Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису
Видання Галицько-Волинського літопису здійснено за Хлєбниковським списком, то досі не публікувався. Наукові статті й коментар доповнюють видання тексту.
Збережено в:
| Дата: | 2004 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2004
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204983 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису / М.Ф. Котляр // Український історичний журнал. — 2004. — № 2. — С. 94-104. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-204983 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2049832025-07-31T00:02:53Z Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису Котляр, М.Ф. Історіографія та джерелознавство Видання Галицько-Волинського літопису здійснено за Хлєбниковським списком, то досі не публікувався. Наукові статті й коментар доповнюють видання тексту. The Halyts'ko-Volyns'kyi chronicle's edition is made after the Khliebnykovs'kyi list, which haven't been published yet. The scientific articles and comments are supplementing the edition text. 2004 Article Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису / М.Ф. Котляр // Український історичний журнал. — 2004. — № 2. — С. 94-104. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204983 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історіографія та джерелознавство Історіографія та джерелознавство |
| spellingShingle |
Історіографія та джерелознавство Історіографія та джерелознавство Котляр, М.Ф. Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису Український історичний журнал |
| description |
Видання Галицько-Волинського літопису здійснено за Хлєбниковським списком, то досі не публікувався. Наукові статті й коментар доповнюють видання тексту. |
| format |
Article |
| author |
Котляр, М.Ф. |
| author_facet |
Котляр, М.Ф. |
| author_sort |
Котляр, М.Ф. |
| title |
Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису |
| title_short |
Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису |
| title_full |
Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису |
| title_fullStr |
Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису |
| title_full_unstemmed |
Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису |
| title_sort |
засади і методика створення коментованого видання галицько-волинського літопису |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Історіографія та джерелознавство |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204983 |
| citation_txt |
Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису / М.Ф. Котляр // Український історичний журнал. — 2004. — № 2. — С. 94-104. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT kotlârmf zasadiímetodikastvorennâkomentovanogovidannâgalicʹkovolinsʹkogolítopisu |
| first_indexed |
2025-11-24T13:11:40Z |
| last_indexed |
2025-11-24T13:11:40Z |
| _version_ |
1849677473575337984 |
| fulltext |
ІСТОРІОГРАФІЯ ТА
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
М.Ф.Котляр (Київ)
ЗАСАДИ І МЕТОДИКА СТВОРЕННЯ КОМЕНТОВАНОГО
ВИДАННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО ЛІТОПИСУ
Видатна пам'ятка давньоруської літератури й історіографії XIII ст. Га-
лицько-Волинський літопис вже близько двохсот років перебуває у центрі
уваги істориків, літературознавців і лінгвістів. Він є основним джерелом
студіювання історії та культури не лише Галицько-Волинської Русі, а й дав-
ньоруських земель у цілому, а також міжнародних відносин у Східній і Цен-
тральній Європі. Визначні літературні якості, висока емоційність оповіді, яс-
краве й реалістичне відтворення історичної дійсності, глибокі філософські
роздуми й узагальнення - все це підносить Галицько-Волинський ізвод над
загальним рівнем давньоруської писемності XIII ст. Він є гідним продовжу-
вачем Київського літопису — історичного, літературного й філософського
твору XII ст.
Хоча Галицько-Волинський ізвод вивчається з початку XIX ст., все ж таки
у ньому залишається багато неясного і недослідженого. Навіть деякі фахівці в
галузі історії Давньої Русі мають про нього досить туманні уявлення1. Доне-
давна залишалися не досить вивченими структура, джерела, жанр, складові ча-
стини пам'ятки, яка не має аналогій у тогочасній вітчизняній писемності.
У кінці 2002 р. видавництво "Наукова думка" видало підготовлений
мною (дослідницькі статті, коментар, карта) у співавторстві з В.Ю.Франчук
(одна із статей, текст джерела) "Галицько-Волинський літопис"2. Основну
частину цього видання (22 арк. з 45-ти) становить коментар. Праця є підсум-
ком багаторічного співробітництва історика й філолога, у процесі якого було
набуто досвіду і досягнуто результатів, що, на наш погляд, можуть бути кори-
сними для гуманітаріїв різних спеціальностей.
Коментовані видання джерел є взагалі великою рідкістю в науці. Особли-
во це стосується літописів. Досі серед пам'яток літописання існувало лише
одне таке видання - "Повесть временных лет", підготовлене в основному в
40-х роках XX ст. майбутнім академіком Д.С.Лихачовим:і. Воно й досі, при
тому, що неминуче застаріло (за півстоліття з лишнім накопичилася нова
література, вдосконалилася методика дослідження, насамперед текстологія
та ін.), користується заслуженою повагою вчених, активно використовується
істориками й філологами і є заповітною мрією кожного, хто береться за
студіювання літописів.
Тим часом, коментовані джерела сьогодні є однією з магістральних ліній
джерелознавства й археографії. Досить згадати численні публікації античних
(давньогрецьких і римських), східних, скандинавських, германських, польсь-
ких, угорських, прибалтійських та ін. середньовічних хронік, географічних й
історичних творів, що протягом багатьох років здійснюються Центром "Вос-
точная Европа в древности и средневековье" Інституту загальної історії
Російської академії наук під керівництвом і за активною участю О.О.Мельни-
кової, відомого у науковому світі дослідника скандинаво-руських зв'язків і
раннього літописанняҐ.
Наведемо лише один приклад зразково, як нам здається, підготовленого
тексту джерела, кваліфіковано й докладно коментованого науковцями Цен-
тру в співпраці з ученими інших підрозділів інститутів РАН: "Константин
Багрянородный. Об управлении империей. Текст. Перевод. Комментарий". -
94 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. і ст. журн,, 2004, № 2
Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису
Под ред. Г.Г.Литаврина. - М., 1989. Дев'ята книга цього знаменитого твору
візантійського імператора Константина VII "Про росів, що прямують з моно-
ксилами з Росії до Константинополя" вже давно викликає жвавий інтерес у
істориків і філологів, оскільки містить надзвичайно цінні й унікальні відо-
мості про державне утворення східних слов'ян навколо Києва, спосіб уп-
равління країною, характер збирання данини та ін. У цій книзі міститься
відповідь на одвічне запитання: хто були "роси", що виступають у творі Кон-
стантина, інших візантійських авторів, а також у "Повісті временних літ".
У зв'язку з багатством, неоднозначністю і дискусійним характером
оповіді імператора у дев'ятій книзі, до неї було написано великий (близько 6
арк.) дослідницький коментар, притому, що обсяг самої цієї книги становить
0,2 арк.! Основну частину коментаря написали О.О.Мельникова і В.Я.Пет-
рухін за участю академіка Г.Г.Літаврина, A.A.Залізняка, М.В.Бібікова та
Б.М.Флорі. Перед нами, по суті, окрема цінна монографія, присвячена тлума-
ченню терміна "русь", характеристиці політичного і суспільного ладу Давньо-
руської держави на одному з ранніх етапів ЇЇ існування, способові одержання
додаткового продукту на Русі (збирання полюддя), особливостям еко-
номічних зв'язків між Руссю й Візантією тощо.
Видання книги Константина Багрянородного "Про управління імпе-
рією", згідно з нашим переконанням, має бути зразком для коментованих
публікацій середньовічних джерел, серед них і давньоруських, які ще чека-
ють на своїх дослідників.
Як відомо, існує і продовжує виходити з друку багатотомне видання
пам'яток літописання "Полное собрание русских летописей". У ньому свого
часу двічі був виданий і наш літопис (у складі Іпатіївського ізводу). Однак
"Полное собрание..." розраховане на підготовлених до праці з літописами
дослідників, які володіють необхідним комплексом знань для того, щоб пра-
вильно читати, розуміти, інтерпретувати давні тексти й належним чином ко-
ристуватися ними. Більше того, кожне таке джерело містить у собі багато
сенсів, розкрити які, на наш погляд, можна лише за допомогою кваліфікова-
но складеного і докладного коментаря.
Отже, коментовані видання джерел, зокрема літописів, потрібні всім,
особливо представникам суміжних (з історією й філологією) спеціальностей.
Та й читання текстів, відтворених давньоруською мовою - з юсами, омегами,
нерозкритими титлами тощо - становить великі труднощі для неспеціалістів.
А саме таким є найкраще, нормативне видання Іпатіївського ізводу, заключ-
ною частиною якого є Галицько-Волинський літопис5. Через це багато хто
звертається до перекладів Іпатіївського ізводу, зокрема Галицько-Волинсь-
кого ізводу(і.
Останніми роками в Україні популярності серед неспеціалістів (особли-
во серед археологів) набув виконаний Л.Є.Махновцем переклад Іпатіївсько-
го ізводу, що вийшов під претензійною й по суті неправильною назвою "Літо-
пис руський". На нього посилаються як на повноцінне джерело, у чому не-
важко переконатися, переглядаючи наукові праці останнього десятиліття.
Проте будь-який переклад, навіть найдосконаліший (до числа яких, мабуть,
не можна віднести працю Л.Махновця), не можна використовувати як дже-
рело, бо то вже є тлумачення тексту перекладачем, котрий вкладає в нього
власне розуміння термінів, особових і географічних назв, подій і процесів.
Тобто, між джерелом і дослідником стоїть посередник - перекладач, а це не-
минуче й негативно впливає на сприймання інформації джерела, мимоволі
викривляє її. Тому і не можна користуватися перекладами джерел узагалі.
Приступаючи до підготовки наукового коментованого видання Галиць-
ко-Волинського літопису, необхідно було визначитись із списком, обравши
такий, що найближче стояв би до протографа. Як відомо, всі списки Галиць-
ко-Волинського літопису походять від єдиного протографа і не мають прин-
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 2________________________________________ 95
Котляр М. Ф.
ципової різниці між собою. Попередні видавці віддавали перевагу
Іпатіївському списку головним чином через те, що він є найстарішим серед
існуючих - написаний на початку XV ст. Однак останніми десятиліттями
літописознавці дійшли висновку, що найправильнішим у багатьох читаннях
є Хлєбниковський список XVI ст. Ці обидва основні списки нашого літопису
(всі інші є їх варіантами) беруть початок від південноруського літописного
ізводу кінця XIII або XIV ст.7 Не випадково академік О.О.Шахматов у кінці
життя почав нове видання Іпатіївського ізводу, варіанти до якого були наве-
дені лише за Хлєбниковським списком. Та й у виданні 1871 р. різночитання
були подані в основному за Хлєбниковським списком (наведені у підрядко-
вих примітках варіанти різночитань за Погодінським списком не мають са-
мостійного значення, бо Погодінський список є невиправленою копією
Хлєбниковського н).
Таким чином, рішення покласти в основу коментованого видання Га-
лицько-Волинського літопису його текст саме за Хлєбниковським списком
спиралося на думки попередників і особисте вивчення авторами основних
списків джерела. На початку цієї багатолітньої праці текст для нашого видан-
ня було відтворено за оригіналом рукопису Хлєбниковського списку, що
зберігається в Російській національній бібліотеці в Петербурзі. За надання
такої можливості ми дуже вдячні керівництву бібліотеки.
Завданням нашого видання було дати читачеві не лише найкращий з на-
укового погляду текст джерела, а й такий, щоб його могла читати людина без
особливої філологічної підготовки. Адже видання розраховане в основному
на істориків. З цією метою В.Ю.Франчук виконала транслітерацію тексту за
допомогою сучасного кириличного шрифту, додаючи знак ять (Tfe). Текст
(суцільно написаний, як звичайно буває в пам'ятках писемності серед-
ньовіччя) був розділений нею на слова, розкрито титла, запроваджено сучас-
ну пунктуацію. Відтворено також численні пояснювальні написи на полях
рукопису Хлєбииковського списку9.
Розпочинаючи працю над коментованим виданням Галицько-Волинсь-
кого літопису, я розумів, що він є неординарною пам'яткою давньоруського
письменства. Адже із самого часу відкриття Галицько-Волинського ізводу
М.М.Карамзіним 1() учені неодноразово відзначали його незвичайність, велику
відмінність від інших пам'яток літописного жанру. Карамзіну належить
чимало цінних спостережень над текстом ізводу, він першим помітив, що хро-
нологічна сітка (так само, як і розбиття на порічні статті) була пізніше незг-
рабно, з великими похибками припасована до Іпатіївського списку. Вчений
знав і Хлєбниковський список, в якому розподіл на статті і дати подій
відсутні11. Вже це одне доводить, що Хлєбниковський список ближче від
Іпатіївського стояв до їх спільного протографа, який писався без позначення
років і розділення на статті. Неординарність та своєрідність Галицько-Во-
линського літопису одним з перших підкреслив К.М.Бестужев-Рюмін. Він
вказав на його особливості, що відрізняли пам'ятку від традиційних літопис-
них ізводів, зокрема відзначив більш струнку, ніж у інших літописів, компо-
зицію, злитість викладу, а серед джерел назвав окремі повісті (про Калкську
битву, навалу Батия, смерть Володимира Васильковича)12.
М.Д.Присьолков з приводу Галицько-Волинського ізводу писав, що "ця
пам'ятка являла собою історичне повістування без звичайної для інших
політичних центрів Русі літописної сітки років"1:(. У наступній праці вчений
припустив, що редактор кінця XIII ст. збирався перекомпонувати увесь
текст Галицько-Волинського ізводу, щоб надати йому хронологічної
послідовності і виділити порічні статті. Та задум того ймовірного редактора
залишився нездійсненим, і хронологічна сітка була пристосована до тексту
лише в XIV ст. - до Іпатіївського списку1".
Вперше окремі повісті у складі Галицько-Волинського ізводу виявив
96 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. жури., 2004, № 2
Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису
Л.В.Черепнін. Він присвятив своє дослідження першій з двох основних скла-
дових частин пам'ятки, що її назвав Літописцем Данила Галицького (другою
є Волинський літопис). Уперше в науці вчений визначив структуру і склад
Літописця, витлумачив його не як звичайний і традиційний звід порічних за-
писів, а як композиційно цілісний твір, що відбивав історію Галицько-Во-
линської Русі доби князя Данила. Черепній назвав кілька повістей у складі
Літописця15, що відкрило новий напрям у подальших студіях Галицько-Во-
линського ізводу взагалі. У своєму ґрунтовному дослідженні цього ізводу
В.Т.Пашуто сприйняв думку Черепніна про те, що серед джерел пам'ятки бу-
ли літописні повісті, але не думав, що які-небудь з них були безпосередньо
включені до ізводу1'1.
Припущення Черепніна про введення складачами і редакторами до текс-
ту Галицько-Волинського ізводу окремих повістей навело нас на думку про
те, що, можливо, цих повістей набагато більше, ніж думав учений, і що саме
вони визначили жанр та структуру всієї пам'ятки. У процесі тривалого вив-
чення ізводу народився висновок, що він у цілому складається з окремих
повістей, об'єднаних пізнішими редакторами.
У складі основних повістей Галицько-Волинського ізводу (Початкової -
про збирання Данилом волинської отчими, Антиординської - про стосунки з
Литвою та ін.) містяться менші за обсягом, що, звичайно, розривають ткани-
ну тих основних повістей, а самі ці малі твори виявляються також роз'єдна-
ними і вміщеними в різних місцях більших. На наш погляд, це було цілком
свідомо вчинено давніми книжниками з двох причин. Перша - аби створити
картину повістування, адекватну історичній дійсності, коли одночасно розви-
валося кілька зовсім різних за змістом, характером і значенням процесів і
явищ, а події примхливо перепліталися між собою. Друга - щоб усе ж таки
надати творові вигляду традиційного, "справжнього" літопису. Напевне, га-
лицькі та волинські книжники розуміли незвичність для читачів написаного
ними. З цією ж метою кимось з пізніших редакторів була досить незграбно
приставлена дуже приблизна (в більшості випадків невірна) хронологічна
сітка до Іпатіївського списку нашого ізводу з елементарним і довільним
розділенням тексту на порічні статті.
Як відомо, Галицько-Волинський ізвод ділиться на дві неоднакових за
обсягом і різних за характером частини: Літописець Данила Галицького
(1205-1258) і Волинський літопис (1259-1290). Вважаємо, що нині існують
підстави відмовитися від погляду на цей ізвод як на низку порічних статей,
потім об'єднаних й опрацьованих складачами і редакторами. Перед нами -
структурно досконалий історико-літературний твір, що розкриває історію
краю та всієї Південно-Західної Русі.
Внаслідок досліджень тексту Галицько-Волинського ізводу нами запро-
поновано таку структуру пам'ятки. Перша з двох основних його частин -
Літописець Данила Галицького - складається з кількох більших і менших за
обсягом повістей. Коротко охарактеризуємо більші повісті. Літописець
відкривається Початковою Галицькою повістю, що починається зі слів:
"Велику мятєжю въставшю въ зємли Руской, оставившима жє ся дв'кма сы-
нома єго..."17 — йдеться про події, які сталися після загибелі Романа Мстисла-
вича у Польщі влітку 1205 р.18 Повість закінчується на розповіді про во-
княжіння 10-літнього Данила в Галичі 1211 р. і пізніше вигнання боярами з
міста його матері княгині Анни. Повість була написана не раніше 1212 р.'■>
Наступна повість у складі Літописця - про збирання Данилом волинсь-
кої отчини - була, як нам здається, складена по гарячих слідах описаних у ній
подій і осіб, у 1228-1229 pp. Вона починається оповіддю про утвердження
Мстислава Удатного в Галичі 1219 р.: "Мьстиславь жє пойдє на Галичь
сов'Ьтомь Лєстковьімь20. ...Данило жє нє утяжє уєхати..."21. В її складі
міститься особлива невелика повість про битву з монголами на Калці 1223 р.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. жури., 2004, № 2 ________________________________________ 97
13-4-644
Котляр М. Ф.
Повість про збирання Данилом волинської отчини завершується звісткою
про смерть тестя Данила князя Мстислава Мстиславича (1228 p.), що відкри-
ла молодому князеві шлях до галицького престолу, чому раніше завадили йо-
го зобов'язання перед тестем: "По томъ жє Мьстиславь вєликьш Удатный
князь умрє, жадающу бо єму видєти сына своего Даниила,... оному жє хотя-
щю поручити домъ свой и д^Ьти в руц'Ь его"22.
Найбільшою за обсягом в ізводі повістю в складі Літописця Данила є твір
про повернення князем галицького стола. Він починається відразу після опи-
су зустрічі 1228 р. довіреного боярина Данила з доживаючим останні дні
Мстиславом Удатним. Розповідь про його кончину підпорядкована автором
цієї повісті ідеї законного переходу влади від тестя до Данила. Закінчується
ця докладна і довга повість (займає більше двох третин Літописця) оповідан-
ням про битву біля Ярослава 1245 р., у якій Данило здолав об'єднані сили бо-
яр, їхньої маріонетки Ростислава чернігівського, угрів і поляків. Останніми
словами Галицької повісті були: "А Ростиславь бежа въ Ляхы и поемь жену
свою идє въ Угры..."23. Написана вона, думаємо, незабаром після Ярославсь-
кої баталії, та не пізніше 1246 р. або 1247 р. Авторові був потрібний певний
час, щоб осмислити події й організувати сам текст повісті.
До складу повісті про повернення Данилом галицького стола вставлено
меншу, проте надзвичайно важливу з огляду на описані в ній події і для роз-
витку сюжету самого Літописця Данила: повість про "Побоище Батыево" (та-
ка назва в Іпатіївському списку нашого джерела, а в Хлєбниковському
замість неї на полях приписано: "Батыева рать начася в Руси в .тгЬто 6745"2/і,
тобто 1237 p.). Уявляється безсумнівним, що до Літописця вона потрапила
вже у скомпонованому і відредагованому південноруським редактором ви-
гляді. Саме у процесі його праці й було зроблено вставки до повісті про "По-
боище Батыево", в яких ішлося про події у Галицько-Волинській Русі.
Літописець завершується повістю про боротьбу Данила проти ординсь-
кого ярма. Вона починається енергійно та стрімко: "Приславшю жє Мо-
гуч'кєв'Ь посолъ свой къ Данилови и Василку, будущю има в Дороговъску:
"Дай Галичь!"25. Це сталося, ймовірніше за все, восени того самого 1245 p., коли
Данило виграв вирішальну для долі його князівства битву біля Ярослава.
Так само, як і попередні, ця повість неодноразово перебивається вставками
менших повістей про стосунки Романовичів із західними сусідами: Угорщи-
ною і Польщею, Литвою й ятвягами. Особливою "повістю в повісті" вважаємо
докладно повідану авторами історію про участь Данила Романовича в супер-
ництві за австрійську спадщину (1252-1253 pp.).
Ця повість про боротьбу князя проти ординського ярма і разом з нею його
Літописець у всіх відомих списках Галицько-Волинського ізводу обривається
на реченні: "Бысть же в'Ьсть Данилу, послашє Лва и Шварна26 вонъ изъ Въло-
димєра, рече имь: "Ащє вы будете у мєнє, [вам] єздити у станы к нимъ; аще ли
азь буду..."27. Виходячи з послідовності подій, останні слова відносяться до се-
редини 1258 р. Далі в ізводі починається вже волинська частина.
Подібно до Літописця Данила Галицького, Волинський літопис зберігся
не повністю - у ньому також відсутні початок і кінець. Після тільки-но наве-
дених слів Літописця йде текст: "По сємь жє минувшима дв'кма л'ктома"28, а
далі розповідь зосереджується навколо постаті молодшого брата Данила кня-
зя Василька. Цю першу частину Волинського літопису можна назвати Літо-
писцем Василька Романовича.
Частина Літописця Василька, що збереглася, починається зі слів: "И
бысть тишина по всей земли. В тыа жє дни вєсєлє бысть у Василка князя у
Володимєрм городі»: нача отдавати дьщєрь свою Олгу за Андр'ка князя за
Всеволодича к Чернігову"29. Запис відноситься до осені 1259 р. Згідно з на-
шими спостереженнями над текстом ізводу, Літописець Василька скла-
дається з двох великих повістей: про Бурундаєву рать і про стосунки з Лит-
98 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іап. журн., 2004, № 2
Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису
вою. Перша відзначається стрункістю й цілісністю, жодного разу не переби-
ваючись вставками іншого змісту, що взагалі-то є звичайною річчю у
повістях, з яких сформовано Галицько-Волинський ізвод. Однак текст
повісті про стосунки з Литвою, що починається з подій літа 1262 p., неодно-
разово переривається оповідями про події зовнішньополітичного життя: з'їзд
руських і польських князів у Тернаві 1262 p., зв'язки з Польщею, а також во-
линські справи і смерть Данила, що настала 1264 р.
Завершується Літописець Василька Романовича звісткою про його кон-
чину 1269 р. Чомусь волинський книжник не створив панегірика своєму ге-
роєві. На нашу думку, той панегірик існував, але був, мабуть, втрачений при
наступних редагуваннях і неодноразових перегрупуваннях тексту. А далі по-
чинається наступна складова Волинського літопису - Літописець Володими-
ра Васильковича, що відкривається словами: "И по нємь (Василькові.-М.К.)
нача княжити в него м'ксто сынъ его Вълодимерь...":ю.
Творець Літописця Василька ставив перед собою ту саму мету, що й
складачі Літописців Данила і Василька: звеличення князя та його діянь. Од-
нак написаний ним твір за формою і змістом більше, ніж інші частини Га-
лицько-Волинського ізводу, нагадує традиційний літопис. У своїй пере-
важній частині він не являє серію з'єднаних між собою повістей. Ці повісті, а
їх у складі Літописця Василька є кілька, використані як матеріал для напи-
сання авторського твору. І лише описові останніх літ життя героя присвяче-
но особливу повість про хворобу і смерть Володимира Васильковича, що без
суттєвих змін включена до складу його Літописця'1.
Завершує Галицько-Волинський ізвод невеликий фрагмент Літописця
Мстислава Даниловича, котрому Володимир Василькович, який не мав
синів, заповів своє Володимиро-Волинське князівство. Через невдалі пере-
ставлення пізнішими редакторами і складачами початок цього літописця ви-
явився в середині того його фрагменту, що зберігся, вже після розповіді про
початок правління Мстислава у Володимирі: "Князь жє Мьстиславь сЬдє на
столє брата своего Влодимєря..."'52. Літописець Мстислава уривається на
подіях 1289-1290 рр.:«
Переконаний у тому, що Галицько-Волинський ізвод XIII ст. так сильно й
принципово відрізняється від літописів тому, що у Галицькій і Волинській зем-
лях у попередньому, XII ст., імовірніше від усього, не велося літописання. Ад-
же відомості галицького й волинського змісту у Київському літописі XII ст. не
обов'язково могли бути запозичені з відповідних земельних літописів (як, зви-
чайно, думають літописознавці). Вони могли створюватися зі слів галицьких і
волинських інформаторів. Замість цього у Галицько-Волинській Русі вже з се-
редини XII ст., ймовірно, розвивався інший, не літописний, літературний жанр:
світських історичних повістей, присвячених місцевим князям.
Отже, існують підстави припускати, що Галицько-Волинський ізвод став
своєрідним продовженням і розвитком особливої, притаманної Галицько-Во-
линській Русі, літературної традиції: написання історичних повістей, що
замінили там звичайний літопис. Якщо це дійсно було так, то перед нами яви-
ще, виняткове у давньоруській писемності ХІІ-ХШ ст.
Коротко викладені вище міркування про структуру, жанр, джерела,
ідейні характеристики Галицько-Волинського ізводу стали основою для на-
писаної мною і вміщеної у виданні статті "Композиція, джерела, жанрові та
ідейні характеристики Галицько-Волинського літопису", в якій підбито
підсумки багаторічних досліджень цієї теми-41.
Як мовилося, далеко не всі вчені, що працювали і працюють у давньо-
руській проблематиці, добре уявляють собі історію Галицько-Волинської
Русі XIII ст., та й Південної Русі в цілому. Наукова література з теми невели-
ка. Більшість її застаріла або написана настільки тенденційно, що не має на-
укової вартості. Нечисленні ж, дійсно корисні для дослідників книжки, мало-
доступні багатьом історикам, тому що видані давно або у наш час невелики-
ISSN 0130-5247. Укр. іап. журн., 2004, № 2 ________________________________________ 99
13*
Котляр М. Ф.
ми тиражами (останнім часом наукова література виходить накладами по
200-300 прим., та ще й далеко не завжди потрапляє до книжкових крамниць
і бібліотек).
Описані вище структура і жанр Галицько-Волинського літопису великою
мірою визначили і зміст, і характер, і саму манеру написання пояснювальних
(дослідницьких за манерою) статей, а також коментаря до пам'ятки. На наш
погляд, видання мало відкриватися статтею, в якій би простежувались основні
історичні, соціальні, економічні та культурні явища на території Галицько-Во-
линської Русі, починаючи з 40-х років XII ст., тобто з того часу, коли утворило-
ся Галицьке князівство, а Волинське почало перетворюватися з домену ки-
ївських Мстиславичів на відносно автономне державне утворення. Саме в той
час Галицько-Волинська Русь виступає як відносно єдиний соціально-політич-
ний комплекс, хай ЇЇ складові частини дуже і дуже різнилися між собою.
Виходячи з цих міркувань, було вирішено почати коментоване видання Га-
лицько-Волинського літопису моєю статтею "Галицько-Волинська Русь 2-ї по-
ловини XII - XIII ст." Спочатку в ній було окреслено територіальні рамки
цієї землі, відзначено насиченість її ріками і відносну (у порівнянні з багать-
ма сусідами) родючість грунтів. Пізнє, в порівнянні з Наддніпрянщиною,
складання територій Волинської та Галицької земель було, на нашу думку,
однією з головних причин відставання їхнього суспільно-економічного роз-
витку і скромної участі в політичному житті Південно-Західної Русі.
Довгий час (починаючи з другої половини XI ст.) Волинь була власністю
київських князів, котрі прагнули перетворити її на власний домен. Через це
волинські князі (котрі частіше за все були одночасно й великими князями
київськими) не проводили власну політику на Русі. Потім, коли нащадки
Мстислава Великого втратили Київ (лише час від часу ненадовго посідаючи
великокнязівський стіл), його син, онук і правнук втримали в своїх руках Во-
линську землю, хоча й перестали відігравати головну роль у південноруських
землях.
Інакше склалася політична й суспільна доля Галицької землі. Вона сфор-
мувалася ще пізніше від Волинської - десь на середину 40-х років XII ст., на
соціально-територіальному Грунті давніх Перемишльської, Теребовльської й
Звенигородської земель. Порівняно з Володимиром Волинським, що виник в
останній чверті X ст., Галич був новим містом, звістки про яке в джерелах
з'являються з початком 1140-х років. Тому його консолідуючий вплив на
формування Галицької землі відчувся не одразу. Але Галич належав до міст,
які стрімко піднеслися за лічені роки. Вже на середину XII ст. це місто стало
в перший ряд південноруських міських центрів, доступаючись за кількістю
населення й економічним розвитком хіба що древнім Києву та Чернігову.
Піднесення Волинської й Галицької земель відбувалося за доби удільної
(феодальної) роздробленості, в яку Давня Русь увійшла незабаром по смерті
останнього єдиновладного великого князя київського - Мстислава Великого
(1132). Відтоді політичне життя ще недавно централізованої (хай і відносно)
Київської монархії проходить у протиборстві доцентрових і відцентрових
сил, у намаганні суверенів окремих князівств проводити власну, незалежну
від Києва внутрішню і зовнішню політику. Головною причиною настання ро-
здробленості став, як це не парадоксально звучить, стрімкий суспільно-еко-
гюмічний розвиток давньоруських земель, народження і зростання феодаль-
ної земельної власності.
У кінці XI ст. — на початку XII ст. почалося життя великого індивідуаль-
ного земельного володіння. Бояри обзаводилися землями, багатствами, мали
залежних селян і навіть городян, що дало їм економічну й політичну силу.
Місцеві князі залежали від земельних магнатів-бояр, спиралися на них та їхні
збройні загони, через що повинні були проводити політику, вигідну не Русі в
цілому, а боярству тієї чи іншої землі - Галицької, Волинської, Чернігівської
100 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іап. жури., 2004, № 2
Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинського літопису
чи Суздальської35. Удільна чи феодальна роздробленість дала більше, ніж
раніше, волі місцевим князям, послабивши їхню залежність від великого кня-
зя київського.
По-різному склалася доля земельної аристократії на Волині і в Галичині,
підкреслюється в статті. Місцеві бояри у Волинській землі виросли й піднес-
лися в умовах сильної князівської влади. Там завжди правили владні госу-
дарі, нащадки Володимира Мономаха і його старшого сина Мстислава. Ос-
таннім (перед об'єднанням з Галичиною) князем Волині був Роман Мстисла-
вич. За тридцять років свого волинського княжіння він, слід думати, зумів
підкорити собі земельну аристократію, зробити бояр слухняними виконавця-
ми князівської волі. Зовсім інакше склалися стосунки князя з боярами в Га-
лицькій землі.
Вже перший галицький князь з династії Ростиславичів Володимирко Во-
лодаревич (1141—1152) на початку свого правління мало не був усунутий боя-
рами. 1145 р. воші покликали на престол його небожа, Звенигородського князя
Івана Ростиславича. Володимирко з великими труднощами відбився від супер-
ника. А от його син Ярослав опинився у повній залежності від великих галиць-
ких бояр, котрі крутили князем на всі боки, брутально втручалися навіть у йо-
го особисте життя. Та й останній галицький князь Володимир Ярославич був
скинутий боярами і лише з іноземною допомогою зумів повернути собі пре-
стол. Без знання обставин політичного життя Галицької та Волинської земель
середини-другої половини XII ст. важко зрозуміти події, що настали з почат-
ком XIII ст. і знайшли відбиття у Галицько-Волннському літопису.
По смерті Володимира 1199 р. у нього не залишилося спадкоємця, ди-
настія галицьких Ростиславичів вигасла. Цим скористався енергійний во-
линський князь Роман Мстиславич, який того самого року заволодів Галичем
і землею, об'єднавши обидві землі у Галицько-Волинське князівство. Однак
новому державному утворенню не судилося довгого життя. Надто різними
були у політичному й соціальному планах Галичина і Волинь. Могутнє га-
лицьке боярство хоча й було придушене Романом Мстиславичем, але не зло-
млене. По загибелі князя у Польщі 19 червня 1205 р. бояри вчинили заколот
і вигнали з князівства його вдову княгиню Анну і зовсім малих синів Данила
та Василька.
Лише через сорок років Данилові Романовичу вдасться відновити Га-
лицько-Волинське князівство, засноване його батьком. Воно досягне у
правління цього енергійного, рішучого і прозірливого государя найвищої мо-
гутності - з тим, щоб по його смерті (1264) розпастись і вже ніколи більше не
відновитись у колишньому обсязі й силі.
Нарешті, у виданні Галицько-Волинського літопису, безпосередньо пе-
ред текстом джерела, вміщено статтю В.Ю.Франчук "Хлєбниковський спи-
сок Галицько-Волинського літопису як пам'ятка староукраїнської мови XVI
ст.", у якій дано археографічну й мовознавчу характеристики цього списку.
В.Ю.Франчук визначила місце Хлєбниковського списку серед списків його
групи (Погодінського, Єрмолаївського, Краківського, Марка Бундура) і до-
кладно зупинилась на його графіці й орфографії.
Виконана нами протягом п'ятнадцяти років дослідницька праця з історії
і культури Галицько-Волинської Русіі(і дозволила здійснити спробу ство-
рення докладного коментаря до нашого літопису, з урахуванням усього відо-
мого і приступного сьогодні фонду джерел і наукової літератури.
Насамперед такий коментар мав бути універсальним, по можливості
містити відповіді на широке коло питань, які виникають при зверненні до
тексту пам'ятки. Ні в якому разі не можна зводити коментар до низки корот-
ких довідок, що нерідко бачимо у виданнях останніх років.
Завдання, що були поставлені нами перед коментарем, коротко кажучи,
зводилися до такого. Перш за все необхідно було пояснити відбиті або коротко
ISSN 0130-5247. Укр. hin. журн., 2004, № 2 ________________________________________ 101
Котляр М. Ф.
згадані в літописі події внутрішнього життя Галицько-Волинської Русі, її зно-
син з далекими і близькими сусідами, насамперед на терені давньоруських зе-
мель; встановити час відбування тих чи інших подій, скоригувавши при цьому
невірну хронологічну сітку, незграбно пристосовану до широковідомого
Іпатіївського списку; локалізувати міста, фортеці й села, згадані в нашому літо-
писі, а також місця різних подій (походів, битв, князівських зустрічей тощо);
розкрити родоводи згаданих в ізводі історичних осіб, здебільшого князів та ін.
Чималі труднощі при створенні коментаря становило встановлення часу
тих чи інших подій, відбитих у літописі. Як мовилося, проставлені на полях
Іпатіївського списку роки є в абсолютній більшості неправильними. Як за-
уважив М.С.Грушевський, "вся Галицько-Волинська літопись, з незначними
виїмками, зісталася без років і в такім виді була прилучена до Київської літо-
писи. Аж по тім, як вона була прилучена до літописи Київської, якийсь книж-
ник, незадоволений тим, що хронольогія, переходячи через Найдавнішу37 й
Київську літописи, уривалася на році 1200, постановив се направити, і
поділив Галицько-Волинську літопись на роки". Вчений емоційно заявив з
того приводу: "Але зробив він то зовсім по-дурному, то значить - валив роки
навіть без огляду на зміст, розриваючи частини одної події на кілька років або
кладучи під один рік події багатьох років"38.
Дійсно, Київський ізвод 1198-1199 pp. було механічно з'єднано з наступ-
ним в Іпатіївському списку - Галицько-Волинським, - при тому до останньо-
го було незграбно додано хронологічну сітку. Згідно з авторитетною думкою
A.M.Насонова, спільний оригінал Іпатіївського і Хлєбниковського списків
було написано, напевне, у закутному Турово-Пінському князівстві39. Слід
думати, що укладач не мав під рукою потрібних джерел, насамперед північно-
руських літописів, за допомогою яких в основному Грушевський і створив
свою "Хронологію подій Галицько-Волинського літопису" - настільну працю
кожного, хто користується цим джерелом.
Однак за минуле з часу її появи століття з'ясувалося, що в написаному
цим видатним ученим довіднику є чимало похибок, відсутні обгрунтування
багатьох історичних дат. Цю працю продовжили наступники Грушевського.
Найбільший внесок до удосконалення хронології Галицько-Волинського
ізводу зробив В.Т.Пашуто в "Очерках по истории Галицко-Волынской Руси"
(1950). У процесі праці над джерелами при складанні коментаря нами було
також внесено чимало поправок до "Хронології" Грушевського, що зали-
шається при всьому тому головною працею з проблеми встановлення хроно-
логії подій у нашому літопису.
У процесі складання коментаря довелось уточнювати генеалогію бага-
тьох дійових осіб нашого літопису, насамперед другорядних князів і багатьох
бояр. Унаслідок такої праці з'явилися дослідницькі статті, опубліковані в
різних українських і закордонних виданнях, зокрема про походження матері
Данила і Василька княгині Анни, про загадкового ворога Романовичів Ізясла-
ва, що в стислому вигляді вміщені в коментарі. До коментаря також внесено
висновки інших наших наукових статей: про походи Романа Мстиславича на
половців 1197 (1198), 1202 і 1204 pp., війну з Добжиньським лицарським ор-
деном 1238 p., перетрактації Романовичів з папським престолом 1245-1253
pp., боярське безумовне землеволодіння (алод) і появу умовного землево-
лодіння служилих людей (феод) тощо.
Для створення коментаря довелося вивчити дуже широке коло джерел і
великий масив наукової літератури. Насамперед варто сказати кілька слів
про фонд джерел, необхідних для створення наукового коментаря. Найваж-
ливішою і найвартіснішою групою джерел вважаємо давньоруські літописи:
Повесть временных лет, Новгородская первая летопись старшего и младшего
изводов, Лаврентьевская летопись за XIII ст., Летопись по Воскресенскому
списку, Псковские и Софийские летописи, Никоновская и Тверская летопи-
102 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. /с/л. жури,, 2004, № 2
Засади і методика створення коментованого видання Галицько-Волинськом літопису
си, Московский летописный свод конца XV в.1() та ін. Літописи дозволили
скорегувати хронологію подій (найбільше придалися Лаврентіївський, Нов-
городський перший та Воскресенський), зрозуміти хитромудре плетиво
подій, часто-густо відбите у Галицько-Волинському ізводі дуже стисло, а то й
з великими неточностями.
Вагомою групою іноземних джерел слід вважати польські світські й мо-
настирські хроніки, чималий комплекс західноєвропейських хронік і авторсь-
ких творів, зібраних у виданні "Monumenta Germaniae Historica. Scriptoies",
видання угорських хронік, кодекси угорських документів і листування
угорських королів з папським престолом, документи Ватиканського архіву та
багато інших11.
Перелік наукових праць, залучених при складанні коментаря, вміщено у
кінці видання. Він містить більше 200 назв книжок і статей, які безпосеред-
ньо використані в праці й на які зроблено посилання.
Докладний науковий коментар приблизно втричі перевищує за обсягом
текст Галицько-Волинського літопису, що дозволило, на наш погляд, доклад-
но пояснити події, явища й схарактеризувати окремих історичних осіб, про
яких згадує наше джерело.
Сподіваємося, що наше з В.Ю.Франчук видання Галицько-Волинського
літопису стане в пригоді численним науковцям і любителям давньоруської
історії та культури.
I Наприклад, відомий російський історик в еміграції Г.В.Вернадський у статті про Олек
сандра Невського переплутав одного татарського воєначальника Куремсу з іншим - Бурун-
даєм, приписавши першому вимогу до Данила знищити укріплення його міст, тоді як це вчи
нив другий. До того ж Г.В.Вернадський щиро довіряв датам Іпатіівського списку Галицько-
Волинського літопису, що, як правило, не відповідають дійсним. Тому знаменита битва біля
Ярослава відбулася, на його думку, в 1249 р. (як зазначено в Іпатіївському списку), тоді як це
сталося 1245 р. А коронація Данила була начебто в 1255-му, а в дійсності - в 1253 р. (Див.:
Вернадский Г.А. Два подвига св. Александра Невского // Наш современник. - М., 1992. - №
3. - С.152-154). Характерно, що, передруковуючи цю статтю, публікатори залишили без змін
усі її похибки, отже, самі не зналися на проблемі. Подібні до відзначених помилки в знанні й
розумінні Галицько- Волинського літопису залишаються типовим явищем у працях багатьох ук
раїнських і російських істориків й археологів і в наш час.
^ Галицько-Волинський літопис. Дослідження. Текст. Коментар. За ред. М.Ф.Котляра.-К.,
2002. - 397 с
:і Повесть временных лет. 4.1. Текст и перевод. Подготовка текста Д.С.Лихачева. Перевод
Д.С.Лихачева и Б.А.Романова. Под ред. В.-П.Адриановой-Перетц. - М.;Л., 1950. - 405 с; 4.2.
Приложения. Статьи и комментарий Д.С.Лихачева. Под ред. В.П.Адриановой-Перетц. -М.;Л., 1950.
- 555 с, карты. У 1996 і 1999 pp. видання було повторене з доповненнями історика М.Б.Свердлова
(СПб.). З невідомих нам причин ім'я одного з перекладачів "Повести" Б.О.Романова з
титульного аркуша цього перевидання зникло.
'' Серед видань Центру назвемо лише кілька, що побачили світ в останні роки: Джаксон Т.Н.
Исландские королевские саги о Восточной Европе. Т.1-3. - М., 1993, 1994, 2000; Мельникова Е.А.
Скандинавские рунические надписи. - М., 2001; Глазырина Г.В. Сага об Ингваре путешественнике.
- М., 2002; Матузова В.И., Назарова Е.А. Крестоносцы и Русь. - М., 2002.
г> ПСРЛ. Т.2. Ипатьевская летопись. Второе изд. - СПб., 1908. XVI. - 938 стб. - 87 стр.
(приготовлена к изданию А.А.Шахматовым). Галицько-Волинський літопис у всіх виданнях
відтворювався саме за Іпатіївським списком (ПСРЛ. Т.2. Ипатиевская летопись. - СПб., 1843;
Летопись по Ипатскому списку. - СПб., 1871). Видання 1908 p. було повторене фототипічним
способом 1962 p., а потім ще раз у кінці 1990-х років.
(і Найбільш відомий серед них (ним же найчастіше і користуються) був виконаний
О.П.Лихачовою (Памятники литературы Древней Руси. XIII век. - М., 1981. - С.236 - 425).
7 Лихачев Д.С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. - М.; Л., 1947.-
С.432.
х Приселков М.А. История русского летописания XI-XVI вв. - СПб., 1996. - С.84 - 85; Лихачев
Д.С. Указ. соч. - С.431.
9 Галицько-Волинський літопис. - С.75.
10 Карамзин Н.М. История государства Российского. - СПб., 1842. - Кн.1. - Т.1. - С.XVI.
II Там само. - Т.З; Примечания к 3 тому. - Стб.52. - Прим. 113.
'^ Бестужев-Рюмин К. О составе русских летописей до конца XIV в. - СПб., 1868.-С. 151-157.
1:І Приселков М.Д. Указ. соч. - С. 291 (уперше працю видано 1940 р.).
1/| Приселков М.Д. Летописание Западной Украины и Западной Белоруссии//Ученые записки
Ленинградского гос. ун-та. - № 67. - Серия исторических наук. - Вып.7. - Л., 1941. -С. 5-24.
ISSN 01'30-5247. Укр. tan. жури., 2004, № 2 _______________________________________ 103
3.1. Зайцева
'•' Черепнин Л.В. Летописец Даниила Галицкого // Исторические записки. - № 12. - М., 1941.
"> Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. - М., 1950. - С.17-133. До-
кладний історіографічний огляд теми див.: Котляр М.Ф. Галицько-Волинський літопис. - К., 1993. -
С.6-25.
17 Галицько-Волинський літопис. - С.77.
18 Там само. - С.81.
19 Котляр М.Ф. Галицько-Волинський літопис XIII ст. - К., 1993. - С.ЗО.
м Краківський князь Лешек Білий.
21 Галицько-Волинський літопис. - С.82.
22 Там само. - С.90.
2-'' Там само. - С108.
2Ґ Там само. - С.99.
2~\ Там само. - С109.
2b Його сини.
27 Галицько-Волинський літопис. - С.123.
2Н Там само.
29 Там само.
40 Там само. - С. 131.
;і1 Там само. - С.147-150.
■G Там само. - С.151.
■!'! Там само. - С.156.
■Vl Котляр М.Ф. Галицько-Волинський літопис. - К., 1993. - 167 с; Котляр Н.Ф. Галицко-
Волынская летопись (источники, структура, жанровые и идейные особенности)//Древнейшие
государства Восточной Европы. Материалы и исследования. 1995 год. - М., 1997. - С.80-165.
■і:' Див.: Пашуто В.Т. Историческое значение периода удельной раздробленности на Руси
// Польша и Русь. - М., 1974; Котляр М.Ф. Як і чому настала удільна роздробленість на Русі (Xll-Xlll
ст.). - К., 1998.
■ih Назвемо лише книжки: Формирование территории и возникновение городов Галицко-
Волынской Руси IX—XI11 ст. - К., 1985; Полководці Давньої Русі. - К., 1991; Галицько-Волинський
літопис. - К., 1993; Галицько-Волинська Русь.- К., 1998; Древнерусская государственность. - СПб.,
1998; Данило Галицький. - К., 2001 (доповнене і розширене видання: К., 2002); Історія дипломатії
Південно-Західної Русі. - К., 2002.
■і7 Повість временних літ.
■:>н Грушевський М. Хронольогія подій Галицько-Волинської літописи // Записки Наукового
товариства ім.Шевченка. - Львів, 1901. - Т.41. - С.1-2.
:і!) Насонов А.Н. История русского летописания XI- XVIII вв. - М., 1969. - С.227-231.
w Полное собрание русских летописей. Т.1. - Вып. 1-3; Т.З. Новгородские летописи; Т.5.
Новгородские и Софийские летописи; Т.7. Летопись по Воскресенскому списку; Т. 10. Летописный
сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью; Т. 15. Летописный сборник,
именуемый Тверскою летописью; Т.25. Московский летописный свод конца XV в.
11 Докладний перелік джерел вміщено в кінці видання Галицько-Волинського літопису під
назвою: "Використані джерела та література".
Резюме
Видання Галицько-Волинського літопису здійснено за Хлєбниковським списком, то
досі не публікувався. Наукові статті й коментар доповнюють видання тексту.
The Halyts'ko-Volyns'kyi chronicle's edition is made after the Khliebnykovs'kyi list,
which haven't been published yet. The scientific articles and comments are supplementing the
edition text.
3.1.Зайцева (Київ)
"ЗАПИСКИ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. Т. Г. ШЕВЧЕНКА":
ЗАПОЧАТКУВАННЯ ТА ШЛЯХ ДО АКАДЕМІЧНОГО
СТАНДАРТУ (1892 - 1914 pp.)
Видавнича діяльність наукових установ, а саме такою було Наукове това-
риство ім. Шевченка у Львові, є важливою й невід'ємною складовою
академічного життя. Вона надає науковим дослідженням форми, придатної для
поширення наукових ідей і концепцій, доводить їх до широкого загалу.
104 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. ісш. журн., 2004, № 2
|