Регіональна політика vs просторові зрушення економіки України: пошук відповідей на актуальні питання
У статті визначено сучасні тренди та ризики просторових зрушень економіки України, обґрунтовано пріоритети державної регіональної політики в контексті відповідей на актуальні виклики. В умовах повномасштабної війни РФ проти України та окупації територій інструментарій регулювання просторового розвит...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2025 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2025
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206151 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Регіональна політика vs просторові зрушення економіки України: пошук відповідей на актуальні питання / В.С. Кравців, І.З. Сторонянська // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 3. — С. 29-38. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859467696606806016 |
|---|---|
| author | Кравців, В.С. Сторонянська, І.З. |
| author_facet | Кравців, В.С. Сторонянська, І.З. |
| citation_txt | Регіональна політика vs просторові зрушення економіки України: пошук відповідей на актуальні питання / В.С. Кравців, І.З. Сторонянська // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 3. — С. 29-38. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | У статті визначено сучасні тренди та ризики просторових зрушень економіки України, обґрунтовано пріоритети державної регіональної політики в контексті відповідей на актуальні виклики. В умовах повномасштабної війни РФ проти України та окупації територій інструментарій регулювання просторового розвитку економіки виявився неефективним, що зумовлює необхідність переосмислення методології регіональної політики, її завдань та механізмів реалізації. Основними напрямами вдосконалення державної регіональної політики в контексті сучасних викликів визначено практичну імплементацію територіально орієнтованого підходу в практику управління розвитком регіонів та громад; удосконалення системи стратегічного та просторового планування розвитку територій України; формування інституційної системи використання коштів європейських фондів (зокрема, в межах реалізації програми Ukraine Facility); завершення реформування місцевого самоврядування і територіальної організації влади в Україні, зокрема організації публічної влади на регіональному та субрегіональному рівнях.
The purpose of this article is to identify the current trends and risks associated with spatial shift s in Ukraine’s economy and to justify the priorities of state regional policy in addressing these emerging challenges. The spatial development model of Ukraine’s economy, inherited from the USSR, has led to interregional economic disintegration, the gradual exclusion of certain territories from the national economic space, and an intensification of regional confrontations. Amidst the Russian occupation of Ukrainian territories and the ongoing full-scale war, the existing toolkit for managing the spatial development of the economy has proven ineffective, necessitating a re-evaluation of regional policy methodologies, objectives, and implementation mechanisms. The article identifies primary areas for enhancing state regional policy in response to modern challenges: implementing a territorially-oriented approach to regional and community development management; improving the strategic and spatial planning system for Ukraine’s territories; developing an institutional framework for utilizing European funds (particularly within the framework of the Ukraine Facility program); and completing the reform of local self-government and the territorial organization of power in Ukraine, including the establishment of public authority at the regional and subregional levels.
|
| first_indexed | 2025-11-24T07:11:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 3 29
РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА
VS ПРОСТОРОВІ ЗРУШЕННЯ
ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ:
ПОШУК ВІДПОВІДЕЙ
НА АК ТУАЛЬНІ ПИТАННЯ
У статті визначено сучасні тренди та ризики просторових зрушень еко-
номіки України, обґрунтовано пріоритети державної регіональної полі-
тики в контексті відповідей на актуальні виклики. В умовах повномасш-
табної війни РФ проти України та окупації територій інструментарій
регулювання просторового розвитку економіки виявився неефективним,
що зумовлює необхідність переосмислення методології регіональної полі-
тики, її завдань та механізмів реалізації. Основними напрямами вдоско-
налення державної регіональної політики в контексті сучасних викликів
визначено практичну імплементацію територіально орієнтованого під-
ходу в практику управління розвитком регіонів та громад; удосконалення
системи стратегічного та просторового планування розвитку терито-
рій України; формування інституційної системи використання коштів
європейських фондів (зокрема, в межах реалізації програми Ukraine Facil-
ity); завершення реформування місцевого самоврядування і територіаль-
ної організації влади в Україні, зокрема організації публічної влади на регі-
ональному та субрегіональному рівнях.
Ключові слова: регіональна політика, територія, регіон, територіальна
громада, просторовий розвиток, економіка, управління розвитком регіо-
нів і громад, стратегічне планування.
Наявна донедавна модель просторового розвитку економіки
України, сформована ще в умовах реалізації радянської політи-
ки розміщення продуктивних сил, характеризувалася високою
концентрацією промислового потенціалу в окремих областях та
поступовим нарощенням їхньої економічної потужності. Саме
ці регіони продукували основні обсяги валового регіонального
продукту (ВРП), експорту та доходів бюджету країни. На про-
тивагу їм традиційно аграрні регіони в умовах активного роз-
витку високотехнологічних виробництв та сервісизації світо-
вої економіки розглядали як низькоконкурентоспроможні. До
цього додавалися «праценадлишкові» західні області, які стали
джерелом робочої сили для всієї Європи. Відсутність своєчас-
КРАВЦІВ
Василь Степанович —
доктор економічних наук,
професор, директор
ДУ «Інститут регіональних
досліджень імені
М.І. Долішнього НАН України»
doi: https://doi.org/10.15407/visn2025.03.029
СТОРОНЯНСЬКА
Ірина Зеновіївна —
доктор економічних наук,
професор, заступник директора
з наукової роботи ДУ «Інститут
регіональних досліджень імені
М.І. Долішнього Н АН України»
30 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (3)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
ного реформування успадкованої структури
економіки регіонів та ефективної регіональної
політики в нових економічних умовах при-
звела до невикористання можливостей вдо-
сконалення й розвитку економіки України, по-
дальшого посилення концентрації економічної
діяльності в низці міст (зокрема, у столиці) та
регіонів, що спровокувало загострення проце-
сів не лише міжрегіональної, а й внутрішньо-
регіональної диференціації.
Такий територіальний розподіл економічно-
го потенціалу в Україні, міжрегіональна дезін-
тегрованість економіки та поступова ексклюзія
низки територій з економічного простору кра-
їни посилили протистояння між економічним
центром і периферією, урбанізованими і сіль-
ськими територіями, бюджетними донорами і
реципієнтами. Тому пострадянська модель ре-
гіонального розвитку в Україні очікувано була
неспроможною забезпечити економічне зрос-
тання через поширення імпульсів економічно-
го розвитку і зберегти цілісність економічного
простору держави.
Основним чинником дестабілізації проце-
сів просторового розвитку економіки Укра-
їни впродовж останнього десятиліття стала
спочатку окупація Росією Криму та окремих
районів Донецької і Луганської областей, що
зумовило економічне падіння через втрату
контролю над частиною території та її еконо-
мічним потенціалом, а далі — повномасштаб-
не вторгнення РФ 24 лютого 2022 р. Цей день
став поворотною точкою, коли концепція ево-
люційного розвитку економіки нашої держави
практично втратила сенс. Визначальними чин-
никами подальшого економічного розвитку
для більшості регіонів України стали не довго-
тривалі тренди, а революційні зміни, спричи-
нені фактором війни.
У таких умовах спостерігаються істотні зру-
шення в регіональному розміщенні населення
України, робочої сили та економічного по-
тенціалу країни, переорієнтація транспортно-
логістичних потоків у бік західного кордону,
порушення стійкості економіки регіонів через
втрату традиційних зв’язків та ринків збуту,
поява значної частки релокованого бізнесу,
втрата організаційної, адміністративної та фі-
нансової стійкості багатьох органів місцевого
самоврядування, регіональних та місцевих ін-
ституцій тощо. Крім того, період війни характе-
ризується значним послабленням процесів ре-
гулювання розвитку територій: з одного боку,
відбулося послаблення позицій державної ре-
гіональної політики, з іншого — регіональні
та місцеві органи влади зобов’язані приймати
управлінські, економічні, фінансові рішення
в умовах цілковитої невизначеності, постійно
маневруючи між забезпеченням поточної жит-
тєдіяльності регіонів і громад та формуванням
їх стратегічних перспектив.
Це пояснює низьку ефективність інстру-
ментарію регулювання просторового розви-
тку економіки та зумовлює необхідність пере-
осмислення методології регіональної політики,
її завдань та механізмів реалізації.
У цій статті ми поставили собі за мету ви-
значити сучасні тренди та ризики просторових
зрушень економіки України на нинішньому
етапі та обґрунтувати пріоритети державної
регіональної політики в контексті відповіді на
актуальні виклики.
Повномасштабна російська збройна агресія
зумовила найвищі темпи падіння економіки
від здобуття Україною незалежності у 1991 р.
(див. рис.). При цьому, якщо попередні кризи
більш-менш рівномірно впливали на економі-
ку всієї території України, то зараз тенденції
падіння / розвитку економіки є регіонально
диференційованими і визначаються переваж-
но наближеністю до лінії фронту, тобто безпе-
ковим чинником.
Уже в перші місяці повномасштабного
вторгнення критичних економічних втрат за-
знали східні індустріалізовані регіони через
руйнування найбільших промислових підпри-
ємств — впродовж лютого-березня 2022 р. в
Україні було зруйновано понад 40 промисло-
вих підприємств. Так, за підсумками 2022 р.
падіння валової доданої вартості (ВДВ) в пере-
робній промисловості становило 43,1 %. Обсяг
реалізованої продукції переробної промисло-
вості зменшився на 31,5 %, а продукції мета-
лургійних виробництв — на 57,9 %. Це стало
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 3 31
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
прямим наслідком величезних втрат виробни-
чих потужностей вітчизняної металургії.
В агросекторі війна, розв’язана Російською
Федерацією, найбільших збитків завдала Лу-
ганській, Херсонській, Донецькій, Харківській
та Запорізькій областям. З точки зору масшта-
бу збитків і втрат для вітчизняного сільсько-
господарського експорту, який в останні роки
забезпечував понад 40 % експортної виручки
України, витрати на відновлення знищених
матеріальних активів і відшкодування втрат
суб’єктів аграрного ринку значно перевищу-
ють відповідні витрати в країнах, що постраж-
дали від воєнних дій під час Другої світової ві-
йни. Відновлення агросектору в прифронтових
регіонах ускладнюється необхідністю розміну-
вання. Частина сільськогосподарських вироб-
ників зазнали банкрутства через неможливість
ведення сільськогосподарської діяльності. Для
багатьох аграрних підприємств питання рело-
кації виявилося закритим через недоступність
в інших регіонах земельного ресурсу в затребу-
ваних обсягах.
Різке припинення діяльності основних ви-
робничих секторів зумовило падіння в таких
галузях, як торгівля, будівництво, транспорт,
логістика тощо.
У 2023 р. економіка України продемонстру-
вала певне відновлення (+5,3 % ВВП на фоні
практично 30 % втрати ВВП у попередньому
році). Але структура ВВП свідчить про істотні
зміни як у видах економічної діяльності, так і
за регіонами. Так, у секторальному розрізі спо-
стерігалося зростання в 3,6 раза частки дер-
жавного управління.
Найвищі темпи відновлення (+24,6 %) про-
демонструвало будівництво, яке в 2022 р. за-
знало найбільших втрат. Однак, попри зрос-
тання ВВП, створеного у будівельній сфері, за-
гальна площа житлових і нежитлових будівель
на початок будівництва в Україні за 2023 р.
зменшилася на 23,2 %, а за період з 2021 р. — на
62,7 %. Вектори нового будівництва змістили-
ся у західні (Закарпатську, Івано-Франківську
і Чернівецьку області) та центральні регіони
(Вінницьку і Житомирську області). Водночас
у цих областях (крім Житомирської), а також
у Львівській, Одеській, Харківській і Хмель-
ницькій областях та у м. Києві в структурі но-
вого будівництва домінувало житлове. Нато-
Динаміка реального ВВП України за період 1991—2023 рр. у % до попереднього року за даними Державної служби
статистики України. Періоди найбільшого падіння: 1 — розпад Радянсь кого Союзу; 2 — світова фінансова криза;
3 — початок війни РФ проти України у 2014 р.; 4 — пандемія COVID-19; 5 — широкомасштабне воєнне вторгнен-
ня РФ в Україну
32 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (3)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
мість у північних і східних регіонах (передусім
у Київській області) посилюється тенденція до
збільшення в цій структурі частки нежитлових
споруд. Такі процеси пояснюються як впливом
безпекових чинників, так і необхідністю будів-
ництва для потреб оборонно-промислового
комплексу.
Другим видом економічної діяльності за
темпами відновлення (+13,8 %) у 2023 р. була
переробна промисловість. Постійне зростан-
ня потреб оборонно-промислового комплек-
су стимулювало прискорений розвиток усіх
сегментів машинобудування, а найбільше —
виробництва комп’ютерів, електронної та
оптичної продукції, різного роду транспортних
засобів1.
Повертаючись до особливостей здійснення
будівництва, слід зауважити, що вони безпосе-
редньо зумовлені процесами релокації підпри-
ємств, вимушеного переселення значної частки
населення України в більш безпечні регіони та
загалом змінами в розміщенні продуктивних
сил у напрямку західного кордону.
Як наслідок, до проблем втрати людського
капіталу, економічного та експортного потен-
ціалу, частини території та ресурсів додалася
ще одна вагома проблема, яка обмежує можли-
вості подальшого відновлення України, — роз-
балансованість її економіки в такій критичній
площині, як просторове зміщення економічної
активності, через обмеженість у приймаю-
чих регіонах земельного ресурсу для ведення
економічної діяльності, непристосованість
енергетичної, транспортно-логістичної та ін-
ших видів інфраструктури, а також відсутність
ресурсів для розвитку нових видів діяльності,
невідповідність попиту і пропозиції кадрів на
регіональних та локальних ринках праці тощо.
Така ситуація є абсолютно новою для дер-
жавної регіональної політики України. Більше
того, досі процеси передислокації бізнесів, їх
1 Просторовий розвиток економіки України: сучасні
тренди трансформації та виклики європейської ін-
теграції. За наук. ред. В.С. Кравціва, І.З. Сторонян-
ської; ДУ «Інститут регіональних досліджень імені
М.І. Долішнього НАН України». Львів, 2024.
http://ird.gov.ua/irdp/p20240004.pdf
створення та масштабування в певних регіонах
відбувалися радше на основі стратегічного ба-
чення бізнесу, аніж державних чи регіональних
органів влади. Ні до лютого 2022 р., ні зараз не
напрацьовано інструментів, які б могли забез-
печити адекватні рішення для таких масштаб-
них і складних проблем. Тут слід ураховувати,
що такі рішення мають бути комплексними, а
система інструментів регулювання процесів
просто рового розвитку економіки повинна, з
одного боку, спиратися на традиційні для сві-
тової практики інструменти, з іншого — місти-
ти нові для регіональної політики інструменти
(для прикладу, страхування інвестицій у регіо-
нах зі складною безпековою ситуацією).
У серпні 2024 р. уряд підтримав внесення
змін до Державної стратегії регіонального роз-
витку на 2021—2027 роки (ДСРР)2, до актуалі-
зації якої значною мірою долучалися науковці
ДУ «Інститут регіональних досліджень імені
М.І. Долішнього НАН України». Попри те, що
цей документ є одним із понад ста чинних на
сьогодні стратегічних документів національно-
го рівня в Україні, його значущість важко пе-
реоцінити з огляду на те, що саме ця стратегія
покликана:
1) поєднати секторальний та територіальний
аспекти у питаннях відновлення та соціально-
економічного розвитку України;
2) забезпечити імплементацію територіаль-
ного підходу в практику управління через ви-
значення цілей та завдань для окремих функці-
ональних типів територій;
3) сформувати «територіальну основу» для
залучення фінансового ресурсу з різних джерел
(зокрема, міжнародної допомоги) для реалізації
проєктів з відновлення та реконструкції.
Завдання як надто амбітні, так і дуже склад-
ні. Їх реалізація фактично потребує трансфор-
мації інструментарію регіональної політики
України та її вибудовування в світлі сучасних
2 Державна стратегія регіонального розвитку на
2021—2027 роки. Затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 05.08.2020 № 695 (в редакції по-
станови Кабінету Міністрів України від 13 серпня
2024 р. № 940). https://surl.li/rbzcpc
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 3 33
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
викликів. У цьому контексті було сформовано
такі пропозиції та рекомендації.
Практична імплементація територіально
орієнтованого підходу в практику управлін-
ня розвитком регіонів та громад. Одним із
засадничих принципів реалізації регіональної
політики в країнах ЄС є застосування терито-
ріально орієнтованого підходу. В основі цього
підходу лежить визнання того, що регіони і
території всередині країни стикаються з різ-
ними проблемами та потребують різного роду
підтримки. Це може здаватися очевидним, але
його реальна (а не номінальна) імплементація
в практику може дати позитивні результати
для планування та реалізації політики регіо-
нального розвитку.
В державній регіональній політиці України
такий підхід визнано і задокументовано. Так,
у Державній стратегії регіонального розвитку
ще в 2019 р. було введено поняття функціо-
нальних типів територій, які потребують осо-
бливої уваги з боку держави, та визначено 13
різних типів таких територій (із нанесенням на
карту). Зміни до Закону України «Про засади
державної регіональної політики» 3, ухвалені
в липні 2022 р., запровадили більш лаконічну
класифікацію за безпековим чинником і визна-
чили чотири функціональних типи: 1) терито-
рії відновлення; 2) регіональні полюси зростан-
ня; 3) території сталого розвитку; 4) території з
особливими умовами для розвитку.
Однак основна проблема полягає у тому, що
й досі не зроблено два найважливіші кроки.
По перше, не сформовано критерії для кла-
сифікації територій, які має визначити Кабі-
нет Міністрів України, після чого Міністер-
ство розвитку громад та територій України
створить комісію для віднесення територій до
функціональних типів. Згідно із законом, що-
найменше половина членів цієї комісії мають
бути членами профільних комітетів Верховної
Ради України. На думку міжнародних експер-
тів, це положення закладає ризик, що розподіл
територій ґрунтуватиметься не на чітких інди-
3 Закон України «Про засади державної регіональної
політики» від 05.02.2015 № 156-VIII.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-19#Text
каторах та об’єктивних доказах, а стане вкрай
політизованим процесом 4.
По-друге, правову концепцію функціональ-
них типів територій ще не доповнено конкрет-
ними інструментами підтримки різних типів
територій, немає також угоди між державою та
органами влади нижчого рівня про регіональ-
ний розвиток.
Для створення інституційного підґрунтя ре-
гулювання розвитку територій у розрізі функ-
ціональних типів необхідно забезпечити:
• формування системи критеріїв для відне-
сення територіальних громад до різних функ-
ціональних типів; розроблення та запуск ін-
струментів підтримки/регулювання їхнього
розвитку (зокрема, йдеться про розроблення
державних цільових програм для кожного
функціонального типу територій);
• впровадження к ласифікації територіаль-
них одиниць для статистики (Nomenclature of
Territorial Units for Statistical Purposes — NUTS),
затвердженої Регламентом Європейського
Парламенту і Європейської Ради № 1059/2003
від 26.05.2003 р. (зі змінами) та європейської
методології щодо територіальних типологій,
включно з регламентацією функціональних ти-
пів територій, критеріїв їх виокремлення, іден-
тифікації та стимулювання розвитку;
• імплементацію інноваційної моделі функ-
ціонально-просторового розвитку території
на основі смарт-спеціалізації як стратегічно
визначеної, вертикально інтегрованої, інсти-
туційно впорядкованої моделі збалансованого
регіонального розвитку в контексті оптиміза-
ції інноваційного використання потенціалу
конкретної території;
• впровадження механізму формування до-
кументації з просторового планування в рам-
ках геоінформаційної платформи «Плануван-
ня просторового розвитку» як інтегрованого
та орієнтованого на місця унікального інстру-
менту політики функціонально-просторового
розвитку території та трансформації соціаль-
4 Янез Шуштершич. Територіально-орієнтований під-
хід до регіонального розвитку. Вокс Україна. 27.07.2023.
https://surl.li/svdmzs
34 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (3)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
но-економічного середовища з урахуванням
Європейського зеленого курсу;
• ідентифікацію на місцевості та в системі
Державного земельного кадастру меж ново-
створених районів, об’єднаних територіальних
громад та населених пунктів, що віднесені до
юрисдикції цих громад. Проведення в їх межах
суцільної інвентаризації земельних і майнових
активів, їх реєстрації в Державному земельно-
му кадастрі та/або в Державному реєстрі речо-
вих прав на нерухоме майно;
• ідентифікацію в державній статистичній
та податковій звітності результатів економіч-
ної діяльності суб’єктів господарювання за міс-
цем її здійснення в межах конкретної земельної
ділянки, зареєстрованої у Державному земель-
ному кадастрі відповідно до виду її цільового
призначення.
Вдосконалення системи стратегічного та
просторового планування розвитку терито-
рій України. В контексті вибору пріоритетів
відновлення/розвитку України, регіонів і тери-
торіальних громад в умовах сучасних викликів
актуалізувалося питання стратегічного та про-
сторового планування розвитку територій. По-
при активізацію цих процесів після затверджен-
ня оновленої Державної стратегії регіонального
розвитку сьогодні є значна вертикальна та гори-
зонтальна розбалансованість (неузгодженість)
документів та процедур стратегічного і просто-
рового планування. Тут законодавство ґрунту-
ється на ієрархічному принципі стратегічного
планування регіонів і громад: стратегії регіонів
мають відповідати пріоритетам, визначеним у
Державній стратегії регіонального розвитку, і
оновлюватися впродовж шести місяців від дати
внесення змін до неї, а місцеві стратегії повинні
відповідати пріоритетам регіональних стратегій
та Державній стратегії регіонального розвитку.
Зауважимо, що проєкти регіональних стратегій
і відповідних планів їх реалізації мають отрима-
ти висновок щодо їх відповідності Державній
стратегії регіонального розвитку, а в разі не-
погодження не мають права на фінансування з
Державного фонду регіонального розвитку.
Недоліком такого підходу є вимога повної
відповідності цілей і завдань регіональних
стратегій цілям і завданням Державної стра-
тегії регіонального розвитку. На нашу думку,
немає необхідності наполягати саме на повній
відповідності стратегій нижчого рівня Держав-
ній стратегії. Натомість варто акцентувати ува-
гу на тому, що на залучення публічних інвести-
цій з державного рівня можуть претендувати
лише заходи (проєкти), які повністю відповіда-
ють Державній стратегії регіонального розви-
тку. Однозначно слід наголосити, що кожна ре-
гіональна стратегія не може виходити за межі
документів стратегічного планування націо-
нального рівня та повноважень регіонального
рівня управління.
Тут варто впровадити такий інструмент, як
національний реєстр державних регіональних
інтересів, у якому має відображатися інфор-
мація щодо державних регіональних інтере-
сів у розрізі адміністративно-територіальних
одиниць і територій територіальних громад.
Внесення інтересів у цей реєстр відбувається
виключно за погодженням з вищими та ниж-
чими рівнями врядування, а врахування даних
реєстру є обов’язковим при прийнятті рішень
щодо розвитку територій на усіх рівнях вряду-
вання.
Європейська практика стратегічного пла-
нування розвитку територій побудована не на
ієрар хічному принципі, а на принципі парт-
нерства у відносинах між державою та регіо-
нами, де роль центрального рівня полягає на-
самперед у підтримці регіональних і місцевих
ініціатив та їх реалізації. Акцент зроблено на
комунікації, виробленні спільного розуміння
потреб і пріоритетів розвитку регіону. Те саме
стосується і відносин регіон—територіальна
громада. В цьому контексті доцільним є вико-
ристання в практиці управління угоди (догово-
ру) про регіональний розвиток між державою
та органами влади нижчого рівня. Такі догово-
ри сприятимуть формуванню партнерського
підходу до координації між різними рівнями
влади та підтримці ініціатив розвитку, які над-
ходять «знизу». Наприклад, у Польщі програм-
ні контракти пов’язані з використанням коштів
ЄС, секторальні контракти використовують
для узгодження сфер територіально орієнтова-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 3 35
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
них галузевих політик профільних міністерств,
а територіальні угоди — для узгодження інтер-
венцій на місцевому рівні.
Ще одним надзвичайно актуальним питан-
ням є розроблення нової Генеральної схеми
планування території України, яку слід розгля-
дати як основу при формуванні стратегій роз-
витку регіонів, територіальних громад, а також
комплексних планів просторового розвитку
територій територіальних громад. Чинну Ге-
неральну схему планування території України,
яка є первинним планувальним документом,
було розроблено в період 1998—2000 рр. і за-
тверджено у 2002 р. На сьогодні вона прак-
тично втратила свою актуальність (зокрема, з
огляду на значні просторові соціально-еконо-
мічні трансформації в умовах повномасштаб-
ної війни) і не відповідає сучасним потребам.
Втім, саме цей документ (принципово новий за
статусом, змістом та формою, розроблений на
основі сучасних геоінформаційних технологій)
мав би стати точкою відліку для планувальних
документів нижчого рівня та просторовою
рамкою для реалізації інвестиційних проєктів
відновлення і розвитку України.
Стратегії розвитку територіальних громад та
комплексні плани просторового розвитку те-
риторій територіальних громад, які розробля-
тимуться після формування нової Генеральної
схеми планування території України, повинні
враховувати закладені в ній проєктні рішен-
ня. І навпаки, комплексні плани просторового
розвитку територій територіальних громад,
розроблені до формування нової Генеральної
схеми планування території України, мають
бути враховані при формуванні останньої.
Важливим є також нормативне закріплення
первинності стратегії розвитку територіальної
громади відносно комплексного плану про-
сторового розвитку території територіальної
громади. Тобто визначені в стратегії розвитку
територіальної громади стратегічне бачення і
стратегічні цілі повинні стати основою розро-
блення комплексного плану просторового роз-
витку території територіальної громади. Вод-
ночас слід залишити чинним положення про
необхідність урахування під час розроблення
стратегій розвитку і комплексних планів про-
сторового розвитку територій територіальних
громад актуальних генеральних планів населе-
них пунктів громад.
Необґрунтованою і такою, що потребує ска-
сування до завершення війни, є норма щодо
обов’язковості розроблення стратегій розви-
тку для регіонів і територіальних громад, які
наближені до зони бойових дій, закріплена в
Законі України «Про засади державної регі-
ональної політики». З одного боку, ці регіони
та громади практично не в змозі розробити
такі документи з дотриманням відповідних
методичних рекомендацій (зокрема, в частині
залучення громадськості до цього процесу), з
іншого — об’єктивна нестабільність ситуації
нівелює всі напрацювання навіть у стратегіч-
ному періоді до 2027 року.
Формування інституційної системи вико-
ристання коштів європейських фондів (зо-
крема, в межах реалізації програми Ukraine
Facility). В контексті реалізації завдання з від-
новлення і розвитку територій України у воєн-
ний та повоєнний періоди фокусом уваги стає
програма Ukraine Facility 5, яка є розширеним
інструментом фінансування для України як
країни — кандидата на членство в ЄС. Євро-
пейський Парламент на засіданні 27 лютого
2024 р. ухвалив рішення про виділення Украї-
ні фінансової та технічної допомоги ЄС на за-
гальну суму 50 млрд євро у рамках програми
Ukraine Facility (в тому числі 17 млрд євро —
у формі грантів на безповоротній основі, а
33 млрд євро — у формі позик). Кошти виділя-
тимуться протягом 2024—2027 рр. на підставі
виконання квартальних індикаторів, визначе-
них у Плані України.
На відміну від традиційної підтримки країн-
кандидатів через Instruments for Pre-Accession
Assistance (IPA), яка спрямовується на реалі-
зацію реформ і зближення національного за-
конодавства з правом ЄС, інструмент Ukraine
Facility розширено завдяки фінансовій допомо-
зі на відновлення, реконструкцію та розбудову
5 Proposal for a Regulation of the European Parliament
and of the Council on establishing the Ukraine Facility.
Brussels, 20.06.2023. https://surl.li/ioqvou
36 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (3)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
України. Тобто програма Ukraine Facility, крім
фінансування відбудови, має завдання сфор-
мувати інститути співпраці з європейськими
структурними фондами та навчити використо-
вувати їхній ресурс.
Аналітична оцінка динаміки використан-
ня коштів європейських фондів країнами ЄС 6
свідчить, що у стратегічному періоді 2014—
2020 рр. жодна країна не змогла в повному
обсязі використати виділений зі структурних
фондів бюджет. Максимальне використання,
93 %, продемонструвала Португалія. А в 11
країнах — членах ЄС рівень освоєння виділе-
ного ресурсу був нижчим за середній рівень у
ЄС (79 %). Це доводить, що процес співпраці з
європейськими структурними фондами є три-
валим та складним, і водночас виводить у ранг
першочергових питання адміністративної та
фінансової спроможності регіонів і громад «по-
глинати» фінансовий ресурс у межах Ukraine
Facility, реалізовувати проєкти і програми від-
повідно до Плану України, досягати поставле-
них цілей та виконувати задекларовані умови.
Адміністративна спроможність розглядається
як загальна здатність органів державної вла-
ди та місцевого самоврядування, залучених до
процесу програмування, моніторингу управ-
ління й фінансування проєктів, реалізовувати
програми і проєкти, що співфінансуються зі
структурних фондів, відповідно до вимог зако-
нодавства ЄС.
Вивчення досвіду країн ЄС дозволило сфор-
мувати низку висновків та рекомендацій для
України. Забезпечення спроможності до ви-
користання коштів Ukraine Facility на націо-
нальному, регіональному та місцевому рівнях
неможливе без вирішення таких найбільш на-
гальних питань:
• створення нормативно-правової бази для
управління структурними фондами відповідно
до вимог ст. 174 та ст. 175 Договору про функ-
ціонування ЄС та гармонізація національного
законодавства з Acquis ЄС у таких конкретних
сферах, як охорона довкілля, державні закупів-
лі, конкурентна політика, дотримання прин-
6 Cohesion Open Data Platform.
https://cohesiondata.ec.europa.eu/funds/14-20
ципів недискримінації та рівних можливостей
тощо;
• вибудовування інституційної системи
для імплементації програми Ukraine Facility
та майбутнього освоєння структурних фондів
ЄС. Йдеться про створення нових і посилення
спроможності вже наявних інституцій на наці-
ональному, регіональному та місцевому рівнях.
Досвід країн ЄС свідчить про складність нала-
годження такої системи та її дороговартісність
(3—5 % від вартості реалізовуваних програм).
На національному рівні роль стратегічної і
координаційної інституції в країнах ЄС покла-
дено, як правило, на одне з міністерств, з яким
свої політики щодо використання фондів ЄС
погоджують органи управління національни-
ми та регіональними програмами (інші мініс-
терства і відомства, регіональні та місцеві ор-
гани самоврядування). Для прикладу, в Польщі
функцію координації й отримання траншів ви-
конує Міністерство фондів і регіональної полі-
тики. Саме в цьому Міністерстві, а також у Мі-
ністерстві сільського розвитку та Міністерстві
морського господарства зосереджено органи
управління національними програмами, а в 16
воєводствах є органи управління регіональни-
ми програмами.
До цього слід додати надважливу роль сис-
теми аудиторських інституцій, які функціону-
ють на національному та регіональному рівнях
і відповідають за аудит процесу відбору про-
грам та проєктів, а також за правильність їх
реалізації. До цієї інституційної системи також
слід включити сукупність інститутів, які здій-
снюють підготовку проєктів та їх реалізацію
(агенції розвитку, організації громадянського
суспільства тощо), приватні та державні ком-
панії, суб’єкти малого та середнього підпри-
ємництва, які прозоро здійснюють економічну
діяльність відповідно до нормативних вимог,
тощо.
Поряд з інститутами важливим є створен-
ня відповідних інструментів та процедур під-
готовки, управління, моніторингу й контролю
програм та проєктів, які реалізовуватимуться
за кошти Ukraine Facility, а в майбутньому —
європейських структурних фондів.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 3 37
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
У контексті створення інституційної системи
імплементації Ukraine Facility значну роль віді-
граватимуть цифрові управлінські платформи.
Тут Україна має найвагоміші досягнення — ак-
тивно розробляє і просуває такі платформи, як
цифрова екосистема DREAM (Digital Restora-
tion Ecosystem for Accountable Management),
яку позиціонують як єдиний цифровий канал
для всіх проєктів відбудови на національному,
регіональному та місцевому рівнях, Реєстр по-
шкодженого та знищеного майна (РПЗМ), Єди-
на державна електронна система у сфері будів-
ництва (ЄДЕССБ) та ін.
Завершення реформування місцевого са-
моврядування і територіальної організації
влади в Україні, зокрема організації публіч-
ної влади на регіональному та субрегіональ-
ному рівнях. Попри визнані позитивні ре-
зультати реформи місцевого самоврядування
і територіальної організації влади в Україні
об’єктивні та суб’єктивні обставини не дозво-
лили довести її до логічного завершення. Осо-
бливо очевидними під час повномасштабної
війни стали прорахунки в частині організації
виконавчої влади на регіональному і субрегіо-
нальному рівнях, на яких місцеві державні ад-
міністрації в умовах правового режиму воєн-
ного стану було переформатовано у відповідні
військові адміністрації, а голови цих адміні-
страцій набули статусу начальників військових
адміністрацій7. Однак багато з цих керівників
виявилися непідготовленими для абсолютно
нового функціоналу, що приводило до заміни
їх військовослужбовцями в регіонах активних
бойових дій.
Нереформована система публічного управ-
ління регіоном, коли регіональне управління
здійснює не обрана населенням регіону асамб-
лея (обласна рада), а обласна державна адміні-
страція (ОДА) на чолі з призначеним зверху
представником Президента України, супере-
чить принципам багаторівневого врядування.
Відповідно, самоврядування на регіональному
рівні є неповноцінним (відсутність власних ви-
7 Про утворення військових адміністрацій: Указ Пре-
зидента України від 24.02.2022 № 68/2022.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68/2022#Text
конавчих органів в обласних радах), оскільки
Закон України «Про місцеве самоврядування в
Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР зобов’язує
ці ради делегувати значну частину своїх по-
вноважень ОДА, що суперечить принципам
Декларації про регіоналізм у Європі (1996) та
Гельсінській декларації регіонального самовря-
дування (2002) 8.
Повноцінне функціонування обласних рад
як органів регіонального самоврядування з
наявністю виконавчих органів префектурного
типу 9 вимагає внесення змін до Конституції
України щодо децентралізації влади, а також
до Закону України «Про місцеве самоврядуван-
ня в Україні» та до низки інших законодавчих
актів. Реалізація цих кроків можлива лише піс-
ля завершення воєнного стану, однак уже зараз
слід вести дискусію та виробляти концепцію
організації публічної влади на регіональному
рівні.
Не менш важливим питанням є визначення
долі субрегіонального рівня публічної влади.
Просторова трансформація (укрупнення райо-
нів) не супроводжувалася паралельним рефор-
муванням моделі публічної влади на субрегіо-
нальному рівні. У результаті в новостворених
районах владна модель залишилася незмінною,
що створило стратегічну невизначеність щодо
ролі районів у новій моделі територіальної ор-
ганізації влади. В умовах війни остаточне ви-
рішення питання також є неможливим. До того
ж ситуація тут ускладнена неунормованістю
функцій районних рад та джерел їхніх доходів.
Це призводить до перманентних непорозумінь
8 Малиновський В.Я. Концептуальні засади повоєнної
організації регіональної та місцевої влад. У кн.: Тео-
рія та практика менеджменту: матеріали міжнар.
наук.-практ. конф. (м. Луцьк, 24—26 травня 2022 р.).
Луцьк, 2022. С. 272—276. https://surl.li/csgmcq
9 Такий підхід передбачає трансформацію місцевих
державних адміністрацій у префектури, які будуть
звільнені від функцій державного управління на від-
повідних територіях, а натомість займатимуться за-
хистом національних інтересів, координацією діяль-
ності територіальних органів міністерств, реаліза-
цією політики Уряду, моніторингом і контролем за-
конності рішень органів місцевого і регіонального
самоврядування.
38 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (3)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
між райрадами та громадами щодо зон відпо-
відальності. Тому важливо вже зараз чітко за-
кріпити повноваження районних рад та джере-
ла доходів районного бюджету, достатніх для
реалізації цих повноважень. При цьому акту-
альним залишається завдання опрацювання
майбутньої моделі публічної влади на субрегі-
ональному рівні, яку можна буде реалізувати у
повоєнний період.
Отже, регіональна політика має враховува-
ти виклики і ризики зміни просторової моде-
лі розміщення продуктивних сил, спричинені
російським повномасштабним вторгненням,
міжрегіональні та внутрішньорегіональні дис-
пропорції економічного розвитку, необхідність
зміни підходів до стратегічного планування
розвитку територій, напрацювання інструмен-
тарію підтримки розвитку територій різних
функціональних типів та його практичного
впровадження, забезпечення добробуту регі-
онів і територіальних громад в умовах війни,
ефективного використання їхнього внутріш-
нього потенціалу.
Водночас набуття Україною статусу канди-
дата на членство в ЄС, поглиблення ступеня
виконання положень Угоди про асоціацію між
Україною і ЄС та його державами-членами, пе-
рехід до переговорів про вступ України до ЄС
зумовлюють необхідність враховувати вимоги
до нової моделі регіональної політики в напря-
мі її наближення до регіональних політик країн
ЄС.
Vasyl S. Kravtsiv
State Institution “Institute of Regional Research named aft er M.I. Dolishny
of the National Academy of Sciences of Ukraine”, Lviv, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5618-0392
Iryna Z. Storonyanska
State Institution “Institute of Regional Research named aft er M.I. Dolishny
of the National Academy of Sciences of Ukraine”, Lviv, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0237-1409
REGIONAL POLICY VS SPATIAL SHIFTS IN UKRAINE’S ECONOMY:
SEARCHING FOR ANSWERS TO CURRENT ISSUES
Th e purpose of this article is to identify the current trends and risks associated with spatial shift s in Ukraine’s economy and
to justify the priorities of state regional policy in addressing these emerging challenges. Th e spatial development model of
Ukraine’s economy, inherited from the USSR, has led to interregional economic disintegration, the gradual exclusion of
certain territories from the national economic space, and an intensifi cation of regional confrontations. Amidst the Russian
occupation of Ukrainian territories and the ongoing full-scale war, the existing toolkit for managing the spatial develop-
ment of the economy has proven ineff ective, necessitating a re-evaluation of regional policy methodologies, objectives, and
implementation mechanisms. Th e article identifi es primary areas for enhancing state regional policy in response to mod-
ern challenges: implementing a territorially-oriented approach to regional and community development management;
improving the strategic and spatial planning system for Ukraine’s territories; developing an institutional framework for
utilizing European funds (particularly within the framework of the Ukraine Facility program); and completing the reform
of local self-government and the territorial organization of power in Ukraine, including the establishment of public author-
ity at the regional and subregional levels.
Keywords: regional policy, territory, region, territorial community, spatial development, economy, regional and commu-
nity development management, strategic planning.
Cite this article: Kravtsiv V.S., Storonyanska I.Z. Regional policy vs spatial shift s in Ukraine’s economy: searching for an-
swers to current issues. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2025. (3): 29—38. https://doi.org/10.15407/visn2025.03.029
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-206151 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1027-3239 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T07:11:39Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кравців, В.С. Сторонянська, І.З. 2025-08-29T15:15:04Z 2025 Регіональна політика vs просторові зрушення економіки України: пошук відповідей на актуальні питання / В.С. Кравців, І.З. Сторонянська // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 3. — С. 29-38. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1027-3239 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206151 https://doi.org/10.15407/visn2025.03.029 У статті визначено сучасні тренди та ризики просторових зрушень економіки України, обґрунтовано пріоритети державної регіональної політики в контексті відповідей на актуальні виклики. В умовах повномасштабної війни РФ проти України та окупації територій інструментарій регулювання просторового розвитку економіки виявився неефективним, що зумовлює необхідність переосмислення методології регіональної політики, її завдань та механізмів реалізації. Основними напрямами вдосконалення державної регіональної політики в контексті сучасних викликів визначено практичну імплементацію територіально орієнтованого підходу в практику управління розвитком регіонів та громад; удосконалення системи стратегічного та просторового планування розвитку територій України; формування інституційної системи використання коштів європейських фондів (зокрема, в межах реалізації програми Ukraine Facility); завершення реформування місцевого самоврядування і територіальної організації влади в Україні, зокрема організації публічної влади на регіональному та субрегіональному рівнях. The purpose of this article is to identify the current trends and risks associated with spatial shift s in Ukraine’s economy and to justify the priorities of state regional policy in addressing these emerging challenges. The spatial development model of Ukraine’s economy, inherited from the USSR, has led to interregional economic disintegration, the gradual exclusion of certain territories from the national economic space, and an intensification of regional confrontations. Amidst the Russian occupation of Ukrainian territories and the ongoing full-scale war, the existing toolkit for managing the spatial development of the economy has proven ineffective, necessitating a re-evaluation of regional policy methodologies, objectives, and implementation mechanisms. The article identifies primary areas for enhancing state regional policy in response to modern challenges: implementing a territorially-oriented approach to regional and community development management; improving the strategic and spatial planning system for Ukraine’s territories; developing an institutional framework for utilizing European funds (particularly within the framework of the Ukraine Facility program); and completing the reform of local self-government and the territorial organization of power in Ukraine, including the establishment of public authority at the regional and subregional levels. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Регіональна політика vs просторові зрушення економіки України: пошук відповідей на актуальні питання Regional policy vs spatial shifts in Ukraine’s economy: searching for answers to current issues Article published earlier |
| spellingShingle | Регіональна політика vs просторові зрушення економіки України: пошук відповідей на актуальні питання Кравців, В.С. Сторонянська, І.З. Статті та огляди |
| title | Регіональна політика vs просторові зрушення економіки України: пошук відповідей на актуальні питання |
| title_alt | Regional policy vs spatial shifts in Ukraine’s economy: searching for answers to current issues |
| title_full | Регіональна політика vs просторові зрушення економіки України: пошук відповідей на актуальні питання |
| title_fullStr | Регіональна політика vs просторові зрушення економіки України: пошук відповідей на актуальні питання |
| title_full_unstemmed | Регіональна політика vs просторові зрушення економіки України: пошук відповідей на актуальні питання |
| title_short | Регіональна політика vs просторові зрушення економіки України: пошук відповідей на актуальні питання |
| title_sort | регіональна політика vs просторові зрушення економіки україни: пошук відповідей на актуальні питання |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206151 |
| work_keys_str_mv | AT kravcívvs regíonalʹnapolítikavsprostorovízrušennâekonomíkiukraínipošukvídpovídeinaaktualʹnípitannâ AT storonânsʹkaíz regíonalʹnapolítikavsprostorovízrušennâekonomíkiukraínipošukvídpovídeinaaktualʹnípitannâ AT kravcívvs regionalpolicyvsspatialshiftsinukraineseconomysearchingforanswerstocurrentissues AT storonânsʹkaíz regionalpolicyvsspatialshiftsinukraineseconomysearchingforanswerstocurrentissues |