Проблеми сучасності і мораль науковця

Обговорюються питання наукової етики як на тлі акту альних світових проблем, так і в контексті сучасного розвитку вітчизняної науки. Автори обґрунтовують необхідність розробки і прийняття в Україні етичного кодексу науковця. The issues of ethics of science are discussed in this paper both on t...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2006
Main Authors:	Наумовець, А., Находкін, М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Subjects:	Актуально
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2053
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Проблеми сучасності і мораль науковця / А. Наумовець, М. Находкін // Вісн. НАН України. — 2006. — N 5. — С. 3-10. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859608395718328320
author	Наумовець, А. Находкін, М.
author_facet	Наумовець, А. Находкін, М.
citation_txt	Проблеми сучасності і мораль науковця / А. Наумовець, М. Находкін // Вісн. НАН України. — 2006. — N 5. — С. 3-10. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Обговорюються питання наукової етики як на тлі акту альних світових проблем, так і в контексті сучасного розвитку вітчизняної науки. Автори обґрунтовують необхідність розробки і прийняття в Україні етичного кодексу науковця. The issues of ethics of science are discussed in this paper both on the background of modern world problems and in the context of today’s state of science in Ukraine. The authors substantiate the necessity of elaboration and adoption of the moral code of scientist in Ukraine.
first_indexed	2025-11-28T08:19:29Z
format	Article
fulltext	ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 5 3 АКТУАЛЬНО А. НАУМОВЕЦЬ, М. НАХОДКІН ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ І МОРАЛЬ НАУКОВЦЯ © НАУМОВЕЦЬ Антон Григорович. Академік НАН України. Віце�президент НАН України. НАХОДКІН Микола Григорович. Академік НАН України. Професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. 2006. Історія розвитку науки і техніки у ХХ столітті засвідчила, що не всі відкриття вчених виявилися благодатними для людства (взяти хоча б згубне вдосконален� ня новітньої зброї і техногенне забруднення довкілля). Однак порятунок сучас� ної цивілізації, а тим паче її подальший поступ уже немислимі без якісно нових проривів в інтелектуальній сфері. Причому у парадигмі науково�технологічного прогресу сьогодні має домінувати принцип «не зашкодь» над принципом тоталь� ного прагматизму. Рівень етичності окремої людини і суспільства загалом, мо� ральні засади наукової діяльності у ХХІ столітті стають найважливішою умо� вою і найдієвішим фактором розвитку «на благо» — як у національному, так і планетарному вимірах. Як відомо, засновником учення про мо� раль вважається Арістотель, який увів і сам термін етика [1]. Він визначив ним нау� ку, що вивчає чесноти людського характеру. Ці чесноти узагальнюються у відповідних мо� ральних заповідях, які конституюються в за� конодавстві і передаються новим поколінням у процесі їхнього виховання. У сучасному техногенному суспільстві моральні якості людей набувають першоряд� ного значення. Завдяки вражаючим досяг� ненням науки і техніки людство дістало в своє розпорядження небачені раніше по� Що може бути шкідливіше за людину, яка володіє знанням найскладніших наук, але не має доброго серця? Г.С. Сковорода тужні засоби, які можна використовувати як на творення, так і руйнацію, як на благо, так і зло. Ось чому в ХХI ст. надзвичайно важливим є усвідомлення кожним громадянином своїх морально�етичних обов’язків у стосунках один з одним та суспільством загалом, у став� ленні до природного довкілля, вихованні молодого покоління [2]. За А. Швейцером, «етика є безмежною відповідальністю за все живе» [3]. Однак хоч би якою довершеною була етика, врешті�решт, кожен член суспіль� ства має свободу волі і вибору, щоб само� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 54 стійно, за своїм світоглядом і переконання� ми, діяти в різних ситуаціях на основі влас� них рішень. Кожна людина, котра своїми вчинками порушує морально�етичні норми, завдає шкоди іншим людям, а також середо� вищу існування і всій живій природі. А лю� дина, озброєна міццю знань і не обтяжена мораллю та відповідальністю, здатна спричи� нити значно більші, іноді непоправні руй� нації. Ще Д.І. Фонвізін писав: «Наука у роз� бещеної людини є лютою зброєю чинити зло. Просвіта вивищує лише доброчесну душу». Кожен учений із вадами морального харак� теру, з розмитими етичними критеріями спричиняє своїми діями розширене відтво� рення хибних рис у представників молодого покоління, з якими він взаємодіє. Наука сама по собі не є етичною чи не етичною. З іншого боку, розвиток одно� го лише вчення про мораль не здатний забез� печити гідний рівень моральності суспіль� ства. Наука тільки може вказати, як досягти певної мети, а якої мети сьогодні досягти ще неможливо. Однак сам науковець має визна� чати доцільність і корисність своєї праці. І тут слід керуватися не тільки науковими ар� гументами й роздумами, а насамперед мо� ральними засадами, пам’ятати, що не будь� яка мета виправдовує засоби її досягнення. У сучасному світі, як ніколи раніше, гостро постало питання етизації суспільства. А вче� ний, який нині має доступ до знань, що мо� жуть виявитися для людства або скринькою чудес, або скринькою Пандори, повинен бути людиною з чіткими етичними критеріями, моральними принципами. Ось чому на 18�й Генеральній асамблеї ЮНЕСКО у Парижі ще 20 листопада 1974 року було прийнято «Ре� комендацію про статус наукових праців� ників», ратифіковану урядами більшості країн світу. Українське суспільство не було байдужим до проблем етики й моралі у минулому (див., наприклад, [4]), не байдуже воно і сьогодні, коли ці проблеми набувають особливої зна� чущості. Нам необхідно не лише подолати негативні наслідки, притаманні тоталітарній системі, а й активно протистояти ерозії моралі, ідеології насильства, споживацтва, «успіш� ності» (у вимірах придбаної нерухомості), що, на жаль, культивуються багатьма сучасними засобами масової інформації, і допомогти прогресивному, а значить духовному, мораль� ному розвитку країни в нових соціально�по� літичних реаліях. Вимоги до моральних обо� в’язків ученого сформульовані у статті 5 чин� ного Закону України «Про наукову й науко� во�технічну діяльність» ([5], додаток 2). Велику увагу проблемам етики приділяє спільнота медиків і біологів України [6]. Крім того, Центр досліджень науково�технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України і громадська організація «Ук� раїнська федерація вчених» винесли на об� говорення проект кодексу наукової етики [7], в якому зроблено спробу узагальнити світо� вий досвід та практику розв’язання етичних проблем у науці. У наукових колах циркулю� ють й інші проекти, у Львові, приміром, ви� дано переклад «Кодексу честі науковця», роз� робленого Етичним комітетом Польської академії наук [8]. Отже, вітчизняна наукова спільнота не тільки визнає гостроту цих про� блем для України, а й прагне долучитися до їх розв’язання. Мораль і наука є дуже різними формами суспільної свідомості. Мораль невід� дільна від розв’язання повсякденних життє� вих проблем, ситуацій, в яких задіяні понят� тя, переконання й емоції індивідів. Вона спрямована на формування цілей, устремлінь і правил поведінки в житті, передбачає осо� бистісний вибір вчинків між полюсами доб� ра і зла. Звичайно, мораль перебуває у бага� тосторонніх зв’язках з іншими формами сус� пільної свідомості — філософією, релігією, естетикою, правом, політикою. Політика справляє значний вплив на моральні погля� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 5 5 ди та норми, однак це не применшує вели� чезної ролі індивідуальної свідомості і від� повідальності самої людини. Вищим зако� ном, або так званим «золотим правилом» морал, і є постулат, сформульований ще у Євангелії від Матфія (7:12), що з невелики� ми варіаціями входить до моральних запові� дей багатьох народів і релігій: «Чини з інши� ми людьми так, як ти бажав би, щоб чинили з тобою» (див., наприклад, [9]). Моральні засади дають змогу людині кон� тролювати і внутрішньо мотивувати свої дії, самостійно обґрунтовувати і визначати лінію поведінки у різних суспільних і життєвих ситуаціях. З погляду моралі оцінюються не лише практичні дії людей, вчинки, а й їхні мотиви та наміри. За Демокрітом, бути по� рядною людиною означає «не тільки не чи� нити несправедливо, а й не бажати цього». В ідеалі моральний рівень ученого повинен бути настільки високим, щоб запобігти мож� ливим негативним наслідкам його наукової діяльності. Наука — це постійний діалог людини з природою, метою якого є пошук істини і здо� буття нових знань. Вона використовує для досліджень різні методи — спостереження, аналіз, активний експеримент, адже природа добровільно не розкриває своїх таємниць. Аналіз передбачає поділ досліджуваних об’єктів на складники, відтак вони переста� ють існувати як цілісна система. Вивчаючи квітку, ми вириваємо її із землі, щоб з’ясува� ти будову коріння. Для поглибленого пізнан� ня живих організмів науковці змушені про� водити вівісекцію. Створюючи нові, генетич� но модифіковані організми, отримуючи інші продукти біотехнології, ми не завжди перед� бачаємо, як вони впливатимуть на людину і природне довкілля — сьогодні, завтра, через десятиліття. Активний експеримент часто починається зі спостереження поведінки до� сліджуваних об’єктів в екстремальних і не� безпечних умовах, після чого самі об’єкти мо� жуть загинути. Усе це, очевидно, суперечить моральним заповідям «не вбий» і «не на� шкодь». Або ще такий аспект. Для дослідження ра� діоактивних речовин їх необхідно виробляти, накопичувати, а відтак безпечно захоронюва� ти відходи. Вивчення ядерних реакцій перед� бачає створення штучних умов, у яких вони відбуватимуться, і це, залежно від масштабів, також може бути небезпечним. Отже, науко� вий експеримент у багатьох випадках з погля� ду етики може трактуватися як аморальний. Сумнівно моральними є досліди із клонуван� ня, материнства за наймом, легалізація евта� назії та багато чого іншого. Влада над приро� дою може стати руйнівною і для природи, і для людини (техногенні катастрофи [10], втрата лісових масивів, нестача питної води, патоло� гія автомобільного хаосу, загальна забруд� неність довкілля, тиранія інформації тощо). Виникає реальна небезпека таких незворот� них змін, що можуть поставити під загрозу саме існування планети Земля. Людство давно звернуло увагу на певні діа� лектичні суперечності між наукою та морал� лю. Зокрема, ще Арістотель застерігав: «Хто рухається вперед у науках, але відстає у мо� ралі, той більше йде назад, ніж уперед» [1]. Отже, наука й етика повинні розвиватися одночасно, причому етика має стати конт� рольним механізмом для наукової діяльності. Дефіцит ресурсів Землі — природних копа� лин, енергоносіїв, продуктів харчування, води, а також необхідність ліквідовувати або компенсувати шкоду, раніше завдану природі і людству, потребують інтенсивного розвит� ку науки й техніки. Адже не можна забувати, що науково�технологічний прогрес, окрім потенційно небезпечних наслідків, має і ве� личезний потенціал творення, який реалі� зується через такі функції: • пізнання природи, зменшення залежності людини від несприятливих умов навко� лишнього світу, що невпинно змінюється; • розв’язання проблем питної води та харчу� вання людства; ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 56 • енергозабезпечення, створення енерго� ощадливих технологій; • звільнення людини від тяжкої виснажли� вої праці; • розвиток засобів транспорту та обміну ін� формацією; • охорона здоров’я, розв’язання екологічних проблем; • виховання та навчання молоді в нових умо� вах життя. У цьому сенсі можна, очевидно, виправ� дати і ризик використання ядерної енергії в мирних цілях, і деякі ризиковані біологічні та інші експерименти. Людині притаманне невпинне прагнення пізнати світ та компен� сувати нестачу життєво необхідних, уже розвіданих ресурсів на Землі. Однак цей процес може призвести до багатьох загроз, якщо не забезпечити гармонійного розвит� ку етики науки й етики суспільства, тобто етизації суспільства. Нині громадська дум� ка дедалі більше повертається до проблем людини, її устремлінь та цінностей. На зміну ідеалам антропоцентризму («людина — цар природи») та соціоцентризму, в яких просте� жується зневажання природи і відрив соці� уму від Всесвіту, приходить усвідомлення того, що людина — частинка, союзник і спів� творець природи. Отже, світ є полем спіль� ної еволюції людини та навколишнього при� родного середовища. Тому етизація суспіль� ства має бути спрямована, з одного боку, на стримування агресивного руйнівного впли� ву на людину і природу, що є результатом бездумного використання досягнень науки і техніки, а з другого боку — на збереження та всебічний розвиток моралі, формування нового мислення у кожної людини, усвідом� лення нею необхідності здобуття нових знань для подальшого розумного розвитку цивілізації [11]. Приймаючи ті або інші рішення, ми повинні пам’ятати, що у май� бутньому вони можуть вплинути на життє� діяльність людства. Це накладає велику відповідальність на вчених як найбільш ос� вічених членів суспільства за наслідки, зу� мовлені їхніми науковими здобутками, висновками та вчинками. Франсуа Рабле ще в ХVІ ст. чітко сформулював думку про важ� ливість моралі в науці: «Наука без совісті спустошує душу» («Гаргантюа і Пантагрю� ель»). А Фредерік Жоліо�Кюрі уже в ХХ ст. додав: «Вчені не повинні бути співучасни� ками тих, кому недосконала соціальна будо� ва дає можливість використовувати резуль� тати наукових робіт в егоїстичних та зло� вмисних цілях». Етика науки формулює свої вимоги, вихо� дячи з високої оцінки ролі науки в житті суспільства, у збереженні та розвитку куль� тури, обстоюванні істини. Вона є системою моральних норм і правил, які регулюють дії та взаємовідносини науковців, їхню мораль� ну відповідальність перед суспільством за нехтування можливих негативних наслідків нерозумного використання результатів пев� них досліджень. Етика науки охоплює пра� вила та норми професійної етики. Це не тільки такі загальні моральні засади, як «не кради», тобто заборона й зосудження плагіа� ту, та «не бреши» — не фальсифікуй даних, а й інші норми, що випливають з величезної соціальної ролі науки. Вимогами професій� ної етики, зокрема етики науки, є такі: • бездоганне виконання своїх фахових обо� в’язків; • діяльне ставлення до світу, спрямоване на досягнення певних цінностей, засад та ідеа� лів (а коли мораль порушується, то має бути соромно, бо сором — це гнів, зверне� ний на себе); • повага до людини незалежно від її стано� вища у суспільстві; • обстоювання істини («Платон мій друг, та істина дорожча»); • побудова висновків на основі ретельно пе� ревірених фактів, надійно встановлених законів природи, з використанням «заліз� ної» логіки; ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 5 7 • дотримання принципу «не зашкодь при� роді», адже не кожна мета виправдовує за� соби її досягнення; • використання науки на благо суспільства, відмова від ризикованих експериментів, особливо великомасштабних; • уважне ставлення до конструктивної кри� тики, тверезе сприйняття порад; • проведення дискусій у такій формі, щоб вони не переростали у неприязнь або во� рожість (яскравий приклад — дискусія Н. Бора з А. Ейнштейном [12]); • особиста і професійна чесність; • поширення знань та застережень від неро� зумного використання досягнень науки й техніки; • поєднання наукової сумлінності з особис� тою чесністю, засудження кон’юнктурщи� ни, кар’єризму, монополії наукових шкіл; • активна боротьба з псевдонаукою, особли� во в часи соціального бродіння в суспіль� стві, коли з’являється безліч «пророків», «ясновидців», «екстрасенсів». Кожен учений як член суспільства має ви� конувати не тільки вимоги професійної ети� ки, а й дотримуватися загальних моральних норм. Мораль діє опосередковано — через дисципліну і жорсткі форми конкретної діяльності людини в соціумі. Особливості моралі вченого полягають у тому, що його знання, професіоналізм та вміння повинні зростати разом зі свободою його волі. А сво� бода волі потребує культури, гуманності, самодисципліни, скромності та сумлінного виконання своїх обов’язків стосовно вихо� вання молодої зміни, бо моральність поро� джує моральність і навпаки. Свобода вчено� го має виявлятися в стійкості проти згубних впливів споживацької моралі, нігілізму й занепаду, розпусти, агресивності тощо. Агре� сивність взагалі�то притаманна людині як біосоціальній істоті, про що, зокрема, свід� чать численні війни в історії цивілізації. Хоча підготовка до війн, як відомо, сприяла роз� витку науки й техніки, однак вони завжди були найбільшим лихом для людства. Тому агресивність слід сублімувати в активність, спрямовану на подолання труднощів і пере� пон на шляху подальшого розвитку нашої цивілізації. Надзвичайно важливою формою людської взаємодії, без якої не може обходитися жод� на людина, є спілкування. У процесі спілку� вання відбувається обмін враженнями, фахо� вими та побутовими навичками, знаннями і досвідом, роздумами, емоціями, мріями, пе� реживаннями. А все це разом і формує осо� бистість. У спілкуванні люди виробляють й основні засади нормативної моралі [13]. Вод� ночас моральними вимірами спілкування є толерантність, повага, співчуття, любов, без яких будь�яка дискусія переростає у непри� язнь і ворожнечу. Iсторія людства свідчить, що наука і техні� ка розвиваються набагато стрімкіше, ніж мораль суспільства. Науковий прогрес ство� рив передумови для формування індустрі� альної цивілізації, яка досить швидко, при� близно через два століття, перейшла у пост� індустріальну. На жаль, етика розвивалася значно повільніше. Мораль капіталізму, що сповідує експлуатацію й відчуження людей, виявила необмежений егоїзм, насильство, ра� дикалізм та інші негативні риси, під впливом яких людина відчуває втрату сенсу свого бут� тя. Ідеалістична соціалістична мораль, як і будь�який ідеал, виявилася нереалізованою, а намагання втілити її засади в СРСР тоталі� тарними методами призвело до гігантських людських втрат. Ідеї націоналізму й расизму, наприклад у фашистській Німеччині, також явили світові своє жахне обличчя. А жан� дармські операції США в інших країнах (Аф� ганістан, колишня Югославія, Ірак) викли� кають відразу і протест, зокрема, у вигляді такого крайнього негативізму, як тероризм. Хтось із філософів сказав, що тероризм є не� правильною відповіддю на правильно по� ставлені запитання. Виявилося також, що ані ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 58 стара християнська чи інша релігійна мораль, ані демократія не спроможні протистояти занепаду культури, споживацькій психології, егоїзму, насильству, міжетнічній та націо� нальній ворожнечі, розпусті, депопуляції тощо [2,14]. Дедалі частіше звучать тривожні запитання: чи виживе західна цивілізація, чи не настане кінець історії в її західному варі� анті? Відсутність упевнених відповідей на них та потенційна загроза нової світової вій� ни між західною і південно�східними цивілі� заціями не сприяють оптимістичному погля� ду на майбутнє людства. В цій драматичній ситуації є ще одна важлива обставина, що безпосередньо стосується вчених. Держави завжди намагаються за допомогою науки за� безпечувати свої армії найновішою зброєю та іншою військовою технікою. Однак нині по� чинає серйозно обговорюватися ідея зовсім незвичного замовлення вченим — на виве� дення нової породи людей�суперменів з не� баченими раніше фізичними, розумовими і психічними здібностями. Це так звані «лю� дени», які могли б забезпечити перемогу в зіткненні цивілізацій [2, 14]. Науковці пере� дусім мають самі підготуватися до відповіді на запитання, чи є така діяльність мораль� ною. Це ще раз підкреслює життєво важливе значення випереджальної розробки проблем етики стосовно прогресу науки. Діалектичне подолання суперечностей між почуттями і знаннями є основою неперервного розвитку етики. За своє май� бутнє та майбутнє своїх нащадків відповідає сама людина. Вона не може покласти відпові� дальність за розвиток планети ні на Бога, ні на долю, ні на інших людей, ні на щось інше — тільки на себе. «Бути людиною — це відчува� ти відповідальність. Відчувати сором перед злиднями, які, здавалося б, і не залежать від тебе. Пишатися кожною перемогою, отрима� ною колегами. Усвідомлювати, що, укладаю� чи свою цеглину, і ти допомагаєш будувати світ» (А. Сент�Екзюпері). Добро стає повноцінним, коли людина не забуває про мораль, і замість запізнілих до� корів та самовиправдань переймається реаль� ними турботами, стражданнями та радощами інших людей, коли на перший план виходять вищі емоції — відчуття краси, співпереживан� ня, симпатія, любов, радість спілкування та взаєморозуміння, безмірна турбота про нашу тендітну Землю. Особливе значення має мораль у сучасній Україні, яка перебуває у стані творення но� вого суспільства. Почуття безсилля, депресії, байдужості одних, цинізм, жадібність, злоба і рвацтво інших, незавершеність формуван� ня національної ідеї та шалена мас�медійна пропаганда насильства, розпусти і спожи� вацької психології створюють негативне мо� ральне поле в суспільстві, яке пригнічує Ук� раїну. Запорукою її відродження і поступу є докорінна зміна соціальних основ сприйнят� тя дійсності. Тому одним з найважливіших завдань нашої держави має стати формуван� ня і розвиток високих моральних засад у мо� лодого покоління, зокрема наукової молоді. Останнім часом питання наукової етики викликають підвищений інтерес і ши� роко обговорюються вченими у зв’язку з тим, що було оприлюднено скандальні факти нау� кового шахрайства в таких всесвітньо відо� мих фізичних дослідних центрах, як лабора� торії фірми Белл і Лоуренсівська національ� на лабораторія у Берклі (США) [15,16]. Наукова спільнота не лише рішуче засудила ганебну поведінку самих авторів псевдовід� криттів, а й піддала гострій критиці їхніх на� укових керівників, які, не беручи участі в експериментах і не аналізуючи належним чином їхніх результатів, легковажно стави� ли свої підписи під відповідними публікаці� ями. Зовсім недавно аналогічний скандал, цього разу в галузі біології, спалахнув у Пів� денній Кореї. Світове наукове співтовариство, занепо� коєне подібними явищами, замислюється над ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 5 9 тим, як їм протидіяти. Очевидно, що їх пер� шопричиною є кричуще порушення науков� цями норм професійної етики, ігнорування ними випробуваного багатьма поколіннями вчених методу досліджень, який вимагає до� ведення відтворюваності експериментів, ура� хування можливого впливу всіх зовнішніх чинників, ретельного аналізу похибок вимі� рювань тощо. Серед факторів, які підштов� хують морально нестійких науковців до по� рушення етичних норм, учасники дискусії на першому місці називають стару, як світ, при� чину — так званий кар’єрний тиск. Це спо� нукає дослідника видавати «на гора» якомо� га більше публікацій, бажано сенсаційного характеру (принцип «publish or perish» — «публікувати або гинути»; у вільному пере� кладі — «видавати чи голодувати», що нага� дує шекспірівське «бути чи не бути») [17,18]. Скажімо, замішаний в одному зі згаданих скандалів Ян Шьон, співробітник (уже ко� лишній) лабораторій Белл, друкував у серед� ньому одну статтю за вісім днів, причому ба� гато з цих робіт виходили у найпрестижні� ших журналах — «Science» і «Nature» [15,16]. Слід відверто визнати, що гонитва за ве� ликою кількістю публікацій має безліч про� явів і в нашій країні — як серед дисертантів, так і з�поміж тих, хто претендує на гранти або вже має звітувати про виконання різних про� ектів. Адже нині основою оцінок наукової роботи і за кордоном, і в Україні є кількісний, а не якісний принцип. Бідними були б у наш час класики, які виношували свої праці ро� ками! Наприклад, видатний фізик, лауреат Нобелівської премії академік І.Є. Тамм мав «лише» 55 публікацій (до речі, за оцінкою експертів, п’ять із них були гідними Нобелів� ських премій). Звичайно, тепер завдяки вдо� сконаленню експериментальної та комп’ю� терної техніки продуктивність наукової пра� ці різко зросла. Але треба визнати, що в без� межному океані сучасних публікацій надто велика частка тих, які лише створюють ін� формаційний шум. Справжньою пошестю стала у нас практика приписування керів� ників та інших «корисних» людей до автор� ських колективів, завдяки чому легше опуб� лікувати статтю, одержати премію чи кошти на видання монографії. Причому часто всім очевидно, що приписана особа не зробила творчого внеску в роботу, а то й зовсім не ро� зуміється на предметі дослідження. Недарма в дискусії, яка розгорнулася після викриття недавніх резонансних фактів наукового шах� райства, прозвучали пропозиції супроводжу� вати всі публікації довідками про доробок кожного зі співавторів. Наші міста нині рясніють оголошеннями, де пропонують написати за доступну ціну курсові та дипломні роботи або ж навіть дисертації. А як розширилися можливості подібного «сервісу» завдяки диву інформа� ційного суспільства — Інтернету! Горе буде нашій країні, якщо кількість таких дипломо� ваних «фахівців» досягне критичної маси. Навряд чи цю небезпеку вдасться відверну� ти лише зусиллями правоохоронних органів, ВАК чи професури. Єдиним надійним анти� дотом (протиотрутою) може бути тільки твердо засвоєна мораль, що не дозволить мо� лодій людині ступити на цей ганебний шлях. І, звісно, надзвичайно важливою є активна позиція всіх чесних науковців. Серед заходів з подальшого вдосконалення діяльності НАН України, недавно затвердже� них її Президією, передбачено, зокрема, і ство� рення комісії Академії з наукової етики. У зв’язку з цим дуже своєчасним й актуальним є обговорення і прийняття кодексу наукової етики, який доцільно було б доповнити клят� вою вченого, подібно до клятви Гіппократа у лікарів. Зрозуміло, не можна плекати ілюзій, що сам факт існування кодексу і навіть клят� ва стануть гарантією стовідсоткової мораль� ності наукової спільноти. На жаль, людство досить глибоко уражене лицемірством, ци� нізмом та іншими гріхами, і клятвопорушни� ків у ньому ніколи не бракувало. І все�таки 10 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 5 кодекс наукової етики був би своєрідним ка� мертоном, наявність якого давала б змогу чіт� кіше виявляти відхилення від моралі і ство� рювати довкола її порушників атмосферу гро� мадського осуду, зону відчуження. До цього спонукає наша відповідальність за розвиток суспільства, долю прийдешніх поколінь і всієї планети Земля. Актуальні проблеми наукової етики та інно� ваційної культури недавно ґрунтовно обговорю� валися на міжнародному симпозіумі, що від� бувся в Києві під егідою Міжнародної асоціації академій наук, ЮНЕСКО і НАН України [19]. Сподіватимемося, що людство загалом та громадяни України зокрема знайдуть спосіб подальшого розвитку і реалізації засад ети� ки й моралі — єдиний шлях до самозбережен� ня, на якому до вчених справедливо висува� тимуть підвищені вимоги. 1. Аристотель. Этика / Пер. Н.В. Брагинской, Т.А. Миллер. — М.: Изд. АСТ, 2002. — 942 с. 2. Нейсбит Дж. Высокая технология, глубокая гуман� ность. Технология и наши поиски смысла.— М.: Транзиткнига, 2005. — 382 с. 3. Швейцер А. Благоговение перед жизнью / Пер. с англ. — М.: 1992. — Раз.: Культура и этика. — С. 92. 4. Нападиста В.Г. Історія етики в Україні (Друга полови� на ХIХ — початок ХХ ст.). — К.: Либідь, 2004. — 240 с. 5. Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень. — К.: Академвидав, 2004. — 208 с. 6. Ю. Кундієв, О. Дембновецький, М. Чащин, Р. Рудий. Біоетика — новий ступінь інтеграції природничих і гуманітарних наук // Вісн. НАН України. — 2002. — № 11. — С. 11—17. 7. Кодекс наукової етики // Наука та наукознавст� во. — 2005. — № 3. — С. 31—37. 8. Кодекс честі науковця, або етичні норми та добрі манери у науці /Пер. з польс.; Етичний комітет Польської академії наук.— Львів: Галицька видав� нича спілка, 2003. 9. Bowker J. World Religions. — London: D. Kindersley, 2003. — Р. 208. 10. Зербіно Д., Гжегоцький М. Екологічні катастрофи у світі та в Україні. — Львів: Академ. вид�во БаК, 2005. — 272 с. 11. Вайскопф В. Физика в двадцатом столетии / Пер. с англ. — М.: Атомиздат, 1977. — Раз.: Наука и эти� ка. Значение науки. — C. 238—265. 12. Бор Н. Атомная физика и человеческое познание / Пер. с англ. — М.: ИЛ, 1961. — 152 с. — Раз.: Един� ство знаний.— С. 95—114. 13. Малахів В.А. Етика. — 5�те вид. — К.: Либідь, 2004. — 384 c. 14. Граф С., Ласло Є., Рассел П. Революция сознания. Трансатлантический диалог. — М.: Изд. АСТ, 2004. — 248 с. 15. Durrani M. Misconduct strikes the heart of physics // Physics World. — 2002. — № 11. — P. 6—7. 16. Goodstein D. In the matter of J. Hendrik Schoen // Там само. — P. 17—18. 17. De Carvalho L.B. Pressure also leads to worthless publications // Nature. — 2006. — 439. — P. 784. 18. Lawrence P.A. The politics of publication // Там само.— 2003. — 422. — P. 259—261. 19. Фундаментальные исследования в современном инновационном процессе: организация, эффектив� ность, интеграция. — Киев: Феникс, 2004. — С. 485—513. А. Наумовець, М. Находкін ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ І МОРАЛЬ НАУКОВЦЯ Р е з ю м е Обговорюються питання наукової етики як на тлі акту� альних світових проблем, так і в контексті сучасного розвитку вітчизняної науки. Автори обґрунтовують необхідність розробки і прийняття в Україні етичного кодексу науковця. A. Naumovets, M. Nakhodkin THE ISSUES OF THE PRESENT AND THE MORALS OF THE SCIENTIST S u m m a r y The issues of ethics of science are discussed in this paper both on the background of modern world problems and in the context of today’s state of science in Ukraine. The authors substantiate the necessity of elaboration and adoption of the moral code of scientist in Ukraine. Автори вдячні академікові НАН України Ю.І. Кунді� єву за корисні поради, висловлені при обговоренні рукопису цієї статті.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2053
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-28T08:19:29Z
publishDate	2006
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Наумовець, А. Находкін, М. 2008-09-08T11:20:12Z 2008-09-08T11:20:12Z 2006 Проблеми сучасності і мораль науковця / А. Наумовець, М. Находкін // Вісн. НАН України. — 2006. — N 5. — С. 3-10. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2053 Обговорюються питання наукової етики як на тлі акту альних світових проблем, так і в контексті сучасного розвитку вітчизняної науки. Автори обґрунтовують необхідність розробки і прийняття в Україні етичного кодексу науковця. The issues of ethics of science are discussed in this paper both on the background of modern world problems and in the context of today’s state of science in Ukraine. The authors substantiate the necessity of elaboration and adoption of the moral code of scientist in Ukraine. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Актуально Проблеми сучасності і мораль науковця THE ISSUES OF THE PRESENT AND THE MORALS OF THE SCIENTIST Article published earlier
spellingShingle	Проблеми сучасності і мораль науковця Наумовець, А. Находкін, М. Актуально
title	Проблеми сучасності і мораль науковця
title_alt	THE ISSUES OF THE PRESENT AND THE MORALS OF THE SCIENTIST
title_full	Проблеми сучасності і мораль науковця
title_fullStr	Проблеми сучасності і мораль науковця
title_full_unstemmed	Проблеми сучасності і мораль науковця
title_short	Проблеми сучасності і мораль науковця
title_sort	проблеми сучасності і мораль науковця
topic	Актуально
topic_facet	Актуально
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2053
work_keys_str_mv	AT naumovecʹa problemisučasnostíímoralʹnaukovcâ AT nahodkínm problemisučasnostíímoralʹnaukovcâ AT naumovecʹa theissuesofthepresentandthemoralsofthescientist AT nahodkínm theissuesofthepresentandthemoralsofthescientist

Проблеми сучасності і мораль науковця

Institution

Similar Items