Палати державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії
У повідомленні йдеться про роль палат державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії. In the report, the author reveals the role of the House of the Ukrainian provinces' state properties in the financial policy of the Russian empire....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2004 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2004
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204981 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Палати державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії / В.М. Орлик // Український історичний журнал. — 2004. — № 2. — С. 113-120. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204981 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Орлик, В.М. 2025-07-23T13:58:59Z 2004 Палати державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії / В.М. Орлик // Український історичний журнал. — 2004. — № 2. — С. 113-120. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204981 У повідомленні йдеться про роль палат державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії. In the report, the author reveals the role of the House of the Ukrainian provinces' state properties in the financial policy of the Russian empire. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Повідомлення Палати державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Палати державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії |
| spellingShingle |
Палати державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії Орлик, В.М. Повідомлення |
| title_short |
Палати державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії |
| title_full |
Палати державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії |
| title_fullStr |
Палати державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії |
| title_full_unstemmed |
Палати державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії |
| title_sort |
палати державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці російської імперії |
| author |
Орлик, В.М. |
| author_facet |
Орлик, В.М. |
| topic |
Повідомлення |
| topic_facet |
Повідомлення |
| publishDate |
2004 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| description |
У повідомленні йдеться про роль палат державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії.
In the report, the author reveals the role of the House of the Ukrainian provinces' state properties in the financial policy of the Russian empire.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204981 |
| citation_txt |
Палати державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії / В.М. Орлик // Український історичний журнал. — 2004. — № 2. — С. 113-120. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT orlikvm palatideržavnihmaêtnosteiukraínsʹkihguberníiufínansovíipolíticírosíisʹkoíímperíí |
| first_indexed |
2025-11-27T05:06:44Z |
| last_indexed |
2025-11-27T05:06:44Z |
| _version_ |
1850801060285775872 |
| fulltext |
ПОВІДОМЛЕННЯ
В.М. Орлик (Кіровоград)
ПАЛАТИ ДЕРЖАВНИХ МАЄТНОСТЕЙ
УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ У ФІНАНСОВІЙ
ПОЛІТИЦІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
Серед найважливіших завдань України з моменту обрання нею курсу на
ринкові реформи провідне місце посідають фінансова стабілізація, запровад-
ження дійових механізмів стимулювання процесу виробництва, активізація
соціальної політики. Розв'язання цих завдань неможливе без проведення
продуманої та науково обґрунтованої фінансової політики. Вона є досить
складною сферою діяльності законодавчої й виконавчої влади. Це явище ба-
гатопланове. Фінансова політика охоплює самостійні складові частини - бю-
джетну, податкову, кредитну, грошову, валютну, інвестиційну та ін.
Формування цієї політики, ефективна діяльність органів управління дер-
жавними фінансами (казначейства, податкової адміністрації, митної служби
й ін.) потребує створення оптимальних правових і організаційних уп-
равлінських засад для свого функціонування, що неможливо без вивчення
досвіду інших країн та власного. Звичайно, розв'язання багатьох цих проблем
можливе шляхом перенесення вже створених державних моделей в Україну,
але уніфікація фінансового законодавства може не дати бажаних результатів
через певні особливості стану економіки й традиції останньої.
Значний інтерес при дослідженні історії фінансової політики в Україні
викликає вивчення діяльності спеціальних владних органів, що забезпечува-
ли надходження до бюджету від державних маєтностей у дореформений
період. Важливу роль у реалізації фінансової політики Російської імперії в
українських губерніях відігравало Міністерство державних маєтностей і його
підрозділи на місцях, створені для більш ефективного та раціонального їх ви-
користання як джерела доходів країни.
Певні аспекти фінансової діяльності палат державних маєтностей в Ук-
раїні були висвітлені у працях М.Дружиніна1, Є.Сташевського2 й І.Гуржіял
Разом з тим до цього часу залишається недослідженою проблема реалізації
фінансової політики Російської імперії в українських губерніях підрозділами
Міністерства державних маєтностей, кількісний та якісний склад цих палат.
Створення і діяльність останнього були тісно пов'язані з ім'ям П.Кисе-
льова, який перебував на посаді міністра з 1837 р. до 1856 р. На нашу думку,
найбільш вдалу характеристику цього державного діяча дав баварський по-
сланник граф Оттон Де-Бре: "Граф Кисельов є у внутрішньому управлінні
імперією представником прогресу й руху вперед, якщо ці слова взагалі мож-
на застосувати до цієї країни. Він переконаний противник кріпосного права..,
людина розумна, якій притаманні кмітливість, велике працелюбство та
чесність"4. У травні 1837 р. П.Кисельов подав Миколі J "Попередні міркування
про реформування управління державним майном", в яких вмотивовував
необхідність створення нового міністерства, пропонуючи розподілити справи
з управління казенними землями, лісами, селянами, іншим державним май-
ном і фінансові між двома відомствами - Міністерством державних маєтнос-
тей та Міністерством фінансів5. Микола І підтримав цю пропозицію. При
проектуванні штатного розпису нової установи П.Кисельов для залучення
найбільш чесних і компетентних чиновників, за підтримки імператора, на-
ISSN 0130-5247. Ук/>. іст. жури., 2004, № 2 _______________________________________ 113
1 5-4-644
В. М. Орлик
близив їхні оклади до окладів Військового міністерства, що майже вдвічі пе-
ревищували аналогічні в інших відомствах. Створення Міністерства держав-
них маєтностей мало триєдину мету: збереження й закріплення за державою
її земель, лісів та іншого майна, використання їх для піднесення продуктив-
них сил державних сіл, підвищення їх платоспроможності й перетворення на
точку опори при розв'язанні загальноселянського питання6. Виконуючи по-
ставлені завдання, нове міністерство мало поряд з іншими функціями і
фінансові. Адже останньому передавалася організація збирання податків з
державних селян. Водночас йому доручалося припиняти довільні побори,
приводити у відповідність ставки податків з аграрними й промисловими до-
ходами, змінювати базу оподаткування через перекладання оброку та земсь-
ких повинностей з душ на землю. Російський фінансист В.Лебедєв зазначав,
що саме доходи від її використання були джерелом зборів й їхня заміна зе-
мельною податтю, поширеною на землі всіх станів, стала найважливішою в
реформуванні податкової системи7. У цьому плані Міністерство державних
маєтностей виступило піонером реформування цієї архаїчної феодальної си-
стеми Російської імперії. Для оптимальної реалізації своїх фіскальних
функцій воно протягом 1842 - 1851 pp. видало ряд інструкцій з проведення
кадастрових* робіт. При оцінці доходності земель валовий продукт обчислю-
вався у продуктах, переводився в грошовий еквівалент, при цьому відрахо-
вувалися затрати та отримували чистий прибуток s. У компетенції міністер-
ства був дозвіл на переведення натуральних повинностей у грошовий еквіва-
лент. У західних губерніях вимагалося від міністерства здійснювати обчис-
лення доходів від орендних, старостинських й інших маєтків, встановлювати
повинності, згідно з доходами, запроваджувати в них уніфіковане госпо-
дарське управління, оберігати державних селян від утисків тимчасових влас-
ників9. Можна по-різному оцінювати реформування державних сіл П.Кисе-
льовим, але незаперечним є той факт, що він намагався не лише підвищити
прибутковість відповідних маєтностей, а і поліпшити майновий стан селянст-
ва. Про це свідчило формулювання обов'язків міністра в статті 46-й закону
"Про заснування Міністерства державних маєтностей" від 26 грудня 1837 p.,
відповідно до якої він зобов'язаний піклуватися, щоб господарські повин-
ності землеробів було приведено у відповідність з тими прибутками, які вони
отримують від землі й промислів і щоб виконання їх "не призводило селян до
розорення та не відбирало в них засобів до поліпшення їхнього побуту й при-
множення добробуту"1 ().
Після реформування центрального управління державним майном і ви-
никнення відповідного міністерства постало питання про створення його
місцевих підрозділів. Ще 1836 р. П. Кисельов писав, що "запровадження особ-
ливого управління державним майном у губерніях є першою та необхідною
дією, воно повинне передувати рішучим змінам у податній системі, яке потре-
бує певної поступовості й може мати успіх, коли нове управління набуде пра-
вильності та твердості своїх дій, повної та справедливої довіри селян"11.
У квітні 1838 р. було затверджене "Установлення про управління дер-
жавними маєтностями в губерніях"12, згідно з яким передбачалося створення
відповідних палат у 35 останніх в європейській частині імперії13, в тому числі
й у 6 українських. З 1 січня 1839 р. з'явилися Катеринославська, Полтавська,
Харківська і Чернігівська палати державних маєтностей та скасовувалося
попереднє управління, в тому числі й Головна господарча контора над
малоросійськими козаками з підвідомчими їй підрозділами и. У травні 1839
р. палати державних маєтностей з'явилися також у Херсонській і Таврійській
губерніях І Я . Після виходу зазначеного закону почали створюватися гу-
* Кадастр (походить від французького cadastre) - реєстр відомостей про оцінку та
середню прибутковість об'єктів.
114 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 2
Палати державних маєтностей українських губерній
бернські підготовчі комісії для передачі справ з казенних палат до палат дер-
жавних маєтностей. У ряді випадків спостерігалися певні ускладнення в
їхній діяльності. Так, наприклад, Катеринославська казенна палата намагала-
ся передати до нового відомства нез'ясовані справи, не пов'язані з уп-
равлінням державними маєтностями1(і. Комісії виявляли порушення чинов-
никами казенних палат управління ними. У Херсонській губернії з держав-
них селян стягувалися незаконні збори на будівництво та утримання церков,
не завжди дотримувалися правил щодо продажу алкоголю тощо |7. В ряді
випадків порушувалося положення про стягнення податків, невчасно й з не-
доліками провадилася розкладка останніх на селян. У деяких селах уся сума
податкових платежів розподілялася порівну за кількістю ревізьких душ, в
інших — на селян і худобу, на господарів залежно від їхнього майнового ста-
ну. Комісія встановила, що загалом розкладка податків проводилася
нерівномірно, при обкладенні худоби чи іншого майна не бралася до уваги їх
доходиість1х, а зібрані платежі інколи витрачалися не за призначенням19.
Закон від ЗО квітня 1838 р. встановлював чотириступеневу систему уп-
равління на місцях: палати державних маєтностей - окружні - волосні -
сільські управління.
Палату державних маєтностей очолював керуючий, лісовий відділ — гу-
бернський лісничий. До її штату також входили радники, асесор, чиновники
з особливих доручень, діловоди, столоначальники, бухгалтери, контролери,
помічники, писарі, землеміри, лікарі, ветеринари, інженери та ін. У кожному
відділенні з числа канцелярських чиновників призначався секретар для ве-
дення журналів вхідних паперів20.
Палати державних маєтностей як губернський орган мали власне загаль-
не присутствіє. Воно створювалося для розв'язання справ особливої ваги, які
перебували на розгляді палати, зокрема в галузі фінансової політики. Напри-
клад, це справи про побудову нових хлібних магазинів, надання позик і про
способи закупівлі зерна для нужденних державних селян; виділення земель
під різноманітні господарські й мануфактурні заклади, видачу позик з гро-
мадських та господарських капіталів; затвердження громадських присудів
стосовно грошових зборів на мирські витрати; складення їх окладних листів
з державних селян, внесення до них додаткових і вилучення скасованих
зборів; продаж кріпосного нерухомого майна цих землеробів для поповнення
недоїмок; переведення недоїмочних казенних поселень на господарчий стан
до стягнення останніх; розстрочення державним селянам платежу податей та
недоїмок; наслідки ревізій податкових зошитів сільських громад, шнурових
книг, рахунків і звітів волосних правлінь, окружних начальств й інших
підвідомчих палаті структур; про заміну натуральних повинностей держав-
них селян на грошові та ін.21
На чолі Катеринославської палати було поставлено колезького асесора*
Градського22. Через три місяці він отримав чин надвірного радника**. До
складу цієї установи також призначили: радником господарчого відділення -
майора Слєпушкіна, губернським лісничим - колезького асесора Яковлева,
асесором - колезького секретаря*** Шибаєва, начальниками округів: Кате-
ринославського - капітана Гладкого, Новомосковськом) - поручика Мирго-
родського, Павлоградського - титулярного радника Яніскольського, Олек-
сандрійського - підполковника Мадзалевського, Бахмутського - титулярно-
Колезький асесор - цивільний чин VIII класу, згідно з "Табелем про ранги",
• і їдав чину майора.
' * Надвірний радник - цивільний чин VII класу, згідно з "Табелем про ранги",
і [.повідав чинам підполковника, капітана 2-го рангу.
***Колезький секретар - цивільний чин X класу, згідно з "Табелем про ранги",
відповідав чинам капітан-поручика, штабс-капітана, штабс-ротмістра, лейтенанта флоту.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 2 ________________________________________ 115
15*
В. М. Орлик
го радника**** князя Чермантьєва, Ростовського - колезького асесора Ко-
лесникова25. По Полтавській палаті були наступні кадрові рішення: радником
господарчого відділення призначено колезького асесора Фененка, губернсь-
ким лісничим — колезького асесора Слєпньова, асесором — губернського сек-
ретаря***** Руцького; начальниками округів: Полтавського - штабс-капіта-
на Ельяшевича, Кобеляцького - штабс-капітана Сологуба, Кременчуцького -
майора Сльозкіна, Переяславського - колезького секретаря Іваненка, Золо-
тоніського - капітана Лацинникова, Костянтиноградського - колезького се-
кретаря Малахова, Лубенського — надвірного радника Лосева, Лохвицького —
капітан-лейтенанта Ольшевського, Прилуцького - майора Вауліна, Хо-
рольського — колезького асесора Гребенщикова, Гадяцького — підполковника
Панченка 2Ґ.
До Харківської палати й окружних управлінь призначалися: радником
господарчого відділення — колезький радник Іванський, губернським лісни-
чим - надвірний радник Ласкавець, асесором — колезький асесор Жилинсь-
кий, начальниками округів: Сумського — штабс-ротмістр Кочуков, Лебедин-
ського - майор Хильчевський, Охтирського - підполковник Рудзевич, Бого-
духівського - титулярний радник Грачов, Валківського - титулярний радник
Соколов, Харківського — колезький асесор Журавльов, Вовчанського —
ротмістр Бородаєвський, Зміївського - колезький секретар Топчієв,
Ізюмського - майор Міньченко, Куп'янського - штабс-ротмістр Штерич,
Старобільського - полковник Молчанов25.
До підрозділів Міністерства державних маєтностей у Чернігівській гу-
бернії призначалися: радником господарчого відділення — надвірний радник
Карачинський, губернським лісничим - титулярний радник Валтер, асесо-
ром - штабс-капітан Силич, начальниками округів: Остерського - майор
Язучеііський, Чернігівського — майор Єфремов, Городницького — титуляр-
ний радник Енько-Доровський, Козелецького - титулярний радник Ушинсь-
кий, Ніжинського - штабс-капітан Поздюнш, Новгород-Сіверського - майор
Домбра, Стародубського - титулярний радник Король, ГІовозибківського -
майор Ромашевський, Кролевецького — підполковник Підвисоцький, Коно-
топського — штабс-ротмістр Оболоиський, Борзнянського - капітан-лейте-
нант Сахновський26.
Херсонську палату після її відкриття очолив надвірний радник Гудим-
Левкович, а Таврійську - надвірний радник барон Розен27.
Як бачимо, серед призначених чинів 28 осіб (53,84%) становили
військові, 24 особи (46,15%) - цивільні службовці. Найбільше, майже трети-
на призначених - 16 осіб (30,76%) були чиновниками VIII класу, 13 осіб
(25,0%) - ЇХ класу, 11 осіб (21,15%) - X класу, 7 осіб (13,46%) - VII класу, 2
особи (3,84%) - VI класу та 2 особи (3,84%) XII класу. Аналіз класів
керівників новоутворених підрозділів Міністерства державних маєтностей в
українських губерніях свідчить про прагнення якісного відбору претендентів
П.Кисельовим. Адже переважна їх більшість мала VI - IX класи - 38 осіб
(73,07%). Для отримання IX класу до 1834 р. необхідною була університетсь-
ка освіта або складання іспиту. Крім цього, в даний період IX клас давав пра-
во на спадкове дворянство.
Структурно палати державних маєтностей поділялися на 3 відділення:
господарче, лісове і контрольне. У віданні першого перебували справи,
пов'язані з управлінням державними селянами різних категорій, іноземними
поселенцями, казенними запасними незаселеними та цілинними землями й
**** Титулярний радник - цивільний чий IX класу, згідно з "Табелем про ранги",
відповіла» чинам капітана, ротмістра, осавула, капітан-лейтенанта флоту.
***** Губернський секретар - цивільний чин XII класу, згідно з "Табелем про ранги",
відповідав чинам поручика, сотника, хорунжого і мічмана.
116 ________________________________________ JSSN 01.Ю-5247. Укр. іст. жури., 2004, № 2
Палати державних маєтностей українських губерній
оброчними статтями. Щодо фінансових повноважень відділення керувало
збиранням податків і натуральних повинностей з державних селян, зокрема
затверджувало їх громадські присуди про збори на мирські видатки посе-
лень, складало разом з казенною палатою окладні листи грошових податків
та розсилало їх по волостях, постачало сільські громади податними зошита-
ми й платіжними книжками встановленої форми, волосні правління -шнуро-
вими книгами для реєстрації згаданих зборів. Відділення стежило за
своєчасністю і правильністю розкладки грошових зборів у сільських грома-
дах, за їхнім вчасним надходженням до повітових казначейств та волосних
правлінь, про що звітувало міністерству. Воно вживало також заходів для
стягнення недоїмок, розглядало справи про розстрочку їх платежів і по-
датків, видавало розпорядження про передачу недоїмочних сільських громад
у безпосереднє господарче управління до погашення їх боргів. Відділення,
крім того, оберігало селян від усіляких заборонених та довільних зборів2*.
Щодо натуральних повинностей воно контролювало правильність їх роз-
кладки й стягнення, не допускаючи довільних, розв'язувало справи щодо
заміни останніх грошовими та ін.29. Відділення займалося також виконанням
рекрутської повинності державними селянами.
Лісове відділення мало в своєму підпорядкуванні губернські лісові
угіддя, а контрольне — займалося перевіркою рахунків про обіг коштів у
підрозділах палати, складанням генеральних звітів до Міністерства держав-
них маєтностей:і().
Загалом палати мали у своєму віданні чотири категорії справ, зокрема
щодо організації місцевого управління в округах, волостях і сільських
громадах, підтримки у селянському середовищі поліцейського порядку,
опікування правами, господарством та культурно-побутовими потребами се-
лян, нагляд за виконанням ними повинностей1'1.
На повітовому рівні Міністерство державних маєтностей репрезентували
окружні управління, які структурно нагадували губернську палату в зменше-
ному вигляді. Окружний начальник керував господарською частиною, а уп-
равління лісами, якщо вони були у наявності, покладалося на одного або
декількох лісничих32. Обов'язки окружного начальника й окружних лісничих
відповідали обов'язкам господарчого і лісного відділень палати державних
маєтностей. Цілком слушно зауважив російський дослідник державного пра-
ва О.Градовський, що повітова влада мала "більше значення для державних
селян, бо в її руках зосереджувалося безпосереднє управління волостями й
селами і тому, що вона стояла ближче до селян":і:і. Округи державних маєтно-
стей здебільшого відповідали повітовому поділу губерній, хоча законодавчо
передбачалося створення кожного на два повіти у разі, коли в одному з них
була незначна кількість державних селян;м. Як бачимо, на повітовому рівні
організація управління державним майном була значно ефективнішою, ніж у
Міністерства фінансів, де повітові казначейства відігравали роль статистів.
На території Київської, Волинської, Подільської губерній кількість дер-
жавних селян була незначного, але у власності держави там налічувалося ба-
гато конфіскованих в учасників польського повстання 1830 р. маєтків, які пе-
ребували в економічному управлінні тимчасових власників. Загалом у
західних губерніях Російської імперії було 1666 казенних маєтків (593 964
державних селян), у тому числі старостинських - 842 (307 063 особи), пер-
ших поєзуїтських - 164 (35 889 осіб), других поєзуїтських - 31 (9902 особи),
конфіскованих - 354 (181 850 осіб), монастирських - 204 (17 950 осіб). Від
греко-російського духовенства в Київській губернії перейшли 7 волостей (22
027 осіб на оброку)35. Переважна більшість державних селян цього регіону
перебувала на так званому "господарському становищі". Такі маєтки, звичай-
но, здавалися казною в оренду з торгів, на час якої тимчасові власники отри-
мували всю повноту влади над селянами. А через те, що вони ставали ними
ISSN 0130-5247. Укр. іст. жури., 2004, № 2 ________________________________________ 117
В. М. Орлик
лише на короткий строк, то намагалися отримувати максимальні прибутки,
надзвичайно експлуатуючи й визискуючи селян. Життя їх стало гіршим, ніж
у поміщицьких маєтках.
В губерніях Правобережної України на час утворення Міністерства дер-
жавних маєтностей було 64 645 осіб чоловічої статі всіх категорій державних
селян у Київській, 38 755 - у Подільській і 28 668 - у Волинській'50. Керів-
ництво державним майном у зазначеному регіоні реформувалося відповідно
до "Установлення" про управління останнім у західних губерніях та Білос-
тоцькій області від 28 грудня 1839 р.:і7 через утворення губернських палат
державних маєтностей і передачі їм в управління з казенних палат цих ос-
танніх. Для прикладу про кількість їх наведемо наступні дані:
Таблиця №1-''̂
Табель державних маєтностей Київської губернії, що перебували у віданні
казенної палати й запропоновані до передання в нове управління
Помістя:
маєтків маєтків та сіл інших казенних поселень
31 213
64 539
Населення:
відставних солдатів солдатів у безстроковій відпустці
міщан і купців однодворців
461 особа
212 осіб
2096 осіб
2201 особа
Податки й повинності (щорічний збір):
подушна подать, оброк земські повинності
мирські збори
423 359 руб. 79 162
руб. 41 коп. 10 380
руб.
Недоїмки:
подушна подать, оброк земські повинності
мирські збори
34 123 руб. 9 коп.
1983 руб. 60 коп.
3395 руб. 93 коп.
За інвентарем та люстрацією
щорічний прибуток маєтків:
сріблом асигнаціями
75899 руб. 77 коп.
10 771 руб. 50 коп.
При передачі в новостворені спеціальні органи управління державними
селянами казенні палати інколи навіть не володіли реальною картиною щодо
кількості останніх. Так, зокрема при перевірці державних маєтностей у Во-
линській губернії генерал-майором Еммі й колезьким асесором Кременець-
ким виявилося 99 необлікованих державних селян39.
Надходження до бюджету з різних видів державних маєтків на Правобе-
режжі були нерівномірними. Про це свідчать такі дані:
Таблиця №2W
Доход у рублях на 1 ревізьку душу
Губернія
Старос-
тинські
По-
монастирські
Перші
поєзуїтські
По-
галиційські
По волостях
оброчних селян
Київська 7,15 14,54 6,44 - 9
Волинська 12,72 11,94 18,54 - -
Подільська 12,87 15,07 13,65 . 85,62 -
118 ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 2
Палати державних маєтностей українських губерній
Така різниця пояснювалася тим, що при складанні інвентарів не було
уніфікованих способів обчислення доходності маєтків відповідно до селянсь-
ких прибутків.
Палатам державних маєтностей на Правобережжі відповідно до закону
від 28 грудня 1839 р. підпорядковувалися тимчасові власники державних
маєтків. Передбачалося припинення продажу з торгів останніх і для подаль-
шого переведення державних селян на оброчне становище вказувалося на не-
обхідність проведення нової люстрации1. Але таке переведення здійснювалося
досить повільно. Закон не передбачав знищення фільварочної системи.
Видане тоді ж положення про люстрації західних губерній'12 також розвивало
ідею збереження цієї системи з упорядкуванням устрою маєтків та лише
згодом передбачало поступове переведення окремих селянських господарств
на оброк. Відповідно до цього положення, маєтки з фільварочною системою
отримали назву тих, що перебували на господарчому стані, на противагу
маєткам, які перебували на оброчному стані.
Найбільш послідовним і непримиренним борцем з фільварками й госпо-
дарчим етапом державних селян у Правобережній Україні був київський,
подільський та волинський генерал-губернатор Д.Г.Бібіков. Але незважаючи
на його зусилля, процес переведення цих селян на оброк тривав повільно.
Через 8 років після виходу положення про люстрації в правобережних гу-
берніях значна частина селян перебувала на господарчому стані, зокрема 107
з 328 казенних маєтків Волинської губернії, у Київській - з 76 985 державних
селян на оброку було 33 585 осіб, повністю завершилося переведення їх на об-
рочний стан лише 1859 р.4:і
Відповідно до закону від 28 грудня 1839 р., на Правобережжі запроваджу-
валася триступенева система управління: губернські палати - окружні на-
чальники - сільські громади. Особливості управління цим регіоном змусили
уряд внести певні корективи в структуру палат державних маєтностей. До
них поряд з вищезазначеними чиновниками вводився губернський люстра-
тор з штатом спеціально підготовлених службовців. Крім того, для правової
охорони державних маєтностей і державних селян створювалося спеціальне
судове відділення.
Селянська реформа 1861 р. внесла свої корективи у справи управління
державними селянами. Вони перейшли під владу загальних селянських уста-
нов і місцевої поліції, отримали волосний і сільський устрій нарівні з селяна-
ми, що вийшли з кріпосної залежності. Внаслідок цього 1866 р. було ліквідо-
вано палати державних маєтностей, за винятком прибалтійських губерній^.
На зміну їм створювалися управління державним майном для однієї або
декількох губерній, як, наприклад, Херсонсько-Бессарабське, яким на повіто-
вому рівні підпорядковувалися місцеві лісничі, їхні помічники, лісові кон-
дуктори та лісова сторожа/|Г)~'"\ До складу управління входили керуючий, гу-
бернський лісничий, начальник господарчого відділення, лісові ревізори, чи-
новники з особливих доручень, секретарі, землеміри та інші службовці
відповідно до штатного розпису, який затверджував міністр державних
маєтностей. Так, зокрема в південно-західних губерніях для остаточного об-
лаштування конфіскованих і секвестрованих маєтків при кожному уп-
равлінні тимчасово перебували чиновники з особливих доручень, а при уп-
равліннях Полтавської та Чернігівської губерній тимчасово запроваджува-
лись посади уповноважених від казни для розмежування земель'17.
^Дружинин Н.М. Государственные крестьяне и реформа П.Д.Кисельова.- Т.1. - М,- Л., 1946.
^Сташевский Е.Д. История докапиталистической ренты на Правобережной Украине. -М.,
1968.
ISSN 0130-5247. Укр. ion. журн., 2004, № 2 _______________________________________ 119
В. М. Орлик
3 Гуржій І.О. Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві Ук
раїни першої половини XIX ст. - К., 1954.
4 Де-Бре О. Император Николай І и его сподвижники //Русская старина. - 1902. - №1.
-С.131.
5 Дружинин Н.М. Указ. соч. - С.504.
6 Там само. - С.523.
7 Лебедев В. О поземельном налоге. - СПб., 1868. - С. 133-134.
8 Анфимов A.M. Преобразование оброчной подати бывших государственных крестьян в
выкупные платежи //Из истории экономической и общественной жизни России. Сборник ста
тей к 90-летию академика Николая Михайловича Дружинина. - М., 1976. - С. 30.
9 Дружинин Н.М. Указ. соч. - С.525.
10 ПСЗ. 2-е изд. - Т.ХИ. - №10834.
11 Сташевский Е.Д. Указ. соч. - С. 85.
12 ПСЗ. 2-е изд. - T.XIII. - №11189.
13 Общее губернское учреждение //СЗ. - 1857. - Т.2. - 4.1. - Кн.2. - №1213.
14 Державний архів Харківської області (далі - ДАХО).- Ф. 31, оп.142, спр.784, арк. ЗО.
15 Державний архів Житомирської області (далі - ДАЖО). - Ф.118, оп.13, спр.296, арк.
39-42,103; ДАХО. - Ф.31, оп.142, спр.784, арк. 229.
16 Російський державний історичний архів (далі - РДІА). - Ф.560, оп.1, спр.1072, арк.72.
17 Там само. - Спр.1089, арк.5-9 зв.
18 Там само. - Арк.12.
19 Там само. - Арк. 16 зв.
20 Общее губернское учреждение //СЗ.- 1857. - Т.2. - 4.1. - Кн.2. - №1220-1224.
21 Там само. - №1288.
22 ДАЖО. - Ф.118, оп.13, спр. 296, арк.104-104 зв.
23 Там само. - Арк.39 зв.- 40.
24 Там само. - Арк.40 зв.- 41.
25 Там само. - Арк.41зв. - 42.
26 Там само. - Арк.42.
27 Там само. - Арк. 104,
28 Общее губернское учреждение //СЗ.- 1857. - Т.2. - 41. - Кн.2. - №1255.
29 Там само. - №1256.
30 Там само. - №1215-1217.
31 Дружинин Н.М. Указ. соч. - С.528.
32 Общее губернское учреждение//СЗ. - 1857. - Т.2. - 4.1. - Кн.З. - №3035.
33 Градовский А. Начала русского государственного права. - Т.З. - СПб., 1883. - С. 283.
34 Общее губернское учреждение//СЗ.- 1857. - Т.2. - 4.1. - Кн.З. - №3038.
35 Сташевский Е.Д. Указ. соч. - С.87.
36 Гуржій і.О. Назв. праця. - С.98.
37 ПСЗ. 2-е изд.- Т.XIV. - №13035.
38 Складено на основі: РДІА. - Ф.560, оп.1, спр.1104, арк.72-75.
39 Там само. - Спр.1107, арк.34.
40 Сташевский Е.Д. Указ. соч. - С.88.
41 ПСЗ. 2-е изд. - T.XIV. - №13035.
42 Там само. - №13036.
43 Гуржій І.О. Назв. праця. - С. 104.
44 Собрание узаконений и распоряжений правительства. - № 875. - П.7-13, 16.
45-46 Общее губернское учреждение //СЗ.- 1857. - 1.2. - 4.1. - Кн.2. - №920; прим.1.
47 Там само. - Прим. 3-4.
Резюме
У повідомленні йдеться про роль палат державних маєтностей українських губерній
у фінансовій політиці Російської імперії.
In the report, the author reveals the role of the House of the Ukrainian provinces' state
properties in the financial policy of the Russian empire.
120 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. icm. журн., 2004, № 2
|