Біблійні алюзії у кінострічці С. Параджанова «Тіні забутих предків»
Мета дослідження – проаналізувати деякі кіноалюзії на біблійні твори у стрічці С. Параджанова «Тіні забутих предків» з огляду на їхнє художнє втілення та функціонування у кінотворі. Наукова новизна: біблійні алюзії спостерігаються у кількох сценах кінотвору. У сцені безтурботного поводження юних Іва...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 2025 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2025
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206027 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Біблійні алюзії у кінострічці С. Параджанова «Тіні забутих предків» / Є. Джиджора // Сіверянський літопис. — 2025. — № 3. — С. 136-141. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-206027 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Джиджора, Є. 2025-08-24T15:54:05Z 2025 Біблійні алюзії у кінострічці С. Параджанова «Тіні забутих предків» / Є. Джиджора // Сіверянський літопис. — 2025. — № 3. — С. 136-141. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206027 791(477):2723 10.58407/litopis.250314 Мета дослідження – проаналізувати деякі кіноалюзії на біблійні твори у стрічці С. Параджанова «Тіні забутих предків» з огляду на їхнє художнє втілення та функціонування у кінотворі. Наукова новизна: біблійні алюзії спостерігаються у кількох сценах кінотвору. У сцені безтурботного поводження юних Івана та Марічки є підстави говорити про режисерську алюзію на перебування Адама та Єви в райському саду до гріхопадіння. У сцені споглядання Іваном та Марічкою за яскравою зіркою в небі можна угледіти режисерський натяк на дороговказну зірку, яка освячувала мудрецям шлях до хліву, де щойно народився Христос. У сцені, в якій Марічка знімає заблукалу вівцю з небезпечної скелі, проглядається євангельська притча про Доброго Пастиря. А у видінні Івана про те, що Христос знімає з голови Свій терновий вінець, варто говорити про очевидне переосмислення євангельської розповіді про розп’яття Христа. У сцені зваблення Палагною Івана помітна ще одна алюзія на Адама і Єву. Нарешті, у кривавих конях, які з’являються в кадрі в момент вбивства старого Палійчука, легко впізнаються вершники Апокаліпсису з Одкровення Іоанна Богослова. Висновки: проаналізовані біблійні натяки стають помітними кіномазками, за допомогою яких режисер проводить інтертекстуальні паралелі із сакральним християнським першоджерелом. The purpose of the publication is to analyze some cinematic allusions to biblical works in the S. Parajanov ʼs film «Shadows of forgotten ancestors» in view of their artistic embodiment and functioning in the film. Scientific novelty: Biblical allusions are observed in several scenes of the film. In the scene of young Ivan and Marichkaʼs carefree behaviour, there are grounds to talk about the directorʼs allusion to Adam and Eveʼs stay in the Garden of Eden before the fall. In the scene of Ivan and Marichka gaze at the bright star in the sky, it subtly suggests the guiding star that led the wise men to the stable where Christ had just been born. In the scene in which Marichka rescues a lost sheep from a dangerous cliff, we can see echoes to the Gospel parable of the Good Shepherd. And Ivan’s vision of Christ removing the crown of thorns from His head invites a reinterpretation of the Gospel narrative surrounding Christ’s crucifixion. In the scene of Palagnaʼs seduction of Ivan, there is another allusion to Adam and Eve. Finally, the bloody horses that appear in the frame at the moment of the old man Paliychukʼs murder are easily recognisable as the horsemen of the Apocalypse from the Revelation of John the Evangelist. Conclusions: analyzed biblical allusions become noticeable film strokes, with the help of which the director draws intertextual parallels with the sacred Christian primary source. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Літературознавчі студії Біблійні алюзії у кінострічці С. Параджанова «Тіні забутих предків» Biblical allusions in the film «Shadows of forgotten ancestors » by S. Paradjanov Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Біблійні алюзії у кінострічці С. Параджанова «Тіні забутих предків» |
| spellingShingle |
Біблійні алюзії у кінострічці С. Параджанова «Тіні забутих предків» Джиджора, Є. Літературознавчі студії |
| title_short |
Біблійні алюзії у кінострічці С. Параджанова «Тіні забутих предків» |
| title_full |
Біблійні алюзії у кінострічці С. Параджанова «Тіні забутих предків» |
| title_fullStr |
Біблійні алюзії у кінострічці С. Параджанова «Тіні забутих предків» |
| title_full_unstemmed |
Біблійні алюзії у кінострічці С. Параджанова «Тіні забутих предків» |
| title_sort |
біблійні алюзії у кінострічці с. параджанова «тіні забутих предків» |
| author |
Джиджора, Є. |
| author_facet |
Джиджора, Є. |
| topic |
Літературознавчі студії |
| topic_facet |
Літературознавчі студії |
| publishDate |
2025 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський літопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Biblical allusions in the film «Shadows of forgotten ancestors » by S. Paradjanov |
| description |
Мета дослідження – проаналізувати деякі кіноалюзії на біблійні твори у стрічці С. Параджанова «Тіні забутих предків» з огляду на їхнє художнє втілення та функціонування у кінотворі. Наукова новизна: біблійні алюзії спостерігаються у кількох сценах кінотвору. У сцені безтурботного поводження юних Івана та Марічки є підстави говорити про режисерську алюзію на перебування Адама та Єви в райському саду до гріхопадіння. У сцені споглядання Іваном та Марічкою за яскравою зіркою в небі можна угледіти режисерський натяк на дороговказну зірку, яка освячувала мудрецям шлях до хліву, де щойно народився Христос. У сцені, в якій Марічка знімає заблукалу вівцю з небезпечної скелі, проглядається євангельська притча про Доброго Пастиря. А у видінні Івана про те, що Христос знімає з голови Свій терновий вінець, варто говорити про очевидне переосмислення євангельської розповіді про розп’яття Христа. У сцені зваблення Палагною Івана помітна ще одна алюзія на Адама і Єву. Нарешті, у кривавих конях, які з’являються в кадрі в момент вбивства старого Палійчука, легко впізнаються вершники Апокаліпсису з Одкровення Іоанна Богослова.
Висновки: проаналізовані біблійні натяки стають помітними кіномазками, за допомогою яких режисер проводить інтертекстуальні паралелі із сакральним християнським першоджерелом.
The purpose of the publication is to analyze some cinematic allusions to biblical works in the S. Parajanov ʼs film «Shadows of forgotten ancestors» in view of their artistic embodiment and functioning in the film. Scientific novelty: Biblical allusions are observed in several scenes of the film. In the scene of young Ivan and Marichkaʼs carefree behaviour, there are grounds to talk about the directorʼs allusion to Adam and Eveʼs stay in the Garden of Eden before the fall. In the scene of Ivan and Marichka gaze at the bright star in the sky, it subtly suggests the guiding star that led the wise men to the stable where Christ had just been born. In the scene in which Marichka rescues a lost sheep from a dangerous cliff, we can see echoes to the Gospel parable of the Good Shepherd. And Ivan’s vision of Christ removing the crown of thorns from His head invites a reinterpretation of the Gospel narrative surrounding Christ’s crucifixion. In the scene of Palagnaʼs seduction of Ivan, there is another allusion to Adam and Eve. Finally, the bloody horses that appear in the frame at the moment of the old man Paliychukʼs murder are easily recognisable as the horsemen of the Apocalypse from the Revelation of John the Evangelist.
Conclusions: analyzed biblical allusions become noticeable film strokes, with the help of which the director draws intertextual parallels with the sacred Christian primary source.
|
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206027 |
| citation_txt |
Біблійні алюзії у кінострічці С. Параджанова «Тіні забутих предків» / Є. Джиджора // Сіверянський літопис. — 2025. — № 3. — С. 136-141. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT džidžoraê bíblíiníalûzííukínostríčcísparadžanovatínízabutihpredkív AT džidžoraê biblicalallusionsinthefilmshadowsofforgottenancestorsbysparadjanov |
| first_indexed |
2025-11-26T10:53:25Z |
| last_indexed |
2025-11-26T10:53:25Z |
| _version_ |
1850619042089402368 |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2025. № 3
136
УДК 791(477):2723
Євген Джиджора
•
БІБЛІЙНІ АЛЮЗІЇ
У КІНОСТРІЧЦІ С. ПАРАДЖАНОВА «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ»
•
BIBLICAL ALLUSIONS
IN THE FILM «SHADOWS OF FORGOTTEN ANCESTORS» BY S. PARADJANOV
DOI: 10.58407/litopis.250314
© Є. Джиджора, 2025. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000–0003–3221–4866
Мета дослідження – проаналізувати деякі кіноалюзії на біблійні твори у стрічці С. Параджа-
нова «Тіні забутих предків» з огляду на їхнє художнє втілення та функціонування у кінотворі. Нау-
кова новизна: біблійні алюзії спостерігаються у кількох сценах кінотвору. У сцені безтурботного
поводження юних Івана та Марічки є підстави говорити про режисерську алюзію на перебування
Адама та Єви в райському саду до гріхопадіння. У сцені споглядання Іваном та Марічкою за яскра-
вою зіркою в небі можна угледіти режисерський натяк на дороговказну зірку, яка освячувала муд-
рецям шлях до хліву, де щойно народився Христос. У сцені, в якій Марічка знімає заблукалу вівцю з
небезпечної скелі, проглядається євангельська притча про Доброго Пастиря. А у видінні Івана про
те, що Христос знімає з голови Свій терновий вінець, варто говорити про очевидне переосмислення
євангельської розповіді про розп’яття Христа. У сцені зваблення Палагною Івана помітна ще одна
алюзія на Адама і Єву. Нарешті, у кривавих конях, які з’являються в кадрі в момент вбивства ста-
рого Палійчука, легко впізнаються вершники Апокаліпсису з Одкровення Іоанна Богослова.
Висновки: проаналізовані біблійні натяки стають помітними кіномазками, за допомогою яких
режисер проводить інтертекстуальні паралелі із сакральним християнським першоджерелом.
Ключові слова: біблійні алюзії, поетичне кіно, екранізація, кінонатяк, інтертекстуальність,
біблійна герменевтика.
•
The purpose of the publication is to analyze some cinematic allusions to biblical works in the S. Para-
janovʼs film «Shadows of forgotten ancestors» in view of their artistic embodiment and functioning in the
film. Scientific novelty: Biblical allusions are observed in several scenes of the film. In the scene of young
Ivan and Marichkaʼs carefree behaviour, there are grounds to talk about the directorʼs allusion to Adam
and Eveʼs stay in the Garden of Eden before the fall. In the scene of Ivan and Marichka gaze at the bright
star in the sky, it subtly suggests the guiding star that led the wise men to the stable where Christ had just
been born. In the scene in which Marichka rescues a lost sheep from a dangerous cliff, we can see echoes
to the Gospel parable of the Good Shepherd. And Ivan’s vision of Christ removing the crown of thorns
from His head invites a reinterpretation of the Gospel narrative surrounding Christ’s crucifixion. In the
scene of Palagnaʼs seduction of Ivan, there is another allusion to Adam and Eve. Finally, the bloody horses
that appear in the frame at the moment of the old man Paliychukʼs murder are easily recognisable as the
horsemen of the Apocalypse from the Revelation of John the Evangelist.
Conclusions: analyzed biblical allusions become noticeable film strokes, with the help of which the di-
rector draws intertextual parallels with the sacred Christian primary source.
Key words: biblical allusions, poetic film, screen adaptation, film allusion, intertextuality, biblical her-
meneutics.
У 2024 р. виповнилося сто років з дня народження Сергія Параджанова, видатно
го українського кінорежисера вірменського походження. Відтак ЮНЕСКО оголосила
2024 р. – роком С. Параджанова. В історії українського кінематографа постать С. Парад
жанова знакова. Поперше, він був причетний до становлення «поетичного кіно» в
60х рр. ХХ ст.1 Подруге, саме С. Параджанову вдалося зняти кінострічку, яка посідає
1 Брюховецька Л. «Війна культур» чи загроза асиміляції? Українське поетичне кіно як фактор національного са-
моствердження. 2008. Т. 75. С. 77–84; Брюховецька О. «Поетичне кіно»: фільм «Тіні забутих предків» у кон
тексті візуальної культури 1960х рр. Маґістеріум. 2013. Вип. 52. С. 48–54; Капелюшний В., Конта Р., Ховай
ба Н. Українське поетичне кіно С. Параджанова: радянська історіографія. Вісник Національної академії керівних
кадрів культури і мистецтв. 2019. № 2. С. 300–304.
Siverian chronicle. 2025. № 3
137
перше місце у рейтингу «100 найкращих фільмів в історії українського кіно», укладеному
в 2021 р. на основі опитування авторитетних національних та міжнародних кінокритиків2.
Авжеж, ідеться про «Тіні забутих предків».
З огляду на художню реалізацію ідейного задуму, «Тіні забутих предків» С. Параджа
нова – близька до літературного першоджерела екранізація однойменної повісті М. Коцю
бинського. Стрічку було поставлено на кіностудії ім. О. Довженка в 1964 р. і присвячено
сторічному ювілею письменника. Як і повість, фільм створено на перетині християнських
уявлень та «народних переказів, звичаїв і побуту старих Карпат», про що вказано у вступ
них титрах3. Проте, на відміну від повісті М. Коцюбинського, С. Параджанов більше ува
ги приділяє релігійним мотивам і подекуди вдається до відвертих або ледь помітних алю
зій на біблійні твори.
У «Кінословнику» В. Миславського кіноалюзія розуміється як прийом, що має досить
широкий спектр значень. Це і «прямі цитати з давніх фільмів, “увічнення” жанрів минуло
го, а також їх сучасна переробка, ремінісценції, парафразування сцен із класичних філь
мів, сюжетних мотивів, кадрів, які запам’яталися, фраз із діалогів, характерних жестів ге
роїв тощо» і, крім того, це «різноманітні форми імітації історичних кіноджерел; згадуван
ня в діалогах назв визначних й ординарних фільмів, режисерських імен; стилізація наро
читої архаїки; “лукава гра” з назвами фільмів, які мерехтять на задньому плані у формі
реклами, афіш; модифікація персонажів, сюжетів, мотивів старих фільмів»4. Тож кіноалю
зія – це кінематографічний натяк, відсилання до впізнаваного явища культури.
У статті буде прокоментовано шість кінонатяків С. Параджанова на відомі епізоди
Старого й Нового Завіту. Це предмет нашого дослідження. Відповідно об’єктом виступа
ють кіношедевр С. Параджанова «Тіні забутих предків», однойменне літературне першо
джерело – повість М. Коцюбинського, а також окремі біблійні твори.
Для аналізу кінонатяків у стрічці С. Параджанова пропонуємо розглянути наступні
сцени:
1. поводження юних Івана та Марічки;
2. зірка, що вказує шлях;
3. смерть Марічки;
4. видіння Христа, який знімає Свій терновий вінець;
5. зваблення Івана Палагною;
6. вогняні коні.
Почнемо з поводження Івана та Марічки. Історії їхніх взаємин присвячена друга части
на фільму, яка називається «Іванко тай Марічка». У перших сценах головні герої зображе
ні підлітками, які весь час разом. Вони кружляють на квітковій галявині, тримаючись за
руки, перекочуються в траві, сидять біля ватри увечері, слухаючи лісові звуки, Марічка
співає пісень, а Іванко грає на сопілці. В одній із сцен веселі діти біжать через ліс до дже
рельца. При цьому Іван розмахує руками, імітуючи пташині махи крилами. Біля джерела
діти повністю роздягаються і стрибають у воду. Починають плескатися і бавитися у воді.
Потім Марічка вибігає, підхоплюючи свій одяг. За нею біжить Іванко. Далі сцена продов
жується вже на відкритій галявині. Голі діти стрибають, сміються, штовхаються, розмаху
ють над головою своїм одягом. Сцена закінчується тим, що Іван зриває шнурок з дерев’я
ним хрестиком з шиї Марічки. Уся сцена триває 1.5 хвилини під акомпанемент піднесеної
скрипічної мелодії5.
Варто зазначити, що в повісті М. Коцюбинського є схожий епізод. У ньому ігрища го
лих дітей описано так: «Вони робили собі курбало у потоці, глибоке місце, і, роздягнув
шись, бовталися в нім, як двоє лісних звірят, що не знають, що таке сором»6. Відтак мож
на зробити висновок, що у відтворенні поведінки юних Івана та Марічки С. Параджанов
дотримується письменницького задуму.
З нашої точки зору, у такому первісному радісному поводженні юних Іванка та Маріч
ки простежується алюзія на перебування Адама і Єви в райському саду. Нагадаємо, що до
гріхопадіння Адам і Єва дивилися на світ духовними очима. Вони були здатні впізнавати
один одного. Перші люди не потребували одягу, позаяк не стидалися ані себе, ані Бога, з
яким могли говорити. Ось як про це сказано в книзі Буття: «І перетворив Господь Бог те
2 Голобородько Я. Коцюбинський – «Тіні забутих предків» – Параджанов. Репозиторий Dspace. URL: http://
ds.forlan.org.ua/handle/123456789/566.
3 Тіні забутих предків 1964. Легендарний український фільм. Шедевр українського кіно. YouTube. URL: https://
www.youtube.com/watch?v=fbKm3twSmOU. Таймкод: 0:00–0:10.
4 Миславський В. Кінословник. Терміни, визначення, жарґонізми. Харків, 2007. С. 6–7.
5 Тіні забутих предків 1964. Легендарний український фільм… Таймкод: 13:19–14:46.
6 Користуюся виданням, в якому збережено старий український правопис, що його було дотримано у прижиттє
вій публікації повісті М. Коцюбинського у 1913 р.: Коцюбинський М. Тіни забутих предків. Брустури: Видво
«Брустури», 2024. С. 42.
Сіверянський літопис. 2025. № 3
138
ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. І промовив Адам: “Оце тепер во
на – кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона жінкою буде зватися, бо взята вона з
чоловіка. Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, –
і стануть вони одним тілом”. І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не сороми
лись» (Бут. 2, 22–25)7.
У вищевказаній кінематографічній сцені С. Параджанов, вочевидь, прагне показати
райську гармонію юних Івана та Марічки. Вони настільки прив’язані один до одного, їм
так добре удвох, що вони прагнуть позбутися зайвого одягу. І відтак повернутися до пер
шозданого вигляду, в якому людину створив Бог. У фіналі сцени показано, що Іван та Ма
річка належать тільки одне одному. Іван зриває хрестик з Марічки і тим самим показує,
що вона – його. І Марічка ніяк не пручається цьому, бо вона – таки його.
Далі розглянемо епізод із зіркою, що вказує шлях. Вперше тема зірки виникає у сцені
прощання Марічки з Іваном, який йде на полонину найматися на роботу. Марічка просить
Івана, щоб вночі він дивився на зірку на небі. Іван відповідає: «Добре, Марічка, будемо
дивитися обоє»8. Вже у третій частині фільму, яка називається «Полонина», показано, як
Іван вночі лежить на траві та дивиться на яскраву зірку. Він думає про Марічку, адже пи
тає себе: «Чому ти се, бай, не жениш, високий бескиде?»9. У наступному кадрі показано
Марічку, яка так само дивиться на блимання зірки у нічному небі. Вона теж думає про
Івана і посміхається. Аж раптом встає, збентежено дивиться вгору і йде кудись, наче на
світло зірки.
Якщо порівнювати ці сцени з твором М. Коцюбинського, то слід визнати, що в повісті
тема зірки аж настільки не розвинута. У схожому епізоді розставання Марічка лишень ка
же, що вдивлятиметься по ночах в зоряне небо: «А як в погожу нічку зазоріє небо, я му
дивитись, котра зірка над полонинков – тоту бачить Иванко»10.
На наш погляд, у спогляданні зірки й слідуванні за її світлом вбачається відомий ново
завітний епізод. В Євангелії від Матея розповідається про мудреців зі Сходу. Вони при
йшли в Єрусалим дізнатися про Ісуса Христа, адже Його народження їм сповістила яскра
ва зірка: «Коли ж народився Ісус у Вифлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудре
ці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: “Де народжений Цар Юдейський? Бо на схо
ді ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому”» (Мт. 2, 1–2). В Євангелії зірка –
небесний дороговказ, який веде східних мудреців до Христа.
У фільмі С. Параджанова сяйво зірки обʼєднує Івана та Марічку, вказує їм шлях один
до одного. Для Марічки Іван – омріяна й бажана зоря, і вона готова йти на її світло. Тут
зірка постає небесним дороговказом, який веде Марічку до коханого.
На цьому тема зірки у фільмі не вичерпується, а її продовження пов’язане з черговою
біблійною алюзією. Після того, як Марічка побачила блимання у нічному небі, вона ру
шила в ліс. Під акомпанемент тривожної мелодії ми бачимо, як дівчина пробирається
крізь дерева, поглядаючи на зірку. Однак цю сцену змонтовано так, що паралельно ми ще
бачимо вівчарів, які зганяють худобу з полонини і занепокоєно перегукуються між собою,
наче щось загубили. У наступній сцені показано, як Марічка дереться по стрімкій скелі,
намагаючись дотягнутися до чорної вівці. Монтажний стик дозволяє зрозуміти, що вівча
рі гукають про цю загублену вівцю. Відтак Марічка, яка йшла їм назустріч, побачила вів
цю й вирішила допомогти повернути її до стада. Вона хапає вівцю на руки, притуляє до
себе як дорогий скарб, радісно усміхається і кричить кудись угору: «Івааа»11. Марічка сиг
налізує про порятунок зниклої вівці саме Іванові, своєму коханому, до якого і йде. Проте
сцена має трагічне завершення. Марічка з вівцею на руках робить кілька кроків вперед,
спотикається і зривається вниз зі скелі. Далі ми бачимо, як стрімкий горний потік несе
чорну вівцю, а Марічка помирає.
Щаслива усміхнена Марічка з вівцею на руках виглядає як алюзія на євангельського
Доброго Пастиря. В Євангелії від Матея Ісус розповідає учням притчу про загублену вів
цю: «Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він
не покине девʼятдесятьох і девʼятьох у горах, і не піде шукати заблудлої? І коли пощас
тить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за девʼятдесятьох і
девʼятьох незаблудлих» (Мт. 18, 12–13). Для семантичного розширення вказаної притчі
варто згадати, що в Євангелії від Йоана Христос називає Себе так: «Я – Пастир Добрий!
Пастир добрий кладе життя власне за вівці» (Йн. 10, 11). Добрий пастир прагне відшукати
хоча б й одну заблукалу вівцю і готовий навіть померти за своє стадо.
7 Цитую біблійні твори в українському перекладі Івана Огієнка. Українська Біблія онлайн. URL: https://ukrbiblia.
at.ua/.
8 Тіні забутих предків 1964. Легендарний український фільм… Таймкод: 23:45–23:53.
9 Там само. Таймкод: 31:20–31:45.
10 Коцюбинський М. Тіни забутих предків. С. 51.
11 Тіні забутих предків 1964. Легендарний український фільм… Таймкод: 34:49–35:00.
Siverian chronicle. 2025. № 3
139
У С. Параджанова Марічка якраз і віддає життя за заблукалу вівцю. Але ж ця вівця
відбилася від стада, яке пас її Іван! А саме до нього її вела зірка в небі. Цікаво, що у
М. Коцюбинського смерть Марічки передано не так, образи доровказної зірки та заблука
лої вівці не задіяно. У повісті є два важливі сюжетні епізоди. Спочатку Івану сниться сон,
в якому він разом з Марічкою десь на галявині й вона простягає до нього руки. А потім у
ранковому мареві йому привиділася Марічка, яка кличе його: «Иваа»12. Саме тому, як по
яснює автор, Іван поспішав спуститися з полонини додому. Він передчував біду. І вона
сталася: «Він не застав Марічки живою. За день перед сим, коли брела Черемош, взяла її
вода»13. Це все, що сказано про смерть Марічки у повісті. Відзначаємо міжмистецький
діалог кінорежисера і письменника. У фільмі смерть Марічки передається через її власні
переживання, а в повісті – через переживання Івана.
Наступна кіноалюзія дуже глибока у стрічці С. Параджанова. Після смерті Марічки,
режисер зосереджується на внутрішньому стані Івана. Цьому присвячена четверта части
на фільму, яка має назву «Самотність». Для відтворення самотності головного героя
С. Параджанов обирає три кінематографічні прийоми: чорнобілий кадр, закадровий го
лос, накладання кадрів. Нам демонструють декілька сцен у чорнобілому рішенні. За кад
ром сусіди розповідають один одному про те, як Іван втратив інтерес до життя, що він
блукає по селам, наймається на любу роботу, що він страшенно змарнів, їсти не хоче,
тільки думу думає та в дримбу грає. В одній із таких чорнобілих сцен ми бачимо Івана,
який щось робить на даху церкви. На дворі вже холодно, тож він злізає по драбині вниз,
йде до напіввідкритої каплички і гріє руки над горящими свічками. Аж раптом кадр зі
свічками стає кольоровим. Потім на екрані з’являється розп’яття, на якому вирізьблений з
дерева Христос поступово «оживає» завдяки технології накладання кадрів. І вже показано
якогось чоловіка, розіп’ятого на хресті, але не схожого на Христа. Монтажні перебивки з
обличчям малого, а потім вже дорослого Івана, дають нам зрозуміти, що на хресті був са
ме він. Цей незнайомий чоловік на хресті може сприйматися як символ душі Івана. А в на
ступній сцені розіп’ятий чоловік знімає з голови терновий вінець і кидає на землю. Терно
вий вінець горить, а Іван гріє над ним руки14.
Нічого подібного в повісті М. Коцюбинського немає. А між тим перед нами алюзія на
розп’яття Ісуса Христа, ключовий епізод чотирьох Євангелій та всього Нового і Старого
Завітів. Однак у С. Параджанова канонічне євангельське розп’яття сильно переосмислено.
Режисеру явно йдеться не про Христа. Як можна зрозуміти, йому йдеться про самороз
п’яття людини. Іван, який не може змиритися з втратою коханої, сам розпинає себе на
хресті. Він не живе, а страждає. Він наче живий, але на живого не схожий. Утім, перебу
вання в церкві змінює його. Іван знімає страждальний вінець і тим самим немов би схо
дить з хреста, на якому раніше сам себе розіп’яв.
Показово, що наступна сцена знов виконана чорнобілою. Увесь в снігу, Іван просина
ється біля тої ж каплички, де напередодні грів руки над свічками. Складається враження,
що сходження з хреста йому приснилося. Однак він пробудився вже іншим. Навколо біга
ють діти та співають різдвяну колядку «Добрий вечір, панегосподарю!». Наступило Різ
дво. Люди йдуть до церкви на свято. Проходячи повз Івана, вони пригощають його горіл
кою, обіймають, цілують. І він теж наче наново народжується. Одразу після сцени Різдва
показано, як Іван вилізає на гіллясте дерево і щось дістає там. А продовження цієї сцени
стає кольоровим і в ній спостерігається чергова біблійна алюзія.
Вперше на екрані з’являється Палагна. Ми бачимо тривалу німу сцену. Біля кузні Іван
підковує коня Палагни. Палагна грайливо дивиться на Івана, впритул наближається до
нього, намагається обійняти і поцілувати. І дає йому яблуко. Але Іван ухиляється від поці
лунку, відкладає яблуко на ганок і повертається до роботи. По її завершенню Палагна вже
в сідлі. Іван розкриває над нею червону парасолю, адже йде дощ. Однак Палагна відстав
ляє парасолю і плавно зʼїжджає із сідла в руки Івана15. Після цього режисер знову повер
тає нас до того дерева, з якого Іван щось зривав. Тепер ми бачимо обличчя героя крупним
планом. Він смачно кусає зелене яблуко. А далі на екрані зʼявляються такі титри: «...Іван
жениться… Треба ж було ґаздувати…»16.
Ці слова – трохи змінена цитата з повісті. У М. Коцюбинського вся історія знайомства
Івана з Палагною описана двома реченнями: «Ще з рік так походив, а відтак оженився.
Треба ж було ґаздувати»17. Ніякої сцени зваблення тут немає.
12 Коцюбинський М. Тіни забутих предків. С. 79–82.
13 Там само. С. 85.
14 Тіні забутих предків 1964. Легендарний український фільм… Таймкод: 47:00–48:15.
15 Там само. Таймкод: 52:05–53:57.
16 Там само. Таймкод: 54:10–54:12.
17 Коцюбинський М. Тіни забутих предків. С. 86.
Сіверянський літопис. 2025. № 3
140
Нам видається, що у звабленні Івана Палагною можна розгледіти біблійну алюзію на
гріхопадіння Адама і Єви. Як відомо, в епізоді гріхопадіння спочатку Єва куштує заборо
нений плід, а потім дає його Адаму, і той також їсть: «І побачила жінка, що дерево добре
на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду,
та й зʼїла, і разом дала теж чоловікові своєму, – і він зʼїв» (Бут. 3, 6). Звернімо увагу, у
Книзі Буття не сказано, що забороненим плодом було яблуко. Однак у світовій культурі
саме яблуко вважається тим плодом, який Єва дає Адаму. Цим ми завдячуємо живопис
цям епохи Відродження. У картинах «Гріхопадіння» Гуго ван дер Гуса (XV ст.), «Адам і
Єва» Альбрехта Дюрера (поч. ХVI ст.), «Адам і Єва. Гріхопадіння» та «Спокуса» Лукаса
Кранаха Старшого (ХVI ст.), «Земний рай з гріхопадінням Адама і Єви» Питера Рубенса
та Яна Брейгеля (поч. XVII ст.) та ін. саме яблуко символізує гріховний вчинок перших
людей.
У С. Параджанова спостерігається дещо спрощений кінонатяк на Єву, яка спокушає
Адама яблуком. Палагна явно хоче отримати Івана. Через те вона й просить його підкува
ти коня. Іван виконує роботу, але яблуко з її рук не бере. Після самотніх страждань, він
повертається до життя, але не так швидко. Марічка все ще в його серці. Коли ж Палагна
опиняється в його руках буквально, він відважується дати волю емоціям і посміхається. А
в наступній сцені смачно кусає яблуко, однак не те, яке йому подавала Палагна, а те, яке
сам зірвав з дерева. Це відкусане яблуко сигналізує, що Іван приймає загравання Палагни,
погоджується женитися на ній.
Разом з тим, цю сцену можна розуміти ще глибше. Відкусане яблуко – гріх, на якій Па
лагна спокусила Івана. Адже обираючи Палагну, він тим самим віддаляється від Марічки,
наче зраджує її. Тут гарна нагода нагадати, що при створенні фільму С. Параджанов нади
хався картиною Тіціана «Любов небесна та любов земна»18. З огляду на сюжетну дію
стрічки, зрозуміло, що Марічка – то небесна любов і високі почуття, тоді як Палагна –
земна любов і низменні почуття. Тож бажання бути з Палагною – це попрання високого
на користь низменного. Таке своєрідне гріхопадіння Івана.
Нарешті, остання біблійна алюзія реалізована на початку фільма. У сцені вбивства
батька Палійчука старим Гутенюком ми бачимо на екрані потоки крові. Але ці потоки пе
редано у вигляді чотирьох червоних коней, які несуться галопом19. Цей образ можна спри
ймати як алюзію на чотирьох вершників Апокаліпсису. В Одкровенні Іоанна Богослова
розповідається про чотирьох вершників, які з’являються по слову Божому вершити Суд
над світом. При появі вершника на червоному коні сказано: «І вийшов кінь другий, – чер
воний. А тому, хто на ньому сидів, було дано взяти мир із землі та щоб убивали один од
ного. І меч великий був даний йому» (Одкр. 6, 4). Тож коли у сцені вбивства старого Па
лійчука показано чотирьох кривавих коней, це можна вважати прямою відсилкою до біб
лійних слів «було дано взяти мир із землі та щоб убивали один одного».
Отже, у кінострічці С. Параджанова реалізовано щонайменше шість алюзій на такі біб
лійні твори, як: Буття, Євангеліє від Матея, Євангеліє від Йоана та Одкровення Йоана Бо
гослова. Наврядчи можна говорити про те, що всі ці алюзії концептуально повʼязані між
собою і становлять цілісну сюжетнокомпозиційну канву всього кінотвору. Проте деякі
кіноалюзії, дійсно, тісно взаємодіють. Дороговказна зірка приводить Марічку до заблука
лої вівці, через яку вона віддає своє життя як Добрий Пастир. А після зняття з себе вінця
страждальця і сходження з хреста, Іван відповідає на загравання Палагни – бере її спокус
ливе яблуко. В цілому ж, кожна біблійна алюзія виконує, здебільшого, естетичну функ
цію. Вказані натяки стають помітними деталями, за допомогою яких режисер, з одного
боку, рухає сюжет кінотвору, а з іншого – проводить інтертекстуальні паралелі із сакраль
ним християнським першоджерелом. При цьому слід розуміти, що наведені паралелі є су
то художніми і не містять канонічного релігійного сенсу. Позаяк алюзія – це не всеохоп
ний символ, який дозволяє ототожнювати означальне з означуваним і, у той же час, пока
зувати різницю між ними. Алюзія – це відсилання до впізнаваного явища культури. У
С. Параджанова біблійні відсилки майстерно вмонтовано у народні звичаї та гуцульський
побут. І разом всі ці рівноправні елементи становлять унікальне поетичне кінополотно.
References
Briukhovetska, L. (2008). «Viina kultur» chy zahroza asymiliatsii? [«War of cultures» or a threat of
assimilation?]. Ukrainske poetychne kino yak faktor natsionalnoho samostverdzhennia – Ukrainian poetic
cinema as a factor of national self-affirmation, 75, P. 77–84.
18 Брюховецька О. Дві жінки: сексуальність у фільмі С. Параджанова «Тіні забутих предків». Маґістеріум. 2015.
Вип. 59. С. 48–51.
19 Тіні забутих предків 1964. Легендарний український фільм… Таймкод: 7:27–7:30.
Siverian chronicle. 2025. № 3
141
Briukhovetska, O. (2013). «Poetychne kino»: film «Tini zabutykh predkiv» u konteksti vizualnoi kultu
ry 1960kh rr. [«Poetic cinema»: «Shadows of forgotten ancestors» in the context of visual culture of the
1960s.]. Magisterium – Magisterium, 52, P. 48–54.
Briukhovetska, O. (2015). Dvi zhinky: seksualnist u filmi S. Paradzhanova «Tini zabutykh predkiv»
[Two women: sexuality in S. Parajanovʼs «Shadows of forgotten ancestors»]. Magisterium – Magisterium,
59, P. 48–51.
Kapeliushnyi, V., Konta, R., Khovaiba, N. (2019). Ukrainske poetychne kino S. Paradzhanova: radian
ska istoriohrafiia [Ukrainian poetic cinema by S. Parajanov: Soviet historiography]. Visnyk Natsionalnoi
akademii kerivnykh kadriv kultury i mystetstv – Bulletin of the National academy of management personnel
of culture and arts, 2, P. 300–304.
Myslavskyi, V. (2007). Kinoslovnyk. Terminy, vyznachennia, zhargonizmy [Film dictionary. Terms,
definitions, jargon]. Kharkiv, Ukraine.
Джиджора Євген Володимирович – доктор філологічних наук, професор кафедри
української літератури та компаративістики, Одеський національний університет
ім. І. Мечникова (Французький бульвар 24/26, Одеса, Україна, 65058).
Dzhydzhora Yevgen – doctor of philological sciences, professor at the chair of philology
department of Ukrainian literature and comparative studies, Odesa I. Mechnikov national uni
versity (24/26 Frantzuskij bulvar, Odesa, 65058, Ukraine).
Email: dzhidzhora@gmail.com
Дата подання: 10 вересня 2024 р.
Дата затвердження до друку: 10 червня 2025 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Джиджора, Є. Біблійні алюзії у кінострічці С. Параджанова «Тіні забутих предків». Сіверян-
ський літопис. 2025. № 3. С. 136–141. DOI: 10.58407/litopis.250314.
Цитування за стандартом APA
Dzhydzhora, Ye. (2025). Bibliini aliuzii u kinostrichtsi S. Paradzhanova «Tini zabutykh predkiv» [Bib
lical allusions in the film «Shadows of forgotten ancestors» by S. Paradjanov]. Siverianskyi litopys – Siveri-
an chronicle, 3, P. 136–141. DOI: 10.58407/litopis.250314.
|