Таємниця Чернігівського звіра

Таємниця Чернігівського звіра

Древній Чернігів приховує в собі багато таємниць. Одна із них – Чернігівський звір – елемент декору, орнамент, який був розміщений на капітелі Борисоглібського собору. Досі ведуться дискусії, що це за звір такий: чи потрапив він у місто випадково, чи несе особливий сенс для нас, і кого ж він таки зо...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Сiверянський літопис
Date:2025
Main Author: Семененко, М.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2025
Subjects:
Розвідки. Дискусії
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206025
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Таємниця Чернігівського звіра / М. Семененко // Сіверянський літопис. — 2025. — № 3. — С. 151-158. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-206025
record_format dspace
spelling Семененко, М.
2025-08-24T15:53:50Z
2025
Таємниця Чернігівського звіра / М. Семененко // Сіверянський літопис. — 2025. — № 3. — С. 151-158. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
2518-7430
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206025
94(477.5125): 726.016.2:27523.41
10.58407/litopis.250316
Древній Чернігів приховує в собі багато таємниць. Одна із них – Чернігівський звір – елемент декору, орнамент, який був розміщений на капітелі Борисоглібського собору. Досі ведуться дискусії, що це за звір такий: чи потрапив він у місто випадково, чи несе особливий сенс для нас, і кого ж він таки зображав? Мета статті – дослідити походження та значення Чернігівського звіра, а також його зв’язок із ширшими культурними та релігійними традиціями того часу. Використані методи дослідження: іконографічний – для виявлення стилістичних особливостей зображень, історико-культурний – для контекстуалізації символіки в межах середньовічної східнослов’янської та іранської традицій, а також порівняльний метод для оцінки аналогічних образів в інших регіонах. Ці методи дозволяють ідентифікувати Чернігівського звіра як Семаргла, який функціонував у культовій практиці раннього Середньовіччя східних слов’ян, а також провести паралель з іранською релігійною традицією. Наукова новизна роботи полягає в детальному аналізі Чернігівського звіра як елемента давньослов’янського міфологічного комплексу та проведенні чіткої паралелі між зображенням з Борисоглібського собору та гербом держави Сасанидів. Дослідження робить внесок у розширення розуміння взаємодії східнослов’янської, іранської та інших кочових культур. Основні висновки дослідження: Чернігівський звір – це найвірогідніше зображення язичницького бога Семаргла, який є символом взаємодії різних культурних традицій та елементом впливу східної (іранської) культури на східних слов’ян. Його зображення на християнському храмі, імовірно, стало даниною минулим дохристиянським віруванням чернігівців та відповідає західній архітектурній традиції. Проте, міфічну істоту помістили на місцевий храм. Характер зв’язків дохристиянського Чернігова та держави Сасанидів, із гербу якої був змальований Чернігівський звір, по требує додаткових досліджень.
Ancient Chernihiv hides many mysteries. One of them is the Chernihiv beast – a decorative element, an ornament, which was placed on the capitol of the Borisoglibsky cathedral. There are still debates about what kind of beast it is: whether it came to the city by chance, or whether it carries special meaning for us, and who it actually depicts? The purpose of the publication is to investigate origins and significance of the Chernihiv beast, as well as its connection to broader cultural and religious traditions of the time. The article uses the following research methods: iconographic method to identify the stylistic features of the images, historical-cultural method to contextualize the symbolism within the framework of medieval East Slavic and Iranian traditions, as well as a comparative method to assess similar images in other regions. These methods allow identifying the Chernihiv beast as Semargl, which functioned in the cultic practices of early medieval East Slavs, and drawing a parallel with the Iranian religious tradition. The scientific novelty of the work lies in the detailed analysis of the Chernihiv beast as an element of the ancient Slavic mythological complex and in establishing a clear parallel between the image from the Borisoglibsky cathedral and the coat of arms of the Sassanid empire. The work contributes to the expansion of the understanding of the interaction between East Slavic, Iranian, and other nomadic cultures. The main conclusions of the study are that the Chernihiv beast is most likely an image of the pagan god Semargl, who symbolizes the interaction of different cultural traditions and is an element of the influence of Eastern (Iranian) culture on the East Slavs. Its depiction on a Christian temple likely represents a tribute to the past beliefs of Chernihiv people and aligns with Western architectural tradition. However, the mythical creature was placed on a local temple. The nature of connections between pre-Christian Chernihiv and Sassanid state, from whose coat of arms the Chernihiv beast was modeled, requires further research.
uk
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Сiверянський літопис
Розвідки. Дискусії
Таємниця Чернігівського звіра
The Mystery of the Chernihiv Beast
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Таємниця Чернігівського звіра
spellingShingle Таємниця Чернігівського звіра
Семененко, М.
Розвідки. Дискусії
title_short Таємниця Чернігівського звіра
title_full Таємниця Чернігівського звіра
title_fullStr Таємниця Чернігівського звіра
title_full_unstemmed Таємниця Чернігівського звіра
title_sort таємниця чернігівського звіра
author Семененко, М.
author_facet Семененко, М.
topic Розвідки. Дискусії
topic_facet Розвідки. Дискусії
publishDate 2025
language Ukrainian
container_title Сiверянський літопис
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format Article
title_alt The Mystery of the Chernihiv Beast
description Древній Чернігів приховує в собі багато таємниць. Одна із них – Чернігівський звір – елемент декору, орнамент, який був розміщений на капітелі Борисоглібського собору. Досі ведуться дискусії, що це за звір такий: чи потрапив він у місто випадково, чи несе особливий сенс для нас, і кого ж він таки зображав? Мета статті – дослідити походження та значення Чернігівського звіра, а також його зв’язок із ширшими культурними та релігійними традиціями того часу. Використані методи дослідження: іконографічний – для виявлення стилістичних особливостей зображень, історико-культурний – для контекстуалізації символіки в межах середньовічної східнослов’янської та іранської традицій, а також порівняльний метод для оцінки аналогічних образів в інших регіонах. Ці методи дозволяють ідентифікувати Чернігівського звіра як Семаргла, який функціонував у культовій практиці раннього Середньовіччя східних слов’ян, а також провести паралель з іранською релігійною традицією. Наукова новизна роботи полягає в детальному аналізі Чернігівського звіра як елемента давньослов’янського міфологічного комплексу та проведенні чіткої паралелі між зображенням з Борисоглібського собору та гербом держави Сасанидів. Дослідження робить внесок у розширення розуміння взаємодії східнослов’янської, іранської та інших кочових культур. Основні висновки дослідження: Чернігівський звір – це найвірогідніше зображення язичницького бога Семаргла, який є символом взаємодії різних культурних традицій та елементом впливу східної (іранської) культури на східних слов’ян. Його зображення на християнському храмі, імовірно, стало даниною минулим дохристиянським віруванням чернігівців та відповідає західній архітектурній традиції. Проте, міфічну істоту помістили на місцевий храм. Характер зв’язків дохристиянського Чернігова та держави Сасанидів, із гербу якої був змальований Чернігівський звір, по требує додаткових досліджень. Ancient Chernihiv hides many mysteries. One of them is the Chernihiv beast – a decorative element, an ornament, which was placed on the capitol of the Borisoglibsky cathedral. There are still debates about what kind of beast it is: whether it came to the city by chance, or whether it carries special meaning for us, and who it actually depicts? The purpose of the publication is to investigate origins and significance of the Chernihiv beast, as well as its connection to broader cultural and religious traditions of the time. The article uses the following research methods: iconographic method to identify the stylistic features of the images, historical-cultural method to contextualize the symbolism within the framework of medieval East Slavic and Iranian traditions, as well as a comparative method to assess similar images in other regions. These methods allow identifying the Chernihiv beast as Semargl, which functioned in the cultic practices of early medieval East Slavs, and drawing a parallel with the Iranian religious tradition. The scientific novelty of the work lies in the detailed analysis of the Chernihiv beast as an element of the ancient Slavic mythological complex and in establishing a clear parallel between the image from the Borisoglibsky cathedral and the coat of arms of the Sassanid empire. The work contributes to the expansion of the understanding of the interaction between East Slavic, Iranian, and other nomadic cultures. The main conclusions of the study are that the Chernihiv beast is most likely an image of the pagan god Semargl, who symbolizes the interaction of different cultural traditions and is an element of the influence of Eastern (Iranian) culture on the East Slavs. Its depiction on a Christian temple likely represents a tribute to the past beliefs of Chernihiv people and aligns with Western architectural tradition. However, the mythical creature was placed on a local temple. The nature of connections between pre-Christian Chernihiv and Sassanid state, from whose coat of arms the Chernihiv beast was modeled, requires further research.
issn 2518-7430
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206025
citation_txt Таємниця Чернігівського звіра / М. Семененко // Сіверянський літопис. — 2025. — № 3. — С. 151-158. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT semenenkom taêmnicâčernígívsʹkogozvíra
AT semenenkom themysteryofthechernihivbeast
first_indexed 2025-11-26T22:00:53Z
last_indexed 2025-11-26T22:00:53Z
_version_ 1850778138779320320
fulltext Siverian chronicle. 2025. № 3 151 РОЗВІДКИ. ДИСКУСІЇ УДК 94(477.51­25):726.016.2:27­523.41 Марина Семененко • ТАЄМНИЦЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ЗВІРА • THE MYSTERY OF THE CHERNIHIV BEAST DOI: 10.58407/litopis.250316 © М. Семененко, 2025. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0009­0005­5444­500X Древній Чернігів приховує в собі багато таємниць. Одна із них – Чернігівський звір – елемент декору, орнамент, який був розміщений на капітелі Борисоглібського собору. Досі ведуться диску- сії, що це за звір такий: чи потрапив він у місто випадково, чи несе особливий сенс для нас, і кого ж він таки зображав? Мета статті – дослідити походження та значення Чернігівського звіра, а також його зв’язок із ширшими культурними та релігійними традиціями того часу. Використані методи дослідження: іконографічний – для виявлення стилістичних особливостей зображень, іс- торико-культурний – для контекстуалізації символіки в межах середньовічної східнослов’янської та іранської традицій, а також порівняльний метод для оцінки аналогічних образів в інших регіо- нах. Ці методи дозволяють ідентифікувати Чернігівського звіра як Семаргла, який функціонував у культовій практиці раннього Середньовіччя східних слов’ян, а також провести паралель з іран- ською релігійною традицією. Наукова новизна роботи полягає в детальному аналізі Чернігівського звіра як елемента давньо- слов’янського міфологічного комплексу та проведенні чіткої паралелі між зображенням з Борисо- глібського собору та гербом держави Сасанидів. Дослідження робить внесок у розширення розу- міння взаємодії східнослов’янської, іранської та інших кочових культур. Основні висновки дослідження: Чернігівський звір – це найвірогідніше зображення язичницько- го бога Семаргла, який є символом взаємодії різних культурних традицій та елементом впливу схід- ної (іранської) культури на східних слов’ян. Його зображення на християнському храмі, імовірно, стало даниною минулим дохристиянським віруванням чернігівців та відповідає західній архітек- турній традиції. Проте, міфічну істоту помістили на місцевий храм. Характер зв’язків дохрис- тиянського Чернігова та держави Сасанидів, із гербу якої був змальований Чернігівський звір, по- требує додаткових досліджень. Ключові слова: Семаргл, Чернігівський звір, Сенмурв, Симург, держава Сасанидів, герб, елемен- ти східної культури в історії Чернігова. • Ancient Chernihiv hides many mysteries. One of them is the Chernihiv beast – a decorative element, an ornament, which was placed on the capitol of the Borisoglibsky cathedral. There are still debates about what kind of beast it is: whether it came to the city by chance, or whether it carries special meaning for us, and who it actually depicts? The purpose of the publication is to investigate origins and significance of the Chernihiv beast, as well as its connection to broader cultural and religious traditions of the time. The ar- ticle uses the following research methods: iconographic method to identify the stylistic features of the ima- ges, historical-cultural method to contextualize the symbolism within the framework of medieval East Sla- vic and Iranian traditions, as well as a comparative method to assess similar images in other regions. The- se methods allow identifying the Chernihiv beast as Semargl, which functioned in the cultic practices of early medieval East Slavs, and drawing a parallel with the Iranian religious tradition. The scientific novelty of the work lies in the detailed analysis of the Chernihiv beast as an element of the ancient Slavic mythological complex and in establishing a clear parallel between the image from the Borisoglibsky cathedral and the coat of arms of the Sassanid empire. The work contributes to the expansi- on of the understanding of the interaction between East Slavic, Iranian, and other nomadic cultures. The main conclusions of the study are that the Chernihiv beast is most likely an image of the pagan god Semargl, who symbolizes the interaction of different cultural traditions and is an element of the influ- ence of Eastern (Iranian) culture on the East Slavs. Its depiction on a Christian temple likely represents a Сіверянський літопис. 2025. № 3 152 tribute to the past beliefs of Chernihiv people and aligns with Western architectural tradition. However, the mythical creature was placed on a local temple. The nature of connections between pre-Christian Cherni- hiv and Sassanid state, from whose coat of arms the Chernihiv beast was modeled, requires further rese- arch. Key words: Semargl, Chernihiv beast, Senmurv, Simurgh, Sassanid state, coat of arms, elements of Eastern culture in the history of Chernihiv. У 1948 р. під час реставраційних робіт Борисоглібського собору XII ст. в Чернігові було знайдено різьблений архітектурний блок із вапняку з рельєфними зображеннями птиці та фантастичної істоти (Мал. 1). Ця знахідка одразу привернула увагу дослідників. До сьогодні збереглося сім кам’яних різьблених блоків з різними декоративними зображеннями, хоча їх було знайдено значно більше. У дискусіях щодо розміщення цих блоків на Борисоглібському соборі чи на іншій споруді, яка була на цьому місці ра­ ніше, варто, на наш погляд, орієнтуватися на М. Холостенка1 та О. Черненко, які стверджують, що це елементи декору са­ ме Борисоглібського собору2. Борисогліб­ ський собор був одним із найрозкішніших храмів Чернігова – усипальниця князів роду Давидовичів. Розміщений він на те­ риторії князівського двору, який у «По­ вчанні» Мономаха названо «красним». Різьблений камінь з міфічною істотою був розміщений на порталі при головно­ му вході до собору. Зображення Чернігівського звіра, імо­ вірно, було розповсюджене в середньо­ вічному Чернігові. У 2015 р. на території міської фортеці дитинця знайдено фраг­ мент ювелірної форми для виготовлення браслету (XII–XIII ст.)3. Зображення на ньому майже ідентичне вміщеним на ка­ пітелі Борисоглібського собору. Також знайдена бронзова прикраса мі­ сячного типу з орнаментом (IX–X ст.) під Черніговом біля с. Товстоліс4. Ці знахідки підтверджують популярність зображення Чернігівського звіра в Середньовіччі. Дослідни­ ки припускають, що в дерев’яному вигляді таких зображень було ще більше, проте до на­ шого часу вони не збереглися5. Дискусій про те, що ж за міфологічна істота зображена на різьбленому архітектурному блоці собору, було багато, фактично із самого моменту знаходження артефакту. Припу­ щення, що це саме Семаргл (інші написання – Симаргл, Сімаргл) із язичницького пантео­ ну Володимира, неможливо було довести. Адже письмові джерела не містять жодної згад­ ки про те, що ж це за божество, які його функції. І загалом про нього згадано усього один раз у «Повісті врем’яних літ», у статті 980 р. Проте, навіть у різних списках літопису він згаданий по­різному: «Симарьгл» у Лаврентіївському, «Съмарьгл» – в Іпатіївському. А в середньовічному повчанні проти язичництва «Слово, речене христолюбцем» у переліку поганських богів, у найдавніших списках рукопису, замість Семаргла названі «Сим та Ре­ гал»6. З огляду на це частина дослідників уважала, що такого бога, як Семаргл, язичницт­ во слов’ян не знало. 1 Холостенко Н. Неизвестные памятники монументальной скульптуры Древней Руси: рельефы Борисоглебского собора в Чернигове. Искусство. 1951. № 3. С. 84–89. 2 Черненко О. Чернігівський звір з Борисоглібського собору. Сіверянський літопис. 2023. № 4. С. 7–20. 3 Черненко О., Новик Т., Солобай П. Дослідження на території чернігівського дитинця. Археологічні досліджен- ня в Україні 2015. Київ: Стародавній світ, 2016. С. 230–232. 4 Иванец В. В Борисоглебском соборе экспонируются подвески с черниговским Симарглом. Деснянка. 2017. № 9. 2 березня. С. 16. 5 Богусевич В. Зображення Сімаргла в Давньоруському мистецтві. Археологія. 1961. № 12. С. 84. 6 Вортман Д.Я. Симаргл, Сімаргл, Семаргл. Енциклопедія історії України / НАН України. Інститут історії Украї­ ни. URL: http://resource.history.org.ua/cgi­bin/eiu/history.exe?C21COM=F&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU. Мал. 1. Камінь порталу. Борисоглібський собор, XII ст., Чернігів. Siverian chronicle. 2025. № 3 153 Але в Чернігівських землях є певна кількість археологічних знахідок із незрозумілим міфічним героєм­твариною. А відсутність саме чернігівського літопису створило вакуум і в розумінні суті Семаргла, і в багаторічних проблемах ідентифікації Чернігівського звіра. Від Заходу до Сходу, від язичництва до християнства – гіпотези вчених За 77 років – з моменту знаходження каменю порталу й до сьогодні в дослідженні його таємниці взяли участь і історики та археологи, і мистецтвознавці та культурологи, і філо­ софи та архітектори, і богослови. Просто звіра з крилами бачив в орнаменті архітектор М. Холостенко, який займався реконструкцією собору після Другої світової війни. Стверджував, що це стилізований барс, історик М. Остапенко7. Чернігівська археологиня О. Черненко зазначає, що рельєфне зображення міфічного звіра має характерні риси романського стилю. Вона стверджує, що романська версія трак­ тування Чернігівського звіра відповідає особливостям архітектури Борисоглібського собо­ ру8. Отже, в образі тварини з портального каменю храму ми маємо справу з одним із тих драконів, які зустрічаються в оздобленні європейських культових споруд, збудованих у період розквіту Романіки. Схожу версію пропонує і чернігівський історик Ігор Ігнатенко. Він вважає, що не тіль­ ки капітелі, а й зображення на них міфічного звіра прийшли до нас із Заходу. Адже дуже схожі на зразки чернігівського кам’яного різьблення є в Західній Франції, зокрема в регіо­ ні Пуату – Шарант (Аквітанія), де вони з’являються в ХІ–ХІІ ст. А західні бестіарії згаду­ ють різних істот типу драконів. Серед давньоримських мозаїк Італії трапляються й дещо схожі на чернігівський екземпляр9. Драконом називали Чернігівського звіра і Є. Воробйова10 та Т. Макарова11. Паралельно, протягом майже двох століть між вченими точилися дискусії стосовно Семаргла як божества (без прив’язки до Чернігова). П. Прейс пов’язав Сима та Регла з бо­ гами Асимою і Нергалом, згаданими в Старому Завіті (4 Цар. 17, 29–30), з чим погоди­ лись І. Забелін, В. Мансикка та інші. А. Фамінцин вважав, що теонім Семаргл складається із двох слів – Сим (або Сем) та Єрил (Ерыл), де «Ерыл» – Ярило, східнослов’янський бог Сонця, а перше слово походить від «semo» – геній, напівбог. М. Соколов припускав, що Семаргл означає «Семи­Ярила», оскільки його зображували із сімома головами; схожу позицію зайняв Л. Леже, який припустив, що в імені Семаргла приховане спотворене Сед­ маруглав, тобто «семиглавий», семиголовий ідол12. Українська дослідниця Є. Архипова іде від слов’янської теорії до християнської: вона вважає, що чернігівське різьблення відображає не язичницьку, а християнську культуру13. Розширює цю версію директор Міжнародного інституту афонської спадщини в Украї­ ні Сергій Шумило, який висловив думку, що Чернігівський звір – це символічне зобра­ ження апостола Марка, автора одного з Євангелій14, з огляду на те, що поганський бог не міг бути зображений на християнському храмі одного з єпархіальних центрів тогочасної держави. Науковець доводить свою гіпотезу тим, що в християнській іконографії здавна символом святого апостола Марка є тварина з головою лева та з крилами. Крилатий лев, що майорить над Всесвітом, сповіщаючи Славу Господню, запозичений з Одкровення святого Іоанна Богослова, якому було видіння чотирьох тварин, що стережуть чотири ку­ ти Трону Господнього й чотири межі Раю, – Господніх стражів (охоронців) входу до Раю15. Філософ А. Царенок зазначає, що інтерпретація зображень має здійснюватися через біблійні тексти. Подібна система символіки тварин і рослин наявна в старозавітній притчі 7 Остапенко М. Дослідження Борисоглібського собору в Чернігові. Архітектурні пам’ятники. Київ, 1950. С. 64. 8 Черненко О. Чернігівській звір з Борисоглібського собору. С. 7–20. 9 Див.: Назаренко В. Що спільного між капітелями Чернігова та Західного світу? Чернігівщина: новини і оголо- шення. 2022. № 4. 27 січня. С. 6. 10 Воробьева Е. Семантика и датировка черниговских капителей. Средневековая Русь: Сборник статей памяти Н.Н. Воронина. Москва, 1976. С. 175–183. 11 Макарова Т.И. Черневое дело Древней Руси. Москва: Наука, 1986. С. 20. 12 Прейс П. Донесение... г. министру народного просвещения из Праги от 26 декабря 1840 г. Журнал Министер- ства народного просвещения. 1841. Ч. XXIX. Февраль. Отд. IV. С. 37–39; Фаминцын А. Божества древних сла­ вян. Санкт­Петербург, 1884. Вып. I. С. 226–227, 232; Соколов М. Старорусские солнечные боги и богини: Исто­ рико­этнографическое исследование. Симбирск, 1887. С. 21–26; Леже Л. Славянская мифология. Воронеж, 1908. С. 106, прим. 24. 13 Архипова Е. Романская архитектурная резьба Борисоглебского собора в Чернигове. Матеріальна та духовна культура Південної Русі. Матеріали Міжнародного польового археологічного семінару, присвяченого 100-літтю від дня народження В.Й. Довженка (Чернігів–Шестовиця, 16–19 липня 2009 р.). Київ–Чернігів, 2012. С. 25–35. 14 Шумило С. «Язичницький ідол» чи крилатий лев Апостола Марка з Чернігова. Сіверщина. 2017. № 48. 30 лис­ топада. С. 7. 15 Назаренко В. «Чернігівський звір»: між християнським образом і язичницьким богом. День. 2017. № 234 / 236. 28–30 грудня. С. 21. Сіверянський літопис. 2025. № 3 154 з Книги пророка Єзекіїля. Птах на рельєфі асоціюється з орлом, який представляє вави­ лонського царя Навуходоносора II, завойовника Юдеї. Дерево в цьому контексті є кедром, а частина дерева, узята орлом, позначає політичну еліту юдейського народу, переселену до Вавилона. Лоза символізує виноградну лозу, що вказує на нового юдейського царя Се­ декію, який порушив свою клятву перед Богом і уклав військовий союз із єгипетським фа­ раоном, зрадивши Навуходоносора. Досліджуване рельєфне зображення виступає як візу­ альна проповідь, яка мала на меті нагадати можновладцям про важливість дотримання обітниць, уникнення внутрішніх конфліктів та небезпеку залучення військової підтримки від кочівників16. За С. та О. Колесник, «дивозвір» із Чернігова є художнім утіленням давніх уявлень про космос. «Пташине» начало зображеної істоти символізує її причетність до неба, «тва­ ринне» – до землі, а «зміїне» – до підземного світу: образи представників трьох вимірів буття буцімто поєднуються в одну істоту. Виноградна лоза, що оплітає останню, виступає символом світового дерева згідно з тими ж міфами17. Але найбільшої популярності в середині ХХ ст. набула гіпотеза, яка виводила Черні­ гівського звіра з імені іранського собако­птаха Сенмурва. Б. Рибаков спочатку побачив у ньому барса18, але потім вважав його Семарглом, гри­ фоном скіфо­сарматського світу й пов’язував його культ із трипільською культурою. Він припускав, що ім’я божества походить від слова «съмя» та означає землеробського бога паростків і рослин. Б. Рибаков також бачив зв’язок Семаргла з іранським Сенмурвом, який, за його думкою, сягає індоєвропейської спільності19. В. Богусевич також доводив тотожність Чернігівського звіра та іранського Сенмурва, культ якого був також на Кавказі та в стародавній Скіфії. Автор звернув увагу на зміну стилістичного зображення цього міфічного звіра зі скіфських часів. Чернігівський прото­ тип має повернену назад голову, крило змінило форму плечового щитка та стало вужчим. Тулуб також видозмінено. Звір тримає в пащі кінець власного хвоста, що надає вигляду орнаментального плетива. Через розміщення різьблених каменів із Семарглом над голов­ ним входом та специфіку зображення, історик припускає його геральдичне значення. Автор під­ кріплює свою думку тим, що на мініатюрі з «Із­ борника Святослава» 1073 р. на зображенні роди­ ни Святослава Ярославовича контурним малюн­ ком зліва вверху зображений, імовірно, усе той же Семаргл (Мал. 2), проте зображення погано збережене. З огляду на це, історик припускає, що Семаргл міг бути гербом чернігівських князів XI– XII ст.20 В. Богусевич та Б. Рибаков у порівняннях Чер­ нігівського звіра з іранським Сенмурвом спирали­ ся на ранні дослідження А. Петрушевича («Коро­ чун Крак», Львів, 1876), який вважав Семаргла «древнім по своїй назві із арійського періоду вці­ лівшим божеством», та сходознавиці К. Тревер21. К. Тревер детально дослідила образ Сенмурва в іранській міфології, проаналізувала відповідну іконографічну традицію та її трансформації в іранському та візантійському середньовічному мистецтві. Дослідниця дійшла висновку про спо­ рідненість Сенмурва та Семаргла. Але на час жит­ тя К. Тревер ще не був відкритий чернігівський 16 Царенок А. Старозавітна притча та рельєфне зображення з Чернігівського Борисоглібського собору. Сходо- знавство. 2024. № 94. С. 103–124; Його ж. «Чернігівський звір», «Чернігівський птах» та книга пророка Єзекіїля. Сіверянський літопис. 2024. № 2. С. 22–28. 17 Колесник С., Колесник О. Чернігівський звір поза часом і простором. Чернігівщина incognita. Чернігів: Черні­ гівські обереги, 2004. С. 127–129. Колесник О. «Чернігівський Звір» як уособлення міфопоетичного Космосу. Сі- верянський літопис. 2001. № 6. С. 13–18. 18 Рыбаков Б. Древности Чернигова. Материалы и исследования по археологии древнерусских городов. 1949. № 11. С. 88–89. 19 Рыбаков Б. Русалии и бог Симаргл­Переплут. Советская археология. 1967. № 2. С. 91–116; Його ж. Язычество древних славян. Москва: Наука, 1981. С. 282–283; Його ж. Язычество Древней Руси. Москва: Наука, 1987. С. 288, 415–419, 444, 625–631. 20 Богусевич В. Зображення Сімаргла в Давньоруському мистецтві. С. 76–91. 21 Тревер К. Собака­птица: Сэнмурв и Паскудж. Из истории докапиталистических формаций. Сборник статей к сорокапятилетию научной деятельности Н.Я. Марра. 1933. Вып. 100. С. 293–328. Мал. 2. Мініатюра з зображенням родини Святослава Ярославовича. «Ізборник Святослава» Siverian chronicle. 2025. № 3 155 варіант зображення Семаргла. Вона порівнювала іранського Сенмурва із зображенням мі­ фічного звіра на тарілці Х ст. з Великого Гньоздівського кургану під Смоленськом (роз­ копки В. Сизова 1898 р.), і заключила, що це і є свідченням наявності відповідної іконо­ графічної традиції зображення Семаргла у верхньому Подніпров’ї, який бере основу з іранського собако­птаха. Проте, згадана таріль і стала основним прицілом критики, адже це предмет візантійського імпорту і навряд чи він міг свідчити про вірування слов’ян. Та­ кож К. Тревер спиралася на семантичну схожість назв Семаргл та Сенмурв, але, критику­ ючи дослідницю, О. Черненко зазначає, що формально співзвучні імена Семаргла та Сен­ мурва мали низку відмінностей, які (за свідченням мовознавців) неможливо пояснити ні іранськими, ні слов’янськими фонетичними закономірностями22. Хоча, можливо, саме та­ кою складністю пояснюються три різні варіанти написання Семаргла в писемних джере­ лах? Особливу увагу на значення іранської культури та мови для формування слов’янської культури звертали В. Топоров23 і М. Толстой24. Вони акцентували необхідність вивчення не тільки впливу іранської культури, але й шляхів та форм їх проникнення. В. Топоров ви­ сунув гіпотезу про хорезмсько­хозарське походження Семаргла. М. Васильєв розглядає Семаргла та Хорса як божеств, запозичених з іранської культури. Східноіранська вимова слова «птиця» (marg), яка входить до складу імені Семаргла, указує на можливе джерело проникнення Семаргла в дохристиянські вірування східних слов’ян через скіфо­сармато­ аланське мовно­культурне середовище, з яким взаємодіяло слов’янське населення Східної Європи. Проте автор вважає, що образу собако­птаха у слов’ян не було, а Семаргл у сло­ в’ян схожий на орла25. М. Васильєв доводить, що у II–III та VII ст. на півдні майбутнього східнослов’янсько­ го ареалу існували ситуації «слов’яно­іранського симбіозу» – всебічної взаємодії між міс­ цевим словʼяномовним населенням, яке називало себе антами, та іранцями сармато­алан­ ського походження. Ця взаємодія завершилася поступовою асиміляцією останніх. У ре­ зультаті південну частину східних слов’ян значною мірою складали слов’янізовані нащад­ ки дослов’янського сармато­аланського населення. Критикуючи гіпотезу про іранське коріння Семаргла, дослідники звертали особливу увагу на те, що доказів про його вигляд як іпостасі собако­птаха немає жодних. Але, вірогідно, її варто повернути назад, адже з’явилися нові дані. Семаргл Чернігівський Досліджуючи спорідненого за назвою до древнєруського бога Семаргла – іранського Сенмурва (Симурга), ми помітили неймовірну схожість одного зображення Сенмурва з Чернігівським звіром. З огляду на те, що найбільше зображень Сенмурва до нас дійшло з часів Сасанидської держави (III–VII ст.), розміщеної на території сучасних Ірана та Ірака, і в Сасанидів не було окремого іконографічного стилю для зображень (у періодах кожного шахіншаха воно різнилось), необхідно було передивитись їх усіх. І, звичайно, без інтерне­ ту зробити це було б надзвичайно важко, адже нема окремого каталогу із цієї теми. Нашу увагу привернула чаша з Сенмурвом, знайдена в Індії, яка зараз експонується в Британському музеї. Із датуванням її є певні складності – більшість дослідників схиля­ ються до VII ст., хоча є версії і про більш пізній період – VIII ст.26 Що цікаво, вона відріз­ няється від інших варіантів Сенмурва раннього Сасанидського періоду. Зазвичай він зображувався з 5 або 7 пір’їнами на крилі, з хвостом павича без додаткових рослинних елементів, не розділеним будь­якою лінією. І це вперше в Сенмурва з’являється, окрім двох лап, елемент, схожий на рослину, на місці задніх лап. А якщо вдивитися в зображен­ ня хвоста, то це вперше на Сенмурві є елементи рослин, схожі на виноградну лозу. У художньому зображенні Чернігівського Семаргла є незаперечні паралелі із сасанид­ ським Сенмурвом. Аналогічне положення лап, трипалість, своєрідні браслети на лапах, довга шия з лускою, відкрита паща, вуха, форма голови і щиток, що відділяє крило від ло­ патки тварини у два ряди. Чотири ряди пір’я на крилі. Також схожа хвиляста структура хвоста та луска на хвості. Подібність рослинного елементу на місці задніх лап Чернігів­ ського звіра та рослинного завитка на сасанидському зображенні. Також варто звернути 22 Черненко О. Чернігівський звір з Борисоглібського собору. С. 14. 23 Топоров В.Н. Об иранском элементе в русской духовной культуре. Славянский и балканский фольклор. Рекон- струкция древней славянской духовной культуры: источники и методы / Отв. ред. Н.И. Толстой. Москва: Наука, 1989. С. 23–60. 24 Толстой Н.И. Язык и народная культура: очерки по славянской мифологии и этнолингвистике. Москва: Инд­ рик, 1995. С. 41. 25 Васильев М. Язычество восточных славян накануне крещения Руси: Религиозно­мифологическое взаимодей­ ствие с иранским миром. Языческая реформа князя Владимира. Москва: Индрик, 1999. 328 с. 26 Grabar O. Sasanian Silver: Late Antique and Early Medieval arts of luxury from Iran. Michigan, 1967. Сіверянський літопис. 2025. № 3 156 увагу, що на хвості Сасанидського звіра є елемент рослини з двома квітками та листям (єдиний варіант Сенмурва з таким хвостом, який ми бачили). Тобто, на обох зображеннях хвіст і рослинний, і тваринний одночасно. Мал. 3. Камінь порталу з Чернігова та таріль із зображенням Сенмурва з експозиції Британського музею. І хоча між зображеннями є відмінності (поворот голови, положення крил), проте, не­ має сумніву, що художник, який розробляв зображення Чернігівського звіра, робив це са­ ме із такого сасанидського малюнка. Тарілка, що зберігається в Британському музеї, датується VII–VIII ст. н.е., а орнамен­ тальне зображення на капітелі Борисоглібського собору в давньоруській стилізації – XII ст. Проте, бронзова прикраса місячного типу з орнаментом (IX–X ст.) під Черніговом говорить нам про те, що символ цей був у Чернігові й раніше. А фрагмент ювелірної фор­ ми для виготовлення браслету (XII–XIII ст.) з майже ідентичним зображенням, як на капі­ телі Борисоглібського собору, – що він був популярний у місті, не заважаючи офіційній релігії. Єдиною і суттєвою відмінністю між сасанидським та чернігівським зображеннями є те, що наш звір дивиться назад (варто уточнити, що це єдиний варіант Сенмурва, який ди­ виться назад, усі інші повернуті головою вперед). Цілком вірогідно, що автор вклав пев­ ний сенс у поворот голови. Можливо, це символ минулого, колишніх вірувань або навіть зв’язків у минулому із сасанидською династією! Сасанидський герб у Чернігові? Перш ніж розбиратися з політикою, варто повернути втрачене значення Чернігівсько­ му звіру. Симург­Сенмурв­Семаргл (перс. «вершник», «птах з верхів’я дерева») в іранській мі­ фології – король птахів, благий покровитель роду. Назва походить від авестийської птиці Саєна. В Авесті (яшта 14.41) сказано, що Вретрагана (бог перемоги) покриває хварною (вдачею) будинок віруючого для багатства в худобі, як велика птиця Саєна і як дощові Siverian chronicle. 2025. № 3 157 хмари покривають великі гори. В яшті 12.17 дерево Саєни стоїть посеред моря Вурукаша, воно береже в собі ліки від усіх хвороб та сім’я всіх рослин. Він був посередником між світом богів та людей. Слід зазначити, що Симург (Сенмурв) у шахиншахів Ірану того часу був не просто де­ коративним елементом, а династичним символом, свого роду гербом, та був однією з го­ ловних тем зображень торевтики, гемм, на шовкових тканинах та коронах шахіншахів27. Усе це виходить із функції Сенмурва – це покровитель роду Сасанидів. В. Луконін зазначає, що в кінці ІІІ ст. нашої ери в зороастрійське мистецтво було вве­ дено зорове втілення бога нижчого рангу, інкарнація супутника Вретрагни – бога перемо­ ги. Його основні перевтілення – кінь, кабан, птах, лев, Сенмурв – з’являються в зображен­ нях корон шахиншахів, кулахів принців та цариць28. Римський історик Амміан Марцеллін згадує, що сасанидська армія використовувала срібного Симурга як навершя військового штандарта, до якого додавався шитий із ткани­ ни тулуб. Під час руху повітря з шумом проникало в металеву голову й надувало ткане­ вий тулуб, чим вводило армії противників у ступор29. В. Луконін описує сасанидський герб, який зустрічається на печатках, посуді, коронах і одязі. У період правління Сасанидів шовки із зображенням Сенмурва використовувалися для парадного одягу шахіншахів. Ці вироби ткали й після падіння Сасанидської імперії, вони були дуже дорогими. Подібні шовки були знайдені на Північно­Західному Кавказі в VIII – початку IX ст. в могильнику Мочевія Балка й, імовірно, належали вождю одного з аланських племен30. Розглядаючи іранського Сенмурва як своєрідний герб Сасанидської держави, варто згадати теорію В. Богусевича, який припустив, що й чернігівський Семаргл був гербом династії князів XI–XII ст. З огляду на те, що в літописі Семаргл згадується під 980 р., а бронзова підвіска з­під Чернігова датується ІХ–Х ст. (також з поворотом голови назад), вірогідно, до династії Рюриковичів у Чернігові був розповсюджений цей культ. Можливо, саме тому, поважаючи місто та його традиції, Рюриковичі використали його як свій герб? Використання ж міфічної істоти на християнському храмі цілком логічне для західної культури, а особливості архітектури Борисоглібського собору вказують на те, що тут по­ єднані провінційно­візантійські та романські елементи архітектури. Проте Семаргл – це не дракон (який має 4 лапи та пащу ящірки), не грифон (поєднання орла та лева в різних варіаціях), а саме собако­птах Сенмурв, який є окремим видом міфічної істоти. Викорис­ товуючи стилістичний прийом романської архітектури, зодчі помістили на Борисогліб­ ський собор місцеву фантастичну істоту, а не істоту з «Бестіарію» кін. ХІІІ ст. Хоча, мож­ ливо, для релігійної спільноти зображення Семаргла й було символом апостола Марка, як доводить С. Шумило. До речі, дослідники східного мистецтва запевняють, що грифони і дракони перекочували в Античність з Древнього Ірану31. Чи міг герб Сасанидів потрапити до Давнього Чернігова торговим шляхом і стати час­ тиною культу, який згодом увійшов до давньоруського пантеону? Це видається малоймо­ вірним. Можливо, саме династичні зв’язки чернігівських князів до 980 р. забезпечили Се­ марглу­Симургу місце в пантеоні язичницьких богів Русі? Адже на існування саме Черні­ гівської династії вказують сучасні дослідження кургану Чорна Могила32. Можливо, ці зв’язки були із Хозарським каганатом, залишками сасанидських правителів, які зберегли­ ся після арабського завоювання (сер. VII ст.), або з іншими кочовими східними племена­ ми. Або ж популярність у Чернігові культу Семаргла спричинена слов’яно­іранським симбіозом, який ліг в основу етногенезу сіверян? Усе це потребує подальших досліджень. Але є вірогідність, що головна таємниця Чернігівського звіра розкрита. Це язичниць­ кий бог Семаргл, що містить в складі імені східноіранський «marg» та має іранського про­ тотипа – Сенмурва­Симурга. Подібність зображень із Лондонського експонату та каменю порталу Борисоглібського собору вражає. Ця концепція не протирічить поєднанню візан­ тійського та романського стилів в архітектурі храму та обґрунтуванню логіки зображень міфічних істот на християнських храмах, але фантастичного звіра в Чернігові на соборі розмістили місцевого, а не західного – захисника роду Сасанидів, який захищав колись і древній Чернігів. 27 Луконин В. Искусство Древнего Ирана. Москва: Искусство, 1977. C. 117–184. 28 Луконин В. Культура сасанидского Ирана: Иран в III–V вв.: очерки по истории культуры. Москва: Наука, 1969. Р. 96. 29 Кинжалов Р., Луконин В. Памятники культуры Сасанидского Ирана. Ленинград: Государственный Эрмитаж, 1960. 48 с. 30 Луконин В. Искусство Древнего Ирана. С. 231. 31 Орбели И., Тревер К. Сасанидский металл: художественные предметы из золота, серебра и бронзы. Москва– Ленинград: Akademia, 1935. С. 127. 32 Лушин В. К вопросу о дате Чёрной Могилы. История. Археология. Культура: материалы и исследования. Зи­ мовники: Зимовниковский краеведческий музей, 2019. С. 21–33. Сіверянський літопис. 2025. № 3 158 References Arkhypova, E. (2012). Romanskaia arkhytekturnaia rezba Borysohlebskoho sobora v Chernyhove [Ro­ manesque architectural carving of Borysoglibsky cathedral in Chernihiv]. Kyiv–Chernihiv, Ukraine. Chernenko, O. (2023). Chernihivskii zvir z Borysohlibskoho soboru [Chernihiv beast from the Boryso­ glibsky cathedral]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 7–20. Chernenko, O., Novyk, T., Solobai, P. (2016). Doslidzhennia na terytorii chernihivskoho dytyntsia. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2015 [Research on the territory of Chernihiv dytynets. Archaeolo­ gical researches in Ukraine 2015]. Kyiv, Ukraine. Kolesnyk, O. (2001). «Chernihivskyi Zvir» yak uosoblennia mifopoetychnoho Kosmosu [«Chernihiv Beast» as a personification of the mythopoetic Cosmos]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 6 (42), P. 13–18. Kolesnyk, S., Kolesnyk, O. (2004). Chernihivskyi zvir poza chasom i prostorom. Chernihivshchyna in­ cognita [Chernihiv beast out of time and space. Chernihivschyna incognita]. Chernihiv, Ukraine. Lushyn, V. (2019). K voprosu o date Chёrnoi Mohyly. Ystoryia. Arkheolohyia. Kultura: materyaly y yssledovanyia [To the question of the date of the Black Grave. History. Archaeology. Culture: materials and researches]. Zimovniki, Russia. Nazarenko, V. (2017). «Chernihivskyi zvir»: mizh khrystyianskym obrazom i yazychnytskym bohom [«The Chernihiv beast»: between the Christian image and the pagan god.]. Den – Day, 234/236, P. 21. Nazarenko, V. (2022). Shcho spilnoho mizh kapiteliamy Chernihova ta Zakhidnoho svitu? [What do the capitols of Chernihiv and the Western world have in common?]. Chernihivshchyna: novyny i oholo- shennia – Chernihivschyna: news and announcements, 4, P. 6. Shumilo, S. (2017). «Iazychnytskyi idol» chy krylatyi lev Apostola Marka z Chernihova? [«Pagan idol» or winged lion by the Apostle Mark from Chernihiv?]. Sivershchyna – Siverschyna, 48, P. 7. Tsarenok, A. (2024). «Chernihivskyi zvir», «Chernihivskyi ptakh» ta knyha proroka Yezekiilia [«Cher- nihiv beast», «Chernihiv bird» and the book of the prophet Ezekiel]. Siverianskyi litopys – Siverian chro- nicle, 2, P. 22–28. Tsarenok, A. (2024). Starozavitna prytcha ta reliefne zobrazhennia z Chernihivskoho Borysohlibskoho soboru [An old testament parable and a relief image from the Chernihiv Borysoglibsky cathedral]. Skhodo- znavstvo – Oriental studies, 94, P. 103–124. Vasylev, M. (1999). Yazychestvo vostochnykh slavian nakanune kreshchenyia Rusy: Relyhyozno­my­ folohycheskoe vzaymodeistvye s yranskym myrom. Yazycheskaia reforma kniazia Vladymyra [Paganism of the Eastern Slavs on the eve of the Baptism of Russia: Religious and mythological interaction with the Iranian world. Pagan reform of prince Vladimir]. Moscow, Russia. Yvanets, V. (2017). V Borysohlebskom sobore eksponyruiutsia podvesky s chernyhovskym Symarh­ lom [Pendants with Chernihiv Semargl are exhibited in the Borysoglibsky cathedral]. Desnianka – Des- nyanka, 9, P. 16. Семененко Марина Миколаївна – магістр спеціальності «Педагогіка та методика се­ редньої освіти. Історія», дослідниця, підприємниця та депутат Чернігівської міської ради, директор ТОВ «КЕЙРІН» (вул. Ділова, 5/2, Київ, 03150). Semenenko Maryna – Master's degree in the specialty “Pedagogy and Methodology of Se­ condary Education. History”, researcher, entrepreneur and member of the Chernihiv city coun­ cil, director of «KEIRIN» LLC (5/2 Dilova str., Kyiv, 03150). E­mail: marinamyshko@gmail.com Дата подання: 14 жовтня 2024 р. Дата затвердження до друку: 22 червня 2025 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Семененко, М. Таємниця Чернігівського звіра. Сіверянський літопис. 2025. № 3. С. 151–158. DOI: 10.58407/litopis.250316. Цитування за стандартом APA Semenenko, M. (2025). Taiemnytsia Chernihivskoho zvira [The Mystery of the Chernihiv Beast]. Sive- rianskyi litopys – Siverian chronicle, 3, P. 151–158. DOI: 10.58407/litopis.250316.

Similar Items