Володимир Темницький: сторінки політичної біографії (до 125-річчя від дня народження)
У статті розповідається про життя й діяльність Володимира Темницького - члена урядів УНР, багатолітнього голову Української соціал-демократичної партії (УСДП). In the article, the author recounts the life and work of Volodymyr Temnyts'kyi, the associate of UNR governments, long-term head of the...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2004 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2004
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205074 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Володимир Темницький: сторінки політичної біографії (до 125-річчя від дня народження) / О.С. Жерноклеєв, І.Я. Райківський // Український історичний журнал. — 2004. — № 6. — С. 68-83. — Бібліогр.: 90 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-205074 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Жерноклеєв, О.С. Райківський, І.Я. 2025-07-24T15:51:58Z 2004 Володимир Темницький: сторінки політичної біографії (до 125-річчя від дня народження) / О.С. Жерноклеєв, І.Я. Райківський // Український історичний журнал. — 2004. — № 6. — С. 68-83. — Бібліогр.: 90 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205074 У статті розповідається про життя й діяльність Володимира Темницького - члена урядів УНР, багатолітнього голову Української соціал-демократичної партії (УСДП). In the article, the author recounts the life and work of Volodymyr Temnyts'kyi, the associate of UNR governments, long-term head of the Ukrainian social-democratic party (USDP), which played a considerable role in the history of West Ukraine in the end of the 19th-first half of the 20th centuries. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Статті та повідомлення Володимир Темницький: сторінки політичної біографії (до 125-річчя від дня народження) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Володимир Темницький: сторінки політичної біографії (до 125-річчя від дня народження) |
| spellingShingle |
Володимир Темницький: сторінки політичної біографії (до 125-річчя від дня народження) Жерноклеєв, О.С. Райківський, І.Я. Статті та повідомлення |
| title_short |
Володимир Темницький: сторінки політичної біографії (до 125-річчя від дня народження) |
| title_full |
Володимир Темницький: сторінки політичної біографії (до 125-річчя від дня народження) |
| title_fullStr |
Володимир Темницький: сторінки політичної біографії (до 125-річчя від дня народження) |
| title_full_unstemmed |
Володимир Темницький: сторінки політичної біографії (до 125-річчя від дня народження) |
| title_sort |
володимир темницький: сторінки політичної біографії (до 125-річчя від дня народження) |
| author |
Жерноклеєв, О.С. Райківський, І.Я. |
| author_facet |
Жерноклеєв, О.С. Райківський, І.Я. |
| topic |
Статті та повідомлення |
| topic_facet |
Статті та повідомлення |
| publishDate |
2004 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті розповідається про життя й діяльність Володимира Темницького - члена урядів УНР, багатолітнього голову Української соціал-демократичної партії (УСДП).
In the article, the author recounts the life and work of Volodymyr Temnyts'kyi, the associate of UNR governments, long-term head of the Ukrainian social-democratic party (USDP), which played a considerable role in the history of West Ukraine in the end of the 19th-first half of the 20th centuries.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205074 |
| citation_txt |
Володимир Темницький: сторінки політичної біографії (до 125-річчя від дня народження) / О.С. Жерноклеєв, І.Я. Райківський // Український історичний журнал. — 2004. — № 6. — С. 68-83. — Бібліогр.: 90 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT žernokleêvos volodimirtemnicʹkiistorínkipolítičnoíbíografíído125ríččâvíddnânarodžennâ AT raikívsʹkiiíâ volodimirtemnicʹkiistorínkipolítičnoíbíografíído125ríččâvíddnânarodžennâ |
| first_indexed |
2025-11-27T03:48:16Z |
| last_indexed |
2025-11-27T03:48:16Z |
| _version_ |
1850797756327657472 |
| fulltext |
О. С. Жерноклеєв, І. Я. Райківський
6
7
8
9
10
11
O.C.Жерноклеєв (Івано-Франківськ),
І.Я.Райківський (Івано-Франківськ)
ВОЛОДИМИР ТЕМНИЦЬКИЙ: СТОРІНКИ
ПОЛІТИЧНОЇ БІОГРАФІЇ
(до 125-річчя від дня народження)
У статті розповідається про життя й діяльність Володимира
Темницького - члена урядів УНР, багатолітнього голову Української
соціал-демократичної партії (УСДП).
Актуальним завданням сучасної історичної науки залишається всебічне
вивчення персоналій видатних громадсько-політичних діячів, чиї імена в
умовах панування в Україні однопартійної тоталітарної системи перебували
поза межами наукових досліджень або й узагалі були викреслені з ук-
раїнської історії. До них слід віднести й Володимира Темницького (1879-
1938) - члена урядів Української Народної Республіки, багатолітнього голо-
ву Української соціал-демократичної партії (УСДП), яка відіграла помітну
роль в історії західноукраїнських земель кінця XIX - першої половини XX ст.
Багатогранна діяльність В.Темницького не знайшла належного
висвітлення у вітчизняній історіографії. Окремі аспекти теми відображено в
працях сучасників подій, які тією чи іншою мірою розкрили участь УСДП у
суспільно-політичному житті Західної України*. Відгуком на смерть В.Тем-
ницького стала публікація статті товариша по партії І.Квасниці, в якій відо-
бражено найважливіші сторінки його життя та громадсько-політичної діяль-
ності 2.
68 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6
Володимир Темницький
У радянські часи партію українських соціал-демократів, до якої належав
В.Темницький, трактували як "дрібнобуржуазну", "опортуністичну".
Діяльність УСДП та її провідних діячів не вписувалася в офіційну класову
схему суспільно-політичного руху і мало цікавила радянських дослідників.
Історики української діаспори також серйозно не займалися дослідженням
діяльності партії. Короткі відомості про В.Темницького містить "Енцикло-
педія українознавства"3. Лише в умовах розбудови в Україні незалежної де-
мократичної держави виникли можливості для об'єктивного дослідження
історії української соціал-демократії4, посилився інтерес до діяльності відо-
мих партійних діячів, однак постать її багатолітнього голови В.Темницького
досі залишалася поза увагою дослідників. У сучасній історіографії так і не
створено цілісного політичного портрета цього визначного громадського
діяча. Тому завданням даної статті стало відтворення основних віх політич-
ної біографії В.Темницького на тлі суспільно-політичних процесів в Україні
першої третини XX ст.
Володимир Темницький народився 14 липня 1879 р. в с.Хлопівці Гуся-
тинського повіту на Тернопільщині, у Галичині, що перебувала тоді у складі
Австро-Угорської монархії, в сім'ї греко-католицького священика5. Навчався
спочатку в Коломийській гімназії, яку змушений був покинути через своє за-
хоплення прогресивною літературою, і згодом перебрався до Золочева, де в
гімназії заснував гурток-читальню для учнів, організувавши серед них обго-
ворення рефератів та дискусії. Протягом трьох років В.Темницький був голо-
вою цього гуртка 6. По закінченні гімназії він поступив на правничий факуль-
тет Львівського університету.
Активну громадсько-політичну діяльність В.Темницький розпочав уже в
студентські роки. Він став одним із засновників українського студентського
об'єднання "Молода Україна" та однойменного щомісячного журналу для мо-
лоді. Після першого віча всіх українських студентів вищих навчальних за-
кладів Австрії, яке відбулося 13 липня 1899 р. у Львові й започаткувало бороть-
бу за відкриття українського університету, восени того ж року В.Темницький
разом із О.Грабовським, В.Старосольським, Є.Косевичем, Л.Цегельським,
А.Крушельницьким та С.Горуком увійшов до складу редакційного комітету
часопису "Молода Україна", що виходив у Львові у 1900-1903 pp.7. Погляди
його видавців були чітко задекларовані в редакційній передовій статті пер-
шого номера: "Стягом, що під ним спішитимемо в бій за наші ідеали, є для нас
одне велике слово: УКРАЇНА... Наша національна ідея, се не само питання
мови, не_ само питання етнографічної відрубності, се питання політичної не-
залежності, питання потреб поневолених верств нашого народу, повної
соціальної справедливості... Політична воля, економічна рівність та соціаль-
на справедливість, се прикмети нашої національної ідеї"8.
Безпосередньо перу Темницького належало щонайменше сім публікацій
першого річника журналу. "Каноном політичної віри" для цього покоління
молоді стала "Україна irredenta" Ю.Бачинського 9. Загалом в ідеології "Мо-
лодої України" національно-державницькі постулати й гасла тісно перепліта-
лись із соціальними, а її лідери перебували під помітним впливом галицько-
української соціал-демократії10.
Разом з іншими молодоукраїнцями В.Темницький був серед організа-
торів другого віча всіх українських студентів австрійських вузів, що проходи-
ло у Львові 14 липня 1900 р. за участю близько п'ятисот студентів, а також
провідних галицько-українських політиків Ю.Романчука, М.Павлика, В.Ох-
римовича, М.Ганкевича та ін. Резолюції віча містили вимоги створення ук-
раїнської держави в етнографічних кордонах і боротьби за усунення на її те-
риторії соціальної нерівності та експлуатації, а серед першорядних домагань
ISSN 0130-5247. Укр. іап. журн., 2004, № б_______________________________________ 69
5- 1 -4-1121
О. С. Жерноклеєв, І. Я. Райківський
- відкриття українського університету у Львові. У своїй промові, що завер-
шувала віче, В.Темницький виступив як речник українських студентів
Львівського університету, вказавши на провідну роль репрезентованої ним
групи в ініціюванні й організації віча, а також зазначивши, що це було зроб-
лено "задля задемонстрування наших національних змагань та ясного за-
маніфестування ірредентичних ідей українського народу"11.
Відсутність позитивних зрушень в університетському питанні спонукала
молодь 19 листопада 1901 р. скликати у Львові чергове віче у справі заснуван-
ня українського університету. Після його завершення студенти пройшли ву-
лицями міста, співаючи "Ще не вмерла Україна" і "Не пора". За рішенням
віча, В.Темницький у складі делегації з чотирьох студентів їздив до Відня, де
був прийнятий міністром освіти й представив йому вимоги українського сту-
дентства 12. Тим часом за організацію масових студентських виступів його ра-
зом з Є.Косевичем було виключено зі Львівського університету без права по-
новлення 13, і він змушений був продовжувати навчання в університетах Кра-
кова та Відня. Навчаючись у Відні, В.Темницький очолював там українське
студентське товариство "Січ" и.
Після невдалої спроби виходу українських студентів із Львівського
університету (1902 р.) та припинення випуску "Молодої України" переваж-
на більшість колишніх молодоукраїнців влилася до лав УСДП Галичини й
Буковини - легальної реформістської партії, що була автономною секцією у
складі федеративної Соціал-демократичної робітничої партії Австрії й діяла
на базі її програми. Так, уже на І з'їзді УСДП 21-22 березня 1903 р. у Львові
активну участь у дискусіях узяли В.Старосольський та Т.Мелень 15. В.Тем-
ницький, який перебував тоді у Відні, надіслав привітальну телеграму, оголо-
шену на з'їзді16.
Прихід до партії радикально налаштованих лідерів студентського руху
змінив розстановку сил усередині УСДП, призвів до появи її "молодого" кри-
ла, що поставило собі за мету звільнити партію з-під впливу польської соціал-
демократії, перетворити її на самостійну, впливову політичну силу. "Молоді"
були незадоволені тим, що "старі" лідери-засновники УСДП (М.Ганкевич,
С.Вітик та ін.) - працювали одночасно й у Польській соціал-демократичній
партії Галичини та Сілезії (ППСД), тимчасом як українська партія існувала
здебільшого формально, в її розвитку в 1903-1904 pp. спостерігався застій 17.
Активізація "молодих" збіглась у часі з радикалізацією суспільних настроїв,
піднесенням робітничого руху в період 1905-1907 pp.
ВЛевинський, Л.Ганкевич, П.Буняк та інші "молоді" виступили за карди-
нальну зміну тактики, активну роботу з організації українського робітництва,
припинення його полонізації під егідою ППСД. До цього крила належав і
В.Темницький. Так, у листі до А.Шмигельського (майбутнього єдиного
соціалістичного посла галицького крайового сейму) від 10 березня 1907 р. він
інформував його про появу в партії "нового напряму", квінтесенцією якого є
"змагання до самостійності, до окремішності організації, до відлучення від
польської партії і до поставлення української] соц[іал]-дем[ократичної]
партії як партії окремої і на ділі, а не лише у словах рівнорядної з нинішніми
австрійськими, передусім з польською"18. Сам В.Темницький, як про це
повідомлялось у листі, разом із братом Омеляном, а також Мирославом
Січинським у 1906 р. розвинули активну соціал-демократичну агітацію в Гу-
сятинському ловіті Тернопільщини і в результаті "розворушили сильно сі два
округи (судові округи Гусятин і Копичинці. - Авт.) і з'єднали собі такі сим-
патії та послух серед мужиків, що нам, безуслівно вірять і за нашим покликом
усюди йдуть", і хоч не встигли створити повітову партійну організацію, "все-
таки партію соц[іал]-дем[ократичну]... сильно спопуляризували серед насе-
70 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № б
Володимир Темницький
лення та розбудили гарячі симпатії до соціалізму"19. За порівняно короткий
період брати Темницькі та М.Січинський організували й провели на Гуся-
тинщині близько ЗО селянських віч, виступили на них 20.
14 - 15 березня 1909 р. у Львові відбувся III з'їзд УСДП, у роботі якого
вперше взяв активну участь В.Темницький. Він виступив у дискусії з питан-
ня організаційної роботи і вніс резолюцію, що передбачала створення крайо-
вого культурно-освітнього товариства "Воля", надання йому видавничих
функцій і публікацію популярної брошури про фахову організацію сільсько-
господарських робітників21. Резолюція була ухвалена з'їздом, а Темницького
обрано до складу "ширшого заряду" (виконавчого комітету) УСДП 22.
У подіях, що призвели до розколу УСДП, В.Темницький, судячи з усьо-
го, безпосередньої участі не брав. Він не згадується серед учасників дискусій
на січневій 1911 р. партконференції, немає його і в списках поіменного голо-
сування по резолюціях IV з'їзду УСДП (грудень 1911 p.), що завершився ос-
таточним розколом партії. Разом із тим, він у числі інших лідерів "молодих"
(поруч із В.Левинським, П.Буняком, Ю.Бачинським, А.Чернецьким та ін.)
підписав відозву "До українських робітників", яка була опублікована прак-
тично відразу після з'їзду й роз'яснювала позицію "молодих" щодо розколу23.
В умовах фактичного розколу в партії В.Темницький у травні-червні
1911р. спробував свої сили у виборчій кампанії до австрійського парламенту.
Він був кандидатом від УСДП по виборчому округу №70 (Скалат - Підволо-
чиськ - Гусятин)24. Основним його конкурентом по округу був відомий і по-
пулярний серед населення діяч, посол попереднього скликання, націонал-де-
мократ М.Петрицький. Попри це "молоді" покладали великі сподівання на
мандат В.Темницького, оскільки шанси решти представників їх фракції
оцінювалися як значно гірші, а результати виборів могли суттєво вплинути
на співвідношення сил у внутріпартійній боротьбі25. Однак унаслідок гострої
нестачі сил і засобів, неспроможності знайти порозуміння й консолідуватися
з іншими українськими політичними силами УСДП ці вибори програла. Не
пройшов жоден кандидат від "молодих", а В.Темницький здобув найменшу
кількість голосів серед кандидатів УСДП у Галичині26 . Єдиним українським
соціал-демократом у парламенті став тоді С.Вітик.
У 1913-1914 pp. В.Темницький, як найменш заангажований у
внутріпартійній боротьбі, відіграв одну з провідних ролей в організації пере-
говорів між фракціями та відновленні єдності в УСДП27. Вірогідно, що саме
тридцятип'ятилітнього В.Темницького як компромісну, до певної міри, фігу-
ру й водночас молоду, енергійну та перспективну людину на V (об'єднавчо-
му) з'їзді УСДП 1-2 березня 1914 р. було обрано головою партії28.
В умовах назрівання світового воєнного конфлікту В.Темницький узяв
активну участь в організації українських воєнізованих формувань, що за
відповідних обставин могли б стати зародком національної армії. Зокрема,
коли в березні 1913 р. у Львові було створене перше військове товариство
"Січові стрільці", очолюване В.Старосольським, В.Темницького було обрано
скарбником організації 29.
Від початку Першої світової війни В.Темницький у числі інших пред-
ставників УСДП увійшов до складу Головної (з травня 1915 р. - Загальної)
української ради та Української бойової управи 30. До кінця серпня 1914 р. він
перебував у Львові, потім, перед загрозою російського наступу, пішов разом з
легіоном УСС на Закарпаття, а з початком зими осів у Відні 31.
Окреслюючи позицію партії щодо війни та причини її виступу на боці
Австро-Угорщини, В.Темницький у статті "Українська соціал-демократична
партія і війна" писав: "УСДП Австрії вважає війну проти Росії не лише
війною в обороні прав і свобод, якими тішиться український народ у Гали-
ISSN 0130-5247. Укр. ісш. журн., 2004, № б_______________________________________ 71
О. С. Жерноклеєв, І. Я. Райківський
чині, але й війною висвободження мільйонів українського народу з-під
російського гніту і неволі". На його переконання, це "війна середньоєвро-
пейських народів проти реакції царського деспотизму", проти віджилої фор-
ми правління, "опертої на придавлення міліонних людових мас і на понево-
лення народностей". Підсумовуючи, він зазначав: "Бажаємо, щоб на руїнах
царської імперії, на розвалинах тюрми народів повстали вольні людові рес-
публіки, самостійні і незалежні: українська, великоруська, польська і т. д."32.
УСС він характеризував як "національну міліцію", в організації якої партія
принципово взяла активну участь 33.
У період війни В.Темницький, як і переважна більшість інших лідерів га-
лицько-української соціал-демократії, тісно співпрацював із Союзом визво-
лення України (СВУ). Вісник СВУ регулярно публікував його статті й
замітки, політичні огляди закордонних новин, репортажі з місць тощо 34. У
полеміці, що виникла між українськими соціал-демократами в еміграції з
приводу ставлення до СВУ, В.Темницький рішуче став на бік останнього.
Висловлюючи одностайну думку всіх провідників УСДП, які перебували на
той час у Відні, він писав Л.Юркевичу, що робота СВУ, хоч і "йде вправді при
помочі австрійського правительства, але в хосен (користь) тільки ідеї са-
мостійності України"35.
Початок Української революції 1917-1920 pp. створив нову суспільно-
політичну ситуацію на українських землях, зумовив зміну позиції УСДП що-
до війни. Очолювана В.Темницьким партія виступила за якнайскоріше укла-
дення миру без анексій і контрибуцій та демократичні перетворення в держа-
вах, до складу яких входили українські території. Навесні 1917 р. УСДП
вирішила взяти участь у Стокгольмському мирному соціалістичному
конгресі, підготовку якого здійснював так званий Голландсько-скандинавсь-
кий комітет. 14 червня В.Темницький узяв участь у попередніх нарадах
комітету з делегаціями ряду соціал-демократичних партій у Стокгольмі, в
ході яких від імені УСДП висловився за "найскорше укладення миру без
анексій та воєнних контрибуцій", причому передумовою тривкого миру
партія вважала "справедливу розв'язку національного питання", яка могла б
бути здійснена "дорогою права на самовизначення кожного народу й дорогою
політичної та господарської національно-територіальної автономії". У поши-
реному ним меморіалі про позицію УСДП з цих питань підкреслювалося, що
"з'єднання всіх українських областей в одноцільний під політичним і госпо-
дарським оглядом автономний державний організм є на тепер остаточною
ціллю української національної політики"36.
На першому етапі партія вимагала, як мінімум, "повної політично-госпо-
дарської, національно-територіальної автономії" українців у межах Австрії й
Росії, для чого ці країни мали бути перетворені на "федеративні держави ав-
тономних і рівноправних народів". Територіальні розмежування повинні бу-
ли б здійснюватися за етнографічним принципом, через що партія рішуче
відкинула можливість входження Галичини, Холмщини чи Підляшшя до
складу майбутньої польської держави й висловилася за її відбудову виключ-
но в етнографічних межах 37. Документ містив також вимогу створення окре-
мої української секції на конгресах Інтернаціоналу та в Міжнародному
соціалістичному бюро, про що були розіслані звернення до всіх партій II Ін-
тернаціоналу 38. В.Темницький уклав попередні домовленості про підтримку
цієї вимоги з рядом делегацій у Стокгольмі (німецькою, російською, чесь-
кою). Водночас голова УСДП звернувся з відкритим листом до Петроградсь-
кої ради робітничих і солдатських депутатів, у якому він вітав демократичну
революцію в Росії й висловив переконання, що революція незабаром перетво-
рить імперію на "союз свобідних, рівноправних, незалежних народів"39.
72 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6
Володимир Темницъкий
Діяльність В.Темницького стала предметом обговорення на конференції
УСДП, що відбулась у Відні 5-6 серпня 1917 р. Конференції передував не-
приємний інцидент. Віденська організація УСДП надіслала голові Ук-
раїнської парламентської репрезентації (УПР) Ю.Романчуку листа із заявою
про те, що вона не визнає В.Темницького головою партії. Про це ж було
повідомлено всі національні секції СДРПА. Головним "гріхом", який ставив-
ся у провину Темницькому, була його робота в австрійському Міністерстві
закордонних справ, що, на думку частини членів партії, означало втрату ним
політичного обличчя й перетворення на "мужа довір'я" уряду 40. На конфе-
ренції В.Темницький спростував усі закиди та пояснив, що його посада в
МЗС не є політичною, а пов'язана з перекладами матеріалів українських та
інших часописів про українську справу. Разом із тим, він висловив готовність
скласти з себе повноваження голови партії. В результаті бурхливої дискусії
конференція не прийняла відставки, більше того, одностайно й цілковито
схвалила політичну позицію та діяльність В.Темницького на посаді голови
партії й обрала його та М.Ганкевича делегатами на Стокгольмський конгрес
Інтернаціоналу, намічений на вересень того ж року 41. Щоправда, через ряд
причин цей конгрес так і не відбувся.
29-30 серпня 1917 р. у Відні В.Темницький представляв УСДП на кон-
ференції соціал-демократичних партій Австро-Угорщини, Німеччини та Бол-
гарії за участю всіх національних секцій СДРПА, окрім ППСД. У своєму ви-
ступі він висловився за припинення війни, а також за створення окремої ук-
раїнської секції в Інтернаціоналі. Загалом усі партії - учасниці конференції
виступили за негайний мир без анексій і контрибуцій та перебудову Австро-
Угорщини на демократичних засадах 42.
Як репрезентант галицько-української соціал-демократії, В.Темницький
виступав і на з'їзді представників усіх українських політичних партій у
Львові, скликаному УПР 25 березня 1918 р. в умовах поглиблення процесів
дезінтеграції Австро-Угорщини й загострення українсько-польського проти-
стояння в краї. Він висунув вимогу "перебудови цілої Австро-Угорщини у
федерацію окремих національних держав" 43, однак не погодився на створен-
ня єдиної надпартійної структури, спільної з іншими українськими партіями,
мотивуючи це глибиною ідеологічних суперечностей між ними 44.
Бачення українськими соціал-демократами майбутнього західноук-
раїнських земель знайшло своє відображення в політичних гаслах, під якими
УСДП відзначала Першотравневі свята 1918 р. Партія закликала робітників
"висловити привітання самостійній Україні" і "домагання свободи й рівно-
правності українського народу в Австро-Угорщині". "А се наступить лише
тоді, коли Австро-Угорщина буде перебудована на основі права самовизна-
чення народів, коли буде перетворена в союз вільних національних держав, в
котрім українські землі Галичини, Буковини та північної Угорщини (Закар-
паття. - Автп.) будуть з'єдинені в Українську Державу", - відзначалося у звер-
ненні з нагоди Першого травня, підписаному за керівництво УСДП В.Тем-
ницьким і П.Буняком 45.
Пізніше позиція соціал-демократів щодо державно-правового статусу
західноукраїнських земель зазнала суттєвих змін: напередодні листопадових
подій 1918 р. у Львові та створення ЗУНР УСДП виступила за негайну злу-
ку з Наддніпрянською Україною. Проте В.Темницький на той момент фак-
тично вже відійшов від керівництва партією. 23 червня 1918 р. на конференції
УСДП у Львові він передав обов'язки голови партії О.Крупі, мотивуючи це
своїм постійним проживанням у Відні46. Хоча формально він залишався го-
ловою партії, оскільки відповідні зміни в екзекутиві, за статутом, були преро-
гативою партійного з'їзду.
ISSN 0130-5247. Укр. ісш. журн., 2004, М б_______________________________________ 73
О. С. Жерноклеєв, І. Я. Райківський
В.Темницький підтримав проголошення на уламках Австро-Угорської
монархії Західноукраїнської Народної Республіки. Однак, уже на початку
листопада 1918 р. ЗУНР була втягнута в кривавий польсько-український
конфлікт, який поділив партію українських соціал-демократів на дві частини:
одна з них діяла на території, підконтрольній уряду ЗУНР, інша - під польсь-
кою окупацією. Л.Ганкевич стверджував, що УСДП, "хоч розбита була
тодішніми стратегічними лініями на два табори, які не могли бути в злуці, все
ж таки виявляла помітну діяльність і брала живу участь у будуванні нашої
державности..., докладаючи всіх зусиль, щоб на Україні був заведений
справжній демократичний мир і порядок" 47.
Як голова УСДП, В.Темницький брав активну участь у парламентській
діяльності партії, входив до соціал-демократичної фракції в Українській
національній раді (УНРаді). Фракція УСДП налічувала півтора десятка чо-
ловік серед близько 160 депутатів (дві третини з них становили націонал-де-
мократи). Члени УНДП очолювали перший (К.Левицький) та другий (С.Го-
лубович) уряди ЗУНР, по суті, націонал-демократи визначали політичну
лінію новоствореної держави. УСДП виявила поступливість і вміння йти на
компроміс у процесі формування органів державної влади. Зокрема, пред-
ставник УСДП А.Чернецький увійшов до складу першого уряду ЗУНР. Од-
нак після Акту злуки ЗУНР і УНР у січні 1919 р. соціал-демократи стали в
опозицію до галицьких урядовців 48.
Усупереч прийнятому УНРадою рішенню, УСДП дотримувалася цент-
ралізаційної концепції злуки, вимагала ліквідації автономних структур влади
Західної області УНР (ЗОУНР). В.Темницький відкрито заявив на засіданні
УНРади 28 березня 1919 р.: "Наша політика мусить йти наліво, наліво і ще
раз наліво"49. Соціал-демократична фракція виступала за проведення більш
лівої, соціалістичної політики, домагалася створення єдиного соціалістично-
го уряду в Україні.
Політичний курс УСДП визначила партійна конференція 28 -29 березня
1919 р. у Станіславі. В.Темницький виступив на конференції з доповіддю про
стратегію зовнішньої й внутрішньої політики. Суть політичного моменту, на
його думку, полягала в боротьбі "двох світів": світу "капіталізму й
імперіалізму зі світом демократії". Перший із них представляла Антанта, а
другий - соціалістичні держави Сходу Європи. Доповідач підтримав "тріум-
фальний похід демократичного, визвольного руху й соціальної революції" та
вказав на неможливість "входити у воєнний союз з Антантою проти больше-
виків". З іншого боку, він уважав, що російський більшовизм "під покришкою
насаджування соціялізму ограблює Україну", а тому поставив вимогу "при-
пинення війни проти большевиків на основі визнання повної самостійності
та суверенності Української Народної Республіки". В.Темницький засудив
орієнтацію уряду ЗОУНР "виключно на Антанту". Було сказано, що уряд
С.Голубовича "не йде ... по лінії інтересів робочих мас"50.
Учасники конференції прийняли ухвалу про необхідність негайного про-
ведення реформ у соціалістичному напрямку й підписання мирної угоди з
урядом радянської Росії на засадах визнання незалежності УНР. Подальші
події засвідчили нереальність цієї вимоги, бо російські більшовики, виступа-
ючи під гаслом "диктатури пролетаріату", всесвітньої соціалістичної рево-
люції, не збиралися визнавати українську державність. На конференції було
розроблено програму боротьби за прихід до влади лівих сил на ґрунті парла-
ментської демократії. Очевидно, В.Темницький був одним з ініціаторів прий-
няття відповідних рішень конференції.
Соціал-демократи захопили ініціативу на Селянсько-робітничому з'їзді
ЗО - 31 березня 1919 р. у Станіславі. З'їзд було скликано керівництвом Се-
74 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6
Володимир Темницький
лянсько-робітничого союзу (СРС) - легальної, опозиційної до уряду УНР,
організації. В.Темницький взяв участь у засіданні з'їзду й виступив із промо-
вою, в якій зазначив, що "день з'їзду - це день братання міста із селом". Він
піддав гострій критиці діяльність УНРади та Державного секретаріату
ЗОУНР, котра, на його думку, "не йде по інтересах українських трудових
мас". Під оплески присутніх В.Темницький заявив: "Ми не є проти перего-
ворів із Антантою, але протестуємо, щоб українські війська кровавилися за її
інтереси"51.
На з'їзді перемогла поміркована лінія соціал-демократів, ідеологом якої
виступав В.Темницький. Делегати зайняли компромісну позицію в
національному питанні, вимагаючи кооптації представників СРС до парла-
менту, водночас під тиском ліворадикальних елементів було прийнято резо-
люцію із закликом до створення єдиного пролетарського фронту. Домагання
з'їзду СРС УНРада відхилила, незважаючи на підтримку їх соціал-демокра-
тичною фракцією.
Після січня 1919 р. повної злуки держави та уніфікації державного апа-
рату так і не відбулося. УНРада зберегла свої повноваження на території
УНР до скликання Всеукраїнських установчих зборів: у державі й далі існу-
вали два уряди, дві політики. За цих обставин В.Темницький підтримав
діяльність Директорії, був віце-міністром закордонних справ у першому
уряді УНР на чолі з В.Чехівським 52. У квітні 1919 р. він став міністром закор-
донних справ уряду УНР під проводом Б.Мартоса 53. Пізніше згадував, що
потрапив "у соціялістичний кабінет міністрів Бориса МартЬса.., ніби
біблійний Пілат у християнське "вірую"...". На першотравневому мітингу
1919 р. у Рівному В.Темницький заявив: "Завданням соціялістичного кабіне-
ту міністрів, до якого маю честь належати, буде будувати вільну, незалежну
соціялістичну українську республіку без хлопа і без пана"54. В.Темницький
висловлював критичні оцінки аграрного закону УНР, прийнятого в 1919 р.
На засіданні УНРади 4 квітня 1919 р. він прямо заявив, що "закон Директорії
не змінив відносин власності на селі в дійсно соціалістичному напрямку" 55.
"В характері міністра закордонних справ УНР я вибрався при кінці мая
1919 p. через Станіславів за границю, - писав В.Темницький у листі Л.Ганке-
вичу в кінці 1921 р. - Саме тоді розпочалася була офензива Ґаллера, і не бу-
ло вже іншої дороги як пішком через Карпати" 56.
Наприкінці 1919 р. дійшло до розриву між урядами УНР і ЗОУНР, а не-
вдовзі українська революція остаточно зазнала поразки: на Західній Україні
було встановлено польський окупаційний режим, а на Наддніпрянщині -
більшовицький. Перебуваючи на початку 1920-х pp. в еміграції, В.Темниць-
кий опинився поза партійною організацією УСДП. Востаннє він узяв участь
у партійній конференції УСДП 3 - 4 липня 1920 р. у Львові. Виступаючи з
політичною доповіддю, В.Темницький переконував делегатів, що "од-
ноцільний соціялістичний фронт скоро буде утворений" 57. У політичній ре-
золюції, що була прийнята на основі його доповіді, підкреслювалося:
"Соціялістична Українська републіка не може мати нічого спільного з дер-
жавними планами тих націоналістичних та шовіністичних кіл, які бажають
будувати Українську державу на взір теперішних капіталістично-
імперіялістичних держав..."58.
В.Темницький з-за кордону підтримував стосунки зі своїми партійними
товаришами. Так, у листі до В.Старосольського в травні 1921 р. він писав: "Я
хотів би в найближчім часі перенестися на постійний побут у Львів, але годі
найти мешкання". Повернення до Галичини вважав обов'язковим "не тільки
для себе, але і для партії, бо без того я не годен буду сповняти партійної служ-
би"59. Крім нього, з різних причин не брали участі в політичному житті УСДП
ISSN 0130-5247. Укр. іап. журн., 2004, № 6_______________________________________ 75
О. С. Жерноклеєв, І. Я. Райківський
відомі й заслужені в минулому соціал-демократи В.Старосольський, О.Безпал-
ко, С.Вітик, Микола й Лев Ганкевичі та ін. Під тиском рядових членів знизу,
що масово вступали в партію, будучи симпатиками радянської України, відбу-
лася ліворадикальна еволюція УСДП. Керівництво партії, за словами ради-
кала І.Макуха, "не поставило міцного політично-ідейного опору проти...
опанування партії комуністичним і комунофільським елементом" 60. 18 бе-
резня 1923 р. на VI партійному з'їзді УСДП відкрито перейшла на комуніс-
тичні позиції, що стало причиною заборони її польською владою в січні 1924 р.
В.Темницький повернувся до краю в 1922 р. (як гість був присутній на
засіданні Головної управи УСДП 11 березня 1923 р.) 61, але внаслідок лівора-
дикальної еволюції УСДП на деякий час відійшов від активної партійно-
політичної діяльності. Він зіткнувся з серйозними матеріальними проблема-
ми. Про це, зокрема, довідуємося з його листа до Л.Ганкевича у квітні 1925 р.
"Не могучи ніде найти як-так платної посади, аби можна було жити з роди-
ною, я рішив відвезти жінку з дітьми на село до родини, а сам, живучи... в
Станіславові, відбути судову практику, - писав В.Темницький. - У мене вже
гостює матеріальна нужда. Просто їсти вже не стає!" І з болем додавав:
"Найгірше, що виглядів ні надії нема ніякої..."62.
Незважаючи на матеріальні нестатки, В.Темницький узяв активну участь
у заходах колишнього керівництва УСДП щодо відбудови партії. Зусилля бу-
ло спрямоване на просвітницьку діяльність у робітничому середовищі шля-
хом заснування культурно-освітнього товариства "Робітнича громада" (ста-
тут було затверджено в кінці 1925 р.) і газети "Вперід!", (виходила з червня
1926 p.). В.Темницький увійшов до складу ради "Робітничої громади" на
першій конференції товариства, що відбулася 5 березня 1927 р. у Львові 63.
Просвітницька робота серед українського робітництва дала можливість роз-
ширити соціальну базу української соціал-демократії. Напередодні парла-
ментських виборів 1928 р. у Польщі було засновано Українську соціалістич-
ну групу (УСГ) "Вперід", що виступила як політична організація.
На політичній конференції робітництва 5 грудня 1927 р. у Львові, яка
прийняла ухвалу про створення УСГ "Вперід", В.Темницький виголосив до-
повідь "Сучасне політичне становище і завдання українського пролетаріату".
На думку В.Темницького, українське робітництво було "здезорієнтоване,
позбавлене проводу" і тому "попадає в чужі табори, в яких затрачує своє кля-
сове обличчя". Виходячи з цього, він закликав "створити самостійну політич-
ну партію українського пролетаріяту", платформа якої вже була обґрунтова-
на в газеті "Вперід!". Делегати одностайно підтримали думку В.Темницького,
прийнявши резолюцію про створення партії українського пролетаріату, кот-
ра до скликання "конгресу, який вирішить справу програми, виступатиме під
фірмою УСГ "Вперід""64. В.Темницького обрали до складу управи нової
партії (крім нього, туди ввійшли В.Старосольський, Л.Ганкевич, І.Квасниця,
П.Буняк і голова І.Жовнір) 65.
В.Темницький був делегатом Українського соціалістичного конгресу 8 -
9 грудня 1928 р. у Львові, який остаточно завершив ідейно-організаційну
відбудову УСДП. Виступаючи на конгресі з основною доповіддю "Проект
програми і організаційного статуту", він різко засудив політику більшовиків,
стверджуючи, що шляхом насилля "не можна насадити нового ладу", "на Ра-
дянщині до справжнього соціялізму дуже далеко. Там тільки капіталістичний
лад в своїх початках". Підкреслювалося, що комуністи вели до розбиття
робітничого руху в Галичині, "не створили нової масової партії, тільки розби-
ли нашу" (малися на увазі події 1923-1924 pp. - Авт.). Водночас В.Темниць-
кий вбачав в УСРР основу для будівництва української державності, висту-
пив "проти всякої інтервенції на радянській Україні з якого-небудь боку".
76 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, М б
Володимир Темницький
Особливу увагу В.Темницький звернув на питання практичної політики
УСДП. Доповідач прямо заявив, що хоч галицьке суспільство ще не визріло
для соціалізму, відновлена партія повинна "ширити організацію, скуплення,
підготовку" для реалізації високого соціалістичного ідеалу. На думку В.Тем-
ницького, ідея створення одноцілого національного фронту ставила ук-
раїнське робітництво "на службу капіталістично-клєрикальній реакції", вод-
ночас було визнано "деякі спільні інтереси" в українському політичному та-
борі, що робило можливим об'єднання УСДП з іншими національно-держав-
ницькими партіями на загальнонаціональній платформі. Найбільш "болю-
чим" питанням політики УСДП він уважав проблему "ставлення до
соціялістичних партій інших народів" і наполягав, що УСДП "як партія кла-
сова" мусить "порозумітися з іншими соціялістичними партіями". Доповідач
закликав до приєднання української соціал-демократії в Галичині до міжна-
родного робітничого руху 66.
Виступаючи на другий день конгресу, В.Темницький підбив підсумки
тривалої дискусії. "Нам Україна (радянська. - Авт.) дорога, і критикуємо, що
треба, аби там поправити соціялізм, - стверджував він. - ...Там справжнього
соціялізму нема, а лише в назві..., не лише повалено старий лад револьверами,
але заведено ними новий лад. А це належало завести, як казав Маркс, ево-
люційно" 67. Таким чином, В.Темницький став одним з ініціаторів і найбільш
активних учасників партійного з'їзду, на якому було відновлено УСДП. Він
критично ставився до більшовицької влади в Україні, водночас мав певні ра-
дянофільські ілюзії. Це виявилося, зокрема, у підтримці ним політичної резо-
люції, що була одностайно прийнята делегатами з'їзду. "Обстоюючи принцип
самостійної, соціалістичної, соборної української республіки, не погоджую-
чись із централістичними зусиллями й диктатом Москви, - говорилося в ре-
золюції, - український пролетаріят мусить стояти в обороні радянської Ук-
раїни, вважаючи, що її занепад погрожує поворотом до влади чорної реакції,
яка не побоїться вернути до давніх царських метод супроти українського на-
роду" 68.
Політична біографія В.Темницького наприкінці 20-х - у 30-х роках була
тісно пов'язана з партією українських соціал-демократів. На партійному з'їзді
1928 р. він увійшов до складу Центрального комітету УСДП 69. Відновлена
УСДП зайняла місце в лівоцентристському спектрі національно-держав-
ницького табору, обстоювала національну ідею, а боротьбу за незалежність і
соборність українського народу поєднувала з пропагандою соціалістичних
ідей у дусі марксизму. VII партійний конгрес 4 березня 1934 р. у Львові одно-
стайно прийняв ухвалу про вступ УСДП до Робітничого Соціалістичного
Інтернаціоналу (РСІ), що свідчило про підтримку партією міжнародного
соціалістичного руху. На конгресі В.Темницького повторно було обрано до
складу ЦК УСДП ™.
В.Темницький як кандидат від УСДП брав участь у виборчій кампанії до
польського сейму 1928 р. по округу № 53 (м. Станіслав)*. УСДП сформувала
на виборах спільно з Українською соціалістично-радикальною партією
(УСРП) блок українських соціалістичних селянських і робітничих партій. За
виборчий блок УСРП-УСГ "Вперід" голосувало близько 270 тис. чол., але за
списком блоку до парламенту тоді не ввійшов жоден соціал-демократ (усьо-
го було обрано дев'ятьох послів до сейму та одного до сенату, усі - радикали)
71. В.Темницький, як і інші есдеки, зайняв друге місце у виборчому списку по
округу (після радикала Л.Бачинського). Передчасна смерть останнього в
1930 р. дала можливість Темницькому здобути посольський мандат. У друко-
ваному органі Польської партії соціалістичної (ППС) газеті "Robotnik" у
* Парламентські вибори 1922, 1935 і 1938 pp. у Польщі УСДП бойкотувала.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6_______________________________________ 77
О. С. Жерноклеєв, І. Я. Райківський
травні 1930 р. з'явилось обширне інтерв'ю з В.Темницьким під назвою "Пер-
ший посол української соціал-демократії в сеймі Речі Посполитої". "Ук-
раїнські націоналісти стоять на позиції, що всі події в Польщі, якщо йдеться
про боротьбу за демократичний устрій держави, їх, стоячи на принциповому
становищі, не цікавлять, - стверджував В.Темницький. - Ми також прагнемо
до незалежності України. Однак усе, що діється в Польщі, обходить нас не
лише тому, що в ній живемо, але також тому, що боротьба за демократію в
Польщі є важливою для нас також, з точки зору міжнаціональної". На його
думку, в Речі Посполитій "українські робітники тільки у випадку збережен-
ня демократичного устрою здобудуть собі певні політичні й громадянські
права". В.Темницький прямо заявив, що стосунки між УСДП і ППС "стають
щоразу ближчими" і що "ППС - єдина сила, котра чесно бореться за демо-
кратію в Польщі. Тому в цій боротьбі мусимо йти разом, пліч-о-пліч" 72.
Ця заява, однак, не мала практичних наслідків, бо вже в серпні 1930 р. ав-
торитарний режим Ю.Пілсудського розпустив польський парламент. Усе ж
В.Темницький чітко висловив прагнення політичного проводу УСДП до по-
глиблення взаємин із польськими соціалістами, які перервала польсько-ук-
раїнська війна 1918 - 1919 pp. та ліворадикальна еволюція українських ес-
деків на початку 20-х років. В.Темницький був учасником спільної конфе-
ренції УСДП і ППС 29 січня 1933 р. у Львові, на якій уперше в міжвоєнний
період зібралися представники обох партій на найвищому рівні. Конференція
ухвалила рішення про взаємодію УСДП і ППС у боротьбі проти
націоналізму, фашизму й комунізму, водночас зафіксувавши розбіжності між
партіями в національному питанні (ППС виступала за територіальну авто-
номію західноукраїнських земель у складі Речі Посполитої, УСДП - за неза-
лежність і соборність України) . В.Темницький, як член ЦК УСДП, підтри-
мував взаємини з пепеесівцями в 1930-х pp., які розвивалися хвилеподібно,
залежно від стану польсько-українських стосунків у Галичині.
Значну увагу В.Темницький приділив захисту соціально-економічних
прав українського робітництва, що було одним із пріоритетних напрямків
діяльності УСДП. Партія намагалася згуртувати робітників-українців у авто-
номних українських класових профспілках. 29 квітня 1929 р. у Львові відбу-
лася спільна нарада ЦК УСДП та Центральної комісії Класових професійних
спілок (КПС), що об'єднували робітників різних національностей у Польщі
за класовою професійною ознакою. У нараді взяв участь і В.Темницький,
який разом з партійними товаришами й генеральним секретарем Централь-
ної комісії КПС Ж.Жулавським визначили умови перебування робітників
української національності в КПС. Зокрема, передбачалося створення окре-
мої Української професійної комісії, підпорядкованої Центральній комісії
КПС, видання професійного органу українською мовою ("Професійний
вісник") і скликання Українського професійного конгресу . Однак УСДП у
1930-х pp. так і не спромоглася створити автономні українські профспілки в
рамках загальнопольських КПС.
Як член управи УСДП, В.Темницький брав участь у спробах консолідації
сил у національно-державницькому таборі Західної України, що періодично
робилися в 1930-х pp. Зокрема, він рішуче виступив проти "пацифікації", що
створила ґрунт для формування на виборах до польського парламенту 1930 р.
спільного блоку УСРП, УСДП та Українського національно-демократичного
об'єднання (УНДО)76 . Щоправда, невдовзі після виборів політична бороть-
ба між українськими партіями знову загострилася. Процес розмежування сил
викликав розкол між легальними, парламентськими і нелегальними структу-
рами українського політичного спектру. Дедалі більше посилювалися по-
зиції створеної в 1929 р. Організації українських націоналістів (ОУН).
78 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, М 6
Володимир Темницький
Віддаючи перевагу революційним методам вирішення української проблеми
в Польщі, молодь активно поповнювала лави націоналістичного підпілля.
В.Темницький неодноразово виступав проти цієї тенденції в суспільно-
політичному житті краю. Зокрема, він писав, що "ціле українське громадян-
ство" повинне протиставитися "глупій та злочинній демагогії фашистського
націоналізму". На його думку, "молоду енергію підростаючого покоління тре-
ба спрямувати до серйозної громадянської праці... на основах демократії та
публічного контролю"77.
Нова спроба консолідації в середовищі українських політичних партій
відбулася наприкінці першої половини 1930-х pp. Поштовх до згуртування
національно-державницьких сил Західної України та діаспори дали голодо-
мор 1932-1933 pp., сталінський погром українства в УСРР. В.Темницький з
болем писав, що "на радянській Україні справдішний загальний голод"78. На
платформі боротьби за захист нації, за відновлення соборної самостійної Ук-
раїнської держави зі столицею в Києві зійшлися сім політичних партій
(УСДП, УНДО, УСРП, Українська народна обнова та декілька емігрантсь-
ких організацій). Консолідаційні процеси в українському таборі підштовхну-
ли до зближення насамперед ліві, соціялістичні партії. Виступаючи як гість
на 32-му конгресі УСРП у грудні 1932 p., В.Темницький від імені УСДП вис-
ловив "потребу створення одноцілого зорганізованого фронту українських
працюючих мас у змаганні за свої національні та соціяльні права"79. В.Тем-
ницький разом із партійними товаришами в 1933 - 1934 pp. втілював у жит-
тя концепцію українського соціалістичного блоку, що була проголошена га-
лицькими УСДП і УСРП (згодом до неї приєдналися наддніпрянські партії в
еміграції - Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) та
Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР)).
УСДП, УСРП, УСДРП та УПСР у січні 1934 р. опублікували спільну за-
яву, що викривала злочини сталінського режиму, виступала за "народоправст-
во, демократичний лад", які дали б "нашому народові свободу національну й
політичну" та "успішний господарський розвиток і добробут на його землі" 80.
Чотири українські соціалістичні партії 29-30 грудня 1934 р. у Львові ор-
ганізували з'їзд, який прийняв резолюцію, що закликала до боротьби "проти
всякого роду реакції, диктатури, темноти й насильства, за вільну незалежну
демократичну Україну" і втілення "ідеалу соціальної справедливости"81. Од-
нак підтримана на з'їзді ідея Українського соціалістичного блоку не мала яко-
гось організаційного оформлення. Угодовська акція нового керівництва
УНДО в 1935 р. поклала край консолідаційним процесам в українському
політичному таборі.
Соціал-демократ В.Темницький різко виступив проти політики "нор-
малізації", що викликала гостре заперечення українських партій від ОУН до
КПЗУ, а також з боку опозиції в самому УНДО. Нарада ширшої управи
УСДП 10 листопада 1935 р. у Львові за участю В.Темницького прийняла ре-
золюцію, в якій стверджувалося, що "нормалізація" не виражала інтересів
"цілого українського народу, а тільки цих двох буржуазно-клерикальних
партій: УНДО й УНО єпископа Хомишина". Підкреслювалося, що ук-
раїнські трудові маси опинилися "серед страшної нужди земельного без-
робіття, ... під обухом денаціоналізаторської політики..."82.
В.Темницький до кінця свого життя залишався в складі проводу УСДП
- партії, що розгорнула боротьбу проти польської окупації, посилення дикта-
тури нацизму й комунізму на міжнародній арені, критично ставилася до пра-
вої та ліворадикальної частини політичного спектру. Будучи тяжко хворим,
він не зміг узяти участь у VIII партійному конгресі УСДП 17 жовтня 1937 р.
у Львові, але надіслав делегатам конгресу вітального листа 83.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6________________________________________ 79
О. С. Жерноклеєв, І. Я. Райківський
Своє бачення політичної ситуації та завдань УСДП В.Темницький вик-
лав у статті, надрукованій у партійній газеті "Робітничий голос" в 1938 р. На
його думку, перед конгресом партії стояло завдання - "відбудова УСДП". В
основу своєї ідеології УСДП поклала "три рівнорядних чинники": "соціялізм,
демократію та український патріотизм". В.Темницький визначив основні си-
ли, з якими повинна боротися партія українського робітництва. Насамперед
УСДП виступала проти польського окупаційного режиму, який розгорнув
"ненависну та безпощадну екстермінаційну боротьбу... проти українського
корінного на цих землях елементу...". Водночас автор критично відгукнувся
на посилення в українському таборі католицьких партій (Української народ-
ної обнови, Українського католицького союзу), стверджуючи, що "темні хма-
ри клерикалізму" закрили "сонце правди, знання, поступу та вільної думки,
окутують щораз густішим туманом усе суспільне життя українського народу
в Польщі...". "В кінці третя ворожа навала, що проти неї суцільною бойовою
лавою мусить стати український соціялістичний пролетаріат, - писав В.Тем-
ницький, - це загрозливий наступ фашизму та гітлеризму"84. У статті
підкреслювалося, що ідеологія фашизму є шкідливою для українського наро-
ду, бо обстоює насилля, зневажливо ставиться до ідеї національно-державної
незалежності та соборності України. "Фашизм і гітлеризм", у розумінні
В.Темницького, - це "тільки спроби-зусилля рятувати капіталістичний лад,
якому розвиток людства та його господарки несе неминучу загибель". На-
самкінець ворога ідейної платформи УСДП автор вбачав в особі більшовиз-
му: "Російський комунізм - це тільки деспотизм московської бюрократії, по-
мазаної на червоно". В.Темницький уважав трагедією "для цілого людства"
той факт, що комуністи "дістали змогу будувати соціялістичну суспільність...
методами та засобами московського царизму". В Радянському Союзі лише
"пародія соціялізму", що підриває "довір'я до тих високих гасел, які голосить
соціялізм"85.
VIII конгрес УСДП у жовтні 1937 р. прийняв резолюції, що, по суті,
підтримали постулати В.Темницького. Так, політична резолюція конгресу за-
кликала "український пролетаріят до боротьби з диктатурою, фашизмом і ре-
акцією", "проти московської націоналістичної диктатури" та "нищення всіх
проявів українського національного життя в УСРР". Водночас УСДП засу-
дила шовіністичну політику польського уряду, домагалася проведення демо-
кратичних виборів до сейму й сенату та демократизації суспільства 86. Деле-
гати знову обрали В.Темницького до складу ЦК УСДП 87.
На жаль, підірване здоров'я не дало змоги В.Темницькому брати участь у
партійному житті, реалізувати свої творчі плани. 26 січня 1938 р. після трива-
лої й важкої недуги, о 6 годині вечора він помер на 58-му році життя, зали-
шивши дружину та двох дітей 88. Похорони відбулися 28 січня у Львові на
Личаківському цвинтарі. Показово, що на похоронах були не лише його
партійні товариші, а й представники закордонного уряду Української Народ-
ної Республіки, політичних партій - УСРП, УНДО, ППС, Бунду, міської уп-
рави Львова, українських культурно-освітніх і профспілкових установ. Газе-
та УНДО "Діло" відгукнулася на смерть В.Темницького статтею, в якій дала
високу оцінку його діяльності: "В.Темницький був соціал-демократом, але не
був доктринером і тому годився для співпраці без огляду на партійно-
політичні ріжниці"89. Попрощатися з людиною, яка все своє свідоме життя
віддала на захист національних і соціально-економічних прав українського
робітництва, прийшло багато простих робітників. Поховали В.Темницького
неподалік від могили Миколи Ганкевича 90. Пізніше з'явилася надмогильна
плита, на якій, поряд із датами народження та смерті, написано: "Володимир
Темницький. Міністр УНР".
80 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № б
Володимир Темницький
Володимиру Темницькому, безперечно, належить помітне місце в історії
українського національно-державного відродження. Характерною особ-
ливістю його політичної біографії стала відсутність доволі типової для бага-
тьох генерацій діячів того часу ідейної еволюції впродовж життя з крайніх
лівих позицій у політичному спектрі до його правої частини. В.Темницький
залишився українським соціал-демократом, одним із провідників УСДП -
партії, з якою була тісно пов'язана вся його доля.
Подальше заповнення "білих плям" та прогалин в його життєписі, ство-
рення цілісного й детального політичного портрета цього діяча могло б спри-
яти поглибленню людського виміру в нашому розумінні складних етно-
політичних процесів в Україні кінця XIX - першої половини XX ст.
1 ЛЄВИНСЬКИЙ В. Нарис розвитку українського робітничого руху в Галичині. - К., 1914;
Ганкевич Л. З минулого нашої партії (Матеріяли до історії УСДП) // Календар "Впереду": 1920.
- Львів, 1920; Лозинський М. Галичина в pp. 1918-1920. - Відень, 1922 та ін.
2 Квасниця І. Велика втрата. Над могилою тов. Володимира Темницького // Робітничий
голос. - 1938. - Березень. - С.2.
3 Темницький Володимир U Енциклопедія українознавства. Словникова частина. - Т.8.
- Париж; Нью-Йорк, 1976. - С.3165.
4 Голуб А. Міжнародна діяльність Української соціал-демократичної робітничої партії
(1900-1938 pp.). Авторефер. дис. ... докт. іст. наук. - Дніпропетровськ, 1999; Його ж. Євро-
пейські обрії української соціал-демократії (кінець XIX - перша половина XX ст.). - Дніпропе-
тровськ, 1998; Жерноклеєв О.С. Український соціал-демократичний рух у Галичині в кінці XIX
- на початку XX ст. (1899-1918 pp.) Авторефер. дис. ... канд. іст. наук. - Чернівці, 1995; йо-
го ж. Українська соціал-демократія в Галичині. Нарис історії (1899-1918). - К., 2001;
Райківський І.Я. Українська соціал-демократична партія (1918-1939 pp.). Авторефер. дис. ...
канд. іст. наук. - Львів, 1996; його ж. Галицька соціал-демократія в Українській революції
1917-1920 років // Галичина. - Івано-Франківськ, 1998. - №2 та ін.
5 Довідник з історії України (А - Я) / За заг. ред. і.Підкови, Р.Шуста. - К., 2001. - С.847.
6 Наші кандидати. Тов. Володимир Темницький // Земля і воля. — 1911. — 21 травня.
7 Темницький В. Часопис "Молода Україна" // Історичний огляд життя в студентських ук-
раїнських організаціях. - Львів, 1908. - С.53, 59.
8 Молода Україна. - 1900. - 4.1. - С.1, 2.
9 Темницький В. Микола Ганкевич. — Львів, 1932. — С.17.
10 Див.: Жерноклеєв О. Національна ідея "Молодої України" (1900 — 1903) // Галичина.
- 1997. -№1. - С.ЗЗ.
11 Молода Україна. - 1900. - 4.8. - С.320.
12 Темницький В. Сецесія з Львівського університету // історичний огляд життя в сту-
дентських українських організаціях. — С.65.
13 Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914: На підставі спо-
минів. - Львів, 1926. - С.357.
14 Наші кандидати. Тов. Володимир Темницький // Земля і воля. — 1911. — 21 травня.
15 Воля. - 1903. - 1 квітня, 15 квітня.
16 Там само.
17 Див.: Жерноклеєв О. Українська соціал-демократія в Галичині: нарис історії (1899 -
1918). - С 54-65.
18 Центральний державний історичний архів України у Львові (далі — ЦДІАУЛ). - Ф.309.
- Оп.1. - Спр.2472. - Арк.17 зв., 18.
19 Там само. - Арк.14, 14 зв.
20 Там само. - Ф.868. - Оп.1. - Спр.11. - Арк.20.
21 Земля і воля. - 1909. - 11 квітня.
22 ЦДІАУЛ. - Ф.146. - Оп.8. - Спр.1003. - Арк.8; Робітничий календар на 1910 рік. -
Львів, 1910. - С.31.
23 Вперед. Одноднівка Екзекутивного комітету УСДП. - Львів, 1911.
24 Земля і воля. - 1911. - 28 квітня.
25 ЦДІАУЛ. - Ф.387. - Оп.1. - Спр.64. - Арк.20.
26 Діло. - 1911. - 24 червня.
27 Чернецький А. Спомини з мого життя. - К., 2001. - С.43.
28 Діло. - 1914. - 19 березня.
29 ЦДІАУЛ. - Ф.309. - Оп.1. - Спр.2395. - Арк.З зв.
30 Українські січові стрільці. 1914 - 1920. - Львів, 1991. - С.17.
31 Наша партія в час війни // Українська робітнича газета. — 1918. — 23 березня.
32 Робітничий прапор. - 1915. - №1 (квітень). - С.11.
33 Там само.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № б_______________________________________ 81
6 - 4 -1 1 2 1
О. С. Жерноклеєв, І. Я. Райківський
34 Див., наприклад: Вісник СВУ. - 1915. - №21-22 та ін.
35 Цит. за: Дорошенко Д. З історії української політичної думки за часів світової війни. -
Прага, 1936. - С.57, 58.
36 ЦДІАУЛ. - Ф.360. - Оп.1. - Спр.53. - Арк. 12, 12 зв.; Вісник СВУ. - 1917. - №28. -
С.443.
37 Там само.
38 Там само.
39 Вісник СВУ. - 1917. - №28. - С.445.
40 ЦЦІАУЛ. - Ф.360. - Оп.1. - Спр.53. - Арк.11, 12.
41 Там само.
42 Ганкевич Л. Останній австрійський Інтернаціонал // Календар "Впереду": 1920. -
Львів, 1920. - С.163-166.
43 Карпенко О.Ю. Листопадова 1918 р. національно-демократична революція на західно-
українських землях // Укр. іст. журн. - 1993. - №1. - С.17.
44 Українська робітнича газета. - 1918. - 6 квітня.
45 Там само. - 27 квітня.
46 Там само. - 28 липня.
47 Ганкевич Л. З минулого нашої партії (Матеріяли до історії УСДП) // Календар "Впере-
ду", 1920. -С.31.
48 Райківський І. Діяльність Української соціал-демократичної партії в ЗУНР (листопад
1918 року - липень 1919 року) // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — Вип.1. —
Івано-Франківськ, 1998. - С114, 115.
49 Республіка. - 1919. - 29 березня. - С.4.
50 Звіт Партійної Конференції Української Соціял-Демократичної Партії Зах. Обл. УНР, яка
відбулася дня 28 і 29 березня 1919 р. в Станіславові. - Дрогобич, 1919. - С.7, 8.
51 Селянсько-Робітничий Трудовий З'їзд // Республіканець. - 1919. - 10 липня. - С.2.
52 ЦДІАУЛ. - Ф.328. - Оп.1. - Спр.104. - Арк.46; Енциклопедія українознавства. Слов-
никова частина. Перевид. в Україні. - Т.8. - Львів, 2000. - С.3165.
53 Винниченко В. Відродження нації. - Част III. - К. - Відень, 1920. - С.289, 290.
54 Темницький В. Першого Травня 1919 р. у Рівному // Вперід! - 1927. - 1 травня. - С.12.
55 Республіка. - 1 9 1 9 . - 6 квітня. - С.2.
56 ЦДІАУЛ. - Ф.309. - оп.1. - Спр.2257. - Арк.36, 36 зв.
57 Вперед. - 1920. - 7 липня. - С.1.
58 Земля і воля. - 1920. - 11 липня. - С.1, 2.
59 ЦДІАУЛ. - Ф.360. - Оп.1. - Спр.562. - Арк.47.
60 Макух І. На народній службі. - Дітройт, 1958. - С.302.
61 Державний архів Львівської області (далі - ДАЛО). - Ф .256. - Оп .1. - Спр .40. -
Арк.83.
62 ЦДІАУЛ. - Ф.309. - Оп.1. - Спр.2257. - Арк.38, 38 зв.
63 Там само. - Ф.205. - Оп.1. - Спр.442. - Арк.72.
64 Конференція // Вперід ! - 1928. - 22 січня. -С.1.
65 ДАЛО. - Ф.121. - Оп.2. - Спр.190. - Арк.З.
66 Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі — ЦДАГОУ). — Ф.6.
- Оп.1. - Спр.470. - Арк.З; V конгрес // Вперед. - 1929. - 20 січня. - С.1.
67ЦДАГОУ. - Ф.6. - Оп.1. - Спр.470. - Арк.9, 10.
68 V конгрес // Вперед. - 1929. - 20 січня. - С.1, 2.
69 ЦДАГОУ. - Ф.6. - Оп.1. - Спр.470, арк. 14; V конгрес // Вперед. - 1929. - 20 січня.
-С . 1 .
70 Державний архів Івано-Франківської області (далі — ДАІФО). — Ф.2 —Оп.1. — Спр.1066.
-Арк .1 ,2 .
71 Макух І. На народній службі. — С.370, 371.
72 Pierwszy poseł ukraińskiej socjalnej demokracji w Sejmie Rzeczypospolitej // Robotnik. -
1930. - 24 maja. - S.3.
73 Львівська конференція // Вперед. - 1933. - травень. - С.2; Współpraca socjalistyczna
// Robotnik. - 1933. - 1 lutego. - S.1; Konferencja lwowska // Ibid. - 2 lutego. - S.1.
74 Детальніше див.: Райківський І. Взаємини українських соціал-демократів Галичини з
Польською партією соціалістичною в 1918-1939 pp. // Галичина. - 2002. - № 8. - С.70-86.
75 Розбудова професійних союзів // Професійний вісник. — 1929. - Жовтень. — С.1;
Sprawy narodowościowe. - 1929. - № 3-4. - S.482.
'6 Солідарний голос політичних партій про події в краю // Діло. - 1930. - 1 жовтня. -
С.1; Громадський голос. - 1930. - 11 жовтня. - С.2.
77 ЦДІАУЛ. - Ф.309. - Оп.1. - Спр.1918. - Арк.60.
78 Там само. - Арк.66.
79 Archiwum akt nowych w Warszawie, Urząd Wojewódzki we Lwowie. 1920-1939. - Sygn.13.
- S.210 zw.; Громадський голос. - 1933. - 14 січня. - С.З.
80 Українські соціялістичні партії про положення на Україні // Громадський голос. — 1934.
- 20 січня. - С.2; Проти більшовицького гнету і проти русифікації України // Діло. - 1934. -
20 січня. - С.З, 4.
82 ________ ;_____________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6
Борис Крупницький
81 Конференція народоправних сил // Громадський голос. — 1935. — 19 січня. — С.2; Ук-
раїнський Соціалістичний Бльок. Резолюції Української Соціялістичної Конференції // Там са-
мо. - 26 січня. - С.2; Sprawy narodowościowe. - 1934. - № 5-6. - S.609.
82 Наради Екзекутиви УСДП // Громадський голос. - 1935. - 7 грудня. - С.7.
83 Робітничий голос. - 1938. - Травень. - С.1.
84 ТЄМНИЦЬКИЙ В. Завдання Української Соціял-Демократії // Там само.
85 Там само.
86 ДАІФО. - Ф.2. - Оп.1. - Спр.1486. - Арк.4, 4 зв.
87 Sprawy narodowościowe. - 1937. - № 4 - 5. - S.439.
88 ЦЦІАУЛ. - Ф.408. - Оп.1. - Спр.587. - Арк.17, 18; Квасниця і. Велика втрата //
Робітничий голос. - 1938. - Березень. - С.2.
89 Володимир Тємницький Ц Діло. - 1938. - 28 січня. - С.7.
90 Квасниця І. Велика втрата // Робітничий голос. - 1938. - Березень. - С.2.
In the article, the author recounts the life and work of Volodymyr Temnyts'kyi, the
associate of UNR governments, long-term head of the Ukrainian social-democratic party
(USDP), which played a considerable role in the history of West Ukraine in the end of the
19th - first half of the 20th centuries.
*3акінчення. Початок див.: Укр. іст. журн. - 2004. - № 5.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6_______________________________________ 83
|