривалішого, детальнішого, комплексного дослідження,
не пов'язаного ні з "державним замовленням", ані з поточними інтересами та
амбіціями політичних груп1.
Як у науковій літературі, так і в публіцистиці широко застосовується
словосполучення "ідеологія ОУН". Аби уникнути непорозумінь, пов'язаних з
різним прочитанням терміна, зауважимо, що "ідеологія" в даному
дослідженні означатиме сукупність взаємопов'язаних ідей, цінностей та сим-
волів, які мають світоглядне значення для певної групи 2. У більш конкретно-
му втіленні словосполучення "ідеологія ОУН" вживатиметься, коли аналізу-
ватиметься комплекс цих ідей, символів та цінностей, означених у політично-
програмних документах Організації Українських Націоналістів.
Обговорюючи проблеми еволюції ідеології ОУН, треба також брати до
уваги той факт, що ця організація ніколи de-facto не існувала як єдина,
цілісна спільність. ОУН формально почала діяти взимку 1929 p., після
об'єднання кількох невеликих українських націоналістичних організацій з
еміграції та із західноукраїнських земель, що перебували у складі Польщі.
Майже безпосередньо після створення ОУН розпочалися серйозні тертя між
вищим керівництвом (Проводом ОУН), в якому домінували представники
еміграції, та Крайовою Екзекутивою ОУН на західноукраїнських землях.
ОУН у Західній Україні впродовж десятиліття діяла як напівавтономна від
Проводу структура. Намагання останнього контролювати керівників "краю"
перетворилися на приховану внутрішню боротьбу, яка зрештою, після заги-
белі лідера ОУН Євгена Коновальця, закінчилася у 1939 - 1941 pp. так зва-
ним "розколом ОУН" - фактичним оформленням реального стану справ. В
основі цього розколу не було ґрунтовних ідеологічних розбіжностей, не існу-
вало серйозних змістовних відмінностей між програмами двох ОУН - "бан-
дерівської" та "мельниківської".
У другій половині 1940-х - середині 1950-х років визрів і трапився ще
один розкол ОУН, коли від "бандерівської" частини відмежувалися ті діячі, які
не погоджувалися з поверненням організації до ортодоксальних ідеологічних
засад довоєнного періоду, так звані "двійкарі". У цьому випадку розкол мав ви-
разний ідеологічний підтекст, хоча й з не менш виразними ознаками конфлікту
особистостей (про це йтиметься далі) 3. Підвалини цього розколу було закла-
дено 1943 p., коли III Великий Збір ОУН ухвалив програму, що стала відхо-
дом від радикального націоналізму тоталітарного типу.
У першій половині 1990-х років, коли ОУН "фізично" повернулася в Ук-
раїну - "мельниківці" під власною назвою, "бандерівці" - під парасолькою
Конгресу Українських Націоналістів (КУН), на місцевому грунті утворили-
ISSN 0130-5247. Укр. lern, журн., 2004, №1 _________________________________________ 29
Г. В. Касьянов (Київ)
ся нові організації, які також ідентифікували себе як ОУН - на середину
1990-х існувало принаймні два нових утворення, які претендували на тра-
диційну назву "Організація Українських Націоналістів в Україні"Ґ і мали
локальний, дуже обмежений вплив у західних регіонах України.
На цьому тлі стає зрозумілим, що розгляд "ідеології ОУН" має базувати-
ся на тому припущенні, що вона також ніколи не існувала як світоглядний
моноліт. Зрозуміло, на початковому етапі існування ОУН склався певний
набір центральних світоглядних принципів, які впродовж десятиліть залиша-
лися незмінними, але при цьому вони ніяк не могли розглядатися як моно-
польний ідеологічний продукт лише самої ОУН - загалом вони збігалися з
базовими світоглядними засадами будь-якого націоналізму (державність
нації, її суверенітет, культурна гомогенність). Однак трактування цих прин-
ципів, способи їхньої реалізації та взаємодії з іншими ідеологіями мали
"місцеву специфіку" і змінювалися, щоправда, різними темпами і в різних
спрямуваннях в окремих відгалуженнях руху.
Як єдиний, внутрішньо відносно узгоджений комплекс базових посту-
латів і принципів "ідеологія ОУН" формувалася впродовж 1920-х - 30-х
років. При цьому поза згаданим комплексом основних положень спостеріга-
лося, хоча й досить обмежене колом інтересів, але все ж таки розмаїття інтер-
претацій. Під час Другої світової війни і після неї, коли деякі основні
політичні компоненти ідеології ОУН було піддано ревізії, трапився згаданий
розкол на "ортодоксів" і "ревізіоністів" (1943-1954 pp.), крім того, розпочала-
ся повільна еволюція "мельниківської" ОУН. Упродовж 1940-х - 1980-х pp.
усі три течії ОУН, які мали організаційне оформлення, розвивалися кожна
своїм шляхом. Після тривалої ідеологічної стагнації "мельниківці" досить
рішуче змінили ідеологічне обличчя. "Двійкарі" практично перейшли на по-
зиції демократичного націоналізму, поза тим якихось визначних ідео-
логічних декларацій вони не залишили. "Бандерівці" після вигнання
"ревізіоністів" та повернення на довоєнні позиції найдовше перебували в
стані ідеологічного догматизму, і їхні спроби еволюціонувати в бік плю-
ралізму та відходу від деяких принципів ортодоксального націоналізму зраз-
ка 1930-х років були досить суперечливими і не завжди послідовними.
Інтерпретації
Упродовж більше як сімдесяти років існування ОУН (у різних органі-
заційних іпостасях) склалися досить усталені версії інтерпретацій її світо-
глядних засад та політичних програм. Історичну першість мають політико-
ідеологічні інтерпретації, які датуються другою половиною 1920-х років, ко-
ли випрацьовувались елементи ідеології прийдешньої ОУН, та початком
1930-х років, коли організація стала об'єктом критики представників інших
політичних спрямувань. Ми зосередимося на наукових інтерпретаціях, які
внаслідок відомих обставин вперше з'явились у західній історіографії.
Чи не найбільш усталеним терміном для окреслення ідеології та політич-
ної практики ОУН 1930-х років у західній науковій літературі став "інтег-
ральний націоналізм" - поняття, яке до цього застосовувалось щодо фран-
цузького радикального монархічного націоналізму початку XX ст. У рамках
цього родового поняття, зазвичай, об'єднують європейські праворадикальні,
тоталітаристські рухи першої третини XX ст.
Автор найбільш відомої праці про ОУН Джон Армстронг, спираючись на
узагальнення одного з піонерів наукових досліджень націоналізму, Карлтона
Дж. Гейза, визначає такі світоглядні параметри українського "інтегрального
націоналізму":
1) віра в те, що нація є найвищою цінністю, якій мають бути підпорядко
ваними всі інші;
2) апеляція до містичної ідеї єдності всіх особистостей, які складають
націю, зазвичай основаної на тому припущенні, що в одне органічне ціле їх
ЗО _________________________________________ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, №1
Ідеологія ОУН: іапорико-ретроспекпшвний аналіз]
об'єднують біологічні характеристики або незворотні наслідки спільного
історичного розвитку;
3) підпорядкування раціональної, аналітичної думки "інтуїтивно пра
вильним" емоціям, ірраціональність;
4) наявність харизматичного лідера чи еліти націоналістів-ентузіастів,
які вважаються уособленням "волі нації";
5) культ дії, війни та насильства, які вважаються вираженням вищої
біологічної життєздатності нації"5.
Ці риси, за Армстронгом, були спільними для націоналістичних рухів,
які з'явилися в Європі у 1920-ті роки, і український "інтегральний
націоналізм" (саме ОУН була, як він вважає, носієм цієї ідеології) не був ви-
нятком, тим більше, що цей рух значною мірою був продуктом копіювання
європейських зразків. При цьому варто взяти до уваги одне зауваження Дж.
Армстронга: "Інтегральний націоналізм" за своєю природою є рухом окремих
націй, а не універсальною ідеологією, і послідовники останнього відкидають
систематичні раціональні програми.
На думку Дж. Армстронга, в українському варіанті "інтегрального
націоналізму" можна також знайти "міцні елементи ліберальних, демокра-
тичних, а також і християнських принципів, навіть якщо учасники руху на
словах заперечували їх. У практичній діяльності навіть найрадикальніших
груп ніколи не бракувало пошани щодо формальної освіти, установленого ав-
торитету, права на індивідуальний та громадський вибір"6.
З цим міркуванням можна погодитися в головному аспекті: зрозуміло,
що в доктринальних постулатах ОУН можна знайти елементи згаданих
принципів, і це є цілком природнім, бо дистильованих ідеологій не існує. Що
ж до визнання права на індивідуальний та громадський вибір, пошани до ус-
тановленого авторитету чи формальної освіти у "практичній діяльності"
ОУН, то, очевидно, все це могло існувати лише в тих варіантах, коли це збіга-
лося з ідеалами самої ОУН, в інших випадках організація демонструвала во-
рожість до інших спрямувань українського руху чи до "відступників" та
"фракціонерів", що, між іншим, призвело до драматичних розколів,
внутрішніх протистоянь та епізодів, які заслужили моральний осуд чільних
представників українського суспільства.
Олександр Мотиль також вказував на те, що термін "інтегральний
націоналізм" цілком відповідає ідеології ОУН. Порівнюючи французький інте-
гральний націоналізм (зокрема ідеї Шарля Морра та Моріса Бареза) з ідео-
логічними засадами ОУН, він звертає увагу на типологічні ознаки, які
споріднюють їх. Обидва рухи були: 1) колективістськими, тобто такими, де ко-
лектив підпорядковував собі особистість; 2) детерміністськими - доля індивіда
визначалася його належністю до нації; 3) антиінтелектуалістськими; 4) реля-
тивістськими - оскільки відстоювали погляд, що кожна нація має свою правду;
5) емпірично орієнтованими - національну істину можна було пізнати лише в
реальному житті, а не за допомогою теорії; 6) традиціоналістськими; 7) анти-
парламентарними; 8) мілітаристськими; 9) федералістськими7.
Зауважимо, що поруч з "інтегральним націоналізмом", українським уо-
собленням якого згадані дослідники передусім вважають Організацію Ук-
раїнських Націоналістів (ОУН) та її попередників (Легію Українських
Націоналістів, Союз Української Націоналістичної Молоді та ін.) можна по-
ставити споріднений з ним, але дещо відмінний варіант радикального, то-
талітарного націоналізму, так званий "донцовський" ("чинний") націоналізм.
Між донцовським "чинним націоналізмом" і так званим "організованим
націоналізмом", хоча вони й були спорідненими явищами принаймні у 1930-
ті роки, існували досить серйозні розбіжності, передусім, у тому, що "ор-
ганізований націоналізм" з усіма його крайнощами пропонував певну конст-
руктивну політичну програму, мав риси систематизованого світогляду,
політичної доктрини, тоді як "чинний націоналізм" Д. Донцова був зразком
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, №1 _________________________________________ 31
Г. В. Касьянов (Київ)
тотальної критики, нігілізму, йому бракувало елементів конструктивної про-
грами, і він не представляв собою виробленої світоглядної системи, будував-
ся на публіцистичних посилках8. Це була привабливість святотатства,
приємна, збуджуюча дражливість руйнування авторитетів за відсутності про-
думаної зваженої стратегії. Можливо, саме цим пояснюється її потужний
емоційний вплив серед молоді - донцовські гасла, оформлені у привабливу,
яскраву публіцистичну фразу, сприймалися набагато легше, аніж переважно
громіздкі теоретичні конструкції ідеологів ОУН 1920-х - 30-х років, жодний
з яких не міг похвалитися літературно-публіцистичним даром рівня Донцо-
ва. Його книга "Націоналізм" справила колосальне враження саме на ту час-
тину молоді в Західній Україні, яка згодом стала основою "крайової ОУН".
Якщо порівнювати спрямованість ідей Донцова та ідеологів ОУН, мож-
на впевнено твердити, що культ ірраціоналізму, ідеалізм та ідея ордену кра-
щих людей нації, пропаговані Д. Донцовим, збігалися з відповідними риса-
ми та настановами ідеології ОУН 1930-х. Однак ідейна наближеність, як
відомо, не призвела до продуктивної політичної співпраці.
Для діячів ОУН з емігрантського середовища 1920-х - 30-х років Д. Дон-
цов з його ідеями не мав статусу націоналістичного гуру, навіть більше, вой-
овнича деструктивність його настанов стала об'єктом їхньої критики. Що-
правда, керівництво ОУН утримувалося від оприлюднення цієї критики в
пресі у 1930-ті роки, вважаючи це тактично недоцільним кроком.
Під час Другої світової війни, коли в середовищі ОУН під впливом
політичних реалій розпочалася ревізія базових ідейних і політичних настанов
передвоєнного періоду, розходження з "чинним націоналізмом" Д. Донцова
стало очевидним. Його зауваження до програмних настанов III Надзвичайно-
го Великого Збору ОУН (б) (серпень 1943 p.), які він зробив на прохання ор-
ганізаторів, були проігноровані. У другій половині 1940-х років Д. Донцов
вдався до жорсткої критики як згаданих програмних настанов і доповнень до
них 1950 р., так і праць підпільних публіцистів ОУН(б) - ця критика була
настільки упередженою, що Провід ОУН на українських землях виступив із за-
судженням Д. Донцова.
У післявоєнний період керівництво Закордонних Частин ОУН(б) подба-
ло про забезпечення певного матеріального достатку для Д. Донцова, коштом
організації видавалися його праці, він мав можливість публікуватися в пресі
ОУН(б). М.Сосновський, автор найбільш вдалої праці про Д. Донцова, нагаду-
вав, що на деяких форумах 34 ОУН у 1955 - 1968 pp. виголошувалися фор-
мальні адреси-привітання на вшанування Д. Донцова. Однак формальних по-
силань на нього та його погляди як на легітимізовану складову доктрини ОУН
не було. На IV Великому зборі ОУН (б) у 1968 р. програмні настанови
1943-1950 pp., які були відходом від тоталітарного "драйву" 1930-х, нарешті
було піддано відвертій ревізії, до програми увійшли пасажі, які нагадували
донцовський "чинний націоналізм" 1920-х. Однак, як твердив М.Сосновський,
"...програмова частина ідеології "чинного націоналізму", зокрема методи і фор-
ми соціяльної і політичної організації нації, не знайшла практичного застосу-
вання. Таким чином, розрив українського націоналістичного руху, репрезенто-
ваного всіми фракціями ОУН, з ідеологією "чинного націоналізму", що стався
в роки другої світової війни, треба вважати за остаточний, без уваги на менші
чи більші перехідні хитання та наявні тенденції серед деяких людей поверну-
тися до цієї ідеології"9. Цей висновок, безумовно, заслуговує на увагу як спроба
найбільш розважливої частини "бандерівської" ОУН відмежуватися від Д.
Донцова, постать якого в ідеологічному сенсі на початок 1970-х років явно
виглядала дещо антикварною. Разом з тим не можна не помітити, що це було
радше намагання представити бажане за дійсне - ідеологічна еволюція найор-
тодоксальнішої частини "бандерівської ОУН" (а саме ця частина організації
досить стабільно панувала тут у 1960-ті-70-ті роки) відбувалася в руслі "дон-
32 _________________________________________ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, №1
Ідеологія ОУН: іапорико-ретроспектившш аналіз
цовізації" і слідування революційній ортодоксії зразка 1930-х років, можливо,
без деяких крайнощів того часу.
Діячі "мельниківської" ОУН також чимало уваги приділили доведенню
саме ідеологічних розбіжностей між націоналізмом ОУН та відповідними
елементами "донцовського націоналізму". В. Мартинець, зокрема, присвятив
цій темі розлогу працю "Ідеологія організованого і т. зв. волевого
націоналізму" t().
Усі аргументи, спрямовані на відокремлення "донцовського"
націоналізму як своєрідної версії радикальної націоналістичної ідеології від
"ідеології ОУН" мали практично-політичне значення і визначалися політич-
ною кон'юнктурою і навіть особистими амбіціями учасників дискусії. Крім
уже згаданих відмінностей між цими двома спрямуваннями думки та різниці
у підходах до тактичних питань, принципових світоглядних відмінностей між
ідеологією ОУН 1920-х - 30-х років та "націоналізмом Донцова" не було.
Принципові розбіжності з'явилися тоді, коли сама ОУН пережила досить
серйозну ідеологічну метаморфозу в роки Другої світової війни.
Формування ідеологічних основ (1920-ті - 1930-ті pp.)
Очевидно, аналізуючи процес формування ідеологічних основ ук-
раїнського націоналістичного руху, не можна оминути питання про загаль-
ноісторичний контекст чи передумови виникнення радикально-
націоналістичного спрямування. Загалом це питання досить докладно
висвітлено в науково-аналітичних працях інших дослідників. Отже, підсу-
муємо їхні узагальнення і додамо деякі власні спостереження та коментарі.
Практично всі дослідники вважають виникнення радикально-націо-
налістичного руху реакцією частини українського суспільства на поразку Ук-
раїнської революції 1917-1921 pp. та ліквідацію реальної української держав-
ності і поділ етнічних українських земель між іншими державами 11. Звідси
виводяться інші логічні конструкції, які мають пояснити причини і характер
виникнення руху: обструктивна політика відповідних держав щодо ук-
раїнського населення, гальмування соціального розвитку української нації в
цих державах з відповідним пониженням рівня соціальної мобільності і
суспільного статусу українців, розчарування частини політично активного
українського суспільства в принципах демократії, моральний і політичний
занепад українських політичних партій в еміграції, наявність суспільних
груп, здатних на самоорганізацію під радикально-націоналістичними гаслами
(студентство і українські офіцери), зростання впливів тоталітарних, правора-
дикальних рухів у Європі на фоні незадоволення політикою західних демо-
кратій, для яких українське питання було маргінальним, зрештою - ідео-
логічна еволюція окремих особистостей, що мали вплив на суспільну
свідомість і наявність нехай слабкої, але власної традиції радикально-
націоналістичного мислення.
Не можна не згадати й того, що політичний клімат деяких держав, де ви-
никали осередки українського радикально-націоналістичного руху, давав
можливості для його більш-менш сталого розвитку. Варто пригадати, що
провідні еміграційні осередки націоналістичних організацій на еміграції ут-
ворилися і діяли в демократичних країнах (Європа і США). На західноук-
раїнських землях за всіх відомих нам історичних умов навіть найбільш
жорсткі політичні режими не досягали такого рівня репресивності, як в
СРСР, отже, і там був, нехай обмежений, простір для діяльності згаданих ра-
дикальних груп. Незважаючи на цілком зрозумілі спроби партійних істориків
ОУН довести, що в СРСР у 1920-ті - 1930-ті роки існувало організоване
націоналістичне підпілля, очевидно, що така можливість була мінімальною,
такою, що її ніяк не можна порівняти зі згаданими країнами.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, МІ _________________________________________ 33
Г. В. Касьянов (Київ)
Говорячи про інтелектуальні чинники, які вплинули на формування ук-
раїнського "інтегрального націоналізму" (який він власне ототожнював з
ОУН), Іван Лисяк-Рудницький стверджував, що "у доктрині націоналізму є
відгомін ірраціоналістичних, волюнтаристичних і віталістичних теорій, що
були в той час популярними в Західній Європі (Ф. Ніцше, А. Бергсон, Ж. Со-
рель, Г. Лебон, О. Шпенглер та ін.)"12.
Процес формування базових ідеологічних засад націоналістичного руху
розпочався певною мірою спонтанно, вже на початку 1920-х років, але з сере-
дини 1920-х у ньому відчувається дедалі більша впорядкованість, пов'язана з
його організаційною еволюцією. Значним кроком уперед стало створення
націоналістичних часописів ("Національна думка", "Державна нація", "Роз-
будова нації"), на сторінках яких, власне, й усталювалися основні ідеологічні
постулати руху. Формування націоналістичних організацій (Легія Ук-
раїнських Націоналістів, Союз Української Націоналістичної Молоді, Група
Української Національної Молоді) супроводжувалося досить гострими ідео-
логічними дискусіями і відходом тих, хто не погоджувався з його явними ан-
тидемократичними тенденціями.
Попереднє узгодження основних ідеологічно-програмних постулатів на-
передодні утворення ОУН відбувалося передусім на сторінках празького ча-
сопису "Розбудова нації", який згодом перетворився на головний теоретично-
інформаційний орган ОУН. Саме довкола нього сформувалася група діячів,
які й стали постачальниками та артикуляторами ідей, покладених в основу
політичної програми майбутньої організації - М. Сціборський, Дм. Анд-
рієвський, Ю. Вассіян, В. Марганець, С. Ленкавський, 3. Пеленський та ін.
В журналі інтелектуально домінували представники еміграції. Зауважимо,
що, незважаючи на цілеспрямовані організаційні зусилля на момент створен-
ня ОУН (скликання Конгресу ОУН), залишалося чимало неузгоджених пи-
тань світоглядно-ідеологічного характеру, що позначилося на перших про-
грамних документах організації.
Постанови Конгресу Організації українських націоналістів (Відень, 28
січня - 3 лютого 1929 р.) стали першим систематизованим варіантом викладу
світоглядно-ідеологічних основ ОУН. Ідеологічну комісію Конгресу очолював
Дм. Анд-рієвський, і, як свідчить 3. Книш, найбільше тривалих дискусій
відбувалося саме тут, і дискусії ці точилися саме між "крайовиками" (СЛен-
кавський та Д.Охримович) і представниками еміграції - Д. Андрієвським та
С. Демчуком 1:). На думку П. Мірчука, суть полеміки полягала в тому, що
"Юліян Вассіян, Степан Ленкавський і Степан Охримович обстоювали філо-
софічно-ідеалістичні основи українського націоналізму ..., теоретично сфор-
мульовані в писаннях Миколи Міхновського і Дмитра Донцова. Іншу кон-
цепцію заступали Дм. Андрієвський і Дм. Демчук, які намагалися включити
до ідеології українського націоналізму елементи матеріалістичного світогля-
ду та демократизм типу уенерівщини. Перемогла перша концепція"и. 3.
Книш слушно не погодився з таким окресленням цієї дискусії. Цілком оче-
видно, що твердження П. Мірчука несли на собі явний відбиток повоєнних
ідеологічних суперечок між "бандерівцями", з одного боку, і "мельниківцями"
та "двійкарями", - з іншого. Очевидно, що суперечності на Конгресі ОУН
1929 р. (який фактично був установчим форумом) стосувалися не стільки
світоглядних розбіжностей чи термінологічних відмінностей, скільки ради-
кальності і контекстуального розуміння формулювань. Зрозуміло, що "край-
овики" сповідували підходи та настанови у стилі Д. Донцова, вплив якого на
них був надзвичайно потужним. Представники еміграції дотримувалися
більш зваженої позиції, але до принципових ідеологічних розбіжностей не
дійшло. Політико-ідеологічний блок програмних настанов укладався шляхом
консенсусу, отже, йшлося про те, щоб задовольнити всіх тих, хто йшов на
об'єднання різних націоналістичних організацій в єдину.
34 ________________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іап. ж)рн., 2004, №1
Ідеологія ОУН: іапорико-ретроспективний аналіз
Найвищим типом людської організації проголошувалась нація як
внутрішньо органічна, цілісна спільнота. Український націоналізм визначав-
ся як "духовий і політичний рух", який виник природнім шляхом "з
внутрішньої природи Української Нації в час її зусильної боротьби за підста-
ви і цілі творчого буття"16. Абсолютизація органічності нації та українського
націоналізму, їхньої природності стала одним з базових і незмінних посту-
латів, яких ОУН у всіх її іпостасях неухильно дотримувалася впродовж усієї
своєї історії.
Природною формою самоствердження нації та найвищим щаблем її роз-
витку проголошувалася держава, у цьому ОУН слідувала принципам класич-
ного націоналізму, і цей елемент залишався незмінним у її програмах до по-
чатку 1990-х років.
Майбутня форма державного устрою визначалася досить туманно і мала
змінюватися відповідно до трьох етапів "державного будівництва України".
На першому етапі - "національного визволення" чи "визвольної боротьби" -
йшлося про встановлення національної диктатури (в яких формах буде ре-
алізовано цю диктатуру, не згадувалося). В перехідний період побудови ос-
нов державності, після перемоги національної революції, "голова держави"
мав "підготовити створення найвищих законодавчих органів на засаді пред-
ставництва всіх організованих суспільних верств". Зрештою, із закінченням
"перехідного періоду", із стабілізацією держави мав утворитися "представ-
ницький орган", який призначав би голову держави. Останній мав формува-
ти найвищий орган виконавчої влади, відповідальний перед ним та "найви-
щим законодавчим тілом" 17.
Надто загальний характер формулювань щодо такого важливого компо-
ненту політичної програми, як майбутній державний устрій, можна пояснити
або тим, що автори програмних настанов навмисно вживали загальники, які
можна було б трактувати в різний спосіб, або тим, що вони самі остаточно не
визначилися з цим. Цікаво, що і в програмі ОУН 1939 p., і в програмних до-
кументах "мельниківців" другої половини 1940-х років майже без змін повто-
рювалась теза про згадані три етапи державного будівництва 18.
Зрештою, не варто забувати й того, що до руху на всіх його етапах
приєднувались люди, світогляд яких не вповні підпадав під гасло "інтеграль-
ного націоналізму". На першому конгресі висловлювалося чимало ідей і про-
позицій, які часом мали взаємно суперечливий характер - ігнорувати їх було
неможливо, але й взяти їх усі до уваги означало б перетворення програмних
документів на еклектичний набір гасел. Потрібний був або компроміс, або
відповідна тактика. У листі (16.07.1929) до Макара Кушніра (Богуша) член
Проводу ОУН і редактор журналу "Розбудова нації" Володимир Марганець
писав: "Біда в тому, що Конгрес не висловився ясніше про майбутній держав-
ний устрій України. Під тим оглядом ми на Конгресі вели досить
макіявелістську лінію: якби всі устрої взяли до нашої програми, то з ніяким
не зв'язалися на життя і смерть" 19. Певна аморфність і декларативність про-
грамних настанов слугувала засобом інтеграції різних поглядів, була, з одно-
го боку, передумовою хиткої єдності "краю" та емігрантської частини ор-
ганізації, з іншого, - свідченням того, що вироблення більш змістовної про-
грами - справа майбутнього. Варто згадати також і ту обставину, що пред-
ставники із Західної України були у переважній меншості на конгресі, а всі
доповіді (реферати) на світоглядно-ідеологічні та організаційно-політичні
теми виголошували представники еміграції.
Перші програмні документи ОУН були скоріше маніфестом, декла-
раціями, аніж докладно продуманою стратегічною програмою. Деталізація і
з'ясування програмно-ідеологічних питань відбувалися на сторінках
націоналістичних видань. Процес ідеологічного "дозрівання" тривав аж до
кінця 1930-х років на фоні справжнього тріумфу тоталітарних режимів і
ISSN 0130-5247. Укр. іст. щ-рн., 2004, МІ ________________________________________ 35
Г. В. Касьянов (Київ)
рухів у Європі, поступового погіршення українсько-польських відносин у
Західній Україні і посилення тиску на українське суспільство, катаст-
рофічних для українців подій у Радянській Україні. Усе це не могло не позна-
читися на ідеології ОУН, не кажучи вже про її тактику та зовнішньополітич-
ну орієнтацію. Ідеологічні настанови набували значно більш радикальної то-
нальності та спрямування. При цьому еміграційна частина діячів ОУН дедалі
глибше поринала в ідею корпоративізму - тут явним лідером ідеологічних
розробок був М. Сціборський.
Ідейні шукання представників "краю" були менш систематизованими і
явно несли на собі відбиток "донцовського" націоналізму. Влучну характери-
стику їм дав І. Лисяк-Рудницький: "... В 30-х роках інтелектуальний рівень
націоналістичного середовища помітно обнизився; молоді публіцисти-диле-
танти бралися з самовпевненістю до вирішування т. зв. гльобальних проблем.
/.../ Ця література не служила пізнанню світу, але мала на меті творити пев-
ну емотивну атмосферу. Націоналізм виразно збільшив вольову насна-
женість і бойову енергію українського громадянства поза УРСР, але одночас-
но він обнизив рівень його політичної культури"2().
Розкол ОУН на дві фракції - прибічників С.Бандери та прихильників
А.Мельника, як уже згадувалось, не мав специфічно ідеологічного підґрунтя.
В центрі конфлікту були питання тактики і конфлікту між "краєм" та
еміграцією. Розкол силою факту легітимізував реальний стан справ: на-
явність двох практично автономних організацій - еміграційної мережі ОУН
та "крайової" організації; очевидний конфлікт між "практиками" та "теорети-
ками", який до того ж набув рис конфлікту поколінь; персональні тертя між
керівниками 21. Американський дослідник П. Балей висловлює припущення
про можливу роль у розколі ОУН німецької розвідки та її представника у
керівництві ОУН Р. Ярого22.
Програмні документи ОУН, ухвалені на II Великому Зборі ОУН у Римі
(27 серпня 1939) та "бандерівському" зборі ОУН у Кракові (квітень 1941) не
містили принципових розбіжностей ідеологічного характеру. Варто лише па-
м'ятати, що програма майбутніх "мельниківців" писалася саме як ідеологічний
документ з просторими історіософськими і теоретичними узагальненнями (її
головним автором був М. Сціборський). Програму, ухвалену 1939 p., можна
вважати логічним і завершеним продовженням програмних настанов 1929 р.
Програма "бандерівської" фракції, яку готували вже під час Другої Світової
війни, після знищення Польщі та дедалі очевиднішої підготовки війни на сході,
більше нагадує практичну програму дій у конкретних умовах і містить більше
практично-політичних гасел і менше теоретичних міркувань.
Обидві програми мали значно радикальніший і конкретніший характер
порівняно з програмою 1929 р. Обидві підтверджували принцип національ-
ної солідарності і заперечували політичну легітимність поділу суспільства на
класи. Головною метою проголошувалося створення "Української Суверен-
ної Соборної Держави" ("мельниківці") чи "Суверенної Соборної Ук-
раїнської Держави" ("бандерівці"). Засіб досягнення цієї мети в обох програ-
мах також був однаковий - національна революція. Щоправда, у "бан-
дерівській" програмі додавався новий елемент: йшлося про українську рево-
люцію "в московській імперії СРСР в парі з визвольною боротьбою понево-
лених Москвою народів під гаслом: "Свобода народам і людині"23. Явною була
і "протимосковська" спрямованість програми бандерівців (цілком контек-
стуальна після анексії Західної України СРСР), а також очевидні анти-
семітські мотиви - у тій частині, де йшлося про євреїв як "подпору московсь-
ко-большевицького режиму".
Незмінними залишалися принципи надпартійності і надкласовості за умов
тотального політичного панування ОУН у майбутній українській державі: у
програмі 1939 р. ця ідея формулювалася досить чітко і безапеляційно: "Існу-
36 ________________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, МІ
Ідеологія ОУН: іапорико-ретроспектнвний аналіз
вання політичних партій буде заборонено законом. Єдиною формою політич-
ної організації населення Держави буде ОУН - як підстава державного ладу й
чинник національного виховання та організації суспільного життя" 24. При
цьому ОУН проголошувалась орденом кращих, елітою нації. Програма 1941 р.
формулювала цей принцип більш завуальовано: йшлося про те, що ОУН бо-
реться "за плянову організацію цілого господарського й суспільного життя" 25 -
на ролі ОУН у цій "плановій організації" прямо не наголошувалося.
Спільними і незмінними для обох програм були основні світоглядні
принципи: ідеалізм, волюнтаризм, ідея створення людини нового типу,
месіанізм, елементи народництва, ідея органічності нації та вищості її інте-
ресів. Це ж стосується формулювань про головну мету руху та шляхи її до-
сягнення. Спільним для обох програм був радикальний мілітаризм, який кон-
кретизувався в планах створення збройних сил.
Обидві програми трактували соціально-економічні проблеми в дусі ета-
тистського патерналізму, розглядаючи державу як головну інституцію, що
несе відповідальність та обов'язок вирішення цих проблем. Принцип конку-
ренції між суспільними верствами заперечувався, держава та поєднані з нею
корпоративно-професійні об'єднання були тими органами, які мали забезпе-
чувати соціальну злагоду в суспільстві.
Найочевидніше розходження в програмах стосувалося принципів
керівництва самою організацією. Програма 1939 p., яка ухвалювалась за умов
явного загострення суперечностей між еміграційним Проводом і "крайовика-
ми", змусила перших шукати шляхів формальної легітимізації позицій на-
ступника Є. Коновальця. Таким чином принцип вождізму був доведений до
абсолюту. Голова Проводу Українських Націоналістів проголошувався та-
кож і "Вождем Нації". Відповідальність за свої дії він мав нести "перед Богом,
Нацією і власним сумлінням". Лише він мав право скликати Великий Збір
ОУН, призначати членів Проводу, легітимізувати рішення Великих Зборів26.
Усе це, як уже згадувалося, було не лише даниною часові чи авторитарними
амбіціями авторів внутрішнього устрою ОУН, а й відвертим намаганням
протиставити формальний авторитет вождя амбіціям молодшого загалу
ОУН "з краю". Зауважимо, що А. Мельник за своїм вихованням та стилем яв-
но не підходив на таку роль, і згадані вождівські настанови фактично залиши-
лися деклараціями.
Цікаво, що у "бандерівської" частини ОУН питання про керівництво ор-
ганізацією було задекларовано в більш демократичному ключі - безумовно,
значну роль тут відіграло бажання протиставити свою версію "мель-
никівцям": влада провідника організації (досить велика) мала узгоджуватися
з колегіальними органами - Проводом і Великою Радою27. Як показали по-
дальші події, це не стало на перешкоді фактичному культивуванню персони
вождя - С. Бандери і реальному запровадженню принципу вождізму.
Отже, на кінець 1930-х років загальний світоглядно-ідеологічний порт-
рет українського націоналістичного руху, представленого ОУН, мав досить
завершений вигляд. Український радикальний націоналізм мав виразні риси
тоталітарного, антидемократичного і антикомуністичного революційного ру-
ху, в основу якого було покладено культ дії, войовничий ідеалізм та волюнта-
ризм, примат національного над вселюдським. Націю було представлено як
найорганічнішу, найприроднішу форму організації людства. Інтереси нації
переважали над інтересами індивіда.
Соціальна і політична програми руху складалися з елементів державного
синдикалізму, етатизму, ідей надкласової солідарності і примату інтересів
нації над інтересами особистості, принципів соціальної справедливості.
Політичний елітаризм поєднувався з соціальним егалітаризмом. Особливий
наголос на ролі селянства як основи української нації (більше помітний у
програмі 1939 р.) свідчить про наявність потужних народницьких елементів
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, №1 _________________________________________ 37
Г. В. Касьянов (Київ)
в ідеології ОУН. Соціально-економічний блок програмних настанов ОУН за-
лишався найменш виробленим і опрацьованим, власне цим питанням
приділялося найменше уваги, але він містив суміш соціалістичних, соціал-де-
мократичних і народницьких ідей, яка мала убезпечити принцип надкласової
побудови української нації.
Деякі риси ідеології ОУН та певні елементи політичної практики цієї ор-
ганізації дали підстави опонентам руху і багатьом дослідникам поставити ЇЇ в
один ряд з італійським фашизмом та німецьким націонал-соціалізмом. Спро-
буємо з'ясувати деякі аспекти цієї проблеми.
ОУН, італійський фашизм та німецький націонал-соціалізм
Одним з найбільш заплутаних питань, довкола якого накопичується чи
не найбільше суперечностей, ідеологізованих стереотипів та непорозумінь, є
подібність українського радикального націоналізму, репрезентованого ОУН,
до італійського фашизму та німецького націонал-соціалізму (останній також
нерідко визначають ідеологічно усталеним але історично некоректним тер-
міном "фашизм"). Ідеологічна традиція характеризувати ОУН як фашистські
рух та ідеологію і в такий спосіб ставити їх "на одну полицю" сягає кінця
1920-х - початку 1930-х років, коли політичні противники та конкуренти
ОУН в еміграції та на Західній Україні використовували термін "фашизм"
стосовно ОУН як кліше в політичній риториці. Публіцисти УНДО характе-
ризували ОУН як партію "фашистівського покрою". У радянській пресі ще у
першій половині 1920-х років термін "фашизм" уживався як додаток для пля-
мування "українського буржуазного націоналізму", згодом словосполучення
"український фашизм" застосовувалося передусім до ОУН, хоча у 1933 р. до
лав "українських фашистів" зараховували і "націонал-ухильників" з КП(б)У.
Організатори та ідеологи ОУН самі сприяли підживленню аналогій та
ототожнень очевидним прагненням знаходити паралелі між двома рухами і
навіть копіювати та запозичувати елементи політичних і соціально-еко-
номічних програм італійського фашизму. Євген Онацький писав ще до ство-
рення організації, що "італійський фашизм має те спільне з українським
націоналізмом, що він теж є перш за все яскраво висловленим націоналізмом.
/.../ Певно, що молодий український націоналізм дещо перейняв уже від
італійського фашизму, і це перш за все визнання потреби залізної ієрархічної
організації та підпорядкування всіх приватних, партійних і клясових інте-
ресів інтересам батьківщини". Щоправда, Онацький вважав ці запозичення
формальними, підкреслюючи базову відмінність між італійським фашизмом
та українським націоналізмом: перший був ідеологією та рухом державної
нації, другий - бездержавної28. На відміну від загалом позитивного і часом
захопленого ставлення до італійського фашизму, позиції Є.Онацького щодо
німецького націонал-соціалізму були досить критичними 29.
Микола Сціборський також підкреслював відмінності руху, представле-
ного ОУН, від італійського фашизму, але при цьому явно запозичував (і не
він один серед ідеологів ОУН) елементи так званого "корпоративізму" у
своїй концепції організації державного життя в рамках "націократії". Вже в
перших програмних документах ОУН (постановах Конгресу ОУН 1929 р.)
містилися елементи, які споріднювали політичний образ майбутньої держави
з фашистським варіантом корпоративної системи, передусім йдеться про
ідею створення ієрархічної системи представництва соціальних та про-
фесійних груп під суцільним патронатом і контролем держави для забезпе-
чення єдності нації. (Втім, ця ідея не була інтелектуальною власністю саме
італійського фашизму. Корпоративізм сповідували й інші течії, і не лише
націоналістичні). Зауважимо, що М. Сціборський так само, як і Є. Онацький,
досить критично ставився до ідеології націонал-соціалізму 3().
38 ________________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, МІ
Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний аналіз
Зрештою, з арсеналу італійського фашизму запозичувались формальні
символи, а одна з організацій-передвісників ОУН, яка злилася з Легією Ук-
раїнських Націоналістів, мала назву "Союз українських фашистів" (1924).
Приводом як для згаданих формальних аналогій, так і для відвертого іде-
ологічного плямування ОУН ярликами "фашистів" чи "нацистів" стали
періодичні спроби діячів ОУН налагодити політичну взаємодію з фашистсь-
ким урядом Італії (плани переконати Муссоліні ініціювати передачу мандату
Ліги Націй на Східну Галичину Італії), спорадичні контакти ОУН з діячами
фашистської та нацистської партій, співпраця ОУН з абвером напередодні
Другої світової війни та короткочасна співпраця з німецькою окупаційною
владою в Україні на початку 1940-х років.
Партійні ідеологи і публіцисти ОУН, визнаючи наявність аналогій і
подібність власної ідеології та руху з окремими елементами італійського фа-
шизму, звертали увагу і на розбіжності - про це вже йшлося. Згодом, після
Другої світової війни, коли почалися спроби історичної оцінки діяльності
ОУН, до проблеми повернулися знов-таки в контексті ідеологічної супереч-
ки з політичними суперниками.
Петро Мірчук визнавав, що серед українських націоналістів "італій-
ський фашизм, як антикомуністичний рух, викликав симпатію, а як новий
соціально-політичний та економічний рух - зацікавлення. Проте, - зауважу-
вав він далі, - вони вважали його витвором чужого духу, непридатним для
прищеплювання на український грунт"31. За П. Мірчуком, ідеологія ОУН
опиралася на "тисячолітню державницьку традицію українського народу" і
виникла на основі організацій, які існували тоді, коли фашизм "був лише в
пеленках, і ніхто з українців ним не цікавився". Той самий аргумент щодо
"права першості" П. Мірчук висував стосовно німецького націонал-
соціалізму: ОУН утворилася до приходу нацистів до влади, отже, не могла
наслідувати їх ані в ідеології, ані в програмах32.
Зіновій Книш у праці, присвяченій становленню ОУН, навіть не звер-
тається до цієї теми. До нього інший представник "мельниківців" В. Марга-
нець стверджував, що "ОУН ані наслідувала, ані прийняла чи конкретизува-
ла, ані пропагувала, чи хоч би тільки популяризувала ідеологію італійського
фашизму", також наголошуючи на тому, що український націоналізм був
продуктом внутрішнього розвитку 33.
Р. Кричевський (Роман Ільницький), інтерпретуючи тему з позицій
"двійкарів", писав, що націоналістичні рухи в Європі, які перейняли "метод"
російського більшовизму, "стали для нас готовим дороговказом та заохотою.
Маю на думці італійський фашизм та німецький націонал-соціалізм. І хоч де-
які змістові елементи фашизму і націонал-соціалізму були завжди чужі ОУН
(як, напр., ідея корпоративної держави, расизм, антисемітизм і т. ін.), то все-
таки за безспірне приймалося загальне спрямування, аналогічна ор-
ганізаційна форма та тактика"34. Зауважимо, що всі партійні публіцисти
ОУН, незалежно від фракційних уподобань, заперечували саме ідеологічну
подібність з фашизмом і нацизмом аж до заперечення загальновідомих
фактів, зокрема, того, що і елементи расизму, і антисемітизм, і корпоративізм
були притаманні ідеологічним конструкціям ОУН, передусім у другій поло-
вині 1930-х років.
Звернімося до наукових інтерпретацій. Професор університету
Вісконсін-Медісон (СІЛА) Стенлі Дж. Пейн, автор фундаментальної праці
про фашизм, характеризує ОУН 1930-х років як праворадикальний терорис-
тичний рух, який дедалі більше підпадав під вплив націонал-соціалізму35.
При цьому йдеться не стільки про ідеологічну спорідненість, скільки про
політичні та організаційні контакти. Якихось подальших коментарів про
вплив націонал-соціалізму на ОУН Дж. Пейн не дає, оскільки ОУН зга-
дується ним побіжно, у загальному контексті.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, №1 ________________________________________ 39
Г. В. Касьянов (Київ)
Олександр Мотиль визнає наявність цілого набору рис, які уподібнюють
світоглядні основи ОУН та італійського фашизму: держава і нація як най-
вищі цінності (чи є тут якісь відмінності від "класичного" націоналізму?),
визнання вічного конфлікту як суті життя, пропаганда мілітаризму, визнан-
ня волі та віри рушійними силами історії, культ дії як засобу вирішення всіх
проблем, погляд на націю як на живий організм, а на окрему особистість та
суспільний клас як на органічні складові нації, абсолютне заперечення марк-
сизму та комунізму, відданість ідеї капіталізму з елементами державного ре-
гулювання, визнання вищості єдності нації над соціальними суперечностями
і відповідно - прагнення регулювати соціальні конфлікти, будувати автори-
тарну, ієрархічно побудовану, корпоративну державу та суспільну структуру
з тоталітарною національною ідеологією і тоталітарною політичною елітою36.
Дослідник не пояснює, якого саме періоду існування ОУН стосуються ці ха-
рактеристики - з теми його дослідження зрозуміло, що йдеться про 1920-ті
роки і, очевидно, про 30-ті.
Іван Лисяк-Рудницький зауважував, що за наявності "найближчих ро-
дичів українського націоналізму (йдеться про ОУН. - Г. К.) слід шукати не
так у німецькому нацизмі чи італійському фашизмі, як скорше серед партій
цього типу в аграрних, економічно відсталих народів Східної Європи: хор-
ватські усташі, румунська Залізна Гвардія, словацькі глінківці, польський
ОНР (Obуz Narodowo-Radykalny) тощо". 37 На жаль, канадський вчений не
дав подальших пояснень цієї тези, яка є продуктивною, хоча й потребує по-
дальшого детального, порівняльного дослідження та уточнень (наприклад, чи
варто італійців 1920-х років виводити з ряду аграрних, економічно відсталих
народів). Утім, і без цього зрозуміло, що йдеться про відмінні соціально-еко-
номічні, культурні, внутрішньополітичні контексти, в яких розвивалася
ОУН та згадані І. Лисяком-Рудницьким рухи і фашизм та нацизм.
Разом з тим І. Лисяк-Рудницький твердив, що "український націоналізм
був явищем генетично самостійним, хоч у своєму розвитку він зазнавав без-
перечних впливів з боку відповідних чужоземних зразків" 38 - це де в чому
нагадує одну з основних тез партійних публіцистів ОУН .
Сучасний український дослідник Ґ. Кентій вважає, що фашистські ідеї
вплинули на теорію, ідеологію і практику українського націоналізму, але ці
рухи не можна ототожнювати. Як аргумент він повторює тезу публіцистів
ОУН про внутрішню зумовленість виникнення ідеології ОУН потребами
"об'єднати розпорошені сили української провідної верстви з метою продов-
ження боротьби за відновлення української державності з усіма окупантами
українських земель"39.
В ідеології, світогляді та політичній практиці ОУН кінця 1920-х і особли-
во другої половини 30-х - початку 1940-х років, безумовно, був присутній
цілий ряд елементів, які споріднювали цю організацію з радикальними, то-
талітарними рухами та режимами, зокрема з італійським фашизмом і
націонал-соціалізмом.
Згадана епоха взагалі була періодом всесвітнього піднесення тоталітар-
них течій, політичного екстремізму та кризи демократичних інститутів, і
ОУН, як організація з певними завданнями та місією, не могла не відчути цих
впливів. Значною мірою спільними були інтелектуальні джерела, до яких
зверталися ідеологи ОУН, італійського фашизму та німецького націонал-
соціалізму. Почуття національного приниження і прагнення реваншу також
можна вважати соціально-психологічними чинниками, які споріднювали
український радикальний націоналізм з німецьким націонал-соціалізмом.
Очевидно, визнаючи спільними чи подібними певні риси ідеологій та
політичних програм різних організацій, не можна робити це приводом для їх
ототожнення. Те, що фашистська Італія 1924 р. визнала Радянський Союз, і
ці дві держави зберігали відносно непогані стосунки до 1935 p., що ідеологи
40 ____________________ , ___________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, №1
Ідеологія ОУН: історико-ретроспективншї аналіз
більшовизму вважали італійських фашистів та німецьких націонал-
соціалістів наслідувачами "політичної культури більшовиків"40, що СРСР та
нацистська Німеччина плідно співпрацювали в економічній, військовій та
політичній сферах, не стало підставою для того, щоб на рівні дефініцій ото-
тожнювати варіанти тоталітаризму, пов'язані з іменами Сталіна, Гітлера та
Муссоліні.
Це ж стосується й ідеологій. Навіть протилежні ідеології запозичують ба-
зові елементи одна в одної, не кажучи вже про ті, що формуються на певних
спільних світоглядних засадах, однак це не може бути підставою для ототож-
нення марксизму з націоналізмом, націоналізму з консерватизмом чи лібе-
ралізмом, принаймні в рамках серйозного політологічного чи історичного
дослідження.
Специфічне ототожнення тогочасної ОУН з італійським фашизмом та
німецьким націонал-соціалізмом було або ситуативним, або тривалий час за-
лишалося знаряддям ідеологічної та політичної боротьби, було засобом пля-
мування політичних противників. Якщо брати до уваги певний набір
зовнішніх і функціональних ознак у певний період існування організації (на-
приклад, культ вождя, прагнення монопартійної диктатури, побудова чіткої
партійної ієрархії, культ дії, надання ідеології рис релігійного світогляду то-
що), то з неменшим успіхом можна ототожнювати ОУН, наприклад, з ідео-
логією та практикою радянського тоталітаризму 1930-х років чи з фундамен-
талістськими релігійними течіями.
Визнаючи очевидний факт, що ОУН мала багато спільного з італійським
фашизмом та німецьким націонал-соціалізмом у світогляді, ідеології і часом
політичній практиці, ОУН не можна зараховувати ні до фашизму, ні до на-
ціонал-соціалізму (які, зрештою, були самостійними історичними явищами),
ототожнювати їх. Цікавою є пропозиція українського дослідника Олександра
Зайцева, який вважає, що "фашизм (включно з нацизмом) та український
інтегральний націоналізм (поряд з іншими аналогічними рухами недержав-
них націй) належали до відмінних типів одного суспільного феномену, який
умовно можна назвати тоталітарним націоналізмом"41. Застереження може
викликати хіба що термін "тоталітарний", який радше стосується певної дер-
жавної політики, ніж діяльності бездержавної політичної групи.
Порівняння та аналогії варто використовувати для зрозуміння спе-
цифіки і місця ОУН у політичній історії України чи Європи, відмовляючись
від звичної, але непродуктивної практики застосування ідеологічних кліше,
до того ж досить задавнених, у сучасних чи то наукових, чи то політичних
дискусіях.
1Автор висловлює подяку Фондові Кафедр Українознавства (США) і Канадському Інститу-
тові Українських Студій (Університет Альберти) за сприяння в роботі. Дякую також М.Юркеви-
чеві та М.Богачевській-Хом'як за цікаві зауваження і технічну допомогу в роботі над цим
аналітичним оглядом.
2 В основі цього визначення — узагальнення й міркування українського дослідника Василя
Лісового. Див.: Лісовий В. Ідеологія. Політичні ідеології//Лісовий В. Культура - ідеологія -
політика. - К., 1997. - С 54-60.
3 Щоб уникнути непорозумінь і плутанини з назвами, варто подати короткий огляд назв
різних відтинків ОУН після розколу 1940 р. Та частина ОУН, яка тоді згрупувалася довкола
С Бандери та його прихильників, користувалася такими назвами: ОУН революціонерів (ОУН-
р), ОУН самостійників-державників (ОУН с-д), ОУН (бандерівці) — ОУН(б). Наприкінці Другої
світової війни та частина членів ОУН(б), яка перебувала на еміграції, користувалася назвою
Закордонні Частини ОУН (34 ОУН), підкреслюючи цим, що це частина спільної організації, яд
ро та основна база діяльності якої - в Україні. У лютому 1954 р. внаслідок тривалого
внутрішнього конфлікту між "ортодоксами" та "ревізіоністами" від 34 ОУН відкололася ОУН за
кордоном — ОУН (з) або "двійкарі". Прихильники А. Мельника, крім неофіційної назви "мель-
никівці", дотримувалися назви ОУН, підкреслюючи цим свою спадковість з організацією, ство
реною 1929 р., в деяких документах вони називали себе "матірною ОУН" ("бандерівці", до
речі, також претендували на монопольне володіння цією спадщиною). "Мельниківці" також ви
користовували назву ОУН солідаристи - ОУН (с).
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, №1 _________________________________________ 41
Г. В. Касьянов (Київ)
4Див.: Яблонський В. Сучасні політичні партії в Україні (Довідник). - К., 1996. ; !..
5 Armstrong John A. Ukrainian Nationalism. - Englewood, Colorado, 1990. - P. 13. ■ "п .
6 Armstrong John A. Op. cit. - P. 14.
7Motyl Alexander J. The Turn to the Right: The Ideological origins and development of Ukrainian
Nationalism, 1919-1929. - New York, 1980.
8 Цікаві спостереження з цього приводу див у: Сосновський М. Дмитро Донцов: політич
ний портрет. - Нью Йорк - Торонто, 1974.
9 Сосновский М. Назв. Праця. - С 381.
і°Мартинець В. Ідеологія організованого і т. зв. волевого націоналізму. Аналітично-
порівняльна студія. - Вініпег, 1954. - 195 с
11 Лисяк-Рудницький І. Націоналізм // Історичні есе. - Т.2. - К., 1994. - С 248; Motyl O. The Turn
to the Right. P.1, 153.
12Лисяк-Рудницький І. Назв, праця. -Т.2. - С.249.
13 Книш 3. При джерелах українського організованого націоналізму. - Торонто, 1970. -С.117-
118.
'і4Мірчук П. Нарис історії ОУН. - Т. І. 1920-1939. (За ред. С. Ленкавського). - Мюнхен-Лондон-
Нью-Йорк, 1968. С.91.
15Книш 3. Назв, праця. - С.117-118.
^Постанови Великого Збору Організації Українських Націоналістів // ОУН в світлі постанов
Великих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929-1955 pp. (Збірка документів).
Бібліотека українського підпільника. - Б.м., 1955.- Ч.1.- С. 3.
пТам само. - С. 6. ' г ■ ■ " - - * * • ' ; :
18 Див., наприклад: Програма Організації Українських Націоналістів (затверджена на ІІІ-му
Великому Зборі Українських Націоналістів ЗО серпня 1947 року). - Б.м., 1947. - С. 4.
19Державний архів м. Прага, ф. RUESO, картон 9, папка 2, арк. 717. .. ....,.-,.,.
20 Лисяк-Рудницький І. Назв, праця. - С 254.
21 Цікаві документи стосовно причин розколу вміщено у збірці документів: Косик В. Роз
кол ОУН (1939 - 1940). Збірник документів. -Львів, 1999.
22Балей Петро. Для Ріко Ярре епоха була ласкава // Балей Петро. Фронда Степана Бан-дери
в ОУН 1940 р. - Las Vegas, 1997. - С. 121 - 162.
23Постанови Другого Великого Збору Організації Українських Націоналістів, що відбувся в
квітні 1941 р. // ОУН в світлі постанов... - С.31.
24Політична Програма Організації Українських Націоналістів (Ухвалено II Великим Збором
Українських Націоналістів у серпні 1939 p.). - Б.м., б.д. - С. 29-30.
25Постанови Другого Великого Збору Організації Українських Націоналістів, що відбувся в
квітні 1941 р. - С 28
26Політична Програма Організації Українських Націоналістів (Ухвалено II Великим Збором
Українських Націоналістів у серпні 1939 p.). - С. 55 - 58.
27Посганови Другого Великого Збору Організації Українських Націоналістів. - Б.м., - 1941. - С
59-65. Зауважимо, що ця частина постанов не друкувалася серед матеріалів Великого Збору,
вміщених у "Бібліотеці Українського Підпільника", яку видавали Закордонні Частини ОУН.
28 Онацький Є. Листи з Італії // Розбудова нації. - 1928. - Ч.З. - С. 95.
29 Його ж. Культ успіху // Розбудова нації. - 1934. - Ч.7/8.
30 Див.: Сціборський М. Націократія. - Париж, 1935. - С. 50-57. > J; "
,''*■
31 Мірчук П. Нарис історії ОУН. - С 113. < = ■;;■•.; ;•,,
32 Там само. - С 114.
33 Мартинець В. Ідеологія організованого і т. зв. волевого націоналізму. - Вініпег, 1954. -
С 29, 74-76.
34 Кричевський Р. ОУН в Україні, ОУНз і 34 ОУН. - Нью-Йорк - Торонто, 1962. - С.8.
35 Payne Stanley G. A History of Fascism. 1914-1945. - Madison, Wisconsin, 1995. - P.323.
36 Olexander Motyl. Op. cit.- P. 163-164.
37 Лисяк-Рудницький І. Назв, праця. - С. 251.
38 Там само. - С. 251 - 252.
39 Кентій А. В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів (1929 - 1941). - К.,
1998. - С. 33.
40 Payne Stanley. Op. cit. - P. 126. Йдеться про M. Бухаріна.
^Зайцев О. Фашизм і український націоналізм //І. Вип. 16. 2000. Праві та Європа. — С 101.
(Далі буде) . . .., ... ,
Резюме ■ * • '
У статті подано науковий огляд історії формування та розвитку базових світоглядів і
політичних настанов "Організації українських націоналістів" (ОУН).
The scientific review of the history of forming and development of the basic world outlook
and political directives of the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) is given in the
article.
42 ____________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. ion. журн., 2004, Ml
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204971 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T09:42:05Z |
| publishDate | 2004 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Касьянов, Г.В. 2025-07-23T10:19:54Z 2004 Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний аналіз / Г.В. Касьянов // Український історичний журнал. — 2004. — № 1. — С. 29-42. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204971 У статті подано науковий огляд історії формування та розвитку базових світоглядів і політичних настанов "Організації українських націоналістів" (ОУН). The scientific review of the history of forming and development of the basic world outlook and political directives of the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) is given in the article. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Статті Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний аналіз Article published earlier |
| spellingShingle | Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний аналіз Касьянов, Г.В. Статті |
| title | Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний аналіз |
| title_full | Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний аналіз |
| title_fullStr | Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний аналіз |
| title_full_unstemmed | Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний аналіз |
| title_short | Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний аналіз |
| title_sort | ідеологія оун: історико-ретроспективний аналіз |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204971 |
| work_keys_str_mv | AT kasʹânovgv ídeologíâounístorikoretrospektivniianalíz |