Східна (Кримська) війна 1853-1856 рр. і Україна (до 150-річчя Східної (Кримської) війни)
У статті розглядаються причини і початок Східної (Кримської) 1853-1856 рр. війни, описуються основні бойові дії на Чорному морі та в Криму між Росією й Англією, Францією, Туреччиною та Сардінським королівством, ідеться про участь і роль українців у цій війні. In the article, the author examines the...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 2004 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2004
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205077 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Східна (Кримська) війна 1853-1856 рр. і Україна (до 150-річчя Східної (Кримської) війни) / В.М. Волковинський // Український історичний журнал. — 2004. — № 6. — С. 26-46. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-205077 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Волковинський, В.М. 2025-07-24T15:52:16Z 2004 Східна (Кримська) війна 1853-1856 рр. і Україна (до 150-річчя Східної (Кримської) війни) / В.М. Волковинський // Український історичний журнал. — 2004. — № 6. — С. 26-46. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205077 У статті розглядаються причини і початок Східної (Кримської) 1853-1856 рр. війни, описуються основні бойові дії на Чорному морі та в Криму між Росією й Англією, Францією, Туреччиною та Сардінським королівством, ідеться про участь і роль українців у цій війні. In the article, the author examines the reasons and beginning of Eastern (Crimean) War in 1853 - 1856, describes key battle actions of Russia with England, France, Turkey and Sardinian kingdom on Black Sea and in Crimea. It's about the participation and role of Ukrainians in this war. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Статті та повідомлення Східна (Кримська) війна 1853-1856 рр. і Україна (до 150-річчя Східної (Кримської) війни) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Східна (Кримська) війна 1853-1856 рр. і Україна (до 150-річчя Східної (Кримської) війни) |
| spellingShingle |
Східна (Кримська) війна 1853-1856 рр. і Україна (до 150-річчя Східної (Кримської) війни) Волковинський, В.М. Статті та повідомлення |
| title_short |
Східна (Кримська) війна 1853-1856 рр. і Україна (до 150-річчя Східної (Кримської) війни) |
| title_full |
Східна (Кримська) війна 1853-1856 рр. і Україна (до 150-річчя Східної (Кримської) війни) |
| title_fullStr |
Східна (Кримська) війна 1853-1856 рр. і Україна (до 150-річчя Східної (Кримської) війни) |
| title_full_unstemmed |
Східна (Кримська) війна 1853-1856 рр. і Україна (до 150-річчя Східної (Кримської) війни) |
| title_sort |
східна (кримська) війна 1853-1856 рр. і україна (до 150-річчя східної (кримської) війни) |
| author |
Волковинський, В.М. |
| author_facet |
Волковинський, В.М. |
| topic |
Статті та повідомлення |
| topic_facet |
Статті та повідомлення |
| publishDate |
2004 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті розглядаються причини і початок Східної (Кримської) 1853-1856 рр. війни, описуються основні бойові дії на Чорному морі та в Криму між Росією й Англією, Францією, Туреччиною та Сардінським королівством, ідеться про участь і роль українців у цій війні.
In the article, the author examines the reasons and beginning of Eastern (Crimean) War in 1853 - 1856, describes key battle actions of Russia with England, France, Turkey and Sardinian kingdom on Black Sea and in Crimea. It's about the participation and role of Ukrainians in this war.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205077 |
| citation_txt |
Східна (Кримська) війна 1853-1856 рр. і Україна (до 150-річчя Східної (Кримської) війни) / В.М. Волковинський // Український історичний журнал. — 2004. — № 6. — С. 26-46. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT volkovinsʹkiivm shídnakrimsʹkavíina18531856rríukraínado150ríččâshídnoíkrimsʹkoívíini |
| first_indexed |
2025-11-25T14:58:47Z |
| last_indexed |
2025-11-25T14:58:47Z |
| _version_ |
1850518380983877632 |
| fulltext |
В. М. Волковинський
13 Там же. - № 17224; Т. XXIV. - № 17594.
14 Там же. - № 18015.
15 Див.: ПСЗ. - 1-е. изд. - T.XXVIII. - № 21547.
16 Там же.
17 Там же.
18 Там же . - §§ 51-54.
19 ПСЗ. - 1-ое. изд. - T.XXIX. - № 22651.
20 Детальніше про це див.: Гинзбург СМ. Отечественная война 1812 года и русские ев-
реи. - СПб., 1912. - С.5-35, а також: Еврейская энциклопедия. Свод знаний о еврействе и
его культуре в прошлом и настоящем. - СПб., 1908- 1913. - Т.14. - С.298-302.
21 Див.про це: Голицын H.H. История русского законодательства о евреях (1649-1825).
- Т.1. - СПб., 1886. - С.544; Оршанский И.Г. Русское законодательство о евреях. Очерки и
исследования. - СПб., 1877. - С.272.
22 ПСЗ. - 1-ое. изд. - T.XXIX. - № 22651.
23 Там же. - Т.ХХХ. - № 23424.
24 Там же. - № 23435.
25 Там же. - T.XL - № 30402; № 30581.
26 Див.: Никитин В.Н. Евреи'земледельцы. - СПб., 1887. - 692 с; Боровой С.Я. Ев-
рейская земледельческая колонизация в старой России. Политика, идеология, хозяйство,
быт. - М., 1928. - 200 с; Полонська-Василенко Н. Перші кроки єврейської колонізації в
Південній Україні (Зі студій над історією колонізації) // Збірник праць єврейської історично-
археографічної комісії. - Т.Н. - К., 1929. - С.85 - 115; Кабузан В.М. Заселение Новороссии
в XVIII - первой половине XIX века (1719-1858). - М.: Наука, 1976. - 306 с.
27 Див.: Боровой СЯ. Вказ. праця. - С.18- 23.
28 Див. про це: Кабузан В.М. Вказ. праця. - С.111-190, а також Кабузан В.М. Измене-
ния в размещении населения в России в XVIII — первой половине XIX в. (По материалам ре-
визии). - М.: Наука, 1971. - С.ЗО.
29Кабузан В.М. Заселение Новороссии в XVIII - первой половине XIX века (1719- 1858).
- С. 173.
30 Див.: ПСЗ. - 1-ое изд. - Т.ХХХІ. - № 24185 (а).
31 Там же.
32 Детальніше про єврейські землеробські колонії див.: Сборник материалов об эконо-
мическом положении евреев в России. Издание еврейского колонизационного общества. В
2-х томах. - Т.І. - СПб., 1904. - С.13- 15; Т.2. - СПб., 1904. - Приложения, Табл. 6- 16.
33 Див. про це: Боровой СЯ. Вказ. праця. - С.92-93.
34 Кабузан В.М. Заселение Новороссии в XVIII - первой половине XIX века (1719-
1858). - С.263.
35 ПСЗ. - 1-ое. изд. - T.XXXVI. - № 27740(а).
36 Там же. - Т. XXXVII. - № 28501.
37 ПСЗ. - 2-е изд. - Т. IX. - № 7645.
38 ПСЗ. - 1-ое изд. - Т. XXXVI. - № 27794; № 27963.
39 Там же. - Т. XXXI. - № 24599.
40 Там же. - Т. XXXIV. - № 26752.
41 Там же. - № 26753.
42 ПСЗ. - 2-е изд. - Т. VIII. - № 6085.
43 ПСЗ. - 1-ое изд. - Т. XXXV. - № 27352.
In the article, the author reveals the attempts of the tsar's government to
solve the Hebrew question by the legislative means in the Right Bank Ukraine
after the Rich Pospolyta's downfalls.
В.М. Волковинський (Київ)
СХІДНА (КРИМСЬКА) ВІЙНА 1853 - 1856 pp. І УКРАЇНА
(до 150-річчя Східної (Кримської) війни)
У статті розглядаються причини і початок Східної (Кримської) 1853
- 1856 рр. війни, описуються основні бойові дії на Чорному морі та в Кри-
му між Росією й Англією, Францією, Туреччиною та Сардінським ко-
ролівством, ідеться про участь і роль українців у цій війні.
Між Османською і Російською імперіями за 240 років їх існування (хоча
вони не завжди так іменувалися, а насправді були за історичною терміно-
26 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № б
Східна (Кримська) війна 1853 - 1856 рр. і Україна
логією саме такими) відбулося 12 війн. Наймасштабнішою з них стала
Східна (Кримська) війна 1853 - 1856 pp. У ній взяли участь не лише Росія і
Туреччина, а також Англія, Франція та Сардінське королівство, які були со-
юзниками Османської імперії. Інші великі європейські держави - Австрія і
Пруссія, хоча й не брали участі у бойових діях, але становили для Росії по-
тенційну загрозу. Східна війна фактично стала своєрідним прологом світової
війни. Раніше у будь-яких збройних конфліктах брали участь дві - три дер-
жави, а в Східній - більше 20 (якщо рахувати сучасні незалежні держави).
Україна на той час не була самостійним суб'єктом міжнародних відносин,
оскільки втратила свою автономію ще наприкінці XVIII ст. Перебуваючи в
складі Російської імперії, вона взяла активну участь у Кримській війні, а самі
бойові дії були найбільшими на українських землях. їх населення зробило
значний внесок у забезпечення військ усім необхідним, проявило героїзм і
мужність в обороні Севастополя, Одеси, в боях у Криму та на Чорному морі.
Кримська війна 1853 - 1856 pp. - яскрава й водночас трагічна сторінка в
історії українського народу. Тому цілком справедливо, що її 150-річчя в Ук-
раїні відзначається як важлива й вікопомна історична дата.
Про цю війну написані статті та монографії переважно істориками тих
країн, які брали в ній участь. Праці російських авторів можна розділити на
три великі групи: дореволюційні, радянські і сучасні. У цілому на всі
дослідження впливали ідеологічні міркування та політична ситуація, праг-
нення дослідників у найкращому становищі показати свої країни напередодні
та в ході війни. До оформлення військово-політичного блоку Антанти на по-
чатку XX ст. між Англією, Францією та Росією, що стало фактично прими-
ренням держав-учасників Кримської війни 1853 - 1856 pp. (за винятком Ту-
реччини), у російській літературі в розв'язанні війни та в усіх бідах звинува-
чували Велику Британію. Росія та Франція уклали між собою союз ще у 1891
- 1893 pp., тому висвітлювали свої взаємини тоді більш ліберально1. В роки
Першої світової війни 1914- 1918 pp. країни Антанти воювали проти Німеч-
чини, Австро-Угорщини та їх союзників, і згадувати про Кримську війну бу-
ло недоречно. У радянський час, орієнтуючись на оцінку класиками марксиз-
му-ленінізму Кримської війни, яка показала "гнилість і безсилля" та
відсталість кріпосної Росії, історики написали не дуже багато праць, схожих
за сюжетом2. Зарубіжні автори висвітлювали ті події повніше 3. Наприкінці
XIX - на початку XX ст. побачили світ праці, в яких дослідники спростову-
ють застарілі історичні міфи та штампи про Кримську війну, пропонують
нові висновки й судження, інколи в багатьох відношеннях сенсаційні. На
жаль, і в найновіших дослідженнях, присвячених цій війні, участь у ній Ук-
раїни залишається не висвітленою 4.
Кримська війна на тривалий час випала з поля зору українських істо-
риків. Виняток становлять фундаментальні праці з історії Української РСР
та історичне дослідження уродженця України, випускника історико-філо-
логічного факультету Київського університету, відомого радянського істори-
ка, академіка Є.В.Тарле "Крымская война" у двох томах. І хоча ця праця була
опублікована в роки Великої Вітчизняної війни, вона містить притаманні то-
му часу погляди на Кримську кампанію і Російську імперію середини XIX ст.
і приділяє багато уваги дипломатичній боротьбі між воюючими державами.
І на сьогодні вона є найкращим дослідженням порушеної теми. Ця праця ви-
давалася безліч разів різними видавництвами колишнього СРСР. У 2003 р.
московське видавництво "Изографус" ще раз видало її, спеціально присвя-
тивши 150-річчю Кримської війни. Заслуговує на увагу і той факт, що до
ювілею у світ вийшла монографія про цю війну, яку в творчій співдружності
підготували англійською мовою фахівці Англії й України - Ян Флетчер та
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № б_______________________________________ 27
В. М. Волковинський
Н.В.Іщенко, і яка була презентована на міжнародній конференції у Сімферо-
полі у вересні 2004 p.
В умовах існування незалежної України почали з'являтися праці, в яких
присутні сюжети про участь українського народу в Кримській війні, а також
дослідження, загалом присвячені цьому найбільшому військовому
конфліктові на українських землях у XIX ст.5.
Запропонована стаття про Кримську війну і участь у ній України написа-
на із залученням найновіших історичних досліджень у комплексі з літерату-
рою минулих років. Уперше вводяться в науковий обіг документи, які
зберігаються в державних центральних та обласних архівах України.
Царська Росія, що придушила ряд національних рухів у Європі, виношу-
вала плани війни з Туреччиною і готувалася до неї. Ці дії Російської імперії ма-
ли серйозні причини. З 1817 по 1864 pp. точилася багаторічна війна з горцями
за приєднання Північного Кавказу до Росії. На початку 50-х років XIX ст. Ту-
реччина почала суттєво допомагати Шамілю у спільній боротьбі проти росіян.
Микола І, який правив Російською імперією впродовж ЗО років і успішно ви-
користовував армію для придушення революційних виступів не лише у своїй
державі, а й за кордоном, здобував перемоги у війні зі своїм південним сусідом
- Портою і втратив притаманну йому обережність, стриманість, почуття
відповідальності і т. ін. Російська дипломатія ще до початку бойових дій зазна-
ла поразки, оскільки не змогла заздалегідь визначити у війні із султанською
імперією своїх ворогів та союзників, оцінити ставлення європейської громадсь-
кості до Російської імперії, об'єктивно визначити її техніко-економічну
відсталість, стан боєздатності армії та флоту в нових умовах.
Значні військові сили імперії знаходилися на українських землях, куди
саме й поїхав Микола І напередодні війни. У вересні 1851 р. цар відвідав
військові поселення, розташовані у Харківській, Херсонській, Катерино-
славській, Київській, Полтавській та Подільській губерніях. У них проходи-
ли службу 645 тис. чол., які були зведені у 16 кавалерійських полків6. Голо-
вна квартира інспектора кавалерії та начальника усіх військових поселень
знаходилась у Кременчуку, штаби окремих дивізій розміщувались у Вінниці,
Чугуєві, Єлисаветграді, Вознесенську та інших містах. У Єлисаветграді Ми-
кола І провів огляд військ і побував на маневрах. Він залишився задоволений
бойовою підготовкою солдатів.
2 жовтня 1852 р. Микола І прибув до Севастополя на пароплаві "Володи-
мир" з Одеси. Він оглянув кораблі Чорноморського флоту. Цареві показали
найновіший 120-гарматний корабель "Париж", яким командував капітан 1-го
рангу В. Істомін. Крейсер і його тисячний екіпаж справили на Миколу І чу-
дове враження. До цього йому довелося бувати здебільшого на кораблях
Балтійського флоту, який різко відрізнявся від Чорноморського, котрий пе-
ревозив війська й усе необхідне для армійських частин, що вели бойові дії на
Кавказі.
Побувавши на українській території й ознайомившись зі станом
розміщених там військ та Чорноморського флоту, Микола І зробив висновок,
що його армія боєздатна і спроможна вести війну проти Туреччини. Якщо
порівнювати армії Російської та Османської імперій, то перша була в бага-
тьох відношеннях сильнішою. Російська армія налічувала на початку 50-х
років XIX ст. 1,4 млн солдат та офіцерів, але значна частина їх постійно зна-
ходилася на Кавказі, де вела бойові дії з повстанцями Шаміля, та в Польщі з
метою відбити в разі необхідності напад західноєвропейських держав. Багато
військ було розкидано по величезних просторах імперії для придушення
можливих антиурядових виступів селянства. Чорноморський флот (до скла-
ду якого входила Дунайська флотилія) мав майже 100 бойових кораблів і
28 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № б
Східна (Кримська) війна 1853 - 1856 pp. і Україна
кілька десятків допоміжних суден, із них ЗО пароплавів. Особовий склад Чор-
номорського флоту був сформований переважно з уродженців України, за
винятком вищого командування.
Така ж ситуація була і в сухопутних частинах, що дислокувалися на Чор-
номорському узбережжі. Рекрутів набирали в українських селах із кріпаків і
відправляли служити здебільшого у найближчі гарнізони. Це була вимушена
обставина. Відсутність не лише залізниць, а й узагалі більш-менш упорядко-
ваних доріг у південних українських губерніях давала змогу в кращих випад-
ках робити піший перехід 3 - 4 км за годину. Гужового ж транспорту для пе-
ревезення з віддалених районів великих військових формувань взагалі не бу-
ло. Виняток становили переїзди офіцерів-дворян і невеликих загонів солдат.
Готуючись до війни з Туреччиною, Микола І допускав, що, можливо, у неї
з'являться союзники з числа провідних європейських держав, насамперед
Франції. Вони зможуть увійти у Чорне море через Дарданелли і Босфор,
звідки зроблять висадку своїх військ на російській території, переважно на
українських землях. Щоб перешкодити цьому, Микола І найбільш доцільним
вважав висадити десант на берегах Босфору, захопити Константинополь, від
ЗО до 40 % мешканців якого становили християни. У процесі бойових дій во-
ни могли б надати допомогу росіянам.
У грудні 1852 р. Микола І розробив план такої операції. Головною опо-
рою в її здійсненні мала стати Україна. Основою десанту були 13-та піхотна
дивізія, що дислокувалась у Севастополі, та 14-та - в Одесі. На кораблях
Чорноморського флоту ці війська мали б бути доставлені на береги Босфору,
де в разі неспроможності взяти штурмом Константинополь, триматися там
тривалий час і не дати можливості іноземним суднам увійти у Чорне море.
Забезпечувати ці війська зброєю, боєприпасами і навіть поповненням було
дуже легко - морським шляхом із Миколаєва, Херсона, Одеси, Таганрога та
інших південних міст. Цю ідею підтримував і начальник штабу Чорноморсь-
кого флоту віце-адмірал В.О.Корнилов7. Однак серед оточення царя було ба-
гато противників висадки десанту на Босфорі, зокрема начальник Головного
морського штабу, а пізніше головнокомандуючий сухопутними й морськими
силами на Півдні Росії О.С.Меншиков (правнук О.Д.Меншикова - най-
ближчого сподвижника Петра І).
Турецька армія могла поставити під рушницю 400 тис. солдат і офіцерів,
які практично становили 2 армії на різних континентах світу - в Європі (Бал-
кани) та Азії (Кавказький регіон). Військово-морський флот Порти налічу-
вав бойових кораблів (крім допоміжних суден) - 37 парусних і 6 пароплавів8.
Як і російська, турецька армія комплектувалася на рекрутській основі.
Термін дійсної служби становив 5 років, і це давало можливість Османській
імперії створити численний запас навчених резервістів. Тому під час війни,
враховуючи тих, хто перебував у запасі, та мобілізованих у васальних держа-
вах Османської імперії, турки могли вдвічі збільшити особовий склад своєї
армії. Озброєння військ Порти було застарілим - гладкостволі рушниці, але
з початком Кримської війни англійці забезпечили їх далекобійними
гвинтівками з нарізними стволами. Це дало змогу озброїти ними четверту ча-
стину регулярної турецької армії. Суттєву допомогу Туреччині надали
Англія та Франція в озброєнні її військ сучасними гарматами і взагалі усім
спорядженням.
Приводом для війни Росії й Туреччини став конфлікт між православним
і католицьким духівництвом за право володіти "святими місцями" - ключем
від Віфлеємської печери, ремонтувати купол храму Гроба Господнього та ін.,
які знаходились у Палестині, що була підпорядкована Османській імперії.
Православних підтримувала Росія, а католиків - пів-Європи на чолі із
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № б_______________________________________ 29
В. М. Волковинський
Францією. Наполеон III, будучи президентом Французької республіки,
2 грудня 1851 р. здійснив державний переворот і рівно через рік за допомо-
гою плебісциту проголосив Францію Другою імперією, а себе - наступником
Наполеона Бонапарта. Нового імператора масово підтримали католики, і На-
полеон III, дякуючи їм за це, наполегливо відстоював їх права на Гроб Гос-
подній. Завзято боровся за цю досить незначну для середини XIX ст.
релігійну акцію Наполеон III ще з однієї причини. Микола І доручив міністру
закордонних справ К.В.Нессельроде надіслати вітальну телеграму Луї Напо-
леону. Але підстаркуватий сановник переплутав текст, у результаті чого вий-
шло, що Микола І не визнав Наполеона III французьким імператором і зро-
бив це в образливій формі9. Тому Наполеон III рішуче пішов на конфрон-
тацію з Росією на Близькому Сході, щоб потішити ображене самолюбство. До
того ж Микола І в очах європейців, починаючи від революціонерів і до лібе-
ралів, був утіленням реакційної та агресивної політики (варто згадати приду-
шення революції і національно-визвольних рухів в Угорщині, Польщі, Ду-
найських князівствах і т. д.). Тому будь-які акції проти Російської імперії з
боку європейських держав у 40 - 50-х роках XIX ст. викликали радість і
підтримку "освіченої публіки" - від лібералів до соціалістів.
Микола І та його оточення не розуміли цього і продовжували свою агре-
сивну зовнішню політику, не звертаючи ніякої уваги на ті зміни, що відбува-
лися на міжнародній арені. Російський імператор і його уряд відвертого воро-
га вбачали в Османській імперії та ще, можливо, у Франції, але вірити в це
цар і його найвищі сановники не хотіли. Англію, Австрію, Пруссію й інші дер-
жави за будь-яких обставин вважали нейтральними. Росія не знала у XIX ст.
військових поразок, і царизм був упевнений у своїй могутності й неперемож-
ності.
16 лютого 1853 р. у Константинополь на фрегаті "Громоносець" прибув
надзвичайний царський посол князь О.С.Меншиков. Цей візит був забарвле-
ний демонстрацією військової сили Росії. По дорозі в Порту О.Меншиков
провів огляд військ у Бессарабії, а потім кораблів Чорноморського флоту в
Севастополі. 24 лютого Меншиков удостоївся аудієнції султана Абдул-Меха-
да, під час якої передав йому власноручно написаного Миколою І листа. У
ньому російський імператор пропонував турецькому султану підписати кон-
венцію про статус православної церкви у Палестині та Сірії. Крім того, цар
доручив Меншикову запропонувати султану укласти Туреччині й Росії обо-
ронний союз проти Франції. Османська імперія розуміла, що погодитися на
першу пропозицію Росії - доручити їй взяти під свою опіку православне на-
селення, яке знаходилося на території Порти, це б означало відверте втручан-
ня північного сусіда у внутрішні справи Туреччини. Укладення останньою
будь-яких оборонних союзів із Росією проти наймогутніших європейських
держав загрожувало війною з ними, а ще реальніше - втратою союзників у
війні з Російською імперією, яка рано чи пізно стане реальністю. Турецький
султан нічого не відповідав князю Меншикову, знаючи заяву французького
посла в Порті де Лакура від 22 березня 1853 p., що, коли російський флот у
Севастополі почне просуватися до Туреччини чи її володінь у басейні Чорно-
го моря, то це може призвести до оголошення Францією війни Росії10.
О.Меншиков, який був фактично не дипломатом, а державним і військо-
вим діячем Росії - адміралом та генерал-ад'ютантом, 17 травня 1853 р.
пред'явив Туреччині ультиматум про негайне укладення конвенції щодо
спільного нагляду за становищем греко-православної церкви і православного
населення у залежних від Порти країнах Близького Сходу. Питання про ста-
30 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6
Східна (Кримська) війна 1853 - 1856 pp. і Україна
тус проток Босфору й Дарданелл" російською стороною не порушувалося. Не
дочекавшись відповіді на ультиматум, О.Меншиков 2 червня 1853 р. залишив
Константинополь п.
Микола І був переконаний у боєздатності своєї армії й флоту та взагалі у
могутності Російської імперії. Крім того, цар розраховував на австрійського
імператора Франца-Йосифа, якого він врятував від революції 1849 р. Тому
без будь-яких вагань Микола І оголосив маніфест про введення на територію
Дунайських князівств російських військ під командуванням генерала від ар-
тилерії М.Д.Горчакова п. Це був фактично віроломний напад Росії на чужі
землі та ігнорування інтересів не лише Порти, а й європейських держав.
Цей факт зводить нанівець твердження сучасних російських публіцистів,
що Росія розв'язала війну з Туреччиною, яку підтримали провідні євро-
пейські держави, лише з метою захисту православного населення на Близько-
му Сході13. 21 червня авангард росіян на чолі з генерал-ад'ютантом І.Р.Анре-
пом без оголошення війни форсував р. Прут упродовж трьох тижнів.
Російські загони зайняли Молдову та Валахію. Оскільки там не було турець-
ких військ, росіяни зупинилися й почали вичікувати: чи того, що турки зля-
каються та виконають умови Росії, чи повстануть на Балканах слов'янські на-
роди, поневолені Османською імперією. Нічого подібного не трапилося. Го-
ловним театром бойових дій із турками росіяни все ж вважали Кавказ. Тому
13 вересня 1853 р. Микола І наказав передислокувати із Севастополя в Су-
хумі 13-у піхотну дивізію. На зміну їй з Одеси мали перекинути бригаду 14-ї
піхотної дивізії. За 10 днів царський наказ був виконаний кораблями Чорно-
морського флоту під командуванням Корнилова, Нахимова та Варницького.
Успішне перевезення флотом великої кількості військ, боєприпасів, про-
довольства вважалося визначною подією в історії військово-морського мис-
тецтва. Насправді ж ця операція залишила єдину в Криму військово-морську
базу практично без захисту. Севастопольський гарнізон зменшився у 4 рази і
налічував близько 4 тис. солдат та офіцерів. Щоправда, у резерві перебувало
ще ЗО тис. матросів, які на той час несли службу на кораблях Чорноморсько-
го флоту. Переправлена із Севастополя на Кавказ 13-а піхотна дивізія (16 393
чол., 2 батареї, 824 коня і все необхідне спорядження та боєприпаси) відігра-
ла важливу роль у відбитті наступу турецьких військ на Тифліс 14.
Тим часом на правому березі Дунаю турки зосередили армію в кількості
120 тис. осіб. 14 вересня турецький султан Абдул-Мехад оголосив Миколі І
ультиматум: протягом 15 днів вивести росіян із Дунайських князівств. Коли
ж росіяни проігнорували його, Туреччина оголосила 4 жовтня 1853 р. війну
Росії. Через чотири дні англійська і французька ескадри бойових кораблів
увійшли в Дарданелли. Бойові дії між турецькими й російськими військами
велися на Кавказі, в районі Дунаю і на Чорному морі, і зрозуміло, не заради
захисту 10 млн православних мешканців Палестини та Сірії, які входили до
складу Порти. Російські пароплави виходили із Севастополя й курсували по
морських просторах, сподіваючись зустріти турецькі кораблі і вступити з ни-
ми у бій. 4 жовтня 1853 р. пароплав-фрегат "Бессарабія" зіткнувся з турець-
ким пароплавом "Меджире-Таджирет", який здався росіянам без бою. На-
ступного дня найбільший у складі Чорноморського флоту пароплав-фрегат
"Володимир" зав'язав морський бій із турецьким пароплавом "Перваз-Бахрі",
який тривав 2,5 год. Ворожий корабель зазнав серйозних пошкоджень і втрат
серед особового складу. Турки здалися в полон. Це був перший на Чорному
морі і взагалі у воєнно-морській історії бій парових суден. 7 жовтня паро-
плав-фрегат "Володимир" урочисто увійшов у Севастопольську бухту із за-
хопленими трофеями. У Севастополі трофейні кораблі пройшли ремонт, під
час якого з'ясувалося, що вони мали справні парові машини потужністю по
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6_______________________________________ 31
В. М. Волковинський
200 кінських сил. Обидва турецькі кораблі увійшли до складу Чорноморсько-
го флоту. "Перваз-Бахрі" дістав назву "Корнилов", а "Меджире-Таджирет" -
"Турок"15.
9 листопада російський парусний 44-гарматний фрегат "Флора"
зустрівся із загоном турецьких пароплавів - "Тайф'г, "Фейзі-Бахрі" та "Санк-
Ішаде", якими командував англієць А.Слейд. Російський вітрильник мав на-
багато більше гармат, ніж противник, і, відкривши ураганний артилерійський
вогонь, змусив пароплави відійти. Ці турецькі судна в основному перевозили
на Кавказ турецькі війська та зброю для горців Шаміля, які вели боротьбу із
царською Росією.
Щоб переправити на Кавказ 10 тис. турецьких солдатів та офіцерів, у Си-
нопську бухту було направлено з Константинополя ескадру із 16 кораблів. Із
Севастополя у Синоп вийшла російська ескадра у складі 8 вітрильників під
командуванням віце-адмірала П.С.Нахимова. Він вирішив заблокувати ту-
рецькі судна в Синопі, незважаючи на те, що на них були гармати, а на березі
знаходилася могутня берегова артилерія. На російських кораблях було 716
гармат, на турецьких - 472. Нахимова бентежило те, що у турків було 2 паро-
плави, але він 18 листопада 1853 р. увів свою ескадру в Синопську бухту і,
підвівши російські кораблі на 300 - 400 м до турецьких, відкрив безперерв-
ний артилерійський вогонь. Бій тривав близько 5 год., у ході якого росіяни
випустили 16 800 снарядів16. Із 16 турецьких кораблів, які розмістились уз-
довж узбережжя і фактично позбавили можливості вести вогонь берегову ар-
тилерію, уцілів лише один пароплав "Тайф", командиром якого був англієць
Слейд. На допомогу Нахимову йшла ескадра Корнилова, у складі якої
налічувалося, крім вітрильників, три пароплави: "Одеса", "Крим" та "Херсо-
нес". Вони хотіли перехопити турецький пароплав "Тайф", але той міг розви-
нути набагато більшу швидкість і проскочив до Константинополя.
Наприкінці дня у Синопську бухту ввійшли кораблі В.О.Корнилова.
Фактично командуючий Чорноморським флотом хотів повторити уже тра-
диційний ритуал - привести у Севастополь захоплений ворожий корабель.
Але від шаленого артилерійського вогню згорів не лише Синоп, а й усі судна,
включаючи другий турецький пароплав "Ереклі".
Уся Російська імперія відзначала Синопську- перемогу. Відомий ра-
дянський історик Є.В.Тарле констатував, що Синопську битву "вписано зо-
лотими літерами в книгу слави російського народу"17. В історії Росії і дотепер
ця битва вважається видатною перемогою. Насправді ж вона дала поштовх до
розв'язання Кримської війни.
Франція і загалом уся Європа вирішили за допомогою цієї війни раз і на-
завжди покінчити з гегемонією Росії в Туреччині і ліквідувати загрозу з боку
царизму для Балкан та західноєвропейських країн. Якщо В.О.Корнилов із
захопленням телеграфував у Миколаїв дружині про грандіозну перемогу над
турецьким флотом, то П.С.Нахимов був пригніченим, відчував себе без вини
винним, оскільки розумів, що Синопська битва призведе до великої війни18.
Аналогічно розцінював цю перемогу й намісник та головнокомандуючий
російськими військами на Кавказі М.С.Воронцов. Наприкінці листопада
1853 р. Микола І власноручно написав записку про війну з Туреччиною. На
його думку, вона мала розпочатись у 1854 р. і проходити відповідно до умов,
що складатимуться, за чотирма сценаріями:
1. Оборона проти турків і наступ в Азії.
2. Оборона проти турків у союзі з Францією та Англією і наступ в Азії.
3. Наступ в Європі і в Азії проти турків.
4. Наступ в Європі й Азії, незважаючи на союз турків із Францією й
Англією.
32 ____________________________________ 1_ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, М 6
Східна (Кримська) війна 1853 - 1856 pp. і Україна
Основним театром бойових дій Микола І вважав Кавказ і Дунайські
князівства, де він покладав великі надії на повстання балканських слов'ян
проти турецького поневолення. Цар помилився, хоча у своїй записці побіжно
згадував Крим та південні українські губернії. Він вважав, що наступ на Крим
можливий лише за допомоги французьких та англійських військ, коли їх
флот увійде в Чорне море. Наступ на Одесу, на думку царя, особливої загро-
зи не становив. Ворожі кораблі зможуть лише піддати місто артилерійському
обстрілу, а висадити десант через особливості морського узбережжя не змо-
жуть. А коли Одесу захищатиме хоча б нечисленний військовий загін, то тур-
ки і їх союзники навіть не зроблять спроби атакувати місто. Микола І майже
вгадав хід бойових операцій під час Кримської війни, за винятком основних
військових дій на території Кримського півострова та оборони Севастополя.
Не піднялися на Балканах на збройну боротьбу проти османського іга й
слов'янські народи19.
Усе так і сталося - 22 грудня 1853 р. англо-французька ескадра увійшла
в Чорне море. Через три дні англійський пароплав "Ретрібюшен" підійшов до
Севастополя і заявив командиру порту, що для уникнення війни між Росією
та Англією і Францією російські кораблі не повинні виходити в море і напа-
дати на турецькі судна. А тим часом під прикриттям французьких і
англійських кораблів 5 турецьких пароплавів перекинули на Кавказ 6-тисяч-
ний десант, озброєння і боєприпаси20.
Деякі російські історики стверджують, що в грудні 1853 р. Чорноморсь-
кий флот міг розгромити англо-французьку ескадру, що увійшла в Чорне мо-
ре. Але Микола І не дав такого наказу (заради справедливості варто зазначи-
ти, що Росія не була тоді в стані війни ні з Англією, ні з Францією). Коли ж
весною 1854 р. англо-французький флот поповнили нові бойові судна,
Російська імперія була приречена на поразку. Незважаючи на це, 9 лютого
1854 р. вона оголосила війну Англії та Франції, морські сили яких знаходи-
лись у Варні.
15 березня 1854 р. Англія і Франція офіційно оголосили війну Росії. Пер-
ший удар вони завдали Україні. 10 квітня союзний флот атакував Одесу, де
не було практично берегових укріплень і дислокувалися невеликі військові
загони, оскільки місто було завжди торговим портом. Англо-французькі ко-
раблі піддали Одесу бомбардуванню з досить далекої відстані, а висадити де-
сант не змогли, оскільки зустріли рішучий опір з боку солдат і офіцерів 14-ої
піхотної дивізії. Наслідки нападу на Одесу практично не мали ніяких у
воєнному плані результатів. Англо-французька ескадра, постоявши майже
тиждень на рейді, попрямувала в напрямку до Севастополя. Під час бомбар-
дування Одеси союзним флотом загинуло 3 і було поранено 9 осіб, пошкод-
жено 67 будинків21.
Крім артилерійської батареї під командуванням прапорщика О.Щоголе-
ва, сміливість і мужність проявили багато солдат. Так, рядовий М.Гло-
вацький, побачивши, що одна з бомб пробила дах будівлі гавані й упала на
причал, підбіг до неї і, взявши її в руки, кинув у море, чим відвернув небезпеч-
ний вибух. Аналогічні подвиги здійснили й цивільні одесити, зокрема троє
студентів - Скоробогатий, Пуль та Деміністру (причому останній із них був
французьким підлеглим). Вони доставляли під вогнем ворога снаряди на ба-
тареї. Усіх, хто виявив мужність і героїзм під час обстрілу Одеси, було наго-
роджено орденами й медалями22.
Безрезультатність першої операції, а потім і інших роздратувала коман-
дування союзників, і ЗО квітня англійський пароплав-фрегат "Тигр" вирішив
зробити розвідку й повторити напад на Одесу. Однак у густому тумані судно
сіло на мілину за 6 верст на південь від міста. З Одеси прибула кінна батарея
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № б_______________________________________ 33
З - 4 - 1 1 2 1
В. М. Волковинсъкий
та загін уланів. Після кількох артилерійських залпів улани пішли по мілко-
воддю до корабля. Екіпаж у складі 225 моряків здався в полон. Механізми з
цього пароплава були демонтовані й перевезені на суднобудівний завод у
Миколаєві, де в наступному році розпочалося будівництво російського паро-
вого судна, на якому встановили машину з "Тигра" потужністю в 400
кінських сил 23.
Перші сутички між росіянами і союзницькими силами ще не були
справжньою війною, до якої готувалися ворогуючі сторони. Найбільш воро-
же налаштована Франція налічувала в мирний час у своїй армії до 350 тис.
чол., а у разі війни могла збільшити її до 540 тис. солдатів і офіцерів, у тому
числі 383 тис. піхотинців, 86 тис. кавалеристів і понад 70 тис. артилеристів та
саперів24. Комплектувалися збройні сили Франції за принципом загальної
військової повинності із семирічним строком проходження служби. Це дава-
ло змогу створити значну кількість навчених кадрів, які перебували в запасі.
Напередодні війни в англійській армії налічувалося 150 тис. чол. - 120
тис. піхоти, 10 тис. кавалеристів і 20 тис. артилеристів і саперів25. Комплекту-
валася вона за рахунок найманців, які не відзначалися особливою підготов-
кою та дисципліною. Основу бойової могутності Англії становили військово-
морські сили, в лавах яких налічувалося 150 пароплавів. У французів їх було
108, у росіян - близько ЗО на Чорному морі. Деякі історики стверджують, що
російський флот був парусним, а союзницький - паровим. Насправді це не
так. У складі англійського флоту, крім допоміжних і транспортних кораблів,
було 140 вітрильників, у французькому - 63, оскільки Франція не була такою
могутньою морською державою. Незважаючи на солідну перевагу парових
кораблів у союзників, їх боєздатність суттєво втрачала в тому, що бойові опе-
рації в середині XIX ст. їх паровий флот проводив так, як і парусний століття
тому, а це значно знижувало його ефективність 26.
Морські битви, а точніше, спроби атакувати морські бази або просто бом-
бардувати порти й укріплення на Чорному, Балтійському, Білому, Баренце-
вому морях і навіть на Тихому океані, куди сягав англо-французький флот, не
давали союзникам ніяких результатів. Улітку 1854 р. англо-франко-турецькі
війська вирішили сконцентрувати основні бойові дії на Чорному морі, в ос-
новному в Криму. Влітку 1854 р. у Варні (Болгарія) було зосереджено експе-
диційні сили, але єдиного головнокомандуючого не було. Французькими
військами командував маршал Сент-Арно, англійськими - генерал-майор
лорд Реглан. Вони не хотіли допомагати туркам у бойових діях із росіянами
в Дунайських князівствах. До того ж у їхніх військах спалахнула епідемія хо-
лери. В середині серпня нею хворіли лише у французькому корпусі 12,5 тис.
солдат і офіцерів. Менше хворіло англійців -1,5 тис. чол. Цю страшну
епідемію завезли з півдня Франції війська Сент-Арно, поширивши її на
Мальті, в деяких регіонах Туреччини, а також у Варні та її околицях 27.
Російське командування не хотіло вести бої з турецькими військами та
ще й з їхніми союзниками - англо-французьким корпусом і, можливо, з
австрійською армією, яка зосередила 50 тис. солдат і офіцерів у Галичині та
Трансільванії. 31 липня 1854 р. росіяни евакуювали з Дунайських князівств
свої війська, де їх, згідно з договором із Портою, замінили австрійці. Коман-
дування англо-фраццузького корпусу прагнуло якомога швидше залишити
охоплену холерою Варну і висадитися в Криму. Про це знав Микола І і його
генерали, але тримали на півострові наприкінці літа 1854 р. 39 тис. військ із
майже 702 тис, які дислокувалися на території Європейської частини
Російської імперії28.
У Лондоні, Парижі та Петербурзі військові міністерства розробляли свої
плани висадки військ і організації бойових дій проти супротивника. Оскільки
34 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6
В. М. Волковинсъкий
та загін уланів. Після кількох артилерійських залпів улани пішли по мілко-
воддю до корабля. Екіпаж у складі 225 моряків здався в полон. Механізми з
цього пароплава були демонтовані й перевезені на суднобудівний завод у
Миколаєві, де в наступному році розпочалося будівництво російського паро-
вого судна, на якому встановили машину з "Тигра" потужністю в 400
кінських сил23.
Перші сутички між росіянами і союзницькими силами ще не були
справжньою війною, до якої готувалися ворогуючі сторони. Найбільш воро-
же налаштована Франція налічувала в мирний час у своїй армії до 350 тис.
чол., а у разі війни могла збільшити її до 540 тис. солдатів і офіцерів, у тому
числі 383 тис. піхотинців, 86 тис. кавалеристів і понад 70 тис. артилеристів та
саперів24. Комплектувалися збройні сили Франції за принципом загальної
військової повинності із семирічним строком проходження служби. Це дава-
ло змогу створити значну кількість навчених кадрів, які перебували в запасі.
Напередодні війни в англійській армії налічувалося 150 тис. чол. - 120
тис. піхоти, 10 тис. кавалеристів і 20 тис. артилеристів і саперів25. Комплекту-
валася вона за рахунок найманців, які не відзначалися особливою підготов-
кою та дисципліною. Основу бойової могутності Англії становили військово-
морські сили, в лавах яких налічувалося 150 пароплавів. У французів їх було
108, у росіян - близько ЗО на Чорному морі. Деякі історики стверджують, що
російський флот був парусним, а союзницький - паровим. Насправді це не
так. У складі англійського флоту, крім допоміжних і транспортних кораблів,
було 140 вітрильників, у французькому - 63, оскільки Франція не була такою
могутньою морською державою. Незважаючи на солідну перевагу парових
кораблів у союзників, їх боєздатність суттєво втрачала в тому, що бойові опе-
рації в середині XIX ст. їх паровий флот проводив так, як і парусний століття
тому, а це значно знижувало його ефективність 26.
Морські битви, а точніше, спроби атакувати морські бази або просто бом-
бардувати порти й укріплення на Чорному, Балтійському, Білому, Баренце-
вому морях і навіть на Тихому океані, куди сягав англо-французький флот, не
давали союзникам ніяких результатів. Улітку 1854 р. англо-франко-турецькі
війська вирішили сконцентрувати основні бойові дії на Чорному морі, в ос-
новному в Криму. Влітку 1854 р. у Варні (Болгарія) було зосереджено експе-
диційні сили, але єдиного головнокомандуючого не було. Французькими
військами командував маршал Сент-Арно, англійськими - генерал-майор
лорд Реглан. Вони не хотіли допомагати туркам у бойових діях із росіянами
в Дунайських князівствах. До того ж у їхніх військах спалахнула епідемія хо-
лери. В середині серпня нею хворіли лише у французькому корпусі 12,5 тис.
солдат і офіцерів. Менше хворіло англійців -1,5 тис. чол. Цю страшну
епідемію завезли з півдня Франції війська Сент-Арно, поширивши її на
Мальті, в деяких регіонах Туреччини, а також у Варні та її околицях27.
Російське командування не хотіло вести бої з турецькими військами та
ще й з їхніми союзниками - англо-французьким корпусом і, можливо, з
австрійською армією, яка зосередила 50 тис. солдат і офіцерів у Галичині та
Трансільванії. 31 липня 1854 р. росіяни евакуювали з Дунайських князівств
свої війська, де їх, згідно з договором із Портою, замінили австрійці. Коман-
дування англо-фраццузького корпусу прагнуло якомога швидше залишити
охоплену холерою Варну і висадитися в Криму. Про це знав Микола І і його
генерали, але тримали на півострові наприкінці літа 1854 р. 39 тис. військ із
майже 702 тис, які дислокувалися на території Європейської частини
Російської імперії28.
У Лондоні, Парижі та Петербурзі військові міністерства розробляли свої
плани висадки військ і організації бойових дій проти супротивника. Оскільки
34 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6
Східна (Кримська) війна 1853 - 1856 pp. і Україна
вони були далеко від Криму, то їх плани щодо висадки своїх військ та подаль-
ших операцій були нереальними. Союзники хотіли розпочати бойові дії в
Криму, висадивши десант біля Керчі або фортеці Кінбурн, у гирлі р. Кічі, що
впадала в море північніше Севастополя. Планувалися й інші варіанти.
Англійська преса ввела в оману російське командування, стверджуючи,
нібито основним об'єктом союзників стане Одеса (недарма ж їхній флот уп-
родовж квітня атакував кілька разів це незахищене місто). Тому Росія зосере-
дила в Бессарабії 180 тис. військ, між Херсоном і Миколаєвом - 32 тис.29.
Микола І зосередив значні збройні сили для захисту Петербурга. Генерал-
фельдмаршал І.Ф.Паскевич, хоча й був уродженцем Полтави, головну увагу
приділяв захисту західних кордонів Російської імперії і не дозволяв переки-
нути в Крим жодної підготовленої до бойових дій дивізії.
Англо-французьке командування вирішило висадити десант у Керчі, а
потім передало цю справу на розсуд командуванню контингентами своїх
військ, що мали здійснити наступ на Крим. Французький маршал Сент-Арно
хворів на холеру і переклав це завдання на англійського командувача лорда
Реглана. Останній місцем висадки вибрав околиці Євпаторії. Суперечки між
командуючими виникли після тимчасового поліпшення здоров'я фран-
цузького маршала, який наполягав, щоб після висадки війська наступати на
Сімферополь і перекрити постачання всім необхідним Севастополя. Пред-
ставник наймогутнішої морської держави лорд Реглан наполягав на не-
обхідності захопити в першу чергу основну російську морську базу.
Російське командування висловлювало різні ідеї щодо дій англо-фран-
цузьких військ. Були навіть міркування, що в 1854 р. вони не висадять свої
війська в Криму, оскільки наближалась осінь, а окупанти наступатимуть на
Севастополь лише весною 1855 р. Серед російських генералів були й рішучі
люди, які без розпорядження Миколи І почали передислокацію військ у Крим.
Першим це зробив генерал М.Горчаков, який направив на півострів 16-у піхот-
ну дивізію всупереч наказу генерал-фельдмаршала І.Ф.Паскевича. В районі
Керчі знаходилася 17-а піхотна дивізія. Саме тут могли висадитися експе-
диційні війська, але це було досить далеко від Севастополя - головної мети
війни.
Єдиним зручним місцем висадки англо-французьких військ була Євпа-
торія. Головнокомандуючий сухопутними й морськими російськими війська-
ми в Криму адмірал О.Меншиков нічого не зробив для організації відсічі во-
рога, хоча в його розпорядженні було цілих півроку. Він не зустрів англо-
французький флот на шляху з Варни до Криму і не нав'язав йому морської
битви. Не побудував О.Меншиков укріплень та загороджень на євпа-
торійському узбережжі Чорного моря, щоб зустріти ворожий десант. Крім
цих явних військових промахів, у місті росіяни залишили 12 тис. тонн зерна,
якого союзникам вистачило на 4 місяці. Крім цього, їх ніби спеціально чекав
підготовлений обоз: сотні коней та 350 возів із запряженими волами 30.
Можна з упевненістю говорити про переоцінку російськими властями
боєздатності й сили своєї армії. Вони більше думали не про бойові дії з воро-
гом, а про розміщення військовополонених, яких, на їх думку, повинно бути
вдосталь під час Кримської війни. Ще 25 листопада 1853 р. міністр
внутрішніх справ Росії Д.Г.Бібіков надіслав київському військовому губерна-
тору, подільському та волинському генерал-губернатору І.І.Васильчикову
розпорядження про порядок висилки з України у внутрішні губернії Росії
військовополонених 31. Аналогічного змісту вказівки отримував начальник
Харківської губернії від новоросійського та бессарабського генерал-губерна-
тора 32.
Перекинення англійських і французьких військ із Варни у Крим почало-
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № б_______________________________________ 35
З*
В. М. Волковинський
ся в другій половині серпня 1854 р. Здійснювалося воно досить повільно -
більше тижня тривала посадка військ на кораблі і стільки ж їх переїзд із Вар-
ни до кримського узбережжя. Експедиційний корпус чисельністю 62 тис. чол.
перевозили 89 військових кораблів та 300 транспортних суден 33. 1 вересня
союзники висадили 3-тисячний десант і, не зустрівши з боку росіян ніякого
опору, наступного дня продовжили десантування південніше ЗО - 50 верст
від Євпаторії. "Східна армія Франції" (28 тис. чол.) здійснювала цю операцію
дуже повільно й розташовувалася прямо на березі моря під відкритим небом.
Російські війська могли завдати нищівного удару супротивнику, який був
виснажений після тривалого плавання і перебував на нічим не захищеному
місці, але цього не сталося.
Відразу ж після відходу з Варни об'єднаного флоту із сухопутними
військами у бік Криму Одеська, Херсонська та інші південноукраїнські гу-
бернії були переведені на воєнний стан.
Для України та її народу війна стала важким тягарем. Третина гармат для
російської армії виготовлялася в Україні (Київський завод "Арсенал"). Порох
виготовляв Шосткінський завод на півночі Чернігівської губернії (тепер
Сумська область), який за роки війни збільшив його виробництво у 6 разів,
що становило 43% продукції всіх порохових заводів Росії. Луганський ливар-
ний завод перейшов на цілодобовий режим роботи і забезпечив військам 400
тис. снарядів (до війни завод щомісячно відливав 22 тис. пудів снарядів, а у
воєнний час - 90 тис. пудів) 34.
В Україні почали формуватися з рекрутів та ополченців полки, яким
присвоювалися назви тих міст, де вони були створені: Чернігівський, Пол-
тавський, Кременчуцький, Одеський, Азовський, Дніпровський, Волинсь-
кий, Житомирський, а також Український і Подільський. Після висадки в
районі Євпаторії союзники почали просуватися до Севастополя двома коло-
нами. Ближче до моря йшли англійці, яких прикривав флот, далі по території
півострова рухалися франко-турецькі війська. 8 вересня російська армія чи-
сельністю 36 400 чол. зайняла оборону на р. Альмі. Коли союзники розпоча-
ли наступ, О.Меншиков призначив командувати центром і правим флангом
генерала Горчакова, лівим - Кир'якова. У лавах англо-франко-турецьких
військ не було злагоди під час наступу, і вони досягли успіху лише за рахунок
використання нової зброї - далекобійних гвинтівок із нарізними стволами,
які влучали в ціль на відстані 700 - 800 м. У росіян були гладкостволі руш-
ниці, кулі яких завдавали ворогові реальної шкоди на відстані 120 - 150 м.
Російські війська здобували перевагу спочатку лише у багнетних боях, яких
пізніше союзницькі війська почали уникати, застосовуючи нову зброю. У
царській армії нарізна зброя теж була, але в недостатній кількості. Військове
міністерство замовило ЇЇ в Бельгії, але з початком Східної війни вона так і не
надійшла в Росію.
Зрозумівши, що битва на р. Альмі програна, О.Меншиков віддав наказ
своїм військам відступати до р. Качі, а потім до Бахчисарая. У воєнних істо-
риків досі виникає запитання: чому експедиційні війська не рушили на Сева-
стополь і не взяли його, адже він був слабо захищений, а з Півдня взагалі не
мав ніяких укріплень? Союзники здійснили 24-кілометровий марш, ніби пе-
реслідуючи війська О.Меншикова, з якими так і не зустрілися, зате з'єднали-
ся зі своїм флотом, британська частина якого базувалась у Балаклаві, фран-
цузька - у Камишовій бухті.
У середині вересня від холери помер командувач "Східною армією
Франції" маршал Сент-Арно, якого замінив генерал Ф.Канробер. Це, можли-
во, змінило хід Кримської війни, оскільки Сент-Арно планував захопити
Сімферополь і перекрити всі шляхи, по яких у Севастополь з України надхо-
36 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6
Східна (Кримська) війна 1853 - 1856 рр. і Україна
дили резерви, зброя, боєприпаси, продовольство, а в південні губернії вивози-
лися поранені та хворі солдати й офіцери російської армії. Англо-французь-
кий експедиційний корпус підійшов до Севастополя і вважав його захоплен-
ня справою кількох днів. Так само думав і російський головнокомандуючий
О.Меншиков. Адмірал, прибувши на морську базу, пригадав, як вільно
підійшов наприкінці грудня 1853 р. до Севастополя англійський пароплав
"Ретрібюшен" і пред'явив ультиматум начальнику порту віце-адміралу Ста-
нюковичу про обмеження бойових дій флоту в Чорному морі. Тому, щоб
надійно захистити місто з моря, О.Меншиков наказав 10 вересня затопити у
Севастопольській бухті найстаріші парусні кораблі Чорноморського флоту
"Варна", "Селафаїл", "Силістрія", "Три святителі", "Урміл", "Флора" і "Сизо-
поль" і в такий спосіб перекрити вхід до неї ворожих пароплавів35. Екіпажі й
артилерія затоплених суден були переведені для зміцнення сухопутних
військ. Це рішення головнокомандуючого викликало у багатьох підлеглих
відкритий протест. В.О.Корнилов хотів навіть вивести ескадру в море й заги-
нути у відкритому бою з англо-французькими кораблями. Зрештою, Корни-
лов і Нахимов підтримали рішення Меншикова й почали топити кораблі.
Тим часом навколо Севастополя зводилися силами військових і цивільного
населення земляні укріплення. Для цього з Одеси до Севастополя було
відправлено 4246 залізних лопат на 12 підводах36. 13 вересня 1854 р. у Сева-
стополі було оголошено стан облоги. Саме з цього дня ведеться відлік 349-
денної героїчної оборони міста. О. Меншиков залишив Севастополь з части-
ною військ, так і не призначивши командуючого обороною. її очолили услав-
лені флотоводці - віце-адмірал В.О.Корнилов та адмірал П.С.Нахимов.
Микола І та його оточення злякались успішної висадки англо-франко-ту-
рецьких військ у Криму та їх перших успіхів у боях з армією О. Меншикова.
Вони боялися, що союзники прорвуться на територію України і завоюють її. 13
серпня 1854 р. цар дав згоду на формування спеціальних загонів для ведення
партизанської війни в Київській, Подільській та Волинській губерніях 37.
У містах, наближених до бойових дій, було розроблено плани евакуації
установ і жителів із Сімферополя, Одеси, Херсона, Генічеська. Цікаво, що з
Одеси також планувалося в разі загрози окупації міста ворогом вивезти
архіви у м. Ананьїв 38. Як свідчать документи, населення України масово за-
писувалося в ополченці й прагнуло потрапити в район бойових дій. Зокрема
лише на Полтавщині добровольцями записалися 9,5 тис. чол. У вересні 1854
р. із добровольців був сформований 1-й татарський полк, на створення яко-
го гроші дали місцеві караїми39.
Слід зазначити, що і серед татар та українців були люди, які допомагали
союзникам під час Кримської війни. Перші надавали англійцям і французам
коней і волів для перевезення боєприпасів із Балаклави та Камишової до
їхніх позицій, з яких вони вели вогонь по Севастополю. Пізніше англійці по-
будували від Балаклави до облогової артилерії кінну залізницю, яка була пер-
шою в Криму, а, може, і в Україні. У складі французького корпусу перебував
козачий загін "Михайла Чайковського (Садик-паші)" - по батькові - польсь-
кий шляхтич, а по матері - прямий нащадок українського гетьмана Івана
Брюховецького. Він займався літературою, писав твори, які хотів втілити в
життя - відродити гетьманщину, створити якусь особливу україно-польську
державу. Певні верстви польського населення, яке входило до складу
Російської імперії і мріяло про самостійну Польщу, підтримували його, але
союзники були не в захопленні від таких ідей і врешті-решт перевели полк
Чайковського у тил, а потім включили його до складу турецької армії. М.Чай-
ковський розчарувався у своїх планах і з дозволу царя повернувся в Україну,
а згодом перейшов у православ'я.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6_______________________________________ 37
З - 1 - 4 - 1 1 2 1
В. М. Волковинський
Найбільш героїчною сторінкою в історії Кримської війни була оборона
Севастополя. Англо-французькі війська не наважилися на штурм міста. Вони
вирішили оточити його кільцем траншей і таким чином наблизитися до сева-
стопольських укріплень. Другою ефективною формою атаки захисників Се-
вастополя (наприкінці вересня 1854 р. їх кількість становила ЗО піхотних
дивізій і 13 морських екіпажів) було бомбардування росіян із корабельних та
облогових гармат40. Загалом за період оборони міста було здійснено 6 масо-
вих артилерійських обстрілів Севастополя. Перший розпочався 5 жовтня
1854 р. і тривав 8 днів, коли із суші вели вогонь 120, а з моря 1340 гармат со-
юзників, їм відповіло лише 268 російських гармат. Севастопольці втратили
1250, союзники - 868 чол.41. У перший день обстрілу був смертельно поране-
ний В.Корнилов і оборону Севастополя очолив П.Нахимов, який також
дістав поранення. Щоб послабити натиск ворога на місто, О.Меншиков
вирішив завдати удару по англійській морській базі Балаклаві з району Бах-
чисарая. 13 жовтня росіяни раптово напали на турків поблизу Балаклави і за-
хопили їх. Англійська кіннота спробувала повернути втрачені позиції, але їй
це зробити не вдалося. В атаку кинувся 4-й французький полк кінноти "Аф-
риканські мисливці", який придушив артилерійський вогонь росіян, втратив-
ши при цьому третину кавалеристів і 85 % коней. У бою під Балаклавою взя-
ли участь два українські полки - Київський, яким командував уродженець
Волині Халецький та Інгерманландський на чолі із полковником Бутовичем,
який був нащадком козацької старшини. У ході бою унтер-офіцер К.Півенко,
родом з Харківщини, врятував життя генералові Халецькому і був нагород-
жений георгіївським хрестом. О.Меншиков не ввів у бій війська, що стояли
біля Бахчисарая, і практично ця битва не дала особливих результатів.
У Кримської армії піднявся бойовий дух військ, і вони зберегли свої по-
зиції на Воронцовській гряді, що дало змогу їм контролювати дорогу Балак-
лава - Севастополь. Головнокомандуючий російськими військами бій під
Балаклавою вважав великою перемогою і вирішив продовжувати наступ на
ворога. Микола І сприйняв бойові дії як успіх і вимагав від О.Меншикова
серйозних битв із союзниками та перемог. Особливо це стало реальним у 20-х
числах жовтня 1854 p., коли в Криму було зосереджено 90 тис. російських
військ 42, які 24 жовтня розпочали наступ на Інкерман. Головного удару було
завдано британцям. Бойові дії тривали цілий день. Лише, коли у бій вступи-
ла бригада французького генерала Боскета, О.Меншиков змушений був
відступити. Росіяни втратили 12 тис, а союзники (переважно британці) - 3,3
тис. чол.43.
Після невдачі під Інкерманом О.Меншиков припинив активні спроби
росіян завдати ворогові поразки, а останні активізували свої дії з метою взят-
тя Севастополя. Союзна армія набагато краще забезпечувалась усім не-
обхідним - зброєю, боєприпасами, продовольством, обмундируванням тощо.
Це здійснювалося за рахунок того, що у західноєвропейських державах була
розвинута мережа залізниць, по яких у морські порти доставляли вантажі, які
потім пароплавами відправлялись у Крим. У Російській імперії в південних
регіонах взагалі не було залізниць, а розбиті шосейні дороги були прокладені
лише до Харкова. Увесь тягар гужових перевезень вантажів до Криму, не-
обхідних для армії, лягав на плечі селян Південної України, зокрема Катери-
нославщини, Таврії, Херсонщини, Миколаївщини тощо. Особливо жахливий
стан доріг був у самому Криму 44. Про це знали і союзники.
Найнеобхідніші вантажі до Севастополя надходили із центральних
районів імперії, зокрема із Петербурга та Москви - за 2 - 3 місяці. Так було,
приміром, із розробленими Г.Д.Щербачовим пусковими установками для 600
ракет, якими вела вогонь команда Пестича у Севастополі. Про свій шлях із
38 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, М б
I
Східна (Кримська) війна 1853 - 1856 рр. і Україна
Москви до Севастополя по жахливих українських дорогах через Катеринослав,
Харків та інші міста писав у своїх листах відомий лікар - організатор воєнно-
польової хірургії М.І.Пирогов. Від Курська до Катеринослава він їхав по 2 - З
версти за годину, а 60 верст із Сімферополя до Севастополя - 2 доби45.
Кримська війна 1853 - 1856 pp. відзначалася величезними втратами з
обох сторін. Причиною цього було не лише застосування нової зброї -
нарізних гвинтівок та штуцерів, більш потужних снарядів і навіть ракет, а й
епідемії інфекційних хвороб, суворий клімат, відсутність у росіян на початко-
вому етапі війни будь-якої медичної допомоги пораненим. У Севастополі
розміщувався госпіталь на 1,5 тис. ліжок, а у Сімферополі - лікарня, яка мог-
ла прийняти невелику кількість (500 чол.) поранених і хворих. А їх були ти-
сячі. Поранених почали вивозити із Криму в південноукраїнські міста і села.
Для цього створювалися спеціальні "транспортні поїзди", які формувалися
більш як із 100 підвід. Для перевезення поранених українські селяни віддава-
ли своїх коней і волів, а потім розбирали привезених солдат по хатах. На Хер-
сонщині та Миколаївщині у кожному селянському помешканні знаходилося
від 10 до ЗО солдат. У Херсоні, Мелітополі, Бердянську, Маріуполі, Генічесь-
ку та інших містах Південної України розташовувалися шпиталі і лазарети,
які були переповнені пораненими і хворими. У Миколаєві, приміром,
розмістили 7000 ополченців у приміщеннях канатного заводу, де навіть за пе-
ребільшеними санітарними нормами могло знаходитися лише 3000 чол.46.
Кримська війна увійшла в історію як війна, в якій вперше взяли участь
жінки - медичні сестри. Першими сестрами милосердя були дружини та се-
стри захисників Севастополя. Матроська сирота Даша Михайлова, яку в на-
роді називали Севастопольською, з власної ініціативи вирушила із російськи-
ми військами на р. Альма, де відбулася перша грандіозна битва на Кримсько-
му півострові. Там вона надавала посильну допомогу пораненим солдатам.
Коли почалася облога Севастополя, з Петербурга сюди прибули медсестри з
Хрестовоздвиженської общини. По всій державі і, зокрема, в Україні з'явило-
ся багато жінок, які виявили бажання поїхати у Крим для надання допомоги
пораненим. 26 листопада 1854 р. київський митрополит Філарет повідомив
генерал-губернатору І.І.Васильчикову про прохання послушниць Флорів-
ського монастиря направити їх сестрами милосердя у Сімферополь47. Тоді ж
із Петербурга і Москви до Севастополя й Сімферополя прибула група вдів
для догляду за пораненими солдатами і матросами48. На початку 1855 р. із
Варшави до Києва прибула група медперсоналу з проханням відправити їх на
фронт 49. Військово-медична служба у російських військах була поставлена
завдяки М.І.Пирогову на належний рівень й досить швидко. Хоча це кошту-
вало медикам значних втрат. За неповними підрахунками, за сім місяців обо-
рони Севастополя загинуло 300 лікарів, майже тисяча фельдшерів, кожна 4
медсестра, а кожна 2 - перехворіла на холеру, або інше тяжке інфекційне за-
хворювання 50.
Приклад російських сестер милосердя, серед яких було багато українок,
поширився на інші воюючі країни. Першими до Криму приїхали медсестри з
Англії. Після Кримської війни участь жінок у збройних конфліктах стала тра-
диційною. Зима 1854 - 1855 pp. пройшла під Севастополем більш-менш
спокійно, хоча союзники зазнали відчутних втрат від епідемій інфекційних
хвороб. Англійці, яких після Альми переслідувала холера, щоденно втрачали
39 своїх солдатів. Французи кожного дня в середньому втрачали від тифу по
100 осіб у Криму і ще по 200 під час перевезення хворих у госпіталь під Кон-
стантинополем 51.
У січні 1855 р. у російських військах у Криму вже налічувалося понад 100
тис. солдатів та офіцерів. Микола І наказав О.Меншикову активно діяти про-
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6_______________________________________ 39
3 - 1 *
В. М. Волковинський
ти ворога. 2 лютого 1855 р. він написав князю М.Д.Горчакову листа, якого
біографи царя чомусь називають "передсмертним". У ньому Микола І подя-
кував Горчакову за передислокацію 10-ї та 12-ї дивізій у Миколаїв і Херсон,
де вони мали укомплектувати особовий склад і відправитися під Севасто-
поль. Цар не вірив у перемогу росіян і навіть був переконаний, що найближ-
чим часом союзники захоплять Кримський півострів. Коли це станеться, пи-
сав він, то найдоцільнішим буде розмістити армію Меншикова біля Мико-
лаєва і доручити їй оборону міста52. Тим часом адмірал Меншиков наказав
генерал-лейтенанту С.О.Хрульову атакувати Євпаторію 19-тисячним заго-
ном. Місто захищало 31,5 тис. турків та по тисячі французів і татар. На рейді
стояло 6 пароплавів союзників. До взяття Євпаторії експедиційним корпусом
місто було обнесене кам'яними стінами. Після наступу росіян під Балакла-
вою та Інкерманом його обнесли суцільним земельним валом. Під ним вико-
пали глибокий рів, який був заповнений водою.
5 лютого війська С.Хрульова пішли на штурм фортеці, але, дійшовши до
перших укріплень, зрозуміли, що штурмувати місто безрезультатно. Генерал
дав команду російським військам відступити 53. Це була остання бойова опе-
рація О.Меншикова і Миколи І у цій війні. 15 лютого 1855 р. імператор по-
просив свого наступника Олександра II сповістити О.Меншикову про
звільнення його з посади головнокомандуючого російською армією в Криму
і призначення на його місце генерала від артилерії, генерал-ад'ютанта князя
М.Д.Горчакова54.
18 лютого 1855 р. Микола І досить несподівано помер. Це породило чут-
ки про його самогубство в момент розпачу з приводу цілковитого провалу
своєї зовнішньої політики та військових невдач. У сучасній російській істо-
ричній літературі одні дослідники незаперечно стверджують про самогубст-
во (отруєння) Миколи І, інші вірять у те, що цар помер від застуди, яка дала
ускладнення на легені.
28 березня 1855 р. союзники знову почали бомбардування Севастополя.
Бойові дії тривали 10 днів. Проаналізувавши ситуацію, вони вирішили не
штурмувати морську фортецю, а продовжувати її облогу. Оскільки сил в екс-
педиційного корпусу було мало, англійці та французи вирішили залучити до
участі в Кримській війні Сардінське королівство. Ця маленька держава не
мала ніяких претензій до Російської імперії, але її керівництву захотілося
взяти участь у великій політиці. До того ж Англія пообіцяла Сардінії після
поразки Росії віддати їй Крим. Весною 1855 р. сюди прибуло 15 тис.
сардінських військ під командуванням генерала Альфонсо Ла Мрамора.
Ніякої суттєвої ролі у Кримській війні військо Сардінського королівства не
відіграло, про що свідчать хоча б його втрати - 28 солдатів загинули у бойо-
вих сутичках і більше 2 тис. померло у Криму від холери, дизентерії й інших
захворювань55.
Після смерті правителя у багатьох державах розпочиналися заворушен-
ня, перегляд чи уточнення існуючих законів тощо. Не минуло це й Росію. Ма-
сові селянські виступи розпочалися на початку 1855 р. у Київській губернії й
увійшли в історію під назвою "Київська козаччина". Приводом до заворушень
стало оголошення в церквах губернії маніфестів від 14 грудня 1854 р. із при-
воду війни та від 25 січня 1855 р. про набір ратників. Крім того, в лютому у
Васильківському повіті поширилися чутки про те, що хто з кріпаків запи-
шеться в ополчення (українців, які брали у ньому участь, називали, як і ко-
лись, "козаками"), того буде звільнено від кріпацької залежності й надано в
його власність поміщицьку землю. Селяни спочатку відмовилися працювати
на панщині, а потім почали діяти активніше. Поштовхом до цього стала заява
сільського дяка із Таращанського повіту Слотвинського, який заявив, що свя-
40 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, М 6
Східна (Кримська) війна 1853 - 1856 pp. і Україна
щеники зачитали не справжній царський маніфест, у якому проголошувала-
ся "вільність селянству", а підроблений. 9 повітів Київщини (більше 500 сіл)
почали боротьбу за те, щоб священики зачитали справжній текст маніфесту,
та почали записувати кріпаків у "козаки".
Багато церковних служителів відмовлялися записувати кріпаків у ко-
зацьке ополчення. Це ще більше загострювало ситуацію в селах Ва-
сильківського, Таращанського, Сквирського, Канівського, Білоцерківського,
Черкаського, Чигиринського та Уманського повітів. У квітні в Київську гу-
бернію були введені війська, які чинили за допомогою зброї розпрару над
бунтівниками. У придушенні "Київської козаччини" взяли участь близько 25
ескадронів кавалерії, 9 рот піхоти і 2 роти саперів - загальною кількістю по-
над 2,5 тис. солдат і офіцерів. У ході розправи над селянами було вбито 46 і
поранено 146 осіб. Дячок Слотвинський, який своїми виступами посіяв сму-
ту серед селян і заробляв гроші на тому, що записував їх у козаки, був зааре-
штований і засланий до Сибіру. Десятки найактивніших учасників
"Київської козаччини" було засуджено на незначні терміни ув'язнення або
побито різками 56.
Царські війська, які брали участь у придушенні масових селянських за-
ворушень на Київщині, наприкінці квітня 1855 р. були направлені у район
Севастополя, де продовжувалися бойові дії. Кожна із воюючих сторін засто-
совувала свої форми і методи ведення бою. Англія і Франція вели ко-
лоніальні війни в Африці й Азії, де супротивник був набагато слабшим від їх
армій. Тому вони хотіли здобувати перемогу над збройними силами міцної
держави, якою була Росія. Але й росіяни здобували перемоги не дуже гучні
над польськими повстанцями, угорськими революціонерами, не дуже силь-
ною турецькою армією та епізодичні успіхи у безкінечних сутичках із горця-
ми на Кавказі. Під час оборони міста, головним центром якої став Малахів
курган, виняткову мужність і героїзм виявили уродженці України. Найбільш
відомими з них були П.Кішка, Г.Шевченко, Ф.Заїка, І.Демченко, Д.Горленко,
М. Шульга, І.Даниленко, А.Гніденко та багато ін.
Несподіваними для союзних військ під Севастополем стали сміливі нічні
вилазки росіян на позиції та у тил противника. У цих операціях особливо
відзначились українські козаки-пластуни Чорноморського козацького
війська. Перша така вилазка відбулася 23 вересня 1854 р. Потім вони стали
регулярними й у них брали участь спочатку спеціальні групи чисель-
ністюЮ - 40 чол., а потім загони, в яких налічувалося від 200 до 500 козаків,
матросів і солдатів. Севастопольці називали їх "мисливцями". Вони руйнува-
ли облогові споруди союзників, зав'язували бої з ворогом, робили спроби по-
шкодити гармати, а найголовніше - захопити нарізні гвинтівки та штуцери,
яких у захисників Севастополя було обмаль. Під час нічних вилазок на во-
рожі позиції, яких за період севастопольської оборони було більше 150 (хоча
військове Міністерство називає цифру 45)57, найбільший героїзм виявили ук-
раїнці - матрос П.Кішка та Г.Шевченко, який своїм тілом закрив від ворожої
кулі командира групи "мисливців" - офіцера Бірілєва. Говорячи про
мужність і стійкість захисників Севастополя, тодішні газети писали, що
"кожний рядовий у місті - це Гнат Шевченко, кожний офіцер - лейтенант
Бірілєв". Подвиг першого у спеціальному наказі відзначив командуючий
армією О.С.Меншиков, а другого адмірал П.Нахимов власноручно нагородив
орденом св. Георгія 4-го ступеня 58.
Свої військові хитрощі застосовували під час облоги Севастополя і союз-
ники. Так, спеціальні формування у французькій легкій піхоті - зуави, які
раніше брали участь у всіх колоніальних війнах Франції в Африці і були пе-
рекинуті в Крим, використовували одну й ту ж тактику. Спочатку вони іміту-
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 6_______________________________________ 41
В. М. Волковинський
вали підготовку до штурму російських бастіонів, а коли севастопольці збира-
лися на укріпленнях, щоб дати відсіч ворогові, зуави раптово зникали, й ар-
тилерія починала вести вогонь по солдатах і матросах. Артобстріли завдава-
ли значних втрат росіянам. 28 червня 1855 р. в одному з боїв на Корнилов-
ському бастіоні Малахового кургану був смертельно поранений П.С.Корни-
лов. Оборону міста очолив адмірал В.І.Істомін. Севастопольська епопея поча-
ла викликати незадоволення практично в усіх країнах, які входили до союз-
ницької коаліції. Британців і французів дратували їх великі військові втрати
не стільки від бойових дій, скільки від хвороб та епідемій. Невдоволення
турків було очевидним, тому що їх країна стала перевалочним пунктом для
союзних військ і фактично їх величезним госпіталем. Оскільки війська Англії
й Франції були переважно ті, які воювали у колоніальних війнах в Африці та
Азії, то й у Туреччині вони поводили себе як у своїй колонії. Це особливо дра-
тувало й обурювало місцеве населення. Під час Кримської війни прості тур-
ки відверто заявляли, що союзники не можуть захопити Константинополь59.
Севастополь був неприступним не лише завдяки героїзмові військ і місцево-
го населення. Йому всіляку допомогу надавав увесь народ Російської імперії
і насамперед населення України. В кожній губернії збирали кошти у фонд за-
хисників Севастополя. Так, населення Волині пожертвувало на це 113 тис.
руб. Ще більше зібрали коштів мешканці Таврії, Херсонщини, Київщини,
Миколаївщини. 9 лютого 1855 р. імператор висловив подяку харків'янам за
пожертвування на військові потреби (у вересні 1854 р. лише зібрання повіто-
вих предводителів губернії передало на потреби армії 40 тис. руб. сріблом)60.
Тисячі жителів України робили особисті внески на військові потреби. Про це
свідчать документи державних центральних та обласних архівів України. На-
ведемо лише один із них - подяку військового губернатора Сімферополя і
Таврійського цивільного губернатора професору Академії мистецтв, відомо-
му російському живописцю вірменського походження, який народився в Ук-
раїні, І.К.Айвазовському за пожертвування 150 руб. на військові потреби під
час Кримської кампанії 61.
Починаючи із 1855 p., стало зрозуміло, як і на чию користь закінчиться
ця "дивна" війна. Російське керівництво ніяких заходів щодо захисту
Кримського півострова не вживало. За два роки воєнних дій не було зробле-
но нічого, щоб захистити вхід у Керченську протоку. 12 травня 1855 р. союз-
ницький флот підійшов до Керчі, де знаходилися берегова артилерія, майже
9 тис. військ і невелика флотилія. Командував обороною Керчі генерал-лей-
тенант барон К.Е.Врангель. Він наказав позривати батареї, затопити судна і,
відвівши війська по феодосійській дорозі вглиб півострова, без бою здав Керч
ворогу. Без будь-яких перешкод англійські та французькі пароплави увійшли
в Азовське море. Вони обстріляли беззахисні міста Бердянськ, Маріуполь,
Таганрог, Генічеськ, частково зруйнувавши їх і спаливши усі торгові кораблі
та човни. З червня союзники залишили у Керчі полк англійців і полк фран-
цузів та усіх турків, які були на їх кораблях, і повернулися до Севастополя.
Тут тривали бої, які набували уже нових форм - крім бомбардування морсь-
кої бази, союзники (насамперед французи) почали вже штурмувати оборонні
рубежі. Захисники Севастополя зазнавали великих втрат - понад 17 тис. осіб
загинули у травні, 11 тис. - у червні, 8,5 тис. - у липні62. Олександр II вима-
гав від командуючого Кримською армією М.Д.Горчакова "здійснити щось
рішуче, щоб покласти край цій жахливій війні"63. Горчаков вирішив дати 4
серпня бій союзникам у долині Чорної річки. Але, втративши 8 тис. чол.,
відступив.
5 серпня англо-французькі війська розпочали потужний артобстріл Се-
вастополя. Не змогли захистити місто ані пластуни Чорноморського козаць-
42 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, М 6
Східна (Кримська) війна 1853 - 1856 pp. і Україна
L
кого війська, ані солдати і матроси, які 11 місяців утримували цю морську
фортецю, що відбивала головні удари союзників у цій війні, ані Е.І. Тотлебен,
який керував облоговими роботами. Це була агонія оборони Севастополя. З
5 по 23 серпня було вбито й поранено 12,5 тис. чол.
27 серпня почався вирішальний штурм французами Малахового кургану,
який час від часу змінювався ураганним артилерійським вогнем. За один
день росіяни втратили убитими й пораненими майже 13 тис. чол., або 26,5 %
особового складу гарнізону64. Французи захопили Малахів курган (у
російській воєнній та історичній літературі зазначалося, що це зробили
англійці). М.Д. Горчаков віддав наказ військам залишити місто, висадивши у
повітря бастіони й укріплення, що уціліли, та потопивши кораблі, які ще за-
лишалися. Союзники байдуже дивилися на переправу росіян по заздалегідь
збудованому через морську бухту дерев'яному мосту. За 349 днів оборони Се-
вастополя росіяни втратили 128 тис. чол. убитими, 8,5 тис. померли від хво-
роб. Втрати Англії і Франції становили 71 тис. військових. Союзники випус-
тили по Севастополю 1 млн 350 тис. снарядів, а французи - понад 26 млн па-
тронів 65.
Коли російські війська залишали Севастополь, головнокомандуючий
Кримською армією Горчаков повідомив цю сумну звістку царю, додавши, що,
якби росіяни залишились у місті, то через 10 днів армія, не ведучи ніяких
боїв, втратила б половину особового складу. Олександр II відповів генера-
лові: "Не втрачайте надію, а згадайте 1812-й рік і сподівайтеся на Бога. Сева-
стополь - не Москва, а Крим - не Росія. Через два роки після пожару мос-
ковського непереможні війська наші були в Парижі. Ми - ті ж росіяни"66. Це
була спроба заспокоїти розгубленого Горчакова чи просто царська бравада,
якою він хотів заглушити страх.
ЗО серпня союзники увійшли у Севастополь. Олександр II і його оточен-
ня не знали, що відбуватиметься далі, а точніше, чи вирушать союзницькі
війська до Перекопа, а звідти в Україну, чи висадять десант на узбережжі
Азовського моря і звідти почнуть наступ на українські землі. У вересні - ли-
стопаді 1855 р. російське командування почало стягувати до Перекопа дивізії,
які укомплектовувалися за рахунок українців, і забезпечувало їх (також із до-
помогою населення південноукраїнських губерній) продовольством.
Російський уряд не знав, як поведуть себе у цій ситуації Австрія та Пруссія.
Олександр II прибув до Миколаєва і там чекав на подальший хід подій війни.
Для союзників поспішне залишення росіянами Севастополя було якоюсь
мірою навіть несподіванкою, і вони не знали, що їм робити далі. Англійці умо-
вили французів здійснити експедицію свого об'єднаного флоту в Дніпровсь-
ко-Бузький лиман і захопити Миколаїв, щоб зруйнувати там корабельні, на
яких протягом усієї війни будувалися гвинтові пароплави "Босфор", "Цесаре-
вич", "Воїн" та "Витязь". Пізніше до лиману підійшли 50 англійських і 40
французьких суден. Вперше в історії військового флоту були використані
французькі броненосці, які тоді називалися "броньовані плавбази".
5 жовтня союзний флот підійшов до фортеці Кінбурн і після нетривало-
го бою за допомогою броненосців захопив її. Далі іноземні кораблі йти не на-
важилися. Неподалік від Миколаєва знаходилася 60-тисячна армія росіян.
Атакувати місто лише силами флоту було недоцільно, до того ж Миколаїв за-
хищали мінні загородження. Міни виставлялись у цій війні лише в
Балтійському морі на шляху ворожого флоту до Петербурга. На Чорному
морі їх не застосовували ні біля Євпаторії, ні біля Керчі, ні навіть у Севасто-
польській бухті, де командування вважало доцільнішим затопити військові
кораблі й у такий спосіб перекрити шлях англійським і французьким паро-
плавам. Миколаїв, можливо, захистили мінами тому, що туди прибув Олек-
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, М 6 '___________________________________ 43
В. М. Волковинський
сандр II і роздумував, як зупинити війну. Найкраще, на що він сподівався, -
початок революції у Франції, але це було більш схоже на чудо, аніж на ре-
альність.
У середині жовтня 1855 р. союзний флот повернувся в Балаклаву та Ка-
мишову бухту, залишивши біля Кінбурна три свої броненосці, а у самій фор-
теці - невеликий гарнізон. На цьому Кримська війна фактично завершилась.
Англія і Франція виконали задумане: не дали змоги Росії перемогти у цій
війні, оскільки це означало б загибель демократії та прогресу в усій Європі.
Розуміння цього робило Кримську війну популярною серед широкої гро-
мадськості європейських держав, які боялися Росії, пам'ятали її недавні роз-
прави з Польщею та Угорщиною, і ненависть до її царизму була щиросердеч-
ною і безкорисливою. Загалом же Кримська війна була дивною і навіть незро-
зумілою. Союзники не хотіли захоплювати міста ні в Криму, ні в Україні тим
більше. Севастополь вони могли б узяти дуже швидко після перемоги над
російськими військами на р. Альмі. Союзники могли у будь-який час відріза-
ти цю морську базу та фортецю від Сімферополя, захопивши його, і перекри-
ти постачання севастопольцям зброї, боєприпасів, продовольства, свіжих
військ тощо. Врешті-решт, англо-французькі війська могли окупувати ук-
раїнські землі як з боку Чорного, так і Азовського морів. Але нічого подібного
вони не робили. Англія і Франція хотіли позбавити Російську імперію впливу
на європейські й азіатські народи, який вона здобула у першій половині XIX
ст., іміджу непереможної держави, який за нею закріпився після перемоги у
війні з Наполеоном. Водночас між Англією і Францією точилася прихована
боротьба за першість у Європі та й узагалі в усьому світі. Для рівноваги між
ними потрібна була, хоча й не така могутня, як за часів Миколи І, Російська
імперія. Вона зазнала військової поразки у Кримській війні, відставала в еко-
номічно-технічному плані від розвинутих капіталістичних країн Європи, але
Росія повинна була обов'язково залишатися на політичній арені.
Росія, зрозумівши безперспективність Кримської війни, погодилася на
капітуляцію. Поставити Російську імперію на значно нижчий рівень у
політичному і військовому становищі в Європі мало підписання мирного до-
говору на умовах, продиктованих переможцями - Англією та Францією.
Після тривалої дипломатичної боротьби на спеціально скликаному в Парижі
конгресі 18(30) березня 1856 р. було підписано мирний трактат. Російська
імперія повернула Порті захоплений на Кавказі Каре, а сама отримала захоп-
лені союзниками в Криму міста Севастополь, Керч, Балаклаву, Євпаторію,
Кінбурн та ін. Росія відмовилася від своїх прагнень опікати християн Ос-
манської імперії, поступилася на користь Молдови Південною Бессарабією
тощо67. Англія і Франція змусили Росію й Туреччину не відновлювати на
Чорному морі військового флоту (їм дозволялося мати лише по 10 легких
військових кораблів), не споруджувати на узбережжі укріплень, арсеналів і т.
ін. Російська імперія у результаті поразки у ході Кримської війни могла втра-
тити набагато більше, аніж це передбачали умови Паризького договору.
Україна, на території якої фактично велися основні бойові дії, а її народ
виніс основний тягар війни, зазнала значних матеріальних і лктдських втрат
(лише під час оборони Севастополя у сухопутних військах російської армії
загинуло понад 25 тис. українців68). Український народ із честю витримав су-
ворі воєнні випробування. Після закінчення Кримської війни 1853-1856 pp.
відбулися деякі позитивні зрушення в промисловості та економіці України.
Зросла потужність насамперед підприємств, що працювали на воєнні потре-
би - Київського заводу "Арсенал", Луганського ливарного, Шосткінського
порохового, Миколаївського суднобудівного та ін. На Півдні України розпо-
чалося будівництво залізниць і шосейних доріг. Головним у суспільному
44 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, М 6
Східна (Кримська) війна 1853 - 1856 pp. і Україна
житті держави після поразки у Кримській війні стала відміна кріпацтва, про-
ведення у 60 - 70-х роках низки прогресивних реформ. Частково усе це пози-
тивно позначилося й на становищі українського народу, але ці зміни мали за-
гальноросійський характер і аж ніяк не впливали на національне відроджен-
ня України.
1 Богданович М.И. Восточная война 1853 - 1856. Т. 1 - 4.- СПб., 1876; Дубровин Н.Ф.
История Крымской войны и оборона Севастополя. Т. 1 - 3. - СПб., 1900; Оборона Севасто-
поля. Подвиги защитников - СПб., 1904; Зайончковский A.M. Восточная война 1853 - 1856
гг. в связи с современной политической обстановкой. Т. 1 - 2. - СПб., 1908 - 1913 та ін.
2 Горев Л. Война 1853-1856 гг. и оборона Севастополя. - М., 1955; Бестужев И.В.
Крымская война 1853-1856 гг. - М.,1956; Страницы боевого прошлого. Очерки военной ис-
тории России. — М., 1968; Бескровный Л.Г. Русское военное искусство XIX в. - М., 1974.
3 Henderson G.B. War Diplomacy. - Glasgow,1947; Gibbs P. The Crimean Blunder. -
London, 1960; Seator A. The Russian Army in the Crimea. - Readling, 1974; Troubetskoy A.S. The
Road to Balaklava. - Toronto, 1986 та ін.
4 Крымская война: 1853—1856 (неизвестные страницы) // Родина. — 1995. — № 3- 4; Ши-
рокорад А.Б. Русско-турецкие войны 1676-1918 гг. - Минск; Москва, 2000; Торопцев А. Ми-
ровая история войн. — М., 2003; Виноградов В.П. Николай І в „Крымской ловушке" // Новая
и новейшая история. - 1992. - № 4. - С. 27 - 40 та ін.
5 Сарбей В.Г. Національне відродження України. - К., 1999; Рибалка І.К. історія України:
Підручник для вузів. - Харків, 1997. - Ч. 2; Реєнт О.П. Україна в імперську добу. (XIX - початок
XX ст.) - К., 2003; Нариси з історії дипломати України. - К., 2001; Историческое наследие
Крыма (номер посвящается 150-летию Крымской войны). - 2004. - № 6 - 7 та ін.
6 Николай Первый и его время: Документы, письма, дневники, мемуары, свидетельства
современников и труды историков. - М., 2000. - Т. 2. - С. 363 -371; Енциклопедія історії Ук-
раїни. - К., 2003. - Т. 1. - С. 552.
7 Широкорад А.Б. Указ. соч. - С. 428-430.
8 Бестужев И.В. Крымская война 1853-1856 гг. - М.,1956. - С. 40.
9 История Франции: В трех томах. - М., 1973. - Т. 2. - С. 333 - 334; Сокольский Ю.М.
Цари и министры. - СПб., 1998. - С. 202.
10 Широкорад А.Б. Указ. соч. - С. 425 - 426.
11 Там само. - С. 426 - 427.
12 Горев Л. Война 1853-1856 гг. и оборона Севастополя. - М., 1955. - С. 64 - 65.
13 Див: Селищев Н.Ю. Крымская война // Российская община Севастополя. — 2004. —
№ 10.
14 Тарле Е.В. Крымская война. - М., 2003. - Т. 1. - С. 377.
15 Широкорад А.Б. Указ. соч. - С. 438 - 439.
16 Тарле Е.В. Указ. соч. - С. 379.
17 Там само. - С. 363.
18 Давыдов Ю. Нахимов. - М., 1970. - С. 125.
19 Николай Первый и его время: Документы, письма, дневники, мемуары, свидетельст-
ва современников и труды историков. - М., 2000. - Т. 1. - С. 128 -131.
20 Широкорад А.Б. Указ. соч. - С. 442.
21 Державний архів Одеської області. - Ф. 2. - On. 2. - Спр. 356. - Арк . 5-9.
22 Там само. - Ф. 457. - Оп. 1. - Спр. 50. - Арк . 5.
23 Широкорад А.Б. Указ. соч. - С. 444 - 445.
24 Бестужев И.В. Указ. соч. - С. 37 - 38.
25 Там само. - С. 34 - 35.
26 История России и её ближайших соседей. - М., 2001. - Т. 5. - С. 423.
27 Горев Л. Указ. соч. - С. 229.
28 Широкорад А.Б. Указ.соч. - С. 448.
29 Дюпюи Р. Эрнест, Дюпюи Тревор Р. Всемирная история войн. - СПб.; Москва, 1998.
- Кн. 3: 1800 год - 1925 год. - С. 333.
30 Широкорад А.Б. Указ.соч. - С. 448 - 449.
31 Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі - ЦДІАУК). - Ф. 442.
- Оп. 803. - Спр. 299. - Арк. 2.
32 Державний архів Харківської області (далі - ДАХО). - Ф. 3. - Оп. 172. - Спр. 542. -
Арк. 3; Оп. 179. - Спр. 328. - Арк. 5 - 6 .
33 Бестужев И.В. Указ. соч. - С. 87 -88.
34 Сарбей В.Г. Національне відродження України. - К., 1999. - С 135; Рибалка І.К.
Історія України: Підручник для вузів. - Харків, 1997. - Ч. 2. - С 158.
35 Оборона Севастополя. - СПб., 1904. - С. ЗО.
36 Тарле Е.В. Указ. соч. - Т. 2. - С. 136.
37 ЦДІАУК. - Ф. 442. - On. 804. - Спр. 193. - Арк. 376.
38 Державний архів Автономної Республіки Крим (далі - ДААРК). - Ф. 26. - Оп. 4. - Спр.
ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № б_______________________________________ 45
М. М. Варварцев
1483. - Арк. 7 - 8 ; Державний архів Херсонської області. - Ф. 1. - On. 1. - Спр. 35. - Арк.
5, 49, 58 та ін.
39 Сарбей В.Г. Назв, праця. - С 135; ДААРК. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 19668. - Арк. 16
- 7 0 .
40 Широкорад А.Б. Указ. соч. - С. 454.
41 Дюпюи Р.Эрнст, Дюпюи Тревор Р. Указ. соч. - С. 342.
42 Торопцев А. Мировая история войн. - М., 2003. - С. 705.
43 Горев Л. Указ. соч. - С. 341.
44 Дюпюи Р.Эрнст., Дюпюи Тревор Р. Указ. соч. - С. 344.
45 Историческое наследие Крыма (номер посвящается 150-летию Крымской войны). -
2004. - №6-7. -С. 58-61.
46 Пирогов Н.И. Севастопольские письма и воспоминания. — М., 1950. — С. 9—11.
47 Родина. - 1995. - № 3 - 4. - С. 115.
48 ЦЦІАУК. - ф. 442. - Оп. 1. - Спр. 11738. - Арк. 1 - 2.
49 ДААРК. - Ф. 116. - Оп. 1. - Спр. 850. - Арк. 8.
50 ЦЦІАУК. - ф. 442. - Оп. 32. - Спр. 1. - Арк. 1 - 2.
51 Порудолинский В. Пирогов М. - М., 1969. - С. 196 - 197.
52Родина . - 1995. - № 3 - 4. - С. 114 - 115.
53 Николай Первый и его время: Документы, письма, дневники, мемуары, свидетельст-
ва современников и труды историков. - М., 2000. - Т. 2. - С. 192.
54 Широкорад А.Б. Указ. соч. - С. 466.
55 Выскочков Л. Николай I. - М., 2003. - С. 411.
56 Широкорад A.B. Указ. соч. - С. 468.
57 ЦЦІАУК. - Ф. 442. - Оп. 361-а. - Спр. 317. - Арк. 1 - 8; Томашівський С. Київська
козаччина. - Львів, 1902. - С. 7.
58 Шамрай С. Київська козаччина 1855 p. - К., 1928. - С. 70, 109.
59 Родина . - 1995. - № 3 - 4. - С. 82.
60 Там само. - С. 81.
61 Миллер А.Ф. Краткая история Турции. - М., 1948. - С. 78.
62 ДАХО. - Ф. 3. - Оп. 176. - Спр. 158. - Арк. 2-4, 12, 41; Спр. 163. - Арк. 14; ДААРК.
- Ф. 327. - Оп. 1. - Спр. 953. - Арк. 6.
63ДАХО. - Ф. 3. - Оп. 180. - Спр. 293. - Арк. 1 зв.
64 Широкорад А.Б. Указ. соч. - С. 474.
65 Тарле Е.В. Указ. соч. - Т. 2. - С. 466.
66 Широкорад А.Б. Указ. соч. - С. 477.
67 Див. : Нариси з історії дипломати'України. - К., 2001. - С. 301; Реєнт О. Назв, праця.
- С. 91; Торопцев А. Указ. соч. - С. 707.
68 Тарле Е.В. Указ. соч. - Т. 2. - С. 503.
In the article, the author examines the reasons and beginning of Eastern (Crimean)
War in 1853 - 1856, describes key battle actions of Russia with England, France, Turkey
and Sardinian kingdom on Black Sea and in Crimea. It's about the participation and role
of Ukrainians in this war
M.M.Варварцев (Київ)
ЗАХІД ТА СЛОВ'ЯНСТВО У ПОЛІТИЧНІЙ СПАДЩИНІ
ДЖУЗЕППЕ МАДЗІНІ
У статті розглядається боротьба лідера італійського визвольного ру-
ху Дж.Мадзіні за об'єднання Західної і Східної Європи на засадах демо-
кратії.
Про Джузеппе Мадзіні - мислителя і революціонера - багато писали й
сперечалися ще за його життя. Але й після смерті великого італійця його ім'я
лунало на вирішальних поворотах історії. Сьогодні мадзініана - один з най-
популярніших напрямів у західній історіографії. Досить вказати, що бібліог-
рафічний облік італійських публікацій, здійснюваний від 1950-х pp. Інститу-
том "Дім Мадзіні" в Пізі, уже сягнув 15 тис. В обіг раз у раз вводяться відшу-
46 ______________________________________ ISSN0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № б
|