З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка: листування із Сергієм Єфремовим
У статті досліджується тривале й інформативно цінне листування відомих постатей української історії початку XX ст. - Є.X. Чикаленка (1861 - 1929) та С.О. Єфремова (1876 - 1939). Відображено регулярність їх епістолярних контактів, кількість поштових відправлень по роках, відзначено особливості листув...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 2004 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2004
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205001 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка: листування із Сергієм Єфремовим / І.М. Старовойтенко // Український історичний журнал. — 2004. — № 3. — С. 47-61. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-205001 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Старовойтенко, І.М. 2025-07-23T15:05:45Z 2004 З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка: листування із Сергієм Єфремовим / І.М. Старовойтенко // Український історичний журнал. — 2004. — № 3. — С. 47-61. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205001 У статті досліджується тривале й інформативно цінне листування відомих постатей української історії початку XX ст. - Є.X. Чикаленка (1861 - 1929) та С.О. Єфремова (1876 - 1939). Відображено регулярність їх епістолярних контактів, кількість поштових відправлень по роках, відзначено особливості листування до 1917 р. і 1920-х pp., виділено в ньому провідні теми й сюжети і подано їх аналіз. The long-term and informaticaly valuable correspondence of the two famous figures in the Ukrainian history of the beginning or the XX century, J.K. Chykalenko (1861 - 1929) and S.O. Jefremov (1876 - 1939), is being researched. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історіографія та джерелознавство З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка: листування із Сергієм Єфремовим Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка: листування із Сергієм Єфремовим |
| spellingShingle |
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка: листування із Сергієм Єфремовим Старовойтенко, І.М. Історіографія та джерелознавство |
| title_short |
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка: листування із Сергієм Єфремовим |
| title_full |
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка: листування із Сергієм Єфремовим |
| title_fullStr |
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка: листування із Сергієм Єфремовим |
| title_full_unstemmed |
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка: листування із Сергієм Єфремовим |
| title_sort |
з епістолярної спадщини євгена чикаленка: листування із сергієм єфремовим |
| author |
Старовойтенко, І.М. |
| author_facet |
Старовойтенко, І.М. |
| topic |
Історіографія та джерелознавство |
| topic_facet |
Історіографія та джерелознавство |
| publishDate |
2004 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті досліджується тривале й інформативно цінне листування відомих постатей української історії початку XX ст. - Є.X. Чикаленка (1861 - 1929) та С.О. Єфремова (1876 - 1939). Відображено регулярність їх епістолярних контактів, кількість поштових відправлень по роках, відзначено особливості листування до 1917 р. і 1920-х pp., виділено в ньому провідні теми й сюжети і подано їх аналіз.
The long-term and informaticaly valuable correspondence of the two famous figures in the Ukrainian history of the beginning or the XX century, J.K. Chykalenko (1861 - 1929) and S.O. Jefremov (1876 - 1939), is being researched.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205001 |
| citation_txt |
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка: листування із Сергієм Єфремовим / І.М. Старовойтенко // Український історичний журнал. — 2004. — № 3. — С. 47-61. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT starovoitenkoím zepístolârnoíspadŝiniêvgenačikalenkalistuvannâízsergíêmêfremovim |
| first_indexed |
2025-11-26T17:05:31Z |
| last_indexed |
2025-11-26T17:05:31Z |
| _version_ |
1850763872198197248 |
| fulltext |
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка
19 Свої концептуальні засади бачення історії початкової Русі В.О. Пархоменко виклав у
монографіях та статтях: Пархоменко В. Начало христианства на Руси. Очерки из истории Ру-
си ІХ-Х вв. - Полтава, 1913; Пархоменко В. У истоков русской государственности (VIII - IX
вв.)- - Л., 1924; Пархоменко В. Початок історично-державного життя на Україні. - К., 1925.
20 Пархоменко В. У истоков русской государственности (VIII - IX вв.). - С. 3 9 - 4 1 .
21 Там само. - С. 42-46; Пархоменко В. Початок історично-державного життя на Україні.
- С . 16-18.
22 Найбільш різко проти запропонованої В. Пархоменком схеми утворення Руської дер-
жави виступили: Tomaszewski St. Nova teoria o początkach Rusi // Kwartalnik Historyczny. -
1929. - Rocz. XLIII. - T. 1. - Zesz. 3. - S.301-324.; Korduba M. Najnowsze teorje o początkach
Rusi // Przegląd Historyczny. - 1930. - T. 30. - S. 74; Заїкін В. Спір про початки Русі (3 при-
воду нових праць Володимира Пархоменка) // Записки чина св. Василя Великого. - 1930. -
Т. III. - Вип. 3-4. - С . 591-614.
23 Вернадский Г. В. Древняя Русь. - Тверь, 1996. - С. 115-127, 164, 250-254, 267-269,
271-298.
24 Гадло A.B. Проблема Приазовской Руси и современные археологические данные о
Южном Приазовье VIII-X вв. // Вестник Ленинградского университета. - Серия "История". -
1968. - № 14. - С. 57.
2 5 Там само.
26 Рыбаков Б.А. Славяне в Крыму и на Тамани. Тезисы доклада на сессии по истории
Крыма. - Крымиздат, 1952; Веймарн Е.В., Стржелецкий СВ. К вопросу о славянах в Крыму.
// Вопросы истории. - 1954. - № 4. - С. 94-95; Смирнов АЛ. К вопросу о славянах в Кры-
му // Вестник древней истории. - 1953. - № 3. - С. - 32-34; Смирнов А.П. К вопросу об
истоках Приазовской Руси // Советская археология. - 1958. - № 2. - С. 270.
^Левченко M. В. Очерки по истории русско-византийских отношений. — М., 1956; Ка-
рышковский П.О. Лев Диакон о Тмутороканской Руси // ВВ. - 1960. - Т. XVIII. - С . 39-51; Гад-
ло A.B. Проблема Приазовской Руси и современные археологические данные о Южном При-
азовье VIII - X вв. // Вестник Ленинградского университета. Серия "История". - 1968. - №
14. - С. 53-65. •
20Толстов СП. Из предистории Руси // Советская этнография. - 1947. - № 6-7. - С.49.
29 Брайчевський М. Походження Русі. - К.,1968. - С. 160-161.
3 0 Там само. - С . 161.
31 Шелухін С. Звідкіля походить Русь. Теорія кельтського походження Київської Русі з
Франції. - Прага, 1927. - С 4.
32 Кузьмин А.Г. Древнерусские имена и их параллели // Откуда есть пошла Русская зем-
ля. Века VI-X. - Кн. 2. - М., 1986. - С. 639-655.
33 Павленко Ю. Передісторія давніх русів у світовому контексті. - К., 1994. - С. 264.
34 Там само. - С. 320.
Резюме
У розвідці розглядається питання про історіографічну долю гіпотези про причорно-
морсько-азовське походження Русі.
In this prospecting, the author examines the historiographical question about the destiny
of the hypothesis about the Prychornomorie-Azov origins of Rus'.
І.М.Старовойтенко (Київ)
З ЕПІСТОЛЯРНОЇ СПАДЩИНИ ЄВГЕНА ЧИКАЛЕНКА:
ЛИСТУВАННЯ ІЗ СЕРГІЄМ ЄФРЕМОВИМ
Протягом останнього десятиріччя помітно зріс інтерес дослідників до
епістолярної спадщини відомих історичних діячів, на матеріалах якої можна
всебічно відтворити недописані сюжети нашого минулого, яке тривалий час
спотворювалося тенденційними оцінками як історичних язищ взагалі, так й
окремих постатей зокрема. Завданням сучасних дослідників є з'ясування ре-
альних подій і фактів, дійсної ролі тієї чи іншої особи в історії. Для науковців
стали доступними раніше засекречені особові фонди відомих сьогодні, а ще
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № З 47
Алексей Викторович
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка
19 Свої концептуальні засади бачення історії початкової Русі В.О. Пархоменко виклав у
монографіях та статтях: Пархоменко В. Начало христианства на Руси. Очерки из истории Ру-
си ІХ-Х вв. - Полтава, 1913; Пархоменко В. У истоков русской государственности (VIII - IX
вв.)- - Л., 1924; Пархоменко В. Початок історично-державного життя на Україні. - К., 1925.
20 Пархоменко В. У истоков русской государственности (VIII - IX вв.). - С. 39-41.
21 Там само. - С. 42-46; Пархоменко В. Початок історично-державного життя на Україні.
- С . 16-18.
22 Найбільш різко проти запропонованої В. Пархоменком схеми утворення Руської дер-
жави виступили: Tomaszewski St. Nova teoria o początkach Rusi // Kwartalnik Historyczny. -
1929. - Rocz. XLIII. - T. 1. - Zesz. 3. - S.301-324.; Korduba M. Najnowsze teorje o początkach
Rusi // Przegląd Historyczny. - 1930. - T. 30. - S. 74; Заїкін В. Спір про початки Русі (3 при-
воду нових праць Володимира Пархоменка) // Записки чина св. Василя Великого. - 1930. -
Т. III. - Вип. 3-4. - С . 591-614.
23 Вернадский Г. В. Древняя Русь. - Тверь, 1996. - С. 115-127, 164, 250-254, 267-269,
271-298.
24 Гадло A.B. Проблема Приазовской Руси и современные археологические данные о
Южном Приазовье VIII-X вв. // Вестник Ленинградского университета. - Серия "История". -
1968. - № 14. - С. 57.
25 Там само.
26 Рыбаков Б.А. Славяне в Крыму и на Тамани. Тезисы доклада на сессии по истории
Крыма. - Крымиздат, 1952; Веймарн Е.В., Стржелецкий СВ. К вопросу о славянах в Крыму.
// Вопросы истории. - 1954. - № 4. - С. 94-95; Смирнов АЛ. К вопросу о славянах в Кры-
му // Вестник древней истории. - 1953. - № 3. - С. - 32-34; Смирнов А.П. К вопросу об
истоках Приазовской Руси // Советская археология. - 1958. - № 2. - С. 270.
^Левченко M. В. Очерки по истории русско-византийских отношений. — М., 1956; Ка-
рышковский П.О. Лев Диакон о Тмутороканской Руси // ВВ. - 1960. - Т. XVIII. -С. 39-51; Гад-
ло A.B. Проблема Приазовской Руси и современные археологические данные о Южном При-
азовье VIII - X вв. // Вестник Ленинградского университета. Серия "История". - 1968. - №
14. - С. 53-65. •
20Толстов СП. Из предистории Руси // Советская этнография. - 1947. - № 6-7. - С.49.
29 Брайчевський М. Походження Русі. - К.,1968. - С. 160-161.
3 0 Там само. - С . 161.
31 Шелухін С. Звідкіля походить Русь. Теорія кельтського походження Київської Русі з
Франції. - Прага, 1927. - С 4.
32 Кузьмин А.Г. Древнерусские имена и их параллели // Откуда есть пошла Русская зем-
ля. Века VI-X. - Кн. 2. - М., 1986. - С. 639-655.
33 Павленко Ю. Передісторія давніх русів у світовому контексті. - К., 1994. - С. 264.
34 Там само. - С. 320.
Резюме
У розвідці розглядається питання про історіографічну долю гіпотези про причорно-
морсько-азовське походження Русі.
In this prospecting, the author examines the historiographical question about the destiny
of the hypothesis about the Prychornomorie-Azov origins of Rus'.
/. M. Старовойтенко
кілька десятків років тому непопулярних творців української історії початку
XX ст., за більшістю з яких у радянській історіографії закріпилися ярлики
"ворогів радянської системи", або "українських буржуазних націоналістів". У
сучасних історичних дослідженнях спостерігається актуалізація антропо-
логічного підходу, який полягає у з'ясуванні ролі й значення тієї чи іншої осо-
би в історії. В реалізації цього завдання, безперечно, важливе значення
відіграє листування відомих діячів, оскільки в ньому відображається їхня
участь у подіях, факти громадської діяльності та особистого життя.
Кількісно велику й інформативно багату епістолярну спадщину своїм на-
щадкам залишив відомий громадський діяч кінця XIX - початку XX ст., ви-
давець українських щоденних газет "Громадська думка" (1906) й "Рада"
(1906-1914), популяризатор агрономічних знань і мемуарист Євген Чика-
ленко. В Україні з початку 1990-х pp. її почали вводити у науковий обіг,
публікувати у періодичних виданнях і наукових збірниках. Опубліковано ли-
стування Є. Чикаленка з В. Винниченком до 1912 р.1, частково з П. Стебниць-
ким 2 , Д. Яворницьким3, А. Ніковським4, листи до Є. Чикаленка за 1917 р.
В. Леонтовича5 та П. Саксаганського6, листи Є. Чикаленка до Д. Мордовия7,
В. ЛИПИНСЬКОГО 1920-х років8 та до Є. Лукасевича9 за 1921 p., a також листи
B. Винниченка до Є. Чикаленка 1919-1929 рр 1 0. Але це лише невелика част-
ка з кількатисячного масиву збереженої взаємної й односторонньої корес-
понденції. Переважна ж більшість листів ще чекає на свого видавця.
Предметом даної розвідки є джерелознавчий аналіз листування Є. Чика-
ленка з публіцистом, громадським діячем, а в 1920-ті pp. академіком ВУАН,
літературознавцем С. Єфремовим. Воно лише частково опубліковано в "Ук-
раїнському історику" в 1973-1975 pp.11 Це зокрема листи С. Єфремова до
Є. Чикаленка 1920-х років. їх виявив і підготував до друку В.В.Міяковський.
Він скопіював листи з автографів, зробив їх археографічний опис, певною
мірою підготував науково-довідковий апарат. Але упорядник дещо не встиг
закінчити і завершив його роботу над листами та опублікував їх Марко Ан-
тонович. Це 19 листів і листівок, які охоплювали період від травня 1922 р. до
кінця лютого 1928 р. Упорядники допускали, що були листи і після лютого.
Але Є. Чикаленко у листі до С. Стечишина від 9 квітня 1929 р. писав12, що йо-
му перестав через підозри за листування із закордоном, писати з України
C. Єфремов і він йому також не писав, щоб не наражати приятеля на не-
приємності. Тому, очевидно, початок 1928 р. став кінцем довготривалого ли-
стування.
Автографи опублікованих листів зберігаються в архіві-музеї ім. Д. Анто-
новича Української вільної академії наук (далі - УВАН) у Нью-Йорку, куди
їх передав з Німеччини професор П. Феденко. Він же отримав архів Є. Чика-
ленка від його дочки Ганни Чикаленко-Келлер, яка його передала, перебува-
ючи у Тюбінґені (Німеччина) у притулку для тяжко і безнадійно хворих. На
початку 1960-х років архів потрапив до Нью-Йорка і вже тут В. Міяковський
виявив кореспонденцію С. Єфремова й почав готувати її до публікації.
У вітчизняних архівах збереглася і кореспонденція Є .Чикаленка до
С. Єфремова того ж періоду. її виявлено в Інституті архівознавства НБУ
ім. В. Вернадського, у фонді С. Єфремова 25713. Це 24 поштові відправлення,
які можна вважати поки що найбільш хронологічно повним джерелом в Ук-
раїні для відтворення біографічних фактів та умов життя Євгена Чикаленка
в еміграції й приятельських стосунків кореспондентів до кінця 1920-х pp.
В епістолярній спадщині Є. Чикаленка листування із С Єфремовим за
тривалістю й регулярністю займає одне з перших місць. Воно охоплює період
від 1903 до 1928 pp. Взаємна кореспонденція до 1917 р. включно зберігається
в архівах м. Києва: 17 листів і листівок Є. Чикаленка - у відділі рукописних
фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України
(ф.120, №№ 474-487). Основний же масив листів і листівок зберігається в
48 ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № З
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка
Інституті рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського у різних фондах: листи Є. Чи-
каленка - у фонді С. Єфремова 317 (№№ 1448-1511) та один лист у фонді І
(№ 35822). Листи С Єфремова до Є. Чикаленка виявлено у фонді газети "Ра-
да" 44 (№№ 373-434) і один лист у ф. 317 (№ 121).
Вся виявлена кореспонденція добре збереглася. Лише кілька листів Є.
Чикаленка великого формату мають механічні пошкодження: надриви знизу
та збоку, посередині по лінії складання їх. Зокрема це листи №№ 1448,1459,
1469. Виявлене листування охоплює період з 2 серпня 1903 до 11 березня
1928 pp. (Чикаленко - Єфремову) та з 29 серпня 1906 до 26 лютого 1928 pp.
(Єфремов - Чикаленку).
У кількісно великій взаємній кореспонденції (а це всього 142 одиниці) до
1917 р. переважають листівки з короткою інформацією повідомного характе-
ру: у кореспонденції С. Єфремова їх налічується 33, а Є. Чикаленка - 44. Се-
ред поштових відправлень можна виділити :
1) листи, написані на звичайних аркушах із зошита, або на офіційних блан-
ках з відбитком у лівому кутку "Редакція та головна контора газети "Рада";
2) поштові листівки, які мали вигляд карток цупкого жовтого паперу з
написом "Почтовая карточка". Вони були чотирьох типів: а) марочні; б) з на-
клеєними марками; в) з фотографіями відомих діячів того часу або місця пе-
ребування кореспондента; г) листівки також з відбитком "Редакція та голо-
вна контора газети "Рада", рекламними заставками про передплату на газету
або агітаційним чотирикутником збоку "Жертвуйте на пам'ятник Т. Шевчен-
ку"; д) закриті листівки, що мали вигляд спеціальних поштових бланків сіро-
голубого паперу із зубчатими краями і перегорталися вдвоє.
Регулярність і кількість поштових відправлень по роках відображено у
таблицях, що подаються нижче: у першій - кількісні дані по листуванню за
1903-1917 pp., y другій - по листуванню еміграційного періоду Є.Чикаленка.
Таблиця 1
1903
2
_
2
1904
7
_
7
190S
10
_
10
Кількість
1906
-
3
3
1907
6
2
8
поштових
1908
-
1
1
1909
1
1
2
відправлень по роках
1910
-
_
1911
5
5
10
1912
3
1
4
1913
4
3
7
1914
6
7
13
(1903-1917)
1915
11
13
24
1916
20
15
35
1917
4
12
16
Загальна
кількість
листів
79
63
142
У верхньому рядку таблиці подаються роки листування адресатів, у дру-
гому - кількість листів Є. Чикаленка до С. Єфремова, третьому - С. Єфремо-
ва до Є. Чикаленка, а в останньому - загальна кількість листів по роках. Як
бачимо, взаємне синхронне листування між адресатами зав'язалося з 1911 р.
У наступні роки вони в основному дотримувались епістолярного правила:
"лист - відповідь", а тому кількість поштових відправлень у кореспонденціях
1911-1916 pp. та еміграційного періоду майже збігається.
Переважно всі листи та листівки у виявлених кореспонденціях датовані,
за винятком одного листа С. Єфремова (ф. 317, № 121). Але за змістом його
можна датувати липнем - початком серпня 1907 р. У кореспонденції Є. Чи-
каленка два листи також мають неповні дати: № 1511 (IP НБУВ) та № 490
(ВР ІЛ, ф. 120), але за змістом перший лист датуємо 1908 p., a другий -
1905 р. Кількісна невідповідність листів у початковий період наводить на
думку, що листи С Єфремова того часу не збереглися. В названих архівах во-
ни відсутні, в Інституті рукопису НБУВ перший його виявлений лист дато-
вано серпнем 1906 р.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № З. 49
7-4-779
/. M. Старовойтенко
У листуванні до 1917 р. включно виділяємо наступні провідні теми та
сюжети:
1) видання Є. Чикаленком щоденної української газети "Рада";
співробітництво з "Радою" С Єфремова, його занепокоєння у 1914 р. рішенням
Є. Чикаленка не видавати закритий у липні 1914 р. український щоденник;
2) оцінка Є. Чикаленком літературних здібностей молодого С. Єфремо-
ва, його поради щодо написання публіцистичних статей; турботи про розви-
ток таланту публіциста та про стан його здоров'я;
3) літературно-публіцистична праця С. Єфремова, його співробітництво
в інших часописах, видання ним у 1911 р. "Історії українського письменства";
4) інформація про настрій, психологічний та фізичний стан кореспон-
дентів, основні події їхнього особистого життя; напівлегальне становище
Є. Чикаленка у роки Першої світової війни;
5) події 1917 р. у Києві та участь у них С. Єфремова, їх оцінка кореспон-
дентами, безвір'я й песимізм щодо перспективи українського державотво-
рення.
Особливістю листування до березня 1917 р. було те, що інформація ма-
ла переважно конспективний характер, адресати обмінювалися діловими
повідомленнями. Очевидно, їх широке обговорення переносилося до
зустрічей, оскільки час від часу С. Єфремов запрошував Є. Чикаленка на
невідкладну "дружню розмову-пораду" в Київ, або писав, що мав цікаві нови-
ни, "але все такі, що не при хаті згадуючи"и. Є. Чикаленко також запрошував
свого адресата відпочити від міського життя, буденних клопотів та обговори-
ти невідкладні справи.
С. Єфремов був близькою людиною великій родині Чикаленків: його як
рідного приймали і в київській оселі, і в маєтках у Кононівці й Перешорах та
підтримували матеріально. Збереглися листи дочок Євгена Харлампійовича
- Вікторії15, Ганни16 та дружини Марії Вікторівни17. Ганна, як студентка
Едінбурзького університету, ділилася із Сергієм Олександровичем своїми
успіхами у навчанні, просила фахової поради та консультації, готуючи пере-
клади для "Ради". Приятельські стосунки підтримувалися листуванням і в
1920-ті pp., коли Г. Чикаленко-Келлер уже жила в Німеччині. У листах вона
запрошувала С. Єфремова переїхати жити й працювати до Берліна, де його,
за її словами, всі з нетерпінням чекали. У 1923 р. вона писала: "Якби Ви зна-
ли, як ми Вас чекали і весь час чекаємо і будем чекати, аж доки не справдить-
ся наше велике бажання бачити Вас тут"18.
Дружина Чикаленка Марія Вікторівна у листі за 27 квітня 1909 р. 1 9 про-
сила адресата приїхати і підтримати дітей, щоб вони не пропали як українці
для рідного краю, коли Є. Чикаленко вдруге одружився у 1909 р. Вона вважа-
ла С. Єфремова найближчим приятелем, який міг підтримати родину в тяж-
кий для неї період.
Приятельські стосунки склались у С. Єфремова і з Вікторією Чикаленко,
яка також листувалася з ним тривалий час і висловлювала в листах щирі дум-
ки як близькій для родини людині.
Є. Чикаленка з молодшим на 15 років С. Єфремовим також об'єднувало
тісне приятельство, яке базувалося на спільних ідейних і громадських інтере-
сах, безмежній відданості справі, якій вони присвятили кожний себе по-
своєму: Є. Чикаленко як видавець, меценат, популяризатор, С. Єфремов та-
кож як видавець, талановитий журналіст та літературознавець. Обидва пере-
бували в центрі подій свого часу, ініціювали важливі заходи і втілювали їх у
життя. Й коли хворіючому на виразку шлунку Є. Чикаленкові закордонні
лікарі у 1905 р. прописали моральну дієту, він сприйняв цю пропозицію як
щось нереальне, бо не міг перейти на становище "дохлого рака". У листі від 10
березня 1905 р. він писав: "Одірватись від людей, заткнувши вуха від всяких
суспільних течій, т. є. посадить себе на дієту я не зможу, хоч би й хотів се зро-
бити. Мушу вже якось і так свій вік прожити"20.
50 ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, M З
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка
Спостережливий Є. Чикаленко рано запримітив неабиякі здібності
С. Єфремова і першим його літературним спробам давав високу оцінку. Він
писав у листі: "Наділив Вас Бог великим талантом [...] Як же ж нам з Вами
зробити так, щоб сей талан розвився, щоб його використовувати так як слід?
Щоб його видумати, аби Ви мали змогу писати, писати і писати[.„]. Ваше ім'я
повинно стать рядом з Драгомановим, Франком, у Вас на се є всі данні[...]"21.
Тобто, кореспондент пророкував молодому С. Єфремову в'елике майбутнє й
обіцяв його талант всіляко підтримувати та радив йому берегти себе для
творчої праці.
Як свідчать листи, Є. Чикаленко ще з кінця 1904 р. почав клопотатися
про заснування щоденної української газети. Він збирався їхати до Петер-
бурга за дозволом на видання хліборобської газети "чисто народної, мужиць-
кої і по змісту і по ціні"22. Але у 1904 р. він такого дозволу не одержав. Його
довелося чекати ще більше року й український щоденник "Громадська думка"
побачив світ лише 31 грудня 1905 p. C. Єфремов став його поважною літера-
турною силою, входив до складу редакційного комітету. Як видно з листів,
протягом 8,5 років видання щоденної української газети було усього: і розча-
рування, й охолодження стосунків з Є. Чикаленком, яке іноді ледь не закінчу-
валося розривом. Але були й успіхи, популярність, які тісно зв'язали С.Єфре-
мова-публіциста з газетою аж до 1914 р.
С. Єфремов у листах інформував видавця про свої дописи до газети, пи-
сав про співробітництво в інших часописах, висловлював невдоволення обме-
женістю тем у періодичних виданнях, відсутністю оригінального матеріалу в
українській газеті. Є. Чикаленко, в свою чергу, радив публіцистові писати
спокійніше, притупити своє письменницьке перо, щоб не підвести газету під
штрафи та не відштовхнути від своїх публікацій читачів. Він радив свої
здібності трансформувати у такі статті, які б "палили серця", захоплювали чи-
тача змістом, приваблювали б передплатника, якого дуже бракувало ук-
раїнській газеті.
Відвертий Є. Чикаленко просив не ображатися на нього за щирі поради,
а злагоджено працювати заради спільної для всіх українців мети. В одному з
листів він писав: "Ви знаєте, що я Вас люблю всім серцем моїм і Ваші хитан-
ня та вагання глибоко мене вражають і болюче одбиваються на моїх нервах, а
инчих людей тільки дивують: здається чоловік був твердий як кремінь, а по-
чав розсипатись!"23. У своєму щоденнику та листах до приятелів Є. Чикален-
ко кілька разів згадував про охолодження до "Ради" С. Єфремова і про свої
переживання з цього приводу. Видавець боявся втратити кращого
співробітника, який був не лише талановитим, а й надійним і безвідмовним,
близьким спільником у заснуванні українського часопису, але охолов до ньо-
го, особливо після розриву співробітництва з "Радою" його приятеля Б. Грін-
ченка. Є.Чикаленко вірив, що охолодження до газети у С. Єфремова тимчасо-
ве і з нетерпінням чекав його повернення до складу співробітників редакції та
кращих її дописувачів. В іншому разі готовий був припинити з ним навіть
усякі особисті стосунки, бо неодноразово повторював, що себе від "Ради" не
відокремлював і хто ставав байдужим до неї у складний період її становлен-
ня, той ставав чужим та байдужим і йому.
Дипломатична вдача Є. Чикаленка протистояла будь-яким особистим
непорозумінням, незгодам і конфліктам. Його принципом став девіз: працю-
вати заради спільної мети в єдності та згоді, а не витрачати небагатий
національний потенціал на розбрат і сварки. Всілякі непорозуміння, які іноді
виходили на рівень інцидентів між представниками "неталановитої" нації,
викликали у нього душевний і фізичний біль та глибокий песимізм. Так, як
видно з листів, він не схвалював розриву С Єфремова з "Літературно-науко-
вим вісником" у 1907 р. лише тому, що редакція не опублікувала серію його
статей "Відгуки з життя та письменства", в яких він різко критикував І. Фран-
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № З 51
/. M. Старовойтенко
ка і галичан. Є. Чикаленко з цього приводу писав: "Не можна, Сергію Олек-
сандрович, із-за дрібниць прощатись з ділом, якому ми всі служимо і думали
служить все життя. Не переходьте Ви на тих "гетманів сьогобічної, тогобічної
України", Галичини та Буковини, що держаться прінціпу: "як не по-моєму, то
я й хатку розвалю!" Досить їх було в часи "Руїни"[...], не побільшуйте собою
їх ряди й тепер"24.
З листування стає відомо, що С. Єфремов входив до складу журі конкур-
су на краще оповідання, який проводила "Рада" серед своїх дописувачів у
1911 p., і був невдоволений представленими творами, оскільки розчаровано
писав, що серед відібраних на конкурс 26 оповідань він не знаходив справді
талановитого, а тому оцінки ставив з тяжким почуттям. До цього сюжету
Є. Чикаленко повернеться у листуванні 1920-х pp., коли закінчуватиме робо-
ту над "Спогадами" і проситиме адресата згадати авторів конкурсних
оповідань, які були премійовані й яких він сам не міг пригадати.
С. Єфремова глибоко обурило закриття "Ради" у липні 1914 p., a ще
більше - рішення Є. Чикаленка найближчим часом не видавати газету. Він у
листі переконував виснаженого матеріально і морально видавця у помилко-
вості його рішення, назвавши його непоправною помилкою, "Берестечком,
зробленим своїми руками". Кореспондент запевняв, що в часи лихоліття, не-
визначеності, розгубленості газета потрібна як ніколи, щоб не попустити
національно малосвідомих українців "самопасом". Він писав: "Смерть газети
тепер та ще з нашої ініціятиви буде таким ударом по українству, матиме такі
деморалізуючі наслідки, яких тепер ще й зважити уповні не можна. Я, при-
наймні, боюся й думати про таке банкроцтво"25.
Своє рішення Є. Чикаленко мотивував відсутністю коштів і послав адре-
сатові меморандум, який підтверджував, що через великі борги банк не вида-
вав йому кредитів на видавничі потреби. Видавець закликав своїх приятелів
та ідейних однодумців публікувати дописи з національного питання у про-
гресивних російських газетах, щоб компенсувати, хоча б частково,
відсутність власного часопису.
Отже, в листах певною мірою відобразилося співробітництво С. Єфремо-
ва з "Радою": видно на яку тематику він подавав матеріали до газети, які з них
йому замовляв видавець, які робив зауваження та застереження. Перш за все
він радив не захоплюватися полемікою, а писати в доброзичливому тоні, ма-
неврувати серед цензурних тем, щоб не підводити газету під штрафи.
Як свідчать листи, С. Єфремов і в роки воєнного лихоліття продовжував
активну літературно-публіцистичну діяльність. Він писав у вересні 1914 p.,
що працював "гірше од невольника"26: взявся писати про національне відрод-
ження в Галичині й публікував ці матеріали в "Русских записках", "Русских
ведомостях" та інших часописах, але був невдоволений тим, що його дописи
редакція іноді змінювала до невпізнанності. Це його дуже розчаровувало й
відбивало інтерес до творчої праці. Іншим гальмом була сувора цензура
воєнного часу, яка всі писання пересівала через густе сито пересторог, забо-
рон, обмежувала й звужувала теми. В одному з листів С Єфремов писав: "Все
це не те, що треба. І пишеш тепер тільки з песього обов'язку, а не од серця, бо
наперед знаєш, що од серця пливе, все одно світа не побачить. [...] Гнів і обу-
рення душать і не могти вилити їх!...Дарма - треба шукати й на це способів"27.
Тому свій стан називав невільничим, "бо й руки зв'язано і рота замазано"28.
Важкі часи переживав у роки війни і Євген Харлампійович. Йому
інкримінували державну зраду та звинувачували у германофільстві. Були
проведені обшуки у Києві, Кононівці, очікував він "гостей" і в Перешори та
змушений був жити поза центрами громадського життя й займатися своїм
"мотузяним господарством", яке йому також завдавало багато клопоту. Неод-
норазово він писав езопівською мовою про не зовсім безпечний для нього
"клімат" і в Києві, і в Перешорах, але ця тривога згодом змінилася на бай-
52 ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № З
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка
дужість: "Та якось воно буде". С. Єфремов співчував такому прикрому стано-
вищу свого приятеля й у листівці від 31 липня 1914 р. писав: "Трудне ваше
діло, трудне і опасне"29.
На настрій Є. Чикаленка впливали й інші проблеми: він не міг продати
зібраного хліба, матеріально підтримати дітей, над ним висіли невідкладні
платежі, на виплату яких могло не вистачити виручених від збуту зерна гро-
шей. С. Єфремов у такі складні періоди запрошував "Пана" приїхати до Києва
і розвіяти вічне "переношування в собі невеселих звісток та подій, які треба
самому в селі обмірковувати"30.
Особисті переживання, господарські клопоти, напівлегальне становище
та "надзвичайні умови", що склалися навкруги, викликали у Євгена Хар-
лампійовича загострення хвороби, яка кілька разів звалювала його з ніг і зро-
била "форменним інвалідом". Він свій стан описував у листі так: "Ще буду
вчитись ходити"31, або: "Перше було кажу, що я день біжу, а три дні лежу, а
тепер доводиться казати день лажу, а тиждень лежу"32. Але коли хвороба
відступала, він упорядковував до друку листи до нього І. Карпенка-Карого,
зазначаючи у листівці, що не знаходив кореспонденції за 1882-1889 pp. Він
був упевнений, що листи до 1885 р. конфіскували харківські жандарми, а ли-
сти з 1885 по 1889 pp. заховав так, що не міг і сам знайти33.
Єдиним віконцем у світ для нього були газети, які він регулярно читав,
прочитане його більше дратувало, ніж тішило, бо відчував у настроях уряду
до України примару указу 1876 р. З великим інтересом Є. Чикаленко перечи-
тав публікацію С. Єфремова "Из истории возрождения Галичины". Він зізна-
вався у листі, що читав її і плакав, бо нічого не міг без сліз читати про події в
Галичині. Його найбільше цікавили результати війни, які не давали йому ані
спокійно жити, ані видужати.
Є. Чикаленка-батька хвилювала доля дітей, перш за все сина Петруся,
який воював у діючій армії, потрапив в оточення і випадково вибрався з ньо-
го з рештками армії О. Самсонова. Переживав він і за вислану разом з чо-
ловіком до Пермської губернії дочку Ганну. Не давала спокою перереєстрація
"білобілетчика" Левка восени 1915 р. Він не міг через хворобу дати ладу в
своєму господарстві. Іноді його доводилося залишати на "Божу волю", бо не
було управителя, не вистачало робочих рук, орендарів і панувала загальна
байдужість. Є. Чикаленко свій тогочасний моральний стан описав так: "Якось
не весело на душі. Може це від нездоровля, а може від думок за будуще"34. На
початку 1916 р. він почав думати про ліквідацію своїх "статків-маєтків", але
вагався, щоб не поспішити й не запізнитися.
У листівках за 1915 p. C. Єфремов повідомляв Є. Чикаленку про смерть
відомих сучасників - О. Русова, В. Симиренка, К. Паньківського.
З кореспонденції С. Єфремова вимальовується його працелюбна вдача.
Кореспондент зізнався, що, працюючи день і більшу половину ночі, все ж за-
лишався невдоволеним собою та обсягом зробленого. Як бачимо, змістом йо-
го життя була не лише науково-публіцистична, а й широка громадська діяль-
ність, яка не обмежувалася Україною, а простягалася до Петербурга і Моск-
ви. Він брав участь у нарадах, розробці видавничих проектів, у зустрічах з ук-
раїнськими громадами. Особливо такі роз'їзди були інтенсивними в роки
Першої світової війни. С.Єфремов з помітним роздратуванням писав про
своє "циганське життя", бо був у безперервних поїздках і зізнавався, що ніко-
ли ще не жив таким активним життям. "Роботи так багато, що не встигаю по-
робити навіть того, що порозпочинав"35, - писав він у квітні 1915 р.
З листів видно над чим працював С. Єфремов у той чи інший період сво-
го життя як публіцист і літературознавець. Адже з однаковою інтенсивністю
та віддачею йому доводилося працювати і в підцензурні часи, і в часи доле-
носних подій 1917-1920 pp. Широке поле наукової діяльності він знайшов і в
умовах радянської дійсності 1920-х pp. Став одним з кращих публіцистів,
літературних критиків початку XX ст. Дописами С. Єфремова щедро рясніли
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № З 53
/. M. Старовойтенко
сторінки українських часописів - "Громадської думки", "Ради", "Нової грома-
ди", "Літературно-наукового вісника", "Киевской старины", "України", жур-
налу, що виходив у Москві російською мовою "Украинская жизнь". Він
публікувався на сторінках ліберальних російських газет. Узагальненням
журналістсько-публіцистичної праці С. Єфремова стали збірники статей і
фейлетонів "З громадського життя на Україні" (1908), "Літературний намул"
(1908) "Статті, фейлетони, замітки" (1913), "За рік 1912-й" (1913) та ін.
У 1911 p. С.Єфремов працював над однією з найкращих своїх праць
"Історією українського письменства", яку видав влітку в Петербурзі. З листів
також видно, що він збирався писати й ґрунтовну працю про український
рух, яку йому запропонував відомий громадський діяч Л. Жебуньов. Але її
написали і видали у березні 1914 р. О. Лотоцький та П. Стебницький під на- ,
звою "Украинский вопрос". \
Лютневі події 1917 р. застали С. Єфремова у Києві і він став їх безпосе-
реднім учасником. Кореспондент зізнавався, що у той період він спав по 4-5
годин на добу36, працював як каторжник і навіть 12-годинний робочий день
вважав недосяжною мрією. Політична діяльність забирала весь час, його
зовсім не залишалося, щоб займатися журналістикою й літературознавством,
тому він мріяв писати "хоча б на коліні".
У листування 1917 р. вкраплюються епізоди політичного життя Києва
доби Центральної Ради. С Єфремов інформував відсутнього Є. Чикаленка
про всі основні події, висловлював свої погляди на лінію українських
політиків, які прийшли до влади у березні 1917 р. і мали вирішувати істо-
ричні завдання37.
С. Єфремов запрошував свого адресата до Києва, вважав його присут-
ність там у такий відповідальний момент необхідною, бо бракувало твердого
голосу, світлої голови, авторитетної думки. Він писав, що всі питання вирішу-
валися поспіхом, без глибокого осмислення, а тому був "страшенно радий"
своїй присутності в Києві, коли приймався І Універсал Центральної Ради, бо
наполіг, щоб з нього повикидали найгостріші місця та збили передчасний за-
пал. С.Єфремов зайняв помірковану позицію в Центральній Раді і мріяв про
те, щоб його за це виключили з її складу. Він писав, що твердо визначив собі
межу, за яку не збирався переходити, був противником радикальних ло-
зунгів, демагогічних обіцянок, пропаганди соціалізації, класової неприми-
ренності та політичного максималізму.
Обидва кореспонденти не вірили у здатність українців до державотво-
рення, підтверджувалися давні прогнози Є.Чикаленка щодо успіху україн-
ських справ. В одному з листів С.Єфремов описував загальний стан справ:
"Якесь безглуздя кругом, якому навіть імени не підшукаєш. Аж ось коли
найдужче виявляється наша непідготовленність та дезорганізація, хоча
ввесь час ми тільки й робили, що хвалилися своєю доброю організованістю,
і пучкою не кивнувши, щоб її справді завести"38. Обоє жили передчуттям
початку кінця, великої руїни, "розбитого корита", бо Центральна Рада само-
знищила себе в погоні за популярністю, навіть не спробувавши виправдати
її. Малоздатним до вирішення невідкладних завдань виявився і новосфор-
мований уряд, в якому Єфремов очолив секретаріат з національних справ.
Він так інформував про початок його діяльності: "Знову топчимось на місці,
не знаючи, що робити. Вийшло, що добивались власти, бігли до неї, а з чим
її їдять - невідомо"39. Така бездіяльність і нескоординованість були особли-
во небезпечними в умовах партійної конкуренції та зростаючої популяр-
ності більшовиків, яких С.Єфремов називав предтечею когось "із славної
стаї Романівських орлів"40.
Листування в Україні завершується, за виявленими листами, 1917 роком.
Останнє поштове відправлення Є. Чикаленка датовано 26 березня, а С. Єфре-
54 ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, M З
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка
мова - 9 вересня 1917 р. З 1917 до 1922 pp. листування перервалося і відно-
вилося з ініціативи С. Єфремова лише у 1922 р. Важко було встановити зруй-
новані подіями 1917-1920 pp. і далекими відстанями місточки зв'язку. Пев-
ний час місцеперебування Євгена Харлампійовича в еміграції невідоме було
навіть синові Іванові, який залишився в Києві і розшукував адреси рідних.
Лише на початку 1922 р. він отримав першого листа від батька й у відповідь
писав: "Увесь час вишукував куди б писати. [...] Тільки в листопаді [19]21 р.
дізнався Вітіну адресу. Встановив зв'язок... С(ергій Олександрович Єфре-
мов), який, можна сказати, заміняє мені Тебе..."41. Перший лист С. Єфремова
був відправлений Є. Чикаленкові 23 травня 1922 р. до Відня. Кількість коре-
спонденції Є.Чикаленка та С.Єфремова 1920-х pp., яка майже повністю збе-
реглася, відображено у таблиці, що подається нижче.
Листування Є.Чикаленка із С.Єфремовим 1920-х років
Таблиця 2
Роки
Листи
Чикаленка Є.Х
Листи
Єфремова С.О
Всього
1919
1
_
1
1922
3
3
1923
3
3
6
1924
1
2
3
1925
7
3
10
1926
5
5
10
1927
6
2
8
1928
2
1
3
Загальна
кількість
листів
25
19
44
У листуванні цього періоду виділяємо такі основні теми й сюжети, які
стали предметом обговорення адресатів:
1) умови життя С. Єфремова в радянській Україні, а Є. Чикаленка - в
еміграції. Активна науково-літературна діяльність академіка С. Єфремова у
ВУАН: перелік праць і тем, над якими він працював. Праця Є. Чикаленка в
термінологічній комісії Української господарської академії в Подебрадах над
складанням спеціалізованих словників, підготовка до видання "Спогадів
(1861-1907)" та "Щоденника (1907-1917)";
2) обговорення "Спогадів" Є. Чикаленка: обмін згадками, уточненнями.
Зауваження та поправки С. Єфремова, його загальна оцінка першого
львівського видання 1925-1926 pp. Пошуки сином Є.Чикаленка Петром ви-
давця "Спогадів" в Україні; прохання у листах до С. Єфремова поправити й
скоротити їх відповідно до радянських умов; сприйняття зауважень С Єфре-
мова Є. Чикаленком, дискусія по окремих з них;
3) згадки про спільних приятелів, їхнє життя й долю в умовах радянської
дійсності та в еміграції: П. Я. Стебницького, про останні роки його життя й
мученицьку смерть, В. С. Степаненка, M. K. Садовського, синів Чикаленка
Петруся й Івашка, які залишились в Україні, про рідні обом Київ, Кононівку.
Листування еміграційного періоду відрізняється від попереднього насам-
перед своєю інформативністю. Давні приятелі вже не мали можливості час
від часу зустрічатися на "дружню розмову-пораду". Основним засобом їхньо-
го зв'язку стали листи, в яких кореспонденти у допустимій формі інформува-
ли про умови свого життя, заняття, настрої, ділилися спогадами про минуле,
яке для обох було далеким і рідним, обмінювалися літературою, обговорюва-
ли факти й події із "Спогадів" Є. Чикаленка, які він готував до видання, а
потім і видав.
С. Єфремов з перших листів застерігав, що у них не буде можливості вис-
ловлюватись у листах щиро, а доведеться знову використовувати дорево-
люційну езопівську мову: "Ну?" - "Ну-ну". Листи київського кореспондента
стали цінним джерелом для відтворення його біографічних даних, обставин
життя в умовах радянської дійсності, яку він сприймав як відбиток геніальних
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № З. 55
/. M. Старовойтенко
шаржів M. Салтикова-Щедріна. Видно, що він весь час жив у Києві на Го-
голівській, 27 і займався не лише науковою працею, а й обробляв власний го-
род, який придбав у Боярці, і зізнавався, що "од Великодня більше маю в руках
лопату та сокіру, ніж перо чи книжку", працював так, що аж піт очі заливав і на-
зивав своє життя нормальним, бо "їв щодня борщ-голощок та пісну кашу"42.
С. Єфремов зумів знайти своє місце і в умовах "життя під обухом", як
завжди, багато працював і в праці намагався відірватися від сумних реалій
жигтя, бо писав у листі: "Роботи не оберешся і тільки біда в тому, що спокою
на душі нема. Ну та це вже хронічно"43.
У кореспонденції С. Єфремова широко відобразилася його науково-літе-
ратурна діяльність в історико-філологічному відділі ВУАН: він повідомляв,
над чим працював, що і де збирався видавати. Вчений працював у той час над
книжкою про М. Коцюбинського та редагував його твори, а також твори
В. Короленка українською мовою, писав черговий том "Історії українського
письменства" за останні 5 років, але називав цю роботу каторжною, оскільки
слід було зміст цього тому підганяти під усталені форми, ідеологічні штампи,
дотримуватися встановлених вимог, що його дуже пригнічувало. Працюючи
над цілою серією академічних видань - III томом енциклопедичного росій-
сько-українського словника, книгами "Співець боротьби і контрастів", "Дека-
бристи на Україні", збірником "Шевченко та його доба", книгою про І. С. Не-
чуя-Левицького - С.Єфремов знову писав, що ніколи в житті ще так не пра-
цював. 9 травня 1926 р. він писав: "Річ у тому, що ніколи ще за все моє життя
[...] не доводилось мені так тісно, як тепер. Цілісінький день і половину ночі
- як у плузі, і все ж, лягаючи спати, ніколи не маю чистого сумління, що зро-
бив усе, що треба"44. Проте видати науковий доробок в Україні було непросто
і доводилося шукати видавця за кордоном. Саме у Берліні він видавав свою
"Історію українського письменства", і мовчанка видавця Я. Оренштайна вик-
ликала у нього тривогу й переживання.
Детально інформував київського приятеля про умови еміграційного жит-
тя, психологічний стан, атмосферу свого оточення, заняття на чужині й Євген
Харлампійович. У листах відбився втомлений, часто тривожний стан корес-
пондента. У нервовій напрузі його тримало очікування листів з України від
синів Петруся та Івашка, сильні переживання й безсонні ночі викликала за-
тримка кореспонденції. Є. Чикаленко зізнавався, що його найбільше мучив і
виснажував на чужині "інстинкт продовження роду"45. Він писав, що, живучи
у повній безпеці та спокої, боявся лише листоноші, щоб той не приніс йому
лихої звістки з України і, почуваючи себе здоровим фізично, болісно хворів
душею: "Перше всього через невідомість, що сталося з моїми; по-друге - че-
рез те, що пропали мої рукописи, передані Петрусем; по-третє, що не найду
видавця на свої спомини (1861-1907), що я написав вже тут аркушів на
25-30, а я сподівався на їх, як джерело свого існування"46. Кореспондента
пригнічувало безгрошів'я, яке було особливо відчутним на початку еміграції,
коли подружжя Чикаленків проживало в Австрії й дружина змушена була
працювати на фабриці, щоб якось проіснувати. Тяжко було приймати колиш-
ньому меценатові допомогу від дочки Галі, бо він звик у своєму житті відда-
вати, а не брати.
Не приніс душевного комфорту і переїзд до Чехії, "між свої люди", якого
довго і з нетерпінням очікував Чикаленко, бо потрапив він у гніздо сварок та
інтриґ, від яких швидко відсторонився і жив самотньо й замкнено, знаходячи
втіху лише в роботі, яка хоч і не давала великого заробітку, але приносила за-
доволення, а в періоди родинних нещасть - забуття.
Як відомо з інших джерел та й з листів до С Єфремова, Є.Чикаленко по
переїзді до Подебрадів очолив термінологічну комісію Української госпо-
дарської академії по складанню спеціалізованих словників і активно поринув
у запропоновану роботу, яка заповнювала весь його час. Він просив С. Єфре-
56 ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № З
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка
мова присилати йому словники, які вже були видані в Україні і які видавала
Академія наук, бо вони в еміграції стали знаряддям його заробітку.
Є. Чикаленко багато писав про умови свого життя в Подебрадах, про те,
що йому морально важко було жити серед пересварених та підозріливих зем-
ляків, які спочатку обурювалися його нейтралітетом, а згодом звинуватили у
"зміновіховстві", бо він агітував українських студентів до повернення в Ук-
раїну, щоб вони втілювали там у життя українізацію. А тому Є.Чикаленко
знайшов собі коло для спілкування серед студентської молоді, яка захоплено
читала його "Спогади", видані у Львові 1925 - 1926 pp. і знайомилася з
історією українського відродження. Разом з молодими приятелями він читав
і листи до нього від С. Єфремова та писав, що всі слухачі любили їх автора за-
очно за моральну підтримку і зв'язок з батьківщиною.
Є. Чикаленко писав, що став в еміграції "графоманом", за 6 років свого
життя на чужині понаписував стільки, "що й на віз не забереш": працював над
лісовим, агрономічним, зоотехнічним словниками, готував до друку "Спога-
ди" (1861-1907) та "Щоденник" (1907-1917).
В Україну Є.Чикаленко не збирався повертатися, бо відчував себе у
Подебрадах у повній безпеці. Коли на початку 1927 р. розпочалася ліквідація
емігрантських установ у Чехії, його запрошувала до Берліна дочка Галя, в Ук-
раїну кликав Петрусь, а галичани запрошували до Львова й пропонували до
послуг приміщення академічного дому, яке було збудовано на його кошти на
початку XX ст. Але Євген Харлампійович не наважувався повернутися ані в
Східну, ані в Західну Україну, бо бажав свій вік дожити спокійно і заповідав
лише свій попіл відвезти туди по його смерті47.
Літню людину пригнічувало й те, що він змушений був жити у постійному
клопоті про "хліб щоденний". Наприкінці 1926 р. він писав: "Мені вже так ос-
тогидло вишукувати ту корону, що лягаючи спати, прошу Бога, щоб не встати
завтра, але так, щоб не почувати, що вмираю"48. Прикро було і від того, що до-
водилося ліктями проштовхувати собі дорогу до заробітку, а це суперечило
скромній та щедрій вдачі Є. Чикаленка і морально пригнічувало його.
Кореспондент писав, що на старості років зрадлива доля зробила з "пана-
видавця" "наймита-коректора", якому доводилось у своєму літньому віці пра-
цювати по 8-10 год. і навіть влітку "сліпувати" над коректурою видань УГА
та в роботі над словниками. Але, незважаючи на всі особисті труднощі, Є. Чи-
каленко зберіг серед усіх життєвих перипетій свою вроджену здатність
співпереживати за ближнього та готовність йому допомогти. У листах він то
клопотався про допомогу студентові О. Батеві, який не міг отримати дипло-
ма без довідки про закінчення гімназії в Києві, то просив допомогти дочці
І. Карпенка-Карого - Ірині, яка дуже бідувала на чужині з хворим чоловіком
і двома дітьми, то прислати необхідну літературу для знайомого викладача
Української господарської академії.
У листуванні також проходить багато спогадів. Кореспонденти обміню-
валися ними, уточнювали факти, події, хронологію громадсько-політичного
життя України початку XX ст., про яке писав мемуари Є. Чикаленко. Мему-
аристові на значній відстані від подій та джерел іноді важко було згадати ок-
ремі події і факти. Два роки він не міг зібрати докупи результати багаторічної
праці: отримати свої рукописи з України, передані йому сином Петрусем та
дружиною з Києва. Тому першу частину мемуарів довелося відновлювати по
окремих записах і звертатися до С. Єфремова з "уклінним проханням" допо-
могти відтворити деякі події, факти, біографічні деталі. Кореспондент дуже
переживав за долю своїх рукописів, і боявся за них більше, як за своє власне
життя. Він зізнавався у листі, що при переїзді до Чехії носив із собою важку
валізу з паперами, як з якимось дорогоцінним скарбом і навіть боявся здава-
ти її до камери схову.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, M З 57
8-4-779
/. M. Старовойтенко
Як свідчать листи, непросто було Є. Чикаленкові знайти і добросовісно-
го видавця його мемуарів, який би заплатив відповідний гонорар, бо автор по-
кладав на нього великі надії, адже в нього не було у той час іншого джерела
існування. "Спогади" у 1924 р. почала публікувати українська газета, що ви-
ходила у США (Джерсі-Сіті) - "Свобода". Є. Чикаленко збирався їх видати
й окремим виданням, а тому відбитки із "Свободи" пересилав Петрусеві, який
працював в Державному видавництві України, в надії, що він знайде для них
видавця.
Також видно, що Є. Чикаленко хотів перевидати і свої брошури "Розмо-
ви про сільське хазяйство", які користувалися великою популярністю у чи-
тачів і просив адресата дістати й вислати йому по примірнику останніх ви-
дань, а також - розшукати останню брошуру з цієї серії "Як впорядкувати
господарство в полі", яку видавав у 1917 р. А.Тесленко.
Але першочерговим завданням для Є. Чикаленка все ж було видання
підготовлених до друку мемуарів. Він не боявся нарікань та критики ще жи-
вих персонажів своїх спогадів і вважав, що мав повне моральне право на їх
публікацію.
С Єфремов схвально поставився до наміру Є. Чикаленка нарешті опуб-
лікувати свою багаторічну працю. В одному з листів він писав: "Отже, дове-
деться всю картину відновляти тільки на посвідченнях самовидців, як ми з
Вами. Певне не одно однаково у нас одбилось і збереглося в пам'яті, але то
вже буде праця майбутніх дослідників з нашої уривкової мозаїки доходити
правди"49.
У листуванні багато місця відведено обговоренню змісту вже виданих у
Львові у 1925-1926 pp. "Спогадів". Серед опублікованої кореспонденції
С. Єфремова є один великий лист-розвідка за 29- ЗО червня 1925 p., автограф
якого зайняв 20 сторінок, з детальним їх аналізом та зауваженнями. Цей лист
кореспондент назвав дружньою товариською розмовою з приводу прочитано-
го50. Він зізнавався, що перечитав "Спогади" з хвилюванням, бо пережив
рідне знайоме минуле, і зробив 33 поправки у датах, іменах, біографіях відо-
мих діячів. С. Єфремов не погоджувався з висвітленням мемуаристом постаті
Б. Д. Грінченка, яке називав суб'єктивним і неправдивим. Він вважав це
найбільшим недоліком спогадів, бо писав: "Я й сам за найбільшу ваду у Ва-
ших згадках уважаю Ваше освітлення постаті Грінченка. [...]. У Вас читач на-
береться вражіння, що то був неможливий ґдира, інтриґант, самолюб, якась
надзвичайно злостива фігурка. Ви ж сами знаєте, що це не так, і мені дуже бу-
ло досадно й боляче, читаючи, що Ви не знайшли відповідного тону, щоб зма-
лювати цю складну і, на мою думку, не оцінену в нас фігуру, варту кращого і
теплішого відношення"51.
Серед інших зауважень С. Єфремова до "Спогадів" зустрічаємо такі: ко-
респондент відзначав їх конспективність, радив написати ширше окремі сю-
жети, більше подати побутового матеріалу, докладних характеристик, які
відповідали стилю мемуарного жанру. Свої критичні зауваження він не ста-
вив на ґрунт особистих образ, і застерігав, що вони ні в якому разі не повинні
відбитися на їхніх стосунках. Єфремов писав, що, не дивлячись на різницю в
їхніх поглядах та оцінках, вони йому не заважали "глибоко [...] шанувати і
сердечно-істинно сказав би: "серцем синовським" любити свого адресата52.
Попри всі зауваження, С Єфремов відзначав велику цінність опубліко-
ваних мемуарів як джерела для майбутнього історика. Підсумовуючи заува-
ження, він писав: "Дрібненькі огріхи майбутній історик нашого життя одвіє,
а цінний матеріял використає, а того матеріялу, кажу без компліментів, у спо-
минах дуже багато"53.
Є. Чикаленко шкодував, що зауваження його кореспондента припізни-
лись і він не міг їх використати для поправок у "Спогадах", виданих книжка-
58 ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № З
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка
ми, але обіцяв, що в друге видання внесе всі необхідні поправки, з якими по-
годжувався. Він писав, що коректував зауваження С. Єфремова у розмові з
О. Лотоцьким та М. Левицьким і доводив помилковість деяких з них. Не по-
годжувався з оцінкою С Єфремовим висвітлення ним постаті Б.Грінченка.
Мемуарист зізнавався, що намагався зобразити Б.Грінченка правдиво, пока-
зуючи його великі заслуги і вади, і вважав, що знаходився ближче до правди,
ніж Єфремов. Він писав: "Може я освітлюю суб'єктивно (та інакше в споми-
нах і не можна), але фактів я свідомо не перекручую, хіба може позабував де-
що..."54. Але для другого видання багато повикидав про Б. Грінченка і дякував
адресатові, що він своїми відвертими зауваженнями дав можливість за життя
виправити все гостро і несправедливо сказане про Бориса Дмитровича.
У листуванні зустрічаються згадки і про інші спогади. Так, Є. Чикаленко
повідомляв у 1926 p., що в еміграції спогади писали О. Лотоцький, М. Ле-
вицький та С. Русова. У свою чергу, С. Єфремов просив у Є. Чикаленка спо-
гадів про М. Лисенка, дозволу надрукувати його листування з М. Коцю-
бинським та допомогти відшукати листи до 1908 p., просив запитати у дочки
Вікторії, де знаходилось її листування з М. Коцюбинським і чи можна його
також опублікувати.
С. Єфремов у листах повідомляв і сумні деталі: писав про продаж синами
Є. Чикаленка у 1927 р. київського будинку, про зміну до невпізнанності Ко-
нонівки, її збідніння, яке він спостерігав, проїжджаючи через неї двічі по до-
розі в Харків у 1925 р. Він повідомляв адресатові про мученицьку смерть від
анемії у березні 1923 р. відомого громадського діяча та близького його при-
ятеля П. Я. Стебницького, яка вразила обох кореспондентів. С. Єфремов сум-
но писав 19 березня 1923 p.: "Отож-то друже мій, все потроху пустіє круг нас.
А нового надійного щось мало виявляється. Воно, певне, єсть, та обставини
такі, що тільки кар'єровичам вільно голову підіймати..."55.
С. Єфремов згадував також у листі про підготовлений і виданий ним у
видавництві "Слово" у 1926 р. збірник про П. Стебницького "П. Я. Стебниць-
кий. 1862-1923", який він відіслав своєму адресатові і просив передати кілька
примірників О. Лотоцькому, також близькому приятелеві П. Стебницького.
У листуванні є згадки і про М. Садовського, який повернувся в Україну з
Чехії у 1926 р. бадьорим і сповненим планів відродити український театр, про
В. Степаненка, який майже 20 років завідував книгарнею "Київської старови-
ни" і написав уже в радянські часи спогади про неї, але не міг їх видати. Він
проживав у 1920-ті pp. у с Повстин Корсунського повіту Шевченківської ок-
руги у великих злиднях56. С. Єфремов писав про заслання до В'ятки відомо-
го лікаря-епідеміолога О. Корчака-Чепурківського, який у 1928-1934 pp. був
секретарем ВУАН.
З кореспонденції С. Єфремова видно, що він листувався з О. Лотоцьким,
В. Королівим-Старим, Д. Дорошенком.
Такі основні сюжети відображено у листуванні еміграційного періоду
Євгена Чикаленка із Сергієм Єфремовим. Як видно з проведеного аналізу,
епістолярне спілкування між ними заклалося ще на початку 1900-х pp. і трива-
ло, за виявленими листами, до 1928 р. включно. Листування до 1917 р.
відрізняється від листування 1920-х pp. своєю тематикою та інформативністю.
Якщо у кореспонденціях до 1917 р. містилася в основному інформація повідо-
мчого характеру, то у 1920-ті pp. давні приятелі були позбавлені можливості
зустрічатися й обговорювати спільні справи і про всі основні події свого жит-
тя, заняття, спільних знайомих, настрої, самопочуття писали детально й широ-
ко. У кореспонденції С Єфремова відклалася інформація про його письмен-
ницьку та публіцистичну діяльність у різні періоди життя і в різних умовах, йо-
го участь у київських подіях 1917 p., їх сприйняття й оцінку, а також про його
життя та діяльність в умовах радянської дійсності 1920-х pp.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, M З 59
8*
/. M. Старовойтенко
У кореспонденції Є. Чикаленка частково відобразилася його видавнича
діяльність протягом 1906-1914 pp., відбилися моральний і фізичний стан у
складні періоди життя, його сприйняття й оцінки подій 1917 p., обставини жит-
тя, діяльність, праця над мемуарами та пошуками видавця для них в еміграції.
Як бачимо, кореспонденти пронесли через тривалий відрізок часу і жит-
тя тісне приятельство, щирі симпатії, один - із синівською шаною, а другий -
із батьківською турботою, підтримкою й терпінням. Ні політичні розходжен-
ня, ні різні ідейні орієнтири не розвели у протилежні боки ці дві відомі істо-
ричні постаті, вони пронесли взаємоповагу, підтримку через часову та гео-
графічну відстань, великі випробування і залишилися відданими ідеям
національного відродження та один одному все своє життя.
I Миронець Н. Листування Є. Чикаленка з В. Винниченком//Українське слово.- К., 1995.
- 12жовт. - 4.41; 25 жовт. - 4.43; 9 листоп. - Ч. 45; 23 листоп. - 4.47; 7 груд. - 4.49; 12 груд.
- 4.51; 1996. - 4 січ. - 4 .1; 18 січ. - Ч.З; 1 лют. - 4.5; 15 лют. - 4.7; 29 лют. - 4.9; Миронець
H., Панченко В. "Вірю, що доведеться вибирати вулицю чи пам'ятник Вам..." (про листування
Володимира Винниченка з Євгеном Чикаленком: 1902-1916) //Вежа. - 1997. - № 8-9. -
С.187-220. Миронець Н. "Історія наша - се...боротьба за національне існування..." (листуван-
ня Є. X. Чикаленка з В. К. Винниченком, травень-грудень 1908 р.) // Пам'ять століть. - 2001.
- № 6.- С.3-33; 2002. - № 1. - С.6 - 33; № 5. - С. 2 - 34; № 6. - С.115-145.
2 Миронець Н. З епістолярної спадщини громадсько-політичних діячів України (1917 p.).
Листування Є.Х.Чикаленка з В.К.Винниченком та П.Я.Стебницьким // Укр. іст. журн. - 1997. -
№ 5 . - С . 1 1 9 - 1 3 5 ; № 6 . - 0 . 1 0 3 - 1 2 2 .
3 Абросимова С, Мицик Ю. Спільна праця на загальну користь України (Листування
Є.Чикаленка і Д. Яворницького) // Київська старовина. - 1996. - № 1. - С.30-39. Листи Є.Чи-
каленка до Д. Яворницького // Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького. Листи
вчених до Д. І. Яворницького. - Дніпропетровськ. - 1997. - Вип. І. - С. 603 - 616.
4 Миронець Н. 'Теперішні листи колись будуть цінним матеріалом для історії..." (Листу-
вання Андрія Ніковського з Євгеном Чикаленком. 1917 рік)//Пам'ять століть. - 1997.- №5. -
С 24 - 43.
5 Миронець Н. Чи знайдуться ті, що піднімуть національну справу (Листи В. Леонтовича
до Є. Чикаленка) // Українське слово. - 1996. - 19 верес.
6 Миронець Н. "Буду ждати твоєї ради і поради". Листи П. Саксаганського до Є. Чика-
ленка // Народне слово. - 1997. - 22, 24 квіт.
7 Бойко В. З епістолярної спадщини Є.Чикаленка //Сіверянський літопис. - 2001. - №
4. - С 46 - 67.
8 Листи Є Чикаленка до В. Липинського//Українська вільна академія наук у США/Ред.
Марко Антонович. - Нью-Йорк, 1999. - С 263-346.
9 Білокінь С Роздуми монархіста: з листування Є.Чикаленка// Індо-Європа. - 1991. -
№1. - С 87- 96; 1992. - Ч. 2. - Кн. 1. - С 109 -125.
10 Панченко В. "Яка страшна річ політика...". Несподіванки еміграційного епістолярію
В. Винниченка//Вітчизна. - 2003. - № 3 - 4. - С. 100 - 117.
II Міяковський В. Листи С. О. Єфремова до Є. X. Чикаленка. 23 травня 1922 - 26 люто-
го 1928 pp./Ред. M. Антонович//Український історик (далі - УІ). - Нью-Йорк, Мюнхен, 1973.
- № 3 - 4 . - С 3 9 - 4 0 ; 1974.-№ 1- 3. - С . 1 8 7 - 1 9 8 ; 1975. - №1 - 2. - С 1 3 6 - 143; 1975.
- №3-4. - С.112-119.
12 Центральний державний історичний архів, м. Львів. - Ф. 309, оп.1, спр. 24 - 29,
арк. 22 зв.
13 Листи Є.Х.Чикаленка С.О.Єфремову // Інститут архівознавства Національної бібліоте-
ки України ім. В. І. Вернадського (далі - ІА НБУВ). - Ф.257, оп. 5, спр. 140, 141.
14 Листівка С.Єфремова Є.Чикаленкові від 10 листопада 1916 р.//Інститут рукопису
Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі - IP НБУВ ). - Ф. 44, № 421.
15 Листи В.Є.Чикаленко С.О.Єфремову (26 вересня 1909 - 5 березня 1917 pp.) // Там
само. - Ф. 317, № 1420 -1447.
16 Листи Г.Є.Чикаленко С.О.Єфремову (28 серпня 1910 - 7 березня 1917 рр.)//Там са-
мо. - Ф. 317, № 1512-1532; ф. 257, оп.5, спр. 155. (25 лютого та 7 квітня 1923 p.).
17 Листи М.В.Чикаленко CO. Єфремову // IP НБУВ. - Ф. 317, № 1533 - 1538.
18 Лист Г.Є.Чикаленко-Келлер С.О.Єфремову від 25 лютого 1923 р.// ІА НБУВ. - Ф. 257,
оп. 5, спр. 155.
60 ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, Jtë З
З епістолярної спадщини Євгена Чикаленка
19 Лист М.В.Чикаленко С.О.Єфремову // IP НБУВ. - Ф. 317, № 1533.
20 Лист Є.Х.Чикаленка С.О.Єфремову від 10 березня 1905 р. // Відділ рукописних фондів
та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ (далі - ВР ІЛ НАНУ), ф.120, № 483.
21 Лист Є.Х.Чикаленка С.О.Єфремову від 10 листопада 1903 р. // Там само. - № 475.
22 Лист Є.Х.Чикаленка С.О.Єфремову від 10 березня 1905 р. // Там само. - № 483.
23 Лист Є.Х.Чикаленка С.О.Єфремову від 23 липня 1907 p. // IP НБУВ. - Ф. 317, № 1454.
24 Там само.
25 Лист С.О.Єфремова Є.Х.Чикаленкові від 1 серпня 1914 р. // Там само. - Ф.44, № 390.
26 Лист С.О.Єфремова Є.Х.Чикаленкові від ЗО вересня 1914 р. //Там само. - № 393.
27 Лист С.О.Єфремова Є.Х.Чикаленкові від 10 січня 1915 р.//Там само. - № 397.
28 Лист С.О.Єфремова Є.Х.Чикаленкові від 7 квітня 1915 р. // Там само. - № 398.
29 Лист С.О.Єфремова Є.Х.Чикаленкові від 31 липня 1914 р. // Там само. - № 389.
30 Лист С.О.Єфремова Є.Х.Чикаленкові від 7 квітня 1915 р. // Там само. - № 398.
31 Листівка Є.Х.Чикаленка С.О.Єфремову від 11 квітня 1916р.//Там с а м о . - Ф . 317, №1491.
32 Листівка Є.Х.Чикаленка С.О.Єфремову від 24 червня 1916 р.//Там само. - №1496.
33 Лист Є.Х.Чикаленка С.О.Єфремову від 27 березня 1915 р. // Там само. - № 1476.
34 Листівка Є.Х.Чикаленка С.О.Єфремову від 26 березня 1917 р.//Там с а м о . - № 1509.
35 Лист С.О.Єфремова Є.Х.Чикаленкові від 7 квітня 1915 р. //Там само. - Ф. 44, № 398.
36 Листівка С.О.Єфремова Є.Х.Чикаленкові від 31 березня 1917 р.//Там с а м о . - № 425.
37 Лист С.О.Єфремова Є.Х.Чикаленкові від 14 червня 1917 р. // Там само. - № 429.
38 Лист С.О.Єфремова Є.Х.Чикаленкові від 29 липня 1917 р. // Там само. - № 432.
39 Лист С.О.Єфремова Є.Х.Чикаленкові від 9 вересня 1917 р. // Там само. - № 434.
4 0 Там само.
41 Міяковський В. Листи C O . Єфремова до Є.Х. Чикаленка// VI.- 1973.-№3-4. - С 148.
42 Там само. - С 151.
4 3 Там само. - 1974.- № 1 - 3 . - 0 . 194.
4 4 Там само. - 1975. - № 3 - 4 . - С 112.
45 Лист Є.Х. Чикаленка C O . Єфремову від 4 квітня 1923 р.//ІА Н6УВ.- Ф. 257, оп.5,
спр. 141.
46 Лист Є.Х.Чикаленка С.О.Єфремову від 25 серпня 1923 р.//Там само. - Спр. 142.
47 Лист Є.Х.Чикаленка С.О.Єфремову від 21 лютого 1928 р. // Там само. - Спр. 142,
арк. 35 - 35 зв.
4 8 Л и с т Є.Х.Чикаленка С.О.Єфремову від 18 грудня 1926 р.//Там само.- Спр.142, арк. 26.
49 Міяковський В. Листи С О. Єфремова до Є. X. Чикаленка // УІ.- 1973. - № 3-4. -
С 152.
5 0 Т а м само. - 1974. - № 1-3. - С 194.
51 Там само. - С 203.
52 Там само. - 1975.-№ 1-2. - С. 141.
53 Там само. - С 142.
54 Лист Є.Х.Чикаленка С.О.Єфремову від 20 липня 1925 р.// ІА НБУВ.- Ф. 257, оп.5,
спр.142, арк. 11 зв.
55 Міяковський В. Листи С О. Єфремова до Є. X. Чикаленка // УІ. - 1974. - № 1-3.
-С.188.
56 Лист С.О.Єфремова Є.Х.Чикаленкові від 17 вересня 1926 р.//Там само. - 1975.-
№3-4. - С 115.
Резюме
У статті досліджується тривале й інформативно цінне листування відомих постатей
української історії початку XX ст. - Є. X. Чикаленка (1861 - 1929) та С.О. Єфремова
(1876 - 1939). Відображено регулярність їх епістолярних контактів, кількість поштових
відправлень по роках, відзначено особливості листування до 1917 р. і 1920-х pp., виділено
в ньому провідні теми й сюжети і подано їх аналіз.
The long-term and informaticaly valuable correspondence of the two famous figures in the
Ukrainian history of the beginning or the XX century, J.K. Chykalenko (1861 - 1929) and S.O.
Jefremov (1876 - 1939), is being researched.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 3 61
|