Чи писав Іван Мазепа листи до хрещениці Мотрі Кочубей?
Метою дослідження-розслідування є вивчення доказів авторства листів гетьмана Івана Мазепи до хрещениці Мотрі. Завдяки проблемно-аналітичному методу автор ретельно дослідив-осмислив документи, публікації, в яких ішлося про контекст подій 1704, 1707–1708 рр. та стосунки генерального судді Василя Кочуб...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 2025 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2025
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205983 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Чи писав Іван Мазепа листи до хрещениці Мотрі Кочубей? / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 2025. — № 2. — С. 139-144. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-205983 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Павленко, С. 2025-08-22T12:10:56Z 2025 Чи писав Іван Мазепа листи до хрещениці Мотрі Кочубей? / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 2025. — № 2. — С. 139-144. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205983 94 (477) 10.58407/litopis.250215 Метою дослідження-розслідування є вивчення доказів авторства листів гетьмана Івана Мазепи до хрещениці Мотрі. Завдяки проблемно-аналітичному методу автор ретельно дослідив-осмислив документи, публікації, в яких ішлося про контекст подій 1704, 1707–1708 рр. та стосунки генерального судді Василя Кочубея, членів його родини з володарем булави. Новизною матеріалу є те, що завдяки детальному огляду джерел автору вперше вдалося з’ясувати, що ініціатор доносу на правителя Гетьманщини формулював головні тези свого звинувачення без чіткого плану, в основному вже в дорозі до російських можновладців. Крім того, для зустрічі з ними він узяв низку допоміжних матеріалів, зокрема й листування Мазепи з хрещеницею. Але останнє не фігурувало в доносі. Листи були виявлені лише після арешту В. Кочубея. Інтимна кореспонденція за змістом не несла викривальної інформації про антимосковські погляди гетьмана, не свідчила про його аморальність, навпаки підтверджувала розсудливість, виваженість керманича в делікатній справі стосунків зі своєю хрещеницею. Висновки. Стаття спростовує версію про те, що насправді листи до Мотрі, хрещениці Мазепи, написав хтось із підлеглих Василя Кочубея на його прохання. Таку підробку легко було спростувати, звіривши почерк гетьмана з письмом виготовленого фальсифікату. Донощик навряд чи б наважився йти на такий крок, адже подібні дії легко викривалися та не давали йому істотних плюсів в обвинувачувальному процесі. The purpose of the publication-research is to study the evidence of the authorship of Hetman Ivan Mazepa ʼs letters to his goddaughter Motria. Using a problem-analytical method, the author meticulously researched and analyzed documents and publications concerning the context of events of 1704, 1707–1708, and the relationships of general judge Vasyl Kochubey and his family members with the Hetman. The scientific novelty of the material lies in the detailed review of sources, which allowed the author to discover for the first time that the initiator of the denunciation against the hetman of the Hetmanate formulated the main points of his accusation without a clear plan. In addition, for the meeting with them, he brought a number of supplementary materials, including Mazepaʼs correspondence with his goddaughter. However, the latter did not appear in the denunciation. Letters were discovered only after the arrest of V. Kochubey. The intimate correspondence did not contain incriminating information about the Hetmanʼs anti- Moscow views, nor did it testify to his immorality; on the contrary, it confirmed his prudence and balance in the delicate matter of his relationship with his goddaughter. Conclusions. The article refutes the version that letters to Motria, Mazepaʼs goddaughter, were actually written by someone from Vasyl Kochubeyʼs subordinates at his request. Such a forgery would have been easily disproven by comparing the hetmanʼs handwriting with that of the fabricated forgery. The informant would hardly have dared to take such a step, as such actions were easily exposed and did not give him significant advantages in the accusatory process. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Розвідки. Дискусії Чи писав Іван Мазепа листи до хрещениці Мотрі Кочубей? Did Ivan Mazepa write letters to his goddaughter Motria Kochubey? Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Чи писав Іван Мазепа листи до хрещениці Мотрі Кочубей? |
| spellingShingle |
Чи писав Іван Мазепа листи до хрещениці Мотрі Кочубей? Павленко, С. Розвідки. Дискусії |
| title_short |
Чи писав Іван Мазепа листи до хрещениці Мотрі Кочубей? |
| title_full |
Чи писав Іван Мазепа листи до хрещениці Мотрі Кочубей? |
| title_fullStr |
Чи писав Іван Мазепа листи до хрещениці Мотрі Кочубей? |
| title_full_unstemmed |
Чи писав Іван Мазепа листи до хрещениці Мотрі Кочубей? |
| title_sort |
чи писав іван мазепа листи до хрещениці мотрі кочубей? |
| author |
Павленко, С. |
| author_facet |
Павленко, С. |
| topic |
Розвідки. Дискусії |
| topic_facet |
Розвідки. Дискусії |
| publishDate |
2025 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський літопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Did Ivan Mazepa write letters to his goddaughter Motria Kochubey? |
| description |
Метою дослідження-розслідування є вивчення доказів авторства листів гетьмана Івана Мазепи до хрещениці Мотрі. Завдяки проблемно-аналітичному методу автор ретельно дослідив-осмислив документи, публікації, в яких ішлося про контекст подій 1704, 1707–1708 рр. та стосунки генерального судді Василя Кочубея, членів його родини з володарем булави.
Новизною матеріалу є те, що завдяки детальному огляду джерел автору вперше вдалося з’ясувати, що ініціатор доносу на правителя Гетьманщини формулював головні тези свого звинувачення без чіткого плану, в основному вже в дорозі до російських можновладців. Крім того, для зустрічі з ними він узяв низку допоміжних матеріалів, зокрема й листування Мазепи з хрещеницею. Але останнє не фігурувало в доносі. Листи були виявлені лише після арешту В. Кочубея. Інтимна кореспонденція за змістом не несла викривальної інформації про антимосковські погляди гетьмана, не свідчила про його аморальність, навпаки підтверджувала розсудливість, виваженість керманича в делікатній справі стосунків зі своєю хрещеницею.
Висновки. Стаття спростовує версію про те, що насправді листи до Мотрі, хрещениці Мазепи, написав хтось із підлеглих Василя Кочубея на його прохання. Таку підробку легко було спростувати, звіривши почерк гетьмана з письмом виготовленого фальсифікату. Донощик навряд чи б наважився йти на такий крок, адже подібні дії легко викривалися та не давали йому істотних плюсів в обвинувачувальному процесі.
The purpose of the publication-research is to study the evidence of the authorship of Hetman Ivan Mazepa ʼs letters to his goddaughter Motria. Using a problem-analytical method, the author meticulously researched and analyzed documents and publications concerning the context of events of 1704, 1707–1708, and the relationships of general judge Vasyl Kochubey and his family members with the Hetman.
The scientific novelty of the material lies in the detailed review of sources, which allowed the author to discover for the first time that the initiator of the denunciation against the hetman of the Hetmanate formulated the main points of his accusation without a clear plan. In addition, for the meeting with them, he brought a number of supplementary materials, including Mazepaʼs correspondence with his goddaughter. However, the latter did not appear in the denunciation. Letters were discovered only after the arrest of V. Kochubey. The intimate correspondence did not contain incriminating information about the Hetmanʼs anti- Moscow views, nor did it testify to his immorality; on the contrary, it confirmed his prudence and balance in the delicate matter of his relationship with his goddaughter.
Conclusions. The article refutes the version that letters to Motria, Mazepaʼs goddaughter, were actually written by someone from Vasyl Kochubeyʼs subordinates at his request. Such a forgery would have been easily disproven by comparing the hetmanʼs handwriting with that of the fabricated forgery. The informant would hardly have dared to take such a step, as such actions were easily exposed and did not give him significant advantages in the accusatory process.
|
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205983 |
| citation_txt |
Чи писав Іван Мазепа листи до хрещениці Мотрі Кочубей? / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 2025. — № 2. — С. 139-144. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pavlenkos čipisavívanmazepalistidohreŝenicímotríkočubei AT pavlenkos didivanmazepawriteletterstohisgoddaughtermotriakochubey |
| first_indexed |
2025-11-25T23:31:30Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:31:30Z |
| _version_ |
1850584766245502976 |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2025. № 2
139
РОЗВІДКИ. ДИСКУСІЇ
УДК 94 (477)
Сергій Павленко
•
ЧИ ПИСАВ ІВАН МАЗЕПА ЛИСТИ ДО ХРЕЩЕНИЦІ МОТРІ КОЧУБЕЙ?
•
DID IVAN MAZEPA WRITE LETTERS TO HIS GODDAUGHTER MOTRIA KOCHUBEY?
DOI: 10.58407/litopis.250215
© С. Павленко, 2025. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5388-6875
Метою дослідження-розслідування є вивчення доказів авторства листів гетьмана Івана Мазе-
пи до хрещениці Мотрі. Завдяки проблемно-аналітичному методу автор ретельно дослідив-осмис-
лив документи, публікації, в яких ішлося про контекст подій 1704, 1707–1708 рр. та стосунки гене-
рального судді Василя Кочубея, членів його родини з володарем булави.
Новизною матеріалу є те, що завдяки детальному огляду джерел автору вперше вдалося з’ясу-
вати, що ініціатор доносу на правителя Гетьманщини формулював головні тези свого звинувачен-
ня без чіткого плану, в основному вже в дорозі до російських можновладців. Крім того, для зустрічі
з ними він узяв низку допоміжних матеріалів, зокрема й листування Мазепи з хрещеницею. Але ос-
таннє не фігурувало в доносі. Листи були виявлені лише після арешту В. Кочубея. Інтимна корес-
понденція за змістом не несла викривальної інформації про антимосковські погляди гетьмана, не
свідчила про його аморальність, навпаки підтверджувала розсудливість, виваженість керманича в
делікатній справі стосунків зі своєю хрещеницею.
Висновки. Стаття спростовує версію про те, що насправді листи до Мотрі, хрещениці Мазе-
пи, написав хтось із підлеглих Василя Кочубея на його прохання. Таку підробку легко було спросту-
вати, звіривши почерк гетьмана з письмом виготовленого фальсифікату. Донощик навряд чи б на-
важився йти на такий крок, адже подібні дії легко викривалися та не давали йому істотних плюсів
в обвинувачувальному процесі.
Ключові слова: донощик, Кочубей, Мазепа, листи, Мотря, підробка.
•
The purpose of the publication-research is to study the evidence of the authorship of Hetman Ivan Ma-
zepaʼs letters to his goddaughter Motria. Using a problem-analytical method, the author meticulously re-
searched and analyzed documents and publications concerning the context of events of 1704, 1707–1708,
and the relationships of general judge Vasyl Kochubey and his family members with the Hetman.
The scientific novelty of the material lies in the detailed review of sources, which allowed the author to
discover for the first time that the initiator of the denunciation against the hetman of the Hetmanate formu-
lated the main points of his accusation without a clear plan. In addition, for the meeting with them, he bro-
ught a number of supplementary materials, including Mazepaʼs correspondence with his goddaughter. Ho-
wever, the latter did not appear in the denunciation. Letters were discovered only after the arrest of V. Ko-
chubey. The intimate correspondence did not contain incriminating information about the Hetmanʼs anti-
Moscow views, nor did it testify to his immorality; on the contrary, it confirmed his prudence and balance
in the delicate matter of his relationship with his goddaughter.
Conclusions. The article refutes the version that letters to Motria, Mazepaʼs goddaughter, were actual-
ly written by someone from Vasyl Kochubeyʼs subordinates at his request. Such a forgery would have been
easily disproven by comparing the hetmanʼs handwriting with that of the fabricated forgery. The informant
would hardly have dared to take such a step, as such actions were easily exposed and did not give him sig-
nificant advantages in the accusatory process.
Key words: informer, Kochubey, Mazepa, letters, Motria, forgery.
Сіверянський літопис. 2025. № 2
140
Як перший публікатор послань І. Мазепи до Мотрі Кочубей Д. Бантиш-Каменський,
так і наступні (зокрема В. Різниченко1, Є. Пеленський2, В. Шевчук3) були впевнені в їхній
автентичності. Першою поставила під сумнів написання гетьманом листів до своєї хреще-
ниці кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України
НАНУ Олена Дзюба4. На її думку, «наявні джерела однозначно не підтверджують автор-
ство І. Мазепи»5, бо «відсутні оригінали», «обставини оприлюднення також викликають
сумніви щодо автентичності цих пам’яток»6. Крім цього, дослідниця звернула увагу на
хворобу гетьмана, який через це навряд чи міг «власноруч писати листи Мотрі, коли на-
віть підписувати свої універсали та офіційні листи йому було дуже важко»7. О. Дзюба
припустила, що «любовні послання були написані кимось іншим на замовлення Кочубе-
їв»8.
Доктор історичних наук В. Ададуров взагалі приписав створення згаданих листів
І. Борщаку, мовляв, їхній зміст історик узяв із діалогів твору Б. Лепкого «Мотря»
(1926 р.): «…він наважився на очевидну інтелектуальну провокацію, опублікувавши як
автентичні 12 листів гетьмана до дами його серця»9. На думку вченого, герой його дослід-
ження видав «сфальсифіковані ним свідчення за правдиві джерела»10.
Вищезгадані цікаві версії-інтерпретації існуючих джерел, зрозуміло, мають право на
існування. Вони якоюсь мірою є основою для тез та аргументів тих дослідників, які б уза-
галі воліли бачити гетьмана на схилі літ без цього «любовного сюжету», що інтригує. Так,
справді в цій історії є багато підозрілих моментів, більше схожих на підступи недоброзич-
ливців володаря булави.
І все ж, попри це, ми схильні висловити контраргументи на користь того, що листи
І. Мазепи, як і його кохання до юної Мотрі, усе ж таки були реальними.
По-перше, копію гетьманських послань, як стверджував їх публікатор, він зняв у
«Коллежском архиве»11 («Малорос. дела Кол. архива, 1708 года, № 19»12). Далі Д. Бан-
тиш-Каменський зробив таку приписку: «Подлинные возвращены Мазепе графом Голов-
киным при следующем отзыве: “Разбирая взятые у Кочубея письма, нашли мы между
прочими некоторыя письма и цидулы Вашего ль Сіятельства (Мазепи – С.П.) рукою, или
чьею иною писанные к дочери его Кочубеевой, которыя подлинныя, не переписывая и ни-
кому оных не показывая к Вашему Сіятельству, за печатью при сем посылаем”»13. Канц-
лер Г. Головкін сумнівався, чи писав згадане гетьман власноруч, але це й зрозуміло: доне-
сення, які І. Мазепа направляв до нього чи царя, складали-компонували канцеляристи. Та-
кою була тогочасна практика! Володар булави викликав канцеляриста та диктував йому
текст, а потім підписував відредагований варіант. Саме тому Г. Головкін не був упевне-
ний, чи насправді любовні послання належали правителю Гетьманщини. Отже, сумнів
канцлера не можна брати як аргумент у тому, що ще в 1708 р. вищий урядовець не пові-
рив у реальність цих послань.
По-друге, відсутність оригіналів листів (їх отримав І. Мазепа!) не є прямим доказом
того, що копії – це фальшивки, майстерно виготовлені недоброзичливцями правителя
України. Хоча канцлер заспокоїв гетьмана, що не давав вказівки переписувати листи, усе
ж це було зроблено й відповідні сторінки покладено у слідчу справу В. Кочубея. Росій-
ським урядовцям, царю важливо було мати на всякий випадок таке досьє на І. Мазепу,
який, хоч і був корисним у своїх оглядах політичної ситуації на рубежах Московії, але й
дратував незалежністю, авторитетом. Це не був звичний царський урядовець-служака,
який без усіляких відмовок козиряв та спішив виконати поставлене йому завдання. Він
міг відмовитися від наказу, обґрунтувавши певні причини ігнорування царських вказівок.
1 Гетьман І. Мазепа. Переписка з Мотрею Кочубеївною в Батурині / Передмова В. Різниченка. Вид. друге. Звени-
городка: Друк-ня Годицького, 1917. 16 с.
2 Гетьман Іван Мазепа. Писання / Редакція і вступна стаття Є. Пеленського. 2-е вид. Нью-Йорк: ЗДА, 1959. 49 с.;
Писання: літературна спадщина Мазепи / Ред. і вступ. ст. Є. Пеленського. Рівне: Волинські обереги, 2018. 76 с.
3 Листи Івана Мазепи до Мотрони Кочубеївни / Модернізація мови В. Шевчука. Київ: Веселка, 1992. С. 8, 112–
115.
4 Дзюба О. Чи писав гетьман Іван Мазепа листи Мотрі Кочубеївні? Український історичний журнал. 2009.
Вип. 6. С. 16–24.
5 Там само. С. 20.
6 Там само.
7 Там само. С. 22.
8 Там само.
9 Ададуров В. «Переставляючи слова у століттях»: інтелектуальна біографія Ілька Борщака». Львів: Вид-во
УКУ, 2024. С. 322.
10 Там само.
11 Бантыш-Каменский Д. История Малой России. Москва: Тип-я С. Скливановского, 1830. Ч. 3. Примечания к ІІІ
части. С. 35.
12 Там само.
13 Там само.
Siverian chronicle. 2025. № 2
141
Московські слідчі зробили копії листів до М. Кочубей з оригіналів, які відіслали гетьма-
ну. В. Кочубей не був таким авантюристом чи простаком, щоб наважитися везти в Моско-
вію фальшивку-підробку у вигляді інтимних листів І. Мазепи. Адже при елементарній
звірці почерків генеральний суддя опинився б у непривабливій ситуації як наклепник, що
виготовив для обвинувачення володаря булави фіктивні документи. Зрозуміло, ні В. Ко-
чубей, ні підлеглі йому канцеляристи не зважилися б піти на такий злочин, за який перед-
бачалася смертна кара. Версії про навмисне компонування ними інтимних звернень від
імені зверхника Гетьманщини у вищезгаданих реаліях бракує логіки, елементарних пояс-
нень таких безглуздих дій. Сам В. Кочубей як, по суті, друга особа після володаря булави
(наказний гетьман у 1707 р.!) вважав своє слово, свідчення головним доказом у звинува-
ченні Мазепи. Для чого йому було ще й виготовляти фальшивки, які можна легко спрос-
тувати?
По-третє, у листах І. Мазепи до Мотрі взагалі нічого не говорилося про царя та Мос-
ковію, зраду гетьмана. Тобто ця кореспонденція чисто інтимного характеру навіть не на-
тякала на якісь потаємні плани правителя Гетьманщини. Навіщо ж тоді В. Кочубей, поспі-
шаючи до Московії, аби докладно оповістити про наміри свого зверхника порвати з ца-
рем, прихопив ці листи? Фактично він перетнув кордон Гетьманщини всього-на-всього з
цим одним-єдиним письмово-речовим доказом (текст гетьманової «Думи» таким за вели-
ким рахунком не був, оскільки В. Кочубей отримав його в копії від архімандрита Никона).
Генеральний суддя все ж віз листи до Мотрі як свідчення того, що гетьман є порушником
християнських моральних норм, а відтак йому, мовляв, не слід довіряти, оскільки він мо-
же так само «забути» про клятву на Коломаку в 1687 р. вірно служити царям. Зрозуміло,
цей паперово-інтимний «доказ» був смішним для царської верхівки, бо й Петро І, і його
наближені жили далеко не за християнськими правилами: грішили, відверто насміхалися
над церковними обрядами (чого тільки варте утворення «Всешутейший и всепьянейший
собор»14) тощо. Схоже, В. Кочубей дещо ідеалізував свого монарха, мабуть, не знаючи
про його бурхливе життя як розпусника15.
По-четверте, міркування про те, що, мовляв, гетьман хворів на подагру та не раз скар-
жився в кореспонденції московським високопосадовцям, як йому важко навіть підпису-
вати документи, не є доказом, чи він насправді не міг писати особисті листи до Мотрі. На
проблеми з руками, загострення хвороби володар булави посилався в повідомленнях
О. Меншикову16, Г. Головкіну17 в 1708 р. У такий спосіб він імовірніше намагався уник-
нути виконання настійливих наказів царя, канцлера про переміщення гетьманців на з’єд-
нання з російською армією. Отже, у цьому слід вбачати більше хитрість Мазепи, ніж до-
мислювати реальний стан його здоров’я.
По-п’яте, В. Кочубей формулював головні пункти доносу в березні 1708 р. у Красно-
му Куті Охтирського полку18 «и в дорогѣ»19. Тобто до виїзду з Гетьманщини він не склав
чітких звинувачень щодо гетьмана, оформлених у паперовому вигляді. Перед цим його
посланці з усними доносами в Москву Никанор20, а згодом Петро Яценко, в Охтирку –
Іван Іскра21 (не знав навіть грамоти) давали плутані показання. Це свідчить, що донощик
14 Бердников Л. Всешутейший собор: смеховая культура царской России. Москва: Изд-во АСТ, 2019. 288 с.; Zit-
ser E. The transfigured kingdom: sacred parody and charismatic authority at the court of Peter the Great. Ithaca. 2004.
XII. 244 p.; Усенко О. Сумасброднейший собор. Родина. 2005. № 2. С. 61–67; Носович И. Всепьянейший собор,
учрежденный Петром Великим. Русская старина. 1874. Т. 11. № 12. С. 734–739; Горюшкина Н. Всепьянейший
собор Петра І. Право как искусство добра и справедливости. Сборник научных трудов Всероссийской научной
конференции. Курск: Юго-Западный государственный университет, 2020. С. 276–278; Трахтенберг Л. Сума-
сброднейший, всешутейший и всепьянейший собор. Одиссей: Человек в истории. Москва: Академический на-
учно-издательский, производственно-полиграфический и книгораспространительский центр «Наука», 2005.
С. 89–121.
15 Мухин О. «Царь наш Пётр Алексеевич свою царицу постриг, а живет блудно с немками…»: гендерный облик
Петра І в контексте эпохи. Вестник Томского государственного университета. Серия: История и археология.
2011. № 353. С. 117–124.
16 1708, березень. Фастів. Лист гетьмана І. Мазепи до О.Д. Меншикова. Доба гетьмана Івана Мазепи в докумен-
тах / Упор. С. Павленко (далі – ДГІМД). Київ: Вид-чий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. № 275; 1708,
після липня 14. Фастів. Лист гетьмана І.С. Мазепи О.Д. Меншикову з аргументацією причин, чому не можна ви-
водити залишок козацького війська з України. Україна доби Івана Мазепи. 1708–1709 рр. в документальних
джерелах / Упоряд. С. Павленко (далі – УДІМ). Київ: Мистецтво, 2019. С. 97.
17 1708, жовтня 19. Борзна. Лист гетьмана І.С. Мазепи графу Г.І. Головкіну про небажання старшини йти до Нов-
город-Сіверська та бунтування козаків. УДІМ. С. 101.
18 1708, квітня 21. Допит писаря Петра Колчицького. ДГІМД. С. 401; 1708, квітня 6. З донесення Г.І. Головкіна,
Г.Я. Долгорукова і П.П. Шафірова царю Петру І про стан справ в Україні та про В.В. Кочубея та І.І. Іскру. УДІМ.
С. 37.
19 1708, квітня 21. Допит писаря Григорія Глухівця. ДГІМД. С. 400.
20 1707, вересня 17. Москва. Розпитувальні оповіді ієромонаха Сєвсъкого монастиря Никанора про донесення від
В. Кочубея, що стосувалисъ справи про зраду гетьмана І. Мазепи. ДГІМД. № 389.
21 Крамар Є. Справа Кочубея й Іскри. Дослідження з історії України. Торонто-Балтимор: Українське вид-во
«Смолоскип», 1984. С. 120–122.
Сіверянський літопис. 2025. № 2
142
погано готувався до самої процедури донесення, сподіваючись, що йому як впливовому
генеральному старшині повірять на слово без детального пояснення підтверджувальних
складових зради гетьмана. У цьому зв’язку виглядало б дивним, аби В. Кочубей у напру-
жений, екстремально-нервовий для нього час просив своїх довірених помічників-канцеля-
ристів Петра Колчицького22 та Григорія Глухівця23 скласти красиві, правдоподібні любов-
ні послання нібито «від гетьмана» до своєї дочки. Хіба вони могли бути вирішальним ко-
зирем у спробі повалення батуринського зверхника? Та й виконавцям для виготовлення
фальшивки потрібен був би час не лише на написання, але й на узгодження, редагування
тексту листів. Обидва канцеляристи, до того ж, у своїх свідченнях нічого не згадують про
ці писання Мазепи. Г. Глухівець повідомив, що В. Кочубей «заставливал его писать с сво-
ей руки … в доношеніе»24. П. Колчицький теж складав донос, який генеральний суддя
«давал ему в дорогѣ писать, с своей и с иных рук»25. «А что в седмом пунктѣ написано на
концѣ в полутретьѣ строкѣ иными чернилы, – далі пояснив цей канцелярист, – и то, де, за-
ставливал ево он, Кочубѣй, приписывать, послѣ спустя три дни; тако ж и иные листы он,
Кочубѣй, послѣ переправил, и его переписывать заставливал; а цидулу, де, помянутую в
доношении, списывал он с цидулы, а с чьей руки, не знает»26.
По-шосте, епістолярії до Мотрі, як повідомляв гетьмана Г. Головкін, були виявлені се-
ред документів, речей уже арештованого В. Кочубея27.
Правдоподібно кореспонденція Мазепи була знайдена Любов’ю Кочубей у потаємно-
му місці28, де її тримала Мотря, та перехована «для слушного часу», аби при нагоді була
використана проти гетьмана. Напевне, саме дружина нав’язала генеральному судді ці, на
її погляд, переконливі свідчення щодо моральності І. Мазепи. Важко сказати, чи В. Кочу-
бей мав намір прилучити ці інтимні листи до свого доносу. До речі, крім них, він віз ще
кілька власних цидулок («О Петрике, что он то писал еще лет назад с семнадцать»29, про
обіцянку Мазепи Мотрі 10000 червоних золотих30, про гетьманську пропозицію щодо та-
ємної зустрічі з його дочкою31), чернетку свого звернення до володаря булави32 та відпо-
відь на нього останнього33. Тобто, найпевніше, ці записки, нотатки він узяв на всякий ви-
падок, аби підтвердити, що із «зрадником царя» він мав незгоду ще з часів так званого
«повстання» 1692–1693 рр. Петрика, а особливо добре побив з ним горщики в 1704 р. Са-
ме тому генеральний суддя взявся за фіксацію всіх підозрілих дій гетьмана, оскільки був з
ним у довготривалому конфлікті, який то загасав, то спалахував з новою силою.
По-сьоме, достовірність тексту листів І. Мазепи до хрещениці підтверджує контекст
розвитку кохання між ними та драматичні перешкоди на цьому шляху. Зворушливі рядки
про свої почуття могла написати передусім людина, яка пережила світлу радість любові.
Зі змісту листів постає й образ обраниці гетьмана як щирої, емоційної юнки, окриленої
прагненням бути разом з коханим чоловіком («Нехай Бог неправдивого карає, а я, хоч лю-
биш, хоч не любиш мене, до смерти тебе, подлуг слова свого, любити і сердечне кохати
не перестану, на злость моїм ворогам»34). Схоже, зародження почуттів між гетьманом та
його хрещеницею припадає на початок 1704 р. Дівчина тоді вже мала 16–17 років, вік, до-
статній у ту добу для подружнього життя. Хто знає, можливо, І. Мазепа як хрещений по-
бажав їй у день уродин справжньої любові та жартома пошкодував, що вже не молодий,
аби залицятися до такої чарівної красуні. А Мотря в тому ж дусі відповіла, що для неї бу-
ла б велика честь вийти заміж і за вдівця такого високого рангу. Зрозуміло, це лише вер-
сія-домислення того, як приязні родинні стосунки між хрещеним і хрещеницею могли пе-
рерости у справжнє кохання, а згодом і бажання поєднати долі.
22 1708, квітня 21. Допит писаря Петра Колчицького. ДГІМД. С. 401.
23 1708, квітня 21. Допит писаря Григорія Глухівця. ДГІМД. С. 400.
24 Там само.
25 1708, квтня 21. Допит писаря Петра Колчицького. ДГІМД. С. 401.
26 Там само.
27 Бантыш-Каменский Д. История Малой России. С. 35.
28 Хоч будинок Кочубеїв і мав кілька кімнат, усе ж він був невеликий для великої родини. Тому Мотрі навряд чи
вдавалося усамітнюватися в якомусь приміщенні довгий час. Її одяг, особисті речі, зокрема прикраси, напевне,
зберігалися у традиційних для тієї доби скринях та шкатулах. Під час відсутності дівчини мати легко могла пе-
ревірити-проревізувати їхній вміст.
29 Продолжение допроса Кочубею и показание его. Источники малороссийской истории, собранные Д.Н. Бан-
тыш-Каменским и изданные О. Бодянским. Ч. ІІ // Чтения в императорском обществе истории и древностей
российских при Московском университете. Москва: Университетская типография, 1859. Кн. І. С. 132.
30 Поступок. Источники малороссийской истории… Ч. ІІ. С. 130.
31 Поступок христианской совести. Источники малороссийской истории… С. 130.
32 Письмо Кочубея к Мазепе. Источники малороссийской истории… С. 130–131.
33 Письмо Мазепы к Кочубею. Источники малороссийской истории… С. 131–132.
34 Гетьман Іван Мазепа. Писання / Редакція і вступна стаття Є. Пеленського. Краків–Львів: Українське вид-во,
1943. С. 43.
Siverian chronicle. 2025. № 2
143
Якщо перший лист міг бути написаний на початку року, то наступні, найпевніше, – у
листопаді-грудні 1704 р. Гетьман якраз у кінці жовтня повернувся з багатомісячного по-
ходу. Розлука, ясна річ, поглибила почуття Мотрі, вона довго очікувала звісток від геть-
мана, прагнула якнайшвидшої зустрічі з ним. Очевидно, що її часті гостини на Гончарівці
стали помітними та занепокоїли батьків. На заборону матері відвідувати палац гетьмана
дівчина відреагувала втечею з дому (певно, це вже був пізній вечірній час). Дії гетьмана в
цьому зв’язку були більш розсудливими, він, як мовиться, не втратив розуму, як його ко-
хана. «Мое серденько! – писав він. – Зажурилемся, почувши од дівки таке слово, же
В[аша] М[илість] за зле на мене маєш, іже В.М. при собі не задержалем, але одослал до
дому. Уваж сама, що б з того виросло. Першая, що б твої родичі по всім світі розголоси-
ли: же взяв у нас дочку у ночи ґвалтом і держить у себе місто подложниці. Другая причи-
на, же державши В.М. у себе, я бим не могл жадною мірою витримати, да і В.М. также:
мусілибисьмо із собою жити так, як малженство каже, а потом прийшло би неблагослове-
ніє од Церкви і клятва, жеби нам з собою не жити»35.
Звертаємо увагу на цей вищезгаданий момент в інтимному зверненні гетьмана. Якщо
йти за версією, що листи на прохання В. Кочубея хтось «придумував», то, напевне, ці роз-
судливі слова зверхника, що характеризували його з позитивного боку як керманича-
християнина, навряд чи сподобалися б компрометаторам І. Мазепи. Тим паче вони не
узгоджувалися з попередніми твердженнями Кочубеїв. Так, на слідстві в Москві 17 верес-
ня 1707 р. чернець Никанор свідчив: «И они, Кочюбей с женою, оба, за тѣм ево к ним обѣ-
щаніем, учели гетмана Ивана Степановича Мазепу бранить: “Бездѣльник, де, он, блядин
сын и беззаконник”. И он, Никонар, их спросил: “За что они ево, гетмана, бранят, и какой
он беззаконник?”. И они, Кочюбей с женою, говорили: “Хотѣл он, гетман, их родную, а
свою крестную, дочь, взять за себя замуж, и они, де, еѣ за него не дали, для того, что она
ему крестная дочь; и он, де, гетман тоѣ их дочь, зазвав к себѣ в гости, изнасиловал блу-
дом”. И послѣ тѣх слов жена ево, Кучубеева, послала ево, Кочубея, из саду… … а без не-
го она ж, вышед с ним, Никанором, из шатра и взяв ево за руку, и пошед с ним по саду,
говорила ему, Никанору: “Такой, де, он гетман, вор, хотѣл их разорить. Был он, гетман, у
них, в домѣ на именинах мужа еѣ на Обрѣзаніев день и Василія Великаго”, а в котором
году, того имянно не выговорила, да и он о том еѣ не спросил; и говорил он, гетман, им:
“Для чего они тоѣ их дочери за него не дали?”. И она ему, гетману, говорила: “Полно, де,
тебѣ коварничать! Не только, де, ты дочь нашу изнасиловал (виділено нами – С.П.), ты
де, и с нас головы рвеш: будто, де, они с мужем переписывались в Крым”»36.
Та й сам В. Кочубей у вступних заувагах до статей доносу спочатку написав: «Нощи
же единія, яко волк овцу огради, тако он дщерь мою похити (Мазепа – С.П.) тайно»37. А
далі ж, по суті, заперечив факт ґвалтування дівчини: «Увѣдав же, каков в дому моем содѣ-
яся плач, и рыданіе, и вопль мног, не могій терпѣти соболѣзнующих мною его слов, воз-
врати мнѣ дщерь, посылаемую Григоріем Анненком, при заприщеніи мнѣ глаголя: “Не
токмо дщерь вашу силен есть гетман взяти, но и жену твою отъяти от тебе может”».38
По-восьме, у вступі до статей доносу генеральний суддя, піддаючи гострій критиці
свого зверхника, зауважував, що той зваблював «своими рукокописанными грамотками
дщерь мою непрестанно»39. Останні, мовляв, своїм «дѣйством и обаяніем»40, чарами при-
ворожли його дочку, що вона «возбѣситися и бѣгати, на отца и матерь плевати»41. Тобто
це знову ж таки не лише підтверджує поетичний дар гетьмана-літератора, а й цілковиту
достовірність його зворушливих писань.
***
Насамкінець зауважимо й таке. Принципова заборона Кочубеїв віддати Мотрю заміж
за гетьмана мала поважну мотивацію: хрещений і хрещениця згідно з церковними канона-
ми не можуть бути в шлюбі. Імператор Юстиніан 1 жовтня 530 р. заборонив своїм зако-
ном подібні одруження42. Трулльський собор 691–692 рр. з 227 єпископів до цієї заборони
в 53 канон додав ще й те, що хрещений не має права навіть одружитися з матір’ю-вдовою
хрещеної ним дитини43. В авторитетному в ХVІІ ст. «Требнику» Петра Могили, виданому
1646 р., перелік обмежень на шлюб тим, хто хрестив дитину, ще збільшився44. «И отец ду-
35 Гетьман Іван Мазепа. Писання. С. 43.
36 1707, вересня 17. Москва. Розпитувальні оповіді ієромонаха Сєвського монастиря Никанора про донесення від
В. Кочубея, що стосувались справи про зраду гетьмана І. Мазепи. ДГІМД. № 389.
37 Донос від В. Кочубея Петру І. ДГІМД. № 395.
38 Там само.
39 Там само.
40 Там само.
41 Там само.
42 Правила Православной Церкви с толкованиями Никодима, епископа Далматинско-Истрийского / Пер. с серб.
Санкт-Петербург: Изд-е Санкт-Петербургской духовной академии, 1911. Т. І. С. 539.
43 Там само.
44 Могила П. ΕΥΧΟΛΟΓΙΩΝ албо молитвослов или трєбник. Кієв, 1646. Т. І. С. 385–392.
Сіверянський літопис. 2025. № 2
144
ховный крщенному и болшїй єсть, нежели отец родивый єго по плоти»45, – зазначалося в
ньому.
Виникла колізія: з одного боку, бажання, почуття закоханих, а з іншого – заборона
Церкви, великий гріх. Ураховуючи статус І. Мазепи, батькам усе-таки було вигідно піти
на компроміс та знайти спільно з церковними ієрархами допустиме рішення, вихід із цієї
непростої ситуації, у крайньому разі закрити очі на релігійну суперечність. З листів І. Ма-
зепи до Мотрі випливає, що він не йшов на поспіх, прискорення вирішення цієї проблеми,
бо все-таки сподівався на «благословеніє од Церкви»46. У виграші були б і закохані, і рід
Кочубеїв, який посилив би свої позиції в Гетьманщині. Однак батьки Мотрі пішли на явне
загострення стосунків з володарем булави, категорично відмовивши йому в бажанні одру-
житися з їхньою дочкою. У першу чергу, думаємо, ця конфронтаційна позиція була пов’я-
зана з тим, що Кочубеї добре знали про плани свого друга порвати з царем, але не вірили
в успіх цього проєкту. Вони передбачали, що й дочці, і їм тоді доведеться тяжко відпові-
дати за невдачу, провал повстання. Важко сказати, чи єпископам Київської митрополії,
митрополиту Варлааму Ясинському вдалося б урегулювати цю проблему на користь геть-
мана на основі тлумачення церковних канонів. Це делікатне питання, вважаємо, їм було
не під силу розв’язати: йти проти прийнятих раніше загальноцерковних правил вони не
могли. З послань гетьмана до хрещениці випливає, що через певний час його обраниця
«во всім одмінилася своєю любовію прежнію ку мні»47, хрещений був вражений «такой в
серцю Вашом одміни»48. Очевидно, батьки привели до закоханої дівчини священника,
який роз’яснив їй суть церковних правил, що були не на її боці. Зрештою й Мазепа, схо-
же, на свій запит до духовних діячів отримав подібну ж відповідь. Це кохання, яке спалах-
нуло, мов сірник, так само швидко мало й згаснути.
References
Adadurov, V. (2024). «Perestavlyayuchy slova u stolittyakh»: intellektualna biohrafiya Ilka Borshcha-
ka [«Rearranging words through the centuries»: intellectual biography of Ilko Borshchak]. Lviv, Ukraine.
Berdnikov, L. (2019). Vseshtuteishii sobor: smekhovaya kultura tsarskoi Rossii [All-Mocking Cathe-
dral: the laughing culture of tsarist Russia]. Moscow, Russia.
Dzyuba, O. (2009). Chy pysav hetman Ivan Mazepa lysty Motri Kochubeivni? [Did hetman Ivan Maze-
pa write letters to Motria Kochubey?]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian historical journal, 6,
P. 16–24.
Goryushkina, N. (2020). Vsepyaneishii sobor Petra I. Pravo kak iskusstvo dobra i spravedlivosti [All-
Drunken synod of Peter I. Law as the art of good and justice]. Kursk, Russia.
Mukhin, O. (2011). «Tsar nash Pyotr Alekseevich svoju tsaritsu postrig, a zhivet bludno s nemka-
mi…»: hendernyi oblik Petra I v kontekste epokhi [«Our tsar Peter Alekseevich has cloistered his tsarina,
and lives lewdly with German women...»: the gender image of Peter I in the context of the era]. Vestnik
Tomskogo gosudarstvennogo universiteta – Bulletin of Tomsk state university, 353, P. 117–124.
Pavlenko, S. (Ed.). (2007). Doba hetmana I. Mazepy v dokumentakh [The era of hetman I. Mazepa in
documents]. Kyiv, Ukraine.
Pavlenko, S. (Ed.). (2019). Ukraina doby Ivana Mazepy. 1708–1709 rr. v dokumentalnykh dzherelakh
[Ukraine in the time of Ivan Mazepa. 1708–1709 in documentary sources]. Kyiv, Ukraine.
Pelensky, Ye. (Ed.). (2018). Pysannya: literaturna spadshchyna Mazepy [Writings: the literary heritage
of Mazepa]. Rivne, Ukraine.
Shevchuka, V. (1992). Lysty Ivana Mazepy do Motrony Kochubeivny [Letters of Ivan Mazepa to Mot-
rona Kochubeivna]. Kyiv, Ukraine.
Trakhtenberh, L. (2005). Sumasbrodneishii, vseshuteishii i vsepyaneishii sobor. Odissey: Chelovek v
istorii [Most whimsical, most jesting, and most drunken synod. Odysseus: Man in history]. Moscow, Rus-
sia.
Usenko, O. (2005). Sumasbrodneishii sobor [Most whimsical synod]. Rodyna – Family, 2, P. 61–67.
Дата подання: 30 вересня 2024 р.
Дата затвердження до друку: 7 березня 2025 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Павленко, С. Чи писав Іван Мазепа листи до хрещениці Мотрі Кочубей? Сіверянський літопис.
2025. № 2. C. 139–144. DOI: 10.58407/litopis.250215.
Цитування за стандартом APA
Pavlenko, S. (2025). Chy pysav Ivan Mazepa lysty do khreshchenytsi Motri Kochubei? [Did Ivan
Mazepa write letters to his goddaughter Motria Kochubey?]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2,
P. 139–144. DOI: 10.58407/litopis.250215.
45 Могила П. ΕΥΧΟΛΟΓΙΩΝ албо молитвослов или трєбник. С. 385.
46 Гетьман Іван Мазепа. Писання. С. 37.
47 Там само. С. 41.
48 Там само. С. 42.
|